11148

Господарські товариства корпоративного типу

Лекция

Менеджмент, консалтинг и предпринимательство

Господарські товариства корпоративного типу Значного поширення в процесі реформування власності корпоратизації та акціонування підприємств набули господарські товариства. Закон України Про господарські товариства визначає поняття й види господар...

Украинкский

2013-04-05

108 KB

5 чел.

Господарські товариства корпоративного типу 

Значного поширення в процесі реформування власності корпоратизації та акціонування підприємств набули господарські товариства.

   Закон України “Про господарські товариства” визначає поняття й види господарських товариств, правила їх створення, діяльності, права і обов’язки їх учасників та засновників. Господарськими товариствами визначаються підприємства, організації, установи, що створені на засадах угоди юридичними особами та громадянами через об’єднання їх майна та спільну підприємницьку діяльність із метою одержання прибутку.

      Для того, щоб успішно працювати в умовах ринкової конкуренції, підприємства прагнуть об’єднуватися у промислові, промислово-фінансові та інші групи. Закон “Про акціонерні товариства” надає підприємствам право об’єднуватись у групи підприємств за галузевим, територіальним чи іншим принципом, якщо це не суперечить антимонопольному законодавству України.

          Як суб’єкт права об’єднання має свої економічні, організаційні та юридичні ознаки, які відрізняють його від підприємства.

Підприємства консолідуються в групи-об’єднання на основі певних матеріальних інтересів. Це об’єднання виробничої, науково-технічної, комерційної діяльності членів об’єднання, централізація управлінських, координаційних функцій тощо.

   Матеріальні інтереси як основа об’єднання визначаються засновниками у договорі або статуті як мета, завдання та функції об’єднання.

       Договір укладають між собою підприємства – засновники об’єднання. Єдність матеріальних інтересів членів як основа об’єднання – це його економічна ознака.

       По-друге, об’єднання як суб’єкт господарського права має майно, юридично відособлене від майна членів об’єднання. Майном об’єднання є: а) основні фонди і оборотні кошти, передані членами об’єднання на його баланс згідно з договором чи статутом; б) майно, набуте об’єднанням в результаті господарської діяльності; в) майно створених об’єднанням підприємств.

      Майно такого суб’єкта є колективною власністю. Майно членів об’єднання не входить до складу майна об’єднання. З урахуванням цього розмежовується відповідальність об’єднання і його членів як суб’єктів права; об’єднання не відповідає за зобов’язаннями своїх членів, а останні не відповідають за зобов’язаннями об’єднання і один одного. Після припинення діяльності об’єднання майном, яке залишилося після задоволення вимог кредиторів, розподіляється між його колишніми членами. Цю ознаку об’єднання можна вважати економіко-юридичною ознакою.

       Третьою ознакою об’єднання є централізація в руках об’єднання як суб’єкта права функцій і повноважень його членів. Це організаційно-правова ознака.

       Четвертою ознакою об’єднання є особлива правосуб’єктивність. Її особливість обумовлена організаційною структурою об’єднання. Членами об’єднання можуть бути лише підприємства – юридичні особи, кожне з яких при входженні до об’єднання зберігає права юридичної особи і діє на підставі Закону “Про акціонерні товариства”. Цим об’єднання відрізняються від підприємства, яке не має в своєму складі інших юридичних осіб. Тобто підприємства як члени об’єднання залишаються самостійними суб’єктами господарського права. Разом з тим об’єднання підприємств також є самостійним суб’єктом права.

       Види об’єднань – це їх класифікація за певними матеріальними та юридичними критеріями з урахуванням законодавчих визначень.

     Матеріальним критерієм класифікації об’єднань на види закон визначає мету, або інакше, основу їх створення та діяльності.

       Юридичним критерієм класифікації об’єднань на види закон визначає правовий режим членства учасників в об’єднаннях. Відповідно до цього критерію розрізняють договірні і статутні об’єднання.

      Договірним згідно із ст.3 Закону “Про акціонерні товариства” є асоціації та корпорації. Статутними закон визначає концерни і консорціуми.

      Договірні і статутні об’єднання класифікуються також залежно від їхньої організаційно-правової форми: державні, недержавні, змішані.

       Серед договірних об’єднань помітне місце займають корпорації – найпоширеніший вид об’єднань державних підприємств.

Мотиви господарського об’єднання підприємств

В умовах посилення конкуренції і різного рівня конкурентоспроможності підприємств на ринках виникає необхідність створення більш досконалої форми організації їх взаємодії - об'єднання суб'єктів ринку.

Об'єднання юридичних осіб здійснюється з метою колективного використання виробничого, науково-технічного, інформаційного і фінансового потенціалу кожного з них для досягнення більшої ефективності та конкурентоспроможності.

Мотивами об'єднання підприємств є:

• Зниження витрат виробництва в результаті спільної діяльності.

• Придбання нових можливостей реалізації продукції, робіт або послуг.

• Підвищення дієвості маркетингу.

• Розширення виробничих можливостей.

• Опанування нових ринків збуту.

•Зниження капітальних витрат, ризику, при створенні нових виробничих потужностей.

• Опанування нових сфер виробничо - господарської діяльності.

• Спільне комплексне використання джерел ресурсів.

• Можливості уникнути сезонності у роботі.

• Наближення науково-технічної бази до виробничої.

• Комплексне використання відходів виробництва.

• Економія транспортних витрат.

Господарським об'єднанням підприємств є добровільне об'єднання юридичних осіб. Організація створюється для здійснення загальних зусиль з координування діяльності, забезпечення захисту їх прав представляти загальні інтереси у державних та інших органах, а також у міжнародних організаціях. Об'єднання захищає і реалізує інтереси його учасників, консолідує зусилля у забезпеченні роботи його структур.

             Загальні особливі відзнаки господарських об'єднань

• Добровільний порядок створення.

• Об'єднання не має права здійснювати управління і контроль за діяльністю його учасників і виконувати функції за розпорядженням їх майном.

• Учасниками об'єднання можуть бути тільки комерційні юридичні особи, які ставлять за мету одержання прибутку.

• Учасники об'єднання зберігають свою юридичну самостійність як суб'єкт права, є власниками свого майна, переданого засновниками.

• Для координації діяльності учасники об'єднання можуть створювати відокремлений орган (юридичну особу) з делегуванням йому частини своїх повноважень.

За цими відзнаками господарські об'єднання мають схожість з господарськими товариствами. Загальним у них є те, що вони створюються на добровільних засадах, їх учасники зберігають свою юридичну самостійність і є новими суб'єктами права і власниками майна, переданого їм засновниками. Різниця між ними полягає у цілях діяльності, обсягу та сфері регулювання, а також у колі учасників. Кількість учасників у господарських товариствах значно більша, ніж у господарських об'єднаннях. Якщо учасниками господарських товариств можуть бути як фізичні так і юридичні особи, то засновниками господарських об'єднань - тільки юридичні особи -підприємства.

Законодавством про підприємства передбачається, що вони мають право на добровільних засадах об'єднувати свою виробничу, наукову, комерційну та інші види діяльності за умови, що це не суперечить антимонопольному законодавству.

У законі передбачено чотири види об'єднань: асоціація, корпорація, консорціум і концерн.

Управління асоціацією

Асоціація - це договірне об'єднання, яке створюється на добровільних засадах для постійної координації господарської діяльності, та забезпечення захисту прав учасників і загальних інтересів.

Асоціація:

1. Координує окремі види діяльності учасників.

2. Виконує наукові розробки і маркетингові дослідження.

3. Надає юридичні послуги.

4. Надає консультаційні послуги комерційного характеру.

5.Здійснює інформаційне забезпечення учасників ринковою інформацією.

6. Проводить рекламні заходи.

7. Забезпечує нормативними матеріалами.

8. Здійснює пошук ринків збуту, сфер споживання.

9. Розробляє стандарти і нормативні документи асоціації з питань якості, надійності, умов праці.

10. Організує підготовку та підвищення кваліфікації працівників та ін.

Асоціація має не високу ступінь централізації функцій управління. Учасники тільки координують виконання окремих своїх завдань або спільно здійснюють тільки частину своїх неосновних функцій. Така обмеженість зв'язків між учасниками знеможливлює взаємну майнову відповідальність за боргами учасників і асоціації в цілому. Вона дає можливість одній і тій же юридичній особі брати участь у різних асоціаціях.

Управління асоціацією може здійснюватися як спеціально створеним органом управління, так і головною юридичною особою (за згодою учасників).

Орган управління створений для учасників виконує функції:

• інформуючого центра;

• координуючого центра;

• забезпечення узгоджених дій за окремими видами діяльності;

• акумуляції коштів для здійснення інвестицій.

Асоціація не має права втручатися у виробничу та комерційну діяльність будь-якого із учасників.

Асоціація не порушує антимонопольного законодавства, якщо вона дотримується таких умов:

1) асоціація створюється як договірна особа, яка не є господарським товариством або підприємством, не здійснює підприємницької діяльності;

2) філії та представництва асоціації мають статус її структурних підрозділів;

3) асоціація є вільною для вступу (виходу) нових учасників (засновників) за умов дотримання ними установчих документів асоціації;

4) функції та повноваження асоціації унеможливлюють здійснення дій, які обмежують конкуренцію серед засновників та інших учасників ринку;

5) асоціація не засновує і не виступає співзасновником нових господарюючих суб'єктів, не здійснює контролю або управління.

Координуючими діями асоціації є:

• забезпечення асоціації інформацією технічною та статистичною;

• надання послуг учасникам: юридичне консультування, допомога у експорті продукції, страхування, кредитування, навчання;

• затвердження норм поведінки асоціації, правил підприємництва та ін.;

• підтримка інтересів учасників у державних органах;

• координація спільних досліджень і розробок;

• забезпечення учасників ринковою інформацією;

• здійснення рекламних заходів;

• пошук ринків збуту, сфер постачання;

• розробка і встановлення стандартів асоціації з питань якості, надійності, умов праці, поведінки у відносинах зі споживачами;

• сприяння законним інтересам учасників у здійсненні інших видів діяльності, які не суперечать установчому договору.

Асоціація не може надавати рекомендації з приводу ціни, середньої ціни, середнього рівня витрат; не попереджує про зміни в діях учасників на ринках. Відомості про діяльність окремих учасників асоціації не публікуються і не передаються іншим учасникам асоціації, крім як у загальному вигляді, без визначення окремих учасників і не раніше, ніж через місяць після їх одержання.

Управління корпорацією

Корпорація - це договірне об'єднання, яке створюється на основі поєднання виробничих, наукових та комерційних інтересів, з делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного із учасників.

Рис. 4.7. Учасники корпорації

У корпорації здійснюється централізація функцій перелік яких визначається у договорі. Учасники об'єднання на добровільній основі передають частину своїх повноважень корпорації для централізованого їх здійснення в інтересах кожного з них.

Корпорація - це відкрита організація для вступу на добровільній основі за рішенням органів управління і власників.

Цілями корпорації є:

• виробничі;

• економічні;

• соціальні;

• правового захисту учасників.

Вищим органом управління корпорації є рада директорів, яка вибирається на загальних зборах акціонерів. У її компетенцію входять такі питання:

1) призначення працівників апарату управління;

2) консультування адміністрації з питань управління;

3) розробка стратегії з питань управління;

4)контроль діяльності виконавчого органу.

Для вирішення поточних питань корпорації рада директорів створює адміністрацію, у функції якої входять:

1) розробка стратегічних планів і тактики виробничо - господарської діяльності;

2) розробка і реалізація програм науково-технічного розвитку;

3) вивчення кон'юнктури ринку;

4) організація впровадження досягнень науково-технічного розвитку;

5) матеріально-технічне забезпечення підприємств корпорації через мережу власних підрозділів;

6) організація централізованого збуту продукції через власну збутову систему.

Таким чином, рада директорів є ланкою, яка організує і направляє операції всієї корпорації, а прийняті рішення служать основою для оперативної діяльності правління.

Рішення ради директорів містять цільові установки головним чином довгострокового характеру, у рамках яких здійснюється вся управлінська діяльність, що і передбачає її централізацію. Рада директорів відіграє роль координуючого органу, який узгоджує і пов'язує між собою діяльність різних служб управління на різних рівнях і забезпечує проведення єдиної лінії в управлінні корпорацією.

У більшості корпорацій голова ради директорів обирається на засіда-нні ради.

Залежно від розподілу повноважень і відповідальності головною виконавчою особою корпорації може бути голова ради директорів або президент. Голова ради директорів веде засідання ради і володіє більш реальною владою. Президент може одночасно бути головою ради директорів, а у період, коли відсутній голова, виконувати його обов'язки.

Президент призначається радою директорів. Віце-президенти курірують конкретні функції господарської діяльності.

Виконавчий апарат управління корпорації розробляє поточну господарську політику всієї організації і слідкує за її виконанням.

Переваги корпорації полягають у наступному:

1) акціонери не відповідають по боргах корпорації, а ризикують тільки своїми акціями;

2) корпорація має велику можливість залучати засоби і інвестувати їх у виробництво;

3) велика гнучкість в управлінні;

4) чіткість і коректність взаємовідносин між акціонерами і апаратом управління корпорацією.

Корпорація не може бути універсальною формою організації виробництва. Вона у більшій мірі пристосована для великого виробництва.

Недоліками корпорації є статутні обмеження; подвійне оподаткування (коли податки сплачує учасник і корпорація); значні витрати на управління, складнощі у вилучені вкладеного капіталу. Все це стримує створення корпорації! у малому підприємництві.

Управління консорціумом

Консорціум - це тимчасове статутне об'єднання промислового, банківського капіталу для досягнення спільної мети.

Консорціум створюється на основі тимчасової угоди учасників про об’єднання ресурсів та зусиль з ціллю фінансування здійснення якихось завдань.

Консорціум має статус юридичної особи для рішення конкретних завдань реалізації значних цільових програм та проектів.

Після виконання визначених завдань консорціум ліквідується або перетворюється в інший вид об'єднання.

Консорціуми не передбачають високого ступеня концентрації і централізації управління. Вони об'єднують підприємства, організації та установи для рішення задач інвестиційного, науково-технічного характеру на добровільній основі в інтересах кожного учасника, і мають більш координаційні, чим субординаційні відносини між собою.

Управління концерном

Концерн - це найбільш розповсюджена форма об'єднань підприємств, у якому його учасники мають обмежену самостійність, єдину власність і систему контролю.

Концерн - це статутне об'єднання підприємств промисловості, наукових організацій, транспорту, банків, торгівлі та ін. на основі повної фінансової залежності від одного або декілька підприємств.

Особливостями концерну є:

• висока ступінь централізації функцій всіх учасників;

• тісні зв'язки між учасниками;

• єдина політика у рамках концерну;

• велике коло повноважень виробничої діяльності;

• створення централізованих фінансових фондів;

• створення нових підприємств в інтересах учасників концерну;

• заборона учасникам входити до інших концернів.

Такий жорсткий взаємозв'язок учасників у концерні дає можливість майнової відповідальності учасників за зобов’язаннями об'єднання в цілому.

Для управління концерном створюється спеціальний апарат управління, функції якого передбачені у статуті концерну.

Таким чином, концерн є єдиним виробничо - господарським комплексом, учасники якого тісно пов'язані між собою технологічною і коопераційною єдністю. Вони передають концерну значно більше повноважень, чим учасники господарської асоціації і централізують основні напрямки своєї діяльності (виробничої, наукової, інвестиційної, маркетингової, зовнішньоекономічної та ін.). Крім того вони наділяють концерн правом представлять їх у відносинах з органами державного управління і контролю. Разом з цим учасники концерну не тільки зберігають права юридичної особи, а і мають можливість вільного виходу із його складу, зберігаючи взаємні зобов'язання і укладені угоди з іншими підприємствами і організаціями.

Концерн очолює правління, яке вирішує принципові питання діяльності об'єднання і здійснює контроль та стратегічне керівництво його діяльністю.

Тактичне і поточне оперативне керівництво виробничо-господарської діяльності концерну правління доручає раді директорів, членами якого є наймані менеджери.

Для посилення конкурентоспроможність своєї продукції, товарів та послуг концерни відкривають дочірні підприємства в інших країнах, створюють підприємства з іноземними інвестиціями та іноземні підприємства.

Такі концерни мають дуже високий рівень спеціалізації і кооперування виробництва, коли деталі одного виробу виготовляються на декількох підприємствах, розташованих у різних країнах. Прикладом цього є автомобільні концерни  “Дженерал моторс”, “Форд та інші.

Управління холдинговою компанією

Холдингова компанія може бути дочірнім підприємством іншої фірми.

Дочірнє підприємство не може у будь – якому виді володіти акціями материнського підприємства.

Холдингова компанія і дочірні підприємства є акціонерними товариствами відкритого типу

Функції холдингової компанії будь – якої організаційної форми:

Розширення масштабів діяльності.

Проведення внутрішніх торговельних, фінансових та інвестиційних операцій.

Раціоналізація системи управління та її структури.

Управління постачальниками.

Узгодження виробничих, інвестиційних та збутових програм дочірніх підприємств.

Зниження оподаткування та нейтралізації антимонопольного законодавства.

Розвиток зовнішньоекономічної діяльності.

Розподіл господарських ризиків між різними дочірніми підприємствами.

Обмеження ринків збуту суб’єктів холдингової компанії не допускається.

Таким чином, холдингова компанія створюється для кооперації підприємств суміжників в проведення ними узгоджувальної інвестиційної політики.

Як акціонерні товариства відкритого типу, материнське і дочірні підприємства створюються і управляються самостійно при додержанні вимог законодавства про акціонерні товариства і Положення про холдингові компанії, що створюються у процесі корпоратизації та приватизації.

Вищим органом управління холдингової компанії є загальні збори акціонерів.

У період між загальними зборами вищим органом управління є Рада директорів. Директором може бути тільки акціонер або представник акціонера, який має визначену у статуті кількість голосуючих акцій. Директори вибирають Голову Ради директорів та його заступників. Кворумом є присутність 2/3 членів Ради директорів, якщо інше не обумовлено у статуті. Рішення приймаються простою більшістю.

Загальні збори акціонерів холдингової компанії призначають генерального директора із числа директорів компанії. За поданням генерального директора затверджується склад Правління із числа виконавчих директорів та управляючих керівників підрозділів і служб.

Правління є виконавчим органом холдингової компанії. Воно керує всією діяльністю компанії у межах своєї статутної компетенції, тобто управляє всією об’єднаною господарською системою.

Холдингова компанія може мати представництва , філії та дочірні підприємства на терені України та за її межами.

Порядок одержання згоди Антимонопольного комітету України на створення холдингових компаній у процесі корпоратизації та приватизації.

Для одержання згоди Антимонопольного комітету України на створення холдингових компаній в процесі корпоратизації подається заява в довільній формі, разом з документами, що додаються до неї і надсилається до Комітету органом, уповноваженим управляти одержаним майном.

У разі заснування холдингової компанії шляхом реорганізації підприємства і створення на базі його структурних підрозділів відкритих акціонерних товариств дочірніх підприємств) до заяви додаються:

1) обґрунтування доцільності створення холдингової компанії, викладення мети і завдань її діяльності;

2) перелік структурних підрозділів, які пропонується виділити зі складу підприємства і перетворити в  дочірні підприємства холдингової компанії;

3) характеристика вертикальних та горизонтальних зв'язків між структурними підрозділами, які пропонуються перетворити в дочірні підприємства холдингової компанії, з відображенням рівнів кооперації між ними;

4) відомості про основні види діяльності підприємства і його структурних підрозділів та їх частки на загальнодержавному і регіональному товарних ринках за два останніх роки;

5) проект статуту холдингової компанії, в якому обов'язково вказуються орієнтовний розмір статутного фонду, джерела його формування, в тому числі за рахунок контрольних пакетів акцій дочірніх підприємств, склад засновників і їх частки в статутному фонді компанії;

6) акт оцінки вартості підприємства, на базі якого створюється холдингова компанія (для корпоратизованих підприємств);

Управління промислово-фінансовою групою  (ПФГ)

ПФГ - створюється урядом України на певний термін для реалізації державних програм розвитку виробництва кінцевої продукції.

Керівник головного підприємства є президентом промислово-фінансової групи. ПФГ не має статусу юридичної особи. Право діяти від імені ПФГ має виключно і головне підприємство ПФГ.

Управління ПФГ здійснюється президентом ПФГ на основі укладеної Генеральної угоди про спільну діяльність щодо виробництва кінцевої продукції, яка підлягає затвердженню урядом України.

Генеральна угода про спільну діяльність щодо виробництва кінцевої продукції ПФГ включає:

• назву ПФГ;

• перелік затверджених державних програм, з метою реалізації яких створюється ПФГ;

• кандидатуру президента ПФГ, його назва та обов'язки, порядок звільнення з посади;

• перелік учасників ПФГ;       

• термін дії угоди;

• інші умови, передбачені законодавством та ті, які визнають необхідним створення ПФГ.

Спори, які можуть виникати, вирішуються арбітражним судом у встановленому законодавством порядку.

• Реорганізація ПФГ здійснюється шляхом виключення (внходу) головного підприємства або учасника ПФГ і складу ПФГ на основі рішення уряду України у таких випадках:

1) за поданням Державної податкової служби у разі більш як дворазового порушення порядку створення ПФГ та умов виконання генеральної угоди;

2) припинення виконання державної програми;

3) у зв'язку з неефективною реалізацією ПФГ державної програми.

• Ліквідація ПФГ здійснюється постановою уряду у випадках:

1) закінчення терміну її діяльності;

2) за ініціативою учасників ПФГ.

У разі створення холдингової компанії шляхом об'єднання контрольних пакетів акцій кількох юридично самостійних підприємств до заяви додаються:

1) обґрунтування доцільності створення холдингової компанії, викладення мети і завдань її діяльності;

2) перелік юридично самостійних підприємств, які пропонується перетворити в дочірні підприємства холдингової компанії;

3) характеристика вертикальних та горизонтальних зв'язків між підприємствами, які пропонуються перетворити в дочірні підприємства холдингової компанії, з відображенням рівнів кооперації між ними;

4) відомості про основні види діяльності цих підприємств за два останні роки і їх частки на загальнодержавному та регіональному товарних ринках;

5) проект статуту холдингової компанії, в якому обов'язково вказуються орієнтовний розмір статутного фонду, джерела його формування, в тому числі за рахунок контрольних пакетів акцій дочірніх підприємств, склад засновників і їх частки в статутному фонді компанії;

6) акти оцінки вартості підприємств, на базі яких створюється холдингова компанія (для корпоратизованих підприємств);

7) попередні акти вартості підприємств, на базі яких створюється холдингова компанія (для некорпоратизованих підприємств);

8) попередній акт оцінки вартості холдингової компанії;

9) орієнтовні плани розміщення акцій дочірніх підприємств із зазначенням часток, які передаються до статутного фонду холдингової компанії.

• Заява розглядається державним уповноваженим протягом місяця. За цей час здійснюються аналіз наданої інформації та збір додаткової інформації, дослідження ринку.

• Встановивши, що заяву подано без додержання вимог і це перешкоджає розгляду заяви, державний уповноважений залишає заяву без руху, про що письмово повідомляє заявника і встановлює йому строк для виправлення недоліків.

У разі невиконання зазначених вимог у встановлений строк, розпорядженням державного уповноваженого заява може бути залишена без розгляду, про що письмово повідомляється заявник.

Залишення заяви без розгляду не позбавляє заявника права в установленому порядку повторно звернутися до Комітету із заявою.

Рішення про надання згоди Комітету на створення холдингової компанії в межах компетенції приймається:

• комітетом;

• державним уповноваженим.

Державному уповноваженому підвідомчі питання про створення холдингових компаній на базі підприємств шляхом реорганізації цих підприємств і створення на базі їх структурних підрозділів відкритих акціонерних товариств (дочірніх підприємств), про створення холдингових компаній шляхом об'єднання контрольних пакетів акцій кількох питань, що підвідомчі Комітету.

Комітету підвідомчі питання про створення холдингових компаній, пов'язаних із забезпеченням національної безпеки, оборони, суспільних інтересів.

Комітет може також прийняти до свого розгляду будь-яку заяву про створення холдингової компанії.

За результатами розгляду заяви приймається одне з рішень у формі розпорядження про:

1) згоду на створення холдингової компанії;

2) відмову у наданні згоди на створення холдингової компанії;

3) відмову у наданні згоди на створення холдингової компанії із зазначенням умов, при виконанні яких така згода може бути надана.

У розпорядженні вказується також погоджений перелік дочірніх підприємств холдингової компанії.

У розпорядженні про відмову міститься обгрунтування прийнятого рішення. Відмова може бути викликана недодержанням умов, що обмежують створення холдингової компанії, суттєвого обмеження або усунення конкуренції на товарних ринках.

У розпорядженні можуть бути встановлені обов'язкові для виконання вимоги до проектів установчих документів та планів розміщення акцій холдингової компанії та її дочірніх підприємств.

• Розпорядження у п'ятиденний термін після його прийняття надсилається заявнику.

Після одержання згоди Комітету на створення холдингової компанії зміна переліку дочірніх підприємств компанії без погодження з Комітетом не допускається.

• Перегляд рішення державного уповноваженого про відмову у наданні згоди на створення холдингової компанії здійснюється Комітетом за клопотанням заявника.

Клопотання про перегляд рішення може бути подано до Комітету в місячний термін з дня винесення рішення.

• Створення холдингової компанії при відсутності згоди комітету з неузгодженим переліком дочірніх підприємств компанії, без врахування вимог, встановлених відповідним розпорядженням Комітету, державного уповноваженого є підставою для розгляду справи про порушення антимонопольного законодавства.

За результатами розгляду справи про порушення антимонопольного законодавства і може бути прийнято розпорядження про:

1) підтвердження рішення щодо надання згоди на створення холдингової компанії;

2) скасування рішення щодо надання згоди на створення холдингової компанії, скасування рішення про створення холдингової компанії;

3) повне або часткове відновлення початкового стану.

• Ухилення від виконання, несвоєчасне виконання розпоряджень, неподання, несвоєчасне подання інформації або подання явно недостовірних даних є підставою для розгляду в установленому порядку справи про порушення антимонопольного законодавства.

Одночасно Комітет може звернутися до арбітражного суду із заявою про скасування державної реєстрації холдингової компанії.

• Для одержання згоди Антимонопольного комітету України створення холдингової компанії в процесі приватизації подається заява до Комітету державним органом приватизації разом з документами, а також із рішенням загальних зборів трудових колективів про згоду на створення на базі їхніх підприємств холдингової компанії та її дочірніх підприємств.


1) відомості про ціни;

2) відомості про обсяг і вартість реалізації;

3) дійсне положення одержання замовлень;

4) обсяги і вартість невиконаних замовлень;

5) перелік постачальників і замовників;

6) коефіцієнт використання потужностей, що прогнозується;

7) будь – яка інша інформація, з допомогою якої можливо визначити поведінки окремого учасника асоціації;

8) промислова політика у галузі.

Інформацією  з  обмеженим доступом є:

ауково – дослідні інститути

Проектно – конструкторські організації

Навчальні заклади

Асоціації

Будівельні організації

Концерни

Промислові підприємства

Транспортні організації

КОРПОРАЦІЯ

Орган управління


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

10536. Закономерность и свободная деятельность людей. Фатализм и Волюнтаризм 38 KB
  Закономерность и свободная деятельность людей. Фатализм и Волюнтаризм. ВОЛЮНТАРИЗМ философская мировоззренческая позиция суть Крой состоит в признании воли в качестве первоосновы сущего либо акта волнения в качестве высшего принципа бытия. Термин €œВ.€ введен
10537. Западноевропейская средневековая ученость 57.5 KB
  Западноевропейская средневековая ученость В отличие от арабской культуры высокий уровень которой позволил сразу по достоинству оценить достижения античности европейские варвары захватившие Западную Римскую империю находились в этот период на более низком уровне
10538. Основні поняття в екології. Екологічна система, біогеоценоз та його структура. Трофічні ланцюги живлення. Екологічні фактори. Лімітуючий фактор. Біотичні та абіотичні фактори 125 KB
  Природне середовище – це все живе й неживе, що оточує організми і з чим вони взаємодіють. Розрізняють повітряне, водне та ґрунтове середовище, таким середовищем може бути і тіло іншого організму (для паразитуючих організмів).
10539. Политология как наука: объект, предмет, структура 48.78 KB
  МИНИСТЕРСТВО ОБРАЗОВАНИЯ И НАУКИ РОССИЙСКОЙ ФЕДЕРАЦИИ Федеральное государственное бюджетное образовательное учреждение Высшего профессионального образования Национальный минерально сырьевой университет горный реферат по политологии на тему:...
10540. Историческое становление образа науки 58 KB
  Историческое становление образа науки. Классическая Ф о науке. Позитивизм и неопозитивизм. Предметом лекции являются учения где есть попытка построить целостный образ науки как самостоятельного явления культуры и особого вида познания. Первое приближ...
10541. Структура деятельности социального педагога 135 KB
  Тема. Структура деятельности социального педагога. План. Общая схема структуры деятельности социального педагога. Понятие педагогическая цель. Примеры социальных целей и задач в педагогической деятельности известных педагогов. Литература ...
10542. Планирование социально-педагогической работы 197.5 KB
  Тема. Планирование социально-педагогической работы План. Проблемы социального педагога. Формы и содержание планов работы социального педагога. Условия и показатели работы социального педагога в образовательном учреждении. Литература. 1. Нага...
10543. Основные принципы социальной педагогики 76.5 KB
  Тема: Основные принципы социальной педагогики. План Понятие и сущность принципов в социальной педагогике. Общая характеристика основных принципов социальной педагогики. Литература Галагузова М.Л. Профессиональная подготовка социальных педаго