11152

Інститути спільного інвестування

Лекция

Менеджмент, консалтинг и предпринимательство

Інститути спільного інвестування Інститути спільного інвестування фінансові установи які обслуговують сферу спільного інвестування шляхом забезпечення гарантій прав власності на цінні папери та захист прав учасників фондового ринку. Основним призначенням інстит

Украинкский

2013-04-05

54.5 KB

4 чел.

Інститути спільного інвестування

Інститути спільного інвестування — фінансові установи, які обслуговують сферу спільного інвестування шляхом забезпечення гарантій прав власності на цінні папери та захист прав учасників фондового ринку. Основним призначенням інститутів спільного інвестування є залучення та об'єднання вільних ресурсів населення, підприємств і організацій та їх подальше розміщення.

Відповідно до законодавства України інститути спільного інвестування поділяють так.

1. Залежно від порядку здійснення їх діяльності:

— відкритого типу інститут спільного інвестування (або компанія з управління його активами), який бере на себе зобов'язання здійснювати у будь-який час на вимогу інвесторів викуп пінних паперів, емітованих цим інститутом (або компанією з управління його активами);

— інтервального типу інститут спільного інвестування (або компанія з управління його активами), який бере на себе зобов'язання здійснювати на вимогу інвесторів викуп цінних паперів, емітованих цим інститутом (або компанією з управління його активами) протягом обумовленого у проспекті емісії строку, але не рідше одного разу на рік.

Інститути спільного інвестування відкритого та інтервального типу можуть бути тільки диверсифікованими. Інститут спільного інвестування закритого типу (або компанія з управління його активами) не бере на себе зобов'язань щодо викупу цінних паперів, емітованих цим інститутом (або компанією з управління його активами) до моменту його реорганізації або ліквідації. Інститут закритого типу може бути лише строковим.

2. Залежно від строку функціонування: строковий інститут спільного інвестування (створюється на певний строк, встановлений у проспекті емісії, після закінчення якого зазначений інститут ліквідовується або реорганізовується); безстроковий інститут спільного інвестування створюється на невизначений строк.

3.Залежно від розміщення активів.

- Диверсифікований інститут спільного інвестування, якщо він одночасно відповідає таким вимогам: кількість цінних паперів одного емітента в активах інституту не перевищує 10 % загального обсягу їх емісії; сумарна вартість цінних паперів, що становлять активи інституту в кількості, більшій ніж 5 % загального обсягу їх емісії, на момент їх придбання не перевищує 40 % вартості чистих активів інституту; не менша ніж 80 % загальної вартості активів інституту становлять грошові кошти, ощадні сертифікати, облігації підприємств та облігації місцевих позик, державні цінні папери, а також цінні папери, допущені до торгів на фондовій біржі або у торговельно-інформаційній системі.

Диверсифікованим інститутам спільного інвестування (ICI) забороняється:

-  тримати у грошових коштах, на банківських депозитних рахунках, в ощадних сертифікатах та облігаціях, емітентами яких є комерційні банки, більше ніж ЗО % загальної вартості активів;

- придбавати або додатково інвестувати: у державні цінні папери, доходи за якими гарантовано Кабінетом Міністрів України, більше ніж 25 % загальної вартості активів інституту (не менше ніж у три види державних цінних паперів); у цінні папери органів місцевого самоврядування, більше ніж 10 % ; в облігації підприємств, емітентами яких є резиденти України (крім комерційних банків), більше ніж 20 % ; в акції українських емітентів, більше ніж 40 % ; в акції та облігації іноземних емітентів, які допущені до торгів на організованих фондових ринках іноземних держав, більше ніж 20 % ; у цінні папери, доходи за якими гарантовано урядом однієї іноземної держави, більше ніж 10 % ; у цінні папери, доходи за якими гарантовано урядами іноземних держав, більше ніж 20 % ; в інші активи, дозволені законодавством України, більше ніж б % активів інституту;

-  придбавати або обмінювати цінні папери, емітентами яких є пов'язані особи інституту, компанії з управління активами або зберігача.

2. Недиверсифікованими інститутами спільного інвестування е ті, які не мають усіх ознак диверсифікованих.

У випадку, якщо недиверсифікований інститут закритого типу здійснює виключно приватне розміщення цінних паперів власного випуску та активи якого більше ніж на 50 % складаються з корпоративних прав та цінних паперів, що не допущені до торгів на фондовій біржі або у торговельно-інформаційній системі, він вважається венчурним фондом. Учасниками такого фонду можуть бути тільки юридичні особи.

Дивіденди на цінні папери інституту спільного інвестування відкритого та інтервального типу не нараховуються і не сплачуються.

Корпоративний інвестиційний фонд — інститут спільного інвестування (відкритого, інтервального чи закритого типу, диверсифікований чи недиверсифікований), який створюється у формі відкритого акціонерного товариства і провадить виключно діяльність зі спільного інвестування. Корпоративний інвестиційний фонд не може бути заснований юридичними особами, у статутному фонді (капіталі) яких частка держави або органів місцевого самоврядування перевищує 25 %. Початковий статутний фонд (капітал) корпоративного інвестиційного фонду (тільки прості іменні акції) не може бути меншим від розміру, встановленого законодавством для відкритого акціонерного товариства, і формується він за рахунок: грошових коштів, державних цінних паперів, цінних паперів інших емітентів, допущених до торгів на фондовій біржі або в торговельно-інформаційній системі, об'єктів нерухомості, необхідних для забезпечення статутної діяльності. Збільшення статутного фонду (капіталу) корпоративного інвестиційного фонду здійснюється виключно за рахунок грошових коштів акціонерів, внесених шляхом придбання ними акцій. Неповна сплата розміщених акцій не дозволяється.

Активи диверсифікованого ICI складаються тільки з цінних паперів та грошових коштів, у тому числі в іноземній валюті.

Корпоративний інвестиційний фонд провадить свою діяльність, якщо 70 або більше відсотків середньорічної вартості активів, що належать йому на праві власності, вкладені у цінні папери.

Корпоративні інвестиційні фонди мають певні обмеження щодо проведення своєї діяльності. Так, фонди не мають права: емітувати та розміщувати цінні папери, крім акцій; залучати позики або кредит у розмірі, що перевищує 10 % його активів; надавати активи під заставу в інтересах третіх осіб; відмовитися від викупу власних акцій; розміщувати акції за ціною, нижчою від вартості чистих активів корпоративного інвестиційного фонду в розрахунку на одну акцію; розміщувати акції понад проголошену кількість; розміщувати акції за ціною, нижчою від номінальної вартості; створювати будь-які спеціальні або резервні фонди.

Управління активами корпоративного інвестиційного фонду на підставі відповідного договору здійснює компанія з управління активами.

Пайовий інвестиційний фонд — сукупність активів, що належать інвесторам на праві спільної часткової власності, перебувають в управлінні компанії з управління активами та обліковуються останньою окремо від результатів її господарської діяльності. Цей фонд не є юридичною особою. Мінімальний обсяг активів пайового інвестиційного фонду не може бути меншим, ніж розмір початкового статутного фонду (капіталу) корпоративного інвестиційного фонду. Ініціатором створення пайового інвестиційного фонду є компанія з управління активами.

Створюють такий фонд шляхом придбання інвесторами випущених компанією з управління активами інвестиційних сертифікатів. Управління активами похідних цінних паперів на основі інвестиційних сертифікатів пайового інвестиційного фонду, активами якого ця компанія управляє, не допускається.

Дивіденди за інвестиційними сертифікатами відкритого та інтервального пайового інвестиційного фонду не нараховуються і не сплачуються.

Компанія з управління активами інституту спільного інвестування може бути юридичною особою, яка створюється відповідно до законодавства України, її діяльність обмежується тільки управлінням активами одного або кількох інститутів спільного інвестування (венчурних фондів). У статутному фонді (капіталі) таких компаній частка держави не може перевищувати 10 %.

Компанія з управління активами працює з певними обмеженнями. Вона не має права: набувати за рахунок активів інституту спільного інвестування майно та цінні папери тих видів, які не передбачені проспектом емісії пінних паперів; укладати угоди, що порушують (або наслідком яких є порушення) норми законодавства; здійснювати за власні кошти операції з цінними паперами, які е активами інституту; безоплатно відчужувати активи інституту (крім компанії з управління активами венчурного фонду); брати позику або кредит, що підлягає поверненню за рахунок активів інституту, обсягом більшим ніж 10 % вартості чистих активів інституту, на строк, довший ніж три місяці, таз метою іншою, ніж використання цих коштів для викупу цінних паперів інституту; надавати позику або кредит за рахунок активів інституту; розміщувати цінні папери інших емітентів, крім цінних паперів інституту, активами яких вона управляє; придбавати векселі, похідні цінні папери, цінні папери інституту відкритого типу; укладати договори купівлі-продажу, позики або кредиту з пов'язаними особами, крім договорів з торговцями цінними паперами щодо розміщення та викупу цінних паперів інституту; продавати цінні папери інституту зберігачу, реєстратору, незалежному оцінювачу майна та аудитору (аудиторській фірмі) цього інституту, а також органам державної влади та органам місцевого самоврядування; набувати у власність нерухоме майно, що становить активи відповідного інституту тощо.

Винагорода компанії з управління активами (крім компанії з управління активами венчурного фонду) встановлюється у співвідношенні до вартості чистих активів інституту спільного інвестування. Винагорода компанії з управління активами венчурного фонду встановлюється у співвідношенні до вар тості розміщуваної емісії інвестиційних сертифікатів за їх номінальною вартістю та різниці між витратами на придбання активів фонду та доходами від їх реалізації. Винагорода компанії з управління активами сплачується грошовими коштами.

Компанія з управління активами несе майнову відповідальність за збитки, завдані інституту спільного інвестування її діями (бездіяльністю). Вона відшкодовує втрати, понесені інститутом спільного інвестування, якщо протягом року вартість чистих активів інституту в розрахунку на один цінний папір інституту зменшилася нижче від його номінальної вартості більше ніж на 20 %. Відшкодування здійснюється за рахунок резервного фонду цієї компанії, який формують за рахунок прибутку компанії з управління активами, а в разі його недостатності — за рахунок додаткових внесків її засновників.

У випадку залучення інститутом спільного інвестування коштів фізичних ї — інвесторів компанія з управління активами формує резервний фонд, який зберігається на окремому депозитному банківському рахунку, відкритому ком-нацією з управління активами, або розміщується в державні цінні папери.

Незалежний оцінювач майна інституту спільного інвестування — суб'єкт підприємницької діяльності, який здійснює визначення вартості нерухомого майна інституту під час його придбання або відчуження. Оцінювачем майна інституту спільного інвестування не можуть бути пов'язані особи, компанія з управління активами, зберігач, аудитор (аудиторська фірма), їх пов'язані особи.

Діяльність незалежного оцінювача майна інституту спільного інвестування провадиться відповідно до договору, що укладається між ним та компанією з управління активами інституту. Винагорода незалежному оцінювачу майна інституту спільного інвестування виплачується за рахунок активів інституту спільного інвестування.

Зберігач цінних паперів інституту спільного інвестування може бути юридичною особою. Зберігачем цінних паперів інституту не можуть бути компанія з управління активами інституту спільного інвестування та незалежний оцінювач майна інституту, а також їх пов'язані особи. Кожен інвестиційний фонд повинен мати тільки одного зберігача.

Зберігачу заборонено використовувати активи інституту спільного інвестування для здійснення власних операцій.

Зберігач здійснює контроль за відповідністю операцій з випуску, продажу, викупу та анулювання цінних паперів інституту регламенту, проспекту емісії цінних паперів, чинному законодавству, а також контролює діяльність компанії з управління активами стосовно порядку розрахунку вартості чистих активів інституту, розміщення та викупу цінних паперів інституту, напрямів використання прибутків, отриманих на активи інституту.

Зберігач виконує функції обслуговування грошових коштів інституту спільного інвестування. Банк зобов'язаний зараховувати грошові кошти, що надходять на рахунок корпоративного інвестиційного фонду або компанії з управління активами пайового інвестиційного фонду, зберігати їх та перераховувати (видавати) згідно з вимогами законодавства України та договором про обслуговування інституту спільного інвестування. Банк, який виконує функцію зберігача, може здійснювати операції з поточного обслуговування рахунків фонду та збереження активів фонду в грошовій формі.

Податкове законодавство у сфері фондового ринку базується на таких принципах стабілізації та розвитку інвестиційного процесу:

1) емітенти отримують у своє розпорядження певні суми коштів, залучених ними шляхом випуску цінних паперів для здійснення господарської діяльності, як у власний капітал, так і на умовах позики;

2) інвестори мають право повертати інвестовані ними кошти шляхом продажу належних їм цінних паперів на фондовому ринку, що знижує рівень інвестиційних ризиків інвестора та стабілізує господарську діяльність підприємства-емітента;

3) оподаткуванню підлягають тільки реальні доходи від володіння цінними паперами або операцій з ними, при цьому не повинно виникати подвійного оподаткування доходів інвесторів від здійснення опосередкованих інвестицій у цінні папери через інститути спільного інвестування;

4) інвестори зацікавлені у реінвестуванні отриманих ними за цінними паперами доходів.

Пайові цінні папери засвідчують пайову участь їх власника у власному капіталі емітента. Особа, яка набуває такі цінні папери, стає співвласником усіх активів емітента і має право на отримання своєї частки у випадку ліквідації підприємства-емітента незалежно від фактичних витрат на придбання цих цінних паперів. Емітент, що випускає пайові цінні папери, формує власний капітал для здійснення своєї господарської діяльності й несе зобов'язання перед власником цінних паперів, які не обмежені лише номінальною вартістю таких цінних паперів. Відповідно до цього передбачається звільнення від оподаткування усіх коштів, отриманих емітентом від випуску пайових цінних паперів.

Формування власних коштів емітента відбувається не тільки за їх первинного розміщення, а й за розміщення пайових цінних паперів власного випуску, які вилучені ним раніше з обігу (наприклад, викуп та повторне розміщення акцій акціонерним товариством або продаж-викуп інвестиційних сертифікатів інвестиційним фондом). При здійсненні такої операції емітент фактично відновлює частину власного капіталу, вилучену попереднім інвестором під час викупу емітентом власних пайових цінних паперів. Зазначена умова є невід'ємною складовою діяльності окремих інститутів спільного інвестування (інвестиційних фондів та інвестиційних компаній), емісія цінних паперів яких збігається з їхнім обігом, оскільки такі цінні папери за законодавством і продаються, і викуповуються самим емітентом в обов'язковому порядку, тобто обертаються лише на первинному (емісійному) ринку.

При здійсненні наведених операцій дохід виникає лише у власника цих цінних паперів, а не в їх емітента. Проте, відповідно до норм закону про оподаткування прибутку підприємств неоподатковуваними доходами визнаються надходження тільки від операцій з продажу (розміщення) цінних паперів первинного випуску та операцій з їх кінцевого погашення.

Залежно від поточної інвестиційної привабливості емітента його пайові цінні папери первинного випуску можуть розміщуватися вище або нижче їхньої номінальної вартості. Перевищення отриманих емітентом коштів над номінальною вартістю випущених в обіг пайових цінних паперів (емісійний дохід) свідчить про високу інвестиційну привабливість пайової участі в капіталі цього емітента та є складовою цього капіталу. Розміщення пайових цінних паперів нижче їхньої номінальної вартості свідчить про зниження інвестиційної привабливості цього емітента. Отримані при цьому втрати не визнаються безпосередніми збитками від поточної господарської діяльності. Єдиним джерелом покриття таких збитків є накопичений раніше (або можливий у подальшому) емісійний дохід.

До оподатковуваних доходів за цінними паперами належать:

-  дивіденди у вигляді неоподаткованих платежів на користь власників (довірених осіб власника) корпоративних прав, емітованих юридичною особою у зв'язку з розподілом частини її прибутку;

-  відсотки за використання коштів, залучених у депозит;

-  відсотки за облігаційними позиками;

- доходи від інвестицій у нерухомість тощо.

Оподаткуванню підлягають доходи, отримані від приросту активів фонду внаслідок зростання курсової вартості цінних паперів, які є в активах фонду; приросту номінальної вартості акцій (інших корпоративних прав) внаслідок збільшення статутного фонду акціонерного (господарського) товариства у зв'язку з індексацією основних засобів та нематеріальних активів; курсових різниць, що виникають у зв’язку з перерахуванням у національну валюту інвестицій (у тому числі в корпоративні права), які надходять в іноземній валюті.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

27893. Правила техники ТБ в аккумуляторном участке 105.5 KB
  Определение допустимого износа. При этом следует иметь в виду что детали с допустимыми износами можно использовать при КР только в том случае если требуемая точность при сборке сопряжений обеспечивается применением методов регулирования или групповой взаимозаменяемости. Для определения величины допустимого износа детали необходимо знать ее предельный износ. Дет достигшую предельного износа восстанавливают или заменяют новой.
27894. Устранение дефектов деталей пластическим деформированием 80.5 KB
  Технология восстановления: подготовка к деформированию деформирование обработка после деформирования 1 Подготовка включ в себя отжиг или высокий отпуск если холодное деформирование; или нагрев детали если горячее деформирование I нагрева не должна вызывать пережога или перегрева Ме 2 Стальные детали с НК.С 2030 или детали цветных Ме сплавов деформируют в холодном состоянии Для всех остальных случаев проводится термообработка перед холодным деформированием или нагрев перед горячим 3 Механическая обработка восстх повей до...
27895. Диагностирование системы питания двигате 42 KB
  Обкатка=приработкаиспытание. Приработка это активный процесс изменения макро и микро геометрии физмех свойств трущихся поверхностей с целью скорейшего достижения оптимальных параметров для последующего восприятия нагрузок. Приработка происходит в 2 этапа: 1приработка стендовая 2 часа; 2приработка в начальный период эксплуатации 3040 часов. Стендовая приработка: вызывается необходимостью подготовки ДВС к восприятию эксплуатационных нагрузок и повышению его долговечности.
27896. Назначение, принципиальное устройство и газового редуктора системы питания двигателя на сжиженном газе 46 KB
  3 Силы действующие на автомобиль и силовой баланс автомобиля. Вторую группу составляют: Mf1 Mf2 моменты сопротивления качению колес автомобиля; Fв сила сопротивления воздуха; Fi сила сопротивления подъему; Fjx сила сопротивления поступательному ускорению масс автомобиля; Fnx продольная составляющая силы сопротивления прицепа. У одиночного автомобиля сила сопротивления прицепа отсутствует. К третьей группе относятся: Rz1 Rz2 нормальные реакции дороги; Ga cos α нормальная составляющая веса автомобиля; Fпz нормальная...
27897. Определение трудоёмкости по видам работ 39 KB
  К постовым относятся работы по ТО и ТР выполняемые непосредственно на а м моечные уборочные смазочные крепёжные диагностические и т. Работы по проверке и ремонту узлов механизмов и агрегатов снятых с автомобиля выполняются на участках агрегатном слесарномеханическом электротехническом и т. Для формирования объёмов работ выполняемых на постах зон ТО ТР и производственных участках а также определения числа рабочих по специальности производится распределение годовых объёмов работ ТО1 ТО2 и ТР по их видам в а затем в...
27898. Основные виды нормативов системы ТО и Р. Корректирование нормативов 37.5 KB
  Регулирование естественных монополий на транспорте Любая естественная монополия на транспорте заинтересована в увеличении цен на предлагаемые услуги формируя тарифы по затратному принципу. Новым качественным подходом к системе управления в области транспорта является создание новой системы государственного регулирования в сфере естественных монополий на транспорте. Для реализации этого нового подхода к управлению и регулированию была создана Федеральная служба России по регулированию естественных монополий на транспорте. К деятельности...