10943

Орієнтовні плани-конспекти уроків технічної праці за новою програмою для 6 класу

Книга

Производство и промышленные технологии

Орієнтовні планиконспекти уроків технічної праці за новою програмою для 6 класу Урок 1. Вступ 1 год. Мета уроку: Засвоєння знань про основні галузі виробництва промисловість сільське господарство транспорт зв...

Украинкский

2013-04-02

1.07 MB

38 чел.

Орієнтовні плани-конспекти уроків технічної праці за новою програмою для 6 класу

Урок 1.

Вступ (1 год.)

Мета уроку: Засвоєння знань про основні галузі виробництва - промисловість, сільське господарство, транспорт, зв'язок тощо. Розвивати просторову уяву, увагу, мислення, пам'ять. Виховувати інтерес до техніки, потребу в праці.

Обладнання: плакати з основ виробництва, відеофрагменти тошо.

Тип уроку: Засвоєння нових знань.

Орієнтовний план проведення уроку

I.  Організаційна частина (3 хв.)

II. Мотивація навчально-трудової діяльності (5 хв.)

III.  Повідомлення теми, мети, завдань уроку (2 хв.)

IV.  Вивчення нового матеріалу (ЗО хв.)

V.  Підсумок уроку (5 хв.)

Хід уроку

I. Організаційна частина

-        Перевірка присутніх

—        Призначення чергових

II. Мотивація навчально-трудової діяльності.

Основним джерелом і засобом розвитку будь-якої країни є різні галузі виробництва. Чим більше галузей виробництва має країна тим вона більше незалежна і багатша.

III.  Повідомлення теми, мети, завдань уроку.

Учитель записує на дошці тему уроку та повідомляє мету, завдання та очікуванні результати :

•    Галузі виробництва.

IV. Вивчення нового матеріалу. План вивчення.

1) Провідні галузі виробництва;

2) Загальні правила безпечної роботи в шкільній майстерні.

1)   Сільське   господарство   об'єднує    взаємозв'язані   галузі   -   рослинництво тваринництво.   Головне   завдання   цих   галузей   -   забезпечити   населення   продуктами харчування, промисловість - сировиною.

Як галузь сільськогосподарського виробництва рослинництво має величезне значення для народного господарства. На полях сільськогосподарських підприємств країни вирощують зерно, овочі, у садах - фрукти і ягоди. Рослинництво дає промисловості сировину для переробки і виготовлення різних хлібопродуктів. Цукрові буряки - сировина для вироблення цінного продукту харчування - цукру, а продукт переробки буряків (жом) і відходи рослин (гичку) використовують на корм худобі. Овочі, фрукти і ягоди - сировина для консервної промисловості. Нині сільськогосподарське виробництво, підприємства переробної промисловості і ті, які випускають різні машини для сільського господарства, об'єднуються в агропромисловий комплекс країни (АПК).

Для успішного забезпечення продовольством населення України, сільському виробництву потрібні трактори і сільськогосподарські машини до них, високопродуктивні сорти різних сільськогосподарських культур. За рахунок цього можна підвищити виробництво продуктів рослинництва. Технікою забезпечує сільське господарство промисловість. Високоврожайні сорти створюють наукові співробітники в науково-дослідних установах - інститутах та дослідних сільськогосподарських станціях. Але, крім

техніки і високоврожайних сортів, потрібні ще і знання, як загальноосвітні, так і спеціальні, щоб впроваджувати в практику сільськогосподарського виробництва нові технології вирощування культур, досягнення науки.

Вирощування сільськогосподарських рослин пов'язане з використанням основного народного багатства - землі. Щоб вона могла давати віддачу, її треба оберігати.

Окремі галузі промисловості, зокрема чорна та промислова металургія, хімічна та нафтохімічна промисловість, машинобудівна промисловість, деревообробна та целюлозно-паперова промисловість та ін., є елементами системи промислових технологій, їх класифікація може бути здійснена на основі аналізу технологій, що використовуються в кожній з галузей.

Спільність технологій, що використовуються в тій чи іншій сфері, дає можливість окремі галузі промисловості об'єднувати в групи і розглядати їх як окремі підсистеми в системі промислових технологій. При такій класифікації в промисловості можна виділити наступні основні види технологій:

•   видобувні   технології   -   вирішують   питання   добування   корисних   копалин (вугільна, нафто- та газодобувна тощо);

•   технології первинної переробки (технології збагачення) — їх реалізація дає змогу одержати збагачену сировину (цукрова, хімічна);

•   технології   переробки   -   внаслідок   їх   реалізації   одержують   матеріали   для оброблюючих виробництв (харчова, м'ясопереробна тощо);

•   технології обробки - дають можливість із матеріалів одержати готову продукцію (меблева, машинобудівна тощо);

•   інформаційні технології - забезпечують узгоджену дію основних промислових технологій, їх функціонування в системі (дослідницькі інститути, конструкторські бюро).

Однією з галузей виробництва є будівельна промисловість. Основним продуктом будівельної промисловості є будинки та інші будівельні споруди. Будинками називають будівельні системи з огороджувальних конструкцій, що утворюють замкнутий об'єм, для проживання або перебування людей, або для виконання різноманітних виробничих процесів.

Будинки поділяють на громадські (житлові і суспільні) і виробничі. До житлових будинків належать квартирні будівлі, гуртожитки, готелі.

Суспільні будинки призначені для соціального і побутового обслуговування населення, розміщення навчальних закладів, громадських організацій, адміністративних установ і т.п.

Виробничі будинки призначені для промислових і сільськогосподарських підприємств, до них належать цехи заводів і фабрик, тваринницькі будівлі, птахофабрики, теплиці, силосні корпуси елеваторів, зерносховища і т. п.

Інженерними спорудами називаються будівлі, призначення яких - виконання будь-яких технічних завдань (мости, тунелі, трубопроводи, резервуари, бункери і т. п.).

Будинки і споруди складаються з окремих частин - підвалин, каркаса, покриття (дахів), стін, перегородок, перекриттів, сходів, вікон, дверей і т. п. В частинах будинків і споруд виділяють конструктивні елементи, колони, блоки, стіни, плити, балки, ферми, сходові марші або дверні блоки. Елементи, що сприймають силовий і температурний вплив і передають їх через підвалини на грунт, називають конструкціями, що несуть навантаження. Ті з них, що захищають внутрішні приміщення від впливу зовнішнього середовища або відділяють одне приміщення від іншого, називають огороджувальними конструкціями. Інколи в деяких типах будинків ; конструкція може виконувати відразу дві функції: конструкції, що несе навантаження, і огороджувальної (наприклад, зовнішні стіни і перекриття великопанельних будинків).

До промислових і громадських будинків висувають наступні вимоги: міцність, жорсткість і тривалість під впливом силових і кліматичних факторів, довговічність, вогнестійкість, необхідний ступінь теплоізоляції, зведення індустріальними засобами.

В сучасному будівництві як матеріал для будівельних конструкцій використовується метал (сталь і алюмінієві сплави), бетон, залізобетон, цегла, кам'яна кладка, дерево і пластмаса.

Однією з визначальних ознак технологічного стану і цивілізованості держави є рівень розвитку її транспортної системи (транспорту).

Україна - велика за територією, населенням, природним та промисловим потенціалом держава, життєдіяльність якої на сучасному рівні може забезпечити розвинена в усіх своїх ланках розгалужена транспортна система.

Транспорт - галузь матеріального виробництва, яка здійснює перевезення населення і вантажів. Він є четвертою галуззю матеріального виробництва (після видобувної промисловості, обробної промисловості, сільського господарства), продовжує виробничий процес, доставляючи продукт від місця виробництва до місця споживання. Продукцією транспорту є сам процес переміщення, який здійснюється за допомогою транспортних засобів як у сфері виробництва, так і сфері обігу.

Робота транспорту залежить від рівня розвитку і розміщення продуктивних сил, які визначають обсяг, характер вантажів, їхній склад і відстань перевезень. Водночас будівництво нових шляхів, технічна реконструкція транспорту впливають на піднесення промисловості, сільського господарства, товарообіг. Транспорт є матеріально-технічною основою реалізації територіального поділу праці. Завдяки транспорту економічні райони України мають можливість водночас з комплексним розвитком самого господарства переважно розвивати ті галузі промисловості і сільського господарства, для яких у цих районах є найсприятливіші природні й економічні умови.

Україна - транзитна держава, яка повинна активізувати у відповідності до міжнародних стандартів роботу по створенню національної мережі міжнародних транспортних коридорів та її інтегрування в транспортні системи держав Європи, Азії, Балтійського і Чорноморського регіонів, Закавказзя, Близького й Далекого Сходу, тобто між Сходом і Заходом, Півднем і Північчю.

Це означає, що рівень техніки, технології, організації, нормативно-правового забезпечення повинен відповідати європейському, і Сучасний транспорт України виконує наземні, водні та повітряні види перевезень людей та вантажів. За характером перевезень його поділяють на пасажирський та вантажний.

Наземні перевезення виконуються залізничним, автомобільним та трубопровідним видами транспорту. Водні - морським та річковим. Повітряні - авіаційним транспортом. Кожен з перелічених видів транспорту має свої характерні особливості.

Життя та діяльність людини сьогодні неможливо уявити без послуг та можливостей зв'язку. Зв'язок — передача та прийом інформації за допомогою поштових, електричних та інших технічних засобів.

Основними засобами (видами) сучасного зв'язку є пошта і так званий електрозв'язок (телекомунікаційний спосіб). До останнього належать: телефонний зв'язок і документальний (телеграф, фототелеграф, факсимільний, Іпіегпеї, стільниковий, пейджинговий, супутниковий, проводове та ефірне мовлення, телебачення тощо), які в наш час удосконалюються в Україні і в усьому світі на основі нових досягнень електроніки і комп'ютерної техніки.

Поштову діяльність провадять підприємства поштового зв'язку: поштамти, вузли та відділення зв'язку, основними видами послуг яких є поштові відправлення (періодичні видання, листи, посилки, грошові перекази тощо).

2)Для успішного виконання всіх трудових завдань у майстернях треба добре засвоїти й акуратно виконувати правила безпечної роботи.

1.   Перевірити, чи правильно надітий спецодяг. Старанно підібрати волосся.

2.   Перевірити стан робочого місця, наявність і справність інструментів.

3.   Не залишати робоче місце без дозволу вчителя

4.   З інструментами й матеріалами поводитись обережно.

5.   Під час роботи не розмовляти, не заважати працювати іншим.

6.   Не крутити без потреби ручки й важелі верстатів і верстаків, без дозволу вчителя не вмикати електричні прилади й устаткування.

7.   Не складати на робочому місці непотрібні саме тепер інструменти й матеріали.

8.   Роботу можна виконувати тільки справними інструментами.

9.   Прибирати робоче місце щіткою (не можна здмухувати або змітати руками стружки, ошурки, тирсу).

V. Підсумок уроку

5.1  Рефлексія.

Учитель просить кожного учня відповісти на такі запитання:

1.   Що нового ви дізналися на уроці?

2.    Чи досягли ми поставленої мети?

3.    Що сподобалось чи не сподобалось під час уроку?

5.2 Заключна частина:

-     виставлення оцінок за роботу на уроці;

—     домашнє завдання: вивчити основні положення конспекту.

Проектування виробів

Урок 2. Основи слюсарної справи (1 год.)

Мета уроку: Засвоєння знань про свердлильний верстат, слюсарні та вимірювальні інструменти. Розвивати просторову уяву, увагу, мислення. Виховувати інтерес до техніки, потребу в праці.

Об'єкти навчальної діяльності: вимірювальні та слюсарні інструменти.

Обладнання: свердлильний верстат, вимірювальні та слюсарні інструменти, плакати "Деталі машин".

Тип уроку: Засвоєння нових знань.

Орієнтовний план проведення уроку

I. Організаційна частина (3 хв.)

II. Мотивація навчально-трудової діяльності (5 хв.)

IV.  Повідомлення теми, мети, завдань уроку (2 хв.)

V.  Вивчення нового матеріалу (25 хв.)

VI.  Підсумок уроку (Ю хв.)

Хід уроку

I. Організаційна частина

-   Перевірка присутніх

-  Призначення чергових

II. Мотивація навчально-трудової діяльності

Виконуючи будь-які - роботи в домашньому господарстві, які пов'язані з виготовленням та ремонтом виробів з металу і деревини, для дотримання параметрів виробу, нам необхідно користуватися слюсарними і вимірювальними інструментами. А хто з вас наведе приклад слюсарного чи вимірювального інструмента? (можливе застосування інтерактивного методу "Мікрофон"). А хто скаже який ручний чи електроінструмент найчастіше використовується в домашньому господарстві і для чого він призначений? ... Вірно, це дриль. А на виробництві використовується свердлильний верстат.

ІІІ. Повідомлення теми, мети, завдань уроку

IV. Вивчення нового матеріалу.

План вивчення.

1) свердлильний верстат.

2) слюсарні та вимірювальні інструменти.

1) Різальні інструменти. Свердла € різальним інструментом для свердлильний верстатів. Найбільш поширеними свердлами за своїми конструктивними ознаками є ложкові, центрові, спіральні свердла.

Ложкові свердла (рис. 2, а) застосовують для свердління деревини вздовж волокон, Недоліком цих свердел є те, що внаслідок одностороннього прикладання зусилля (на різальну кромку) воно відгинається і діаметр отвору збільшується, а також змішується вісь отвору. Ложкові свердла виготовляють таких розмірів: діаметр ріжучої частини 6—50 мм, довжина ріжучої частини ПО—250 мм, довжина хвостовика 50 мм, діаметр хвостовика 13—20мм. Центрові свердла (рис. 2, б) застосовують для свердління неглибоких отворів. Глибина свердління обмежується тим, що в цих свердлах затруднено вихід стружки з отвору. Якщо глибина отвору більша за два діаметри свердла, то свердло треба періодично виймати і очищати отвір від стружки. Діаметри центрових свердел бувають 10—60 мм, довжина 120—210мм (залежно від діаметра свердла), діаметр хвостовиків 12; 18лш.

Спіральні свердла (рис.2, в) використовують для свердління вздовж і впоперек волокон. Для свердління вздовж волокон свердло має конічну .заточку, нормально до волокон — ріжуча частина має два підрізувачі і напрямляючий центр. Спіральні свердла мають ту перевагу, що під час заточування розміри і форма, ріжучої частини не змінюються. Ці свердла забезпечують високоякісна свердління. Свердла виготовляють таких розмірів: діаметр 6—20 мм з градацією через Імм, довжина 100—185 мм, діаметр хвостовика 5—16 мм з градацією через 1 мм.

Технічна характеристика. Верстат дає змогу робити отвори або пази розмірами: діаметр - до 40 мм, довжина - до 200 мм, ширина - до 25 мм, глибина - до 100 мм. Частота обертання шпинделя 3000 і 4500 об/хв. Потужність електродвигуна 1,7 кВт.

Рис. 2. Види свердл

2) До слюсарних інструментів відносять (рис. 3):

1.   молоток - використовується для створення ударної сили на кернер чи зубило;

2.    кернер   -   використовується   для   намітки отворів   на   металі   для   подальшого   виготовлення отворів;

3.         кліщі       -       використовуються       для притримування деталей під час обробки та гнуття металу;

4.  рисувалка - використовується для розмічання деталей виробу на поверхні металу.

До вимірювальних інструментів відносять (рис. 4):

1.      лінійка       -       використовується       для вимірювання  лінійних розмірів деталей.  Слюсарна лінійка виготовляється з металу;

2.      кутник       -       використовується       для встановлення кута 90° під час розмічання заготовки та як допоміжний засіб для нанесення паралельних ліній під час розмітки;

3.      циркуль       -       використовується       для перенесення розмірів.

Рис.З. Слюсарні інструменти

Рис.4. Вимірювальні інструменти

V. Підсумок уроку

5.1 Рефлексія.

Учитель просить кожного учня відповісти на такі запитання:

1.      Що нового ви дізналися на уроці?

2.      Коли в своєму житті ви використовували вивчені сьогодня інструменти?

3.      Чи досягли ми поставленої мети?

4.      Що сподобалось чи не сподобалось під час уроку?

Урок 3. Створення моделі виробу із застосування методу комбінування (1 год.)

Мета уроку: Формування умінь необхідних для роботи з технічною літературою, з метою пошуку зразків виробів, аналізу та копіювання їх, а також виявлення найкращих ознак у кожній моделі. Розвивати в учнів уяву, мислення, вміння порівнювати та аналізувати. Виховувати відповідальність, основи культури праці.

Об'єкт навчальної праці: моделі виробів з листового металу.

Обладнання: креслярський інструмент, копіювальний папір.

Тип уроку: Формування практичних умінь і навичок.

Орієнтовний план проведення уроку

І.Організаційна частина (1 хв.)

II. Мотивація навчально-трудової діяльності (7 хв.)

III. Повідомлення теми, мети, завдань уроку (2 хв.)

IV.  Повторення раніше вивченого матеріалу (6 хв.)

V. Практична робота (23 хв.)

VI. Заключна частина (6 хв.)

Хід уроку (.Організаційна частина'

-      Перевірка присутніх;

-      Призначення чергових.

II.   Мотивація навчально-трудової діяльності. На попередньому занятті ми з вами    вивчали   технологічну    машину   -   свердлильний   верстат,    ознайомилися    зі спеціалізованими виданнями, в яких містяться різні конструкції виробів, та приділили частину уроку на питання пошуку та аналізу виробів в цих спеціалізованих виданнях. Сьогодні ж ми спробуємо закріпити набуті знання на практиці, здійснивши пошук зразків виробів з тонколистового металу, проаналізувавши їх і  спроектувавши свою власну модель виробу. Практичні уміння, що набудете на сьогоднішньому занятті, ви зможете використовувати у повсякденному житі, адже уміння знаходити варіанти, а потім, їх проаналізувавши, створити власний найкращий варіант можна використовувати не лише під   час   проектування   виробів   з   тонколистового   металу,   а   й   виробів   з   інших конструкційних матеріалів  і  навіть під час проектування  власного  життя, будинку, квартири, кімнати тощо.

Далі вчитель демонструє зразки виробів з листового металу і просить учнів відповісти на запитання: Чи можна вдосконалити ці вироби та як це зробити? Якщо так, то для цього необхідно сформувати необхідні вміння і навички пошуку та аналізу відповідної інформації.

III. Повідомлення теми, мети, завдань уроку

IV. Повторення раніше вивченого матеріалу

Методом бесіди учитель обговорює разом з дітьми наступні питання:

1. Які спеціалізовані видання ви знаєте, в яких містять зразки виробів?

2. Як необхідно здійснювати пошук та аналіз зразків виробів?

3. Які ви знаєте способи копіювання виробів з технічної літератури?

V. Практична робота 5.1 Вступний інструктаж

Вчитель ділить клас на групи по чотири — шість осіб. Кожній групі пропонується вибрати

з орієнтовного переліку об'єктів проектування виріб з тонколистового металу.

Завдання 1. Використовуючи інформаційні джерела (спеціалізовані видання), необхідно

знайти 3-5 варіантів конструкцій подібних виробів.

Завдання 2. Використовуючи способи копіювання графічної інформації, перенести в

робочі зошити зображення знайдених варіантів конструкцій.

Завдання 3. Необхідно при допомозі таблиць здійснити аналіз, кожного із знайдених

зразків і створити власну нову модель із використання найкращих ознак розглянутих

моделей.

Так у таблиці №1 необхідно зафіксувати, які вимоги ставляться до даної конструкції.

Охарактеризувати кожен варіант конструкції відповідно до поставлених вимог і напроти

кожної конструкції відмітити "+" задоволення цих вимог, знаком "-" - незадоволення.

(Вимог має буги не менше 5).

Таблиця №1

Конструкція повинна:

Конструкція №1

Конструкція №2

Конструкція №3

1

2

3

4

1. Зберігати свої початкові якості

2. Зручна у використанні

3. Мати естетичний і оригінальний вигляд

4. Бути простим у виготовленні

5. Мати найпростіші з'єднання

Вибір оптимального варіанту. Здійснюється шляхом вибору найкращих, найвдаліших сторін запропонованих конструкції при цьому формуючи свій оптимальний варіант. Для кращого розуміння здійснюємо у вигляді таблиці №2.

Таблиця №2

Вимоги до конструкції

Досягнення цілі

Шляхи досягнення цілі

1

2

3

1 Зберігати свої початкові якості

2. Зручна у використанні

3. Мати естетичний і оригінальний вигляд

4. Бути простим у виготовленні

5. Мати найпростіші з'єднання

5.2. Поточний інструктаж

-    слідкувати за дотримуванням вимог, що ставляться до проекту;

-    акцентувати увагу дітей на те, що важливо висловити ідею (проблему), а не давати оцінку;

-    звернути увагу дітей на те, що повторювати висловлену ідею можна лише тоді, коли до неї додається щось нове;

.- необхідно частіше підкреслювати, що правильність знайденого або запропонованого визначається, по-перше, кількістю пропонованих варіантів, по-друге, повнотою обгрунтування їх прийняття або заперечення, переконливістю аргументації.

5.3 Заключний інструктаж

-    замалювати на дошці спроектовані учнями об'єкти проектування;

-    вибрати   через   голосування   найкращий   та   найбільш   значимий   об'єкт,   який необхідний в повсякденному використанні.

-    зробити підсумок про те, що будь-який технологічний об'єкт створений людиною не існує за для „розваг", а розв'язує чітко визначені конструкторами задачі (проблеми).

VI. Підсумок уроку

6.1  Рефлексія:

Учитель просить кожного учня повідомити:

1. Що ми робили на уроці?

2. Що нового він дізнався на уроці?

3.  Чи досягли очікуваних результатів? Що саме вдалося зробити?

6.2 Підбиття підсумків:

-          виставлення оцінок за роботу на уроці;

—         домашнє завдання:  продовжити пошук інформації в підручниках, журналах,   альбомах   для   того,   щоб   запропонувати   інші   варіанти   об'єктів технологічної діяльності.

Урок 4. Методи проектування. Художнє конструювання виробів (1 год.)

Мета уроку: Засвоєння поняття про зразок, метод фантазування для отримання ідей розробки нових зразків, виробів з листового металу і дроту, історичні відомості виготовлення виробів із листового металу. Розвивати в учнів увагу, пам'ять, спостережливість. Виховувати основи культури праці, потребу в праці.

Об'єкт навчальної праці: технічні рисунки виробів з листового металу та дроту, що проектуються.

Обладнання: олівці, лінійка, гумка, циркуль.

Дидактичні матеріали: журнали: „Юний техник", „Техника молодежи", „Трудова підготовка в закладах освіти", „Обьектьі труда" тощо.

Тип уроку: Засвоєння нових знань.

Орієнтовний план уроку

І.Організаційна частина (2 хв.)

II.  Повторення раніше вивченого матеріалу (12 хв.)

III. Мотивація навчально-трудової діяльності (3 хв.)

IV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку ( 2 хв.)

V.  Вивчення нового матеріалу ( 20 хв.)

VI.  Підсумок уроку (6 хв.)

Хід уроку І.Організаційна частина

-  Перевірка присутніх

- Призначення чергових

II. Повторення раніше вивченого матеріалу (методом бесіди з'ясовують питання):

1.    Що таке технологічна машина?

2.   Які Ви знаєте технологічні машини?

3.    Назвіть відомі Вам вироби, що виготовляються з листового металу.

4.   Які вироби виготовляють з дроту?

5.    Що таке об'єкти технологічної діяльності?

6.    У чому суть методу фантазування?

7.   Які є слюсарні та вимірювальні інструменти?

8.   Який виріб Ви хотіли б виготовити з листового металу і дроту?

9.   Який виріб можна використати для того, щоб на Вашому письмовому столі завжди була чистота і акуратність?

III.   Мотивація  навчально-трудової діяльності. Сьогодні ми будемо вчитись проектуванню об'єкта технологічної діяльності, використовуючи зразки відомих Вам виробів з листового металу і дроту. Завдяки отриманим умінням (здійснювати вибір найкращих ознак розглянутих моделей для створення нової, виконувати ескіз тощо) ви зможете проектувати корисні, цікаві та посильні вироби, які можуть стати Вам у нагоді під час вашого навчання, дозвілля.

IV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку

V. Вивчення нового матеріалу. План вивчення.

1) Поняття про зразок.

2) Проектування виробів з листового металу та дроту з використанням зразків.

3)  Історичні відомості про вироби з листового металу.

4) Поняття про художнє конструювання.

1)   3 давніх-давен людина спостерігаючи та аналізуючи природні предмети та явища створювала їм подібні для задоволення власних цілей, потреб. Створення подібних об'єктів технологічної діяльності - є діяльність за зразком. Що ж таке зразок? Зразок -окремий предмет із ряду однакових, за яким можна скласти уявлення про інші подібні предмети,   тобто   виготовлення   предмету   шляхом    втілення   в   нього   чого-небудь (властивості, якості, функції т.ін.) з типових об'єктів технологічної діяльності. Отже, давайте з'ясуємо, чи можна виготовити підставку для паяльника використовуючи зразок?

2)  Під час проектування виробів з листового металу та дроту необхідно спочатку, використовуючи  особистий досвід,  журнали,  каталоги  та іншу технічну літературу, віднайти   зразки   об'єктів.   Наступним   кроком   по   створенню   об'єкта  технологічної діяльності буде аналіз та порівняння винайдених зразків:  визначення позитивних та негативних сторін зразків, відповідність їх до вивченого матеріалу, поставлених вимог та виконуваних майбутньому функцій.  На основі порівняння  можна вибрати найбільш ідеальний зразок, який містить найменше негативних сторін, для його виготовлення необхідний матеріал, що ми вже засвоїли, все це є технологічні протиріччя . Але, яким би не був ідеальний зразок, в ньому завжди можна виявити технологічні протиріччя. Для їх усунення розробляють послідовність (алгоритм) дій для їх усунення. При цьому для зручності діти можуть заповнювати таку таблицю:

Ознаки

Ідеальний об'єкт

Суттєві ознаки об'єкта: колір, розміри, стиль виконання тощо.

Образ об'єкта, створеного методом фантазування

Реальний об'єкт

Вибір знайдений у книзі, каталозі, журналі тощо

Дії з усунення протиріч

Що необхідно додати або запозичити від реального

об'єкта до ідеального? Яка послідовність дій для

усунення цих протиріч?

Під час проектування виробів з використанням зразків, наприклад, з листового металу та дроту в кінцевому результаті дістаються об'єкти технологічної діяльності, які називаються моделі-аналоги. Модель-аналог - взірцевий примірник об'єкта технологічної діяльності, який виявляє схожість, подібність до інших об'єктів технологічної діяльності.

3) Листовий метал дістають в процесі обробки металом тиском, такий вид обробки називають прокатуванням. Бурхливий розвиток прокатного виробництва розпочався в кінці XIX - на початку XX століття, а саме, збільшились об'єми виробництва листового прокату, в результаті з'явилась листове штампування. Листовим штампуванням (холодним та гарячим) одержують плоскі та об'ємні товстостінні вироби з листів, стрічок, полос з допомогою штампів. Гаряче листове штампування широко застосовується

в суднобудуванні при виготовленні складних деталей та при штампуванні товстих листів (більше 6 мм) із сталей. Холодним листовим штампуванням виготовляють рами й кузова автомобілів, деталі фюзеляжів літаків, дрібні деталі годинникової та радіотехнічної промисловості. Холодне штампування характеризується високою продуктивністю при великій кількості випуску продукції й низькою ціною виробів, високою точністю розмірів виробів і доброю якістю поверхні.

Перші форми виробів з листового металу належать ковалям Стародавньої Русі. Саме вони, використовуючи ковальсько-штампувальне виробництво, виготовляли щити та шоломи. Шоломи в IX X столітті виготовляли збірними на заклепках, в XII столітті — вже штампованими зі слідами ручної виколотки.

4) Термін „художнє конструювання " з'явилося, порівняно недавно, в 20 роках XX століття. Раніше проектування виробів називалось художнім проектуванням, а теорія їх створення - технічною естетикою. Технічна естетика - це теорія, яка спирається на загальні принципи естетики. Естетика повинна формувати гармонійне предметне середовище і сприяти підвищенню якості продукції, тобто вони тісно пов'язані з трудовою діяльністю людини.

Художнє конструювання - це новий творчий метод проектування об'єктів технологічної діяльності, впровадження якого повинно забезпечити високу якість продукції. Для того, щоб здійснювати таку проектну діяльність, потрібен фахівець нового типу - художник-конструктор, що забезпечить можливість створення структурних зв'язків в середині виробу, при якому сам виріб був би досконалим, а його зовнішня форма відповідала б цій структурі й одержала б необхідну цілісність та стала б гармонійною. Художнє конструювання не має на меті замінити інженерне конструювання. Воно розуміється як невід'ємна складова частина загального процесу проектування виробів, що забезпечує зручність користування предметом, його відповідність умовам експлуатації, створення гармонійної цілісності форми, високих естетичних якостей.

VI. Підсумок уроку

6.1  Рефлексія

Учитель просить кожного учня відповісти на такі запитання:

1. Що ми робили на уроці?

2. Що нового ви дізналися на уроці?

3. Який метод створення виробів ви сьогодні вивчили?

4.  Чи досягнули очікуваних результатів ви особисто, клас у цілому? Чому ви так вважаєте?

5.  Чи можете ви отримані знання використати у своєму житті?

6.2 Підбиття підсумків:

-    виставлення оцінок за роботу на уроці;

-    домашнє завдання: основні вивченого нового матеріалу подумати, який    об'єкт   технологічної   діяльності    Ви    б   хотіли    виготовити, враховуючи набуті знання та вміння.

Урок 5. Створення ескізів моделей-аналогів (1 год.)

Мета уроку: Формування умінь розробки нових ідей для створення моделей технічних і технологічних об'єктів шляхом використання типових перетворень здійснювати опис ідей і технічних рисунків до них. Розвивати в учнів уяву, мислення, вміння порівнювати та аналізувати. Виховувати відповідальність, основи культури праці.

Об'єкт навчальної праці: модель виробу з листового металу (приладдя).

Обладнання: креслярський інструмент, інформаційні джерела.

Тип уроку: Формування практичних умінь і навичок.

Орієнтовний план проведення уроку

!.Організаційна частина (1 хв.)

II.  Мотивація навчально-трудової діяльності (8 хв.)

III.  Повідомлення теми, мети, завдань уроку (2 хв.)

IV.  Повторення раніше вивченого матеріалу (5 хв.)

V.  Практична робота (23 хв.)

VI.  Заключна частина (6 хв.)

Хід уроку І.Організаційна частина

- Перевірка присутніх;

- Призначення чергових.

II.   Мотивація навчально-трудової діяльності. На попередньому занятті ми з вами  ознайомлювалися  з  поняттям  зразок та  використання  зразків  у  проектуванні. Сьогодні ми спробуємо закріпити набуті знання для розробки виробів з листового металу. Набуті уміння можуть стати вам у нагоді коли ви будете проектувати і виготовляти в майбутньому  і  більш  складні  технологічні об'єкти.  Давайте з'ясуємо, який виріб з листового металу потрібен Вам для покращення та поліпшення роботи в дома під час виконання домашнього завдання, щоб ручки, олівці були завжди у відмінному стані та у спеціально відведеному місці...  Гак, дійсно, бокс для пензликів є необхідним приладдям для їх охайного зберігання та використання.

III.  Повідомлення теми, мети, завдань уроку

IV. Повторення раніше вивченого матеріалу

Методом бесіди учитель обговорює разом з дітьми наступні питання:

1.  Що називають технічним рисунком?

2.  Що називають зразком?

3. Які ви знаєте правила виконання креслень?

V.  Практична робота

5.1  Вступний інструктаж

Завдання. Використовуючи інформаційні джерела необхідно знайти кілька варіантів боксів для пензликів, проаналізувати їх і виконати проектування власного варіанту боксу для пензликів. Виконати опис та креслення об'єкту проектування

-    учитель формує групи (по три учні у кожній);

-    нагадує  суть  методу  зразків:   необхідно  знайти  кілька варіантів  конструкцій об'єкта проектування, проаналізувати та порівняти їх, вибрати найбільш вдалий та його удосконалити (запропонувати власний варіант);

-    необхідно відтворити його на малюнку, зробити опис та креслення.

5.2 Поточний інструктаж

-    якщо протягом декількох хвилин відчувається інертність у роботі дітей, учитель робить власні замальовки на дошці:

Варіант 1.

Варіант 2.

Варіант 3.

— учитель пропонує групам проаналізувати і вибрати один з варіантів підставок і внести елементи конструкції з іншого варіанту для його покращення (зміна стаканчика, місця для ручки або олівця, додаткові зміни у дизайну тощо).

5.3 Заключний інструктаж

-     демонстрація кращих робіт;

-     вказати на найбільш поширені помилки та шляхи їхнього усунення. VI. Підсумок уроку

6.1  Рефлексія

Учитель просить кожного учня відповісти на такі запитання:

1.  Що ми робили на уроці?

2.  Що нового ви дізналися на уроці?

3. За допомогою якого методу ви сьогодні працювали?

4.  Чи досягнули очікуваних результатів ви особисто, клас у цілому? Чому ви так вважаєте?

5.  Що могло б бути організовано краще, корисніше?

6.  Чи можете ви отримані знання використати у своєму житті?

6.2 Підбиття підсумків:

-    виставлення оцінок за роботу на уроці;

-   домашнє завдання: основні положення конспекту, виконати опис ідей та технічний рисунок до нього.

Урок 6. Технічне конструювання (1 год.)

Мета уроку: Засвоєння знань про проеціювання (центральне, паралельне); креслення деталей об'ємної форми та умовні позначення на кресленнях. Формування умінь здійснювати проеціювання на дві взаємно перпендикулярні площини. Розвивати в учнів просторове уявлення. Виховувати графічну грамотність, точність, акуратність.

Об'єкт навчальної праці: модель деталі об'ємної форми.

Обладнання: креслярський інструмент.

Тип уроку: Комбінований

Орієнтовний план проведення уроку

І.Організаційна частина (2 хв.)

II.  Мотивація навчально-трудової діяльності (3 хв.)

III.  Повідомлення теми, мети, завдань уроку (2 хв.)

IV.  Повторення раніше вивченого матеріалу (5 хв.)

V.  Вивчення нового матеріалу (15 хв.)

VI.  Практична частина (13 хв.)

VII. Заключна частина (3 хв.)

Хід уроку Організаційна частина

—  Перевірка присутніх;

—  Призначення чергових.

II. Повторення раніше вивченого матеріалу:

1.         Що таке зразок? Для чого його застосовують в проектуванні?

2.         У чому суть методу зразків?

3.         Які методи застосовують під час художнього конструювання виробу? ІІІ. Мотивація навчально-трудової діяльності. На попередньому занятті ми з вами спроектували форму майбутнього виробу, який є необхідною річчю охайного використання канцелярського приладдя. Але цього недостатньо, щоб отримати готову річ. Треба також, знати як здійснити креслення об'ємної форми (стаканчик), позначається на кресленнях радіус, діаметр тощо. Вказані відомості необхідно відобразити на папері, і згідно з ними виготовити модель.

Хочу Вам нагадати, що в конструюванні існують певні правила, які обумовлені розподілом праці — проектування виробу здійснює конструктор, а його виготовлення технолог, робітник тощо. Отже мають бути спільні правила, за якими технолог міг прочитати всі графічні відомості про об'єкт, який спроектований іншою людиною -конструктором.

Оволодіваючи цими правилами ви будете ознайомлюватися з тими знаннями, які застосовують технологи, конструктори, дизайнери - фахівці, що працюють над створенням різноманітній технологічних об'єктів. Без графічної грамоти ми не зможемо виконати креслення майбутнього виробу або прочитати таке креслення чи ескіз.

IV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку

V. Вивчення нового матеріалу. План вивчення

1) Суть поняття проеціювання.

2) Центральне та паралельне проеціювання

3) Умовні позначення на кресленнях (радіус, діаметр, заклепкове з'єднання).

4) Розмічання заготовок з листового металу.

1) Вам уже відомо, як виконуються креслення й технічні рисунки простих деталей, а креслення деталей об'ємної форми — невідомо. Для побудови деталей об'ємної форми на кресленнях застосовують метод проеціювання. Проеціюванням називатимемо процес побудови проекції предмета.

Проекція - зображення предмета на площині, яке утворилося під час проведення уявних променів через точки предмета до перетину з площиною.

Цю площину називають площиною проекції, а уявні          

промені - проецюючими променями. Уявлення про проекції                   моделі

можна    дістати,    розглядаючи    тіні    предметів    (рисі.).

Розглянемо, як можна побудувати проекцію геометричної фігури, наприклад, трикутника (рис.2.).

Точки узяті на предметі позначимо великими літерами, а їхні проекції малими. Проекцією точки А на задану площину Н буде точка а, як результат перетину проектую чого променя Аа з площиною проекцій.

Аналогічно проекції точок В і С будуть точки Ь і с. Сполучивши на площині точки а. Ь, с відрізками прямих, дістанемо

Рис. 1. Побудова тіні

Рис. 2, Побудова проекції фігури

Рис. 3. Центральне проеціювання

фігуру аЬс, яка і буде проекцією заданої фігури АВС.

2)  Якщо проектуючи промені, за допомогою яких будують проекцію предмета, виходять з однієї точки, проеціювання називають центральним (рис. 3). Точку, з якої виходять промені, називають центром проеціювання, а здобуту при цьому проекцію — центральною проекцією.

Якщо проектуючі промені паралельні один одному, то проеціювання називається паралельним, а побудовану проекцію - паралельною (рис. 4.).

Якщо проектуючі промені перпендикулярні до площини проекцій (рис .5.), тобто утворюють з нею кут 90°, то проектування називають прямокутним, а утворену при цьому проекцію - прямокутною проекцією.

Спосіб прямокутного проеціювання є основним.

Його використовують для побудови зображень на кресленнях.

3)  Для позначення радіуса перед розмірним числом завжди пишуть латинську букву К (рис. 5, в і 6), а розмірну лінію проводять з центра дуги. З одного боку розмірна лінія закінчується стрілкою і має спільну точку з дугою кола.

Для позначення діаметра перед розмірним числом наносять   спеціальний   знак   -   кружок,   перекреслений

прямою лінією (рис. 5, а, б і 6). Якщо розмірне число не вміщується всередині кола, його виносять за межі кола, як показано на рис. 5. б. Якщо деталь має декілька однакових елементів, то на кресленнях рекомендують наносити розмір лише одного з них, зазначаючи кількість. Наприклад, напис на кресленні „З отв. 0 10" означає, що в деталі є З однакових отвори діаметром 10 мм.

Рис. 4. Паралельне проеціювання

а)           б)      в)

Рис. 5. Нанесення розмірів  Рис. 6 Начертання знаків діаметра і радіуса

Деталі з листового металу часто з'єднуються при допомозі заклепок. Таке з'єднання називається заклепочним швом, а процес з'єднання - заклепуванням. Всі конструктивні елементи і розміри шва заклепочного з'єднання на кресленні зображують так, як показано на рис. 7, де а - відстань між центрами заклепок, 8| і 5г - відстань від кромок, / - ширина шва, Г| і г2 -товщина деталей 1 і 2.

4) перед тим, як розпочати операцію розмічання, необхідно знайти базову сторону (її обпилюють напилком, а якість обпилювання контролюють кутником). Для проведення паралельних ліній необхідно від базової поверхні з двох сторін відкласти лінійкою необхідний розмір і сполучити їх рисувалкою (рис. 8, а). Для проведення паралельних ліній від заданої прямої АВ необхідно з заклепочного з'єднання накресленні

Рис. 8. Розмічання листового металу:

а -нанесення прямих ліній; б – побудова прямих паралельних ліній; в – побудова перпендикулярних ліній випадкових точок „а" і „б" цієї прямої провести дуги заданим радіусом К. Дотична до цих дуг і буде лінією паралельною до прямої АВ на відстані К (рис. 8, б). Для того, щоб провести на заготовці взаємно перпендикулярні лінії необхідно посередині прямої АВ відмітити точку 1 і по обидва боки від неї циркулем з однаковим розміром нанести насічки 2 і 3 та накренити їх. Циркулем провести дуги „аб" і „вг" з точок 2 і 3. лінія, яка з'єднує точки перетину дуг і буде перпендикуляром до прямої АВ (рис. 8, в).

VI. Практична робота

6.1. Вступний інструктаж.

Завдання. На малюнку (рис. 9.) задані дві деталі. Необхідно побудувати дві проекції предмета на взаємно перпендикулярні площини, як показано на рис. 10. Одну з площин проекцій   розміщують   горизонтально її називають горизонтальною площиною проекцій і позначають буквою Н Другу   площину проекцій V

Рис. 9. Види деталей

Рис. 10. Проеціювання на дві площини

розміщують вертикально. Вертикальних площин може бути кілька, тому площину проекцій, розміщену перед глядачем, називають фронтальною.

VII. Підсумок уроку

7.1  Рефлексія

Учитель просить кожного учня відповісти на такі запитання:

1.  Що ми робили на уроці?

2.  Що нового ви дізналися на уроці?

3. За допомогою якого методу ви сьогодні працювали?

4.  Чи досягнули очікуваних результатів ви особисто, клас у цілому? Чому ви так вважаєте?

5. Що могло б бути організовано краще, корисніше?

6.  Чи можете ви отримані знання використати у своєму житті17

7.2 Підбиття підсумків:

-    виставлення оцінок за роботу на уроці;

-    домашнє завдання: основні положення конспекту, виконати опис ідей та технічний рисунок до нього.

Урок 7. Складання креслення боксу для,пензликів (1 год.)

Мета уроку: Формування умінь читати складальні креслення, технічні рисунки і ескізи виробів з тонколистового металу і дроту та використовувати геометричні побудови при розмічанні деталей на листовому металі. Розвивати в учнів уяву, мислення, увагу. Виховувати відповідальність, основи культури праці та графічну грамотність.

Об'єкт навчальної праці: модель виробу з листового металу (приладдя).

Обладнання: креслярський інструмент.

Тип уроку: Формування практичних умінь і навичок.

Орієнтовний план проведення уроку

І.Організаційна частина (2 хв.) II. Мотивація навчально-трудової діяльності (8 хв.) Ш. Повідомлення теми, мети, завдань уроку (2 хв.) IV. Повторення раніше вивченого матеріалу (5 хв.)

V.  Практична робота (23 хв.)

VI. Заключна частина (5 хв.)

Хід уроку І.Організаційна частина

-    Перевірка присутніх;

—    Призначення чергових.

II.   Мотивація навчально-трудової діяльності. На позаминулому занятті ми з вами вчилися створювати моделі об'єктів технологічної діяльності шляхом використання типових перетворень. Під час заняття ми, використовуючи різної конструкції зразків боксу для пензликів, спроектували власну конструкцію боксу, виходячи з наведених зразків. Сьогодні ми спробуємо закріпити набуті знання з попередньої теми „Технічне конструювання" і виконати креслення спроектованого боксу для пензликів, адже для того щоб виготовити цей виріб необхідно знати її розміри, кількість деталей тощо. Вказані відомості необхідно відобразити на папері, і згідно з ними виготовити модель.

Набуті уміння можуть стати вам у нагоді, коли ви будете проектувати і виготовляти в майбутньому більш складні технологічні об'єкти, при цьому Ви глибше засвоїте правила виконання зображень та нанесення розмірів, тобто оволодіваєте графічною грамотою, яка необхідна для читання складальних креслень.

III. Повідомлення теми, мети, завдань уроку

IV. Повторення раніше вивченого матеріалу

Методом бесіди учитель обговорює разом з дітьми наступні питання:

1.  Що називають проеціюванням?

2. Які існують способи проеціювання?

3.  Що необхідно для того, щоб виконати креслення виробу на дві площини проекції?

4. Які ви знаєте правила виконання креслень?

V.  Практична робота 5.1 Вступний інструктаж

Завдання   1.  На малюнку зображено виріб.  Виконати проецюювання виробу на дві площини проекції, відповідно правилам виконання зображень.

Завдання  2. Використовуючи геометричні побудови зробити розгортку запланованого виробу - боксу для пензликів.            -

VI. Підсумок уроку

6.1  Рефлексія:

Учитель просить кожного учня повідомити:

1.  Чи досягнута мета цього уроку? Чому?

2. Що нового він дізнався на уроці?

3. Яке значення цей матеріал має особисто для нього?

4.  Чи може він отримані знання використати у своєму житті?

6.2 Підбиття підсумків:

виставлення оцінок за роботу на уроці;

домашнє завдання: виконати в робочому зошиті креслення запланованого виробу згідно правил виконання зображень і нанесення розмірів.

Урок 8. Тонколистовий метал як конструкційний матеріал (1 год.)

Мета уроку: Засвоєння знань про механічні властивості металів, процес виготовлення тонколистового металу на прокатних станах, його види та призначення; формування практичних вмінь визначення твердості, гнучкості, пружності різних видів листового металу. Розвивати пам'ять, спостережливість. Виховувати любов до праці та інтерес до роботи з тонколистовим металом.

Об'єкт навчальної праці: проект виробу з тонколистового металу (бокс для пензликів)

Дидактичні матеріали: зразки різних видів тонколистового металу.

Тип уроку: Комбінований.

Орієнтовний план проведення уроку

I. Організаційна частина (2 хв.)

II.  Повторення раніше вивченого матеріалу (5 хв.)

III.  Мотивація навчально-трудової діяльності (4 хв.)

IV.  Повідомлення теми, мети, завдань уроку (2 хв.)

V.  Вивчення нового матеріалу (15 хв.)

VI. Практична робота (12 хв.)

VII.  Заключна частина (5 хв.)

Хід уроку. Організаційна частина

перевірка присутніх, наявності спецодягу, робочих зошитів тощо; призначення чергових.

II. Повторення    раніше    вивченого    матеріалу    (методом    бесіди    з'ясовують питання):

1.  Що називають проеціюванням?

2. Як здійснюється проеціювання на дві взаємно перпендикулярні площини?

3. Навіщо   здійснюють   проеціювання   на   дві   взаємно   перпендикулярні площини?

4. Як на кресленні позначають радіус, діаметр, заклепкове з'єднання?

5.  Назвіть від чого залежить вибір конструкційних матеріалів для виробу.

III.   Мотивація  навчально-трудової діяльності. Для того щоб створити виріб (коробочку, бокс для пензликів, вушко тощо) необхідно мати не лише креслення цього виробу, але й відповідні знання про матеріали, з яких буде виготовлятися виріб. Такий матеріал   називають   конструкційним.   Для   різних   об'єктів   добирають   конструкційні матеріали з різними властивостями, які відповідають функціональним, технологічним або ергономічним вимогам майбутніх виробів. Отже нам сьогодні необхідно з'ясувати, чи придатний матеріал, який ми запланували, для виготовлення нашого виробу.

IV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку

V.  Вивчення нового матеріалу.

План вивчення.

1) Механічні властивості металів.

2) Поняття про виготовлення тонколистового металу.

3)  Види і призначення тонколистового металу.

4) Професії людей, шо працюють та виготовляють тонколистовий метал.

1) Як відомо, метали мають різні властивості - одні м'які, інші тверді, пластичні або   крихкі   і   т.ін.   Основні   механічні   властивості   металів:   твердість,   пластичність, пружність, в'язкість.

Твердість визначають по здатноегі металу протидіяти проникненню в нього інших, більш твердих тіл. Якщо вдарити молотком по кернеру, поставленому на стальну пластину, утворюється невелика лунка. Якщо теж саме проробити з пластиною з міді, лунка буде більшою. Це свідчить про те, що сталь твердіша міді.

Якщо метал під дією зовнішніх сил змінює свою форму, не руйнуючись при цьому, то він пластичний. Ця дуже важлива властивість металів широко використовується при правці, гнутті, прокатці і штампуванні.

Про здатність металу приймати свою початкову форму після зняття навантаження судять по його пружності. Спробуйте одночасно розтягнути і відпустити пружини з стальної і мідної проволоки. Ви побачите, що перша знову стиснеться, а інша залишиться в тому ж положенні. Отже, сталь більш пружна, ніж мідь.

В'язкість - здатність металу опиратися зростаючим загрузкам. Наприклад, якщо нанести удари  по чавунній плиті,  вона зруйнується.  Чавун -ламкий метал.

2) Тонколистовий       метал        виготовляється        на      і  листопрокатних станах в гарячому і холодному стані. Прокатні      V \ листи   поділяються   на   два   види   тонкостінні   (до   4   мм)   та товстостінні (більше 4 мм). Товстостінний лист прокатують на тривалкових  станах (рис.   1.), який  має  комплект валків,  що розташовані один над одним з постійним напрямом їх обертання. Заготовка,  що  прокатується,  після  пропускання  між нижнім  і середнім   валками   піднімається   і   пропускається   назад   між середнім і верхнім. Діаметр робочих валів становить 1000 мм.

Для прокатування тонкостінних листів використовують два комплекти .валів, з яких перший є двух валковим, а другий трьох валковий. Після перших валків лист дістають близько 2 мм,                                                                                                                                     тривалкового стану далі проводять одночасне пропускання через стан кілька листів, накладених один на одного. Гарячекатані листи далі направляють на правку і обрізання кромок. Холодне прокатування листів проводять для підвищення твердості за рахунок загартування, а також з метою отримання точних і чистих поверхонь.

3) Листову сталь товщиною від 0,2 до 0,5 мм називають жерстю. Жерсть, що не має захисного покрою, називається чорною, а вкрита з обох сторін тонким шаром олова -білою. Біла жерсть має гладку блискучу поверхню і завдяки олов'яному покриттю не ржавіє.   З   неї   виготовляють  консервні   банки,   відра,  дитячі   іграшки   і  т.   д.   Також виготовляють тонколистовий метал з інших металів і сплавів, зокрема, з кольорових: мідь, алюміній, цинк, латунь, бронза тощо. Такий тонколистовий метал в більшості випадків використовують   в   електротехніці,   приладе-   та   машинобудуванні   та   інших   видах виробництва.

4)  Всім нам в повсякденному житті доводиться користуватися виробами з жерсті: іграшками, відрами, банками для консерви, кухонними тарілками. З жерсті виготовлені водостічні і вентиляційні труби, дахи будинків і багато інших виробів, які необхідні

людям як в домашньому господарстві, так і на великих підприємствах.

Покрівник робить дахи на будинках і кріпить водостічні труби. Слюсар -вентиляційний виготовує і монтує (встановлює) різні частини вентиляційних систем і деталі до них. і покрівчик, і слюсар - вентилялійник повинні добре знати властивість різних видів листової сталі і жерсті, володіти інструментами, необхідними для їх обробки, виконувати правила безпечної роботи з жерстю. Жерстянщкк також повинен вміти вирівнювати або згибати жерсть так, шоб поверхня виробу була якісною і рівною.

Професія робітників, які здійснюють виготовлення тонкостінних та товстостінних листів, називається прокатники. Саме вони здійснюють керування технологічними машинами, які працюють за рахунок електродвигунів та комп'ютерної техніки та називаються прокатними станами. Це досить небезпечна і шкідлива робота, яка потребує значних зусиль та відповідних умінь і навиків. Необхідно пам'ятати, що виконувати роботу без браку може лише той, хто вміє організовувати своє робоче місце, планувати роботу, користуватися інструментами, використовувати різні пристосування для підвищення ефективьюсті своєї праці.

VI. Практична робота (обговорення завдання в групах) 6.1 Вступний інструктаж

Завдання 1. Ознайомлення та вивчення видів листового металу. Виявлення відмінностей між ними. 1. Підготуйте в зошиті таблицю наступної конфігурації:          

п/п

Назва матеріалу, з якого виготовлений зразок

Класифікація за товщиною

Колір

Механічні властивості

Галузь використання

2. Ознайомтесь зі зразками тонколистового металу.

3.  Визначте його назву за кольором та механічними властивостями.

4. Вкажіть предмети, що виготовлені з даного виду матеріалу. Завдання 2. У робочому зошиті дати відповіді на запитання:

1.    Чому для гнуття тонколистового металу використовують киянку, а не металевий молоток?

2.    Чи можливо виготовити об'ємний виріб з жерсті (куб, циліндр, коробочку), не маючи розгортки?

3.    Що потрібно враховувати, підбираючи заготовку для розмітки розвертки?

4.    Чому білу жерсть рекомендують гнути в оправці, а не в лещатах?

6.2 Поточний інструктаж

для прикладу учитель порівнює разом з учнями зразки тонколистового металу з різного матеріалу виготовлення та товщини і заповнюють таблицю;

під час звіту кожної групи звертати увагу на визначення назви тонколистового металу за кольором та механічними властивостями.

6.3 Заключний інструктаж

VII Підсумок уроку

7.1 Рефлексія

а)Учитель   просить   кожного   учня   відповісти   на   такі   запитання   (методом «мікрофон»):

1.  Чи досягнута мета цього уроку9 Чому ви так вважаєте?

2.  Чи змінилося ваше уявлення про тонколистовий метал'' 7.2. Підбиття підсумків:

-   виставлення оцінок за роботу на уроці;

-   домашнє завдання: накреслити деталь об'ємної форми, що виготовляється з тонколистового металу.

Урок 9. Дріт як конструкційний матеріал (1 год.)

Мета уроку: Засвоєння знань про технологічний процес виготовлення дроту, його види, властивості та галузі його застосування; формування практичних вмінь визначати твердість, гнучкість, пружність різних видів дроту. Розвивати пам'ять, критичне мислення. Виховувати любов до праці та інтерес до роботи з дротом.

Об'єкт навчальної праці: виріб з дроту та тонколистового металу (бокс для пензликів).

Дидактичні матеріали: зразки різних видів дроту.

Тип уроку: Комбінований.

Орієнтовний план проведення уроку

1.Організаційна частина (2 хв.)

II.  Повторення раніше вивченого матеріалу (5 хв.)

III.  Мотивація навчально-трудової діяльності (4 хв.)

IV.  Повідомлення теми, мети, завдань уроку (2 хв.)

V.  Вивчення нового матеріалу (10 хв.)

VI. Практична робота (17 хв.)

VII. Заключна частина (5 хв.)

Хід уроку (.Організаційна частина

-     Перевірка присутніх;

—     Призначення чергових.

II.Повтореним раніше вивченого матеріалу (методом бесіди з'ясовують питання):

1. Що називають жерстю?

2.  Чим відрізняється біла жерсть від чорної?

3.  Назвіть відмінні особливості металів.

4. Які метали і сплави використовують для виготовлення тонколистового металу?

5. Які Ви знаєте професії людей, що працюють з тонколистовим металом?

III. Мотивація  навчально-трудової діяльності. Дуже часто для виготовлення виробів з тонколистового металу використовують інший конструкційний матеріал - дріт (різні елементи конструкції). Отже нам сьогодні необхідно з'ясувати, які існують види дроту, як його виготовляють, де застосовують і які існують вироби з дроту.

IV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку

V.  Вивчення нового матеріалу. План вивчення.

1) Види і призначення дроту.

2) Поняття про виготовлення дроту.

3) Професії людей, що працюють з дротом та його виготовляють.

1)  Дріт - це один з найпоширеніших у використанні напівфабрикатів. Що ж таке дріт? Дріт - металевий виріб великої довжини з перерізом до 8 мм. Дріт у вигляді металевих нитей різного діаметру виготовляють з сталі, міді, алюмінію та інших металів. Випускають  дріт  круглого,   напівкруглого  і   квадратного  перерізу.   Електричні  дроти виготовляються в основному з кольорових металів, а ріжучий інструмент,  пружини, рисувалки виготовляються з стального дроту високої твердості. Цвяхи, заклепки та інші вироби виготовляють з м'якого стального дроту. Із напівкруглого дроту виготовляють шплінти, із квадратного - цвяхи квадратного перерізу.

2)  Дріт виготовляють двома способами: гарячим прокатуванням та волочінням. Виготовлення   дроту   гарячим   прокатуванням   здійснюється   на   безперервних   станах. Виготовлення  здійснюється  в два етапи:   прокатування  в  чорнових  комплектах  валів 5  6

Рис. 1. Схема барабанного волочильного стану.

(здійснюється в 4 нитки) та в чистових – в одну нитку для того,  щоб мати точний за формою і  розмірами переріз дроту  по всій довжині.     Під     час     процесу     волочіння виготовлять    дріт   зі    сталі    та   кольорових металів.             Волочіння здійснюється протягуванням заготовки в холодному стані крізь ряд отворів, що поступово зменшуються. Залежно від призначення волочильні стани підрозділяють  на  барабанні,  ланцюгові та гідравлічні.  Барабанні стани для волочіння (рис.   1) мають барабан для кріплення дроту-заготовки (1), кінець якого пропускають через калібрований отвір — волоку (2) й намотують на прийомний барабан (3), який приводиться в обертання через зубчаті конусні шестерні (4) й редуктор (5) від електродвигуна (6). На таких волочильних станах одержують дріт діаметром 0,002—6 мм.

3) Широко використовується в народному господарстві (особливо в будуванні) вироби з дроту (арматура). Професія людей, які розмотують, витягують арматурну сталь лебідкою, ріжуть її і гнуть, збирають і встановлюють сітки з дроту, виконують процес зварювання найпростіших арматурних конструкцій, називаються арматурниками. Від уміння, уважності і акуратності арматурника залежить міцність будівлі. їм необхідно знати види, призначення і властивості матеріалів, що використовують, призначення і спосіб використання інструментів, що призначені для їх обробки, поряд і спосіб обробки заготовок і деталей виробу. Яка ж професія робітників здійснює виготовлення дроту. Якщо дріт виготовляється на прокатних станах, то професія називається - ... , як вам відомо, прокатник. З цією професією ми познайомилися на попередньому занятті. Професія робітника, який виготовляє дріт на волочильному стані називається волочильником. Вона подібна до професії прокатника, лише відрізняється знаннями та вміннями керувати процесом волочильного стану.

VI. Практична робота (обговорення завдання в групах) 6.1 Вступний інструктаж

Завдання 1. Ознайомлення та вивчення видів дроту. Виявлення відмінностей між ними.

  1.  Підготуйте в зошиті таблицю наступної конфігурації:
  2.  Назва матеріалу з якого виготовлений звазок

Товщина

Колір

Механічні властивості

Галузь використання

2. Ознайомтесь зі зразками дроту.                                      ,

3.  Вкажіть його назву за кольором як основного показника за яким визначають вид дроту.

-    звернути увагу учнів на те, що види дроту можуть визначатися не лише за кольором, а й за механічними властивостями (охарактеризувати та продемонструвати їх);

-    повідомити учням послідовність виконання роботи: визначити види дроту та записати їх назви до таблиці;

Завдання 2. Вибрати матеріал для виготовлення виробу (технологіями колективно-групового обговорення)

1.  Визначити товщину тонколистового металу та дроту в залежності від призначення виробу - якщо бокс для пензликів - не менше 0,6 мм, дріт - не більше 3 мм.

2.  Приблизний розрахунок матеріалу (тонколистового металу і дроту) в залежності від розмірів виробу.

6.2 Поточний інструктаж

-    звернути увагу дітей на те, що найбільш зручно розрахунок матеріалу робити з

використанням ескізних малюнків;

-    слідкувати за тим, щоб діти порівнювали обраний розмір до масштабу лінійки;

-    відповідно до проведеної роботи скласти таблицю:

Таблиця 11

№ деталі

Матеріал за рис.                                у

Тонколистовий метал

Товщина

матеріалу, мм

0,6

Розміри матеріалу, мм

95x450

VII. Підсумок уроку

7.1 Рефлексія.

Учитель просить кожного учня повідомити:

Чи відповідає очікуваний результат отриманим результатам на уроці?

Які знання (назвати конкретно - що саме?) отримані на уроці ви зможете

використати у подальшій роботі в майстерні?

7.2. Підбиття підсумків:

-  Виставлення оцінок за роботу на уроці.

Техніка і технологічні процеси виготовлення виробів з конструкційних матеріалів

Урок 10. Техніка. Поняття про механізми (1 год.)

Мета уроку: Засвоєння знань про основні види механізмів, їх призначення, технічні характеристики механізмів передач та перетворення руху; формування вмінь визначати передаточне - число та виконувати кінематичне позначення механізмів. Розвивати логічне мислення, уяву, ініціативу. Виховувати основи культури праці.

Об'єкти навчальної діяльності: деталі та механізми в шкільних майстернях

Обладнання: ручка, олівець, лінійка, механізми та технологічне устаткування майстерні.

Тип уроку: Комбінований.

Орієнтовний план проведення уроку

I.  Організаційна частина (1 хв.)

II.  Актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів (4 хв.)

III.  Мотивація навчально-трудової діяльності (3 хв.)

IV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку (2 хв.)

V.  Вивчення нового матеріалу (15 хв.)

VI.  Практична робота (15 хв.)

VII.  Підсумок уроку (5 хв.)

Хід уроку

I. Організаційна частина

-    Привітання з учнями;

-    Перевірка присутніх.

II.   Актуалізація   опорних   знань  та  життєвого  досвіду   учнів  (І   запитання методом бесіди, методом «мікрофон» - 2 і 3 питання)

1.  Що таке деталь''

2.  Що ви розумієте під словом «механізм»?

3. Де застосовують механізми?

III.  Мотивація навчально-трудової діяльності

Більшість машин складається із механізмів, вони мають як відмінні так і спільні частини. Механізми застосовуються у багатьох приладах, різноманітних апаратах та технічних пристосуваннях. Відрізняються вони один від одного за своїм призначенням та будовою. Спільними можуть бути деталі а також те, що ними у більшості випадків керує людина. Знаючи типи машин чи механізмів та їх особливості можна раціонально їх використовувати як на виробництві так і в побуті.

IV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку

V.  Вивчення нового матеріалу. План вивчення.

1) механізм, ведуча і ведена деталі;

2) механізми з передачі обертального руху;

3) механізми перетворення руху.

1)    У   сучасному   суспільстві   застосовуються   безліч   механізмів   і   машин,   за допомогою яких люди виконують найрізноманітнішу роботу. Чим краще знатиме техніку людина, тим активнішою буде її участь у виробництві, тим більше зробить вона для суспільства.   Механізми  значно  помножують  сили  людини,   полегшують   її  працю  в сучасному господарстві і побуті.

Механізм - це система з'єднаних між собою деталей, призначених для виконання цілеспрямованих рухів, для передачі та перетворення руху від одних деталей до інших.

Механізми складаються з деталей. Деталі, які передають рух, називаються ведучими, а деталі, які сприймають цей рух називаються веденими. У різноманітних механізмах широко використовується обертальний рух. Цей рух можна передавати з ведучої деталі на ведену за допомогою з'єднань, які називаються передачами.

2)   - типовими передачами обертального руху с пасова, зубчаста та фрикційні передачі.

Механізми передач характеризуються передаточним числом, яке визначається відношенням числа обертів ведучого валу пі до числа обертів веденого валу. Якщо передача руху здійснюється кількома передачами, то незалежно від їх типу  загальне  передаточне  число  визначається  добутком

окремих передаточних чисел.

Пасова    передача    передає    обертальний    рух    за допомогою ременя, надітого на шківи. Вона складається з ведучого валу 1, ведучого шківа 2, ременя 3, веденого шківа 4,     веденого     валу 5.     передаточне    число    виражається відношенням   діаметру   веденого   шківа   Оі   до   діаметру ведучого. Фрикційна   передача   складається    з    двох   коліс, закріплених   на   валах.   Обертальний   рух   передається   за допомогою тертя між ободами ведучого і веденого коліс. Зубчаста передача є найпоширенішою серед механічних передач. Тут зусилля від ведучого валу до веденого передаються через зубчасті колеса (шестерні). І Іередаточне  число  зубчастої  передачі   визначається:

3) Механізми передач передають обертальний рух, змінюючи лише швидкість і напрям обертального руху.

Механізми перетворення руху змінюють швидкість, напрям і вид руху. Найпоширенішими механізмами перетворення руху є гвинтові, рейкові, кулачкові.

Гвинтовий механізм застосовують для перетворення обертального руху в поступальний з метою збільшення зусилля. Обертаючи гвинт, до ручки воротка прикладають певне зусилля. На гайці, що пересувається вздовж гвинта, внаслідок його вгвинчування або вигвинчування зусилля багатократно зростає. Завдяки цій властивості гвинтовий механізм часто застосовують там, де треба значно збільшити зусилля, наприклад у лещатах, домкратах, пресах тощо.

За один оберт гвинта поступальне переміщення гайки в гвинтовому механізмі дорівнюватиме величині кроку різьби. Це дає можливість з високою точністю визначати величину поступального переміщення гайки залежно від кількості обертів гвинта. Ця властивість гвинтового механізму теж зумовлює широке застосування його в техніці. Наприклад, для здійснення поступальних рухів, точно визначених за довжиною або швидкістю подач у токарних, фрезерних, стругальних та інших верстатах. Застосовують гвинтовий механізм у вимірювальній техніці, наприклад у мікрометричних інструментах. Рейковий  механізм   призначений  для перетворення обертального руху в поступальний або навпаки — поступального руху в обертальний. Складається із зубчастої рейки 1 та зубчастого колеса 2. Ця передача буває двох типів: шестірня обертається і переміщує рейку (обертальний рух шестірні перетворюється в поступальний рух рейки); рейка нерухома, а шестірня котиться по ній.

Кулачковий механізм використовують для перетворення обертального руху кулачка / в періодичний поступальний рух штовхача 3. Форма кулачка може бути найрізноманітнішою. Штовхач притискується до поверхні кулачка за допомогою пружини 2.

Кулачкові механізми застосовують у металорізальних верстатах, двигунах внутрішнього згоряння, швейних та інших машинах

VI. Практична робота (обговорення завдання в групах) 6.1 Вступний інструктаж

Завдання 1. Ознайомлення з різними видами механізмів. Вивчення деталей механізмів, які є в майстерні та відповідне заповнення таблиці.

№ п/п

Назва механізму

Основні частини

Кінематична схема

Завдання   2.  У  робочому  зошиті  визначити  загальне  передаточне  число  пасової та зубчастої передач, якщо діаметри шківів Оі = 150мм, Ог = 250 мм, а кількість зубців шестерень гі = 30, гг= 36.

6.2 Поточний інструктаж

для прикладу учитель на дошці аналізує рейковий механізм.

VII Підсумок уроку

7.1  Рефлексія.

Учитель просить кожного учня відповісти на такі запитання (методом «мікрофон»): 1 .Чи досягнута мета цього уроку? Чому ви так вважаєте? 2.Чи змінилося ваше уявлення про механізми?

7.2 Підбиття підсумків:

—    виставлення оцінок за роботу на уроці;

-    домашнє завдання: накреслити деталь об'ємної форми, що виготовляється з тонколистового металу.

Урок 11. Призначення і будова свердлильного верстата (1 год.)

Мета уроку: Засвоєння учнями знань про будову свердлильного верстата, процес його керування, кінематичну схему; формування вмінь раціональної та безпечної праці. Розвивати технічний кругозір, уяву. Виховувати інтерес до техніки, бережливе ставлення до обладнання та інструментів, культуру праці.

Об'єкт навчальної праці: механізми свердлильного верстату тощо.

Обладнання: свердлильний верстат.

Дидактичні матеріали: плакати із зображенням верстату, кінематичні схеми.

Тип уроку: Комбінований.

Орієнтовний план проведення уроку

I. Організаційна частина (2 хв.)

II.  Повторення раніше вивченого матеріалу (5 хв.)

III. Мотивація навчально-трудової діяльності (3 хв.)

IV.  Повідомлення теми, мети, завдань уроку (1 хв.)

V.  Вивчення нового матеріалу ( 9 хв.)

VI.  Практична робота (20 хв.)

VII.  Підсумок уроку ( 5 хв.)

Хід уроку

I. Організаційна частина

Перевірка присутніх; —         Призначення чергових.

II.  Повторення   раніше   вивченого   матеріалу   (методом   бесіди   з'ясовують питання):

1.Що таке механізм?

2.Які ви знаєте механізми для перетворення руху?

3.Наведіть приклади застосування рейкових (гвинтових, кулачкових) механізмів.

ІІІ. Мотивація навчально-трудової діяльності

Свердління є одним із найрозповсюдженіших способів отримання отворів різанням. Тому на сьогоднішньому уроці ми намагатимемося вивчити будову, механізми, способи роботи на свердлильному верстаті.

IV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку

V.  Вивчення нового матеріалу. План вивчення.

1) призначення й будова верстату;

2) основні рухи різання.

1) Свердління - це різання металу за допомогою свердла. Під час свердління утворюються круглі отвори. Вони можуть бути наскрізні, коли їх просвердлено крізь усю товщину матеріалу, і глухі, якщо матеріал просвердлено не наскрізь. На заводах і майстернях найчастіше роблять отвори на свердлильних верстатах.

Типовий свердлильний верстат складається з таких основних частин: стіл 1, на якому кріпляться деталі для свердління, колона 10 із зубчастою рейкою 12. на колоні кріпляться решта частин верстату. В чавунному корпусі 4, який закріплений на колоні розміщені механізм подачі шпинделя 3 та сам шпиндель 5. На верхній частині корпусу знаходиться клинопасова передача, яка закрита захисним кожухом 6. В рух дану передачу приводить електродвигун 7. Для запускання електродвигуна на верстаті є пусковий пристрій 8 з двома кнопками. На нижньому кінці шпинделя встановлений трьохкулачковий патрон 2. В ньому за допомогою ключа затискується свердло.

2) Свердління отворів у металі чи в будь-якому іншому матеріалі здійснюється свердлом, якому одночасно надається обертальний рух навколо своєї осі та поступальний — вздовж осі. Необхідний обертальний рух свердло отримує завдяки його зв'язку з двигуном за допомогою механізму передач. Для передавання необхідного обертального руху призначена пасова (клинопасова) передача.

Переміщення свердла вздовж осі, яке називається подачею, на шкільних верстатах виконується вручну, за допомогою рейкового механізму подачі свердла.

VI. Практична робота

6.1. Вступний інструктаж

Завдання 1. Вивчення будови та взаємодії окремих вузлів свердлильного верстату.

Завдання 2. Підготовка свердлильного верстату до роботи та відпрацювання прийомів керування ним.

6.2 Поточний інструктаж (під час виконання завдання 2):

показати (методом демонстрації) прийоми роботи на верстаті.

VII. Підсумок уроку

7.1. Учитель просить кожного учня повідомити:

1    Що ми робили?

2    Чи досягнута мета цього уроку?

3    Що нового ви дізналися на уроці?

4. Чи може він отримані завдання використати у своєму житті? 7.2.Підбиття підсумків:

-    виставлення оцінок за роботу на уроці;

-    домашнє завдання: накреслити деталь об'ємної форми, що виготовляється з тонколистового металу.

Урок 12. Організація робочого місця у слюсарній майстерні. Правила безпечної праці (1 год.)

Мета уроку: Засвоєння знань про організацію робочого місця, правила безпечної праці та внутрішнього розпорядку у шкільній майстерні. Розвивати пам'ять, спостережливість. Виховувати працьовитість, акуратність, загальні основи культури праці.

Об'скт навчальної праці: робоче місце учня

Обладнання: верстаки, інструмент для розмічання та різання металу (рисувалки, лінійки, кутники, лещата, слюсарні ножиці тощо.) та інше обладнання майстерні, плакати ■з охорони праці та внутрішнього розпорядку

Тип уроку: Засвоєння нових знань.

Орієнтовний план проведення уроку

І.Організаційна частина (5 хв.)

II. Актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів (7 хв.)

III.  Мотивація навчально-трудової діяльності (2 хв.)

IV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку (1 хв.)

V.  Вивчення нового матеріалу (15 хв.)

VI.  Практична робота (10 хв.)

VII.  Підсумок уроку (5 хв.)

Хід уроку. Організаційна частина.

-    Перевірка присутніх;

-    Призначення чергових.

II. Актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів (методом бесіди з'ясовують питання):

1.        Як Ви гадаєте, що таке робоче місце і як воно повинно організовуватись ?

2.        Для чого потрібно робоче місце ?

3.        Яким чином була організована ваша діяльність на минулих заняттях ?

4.        Чому на виробництві робітники працюють у спеціальному одязі? 5       3 яким матеріалом ви працювали у попередніх класах?

III. Мотивація навчально-трудової діяльності.

На уроках праці метою нашої діяльності є створення суспільно - корисних або декоративних виробів. В процесі виготовлення ви будете виконувати певні операції. Для того щоб їх виконання було ефективним та безпечним ви повинні ознайомитись з необхідною інформацією: що таке робоче місце, яким чином воно повинно бути організовано, ознайомитись з правилами безпечної праці.

IV.  Повідомлення теми, мети, завдань уроку

V. Вивчення нового матеріалу.

План вивчення.                                                                     

1) поняття про робоче місце;

2)організація робочого місця;

3) загальні правила безпечної праці;

1) Організувати робоче місце — означає створити технічні умови для успішної праці на уроці. До технічних умов належать: чистота й порядок на робочому місці, правильне розташування верстатів, верстаків, столів, зручне розміщення інструментів і заготовок у робочій зоні.

Робоча зона — це простір, у межах якого при зручному положенні частин тіла (корпуса, рук, ніг, голови) можна дістати потрібний інструмент або матеріал. Такий простір називають максимальною зоною досяжності на робочому місці. У процесі праці максимальну зону досяжності в горизонтальній площині враховують під час роботи в сидячому положенні, а в вертикальній площині — під час роботи стоячи.

Якщо  правильно  організувати  робоче  місце,  затрачується  менше часу  й сил  на виготовлення   виробів,   підвищується   продуктивність праці.

Продуктивність праці — це кількість продукції, виготовленої за одиницю часу. Щоб досягти високої продуктивності праці, треба додержувати правильного режиму праці й відпочинку. Тому доцільно під час роботи організовувати невеликі перерви для відпочинку. Крім того, виконання операцій планують так, щоб вони чергувались і не були монотонними.

Розміщувати всі інструменти і предмети на робочому місці треба зручно, це дає змогу економити робочий час. Оскільки практичні завдання бувають різними, то організація робочого місця повинна відповідати особливостям цих завдань. Чим простіша операція і менше потрібно інструментів для її виконання, тим розміщення їх буде простішим. Заготовки та інструменти на робочому місці розміщують у зоні простягнутої руки (див. рис. 1). Інструменти постійного користування, що застосовуються в роботі частіше, розміщують ближче до себе, на одному й тому самому місці (праворуч або ліворуч, залежно від того, якою рукою їх беруть).

Робочі верстаки, тумбочки, столи мають відповідати зростові учня, щоб він міг вільно сідати і вставати, набирати зручного для роботи положення. Для цього або змінюють висоту верстака (стола), або ставлять під ноги підставку.

Столярний верстак відповідає зростові учня, якщо, стоячи біля нього, він може вільно покласти на робочу частину верстака свої долоні.

Висота слюсарною верстака відповідає зростові працюючого учня, якщо його зігнута в лікті рука може стояти на губках лещат так, щоб кінці випрямлених пальців доторкались до його підборіддя.

За столом треба сидіти на всій площині стільця, трохи нахилившись уперед. Відстань від очей до виробу, що виготовляється, має бути ЗО. .35 см (рис. 3).

У зоні робочого місця ніщо не повинно утруднювати виконання робочих рухів корпуса, рук, ніг, голови. Усе потрібне розміщують у полі зору так, щоб без утруднень можна було бачити креслення (ескіз), брати заготовки, інструменти.

Щоб  успішно  виконувати  доручену роботу,   треба   знати   правила   організації       2 праці.                                                                  

Радянський учений і поет А. К. Гастєв писав, що порядок на робочому місці — це необхідна умова для продуктивної роботи. Він склав „Основні правила для будь-якої праці".

1. Спочатку продумай усю роботу докладно

2. Приготуй весь потрібний інструмент і пристрої

3. Прибери з робочого місця усе зайве, а також бруд

4.  інструменти розміщуй у строгому порядку

5.  Під час роботи знайди зручне положення тіла: коли є можливість, сідай; якщо стоїш, то ноги розставляй, щоб була опора для тіла

6.  Входь у роботу поступово. Якщо треба добре налягти, то спочатку приладнайся, спробуй упівсили, а потім уже берись щосили

7.  Не працюй до повної втомленості. Роби рівномірні паузи для відпочинку

8.  Під час роботи не їж, не пий. Роби це під час перерви

9.  Не треба відриватися від роботи для іншої справи Витримка

10.  Працюй рівномірно: робота приступами, зопалу псує і роботу, і твій характер

11 Якщо робота не ладиться, не хвилюйся: треба зробити перерву, заспокоїтись — і знову за роботу

12.  Корисно в разі невдачі роботу перервати, прибрати робоче місце — і знову за роботу

13.  Якщо вдало виконав роботу, не намагайся хвалитись, краще потерпи

Рис .1 Робочий одяг

14.   У разі повної невдачі легше дивись на справу, спробуй заспокоїтись і знову розпочати роботу

15. Закінчив роботу — прибери все до останнього цвяха, а робоче місце вичисти

2)   У   шкільних   майстернях   учні   повинні   додержувати   встановлених   правил внутрішнього розпорядку.

До початку занять надіти спецодяг (халат або фартух і нарукавники (рисі)), на голову - берет або косинку; перевірити, як заправлені рукава, щоб не звисали. Приходити в майстерню до дзвінка, маючи при собі щоденник, зошит, підручник, олівець, лінійку, гумку. На початку занять оглянути своє робоче місце і підготувати його до роботи. Працювати тільки на своєму робочому місці й без дозволу вчителя не залишати його. Дбайливо зберігати інструменти, пристрої та інше обладнання; економко використовувати матеріали, за вказівкою вчителя припиняти роботу й уважно слухати його пояснення.

Під час перерви відчинити кватирки і вийти з майстерні.   Після   перерви  зайняти   своє  робоче  місце  й

продовжувати роботу. По закінченні роботи витерти й покласти на місце інструменти, пристрої, матеріали, прибрати робоче місце, здати готовий виріб, почистити одяг, вимити руки. Виходити з майстерні з дозволу вчителя.

3)   Для успішного  виконання всіх трудових завдань у майстернях треба добре засвоїти й акуратно виконувати правила безпечної роботи.

1.   Перевірити, чи правильно надітий спецодяг. Старанно підібрати волосся, заправити кінці косинки.

2.   Перевірити стан робочого місця, наявність і справність інструментів.

3.   Не залишати робоче місце без дозволу вчителя.

4.   З інструментами й матеріалами поводитись обережно.

5.   Під час роботи не розмовляти, не заважати працювати іншим.

6.   Не крутити без потреби ручки й важелі верстатів і верстаків, без дозволу вчителя не вмикати електричні прилади й устаткування.

7.   Не складати на робочому місці непотрібні інструменти й матеріали.

8.   Роботу можна виконувати тільки справними інструментами.

9.   Прибирати робоче місце щіткою (не можна здмухувати або змітати руками стружки, ошурки, тирсу).

VI.  Практична робота

6.1  Вступний інструктаж

Завдання . Ознайомитися із обладнанням в майстерні.

Учитель,   застосовуючи   метод   демонстрації,   спільно   з   учнями,   з'ясовує   які інструменти та обладнання знаходяться в майстерні.

6.2 Заключний інструктаж

Учитель   просить   дітей   уважно   переглянути   отриману   інформацію   і   коротко обговорити такі питання:

1.Навіщо потрібне робоче місце?

2.Чому так важливо правильно встановити висоту верстака?

З.Чому необхідно додержуватись правил безпечної праці?

VII.  Підсумок уроку.

7.1 Рефлексія (усвідомлення набутих знань, виконаної роботи)

1.  Що нового ви дізналися на уроці?

2.  Чи можна скористатись отриманими знаннями у повсякденному житті? Де, і за яких умов це може бути?

7.2 Заключна частина:

-           виставлення оцінок за роботу на уроці;

домашнє завдання: повторити правила безпечної праці та організації робочого місця в слюсарній майстерні.

Урок 13. Інструменти та пристрої для роботи з листовим металом ( 1 год.)

Мета уроку: Засвоєння знань про слюсарні вимірювальні та допоміжні інструменти. Формування знань про інструменти та пристрої для роботи з листовим металом. Розвивати пам'ять, цілеспрямованість, увагу. Виховувати основи культури праці.

Об'єкт навчальної праці: канцелярський бокс для олівців

Обладнання: Інструменти для розмічання (рисувалка, кутник, бородок, кернер тощо ) та пристроїв для роботи з листовим металом (лещата, оправки, слюсарні ножиці).

Тип уроку: Комбінований

Орієнтовний план проведення уроку

І.Організаційна частина (5 хв.)

II. Актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів (7 хв.)

III.  Мотивація навчально-трудової діяльності (2 хв.)

IV.  Повідомлення теми, мети, завдань уроку (1 хв.)

V.  Вивчення нового матеріалу (10 хв.)

VI.  Практична робота (15 хв.)

VII.  Підсумок уроку (5 хв.)

Хід уроку

І.Організаційна частина.

- Перевірка присутніх;

- Призначення чергових.

II. Актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів (методом бесіди з'ясовують питання):

1.        Назвіть які інструменти ви знаєте.

2.        З яким інструментом ви працювали у попередніх класах?

3.        Що таке інструмент? Яке його призначення? Який ви знаєте інструмент для листового металу9

III.   Мотивація  навчально-трудової діяльності. Учитель нагадує учням, що у попередніх класах вони ознайомились з тим, як обробляють картон, тканину, природні матеріали. На заняттях у майстерні вони можуть навчитись працювати з більш складним інструментом, конструювати і виготовляти відповідно більш складні вироби. Наприклад це можуть бути рухомі і нерухомі іграшки, речі побутового призначення, інструмент тощо. Здобуті знання та уміння можуть також стати у нагоді в повсякденному житті. Учитель  демонструє   об'єкти   праці   виготовлені   учнями   і   запитує   чи   хочуть   вони виготовляти такі речі? Якщо так, то цьому необхідно навчатись.

IV.  Повідомлення теми, мети, завдань уроку

V.  Вивчення нового матеріалу: План вивчення.

1) інструменти для розмітки;

2) допоміжні пристрої;

3) інструменти.

І) Інструменти для розмітки

Вироби виготовляють за технічним рисунком, який спочатку читають, а потім розмічають на металі.

Розмітку виконують за допомогою таких інструментів.

 

Рис. 1 Інструменти для розмітки

1.   Масштабні лінійки  виготовляють із сталі у вигляді    тонкої    стрічки.     Користуються    ними    для вимірювання розмірів і нанесення рисок під час розмічання.

На одному боці лінійки зліва направо нанесені міліметрові поділки. Кожні п'ять міліметрів відділені довшими поділками, а кожні десять ще довшими, біля ЯКИХ проставлені ЧИСЛа, ЩО вказують сантиметри.                  

2.  Кронциркуль застосовують для вимірювання розмірів круглих деталей.

3.  Рисувалку використовують для нанесення рисок на металі.

4.  Кутник слюсарний застосовують для розмічання на металі прямих кутів.

5.  Розмічальний циркуль використовується при розмічанні кресленні кола і

ДУГИ.

6.  Кернер — це стальний стержень діаметром 8—13 мм із загостреним кінцем. Він призначений для нанесення на заготовці невеликих заглиблень-лунок в центрі намічених отворів і на лініях розмітки

7. Бородок (пробійник) - стальний стержень діаметром 8—13 мм із обрізаним конічним кінцем. Він призначений для утворення в заготовці невеликих отворів. При вирубуванні отворів лист жерсті кладуть на торець дерев'яного бруска і ударяють молотком по бородку.

2) Допоміжні пристрої

Лещата      —      слюсарний      пристрій,      що призначений для утримання заготовки в необхідній позиції в процесі виконання технологічної операції. Лещата (рис. 2) мають дві губки: рухому 2 і нерухому і. Між губками затискують заготовку, яку треба обробити. Щоб затиснути її в лещатах, обертають вороток 4, тримаючи його так, як показано на малюнку. Не слід вільно відпускати вороток, бо він може впасти і верхньою потовщеною частиною прибити палець.

Добре затиснуту в лещатах заготовку можна розрубати, розрізати, зігнути, закрутити чи обпиляти. Звільнюючи затиснуту заготовку, її підтримують, щоб вона не впала на ноги.

Слюсарна плита - чавунний відливок призначений для виконання допоміжної ролі під час операцій, що потребують горизонтального розміщення заготовки (розмічання, гнуття, вирівнювання, рубання).

Оправки — слюсарне приладдя для гнуття та надання металевим заготовкам відповідних форм.

3)  Інструменти

Зубило - це металевий стержень, виготовлений з інструментальної високоякісної сталі. У ньому розрізняють робочу частину з ріжучою кромкою (лезом), стержень і головку. Робоча частина маг форму клина. Лезо зубила загострюють під різними кутами. Чим твердіший метал, тим кут загострювання більший: для сталі 60°. а для алюмінію і міді 30°...45°.

Ножиці слюсарними (ручні, важільні, електричні) призначені для різання (поділу) ножицями тонколистового металу на частини

Рис. 2. Лещата

Киянка (дерев"яний молоток) - призначений для гнуття або вирівнювання тонкого та м'якого листового металу

Напилок — це багатолезовий різальний інструмент, що призначений для обпилювання матеріалу і отримання порівняно високої точності і малої шорсткості поверхні заготовки (деталі), шо обробляється.

VI. Практична робота

6.1  Вступний інструктаж

Завдання. Ознайомитися із прийомами та правилами коректного та безпечного використання інструментів та пристроїв для роботи з листовим металом та дротом в слюсарній майстерні.

Учитель, застосовуючи метод демонстрації, спільно з учнями, з'ясовує які інструменти та обладнання знаходяться в майстерні.

6.2 Заключний інструктаж

Учитель просить дітей коротко обговорити такі питання: 1 .Що спільного в будові та призначенні ріжучих інструментів? 2.Що спільного в принципі дії всіх ріжучих інструментів? З.У чому головна відмінність вказаних інструментів?

VII. Підсумок уроку.

7.1  Рефлексія (усвідомлення набутих знань, виконаної роботи)

1.  Що нового ви дізналися на уроці?

2.  Чи можна скористатись отриманими знаннями у повсякденному житті? Де, і за яких умов це може бути?

7.2 Заключна частина:

виставлення оцінок за роботу на уроці;

-         домашнє   завдання:   повторити   правила   безпечного   використання розмічальних та різальних інструментів.

Урок 14,15. Прийоми розмічання на листовому металі. Підготовка до розмічання ( 2 год.)

Мета уроку: Засвоєння знань про прийоми розмічання. Формування знань про прийоми розмічання заготовки виробу на листовому металі та підготовчі роботи до розмічання та вмінь коректного використання розмічальних інструментів, та економного розмічання заготовки. Розвивати акуратність, точність під час виконання графічних зображень. Виховувати основи культури праці.

Об'єкт навчальної праці: канцелярський бокс для олівців.

Обладнання: масштабна лінійка, кутник, рисувалка, кернер, циркуль, молоток.

Тип уроку: Комбінований

Орієнтовний план проведення уроку

І.Організаційна частина (5 хв.)

II. Актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів (3 хв.)

III. Мотивація навчально-трудової діяльності (2 хв.)

IV.  Повідомлення теми, мети, завдань уроку (1 хв.)

V.  Вивчення нового матеріалу (10 хв.)

VI.  Практична робота (19 хв.)

VII.  Підсумок уроку (5 хв.)

Хід уроку

І.Організаційна частина.

-          Перевірка присутніх;

-          Призначення чергових.

II. Актуалізація опорних знань та життєвого досвіду.учнів (методом бесіди з'ясовують питання):

1.  Що таке креслення?

2. Для чого потрібно розмічання?

3.  Чому ми повинні використовувати відповідний інструментарій?

III.  Мотивація навчально-трудової діяльності. Учитель нагадує учням, що для якісного  виконання  виробу  однією  з  найважливіших умов  є  коректне перенесення зображення майбутньої деталі з графічної роботи на заготовку. Яким чином важливість цієї операції відображена у народній творчості.

IV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку

V. Вивчення нового матеріалу. План проведення.

1) підготовка заготовки до розмічання;

2) прийоми розмічання на листовому металі;

3) побудови розгортки об'ємних виробів;

1) На виробництві переважна більшість матеріалу надходить на обробку у вигляді заготовок. Підбираючи заготовку для розмічання розгортки, необхідно:

-    Встановити    придатність   заготовки   для    виготовлення    з   неї   виробу (перевірити розміри з урахуванням припусків на обробку);

-    Перевірити, цілісність заготовки (тріщин, надломів,...)

-    Підготовити заготовку до розмітки:

а) очистити від бруду та іржі металевою щіткою або наждачним папером; б)   покрити   (за  необхідністю)   поверхню  заготовки   крейдовим   розчином   або розчином мідного купоросу

2)  Заготовку треба спочатку розмітити, тобто накреслити на ній у натуральну величину осьові і контурні лінії, чітко позначити центри отворів майбутнього виробу. Розмічати треба точно й акуратно, бо від цього залежить якість виготовленого виробу.

Ви вже вивчали такі інструменти для розмічання металів як лінійки, кутники, рисувалки. Рисувалки виготовляють з твердої сталі і добре загострюють. Діаметр їх 3—5 мм.

Розглянемо тепер такі інструменти для розмічання металів, як слюсарний циркуль і кернер. При розмічанні за допомогою розмічального циркуля креслять різні кола і дуги. Кернер — це стальний стержень діаметром 8—13 мм із загостреним кінцем. Він призначений для нанесення на заготовці невеликих заглиблень - лунок в центрі намічених отворів і на лініях розмітки.

Для прискорення розмічання і тоді, коли треба нанести контури деталей, використовують шаблони

Для розмічання треба приготувати інструменти та заготовки для виготовлення деталі. Уважно вивчити креслення визначити за товстими лініями контури деталі і перевірити, чи проставлені всі потрібні розміри. Прочитати розміри довжини і ширини деталі.

Оглянувши і вимірявши заготовку, визначити, чи придатна вона для виготовлення деталі, чи ні. Розміри заготовки повинні бути з припуском на обробку. Іноді, щоб краще були помітні лінії розмітки, поверхню металу покривають лаком або фарбою.

Розмічати треба економно, щоб як найменше витрачалось металу на виготовлення виробів тому що, це в свою чергу зменшує вартість собівартість виробу і є одним з найважливіших аспектів підчас обґрунтування вибору об'єкта праці.

Розмічаючи той чи інший виріб, на заготовці вибирають місце для базової лінії, від якої будують контури виробу. Якщо заготовка має рівні кромки, то одну з них беруть за базову лінію і тоді розмічають від цієї кромки. Нехай, наприклад, треба розмітити прямокутник для побудови коробки або совка. Розглянемо три можливі випадки розмічання залежно від форми даної заготовки.

Перший випадок. Заготовка має дві рівні кромки, розміщені під прямим кутом одна до одної. Взявши за базові лінії кромки, відкладають ширину розгортки прямокутника і її довжину. Потім будують дві протилежні сторони прямокутника.

Другий випадок. На заготовці є одна рівна кромка, яку беруть за базову лінію. На цій кромці відкладають розмір однієї із сторін прямокутника і до неї добудовують весь прямокутник.

Третій випадок. Усі кромки заготовки нерівні. Проводять посередині заготовки лінію, яка буде базовою. На цій лінії відкладають довжину прямокутника. За допомогою кутника проводять лінії під прямим кутом до базової лінії. На цих лініях відкладають розміри сторін прямокутника, та замикають контур.

Під час розмічання деталі, точно масштабною лінійкою відкладають усі розміри. Найменша помилка при цьому зіпсує всю роботу, бо деталь, виготовлена за неправильною розміткою, матиме спотворений вигляд і буде забракована.

Розглянемо на прикладі, як правильно відкладати розміри масштабною лінійкою. Нехай на жерстяній заготовці треба провести лінію завдовжки 50 мм на відстані 17 мм від кромки заготовки. Для цього прикладають лінійку так, як показано на малюнку, а) і проводять рисувалкою коротеньку риску біля кінцевої кромки лінійки. Переміщають лінійку в інше положення б) і проводять ще одну коротеньку риску. Потім прикладають лінійку до двох, нанесених рисок і сполучають їх, провівши рисувалкою лінію. Після цього прикладають лінійку до проведеної лінії і рисувалкою роблять позначки

Щоб не допустити браку в роботі, після закінчення розмічання ще раз перевіряють відповідність і правильність усіх розмірів.

Рис. 1. Послідовність розмічання

Розмічання кола

Коли треба виконати розмітку кола або його частини, спочатку розмічають його центр. Розглянемо це на прикладі розмічання кришки циліндра, ескіз якої зображено на малюнку. Вимірюють лінійкою довжину і ширину заготовки і визначають, чи придатна вона за розмірами для виготовлення кришки. За допомогою лінійки і рисувалки відкладають половину розміру довжини заготовки і наносять лінію 1. Відкладають половину ширини заготовки і наносить лінію 2. У місці перетину цих ліній кернером намічають центр кола кришки.

Кернування виконують так. У ліву руку беруть кернер, а п праву - молоток.

Рис. 2. Розмічання отворів

Рис. 3. Розмічання кола

Підносять кернер до місця перетину, ліній і боком опускають його вістря на перетин. Спираючись вістрям на точку перегину ліній, надають кернеру вертикального положення і молотком ударяють по ньому. Після першого удару оглядають утворену лунку. Якщо вона збігається з точкою перетину ліній, розмітку центра виконано правильно, якщо не збігається - кернування повторюють спочатку.

Коли треба поглибити лунку, в неї встановлюють вістрям кернер і один раз ударяють молотком. Ударяти по кернеру два чи більше разів не можна, бо після кожного удару кернер підскакує і вістря його утворює нову лунку. А для точного розмічання потрібна тільки одна лунка.

Недодержання цього положення може призвести до зайвих лунок (центрів розмічуваних кіл), а отже, і до невірного розмічання заготовки.

Після розмічання центра кола беруть розмічальний циркуль і розводять його ніжки так, щоб відстань між ними дорівнювала радіусу кола. Цю відстань вимірюють лінійкою. Впевнившись в тому, що циркуль встановлено правильно, одну його ніжку опускають у лунку центра кола. Правою рукою тримають циркуль за головку, а лівою беруть за вільну ніжку і описують нею лінію. Рукою, що тримає головку циркуля, натискують на ніжку, встановлену в лунку центра кола. Якщо цього не зробити, циркуль зіскакуватиме з місця і якість розмітки погіршиться.

Часто розмітку на металі виконують за шаблоном, який можна вирізати  з  цупкого  паперу  або  картону.   Перевага такого  методу полягає у швидкості розмітки великої кількості однакових деталей, що в свою чергу підвищує продуктивність праці за рахунок високої ефективності трудової діяльності та зменшує собівартість виготовленої продукції.

Шаблон виготовляють так: на картоні або на цупкому папері креслять виріб або окремі його деталі і акуратно їх вирізують. Готовий шаблон накладають на метал і обводять його контури рисувалкою. На металі залишиться розмітка виробу.

3) В слюсарній справі часто доводиться виготовляти об'ємні вироби із листового металу. При розмічанні таких заготовок потрібно вміти вірно обирати розміри, щоб після вирізання і згинання виріб прийняв необхідну форму та розміри. Для знаходження дійсних розмірів заготовок потрібно виконати розгортку виробу, тобто зобразити його контури на площині ( на листі жерсті)

Наприклад, розгортка циліндра на площині - це прямокутник висота якого дорівнює висоті циліндра, а довжина - довжині окружності основи циліндра.

При виконанні повної розгортки потрібно враховувати припуск, потрібний на утворення шва. Більшість виробів із жерсті мають декілька згинів. Розгортку такого виробу виконувати складніше, ніж розгортку циліндра. Знайомлячись із будовою куба, бачимо, що він має 6 однакових граней. В розгортці куба до розмірів граней додають припуск на шов ( для з'єднання ). Лінії розгортки, по яким проводять згинання, називаються лініями згину.

Виконання розмітки на листовому металі виконують як інструментами для розмітки (лінійка, кутник, кернер,... ), так і по шаблону.

Послідовність розмічання

1.         вивчити креслення деталі ( виробу );

2.         визначити базову лінію, від якої будуть відкладатися всі розміри;

3.         за   допомогою   лінійки,   рисувалки   чи   циркуля   перенести   розміри   на заготовку.

Проводять спочатку всі горизонтальні лінії, а потім вертикальні.

Далі проводять похилі лінії, окружності та заокруглення;

4.         накреняють центри отворів в розгортках;

5.         перевіряють правильність розмітки по кресленню;

6.          на заготовках із білої жерсті, оцинкованого заліза, а також із м'яких металів (алюмінію, міді) лінії розмічають олівцем;

7.         при розмічанні за шаблоном необхідно: а) наложити шаблон на заготовку та обвести його зовнішній контур рисувалкою; б) розмітити лінії згину та місця отворів по кресленню інструментами.

VI. Практична робота

6.1  Вступний інструктаж

Завдання 1. Виконати розмітку деталей, що необхідні для виготовлення виробу. Завдання 2. Виконати розмітку кола та розгортку куба

6.2 Поточний

-    Слідкувати за економністю використання матеріалу

-    Додержуватись правил техніки безпеки при роботі з листовим металом

6.3 Заключний

Аналіз виконаних робіт, відзначення кращих.

VII. Підсумок уроку.

7.1  Рефлексія (усвідомлення набутих знань, виконаної роботи)

1.  Що нового ви дізналися на уроці?

2.  Чи можна скористатись отриманими знаннями у повсякденному житті? Де, і за яких умов це може бути?

7.2 Заключна частина:

виставлення оцінок за роботу на уроці;

домашнє завдання: повторити правила розмічання, правила безпечної роботи з листовим металом.

Урок 16. Прийоми різання слюсарними ножицями (1 год.)

Мета уроку: Формування знань про різання листового металу та вмінь виконувати різання слюсарними ножицями. Розвивати працьовитість, увагу. Виховувати акуратність, дисциплінованість, основу культури праці.

Об'єкт навчальної праці: канцелярський бокс для олівців

Обладнання: масштабна лінійка, олівець, рисувалка ножиці, лещата.

Матеріали: жерсть (1 мм), алюмінієвий дріт

Тип уроку: Формування практичних вмінь і навичок.

Орієнтований план проведення уроку

I. Організаційна частина (1 хв.)

II.  Актуалізація опорних знань (4 хв.)

III.  Мотивація навчально-трудової діяльності (2 хв.)

IV.  Повідомлення теми, мети, завдань уроку ( 1 хв.)

V.  Вивчення нового матеріалу ( 8 хв.)

VI.  Практична робота (24 хв.)

VII.  Підсумок уроку (5 хв.)

Хід уроку

I. Організаційна частина.

Перевірка присутніх; Призначення чергових.

II. Актуалізація опорних знань (методом «мікрофон» з'ясовують питання):

1.Перерахуйте операції (у відповідній послідовності), які необхідно виконати

під час виготовлення вашого проекту.

2. Що спільного, на вашу думку, в різальній частині слюсарних інструментів? ІІІ. Мотивація навчально-трудової діяльності

Уміння, які ви отримаєте на цьому уроці можуть стати вам у нагоді не лише для реалізації вашого проекту, але й для виконання тих робіт, які завжди є необхідною умовою успішного ведення домашнього господарства.

IV.  Повідомлення теми, мети, завдань уроку

V. Вивчення нового матеріалу. План вивчення.

1) поняття про інструменти для різання листового металу.

2) різання листового металу слюсарними ножицями.

1) Існує два способи поділу листового металу на частини це рубання та різання Рубанням  називається операція,  при якій за допомогою зубила і слюсарного молотка із заготовки видаляють шар металу або розрубують її. Фізична основа рубання -це дія клиновидну форму якого мас робоча (різальна) частина зубила. Рубання застосовують у тих випадках, коли обробляти заготовки на верстаті важко або нераціонально. Рубанням видаляють (зрубують) із заготовки нерівності металу, знімають тверду кірку, окалину, гострі кромки деталі, вирубують пази і канавки, розрубують листовий метал на частини. Рубання виконується, як правило, в лещатах. Розрубувати листовий метал можна на плиті. Основний робочий (різальний) інструмент при рубанні - зубило, а ударний - молоток.

Кут загострення її вибирають залежно від твердості матеріалу, шо обробляється. Рекомендуються такі кути загострення: для твердих матеріалів (тверда сталь, чавун) 70°; матеріалів середньої твердості (сталь) 60°; м'яких матеріалів (мідь, латунь) 45°; алюмінієвих сплавів 35°.

Робоча й ударна частини піддаються термічній обробці (загартуванню й відпусканню). Ступінь загартування зубила можна визначити, провівши напилком по його загартованій частині: якщо напилок не знімає стружку, а ковзає по поверхні, то зубило загартоване добре.

Для вирубування вузьких пазів і канавок користуються зубилом з вузькою різальною кромкою - крейцмейселем. Таким зубилом можна знімати і широкі шари металу: прорубують канавки вузьким зубилом, а виступи, що залишилися, зрубують широким. Для вирубування профільних канавок (півкруглих, двогранних тощо) застосовують спеціальні крейцмейселі - канавочники, що відрізняються від звичайних тільки формою ріжучої кромки.

Слюсарні молотки, що застосовуються при рубанні металів, бувають двох типів: з круглим і квадратним бойком. Основною характеристикою молотка є його маса. Для рубання металів застосовують молотки масою від 400 до 600 г.

Рубання металів — операція дуже трудомістка. Щоб полегшити працю і підвищити її продуктивність, використовують механізовані інструменти. Серед них найпоширеніший пневматичний рубальний молоток. Він приводиться в дію стиснутим повітрям, що подасться шлангом від постійної пневматичної мережі або пересувного компресора

2) Тонколистовий метал найчастіше ріжуть слюсарними ручними і важільними ножицями. Різання ножицями полягає в поділі листового матеріалу на частини.

Під час різання металу за допомогою ножиць бічні поверхні щік ножиць слід весь час щільно притискувати одну до одної, а ножиці відкривати так, щоб вони добре захвачували метал і різали середньою частиною лез. Натискувати на ручки треба плавно, без ривків і різких рухів. Щоб лінії розрізу були рівні, лист металу тримають перпендикулярно до поверхні щік ножиць. Рухаючи ножиці, треба уважно стежити за лініями розмітки.

Слюсарні ручні ножиці мають короткі ріжучі леза і подовжені ручки. Під тиском двох лез, що рухаються назустріч одне одному, метал розтинається в місці стиснення. Для

зручності нижню ручку кладуть на край верстака або ж кріплять у слюсарних лещатах Правою рукою натискують на верхню ручку ножиць, а лівою подають заготовку на себе, трохи піднімаючи її. Лезо спрямовують точно по лінії розмічання. При вирізуванні по криволінійному контуру не варто зразу різати по лінії розмітки. Спочатку вирізають частину листа металу, залишаючи припуск для остаточного вирізання по контуру.

Важільними ножицями розрізати листовий метал можна швидше і з меншими зусиллями. Ці ножиці складаються з корпусу /. приєднаного до стола або масивної підставки. До корпусу кріпиться нерухомо лезо 5. Рухоме лезо 4 приводиться в рух ручкою 3. Лист металу кладуть між лезами, закріплюють упором 2 під прямим кутом до лез і натискують на рукоятку 3. При цьому лист розрізується.

Працюючи з слюсарними ножицями, треба додержувати правил безпечної роботи:

•      Не тримати ліву руку близько до лез ножиць;

•      Не тримати пальців на лінії розрізу;

•      Ручні ножиці надійно закріплювати в лещатах;

•     Не можна перевіряти якість розрізу рукою тому що в різання важільними ножицями         стежити, щоб не поранити ними рук і не порвати одяг;

VI. Практична робота.

6.1  Вступний інструктаж.

Завдання.

Вирізати ножицями заготовки для совків.

-     акцентувати   увагу  учнів   на  те,   що  різання   заготовки   починають  з зовнішньої сторони розмітки залишаючи невеликий припуск на обробку

-     пояснити,   що  для  того  аби   не  ушкодити   руку,   якою  притримують заготовку слід, бути обережними з кромками, що утворились після виконання операції;

6.2 Поточний інструктаж.

Під час роботи звертати увагу учнів "на те, шоб:

-     заготовку слід тримати лівою рукою, не ближче ніж за 10 см від прорізу;

-    заготовка під час роботи повинно рухатись точно перпендикулярно до площини ножиць:

-     при різанні всю увагу необхідно зосередити на лінію розмітки.

6.3 Заключний інструктаж.

-    знову звернути увагу дітей на дотримання правил безпеки (повторюють учні);

-     перевірка виконаного завдання;

-     визначення найкращої роботи.

 VII. Підсумок уроку.

7.1  Рефлексія (методом «мікрофон»)

1.  Що нового ви дізналися на уроці?

2.  Чи можна скорисіатись отриманими знаннями у повсякденному житті? Де, і за яких умов це може бути?

7.2 Заключна частина:

-     виставлення оцінок за роботу на уроці;

-     домашнє   завдання:   повторити   теоретичну   частину   матеріалу   щодо операції рубання і а різання.

Урок 17. Технологія виготовлення деталей (1 год.)

Мета уроку: Засвоєння знань про технологію виготовлення виробів

з дроту та тонколистового металу. Формування знань про технологію виготовлення виробів з дроту та листового металу. Розвивати працелюбність, працьовитість Виховувати акуратність, дисциплінованість та основи культури праці.

Об'єкт навчальної праці: совок.

Обладнання: Масштабна лінійка, олівець, рисувалка, ножиці, заготовка, лещата, молоток, зубило.

Матеріали: Жерсть (1 мм), дріт (2мм).

Тип уроку: Комбінований.

Орієнтований план проведення уроку

I. Організаційна частина (1 хв.)

II. Актуалізація опорних знань (4 хв.)

III.  Мотивація навчально-трудової діяльності (2 хв.)

IV.  Повідомлення теми, мети, завдань уроку ( 1 хв.)

V.  Вивчення нового матеріалу ( 10 хв.)

VI.  Практична робота (22 хв.)

VII. Підсумок уроку (5 хв.)

Хід уроку

I. Організаційна частина.

—  Перевірка присутніх;

-  Призначення чергових.

II. Актуалізація опорних знань (методом «мікрофон» з'ясовують питання):

[.Перерахуйте операції (у відповідній послідовності), які необхідно виконати під час виготовлення вашого проекту.

2.  Чому, на вашу думку, вони повинні відбуватись саме в такій послідовності?

3. Які ви знаєте робітничі професії, назвіть професії ваших батьків?

III.  Мотивація навчально-трудової діяльності

Уміння, які ви отримаєте на цьому уроці можуть стати вам у нагоді не лише для реалізації вашого проекту, але й для виконання тих робіт, які завжди є необхідною умовою успішного ведення домашнього господарства.

IV.  Повідомлення теми, мети, завдань уроку

V. Вивчення нового матеріалу. План вивчення.

1) поняття про технологію виготовлення виробів з дроту.

2) поняття про технологію виготовлення виробів з листового металу.

1) ІЗ дроту можна виготовити багато різних і корисних виробів. Але перш ніж розпочати роботу, дріт треба акуратно випрямити. Короткі куски дроту випрямляють молотком, легенько постукуючи по випуклих місцях, або плоскогубцями. Тонкий дріт випрямляють за допомогою спеціального присгрою або стержня, затиснутого в лещатах.

Мідний і алюмінієвий дріт правлять киянкою.

Гнути тонкий дріт можна круглогубцями, плоскогубцями, а також за допомогою пристроїв. Відрізують дріт кусачками.

Спіральні витки намотують на круглі стержні. Стержень разом з одним кінцем дроту затискують у лещатах. Потім, натягуючи дріт, щільно, без пропусків, укладають виток до витка. Якщо розрізати спіраль, витки розпадуться на кільця. Із кілець можна зробити ланцюжки; кільця використовують також для підвішування завіс, портьєр та ін.

Із   дроту   завтовшки   до   2   мм   можна   виготовити   головоломки.   Для   цього головоломку треба чітко намалювати на папері, потім зігнути.

Навчившись випрямляти, гнути, намотувати й різати дріт, можна виготовляти з нього різні корисні вироби.

2)   Перш  ніж  розпочати  виготовлення  виробу,  треба розібратися  в  готовому малюнку або створити новий,  потім  вибрати матеріал для заготовки.  Виготовляючи вироби з жерсті, її випрямляють киянками на металевій плиті, а дуже тонкі листи (до 0,2 мм) дерев'яними брусками.  На випрямленій заготовці роблять розмічання,  потім  по рисках вирізують виріб. Жерсть розрізують слюсарними ручними ножицями. Спочатку вирізують основну заготовку, потім — усі інші сторони по рисках розмітки. Після цього починають згинати заготовку на відповідній оправці.

Розрізуючи і згинаючи метал, будьте уважні, щоб не поранити руки. Під час різання підтримуйте пальцями лівої руки матеріал не ближче ніж за 30мм від лінії різання. Заготовку треба періодично пересувати ближче до осі ножиць, щоб зменшити зусилля різання.

Щоб виготовляти об'ємні вироби з жерсті, треба вміти користуватись кресленнями, розмічати заготовки, вирізувати і згинати метал по лініях розмічання, з'єднувати окремі деталі і частини виробу фальцьовим швом, заклепками, точковим електрозварюванням, виконувати антикорозійну обробку або фарбувати та лакувати.

Часто один предмет виготовляють із різних матеріалів: деревини, жерсті, дроту, органічного скла тощо.

3)  3 листовим металом працюють люди різних професій: жерстяники, слюсарі-вентиляційники, покрівельники, штампувальники та багато інших. Без людей названих професій не можуть працювати машинобудівні і приладобудівні підприємства, галузі літакобудування і харчова промисловість. Кожен з вас може назвати чимало виробів з чорного  і  кольорового листового  металу,  що  використовуються  в  побуті.   Це  відра, чайники, самовари, баки для питної води, тази, вентиляційні і водостічні труби та ін.

Усім, хто працює з тонким листовим металом, треба знати види і властивості матеріалів, способи користування інструментами, пристроями, верстатами, правила і способи обробки заготовок, послідовність виготовлення виробів, вимоги до їх якості.

Багато виробів із жерсті мають складну форму, тому не кожний зможе їх виготовити. Для цього потрібні знання не тільки шкільних предметів, а й спеціальна підготовка.

Чим краще людина володіє таємницями обробки жерсті, тим вища її кваліфікація.

VI. Практична робвта.

6.1  Вступний інструктаж.

Завдання.

1.Вирізати ножицями заготовки для совків.

-     Виконати заклепки з дроту.

-     Виконати складання канцелярського боксу

6.2 Поточний інструктаж.

Під час роботи звертати увагу учнів на те, щоб:

-     заготовку слід тримати лівою рукою, не ближче ніж за 10 см від прорізу;

-     заготовка під час роботи повинно рухатись точно перпендикулярно до площини ножиць;

-     при різанні всю увагу необхідно зосередити на лінію розмітки.

6.3 Заключний інструктаж.

-     знову звернути увагу дітей на дотримання правил безпеки (повторюють учні);

-     перевірка виконаного завдання;

-     визначення найкращої роботи

VII. Підсумок уроку.

7.1  Рефлексія (методом «мікрофон»)

1. Що нового ви дізналися на уроці?

2.  Чи можна скористатись отриманими знаннями у повсякденному житті? Де, і за яких умов це може бути?

7.2 Заключна частина:

—  виставлення оцінок за роботу на уроці;

— домашнє  завдання:   повторити  матеріал  про  технологію  виготовлення виробів з дроту та листового металу.

Урок 18. З'єднання деталей з тонколистового металу ( 1 год.)

Мета уроку: Засвоєння знань про технологічну послідовність з'єднання деталей з тонколистового металу однофальцевим швом, заклепками; правила техніки безпеки під час з'єднання деталей. Формування вміння виконувати однофальцевий шов. Розвивати окомір, увагу, точність трудових дій. Виховувати культуру праці, акуратність, працелюбність.

Об'єкт навчальної праці: циліндр.

Обладнання, лінійка, рисувалка, киянка, лещата.

Тип уроку: Комбінований.

Орієнтовний план проведення уроку

І.Організаційна частина (1 хв.)

II. Актуалізація опорних знань (7 хв.)

III.  Повідомлення теми, мети завдань уроку (2 хв.)

IV.  Мотивація навчально-трудової діяльності (2 хв.)

V.  Вивчення нового матеріалу (8 хв.)

VI. Практична робота (20 хв.)

VII.  Підсумок уроку (5 хв.)

Хід уроку

І.Організаційна частина.

—        Перевірка присутніх;

—        Призначення чергових

II. Актуалізація опорних знань (методом бесіди з'ясовують питання):

1. Назвіть правила техніки безпеки, яких необхідно дотримуватися в слюсарній майстерні?

2. Які ви знаєте інструменти та пристрої для роботи з листовим металом і вкажіть    їх    призначення?     (можливе    застосування     інтерактивного    методу "мікрофон").

3. Як різати листовий метал ножицями?

4. Які особливості різання листового металу важільними ножицями?

ІІІ. Мотивація навчально-трудової діяльності. Сьогодні ми ознайомимося із способами з'єднання деталей з листового металу. Завдяки отриманим знанням та вмінням (виконувати однофальцевий шов) ви зможете виготовляти не лише циліндр, а також багато інших цікавих речей, що може стати вам у нагоді в домашньому господарстві.

IV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку.

-   пояснювати процес з'єднання деталей.

V.  Вивчення нового матеріалу. План вивчення.

1)  прийоми з'єднання деталей однофальцевим швом;

2) види заклепок та способи з'єднання деталей за їх допомогою.

3) поняття про художнє (ескізне) конструювання як складову частину проектування.

1) Для з'єднання деталей з жерсті застосовують різні способи. Найбільше простій — з'єднання деталей простим швом. Таке з'єднання часте використовується в різного роду слюсарних роботах: при виготовленні посуду з білої жерсті, різних ємностей для сипучих продуктів і рідин і т.п. 2) Заклепувальні з'єднання

Мал 1.

Деталі з листового металу часто з'єднують за допомогою заклепок. Таке з'єднання деталей називають заклепувальним швом, а процес з'єднання - клепанням. Усі конструктивні елементи і розміри шва заклепувального з'єднання на кресленні зображують так, як показано на рис. 1, де а — відстань між центрами заклепок, бг і ба— відстань від кромок, Ь — ширина заклепувального шва, гі і т2-товщини деталей 1 і 2.

При з'єднанні заклепками деталей, накладених один на одного, необхідно спочатку зробити отвори. Отвори в металі вирубують або свердлять. Невеликі отвори вирубують пробійниками - сталевими стрижнями з щільно обрізаним конічним кінцем. Ними також розширюють уже пробиті отвори. При вирубці отворів метал кладуть на торець    дерев'яного    бруска    на    свинцеву    пластинку.

Мал. 2

Пробійник ставлять вертикально в розмічену крапку і вдаряють по ньому молотком (рис. 2). Краї вирубаного отвору вирівнюють із зворотної сторони легким ударом молотка.

Точні і чисті отвори в металі можна одержати тільки при свердлінні свердлом потрібного діаметра.

Під час свердління невеликих заготовок з тонкого листового металу їх варто тримати в лівій руці пасатижі чи ручними тисками. Під заготовку при цьому обов'язково кладуть дерев'яний брусок.

Деталі, що з'єднуються, накладають один на одного так, щоб отвори співпали між собою. У ці отвори вставляють заклепки відповідного діаметра і з потрібною формою голівки. Довжина заклепок повинна бути дещо більша товщини деталей, що з'єднуються. Гак, для одержання напівкруглої голівки довжина виступаючого стрижня заклепка повинна бути в півтора рази більше діаметра заклепки.

За допомогою спеціальних інструментів - обжимки і підтримки листи, що з'єднуються, легкими ударами молотка щільно осаджують навколо виступаючого кінця заклепки. Обжимку підбирають так, щоб її отвір був небагато більше діаметра заклепки і щоб глибина отвору перевищувала довжину виступаючої частини заклепки. При формуванні замикаючої голівки заклепки молоток не повинний торкати поверхню деталей, що з'єднуються, щоб не пошкодити їх.

Правила безпечної роботи при клепці

1.  Перед роботою перевірити надійність молотка.

2.  Удари молотком наносити по центру ударної частини інструментів.

VI. Практична робота

Завдання. Виготовити циліндр з тонколистового металу (можлива робота у парах).

Вступний інструктаж.

•    учитель формує пари;

• схематично малює на дошці однофальцевий шов.

Поточний інструктаж

•       при необхідності учитель регламентує час на виконання операцій.

VII. Підсумок уроку.

7.1  Рефлексія

Учитель пропонує запитання:

1.Якими способами можна з'єднати деталі з жерсті? 2.Як з'єднати деталі з жерсті за допомогою заклепок?

7.2 Заключна частина:

-  виставлення оцінок за роботу на уроці;

-  домашнє завдання: основні положення конспекту.

Урок 19. Контактне електрозварювання тонкого листового металу. Професія електрозварювальника (1 год.)

Мета уроку: Засвоєння знань про контактне електрозварювання деталей з жерсті; професію електрозварювальника. Виховувати повагу до людей праці. Розвивати увагу, світогляд.

Обладнання: зразки зварених деталей.

Тип уроку: Засвоєння нових знань.

Орієнтовний план проведення уроку

І.Організаційна частина (2 хв.)

II.  Актуалізація опорних знань (5 хв.)

III.  Мотивація навчально-трудової діяльності (3 хв.)

IV.  Повідомлення теми, мети, завдань уроку (2 хв.)

V.  Вивчення нового матеріалу (ЗО хв.)

VI. Підсумок уроку (3 хв.)

Хід уроку

І.Організаційна частина.

-        Перевірка присутніх

-        Призначення чергових

II. Актуалізація опорних знань (методом бесіди з'ясовують питання):

1.       Якими способами можна з'єднати деталі з жерсті?

2.       Яка послідовність з'єднання деталей заклепками?

3.       Правила безпеки праці під час слюсарних робіт.

III.   Мотивація  навчально-трудової діяльності. На попередньому занятті ми з вами ознайомилися з двома способами з'єднання деталей з тонколистового металу. Але є ще один  спосіб - зварювання.  Найчастіше  вино  використовується  під час збирання автомобілів на автозаводах. Зварювання виконують електрозварювальники, з професією яких ми з вами також познайомимося.

IV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку.

Учитель записує на дошці тему уроку та повідомляє (записує) дидактичні завдання: Знати сутність точкового зварювання; Знати в чому полягає професія зварювальника.

V. Вивчення нового матеріалу. План вивчення.

1)  точкове електрозварювання (доцільно провести екскурсію на виробництво (по можливості)).

2)  професія електрозварювальника (доцільно запросити представника даної професії (можливо з батьків)).

1)   Електричне   зварювання   металів   —   це   нероз'ємне   з'єднання   деталей   за допомогою нагрівання їх до пластичного чи рідкого стану в місцях з'єднання.

Властивість електричного струму розплавляти метал відкрила ще в 1802 р. росіянин учений В. В. Петров. У 1882 р. російський винахідник Н. Н. Бенардос розробив спосіб електрозварювання, а в 1890 р. інший росіянин учений - Н. М. Славянов запропонував зварювати металеві деталі електродом, що плавиться, як це робиться і зараз.

На сучасних підприємствах дуже широко застосовують електрозварювання точкове для з'єднання деталей з листового металу і дроту. Процес зварювання складається в тому, що місця з'єднання нагрівають і одночасно стискають деталі в Мал.1 цьому місці. Апарат для точкового електрозварювання показаний на малюнку 1. Його основними робітниками частинами є два електроди зі сплавів міді, що одночасно стискають деталі, що зварюються.

На малюнку 2 можна побачити дві деталі, стиснуті електродами 2. У цей час через деталі в місці здавлювання проходить великої сили електричний струм, і в точці 1 температура сильно підвищується. Частина розплавленого металу з однієї деталі переходить в іншу. Після остигання деталі стають нероз'ємними електрозварювання, не перевищує 1 секунди.

Мал. 2

2) Часто в домашньому господарстві виникає необхідність з'єднати металеві деталі різних речей: металевої огорожі, системи опалення, виготовлення каркасів тощо. Ці з'єднання, як ви вже знаєте, можна виконувати за допомогою електрозварювання, яке виконує електрозварник. Електрозварник повинен добре знати властивість різних видів листової сталі і жерсті, володіти інструментами, необхідними для електрозварювання, чітко дотримуватися правил безпечної роботи.

Щоб працювати з зварювальним апаратом, необхідно добре знати фізику, оскільки в процес зварювання покладено фізичні процеси. Електрозварник повинен мати добрий зір і дотримуватися високої точності в своїй роботі. Якщо зварювальник неточно з'єднає стінки ємності для рідини, то вода буде витікати з неї. Тому потрібно пам'ятати, що виконати роботу без браку може лише той, хто вміє організувати своє робоче місце, спланувати роботу, користатися інструментами, застосовувати різні пристосування для підвищення ефективності своєї праці.

VI. Підсумок уроку

6.1  Рефлексія:

Учитель просить кожного учня повідомити.

1. Як здійснюється процес зварювання?

2.  Що повинен знати і вміти електрозварювальник?

6.2 Заключна частина:

-    виставлення оцінок за роботу на уроці;

-   домашнє    завдання:     відшукати    цікаву    інформацію    про    професію електрозварювальника.

Урок 20. Види оздоблення виробів з жерсті та дроту (1 год.)

Мета уроку: Засвоєння знань учнями про види оздоблення виробів з тонколистового металу та дроту. Формування вмінь фарбувавати та лакувати. Розвивати просторову уяву, увагу, абстрактне мислення. Виховувати культуру праці, акуратність.

Об'єкт навчальної праці: коробочки для дрібних деталей, циліндр.

Обладнання: щіточки для фарбування, фарба, лак.

Тип уроку: Комбінований.

Орієнтовний план проведення уроку.

І.Організаційна частина (1 хв.)

II. Мотивація навчально-трудової діяльності (4 хв.)

III. Повідомлення теми, мети, завдань уроку (2 хв.)

IV.  Вивчення нового матеріалу (7 хв.)

V.  Повторення раніше вивченого матеріалу (5 хв.) VI Практична робота (20 хв.)

VII. Підсумок уроку (6 хв.)

Хід уроку

 І.Організаційна частина.

-  Перевірка присутніх

-  Призначення чергових

II.  Мотивація иавчально-трудової діяльності. На попередніх заняттях ми з вами ознайомлювалися з способами з'єднання дегалей виробів з жерсті. Сьогодні ми навчимося оздоблювати вироби з тонколистового металу та дроту. Набуті уміння можуть стати вам у нагоді коли ви будете виготовляти в майбутньому необхідні у господарстві речі.

III. Повідомлення теми, мети, завдань уроку.

Учитель записує на дошці тему уроку та повідомляє (записує) очікувані результати: знати види оздоблення виробів з жерсті;

  •  вміти проводити підготовку до фарбування чи лакування.

IV. Вивчення нового матеріалу.

План вивчення

1) Правила техніки безпеки під час фарбування чи лакування;

2) Види оздоблення виробів.

1) Правила безпечної роботи при обробці готових виробів:

1.  Забороняється користуватися фарбою поблизу джерел вогню або нагрітих предметів.

2.  Не    можна    нагромаджувати    промаслені    ганчір'я:    вони    можуть самозайматися.

3.  Фарбуючи   або   лакуючи   вироби,   потрібно   постійно   провітрювати приміщення.

2) Для поліпшення зовнішнього вигляду виробу з металу і з метою його захисту від корозії його фарбують або лакують. Процес обробки виробів з металу складається з таких операцій:

1. Антикорозійна обробка:

а)обробка поверхні виробу напилками або наждачним папером; б)знежирення;

в)ґрунтування, тобто нанесення спеціального розчину, (грунту) для кращого зчеплення лакофарбових матеріалів з поверхнею виробу;

г) шпаклювання, тобто забивання дрібних подряпин і вм'ятин на поверхні.

2. Декоративна обробка:

а)покриття поверхні фарбами й емалями;

б)лакування різними лаками.

Щоб приготувати .міцний грунт, додають незначна кількість фарби в оліфу. Цим розчином і ґрунтують поверхню. Після просихання виріб шпаклюють спеціальною пастою, що називається шпаклівкою, і знову сушать. Останній етап обробки виробів з металу - фарбування або лакування. Вид остаточної обробки (так само, як і фарби чи лаки) вибирають у залежності від призначення деталі або виробу.

При фарбуванні необхідно:

1.  Ретельно розмішати фарбу чи емаль перед фарбуванням.

2.  Фарби й емалі наносити за допомогою щіточки.

3.  Наносити фарбу тонким шаром.

4.  Розтирати фарбу щіточкою по поверхні

V. Повторення раніше вивченого матеріалу.

Методом бесіди учитель обговорює разом з дітьми наступні питання:

І.Як можна оздобити вироби з металу?

2 Як правильно підготувати поверхню деталі до оздоблення?

З.Які ви знаєте правила безпечної роботи під час фарбування чи лакування?

VI.  Практична робота.

6.1  Вступний інструктаж.

Завдання. Виконати всі роботи суворо дотримуючись правил техніки безпеки, нагадати про організацію робочого місця;

6.2 Поточний інструктаж:

слідкувати за роботою учнів; звернути увагу на дотримання правил ТБ;

зупиняти роботу, якщо помилки в роботі повторюються і давати пояснення щодо їхнього усунення;

6.3 Заключний інструктаж:

демонстрація кращих робіт;

вказати на найбільш поширені помилки та шляхи їхнього усунення.

VII. Підсумок уроку.

7.1  Рефлексія (методом бесіди або інтерактивним методом „мікрофон"): Учитель просить кожного учня повідомити:

1. Що ми робили на уроці?

2.  Що нового ви дізналися на уроці?

3.  Чи можете ви отримані знання використати у своєму житті?

7.2 Заключна частина:

виставлення оцінок за роботу на уроці; домашнє завдання: вивчити теоретичний матеріал

Урок 21. Оздоблення виробу фарбуванням або лакуванням (1 год.)

Мета уроку: Формування практичних вмінь і навичок шліфувати, ґрунтувати та фарбувати деталі та вироби з тонколистового металу. Розвивати уяву, увагу. Виховувати інтерес до роботи з різними матеріалами, працелюбність.

Об'єкт навчальної праці: виріб з жерсті

Обладнання: фарба, лак, розчинник, щіточка.

Тин уроку: Формування практичних вмінь та навичок.

Орієнтовний план проведення уроку

І.Організаційна частина (2 хв.)

II. Повторення раніше вивченого матеріалу (5 хв.)

III.  Мотивація навчально-трудової діяльності (4 хв.)

IV.  Повідомлення теми, мети, завдань уроку (2 хв.)

V. Практична робота (26 хв.)

VI.  Підсумок уроку (6 хв.)

Хід уроку І.Організаційна частина.

-        Перевірка присутніх

-        Призначення чергових

II. Актуалізація опорних знань (методом бесіди з'ясовують питання): 1.Назвіть правила безпечної роботи під час фарбування чи лакування? 2.Як підготувати виріб до фарбування?

З Які правила фарбування деталей чи виробу?

III.  Мотивація навчально-трудової діяльності. Для того щоб виріб був гарний необхідно його пофарбувати або полакувати Отже ми сьогодні навчимося фарбувати металеві поверхні.

IV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку:

V.  Практична робота. 5.1. Ввідний інструктаж.

Завдання 1. Пофарбувати поверхню фарбою. Завдання 2. Пофарбувати поверхню лаком.

5.2 Поточний інструктаж

-  нагадати учням про необхідність вентиляції;

-  звернути увагу на роботу учнів.

 5.3 Заключний інструктаж.

Аналіз виконаних робіт, відзначення кращих.

VI. Підсумок уроку.

6.1 Рефлексія.

Учитель просить кожного учня повідомити (методом «мікрофону»): І.Що ви навчилися на уроці?

2.Які особливості має лакування і фарбування? 6.2 Заключна частина:

-   виставлення оцінок за роботу на уроці.

Урок 22. Оцінка виробів (1 год.)

Мета уроку: Засвоєння знань про оцінку виробу, його відповідність технічному малюнку. Формування вмінь користуватися вимірювальними пристроями. Розвивати увагу, уяву, світогляд. Виховувати акуратність, допитливість, точність.

Об'єкт навчальної діяльності: зразки виробів.

Обладнання: лінійка, штангенциркуль.

Тип уроку: Засвоєння нових знань.

Орієнтовний план проведення уроку

I. Організаційна частина (1 хв.)

II. Актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів (5 хв.)

III.  Мотивація навчально-трудової діяльності (4 хв.)

IV.  Повідомлення теми, мети, завдань уроку (2 хв.)

V. Вивчення нового матеріалу (14 хв.)

VI.  Практична робота (14 хв.)

VII.  Підсумок уроку (5 хв.)

Хід уроку

I. Організаційна частина.

-        Перевірка присутніх

-        Призначення чергових

II.   Актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів (методом бесіди з'ясовують такі питання):

1. Який виріб можна назвати бракованим?

2. Чим можна виміряти розміри виробу чи деталі?

III. Мотивація навчально-трудової діяльності.

На сьогоднішньому занятті ми визначимо групи вимог, яким повинен відповідати виріб. Це необхідно для того, щоб виріб мав естетичну красу, був зручний у використанні і т.і. Для цього необхідно навчитись оцінювати виріб.

IV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку.

Учитель записує тему уроку на дошці та методом бесіди разом з учнями з'ясовує дидактичні завдання уроку:

- знати критерії оцінки виробу;

- вміти за різними параметрами оцінити виріб;

- вміти користуватися вимірювальними приладами.

V. Вивчення нового матеріалу. План вивчення.

1) візуальна та метрична оцінка виробу;

2) вміння користуватися штангенциркулем.

1)  Візуальна оцінка будь-якого виробу полягає у визначенні чистоти обробки та акуратності виготовлення.  Чистота обробки  полягає у тому,  наскільки оброблювана поверхня чи з'єднання відповідає задуму чи вимогам, які пред'являються до виробу. Акуратність  свідчить   про  чіткість   виготовлення,  оброблення   та  з'єднання  деталей, рівномірність покриття фарбою чи лаком.

2)  Вимірювання - це знаходження величини за допомогою спеціальних технічних пристроїв.  Виготовлення  і складання деталей контролюють різними вимірювальними засобами - інструментами і приладами. Найпростішими є лінійка та штангенциркуль.

Основними характеристиками вимірювальних пристроїв є: поділка і ціна поділки шкали, початкове і кінцеве значення шкали.

Поділка шкали —відстань між двома сусідніми її штрихами.

Ціна поділки шкали — значення вимірюваної величини, що відповідає двом сусіднім позначкам шкали.

Початкове і кінцеве значення шкали — найменше і найбільше значення вимірюваних величин, зазначених на шкалі приладу або інструмента.

Розрізняють прямі і непрямі методи вимірювання. При прямих методах вимірювання лінійних величин розмір дістають безпосередньо, користуючись, наприклад, лінійкою, штангенциркулем.

До них належать штангенциркулі, якими вимірюють зовнішні і внутрішні діаметри, довжини, товщини деталей тощо (рис. 1);

При непрямих методах шуканий розмір обчислюють за результатами прямих вимірювань. Наприклад, довжину кола визначають за виміреним діаметром цього кола.

Вимірювальні металеві лінійки застосовують для грубих вимірювань, Ціна поділки може становити 1 мм.

VI. Практична робота. 6.1 Вступний інструктаж. Завдання 1. Візуальна оцінка виробу.

•       учні самостійно аналізують запропонований вчителем виріб;

•       озвучують свій аналіз перед класом;

•       провівши детальний аналіз усіх відповідей учнів, зафіксувати параметри в таблиці:

1 — штанга; 2, 7 — губки; З — рухома рамка; 4 — затискач; 5 — шкала ноніуса; 6 — лінійка глибиноміра

Таблиця 1

п/п

Параметр оцінювання

Опис параметра

1.

2.

3.

4.

Завдання 2. Навчитися користуватися штангенциркулем.

1.Визначити товщину декількох сторін різних виробів.

2.Визначити розміри заготовок за допомогою вимірювальних інструментів.

6.2 Поточний інструктаж.

•     звернути увагу роботу учнів;

•     слідкувати за тим, щоб діти не припускалися помилок у вимірах; VII. Підсумок уроку.

7.1 Рефлексія. Учитель просить кожного учня повідомити:

-   Чи навчилися ви користуватися штангенциркулем?

-   За якими параметрами можна оцінити виріб?

7.2. Заключна частина.

виставлення оцінок за роботу на уроці;

домашнє завдання: вивчити теоретичний матеріал.

Урок 23. Екологічна оцінка виробу (1 гол.)

Мета уроку: Засвоєння знань про екологічну оцінку процесу та об'єкта праці. Формування вміння розраховувати витрати матеріалу. Розвивати критичне мислення, увагу, просторову уяву. Виховувати акуратність, точність, культуру праці.

Об'єкти навчальної діяльності: креслення розгорток виробів.

Обладнання. Зошит, олівець, лінійка.

Тип уроку: Комбінований.

Орієнтовний план проведення уроку

I. Організаційна частина (1 хв.)

II. Актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів (4 хв.)

III. Мотивація навчально-трудової діяльності (3 хв.)

IV.  Повідомлення теми, мети, завдань уроку (2 хв.)

V.  Вивчення нового матеріалу (15 хв.)

VI.  Практична робота (20 хв.)

VII.  Підсумок уроку (5 хв.)

Хід уроку

I. Організаційна частина

-        Перевірка присутніх;

-        Призначення чергових.

II.   Актуалізація   опорних   знань  та  життєвого  досвіду  учнів  (1   питання   -опитування методом «мікрофон», 2 - бесіда)

1. За якими параметрами оцінюється виріб чи деталь?

2. Як зняти розміри за допомогою штангенциркуля?

III. Мотивація навчально-трудової діяльності.

Для того, щоб виготовити виріб необхідно підібрати відповідні матеріали. Це можна зробити за допомогою розрахунків витрат матеріалів на деталі та на оздоблення виробу. З цією проблемою стикаються всі, хто виготовляє будь-який виріб: кухонну дошку, коробочку для дрібних деталей, іграшку тощо.

IV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку.

-    учитель   записує   на   дошці   тему   уроку   та   повідомляє   очікуванні результати:  навчитися  розраховувати витрати  матеріалу  на виготовлення виробу;

-     знати як проаналізувати екологічний вплив на людину і навколишнє середовище.

V. Вивчення нового матеріалу.

У процесі обробки матеріалів, виготовленні деталей майбутніх виробів безсумнівно виникає велика кількість відходів, таких як тирса, стружка, та інших .Викиди цих відходів у навколишнє середовище значно погіршують екологічність шкільного подвір'я, а їх повторне використання не тільки підвищує екологічність навчальних майстерень, а й забезпечує їх матеріально-сировинними ресурсами для виготовлення виробів. Тому треба вміти точно визначати кількість утворених відходів, можливість їх повторного використання в майстерні та розраховувати екологічність, технологічного процесу та економічність виробництва.

Для виготовлення коробочки для дрібних деталей необхідний лист жерсті певного розміру. Оскільки, після розмітки розгортки виробу залишаються відходи, в подальшому їх можна використати під час виготовлення деталей для завіси.

Іншими факторами, що можуть впливати на проектування виробу є екологічний вплив на людину і навколишнє середовище. Так, під час планування оздоблювальних робіт фарбуванням чи лакуванням слід враховувати негативний вплив фарби на самопочуття людини, її здоров'я, особливо вплив на здоров'я дитини. Необхідно забезпечити максимальне вентилювання приміщення, або виконувати роботи повітрі.

VI. Практична робота (обговорення завдання в інтерактивних групах)

6.1  Вступний інструктаж

Завдання 1. Розрахувати витрати на запропонований виріб.

Завдання 2. визначити вплив на екологію та людину під час виготовлення запропонованого виробу.

6.2 Поточний інструктаж

•   учитель слідкує за роботою учнів, при необхідності допомагає їм, вказує на

помилки

VII Підсумок уроку.

7.1 Рефлексія.

Учитель просить кожного учня відповісти на такі запитання (методом «мікрофон»): 1 .Чи досягнута мета цього уроку?

2.Чи змінилося ваше уявлення екологічну безпеку виробництва?

7.2. Заключна частина:

Заключна частина:

виставлення оцінок за роботу на уроці;

домашнє завдання: вивчити теоретичний матеріал

2.4. Електротехнічні роботи

Урок 24. Поняття про квартирну освітлювальну мережу. Побутові електроприлади. Поняття про автоматичний захист (1 год.)

Мета уроку: Засвоєння знань про побутову освітлювальну мережу, побутові електроприлади, їх види і призначення, правила безпечної праці. Розвивати інтерес до електротехнічних робіт, логічне мислення. Виховувати основи культури праці.

Об'єкт навчальної праці: схема освітлювальної мережі.

Обладнання: електромонтажні інструменти (кусачки бокові, плоскогубці, круглогубці, викрутка); патрон, лампа, вимикач, вилка, проводи, деталі для закріплення арматури.

Тип уроку: Комбінований.

Орієнтовний план проведення уроку

І.Організаційна частина ( 2 хв.)

II. Актуалізація життєвого досвіду учнів ( 3 хв.)

III. Мотивація навчально-трудової діяльності ( 2 хв.)

IV.  Повідомлення теми, мети, завдань уроку ( 2 хв.)

V.  Вивчення нового матеріалу ( 11 хв.)

VI.  Практична робота (20 хв. ).

VII. Підсумок уроку ( 5 хв.)

Хід уроку

І.Організаційна частина.

-    Перевірка присутніх;

—    Призначення чергових.

II. Актуалізація життєвого досвіду учнів (методом бесіди з'ясовують питання): 1 .Яке значення, на вашу думку, має електрична енергія в житті людини?

2.Що освітлює наше житло?

3. Якими електричними приладами ви користуєтесь дома?

III. Мотивація навчально-трудової діяльності

На цьому і на наступних уроках ми будемо вчитись оволодівати основами електротехнічних робіт, що дасть змогу не лише здійснювати ремонт побутової електротехніки в домашніх умовах, але й в майбутньому виготовляти об'єкти праці з електричними пристроями.

IV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку V. Вивчення нового матеріалу.

План вивчення.

1) освітлювальна .мережа приміщення;

2) побутові електроприлади;

3) автоматичний захист.

1) Побутова освітлювальна мережа призначена для освітлення житлових приміщень і забезпечення електроенергією побутових електроприладів. До цієї мережі входить електропроводка з електроарматурою для вмикання побутових електроприладів.

Електроенергію в квартири підводять через квартирний щиток. На ньому встановлено вимикачі живильних ліній, лічильник електричної енергії, запобіжники. Квартирні щитки встановлюють на стіні біля вхідних дверей або в спеціальній ніші на сходовій клітці.

У квартирах обладнана розгалужена мережа. Вона складається з живильних ліній, які розподіляють енергію між стаціонарними і переносними споживачами. Живильні лінії можуть забезпечувати електроенергією окремі частини квартири (кімнату, кухню, коридор та ін.).

Стаціонарні освітлювальні прилади (люстри, бра тощо), кухонні вентилятори, електродзвоники приєднують до мережі за допомогою колодок.

Інші споживачі електроенергії (праски, кип'ятильники, електробритви, пилососи, телевізори) вмикають до- освітлювальної мережі через штепсельні розетки, які встановлюють у зручних для цього місцях.

Електрична проводка у квартирах може бути схованою і відкритою. У житлових приміщеннях переважно застосовують сховану проводку. Проводи прокладають безпосередньо по стіні до того, як наноситься штукатурка, або в зроблені у штукатурці борозни, які потім замазують, або ж під сухою штукатуркою. Для схованої електропроводки застосовують проводи марок ППВ, АППВ, для відкритої — ППВ, АППВ, ПР, ПРД, ПРГ.

Проводи прокладають паралельно стелям, карнизам, дверним і віконним прорізам та архітектурним лініям. Електричні проводи, що проходять крізь стіни і перегородки, захищають спеціальними втулками. Розгалужують проводку в спеціальних коробках.

Проводи з'єднують, а місця з'єднань захищають ізоляційною стрічкою або спеціальними ковпачками.

Вимикачі розміщують біля входу, причому так, щоб їх не закривали двері. Вимикачі для санітарних вузлів і ванн установлюють поза цими приміщеннями.

Штепсельні розетки розміщують переважно на висоті 0,8 м від підлоги. Якщо їх установлюють на висоті 0,3 м і менше, застосовують розетки із захисними пристроями, що закривають гнізда розеток.

Квартирні щитки встановлюють так, щоб циферблат лічильника був на висоті 1,4...1,7 м від підлоги.

2) Важко знайти сферу нашого побуту, де б не застосовувалися електроприлади. Вони потрібні для підготовки (картоплечистки, тістомісилки, хлібо- та овочерізки, міксери), зберігання (холодильники, морозильні камери) та переробки (соковижималки, соковарки, тертушки) продуктів. Для прибирання приміщення використовують пилосос і натирач підлоги; комфорт у квартирі створюють вентилятори, зволожувачі повітря, кондиціонери та ін. Полегшують працю пральні машини, мікрохвильові печі, посудомийні машини тощо. Дуже широко застосовуються нагрівальні електроприлади.

Наша промисловість випускає понад 200 типів побутових нагрівальних  електроприладів. За призначенням їх поділяють на п'ять груп:

для приготування їжі (плити, жаровні, каструлі, сковороди);

для додаткового опалення житлових приміщень (радіатори, рефлектори, конвектори, каміни);

для нагрівання рідини (чайники, самовари, кип'ятильники);

для особистої гігієни та прасування (праски, прилади м'якого тепла, фени), нагрівальні       електроінструменти       (паяльники,       випалювачі,       глянсувачі, вулканізатори).

На корпусі електроприладу є технічний паспорт — металева пластинка, на якій зазначено робочу напругу, потужність, номер стандарту, дату випуску і завод-виготовлювач. До кожного побутового електроприладу додається інструкція-паспорт, де зазначаються технічні характеристики, особливості експлуатації, будови та принципу роботи, правила безпечної експлуатації.

Побутові електроінструменти

3) До апаратури захисту належать різні запобіжники, реле та ін. Призначення запобіжників в електричному колі полягає в тому, що в разі перевантаження в них перегоряє вставна дротина з легкоплавкого сплаву, розривається коло і тим самим вимикається електричний струм. За конструкцією запобіжники бувають пробкові, трубчасті, пластинчасті та ін.

Пробкові   плавкі   запобіжники   підбирають   залежно   від   величини   навантаження   в електричному     колі      У     квартирній     електромережі     найчастіше     використовують

запобіжники, плавка вставка яких розрахована на струм 4, 6 або 10 амперів.

Запобіжники

VI. Практична робота

Монтаж принципової схеми електромережі.

6.1. Вступний інструктаж

звернути увагу учнів на те, що під час перевірки схеми дослідним шляхом вмикати електричне коло можна лише з дозволу учителя; нагадати про правила техніки безпеки.

6.2. Поточний інструктаж

слідкувати за дотриманням правил техніки безпеки під час складання схеми

електричної мережі.

6.3 Заключний інструктаж

аналіз виконаної роботи.

VII. Підсумок уроку

7.1  Рефлексія:

Учитель просить кожного учня повідомити:

І.Яке призначення побутової освітлювальної мережі?

2.Які дані електроприладів зазначаються у технічному паспорті?

З.Які ви знаєте прилади автоматичного захисту?

7.2 Заключна частина:

-        виставлення оцінок за роботу на уроці;

домашнє завдання: вивчити теоретичний матеріал.

Урок 25. Призначення електролічильника. Економія електроенергії (1 гол.)

Мета уроку: Засвоєння знань про квартирну електромережу, електролічильник, лампи розжарення. Розвивати увагу, логічне мислення. Виховувати елементи культури праці.

Об'єкт навчальної праці: побутові електроприлади.

Обладнання: світильники, електронагрівальні прилади, електролічильник.

Тип уроку: Засвоєння нових знань.

Орієнтовний план проведення уроку

I. Організаційна частина. (2 хв.)

II. Актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів. ( 5 хв.)

III. Мотивація навчально - трудової діяльності. (З хв.)

IV.  Представлення теми, мети, завдань уроку (1 хв.)

V.  Повідомлення нового матеріалу. (9 хв.)

VI. Практична робота. (20 хв.)

VII. Заключна частина. (5 хв. )

Хід уроку

І.Організаційна частина

—          Перевірка присутніх.

-          Призначення чергових.

II. Актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів

1.         Яке призначення електролічильника?

2.         Яка будова лампи розжарення?

III. Мотивація навчально -трудовоїдіяльності

На цьому уроці ми будемо продовжувати оволодівати уміннями розрізняти електроприлади за будовою та їх призначенням, розрахунку витрат електроенергії. Набуті знання та уміння можуть стати вам у нагоді під час ремонту електроприладів, при плануванні заходів щодо економного використання електроенергії.

IV.  Повідомлення теми, мети, завдань уроку

V.  Вивчення нового матеріалу План вивчення.

1)   Призначення лічильника;

2)   Еклектична лампочка

1)  Пряме призначення лічильника обліковувати використану електричну енергію. Крім   цього,   спостерігаючи   за   роботою   лічильника,    можна    дізнатись   про   деякі   явища,   що  відбуваються   в  електричній

мережі.

Розглянемо,  як  визначити  за  лічильником   кількість  використаної електричної енергії і скільки треба за неї заплатити.

Нехай 1 вересня лічильник показував 375,9 кет г, а ЗО вересня   —   445,2   кет   •   г.   Кількість   використаної   енергії обчислюється так: 445,2 — 375,9 = 69,3 кет • г. Якщо 1 квт'г       Вікно електролічильника коштує 19,5 коп., а використано 26,1 кет г, то за цю енергію треба заплатити 19,5  69,3: 100 = 13 грн. 51 коп.

Диск, лічильника обертається лише тоді, коли якийсь прилад чи лампа ввімкнуті. Якщо всі споживачі вимкнуті, диск буде нерухомим. Тому, поглянувши на лічильник, можна переконатись, чи всі споживачі вимкнуто.

Справність лічильника можна перевірити так. Вимкнути лампи та всі побутові прилади і, якщо при цьому диск обертатиметься, лічильник несправний. Таку несправність називають «самоходом».

Знімати і лагодити лічильник у домашніх умовах не можна. В разі потреби треба запросити електромонтера, який має право зняти лічильник з квартирного щитка. Після цього лічильник здають у майстерню для'перевірки та ремонту.

Електрична енергія легко перетворюється в інші види енергії. І це коштує недорого. А марнувати її не треба. Важливо постійно дбати про економію електроенергії. Не вмикайте освітлювальні й нагрівальні прилади без потреби. Установлюйте економічний режим роботи електронагрівальних приладів. Побутові електричні прилади вмикайте в електричну мережу тільки тоді, коли ними користуєтеся.

Лічильник — не тільки лічильний прилад. Якщо його диск нерухомий, це означає, що жодний споживач електроенергії у квартирі не увімкнений. Цією властивістю можна скористатися для швидкої перевірки справності праски, паяльника, чайника або іншого приладу.

2)   Електричні лампи перетворюють електричну енергію у світлову.  У  побуті широко застосовують лампи розжарювання. Вони мають просту будову, недорогі, проте й неекономічні. Тільки 2—3 % споживаної електроенергії витрачається на випромінювання світла, а решта перетворюється в тепло.

Робоча частина лампи розжарювання — спіраль 1 (нитка розжарення)Спіраль — це тоненька металева пружинка,  кінці  якої приварені  до               двох   електродів   3.    Електроди   призначені   для   підведення          електричного струму. Один електрод з'єднаний із цоколем лампи утворює    боковий    контакт,    другий    приєднаний    до  центрального    контакту       Металеві    проводи-траверси призначені для. підтримування спіралі.                          Під час роботи спіраль лампи нагрівається до 3000 °С, а тому її виготовляють з тугоплавкого металу — вольфраму. Щоб спіраль  не згоріла,  її розміщують  у  скляній  колбі ,  з якої викачане   повітря.   Колби   потужних   ламп   заповнюють   спеціальним газом, який не підтримує горіння (наприклад, інертним газом криптоном). На колбі електричної лампи зазначено робочу напругу і потужність. Вам уже відомо, що чим лампочка вища     потужність     лампи,     тим     більше     вона     споживає електроенергії та яскравіше світить.  Параметри лампи  мають відповідати параметрам електроарматури.

VI. Практична робота

Завдання 1. Розрахунок витрат споживчої енергії.

Завдання 2. Планування економічного розрахунку електроенергії.

6.1.  Вступний інструктаж

6.2. Поточний інструктаж

- слідкувати за дотриманням правил техніки безпеки під час зняття показів з електролічильника.

6.3. Заключний інструктаж

- аналіз виконаної роботи.

VII.  Підсумок уроку 7.1. Рефлексія:

1.   Що нового ви дізналися на цьому уроці?

2.   Як визначити вартість визначеної електроенергії?

3.   Чи можете ви отримані знання використовувати у повсякденному житті? 7.2 Заключна частина:

-          виставлення оцінок за роботу на уроці;

-          домашнє завдання: вивчити теоретичний матеріал

Урок 26.Ремонт побутових електроприладів (1 год.)

Мета уроку: Засвоєння знань та вмінь з технології простого ремонту побутових електроприладів, правил безпечної роботи під час ремонту побутових приладів. Формувати вміння ремонтувати електросвітильники. Розвивати пам'ять, уважність. Виховувати основи культури праці.

Об'єкт навчальної праці: побутові електроприлади.

Обладнання: освітлювальний патрон, викрутки, ніж, штепсельна розетка, вилки, проводи.

Тип уроку: Комбінований.

Орієнтовний план проведення уроку

І.Організаційна частина ( 2 хв.)

II.  Актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів ( 5 хв.)

III.  Мотивація навчально-трудової діяльності ( 2 хв. )

IV.  Повідомлення теми, мети, завдань уроку ( 1 хв. )

V.  Вивчення нового матеріалу ( 5 хв.)

VI.  Практична робота ( 25 хв. )

VII.  Підсумок уроку ( 5 хв. )

Хід уроку 

І. Організаційна частина.

-    Перевірка присутніх;

-    Призначення чергових.

II.  Актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів (методом бесіди з'ясовують питання):

1 Для чого призначений лічильник?

2.Як перевірити його справність?

З Які загальні правила економії електроенергії?

4.Як можна визначити несправність побутових приладів?

III. Мотивація навчально-трудової діяльності

На цьому уроці ми ознайомимося з несправностями, причинами та способами усунення несправностей побутових електроприладів, що дасть вам змогу у подальшому самостійно проводити нескладний ремонт домашніх побутових приладів. Крім того набуті знання можуть стати вам у нагоді, якщо ви пов'яжете своє майбутнє з такими професіями: електромонтер, слюсар-електромонтажник, електромеханік тощо.

IV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку

V. Вивчення нового матеріалу за планом План вивчення.

1) правила та прийоми перевірки несправностей; 2)ознайомлення з професією електрика.

1)   Несправність може бути як у  самому приладі,  так і  в проводці або в електроарматурі квартирної освітлювальної мережі. Спочатку шукають несправність і визначають спосіб її усунення. Для цього застосовують контрольну лампу або інші способи перевірки.

 У       разі      несправності електромережі (короткезамикання, перевантаження електромережі) спрацьовують запобіжники.                   Коротке замикання трапляється в електронагрівальних приладах, штепсельних розетках, лампових патронах.  У вимикачах    коротке    замикання    не виникає, бо в них уводяться два кінці одного й того самого (фазного) проводу.

Якщо запобіжники спрацьовують у момент умикання електроприладу (настільної лампи, чайника та ін.), причину несправності треба шукати безпосередньо в ньому. Цей прилад слід відразу ж відімкнути від мережі і вмикати тільки після перевірки та ремонту. Огляди елементів освітлювальної мережі, електроприладів, ремонт проводки, електроарматури виконують тільки при відімкненому джерелі електроенергії. Відмикають електропостачання вимикачами живильних ліній, які розміщені на квартирному щитку. Під час заміни запобіжників усі споживачі в квартирі відмикають.

2)    В   усіх   галузях   народного   господарства   працюють   електромонтери   по експлуатації електроустановок. Вони здійснюють запобіжний ремонт електротехнічного обладнання, тобто обслуговують його.

Робітник цієї професії вміє виконувати найпростішу електропроводку, встановлювати двигуни, світильники, захисну й установочну електроарматуру, виконувати огляд освітлювальних мереж та усувати пошкодження. Він повинен знати

будову і принцип дії електродвигунів, генераторів, трансформаторів, апаратури розподільних пристроїв і приладів.

Ця професія вимагає акуратності, точності, уважності та дисциплінованості. Щоб здобути її, потрібні знання з математики, фізики, креслення, трудового навчання.

Професію електромонтера по обслуговуванню електрообладнання можна здобути в середніх професійно-технічних училищах.

VI.  Практична робота

Завдання: визначення неполадок побутових електросвітильників.

6.1. Вступний інструктаж

Поетапне пояснення і демонстрація виконуваних операцій

6.2.  Поточний інструктаж

6.3 Заключний інструктаж

аналіз виконаної роботи.

VII.  Підсумок уроку

7.1 Рефлексія:

Учитель просить кожного учня повідомити: [.Назвіть несправності побутових освітлювальних приладів.

2.Що нового ви дізналися на цьому уроці? Як ці знання можна використати у подальшій практичній роботі в майстерні? 7.2 Заключна частина:

—         виставлення оцінок за роботу на уроці;

домашнє завдання: вивчити теоретичний матеріал.

Урок 27. Виготовлення простих побутових електросвітильників (1 год.)

Мета уроку: Формування практичних вмінь на навичок з виконання простих електротехнічних робіт; виготовлення простих електросвітильників. Розвивати пам'ять, уяву, ініціативу. Виховувати елементи культури праці.

Об'єкт навчальної праці: побутові електроприлади.

Обладнання: електромонтажні інструменти (кусачки бокові, плоскогубці, круглогубці, викрутка); проводи, джерело струму, патрон, штепсельна вилка, лампа розжарення, вимикач.

Тип уроку: Формування практичних вмінь і навичок.

-    Орієнтовний план проведення уроку

І.Організаційна частина ( 2 хв. )

П. Повторення раніше вивченого матеріалу ( 7 хв. )

ПІ Мотивація навчально-трудової діяльності ( 2 хв.)

IV.  Повідомлення теми, меги, завдань уроку ( 2 хв. )

V.  Практична робота ( 27 хв. )

VI.  Підсумок уроку ( 5хв. )

Хід уроку

І.Організаційна частина

Перевірка присутніх; призначення чергових.

II. Повторення раніше вивченого матеріалу (методом бесіди з'ясовують

питання):

І.Яку ви знаєте побутову електроарматуру? 2.Які ви знаєте електромонтажні інструменти? 3.Назвіть матеріали, які добре проводять електрику9 4.Які матеріали не проводять електричною струму?

5.  Назвіть складові частини освітлення вашої квартири чи будинку?

6. Які ви знаєте джерела електричного освітлення?

III. Мотивація навчально-трудової діяльності

На цьому уроці ми продовжуватимемо оволодівати практичними уміннями та навичками виконувати електромонтажні роботи. Набуті знання та уміння можуть стати вам у нагоді під час виконання простих електротехнічних робіт в домашніх умовах.

IV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку.

V. Практична робота

Завдання 1. Виготовлення простого електросвітильника

5.1. Вступний інструктаж

- роздати інструкційні карти;

- поопераційна демонстрація.

5.2. Поточний інструктаж Звернути увагу дітей:

під час роботи плоскогубці, кусачки тримати в „обхват"; не тримати пальці між ручками інструментів; різати ножем тільки від себе.

Інструкційна карта №1. Зарядка штепсельної вилки для переносних світильників

Послідовність виконання роботи

Розібрати штепсельну вилку

Зняти ізоляцію з кінців проводу.

Пропустити шнур крізь отвір корпуса вилки.

Зробити контактні петлі на кінцях жил.

Закріпити обплетення на кінцях жил та заізолюватиїх.

Приєднати шнур до штирів і скласти штепсельнувилку.

За    допомогою     контрольної    дошки     ввімкнути штепсель    у    мережу    і    перевірити    правильність з'єднання.

Інструменти та матеріали

Викрутка

Кусачки, ніж, пасатижі.

Пасатижі, ізоляційна стрічка.

Викрутка

Інструкційна карта №2. Монтаж електричного патрона та вимикача

Послідовність виконання роботи

 Розібрати патрон

 Визначити складові частини патрона  

Окінцювати шнур петлею, пропустити його через отвір у кришці та закріпити на осерді гвинтами.

Скласти патрон, вгвинтити в нього електричну лампочку і за допомогою контрольної дошки перевірити правильність монтажу.

У такій самій послідовності змонтувати вимикач.

З'єднати штепсельну вилку, вимикач та патрон і перевірити правильність монтажу елементарного світильника

  Інструменти та обладнання

Викрутка

Викрутка, шнур, пасатижі.

Викрутка, лампа розжарення.

Викрутка, шнур, пасатижі, ізоляційна стрічка

5.3 Заключний інструктаж

- аналіз виконаної роботи VI. Підсумок уроку

6.1 Рефлексія:

Учитель просить кожного учня повідомити:

1. Чи досягнуті очікувані результати?

2.Що нового він навчився на уроці?

3. Де в майбутньому можна скористатися отриманими на цьому і попередньому уроках

знаннями та уміннями?

6.2 Заключна частина:

виставлення оцінок за роботу на уроці;

домашнє завдання: вивчити теоретичний матеріал.

Технологія вирощування рослин Урок 28. Біологічні особливості столових коренеплодів ( 1 год.)

Мета уроку: Засвоєння знань про біологічні особливості столових коренеплодів, їх основні види та сорти. Розвивати зорову пам'ять, увагу. Виховувати основи культури праці, повагу до роботи с/г працівників, старанність.

Об'єкт навчальної праці: робоче місце учня.

Обладнання. Зразки рослин та насіння коренеплодів (моркви, буряка), плакати з с/г виробництва та рослинництва.

Тип уроку. Засвоєння нових знань.

Орієнтовний план проведення уроку

І.Організаційна частина (5 хв.)

II. Актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів (7 хв.)

III.  Мотивація навчально-трудової діяльності (2 хв.)

IV.  Повідомлення теми, мети, завдань уроку (1 хв.)

V.  Вивчення нового матеріалу (15 хв.)

VI.  Практична робота (10 хв.)

VII.  Підсумок уроку (5 хв.)

Хід уроку

І.Організаційна частина.

—      Перевірка присутніх;

-      Призначення чергових.

II. Актуалізація опорних знань тя життєвого досвіду учнів (методом бесіди з'ясовують питання):

1 Яку роль відіграють овочі в житті людини9

2.Як ви розумієте слово «коренеплоди»?

З.Які ви можете назвати коренеплоди?

ІІІ. Мотивація навчально-трудової діяльності. Учитель нагадує учням, що в житті вони дуже часто зустрічаються з овочами взагалі та з коренеплодами зокрема, можливо навіть сьогодні за сніданком, користь від вживання овочів прописана в народних прислів'ях та приказках. А також в попередніх класах на заняттях з інших предметів Вам неодноразово нагадували про неоціненну користь вживання овочів.

IV.  Повідомлення теми, мети, завдань уроку

V.  Вивчення нового матеріалу. План вивчення.

1) біологічні особливості столових коренеплодів;

2) підготовка насінь і посів столових коренеплодів.

1) Коренеплоди столового буряка використають у їжу протягом року. У їжу використовують також листи молодого буряка. Коренеплоди містять білки, вуглеводи й воду. У сирих коренеплодах є різні вітаміни. Столовий буряк - дворічна рослина. Щоб одержати насіння, необхідно висадити коренеплід навесні після зимового зберігання. Висаджений коренеплід розвиває розетку листів, а потім стебла і гілками й суцвіттями. До

осені утворяться насіння в клубочках. Столові коренеплоди належать до холодостійких культур. Семена проростають при температурі 6...7 °3. Сходи витримують короткочасні заморозки 1...2 °3. Найпоширенішими є такі сорти буряка: „носовский плоский", „бордо-237".

В овочевих сівозмінах буряк необхідно розміщати після помідорів, цибулі, огірків, картоплі, озимої пшениці.

Столова морква - найпоширеніша культура із суцвіттям складна парасолька. Коренеплід моркви широко використається в їжу в різних видах: у сирому, вареному, смаженому, сушеному. Коренеплоди моркви містять: цукру 5 %, білків і води - 86 %, різні вітаміни й багато каротину.

Морква - дворічна рослина. У перший рік розвиваються коренеплід! 1) і прикоренева розетка листів(2). На другий рік висаджені коренеплоди розвивають розетку листів, а потім стебла з гілками й складними суцвіттями у вигляді парасольки(З). Морква - культура помірно теплого й вологого клімату. Семена проростають при температурі 4...5С". Оптимальна температура для росту, і розвитку моркви 18...20 С°. Най поширені такі сорти моркви: Гренада, Нантекая, Шантані-2461.

2) Насіння буряка за 10... 12 днів до посіву зволожують водою, потім витримують у холоді при температурі 0...1 С°. Після цього насіння підсушують і висівають. Найпоширеніший спосіб посіву - рядкової з міжряддями 45 см. Норма висіву - 18...20 кг/га, глибина - 3...5 см.

Перед посівом моркви проводять калібрування насіння, обробку мікроелементами й протравляння. Особливо гарні результати дає калібрування - сортування насіння по розмірах і масі. Відбирають велике насіння з високими посівними якостями. Сіють морква широкополосним способом одночасно з ранніми зерновими культурами. Насіння висівають овочевими сівалками із шириною міжрядь 45 см при ширині смуг 6...8 см. На легких торф'яних грунтах можна сіяти рядковим способом з міжряддями 45 см. Висівають насіння на глибину 3...4 см по 6...7 кг на 1 гектар. Після посіву насіння моркви поле коткують, щоб вирівняти Грунт і ущільнити його, шо дас можливість підняти вологу до насіння і прискорити їх проростання.

VI. Практична робота

6.1  Вступний інструктаж

Завдання Ознайомитися із зразками насіння та коренеплодами. Учитель,  застосовуючи метод ілюстрації,  спільно з  учнями,  ілюструє зразки насіння та овочів.

6.2 Заключний інструктаж

Учитель просить дітей уважно переглянути отримані результати і коротко обговорити такі питання:

1.   Як готовлять насіння столового буряка до посіву?

2.   Як готовлять насіння моркви до посіву?

3.   Яка різниця між посівами буряка й моркви?

4.   Яке значення для харчування мають столові коренеплоди?

5.   Які особливості будови коренеплодів?

6.    Яких умов вимагають коренеплоди для росту й розвитку?

7.    Які сорти буряка й моркви вирощують на вашій території?

VII. Підсумок уроку.

7.1 Рефлексія (усвідомлення набутих знань, виконаної роботи) 1. Що нового ви дізналися на уроці?

2. Чи можна скористатись отриманими знаннями у повсякденному житті? Де, і за яких умов це може бути? 7.2 Заключна частина:

-          виставлення оцінок за роботу на уроці;

Домашнє завдання: запитайте у батьків, бабусь, сусідів які сорти коренеплодів вони висаджують на власних городах.

Урок 29. Посадка та догляд за посівами столових коренеплодів (1 год.)

Мета уроку: Засвоєння знань про технологію висівання коренеплодів. Формування знань про технологічний процес висаджування коренеплодів та догляд за посівами. Розвивати в учнів увагу, логічне мислення. Виховувати культуру праці, працелюбність, акуратність.

Об'єкт навчальної праці: інформаційні джерела з техніки та технології сільського виробництва.

Дидактичні матеріали, журнали, зразки рослин та насіння коренеплодів (моркви, буряка), плакати з с/г виробництва та рослинництва, моделі агротехнічного обладнання.

Тип уроку. Комбінований.

Орієнтовний план проведення уроку

І.Організаційна частина (2 хв.)

II.  Повторення раніше вивченого матеріалу (5 хв.)

III.  Мотивація навчально-трудової діяльності (3 хв.)

IV.  Повідомлення теми, мети, завдань уроку ( 2 хв.)

V.  Вивчення нового матеріалу ( 9 хв.)

VI.  Практична робота (19 хв.)

VII. Підсумок уроку (5 хв.)

Хід уроку І.Організаційна частина.

—      Перевірка присутніх;

-      Призначення чергових.

II. Актуалізація опорних знань (метод бесіди): 1 .Як ви розумієте слово „коренеплід"?

2.3.Де використовуються коренеплоди?

З.Чому ми повинні вживати овочі?

4.Назвіть сорти які вирощують на нашій території

III. Мотивація навчально-трудової діяльності.

Для того щоб виростити сільськогосподарську продукцію необхідно мати відповідні знання, уміння. На попередньому уроці ми з вами вже ознайомились з поняттями, які стануть першими кроками у вирощуванні коренеплодів. Так, ми з'ясували, що таке коренеплоди, для чого ми повинні вживати коренеплоди регулярно, як правильно готувати насіння до висадження. Наступними кроками у цій справі буде пошук інформації у літературних джерелах з техніки догляду за рослинами. Яка нам необхідна інформація, щоб виростити овочі на власній городині? Як її віднайти — відповідь на ці запитання є метою нашого уроку.

IV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку.

V. Вивчення нового матеріалу. План вивчення.

1) Поняття про сівбу коренеплодів;

2) методи догляду за рослинами.

1)  Семена  перед  посівом   калібрують,   проводять  обробку  мікроелементами  й протравляння. Сіють одночасно з ранніми зерновими культурами. Семена висівають овочевими сівалками із шириною міжрядь 45 см при ширині смуг 6..8 см. На легких торф'яних Грунтах можна сіяти рядковим способом з міжряддями 45 см. Висівають насіння на глибину 3...4 см по 6...7 кг на 1 гектар. Після посіву насіння поле коткують, щоб вирівняти грунт і ущільнити його, що дає можливість підняти вологу до насінь і прискорити їх проростання

2) Після появи сходів буряка необхідно спушити міжряддя. Глибина першого розпушування - 5...6 см. З появою в рослин першої пари дійсних листів проводять другий раз розпушування, міжрядь. У цей же період посіви проривають, залишаючи відстань -між рослинами 4...5 см. Після проривання рихлять міжряддя на глибину 6-8 см. Коли товщина коренеплоду досягає 1,5 см. і більше, проводять вторинне проривання посівів.

Відстань між рослинами залишається 8...10 см. Після кожного дощу необхідно розпушувати фунт міжрядь.

Семена моркви проростають протягом 8-10 днів. Тому догляд за посівами потрібно починати ще до появи сходів: знищити молоді сходи бур'янів і розпушити кірку легкими боронами.

Після появи сходів необхідно ще раз провести боронування в період утворення 2-3-го сьогодення листа. Подальший догляд за морквою - це розпушування грунту в міжряддях, прополка бур'янів у смугах. Крім механічної прополки, застосовується й хімічна прополка бур'янів з використанням гербіцидів.

Питання

І.Чому на посівах моркви проводять довсходове боронування, а на посівах буряка не проводять?

2Які види робіт з догляду за рослинами проводять на посівах буряка й моркви?

VI.  Практична робота.

6.1. Вступний інструктаж.

Завдання. Практична робота. Догляд за посівами столових коренеплодів Устаткування : мотики, механічна фреза Послідовність виконання роботи

1.  Після появ сходів розпушити міжряддя на глибину 6-7 см.

2.  Прорідити сходи коренеплодів, залишаючи рослини на відстані: моркви 3-4 см, буряка - 6...8 см, редиски - 3 см.

3. Забрати з ділянки залишки рослин.

Обережно провести розпушення відповідними агротехнічними засобами, не пошкодивши сходи овочів, дотримуватись правил обробітку не залишаючи сміття та сорників.

6.2.  Поточний інструктаж:

•   слідкувати за дотримуванням правил агротехнічного обробітку;

•   акцентувати увагу дітей на те, що корисно працювати власними руками; 6.3 Заключний інструктаж:

1. зробити підсумок про те, що сільськогосподарська праця є однією з найважливіших форм діяльності людини на планеті.

VII. Підсумок уроку.

7.1  Рефлексія:

Учитель просить кожного учня повідомити:

1. Що ми робили на уроці?

2.Що нового він дізнався на уроці?

З.Чи досягли очікуваних результатів? Що саме вдалося зробити?

7.2 Заключна частина:

—    виставлення оцінок за роботу на уроці;

-    домашнє завдання: продовжити догляд за овочами, провести пошук цікавої інформації в журналах „Юний натураліст".

Урок 3О. Значення лікарських трав у житті людини ( 1 год.)

Мета уроку: Засвоєння знань про історію, особливості використання та діючі речовини лікувальних рослин. Формування вмінь розрізняти лікарські рослини. Розвивати зорову пам'ять, увагу, мислення. Виховувати повагу до оточуючого середовища, раціонально використовувати ресурси природи.

Об'єкт навчальної праці: робоче місце учня

Обладнання: зразки лікувальних рослин, плакати, журнали.

Тип уроку: Комбінований.

Орієнтовний план проведення уроку

І.Організаційна частина (5 хв.)

II.  Актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів (7 хв.)

III.  Мотивація навчально-трудової діяльності (2 хв.)

IV.  Повідомлення теми, мети, завдань уроку (1 хв.)

V.  Вивчення нового матеріалу (20 хв.)

VI.  Практична робота (5 хв.)

VII.  Підсумок уроку (5 хв.)

Хід уроку

І.Організаційна частина.

—        Перевірка присутніх

-        Призначення чергових

II. Актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів (мегодом бесіди):

І.Яку роль відіграють рослини в нашому житті ?

2.Які вам відомі корисні чи лікувальні рослини з власного досвіду?

З.Як на вашу думку рослини можуть лікувати?

III.  Мотивація навчально-трудової діяльності. Учитель нагадує учням, що в з давніх часів людство завжди намагалось навчитись від природи і лікування є одним з прикладів адже в прадавні часи коли медицина та фармакологія в сучасному уявленні не була сформована давні лікарі використовували саме лікарські рослини для одужання хворого тож глибоке вивчення лікарських рослин — це шлях в напрямі невичерпних можливостей єднання людини с природою та оточуючим середовищем.

IV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку

V. Вивчення нового матеріалу.

План вивчення.       ч

1)Вступ

2)Історія використання лікарських рослин.

3)Основні діючі речовини рослин біологічні особливості столових коренеплодів;

1) Вивчення досвіду народної медицини з її численним набором лікувальних засобів, аналіз їхньої дії дають можливість при сучасному розвитку фітохімії, фармакології й новітньої лабораторної техніки виявляти в них нові, раніше невідомі лікувальні компоненти й включати їх в арсенал медикаментозних препаратів сучасної лікувальної практики. Прикладом цього є родиола рожева (золотий корінь), секуринега гілкоцвітна, аралія маньчжурська, стефанія гладка й ряд інших рослин, які донедавна були відомі тільки в народній медицині.

Незважаючи на безліч синтетичних і антибіотичних речовин, що використовуються у сучасній медицині, інтерес до лікування засобами народної медицини не зник, більше того, він за останні десятиліття значно зріс, що певною мірою пояснюється ростом алергійних реакцій на прийом синтетичних препаратів. Багато хворих, особливо в сільській місцевості, де ще зберігся багатовіковий досвід народної медицини, більш охоче прибігають до лікування настоями й відварами цілющих трав.

Застосування   засобів   народної  медицини  дається   з   урахуванням   класифікації хвороб, їх зтропатогенетичною сутністю. При цьому лікарські рослини найчастіше призначаються у вигляді зборів, у яких одна рослина підсилює дію інші. Серед них певний інтерес являють рецептурні прописи, які призначаються з урахуванням динаміки процесу хвороби й функціонального стану організму.

2)Серед всіх засобів народної медицини ліки рослинного походження користуються найбільшою популярністю, особливо ліки, отримані з рослин. Східна мудрість говорить, що «немає такої рослини, що не було б лікарський, немає такої хвороби, яку не можна було б вилікувати рослиною».

Перші записи про лікарські рослини належать шумерам, що жили в Азії за 3000 років До нашої ери. Лікування рослинами було широко поширене в Древньому Єгипті, там ще за 4000 років до нашої ери були добре відомі лікувальні властивості рицини, акації, білену, маку, м'яти, подорожника, верби й багатьох інших рослин.

У глибину століть іде історія лікування травами в Китаєві, Індії, Японії, Кореї, Лаосі, В'єтнамі, країнах Арабського Сходу, Середній Азії й Америці. Народна медицина не є ізольованим явищем тільки однієї країни або одного материка, вона є продукт мудрості всього людства. Але у зв'язку з різними кліматичними умовами, рослинним миром у кожного народу накопичувався свій власний досвід лікування травами й свій набір лікарських рослин.

У Росії лікарські рослини застосовувалися здавна; Вивчення численних писемних пам'яток показує, що лікування травами на території Русі вели ще скіфи, що жили в Північне Причорномор'я від Дністра до Дону (VII .століття до н. ери І століття н.е). Досвід скіфів через покоління антів перейняли волхви. Із введенням християнства лікуванням травами стали займатися священнослужителі, які в основному обслуговували імущих людей, народ же лікували знахарі, травники.

Більшою подією для того часу стала поява книги «Ізборник Великого князя Святослава Ярославовича» (1073), у якій давався опис рослин, що виростають на Русі й найбільше часто застосовуваних для лікування. З поширенням писемності досвід народної медицини з усної спадщини став переноситься в книги. Зберігся екземпляр російського лікарського порадника «Мазі», укладачем якого була онучка Володимира Мономаха Євпраксія яка окрему главу присвятила зовнішнім хворобам із включенням хвороб порожнини рота (С. Я. Соколов, И. П. Замотаев, 1984). Лікування травами стає державною справою. В 1581 році Цар Всея Русі Іван IV наказує відкрити першу аптеку для обслуговування царського двору, і в цьому ж році по царському велінню була заснована Аптекарська хата, в обов'язок якої входив збір лікарських рослин, що виростають на землях Русі.

Особливе поширення збір і використання лікарських рослин прийняли при Петрі І, що власноручно сіяв лікарські трави у своєму городі, за наказом Петра 1 у Москві було організовано вісім приватних аптек, а в 1714 році створений аптекарський город, яким цар досить пишався. З тих пір лікарські рослини міцно ввійшли в офіційну медицину. Досвід народної Медицини вивчається на всіх рівнях медичної науки, і багато лікарських трав стають повноправними засобами лікування, Найвідоміші вчені, державний діячі, полководці, мандрівники, і практичні лікарі Російської держави приділяли велику увагу цілющим властивостям трав, уживаних простим народом.

А. Т. Болотов (1738-1833), М. В. Ломоносов (1711-1765), И. И. Шувалов (1727-1797), И. И. Лепьохін (1740-1802), С. П. Крашенинников (1711-1755), Н. М. Максимович-Амбодик (1744-1812), А. В. Суворов (1730-1800), М. И. Кутузов (1745-1813) надавали рослинам надзвичайно велике значення як лікувальному й профілактичному засобам, сприяли широкому впровадженню їх у народні маси.

А. В. Суворов у наказі по фінляндському корпусі в 1792 році, коли у військових частинах виникла велика захворюваність і смертність від цинги, дизентерії й інших кишкових захворювань, указував: «...12-і солдатське проносне ревінь і корінь коневного щавлю теж. 19-і обережності по кліматі: капуста, хрін, тютюн, літні трави; ягоди ж у свій час, спілі, у помірності, кому здорові». Пізніше він писав: «Строгим дотриманням солдатського здоров'я... за допомогою кислої капусти, тютюну й хрону немає скорбуту (цинги), а паче при чистоті».

М. И. Кутузов у наказі по військах молдавської армії в 1808 році про запобіжні заходи проти цинги пропонував: «...уживання ж щавлю й різних кислих трав у вариві солдатському всього більше сприяти буде попередженню цинготної хвороби. Також рекомендую я, щоб добродії начальники намагалися про заклад квасу для солдатів своїх як про напій, що кислотою своєю послужить досить до запобігання від цинги» (Р. Е. Альтшулер, Воєн.-мед. журнал» 1950),

Великим шанувальником і пропагандистом народної медицини був професор Ф. И. Іноземців (1802-1869), що доводив необхідність якнайбільше використати в практичній медицині народних засобів лікування. Описав: «Іноді від наукової емпірії до: народного, котра при лікуванні хвороб неодноразово приносила нам незаперечну користь»,

С. П. Боткін (1832-1889) приділяв велику увагу діючих початків лікарських трав. Вивчення діючих речовин лікарських рослин не припиняється й у наш час, Для цього в багатьох районах країни створені спеціалізовані дослідні станцій по виведенню лікарських рослин, які перебувають у віданні науково-дослідного інституту лікарських рослин (ИЛР). Інститут с центром дослідження нових лікарських рослин, вивчення досвіду народної медицини й розробки фітопрепаратів. У цей час арсенал наукової медицини безупинно поповнюється новими лікарськими препаратами, як запозиченими з народної медицини, так і вперше отриманими з рослин.

За останні два-три десятиліття стали популярними соки зі свіжих рослин, ягід і фруктів. Вважається, що соки мають більшу активність дії на органи й системи, є бактерицидними, містять більшу кількість вітамінів і елементів у порівнянні з відварами й настоями.

Найбільше часто рекомендують для прийому соки берези, ялини, сосни, яблук, граната, лимона, гарбуза, суниці, калини, брусниці, журавлини, кропиви, подорожника, чистотілу, матері-і-мачухи, деревію, капусти, хрону, редьки, моркви, буряка, картоплі й інших рослин. Найкращим уважається сік, приготовлений своїми руками.

3)Лікувальні властивості рослин обумовлені змістом у них активно діючих речовин, здатних впливати на організм у цілому, на його органи й системи, активних речовин, не постійне, воно міняється залежно від фази розвитку рослини, від грунту, на якій воно росте, практики заготівлі, обробки й зберігання.

Як показують проведені дослідження, серед діючих активних речовин рослин найбільший лікувальний-, ефект мають алкалоїди, глюкозиди, сапоніни, полісахариди, ефірні масла, органічні кислоти, флавони, фітонциди, вітаміни, хімічні елементи, пігменти, смоли, жирні масла.

Алкалоїди - складні органічні сполуки, що містять азот, здатні з'єднуватися з кислотами, утворюючи солі, що добре розчиняються у воді. На смак самі алкалоїди і їхні з'єднання гіркі й часто отрутні. Зміст алкалоїдів у рослинах не перевищує 2-3 % у перерахуванні на масу сучої рослини. Найбільша кількість їх у рослині отримується в період цвітіння або утворення насінь. До виділених з рослин алкалоїдам відносять морфін, атропін, хінін, кофеїн, папаверин, пілокарпін, ефедрин і ін. Найбільше алкалоїдомісткими рослинами є барбарис, ріжки, корінь раувольфии насіння чилибухи, мак і ряд інших рослин. Алкалоидоносні рослини застосовуються у вигляді водних настоїв.

Глюкозиди - це органічні речовини рослинного походження, що складаються із цукрової частини. Глюкозиді, одержувані в чистому виді, звичайно гіркі кристалічні речовини, добре розчинні у воді. 1 лікувальній практиці найбільше часто використаються серцеві глюкоїди, представниками яких є строфантин, зризимин, ликозидй наперстянки. Гликозидомісткими рослинами є идонис весняний, жовтушник сірий, кендирь коноплевьій, конвалія травнева, морська цибуля, наперстянка червона й ін.

Сапоніни - це глюкозиді, що не містять у своєму складі азоту. Вони зустрічаються дуже часто, добре розчиняються у воді, при збовтуванні утворять Стійку піну, схожу на мильну. У медицині сапоніни використають як відхаркувальний засіб, а також як сечогінні, загальзміцнювальні, стимулюючі й тонізуючі речовини. Сапонінами багаті первоцвіт, солодець гола, хвощ польовий, бруньковий чай, аралія маньчжурська, женьшень, заманиха, злеутерокок.

Полісахариди - це складні вуглеводи. Для організму є одним з основних джерел енергії, що утвориться в результат обміну речовин При дослідженні в них виявлена Різноманітна біологічна активність: антибіотична противірусна, противоиухлинна, антидотная. До полісахаридів відносяться камеді, слизи, пектинові речовини, інулін, крохмаль, клітковина.

Камеді це колоїдні напівпрозорі клейкі речовини різної хімічної будови (вишневий клей, аравійська камедь або гуммиарабік), добре розчинні у воді й нерозчинні в спирті, У медицині їх використають у якості емульгаторів. Сповільнюють всмоктування лікарських речовин в кишечнику, вони подовжують строк їхньої дії.

Слизи - це без азотисті речовини, які с пом'якшувальними й обволікаючими засобами. Вони використаються для захист слизової оболонки зева, шлунка, бронхів від впливу дратівних речовин при лікуванні шлунково-кишкового тракту. Найбільша кількість слизу втримується в лляному насінні, у ромашці аптечної, коріннях алтея, у коровяке, низці трехраздельной, насіннях подорожника, квітках липи серцеподібній і іншій рослинах,

Лекти - нові речовини широко поширені в природі, вони входять до складу міжклітинного речовини, що склеює, близьких до камедей і слизів. У присутності органічних кислот зі старому утворять студні, які володіють адсорбуючої, і протизапальною дією. Більше того, студениста речовина зв'язує стронцій і кобальт, видаляючи їх з організму.

Пектини - поліпшують травлення, сприяють видаленню з організму надлишків холестерину. Багато пектинів утримується в плодах суниці лісовий, шипшини, у ягодах журавлини, чорної смородини, у яблуках, апельсинах і мандаринах.

Ефірні масла — це складні суміші різних летучих речовин. Вони добре розчиняються в спирті й погано у воді. Залежно від хімічної будови одні з них мають болезаспокійливу властивість, інших - заспокійливої або збудливим, треті - зм'якшуючий кашель, бактерицидним, антисептичним і противоглистньїм. У деяких рослинах ефірного масла втримується до 20 %. До зфироолійних рослин відносяться м'ята, материнка, тимьян, лаванда, полинь гірка, троянда, герань, коріандр, кріп, аніс, кмин, лимон, апельсин і ін.

Органічні кислоти - це органічні сполуки із властивостями кислот. У вигляді солей або у вільному стані вони втримуються в клітинному соку. Найпоширенішими є -яблучні, лимонні, винно-кам'яні, щавельні, сшпцилові, оцтова кислоти. Органічні кислоти збільшують виділення слини, жовчі, соку підшлункової залози, підсилюють перистальтику кишечнику, гнітять процеси гниття в товстому кишечнику, беруть участь в обміні речовин. їх багато міститься в яблуках, лимонах, чорній смородині, шипшині, щавлі, журавлині.

Флавониди:- органічні сполуки, що мають жовте колір, не розчиняються у воді. Утримуються у квітках і листах багатьох рослин. У медицині використаються для зміцнення стінок судин, запобігають синцям й внутрішні крововиливам. Широко застосовуються при алергії, променевій хворобі. Флавониди і їхні з'єднання не отрутні. Вони втримуються в спориші, безсмертнику, терні.

Фітонциди - це органічні сполуки, які виробляються рослинами з метою самозахисту від мікробів, грибків і інфузорій, а також для активізації багатьох життєвих функцій самих рослин. їх іноді називають антибіотиками вищих рослин. Фітонциди багатьох рослин зберігають свою активність протягом тривалого часу, вони стійкі до впливу   високих   і   низьких   температур.   У   медицині   застосовуються   при   лікуванні

захворювань шлунково-кишкового тракту, легеневих захворювань, ран, ангін і деяких шкірних захворювань. Фітонциди втримуються в цибулі, часнику, червоному стручковому перці, хроні, кочанній капусті, яблуках, мандаринах, лимонах, апельсинах, кропиві, шавлії, евкаліпті, березі, дубі, сосні, бузку, журавлині, брусниці, калині, черемшині.

Вітаміни - біологічно активні органічні речовини різноманітної хімічної будови, беруть активну участь в обміні речовин і утворенні ферментів. У цей час відомо понад ЗО вітамінів. При захворюваннях потреба організму у вітамінах зростає. При недоліку їх в організмі порушується обмін речовин, знижується працездатність, затримується ріст молодого організму, наступає швидка стомлюваність. Вітаміни, входячи до складу ферментів, беруть участь в утворенні гормонів. Велике значення надається вітамінам при лікуванні захворювань нервової системи, шлунково-кишкового тракту, серця, органів кровотворення. Так, аскорбінова кислота (вітамін 3) сприяє підвищенню протромбіну; фолієва кислота, що втримується в листах рослин, особливо шпинату, - утворенню еритроцитів; вітамін Д - нормального згортання крові. Вітамін Р підвищує міцність капілярів; вітамін У сприяє загоєнню ран і виразок, він утримується в капусті, зелених овочах, у медицині застосовується при лікуванні виразкової хвороби шлунка й дванадцятипалої кишки. Багато вітамінів перебуває в шипшині, обліписі, сосні, кропиві, лимона, чорній смородині, шпинаті, горобині, журавлині й багатьох інших рослинах і плодах.

Хімічні елементи втримуються в складі кожної рослини й живого організму. При їхньому недоліку порушується обмін речовин, різко знижується опірність організму до факторів зовнішнього середовища. Вони входять до складу ферментів, гормонів, вітамінів і беруть участь у процесах тихорєцького подиху.

Жирні масла - це складні ефіри гліцерину й жирних кислот. Утворяться в насіннях, а деякі, як маслинове масло у м'якоті плодів. У медицині найчастіше використаються для зовнішнього застосування, касторове й соняшникове масло приймають усередину.

VI.  Практична робота

6.1  Вступний інструктаж

Завдання Ознайомитися із зразками лікувальних рослин.

Учитель, застосовуючи метод демонстрації, спільно з учнями, демонструє зразки насіння, лікувальних рослин.

6.2 Заключний інструктаж

Учитель просить дітей уважно переглянути отримані результати і коротко обговорити такі питання:

1.   Чому людство здавна використовує лікувальні можливості рослин?

2.   Які історичні особистості сприяли розвитку гомеопатії в давній Росії?

3.   Які ви знаєте лікувальні речовини, що містяться в рослинах?

VII.  Підсумок уроку.

7.1  Рефлексія (усвідомлення набутих знань, виконаної роботи)

1. Що нового ви дізналися на уроці?

2.  Чи можна скористатись отриманими знаннями у повсякденному житті'' Де, і за яких умов це може бути?

7.2 Заключна частина:

виставлення оцінок за роботу на уроці;

домашнє завдання: зберіть зразки лікарських рослин які знаходяться біля вашого будинку.

Урок 31. Пошук, збір і зберігання лікарських рослин (1 год.)

Мета уроку: Формування знань про раціональну заготівлю лікарських рослин,

способів їх зберігання та методи застосування. Розвивати в учнів увагу, мислення. Виховувати основи культури праці, та поваги до природи, працелюбність, акуратність.

Об'єкт навчальної праці: інформаційні джерела з лікарських трав, їх зберігання та переробки.

Дидактичні матеріали, журнали зразки рослин та насіння, плакати.

Тип уроку: Комбінований.

Орієнтовний план проведення уроку

І.Організаційна частина (2 хв.)

II. Повторення раніше вивченого матеріалу (5 хв.)

III.  Мотивація навчально-трудової діяльності (3 хв.)

IV.  Повідомлення теми, мети, завдань уроку ( 2 хв.)

V.  Вивчення нового матеріалу ( 9 хв.)

VI. Практична робота (19 хв.)

VII.  Підсумок уроку (5 хв.)

Хід уроку

І.Організаційна частина

- Перевірка присутніх;

-  Призначення чергових.

II.  Повторення раніше вивченого матеріалу (методом бесіди з'ясовують питання):

І.Які рослини називають лікарськими?

2. Чому з давніх часів люди для лікування використовують рослини?

З Які лікарські рослини ви знаєте?

4.3авдяки яким речовинам рослини на допомагають?

5.Назвіть сорти які вирощують на нашій території

III. Мотивація навчально-трудової діяльності.

Для того щоб використовувати чудодійну здатність лікарських рослин нам необхідно знати важливі правила завдяки яким ми могли б раціонально, без шкоди для природи збирати лікарські рослини. Адже час та місце збору відіграють велику роль для накопичення діючих речовин в рослині. Проте не лише коректний збір, а й вірне зберігання, переробка та застосування не менш важливі для отримання користі від дарунків природи.

IV.  Повідомлення теми, мети, завдань уроку.

V. Вивчення нового матеріалу. План вивчення.

1) поняття про збір лікарських рослин;

2) зберігання та переробка рослинами;

3) форми лікувальних засобів.

1)Відправляючись на пошук і заготівлю рослин, завжди пам'ятайте, що ви йдете в храм Природи, у його зелену Аптеку, щоб поправити своє здоров'я або здоров'я близького вам людини. А для цього треба мати в руках рецепт із перерахуванням необхідних трав, Ніколи не зрізуйте рослину «про всякий випадок, либонь придасться, це дурна прикмета. Збирайте те, що вам потрібно. Багато рослин мають подібні ознаки, і малодосвідченому збирачеві часом буває дуже важко розібратися в різноманітті трав. Тому раджу перед виходом у ліс або на луг добре вивчити по малюнках або гербарію, а ще краще по живим квітам які приніс ваш сусід, що вам потрібно заготовити. Докладніше розпитаєте, де ростуть потрібні вам рослини.

Дуже важливо знати, коли треба заготовлювати рослини, від цього залежить вміст У них активних цілющих речовин. Адже ці строки бувають різні навіть для окремих частин рослини. А коли принесете зібране додому, не кидайте в кут до наступного ранку, підготуйте для сушіння. Висушивши ж, зумійте зберегти до потрібного часу. Без знання цих положень не позбавляйте рослини життя, адже з кожним роком їх стає усе менше. Багато хто з них уже занесені в «Червону книгу». У цьому винуваті ми. Скільки людей у вихідні дні виїжджають відпочивати на лоно природи! І кожний прагне зібрати для прикраси стола або тумбочки букет квітів. Рвуть усе не перебираючи, тому що вибирати вже нема чого, усе посмикано й витоптано. А до вечора, коли треба повертатися додому, аматори природи з подивом дивляться на пониклі букети, позбавлені колишньої краси й безжалісно викидають їх.

Збирають лікарські рослини або їхні частини найчастіше в суху погоду відповідно строкам збору, зазначеному в їхньому описі. А строки зборів визначаються з урахуванням змісту в рослинах найбільшої кількості активних речовин. Дослідження показали, що надземні зелені частини рослин (листи, трав'янисті стебла) найбільша кількість активних речовин містять у період цвітінь і початку плодоносіння, плоди - у період повного дозрівання, корінь і кореневища - пізньої восени після зів'янення надземної частини або ранньої навесні, бруньки - ранньої навесні до їхнього набрякання, кора навесні.

По народних повір'ях деякі рослини варто збирати в певні годинники доби або ж удень, уночі, опівночі, у повню, під час відсутності місяця. Так, листи папороті рекомендується збирати опівночі при повному місяці, а кореневище папороті - опівночі при відсутності місяця. Уважається. що викопувати корінь валеріани треба обов'язково присмерком при збитковому або новонародженому місяці й у жодному разі не в повню, інакше в кореня сила буде не та. Дурман і блекоту збирають тільки вночі.

Радами народної мудрості не слід зневажати. Установлено, що, у повню корінь рослин більше всмоктують води, тим самим знижуючи в них діючі початки. Є відомості про вплив на рослини місячного світла; наприклад, нагромадження глюкозидів у рослинах відбувається найбільше вночі при слабкої місячному світлі.

Треба заготовлювати тільки ті частини рослин, у яких утримується лікарська речовина. Залежно від погодних умов строки збору можуть коротшати, наприклад при посусі, або подовжаться, наприклад у зв'язку з рясними дощами.

Бруньки варто збирати в пору їхнього набрякання, коли вони ще, не рушили в ріст, бруньки. Що Розпустилися, лікарської цінності не мають. Як лікарська сировина найбільше часто використають бруньки берези, тополі, смородини й сосни. Період заготівлі їх збігається з березнем - квітнем, але бруньки сосни й берези можна заготовлювати й раніше - у лютому. Великі бруньки (соснові) зрізують ножем разом з 2-3 мм пагонів минулого року. Дрібні бруньки (березові, смородинні) зрізують із галузями й з ними ж сушать, а потім обмолочують.

Кору дерев і чагарнику (дуба, калини, жостеру, верби, липи) варто збирати навесні, у період найбільшого соковиділєння, у цей час її легко відокремити від деревини. Для зняття кори на гілці роблять кілька поздовжніх розрізів довжиною 30-40 см, кінці яких з'єднують поперечним надрізом. Піднявши надрізану кору з верхнього кінця, неї знімають у вигляді жолобка або трубочки. Мети кора уражена лишайником, її попередньо варто очистити ножем. При сушінні не можна вкладати трубочки кори одна в іншу, вони можуть покритися цвіллю або темними плямами, що погіршує якість сировини.

Листи збирають у період утворення бутонів і цвітіння. Краще це робити в суху погоду з ранку, після того як просохнуть листи . Вологі листи швидко чорніють і псуються. Обривати треба розвинені прикореневі, низькі й середні стеблові листи, вручну. Брудні, побурілі й ушкоджені листи брати рекомендується. Якщо рослина має дрібні листи (чебрець, материнка), їх зривають разом зі стеблом, висушують, а потім обривають або обмолочують, відкидаючи стебла. Виходить терта трава.

Квітки й суцвіття збирають на початку цвітіння вручну, общипуючи або обриваючи квітконіжки. При зборі великих квіток, наприклад ромашки, користуються спеціальними пристосуваннями - совками. При зборі квіток з дерев застосовують садові ножиці, секатори, ножі, ціпки з гачками для нагинання рослин.

Трави - надземна частина рослин разом із квітками, заготовлюється цілком, її зрізують серпом у підстави або на рівні нижніх листів. У деяких рослин (полинь, кропива, пустирник, звіробій) зрізується тільки квітуча верхівка - з верхніми листами. У голих стеблах дуже мало лікарських речовин.

Плоди й насіння збирають у період їхнього повного дозрівання в суху погоду. Соковиті плоди (ягоди) краще збирати рано ранком або ввечері, акуратно відокремлюючії їх від плодоніжки, укладаючи шарами в плетені кошики. Між шарами кладуть гілочки з листами.

Корінь і кореневища звичайно збирають восени, коли осиплються насіння й зів'яне надземна частина рослини. їх викопують лопатами на відстані-10-15 див від стебла, обтрушують від землі й укладають у кошики, потім промивають водою (краще проточної). Промитих корінь розкладають на рогожці або на траві, підсушують і після цього видаляють залишок надземної частини. Не можна мити корінь і кореневища гарячою водою, вона вимиває активні речовини, особливо глюкозиди. Підсушених корінь і кореневища сортують, великі розріжуть на частині. Зібрана сировина після первинної обробки швидко висушують щоб уникнути загнивання.

У період цвітіння рослини викопувати корінь, кореневища й бульби категорично забороняється.

2)Сушіння рослин є важливим процесом з погляду збереження в них активних лікувальних речовин. Зібрані й оброблені рослини не можна залишати в кошиках більше доби, без доступу повітря вони швидко псуються. Глюкозиди, алкалоїди, цукри, дубильні речовини й органічні кислоти руйнуються під дією своїх же ферментів у вологому середовищі при температурі близько ЗО С.

Тому ще при заготівлі лікарські рослини варто вільно укладати в кошики, а після прибуття додому відразу ж розкласти на папір або тканину рівним шаром товщиною не більше 2 см.

У більшості випадків заготовлене рослинне .сировину сушать у теплом, сухому, добре провітрюваному приміщенні. За народною традицією для цієї мети використається горище, особливо під залізним дахом. При відсутності горища годяться сараї, порожні кімнати, намети, тіньові навіси. Сушіння в них відбувається повільно, зате сировина зберігає свій вид і в достатній кількості активні речовини.

Листи, квіти, траву на сонце сушити не можна, прямі сонячні промені руйнують багато активних речовин рослин, і особливо глюкозиди. На сонце сушать тільки кореневища, що містять дубильні речовини й алкалоїди (наприклад, кореневища й корінь перстачу, кровохлебки). У процесі сушіння треба стежити за сировиною, перевертати його 3-4 рази в день, на ніч сировина варто вкривати або заносити в сарай, щоб не дати росі випасти на нього.

Восени, коли часто йдуть дощі й мало сонячних днів, рекомендується штучне сушіння в російської печі або в духовці звичайної грубки при температурі не вище 60 °С,

Сушіння вважається закінченої, якщо листи й квітки легко розтираються в руках, корінь і кореневища не гнуться, а ламаються на вигині з невеликим тріском, ягоди й плоди при стисканні не склеюються в грудки, а розсипаються.

Суху сировину зберігають у матер'яних мішечках, паперових пакетах, коробках, ящиках, обкладених чистим білим папером, банках. Якщо лікувальна дія рослини пов'язане з ефірним маслом, його зберігають у скляній банці із притертою пробкою. Корінь і кореневища поміщають у ящики, обклеєні білим папером, траву - у картонні коробки, сухі ягоди - у паперові пакети.

У кожне впакування кладуть етикетку із вказівкою назви сировини, часу й місця збору. Упаковану сировину зберігають у чистому, добре провітрюваному приміщенні, у темному місці. Строк зберігання корінь, кореневищ і кори 2-3 року, трави, квіток і листів -До 2 років.

3)У  народній медицині лікарські рослини використаються у свіжому виді й у

вигляді різних форм і препаратів. Зі свіжих і особливо висушених лікарських рослин у домашніх умовах готовлять порошки, настої, відвари, спиртові настойки, чай, мазі й соки.

Порошки є найбільш простою лікарською формою. Для їхнього готування висушені частини рослин подрібнюють у ступці й у такому виді приймають усередину або використає для присипки ран, виразок, попрілостей, пролежнів.

Настої й відвари є водними витяжками з лікарської рослинної сировини. Для їхнього готування сировину подрібнюють: листи й квітки - до часток розміром не більше 5 мм; стебла, кору, корінь, кореневища - не більше 3 мм; плоди й насіння - не більше 0,5 мм; Здрібнену сировину помішають в емальовану або порцелянову судину, заливають водою, закривають кришкою й ставлять на киплячу водяну лазню. Як правило, настій нагрівають 15 хв, відвар - 30 хв при частому помішуванні. Після нагрівання судину прохолоджують при кімнатній температурі, уміст проціджують, а залишок сировини віджимають, отриманий настій або відвар доводять кип'яченою водою до потрібного обсягу.

Настойки готовлять на 70 або 40 % спирті. Здрібнену сировину насипають у пляшку, заливають спиртом або горілкою, закупорюють пробкою й витримують при кімнатній температурі 7 днів. Після цього настойку зливають, залишки обжимають і рідину фільтрують через кілька шарів марлі. Отримана настойка повинна бути прозорої, зберігати її можна тривалий час. Приймають настойки в невеликих кількостях і дозують звичайно краплями.

Чаї. Ягідний, ягідні-плодово-ягідні й трав'яний-трав'яні-квітчасто-трав'яні чаї в населення нашої країни продовжують залишатися традиційно популярними й у наш час. Для їхнього готування використаються широко відомі й розповсюджені рослини: суниця, смородина, ожина, шипшина, материнка, м'ята, малина й багато хто інші. У Сибіру й на Далекому Сході до названих трав приєднуються «бадан товстолистий (чорні листи), володушка, копійочник забутий, обліпиха, родиола рожева (золотий корінь), курильський чай і ін.

По своєму призначенню чаї діляться на побутовий-побутові-повсякденні-побутові, профілактичні й лікувальні.

Побутовий-побутові-повсякденні-побутові чаї готовлять із харчових і лікарських рослин, що містять велику кількість вітамінів, мікроелементів і біологічно активних речовин. Вони мають приємний смак і захід, добре вгамовують спрагу, поліпшують травлення, нормалізують обмінні процеси. Умовно побутовий-побутові-повсякденні-побутові чаї підрозділяють на полівітамінні, тонізуючі й заспокійливі. У полівітамінні чаї входять рослини, що містять велику кількість вітамінів (смородина, горобина, шипшина, обліпиха, суниця); вони стимулюють обмін речовин, кровотворення, підвищують захисні властивості організму. Тонізуючий чай готують із рослин, що містять біологічно активні речовини, які стимулюють центральну нервову систему, роблять позитивна дія на печінку, залози внутрішньої секреції, регулюють тиск, зміст цукру в крові, знімають стомлення, підвищують розумову й фізичну працездатність. До них ставляться брусниця, кипрей вузьколистий (іван-чай), бадан товстолистий, левзея сафлоровидная (маралий корінь), родиола рожева (золотий корінь), тимьян повзучий (чебрець), материнка й інші трави.

Заспокійливі чаї містять у своєму складі рослини, які знімають напруга, дратівливість, поліпшують сон. Такими властивостями володіють тимьян повзучий (чебрець), материнка, глід криваво-червоний, меліса лікарська, м'ята й інші рослини.

Профілактичні чаї відрізняються від перших певною спрямованістю дії. Наприклад, протсклеротичні, протиспазматичні, що заспокоюють нервову систему, що регулюють цукровий обмін, протизапальні й протимікробні чаї. У їхній склад входять рослини, що володіють конкретною дією на певні органи й системи. Наприклад, при порушенні цукрового обміну в збір профілактичного чаю включають чорницю, квасолю, кропиву, деревій; в, збір проти склеротичного складають - суницю лісову, хвощ польовий, руту запашну, малину й т-д

Лікувальні чаї на відміну від перерахованих мають більше виражену лікувальну дію. Вони складніше по своєму складі й більше спрямовані по дії. До таких чаїв ставляться протимікробні, жовчогінні, відхаркувальні, м'якшильні, кровоспинні, протизапальні, ранозаживляючі.

На відміну від настоїв і відварів, застосовуваних з лікувальною метою, чаї мають меншу концентрацію діючих речовин і, як правило, не містять сильнодіючих і отрутних рослин.

Мазі найчастіше готовлять із порошків рослинного походження (квітки, листи, корінь і кореневища). Для їхнього готування користуються рецептами народної медицини. Як основу беруть вазелін, несолоне свиняче сало, вершкове або рослинне масло, з якими змішують порошок лікарської рослини.

Соки. Часто з лікувальною метою застосовують свіжі соки рослин, Ягід, фруктів і овочів. Із усього свіжої рослини сік готовлять у пору його цвітіння, з корінь і кореневищ свіжевідритих, із плодів - повністю дозрілих, не тепличних. Здавна в народній медицині використають і соки дерев (берези, липи, дуба, .клена, ялини, сосни).

Соки мають бактерицидну, антисептичну, протизапальну, болезаспокійливу й заспокійливу властивості.

Народна медицина часто використає «лікарські засоби складного складу. Уважається, що для лікування необхідно багатобічний вплив на організм хворого, що припускає застосування комплексу лікувальних речовин у певних сполученнях, спрямованих на поліпшення харчування, підвищення захисних функцій організму, активізацію обмінних процесів і відновлення функціональної гармонії всього організму. Народна медицина часто прибігала до використання складного складу лікарських засобів Так, у рецептах часів Івана Грозного зустрічаються збір, що складаються з 60 компонентів.

Про користь складних ліків писав ще Абу Алі ибн Синд (Авіценна) біля тисячі років тому. Він учив що для лікування складної хвороби потрібно складні ліки. Так, у якості проти кашлю він пропонує «терьяк фарук», що означає буквально «розділяй кадий терьяк», тобто ліки, що відокремлює хвороба від здоров'я й має у своєму складі близько 70 компонентів рослинного, тваринного й неорганічного походження.

У цей час застосування багатокомпонентного складу зборів лікарських рослин розглядається як прогресивна терапія. Н. Г. Ковальова (1972) пропонує лікарські збір з 15-20 компонентів, С. Я. Соколов і И. П. Замотаев (1989) з 10 компонентів, Але це створює більші труднощі, пов'язані із придбанням такої кількості лікувальних трав. Як показує практика лікування рослинами, найбільш зручною формою збору є 4-6-компонентні прописи.

VI.  Практична робота.

6.1.  Вступний інструктаж.

Завдання. Практична робота. Збирання лікарських рослин

Обережно та уважно провести збір рослин визначених вчителем, не пошкодивши інші рослини, проводити збір після ретельного ознайомлення з рослиною.

6.2.  Поточний інструктаж:

•     слідкувати за дотримуванням правил збору;

•     акцентувати увагу дітей на те, що працювати треба обережно зберігаючи багатство природи,

6.3 Заключний інструктаж:

2. зробити підсумок про те, то в сучасному світі переглядають своє відношення до природи: її охорону, раціональне та економне використання ресурсів. Тому звернення до природи, як до сучасного аптекаря є не поглядом в минуле, а кроком в майбутнє на шляху до єднання та порозуміння людини та світу.

VII.  Підсумок уроку.

7.1 Рефлексія:

Учитель просить кожного учня повідомити: 1. Що ми робили на уроці? 2.Що нового він дізнався на уроці?

З.Чи досягли очікуваних результатів? Що саме вдалося зробити? 7.2 Заключна частина:

виставлення оцінок за роботу на уроці;

домашнє завдання: виконати операції по зберіганню зібраних зразків лікарських рослин.

Технологія догляду за тваринами Урок 32. Утримання свійських та декоративних птахів. ( 1 год.)

Мета уроку: Засвоєння знань про види свійських та декоративних птахів, породи і утримання. Формування вміння розрізняти породи птахів, доглядати за свійськими тваринами. Розвивати увагу, логічне мислення. Виховувати культуру праці, акуратність, працелюбність, шанобливе ставлення до тварин.

Обладнання: фотографії порід пташок.

Тип уроку: Засвоєння нових знань.

Оріснтовний план проведення уроку

І.Організаційна частина (1 хв.)

II.  Актуалізація опорних знань учнів (7 хв.)

III.  Повідомлення теми, мети завдань уроку (2 хв.)

IV.  Мотивація навчально-трудової діяльності (2 хв.)

V.  Вивчення нового матеріалу (15 хв.)

VI.  Практична робота (15 хв.)

VII.  Підсумок уроку (3 хв.)

Хід уроку

І.Організаційна частина.

-        Перевірка присутніх;

-        Призначення чергових.

ІІ Актуалізація опорних знань учнів (методом бесіди з'ясовують питання): І.Що ви розумієте під терміном лікарські трави? 2.Назвіть умови зберігання лікарських рослин. З.Які способи переробки лікарських рослин ви знаєте? 4.Які форми лікарських рослин ви знаєте?

III.  Мотивація навчально-трудової діяльності. Важливе значення в житті людини мають   свійські   тварини.   Деякі   свійські   тварини   прикрашають   наше   життя,   інші використовуються в харчуванні, оскільки тваринне м'ясо мас в собі незамінні білки. Однією з груп свійських тварин є птахи.

IV.  Повідомлення теми, мети, завдань уроку.

-    Вчитель записує на дошці тему і основні завдання уроку.

V.  Вивчення нового матеріалу. План вивчення.

1) свійські тварини та їх утримання;

2) декоративні птахи та їх утримання;

1) До заслуг цієї птиці можна віднести спокійну вдачу, малу схильність до впливу стрес-факторів. До того ж кури м'ясо-яєчних порід завжди є прикрасою двору.

Гам. де про них піклуються, вони обдаровують хазяїна високою яйцекладкою 200 і більше яєць на рік. У них смачніше, ніж у яєчних порід м'ясо, тушки мають гарні м'язи.

Жива маса, залежно від породи, у курей — 2,0-3,0 кг, у півнів — 2,5-3,5 кг.

Відомі багато порід курей серед яких кучинська ювілейна, московська чорна, адлерська срібляста, нью-гемпшир, род-айланд та ін. Птиця, як ніякий з інших видів сільськогосподарських тварин, має потребу в різноманітних, багатих білком і вітамінами кормах.

Під правильно організованою годівлею розуміють раціональний набір концентрованих, вітамінних і мінеральних кормів, їхню підготовку і техніку згодовування.

Основним кормом для курей є зерно злакових культур — кукурудза, пшениця, ячмінь, просо, овес. Із бобових кормів — горох. Кури не відмовляються поласувати і деякими відкидами олійницького виробництва — макухою і шротами. Завжди бажані для них корми тваринного походження; відкиди рибної і м'ясної промисловості, молочної переробки, що є важливим джерелом повноцінного білка.

Із вітамінних зелених кормів кури охоче поїдають траву конюшини, зелене перо цибулі, бадилля буряка, моркви. Дуже корисним буде і згодовування червоної моркви, цукрового буряка, листя капусти, м'якоті жовтих сортів гарбуза, вареної картоплі.

Охоче поїдає птиця і відкиди кухні і столу. Взимку с зелені вітамінні корми з успіхом заміняють висушена кропива, сіно бобових трав, борошно бобових культур, хвойне борошно. Важко сказати, від чого птиця відмовляється. Навіть дрібні камінчики допомагають роботі її шлунка.

Кури гостро реагують на відсутність у раціоні таких необхідних їм хімічних елементів, як кальцій, фосфор, що беруть участь в утворенні кісткової тканини і міцної шкаралупи яйця. Постійно необхідна і кухонна сіль.

А для тих птахівників, які не можуть придбати комбікорм, промисловість пропонує вітамінно-мінеральні суміші, готові для готування           повноцінних           комбікормів безпосередньо у себе у присадибному господарстві. І назви в них цілком прозорі: «Зозуляста» — для курей — несучок, «Сонечко» для курчат і ін.

Що  не  можна  курці?  Гадають,  що  в курки дуже погано розвинутий нюх, і вона ні до чого не принюхується, не може вчасно розпізнати якість пропонованих їй кормів. Навіть скуштувавши цвілі і прогнил! корми і поплатившись бурхливою реакцією шлунково-кишкового тракту, птиця буде скльовувати непридатний корм.

Отут напоготові повинен бути хазяїн, зацікавлений у здоровому поголів'ї. Окислені риб'ячий жир, м'ясо, кісткове і рибне борошно (із запахом старого сала) також не підлягають згодовуванню, тому Що вони обеззброюють вітаміни — нейтралізують початок їхньої дії, що неминуче призводить до авітамінозу.

Категорично заборонено птиці споживати воду, у якій варилася картопля, позеленілі бульби картоплі, паростки, тому що можливе отруєння алкалоїдом-соланіном.

Іншим представником свійської птиці сільськогосподарська птиця, належить до підвиду курячих. Уперше була одомашнена індіанцями Північної Америки ще до приходу європейських колонізаторів. Жива маса самця 5 кг, самки — 3 кг. Це довгонога птиця з короткими крилами та хвостом. Дикі види індичок влаштовують гнізда безпосередньо на землі.  Навесні самки відкладають  15-20 яєць.є    індичка.    Індичка    —    крупна

Інколи вони виводять індичат і восени. Буває і так, що дикі самці приєднуються до зграй свійських індичок.

Розводять індичок із метою одержання цінного м'яса з надзвичайно високими смаковими, харчовими, дієтичними якостями. В тушках індичат міститься в середньому 49-51% м'язової тканини, 10-16% підшкірного жиру, до 9% внутрішнього жиру.

Основні показники продуктивності індичок — несучість та жива маса. Несучість вважається за основу м'ясної продуктивності: чим більше буде одержано біологічно повноцінних інкубаційних яєць і, відповідно, здорових індичат, тим більше буде м'яса. Індички культурних порід починають відкладати яйця, досягнувши 8-8,5-місячного віку, інтенсивно несуться п'ять-шість місяців. За цей період вони можуть знести 100-120 яєць. За середньої виводимості (65-70%) від однієї індички одержують 65-85 індичат, від яких при вирощуванні до 120 днів можна одержати близько 200 кг м'яса у живій масі. Індички добре окупають корм за рахунок приросту живої маси. На 1 кг ваги при збалансованому за всіма поживними речовинами годуванні витрачається 3-4 кг корму. Вихід м'яса під час забою в них перевищує 80%.

У присадибних господарствах індичок можна використовувати як яйценосну птицю. Індичі яйця поживні й смачні. Завдяки щільній та міцній шкаралупі й підшкаралуповій оболонці вони можуть зберігатися значно довше, ніж курячі. Середня маса яйця 80-90 г, У ньому в середньому міститься 58% білка, 31% жовтка, 11% шкаралупи з підшкаралуповою оболонкою. У 100 г яєчної маси міститься 169 ккал, білка - 49 ккал, жовтка - 374 ккал.

2)Канарка, птах сімейства вьюркових. У природі звичайний птах на Канарських островах, Азорських островах і на острові Мадейра. У 15 столітті завезена в Європу й одомашнена. Виведено багато порід декоративних і красиво співаючих канарок.

Дика канарка — птах невеликих розмірів (довжина тіла 12-14 см.).  Оперення самця сірувато-зелене з темними подовжніми смугами, на черевці зеленувато-жовте. Оперення самки тьмяно-сіре. Місцями проживання є гірські ліси.

Утримання канарка

Канарка легко приручається, цілком довірлива, піддається «вихованню» і успішно розмножується в домашніх умовах. Канарки можуть жити в домашніх умовах 15-18 років, поміщають їх у клітках і вольєрах.

Клітки виготовляють із твердої породи деревини: бука, дуба, ясена й ін. Можна користатися металевими клітками. їх легше мити, простіше обшпарити. За формою найбільш зручні прямокутні клітки. Розміри кліток повинні бути такими, щоб птах у ній могла вільно рухатися, літати і достатніми для того, щоб можна було установити в ній 1-2 жердинки в один ярус.

Величина клітки 30-35 см. у довжину, 20- 22 см. у ширину, висота 27-29 см. Відстань між прутиками — не більш 1,2-1,4 см. Дверка в клітці повинна розташовуватися збоку. Дно повинне бути обов'язково подвійним, бажано з тонкої нержавіючої сталі (внутрішнє дно) і обов'язкове висувним, щоб легше було чистити клітку, змінювати в ній пісок і проводити дезінфекцію. Чистити клітки необхідно не рідше двох разів у тиждень.

Годівниці можна ставити на дно клітки, але це найчастіше приводить в антисанітарний стан корм і клітку. Бажано все-таки, щоб годівниці в клітках були висувними. У такому положенні легко діставати їх при годівлі і пташкам буде менше занепокоєння.

У клітці повинно бути сідало для птаха, що представляє собою круглі жердинки товщиною не більш 1,5 см.

Канарки люблять купатися. Купання очищає шкіру і зміцнює оперення. Вода для купання повинна бути кімнатної температури.

Після дезінфекції клітки на дно клітки насипають чистий, сухий річковий пісок, тонким шаром здрібнену яєчну шкарлупу від яйця. Пісок і яєчна шкарлупа служать мінеральною підгодівлею птаха, підтримують її здоров'я і сприяють травленню. Після

цього в годівниці насипають корм і ставлять його на місце годівлі.

Вода для питва повинна бути кімнатної температури. її наливають у скляний чи порцеляновий посуд невеликого розміру.

Клітку розташовують у добре освітленому місці, але не на сонце, не на вікні і не на протязі. Якщо кімната закривається, можна і потрібно випускати птаха політати. Спочатку 5-Ю хвилин, а потім до 40-45 хвилин.

Папуги загін птахів. Нараховує 1 сімейство, 7 підродин, 324 види. Папуги живуть головним чином у тропіках. Довжина від 9,5 див до 1 м. Самочки менше самців.

Утримання папуг не представляє особливих труднощів. Клітка підбирається для папуги по розмірі, нерідко улаштовуються вольєри, де можна розмістити різні види разом. Переселяючи в нову клітку, птаха переживають стрес, нерідко перестають їсти. Необхідно давати папугам літати по будинку: цьому як какаду корисно вправляти лапки з допитливому птаху необхідно не тільки розім'яти крильця, але й оглянутися. У клітках передбачаються всілякі жердинки і кільця.

Крім свіжої води в поїлці, необхідно 1-2 рази в тиждень давати медяну воду (1 частина меду на 1 частину кип'яченої води; сюди ж додають таблетку полівітамінів). Чергуючи з медяною водою, дають воду із соком чорної і червоної смородини, журавлини. Для мінеральних підгодівель використовують виварену протягом 5 хвилин товчену яєчну шкарлупу, крейду, черепашник, деревне вугілля, таблетки глюконата і гліцерофосфату кальцію і навіть стару штукатурку. У теплий час року в клітку кладуть шматок лугової чи лісової дернини. Папуги люблять купатися, але вода не повинна бути холодної.

Природна розмаїтість кормів для папуг в умовах домашнього змісту цілком відтворити неможливо. Птахам, що потрапили в неволю дорослими, особливо важко звикнути до зміни харчування. Купивши такого птаха, варто пропонувати йому різноманітний корм, домагаючись максимальної розмаїтості. Зернової корм — основа харчування. Його повинно бути в надлишку. Це суміш різних сортів проса, вівса, пшениці, коноплі (небагато, тому що від її жиріють), канаркового насіння, соняшника, кукурудзи. У суміш додають горіхи (волоський, лісові і фундук, мигдаль, кедрові горішки). Якщо немає повної суміші, то можна давати й окремі компоненти, частина зерна повинна бути неочищеною, навесні й узимку пророщеною.

Папуги люблять свіжий сир, із задоволенням їдять білу булку, особливо розмочену в молоці чи чаєві. Не слід пропонувати папугам м'ясо, ковбасу, шинку, вершкове масло. У природі папуги їдять безліч фруктів, п'ють їхній солодкий сік. їм підходять солодкі сорти яблук і груш і привізні тропічні фрукти, ретельно вимиті. З ягід підходять спіла полуниця, малина, чорна смородина, горобина свіжа і сушена. Дають скибочки дині, кавуна. Люблять папуги шматочки морквини, гарбуза, сирої картоплі.

Папугам, особливо середнім і великим, живучим поодинці, життєво важливе спілкування з людиною. Полюбивши людини, папуга обожнює, коли його гладять і чешуть, нагадуючи в цьому відношенні багатьох кішок. Головна умова навчання папуги людської мови — він повинний бути без пари. Молоді птахи, природно, навчаються швидше дорослих.

Папуги: 1 — маскові неразлучники; 2 — желтохохлий какаду; 3 — червоний ара; 4 — яскравий лори; 5 — волнистий папуга; 6 — жако; 7 — дамский або черноголовий, лори; 8 — кеа.

VI. Практична робота Завдання. Влаштування годівниць для диких птахів.

6.1 Вступний інструктаж.

•       учитель пояснює послідовність виготовлення годівниці;

•       при необхідності демонструє зразок.

6.2 Поточний інструктаж

•       учитель слідкує за роботою учнів, при необхідності допомагає. VII. Підсумок уроку.

7.1  Рефлексія

Учитель пропонує запитання:

1 .Які види домашньої птиці ви знаєте? 2.Які умови утримання домашньої птиці?

7.2 Заключна частина:

-     виставлення оцінок за роботу на уроці;

-     домашнє завдання: вивчити основні положення конспекту.

Урок 33. Домашні тварини. (1 год.)

Мета уроку: Засвоєння знань про види та породи домашніх тварин(котів, собак). Формування вмінь утримувати домашніх тварин в залежності від виду та породи. Виховувати добрсСУ- бережливе ставлення до тварин, акуратність. Розвивати увагу, світогляд, логічне ^ислення, пам'ять.

Обладнання: фотографії порід домашніх тварин.

Тип урокуКомбінований

Орієнтовний план проведення уроку

І.Організаційна частина (2 хв.)

II.  Повторення раніше вивченого матеріалу (5 хв.)

III.  Мотивація навчально-трудової діяльності (3 хв.)

IV.  Повідомлення теми= меги> завдань уроку (2 хв.)

V.  Вивчення ^ового матеріалу (15 хв.)

VI.  Практичні робота (15 хв.)

VII.  Підсумок УРУ (З хв-)

Хід уроку

І. Організацій частина.

- Перевірка присутніх;

- Призначення чергових.

II.  Повторені раніше вивченого матеріалу (методом бесіди з'ясовують питання):

1.   Які породи домашніх птахів ви знаєте?

2.   Яких необхідно дотримуватись під час розведення курей?

3.   Які особливості утримання канарок?

III.   Мотиваіі навчально-трудової діяльності.  На попередньому занятті  ми з вами ознайомилися 3 свійськими та декоративними прахами. Сьогодні ми ознайомимося з умовами утримання собак і котів, оскільки ці тварини прикрашають наше життя.

IV.  Повідомлення теми, мети, завдань уроку.

Учитель запиСУє на дошці тему уроку та повідомляє (записує) дидактичні завдання:

V.  Вивчення нового матеріалу.

При виборі собаки необхідно враховувати свої житлові умови: місце проживання, розмір квартири, кількість членів родини. У городян собака живе в квартирі, де їй виділяють постійне місВД, бажано у віддаленні від опалювальних приладів і не на протязі. Як   підстилку  найі<Раше  використовувати  ватяний   чи  солом'яний  матрац зі  знімним

чохлом, що змінюють 2-3 рази в тиждень, або щільний коврик. Для маленьких собак це може бути кошик з матрациком. У сільських умовах собаку можна утримувати поза будинком у дерев'яних будках. Стіни і підлогу роблять подвійними, а між дошками кладуть утеплювач. Ставлять будку на опорках. Знімний дах дозволяє робити прибирання усередині будки. У холодний час року на дно кладеться підстилка із соломи. Не можна утримувати собак у тваринницьких приміщеннях і не рекомендується тримати їх на ланцюгу.

Собак необхідно вигулювати незалежно від умов утримання. Після прогулянки лапи оглядаються і миються теплою водою. Вовну, намочену під дощем, також необхідно витерти насухо м'якою ганчіркою. Собак, що проживають в квартирі, миють не часто. Для цього використовуються різні спеціальні шампуні, вибір яких достатній. Зуби собак не мають потреби в особливому догляді й очищаються самі по собі при правильній годівлі. Вуха необхідно ретельно оглядати й обробляти спиртом. Варто провести дегельмінтизацію собаки при наявності в неї глистів, тому що деякі з них небезпечні для людини, а для боротьби з блохами й іншими паразитами треба використовувати спеціальні засоби.

Відомо, що утримання дорослого собаки і його здоров'я вимагають набагато менше турбот, якщо він правильно вирощений, вихований і навчений, а також використовується за призначенням. Кожен власник собаки повинен дотримуватись правил утримання тварин у місті: вигулювати собаку треба тільки у відведених для цього місцях; не можна дозволяти йому забігати на дитячі майданчики, клумби та у під'їзди; агресивного собаку варто виводити в наморднику і не спускати з повідця; у громадських місцях також необхідно тримати собаку на повідку. Під час перевезення собак треба дотримуватись вимог ветеринарної служби.

У поводженні собака як би запрограмована на безмежну любов до хазяїна. Собака звичайно відчуває його стан і разом з ним переживає радість, сум, тривогу. Однак, не слід забувати, що собака сприймає світ по-своєму. Поводження його зв'язане з приналежністю до зграї, і з цим треба рахуватися. Хоча людина і собака не знають мови один одного, вони можуть легко обмінюватися інформацією. Існує цілий ряд зовнішніх ознак, за якими уважний хазяїн може оцінити стан свого "друга". Взаємне спілкування значно полегшується при правильному вихованні собаки.

Кішки різних порід розрізняються розмірами і масою тіла, формою тулуба, кольором очей, довжиною та кольором окрасу. По останній ознаці породи розділяють на довгошерсті (перська, колорпойнт), напівдовгошерсті (ангорська, балинезийская, бірманська, мзйн-кун, сибірська й ін.), короткошерсті (рекси, єгипетський мау, сіамська, російська блакитна, британська). Сіамську й орієнтальну кішку часто виділяють в окрему групу. До короткошерстого відносяться також безхвості кішки. На відміну від собак, породи кішок не мають службової спеціалізації. На земній кулі живе порядку 600 млн. домашніх кішок.

Кішка, при всій турботі про неї і любові людини, не стає його рабом і зберігає свою індивідуальність, залишається особистістю. Кішка має потребу в тісному контакті з хазяїном: вона любить поглажування, лежання на колінах, «розмови». Але при цьому контакт можливий лише при її бажанні. У кішки, яка довгий час позбавлена можливості спілкуватися з хазяїном виникає стрес. Кішки володіють і негативними рисами. Насамперед це періодичні прояви агресивності, часто пов'язані з неправильним поводженням з кішкою. Хоча кішка — тваринне незлобне, і її агресивна реакція найчастіше буває оборонною, усе-таки поступово ці прояви закріплюються і входять у звичку.

Позитивною особливістю кішок є їхня вірність тій місцевості, що стала їх житлом. Консервативність в основі котячої природи визначає її тягу до осілості, і кішка нерідко повертається до свого колишнього житла, якщо хазяїн змінює місце проживання. Кішка на відміну від собаки — індивідуалістка, вона не любить підкорятися, виконувати накази, чому-небудь навчатися. Тому примусове дресирування неможливе, якщо в кішки немає інтересу до тих чи інших вправ. Далеко не кожну кішку вдається навчити ходити на повідку. Важка справа — привчити кішку до чистоти. Кошенята одержують перші навички гігієни від кішки-матері, до місячного віку вони вже самостійно освоюють свій «туалет». Кішку не можна часто карати, та й робити це треба дуже обережно, уважно спостерігаючи за реакцією тварини на ті чи інші дії.

До інших осіб котячого роду ці тварини відносяться терпимо, якщо ті нічим їм не загрожують. Своє житло і територію в безпосередній близькості від нього кішка вважає своїм   особистим   володінням.   Свій  район  кішка  намагається  розширити  за  рахунок сусідніх територій, позначаючи ароматичною речовиною, виділюваним залозами.

Повагою і взаємною терпимістю визначаються відносини двох чи декількох кішок, що живуть в одному будинку. їм властиво піклуватися один про одного, спати разом, доглядати за кошенятами. Навіть коти, що виросли в одному будинку, не конфліктують. Коли кішки знаходяться в зграї, «колективі», вступають у дію свої закони — тут принцип верховенства однієї' тварини над іншою.

Дивне в кішках почуття часу й уміння дотримувати розпорядку дня. Причому поводження проживаючої в будинку й обмеженої в просторі кішки відрізняється від поводження кішки, що володіє" свободою переміщення. Спить кішка досить багато — на це в неї іде дві третини життя.

Одним з найсильніших для кішки є мисливський інстинкт. Кішка мас велике терпіння в чеканні здобичі. Вона — природжений ловець мишей, але пристрасть до полювання не завжди продиктована почуттям голоду. Навіть кішка, що приймає їжу від людини, любить полювати і приносить здобич у будинок хазяїна як подарунок.

VI.  Практична робота.

Завдання. Влаштування годівниць для диких птахів.

6.1 Вступний інструктаж.

•       учитель пояснює послідовність виготовлення годівниці;

•       при необхідності демонструє зразок.

6.2  Поточний інструктаж

•       учитель слідкує за роботою учнів, при необхідності допомагає.

VII. Підсумок уроку

7.1  Рефлексія:

Учитель просить кожного учня повідомити:

1. Що нового ви дізналися на уроці?

2.Чи досягли ми поставленої мети?

3. Що сподобалось чи не сподобалось під час уроку?

7.2 Заключна частина:

виставлення оцінок за роботу на уроці.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

55176. Приватизация и структурная перестройка в переходной экономике 24.9 KB
  Переход к рыночной экономике – это как бы двусторонний процесс. С одной стороны, прежде всего необходимо сформировать собственно «рынок», систему рыночных связей: обеспечить свободное ценообразование, свободу торговли, конкурентные отношения...
55177. СТРУКТУРА ЦИКЛ 108 KB
  В каждом варианте задания необходимо определить требуемые входные и выходные данные , для вычисления предложенных функций составить схемы алгоритмов и программы решения задач. Предусмотреть печать всех входных и выходных данных.
55178. Створення документу зі складним обрамленням за допомогою редактора Word 82.5 KB
  Мета: Формувати уміння і навички обрамлення окремих частин таблиці виділення заголовків об’єднання чарунок таблиці. Постановка загальної проблеми: Як при допомозі текстового редактора Word створювати таблиці із складним обрамленням І.
55180. ЦЕНОВАЯ ПОЛИТИКА ТУРИСТСКОГО ПРЕДПРИЯТИЯ 128.93 KB
  Цена и ценовая политика в комплексе маркетинга туристского предприятия. Методы ценообразования. Виды скидок в туризме. Ценовые стратегии туристского предприятия.
55181. Вставка в текстовий документм Word таблиці із складним обрамленням, списків та схем для створення накладних 67.5 KB
  Мета: Формувати уміння і навички вставки сітки таблиці для створення документів в яких текст розташований в декілька стовпчиків. Пересуваючись вздовж або поперек таблиці можна обстежити деяку групу комірок встановлювати курсор на будьяку комірку таблиці вносити в неї нову інформацію або редагувати існуючу.
55183. СБЫТОВАЯ ПОЛИТИКА ТУРИСТСКОГО ПРЕДПРИЯТИЯ 56.73 KB
  Канал сбыта (распространения) – совокупность организаций или отдельных лиц, которые принимают на себя или передают другому субъекту право собственности на конкурентный продукт или услугу на их пути от производителя к потребителю.