11154

Корпоративна власність. Економічна роль статутного капіталу

Лекция

Менеджмент, консалтинг и предпринимательство

Корпоративна власність. Економічна роль статутного капіталу. 1. КОРПОРАТИВНА ВЛАСНІСТЬ. Корпоративна власність це привласнення засобів умов та результатів праці групою акціонерів. Корпоративна власність поділяється на такі види: 1Проста корпоративна власніст

Украинкский

2013-04-05

97.5 KB

17 чел.

Корпоративна власність. Економічна роль статутного капіталу.

1. КОРПОРАТИВНА ВЛАСНІСТЬ.

Корпоративна власність - це привласнення засобів, умов та результатів праці групою акціонерів.

Корпоративна власність поділяється на такі види:

1)Проста корпоративна власність - учасники об'єднують свої внески і утворюють дійсний капітал підприємства, який дає прибуток
(фіктивний капітал) - цінні папери випускаються на величину дійсного капіталу.
2) Монополістична корпоративна власність - володіє всіма рисами простої корпоративної власності, але також і своїми специфічними властивостями: переважання у виробництві одного виду товару, встановлення монопольної ціни на продукцію, одержання монопольно високого прибутку.

Переваги монополістичної корпоративної власності:

1) В силу високої концентрації і великих масштабів виробництва знижуються витрати на одиницю продукції.

2) Великі можливості для розвитку науково-дослідних робіт

3) Формування оптимального обсягу виробництва

4) Висока якість продукції та широкий сервіс

5) Високий прибуток

Монополістична корпоративна власність має ряд недоліків:

1) Обмеження ринкової конкуренції

2) Тиск на ринок через ціни

3) Відсторонення сукупного працівника від участі у розподілі прибутку та управлінні виробництвом

4) Присвоєння основної частини додаткового продукту в країні і тим самим придушення розвитку інших форм власності.

Вітчизняний корпоративний сектор завжди характеризувався численними суперечностями у своєму розвитку. У теоретичній площині значення і вплив структури власності визначаються економічною та юридичною природою цінних паперів (акцій), а також структурною функцією, яку виконує статутний капітал товариства (переважно це стосується саме акціонерних товариств, які й є найбільш точним аналогом прозахідного терміна „корпорація”).

Питання структури акціонерної власності досить часто розглядається в контексті національних моделей корпоративного управління. Загальновідомо, що англосаксонська модель грунтується на переважному володінні акціями фізичними особами, тоді як у континентальній основними власниками є корпоративні інвестори і переважає так звана «оптова» структура власності на цінні папери. Дослідження, проведені відомим російським економістом Я. Міркіним, виявили жорстку залежність між структурою власності і параметрами ринку в країні. Приміром, перехід від розпорошеної структури капіталу до «оптової» викликає зміни таких параметрів: по-перше, знижується роль акцій в обслуговуванні економічних процесів; по-друге, зростає частка холдингових компаній з наявністю контролюючих власників; по-третє, посилюється борговий характер економіки з відповідним зростанням ринку корпоративних облігацій.

Особливість корпоративної форми власності полягає у тому, що вона, з одного боку, зберігає через володіння окремими особами акціями все те позитивне, що несе в собі приватна власність (підприємницький інтерес, ініціативу, свободу вибору, невтримну погоню за нагромадженням особистого, а отже, і суспільного багатства, право безстрокового успадкування). Більше того, корпорація примножує приватну власність. Особами, що володіють капіталом і отримують з цього прибуток, стає все більше громадян.

Водночас корпорація долає обмеженість, притаманну класичній формі приватної власності. Формуючи загальну структуру корпорації та зберігаючи себе в ній лише як юридичну інституцію володіння, приватно-капіталістична власність разом з тим заперечує себе економічно: вона реалізується через більш зрілі — колективні — форми організації виробництва. Йдеться про реалізацію через структуру корпорації відомої формули про «позитивне заперечення приватної власності».

Варті уваги й ті переваги корпоративної форми власності, що визначають її конкурентоспроможність. Це виключно висока виробнича гнучкість і можливість акумулювати капітальні ресурси і кошти будь-якої належності.

Корпорація є майже бездоганним механізмом для мобілізації найбільших сум капіталу. Це — найдемократичніша форма власності.

Особливе значення має соціально-інтегральна функція корпорації. Якщо приватно-капіталістична власність у її класичному втіленні дезінтегрує суспільство, породжуючи цим самим складні соціальні проблеми суспільного розвитку, то корпорація, навпаки, створює економічні передумови для соціальної інтеграції, подолання відчуження людини. У зв'язку з цим слід звернути увагу на те, що у процесі функціонування корпорації відбувається так званий процес деперсоніфікації великої приватної власності на засоби виробництва. Це знаходять вираження у втраті окремими власниками капіталу контролю над його функціонуванням.

Донедавна, коли йшлося про корпорацію, то, як правило, наголоувалося, що вона є засобом «пограбування» мільйонів акціонерів особами, що утримують контрольний пакет акцій. Тепер же ситуація багато в чому змінилася. Якщо у 1929 р. у США з 200 найбільших корпорацій контрольним пакетом акцій володіло 6 приватних осіб, то у 1964 р. таких взагалі не існувало.

Як приклад можна навести відому корпорацію АТТ (вироби телекомунікації), яка входить до першої десятки найбільших компаній США. Нині її акціонерами є більш як 2 млн осіб, жодна з яких не володіла акціями більш як 1 відсоток загальної суми акціонерного капіталу. Таке розпорошення акцій характерне і для багатьох інших корпорацій. Саме завдяки цьому управління ними здійснюють не приватні власники, а професійні управляючі, яких Дж. Гелбрейт назвав техноструктурою. «Влада людей, що управляють нею (корпорацією. — А. Г.), — писав він, — не залежить більше від приватної власності» (Новое индустриальное общество. — М., 1969).

Отже, йдеться про процес якісної еволюції механізму реалізації приватної власності, її структурної перебудови. Розпорошення власності, як пише з приводу цього Б. Гаврилишин (Дороговкази в майбутнє. — К., 1990), є нині домінуючою реальністю. Це зумовлює докорінну зміну ролі цієї ланки економічних відносин у системі підприємства, зменшує можливість здійснення приватним власником прямого контролю над засобами виробництва. У кінцевому підсумку ці процеси розкривають зміст твердження «власність без влади і влада без власності». Змінилася основа влади. Спершу вона була похідною від власності. Згодом влада змістилася у бік компетенції, технічної спроможності забезпечувати економічне ефективне використання ресурсів.

Зауважимо, що корпорація не с застиглою формою власності. Вона еволюціонує. Слід звернути увагу на якісно нове явище у розвитку корпоративної власності, що набуває дедалі більшої ваги у останні десятиріччя. Йдеться про «революцію» у структурі корпорації, пов'язану з передаванням певної частини акціонерного капіталу найманим працівникам того підприємства, де вони працюють.

Як свідчить статистика США, у 1975 р. налічувалося 1601 компанія, що повністю перейшли в управління трудових колективів, а у 1988 р. — 9700. Відповідно збільшилась і кількість працюючих — з 243 тис. до 9,7 млн. У 1990 р. кількість таких компаній зросла до 10 275, а число зайнятого на них персоналу — до 10,5 млн осіб, що становить майже 10 відсотків активної робочої сили. В США це такі відомі процвітаючі фірми, як «Авіс», «Морган стенлі», «Локхід», «По-лароїд». Підраховано, що продуктивність праці та рентабельність в корпораціях цього типу є вищою, ніж на аналогічних підприємствах інших форм власності. За оцінками фінансової комісії Сенату США до 2000 р. 25 відсотків усіх робітників і службовців може стати власниками підприємств, де вони працюють.

Постійне удосконалення акціонерних форм розвитку виробництва сприяло істотному зростанню числа власників акцій. На початку 50-х років у США налічувалося близько 6 млн акціонерів. Сьогодні кількість їх наблизилася до 50 млн. У цілому в країнах Заходу кожен третій дорослий мешканець є акціонером. Та справа не лише у кількісних перетвореннях. Найважливішими є якісні зміни у соціальній структурі суспільства, що відбуваються завдяки цим процесам. Акціонерна власність вносить суттєві корективи у спосіб взаємодії робочої сили з засобами виробництва. На основі формування елементів прямого поєднання їх долається відчуження робітника (працюючого) від засобів і результатів праці, управління виробництвом. У кінцевому підсумку відбувається процес перетворення працівника на співвласника засобів виробництва. Досягається тотожність праці та власності. Працівник за своїм соціальним статусом стає працюючим власником.

Завдяки цьому створюються умови для безпосередньої реалізації індивідуальної власності людини на продуктивну силу її праці, тобто для виходу цієї основної ланки економічних відносин на рівень загальноцивілізаційних принципів розвитку.

Характеризування ж сформованої в Україні структури акціонерної власності – досить складне завдання, позаяк існуюча система оприлюднення інформації не дозволяє чітко визначити власників акціонерних товариств. Суспільство користується якимись побічними фактами для того щоб визначити приналежність акціонерного товариства, а самі власники намагаються максимально сховати свої обличчя за різноманітними офшорними компаніями. Особливо відчутними стають такі проблеми при поводженні товариств на фондовому ринку.

Як зазначає Богдан Стеценко (газета „Цінні папери”), аналіз інформації про емісію акцій та облігацій 40 емітентів, опублікованої в офіційних виданнях ДКЦПФР, дозволяє дійти висновків щодо впливу структури капіталу на емісійну активність вітчизняних підприємств.

Передусім, більше половини емітентів мають кількість акціонерів, що перевищує 500, причому в 19 акціонерних товариствах їх понад 1 000. Таким чином, явно проявляється вплив приватизаційних процесів на структуру акціонерної власності. Наступне. У 29 із 40 емітентів присутній власник, котрий володіє більш ніж 25% акцій, а 13 акціонерних товариств мають крупного акціонера, який володіє понад 50% акцій і фактично повністю контролює їх діяльність. Отже, на фондовому ринку України наявні процеси концентрації та схильність контролюючих акціонерів до укрупнення належних їм пакетів, що однозначно свідчить про низький рівень корпоративного управління та захист прав дрібних акціонерів.

Концентрація ж триває доки найкрупніший власник (або група власників) не встановить повного контролю за діяльністю акціонерного товариства і за таких умов акції, що залишилися у міноритаріїв, не впливатимуть на управління та контроль.

Якщо ж поєднати пакети крупних власників, то картина набуде ще «яскравішого» вигляду: у 34 акціонерних товариствах крупні акціонери сконцентрували у своїх руках пакет, що перевищує 50% акцій, причому на 23 підприємствах він перевищує 75%. За таких умов стає зрозумілим слабкий розвиток організованого ринку цінних паперів, адже дослідження, проведені в Німеччині, довели, що зі зростанням концентрації акцій знижується їх ліквідність.

З іншого боку, аналіз даних щодо наявності акцій у власності членів виконавчого органу призводить до досить неоднозначних висновків. Майже у 75% акціонерних товариств власність менеджерів не перевищує 10% акцій, і лише два підприємства мають менеджерів-акціонерів із часткою більше 25%, що начебто дає підстави для перебільшування загрози конфліктів «менеджер – акціонер», але це тільки на перший погляд. Зазначимо, що ці дані дозволяють лише приблизно оцінити вплив управлінців на діяльність АТ, позаяк не дають уявлення про акції, що перебувають у власності членів спостережної ради, голови ревізійної комісії, не враховують непрямого володіння акціями.

Юридично власність акціонерного товариства не є власністю акціонерів, а саме воно не залежить від окремих фізичних осіб, що володіють акціями. Акціонери не відповідають по боргових зобов'язаннях товариства і не несуть фінансового збитку, якщо акціонерне товариство збанкрутувало, і його борги перевищують вартість реалізованого майна. Статутний капітал акціонерного товариства визначає мінімальний розмір майна, що гарантує інтереси його кредиторів. Акціонерні товариства, як правило, володіють колективною чи корпоративною власністю. Власниками виступають юридичні  або фізичні особи, колектив вкладників, пайовиків або корпорація акціонерів. Статутний капітал, що склався як акціонерний, найбільш повно відображає всі аспекти формування власного капіталу.

Таким чином, якщо узагальнити отримані дані, то можна дійти висновку: сформована в Україні структура акціонерної власності поступово набуває рис континентальної моделі, наявність дрібних акціонерів-фізичних осіб обумовлюється сертифікатною приватизацією, але можна прогнозувати подальше скорочення їх кількості.

Розглядуване питання має, окрім суто економічного, і соціальний аспект. Більшість міноритаріїв отримали у власність акції під час сертифікатної приватизації, яка проходила під гаслами соціальної справедливості та рівноправ’я і передбачала рівну частку державної власності на кожного громадянина України. Оскільки державі не вдалося досягти подібної мети, то вона повинна взяти на себе зобов’язання щодо часткового виправлення ситуації. Для цього, наприклад, пропонується запровадження механізму обов’язкового викупу акцій, який дозволить фізичним особам отримати матеріальну винагороду за наявні у них цінні папери.

Однак недосконалість законодавчої бази, мабуть, ще довго не дозволить належним чином врегулювати всі нюанси та проблеми корпоративних відносин власності.

2. Економічна роль статутного капіталу

Фінансово-господарська діяльність підприємства будь-якої організаційно-правової форми і власності розпочинається з формування статутного капіталу.

Статутний капітал (інколи вживають ще термін – статутний фонд) це виділені підприємству або залучені ним на засадах, визначеним законодавством, фінансові ресурси у вигляді грошових коштів або вкладень у майно, матеріальні цінності, нематеріальні активи, цінні папери, що закріплені за підприємством на праві власності або повного господарського відання. За рахунок статутного капіталу підприємство формує свої власні (основні та оборотні) кошти.

Порядок і джерела формування статутних капіталів залежить від типу підприємства і форми власності, на базі якого воно функціонує.

Розмір статутного капіталу підприємства в значній мірі визначає масштаби його виробничо-господарської діяльності, хоч, природно, не існує прямого зв’язку між розмірами статутних капіталів підприємств різних галузей і обсягом виробництва товарів та послуг на них, бо останнє визначається ще й такими факторами, як попит, пропозиція і ціна на товари та послуги, розмір залучених кредитів та інших позикових фінансових ресурсів. У певній мірі розмір статутного капіталу впливає на можливості зовнішнього фінансування, ділову репутацію підприємства.

Початковий розмір статутного капіталу підприємства фіксується в статуті або установчому договорі, які в обов’язковому порядку подаються до органів влади під час державної реєстрації підприємства. Контролюючі державні органи (фінансові, податкові), а також банки у взаємовідносинах постійно слідкують за розміром статутного капіталу кожного підприємства і за тим, щоб він був відповідним чином оплачений: адже замало лише задекларувати в статуті певний розмір статутного капіталу, треба вжити заходи до того, щоб кошти (або майно, нематеріальні активи) надійшли в розпорядження підприємства реально від усіх юридичних і фізичних осіб, що мають частки в статутному капіталі та є його власниками. У статутні капітали також надходить майно (будівлі, машини, устаткування, транспортні засоби, сировина, матеріали, інші товарно-матеріальні цінності) цінні папери, а також нематеріальні активи. До нематеріальних активів належить вартість права користування:

  •  результатами інтелектуальної праці у вигляді винаходів, промислових зразків, технологій, ноу-хау, звітів про науково-дослідницьки роботи і іншими об’єктами інтелектуальної власності;
  •  землею, водою або іншими природними ресурсами;
  •  будівлями, обладнанням.

Законодавство України передбачає мінімальні розміри статутних капіталів, нижче яких державна реєстрація підприємства не допускається. Ці мінімальні розміри не є сталими. У зв’язку з інфляційними явищами в економіці нерідко змінюються в законодавчому порядку. Розмір статутного капіталу підприємства в процесі його господарської діяльності також змінюється.

Загальне правило полягає в тому, що мінімальний розмір статутного капіталу акціонерних товариств має становити 1250 мінімальних заробітних плат, і ця вимога поширюється в Україні однаково на публічні і приватні акціонерні товариства. Друга Директива дозволяє не поширювати вимогу про мінімальний розмір статутного капіталу на приватні товариства, і чимало євпропейських країн скористувалися цією можливістю.

Підвищені вимоги до мінімального розміру статутного капіталу застосовуються для деяких категорій товариств:

  •  страхові компанії - 1 млн. євро (1.5 млн. євро для страховиків життя);
  •  банки - 75 млн. грн..

Закон вимагає після закінчення другого року та кожного наступного фінансового року діяльності товариства звіряти вартість чистих активів акціонерного товариства з розміром статутного капіталу. Якщо чисті активи будуть нижчими за розмір статутного капіталу, товариство зобов'язане скликати загальні збори з метою зменшення свого статутного капіталу до рівня чистих активів і внести відповідні зміни до статуту. Якщо вартість чистих активів товариства стає меншою від мінімального розміру статутного капіталу, встановленого законом, товариство зобов'язане протягом 10 місяців з дати настання такої невідповідності усунути її або прийняти рішення про ліквідацію.

Додаткові кошти державному підприємництву на збільшення обсягу виробництва можуть бути виділені з держ. Бюджету або за рахунок перерозподілу коштів інш. підприємств даної галузі. Акціонерне підприємство може випустити акції, товариство з обмеженою відповідальністю і інші господарські товариства – збільшити суми внесків усіх учасників до статутного капіталу підприємства. Незалежно від типу підприємства і форми власності статутний капітал може зрости за рахунок:

  •  безпосереднього приєднання до нього частини одержаного прибутку на приріст власних фінансових ресурсів;
  •  введення в дію об’єктів капітальних вкладень за рахунок власних коштів;
  •  індексації основних засобів у зв’язку з інфляцією, а згідно з діючим законодавством збільшує балансовий прибуток підприємства, який спрямовується на капітальні вкладення;
  •  до оцінки оборотних засобів.

На державних підприємствах сума статутного капіталу може зменшуватися при реалізації об’єктів 2-ї і 3-ї груп основних засобів.

Формування статутного капіталу державного підприємства

Статутний капітал державного підприємства, що перебуває у загальнодержавній або комунальній державній власності, - це сума коштів і вартість матеріальних ресурсів, що безоплатно виділені державою в постійне розпорядження трудового колективу підприємства на правах повного господарчого відання. Чинним законодавством встановлено, що здійснюючи право повного господарчого відання, підприємство володіє, користується, розпоряджається цими ресурсами, чинить по відношенню до них будь-які дії, що не суперечать закону і цілям діяльності підприємства. Розмір статутного капіталу державного підприємства визначається обсягом виробництва товарів і послуг на ньому.

Джерелом формування статутного капіталу державного підприємства є кошти, які належать державі. Вони виділяються або з державного бюджету, або за рахунок інших державних підприємств – у порядку внутрішньогалузевого і міжгалузевого перерозподілу фінансових ресурсів – за розпорядженням державних органів, що виконують функції по управлінню держ. майном (Капітал державного майна, міністерства і відомства України).

В сучасних умовах державні підприємства, як правило нарощують свої статутні капітали за рахунок власних нагромаджень – прибутку. Частину чистого прибутку вони спрямовують на розвиток виробництва – реконструкцію, придбання нового устаткування тощо.

Частина прибутку може спрямовуватися до статутного капіталу на приріст власних оборотних коштів. Така потреба виникає у підприємства у зв’язку з необхідністю збільшити нормативи запасів оборотних активів, що, як правило, залежить від росту обсягів виробництва товарів та послуг. Статутний капітал приватизованого підприємства визначається в процесі інвентаризації та оцінки майна державного підприємства згідно з положенням, яке затверджене спеціально урядовою постановою.

Формування статутного капіталу акціонерного товариства

У відповідності з Законом України “Про господарські товариства” акціонерні товариства формують свої статутні капітали за рахунок реалізації акцій шляхом відкритої підписки на них чи купівлі-продіжу на капіталовій біржі (це стосується відкритих акціонерних товариств) або шляхом розподілу всіх акцій між засновниками без права розповсюдження акцій через відкриту підписку і купівлю-продіж на біржі (у закритих акціонерних товариствах). Таким чином, у закритих акціонерних товариствах 100 відсотків статутного капіталу належать засновникам. Законодавством встановлено, що засновники відкритих акціонерних товариств зобов’язані викупити 25 % всіх акцій, тобто їхня частка в статутному капіталі не може бути нижчою за 25 %.

На стадії заснування при створенні відкритого акціонерного товариства юридичні та фізичні особи, які виявили бажання купити акції, тобто стати акціонерами нового підприємства повинні внести на рахунок засновників не менше 10 % вартості акцій, на які вони підписалися.

Формування статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повного і командитного товариства

Товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю і повні товариства формують статутні капітали з внесків учасників. Ці внески оцінені в національній валюті, визначають частку учасників у статутному капіталі, причому у товариствах з обмеженою відповідальністю сума внеску кожного з учасників являє собою межу його відповідальності за зобов’язаннями товариства. В товариствах з додатковою відповідальністю і повних товариствах учасники відповідають за їхні борги сумою своїх внесків у статутний капітал, а якщо сума статутного капіталу недостатня для покриття боргів товариства, то додатково ще й майном, що належить кожному учаснику.

Командитне товариство включає учасників, які формують статутний капітал на засадах повного товариства, а а також вкладників, які відповідають за зобов’язаннями товариства лише у межах свого вкладу до його статутного капіталу.

Визначений установчими документами розмір статутного капіталу чи то акціонерного товариства, чи то будь-якого іншого господарського товариства у пасиві бухгалтерського балансу знаходить відображення у повній сумі незалежно від розміру коштів, що фактично надійшли від продажу акцій. Заборгованість акціонерів і учасників по внесках у статутний капітал обраховується на окремому бухгалтерському рахунку в активі балансу. Фінансова служба підприємства повинна слідкувати, щоб кошти надходили до статутного капіталу своєчасно і в повному обсязі. Законом передбачено, що протягом одного року з дня проголошення і реєстрації статутного капіталу він повинен бути сплачений повністю.

Викуп акцій, а також внески часток у статутні капітали акціонери і учасники товариств можуть здійснювати не лише перерахуванням грошей чи готівкою, але й за рахунок натуральних внесків (майно, матеріальні активи).

При створенні статутного капіталу акціонерного товариства, тобто в процесі продажу емітованих ним акцій, товариство може отримувати кошти, які являють собою різницю між продажною (ринковою), і номінальною вартістю акцій. Зростання обсягу виробництва товарів і послуг потребує нарощування статутних капіталів господарських товариств.

Акціонерне товариство збільшує свій статутний капітал за рахунок:

  •  додаткового випуску акцій;
  •  спрямування прибутку на приріст статутного капіталу шляхом збільшення номінальної вартості акцій.

Частина статутного капіталу підприємства будь-якої організаційно-правової форми може формуватися за рахунок інвестицій іноземних юридичних або фізичних осіб.

Отже, в умовах становлення та розвитку ринкових відносин підприємства можуть самостійно формувати свої фінансові ресурси, основними джерелами яких можуть виступати прибуток, кошти, отримані від продажу цінних паперів, пайові та інші внески акціонерів, юридичних та фізичних осіб, а також кредити та інші надходження, що не суперечать законодавству.

Основним джерелом формування власного власних коштів підприємства є статутний капітал — це сукупність коштів, вкладених у підприємство його власником (власниками). Порядок формування статутного капіталу регулюється законодавством та засновницькими документами.

Статутний капітал виступає невід’ємною складовою частиною будь-якого товариства або підприємства.

Так, статутний капітал державних підприємств відображає суму коштів, виділену державою з бюджету на момент введення підприємства в експлуатацію для здійснення його діяльності (вартість всіх витрат на будівництво, монтаж, наладку, вартість обладнання, оборотних засобів та грошові кошти).

Статутний капітал недержавних комерційних структур формується за рахунок коштів (матеріальних, грошових), внесених акціонерами (учасниками), і тому уявляє собою колективну власність декількох юридичних або фізичних осіб — засновників акціонерного товариства або підприємства іншої організаційно-правової форми.

Список використаної літератури

  1.  Закон України «Про страхування» від 15.01.2011.
  2.  Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 16.02.2011.
  3.  Цивільний кодекс України від 16.01. 2003.
  4.  Фінансова діяльність підприємства : О.М.Бандурка, М.Я.Коробов, П.І.Орлов, К.Я.Петрова. Київ “Либідь” 1998
  5.  Фінансовий менеджмент: Навчальний посібник: / За ред. проф.. Г.Г.Кірейцева. – К.: ЦУЛ, 2002. – 496 с.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

53337. Методична розробка виховного заходу «Було колись на Хортиці…» 1.74 MB
  Звучить мелодія української пісні Реве та стогне Дніпр широкий Ведучий: Було колись на Хортиці ревіли гармати Було колись запорожці вміли панувати. Ій ведучий: Розмовляють розказують Як Січ будували Як козаки на байдарках Пороги минали Як гуляли по синьому Грілися в скутарі то як люльки запалили В Польщі на пожарі В Україну верталися Як бенкетували. 2ий...
53338. Помешкання. Житло в оренду 1016 KB
  Maria lives in a chalet on a mountain in Switzerland. These houses are made of wood. They have usually got two floors and an attic. Greg lives in a huge block of flats in Boston. His flat is on the fifteenth floor and it is in the center of the city. He lives at 332 Newbury Street. There are a lot of expensive shops in the area.
53340. HOUSEHOLD CHORES 122.5 KB
  Today we have some word–combinations on our topic. You can see many pictures on the blackboard. Please, tell me what the people in the pictures are doing. Use The Present Continuous Tense. Use the expressions...
53341. Домогосподарювання. (Householding) 367 KB
  Warming-up Yesterday I had a very hard day. I had a lot of homework. I cooked, I washed the dishes, cleaned the rooms, went shopping and ironed. I was very tired but nobody helped me. Usually my daughter helps me but yesterday she wasn’t at home. And what about you?
53343. Doing housework (Робота по дому) 143 KB
  How are you? Are you ready for the lesson? Please, mark your mood before starting our lesson. If you are fine, raise green cards. If you’re so-so, raise yellow cards. If you’re bad, raise red cards. (Учні підіймають свої картки відповідного кольору.) Cl: We are fine. We are ready for the lesson. Teacher: I am glad to hear you are fine. Today we are happy to have our English lesson in this classroom where you will do a lot of different tasks.
53344. Изготовление из бумаги макетов архитектурных сооружений. Творческий проект 351.5 KB
  Поэтому предлагаю выполнять полуобъемные макеты которые просты и удобны в изготовлении. Такие макеты удобны тем что их можно переносить и хранить в тетради в книге они не мнутся и хорошо складываются. Можно пофантазировать и готовые макеты скомпоновать между собой склеить. На уроках изобразительного искусства и художественной культуры можно выполнять подобные макеты нескольких видов разделив класс на группы.
53345. Сценарій спортивно – розважальної гри «Хрестики – Нулики» 91 KB
  Вчитель фізкультури у початкових класах Сценарій спортивно – розважальної гри Хрестики – Нулики Мета: розвивати у дітей рухові здібності увагу кмітливість уміння швидко реагувати на поставлені запитання і чітко давати відповідь; виховувати почуття дружби взаємоповаги та взаємо підтримки – один за всіх всі за одного; зміцнювати здоров’я дітей. Загальні відомості про гру Хрестикинулики†матеріал взято з Вкіпедії Хрестикинулики – гра для двох гравців. Тому у хрестикинулики частіше всього грають малі діти. Існує 26 830 можливих...