11164

Стан корпоративного управління в Україні

Лекция

Менеджмент, консалтинг и предпринимательство

Стан корпоративного управління в Україні Історія функціонування корпорацій в Україні складає понад 15 років. Вони набули широкого розповсюдження в усіх галузях вітчизняної економіки проте однією з головних рис економічних реформ що відбуваються

Украинкский

2013-04-05

69.5 KB

7 чел.

PAGE  7

Стан корпоративного управління в Україні

Історія функціонування корпорацій в Україні складає понад 15 років. Вони набули широкого розповсюдження в усіх галузях вітчизняної економіки, проте однією з головних рис економічних реформ, що відбуваються в Україні, є розвиток акціонерної форми власності, у зв’язку з чим набувають певної актуальності питання теорії та практики корпоративного управління.

Особливість корпоративної форми управління, що полягає у відокремленні власності на капітал від можливості ним безпосередньо управляти, призводить до необхідності узгодження інтересів учасників корпоративного управління та може бути як недоліком, так і перевагою, залежно від стану системи корпоративного управління.

На 1.10.2008 р. в нашій державі функціонувало 31323 акціонерних товариств (всіх типів), що на 670 менше, ніж на початок року і на 3811 менше порівняно з 2002 р., коли їх кількість була найбільшою. Проте зростає кількість інших господарських товариств. Зокрема, кількість ТОВ зросла на 8,37% порівняно з початком 2008 р., на 4,89% зросла кількість товариств з додатковою відповідальністю, і на 1% зросла кількість корпорацій.

Сьогодні намічається стійка тенденція зростання фондового ринку України. Статистичні дані свідчать, що за період 2003-2007 рр. Загальний обсяг випусків цінних паперів, зареєстрованих Комісією, становить 337,69 млрд. грн. Комісією з випуску цінних паперів зареєстровано за 2003-2007 рр. випуски цінних паперів на суму 133,25 млрд. грн., у тому числі:

· акцій – 50,0 млрд. грн.;

· облігацій підприємств – 44,48 млрд. грн.;

· облігацій місцевих позик – 156,3 млн. грн.;

· опціонів – 34,38 млн. грн.;

· інвестиційних сертифікатів КУА пайовими інвестиційними фондами – 31,12 млрд. грн.;

· акцій корпоративними інвестиційними фондами – 5,48 млрд. грн.;

· сертифікатів фонду операцій з нерухомістю – 1,93 млрд. грн.;

· звичайних іпотечних облігацій – 50,0 млн. грн.

Аналіз формування та діяльності вітчизняних корпорацій показує, що на цьому етапі ефективність функціонування цієї пріоритетної для України форми господарювання є недостатньою. Система корпоративних відносин функціонує так, що дрібні акціонери, які становлять основну частину всієї їх кількості, не беруть реальної участі в управлінні корпораціями. Відповідно їхні інтереси ігноруються в процесі діяльності АТ і при розподілі отриманих доходів. Основне протиріччя полягає в розбіжності інтересів менеджерів корпорації та акціонерів, особливо власників дрібних пакетів акцій. У силу недосконалості законодавства в сфері корпоративного управління, де багато аспектів корпоративних відносин не охоплені правовим полем, а також шляхом прямих порушень утискаються інтереси та права акціонерів. Це стосується основних корпоративних прав: на управління корпорацією; на дивіденди (частку прибутку); на частку активів при ліквідації АТ; на доступ до інформації. Забезпечення прав акціонерів безпосередньо впливає на ефективність діяльності корпорацій, оскільки сприяє залученню значно дешевших порівняно з кредитними інвестиційних ресурсів, стимулює до активної участі в корпоративному процесі всіх його учасників, мотивує працівників, регулює корпоративні відносини загалом. Проблема захисту прав акціонерів є актуальною не лише для України, а і для багатьох країн світу (навіть економічно розвинутих), де здійснюються відповідні дослідження та розробки по її подоланню.

В сучасних розвинених країнах переважна маса промислової продукції виробляється на акціонерних підприємствах. В Україні потенційні резерви цієї форми ефективного ведення й управління господарством використовуються не повною мірою.

Сучасний стан корпоративного сектору України характеризується сукупною зовнішньою заборгованістю близько 85 млрд. дол., з них 38 млрд. дол. складає заборгованість комерційних банків, а 47 млрд. дол.– заборгованість корпоративних підприємств.

Приховані можливості й переваги акціонерних товариств кореняться у корпоративності і можуть бути реалізовані при розробці ефективного корпоративного управління на основі врахування рівня розвитку економіки країни, вітчизняного і зарубіжного досвіду акціонування та управління корпораціями, забезпечення взаємної спрямованості інтересів усіх учасників акціонерного процесу на досягнення високої прибутковості суб'єктів господарювання, зростання чи зменшення рівня добробуту громадян.

В економічній літературі корпоративне управління розглядається насамперед як управління корпоративними правами їх власників.

Основні корпоративні права акціонерів в системі сучасного корпоративного управління – це:

− право на отримання частини прибутку корпорації у вигляді дивіденду;

− право на отримання частки майна при ліквідації підприємства;

− право на участь в управлінні компанією шляхом голосування на загальних зборах акціонерів;

− право на отримання інформації про діяльність корпорації.

Не викликає сумніву, що захист прав акціонерів, особливо дрібних, є одним з найважливіших елементів системи корпоративного управління і безпосередньо впливає на ефективність функціонування акціонерних товариств.

Аналіз ситуації щодо реалізації права акціонерів, зокрема дрібних, на отримання дивідендів, показує, що в Україні практично не купують акцій з метою отримання дивідендів, бо дивіденди корпорації не виплачують. Акції купуються, щоб одержати прибуток на різниці їх курсів. Чому так склалося? Справа в тому, що в законодавстві передбачені випадки, коли дивіденди за акціями не виплачуються, але нічого не сказано про обов’язок корпорації виплатити частину прибутку акціонерам, якщо цей прибуток є в наявності. Тобто механізм реалізації права акціонерів на отримання дивідендів в Законі відсутній. Також недостатньо опрацьоване питання щодо розмежування положень та норм дивідендної політики: які належать до компетенції винятково загальних зборів, а які мають бути зафіксовані у Статуті корпорації. Річ у тім, що при вирішенні питань виплати дивідендів на загальних зборах (як це сьогодні передбачено законодавством) цілком можуть бути знехтувані інтереси дрібних акціонерів з боку власників крупних пакетів акцій або простої більшості.

Ставка оподаткування дивідендів фізичних осіб в Україні становить 13%, відповідна норма для іноземних інвесторів – 30%. Аналізуючи досвід зарубіжних країн (США, Великобританії, Ізраїлю, Польщі, Мексики, Аргентини, Венесуели, Індії та ін.), можна констатувати, що як у високорозвинених, так і в країнах, що розвиваються, розроблені і діють гнучкі системи пільгового оподаткування дивідендів з метою залучення інвестицій в цінні папери корпорацій. Узагальнюючи напрацювання цих країн, можна визначити деякі методи стимулювання інвестицій шляхом зміни податкової політики:

− часткове або повне звільнення від податку на дивіденди іноземних інвесторів, якщо ці кошти не витікають за кордон, а реінвестуються в нові цінні папери в Україні;

− значне зменшення ставки податку для осіб, які володіють певною часткою акцій тривалий час;

− звільнення від сплати податку з дивідендів, які скеровуються на виконання інноваційних проектів;

− введення прогресивного податку на дивіденди (з можливим неоподаткуванням дрібних інвесторів);

− застосування низької податкової ставки для інвесторів, які спрямовують свої кошти у наукоємні та інші важливі галузі;

− різне оподаткування за довгостроковими та короткостроковими інвестиціями;

− звільнення від оподаткування прибутку, отриманого під час продажу цінних паперів та ін.

Зрозуміло, що на сучасному етапі розвитку корпоративного управління в Україні лише серйозні зміни податкового законодавства та чітка регламентація порядку нарахування і виплати дивідендів призведуть до притоку інвестицій в економіку як з боку населення, так і з боку іноземних інвесторів.

Значні перешкоди стоять на шляху реалізації права акціонерів на частку майна при ліквідації АТ. Законом встановлено, що при банкрутстві компанії виплати за простими акціями, які підлягають викупу, а також розподіл майна між акціонерами-власниками простих акцій відбувається відповідно у сьому та восьму черги. Усі попередні черги – це задоволення потреб щодо податків, вимог кредиторів, виплати заробітної плати власником привілейованих акцій. Якщо врахувати, що розподіл майна кожної черги здійснюється після повного задоволення вимог кредиторів (акціонерів) попередньої черги, то стає зрозумілим, що можливості отримати певну частку майна корпорації фактично немає.

Найбільше судових процесів у сфері корпоративного управління – це оскарження рішень, прийнятих на загальних зборах акціонерів. Тобто, часто порушується одне з головних прав учасників корпоративних відносин – право на управління товариством. Так, зафіксовані непоодинокі випадки несвоєчасного надання інформації або взагалі її відсутності про скликання чергових чи позачергових зборів акціонерів. Часто трапляються порушення при реєстрації учасників, прийняття рішень за відсутності кворуму, порушення тривалості проведення зборів та ін.

Загалом законодавством передбачено право акціонерів на отримання інформації про діяльність корпорації. До основних складових такої інформації належать: засновницькі документи, принципи (Кодекс) корпоративного управління, протоколи загальних зборів, протоколи засідань виконавчих та контролюючих органів АТ (наглядової ради, правління, ревізійної комісії) та їхні накази, річна фінансова звітність, документи бухгалтерського обліку (з певними обмеженнями), інформація про емісію акцій та інших цінних паперів, перелік афілійованих осіб товариства та кількість акцій, якою вони володіють. Крім того, кожне ВАТ зобов’язане мати свою інтернет-сторінку. Порівняно з попереднім законодавством стосовно вирішення цих питань відбувся певний прогрес. Так, окреслено коло осіб, до яких слід звертатись за наданням інформації, та визначено відповідні строки її отримання. Водночас не передбачено жодної відповідальності посадових осіб за ненадання інформації, потрібної акціонеру. Невідомо, де і як можна оскаржити порушення цього корпоративного права. Позитивним моментом є розроблення віднедавна кодексів корпоративного управління багатьма вітчизняними компаніями, де положенням щодо розкриття інформації приділено значну увагу. Загалом можна констатувати, що порівняно із європейською, англо-американською та японською системами корпоративного управління в Україні не забезпечено достатньої прозорості діяльності АТ.

Таким чином можна виділити найбільш характерні риси національної моделі корпоративного управління (табл.. 1).

Таблиця 1

Найбільш характерні риси національної моделі корпоративного управління

Особливості національної моделі корпоративного управління

  •  розпорошеність акціонерного капіталу

  •  неефективне державне регулювання

  •  слабкий фондовий ринок

  •  орієнтація моделі на банки та фінансово-промислові групи

  •  трирівнева структура управління

  •  непрозорість структури власності та корпоративного управління

  •  перманентний процес перерозподілу власності та корпоративного управління

  •  орієнтація власників на короткострокову прибутковість, а не на нарощування акціонерного капіталу та вартості компаній

  •  інформаційна закритість та не прозорість діяльності корпоративних структур

  •  низький рівень зовнішнього корпоративного контролю зі сторони банків, аудиторів, фондового ринку

  •  формальне використання принципів та інструментів корпоративного управління у практичній діяльності підприємств

Таким чином, ситуація, що склалася з корпоративним управлінням в Україні, його законодавчим регулюванням та реальним додержанням задекларованих принципів, потребує реалізації конкретних заходів на рівні окремих підприємств корпоративного типу. Зокрема, на діяльність акціонерних товариств негативно впливає нестача професійних керівників усіх рівнів управління, особливо найвищої ланки; недостатнє використання нових методів управління підприємствами, що спостерігається практично в усіх підсистемах управління підприємством. Усе це призводить до того, що економічний результат діяльності корпоративних підприємств виявляється недостатнім для задоволення мінімально необхідних потреб учасників корпорації. Це спричиняє постійні конфлікти з акціонерами, працівниками, контрагентами підприємства, регулюючими органами, що тільки посилює негативний стан справ у корпоративному підприємстві.


Список використаних джерел:

  1.  Корпоративне управління в Україні: особливості, проблеми та стратегічні перспективи. / Назарчук Т.В. // Вісник Хмельницького національного університету – 2010 - № 3 Т.3
  2.  Закон України «Про акціонерні товариства» від 17 вересня 2008 року N 514-VI.
  3.  Корпоративне управління в Україні: менеджмент, фінанси, аудит., матеріали п’ятого Пленуму Спілки економістів України та міжнародної науково-практичної конференції. – К., 2006. – 175 с.
  4.  Небава М.І. Теорія корпоративного управління:вузлові питання. Навчальний посібник. – К.:Центр навчальної літератури, 2004. – 295 с.
  5.   Сучасний стан корпоративного управління в Україні / Н.М. Давиденко // Научно-технический сборник - №89 – 2009 р.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

19450. Виды сделок 24.5 KB
  Виды сделок. 1. Сделки могут быть односторонними и двух или многосторонними договоры. 2. По моменту к которому приурочивается их возникновение сделки могут быть реальными и консенсуальными. В тех случаях когда для совершения сделок достаточно волеизъявления они н
19451. Условия действительности сделок 25.5 KB
  Условия действительности сделок. Сделка считается действительной при соблюдении 4х условий. 1.Содержание сделки должно быть законным. Другими словами сделка должна соответствовать существующему правопорядку не противоречила бы закону и подзаконным актам. 2. Сделка д...
19452. Недействительность сделки 23 KB
  Недействительность сделки. Сделка недействительна в силу признания ее таковой судом оспоримая сделка либо независимо от такого признания ничтожная сделка но только при наличии законных на то оснований. При недействительности сделки каждая из сторон обязана воз
19453. ПРЕДСТАВИТЕЛЬСТВО: ПОНЯТИЕ И ВИДЫ. ДОВЕРЕННОСТЬ 27.5 KB
  ПРЕДСТАВИТЕЛЬСТВО: ПОНЯТИЕ И ВИДЫ. ДОВЕРЕННОСТЬ Представительство – совершение сделок представителем от имени представляемого лица и в его интересах в силу имеющихся полномочий основанных на доверенности указании закона либо акте уполномоченного на то государственн
19454. СРОКИ: ПОНЯТИЕ, ИСЧИСЛЕНИЕ И ВИДЫ 29 KB
  СРОКИ: ПОНЯТИЕ ИСЧИСЛЕНИЕ И ВИДЫ Срок – момент или период времени в который должны реализовываться права и выполняться возложенные обязанности с которым гражданское законодательство связывает определенные правовые последствия. Сроки по своей природе относятся к той...
19455. ПРАВО ОБЩЕЙ СОБСТВЕННОСТИ: ПОНЯТИЕ И ВИДЫ 27.5 KB
  ПРАВО ОБЩЕЙ СОБСТВЕННОСТИ: ПОНЯТИЕ И ВИДЫ В случаях когда имущество принадлежит на праве собственности не одному а двум и более лицам можно говорить об общей собственности.Общая собственность может возникать по различным основаниям: совместная покупка состояние в бра...
19456. Договор купли-продажи 23.5 KB
  Договор куплипродажи. Договор куплипродажи это соглашение по которому одна сторона продавец обязуется передать вещь товар в собственность другой стороне покупателю а покупатель обязуется принять этот товар и уплатить за него определенную денежную сумму цену ...
19457. Договор найма жилого помещения 24 KB
  Договор найма жилого помещения. Договор найма жилого помещения это соглашение сторон по которому одна сторона собственник жилого помещения или управомоченное им лицо наймодатель обязуется предоставить другой стороне нанимателю жилое помещение за плату во владе...
19458. Понятие договора хранения 24 KB
  Понятие договора хранения Договор хранения это соглашение сторон по которому одна сторона хранитель обязуется хранить вещь переданную ей другой стороной поклажедателем и возвратить эту вещь в сохранности. Договор хранения может быть как реальным так и консенсу...