10378

Теория разделения властей: возникновение и развитие

Доклад

Политология и государственное регулирование

Теория разделения властей: возникновение и развитие. Основными функциями политической власти являются: руководство в целом страной государством и каждой его сферой политической экономической духовной социальной и др.: оптимизация самой политической системы прис

Русский

2013-03-25

33.5 KB

2 чел.

Теория разделения властей: возникновение и развитие.

Основными функциями политической власти являются: руководство в целом страной, государством и каждой его сферой (политической, экономической, духовной, социальной и др.): оптимизация самой политической системы, приспособление ее институтов (государства, партийной системы, избирательной) к целям и задачам тех сил, которые пришли к власти; обеспечение стабильности в стране и обществе. По форме власть бывает индивидуальной или институциональной. В первом случае власть олицетворяет один человек (при абсолютной монархии или если речь идет о государстве, формально имеющем республиканскую форму правления, но у власти стоит пожизненно один человек). Во втором случае институциональная форма основывается на разделении властей. Эта форма власти возникла с принятием Конституции в США и Франции. В настоящее время является наиболее распространенной формой власти, особенно в развитых странах.

В системе политической власти различают три функционально взаимодействующих уровня. Высший уровень — макрополитическая система высших органов власти (законодательная, исполнительная, судебная). Средний уровень — это аппарат политической власти, который включает институциональные структуры власти с неформальными общественными организациями, партиями, движениями,

массами. Третий уровень — это микроуровень политической власти. Он включает непосредственное политическое общение людей, малых групп, групп интересов и т.д.

Во взаимодействии различных властей в обществе имеет место так называемый куммулятивный эффект - усиливающееся накопление власти. Он проявляется в том, что богатство повышает шансы на вхождение в политическую элиту и доступ к СМИ и образованию; высокая политическая должность способствует накоплению богатства, доступа к знаниям и информационного влияния; последние же, в свою очередь, улучшают возможности занятия лидирующих политических позиций и повышения дохода.

Разделение властей и разграничение их компетенции в различных странах имеют свою специфику. Однако общим для всех демократических государств является правило, согласно которому три ветви власти не должны быть полностью разобщены, или, напротив, соединены под единым началом.

Поэтому в рамках единой целостности власти государства необходимо разграничение властей, чтобы каждая из них эффективно осуществляла свои полномочия, и их единство, чтобы обеспечить интересы личности, народа, а также социальный прогресс общества.

Обобщение фактов, учёт имеющегося опыта позволяют охарактеризовать общее назначение и место каждой ветви власти.

Законодательная власть основывается на принципах конституции и верховенства права, формируется путём свободных выборов. Законодательная власть вносит поправки в конституцию, определяет основы внутренней и внешней политики государства, утверждает госбюджет, принимает законы, контролирует их исполнение. Законы обязательны для всех исполнительных органов власти и граждан. Верховенство законодательной власти ограничено принципами права, конституцией, правами человека. Законодательные органы находятся под контролем избирателей посредством системы народного представительства и свободных демократических выборов и в системе с другими органами власти - судебными и исполнительными.

В демократических государствах носителем законодательной власти выступает парламент, эффективность деятельности которого  во многом зависит от проверенных опытом государственного строительства структур. Парламенты бывают двухпалатные и однопалатные, чаще однопалатные. В ряде стран действует так называемая простая двухпалатная парламентская система, при которой одна палата формируется в результате прямых выборов, а другая - на основе территориальной пропорциональности.

Исполнительно-распорядительная власть по сравнению с законодательной отличается большим динамизмом, восприимчивостью к общественной жизни. Исполнительную власть осуществляет правительство, которое решает множество вопросов, в том числе в сфере хозяйствования, планирования, культуры, образования, финансирования, обеспечения повседневного быта и нужд населения и т.д. Особенность состоит в том, что исполнительная власть на только исполняет законы, но и сама издаёт нормативные акты или выступает с законодательной инициативой.

Ещё одна особенность этой власти проявляется в том, что при всём желании её функции невозможно вместить даже в такие обширные понятия, как исполнение законов и правоприменение. В круто меняющейся обстановке она должна оперативно принимать меры по своему усмотрению. Отличительная черта её состоит в том, что она осуществляет свою деятельность преимущественно «за закрытыми дверями». В силу этого обстоятельства, при отсутствии надлежащих сдержек, исполнительная власть неизбежно подминает под себя и законодательную власть, и судебную. Чтобы не допустить этого нужны особые меры.

Исполнительно-распорядительная власть должна быть основана на законе и работать в рамках закона. Она не имеет права присваивать себе полномочия и требовать от граждан исполнения каких-либо обязанностей, если это не предусмотрено законом. Её сдерживание достигается посредством регулярной подотчётности и ответственности перед народным представительством, которое имеет право контроля за деятельностью исполнительной власти.

Судебная власть включает учреждения, которые представляют самостоятельную структуру государственной организации. Состояние судебной власти, отношение к ней в обществе, направления её развития оказывают существенное воздействие на все стороны жизни общества. Каждый человек должен иметь твёрдую уверенность в том, что его обращение в к судебной власти будет завершено справедливым решением, ибо защита прав и свобод человека, разрешение конфликтов и споров цивилизованными средствами - норма правового государства. В принципе, суд не является репрессивным органом, ибо он призван быть защитником права, пресекая правонарушения.

Судебная власть воздействует на законодательную и исполнительную. Законодательная власть контролируется через систему судов (Верховный суд, Конституционный суд). Так, с помощью Конституционного суда в стране обеспечивается конституционность не только подзаконных актов, но и самих законов. 


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

81685. Оцінка та істина 24.83 KB
  Оцінка як підведення під норму правило закон. За такої ситуації оцінка виявляє себе як акт пізнання щодо відповідності вчинку чи творіння людини нормі. Як і в першому випадку підведення під норму є конституюванням визнанням цінності; 3 оцінка як вибір з поміж двох і більше цінностей.
81686. Сутнісні принципи культури 26.79 KB
  Одним із головних завдань культури є формування освіченої цивілізовано розвиненої особистості. У структурі культури як певного цілісного організму розрізняють такі елементи: а субстанціональні ціннісно культурні інститути і системи норм мораль релігія побутова поведінка спілкування індивідів етикет; б функціональні традиції обряди звичаї заборони табу які є неписаними регуляторами процесу функціонування культури. Байта у структурі культури як системи правомірно розрізняти технологічну соціальну та ідеологічну підсистеми...
81687. Культурний Рух, простір і час – атрибутивні властивості матерії 27.75 KB
  Рух його джерело та причини завжди були у полі зору філософів і вченихприродознавців. Так уже Геракліт не лише визнавав усе загальний характер руху але й виявив його суперечливість: все існує і в той же час не існує; все тече й постійно змінюється; все перебуває у постійному процесі виникнення та зникнення. Отже рух матеріальних тіл викликають їх внутрішні і зовнішні взаємодії поза якими існування цих тіл неможливе.
81688. Культура і цивілізація: розуміння та перспективи розвитку 27.2 KB
  Так цивілізований і культурний сприймаються як поняття тотожні але цивілізація ікультура не синоніми. Цивілізація висловлює щось спільне раціональне стабільне. Цивілізація визначає загальне в співтовариствах що виникають на базі однотипних технологій.
81689. Проблема кризи сучасної культури в провідних концепціях 19-20 століть 28.37 KB
  Причини такого ставлення до культури на думку Г. Тому як вважає Зіммель новою парадигмою здатною об´єднати світ духовної культури епохи є поняття життя як своєрідного центра світобудови: звідти йде шлях з одного боку до душі і Я а з іншого до ідеї Космосу Абсолюту. Першим аргументовано підійшов до проблеми кризи культури звернув увагу на вулканічне підґрунття історії розсіяв загрозливі ілюзії її лінійного прогресу німецький культурфілософ О.
81690. Поняття суспільства. Структура та функції соціальної системи 24.59 KB
  Суспільство раціонально організована спільнота людей обєднаних спільною спрямованістю інтересів взаємною угодою в розумінні принципів колективного існування. Цим суспільство відрізняється від спільності органічного обєднання людей повязаних єдиним походженням родинними звязками єдністю долі сімя рід племя народ та від держави раціонально організованого апарату управління суспільством. В цілому суспільство це соціальна система що охоплює сукупність соціальних обєктів та субєктів їхніх властивостей і відносин що...
81691. Суспільство як система: основні сфери та закони розвитку суспільного життя. Духовне життя соціуму 26.65 KB
  Останні є суттєвими характеристиками суспільства. Для суспільства характерні: системна організація особливий механізм передачі інформації єдність матеріальних та духовних процесів. Основними сферами життєдіяльності суспільства є: матеріальновиробнича та економічна діяльність виробництво обмін та розподіл матеріальних благ продуктивні сили та виробничі відносини НТП сільське господарство фінанси економіка банківська діяльність побуту та сімейних стосунків сімя побут соціальногуманітарних відносин закони та правові норми...
81692. Джерела та спонукальні сили соціального розвитку 23.68 KB
  Виділяють принаймні три джерела розвитку суспільства: природні фактори Монтескє Гумільов Вернадський матеріальне виробництво Маркс Ростоу Бжезинский зміни культурного життя та системи духовних цінностей Конт Сорокін. Насправді усі три фактори в єдності виступають джерелами розвитку суспільства. Окрім цього існує інший погляд який джерелами саморозвитку суспільства визначає: протиріччя між природною та культурною організаціями суспільні відносини та духовний потенціал суспільства.
81693. Культурно-історичний час і простір 22.69 KB
  Як форми руху матерії простір і час постають загальним «засобом організації» будь-якого обєкта дійсності: простір — у найзагальнішому плані — це форма сталості, збереження обєкта, його змісту; час — форма його розвитку, внутрішня міра його буття та самознищення. Доповнюючи один одного, простір і час функціонують як універсальна форма організації всієї різноманітності нескінченного світу