11305

ШКІДЛИВІ ВИРОБНИЧІ ФАКТОРИ ТА ЗАСОБИ ЗАХИСТУ ВІД НИХ

Лекция

Безопасность труда и охрана жизнедеятельности

Лекція 6 ШКІДЛИВІ ВИРОБНИЧІ ФАКТОРИ ТА ЗАСОБИ ЗАХИСТУ ВІД НИХ Програмна анотація Види виробничих факторів Вплив шуму вібрації промислових випромінювань на людину Дія шкідливих речовин Види виробничих факторів Під час роботи на працюючих вплива...

Украинкский

2013-04-07

106.5 KB

210 чел.

Лекція 6

ШКІДЛИВІ ВИРОБНИЧІ ФАКТОРИ ТА ЗАСОБИ ЗАХИСТУ ВІД НИХ

Програмна анотація

  1.  Види виробничих факторів
  2.  Вплив шуму, вібрації, промислових випромінювань на людину
  3.  Дія шкідливих речовин

Види виробничих факторів

Під час роботи на працюючих впливають різні шкідливі фактори виробничого середовища. Шкідливі фактори за характером свого впливу поділяються на фізичні, хімічні, біологічні та психофізіологічні.

До фізичних факторів належать параметри повітря в приміщенні (температура, вологість, швидкість руху повітря), вібрація, шум, нетоксичний пил, пара, різні види випромінювань, освітленість тощо.

До хімічних факторів відносяться токсичні пил, пари і газ.

До біологічних факторів відносяться вплив мікроорганізмів та бактерій рослин та тварин (під час переробки натуральних волокон, шкіри, хутра).

До психофізіологічних факторів відносяться фізичні та нервово-психічні перевантаження, які пов'язані з тяжкою, монотонною працею.

Кожен з цих факторів впливає на організм людини, викликає у ньому функціональні зміни, професійні захворювання або отруєння.

До організаційних заходів належать:

  1.  дотримання вимог охорони праці жінок та осіб віком до 18 років;
  2.  проведення попередніх та періодичних медичних оглядів осіб, які працюють у шкідливих умовах;
  3.  забезпечення працюючих у шкідливих умовах лікувально-профілактичним обслуговуванням тощо.

Технічні заходи передбачають:

  1.  систематичне підтримання чистоти в приміщеннях і на робочих місцях;
  2.  розробку та конструювання обладнання, що виключає виділення пилу, газів та пари, шкідливих речовин у виробничих приміщеннях;
  3.  забезпечення санітарно-гігієнічних вимог до повітря виробничого середовища;
  4.  улаштування систем вентиляції та кондиціювання робочих місць із шкідливими умовами праці;
  5.  забезпечення захисту працюючих від шуму, ультра- та інфразвуку, вібрації, різних видів випромінювання.

Таким чином запобігання професійних захворювань і отруєнь здійснюється через виконання комплексу організаційних і технічних заходів, які направлені на оздоровлення повітряного середовища, виконання вимог гігієни та особистої безпеки працюючих.


Вплив шуму, вібрації, промислових випромінювань на людину

Шум — це хаотична сукупність різних за силою і частотою звуків, що заважають сприйняттю корисних сигналів. Шум несприятливо впливає на людину і може спричинити хворобливий стан, у тому числі глухуватість і глухоту. Під впливом шуму у людини прискорюється пульс і дихання. Тривалий шум впливає на центральну нервову та серцево-судинну систему: з'являються симптоми перевтоми, послаблюється увага, підвищується нервова  збудливість, знижується працездатність, порушується робота шлунково-кишкового тракту.

За частотою звукові коливання поділяються на три діапазони: інфразвукові з частотою менше 20 Гц, звукові від 20 до 20000 Гц та ультразвукові - більше 20 000 Гц.

Органи слуху людини сприймають звукові коливання в інтервалі частоти від 20 до 20 000 Гц та відчувають зміни гучності в 1 дБ. Вухо людини сприймає шум до 130 дБ. При 150 дБ шум для людини нестерпний. При 180 дБ настає втома металу, внаслідок чого із конструкції можуть вискочити заклепки.

Нормою виробничого шуму є рівень звуку до 85 дБ. Якщо рівень перешкод становить 20 дБ, то такий шум не заважає розбірливості мови. З підвищенням рівня перешкод до 70 дБ та вище мова стає нерозбірливою.

Шум створюють машини, механізми, інструменти незадовільної конструкції, зі спрацьованими деталями.

Найбільш ефективний засіб боротьби з шумом — зниження його в джерелі створення: зміна і заміна шумних технологічних процесів або обладнання малошумними: звуковбирання та звукоізоляція; екранування, використання глушителів шуму; індивідуальні засоби захисту від шуму.

Вібрація — це механічні коливання твердих тіл. З фізичної точки зору між шумом і вібрацією принципової відмінності немає, але сприймання їх людиною відрізняється: вібрація сприймається вестибулярним апаратом та дотиком, а шум — органом слуху. Джерелом вібрації є механічні, пневматичні та електричні інструменти ударної або обертальної дії, обладнання, яке встановлено без достатньої амортизації та віброізоляції, а також транспортні та сільськогосподарські машини. За характером впливу на

організм вібрація передається на все тіло людини, а місцева на руки працюючого. Місцева вібрація викликає погіршення кровопостачання окремих органів, при загальній вібрації порушується діяльність серця та центральної нервової системи. Під час довготривалої та інтенсивної дії вібрації може виникнути тяжке захворювання — вібраційна хвороба.

Дія вібрації залежить від її частоти. Вібрації з частотою 6 Гц є резонансними для всього організму. Людина при цьому відчуває качку, що діє на вестибулярний апарат і центральну нервову систему. Під час дії такої частоти вібрації може виникнути захворювання під назвою "морська хвороба". Резонансна частота для органів черевної порожнини (шлунок, печінка та ін.) дорівнює 7 Гц, для голови — 17 -27 Гц. У зв'язку з цим коливання з частотою 5 - 8 Гц викликає почуття вібрації нутрощів; 17 - 25 Гц — відчуття вібрації в зубах; 40 Гц — відчуття вібрації в стопах.

Заходи щодо боротьби з вібрацією поділяють на колективні та індивідуальні. Колективні методи — це методи зниження вібрації через вплив на джерело збудження і методи зниження вібрації на шляху її розповсюдження.

Засоби, що використовуються під, час реалізації вищезгаданих методів віброзахисту поділяються на:

  1.  огороджувальні (захисні);
  2.  віброізоляційні;
  3.  віброгасильні і вібропоглинаючі;
  4.  засоби автоматичного контролю, сигналізації та дистанційного керування;
  5.  позначення вібруючих поверхонь знаком або фарбою.

Захисні засоби запобігають доступу людини до зони, де діє вібрація. Конструктивно вони можуть бути зроблені у вигляді гратчатих, сітчастих та непрозорих перешкод із металу, деревини тощо. Віброізоляція зменшує рівні вібрації, що передаються від джерела на тіло працюючого. Вона здійснюється введенням між джерелом вібрації та працюючим проміжного пружного зв'язку,    наприклад, фундамент машин, збудований на пружних прокладках.

Вібропоглинання — це перетворення енергії механічних коливань (вібрації) в інші види енергії (теплову). Вібропоглинання може бути здійснене: використанням конструктивних матеріалів з великим внутрішнім тертям; нанесенням на поверхню виробу шару пружньов'язких матеріалів, що мають велике внутрішнє тертя.

Вібропоглинання здійснюється покриттям машин в'язкими матеріалами (мастикат), використанням масляних ванн для зубчастих зчеплень. Дистанційне керування дозволяє виключати постійне знаходження людини в зоні шкідливих вібрацій.

Засоби індивідуального захисту від вібрації:

  1.  спеціальне віброзахисне взуття;
  2.  рукавиці з м'якими надолонниками;
  3.  пружно-демпфіруючі прокладки та пластини для обхвату вібруючих рукояток та деталей.

Іонізуюче випромінювання. Іонизуючим є будь-який вид випромінювання, взаємодія якого з середовищем призводить до виникнення електричних зарядів різних знаків. До іонизуючих випромінювань належать α- , β- γ- випромінювання, потоки нейтронів та інших ядерних часток. Іонизуючі випромінювання, проникаючи до організму людини та проходячи через біологічну тканину, викликають в ній появу заряджених часток вільних електронів. Вільні електрони, які діють із сусідніми атомами, іонізують їх, що супроводжується змінами структури молекул: порушеннями міжмолекулярних зв'язків і веде до загибелі клітин. Зміни у біохімічному складі клітини та обміні речовин порушують функції центральної нервової системи, що, в свою чергу, викликає порушення функції залоз внутрішньої секреції, зміни судинної проникності. Періодичне попадання радіоактивних речовин до організму призводить до їх накопичення та до збільшення іонізації атомів та молекул живої тканини. Внаслідок змін, що сталися, порушується нормальна течія біохімічних процесів та обмін речовин, що призводить до променевої хвороби. Діючи на шкіру, іонізуюче випромінювання викликає опіки або сухість, випадіння волосся, під час дії на очі — катаракту. Виникають також і генетичні наслідки, які ведуть до спадкових захворювань.

Нормування радіоактивних випромінювань. У відповідності до норм радіаційної безпеки (НРБ) встановлено такі категорії осіб, що опромінюються:

1) категорія А — персонал;

2) категорія Б — обмежена частина населення;

3)  категорія В — населення області, держави.

Персонал  особи, які постійно а0о тимчасово працюють безпосередньо з джерелами іонізуючих випромінювань.

Обмежена частина населення — особи, які не працюють безпосередньо з джерелами випромінювання, але за умовами проживання або розміщення робочих місць можуть підпадати під вплив радіоактивних речовин або інших джерел випромінювання, що використовуються в установках і видаляються в зовнішнє середовище з відходами.

Безпека працюючих з радіоактивними речовинами забезпечується шляхом встановлення гранично допустимих доз (ГДД) опромінювання різними видами радіоактивних речовин, використання захисту в часі або відстані, проведення загальних заходів захисту, використання засобів індивідуального захисту.

Чинними нормами встановлені ГДД опромінення, а також річний рівень опромінення персоналу, що не викликає при рівномірному накопиченні дози протягом 50 років несприятливих змін у стані його здоров'я та здоров'я його нащадків, які можуть бути виявлені сучасними методами.

Радіаційні речовини нерівномірно розподіляються в різних органах і тканинах людини. Тому ступінь їх ураження залежить не тільки від величини дози, що створюється випромінюванням, але і від критичного органу, в якому відбувається найбільше накопичення радіоактивних речовин, що призводить до ураження всього організму людини.

Норми радіаційної безпеки встановлюють ГДД зовнішнього і внутрішнього опромінення залежно від груп критичних органів і категорії осіб, що опромінюються.

ГДД зовнішнього та внутрішнього опромінення встановлюються (у порядку зменшення радіочутливості) для трьох груп критичних органів або тканин людини:

1  — все тіло, кістковий мозок;

2  — м'язи, щитовидна залоза, жирові тканини, печінка,

нирки, селезінка, шлунково-кишковий тракт, легені, очі;

3   — шкіряний покрив,  кісткові тканини,  кістки, передпліччя, лодижка і стопи.

ГДД зовнішнього та внутрішнього опромінення критичних органів персоналу (категорія А) наведені в таблиці 1, а ГДД, залежно від категорії опромінення та групи критичних органів, — у таблиці 2.

Взагалі, доза, що накопичена у віці до 30 років, не повинна перевищувати 12 ГДД.

Таблиця 1

Група критичних органів або тканин

ГДД, бер

за квартал

за рік

1

3

5

2

8

15

3

15

30

Таблиця 2

Категорії осіб, що опромінюються 

Значення ГДД (для категорії А) та межа дози (для категорії Б) для груп критичних органів 

1 

2 

3 

А 

5 

15 

30

Б 

0,50 

1,50 

3 

Захист від іонизуючих випромінювань забезпечується такими засобами та методами: ізоляцією або огороджуванням джерел випромінювань за допомогою спеціальних камер, огорож, екранів, обмежень часу перебування персоналу в радіаційно-небезпечній зоні, віддаленням робочого місця від джерел випромінювання, використанням дистанційного керування; засобів сигналізації і контролю, використанням засобів індивідуального захисту. 

Ультрафіолетове випромінювання. Джерелами ультрафіолетових випромінювань у виробничих умовах є: електродугове зварювання, плазмове обладнання, газорозрядні лампи тощо.

Біологічна дія ультрафіолетового випромінювання обумовлена хімічними змінами молекул живих клітин, які його поглинають, і виявляється в порушенні поділу та загибелі клітин. Тривалість впливу великих доз випромінювання може призвести до уражень шкіри та органів зору.

Ефективним методом захисту від ультрафіолетового випромінювання є екранування джерел випромінювання. Робочі місця огороджують ширмами, щитами, обладнують кабіни. Як засоби індивідуального захисту використовують спецодяг, спецвзуття, рукавиці, захисні окуляри та щитки із світлофільтрами.

Електромагнітне випромінювання. Джерелами електромагнітних випромінювань є потужні телевізійні та радіомовні станції, промислові установки високочастотного нагріву, вимірювальні прилади, а також будь-які елементи, що включені до високочастотної мережі. Дія електромагнітних полів на організм людини виявляється у функціональному розладі центральної нервової системи. Суб'єктивні почуття при цьому — підвищена втома, головний біль, зниження точності робочих рухів, млявість.

Основні види захисту:

  1.  зменшення випромінювань безпосередньо біля джерела;
  2.  дистанційний   контроль і керування в екранованому приміщенні;
  3.  організаційні заходи (проведення дозиметричного контролю, медичні огляди, додаткова відпустка, скорочені робочі дні);
  4.  застосування засобів індивідуального захисту (спецодяг, захисні окуляри).

Лазерне випромінювання. Лазери використовують у техніці, медицині. Найбільш чутливим органом до лазерного випромінювання є очі, — ушкодження сітківки очей може статись навіть при порівняно невеликих інтенсивностях. Засоби захисту від лазерного випромінювання можуть бути колективні та індивідуальні.

До колективних належать:

  1.  застосування телевізійних систем спостереження за технологічним процесом, захисні екрани;
  2.  системи блокування та сигналізації; О огородження лазерно-небезпечної зони.

Індивідуальні:

  1.  спеціальні протилазерні окуляри;
  2.  щитки, маски;
  3.  технологічні халати та перчатки.

Дія шкідливих речовин

За    фізіологічним впливом шкідливі речовини розподіляють на 5 груп:

  1.  подразнюючі, що уражують шляхи дихання, шкіру, слизові, оболонки (кислоти, луги, сірчисті сполуки, аміак тощо);
  2.  задушливі (інертні гази, вуглекислий газ, метан, азот тощо); 
  3.  отрути, що призводять до ушкоджень внутрішніх органів, кровоносних судин і нервової системи (спирти, ефіри, бензол, фенол, пил таких токсичних металів, як олово, свинець, ртуть, марганець);
  4.  летючі наркотики, що спричиняють наркотичний вплив (ацетилен, летючі вуглеводи);
  5.  пил (інертний або той, що викликає алергічні реакції).

За   ступенем   впливу   на   організм людини шкідливі речовини поділяються на 4 класи небезпеки:

1-й — надзвичайно шкідливі;

2-й — високошкідливі;

3-й — помірно шкідливі;

4-й — малошкідливі.


Класи небезпеки шкідливих речовин:

Показник 

Норми для шкідливих речовин класу небезпеки 

1 

2 

3 

4 

Гранично допустима концентрація (ГДК) шкідливих речовин у повітрі робочої зони, мг/м 3

Менше 0,1 

0,1-1,0 

1,0-10, 

Більше 10,0 

Середня смертельна доза при введенні до шлунку, мг/кг 

Менше 15 

15-150 

151-5000 

Більше 5000 

Середня смертельна доза при нанесенні на шкіру , мг/кг 

Менше 100 

100-500 

501-2500 

Більше 2500 

Середня смертельна концентрація в повітрі, мг/м3 

Менше 500 

500-5000 

5001-50000 

Більше 50000 

Робота в умовах запиленого повітря призводить до різних захворювань шкіри, запалення очей (кон'юктивіту), носової та бронхіальної астми, бронхіту, катару шляхів дихання тощо, а також до тяжких професійних захворювань (сілікозу) та хронічних отруєнь працюючих.

Шкідливі пара та гази, що утворюються у виробничих приміщеннях, можуть спричинити порушення нормальної життєдіяльності організму і стати причиною гострих і хронічних отруєнь.

Захист працюючих від дії промислових газів, пари та пилу здійснюється за допомогою таких основних заходів:

  1.  автоматизації   та   механізації   процесів,   що супроводжуються шкідливими виділеннями;
  2.  удосконаленням технологічних процесів;
  3.  удосконаленням конструкції обладнання (герметизація тощо);
  4.  влаштуванням місцевої вентиляції для відсмоктування отруйних речовин безпосередньо від місця їх утворена;
  5.  використанням індивідуальних засобів ( у доповнення до загальних захисних засобів використовується спецодяг, антисептичні пасти, окуляри, шоломи, маски, протигази та респіратори).

Органи дихання захищаються фільтруючими та ізолюючими (кисневими, шланговими) приладами.

Лікувально-профілактичне харчування

Працівники, які зайняті на роботах із тяжкими та шкідливими умовами праці, безкоштовно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами у відповідності до статті 9 Закону України "Про охорону праці". Підприємства самостійно вирішують всі питання, пов'язані з безкоштовною видачею робочим та службовцям лікувально-профілактичного харчування, молока або інших рівноцінних харчових продуктів. Молоко видається по 0,5 л за зміну незалежно від її довготривалості у дні фактичної зайнятості працівника. Не дозволяється сплата молока грошима, заміна його іншими товарами або продуктами. Працівникам, які одержують безкоштовно лікувально-профілактичне харчування у зв'язку з особливо шкідливими умовами праці, молоко не видається.

Лікувально-профілактичне харчування видається працівникам, які зайняті на роботах з особливо шкідливими умовами праці, з метою покращення їх здоров'я та запобігання професійних захворювань.

У відповідності до правил безкоштовна видача лікувально-профілактичного харчування проводиться працівникам у дні фактичного виконання ними робіт на виробництвах, за професіями та на посадах, що передбачені переліком виробництв, професій і посад з особливо шкідливими умовами праці, а також у дні хвороби з тимчасовою втратою працездатності, якщо захворювання є професійним і хворий не госпіталізований.

Лікувально-профілактичне харчування працівникам видається у вигляді гарячих сніданків до початку роботи. В окремих випадках дозволяється за узгодженням з медико-санітарним пунктом підприємства видача таких сніданків в обідню перерву. У правилах також передбачено видачу лікувально-профілактичного харчування додому у вигляді готової їжі та продуктів.

Надмірні фізичні та психологічні навантаження у випадках порушень режимів праці та відпочинку призводять до втоми організму. Відсутність відпочинку спонукає до нестійких, а згодом і стійких патологічних порушень, які ведуть до захворювань.

Робочим і службовцям надається перерва для відпочинку та харчування протягом не більше 2-х годин, яка не входить до робочого часу. Спеціальними нормативними актами для деяких категорій працівників встановлені додаткові перерви для відпочинку, які включаються до робочого часу і відповідним чином сплачуються (на відміну від основної обідньої перерви). До таких додаткових перерв належать:

  1.  перерви для обігріву;
  2.  перерви для робочих, які зайняті на роботах зі шкідливими умовами праці;
  3.  перерви для відпочинку на вантажо-розвантажувальних роботах.

Спеціальні перерви для обігріву і відпочинку надаються робочим і службовцям, які працюють у холодний час на відкритому повітрі або у закритих приміщеннях, що не обігріваються, вантажникам, які зайняті на вантажо-розвантажувальних роботах.

Перерви у зв'язку зі шкідливими умовами праці впродовж робочої зміни встановлюються окремими галузевими правилами з охорони праці, наприклад, такі перерви надаються на роботах, пов'язаних з вібрацією, на-роботах у каналізаційній мережі тощо.

Для осіб, які зайняті монотонною працею (на конвейєрі) з метою профілактики одноманітних положень тіла обов'язкове проведення виробничої гімнастики.

Граничні норми підіймання та переміщення вантажів.

Граничні норми підіймання та переміщення вантажів вручну для жінок становлять 10 кг — при підійманні та переміщенні вантажів з чергуванням з іншою роботою; 7 кг — при підійманні та переміщенні вантажів постійно протягом робочої зміни.

Для підлітків віком 16-17 років встановлені такі граничні норми переміщення та підіймання важких речей: для юнаків — 12,6 кг, для дівчат — 6,3 кг.

PAGE  3


Данной работой Вы можете всегда поделиться с другими людьми, они вам буду только благодарны!!!
Кнопки "поделиться работой":

 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

34058. Соотношение земельного права с гражданскими и административным правом 63 KB
  Соотношение земельного права с гражданскими и административным правом. РАЗГРАНИЧЕНИЕ НОРМ ЗЕМЕЛЬНОГО ГРАЖДАНСКОГО И ИНЫХ ОТРАСЛЕЙ ПРАВА Вопрос о разграничении сферы действия норм гражданского земельного административного права при регулировании земельных отношений возникает потому что не ко всем хотя и схожим по своей природе земельным отношениям допустимо применение норм иных отраслей права. Известно что применение норм гражданского права значительно расширяется. Применение их бывает не только желательно но и необходимо...
34059. Источники земельного права: понятие, классификация и система 34 KB
  Источники земельного права: понятие классификация и система. ПОНЯТИЕ И ВИДЫ ИСТОЧНИКОВ ЗЕМЕЛЬНОГО ПРАВА Целесообразно вначале хотя бы кратко остановиться на некоторых теоретических вопросах необходимых для дальнейшего усвоения учебного материала. Для надлежащего понимания описываемх институтов земельного права необходимо объяснить понятие источника права вообще и земельного в частности показать возможность их разнообразия и видов в различных странах и в России для того чтобы более осмысленно осуществлять земельноправовые...
34060. История правового регулирования земельных отношений в России 51.5 KB
  до возврата многообразия форм собственности на землю в наше время как единую цепь государственных преобразовательных усилий и противоречивых результатов. одной из наиболее крупных вех в истории земельного права России крестьяне как одно из сословий не обладали практически никакими самостоятельными правами на землю закрепленными в законодательстве. В том что касалось прав крестьян на землю его роль заключалась в некотором упрощении получения приобретения земельных участков крестьянами на праве личной собственности не...
34061. Земельная реформа в Российской Федерации: этапы, сроки, содержание (с 1990 года) 28 KB
  В определенной степени следуя происходящим социальным переменам законодательство Российской Федерации этого времени признало право собственности граждан на землю. Конституцией было закреплено что земля может находиться в частной муниципальной государственной и иных формах собственности. О собственности было установлено что имущество может находиться в частной государственной муниципальной собственности и собственности общественных объединений организаций. Этим же Законом было установлено что объектами права собственности...
34062. Мониторинг земель в Российской Федерации: задачи, содержание и порядок ведения мониторинга земель 25 KB
  Мониторинг земель в Российской Федерации: задачи содержание и порядок ведения мониторинга земель Мониторинг земель это система наблюдений за состоянием земельного фонда.Задачи мониторинга и порядок его ведения установлены Положением об осуществлении государственного мониторинга земель утвержденным Постановлением Правительства РФ от 28 ноября 2002 г.Задачами мониторинга земель являются: своевременное выявление изменений состояния земель оценка этих изменений прогноз и выработка рекомендаций о предупреждении и устранении последствий...
34063. Контроль за использованием и охраной земель: понятие, виды 35.5 KB
  Контроль за использованием и охраной земель: понятие виды Новый Земельный кодекс значительно расширил понятие контроля за использованием и охраной земель и дал классификацию его видов посвятив этому самостоятельную главу главу XII. В Земельном кодексе РСФСР 1991 г. хотя соответствующие отношения в нем и были выделены в отдельный раздел раздел X говорилось лишь о государственном контроле за использованием и охраной земель. В Земельном же кодексе Российской Федерации сказано также об иных его видах и кроме того используется обобщенное...
34064. Государственный земельный контроль: понятие, функции органов 33 KB
  Государственное регулирование земельных отношений является частью государственного управления в целом. Государственное регулирование земельных отношений это целенаправленная деятельность государственных органов по организации рационального использования земель и их охраны путем принятия экономикоправовых мер. Тем более что в настоящее время центр тяжести должен быть перемещен от командноадминистративного управления землей к заново разработанной системе экономического регулирования земельных отношений в России когда субъектами этих...
34065. Сравнение физических свойств и химического состава морской воды 834.27 KB
  Изучение литературных и интернет-источников по данной теме. Освоение методик ведения физических и химических исследований по изучению свойств и химического состава морской воды. Определение физических свойств морской воды: плотности, мутности, электропроводности. Определение химических компонентов воды: гидрокарбонат -ионов, сульфат- ионов, нитрат- ионов, хлорид ионов, бромид-ионов, уровень рН.
34066. Переоформление прав на земельные участки: основания, порядок 101 KB
  Любое из перечисленных прав подлежит государственной регистрации осуществляемой уполномоченным государственным органом в соответствии с Федеральным законом от 21 июля 1997 г. N 122ФЗ О государственной регистрации прав на недвижимое имущество и сделок с ним . Именно с момента государственной регистрации прав на земельный участок можно считать данные права возникшими. 8 ГК РФ права на имущество подлежащие государственной регистрации возникают с момента регистрации соответствующих прав на него если иное не установлено законом.