11476

Семіотика культури

Лекция

Культурология и искусствоведение

Лекція 10. Семіотика культури Семіотика культури передбачає вивчення соціокультурних процесів і явищ як системи висловлювань культурних текстів культурних мов яке здійснюється насамперед лінгвістичними методами. Засновник семіотики американський фі...

Украинкский

2013-04-08

59 KB

38 чел.

             Лекція 10.  Семіотика культури

Семіотика культури передбачає вивчення соціокультурних процесів і явищ як системи висловлювань, культурних текстів, культурних мов, яке здійснюється насамперед лінгвістичними методами. Засновник семіотики американський філософ Ч. Пірс (1839—1914) розробив типологію знаків (іконічний, індекс, символ), дослідив їх функціонування. Швейцарський лінгвіст і антрополог Ф. де Соссюр (1857—1913) привніс в семіотику лінгвістичні методи вивчення. Російська школа семіотики пов'язана з іменами О. Потебні (1835—1891), Ю. Лотмана. Ю. Лотман увів поняття семіосфери — універсального семіотичного простору, що виступає передумовою комунікації, і який є, по суті, рівним культурі. Функціональну роль семіотики пов'язували із можливостями точного аналізу культурних явищ, проте водночас її послідовники зазнавали і зазнають звинувачень у формалізації та дегуманізації гуманітарних наук. Семантика як розділ семіотики вивчає знакові системи як засоби вираження смислів, методи інтерпретації знаків культури.

Різноманітні знакові системи виступають специфічно людським каналом передачі інформації від покоління до покоління. Спільним для всієї живої природи каналом передачі інформації є генетичний. Людська культура починається там і тоді, коли з'являється здатність свідомості до символізації Знак виступає частиною матеріального світу, символ — частиною людського світу значень. Знак характеризується інструментальністю і адресністю, прямим зв'язком між знаком і тим, що він означує. У символі прямий, первісний, буквальний смисл передбачає водночас смисл інший, непрямий, вторинний, переносний: наприклад, трикутник як символ може означати те, що взагалі не має відношення до трикутної форми. Аналіз будь-якого символу дає змогу виявити реальний і метафоричний компоненти в його структурі: приміром, меч має свою конкретну утилітарну функцію і водночас метафоричне значення, що не може бути випадковим і хаотичним, оскільки конструюється навколо координат однієї функціональної лінії тяжіння до фізичного знищення.

К. Юнг вказував на такі можливі шляхи символізації: аналогія, об'єктивне порівняння, суб'єктивне порівняння, функціональне порівняння. Так, функціональними характеристиками води є те, що вона запліднює, очищує, розчиняє при домінуванні одного фактора — плинності, відсутності усталеної форми. Це допомагає визначити символіку води як сили, здатної руйнувати і розпочинати життя.

Символи утворюють символічні композиції в просторі та часі. Комбінація символів істотно впливає на їх інтерпретацію: так, підвищення символу за вертикальною віссю вказує на його високий духовний статус. Проте слід нагадати, що абсолютизація процесу символізації смислів часто призводить або до зникнення безпосередності переживання образів за рахунок алегоричного спрощення, або до двозначності шляхом перебільшення значення символу.

Значущість тієї чи іншої культурної події означується шляхом переведення її в текст: подія стає актом культури, коли вона отримує вираження в тексті. Лише тоді культура може виконувати функцію збереження і передачі інформації. Культурний текст є сукупністю культурних об'єктів, форм, рис, смислів, виражених в знаковій формі. При цьому прийнято розглядати як текст усе, що створене штучно: книги, картини, одяг, споруди, музичні твори. Інакше їх називають артефактами. Кожне явище культури може і має бути розглянуте як культурний текст.

Знаки, символи, форми, тексти культури утворюють її мову, яка дає змогу людям вступати в комунікативні зв'язки й орієнтуватись у культурному просторі. Мова культури є вторинною мовою, оскільки виникає на основі первинних, природних мов. Мова є ядром системи культури, оскільки саме за її допомогою здійснюється "увнутрішнення" (інтеріоризація) системи культурних цінностей, загалом, універсальної картини світу в структурі особистості.

Як особливі мови у культурі задіяні акти людської поведінки, художні образи різних видів мистецтва, обрядові та церемоніальні ситуації, системи норм і табу, особливі смислові конструкції у філософських, релігійних і наукових творах, символічні риси будь-яких матеріальних продуктів культури. Багатоканальність і гетерогенність є обов'язковою умовою функціонування культури. Соціальний смисл множинності мов культури пов'язаний із потребою людства у багатократному дублюванні рис своєї групової ідентичності.

Мова культури забезпечує збереження й передачу інформації від покоління до покоління. Саме в семантичному полі мови культури відбувається накопичення, оформлення в культурний текст, а потім за допомогою різноманітних систем — дешифрування й декодування інформації, закладеної в глибинних структурах колективної та індивідуальної свідомості.

Мова культури є універсальною формою осмислення буття, вона означує логос культури, даючи людям змогу вступати в комунікативні зв'язки один з одним, орієнтуватись у просторі культури. Тому проблема мови культури — це, насамперед, проблема розуміння, проблема ефективності культурного діалогу як по вертикалі, тобто діалогу між культурами багатьох епох, так і по горизонталі, тобто діалогу багатьох культур, що співіснують в одному часі. Розуміння є водночас інтелектуальним процесом, проте воно вимагає також емпатійного включення людини в смисли, які вона осягає, переживання їх як дотичних її буттю. Нова інформація асимілюється також шляхом співвіднесення з тим, що вже відоме, новий досвід поєднується з уже набутим. Чим більшим стає діапазон освоєних людиною мов культури, тим глибшає її розуміння світу. За допомогою поліфонізму мов нам відкривається поліфонізм буття, оскільки мови становлять різні способи мислення та сприйняття світобудови.

Інтерпретацією текстів займається сучасна філософська герменевтика, засновником якої є німецький філософ X. Гадамер. Герменевтичний метод передбачає розуміння тих чи інших культурних мов шляхом співставлення смислів з особистістю інтерпретатора, наділення смислами, актуальними для автора інтерпретації. Смисл не може бути жорстко детермінованим. Він визначається контекстом, в якому виникає, конструюється залежно від історичної ситуації, суб'єктивного досвіду, національного етосу.

Сучасна інтерпретація культурних текстів ґрунтується на принципах компліментарності, компаративності, діалогу і додатковості. Відтак, розуміння іншої культури не вимагає "переселення" в її світ, навпаки, розуміння іншого вимагає залишатись на власних позиціях. Зрозуміти культурний текст значить сконструювати власний смисл, а не реконструювати авторський. Отже, сучасний підхід до розуміння культури є не стільки способом пізнання, скільки способом буття людини.

    Культура виступає  як світ знаків. Виступаючи в якості носіїв смислу, "оброблені" (фізично і духовно) людиною речі, процеси, явища стають символами, вираженими певними знаками.

    Знак - предмет (явище, дія), що виступає в якості носія інформації про інші предмети і використовується для її отримання, зберігання, опрацювання та передачі.

Знак матеріальний предмет або явище, подія, що виступає як представник (репрезентант, означення) деякого іншого предмета, властивості або відношення. Знак використовується для створення, отримання, зберігання, переробки і передачі різного роду повідомлень (інформації, знань). Розрізняють знаки мовні і не мовні. Уявлення, що виникає у свідомості людини завдяки знаку, є сенсом знака. Уявлення, яке злилось або з'єдналось зі своїм значенням у певну внутрішню єдність, є символом.

Символ (від гр. — знак, прикмета; слово етимологічно пов'язане з гр. дієсловом, що означає "з'єдную, порівнюю, зіштовхую") — в сучасній науці та філософії нерозгорнутий знак, узагальнення; образ, що репрезентує інші різноманітні образи, сенси, відносини; сприймане візуально або на слух утворення, котрому певна група людей надає особливого смислу, не пов'язаного із сутністю цього утворення.

    Знаки й системи знаків досліджуються спеціальною наукою -семіотикою. Поняття знакової системи в семіотиці охоплює дуже широкий

діапазон об'єктів. Знаковими системами є природні (розмовні) (російська, українська, англійська та ін.), а також штучні мови — мова математики, хімічна символіка.

    До знакових систем належать різноманітні системи сигналізації, мови образотворчих мистецтв, театру, кіно, музики, правила етикету, релігійні символи і ритуали, геральдичні знаки та взагалі багато предметів, які можуть бути засобами для відображення якогось змісту.

    Ми живемо не тільки в світі речей, але і в світі знаків. Це - третя найважливіша характеристика культури.

    Явища культури - це знаки і сукупності знаків (тексти), в яких зашифрована соціальна інформація, тобто зміст, започаткований у них людьми.

     Зрозуміти будь-яке явище культури -означає побачити в ньому не просто чуттєве, а й "невидимий" суб'єктивний смисл. Саме тому, що явище виступає в якості знака, символу, тексту (який потрібно не тільки спостерігати, а й усвідомлювати), воно стає фактом культури.

   Коли будь-які предмети (наприклад, знаряддя праці) використовуються лише з утилітарною метою, їх знакова функція відступає на другий план. Але в даному випадку ми їх не сприймаємо як предмети культури. Та все змінюється, як тільки маємо на увазі їх знаковий характер: тут вони вже виступають як предмети культури. Для археолога золоті прикраси, знайдені під час розкопок, стають предметами давньої культури: вони цікавлять його насамперед як носії соціальної інформації, а для злочинця це лише засіб наживи, їх значення, культурна функція його не цікавлять. Меч - зброя, і тому коли він застосовується для захисту або нападу, то використовується як предмет, а не знак. Але одночасно меч, прикріплений до пояса, стає символом того, що його володар - воїн, лицар, людина шляхетного походження. Дворяни XVII-XVIII ст. замість меча носили шпагу. Маленька парадна шпага практично не була зброєю -вона лише знак, символ символів, вона символізує меч, який означав належність до дворянського стану. В "Скупом рыцаре" О. С. Пушкіна син барона Альбер мріє отримати скарби батька, щоб надати їм "істинне", тобто практичне застосування. Але для самого барона золото - не засіб, що забезпечує можливість розкішно жити, а символ могутності і влади над людьми. Макар Дєвушкін у "Бідних людях" Ф. М. Достоєвського соромиться дірявих підошов чобіт і вигадує особливу ходу, щоб не було їх видно. Дірява підошва як реальна річ може причинити багато неприємностей: промочені ноги, охолодження організму, застуду. Але Макар Дєвушкін страждає не від цього, а від того, що йому соромно. Для нього

найстрашніше те, що дірка  на підошві   -   це  знак   бідності.   Сором   його   спричинений   саме   знаковими властивостями його чобіт.

   Знакову природу, а відповідно й спроможність бути культурними феноменами набувають не тільки творіння рук людини, а й природні явища, коли вони стають предметами її духовної діяльності. Задіявши їх у свій духовний світ, люди наділяють їх "людським" (моральним, естетичним, релігійним) змістом. Такими стають образи хитрої лисиці та боязливого зайця в народних казках, постійні описування веселки чи заходу сонця, містичні інтерпретації затемнень, комет тощо. Виверження вулкана - природне явище, і як таке воно лежить поза сферою культури. Але коли воно усвідомлюється як прояв гніву богів або як трагедія людського безсилля перед загрозливою стихією ("Останній день Помпей" К. П. Брюлова), то стає знаком, символом, у якому люди усвідомлюють особливий «позаприродний смисл». І це надає йому значення явища культури.

    Символами, носіями особливого смислу стають і самі люди. Коли вони виступають один для одного не просто як живі істоти, а як кінозірки, письменники, політичні діячі, представниками тієї чи іншої професії, гуру тощо, тоді це є не що інше, як культурний феномен. (Наприклад, хвороблива людина, яка проголошена монархом чи папою, стає могутньою і священною величністю" чи святістю. Якщо ж вона повалена, вона втрачає свою соціокультурну цінність і її могутність, функції, соціальний стан і особистість докорінно змінюються. Із величності чи святості вона може стати презирливою чи ненависною людиною).

    Якщо огляд культури як світу людської діяльності розкриває головним чином її матеріальні прояви, як смислів — її духовний зміст, то культура як світ знаків постає перед нами у єдності матеріального і духовного.

    Насправді знак - це матеріальний предмет, що чуттєво сприймається, а його значення (зміст, інформація) є продуктом духовної діяльності людей. Знаки постають своєрідними "матеріальними оболонками" людських думок, почуттів, бажань. Для того щоб наслідки людської діяльності людини збереглись у культурі, щоб вони передавались і сприймались іншими людьми, вони мають бути закодовані в цій знаковій оболонці. Зв'язок

значення і знаку (або,   інакше   кажучи,   інформації   та   коду,   в   якому   

вона фіксується і транслюються) визначає нерозривність духовного і матеріального аспектів культури.

      Культура являє собою особливий тип інформаційного процесу, якого не знає природа. У тварин інформація кодується хромосомними структурами клітин і нейродинамічними системами мозку. Отже, носієм її є саме тіло тварини. Передача інформації від одного покоління до іншого відбувається генетичним шляхом, а також якою         мірою,         через         безпосереднє

спостереження за поведінкою тварин і наслідування їм (у вищих тварин). При цьому досвід, накопичений окремою істотою протягом життя, не успадковується її нащадками. Кожне нове покоління розпочинає накопичувати досвід "з нуля". Тому обсяг інформації, що мається в розпорядженні роду, від покоління до покоління не збільшується.

      Будь-яка подія у сфері культури може стати явищем культури за умови, що вона буде відображена в тексті. Текст є носієм інформації. Лише за цієї умови культура спроможна виконувати функцію збереження і передачі інформації від покоління до покоління. В історії людської культури сформувалося два канали передачі інформації: один - генетичний, притаманний усій живій природі, по іншому каналу інформація передається від покоління до покоління засобами різноманітних знакових систем. Одиниці інформації англійський дослідник Р. Доукінс назвав мемами, тобто якщо в біологічному житті людства накопичується генофонд, то в культурному - мемофонд, який відображений у текстах. Зазначимо, що під поняттям "текст" розуміється усе створене людиною, тобто неприродне, абсолютизоване в книзі, картині, скульптурі і архітектурних пам'ятниках, одязі, в інформації на рекламному щиті, екрані комп'ютера. Тому можна припустити, що культура в найкоротшому визначенні - це "все те, що не природа".

      За висловом Ю.М. Лотмана і Б.А. Успенського, культура „є пристрій, що виробляє інформацію". Разом з цим вона є також і пристрій, що запам'ятовує цю інформацію. Можна сказати, що культура в людському суспільстві - це те саме, що математичне забезпечення в комп'ютері. Останнє, як відомо, включає в себе машинну мову та програми опрацювання інформації. Аналогічні компоненти характеризують і культуру. Вона дає суспільству мови - знакові системи. її необхідним елементом є соціальна пам'ять, у якій зберігаються духовні досягнення людства. У ній містяться програми  людської  поведінки,  що  відображають  досвід  багатьох  поколінь людей. Отже, можна сказати, що культура виступає своєрідним інформаційним забезпеченням суспільства.

     Таким чином, з інформаційно-семіотичної точки зору, світ культури постає в трьох основних аспектах: світ артефактів, світ смислів, світ знаків. Феномени культури - це будь-які артефакти (штучно створені людьми предмети і явища), які у собі смисли, тобто постають як знаки, що мають значення. Сукупність знаків утворює тексти, в яких міститься соціальна інформація.

АРТЕФАКТ______________________________________СМИСЛИ

                                                     ЗНАК

   ТЕКСТИ                                                                              ІНФОРМАЦІЯ      

   Виходячи з вищесказаного, можна сформулювати коротке інформаційно-семіотичне визначення культури:

  Культура - це соціальна інформація, яка зберігається і накопичується у суспільстві за допомогою створюваних людьми знакових засобів.

Семіотика (від гр. semeiotikeвчення про знаки) наука про знаки і знакові системи, яка вивчає різноманітні властивості знакових систем як способів комунікації між людьми за допомогою знаків і знакових систем (мов), а також специфіку різних знакових систем та повідомлень.

Основні поняття

Герменевтика — мистецтво і вчення про способи тлумачення текстів культури.

Динаміка культурна — процес змін у культурі, що характеризується спрямованістю, цілісністю, закономірністю, впорядкованістю тенденцій.

Знак — матеріальний предмет, явище, подія, які виступають представником іншого предмета, явища або події і використовуються для збереження і передачі інформації.

Інтерпретація — тлумачення текстів, орієнтоване на реконструкцію і конструкцію смислів; метод роботи з культурними текстами як зі знаковими системами.

Мова — система знаків, за допомогою яких здійснюється комунікація.

Морфологія культури — розділ науки про культуру, який вивчає структурну і організаційно-функціональну будову культури.

Семантика — розділ семіотики, що вивчає знакові системи як засіб вираження смислів.

Семіотика — наука про знаки та знакові системи.

Символ — знак, в якому виявляється дієва наявність означуваного ним змісту.

Типологія культури — класифікація культур на основі певної спільності ознак.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

19240. СИСТЕМЫ ЭНЕРГОСНАБЖЕНИЯ ТЕРМОЯДЕРНЫХ УСТАНОВОК 731.5 KB
  Лекция 3 СИСТЕМЫ ЭНЕРГОСНАБЖЕНИЯ ТЕРМОЯДЕРНЫХ УСТАНОВОК Оценка требуемых параметров систем энергоснабжения термоядерных установок. Способы нагрева плазмы: омический или джоулев нагрев плазмы адиабатический нагревинжекция пучков быстрых нейтралов ВЧ методы н
19241. ТИПЫ ДРЕЙФОВЫХ ДВИЖЕНИЙ ЧАСТИЦ В ПЛАЗМЕ ТЕРМОЯДЕРНЫХ УСТАНОВОК ТИПА ТОКАМАК 850 KB
  Лекция № 4. типы дрейфовых движений частиц в плазме термоядерных установок типа токамак Дрейф в неоднородном поле центробежный и градиентный поляризационный дрейф тороидальный дрейф и вращательное преобразование тороидальной магнитной конфигурации Ра...
19242. АДИАБАТИЧЕСКИЕ ИНВАРИАНТЫ ДЛЯ ДВИЖЕНИЯ ЧАСТИЦ В МАГНИТНОМ ПОЛЕ 967.5 KB
  Лекция 5 Адиабатические инварианты для движения частиц в магнитном поле Инвариантность магнитного момента частицы во времени инвариантность частицы в постоянном во времени и неоднородном в пространстве магнитном пол инвариантность величины vl ...
19243. ПРИМЕНЕНИЕ АДИАБАТИЧЕСКОГО И ДРЕЙФОВОГО ПРИБЛИЖЕНИЙ. ОТКРЫТЫЕ МАГНИТНЫЕ ЛОВУШКИ 716.5 KB
  Лекция 6 Применение адиабатического и дрейфового приближений. Открытые магнитные ловушки. Квазистационарные открытые системы: пробкотрон. Желобковая неустойчивость. Принцип €œMin.B€. Плазменные центрифуги. Зеркальные ловушки пробкотроны На использовании ад
19244. НЕОКЛАССИЧЕСКАЯ ДИФФУЗИЯ В МАГНИТНОМ ПОЛЕ ТОКАМАКА. ПРОВОДИМОСТЬ ПЛАЗМЫ В МАГНИТНОМ ПОЛЕ 608.5 KB
  Лекция 7 Неоклассическая диффузия в магнитном поле токамака. Проводимость плазмы в магнитном поле. Пролетные и запертые частицы. Три режима потерь €œбанановый€ €œплато€ и режим ПфиршаШлютера бомовская диффузия соотношение D и D неоклассическая диэлектрич
19245. ИСПОЛЬЗОВАНИЕ МГД ПРИБЛИЖЕНИЯ ДЛЯ АНАЛИЗА ПЛАЗМЕННЫХ КОНФИГУРАЦИЙ В ТЕРМОЯДЕРНЫХ УСТАНОВКАХ 178.5 KB
  Лекция 8 Использование МГД приближения для анализа плазменных конфигураций в термоядерных установках Уравнения МГД обобщенный закон Ома диффузия магнитного поля в плазму магнитное давлении параметр удержания . Идеальная одножидкостная гидродинамика плаз
19246. РАВНОВЕСИЕ ПЛАЗМЫ В ТЕРМОЯДЕРНЫХ УСТАНОВКАХ. ИМПУЛЬСНЫЕ СИСТЕМЫ. Z-ПИНЧИ 5.75 MB
  Лекция 9 Равновесие плазмы в термоядерных установках. Импульсные системы. Zпинчи. Проблемы равновесия плазменных конфигураций МГДустойчивость плазмы лежащей на магнитном поле устойчивость скинированного пинча. Важный круг задач в которых с успехом примен...
19247. КОЛЕБАНИЯ И ВОЛНЫ В ПЛАЗМЕ ТЕРМОЯДЕРНЫХ УСТАНОВОК 1.34 MB
  Лекция 10 Колебания и волны в плазме термоядерных установок Использование явления отсечки низкочастотной поперечной волны для диагностики плазмы колебания и волны в незамагниченной плазме; аналогия и различия с газом; заряженность частиц и различие масс дисперс...
19248. КОЛЕБАНИЯ И ВОЛНЫ В ПЛАЗМЕ В МАГНИТНОМ ПОЛЕ ТЕРМОЯДЕРНЫХ УСТАНОВОК 2.65 MB
  Лекция 11 Колебания и волны в плазме в магнитном поле термоядерных установок Теорема €œвмороженности€ магнитногополя. Колебания и волны в замагниченной плазме: магнитный звук скорость Альфена гибридные частоты магнитогидродинамические волны гиротропность п