11301

СТВОРЕННЯ КОМФОРТНИХ УМОВ ПРАЦІ НА ВИРОБНИЦТВІ

Лекция

Менеджмент, консалтинг и предпринимательство

Лекція 5 СТВОРЕННЯ КОМФОРТНИХ УМОВ ПРАЦІ НА ВИРОБНИЦТВІ Програмна анотація Вимоги до опалення вентиляції та кондиціонування повітря виробничих навчальних та побутових приміщень Види освітлення. Природне освітлення. Штучне освітлення: робоче та аварійне. ...

Украинкский

2013-04-07

112.5 KB

6 чел.

Лекція 5

СТВОРЕННЯ КОМФОРТНИХ УМОВ ПРАЦІ НА ВИРОБНИЦТВІ

Програмна анотація

  1.  Вимоги до опалення, вентиляції та кондиціонування повітря виробничих, навчальних та побутових приміщень
  2.  Види освітлення. Природне освітлення. Штучне освітлення: робоче та аварійне. Правила експлуатації освітлення
  3.  Санітарно-побутове забезпечення працюючих

Вимоги до опалення, вентиляції та кондиціонування повітря виробничих, навчальних та побутових приміщень

Опалення призначене для забезпечення температурних умов у приміщенні відповідно до вимог санітарних норм у холодну та перехідну пори року. Опалюватись може все приміщення, а також окремі робочі місця.

Системи вентиляції, опалення і кондиціювання повітря у комплексі з технологічними заходами щодо зменшення шкідливих виробничих речовин разом з архітектурно-планувальними та конструктивними рішеннями будівель і приміщень забезпечують метеорологічні умови і вміст шкідливих речовин у повітрі робочої зони виробничих приміщень у відповідності до нормативних вимог.

Опалювальні системи вміщують такі основні елементи: генератор тепла — установку, в якій тепло, що отримане за рахунок горіння або перетворення електричної енергії, передається воді, парі , повітрю; нагрівальні прилади, які передають тепло повітрю; трубопроводи, по яких теплоносії передаються від генератора до нагрівальних приладів.

При водяному опаленні теплоносієм є нагріта вода з температурою до 100 °С, а також вище 100 °С. У парових системах теплоносій — пара переміщується до опалювальних приладів під своїм тиском.

Теплоносій у повітряних системах — це гаряче повітря, яке нагрівається в калориферах.

За будовою розрізняють центральне або місцеве повітряне опалення. У центральних системах нагріте повітря подається до приміщень по трубопроводах. З усіх систем центрального опалення найбільш поширена система водяного опалення низького тиску. Вона має такі санітарно-гігієнічні та експлуатаційні позитивні якості:

  1.  можливість регулювання тепловіддачі опалювальних приладів залежно від температури зовнішнього повітря зміною температури або витрати гарячої води;
  2.  підтримування температури в межах 60 - 70 °С;
  3.  пожежна безпека;
  4.  довговічність системи (30-50 р.);
  5.  можливість розміщення опалювальних приладів уздовж
  6.  зовнішніх стін та під вікнами;
  7.  простота експлуатації.

Ці системи використовують в основному для опалення побутових та громадських будівель.

Системи водяного опалення високого тиску використовують для опалення виробничих приміщень. У таких системах температура води складає 130 - 145 °С. У санітарно-гігієнічному відношенні вони гірші за системи низького тиску.

Для опалення промислових, громадських та житлових будівель застосовують також комбіновані пароводяні системи.

Для запобігання проникнення холодного повітря до приміщень ворота, двері або технологічні прорізи обладнують повітряними або повітряно-тепловими завісами(мал. 1).

1  - калорифер;

2  - вентилятор;

3  - повітро-розподілювач.

Мал. 1. Повітряно теплова завіса з боковою подачею повітря

Призначення вентиляції — забезпечити чистоту повітря і певні метеорологічні умови у приміщеннях. За допомогою вентиляції видаляється забруднене або нагріте повітря із приміщення та подається свіже. Залежно від способу переміщення повітря вентиляція може бути природною, механічною або змішаною.

У природній вентиляції переміщення повітря здійснюється за рахунок природних сил, за рахунок різниці питомої ваги зовнішнього та внутрішнього повітря (тепловий напір), а також внаслідок дії сили вітру (вітряний напір).

При механічній вентиляції переміщення повітря у приміщенні здійснюється вентиляторами. За способом організації повітрообміну у приміщенні вентиляція може бути загальнообмінною (витяжною та приточною) та місцевою (витяжною та приточною) (мал. 24). При загальнообмінній приточно-витяжній вентиляції зміна повітря здійснюється у всьому об'ємі приміщення. Місцева витяжна вентиляція здійснює виведення шкідливих виділень (надмірного тепла, вологи, пару, газів та пилу) з місць їх утворення. Місцева вентиляція частіше всього обладнується у вигляді місцевих відсмоктувачів різної конструкції (мал. 25). До основних елементів механічної вентиляції відносяться вентилятори (відцентрові або осьові), повітропроводи, а також апаратура для обробки повітря: калорифери для нагріву, фільтри для очистки тощо.

Мал. 2. Схема дії аерації

1- проточні прорізи;

2 - витяжні прорізи.   

                           .

Кондиціонування повітря — це створення і автоматична підтримка у приміщеннях незалежно від зовнішніх умов постійних або змінних за відповідною програмою температури, вологісті, найбільш придатних для людини та нормального проходження технологічного процесу.

Правила експлуатації систем вентиляції

Ефективність роботи вентиляційних систем повинна регулярно перевірятися так, як і повітряне середовище приміщень на вміст у них пилу, газів тощо.

Увімкнення загальнообмінних приточних та витяжних установок проводиться за 10 -15 хв. до початку роботи, при цьому спочатку вмикають витяжні, а потім приточні вентиляційні установки.

Вимкнення цих установок проводиться через 10 - 15 хв. після роботи. У цехах з можливим виділенням шкідливих газів вентиляційні установки вимикають через ЗО - 60 хв. після закінчення роботи. Місцеві витяжні установки (місцеві витяжні пристрої), що не зблоковані з технологічним обладнанням, вмикають за 3 - 5 хв. до початку роботи обладнання і вимикають через 3 - 5 хв. після закінчення роботи. Вентиляційні системи після закінчення їх монтажу повинні бути відрегульовані до проектних параметрів. Експлуатувати дозволяється вентиляційні системи, які повністю пройшли передпускові випробування. Всі вентиляційні системи повинні мати інструкції з експлуатації, у яких висвітлюються питання вибухо- та пожежної безпеки. Планові огляди і перевірки вентсистем повинні проводитись за графіком, затвердженим керівником. Приміщення для вентиляційного обладнання повинні замикатися, а на їх дверях — вивішуватись таблички з написами, що забороняють вхід стороннім особам. Зберігання в цих приміщеннях матеріалів, інструментів тощо, а також використання їх не за призначенням забороняється.

Експлуатація електрообладнання ветиляційних систем, струмоведучих частин і заземлень повинна проводитись у відповідності з вимогами "Правил технічної експлуатації електроустановок користувачів і правил техніки безпеки при експлуатації користувачів". Вентиляційні системи, що не використовуються внаслідок змін у технологічних схемах та обладнанні, повинні демонтуватись.

Чистка ветиляційних систем повинна проводитись у терміни, встановлені інструкціями з їх експлуатації.

Види освітлення. Природне освітлення. Штучне освітлення: робоче та аварійне

Зір дає людині майже 90 % інформації про довкілля (навколишнє середовище). Недостатність освітлення призводить до втоми не тільки органів зору, але і організму людини в цілому, підвищується травмонебезпека. Надміру яскраве світло викликає сліпучу дію. В залежності від джерела світла виробниче освітлення може бути трьох видів: природне, що створюється безпосередньо сонцем, штучне, що здійснюється електричними лампами, та змішане, що створюється одночасно природним та штучним освітленням. 

За функціональним призначенням штучне освітлення поділяють на робоче, аварійне, евакуаційне, охоронне та чергове. Робоче освітлення обов'язкове у всіх приміщеннях для забезпечення нормальної роботи, проходу людей та руху транспорту. Аварійне освітлення роблять для продовження роботи під час раптового вимикання робочого освітлення. При цьому освітленність, що нормується, повинна складати б % від робочого освітлення, але не менше 2 лк всередині будови і не менше 1 лк — на території підприємства.

Аварійне освітлення використовується у випадках, коли раптове вимикання робочого освітлення може викликати вибух, пожежу, довготривале порушення роботи таких об'єктів, як електростанція, установка водопостачання. Для аварійного освітлення необхідно застосовувати тільки лампи розжарювання та люмінесцентні.

Евакуаційне освітлення призначене для евакуації людей з приміщеннь при аваріях у місцях, що небезпечні для проходу людей, на сходах.

Світильники аварійного освітлення для продовження роботи приєднують до незалежного джерела енергії, світильники для евакуації людей — до мережі, незалежної від робочого освітлення. Штучне освітлення може бути загальним і комбінованим (до загального додається місцеве), Використовувати лише місцеве освітлення забороняється.

Правила експлуатації освітлення

Штучне та природне освітлення може бути ефективним тільки при старанному обслуговуванні всього обладнання, Внаслідок тривалої експлуатації світловий потік ламп розжарювання зменшується на 10 -15 %, а люмінесцентних ламп — на 20 - 25 %. Очищення скла світлових прорізів повинно проводитись не рідше 2 разів на рік у приміщеннях з незначним виділенням пилу і не рідше 4 разів на рік при значному виділенні пилу; для світильників — 4-12 разів на рік (залежно від характеру запиленості виробничого приміщення).

Світильники загального та місцевого освітлення, що висять нижче 2,5 м від рівня підлоги, повинні напругою не вище 42 В. При слюсарно-монтажних роботах, технічному обслуговуванні та ремонті машин, автомобілів та іншого обладнання необхідно користуватись переносними джерелами світла (ручними світильниками) з напругою не вище 42 В, а при роботах в особливо небезпечних умовах (резервуари, канави, криниці тощо) — не вище 12 В.

Під час експлуатації освітлювальної установки необхідно періодично перевіряти:

  1.  стан ізоляції проводів;
  2.  рівень освітленості в контрольних точках виробничого приміщення (не менше 1 разу нарік після чергової чистки світильників і заміни згорілих ламп).

Основний прилад вимірювання освітленості — люксметр.

Санітарно-побутове забезпечення працюючих

Санітарно-побутові приміщення входять до комплексу допоміжних приміщень підприємств. Санітарно-гігієнічні вимоги до них диктуються санітарними нормами та правилами (СНіПами). До загальних і спеціальних побутових улаштувань належать гардеробні, душові, умивальники, кімнати особистої гігієни жінки, пункти харчування, місця для паління, приміщення для прання, хімічної чистки і сушки, ремонту робочого одягу і взуття, приміщення для обігріву працюючих.

Гардеробні, як правило, знаходяться поруч з душовими. Кількість місць при збереженні одягу в гардеробних повинна відповідати: при збереженні одягу на вішалках — кількості працюючих у двох суміжних, найбільш численних змінах; при збереженні одягу в шафах — списочній кількості працюючих. Гардеробні повинні бути обладнані лавами 0,3 м завширшки. Умивальники розміщують у гардеробних або суміжних з ними приміщеннях. Крани в умивальниках встановлюють із рахунку один кран на 7 - 20 чол. Для чоловіків та жінок умивальники влаштовують у різних приміщеннях. Кожен індивідуальний умивальник повинен бути обладнаний змішувачем з підключенням гарячої та холодної води. Душові обладнують у приміщеннях, суміжних з гардеробними. Між душовою, яка має шість і більше сіток, і гардеробною розміщують тамбур. Площа приміщення для відпочинку повинна бути із розрахунку 0,2 кв.м для одного працюючого у найбільш численній зміні, яка використовує приміщення для відпочинку (але не менше 18 кв.м).

Забороняється використання побутових приміщень не за призначенням. Усі побутові приміщення на видному місці повинні мати укомплектовані аптечки. Дезинфекцію побутових приміщень необхідно робити не рідше 1 раза на місяць.

Приміщення для паління повинно мати площу не менше 9 кв.м. Приміщення для особистої гігієни жінок передбачається на підприємстві, якщо кількість жінок, що працюють у найбільш багаточисельній зміні — не менше 15. Для забезпечення працюючих питною водою обладнують фонтанчики або закриті бачки з фонтануючими насадками. Один фонтанчик обладнують на 100 чол. Питна вода повинна мати температуру 8 – 20 °С. Відстань від робочих місць до питної води не повинна перевищувати 75 м. На підприємствах з кількістю працюючих більше 300 чол. повинні функціонувати здоровпункти. Вони розміщуються на перших поверхах допоміжних або виробничих будов. Відстань від робочих місць до здоровпункту не повинна перевищувати 1000 м.

PAGE  1


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

65662. ОСОБЛИВОСТІ ПОШИРЕННЯ СОСНОВИХ ПИЛЬЩИКІВ ТА НАСЛІДКИ ЇХ ВПЛИВУ НА ДЕРЕВОСТАНИ ЦЕНТРАЛЬНОГО ПОЛІССЯ 267.5 KB
  Мета і завдання дослідження. Метою досліджень є визначення особливостей поширення соснових пильщиків у насадженнях Центрального Полісся та впливу пошкодження крон личинками на стан і приріст дерев сосни в осередках.
65663. ВІЙСЬКОВО-МОРСЬКА ТЕРМІНОЛОГІЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ: ЕТАПИ ФОРМУВАННЯ ТА СЕМАНТИКА 180.5 KB
  Україна морська держава тому закономірно що українська мова має розгалужену систему військовоморської лексики яка потребує докладного вивчення. Актуальність дослідження визначається необхідністю простежити формування розвиток а також сучасний стан української військовоморської терміносистеми.
65664. Інформаційна технологія формування стеганографічних систем для цифрових графічних середовищ на основі використання багатопараметричної адаптації 1.29 MB
  Проблема захисту інформації в цифрових комп’ютерних системах являє собою важливий напрямок досліджень в галузі інформатики, що досить інтенсивно розвивається. Це обумовлюється необхідністю захисту користувачів інформації від втрат, до яких може призвести неуповноважене використання даних...
65665. МЕХАНІЗМ ФОРМУВАННЯ ТА ПІДТРИМКИ КОНКУРЕНТНОГО СЕРЕДОВИЩА НА РИНКУ ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНИХ ПОСЛУГ 230.5 KB
  Однією з основних передумов якісно нових перетворень в житлово-комунальному господарстві України є формування конкурентного середовища на ринку житлово-комунальних послуг ЖКП як дієвого механізму виходу галузі з кризи.
65666. Регулювання зайнятості населення в умовах міжнародної трудової міграції 786.5 KB
  Формування зайнятості з метою забезпечення населення місцями праці в умовах добровільного вибору різноманітних видів діяльності для задоволення власних потреб є одним з найважливіших завдань у кожній державі світу. В значній мірі це пояснюється тим що на зламі ХХ і ХХІ століть в багатьох країнах...
65667. Технологія навчання техніки вправ з обручем на основі спеціальної фізичної підготовки юних гімнасток 4.6 MB
  Обов’язковою умовою цього процесу є необхідність удосконалення методики підготовки юних гімнасток. Зокрема у вітчизняній науковометодичній літературі дослідження у сфері предметної підготовки й розвитку спеціальних здібностей гімнасток у вправах з обручем відсутні що...
65668. МИРНЕ ВИРІШЕННЯ МІЖНАРОДНИХ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ СПОРІВ: ПРАКТИКА МІЖНАРОДНИХ СУДОВИХ ОРГАНІВ 158 KB
  В основі сучасної системи міжнародних відносин лежить міжнародний правопорядок який базується на основоположних принципах міжнародного права що забезпечують належне підґрунтя для міжнародного співробітництва держав. Попри це в усіх сферах міжнародних відносин постійно виникають міжнародні спори.
65669. Структурні зміни легень при тяжкій черепно-мозковій травмі (клініко-експериментальне дослідження) 592 KB
  Значна кількість публікацій присвячених питанням патології легень при ураженні центральної нервової системи вказує на увагу до проблеми як клініцистів так і патоморфологів В. Проведений нами аналіз наукової літератури показав що динаміка морфологічних змін легень при переживанні травми...
65670. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНІ ЗАСАДИ ВОДОЗАБЕЗПЕЧЕННЯ МІСЬКОГО НАСЕЛЕННЯ 293 KB
  Тому великого значення в галузі економіки природокористування та охорони навколишнього середовища набуває розробка та реалізація організаційноекономічних засад підвищення ефективності водозабезпечення міського населення.