В избранное

загрузка...

10911

Методика проектного навчання на уроках технічної праці в 5 класі

Конспект урока

Информатика, кибернетика и программирование

Методика проектного навчання на уроках технічної праці в 5 класі 2.2.1 Проектування виробів Урок 1. Вступне заняття. Технологія як перетворююча діяльність людини 1 год. Мета уроку. Засвоєння знань про техніку технології основні види технологічної діяльності пр...

Украинкский

2013-04-02

987 KB

6 чел.

Методика проектного навчання на уроках технічної праці в 5 класі


2.2.1 Проектування виробів

Урок 1. Вступне заняття. Технологія як перетворююча діяльність людини ( 1 год.)

Мета уроку. Засвоєння знань про техніку, технології, основні види технологічної діяльності, правила безпечної праці та внутрішнього розпорядку у шкільній майстерні. Розвивати пам'ять. Виховувати основи культури праці.

Об’єкт навчальної праці: робоче місце учня

Обладнання. Інструмент для демонстрації та інше обладнання майстерні, плакати з охорони праці та внутрішнього розпорядку.

Тип уроку. Засвоєння нових знань

Орієнтовний план проведення уроку

І.Організаційна частина (5 хв)

ІІ. Актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів (7 хв)

ІІІ. Мотивація навчально-трудової діяльності (2 хв)

IV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку (1 хв)

V. Вивчення нового матеріалу (10 хв)

VI. Практична робота (15 хв)

VII. Підсумок уроку (5 хв)

Хід уроку

І.Організаційна частина.

Знайомство з класом, перевірка присутніх

Призначення чергових

ІІ. Актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів (методом бесіди з’ясовують питання):

1.Як ви розумієте слово «праця»? Яку роль відіграє праця в житті людини?

2.Як ви розумієте слово «професія»? Які ви знаєте професії?

3.Назвіть професії ваших батьків.

4.Чому на виробництві робітники працюють у спеціальному одязі?

5.З яким матеріалом ви працювали у попередніх класах?

6.Що таке інструмент? Яке його призначення? Який ви знаєте інструмент для обробітку картону, тканини?

ІІІ. Мотивація навчально-трудової діяльності. Учитель нагадує учням, що у попередніх класах вони ознайомились з тим, як обробляють картон, тканину, природні матеріали. На заняттях у майстерні вони можуть навчитись працювати з більш складним інструментом, конструювати і виготовляти відповідно більш складні вироби. Наприклад це можуть бути рухомі і нерухомі іграшки, речі побутового призначення, інструмент тощо. Здобуті знання та уміння можуть також стати у нагоді в повсякденному житті. Учитель демонструє об’єкти праці виготовлені учнями і запитує чи хочуть вони виготовляти такі речі? Якщо так, то цьому необхідно навчатись. І це навчання має починатись з організації робочого місця, ознайомлення з технікою безпеки. Крім того треба знати як виготовити ту або іншу річ. Для цього треба знати, що таке технологія або технологічна послідовність виготовлення виробу.

IV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку

Учитель записує на дошці тему уроку, повідомляє завдання уроку:

засвоєння понять про технологію, техніку, основні види технологічної діяльності;

вміти дотримуватись правил внутрішнього розпорядку та безпечної праці в майстерні.

V. Вивчення нового матеріалу за планом:

а) поняття про техніку;

б) технологія як перетворююча діяльність людини;

в) правила внутрішнього розпорядку в майстерні;

г) загальні правила безпечної праці;

а) Техніку можна представити як галузь людської діяльності, що пов’язана з вивченням, застосуванням і вдосконаленням інструментів, пристосувань - різних засобів та знарядь праці. Отже, техніка це сукупність засобів і знарядь праці, що застосовуються в суспільному виробництві та призначені для створення матеріальних цінностей.

б) Людина з давніх часів вдосконалювала способи, за допомогою яких виготовляла речі для власного вжитку. У результаті цієї діяльності відбулося накопичення відповідних знань та умінь, про те як необхідно виготовляти ту або іншу річ. Отже, технологія – це сукупність знань, відомостей про виробництво (або про послідовність певних дій чи операцій) об’єктів: речей побутового призначення, знарядь праці, харчових продуктів тощо. Технологія (як галузь знань та певних умінь) дає можливість людині перетворювати природну сировину чи матеріал на речі, що мають ціну відповідну до затрат на їхнє виготовлення та попит на ринку – їх називають матеріальними цінностями. Отже всі речі, що нас оточують у своїй більшості (за винятком природних явищ та інших об’єктів природного походження) створені людиною за допомогою технологій. Таку діяльність людини називають технологічною. Основні види технологічної діяльності, яку можна виконувати в домашніх умовах це: ремонт сантехніки, електричних приладів, ремонт квартири тощо.

в) У шкільних майстернях учні повинні додержувати встановлених правил внутрішнього розпорядку.

До початку занять:

одягнути спецодяг;

приходити у майстерню до дзвінка;

при собі учень повинен мати: щоденник, підручник, зошит, олівець, лінійку, гумку;

Під час заняття:

оглянути своє робоче місце й підготувати його до роботи;

працювати тільки на своєму робочому місці і не залишити його без дозволу учителя;

дбайливо зберігати інструмент, економно використовувати матеріал;

Напри кінець заняття:

витерти й покласти на місце інструменти, пристрої, матеріали;

виходити з майстерні з дозволу учителя.

г) Загальні правила безпечної праці у шкільних майстернях:

1.Перевірити, чи правильно надітий спецодяг. Старанно підібрати волосся, заправити кінці косинки тощо.

2.Перевірити стан робочого місця, наявність та справність інструментів.

3.Не залишати робоче місце без дозволу учителя.

4.З інструментами й матеріалами поводитись обережно.

5.Під час роботи не розмовляти, не заважати працювати іншим.

6.Не крутити без потреби ручки й важелі верстатів і верстаків, без дозволу учителя не вмикати електричні прилади й устаткування.

7.Не складати на робочому місці непотрібні саме тепер інструменти й матеріали.

8.Роботу можна виконувати тільки справними інструментами.

VI. Практична робота

6.1 Вступний інструктаж 

Завдання 1. Ознайомитися із обладнанням в майстерні.

Учитель, застосовуючи метод демонстрації, спільно з учнями, з’ясовує які інструменти та обладнання знаходяться в майстерні.

Завдання 2. Яка форма ріжучої частини інструменту для ручної обробки деревини (ножівка, стамеска, лезо рубанка) – вказати спільні та відмінні сторони.

Учитель для виконання другого завдання використовує інтерактивний метод роботи у малих групах. Кожна група отримує вказане завдання дає власну відповідь і обґрунтовує її. Результати роботи заносять у таблицю:

Таблиця 6

Назва інструменту, обладнання

Матеріал з якого виготовлено інструмент

Призначення

Форма ріжучої частини інструменту

Принцип дії

1

2

3

4

5

6

 

6.2 Заключний інструктаж

Учитель просить дітей уважно переглянути отримані результати і коротко обговорити такі питання:

1.Що спільного в будові та призначенні інструментів, які вказані в таблиці?

2.Що спільного в принципі дії всіх інструментів?

3.У чому головна відмінність вказаних інструментів?

VII. Підсумок уроку.

7.1 Рефлексія (усвідомлення набутих знань, виконаної роботи)

1. Що нового ви дізналися на уроці?

2. Чи можна скористатись отриманими знаннями у повсякденному житті? Де, і за яких умов це може бути?

7.2 Заключна частина:

  •  виставлення оцінок за роботу на уроці;

Домашнє завдання:

  •  віднайти у журналі („Юный техник”, „Техника молодежи” та ін.) або підручнику зображення об’єкта, який би ви хотіли виготовити.


Урок 2. Об’єкти технологічної діяльності (1 год.)

Мета уроку. Засвоєння знань про об’єкти технологічної діяльності, метод фантазування як засіб створення об’єктів технологічної діяльності, показники якості виробу; види виробів з фанери. Формування вмінь здійснювати пошук інформації в різних джерелах про техніку та технології, вибір об’єкта технологічної діяльності.

Розвивати в учнів увагу. Виховувати елементи культури праці.

Об’єкт навчальної праці: інформаційні джерела з техніки та технології

Обладнання. Журнали: «Юный техник», «Техника молодежи» тощо.

Тип уроку. Засвоєння нових знань

Орієнтовний план проведення уроку

І.Організаційна частина (2 хв)

ІІ. Повторення раніше вивченого матеріалу (5 хв)

ІІІ. Мотивація навчально-трудової діяльності (3 хв)

IV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку ( 2 хв)

V. Вивчення нового матеріалу ( 9 хв)

VI. Практична робота (19 хв)

VII. Підсумок уроку (5 хв)

Хід уроку

І.Організаційна частина.

  •  Перевірка присутніх
  •  Призначення чергових

ІІ. Повторення раніше вивченого матеріалу (методом бесіди з’ясовують питання):

1.Як ви розумієте слово „техніка”?

2.Що таке „технологія”?

3.Для чого використовують інструмент?

4.Який ви знаєте інструмент для обробітку деревини?

ІІІ. Мотивація навчально-трудової діяльності.

Для того щоб створити виріб (іграшку, літак, автомобіль тощо) необхідно мати відповідні знання, уміння. На попередньому уроці ми з вами вже ознайомились з поняттями, які стануть першими кроками у конструюванні цікавих виробів. Так, ми з’ясували, що будь-який об’єкт (у тому числі іграшка) створюється за допомогою технологій. Наступними кроками у цій справі буде пошук інформації у літературних джерелах з техніки та технології. Яка нам необхідна інформація, щоб створити власний об’єкт ? Як її віднайти? Як починається створення об’єкта? – відповідь на ці запитання є метою нашого уроку.

IV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку.

Учитель записує на дошці тему уроку та повідомляє (записує) очікувані результати:

засвоєння понять про об’єкт технологічної діяльності;

показники якості виробу (об’єкта технологічної діяльності);

здійснювати вибір об’єкта технологічної діяльності.

V. Вивчення нового матеріалу за планом:

а) Поняття про об’єкт технологічної діяльності;

б) методи створення нових об’єктів технологічної діяльності;

в) показники якості виробу;

г) вимоги до виробів з фанери;

а) Завдяки технологіям людина перетворює сировину та матеріал у речі, які використовуються як у побуті так і на виробництві. Обробіток матеріалу та створення відповідного виробу це є створення нового об’єкту технологічної діяльності. Всі речі якими користуються учні зазнали певних змін, спочатку як сировина і матеріал, а потім як готовий об’єкт, з боку людини. Книги якими вони користуються були виготовлені робітниками у друкарнях, їхній одяг – виготовлений на швейних фабриках, інструмент та обладнання, яке вони можуть бачити у майстерні, теж є продуктом діяльності людини. Отже всі речі, починаючи від авторучки і до комп’ютера або літака були виготовлені людиною і є об’єктами технологічної діяльності.

б) Створення будь-якого нового об’єкту (виробу) починається із творчого задуму. Є багато методів створення нових об’єктів технологічної діяльності. Найбільш цікавим серед них є метод фантазування.

Метод фантазування застосовують для створення нової форми виробу. Суть методу полягає в тому, що конструктор уявляє образ виробу, який будуть виготовляти, якщо навіть конструкція виробу невідома. Цей образ переносять на папір у вигляді малюнку.

Дизайнер (художник-конструктор) на початковій стадії проектування (ескізне проектування) застосовує свою творчу уяву, для того аби створити нову форму об’єкта. Фантазуючи дизайнер, тимчасово, не враховує ті вимоги, що ставлять до виробу і може вигадувати будь-яку форму майбутнього літака, автомобіля, трактора, меблів тощо. Для цього форму виробу порівнюють з контурами птаха чи будь-якої іншої тварини, рослини, геометричної фігури, зоряної зірки або вже існуючого літака, корабля, автомобіля (запозичують окремі елементи) тощо.

в) Виріб, який конструюють повинен мати відповідні показники якості: функціональність, ергономічність, технологічність.

Функціональність виробу – це один з принципів конструювання, який полягає у тому, що створений об’єкт повинен виконувати певні функції (тобто бути рухливим, нерухомим або рухатись у повітрі, переносити вантаж на певну відстань тощо). Однак при цьому конструктор враховує конкретне оточення, в якому знаходиться об’єкт. Отже не можна проектувати об’єкт не знаючи де він буде знаходитись. Форма виробу повинна відповідати за його змістом. Не можна наприклад малорухомим об’єктам надавати форму стрімкого руху і навпаки.

Ергономіка – наука, що вивчає функціональні можливості і особливості людини у трудових процесах з метою створення найкращих умов для поєднання діяльності людини і техніки. Головною вимогою ергономіки до будь-якого об’єкту є зручність цього виробу для користування людиною. 

Технологічним вважають такий виріб, який розроблений з максимальним використанням вже існуючих типових вузлів, з’єднань, деталей тощо. До технологічності відносять також можливість використання найменшої кількості матеріалів та відносної простоти у виготовленні об’єкту.

г) Виріб з фанери має відповідати таким основним вимогам: простота конструкції, мінімальне використання деталей, форма і розміри виробу повинні відповідати його призначенню, виріб має бути естетично привабливим.

VI. Практична робота.

Завдання. Здійснити пошук проблемної області, в якій буде розроблятись проект технологічного об’єкту.

6.1. Вступний інструктаж.

Учитель пропонує дітям зіграти в гру „Мозкова атака”. Правила гри: 1.Користуючись інформацією знайденою у журналі запропонувати фантастичний зореліт або ракету, літак чи будь-який інший об’єкт, що може вирішувати проблеми пов’язані з вирішенням екологічних проблем чи порятунком людей у надзвичайних ситуаціях.

2.Необхідно запропонувати якомога більше варіантів проблем, які міг би розв’язувати такий об’єкт (чим більше тим вища оцінка за роботу на уроці);

3.Приймаються будь-які ідеї: літак може бути призначений для польотів на Місяць, може одночасно рухатись у повітрі, на воді та під водою; це може бути всюдихід, для якого немає меж у пересуванні тощо.

4.Необхідно акцентувати увагу дітей на те, що треба вказати проблемну область, в якій буде діяти об’єкт: рятувати кораблі, що зазнали катастрофи у відкритому океані, зорельоти що будуть чистити космос від технологічного „сміття” тощо.

5.Скласти банк проблем (проектів) у вигляді таблиці:

Таблиця 7

Сфера діяльності

Технологічні об’єкти, які можуть діяти в даній області

Примітка

1.

Школа

Оформлення класного кабінету, виготовлення найпростішого обладнання для кабінетів тощо

2.

Дозвілля

Виготовлення сувенірів, діючих іграшок, подарунок батькам тощо.

3.

Шкільна майстерня

Виготовлення підкладок для заточування інструменту (стамесок), пристрою для пиляння лобзиком, брусочків з наждачним папером, коробочок для дрібних деталей тощо.

4.

Дім

Виготовлення кухонної дошки, найпростішої полички для книг, підставки для посуду тощо.

 

6.2. Поточний інструктаж: 

слідкувати за дотримуванням правил гри;

акцентувати увагу дітей на те, що важливо висловити ідею (проблему), а не давати оцінку;

звернути увагу дітей на те, що повторювати висловлену ідею можна лише тоді, коли до неї додається щось нове.

6.3 Заключний інструктаж:

записати на дошці найкращі ідеї-проблеми;

вибрати через голосування найкращий об’єкт, що буде виготовлятись дати йому назву (ракета, зореліт, тощо).

зробити підсумок про те, що будь-який технологічний об’єкт створений людиною не існує за для „розваг”, а розв’язує чітко визначені конструкторами задачі (проблеми).

VII. Підсумок уроку.

7.1 Рефлексія:

Учитель просить кожного учня повідомити:

1. Що ми робили на уроці?

2.Що нового він дізнався на уроці?

3.Чи досягли очікуваних результатів? Що саме вдалося зробити?

7.2 Заключна частина:

  •  виставлення оцінок за роботу на уроці;
  •  домашнє завдання: продовжити пошук інформації в підручниках, журналах, альбомах для того, щоб запропонувати ще два варіанти об’єктів технологічної діяльності.


Урок 3. Художнє конструювання виробу ( 1 год.)

Мета уроку. Засвоєння знань про етапи проектування, ескіз, технічний опис, макет, креслення, шаблони; формування вмінь застосовувати метод фантазування, виконувати ескізне конструювання.

Розвивати окомір, точність під час виконання графічних зображень. Виховувати основи культури праці.

Об’єкт навчальної праці: робочий ескіз об’єкту, який проектується.

Обладнання. Олівці, креслярський інструмент та матеріали: креслярський папір.

Тип уроку. Формування практичних вмінь.

Орієнтовний план проведення уроку

І.Організаційна частина (1 хв)

ІІ. Повторення раніше вивченого матеріалу та актуалізація життєвого досвіду учнів (7 хв)

ІІІ. Повідомлення теми, мети завдань уроку (2 хв)

IV. Мотивація навчально-трудової діяльності (2 хв)

V. Вивчення нового матеріалу (8 хв)

VI. Практична робота (20 хв)

VII. Підсумок уроку (5 хв)

Хід уроку

І.Організаційна частина.

  •  Перевірка присутніх
  •  Призначення чергових

ІІ. Повторення раніше вивченого матеріалу та актуалізація життєвого досвіду учнів (методом бесіди з’ясовують питання):

Що таке об’єкт технологічної діяльності?

Які вимоги ставлять до об’єкту, який конструюють?

Що таке ергономічність? Технологічність?

Що таке функціональність?

Які вимоги можна сформулювати до кухонної дошки (або іграшки), яку

ми будемо проектувати на сьогоднішньому уроці?

Якою професією, на вашу думку, необхідно оволодіти, щоб після закінчення школи проектувати технологічні об’єкти?

У чому суть методу фантазування?

ІІІ. Мотивація навчально-трудової діяльності. Сьогодні ми будемо вчитись проектуванню об’єкта технологічної діяльності. Завдяки отриманим умінням (здійснювати вибір конструкції, виконувати ескіз тощо) ви зможете проектувати не лише даний виріб, а також багато інших цікавих речей, що може стати вам у нагоді під час вашого дозвілля.

IV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку.

пояснювати процес створення виробу - етапи проектування;

застосовувати метод фантазування у створенні технологічного об’єкта;

V. Вивчення нового матеріалу за планом:

а) етапи проектування;

б) види проектної документації: ескіз, технічний опис, макет, креслення, шаблони;

в) поняття про художнє (ескізне) конструювання як складову частину проектування.

а) У виробничих умовах процес проектування виробів як правило відбувається у чотири стадії.

Перша стадія – формулювання завдання.

Проектування починають з певних вимог, яким повинна відповідати конструкція в експлуатації. Ці вимоги оформляють як технічне завдання, в якому вказують призначення і область застосування об’єкта.

Друга стадія. Розробка ескізного проекту.

Його часто називають ескізним пошуком. Дизайнер (художник-конструктор) часто застосовує метод фантазування виконуючи декілька ескізних замальовок майбутнього виробу.

Третя стадія – технічний проект.

Технічний проект містить більш конкретну технічну характеристику виробу і коротку пояснюючу записку, в якій наводяться дані розрахунку і техніко-економічні показники виробу. У ході розробки технічного проекту конструктори ведуть розрахунки, наприклад, тепловий, динамічний, на міцність та інші. Визначають геометричну форму і основні розміри вузлів і основних (несучих) деталей.

Четверта стадія - так зване робоче проектування, в якому розробляються креслення деталей і робочі складальні креслення.

Для виготовлення більш простих моделей в умовах шкільної майстерні, ми будемо спиратись у нашій роботі на чотири етапи проектування:

- підготовчий;

- конструкторський;

- технологічний;

- заключний;

На першому підготовчому ми з’ясуємо завдання над яким будемо працювати. На другому (конструкторському) розв’яжемо це завдання (застосовуючи ескізне або художнє конструювання) і розробимо конструкцію виробу.

На третьому будемо виготовляти спроектований виріб відповідно до розробленого ескізу або креслення. І нарешті заключний етап – це остаточне випробування об’єкту, оформлення і захист проекту.

б) Таким чином у процесі проектування застосовують наступні види графічної документації: ескіз, технічний опис, макет, креслення, шаблони.

Зображення на кресленні виконується за певними правилами і звичайно із застосуванням креслярських інструментів. На практиці конструктори на початковій стадії створення об’єкту використовують креслення, виконані в окомірному масштабі від руки, без креслярських інструментів. Такі креслення називають ескізами. Вони призначені для одноразового використання на виробництві.

До проектної документації додають певні відомості (технічний опис): короткий опис об’єкта, принцип його дії, коротке обґрунтування прийнятих конструкторських рішень.

Ескізний проект (друга стадія проектування) не завжди дає повне уявлення про майбутній технічний об’єкт. Тому під час проектування на цій стадії часто застосовують макетування. Макет виробу, який конструюють, може виготовлятися в певному масштабі або в натуральну величину.

VI. Практична робота

Завдання. Розробити декілька художніх замальовок майбутнього виробу – контурної іграшки ракети (інтерактивним методом роботи у малих групах). 

6.1Вступний інструктаж.

учитель формує групи (по три учні у кожній);

нагадує суть методу фантазування: уявимо, що ми з вами можемо наділити модель нашої ракети будь-якої формами (можете пригадати як виглядає ракета, яку ви бачили в літературі і запропонувати власний варіант)

необхідно уявити образ такої ракети і відтворити його на малюнку.

6.2 Поточний інструктаж

якщо протягом декількох хвилин відчувається інертність у роботі дітей, учитель робить власні замальовки на дошці:

І-й варіант об’єкту проектування – вибір форми контурної іграшки:

  

 

ІІ-й варіант об’єкту проектування – вибір форми кухонної дошки:

учитель пропонує групам вибрати і доповнити запропоновані варіанти чимось новим (додаткові крила, змінити форму існуючих елементів тощо).

надати обраній і вдосконаленій моделі фантастичні можливості: придумати як даний об’єкт буде розв’язувати проблему тощо.

VIІ. Підсумок уроку.

7.1 Рефлексія

Учитель просить кожного учня відповісти на такі запитання:

1.За допомогою якого методу ви сьогодні працювали?

2.Чи досягнули очікуваних результатів ви особисто, клас у цілому? Чому ви так вважаєте?

3.Що могло б бути організовано краще, корисніше?

7.2 Заключна частина:

  •  виставлення оцінок за роботу на уроці;
  •  домашнє завдання: основні положення конспекту.


Урок 4. Технічне конструювання (1 год.)

Мета уроку. Засвоєння знань про технічний рисунок, креслення, типи ліній, нанесення розмірів, застосування масштабу, умовні позначення.

Формування вмінь користуватися креслярським інструментом, наносити розміри на кресленні. Виховувати основи наукової організації праці.

Об’єкт навчальної праці: модель пласкої іграшки (ракета).

Обладнання: креслярський інструмент. 

Тип уроку. Комбінований.

Орієнтовний план проведення уроку

І.Організаційна частина (2 хв)

ІІ. Повторення раніше вивченого матеріалу (5 хв)

ІІІ. Мотивація навчально-трудової діяльності (3 хв)

IV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку (2 хв)

V. Вивчення нового матеріалу (10 хв)

VI. Практична робота (20 хв)

VII. Підсумок уроку (3 хв)

Хід уроку

І.Організаційна частина.

  •  Перевірка присутніх
  •  Призначення чергових

ІІ. Повторення раніше вивченого матеріалу (методом бесіди з’ясовують питання):

З яких основних етапів складається процес проектування об’єкту технологічної діяльності?

Які методи застосовують під час художнього конструювання виробу?

У чому суть методу фантазування?

Що таке макет? Для чого його застосовують в проектуванні?

ІІІ. Мотивація навчально-трудової діяльності. На попередньому занятті ми з вами віднайшли форму майбутнього виробу. Але цього недостатньо, щоб отримати готову іграшку. Треба також, знати її розміри, кількість деталей, матеріал, з якого вона буде виготовлятись тощо. Вказані відомості необхідно відобразити на папері, і згідно з ними виготовити модель.

В конструюванні існують певні правила, за якими виконують зображення та наносять розміри. Ці правила обумовлені розподілом праці – проектування виробу здійснює конструктор, а його виготовлення технолог, робітник тощо. Отже мають бути спільні правила, за якими технолог міг прочитати всі графічні відомості про об’єкт, який спроектований іншою людиною - конструктором.

Оволодіваючи цими правилами ви будете ознайомлюватися з тими знаннями, які застосовують технологи, конструктори, дизайнери – фахівці, що працюють над створенням різноманітних технологічних об’єктів. Без графічної грамоти ми не зможемо виконати креслення майбутнього виробу або прочитати таке креслення чи ескіз, щоб виготовити нашу іграшку.

IV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку.

Учитель записує на дошці тему уроку та повідомляє (записує) дидактичні завдання:

знати що таке технічний рисунок, креслення, типи ліній, правила їх нанесення;

вміти користуватися креслярським інструментом, наносити лінії на кресленні.

V. Вивчення нового матеріалу за планом:

а) Технічний рисунок, креслення.

б) Правила виконання креслення.

в) Типи ліній, нанесення розмірів.

г) Застосування масштабу.

а) Наочне зображення – це зображення, на якому, як і на рисунку, показано видимими три боки предмета. Проте на відміну від рисунка лінії, паралельні на предметі в натурі, у цьому разі залишаються паралельними між собою і на зображенні. Якщо таке зображення доповнити розмірами, то за ним можна виготовити нескладний предмет.

Наочні зображення, виконані від руки, на око, без точного додержання розмірів предмета, називають технічними рисунками. 

Кресленням називають документ, який містить зображення предмета та інші відомості, потрібні для виготовлення і контролю цього предмета.

б) У конструкторських бюро і проектних організаціях виконують величезну кількість креслень. Копії з креслень, виконаних в одному місці, розсилають багатьом підприємствам країни. Креслення можуть друкуватись в технічних виданнях – книгах, журналах.

Уявіть собі, що було б, якби кожний інженер або кресляр виконував креслення по-своєму, не додержуючи єдиних правил. Такі креслення були б незрозумілими для інших. Щоб уникнути цього прийняті і діють єдині правила (стандарти) „Єдиної системи конструкторської документації”, які встановлюють однакові правила виконання й оформлення креслень та інших конструкторських документів.

в) При виконанні конструкторських документів застосовують лінії різної товщини. Кожна лінія має своє призначення.

Суцільна товста основна – лінія для зображення видимих контурів предмета. Товщина такої лінії – від 0,6 до 1,5 мм.

Штрихова лінія. Її застосовують для зображення невидимих контурів предмета. Штрихова лінія складається з окремих штрихів однакової довжини. Довжина кожного штриха – від 2 до 8 мм. Відстань між штрихами в середньому 1-2 мм. Товщина штрихової лінії у два-три рази менша за товщину суцільної товстої.

Штрих пунктирна лінія. Якщо зображення об’єкта, який конструюють симетричне на ньому проводять вісь симетрії. Для цієї мети застосовують штрих пунктирну тонку лінію. Ця лінія ділить зображення на дві рівні частини. Вона складається з довгих тонких штрихів (довжиною від 5 до 30 мм) і коротких штрихів між ними. Відстань між довгими штрихами 3-5 мм. Товщина як у штрихової лінії.

г) На практиці доводиться виконувати зображення дуже великих деталей, як наприклад, окремих деталей літака, корабля, автомашини, і дуже малих – деталей механізму годинника, деяких приладів тощо.

Зображення великих деталей можуть не вміщуватися на аркушах стандартного формату. Малі деталі, які часом ледве помітні неозброєним оком, не можна накреслити в натуральну величину наявними креслярськими інструментами.

Тому в кресленні зображення великих деталей зменшують, а малих збільшують порівняно з дійсними розмірами.

Масштаб – це відношення довжини відрізка на кресленні до довжини відповідного відрізка в натурі, виражене певним (абстрактним) числом.

Існують такі масштаби:

Зменшення: 1:2; 1: 4; 1: 10 та ін.;

Натуральна величина: 1:1;

Збільшення: 6:1; 4:1; 10: 1.

Для виконання нашої практичної роботи найкраще брати масштаб 1:1.

Треба пам’ятати, що в якому б масштабі не виконувалось зображення, розміри на кресленні наносять дійсні, тобто ті, які повинна мати деталь у натурі.

VI. Практична робота.

6.1 Вступний інструктаж.

Завдання 1. На рисунку зображено деталі. Цифрами 1, 2, 3 і т.д. позначено різні лінії. Вказати назву кожної лінії зазначивши її товщину. Скласти і заповнити у робочому зошиті відповідну таблицю.

 

 

Таблиця 8

№ лінії на зображенні

Назва лінії

Призначення лінії на кресленні

Товщина обведення

1

2

3

4

5

Штрих-пунктирна

Суцільна товста

Штрихова (лінія невидимого контуру)

Суцільна товста

Суцільна хвиляста

Показують вісь симетрії, центр дуг кіл

Зображення видимих контурів об’єкта

Зображення невидимих контурів об’єкта

 

Зображення видимих контурів об’єкта

Зображення обриву, коли воно показано не повністю

0,5 мм

1,5 мм

0,5 мм

1,5 мм

0,5

VII. Підсумок уроку

7.1 Рефлексія:

Учитель просить кожного учня повідомити:

1. Чи досягнута мета цього уроку? Чому?

2.Що нового він дізнався на уроці?

3.Яке значення цей матеріал має особисто для нього?

4.Чи може він отримані знання використати у своєму житті?

7.2 Заключна частина:

  •  виставлення оцінок за роботу на уроці;
  •  домашнє завдання:

1) виконати в робочому зошиті лінії, які вказані у конспекті;

2) продовжити пошук інформації в підручниках, журналах, альбомах для того, щоб запропонувати ще два варіанти об’єктів технологічної діяльності.

Урок 5. Побудова простого креслення об’єкта проектування (1 год.)

Мета уроку. Формування вмінь користуватися креслярським інструментом, наносити розміри на кресленні; оформляти технічний рисунок, креслення об’єкта проектування. Розвивати просторову уяву. Виховувати основи графічної культури.

Об’єкт навчальної праці: модель пласкої іграшки (інший варіант - кухонна дошка).

Обладнання: креслярський інструмент. 

Тип уроку. Формування практичних вмінь і навичок.

Орієнтовний план проведення уроку.

І.Організаційна частина (1 хв)

ІІ. Мотивація навчально-трудової діяльності (4 хв)

ІІІ. Повідомлення теми, мети, завдань уроку (2 хв)

IV. Повторення раніше вивченого матеріалу (5 хв)

V. Практична робота (27 хв)

VI. Підсумок уроку (6 хв)

Хід уроку

І.Організаційна частина.

  •  Перевірка присутніх
  •  Призначення чергових

ІІ. Мотивація навчально-трудової діяльності. На попередньому занятті ми з вами ознайомлювалися з правилами побудови креслень. Сьогодні ми скористаємося набутими знаннями для побудови креслення об’єкта проектування – ракети-іграшки (кухонної дошки). Набуті уміння можуть стати вам у нагоді коли ви будете проектувати і виготовляти в майбутньому і більш складні технологічні об’єкти.

IІІ. Повідомлення теми, мети, завдань уроку.

Учитель записує на дошці тему уроку та повідомляє (записує) очікувані результати:

- вміти виконувати технічний рисунок;

- будувати просте креслення об’єкту проектування;

ІV. Повторення раніше вивченого матеріалу.

Методом бесіди учитель обговорює разом з дітьми наступні питання:

1.Що називають технічним рисунком?

2.Що називають кресленням?

3.Які ви знаєте правила виконання креслень?

V. Практична робота.

5.1 Вступний інструктаж.

Завдання. Виконати креслення об’єкту проектування за раніше виконаним малюнком (описом)

нагадати, що креслення контурної іграшки відбувається у масштабі 1:1;

акцентувати увагу дітей на розміри деталей;

5.2 Поточний інструктаж:

слідкувати за правильним нанесенням розмірів;

звернути увагу дітей на дотримання масштабу;

зупиняти роботу, якщо помилки в роботі повторюються і давати пояснення щодо їхнього усунення;

5.3 Заключний інструктаж:

демонстрація кращих робіт;

вказати на найбільш поширені помилки та шляхи їхнього усунення.

VI. Підсумок уроку.

7.1 Рефлексія (методом бесіди або інтерактивним методом „мікрофон”):

Учитель просить кожного учня повідомити:

1. Що ми робили на уроці?

2. Що нового ви дізналися на уроці?

3. Що відчували коли завершили роботу?

4. Чи можете ви отримані знання використати у своєму житті?

7.2 Заключна частина:

  •  виставлення оцінок за роботу на уроці;
  •  домашнє завдання:

1) завершити роботу над кресленням

2) виконати креслення об’єкта проектування у масштабі зменшення – 1:2.


Урок 6
. Конструкційні матеріали та їх види (2 год.)

Мета уроку. Засвоєння знань про види та способи вибору конструкційних матеріалів; формування практичних вмінь визначати види конструкційних матеріалів за їх властивостями; сприяти розвитку пам’яті. Виховувати інтерес до роботи з різними матеріалами.

Об'єкт навчальної праці: проект виробу з деревини (контурна іграшка, кухонна дошка)

Обладнання: приклади різних конструкційних матеріалів; набори з різними видами деревини.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Орієнтовний план проведення уроку

І.Організаційна частина (2 хв)

II. Повторення раніше вивченого матеріалу (5 хв)

ІІІ. Мотивація навчально-трудової діяльності (4 хв)

ІV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку (2 хв)

V. Вивчення нового матеріалу (5 хв)

VІ. Практична робота (21 хв)

VІІ. Підсумок уроку (5 хв)

Хід уроку

І.Організаційна частина.

  •  Перевірка присутніх
  •  Призначення чергових

II. Повторення раніше вивченого матеріалу (методом бесіди з'ясовуютьпитання):

1.Що називають кресленням?

2.Які ви знаєте види ліній на кресленні?

З.Як та де їх використовують?

4.Чи достатньо мати креслення для того, аби виготовити спроектований виріб?

5.Назвіть показники якості виробу (функціональні, ергономічні, естетичні, технологічні).

ІІІ. Мотивація навчально-трудової діяльності. Для того щоб створити виріб (іграшку, кухонну дошку, поличку тощо) необхідно мати не лише креслення цього виробу, але й відповідні знання про матеріали, з яких буде виготовлятися виріб. Такий матеріал називають конструкційним. Для різних об’єктів добирають конструкційні матеріали з різними властивостями, які відповідають функціональним, технологічним або ергономічним вимогам майбутніх виробів. Отже нам сьогодні необхідно з’ясувати, який матеріал буде найбільш придатним для виготовлення нашого виробу.

ІV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку:

засвоєння понять про види конструкційних матеріалів;

показники якості конструкційних матеріалів (деревини);

V. Вивчення нового матеріалу за планом:

а) Поняття про конструкційні матеріали.

б) Види конструкційних матеріалів, їх властивості та характеристики.

а)Конструкційні матеріали – це матеріали, які застосовують у виробництві для виготовлення різного роду виробів. Розрізняють такі конструкційні матеріали: дерево, залізо, пластмаса, скло, каучук та ін.

б)Кожен із конструкційних матеріалів має свої властивості, деревина наприклад м’яка та легка вона є діелектриком, тобто не проводить електричний струм. Її широко використовують у будівництві, виготовленні меблів тощо. Залізо є твердим, пластичним та важким воно є провідником (проводить електричний струм), його широко використовують у машинобудуванні, електротехніці, будівництві.

Пластмаса – це є синтетичний матеріал, діелектрик, саме пластмасу дуже часто використовують для ізоляції електричних пристроїв та проводів, які знаходяться під струмом, порівняно з залізом пластмаса є легка. Скло – твердий, важкий та крихкий матеріал, проте його позитивною властивістю є прозорість, саме через це його використовують у будівництві, у машинобудуванні та інших видах виробництва. Скло також не провидить електричний струм, тому його часто використовують у електротехніці для ізоляції небезпечних поверхонь. Часто із скла виготовляють різного роду прикраси.

VI. Практична робота.

6.1 Вступний інструктаж.

Завдання 1. Вивчення та аналіз конструкційних матеріалів за зразками.

Таблиця 9

Види матеріалів

Властивості

Колір

Використання

1.

2.

3.

4.

Деревина

Метал

Пластмаса

Скло

Завдання 2. В інтерактивних групах учні обговорюють відповідь на запитання: «Які конструкційні матеріали можна використати під час роботи над проектом»?

6.2 Поточний інструктаж

- нагадати учням, що деревина має не лише колір але й текстуру, запах (для активізації знань поставити запитання: які матеріали не мають запаху на відміну від деревини?);

- звернути увагу дітей на те, що із склом необхідно поводитись обережно – воно має більш загострені кромки ніж деревина або метал.

6.3 Заключний інструктаж.

Аналіз виконаних робіт, відзначення кращих.

VП. Підсумок уроку.

7.1Усвідомлення досягнутих результатів.

Учитель просить кожного учня повідомити (методом «мікрофону»):

1.Що нового він дізнався на уроці?

2.Як він зможе використати знання про конструкційні матеріали (і чи зможе взагалі) під час виготовлення свого виробу?

3.Який конструкційний матеріал на думку учнів найбільш зручний для виготовлення запланованого виробу?

7.2Заключна частина:

виставлення оцінок за роботу на уроці;

домашнє завдання: знайти необхідний матеріал для виготовлення, запланованого виробу.

Урок 7. Види та способи вибору конструкційних матеріалів. Породи дерев та їх будова (1год.)

Мета уроку. Засвоєння знань про породи деревини та її будову, сортамент, виготовлення шпону, фанери, ДВП, ДСП та їх призначення; формування умінь здійснювати вибір матеріалу для виготовлення виробу, розраховувати його необхідну кількість. Розвивати пам'ять, увагу. Виховувати інтерес до праці.

Об’єкт навчальної діяльності: контурна іграшка «Космічний корабель» (кухонна дошка).

Обладнання: Зразки порід деревини.

Тип уроку: Комбінований.

Орієнтовний план проведення уроку

I. Організаційна частина (1 хв)

II. Актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів (5 хв)

III. Мотивація навчально-трудової діяльності (4 хв)

IV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку (2 хв)

V. Вивчення нового матеріалу (8 хв)

VI. Практична робота (20 хв)

VII. Підсумок уроку (5 хв)

Хід уроку

I. Організаційна частина.

  •  Перевірка присутніх
  •  Призначення чергових

II. Актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів (методом бесіди з’ясовують такі питання ):

1. З якими ви матеріалами працювали раніше? (картон, тканина, пластилін, глина ).

2.Що таке конструкційний матеріал?

2. Які ви знаєте конструкційні матеріали?

3. Які породи дерев ви знаєте?

4.Яким чином, на вашу думку, можна відрізнити одну породу деревини від іншої?

5.З якого матеріалу, на вашу думку, найбільш зручно виготовляти ваш виріб?

III. Мотивація навчально-трудової діяльності.

На сьогоднішньому занятті ми більш поглиблено ознайомимося з конструкційним матеріалом та способом його відбору і розрахунку необхідної кількості – деревиною. Це потрібно для того, щоб наш виріб був не лише міцним, гарним та функціональним але й мав помірні витрати. Для цього необхідно навчитись розраховувати матеріал, з якого він буде виготовлятись.

IV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку.

Учитель записує тему уроку на дошці та методом бесіди разом з учнями з’ясовує дидактичні завдання уроку:

- вміти розпізнавати деревину за текстурою, кольором, запахом;

- вибрати матеріал для виготовлення виробу, розрахувати його необхідну кількість для майбутнього виробу.

V. Вивчення нового матеріалу за планом:

а)Породи деревини

в)Виготовлення фанери, ДВП, ДСП.

а)Породи дерев поділяються на два види – листяні і хвойні. Із листяних найбільш поширені – це дуб, береза, ясен, клен, осика, липа та інші. Хвойні породи дерев - це сосна, ялина, кедр, модрина та інші.

Спиляні, очищені від коренів і гілок дерева називають деревиною. Деревина кожної породи у поздовжньому розрізі має свій характерний малюнок – текстуру.

Деревина добре обробляється різальними інструментами, вона легка, міцна, чудово склеюється, має після обробки гарний зовнішній вигляд. Є в неї й негативні якості: псується від вогкості, легко займається тощо. Але після спеціальної обробки деревини багато які з її негативних якостей усуваються.

Дерево, що росте складається з трьох частин:

корінь;

стовбур – основна частина;

крона (верховіття).

Стовбури розрізують спеціальними пилками уздовж волокон на пиломатеріали. За формою вони поділяються на бруски, дошки, брусся та ін.

б) Крім пиломатеріалів, для виготовлення різних виробів використовують фанеру, яку роблять із шпону.

Шпон – це тонкий шар деревини. Роблять його на лущильних верстатах із розпарених колод. Широкий різак (ніж) зрізує шпон із колоди, що обертається. Листи шпону склеюють між собою клеями і смолами.

VI. Практична робота.

6.1 Вступний інструктаж.

Завдання 1. Ознайомитися з породами деревини, видами пиломатеріалів, із зразками шпону та фанери.

вказати на текстуру деревини як основний показник, за яким визначають її породу;

звернути увагу учнів на те, що породи деревини можуть визначатися не лише за кольором або текстурою але й за запахом;

повідомити дітям послідовність виконання роботи: визначити види пиломатеріалів і породи деревини та записати їх назви до таблиці:

Таблиця 10

№ п/п

Назва пиломатеріалів

Порода деревини

1.

2.

3.

4.

Дошка обрізна

Брус

Обапіл

….......

Береза

Береза

Сосна

Завдання 2. Вибрати матеріал для виготовлення виробу (технологіями колективно-групового обговорення)

1.Визначити товщину фанери в залежності від призначення виробу – якщо кухонна дошка – не менше 9-10 мм; якщо іграшка – не більше 4 мм.

2.Приблизний розрахунок матеріалу (фанери) в залежності від розмірів виробу.

6.2 Поточний інструктаж.

звернути увагу дітей на те, що найбільш зручно розрахунок фанери робити з використанням ескізних малюнків;

слідкувати за тим, щоб діти порівнювали обраний розмір до масштабу лінійки;

відповідно до проведеної роботи скласти таблицю:

Таблиця 11

№ деталі

за мал..

Матеріал

Товщина матеріалу, мм

Ширина матеріалу, мм

1

Фанера

4

40

2

Фанера

5

23

VII. Підсумок уроку.

7.1Учитель просить кожного учня повідомити:

Чи відповідає очікуваний результат отриманим результатам на уроці?

Які знання (назвати конкретно - що саме?) отримані на уроці ви зможете використати у подальшій роботі в майстерні?

7.2. Заключна частина.

  •  мотивація оцінок;

виставлення оцінок за роботу на уроці.


Техніка і технологічні процеси виготовлення виробів з конструкційних матеріалів

Урок 8. Техніка. Короткі відомості з історії розвитку техніки (1 год.)

Мета. Засвоєння знань про історію розвитку техніки та роль машин у сучасному виробництві і побуті як знарядь праці; поглиблення і закріплення поняття «техніка»; розвиток критичного мислення, інтересу до техніки.

Об’єкти навчальної діяльності: механізми в шкільних майстернях.

Обладнання. Зошит, ручка, олівець, лінійка, механізми та технологічне устаткування майстерні.

Тип уроку. Засвоєння нових знань.

Орієнтовний план проведення уроку

І. Організаційна частина (1 хв)

ІІ. Актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів (4 хв)

ІІІ. Мотивація навчально-трудової діяльності (3 хв)

ІV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку (2 хв)

V. Вивчення нового матеріалу (15 хв)

VІ. Практична робота (20 хв)

VІІ. Підсумок уроку (5 хв)

Хід уроку

І. Організаційна частина

  •  Перевірка присутніх
  •  Призначення чергових

ІІ. Актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів (1 запитання методом бесіди, методом «мікрофон» - 2 і 3 питання) 

1. Що таке техніка?

2. Що ви розумієте під словом «машина»?

3. З яких частин складається машина?

ІІІ. Мотивація навчально-трудової діяльності.

Щодня ви зустрічаєтесь із різними механізмами. Ці механізми мають як відмінні так і спільні частини. Відрізняються один від одного своїм призначенням та способами керування. Спільними можуть бути деталі а також те, що ними у більшості випадків керує людина. Знаючи типи машин чи механізмів та їх особливості можна раціонально їх використовувати як на виробництві так і в побуті.

ІV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку.

учитель записує на дошці тему уроку та повідомляє очікуванні результати: ознайомлення з історією розвитку техніки та роллю машин у сучасному виробництві і побуті;

вміти виявляти відмінності між кількома видами машин.

V. Вивчення нового матеріалу за планом

а) знаряддя праці;

б) історія розвитку техніки;

в) відмінності які можуть бути між машинами.

а) На першому занятті ми з вами з’ясували, що техніка це сукупність засобів і знарядь праці, що застосовуються в суспільному виробництві та призначені для створення матеріальних цінностей. Знаряддями праці називають (сукупність) машини, верстати, інструменти та інші пристрої. Оскільки за допомогою знарядь (машин та пристроїв) людина може споруджувати будівлі, шляхи, виготовляти одяг, взуття, то відповідно використовують різні машини, і розрізняють різну техніку: будівельну, автомобільну, ремонтно-шляхову, швейну, машинобудівну тощо. Машини та інші знаряддя праці значно помножують сили людини, полегшують її працю в сучасному господарстві і побуті.

Елементи бесіди під час викладу нового матеріалу:

Назвіть знаряддя праці, які ви можете використовувати в домашніх умовах? (ножиці, молоток, праска, пилосос тощо).

б)Техніка розвивалась за такими (умовними) напрямками :

розвиток конструкції;

− розвиток матеріалів (від використання природних матеріалів( деревини , каменю) до сучасних штучно виготовлених );

− розвиток технологій (від плавлення бронзи в малих печах до виплавляння сучасних високоякісних металів в доменних або мартенівських печах );

− розвиток джерел енергії(від використання теплової енергії(вогнище, згодом пара) до атомної енергії);

− розвиток знарядь праці − спочатку знаряддя праці були примітивні. Ними користувалися первісні люди (наприклад камінь замість сокири чи молотка).

Знаряддя праці вдосконалювалися. Але розвиток на цьому не закінчився. З часом виникають робочі машини першого покоління. До них можна віднести перший млин для перетворення зерен на муку, яким користувалися наші пращурі; його робоча частина складалася з двох каменів: одного великого і меншого, який приводили в рух за допомогою людських рук.

Робочі машини другого покоління − це механізми, які приводились в рух не людиною, а силами природи (наприклад вітряний млин, гідромлин). Сюди ж можна віднести машини, які працювали з допомогою парового двигуна. Ще однією ознакою цього покоління машин є те, що декілька механізмів було приєднано до одного джерела енергії - парового двигуна.

Сьогодні в сучасних машинах кожен механізм має своє окреме джерело енергії (наприклад у підйомного крана окремі двигуни на переміщення крану та на підйом якогось вантажу) також у них запроваджено автоматизацію процесів та використання ЕОМ.

Основне призначення машин – повна або часткова заміна ручної праці з метою підвищення її продуктивності.

в) Залежно від виконуваної роботи розрізняють машини енергетичні та робочі. Енергетичні машини призначені для перетворення енергії. Це електродвигуни, електрогенератори, турбіни, парові машини тощо. Робочі машини змінюють форму, властивість і положення предметів або складають, обробляють та використовують інформацію.

Робочі машини поділяються на:

технологічні (металообробні верстати, будівельні, сільськогосподарські, швейні машини та ін.);

транспортні (автомобілі, літаки, тепловози , теплоходи та ін.); транспортуючі (конвеєри, підйомні крани, підйомники, елеватори та ін.);

інформаційні (ЕОМ та пристрої);

Технологічна машина – це механічний пристрій, що змінює форму та розміри матеріалу для виготовлення виробів. Токарний верстат для обробки деревини – представник технологічних машин. Зовнішній вигляд свердлильного і токарного верстатів дає змогу з’ясувати відмінність між ними. У свердлильному верстаті розміщення основних частин – вертикальне, а в токарному – горизонтальне. На свердлильному верстаті обертальний та поступальний рух здійснює інструмент; на токарному – обертається заготовка, а інструмент здійснює поступальний рух.

На виробництві й побуті широко застосовують транспортуючі машини. Відмінність між ними полягає в тому, що транспортні машини перевозять вантаж (автомобілі, трактори, теплоходи та ін.), а транспортуючі (транспортери, конвеєри, ескалатори тощо) переміщують вантажі своїми робочими органами – стрічками, ланцюгами, канатами. При цьому вони самі залишаються нерухомі.

VІ. Практична робота (обговорення завдання в інтерактивних групах)

6.1 Вступний інструктаж

Завдання 1. Ознайомлення з кількома видами (типами) машин. Виявлення відмінностей між ними.

Порівняльна характеристика технологічних машин, які є в майстерні та відповідне заповнення таблиці.

Таблиця 12

Назва технологічної машини

Основні частини

Відмінності

Завдання 2. У робочому зошиті дати відповіді на запитання:

а) До яких типів машин (технологічних, транспортних чи транспортуючих) належать м’ясорубка, друкарська машинка, швейна машина, свердлильний верстат, конвеєр, автомобіль, бульдозер, ескалатор у метро, електровоз, трамвай?

б) Яка основна відмінність між цими машинами? (скласти за бажанням таблицю).

6.2 Поточний інструктаж

для прикладу учитель порівнює свердлильний і токарний верстат і заповнює таблицю на дошці;

під час звіту кожної (інтерактивної) групи звертати увагу на виділення  спільних та відмінних ознак машин і механізмів, які характеризують.

VІІ Підсумок уроку.

7.1 Рефлексія.

Учитель просить кожного учня відповісти на такі запитання (методом «мікрофон»):

1.Чи досягнута мета цього уроку? Чому ви так вважаєте?

2.Чи змінилося ваше уявлення про машину?


Урок 9. Типові та спеціальні деталі. Види з’єднань (1 год.)

Мета уроку. Засвоєння знань про типові та спеціальні деталі, види з’єднань формування практичних вмінь у з’єднанні деталей. Розвиток в учнів пам’яті. Виховання основ культури праці.

Об’єкт навчальної праці: механізми затискачів столярних верстатів, ручного дриля, коловорота тощо.

Обладнання: набори з різними спеціальними та кріпильними деталями

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Орієнтовний план проведення уроку

І. Організаційна частина (2 хв)

ІІ. Повторення раніше вивченого матеріалу (5 хв)

ІІІ. Мотивація навчально-трудової діяльності (3 хв)

ІV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку (1 хв)

V. Вивчення нового матеріалу ( 9 хв)

VІ. Практична робота (20 хв)

VІІ. Підсумок уроку ( 5 хв)

Хід уроку

І. Організаційна частина:

  •  Перевірка присутніх
  •  Призначення чергових

ІІ. Повторення раніше вивченого матеріалу (методом бесіди з’ясовують питання): 

Що таке машина?

Де використовуються технічні пристрої, чи допомагають вони у повсякденному житті?

Якими технічними пристроями ви користуєтесь у побуті?

ІІІ. Мотивація навчально-трудової діяльності

В теперішньому, перенасиченому технікою суспільстві, необхідно знати правила користування, ремонту та складання найпростіших технічних пристроїв. Маючи такі знання ви будете завжди відчувати себе комфортно у користуванні з будь-якими пристроями та складати їх самостійно. Тому на сьогоднішньому уроці ми намагатимемося вивчити різні види деталей і способи їх кріплення та графічного зображення.

ІV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку.

Учитель записує тему уроку та повідомляє (записує) навчальні завдання:

визначати що таке деталь;

називати типові та спеціальні деталі;

розпізнавати види з’єднань.

V. Вивчення нового матеріалу за планом:

а) Деталь. Типові та спеціальні деталі;

б) З’єднання деталей.

а) Усі механізми машини складаються з окремих частин. Чим складніша машина, тим більше в ній складових частин. У багатьох машинах застосовуються однакові частини. Тому іноді кажуть, що такі частини типові. Так, наприклад, болти, гайки, втулки, прокладки є в автомобілі, велосипеді, літаку, теплоході та інших машинах.

А такі частини як: зубчасті колеса, колінчасті вали – застосовують на двигунах тепловозів, автомашин, комбайнів. Такі частини називають спеціальними.

Частини машини або механізму, які виготовлені з одного куска матеріалу, називають деталями.

Деталі за їх використанням в машинах та механізмах поділяють на дві групи. Деталі, що застосовують в багатьох (в усіх) машинах, називають типовими, а деталі, що застосовують тільки в деяких машинах, - спеціальними.

б) Деталі, з яких складаються машини, з’єднують різними способами. Одні деталі з’єднують «назавжди», інші – так, щоб їх можна було розібрати і скласти знову, а треті – так, щоб вони могли вільно рухатись одна відносно одної. Щоб мати нерозбірні з’єднання, застосовують паяння, запресування однієї деталі в іншу, заклепки, а найчастіше – газове або електричне зварювання.

Розбірні з’єднання, як правило, роблять за допомогою болтів з гайками або гвинтів.

Деталі часто кріплять за допомогою шпонки, що входить одночасно в вал машини і в з’єднувану з ним деталь. Таке з’єднання називається шпонковим.

Є й інші типи розбірних з’єднань. Шківи, зубчасті колеса та інші обертові деталі з’єднуються з валом за допомогою виступів, що є на одній із деталей, які входять у пази іншої деталі. Таке з’єднання називається шліцьовим.

Шліцьове з’єднання іноді дає змогу переміщувати обертові деталі уздовж осі вала. У цьому разі його називають рухомим з’єднанням.

Деталь на яку насаджують обертові пристрої (зубчасте колесо) називають віссю чи валом. Вісі і вали відрізняються між собою за умовами роботи : вісь не передає обертального моменту і працює тільки на згин. Вал завжди обертається і завжди передає обертальний момент тобто передає механічну роботу.

Вали класифікують :

за призначенням – вали передач, несучі зубчасті колеса, шківи, зірочки;

за формою геометричної осі – прямі, кривошипні і колінчасті(поршневі двигуни) , гнучкі із змінюваною формою геометричної осі;

за формою і конструктивними ознаками – гладкі, сталого поперечного перерізу, вали–червяки, вали–шестерні.

VІ. Практична робота.

6.1Вступний інструктаж.

Завдання 1. Закріпити пластинку в лещатах так, щоб грань, яка виступає, була паралельна губкам лещат і виступала над ними на 25 мм.

Завдання 2.Закріпити стержень вертикально так, щоб відстань від стержня до торців губок була однаковою.

Завдання 3. Ознайомлення з типовими деталями і з’єднаннями (на основі комплекту «Конструктор»). Учні знаходять аналогічні деталі (типові) в комплекті «Конструктор» до тих зразків (болт, гайка), які демонстрував учитель.

6.2 Поточний інструктаж (під час виконання завдання 1 і 2):

нагадати (методом демонстрації) прийоми роботи з лінійкою;

VІІ. Підсумок уроку.

7.1.Учитель просить кожного учня повідомити:

Чи досягнута мета цього уроку?

Що нового ви дізналися на уроці?

Яке значення цей матеріал має особисто для нього?

Чи може він отримані завдання використати у своєму житті?

7.2. Заключна частина :

виставлення оцінок за роботу на уроці;

домашнє завдання: повторення понять про креслення, ескіз.


Урок 10. Ознайомлення з механізмами у шкільній майстерні (1 год.)

Мета. Засвоєння знань про графічне зображення механізмів (кінематичні схеми). Формування вмінь виконувати графічне зображення деталей і механізмів. Розвивати просторову уяву. Виховувати інтерес до техніки.

Об’єкти навчальної діяльності: креслення механізму

Обладнання: макети і моделі рейкового механізму, зубчастих передач, плакати «Деталі машин», «З’єднання деталей».

Тип уроку: комбінований.

Орієнтовний план проведення уроку

І. Організаційна частина (2 хв)

ІІ. Актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів (7 хв)

ІІІ. Мотивація навчально-трудової діяльності (4 хв)

ІV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку (2 хв)

V. Вивчення нового матеріалу (14 хв)

VІ. Практична робота (20 хв)

VІІ. Підсумок уроку (5 хв)

Хід уроку

І. Організаційна частина

  •  Перевірка присутніх
  •  Призначення чергових

ІІ. Актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів

1.Що таке деталь?

2.Як і чим можна з’єднувати деталі між собою?

3.Які ви знаєте види з’єднання?

4.Що таке рухомі й нерухомі з’єднання?

5.Які є рознімні і не рознімні з’єднання?

4.Що таке креслення? Яке його призначення?

ІІІ. Мотивація навчально-трудової діяльності.

Серед найбільш престижних професій – робота конструктора. Адже конструювати і будувати машини завжди цікаво. Для того, щоб працювати конструктором, інженером або технологом необхідно добре знати не лише призначення і будову різних механізмів, але й вміти їх зображувати у вигляді схем (читати такі схеми). Зрозуміло, що для цього необхідна спеціальна вища освіта. Але зараз у нас є нагода ознайомитись з найбільш простими механізмами та з’єднаннями і навчитись роботи їх схематичне зображення.

ІV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку.

Учитель записує на дошці тему уроку та повідомляє очікуванні результати :

давати визначення кінематичної схеми;

виконувати графічні зображення частин найпростіших механізмів: ходового гвинта, зубчастих колес тощо;

характеризувати загальну будову ручного дриля.

V. Вивчення нового матеріалу за планом.

а) Кінематична схема.

б) Загальна будова і призначення ручного дриля.

а) Малюнок, на якому за допомогою умовних зображень і позначень показано складові частини виробу і зв’язок між цими частинами, називають схемою.

На кінематичних схемах показують тільки ті частини механізму, які беруть участь у передаванні руху, - зубчасті колеса, зірочки, вали, шківи, ходові гвинти та ін.

б) Ручний дриль складається з корпуса 1 , до якого прикріплений стержень 2 з упором 3 . В корпусі розміщений механізм зубчатих передач. В нижній частині корпуса розміщений шпиндель 5 , до якого прикріплений патрон 6 . В корпусі є отвір з різьбою , в яке вкручують упорну рукоятку 7 .Рукояткою привода 4 механізм дриля приводиться в рух.

В момент свердління обертають рукоятку 4 , закріплену на ведучому валу І , заодно обертається й ведуче зубчасте колесо Z1 . Колесо Z1 обертає зачеплене з ним колесо Z2, з’єднане з валом ІІ . На валу закріплено зубчасте конічне колесо Z3, яке обертає зчеплене з ним зубчасте колесо Z4, закріплене на валу ІІІ. Вал ІІІ являється шпинделем , на якому кріпиться патрон зі свердлом.

VІ. Практична робота

6.1Вступний інструктаж

Завдання 2. Виконати схематичне зображення столярних та слюсарних лещат

 

 

VІІ. Підсумок уроку.

7.1 Рефлексія.

Учитель просить кожного учня відповісти на такі запитання:

Що ми робили?

Навіщо ми це робили?

Чи досягли ми поставленої мети?

Що сподобалось чи не сподобалось під час уроку?


Урок 11. Виробничий процес. Етапи виготовлення виробу. Прийоми вимірювання лінійкою і кутником (1 год.)

Мета уроку. Засвоєння знань про виробничий процес, етапи виготовлення виробу, вимірювання і розмічання; формування вмінь вимірювати і розмічати заготовки. Розвивати точність. Виховувати акуратність, дисциплінованість тощо.

Об’єкт навчальної праці: контурна іграшка (кухонна дошка).

Обладнання: лінійка, олівець, циркуль, заготовка.

Тип уроку. Засвоєння нових знань.

Орієнтований план проведення уроку

І. Організаційна частина (2 хв)

ІІ. Повторення раніше вивченого матеріалу (3 хв)

ІІІ. Мотивація навчально-трудової діяльності ( 2 хв)

ІV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку (1 хв)

V. Вивчення нового матеріалу (10 хв)

VI. Практична робота ( 23 хв)

VІІ. Підсумок уроку ( 4 хв)

Хід уроку

І. Організаційна частина:

  •  Перевірка присутніх
  •  Призначення чергових

ІІ. Повторення раніше вивченого матеріалу (методом бесіди з’ясовують питання):

1.Для чого потрібні столярні затискачі?

2.Що таке коловорот і ручний дриль? Для чого вони призначені?

ІІІ. Мотивація навчально-трудової діяльності.

Для того, щоб виготовити запланований виріб (кухонна поличка, дошка, ракетка для тенісу тощо) необхідно вміти спланувати свою роботу та розмітити заготовку відповідно до складеного ескізу. Отже сьогодні ми з’ясуємо, яким інструментом це можна зробити, та як виконують розмічання заготовок.

ІV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку.

Учитель записує на дошці тему уроку та повідомляє (записує) завдання:

засвоєння знань про виробничий процес;

називати етапи виготовлення виробу;

вміти вимірювати лінійкою і кутником заготовки заданих розмірів;

провести розмітку спроектованого виробу (кухонної дошки).

V. Вивчення нового матеріалу.

а) Правила безпечної праці в столярній майстерні.

б) Виробничий процес.

в) Етапи виготовлення виробу.

г) Вимірювання й розмічання.

а) До початку роботи:

1.Правильно надіти спецодяг, заправити кінці спецодягу, волосся сховати під берет або косинку.

2.Перевірити наявність і справність інструментів та обладнання.

3.Розкласти інструменти на верстаку в певному порядку.

Під час роботи:

1.Надійно закріплювати матеріал, який обробляють.

2.Користуватись інструментом тільки за призначенням, справним, добре налагодженим і загостреним. Не класти інструмент лезом на верстак.

3.Виконувати технологічні операції на верстаку в установлених місцях, використовуючи пристрої, упори і підкладні дошки.

4.Під час пиляння користуватись напрямлячами.

5.Не допускати захаращення верстака відходами, стружками та іншими предметами.

6.В разі поломки або псування інструменту негайно замінити його.

Забороняється

1.Спрямовувати пальцями пилку під час пиляння.

2.Тримати руку перед лезом різального інструменту.

3.Перевіряти якість обробленої поверхні пальцями.

4.Здмухувати стружки і змітати їх рукою.

5.Доторкатись пальцями до ріжучих кромок інструмента.

6.Обробляти матеріал у висячому положенні або на колінах.

Після закінчення роботи:

1.Перевірити стан інструменту й укласти в установленому порядку.

2.Прибрати робоче місце, користуючись щіткою.

3.Привести себе в порядок (зняти спецодяг, мити руки тощо).

4.Виходити з майстерні тільки з дозволу учителя.

б)Виробничим процесом називають сукупність усіх процесів (технологічних), спрямованих на створення сировини та матеріалів в готову продукцію. У виробничий процес входять підготовка виробництва, заготовка матеріалів, виготовлення, випробування, пакування і транспортування виробів.

в) Для виготовлення спроектованого виробу необхідно скласти план роботи.

Наприклад, перед вами поставлено проблему: спроектувати і виготовити плакати або таблиці. Для того, щоб реалізувати спроектований плакат або таблицю вам необхідно визначити кількість деталей. Після того як ви з’ясували, що необхідно виготовити (наприклад це рейки), необхідно скласти план, за яким ви будете їх виготовляти. Щоб скласти такий план необхідно діяти за таким алгоритмом:

який матеріал узяти для роботи;

скільки рейок виготовити;

які будуть потрібні інструменти;

який порядок (послідовність) роботи: з чого починати роботу, чим закінчити, в якій послідовності виконувати.

Після цього треба визначити розмір рейки за ескізним кресленням. Після розмічання рейки її випилюють ножівкою зачищають наждачним папером і покривають фарбою або лаком. Сам процес виготовлення столярних деталей в основному зводиться до таких операцій, як розмічання, пиляння, зачищання, шліфування, оздоблення.

г) При виготовленні будь-якого виробу за технічним рисунком треба вміти користуватися лінійкою або метром. Для цього треба знати такі правила.

1.Нульова поділка вимірювального інструмента повинна лежати над лінією, від якої робиться вимірювання.

2.Під час вимірювання не можна допускати перекосу лінійки щодо лінії, від якої вимірюють.

3.Дивитись на лінійку треба під прямим кутом (з верху ).

Розмічаючи деталі з деревини на заготовці, слід пам’ятати таке:

1.Спочатку вибирають або готують рівну сторону заготовки, від неї відкладають усі розміри й розмічають лінії. Цю сторону називають базовою.

2.Щоб даремно не витрачати деревину, треба точно розрахувати, скільки деталей можна зробити з виділеної для роботи заготовки, беручи до уваги припуски на обробку. Припуск – це шар деревини, який знімається різальним інструментом під час обробки заготовки. Для розпилювання дають припуск до 10 мм, а для стругання – 5 мм.

Так, наприклад, при виготовленні кухонної полички розмічати деталі економніше так, як показано на малюнку. У цьому разі менше деревини піде у відходи, ніж при розмічанні, зображеному нижче.

Для нанесення лінії на деревині спочатку відміряють лінійкою або метром відстань від базової сторони й роблять 2-3 риски. Потім до цих рисок прикладають лінійку і, притискуючи її лівою рукою, проводять олівцем контурну лінію. Наносячи лінію за допомогою кутника, треба лівою рукою притиснути основу кутника до базової кромки заготовки. Правою рукою за допомогою олівця проводять лінію, нахиливши її трохи вправо від лінійки кутника.

Щоб розмічати велику кількість однакових деталей, користуються пристроями, які називають шаблонами. Для розмічання шаблон накладають на підготовлену поверхню дошки або фанери, а потім олівцем обводять контури притискаючи шаблон лівою рукою до заготовки.

VІ. Практична робота.

6.1 Вступний інструктаж.

Вправи:

Виміряти довжину, ширину, і товщину бруска, рейки, дошки та інших деталей з прямолінійними брусками.

На дошці з проструганими боками за допомогою столярного кутника, проведіть п’ять правильних ліній через 20 мм. кожна.

Виберіть базову сторону на заготовці і розмітьте за допомогою лінійки та кутника, брусок завдовжки 120мм, завширшки 150 мм, завтовшки 20 мм.

Завдання. Розмітити за технічними малюнком, деталь для виготовлення кухонної дошки.

6.2. Поточний інструктаж

- звернути увагу учнів на правильне положення олівця під час розмічання;

- акцентувати увагу учнів на точне положення нульової поділки від кромки вимірюваної сторони деталі, не допускати перекосу лінійки під час вимірювання або проведення лінії;

6.3. Заключний інструктаж

- Перевірка правильності виконання зроблених завдань

- Підведення підсумків практичної роботи

VІІ. Підсумок уроку.

Рефлексія (методом бесіди):

Яких умінь ви набули на сьогоднішньому уроці?

Які вправи ви виконували з найбільшим задоволенням?

Домашнє завдання:

скласти приблизний план (послідовність роботи) з виготовлення виробу.


Урок 12. Прийоми пиляння фанери ножівкою (1 год.)

 

Мета уроку. Засвоєння знань про способи пиляння деревини. Засвоєння вмінь виконувати пиляння фанери ножівкою. Розвивати окомір. Виховувати акуратність, дисциплінованість.

Об’єкт навчальної праці: кухонна дошка

Обладнання: фанера (5 мм), лінійка, олівець, ножівка, заготовка, лещата, лобзик.

Тип уроку: формування практичних вмінь і навичок.

Орієнтований план проведення уроку

І. Організаційна частина (1 хв)

ІІ. Актуалізація опорних знань (4 хв)

ІІІ. Мотивація навчально-трудової діяльності (2 хв)

ІV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку ( 1 хв)

V. Вивчення нового матеріалу ( 8 хв)

VI. Практична робота (24 хв)

VІІ. Підсумок уроку (5 хв)

Хід уроку

І. Організаційна частина.

- перевірка присутніх;

- призначення чергових.

ІІ. Актуалізація опорних знань (методом «мікрофон» з’ясовують питання):

1.Перерахуйте операції (у відповідній послідовності), які необхідно виконати під час виготовлення вашого проекту.

2. Що спільного, на вашу думку, в різальній ачстині столярних інструментів?

ІІІ. Мотивація навчально-трудової діяльності

Уміння, які ви отримаєте на цьому уроці можуть стати вам у нагоді не лише для реалізації вашого проекту, але й для виконання тих робіт, які завжди є необхідною умовою успішного ведення домашнього господарства.

ІV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку

- характеризувати процес різання матеріалів (деревини), знаряддя праці для ручної обробки матеріалів різанням;

- вміти виконувати етапи і правила різання (пиляння) столярною ножівкою та лобзиком;

V. Вивчення нового матеріалу за планом.

а) Поняття про інструменти для різання деревини.

б) Пиляння фанери і ДВП ножівкою.

а) Найпоширеніший спосіб обпилювання деревини – різання. Всі без виключення різальні інструменти мають робочу частину у формі клина. Діючи на деревину клин відокремлює від заготовки частинки у вигляді тирси. Найпоширеніші види різання деревини є пиляння, стругання, довбання, свердління, точіння.

Для різання деревини застосовують багато різноманітних ручних різальних інструментів: пилки (лучкові), ножівки звичайні та викружні, рубанки, напівфуганки та фуганки, долото, стамески, ножі, свердла.

Пиляння прямолінійних контурів на заготовках з фанери й ДВП виконують столярними ножівками з дрібними зубами, а пиляння криволінійних контурів – викружними пилками (лобзиком, якщо товщина фанери не перевищує 5 мм).

б) У шкільній майстерні обробку деревини починають з пиляння її столярною ножівкою. Столярна ножівка складається з полотна 1. На одному з боків полотна насічено зуби 2 в формі клина. Ручка 3 кріпиться до полотна  ножівки  заклепками.  Є  спеціальні  ножівки для

поперечного а, поздовжнього в і а)мішаного пиляння - б. Зуби ножівки для поздовжнього пиляння краще ріжуть б)деревину у здовж волокон. Зуби ножівки під час її руху по лінії пиляння знімають дрібну стружку, яку в)називають тирсою. В ході пиляння стружка виштовхується з пропилу. Щоб ножівка не застрявала в пропилі, треба розводити її зуби., і стежити, щоб вони були добре загострені. в) Правила безпечної праці, під час різання та обпилювання деревини:

1) Класти ножівку на верстак зубами під себе.

2) Не залишати пилку в пропилі, якщо тимчасово припиняється робота.

3) Під час запилювання користуватися бруском.

4) Не користуватися несправним інструментом.

VІ. Практична робота.

6.1 Вступний інструктаж.

Завдання.

1.Випиляти ножівкою заготовки для кухонних дощок.

акцентувати увагу учнів на те, що пиляння деревини починають з запилювання – перший рух необхідно робити від себе під кутом 20 градусів до заготовки;

пояснити, що для того аби не ушкодити руку, якою притримують заготовку під час запилювання, слід приставити до лінії розмітки дерев’яний брусок;

після запилювання рухи ножівки в пропилі роблять на всю її довжину;

6.2 Поточний інструктаж.

Під час роботи звертати увагу учнів на те, щоб:

заготовку слід тримати лівою рукою, не ближче ніж за 10 см від пропилу;

полотно ножівки під час роботи повинно рухатись точно перпендикулярно до заготовки;

при пилянні всю увагу необхідно зосередити на лінію розмітки.

6.3 Заключний інструктаж.

знову звернути увагу дітей на дотримання правил безпеки (повторюють учні);

перевірка виконаного завдання;

визначення найкращої роботи.

VІІ. Підсумок уроку.

7.1 Рефлексія (методом «мікрофон»)

1. Що нового ви дізналися на уроці?

2. Чи можна скористатись отриманими знаннями у повсякденному житті? Де, і за яких умов це може бути?

7.2 Заключна частина:

  •  виставлення оцінок за роботу на уроці;

Домашнє завдання:

  •  правила безпечної роботи під час пиляння, будова і види столярних ножівок.

Урок 13, 14. Прийоми пиляння фанери лобзиком (2 год.)

 

Мета уроку. Формування вмінь виконувати пиляння фанери лобзиком; закріплення знань про пиляння деревини. Розвивати точність, окомір. Виховувати акуратність, виконавчу дисципліну, творче ставлення до праці.

Об’єкт навчальної праці: кухонна дошка (контурна іграшка).

Обладнання: фанера (4-5 мм), лінійка, олівець, лобзик.

Тип уроку: формування практичних вмінь та навичок.

Орієнтовний план проведення уроку

І. Організаційна частина (2хв)

ІІ. Актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів (8хв)

ІІІ. Мотивація навчально-трудової діяльності (2хв)

ІV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку (2хв)

V. Практична робота (26 хв)

VI. Підсумок уроку (5хв)

Хід уроку

І. Організаційна частина.

- перевірка присутніх;

- призначення чергових.

ІІ. Повторення раніше вивченого матеріалу (методом бесіди з’ясовують питання):

1.Поясніть будову і призначення столярної ножівки.

2.Наведіть приклади столярних інструментів?

3..Яку форму зуба мають всі різальні інструменти?

4.Чим різняться ножівки для поперечного і поздовжнього пиляння?

5.Перелічіть правила безпечної роботи під час пиляння.

ІІІ. Мотивація навчально-трудової діяльності.

На цьому уроці ми продовжимо з вами оволодівати уміннями працювати з ручним інструментом для обробки фанери – лобзиком. Завдяки цьому ви зможете виготовляти не лише кухонну дошку але й багато інших цікавих іграшок з фанери.

ІV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку:

- вміти виконувати етапи і правила пиляння лобзиком;

- випиляти контурну іграшку (кухонну дошку).

V. Практична робота.

Завдання.

1.Випиляти лобзиком по контуру розмітки кухонну дошку (контурну іграшку).

6.1 Вступний інструктаж

До початку роботи методом розповіді або інтерактивною вправою «Броунівський рух» ознайомити учнів з наступним матеріалом:

столярні вироби, особливо з фанери, що мають криволінійні обриси, неможливо випиляти столярною ножівкою, як це є у нашому випадку з кухонною дошкою. У таких випадках користуються лобзиком. Він складається з металевої рамки 3 і станка з ручкою. На станку є два затискачі – верхній 2 і нижній 4, в яких зубчиками до низу кріпиться пилочка 1.

У ході демонстрації звернути увагу учнів на такі моменти:

лобзик беруть за ручку правою рукою;

пересувати лобзик потрібно повільно;

заготовку, яку пиляють, міцно притискують лівою рукою до підставки;

на згинах контуру фанеру повільно повертають, не припиняючи руху в пропилі;

коли пилочка займе потрібний напрям, можна пиляти далі по лінії.

6.2 Поточний інструктаж

Під час роботи звертати увагу учнів на те, щоб:

лобзик тримати перпендикулярно до заготовки;

під час роботи сидіти прямо;

станок лобзика повинен рухатись на рівні плеча працюючого;

пиляти рівномірно, не натискаючи сильно на пилочку, щоб вона не зламалась;

тиск на пилочку може бути таким, як на олівець під час малювання;

через кожні 3-5 хв робити перерву для того, щоб пилочка охолола.

6.3 Заключний інструктаж:

знову звернути увагу дітей на дотримання правил безпеки (повторюють учні методом «незакінчене речення» - кожен по черзі завершує речення: «Під час роботи необхідно…»);

перевірка виконаного завдання;

визначення найкращого виробу.

VІІ. Підсумок уроку.

7.1 Рефлексія

1. Що робили на уроці? Що вдалося найкраще?

2. Над якими уміннями ще необхідно працювати?

7.2 Заключна частина:

  •  виставлення оцінок за роботу на уроці;

Домашнє завдання:

  •  повторити конспект: кінематичну схему ручного дриля.


Урок 15. Свердління отворів коловоротом і ручним дрилем (1 год.)

Мета уроку. Засвоєння знань про будову і принцип дії коловорота та ручного дриля; формування вмінь користуватись ручним дрилем та коловоротом. Розвивати окомір, точність. Виховувати економне ставлення до матеріалу.

Об’єкт навчальної праці: проект кухонної дошки.

Обладнання: ручний дриль, коловорот, набір свердел, олівці, циркуль.

Тип уроку. Комбінований

Орієнтовний план проведення уроку.

І. Організаційна частина ( 2 хв)

ІІ. Актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів (7 хв)

ІІІ. Мотивація навчально-трудової діяльності (2 хв)

IV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку (2 хв)

V. Вивчення нового матеріалу (7 хв)

VI. Практична робота ( 20 хв)

VII. Підсумок уроку ( 5 хв)

Хід уроку

І. Організаційна частина:

- перевірка присутніх;

- призначення чергових.

ІІ. Актуалізація опорних знань ти життєвого досвіду учнів.

1. Які ви знаєте процеси обробки деревини?

2. Що ви розумієте під процесом свердління? Яке його призначення?

3.Поясніть будову (за допомогою графічної схеми) та принцип дії ручного дриля.

3. Що ви розумієте під поняттям функціональні показники якості виробу? (це можливість використання, зручність при використанні тощо);

ІІІ. Мотивація навчально-трудової діяльності. Вчитель пояснює учням, що свердління це досить поширена операція, володіння якою неодмінно знадобиться їм в майбутньому. Наприклад при свердлінні отворів під різні полички , вішалки і т.д.

IV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку:

- знати будову та призначення коловорота;

- виконувати операцію свердління;

V. Вивчення навчального матеріалу за планом:

а) свердління;

б) свердла;

в) призначення і будова коловорота.

а) Свердління – один із самих поширених способів одержання отворів різанням. Свердління отворів на виробництві, як правило, автоматизований.

б) Ріжучим інструментом при цьому є свердло. З допомогою свердла роблять отвори наскрізні (якщо просвердлено всю товщину матеріалу) і ”глухі” (матеріал просвердлений не наскрізь).

Отвори в заготовках деревини просвердлюють центровими, спіральні і ложковими свердлами. Найбільш широко застосовуються спіральні свердла.

в) Найпростіші пристосування, яким приводять у рух свердло, є коловорот. Він складається з колінчастого стержня 3, на якому насаджують дерев’яну ручку 2. На кінці стержня є патрон 4 (або гвинтовий затискач) для закріплення свердла; зверху на ньому – упорна головка 1, якою утримують коловорот у потрібному положенні. Свердло міцно затискують у патроні (гвинтовому затискачі) коловорота.

Частина свердла, що просвердлює отвір у деревині називається робочою. Робоча частина центрового свердла має вигляд лопатки з вістрям – центром.

Під час свердління отворів коловорот треба тримати так, щоб свердло було перпендикулярне до площини деталі. При цьому лівою рукою треба натискувати на упорну головку, а правою обертати коловорот.

Отвір спочатку свердлять з одного боку. Коли центр вістря свердла проникне наскрізь, свердління припиняють і повертають виріб на протилежний бік. Потім вставляють центр свердла в отвір і досвердлюють його. Якщо цього не зробити, то свердло при виході з отвору може відколоти частину деревини і отвір буде зіпсовано.

Заготовки, в яких просвердлюють отвори, повинні бути добре закріплені у верстаку. Тонкі деталі можна свердлити, затискуючи їх по кілька штук.

VI. Практична робота.

6.1 Вступний інструктаж

На попередньо виготовлених дошках учням необхідно просвердлити отвори.

Під час виконання завдання звернути увагу учнів на такі моменти:

чи потрібен взагалі отвір в конструкції їхнього виробу? Яке їхнє функціональне призначення?

запропонувати учням самостійно вибрати місце для свердління отвору (в верхній , або в нижній

частині дошки);

тільки після вибору місця для отвору

й розмітки самого отвору,

можна приступати до свердління.

6.2 Поточний інструктаж

слідкувати за дотриманням учнями

правил техніки безпеки.

VII. Підсумок уроку.

Рефлексія (методом «мікрофон»):

Яких умінь ви набули на сьогоднішньому уроці?

Домашнє завдання:

Технологія свердління ( за підручником)

Урок 16. Обпилювання фанери рашпілем, напилком. Шліфування фанери наждачною шкуркою (1 год.)

Мета уроку. Засвоєння знань про прийоми обпилювання фанери, рашпілем, напилком; формування вмінь виконувати операції обпилювання та шліфування. Виховувати елементи культури праці.

Об’єкт навчальної праці: кухонна дошка

Обладнання: напилок, рашпіль, наждачний папір.

Тип уроку: формування практичних умінь і навичок.

Орієнтовний план проведення уроку

І. Організаційна частина ( 3 хв)

ІІ. Повторення раніше вивченого матеріалу ( 4 хв)

ІІІ. Мотивація навчально-трудової діяльності ( 3 хв)

ІV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку ( 2 хв)

V. Вивчення нового матеріалу ( 7 хв)

VI. Практична робота ( 21 хв)

VІІ. Підсумок уроку ( 5хв)

Хід уроку

І. Організаційна частина.

- перевірка присутніх;

- призначення чергових.

ІІ. Повторення раніше вивченого матеріалу (методом бесіди з’ясовують питання):

Що таке свердління ?

Для чого потрібне свердління?

Які основні правила безпеки під час свердління ви знаєте?

ІІІ. Мотивація навчально-трудової діяльності.

Виріб буде якісним та конкурентноспроможнім, якщо він буде мати належний естетичний та привабливий вигляд. Для цього його піддають остаточній обробці: обпилюванню, шліфуванню та оздобленню. Сьогодні ми ознайомимося з обпилюванням та шліфуванням виробу (кухонної дошки).

ІV. Повідомлення теми уроку та очікуваних результатів

Учитель записує на дошці тему уроку, повідомляє очікувані результати:

- називати інструменти для зачищання виробів з деревини;

- виконувати операцію обпилювання;

- обпиляти кромки спроектованого виробу.

V. Вивчення нового матеріалу за планом:

а) інструмент та матеріали для зачищання виробів з деревини;

б) правила безпечної роботи рашпілем і напилком.

а) При виготовленні багатьох столярних виробів з поверхні заготовки знімають шар деревини за допомогою різального інструменту – рашпіля.

Рашпіль – це металевий загартований брусок певного профілю з великою кількістю гострих горбиків – насічок. Насічки за формою являють собою клин. Цими насічками і зрізають шар деревини.

Рашпілем знімають нерівності після пиляння, обробляють різні уступи й отвори, а також криволінійні поверхні, тобто виконують чорнове зачищення деталі.

У столярній справі для обробки деталей із твердих порід деревини використовують також напилки, які за формою схожі на рашпілі, але відрізняються від них насічкою.

Столярні вироби зачищають (після процесу обпилювання) шліфувальною шкуркою. Шліфувальна шкурка – це цупкий папір або тканина з наклеєним абразивним порошком. Абразивний порошок являє собою подрібнений камінь (наждак) або порошкоподібне скло. Залежно від величини зерен абразивного порошку є різні номери шліфувальних шкурок. Шкурка з найбільшим зерном робить великі подряпини й знімає великий шар матеріалу. Шкурку з найдрібнішим зерном застосовують перед поліруванням та лакуванням виробів.

б) Перед початком роботи перевірити, чи добре тримається ручка на хвостовику. Без ручки працювати забороняється, бо гострим хвостовиком можна поранити руку.

Якщо ручка на хвостовику тримається нещільно, то укріпити її можна вдаривши ручкою (з її торця) з верху в низ, об поверхню верстака, тримаючи рашпіль за робочу частину.

VІ. Практична робота.

Завдання 1. Обпиляти заготовку кухонної дошки рашпілем, використовуючи затискачі столярного верстака.

Завдання 2. Зачистити і пошліфувати виріб шліфувальною шкуркою.

6.1 Вступний інструктаж.

У ході демонстрації звернути увагу учнів на такі моменти:

інструмент повинен рухатися паралельно кришці верстака і трохи під кутом до лінії кромки виробу, щоб не зривались верхні шари фанери;

зусилля обох рук під час руху інструмента від себе розподіляти так, щоб він не завалювався вниз;

при зворотному русі інструмента на себе тиснути на нього не треба.

6.2 Поточний інструктаж.

Під час виконання учнями другого завдання, звернути їхню увагу на те, що:

під час зачищання шкуркою рука не повинна торкатися до поверхні виробу;

виріб кухонної дошки необхідно зачищати шліфувальною шкуркою на бруску.

VІІ. Підсумок уроку.

7.1 Рефлексія (інтерактивним методом «мікрофон»).

Учитель просить кожного учня повідомити :

Яким чином отримані знання можна використати в домашньому господарстві?

7.2. Заключна частина:

- мотивація оцінок;

- виставлення оцінки за роботу на уроці.


Урок 17, 18. Комплексні роботи (2 год.)

Мета уроку. Формування вмінь застосовувати набуті знання та навички в процесі різання матеріалів, свердління, шліфування. Виховувати акуратність та організованість під час виконання робіт.

Об’єкт навчальної праці: кухонна дошка.

Обладнання: заготовка кухонної дошки, ножівка, лобзик, ручний дриль, рашпіль, шліфувальний папір.

Тип уроку: Корекція вмінь та навичок.

Орієнтовний план проведення уроку

І. Організаційна частина ( 3 хв)

ІІ. Повторення раніше вивченого матеріалу ( 10 хв)

ІІІ. Мотивація навчально-трудової діяльності ( 1 хв)

ІV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку ( 1 хв)

V. Практична робота ( 25 хв)

VI. Підсумок уроку ( 5 хв )

Хід уроку

І. Організаційна частина:

- перевірка присутніх;

- призначення чергових.

ІІ. Повторення раніше вивченого матеріалу (методом бесіди з’ясовують питання):

1.Навіщо складають план виготовлення виробу або деталі?

2.Назвіть основні пункти вашого плану виготовлення кухонної дошки.

3.Що таке рашпіль? Для чого його використовують?

4.Що спільного у формі ріжучої частини всіх столярних інструментів, які використовують для пиляння, різання або шліфування?

5.Перелічіть правила безпечної роботи під час пиляння.

6.Яких правил треба додержувати під час роботи рашпілем і напилком?

7.Порівняйте рашпіль і напилок щодо насічки. Поясніть, чому тверді породи деревини краще обробляти напилком.

8.Назвіть правила безпечної роботи рашпілем і напилком, шліфувальним папером.

ІІІ. Мотивація навчально-трудової діяльності

Сьогодні ми будемо завершувати роботу над виготовленням кухонної дошки.

ІV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку.

Учитель записує на дошці тему уроку, повідомляє дидактичні завдання:

остаточне завершення запланованого виробу (крім оздоблення).

V. Практична робота.

Завдання. Завершення операцій пиляння, обпилювання та шліфування заготовок. Перевірка якості.

5.1Вступний інструктаж:

нагадати учням загальні правила безпеки під час роботи із столярним інструментом;

звернути увагу на дотримання послідовності у виконуваних операціях – після пиляння ножівкою та лобзиком обпилювання рашпілем і потім шліфування;

шліфування відбувається спочатку крупнозернистою, середньозернистою, і лише потім полірування шкуркою з мілким зерном;

5.2 Поточний інструктаж:

слідкувати за дотримання учнями правил техніки безпеки під час виконуваних робіт;

звернути увагу учнів на те, що під час роботи рашпілем фанера сколюється оскільки рашпіль рухається перпендикулярно до кромки виробу. Щоб цього не було треба виконувати цю операцію під невеликим кутом до кромки деталі.

Нагадати учням про показники якості виробу: функціональні (щоб виріб можна було використовувати), ергономічні (щоб виріб був зручним під час користування) тощо.

5.3 Заключний інструктаж:

аналіз виконаної роботи;

обговорення недоліків допущених в роботі;

шляхи усунення недоліків.

VІ. Підсумок уроку.

6.1 Рефлексія:

- чи було виконано завдання уроку? Чому?

- які операції були більш доступними для виконання? Які перешкоди виникали в роботі ?

6.2 Заключна частина.

- перевірка якості виробу;

- виставлення оцінок за роботу на уроці.


Урок 19. Складання виробів. Прийоми з’єднання деталей (1 год.)

Мета уроку. Засвоєння знань про з’єднання деталей за допомогою цвяхів, клею ПВА. Формування вмінь виконувати підготовку деталей до склеювання, склеювати деталі виробу. Розвивати точність. Виховувати акуратність в роботі, елементи наукової організації праці.

Об’єкт навчальної праці: кухонна поличка.

Обладнання: ескіз виробу, наждачний папір, клей ПВА, кісточки для клею, шматки тканини для зняття клею, струбцини.

Тип уроку. Комбінований

Орієнтовний план проведення уроку

І. Організаційна частина ( 2 хв)

ІІ. Актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів (10 хв)

ІІІ. Мотивація навчально-трудової діяльності ( 2 хв)

ІV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку ( 1 хв)

V. Вивчення нового матеріалу ( 5 хв)

VI. Практична робота ( 20 хв)

VІІ. Підсумок уроку ( 5 хв)

Хід уроку

І. Організаційна частина

перевірка присутності учнів на уроці;

призначення чергових;

перевірка наявності черговими необхідних матеріалів для роботи (клей, кісточки, шматки тканини тощо).

ІІ. Актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів.

1.Що таке ескіз та яке його призначення?

2.Що необхідно зробити, щоб скласти виріб?

3.Які ви можете запропонувати способи з’єднання вашого виробу?

4.Завдання для роботи в інтерактивних групах.

Складіть список (після короткого обговорення у малих групах) інструментів та матеріалу, який на вашу думку, необхідний для складання вашого виробу?

ІІІ. Мотивація навчально-трудової діяльності.

Нарешті ми з вами дійшли до найбільш відповідальної стадії у проектуванні та виготовленні виробу – складанні деталей та їх з’єднання у цілісний виріб. Для того щоб виріб було завершено необхідно знати чим, і як скріплюють окремі деталі, тобто яка технологія (послідовність дій) цього процесу. Якщо одна із стадій цього процесу буде порушена або не виконана, то виріб не матиме запланованої міцності, буде недостатньо придатним для повсякденного користування тощо. Отже кухонна поличка не відповідатиме основним показникам якості.

Знання про технологію склеювання деталей можуть, також, стати вам у нагоді під час ремонту домашніх меблів.

ІV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку.

Учитель записує на дошці тему уроку, повідомляє завдання:

засвоєння понять про технологію з’єднання деталей цвяхами та на клею;

підготувати до з’єднання та склеїти деталі кухонної полички;

V. Вивчення нового матеріалу за планом:

а) з’єднання столярних деталей цвяхами;

б) з’єднання столярних деталей на клею.

а) Більшість столярних виробів складається з окремих деталей, які з’єднують в основному цвяхами. Цвяхи роблять із стального дроту. Вони бувають різної довжини і товщини.

З’єднуючи деталі виробу, треба пам’ятати, що товщина цвяха повинна бути в 10 раз меншою, ніж товщина деталі, яку прибивають, а довжина – в 2-3 рази більшою. Забивати цвях треба не ближче як за 10 мм від кромки деталі.

б) Дерев’яні деталі склеюють клеями в основному при виготовленні меблів та інших виробів із деревини.

Перш ніж склеювати деталі з деревини, треба підготувати їхні поверхні. Поверхня повинна бути шорсткою, тоді клей добре вбирається. На ній не повинно бути пилу або фарби. Приготовлений клей пензлем наносять рівномірно на поверхні деталей, які потім з’єднують і витримують деякий час в спеціальних затискачах – струбцинах. Склеєні деталі обробляють знімаючи рештки клею мокрою ганчіркою (клей ПВА добре розчинюється у воді). Після цього деталі обробляють у місцях їхнього з’єднання наждачною шкуркою з мілким зерном.

VІ. Практична робота.

Вправа. З’єднати дві рейки цвяхами, визначивши попередньо довжину і товщину цвяхів, якщо товщина рейок 5 і 10 мм;

Завдання. Зачистити і склеїти деталі у виріб відповідно до ескізу (кухонна поличка).

6.1 Вступний інструктаж.

Звернути увагу дітей на те, що:

Користуючись ескізним кресленням виробу, необхідно визначити, які сторони деталей необхідно склеювати;

У тих місцях де будуть склеєні деталі, їх необхідно зачистити крупнозернистою наждачною шкуркою або 2-3-ма рухами рашпіля;

Якщо зачищення виконувати рашпілем деталь необхідно затиснути у лещатах або покласти рашпіль на верстак, і притримуючи його рукою зробити декілька рухів тією стороною деталі, на яку буде наноситись клей;

Після нанесення клею деталь витримують 2-3 хв.

6.2 Поточний інструктаж:

Слідкувати за тим, щоб учні дотримувались правил безпечної роботи;

При стисканні деталей струбцинами вчасно знімати рештки клею шматками вологої тканини;

6.3 Заключний інструктаж:

демонстрація і короткий аналіз кращих робіт;

недоліки допущені в роботі та шляхи їхнього усунення.

VII. Підсумок уроку.

7.1 Рефлексія

  •  чи змінилося ваше уявлення про технологію з’єднування деталей? (порівняти життєвий досвід та отримані знання і уміння).

7.2 Заключна частина

  •  прибирання робочих місць, мотивація оцінок, робота із щоденниками.


Урок 20. Складання виробів. Остаточна обробка виробів з фанери (1 год.)

Мета уроку. Узагальнення і систематизація знань про з’єднання деталей за допомогою цвяхів, клею ПВА; удосконалення набутих умінь готувати та склеювати деталі у виріб. Виховувати акуратність та організованість у практичній роботі.

Об’єкт навчальної праці: кухонна поличка (кухонна дошка)

Обладнання: ескіз виробу, наждачний папір, клей ПВА, кісточки для клею, шматки тканини для зняття клею, струбцини.

Тип уроку. Узагальнення, систематизації та корекції знань.

Орієнтовний план і методи проведення уроку

І. Організаційна частина ( 2 хв)

ІІ. Повторення раніше вивченого матеріалу ( 6 хв)

ІІІ. Мотивація навчально-трудової діяльності ( 2 хв)

ІV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку ( 1 хв)

V. Вивчення нового матеріалу ( 6 хв)

VI. Практична робота ( 20 хв)

VІІ. Підсумок уроку ( 8 хв)

Хід уроку

І. Організаційна частина

  •  перевірка присутності учнів на уроці;
  •  призначення чергових;

ІІ. Повторення раніше вивченого матеріалу:

1.Що потрібно для з’єднання кількох деталей у готовий виріб?

2.Якою повинна бути поверхня деталі з деревини перед склеюванням?

3. Для чого обробляють з’єднуванні деталі в місцях склеювання?

4.Який клей використовувався під час склеювання деталей виробу? Яку характерну властивість має цей клей? Про які, ще клеї, ви чули чи знаєте з власного досвіду?

ІІІ. Мотивація навчально-трудової діяльності.

Сьогодні ми завершуємо роботу над складанням та склеюванням деталей у готовий виріб – контурна іграшка на підставці (інший варіант - кухонна поличка). Саме на цьому занятті ви зможете тримати в руках річ, яка виготовлена власними руками (буде корисною для власного користування).

IV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку.

Учитель записує на дошці тему уроку, повідомляє навчальні завдання:

закріплення понять про технологію з’єднання деталей цвяхами та на клею;

вміти характеризувати клеї, що застосовуються при склеюванні деталей з деревини (фанери);

обробити деталі після склеювання;

V. Вивчення нового матеріалу.

а) Столярні клеї.

а) Виготовляючи наш спроектований виріб ми використовували найбільш поширений у побутових умовах клей ПВА. Проте на виробництві під час виготовлення меблів застосовують також: столярний, казеїновий, смоляний та інші спеціальні клеї.

Столярний клей виготовляють з кісток, копит, рогів, хрящів та обрізків шкіри тварин. Столярний клей має вигляд коричневих плиток. Якість клею можна визначити за його прозорістю: чим прозоріші плитки, тим вища якість.

Казеїновий клей. Основною складовою частиною цього клею є сухий знежирений сир – казеїн. Його виготовляють із знежиреного молока. Крім казеїну, до складу клею входять гас та спеціальні речовини – антисептики, які добавляють для того, щоб клей не псувався.

VІ. Практична робота

Завдання. Обробити з’єднані деталі виробу після склеювання.

6.1 Вступний інструктаж

Звернути увагу дітей на те, що:

обробляти деталі виробу необхідно лише у місцях з’єднання;

з’єднані деталі обробляти відповідно середньозернистою і «нульовою» наждачними шкурками.

6.2 Поточний інструктаж

Слідкувати за тим, щоб учні дотримувались встановлених правил практичної роботи;

6.3 Заключний інструктаж

демонстрація і короткий аналіз кращих робіт;

недоліки допущені в роботі та шляхи їхнього усунення.

VII. Підсумок уроку.

7.1 Рефлексія:

1.Як ви скористаєтесь практично знаннями про різні види клеїв – ПВА, казеїновий, столярний?

2.Який з них, на вашу думку, найбільш зручний для використання?

3. Які труднощі у вас виникали під час виконання практичної роботи?

4.Як надалі ви будете планувати цю роботу з врахуванням вказаних труднощів?

7.2 Заключна частина:

відзначення кращих робіт учнів

прибирання робочих місць

робота з щоденниками.


Урок 21. Оздоблення виробів. Випалювання на деревині ( 1 год.)

Мета уроку. Засвоєння знань про види оздоблення виробів з фанери, принцип дії приладу для випалювання на деревині; формування прийомів випалювання на деревині. Виховувати акуратність під час виконання оздоблюваних робіт тощо.

Об’єкт навчальної праці: кухонна дошка (кухонна поличка)

Обладнання. Прилад для випалювання, зразки малюнків для перенесення на виріб, наждачна шкурка з нульовим зерном.

Тип уроку. Комбінований.

Орієнтовний план проведення уроку.

І.Організаційна частина ( 2 хв )

ІІ. Актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів ( 6 хв)

ІІІ.Мотивація навчально-трудової діяльності ( 3 хв)

IV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку ( 1 хв)

V. Вивчення нового матеріалу ( 7 хв)

VI. Практична робота ( 21 хв)

VII. Підсумок уроку ( 5 хв)

Хід уроку

І.Організаційна частина.

  •  перевірка присутніх
  •  призначення чергових

ІІ. Актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів (методом бесіди з’ясовують питання):

1. Які найбільш суттєві недоліки має деревина як матеріал?

2.Подивіться уважно на будь-які вироби з деревини: вікна, двері, меблі, іграшки. Якого вони кольору? Чому вони мають такий колір? (Усі вони пофарбовані різними фарбами або покриті лаками).

3. Як на вашу думку для чого це роблять? Чи захищає таке фарбування деревину від псування?

4.Чи потрібно захистити виріб (кухонну поличку) від псування?

5.Як ви пропонуєте це зробити?

ІІІ. Мотивація навчально-трудової діяльності.

Щойно у нашій бесіді ви зрозуміли ( власне самі дали відповідь на запитання) для чого потрібно оздоблювати виріб. Крім того, у подальшому, проектуючи будь-який виріб з деревини або металу чи будь-якого іншого матеріалу, процес його виготовлення буде завершуватись оздобленням. Отже здобуті уміння на цьому та наступному уроці будуть вам потрібні упродовж всього часу вашого навчання у шкільній майстерні.

IV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку.

Учитель записує на дошці тему уроку, повідомляє ( або записує) навчальні завдання:

називати види оздоблення виробів з фанери, характеризувати фарби, які застосовують для оздоблення виробів;

визначати поняття про принципи дії приладу для випалювання;

оздобити виріб випалюванням по контуру найпростішим декором.

V. Вивчення нового матеріалу за планом:

а) Види оздоблення.

б) Випалювання по дереву

а) Потрібна якість остаточної обробки столярних виробів залежить від їх призначення. Так, ящики для посилок, інструментів, цвяхів тощо цілком досить обробити рубанком. Різні підставки для приладів, ослінчики, дешеві меблі тощо фарбують, більш дорогі лакують. Але є чимало таких столярних виробів, зовнішні поверхні яких обробляють особливо старанно. Це – меблі з дорогих порід деревини, рами до картин, столики до шахів, декоративні речі з різьбленням на деревині тощо.

Після остаточної обробки вироби набувають гарного вигляду. Крім того, плівка фарби або лаку захищає вироби від зволожування, розтріскування, розклеювання від дії сонячних променів, а також від грибків та шкідників. Чим краще оброблено поверхню виробу тим краще він зберігається.

Розрізняють такі види оздоблення виробів з деревини:

столярна обробка (прозора);

полірування;

обробка-імітація;

художньо-лицьове;

малярне фарбування (непрозоре фарбування).

Для малярного фарбування користуються клейовими, олійними та емальовими фарбами. Вікна, двері, меблі (кухонні, столові, лікарські, шкільні та ін.), які треба періодично мити, а також спортивний інвентар фарбують олійними фарбами. Спочатку виріб готують до фарбування, для чого поверхню зачищають шліфувальною шкуркою в ручну або на спеціальних шліфувальних верстатах.

Якщо застосовують масляні фарби, то виріб покривають здебільшого двома-трьома шарами фарби. Перший шар наносять більш рідкою фарбою, а другий – густішою.

Олійні емалі дуже чутливі до зміни температури та вологості, від яких вони швидко псуються.

Нітроемалі вологостійкі. Їх наносять тільки розпилювачами, тоді як олійні фарби та емалі можна також наносити пензлями.

б) Випалювання – один із видів художнього оздоблення дерева. Його застосовують при виготовленні сувенірів, меблів та різних дрібних виробів з дерева.

Перед випалюванням заготовку (місце на виробі) зачищають наждачною шкуркою і наносять малюнок. Випалюють малюнок випалювальним апаратом з нагрівальним наконечником 1, закріпленим у пластмасовій ручці.

Ручку з нагрівальним пером тримають у правій руці, як олівець. Пером починають працювати, якщо воно нагрілось до темно-червоного кольору. Нагрівання пера регулюють ручкою від положення менше до положення більше. Треба пам’ятати, що коли перо нагріється до яскраво-червоного кольору, воно може перегоріти.

Працюючи випалювальним апаратом, треба пам’ятати таке:

1.Прилад можна вимикати тільки з дозволу учителя.

2.Перед вмиканням приладу все має бути готовим для випалювання.

3.Перо має бути розжарене до темно-червоного кольору.

4.Після 10…15 хвилин випалювання прилад вимикати на 2-3 хвилини.

5.Періодично провітрювати приміщення.

6.Забороняється залишати прилад увімкнутим.

VI. Практична робота.

Завдання. Випалювання візерунку на кухонній дошці

6.1 Вступний інструктаж.

Пояснити послідовність виконання роботи:

  •  за допомогою копіювального паперу перенести зображення малюнка на одну із сторін виробу;
  •  поставити випалювальний апарат праворуч від себе, установити ручку в положення М і ввімкнути вилку в мережу;
  •  повертаючи ручку в бік положення Б, довести розжарення пера до темно-червоного кольору;
  •  короткими рухами пера виконати малюнок;
  •  під час роботи не слід сильно тиснути на перо, оскільки після нагрівання воно може зламатись.

6.2 Поточний інструктаж:

акцентую увагу дітей на те, що тонкі лінії можна виконати, якщо ставити маленькі точки однакового розміру при середньому нагріванні пера;

товсті лінії утворюються при більш високому нагріванні пера, яке рухають більш повільно;

товщину ліній, при певній температурі пера, можна змінювати в залежності від швидкості руху пера – швидкий рух дає тонку, і повільний – товсту лінії.

нагадую про правила техніки безпеки під час роботи з приладом.

6.3 Заключний інструктаж:

демонстрація кращих робіт;

недоліки допущені в роботі та шляхи їх усунення.

VII. Підсумок уроку.

7.1 Рефлексія (усвідомлення набутих знань, виконаної роботи):

1.Що нового дізналися на уроці?

2. Які практичні операції виконували?

7.2 Заключна частина:

  •  виставлення оцінок за роботу на уроці;
  •  домашнє завдання: знайти в літературних джерелах малюнки для перенесення і випалювання їх на виробах або контурах.


Урок 22. Оздоблення виробів. Лакування (фарбування) виробу ( 1 год.)

Мета уроку. Формування вмінь виконувати оздоблення лакуванням та фарбуванням дерев’яних виробів. Виховувати акуратність та організованість, виконавчу дисципліну.

Об’єкт навчальної праці: кухонна поличка (дошка).

Обладнання. Пензлі, баночка, лак або фарба, підкладна дошка, наждачний папір.

Тип уроку. Формування практичних вмінь та навичок.

Орієнтовний план проведення уроку

І.Організаційна частина ( 4 хв)

ІІ. Актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів ( 6 хв)

ІІІ. Мотивація навчально-трудової діяльності ( 2 хв)

IV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку ( 1 хв)

V. Практична робота ( 28 хв)

VI. Підсумок уроку ( 5 хв)

Хід уроку

І.Організаційна частина.

  •  Перевірка присутніх.
  •  Призначення чергових.
  •  Перевірка черговими наявності необхідних матеріалів.

ІІ. Актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів (методом «мікрофон» з’ясовують питання):

1.Які ви знаєте види оздоблення?

2.Якими фарбами користуються під час оздоблення виробів?

3.З якою метою фарбують столярні вироби?

ІІІ. Мотивація навчально-трудової діяльності.

Лакування чи фарбування виробу надзвичайно необхідна частина в технології виготовлення будь-якого виробу. Сьогодні ми з вами будемо лакувати (фарбувати) виріб. Набуті знання та досвід роботи стане вам у нагоді під час ремонтних робіт в домашньому господарстві. 

IV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку.

Учитель записує на дошці тему уроку, повідомляє навчальні завдання:

- виконати лакування (фарбування) виробу;

V. Практична робота

Лакування (фарбування) виробу.

5.1 Вступний інструктаж 

Пояснити послідовність виконання роботи:

на підкладну дошку поставити виріб і баночку з лаком;

пензлем нанести шар лаку на внутрішню, а потім на зовнішню поверхню виробу;

після просушування нанести ще один шар лаку й поставити деталь для остаточного сушіння

покласти пензель у баночку з водою і прибрати робоче місце, вимити руки з милом.

5.2 Поточний інструктаж (методом демонстрації з поясненням)

звернути увагу учнів на те, що рух пензля повинен бути спрямований від середини виробу до його країв, а не навпаки:

акцентувати увагу учнів: неможна наносити занадто великий шар лаку (фарби) – він повинен триматись на поверхні виробу, а не збігати із стінок виробу цівкою.

5.3 Заключний інструктаж:

демонстрація кращих робіт;

недоліки допущені в роботі та шляхи їх усунення.

VI. Підсумок уроку.

Рефлексія (методами спільного обговорення):

1. Що ми робили на уроці?

2.Що нового ви дізналися на уроці?

3.Чи досягли очікуваних результатів? Що саме вдалося зробити?


Урок 23. Оцінка об’єкта і процесу технологічної діяльності ( 1 год.)

Мета уроку. Засвоєння знань про витрати на виготовлення виробу.

Формування умінь розраховувати витрати матеріалів на виконання виробу. Розвивати мислення. Виховувати бережливе ставлення до матеріальних цінностей.

Об’єкт навчальної праці: кухонна поличка (дошка)

Обладнання. Виріб, лінійка, зошит.

Тип уроку. Комбінований.

Орієнтовний план проведення уроку

І.Організаційна частина ( 1 хв )

ІІ. Актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів ( 10 хв )

ІІІ.Мотивація навчально-трудової діяльності ( 2 хв )

IV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку( 2 хв )

V. Вивчення нового матеріалу ( 10 хв)

VI. Практична робота ( 15 хв)

VII. Підсумок уроку ( 5 хв)

Хід уроку

І.Організаційна частина.

  •  Призначення чергових.
  •  Перевірка присутніх

ІІ. Актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів (методом бесіди з’ясовують питання):

1.Пригадайте як правильно користуватись лінійкою під час вимірювання лінійних розмірів?

2.Назвіть основні показники якості об’єкту технологічної діяльності?

3.Як ви розумієте слова «економія», «економне використання»?

4.Як ви вважаєте чи обмежені запаси деревини в природі?

5.Чи були відходи деревини під час виготовлення вашого виробу? Як ви розумієте слово «відходи»? Чи можливе їх повторне використання?

6.Чи можна визначити кількість відходів при виготовленні певного виробу?

ІІІ. Мотивація навчально-трудової діяльності.

Знання та уміння, які ви отримаєте сьогодні на уроці дадуть вам змогу більш економно ставитись до природних ресурсів, і зокрема деревини. Контроль кількості відходів (їх зменшення) дає змогу більш економно організувати виготовлення виробу, і відповідно зменшити його ціну, що значно економить ваш бюджет (бюджет вашої родини).

IV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку.

Учитель записує на дошці тему уроку, повідомляє дидактичні завдання:

- знати методи контролю якості виробів, поняття витрати на виготовлення виробу;

- визначати відходи на виготовлений виріб, здійснювати розрахунок витрат матеріалів на виконання виробу

- здійснювати екологічний аналіз виробу.

V. Вивчення нового матеріалу за планом:

а) методи контролю якості виробу

б) економічне обґрунтування виробу;

в) відходи деревини;

а) Після того як виріб виготовили здійснюють контроль якості. Серед методів контролю якості найбільш поширеними є візуальний та метод вимірювання лінійних розмірів виробу.

Суть візуального контролю полягає у тому, що після остаточної обробки та оздоблення виробу його уважно оглядають на наявність браку, що є наслідком порушення технології обробки матеріалу. На виробництві, як правило, цим займається окрема ланка працівників, які складають незалежну експертизу про якість виробу – відділ технічного контролю (ВТК).

Під час візуального контролю виробу, дотримуються наступних вимог:

виріб повинен в цілому відповідати запланованим функціональним характеристикам, тобто бути придатним до використання;

відсутність занадто великих щілин у місцях з’єднання деталей;

виріб не повинен мати скошених або сколотих деталей;

бути естетично привабливим,

відсутність добре помітних подряпин чи ушкоджень, які можуть залишитись внаслідок порушення послідовності операцій обпилювання чи шліфування наждачним папером.

Окремі вимоги ставлять до оздоблення виробу. Якщо виріб пофарбований то звертають увагу на рівномірний розподіл фарби по всій його поверхні, наявність «напливів» чи надмірного нашарування фарби або ж навпаки - її відсутності у вигляді «прогалин» в окремих місцях. Це ж стосується полакованих виробів. Полакований виріб повинен мати матовий блиск, що свідчить не стільки про великий шар лаку, який поклали на поверхню виробу, а на якісно відшліфовану поверхню виробу до лакування. На ньому також повинні бути відсутні лінії розмітки (якщо лакування було прозоре) чи інші позначки олівцем. Якщо виріб має малюнок, він має бути розташований симетрично по центру або ж в цілому не порушувати композицію, яка закладена у виріб. Якщо під час лакування (фарбування) виробу порушували час його висихання, наприклад недостатньо давали йому висохнути, то виріб в окремих місцях (це як правило труднодоступні місця – в кутових з’єднаннях тощо) залишається «вологим». Такі місця набиваються брудом, виріб швидко набуває неохайного, брудного вигляду. Вважається, що виріб полаковано (пофарбовано) якісно, якщо його можна протерти вологою тканиною без шкоди для його покриття.

Інший метод контролю якості виробу – вимірювання лінійних розмірів. Його здійснюють посилаючись на креслення виробу, з використанням вимірювального інструменту. Для цього визначають основні (контрольні) розміри виробу. Їх ще часто називають габаритними. Роблять заміри цих розмірів виробу, і порівнюють із запланованими, тобто тими, що визначенні на кресленні виробу.

б) В умовах сучасного серійного виробництва необхідною умовою його успішного функціювання є економічне обґрунтування тієї продукції, яку виготовляють. Мета економічного обґрунтування – встановити дійсну необхідність виготовлення того чи іншого об’єкту. Під час виготовлення, наприклад, машини, витрати на її виготовлення можуть перевищувати прибуток від її продажу. Тоді кажуть про те, що виготовлення і серійне виробництво таких машин є збитковим, і проектування та випуск такої продукції зупиняють або не починають взагалі.

Економічне обґрунтування проводять у три етапи:

Визначення витрат на виготовлення виробу.

Скільки коштувало виготовлення виробу для його виробництва (собівартість).

Визначення ціни виробу, за якою будуть здійснювати його продаж.

в) У процесі обробки деревини в столярній майстерні залишаються різні відходи: тирса, стружки, кусочки дощок, рейок, брусків. Якщо на заняттях у майстерні неекономно використовується деревина, залишається чимало відходів.

Можна уявити собі, як багато відходів буває на великих деревообробних підприємствах, таких, наприклад, як меблева фабрика, яка випускає за один день сотні шаф, тумбочок, стільців та інших столярних виробів. Багато років тому більшість відходів деревини спалювали, тільки деяку частину використовували для утеплення приміщень. Сьогодні на сучасних промислових підприємствах відходи деревини повністю використовують для потреб народного господарства. Із відходів роблять деревно-стружкові і деревно-волокнисті плити, картон і папір, матеріал для утеплення будинків та багато іншого.

Використовуючи відходи деревини в меблевому виробництві, будівництві та інших галузях народного господарства, ми економимо велику кількість деревини й тим зберігаємо дерева в лісах. А ліс дуже потрібен людям. Дерева виділяють кисень і фітонциди (фітонциди – це утворювані рослинами речовини що вбивають мікроорганізми), вони оберігають річки від обміління, родючі землі – від суховіїв та чорних бур.

VI. Практична робота.

Завдання 1. Заготовка деревини для виготовлення шпаківні має масу 3,2 кг, а готова шпаківня (кухонна поличка) – 2,6 кг. Користуючись формулою: n = (Мзаг – Мвир /Мзаг)*100% визначити процент деревини, що пішла у відходи в процесі обробки. В цій формулі Мзаг – маса заготовки, М вир – маса виробу.

Завдання 2. Розрахунок витрат матеріалів, за вище наведеною формулою, на виконання запланованого виробу.

VII. Підсумок уроку.

7.1 Рефлексія (усвідомлення набутих знань, виконаної роботи)

Учитель просить кожного учня відповісти на такі запитання:

1 Чи змінилося ваше ставлення до конструкційних матеріалів? Чому важливо економно витрачати деревину?

2. Які питання, серед тих, що вивчались на даному уроці, стануть вам у нагоді під час подальшої роботи у шкільній майстерні?

7.2 Заключна частина:

  •  виставлення оцінок за роботу на уроці;
  •  домашнє завдання: завершити розрахунки.


Електротехнічні роботи

Урок 24. Електрична енергія в господарстві держави і в побуті. Електричне коло (1 год.)

Мета уроку. Засвоєння знань про електричне коло, джерело струму, з’єднувальні проводи, споживач, електромонтажні інструменти. Сприяти розвитку інтересів до електротехнічних робіт.

Об’єкт навчальної праці: електричне коло.

Обладнання: електромонтажні інструменти (кусачки бокові, плоскогубці, круглогубці, викрутка); батарейка кишенькового ліхтарика, електрична лампочка, мідний стержень, нитка, скляна палочка, паперова стрічка.

Тип уроку. Засвоєння нових знань.

Орієнтовний план проведення уроку

І.Організаційна частина ( 2 хв)

ІІ. Актуалізація життєвого досвіду учнів ( 6 хв)

ІІІ. Мотивація навчально-трудової діяльності ( 2 хв)

IV. Повідомлення теми, мети. завдань уроку ( 2 хв)

V. Вивчення нового матеріалу ( 11 хв)

VI. Практична робота ( 20 хв )

VII. Підсумок уроку ( 7 хв )

Хід уроку

І.Організаційна частина.

  •  Перевірка присутніх
  •  Призначення чергових

ІІ. Актуалізація життєвого досвіду учнів (методом бесіди з’ясовують питання):

1.Яке значення, на вашу думку, має електрична енергія в житті людини?

2.Що освітлює наше житло? Чому електричну енергію вважають необхідною умовою для сучасного виробництва?

3.Чи користуєтеся ви дома електричною енергією?

ІІІ. Мотивація навчально-трудової діяльності. 

На цьому і на слідуючих уроках ми будемо вчитись оволодівати основами електротехніки, що дасть змогу не лише здійснювати ремонт побутової електротехніки в домашніх умовах, але й в майбутньому виготовляти об’єкти праці з електричними пристроями.

IV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку.

характеризувати електричне коло, джерело струму, з’єднувальні проводи;

називати електромонтажні інструменти.

V. Вивчення нового матеріалу за планом:

а) електрична енергія в житті людини та господарстві держави;

б) джерела і споживачі електричної енергії;

в) провідники і непровідники електричної енергії;

г) електричне коло;

д) електромонтажні інструменти.

а) Електрична енергія має величезне значення в житті і праці людей. Вона освітлює наше житло, вулиці міст, сіл, приводить в рух трамваї, тролейбуси, електричні поїзди. На електричній енергії працюють швейні машини, холодильники, електроплити, телевізори, радіоприймачі.

У промисловості електрична енергія приводить в рух верстати для обробки різних матеріалів, використовується для електрозварювання, виплавляння металів. На літаках, штучних супутниках Землі, космічних кораблях електроенергія застосовується для керування польотом та радіозв’язку.

У сільському господарстві за допомогою електроенергії готують корми, очищають зерно і т. д.

Ви дізнались на уроках природознавства, як дістають і передають на відстань електричну енергію і що для цього багато спалюють вугілля, газу, нафти, витрачають прісну воду річок. Це дорогі й потрібні для наших потреб природні багатства. Тому ми повинні економити електричну енергію.

б) Машини, за допомогою яких виробляють електричну енергію, називають генераторами. На електростанціях установлено генератори великих розмірів. Їх приводить у рух сила води або пари. Невеликі генератори встановлено на автомобілях, тракторах, мотоциклах.

Електричну енергію можна дістати також від гальванічних елементів. Для зручності використання гальванічні елементи виготовляють сухими. Якщо кілька таких елементів з’єднати між собою проводами матимемо батарею. Такі батареї використовуються в кишенькових ліхтариках, транзисторних приймачах. Батареї мають невеликий запас електричної енергії і тому швидко виходять з ладу.

Є джерела електричної енергії – акумулятори, які нагромаджують енергію, а при потребі віддають її. Ці процеси відповідно називають заряджанням і розряджанням акумулятора.

Генератори, батареї гальванічних елементів, акумулятори називають джерелами електричної енергії.

В електричних лампах, двигунах, нагрівальних приладах використовується електрична енергія. Усі прилади й машини, що працюють на електричній енергії, називаються споживачами.

Джерело електричної енергії має два полюси (контакти). У споживача також є два контакти. Електрична енергія може надходити від джерела до споживача тільки в тому разі, коли контакти споживача приєднано до полюсів джерела.

в) Є речовини, по яких електроенергія може надходити від джерела до споживача. Прийнято казати, що вони проводять електричний струм, їх називають провідниками. Речовини, які не проводять електричного струму, називають непровідниками, або ізоляційними матеріалами.

г) Джерело електричної енергії і споживач, з’єднані між собою провідниками, утворюють електричне коло. Графічне зображення електричного кола за допомогою умовних позначень називається електричною схемою.

д) Складаючи (монтуючи) електричні кола, проводи приєднують до джерел, споживачів. Для виконання цих робіт користуються електромонтажними інструментами.

Кусачки бічні – інструмент, яким перерізують провід і знімають ізоляцію.

Плоскогубці – інструмент, яким згинають, скручують і обтискують місця з’єднання проводу.

Круглогубці використовують, коли треба загнути дріт, зробити з нього кільце. У круглогубців круглі губки.

Пасатижі – це комбіновані плоскогубці. Ними можна відкушувати, згинати, скручувати провід, обтискувати з’єднані жили проводів.

Викрутка потрібна для відгвинчування і загвинчування гвинтів.

Ніж використовують для зачищання проводів.

VI. Практична робота.

Завдання 1. Визначення дослідним шляхом провідників і непровідників електричного струму.

6.1. Вступний інструктаж.

1. З’єднати за допомогою проводів батарейку кишенькового ліхтарика, електричну лампочку, вимикач і мідний (алюмінієвий) стержень. Лампочка горить. Мідь проводить електричний струм.

2.Замість мідного стержня увімкнути скляну паличку. Лампочка не горить. Скло не проводить електричного струму.

3.Замінити паличку ниткою (капрон або шовк). Лампочка не горить. Нитка також не проводить електричного струму.

4. Замінити попередній ізолятор паперовою стрічкою або дерев’яну паличку, шматок фарфору тощо. Лампочка не горить. Отже це ізолятори.

6.2. Самостійна робота учнів

За результатами виконаної роботи заповнити таблицю:

Таблиця 13

№/№

Провідники

Ізолятори

6.3 Заключний інструктаж.

Зробити підсумок: провідниками електрики є метали, вологий грунт, вода з розчиненими в ній солями. Найкращі провідники: срібло, мідь, алюміній. Ізоляційні матеріали – це різні пластмаси, сухе дерево, скло, гума, янтар, шовк, капрон, гас, сухе повітря.

VII. Підсумок уроку.

7.1 Рефлексія:

Учитель просить кожного учня повідомити:

1.Чому в електромонтажних інструментах ручки виготовлені з пластмаси або деревини?

2.Що нового він дізнався про електричну енергію?

3.Як ви можете скористатись здобутими знаннями, уміннями?

7.2 Заключна частина:

  •  прибирання робочих місць;
  •  виставлення оцінок за роботу на уроці.


Урок 25. Будова і призначення ізольованих проводів електрошнурів та ізоляторів. Правила електробезпеки (1 год.)

Мета уроку. Засвоєння знань про будову і призначення ізольованих проводів, правила безпечної роботи під час виконання електротехнічних робіт. Формування умінь здійснювати монтаж простого електричного кола,

підготовку проводів до електромонтажних робіт. Розвивати пам'ять. Виховувати елементи культури праці.

Об’єкт навчальної праці: електричне коло.

Обладнання: електромонтажні інструменти (кусачки бокові, плоскогубці, круглогубці, викрутка); проводи, джерело струму, лампочка кишенькового ліхтарика, вимикач.

Тип уроку. Формування практичних вмінь і навичок.

Орієнтовний план проведення уроку

І.Організаційна частина ( 2 хв )

ІІ. Повторення раніше вивченого матеріалу ( 7 хв )

ІІІ. Мотивація навчально-трудової діяльності ( 2 хв)

IV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку ( 2 хв )

V. Вивчення нового матеріалу ( 7 хв )

VI. Практична робота ( 20 хв )

VII. Підсумок уроку ( 5хв )

Хід уроку

І.Організаційна частина:

  •  перевірка присутніх;
  •  призначення чергових.

ІІ. Повторення раніше вивченого матеріалу (методом бесіди з’ясовують питання):

1.Які ви знаєте джерела електричної енергії?

2.Що називають споживачем?

3.Назвіть матеріали, які добре проводять електрику?

4.Які матеріали не проводять електричного струму?

5.Які ви знаєте електромонтажні інструменти?

6.Для чого застосовують проводи?

ІІІ. Мотивація навчально-трудової діяльності. 

На цьому і на слідуючих уроках ми продовжуватимемо оволодівати уміннями виконувати роботи із монтажу електричного кола та ремонту побутової техніки. Набуті знання та уміння можуть стати вам у нагоді під час ремонту електроприладів в домашніх умовах.

IV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку.

пояснювати будову та призначення проводів;

вміти складати просте електричне коло;

готувати проводи до електромонтажних робіт;

V. Вивчення нового матеріалу за планом:

а) Будова і призначення проводів.

б) Правила безпечної роботи під час виконання електротехнічних робіт.

а) Проводи застосовують для приєднання різних споживачів до джерела струму. За конструкцією проводи бувають одножильні, двожильні і багатожильні. Більшість проводів покривають ізоляційним матеріалом. Тому проводи бувають ізольовані і неізольовані. Ізольований провід складається із зовнішньої ізоляційної оболонки і струмопровідної жили.

б) До початку роботи:

1.Правильно надіти спецодяг.

2.Перевірити наявність і справність інструментів.

3.Розкласти інструменти на робочому місці

Під час роботи:

1.Монтувати або складати електричні схеми тільки при вимкнутому джерелі струму.

2.Схему складати так, щоб проводи не перехрещувались, не натягувались і не складались петлями.

3.Під час роботи стежити, щоб рука, одяг, волосся не доторкались до оголених проводів.

4.Складену схему дозволяється вмикати після перевірки її вчителем.

Забороняється:

1.Виконувати роботи, пов’язані з складанням і монтажем, при ввімкнутому джерелі струму.

2.Перевіряти наявність напруги пальцями.

3.Працювати викруткою в висячому положенні.

4.Брати ручки кусачок, плоскогубців, пасатижів „в обхват”.

5.Знімати ізоляцію з проводів, працюючи ножем „до себе” і не на підкладній дошці.

Після закінчення роботи:

1.Вимкнтуи схему з джерела струму.

2.Розібрати схему.

3.Прибрати робоче місце од відходів і пилу, користуючись щіткою.

4.Привести себе і спецодяг в порядок.

5.З кабінету виходити з дозволу учителя.

 VI. Практична робота

Завдання 1. Окінцювання проводів

6.1. Вступний інструктаж

- роздати інструкційні карти;

- поопераційна демонстрація окінцювання тичком та контактним кільцем;

6.2. Поточний інструктаж

Звернути увагу дітей: 

під час роботи плоскогубці, кусачки тримати в „обхват”;

не тримати пальці між ручками інструментів;

різати ножем тільки від себе.

Інструкційна карта №1. Окінцювання проводів

Послідовність виконання роботи

Інструменти та обладнання

1.

2.

3.

1.

2.

3.

4.

5.

Окінцювання тичком

Відрізати провід потрібної довжини

Зняти ізоляцію з кінців проводу на 20 мм.

Перекинути кінці, якщо струмопровідна жила багатодротова

Окінцювання контактним кільцем

Відрізати провід потрібної довжини

Зняти ізоляцію з кінців проводу на 30 мм

Зігнути кільце діаметром 4 мм

Надлишок жили відкусити

Кільце вирівняти

Кусачки, лінійка.

Кусачки, ніж, пасатижі.

Кусачки, лінійка.

Кусачки, ніж.

Круглогубці.

Кусачки.

Плоскогубці.

Інструкційна карта №2. Монтаж електричного кола

Послідовність виконання роботи

Інструменти та обладнання

1.

2

3.

4.

5.

6.

Розмістити на монтажній панелі батарею й електроарматуру

З’єднати проводом полюс з одним із контактів патрона

З’єднати другий контакт патрона з одним із контактів вимикача

З’єднати другий контакт вимикача з полюсом батареї

Угвинтити лампочку в патрон і перевірити роботу електричного кола

Розібрати електричне коло, від’єднавши проводи від контактів арматури

Батарея 3336Л, вимикач, ламповий патрон на панелі, лампочка, проводи

Викрутка, провід

Викрутка

Викрутка

Викрутка

6.3 Заключний інструктаж

- аналіз виконаної роботи

VII. Підсумок уроку.

7.1 Рефлексія:

Учитель просить кожного учня повідомити:

1. Чи досягнуті очікувані результати?

2.Що нового він дізнався про з'єднувальні проводи?

3. Де в майбутньому можна скористатися отриманими на цьому і попередньому уроках знаннями та уміннями?

7.2 Заключна частина:

  •  мотивація оцінок;
  •  виставлення оцінок за роботу на уроці.


Урок 26. Будова і призначення електричної арматури. Проста електрична схема (1 год.)

Мета уроку. Засвоєння знань про електричну арматуру (ламповий патрон, вимикач, штепсельне з’єднання), просту електричну схему. Формування вмінь виконувати найпростішу електричну схему. Виховувати акуратність, дисциплінованість.

Об’єкт навчальної праці: електричне коло.

Обладнання: ламповий патрон, вимикач, штепсельне з’єднання, електричне коло освітлювального приладу.

Тип уроку. Комбінований.

Орієнтовний план проведення уроку

І.Організаційна частина ( 2 хв )

ІІ. Повторення раніше вивченого матеріалу ( 7 хв)

ІІІ. Мотивація навчально-трудової діяльності ( 2 хв )

IV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку ( 2 хв)

V. Вивчення нового матеріалу ( 7 хв )

VI. Практична робота ( 20 хв )

VII. Підсумок уроку ( 5 хв )

Хід уроку

І.Організаційна частина.

  •  перевірка присутніх;
  •  призначення чергових;

ІІ. Повторення раніше вивченого матеріалу (методом бесіди з’ясовують питання):

1.Де застосовують ізольовані і неізольовані проводи?

2.По якій частині ізольованого проводу йде електричний струм?

3.Чим зручні для використання ізольовані проводи?

4.Чому в побутових електроприладах застосовують тільки ізольовані проводи?

5.Розкажіть основні правила безпечної роботи під час виконання електротехнічних робіт.

ІІІ. Мотивація навчально-трудової діяльності. На цьому і на слідуючих уроках ми будемо вчитись оволодівати основами електротехніки, що дасть змогу не лише здійснювати ремонт побутової електротехніки дома але й в майбутньому виготовляти об’єкти праці з електричними пристроями.

IV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку.

Учитель записує на дошці тему уроку та повідомляє (записує) дидактичні завдання:

характеризувати склад побутової електричної арматури;

розпізнавати і зображувати умовні позначення на простих електричних схемах

V. Вивчення нового матеріалу за планом:

а) Електротехнічна арматура.

б) Проста електрична схема.

а) Для вмикання споживачів в електричну мережу використовують електротехнічну арматуру: лампові патрони, вимикачі, штепсельні розетки, вилки та ін.

Лампові патрони призначені для зручного вмикання і зміни електричних ламп. Наприклад, лампові патрони в кишенькових ліхтариках мають різьбу для вгвинчування лампочок. Для приєднання проводів більшість лампових патронів мають гвинтові затискачі.

 Вимикачі призначені для замикання і розмикання електричних кіл. Вимикачі промислового виготовлення різняться за багатьма ознаками: за розмірами, способами вмикання, приєднання проводів, кріплення до панелі або основи та ін. Наприклад, кнопковий побутовий вимикач кріпиться до панелі за допомогою гайки. Проводи до нього приєднують окінцьовані тичком.

Штепсельна розетка і вилка призначені для вмикання переносних побутових приладів в електричну мережу. Корпуси вилки і розетки виготовляють із пластмаси. На вилці є спеціальне пристосування для закріплення оболонки проводів, що виключає можливість випадкового оголення й замикання струмопровідних жил. б) Для зображення на папері електричного кола немає потреби малювати проводи, лампу, батарею та інші частини цього кола а. Їх можна показати умовними знаками б. Графічне зображення електричного кола за допомогою умовних позначень називається електричною схемою.

VI. Практична робота.

Завдання 1. Накреслити електричну схему, коли послідовно з’єднані за допомогою проводів: генератор, лампа, вимикач.

Завдання 2. Чи світитиметься електрична лампочка, якщо вимикач і джерело поміняти місцями? Намалювати схему. Перевірити дослідним шляхом.

Завдання 3. Чи можна вимкнути лампочку вимикачем. Відповідь обґрунтувати.

6.1. Вступний інструктаж:

звернути увагу учнів на те, що під час перевірки схеми дослідним шляхом вмикати електричне коло можна лише з дозволу учителя;

нагадати про правила техніки безпеки;

6.2. Поточний інструктаж:

слідкувати за дотриманням правил техніки безпеки під час складання електричного кола.

6.3 Заключний інструктаж:

аналіз виконаної роботи.

VIІ. Підсумок уроку.

7.1 Рефлексія:

Учитель просить кожного учня повідомити:

1.Що нового ви дізналися про електричне коло?

2.Як схематично зображується ламповий патрон?

3.Чи може він отримані знання використати у своєму повсякденному житті?

7.2 Заключна частина:

  •  виставлення оцінок за роботу на уроці;
  •  домашнє завдання: накреслити схему електричного кола: послідовне з’єднання за допомогою проводів двох лампочок, акумуляторної батареї, вимикача, електричного дзвінка.


Урок 27. Електроосвітлювальна арматура. Правила безпечної

роботи (1 год.)

Мета уроку. Засвоєння знань про технологію монтажу освітлювальної мережі, правила безпечної роботи під час ремонту та експлуатації електричної мережі. Формування умінь приєднувати проводи до електричної арматури. Виховувати основи наукової організації праці.

Об’єкт навчальної праці: монтаж проводів до електроосвітлювальної арматури. 

Обладнання: освітлювальний патрони, викрутки, ніж, проводи.

Тип уроку. Комбінований.

Орієнтовний план проведення уроку

І.Організаційна частина ( 2 хв)

ІІ. Актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів ( 5 хв)

ІІІ. Мотивація навчально-трудової діяльності ( 2 хв )

IV.Повідомлення теми, мети, завдань уроку ( 1 хв )

V. Вивчення нового матеріалу ( 5 хв)

VI. Практична робота ( 25 хв )

VII. Підсумок уроку ( 5 хв )

Хід уроку

І.Організаційна частина.

  •  Перевірка присутніх
  •  Призначення чергових

ІІ. Актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів (методом бесіди з’ясовують питання):

1.Для чого потрібний вимикач?

2.Чому електричну лампу приєднують до джерела за допомогою патрона?

3.У чому зручність використання штепсельних з’єднань?

4.Що називається схемою?

5.Як позначають на електричній схемі лампу, вимикач, з’єднання проводів, затискачі?

ІІІ. Мотивація навчально-трудової діяльності. 

На цьому уроці ми ознайомимося з освітлювальною арматурою, що дасть вам змогу у подальшому проводити ремонт домашньої освітлювальної мережі. Крім того набуті знання можуть стати вам у нагоді, якщо ви пов’яжете своє майбутнє з такими професіями: електромонтер, слюсар-електромонтажник, електромеханік тощо.

IV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку:

називати склад побутової освітлювальної арматури;

здійснювати монтаж елементів освітлювальної мережі;

V. Вивчення нового матеріалу за планом:

а) Побутова освітлювальна мережа.

а) Побутова освітлювальна мережа призначена для освітлення житлових приміщень, а також для забезпечення електричною енергією побутових приладів. Вводять електричну енергію через квартирний щиток, на якому встановлено: електричний лічильник, запобіжники, вимикачі ліній живлення. Лінії живлення розподіляють електричну енергію серед споживачів: одна лінія – для стаціонарних споживачів, інша – для переносних.

Стаціонарні освітлювальні прибори, вентилятори, електродзвінки приєднують до мережі постійно за допомогою з’єднувальних колодок. Інші споживачі електричної енергії тимчасово підключаються через штепсельні розетки, які встановлюють в зручних для цього місцях.

VI. Практична робота.

Завдання Приєднування проводів до патрона.

6.1. Вступний інструктаж.

Поетапне пояснення і демонстрація виконуваних операцій:

1.Зняти ізоляцію і окінцювати проводи.

2.Розібрати патрон за допомогою викрутки

3.Просунути проводи через отвір тильної частини корпуса патрона.

4.Приєднати проводи до затискачів.

5.Вкласти осердя патрона в тильну частину корпусу, приєднати циліндричну частину корпусу. Осердя при цьому повинно міцно закріпитись в корпусі.

6.Вкрутити лампу, щоб перевірити якість зборки.

6.2. Поточний інструктаж

звернути увагу дітей на те, що першу операцію виконують тичком або контактним кільцем - в залежності від конструкції патрона;

слідкувати за тим, щоб учні виконували 4-у операцію у правильній послідовності: фазний провід до центрального контакту, нульовий – до бокового;

акцентувати увагу дітей на те, що відстань від краю ізоляції проводів до затискача не повинна перевищувати 1...2 мм;

під час виконання 5-ї операції звертати увагу учнів на те, що пази осердя мають співпадати з направляючими виступами корпусу лампи.

6.3 Заключний інструктаж

аналіз виконаної роботи.

VIІ. Підсумок уроку.

7.1 Рефлексія:

Учитель просить кожного учня повідомити:

1.Назвіть електроосвітлювальну арматуру, яка є у вашій квартирі.

2.Що нового ви дізналися на цьому уроці? Як ці знання можна використати у подальшій практичній роботі в майстерні?

7.2 Заключна частина:

  •  виставлення оцінок за роботу на уроці.


Технологія вирощування рослин

Урок 28. Технологія обробітку та захисту ґрунтів (1 год.)

Мета уроку. Засвоєння знань про типи, структуру та родючість ґрунтів; ручні знаряддя праці; прийоми і послідовність ручного обробітку ґрунту; види механізованого обробітку ґрунту; правила безпечної праці та особистої гігієни під час виконання робіт з обробітку ґрунту.

Об’єкт навчальної праці: шкільна навчально-дослідна ділянка.

Обладнання: лопати, граблі, сапи.

Тип уроку. Засвоєння нових знань.

Орієнтовний план проведення уроку

І. Організаційна частина ( 2 хв )

ІІ. Актуалізація життєвого досвіду учнів ( 7хв )

ІІІ. Мотивація навчально-трудової діяльності ( 2 хв )

IV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку ( 2 хв )

V. Вивчення нового матеріалу ( 7 хв )

VI. Практична робота ( 20 хв )

VII. Підсумок уроку ( 5 хв )

Хід уроку

І.Організаційна частина.

  •  Перевірка присутніх
  •  Призначення чергових

ІІ. Актуалізація життєвого досвіду учнів (методом «мікрофон» з’ясовують питання):

1.Які ви знаєте знаряддя праці для роботи на присадибній ділянці?

2. Як ви розумієте слово ґрунт?

3.Що потрібно для того, щоб виросла рослина?

ІІІ. Мотивація навчально-трудової діяльності. 

Сьогодні ми ознайомимося із типами та властивостями ґрунтів, ручними та механізованими знаряддями праці для обробітку ґрунту.

Ці знання та уміння можуть стати вашим першим кроком до цілого світу цікавих професій, які є у сільському господарстві. Для того, щоб вирощувати рослини необхідно знати багато наук: біологію, хімію, агрономію та багато інших. Навчаючись у школі, а згодом, продовжуючи навчання у спеціальних закладах ви зможете оволодіти цими науками та отримати відповідний фах. На цьому ж уроці здобуті знання та уміння ви зможете безпосередньо використати дома, працюючи на власній присадибній ділянці.

IV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку.

називати ґрунти, їх типи та структуру;

класифікувати ручні знаряддя праці для обробітку ґрунту;

характеризувати види механізованого обробітку.

V. Вивчення нового матеріалу за планом:

а) Поняття про ґрунт.

б) Знаряддя праці для обробітку ґрунту.

а) Ґрунт – це верхній пухкий родючий шар землі, на якому ростуть рослини.

Розрізняють такі типи ґрунтів: чорноземи, глинисті ґрунти, легкі суглинки, середні та важкі суглинки, піщані ґрунти.

У сільському господарстві звичайно восени проводять оранку – ґрунт розпушують. Таку оранку називають зяблевою.

б) Для обробітку ґрунту на грядках дослідної ділянки, ґрунт обробляють ручними знаряддями праці: лопатою, сапою, граблями. Лопатою ґрунт перекопують – перевертають верхній шар. Сапою – спушують рівномірними рухами. Граблями – розбивають великі грудки після перекопування.

в) Плуг (Рис 1.) — одне з найпростіших ґрунтообробних знарядь. Він складається з робочих і допоміжних частин. Робочі органи плуга: ніж, передплужник, леміш, полиця, ґрунтопоглиблювач. Ніж 3 нарізує пласт. Передплужник 8 знімає верхній шар ґрунту, багатий на рослинні рештки та насіння бур'янів, й укладає його на дно борозни. Леміш 9 підрізує пласт знизу і з полицею 1 відриває його від стінки борозни. Потім пласт переміщується по лемешу й полиці, кришиться й повертається в бік сусідньої борозни. До допоміжних частин плуга належать рама 7, з’єднувальний стояк 6, стояк корпусу плуга 2, опорне колесо 5, Рис. 1регулятор глибини 4. Борони застосовують для поверхневої розпушування і вирівнювання ґрунту, руйнування кірки, знищення бур'янів.

VI. Практична робота

Завдання 1. Збирання рослинних решток на дослідній ділянці

Завдання 2. Ознайомлення з будовою плуга.

Послідовність виконання роботи

1. Покажіть робочі частини плуга. Яку роботу вони виконують?

2. Визначте ширину оранки (захвату) одного корпусу плуга, всього агрегату за один прохід і затрату часу.

3. Підрахуйте, яку площу виоре тракторний агрегат за один прохід, за одну годину роботи, за зміну.

4. За допомогою лінійки (глибиноміра) визначте глибину оранки.

VII. Підсумок уроку.

7.1 Рефлексія:

Учитель просить кожного учня повідомити (методом «мікрофон»):

1.Порівняйте роботу плуга і лопати

7.2 Заключна частина:

  •  аналіз виконаної роботи, мотивація оцінок;
  •  виставлення оцінок за роботу на уроці.


Урок 29. Технологія вирощування овочевих культур (1год.)

Мета уроку. Засвоєння знань про біологічну характеристику овочевих культур, вимоги та способи підготовки ґрунту під овочеві культури. Сприяти розвитку інтересу до проведення дослідницької роботи з овочевими культурами.

Об’єкт навчальної праці: висівання насіння огірка.

Обладнання: ванночки, фільтрувальний папір або стерильні клаптики тканини, банки з водою, насіння огірків, робочий зошит.

Тип уроку. Засвоєння нових знань.

Орієнтовний план проведення уроку.

І.Організаційна частина ( 2 хв )

ІІ. Актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів ( 6 хв )

ІІІ. Мотивація навчально-трудової діяльності ( 2 хв )

IV.Повідомлення теми, мети, завдань уроку( 1 хв )

V. Вивчення нового матеріалу ( 7 хв )

VI. Практична робота ( 20 хв )

VII. Підсумок уроку ( 7 хв )

Хід уроку

І.Організаційна частина:

  •  перевірка присутніх;
  •  призначення чергових.

ІІ. Актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів (методом бесіди з’ясовують питання):

1.Що таке ґрунт?

2.Які ви знаєте типи ґрунтів?

3.Які ви знаєте ручні та механізовані знаряддя праці?

4.Яка схожість та відмінність між ручними та механізованими знаряддями та видами обробітку ґрунту?

ІІІ. Мотивація навчально-трудової діяльності.

Сьогодні на практичній частині нашого уроку ми будемо навчатись висівати овочеву культуру. Надалі будемо спостерігати за її ростом та навчатись здійснювати догляд. У всіх вас є присадибна ділянка, на якій ви можете вирощувати різні овочі, застосовуючи знання та уміння, що отримаєте на цьому та наступних уроках.

IV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку

- називати овочеві культури;

- пояснювати біологічні характеристики овочевих культур;

- правильно висівати насіння овочів.

V. Вивчення нового матеріалу за планом:

а) Коротка біологічна характеристика овочевих культур.

б) Підготовка насіння до висівання.

а) Овочівництво – важлива галузь рослинництва. До овочів належать капуста, помідори, огірки, цибуля, часник, столові коренеплоди (морква, буряки, та інші), перець, баклажани тощо.

Усі овочі мають у своєму складі дуже цінні мінеральні речовини. Особливо багато в них фосфору, кальцію, заліза. Наприклад, у моркві й шпинаті багато заліза, в часнику, капусті, помідорах багато фосфору, який входить до складу клітин людського організму.

Часник, листя петрушки, кропу містять особливі речовини, які вбивають хвороботворні мікроорганізми й захищають людину від захворювань. Ці речовини називають фітонцидами.

б) Насіння дво-трирічної давності має кращу схожість. Воно дає рослини з підвищеною врожайністю. Якщо такого насіння немає, то можна користуватись насінням поточного року. Для цього його прогрівають при температурі 50-60 градусів протягом 2...4 годин.

Щоб запобігти грибковим хворобам, наприклад, насіння огірків, обробляють спеціальними речовинами. Наприклад, вміщують насіння в однопроцентний розчин перга манату калію, потім кілька разів промивають в теплій воді, намочують і просушують протягом 12...20 годин. Проросле насіння висівають в ящики з деревною тирсою (шар завтовшки 4...5 см). Тирсу попередньо кип’ятять 30...60 хвилин, потім охолоджують. Насіння висівають у невеликі борозенки завглибшки 1,5 см на відстані 2 см одне від одного. Зверху його покривають тирсою і злегка зволожують теплою водою. Ящики з насінням розміщують під освітлювальними установками.

VI. Практична робота.

Завдання. Закладання насіння огірків для визначення схожості.

6.1. Вступний інструктаж.

Поетапна демонстрація і пояснення послідовності виконуваних операцій:

1.Відібрати 100 насінин огірків.

2.Підготувати ванночку, покласти на дно стерильний клаптик тканини або фільтрований папір, налити у ванночку води так, щоб клаптик або папір тільки промок.

3.Розкласти насінини по одній у ванночці.

4.Записати в зошит порядок виконання роботи й дату закладання насіння на пророщування.

5.Поставити ванночку в теплицю або в кабінеті на освітленому місці, вести спостереження і в разі потреби зволожувати насіння.

6.Усі зміни (поява коренів, сім’ядольних листочків) зазначати в робочому зошиті.

6.2. Самостійна робота учнів.

Завдання. Вивчення плода огірка

Послідовність виконання роботи:

1.Розгялнути зовнішню будову плода огірка й намалювати його в зошиті.

2.Зробити поздовжній і поперечний розрізи плода, розглянути його будову й намалювати в зошиті.

6.3 Поточний інструктаж:

- слідкувати за дотриманням послідовності виконуваних робіт;

- акцентувати увагу учнів на правилах безпечності праці та гігієни під час виконання робіт;

6.4 Заключний інструктаж:

- звернути увагу на кращі роботи учнів;

- вказати на недоліки допущені в роботі, шляхи усунення; 

VII. Підсумок уроку.

7.1 Рефлексія (методом обговорення «мікрофон»):

Учитель просить кожного учня повідомити:

1.Що нового він побачив (під час замальовування і вивчення будови) у звичному для нього овочі – в огіркові?

7.2 Заключна частина:

  •  виставлення оцінок за роботу на уроці;

 


Урок 30. Біологічна характеристика ягідних культур (1 год.)

Мета уроку. Засвоєння знань про біологічну характеристику ягідних культур, вимоги до вирощування ягідних культур, формування вмінь висаджувати суницю. Виховувати бережливе ставлення до природних ресурсів ( вода, грунт, поняття про чорнозем тощо).

Об’єкт навчальної праці: вирощування суниць.

Обладнання: лопатка, саджанці суниці, кілочки, мотузка.

Тип уроку. Комбінований.

Орієнтовний план проведення уроку

І.Організаційна частина ( 2 хв )

ІІ. Повторення раніше вивченого матеріалу ( 2 хв )

ІІІ. Актуалізація опорних знань ( 3 хв )

IV.Мотивація навчально-трудової діяльності ( 2 хв )

V. Повідомлення теми, мети, завдань уроку ( 1 хв )

VІ. Вивчення нового матеріалу ( 5 хв )

VIІ. Практична робота ( 25 хв)

VIIІ. Підсумок уроку ( 5хв )

Хід уроку

І.Організаційна частина.

  •  перевірка присутніх;
  •  призначення чергових.

ІІ. Повторення раніше вивченого матеріалу (методом бесіди з’ясовують питання):

1.У чому полягає цінність овочів?

2.Назвіть сорти овочевих культур.

ІІІ. Актуалізація опорних знань.

1.Які ягідні культури є на вашій присадибній ділянці?

2.З чого складається дерево?

3.Чим кущова рослина відрізняється від дерева?

IV. Мотивація навчально-трудової діяльності.

Сьогодні ми з вами будемо вивчати способи висаджування суниці. Це дуже поживна ягода, про яку ви напевне всі чули і коштували. Науковцями доведено, що на якість та кількість вирощуваних рослин впливає багато чинників – починаючи з того, де висаджують певну культуру та від способів висаджування, догляду тощо.

Знаючи способи та вимоги, щодо висаджування цієї ягоди ви зможете на власній присадибній ділянці покращити врожайність суниці.

 V. Повідомлення теми, мети, завдань уроку:

- пояснювати біологічні характеристики ягідних культур;

- висаджувати суницю.

VI. Вивчення нового матеріалу за планом:

а) Коротка біологічна характеристика ягідних культур.

б) Найбільш поширені ягоди, які ростуть у вигляді кущів: смородина, аґрус, малина, суниця, жимолость їстівна (або деревник, козолист), ожина. Вони стовбура не утворюють, а їхня крона складається з гілок різного віку. Ягідні кущові рослини більш примхливі до умов вирощування, і тому потребують більш ретельного догляду ніж плодові дерева.

Чорна смородина не переносить великої кількості води, тому її висаджують на ґрунтах помірної вологості. Смородина має найбільшу кількість дуже корисного, для організму людини, вітаміну – вітамін С.

Аґрус також погано розвивається, якщо забагато вологи. Кущі аґрусу погано переносять холодну зиму, тому їм потрібен досить великий шар снігу. Разом з тим недостатня кількість вологи, також погано впливає на плодовитість цієї рослини. Коріння аґрусу та чорної смородини сягають на глибину не більш як 30 см, крім вертикальних – вони проникають на глибину до 2,5 м.

Плоди жимолості мають розмір до 2 см в довжину і 1 см в поперечнику, чорного кольору із сизуватим відтінком. Квіткова частина цієї культури здатна витримувати весняні заморозки до –7 градусів за Цельсієм. Проте жимолость потребує високої освітленості, тому її не висаджують поряд з деревами.

Червона малина – складається (надземна частина) із двох стебел – річних та дворічних, які власне плодоносять. Після врожаю дволітні стебла всихають. Підземна частина рослини складається з одного горизонтального кореня (його ще називають підземне стебло), від якого відходять додаткові корені, що залягають на глибину 10-12 см. Малина так само як і ожина не переносить надлишкової вологи в ґрунті.

Суниця – теж кущ, але дуже маленький, низькорослий. Надземна його частина складається з однорічних приростів («ріжків»), на яких розвиваються листки: квітконосні пагони і повзучі «вуса».

Коренева система суниці в цілому мочкувата. Вона складається з багаторічного кореневища, додаткових коренів, ріжка і бокових мочкуватих коренів.

В цілому суниця не вимоглива - може пристосовуватись до будь яких грунтово-кліматичних умов. Разом з тим, вологолюбива, боїться низьких температур, тому краще почувається, коли взимку багато снігу.

VIІ. Практична робота.

Завдання. Висаджування суниці.

7.1. Вступний інструктаж.

Поетапна демонстрація і пояснення послідовності виконуваних операцій:

1.Забити два кілочки для виставлення шнура, за яким будуть робити рядок.

2.Совком роблять невеликі ямки (глибиною 8-10 см) з прямовисною стінкою біля шнура.

3.До прямовисної стінки приставляють розсаду так, щоб коренева шийка її знаходилась точно на рівні ґрунту, а корені розміщувалися в ямці не згинаючись.

4.Навколо кожної рослини заступом роблять невелику лунку, в яку відразу виливають 0,5-0,8 л води.

5.Висаджену суницю прикривають від сонця папером або свіже скошеною травою.

7.2. Самостійна робота учнів.

Завдання. Приготування ямок під розсаду

Послідовність виконання роботи:

1.Викопують ямку глибиною 10 см.

2.Заповнити ямку розпушеним ґрунтом, який ущільнити руками.

3.Знову добавити розпушеного ґрунту і повторити операцію, так щоб шийка рослини або її верхня брунька, відповідно, знаходились на лінії або над лінією ґрунту.

7.3 Поточний інструктаж:

- слідкувати за дотриманням послідовності виконуваних робіт;

- нагадати учням, що суниця не любить як глибокої так і мілкої посадки (див мал..)

- звернути увагу учнів на те, що верхня брунька (сердечко) рослини, під час її посадки, повинна бути над ґрунтом - якщо її присипати землею суниця загине:

 

                      а)                                  б)                              в)

а – правильно; б і в – неправильно.

- не можна виливати на одну висаджену розсаду суниці більше 0, 8 л води;

- акцентувати увагу учнів на правила безпечної праці та гігієни під час виконання робіт.

7.4 Заключний інструктаж:

- звернути увагу на кращі ділянки учнів;

- показати учням розсаду, яку висаджено не правильно, пояснити чому не правильно (можна попросити учнів щоб спочатку пояснили самостійно), вказати шляхи усунення допущених в роботі помилок. 

VIIІ. Підсумок уроку.

8.1 Рефлексія:

Учитель просить кожного учня повідомити:

1.Чому всі ягідні культури вважають корисними для людини?

2.Що нового він дізнався про овочеві та ягідні культури?

3.Чи можна вважати, що на уроці було досягнуто очікуваних результатів? Чому?

8.2 Заключна частина

  •  виставлення оцінок за роботу на уроці;


Урок. Благоустрій і озеленення території

Мета уроку: Засвоєння знань про роль і місце зелених насаджень у житті людини, умови використання у насадженнях різних порід, породи декоративних і захисних рослин.

Об’єкт навчальної праці: проектування зелених насаджень (альпінарію тощо)

Обладнання: садовий інвентар

Тип уроку. Засвоєння нових знань.

Орієнтовний план проведення уроку

І.Організаційна частина ( 2 хв )

ІІ. Актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів ( 3 хв )

ІІІ.Мотивація навчально-трудової діяльності ( 3 хв )

IV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку ( 2 хв )

V. Вивчення нового матеріалу ( 10 хв )

VI. Практична робота ( 20 хв )

VII. Підсумок уроку ( 5 хв )

Хід уроку

І.Організаційна частина.

  •  перевірка присутніх;
  •  призначення чергових.

ІІ Актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів.

1. Яку роль, на вашу думку, відіграють зелені насадження у житті людини ?

2. Які породи дерев ви знаєте?

ІІІ. Мотивація навчально-трудової діяльності.

Сьогодні ми з вами будемо вивчати способи та методи озеленення території. Здобуті знання та уміння можна застосувати ( і вдосконалювати) вдома на присадибній ділянці.

 IV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку.

- пояснювати роль і місце зелених насаджень у житті людини;

- пояснювати поняття «садово-паркове мистецтво»;

- знати умови планування (проектування) зелених насаджень.

V. Вивчення нового матеріалу за планом:

а) Садово-паркова архітектура

а) Садово-паркова архітектура – це мистецтво будівництва та організації парків, садів, альпінаріїв та інших зелених насаджень. В основі садово-паркової архітектури покладено принцип застосування як типових, так і творчих проектів.

Проектування садово-паркової архітектури відбувається у три етапи.

На першому складається план ділянки (на аркуші паперу), на якій наносять всі складові майбутньої композиції парку:

споруди або будівельні елементи;

відзначають дерева та кущі, які планують зберегти;

На другому етапі складають схему (яку потім переносять до основного плану) посадки нових рослин з визначенням строків їхнього зацвітання і кольорів квітів, щоб надалі можна було визначити і перевірити гармонійність кольорів. На схему наносять розташування декоративних елементів (стежки, прямовисні стінки, ліхтарики, вазони для квітів, водойми і т.д.).

Третій етап передбачає підготовку території перед будівництвом:

прибирання території від сміття;

вирубка старих, непотрібних кущів;

чистка, проріджування і оформлення крони рослин, які залишають згідно до складеного плану;

вирівнювання чи створення нового рельєфу.

VI. Практична робота.

Завдання 1. Складання схеми зелених насаджень на території школи із запропонованого переліку рослин, які є на території школи, та які пропонуються: фіалки, ромашки, урсінія, чорнобривці, молодило, туя (кущовидна), рододендрон.

6.1 Самостійна робота учнів (в інтерактивних групах).

1. Скласти список (у зошиті) існуючих насаджень на території школи - дерева, кущові та квіткові рослини.

2. З’ясувати (через спільне обговорення кожною групою), які кольори мають існуючі та запропоновані (учителем) рослини і відповідно скласти схему насаджень.

6.3 Поточний інструктаж:

показати учням як складається схема;

звернути увагу на те, що на схемі посадок вказати назву рослини, строки зацвітання, їх колір (кольоровими олівцями);

нагадати про гармонію (відповідність) кольорів: зелений гармонує до жовтого або білого тощо.

VII. Підсумок уроку.

7.1 Рефлексія:

1.Чи змінилося ваше ставлення до зелених насаджень після сьогоднішнього уроку? Чому?

2. Яка робота на уроці виявилася для вас найбільш цікавою?

7.2 Заключна частина:

  •  мотивація оцінок;
  •  виставлення оцінок за роботу на уроці.


Технологія догляду за тваринами

Урок 32. Технологія вирощування кролів. Утримання кролів (1 год.)

Мета уроку. Засвоєння знань про тваринництво як галузь сільськогосподарського виробництва, способи утримання кролів, особливості догляду за приміщеннями для кролів. Розвивати пам'ять. Виховувати інтерес до с/г тварин.

Об’єкт навчальної праці: проектування клітки для кролів.

Обладнання: креслярський інструмент (лінійки, олівці, креслярський папір або папір в клітинку тощо).

Тип уроку. Засвоєння нових знань.

Орієнтовний план проведення уроку.

І.Організаційна частина ( 2 хв )

ІІ. Актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів ( 4 хв )

ІІІ.Мотивація навчально-трудової діяльності ( 2 хв )

IV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку ( 2 хв )

V. Вивчення нового матеріалу ( 10 хв )

VI. Практична робота ( 15 хв )

VII. Підсумок уроку ( 5 хв )

Хід уроку

І.Організаційна частина.

  •  перевірка присутніх;
  •  призначення чергових.

ІІ. Актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів (методом бесіди з’ясовують питання):

1.Яких свійських тварин ви знаєте? Де ви їх бачили? Які з них вам найбільше подобаються? Чому?

2.Для чого, на вашу думку, утримують домашніх (свійських) тварин?

3.Які потреби задовольняє людина утримуючи тварин в домашньому господарстві?

ІІІ. Мотивація навчально-трудової діяльності. 

Сьогодні ми з вами ознайомимося з одним із напрямків сільськогосподарського виробництва – тваринництвом. Таке ознайомлення може бути для вас не лише цікавим але й корисним. Адже переважна більшість з вас завжди допомагає своїм дідусям та бабусям по господарству – доглядати свійських тварин. Проте такий догляд може бути більш якісним, якщо ви будете знати про тваринництво як с/г виробництво. Лише уявіть як будуть приємно здивовані у вашій родині, коли дізнаються, що ви не лише можете доглядати за кролями, але й знаєте, як краще їх утримувати, годувати та й взагалі знаєте різні породи цих тварин і відмінності між ними. Отже маючи такі знання та відповідні уміння ви зможете більше допомагати своїй родині в утриманні господарства.

IV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку.

- називати породи кролів;

- знати умови утримання кролів.

V. Вивчення нового матеріалу за планом:

а) тваринництво як галузь сільськогосподарського виробництва;

б) породи кролів;

в) утримання кролів.

а) Сільське господарство об’єднує взаємопов’язані між собою галузі - рослинництво і тваринництво.

При вирощуванні рослин обробляють ґрунт, вносять у нього добрива і висівають насіння. Тому рослинництво часто називають ще землеробством.

Землеробство – це вирощування продовольчих, технічних, кормових та інших рослин. Землеробство поділяють на:

Рільництво;

Овочівництво;

Плодівництво;

Квітникарство й виноградарство.

Тваринництво дає людині м’ясні й молочні продукти харчування, а також шкіру, хутро та інші побічні продукти. Тваринництво поділяють:

на скотарство (м’ясне й молочне);

свинарство

вівчарство;

конярство;

звірівництво;

кролівництво.

б) Якщо с/г виробництво складається з декількох виробництв (тваринництво, рослинництво), то відповідно кожна з цих галузей має свої складові частини (їх часто називають специфікацією). Одна з таких специфікацій тваринництва – кролівництво. Кролівництво досить прибуткове виробництво, яке ґрунтується на вирощуванні кролів. За основною продукцією їх поділяють на дві основних групи – шкуркові та пухові. Крім того, в залежності від довжини та особливостей волосяного покрову їх поділяють на три групи: нормально шерстні, короткошерсті та довгошерсті (пухові). Розрізняють такі породи кролів: сірий велетень, чорно-бурий, білий велетень, шиншила, ангорський пуховий та інші.

Сірий велетень – шкуркова порода нормально шерстних кролів, яка була виведена вітчизняними ученими (Полтавська область, колгосп «Петровський»). Вага – 5 кг. Колір має заячий – сірий, який буває різних відтінків.

Чорно-бурий – від попередньої породи відрізняється кольором (нагадує темно-коричневий або колір «какао»), має також дещо меншу голову та вуха, на 2-3 кг важчий. Проте довжина тулуба така сама як у «Сірого велетня».

Білий велетень – відносять до шкуркової породи великих розмірів. Колір має білий, вага 5 кг.

Шиншила - належить до шкуркової нормально шерстної породи. Схожа на сірого велетня і за кольором і за розмірами (вага 5 кг, довжина 58-60 см). Відмінності – має більш розлогі вуха; колір сірий, але на відміну від згадуваної породи (сірий велетень) має добре голубуватий або сріблястий відтінок.

Ангорський – своєю шерстю нагадує шерсть ангорських кіз. Цікаво те, що на сьогоднішній день не відомо точне походження цієї породи. Крім того шерсть, якою вкрито його тіло, до 7-8 місячного віку цієї породи досягає 10-12 см у завдовжки. Як правило її стрижуть кожного місяця. За кольором є три види ангорської породи – біла, чорна і блакитна.

в) Найбільш поширене кліткове розведення кролів. Утримання кролів у клітках на вільному повітрі протягом року сприяє вирощуванню життєстійких тварин.

У північних районах нашої країни застосовують комбіноване утримання кролів. Весною, влітку й восени кролів тримають на вільному повітрі, а взимку разом з клітками переносять в неопалювані, добре провітрювані (але без протягів) приміщення. Комбіноване утримання полегшує догляд за кролями в період сильних снігопадів та морозів. Клітка повинна відповідати таким конструктивним вимогам:

мати просту конструкцію;

робітник, який доглядає за тваринами повинен мати вільний доступ до будь-якого місця або куточка клітки;

мати достатні розміри (під час проектування розмірів необхідно враховувати, що самки кролів достатньо плодовиті);

матеріла, який використовують при виготовленні – фанера, цегла тощо.

Сірий велетень                                                                    Чорно-бурий

Білий велетень                             Шиншила                                      Ангорський

Клітки, як правило, мають два відділення: гніздове й кормове. Взимку або ранньою весною, перед окролом маток, у гніздове відділення вставляють маточник, що являє собою ящик із фанери або тонкого тесу. Перед тим як відсадити кроленят від матки, для них готують клітки (чистять, миють, дезинфікують). У клітках повинні бути годівниці і ясла.

VI. Практична робота

6.1. Вступний інструктаж

Завдання 1. Вичищання кліток.

Поетапна демонстрація і пояснення послідовності виконуваних операцій.

1.Підготуватись до виконання завдання: надіти халат, робочі рукавиці, взяти відповідний інвентар.

2.Користуючись інвентарем, вичистити клітку.

3.Привести інвентар у порядок, покласти інвентар і одяг на місце. Вимити руки.

Завдання 2. Проектування конструкції кліток для кролів.

6.3 Поточний інструктаж (до завдання 1)

- слідкувати за дотриманням послідовності виконуваних робіт;

- акцентувати увагу учнів на правила безпечної праці та гігієни під час виконання робіт.

6.4 Поточний інструктаж (до завдання 2)

Під час самостійної роботи учнів звернути їхню увагу на:

конструктивні вимоги до клітки;

результат роботи необхідно представити у вигляді ескізу у трьох виглядах;

слідкувати за дотриманням учнями основних правил виконання креслення.

VII. Підсумок уроку.

7.1 Рефлексія:

Учитель просить кожного учня повідомити:

1.Яка мета сьогоднішнього уроку (очікуваний результат) і чи досягнута вона взагалі?

2.Що нового ви дізналися про свійських тварин?

3.Як створити найкращі умови для кролів?

4.Назвіть породи кролів? За якими ознаками можна відрізняти породи кролів?

7.2 Заключна частина:

виставлення оцінок за роботу на уроці;

домашнє завдання: виготовити за складеним ескізом клітку для кролів.


Урок 33. Годівля кролів (1 год.)

Мета уроку: Засвоєння знань про годівлю кролів, профілактику захворювань кролів; формування вмінь здійснювати догляд за кролями. Розвивати пам'ять, спостережливість. Виховувати інтерес до сільськогосподарських тварин.

Об’єкт навчальної праці: роздавання корму кролям.

Обладнання: коренеплоди (буряк, морква), клітки з кролями та відповідний інвентар.

Тип уроку. Комбінований.

Орієнтовний план і методи проведення уроку

І.Організаційна частина ( 2 хв )

ІІ. Актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів ( 4 хв )

ІІІ. Мотивація навчально-трудової діяльності ( 2 хв )

IV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку ( 2 хв )

V. Вивчення нового матеріалу ( 9 хв )

VI. Практична робота ( 20 хв )

VII. Підсумок уроку ( 5 хв )

Хід уроку

І.Організаційна частина.

  •  перевірка присутніх;
  •  призначення чергових.

ІІ. Актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів (методом бесіди з’ясовують питання):

1.Як створити найкращі умови для кролів?

2.Які вимоги ставлять до будови клітки для кролів?

3.Як ви розумієте «комбіноване» утримання кролів?

ІІІ. Мотивація навчально-трудової діяльності. 

Не менш важливим ніж утримання кролів є їх годівля, оскільки саме від цього процесу залежить успіх кролівництва, як виробничого процесу. Знаючи як правильно годувати кролів можна значно підвищити їх цінність як товару, отже зробити вирощування цих тварин більш прибутковим, а отже і більш вигідним для сімейного бюджету (заощаджуючи гроші батькам ви зможете їх підтримати матеріально).

IV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку.

Учитель записує (або просить записати одного з учнів) на дошці тему уроку та повідомляє дидактичні завдання:

- пояснювати і здійснювати відповідно до складеного раціону годівлю кролів;

- знати профілактику захворювань кролів.

V. Вивчення нового матеріалу за планом:

а) годівля кролів;

б) хвороби кролів, їх попередження і лікування.

а) Кролів годують свіже скошеною або заготовленою травою, коренеплодами, листками капусти. Концентрати (овес, ячмінь) дають кролям у спресованому або подрібненому вигляді до 2,5-3-місячного віку. До годівлі кроленят зеленим кормом переходять поступово. Спочатку його дають невеликими порціями (починаючи з 15-20-го дня один раз на день, потім – два рази на день по 20 г). Через 6-7 днів кроленята повністю переходять на зелений корм. Особливо обережно необхідно переходити на годівлю бобовими травами, зокрема конюшиною і люцерною. Перегодовування молодою конюшиною часто спричинює не тільки в кроленят, а й у дорослих кролів здуття живота. Влітку, коли в раціоні кроленят переважають соковиті корми, їм дають менше води і вводять невелику кількість свіжого сіна. Треба стежити, щоб у корм не потрапляли отруйні рослини: а – чемериця біла, б – вороняче око, в – цикута отруйна, г – жовтець отруйний.

Коренеплоди очищають і згодовують сирими у вигляді дрібно нарізаних кубиків. Сіно для кролів повинне бути тільки доброї якості з дрібним листям. Дають його тваринам два рази на добу, вранці трохи менше половини й на ніч більшу частину (60%) добової норми. Сіно, заготовлене на болотистих місцях, давати кролям не слід, воно спричинює шлункові захворювання.

Необхідною умовою доброго вигляду та здоров’я кролів є наявність свіжої води. Кролів під час годівлі у воді не обмежують. Якщо їм не вистачатиме води, відразу створюється загроза появи великої кількості хвороб.

б) Найбільш поширеними хворобами у кролів є нежить, стоматит, кокцидіоз.

Заразний нежить найчастіше з’являється у кроленят, хоча ним можуть хворіти й дорослі кролі. Ознакою хвороби є слизові виділення з носу. Хворі кролі чихають, з’являються розчісування на лапах. Хворих вибраковують.

Стоматит – інфекційне захворювання. Частіше спостерігається у кроленят до 3-х місяців. У хворої тварини знижується апетит, значно збільшується слиновиділення (вона стікає на шию, груди). Тривалість хвороби – 3-5 днів. Хворим промивають ротову порожнину 2-прцетним розчином мідного купоросу або засипають у рот порошок білого стрептоциду. Годують в цей час м’якими, легкими на засвоєння кормами.

Кокцидіозом хворіє молодняк у віці від 1,5 до 4 місяців. Збудник цього захворювання потрапляє через їжу і розмножується в середині кроля. Хворі страждають на здуття живота, понос (який з часом переходить в запор). Хворі кокцидіозом кролі часто вмирають.

Профілактикою цього захворювання є дотримання наступних вимог:

Не можна давати корм кролям безпосередньо в клітку – для цього є ясла або годівниця. Для води – напувалки.

Слідкувати за тим, щоб годівниця та напувалки не забруднювались.

Своєчасно прибирати в клітках. Підлога в клітках повинна бути обов’язково виготовлена з рейок. В такому випадку рештки їжі та інші відходи не затримуються в клітці.

VI. Практична робота.

Завдання. Роздавання корму кролям.

6.1. Вступний інструктаж.

Поетапна демонстрація і пояснення послідовності виконуваних операцій:

1.Відповідно до раціону підготувати корм до згодовування

Таблиця 14

№/№

Час

Корми

Норма, г

1

2

3

Вранці

Вдень

Увечері

Морква

Сіно лугове

Вода

Зелений корм (конюшина, кульбаба, подорожник та ін.)

Зелений корм,(конюшина, листя капусти, салату тощо)

Буряки

80

50

-

150

250

150

Всього

680

2.Перевірити придатність трави або сіна, підготувати потрібну кількість корму для одного кроля або групи кролів;

3.підготувати коренеплоди (буряки, моркву) до згодовування, помити їх або очистити, подрібнити ножем або терткою, підготувати потрібну кількість для згодовування на один раз групі або одному кролеві (в таблиці подано на одного кролика);

4.Підготовлений корм розкласти в годівниці;

5.Покласти інвентар і одяг на місце, вимити руки.

6.3 Поточний інструктаж:

- слідкувати за дотриманням послідовності виконуваних робіт;

VII. Підсумок уроку.

7.1 Рефлексія:

1.Яка мета сьогоднішнього уроку (очікуваний результат) і чи досягнута вона взагалі?

2.Що нового ви дізналися про годівлю свійських тварин?

3. Чому не можна давати кролям багато молодої люцерни й конюшинової зелені?

4.Які отруйні рослини у вашому районі?

7.2 Заключна частина:

  •  виставлення оцінок за роботу на уроці;


Данной работой Вы можете всегда поделиться с другими людьми, они вам буду только благодарны!!!
Кнопки "поделиться работой":

 

Подобные работы

1029. Методика викладання математики та її зв'язок з іншими науками 453.5 KB
  Огляд програмного забезпечення навчального процесу у вищій школі. Математичні методи наукових досліджень і сучасне природознавство. Сучасні тенденції розвитку математичної освіти у середній і вищій школі. Філософські проблеми математики в історичному контексті. Формування наукового світогляду при вивченні математики. Методика формування математичних понять. Організація, зміст і перспективи дистанційної освіти.
1059. Методика аудиторской проверки расчетов с бюджетом (на примере НОУ СПО Учебный центр, Омск 443 KB
  Процесс планирования аудиторской проверки учета расчетов с бюджетом по налогам и сборам. Экономическая характеристика объекта исследования. Организация бухгалтерского и налогового учета расчетов с бюджетом. Аудиторская проверка учета расчетов с бюджетом по единому социальному налогу в НОУ СПО Учебный центр.
1085. Расчет турбинных ступеней. Методика расчета турбинной ступени 426.5 KB
  Выбор исходных данных и параметров при расчете турбинной ступени. Методика расчета турбинной ступени. Процесс расширения водяного пара в турбинной ступени. Схема отклонения потока в косом срезе сопловой решетки. Особенности расчета турбинных ступеней.
1264. Организация и методика расследования взяточничества 463.5 KB
  Уголовно-правовая характеристика получения-дачи взятки. Квалификация дачи взятки. Основные элементы криминалистической характеристики взяточничества. Обстоятельства, подлежащие установлению по делам о взяточничестве. Место и время совершения взяточничества. Особенности оперативно-розыскной деятельности по делам о взяточничестве.
1441. Методика складання розкладу занять 213.34 KB
  Важливим елементом організації роботи навчального закладу є науковий підхід до складання розкладу занять, розглянутий у роботі В.Пайкеса Методика складання розкладу занять у загальноосвітній установі. Раціонально складений розклад занять сприяє ефективності НВП, зниженню і ліквідації перевантажень учнів, підвищенню працездатності учнів і вчителів.
1603. Методика и степень разбавления спермы 19.18 KB
  Для разбавления спермы используют специальные среды, создающие следующие преимущества: получается большой объем спермы, что имеет важное практическое значение для интенсивного использования ценных производителей, в сперме, смешанной с некоторыми разбавителями, спермии переходят из активного в анабиотическое состояние.
1862. Методика обучения иностранных студентов аудированию на материале языка специальности 1.25 MB
  Психолого-педагогические и лингвистические основы исследования процесса обучения аудированию. Определение уровня владения умениями и навыками в области аудирования перед началом занятий по экспериментальной программе. Содержание и структура экспериментальной программы. Принципы, положенные в основу экспериментального обучения. Анализ результатов экспериментального обучения.
1978. ПРОЕКТИРОВАНИЕ ДИСЦИПЛИНАРНОГО ОБРАЗОВАТЕЛЬНОГО ПРОСТРАНСТВА В ВУЗЕ И МЕТОДИКА ЕГО ОСВОЕНИЯ 1.16 MB
  Теоретические основы педагогического проектирования в образовании. Технология проектирования дисциплинарного образовавательного пространства в вузе и методики его освоения.
2161. Теория химии. Органическая и неорганическая химия и методика ее преподавания 3.36 MB
  Расчетные химические задачи, их типы. Внеклассная работа по химии, её принципы, формы, направления. Политехнизация знаний по химии. Общая характеристика разбавленных растворов неэлектролитов. Производные карбоновых кислот: соли, галогенангидриды, ангидриды, эфиры, амиды и их взаимные переходы. Механизм реакции этерификации.
2531. Методика измерения сопротивления, емкости и индуктивности с помощью универсального моста 113.5 KB
  Изучить теорию и сущность мостового метода измерения электрических величин. Овладеть методикой измерения сопротивления, ёмкости и индуктивности при помощи универсального моста. Мост измерения индуктивности путём сравнения индуктивности с ёмкостью.