10807

Системи управління якістю підприємство автомобільного транспорту

Реферат

Логистика и транспорт

Вступ За сучасними міжнародними і вітчизняними нормативними вимогами щодо системи управління якістю розроблено карту процесу контролю та випробування продукції. Запропоновано оптимальну схему організації і проведення контролю якості продукції із плануванням запобі...

Русский

2013-04-02

187.78 KB

4 чел.

Вступ

За сучасними міжнародними і вітчизняними нормативними вимогами щодо системи управління якістю розроблено карту процесу контролю та випробування продукції. Запропоновано оптимальну схему організації і проведення контролю якості продукції із плануванням запобіжно-коригувальних дій. Для забезпечення високої конкурентоспроможності машинобудівних підприємств велике значення має якість виготовлюваної ними продукції.  Сучасні провідні виробники світу досягають високої якості продукції виключно на основі функціонування у них системи управління якістю.  Однак на сучасних машинобудівних підприємствах України немає методології та практичного досвіду формування ефективних процесів,  зокрема контролю якості продукції відповідно до міжнародних та вітчизняних нормативних вимог.

СУЯ, ВТК та СТП

Відповідно до сучасних вимог,  системи управління якістю  (СУЯ) підприємства будуються за професійним підходом.  Вся сукупність процесів  (процес ний ландшафт) відображається у настанові з якості  (НЯ), яка є основним документом СУЯ підприємства. Процес «Контроль та випробування» є одним із основних процесів СУЯ. Підприємство повинно контролювати і вимірювати характеристики продукції,  для того щоб підтвердити,  що вимоги до продукції забезпечено.  Це повинно здійснюватися на відповідних етапах процесу створення продукції відповідно до запланованих заходів.  

У цьому аспекті однією із основних задач СУЯ є вдосконалення функціонування служб технічного контролю і випробувальних підрозділів, методичного та інформаційного забезпечення управління якістю.  Контроль та випробування продукції здійснюється для запобігання випуску продукції,  споживчі якості якої не відповідають встановленим  (заданим)  вимогам.  Оскільки виробництво якісної продукції,  що відповідає вимогам споживачів,  є основною задачею підприємства,  то кожне підприємство для запобігання випуску неякісної продукції повинно організувати процес для постійного контролю якості продукції .  

Крім цього,  вимогою до процесу контролю є однозначність  (не повторюваність)  операцій контролю,  тобто виключення повторної перевірки раніше контрольованих параметрів,  значення яких відповідає заданим вимогам якості.  

Приклад розробленої оптимальної структури карти процесу  «Контроль та випробування», у якій наведено вхідні і вихідні дані,  критерії оцінки процесу,  необхідні ресурси,  власники та

відповідальні виконавці процесу,  зображено на рис. 1.  Необхідні нормативні засоби управління процесом повинні бути перелічені у відповідному пункті  (розділі) настанови з якості. Власником процесу передбачено начальника служби управління якістю підприємства, який за своїм службовим статусом повинен підпорядковуватися тільки керівнику підприємства.  Відповідальними виконавцями процесу є керівники відповідних структурних підрозділів служби (відділу) технічного контролю (ВТК).

Підприємство повинно ідентифікувати продукцію підходящими засобами  (методами) на всіх етапах її створення. Враховуючи це, на підприємстві необхідно проводити такі види контролю якості продукції:

1. Вхідний контроль сировини, матеріалів, напівфабрикатів і комплектувальних виробів;

2. Контроль у процесі виробництва;

3. Контроль готової (товарної) продукції.

Контроль і випробування продукції, її параметри, що підлягають контролю, послідовність і методи їх проведення, робочі місця та норми на їх виконання повинні однозначно регламентуватися технологічними процесами,  стандартами підприємства  (СТП)  і програмами-методиками випробувань.

Вхідний контроль сировини,  матеріалів,  напівфабрикатів і комплектувальних виробів,  які завозяться від сторонніх виробників для потреб основного виробництва,  здійснюється з метою виключення випадків використання у виробництві продукції, споживчі якості якої не відповідають заданим вимогам.  Порядок проведення вхідного контролю повинен чітко і однозначно регламентуватися СТП.

Контроль якості продукції

Контроль якості продукції у процесі виробництва  (на проміжних етапах виготовлення, згідно з технологічним процесом)  та регламент пред’явлення продукції для контролю повинен бути однозначно відображений у методичній інструкції з якості (МІЯ).

Оцінюють якість готової  (товарної) продукції згідно з регламентом приймально-здавальних випробувань,  відображеним у відповідному СТП і програмах-методиках випробувань.  Для приймання готової продукції вимагається спеціально розроблений індивідуальний технологічний паспорт на виготовлення, випробування і приймання кожної одиниці продукції, у якому фіксуються всі технологічні операції,  прийняті службою технічного контролю,  та їх виконавці,  а також результати перевірки необхідних налаштувань та регулювань згідно з програмами-методиками випробувань на кожний вид та конкретну одиницю готової (товарної) продукції.  

Вимоги до якості продукції

Вимоги щодо ідентифікації продукції на всіх етапах її створення   реалізуються шляхом застосування спеціальних супровідних документів при виготовленні продукції та її складових.  Такими документами є маршрутна карта ідентифікації  (МКІ) та головна ідентифікаційна накладна

(ГІН).  Наприклад,  у автобусному  (машинобудівному)  виробництві МКІ супроводжує процес виготовлення кожної деталі,  вузла  (партії чи групи однойменних виробів),  починаючи від заготовки.  У МКІ фіксують кількість однойменних виробів,  їх виконавці та результати контролю на всіх етапах виготовлення.  Без належного оформлення МКІ передавати виріб для виконання подальших операцій заборонено,  як і оплачувати виконану роботу.  ГІН прикладена до кожного технологічного паспорта для складання автобуса. У ній фіксуються замовник автобуса, граничний термін виготовлення згідно з контрактом та індивідуальні дані стосовно особливостей виконання і комплектації автобуса,  наприклад:  колір і трафарет пофарбування,  модель двигуна,  наявність кондиціонера,  аудіо-відео обладнання тощо.  Порядок застосування МКІ та ГІН повинен регламентуватися спеціально розробленим СТП.

Отже,  у системі управління якістю підприємства необхідно ідентифікувати статус процесу контролю і випробування продукції на всіх етапах виробництва.  Ідентифікація статусу процесу контролю і випробування передбачає його місце у технологічному процесі на всіх етапах виготовлення та неможливість передачі продукції без контролю якості виготовлення у цьому виробничому підрозділі у наступний підрозділ  (робоче місце) згідно з технологічним процесом.  Основною метою ідентифікації статусу процесу контролю і випробування продукції є отримання відповідної інформації про проведення контролю і випробування продукції,  яку виготовляє підприємство, згідно із впровадженими на підприємстві нормативними документами  (міжнародні і національні стандарти,  СТП,  МІЯ тощо).  Статус процесу контролю і випробувань забезпечує отримання інформації про те, що:

− контролю і (або) випробування продукції не проведено;

− контроль і  (або)  випробування продукції проведено,  і вона відповідає встановленим вимогам;

− контроль і  (або)  випробування продукції проведено,  але вона не відповідає встановленим вимогам, що вимагає прийняття відповідного рішення щодо подальшого статусу продукції;

− контроль і (або) випробування продукції проведено, і вона забракована остаточно.

Означене наочно ілюструється рис. 2,  на якому наведено схему організації і проведення контролю якості продукції та планування запобіжно-коригувальних дій.

Статуси контролю продукції

За вказаною схемою при першому пред’явленні за результатами контролю продукція може мати такі статуси:

1)  відповідає встановленим вимогам і передається для виконання подальших операцій,  за технологічним процесом  (проміжні етапи виготовлення)  чи передається у збут (замовнику)  після завершального етапу виготовлення;

2)  не відповідає встановленим вимогам,  однак виявлені відхилення не мають істотного впливу на якість продукції після завершального етапу виготовлення. У цьому випадку продукція може бути прийнята на основі регламентованого документа – «Картки дозволу на відхилення»,  яка узгоджується компетентними спеціалістами та затверджується керівником підприємства;

3)  не відповідає встановленим вимогам через істотні відхилення і не може передаватися для виконання подальших операцій чи замовнику –  статус невідповідної продукції.

Контроль і регламент дії із невідповідною продукцією має важливе значення для своєчасного вилучення її із виробничого процесу та прийняття рішення про її подальше використання.

Особливістю запропонованої схеми організації і проведення контролю якості є те, що управління невідповідною продукцією комплексно передбачає (рис. 2):

− оформлення та ізоляцію невідповідної продукції,  виявленої за результатами контролю в процесі виробництва;

− аналіз характеру невідповідності продукції та прийняття рішення про її подальше використання;

− повернення продукції для усунення виявлених дефектів або остаточне бракування та утилізація продукції;

− аналіз характеру невідповідностей продукції для формування запобіжно-коригувальних дій у відповідних структурних підрозділах  (конструкторсько-технологічні,  виробничі,  механо-енергетичні,  постачальницькі служби тощо)  щодо недопущення виявлених невідповідностей надалі;

− облік невідповідної продукції;

− визначення втрат від невідповідної продукції.

Управління невідповідною продукцією необхідно вичерпно регламентувати спеціально розробленими МІЯ та СТП.

Тут важливо зазначити, що крім процесу контролю і випробувань,  для забезпечення вимог постійного поліпшення якості продукції  важливе значення має поєднання його результатів щодо планування запобіжно-коригувальних дій із масивом даних із інших джерел для їх планування.  Види і взаємозв’язок потенційних джерел формування масиву даних для планування запобіжно-коригувальних дій наведено на рис. 3.

 

Висновок

Головна перевага ефективної системи забезпечення якості полягає в тому, що вона гарантує портфель замовлення виробникові, тобто його виживання в умовах ринкових відносин та конкурентної боротьби. Неабияке значення для виживання має також зниження обсягу та питомої ваги прихованого виробництва, пов'язаного з переробкою продукції, та лагодження браку, тобто підвищення загальної ефективності діяльності підприємства. Ось чому центр ваги конкурентної боротьби за ринок збуту явно переміщується у бік якості продукції та послуг, особливо - засобів виробництва. У розвитку суспільного виробництва промислово розвинутих країн поряд із законом підвищення продуктивності праці діє тенденція випередження у підвищенні якості засобів виробництва. Стійкість цієї тенденції пов'язана з існуванням прямої залежності між прибутком на інвестиційний капітал та якістю продукції: високоякісна продукція дає приблизно на 40% більше прибутку, ніж продукція низької якості.

Тобто виробництво високоякісної продукції дає потрійний зиск: зниження виробничих витрат, підвищення чистого доходу, розширення вітчизняних ринків збуту та вихід на міжнародний ринок.

Тому доки підприємці не зрозуміють справжньої необхідності у забезпеченні якості своєї продукції вони будуть продовжувати втрачати свої можливі доходи.

І доки Держстандарт України не візьме під контроль ціну на стандартизацію та сертифікацію продукції, тобто не зробить її доступною для кожного виробничого підприємства, то все більше буде виникати підприємств які хотіли б бути легальними, але за даними витратами на сертифікацію своєї продукції - змушені іти в "тінь".

Література

  1.  Кайфман Ю.І. "Управління якістю і забезпечення якості" Довідник. - К.-1995
  2.  Фейгенбаум А. "Контроль качества продукции" - М. – 1986
  3.  Леонов И.Г. Аристов О.В. "Управление качеством продукции" - М. – 1990