11669

Ландшафтно-екологічна навчальна практика

Отчет о прохождении практики

География, геология и геодезия

Шацький національний природний парк розташований біля с.Світязь Шацького району у Волинській області. Парк є місцем, де відпочиваючі проводять свій вільний час. Територія відмінно вписана в навколишній пейзаж із однойменним озером на його території.

Украинкский

2014-03-20

8.88 MB

55 чел.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

СХІДНОЄВРОПЕЙСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ЛЕСІ УКРАЇНКИ

Кафедра екології та охорони

навколишнього середовища

ЗВІТ

З НАВЧАЛЬНОЇ ЛАНДШАФТНО-ЕКОЛОГІЧНОЇ ПРАКТИКИ

Виконала: студенти 2 курсу

денної форми навчання

спеціальності 6.040 106

«Екологія, охорона

навколишнього середовища»

Демчук  Лілія

Наукові керівники:

                                         Ст. викладач Країло Я.І. 

                                         К. х. н., доц. Лавринюк З.В.

                                         Доц. Тарасюк Ф.П.

ЛУЦЬК – 2013

ЗМІСТ

Вступ………………………………………………………………...…………….3

  1.  Структура програми навчального курсу «Ландшафтно-екологічна навчальна практика»………………………………………………………...…5
    1.  Опис навчального курсу…………………………………………...………5
    2.  Пояснювальна записка………………………………………………..……6
    3.  Структура залікового кредиту курсу «Ландшафтно-екологічна навчальна практика»……………………………………………………...………7
    4.  Тематичний план змістових модулів…………………………...…………9
    5.  Кваліфікацій вимоги до знань та вмінь майбутніх фахівців-екологів...15
    6.  Правила безпеки робіт і поведінки студентів під час польової практики…………………………………………………………………….……18
  2.   Шацький національний природний парк……………………...……23 
    1.  Історія створення парку………………………………………………..…23
    2.  Ландшафтне різноманіття………………………………………...………24
    3.  Екосистеми Шацького національного природного парку…………...…27

2.3.1 Озера…………………………………………………..…………..…27

         2.3.2 Ліси………………………………………………………………......29

        2.3.3 Болота……………………………………………………………...…30

        2.3.4 Луки…………………………………………………………………..31

  1.  Рослиний світ…………………………………………………………...…31
    1.  Твариний світ…………………………………………………………...…32
    2.  Рекреаційний потенціал…………………………………………………..35
    3.  Загроза Шацького національного парку…………………………...……36
  2.  Опис ландшафтно-екологічних досліджень…………………………38
    1.  Опис урочищ………………………………………………………………38
    2.  Опис фацій………………………………………………………………...38

Висновки……………………………………………………………………...…40

Список використаних джерел…………………………………………….....41

Додатки……………………………………………………………..……………44

ВСТУП

Протягом проведення ландшафтно-екологічної навчальної практики студенти вивчають екологічний стан природних та антропогенних ландшафтів у польових умовах з метою дослідження та визначення його закономірностей і ступеню впливу на формування екологічного стану довкілля з різною ландшафтною структурою. Навчальна практика створює базу для виконання завдань виробничої практики, виконання своїх професійних функцій та типових задач на робочому місці. 

Наша ландшафтно-екологічна практика складалась із трьох етапів – підготовчого, польового і камерального. Підготовчий період включав: ознайомлення із завданням практики, з програмою і методикою проведення комплексних фізико-географічних досліджень, складанням ландшафтних та краєзнавчих карт, вивчення природних умов території (маршруту практики) за літературними та фондовими джерелами, складання бібліографії, опрацювання (доопрацювання) навчально-методичних посібників по польових практиках з галузевих географічних дисциплін, підготовку спорядження до польових робіт, вивчення місця проведення стаціонарних досліджень з метою здійснення ландшафтної зйомки та визначення природно-територіальних комплексів, ознайомлення із природними умовами НПП та опис найбільш важливіших  урочищ та фацій. Камеральний період: опрацювання та аналіз зібраної інформації, складанням ландшафтних та краєзнавчих карт, робота із визначниками, формування відповідних висновків по практиці.

Шацький національний природний парк розташований біля с.Світязь  Шацького району у Волинській області. Парк є місцем, де відпочиваючі проводять свій вільний час. Територія відмінно вписана в навколишній пейзаж із однойменним озером на його території. Шацький національний природний парк було створено одним із перших в Україні й існує вже понад 20 років. Його унікальність полягає, передусім в тому, що тут зберігається група найбільших у нашій державі озер, які утворюють єдиний природний комплекс у Західному Поліссі з типовими для нього екосистемами, своєрідним рослинним і тваринним світом, гідрологічним режимом тощо.


СТРУКТУРА ПРОГРАМИ НАВЧАЛЬНОГО КУРСУ «ЛАНДШАФТНО-ЕКОЛОГІЧНА НАВЧАЛЬНА ПРАКТИКА»

1.1Опис навчального курсу

Галузь знань, напрям підготовки,

освітньо-кваліфікаційний рівень

Характеристика навчального курсу

Галузь знань:

0401 Природничі науки

Напрям підготовки:

6.040106 Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природокористування

Освітньо-кваліфікаційний рівень: бакалавр

Кількість кредитів, відповідних ECTS: 4

Загальна кількість годин: 144 год.

Тип курсу: нормативний

Рік підготовки: 2, 3

Семестр: 4-5

Самостійна робота: 72 год.

Індивідуальна робота: 72 год.

Модулів:  2

Змістових модулів: 2
Вид контролю: залік


1.2 Пояснювальна записка

Навчальна програма складена на основі навчальної програми нормативної дисципліни ЛАНДШАФТНО-ЕКОЛОГІЧНА  НАВЧАЛЬНА ПРАКТИКА.

Під час ландшафтно-екологічної навчальної практики студенти вивчають екологічний стан природних та антропогенних ландшафтів у польових умовах з метою дослідження та визначення його закономірностей і ступеню впливу на формування екологічного стану довкілля з різною ландшафтною (ландшафтно-екологічною) структурою. Необхідні знання були отриманні при вивченні таких нормативних дисциплін як «Біологія», «Ґрунтознавство», «Геологія з основами геоморфології», «Гідрологія», «Основи загальної екології та неоекології», «Вступ до фаху», «Ландшафтна екологія», загально екологічної практики та інших.

Мета ландшафтно-екологічної навчальної практики - формування знань та навичок, необхідних для дослідження та картографування екологічного стану окремих ландшафтів, характерних для території обраного регіону (району), джерел негативного впливу на них, ступеню їх антропогенного перетворення та його екологічних наслідків, формування здібностей обґрунтування шляхів поліпшення стану навколишнього природного середовища, виконання конкретного наукового дослідження з актуальної екологічної тематики.

Задачі ландшафтно-екологічної практики:

  • дослідження екологічного стану компонентів ландшафту: гірські породи, кліматичні та гідрологічні умови, ґрунтові умови, рослинний та тваринний світ;
  • дослідження умов та закономірностей формування та динаміки екологічних ситуацій в межах окремих природно-територіальних комплексів;
  • картографування екологічного стану природно-територіальних комплексів;
  • екологічні дослідження на рівні фацій, урочищ, місцевостей;
  • проведення інвентаризації джерел забруднення та складання відповідних інвентаризаційних картографічних творів;
  • класифікація джерел та видів техногенного впливу;
  • інвентаризація забруднюючих речовин;
  • картографування ареалів забруднення територій; оцінка екологічного стану ландшафтів території дослідження: проведення цільових індивідуальних та колективних екологічних досліджень.

Навчальна практика створює базу для виконання завдань виробничої практики, виконання своїх професійних функцій та типових задач на робочому місці.

1.3 Структура залікового кредиту курсу «Ландшафтно-екологічна навчальна практика»

Тема

Кількість годин:

Само-стійна робота

Індиві-дуальна робота

Змістовий модуль I.  Польові стаціонарні та ландшафтно-екологічні дослідження. Традиційні та інноваційні форми проведення польових робіт за науковим спрямуванням.

Тема 1. Підготовчий (передпольовий) період. Етапи підготовки до польового дослідження. Навчальна, наукова і господарська частини підготовчого періоду. Розробка алгоритму проведення ландшафтно-екологічних досліджень. Використання різних теоретичних моделей для проведення ландшафтно-екологічних досліджень.

12

12

Тема 2. Польовий період. Планування мережі маршрутів та вибір опорних точок комплексних досліджень. Робота з бланком дослідження на опорних точках.

4

4

Тема 3. Польовий період. Ознайомлення в польових умовах з морфологічними одиницями  антропогенного ландшафту і природно-антропогенного ландшафту. Екологічні дослідження антропогенних ландшафтів.

4

4

Тема 4. Польовий період. Еколого-ландшафтне картографування  морфологічних одиниць ландшафту. Визначення структури ландшафту і особливостей забруднення територій і одиниць ландшафту.

4

4

Тема 5. Польовий період. Використання екологічного підходу до вивчення природних і соціальних об’єктів, ПТК, їх компонентів і властивостей.

4

4

Тема 6. Польовий період. ПТК, межі природних територіальних комплексів. Польовий варіант ландшафтно-екологічної карти.

4

4

Тема 7. Післяпольовий (камеральний) період. Методи аналізу та синтезу в обробці польових матеріалів.

8

8

Тема 8. Післяпольовий (камеральний) період. Складання остаточного варіанту базової ландшафтно-екологічної карти. Створення легенди карти.

10

9

Змістовий модуль IІ. Ознайомлення з різноманітними ландшафтами України та їх екологічним станом. Оформлення звітної документації

.

Тема 9. Особливості ландшафтної диференціації території України.  

4

5

Тема 10. Польові екологічні дослідження в межах ландшафтних зон, підзон, провінцій, підпровінцій. Вертикальна поясність гірських ландшафтів в Україні.

6

6

Тема 11. Горизонтальна ландшафтна зональність в Україні та. Віддзеркалення секторності ландшафтів в екологічному стані.

6

5

Тема. 12. Екологічний стан урбанізованих територій. Екологія сільськогосподарських ландшафтів. Заповідні ландшафти, як еталони екологічного стану, Оформлення звітної документації.

6

6

Всього:

72

72

1.4 Тематичний план змістових модулів

Навчальна робота в польових умовах  Модуль 1 (99 годин).

Польові стаціонарні та експедиційні ландшафтно-екологічні дослідження. Традиційні та інноваційні форми проведення польових робіт за науковим спрямуванням.

Комплексне польове стаціонарне чи експедиційне еколого-ландшафтне дослідження території. Польові наукові екологічні дослідження морфологічних одиниць ландшафту. Еколого-ландшафтне картографування. Три періоди картографування.

Тема 1. Підготовчий (передпольовий) період. Етапи підготовки до польового дослідження. Організація робіт у кожному періоді. Навчальна, наукова і господарська частини підготовчого періоду. Камеральне дешифрування аерознімків. Складання прогнозної тематичної карти на основі матеріалів аерофотозйомки, обробка картографічних (карти земле- і лісовпорядкування, топографічна, геологічна, ґрунтова, геоботанічна карти толю), літературних та фондових матеріалів.

Теми 2 – 6. Польовий період. Рекогносцування території. Закладання опорних профілів. Планування мережі маршрутів. Вибір опорних точок комплексних досліджень. Робота з бланком дослідження на опорних точках. Виявлення особливостей ландшафтно-екологічної структури території дослідження. Еколого-ландшафтне картографування морфологічних одиниць ландшафту. Визначення структури ландшафту і особливостей забруднення території і одиниць ландшафту. Межі природних територіальних комплексів. Польовий варіант ландшафтно-екологічної карти.

Ознайомлення у польових умовах з морфологічними одиницями антропогенного ландшафту і природно-антропогенного ландшафту. Екологічні дослідження антропогенних ландшафтів. Вплив факторів дестабілізації на структуру зв'язків ПТК. Картографування екологічного стану антропогенних ландшафтів.

Наукові дослідження за заданою тематикою. Алгоритм проведення наукових досліджень. Проведення екологічного моніторингу. Методичні прийоми. Збирання первинної моніторингової інформації. Опрацювання моніторингових даних. Систематизація та збереження інформації. Передача інформації споживачам. Використання екологічного підходу до вивчення природних і соціальних об'єктів, ПТК, їхніх компонентів і властивостей. Еколого-ландшафтне картографування. Еколого-ландшафтний аналіз. Об'єкт еколого-ландшафтних досліджень. Суб'єкт. Предмет. Використання різних теоретичних моделей для проведення ландшафтно-екологічних досліджень.

Теми 7 – 8. Післяпольовий (камеральний) період. Методи аналізу і синтезу в обробці польових матеріалів. Складання остаточного варіанту базової ландшафтно-екологічної карти. Створення легенди карти

2.1.1. Нормативні навчальні елементи з модуля

  1. Комплексне ландшафтно-екологічне дослідження.
  2. Підготовчий (передпольовий) період.
  3. Польовий період.
  4. Післяпольовий (камеральний) період.
  5. Господарська складова підготовки до практики.

6. Наукова та навчальна складові підготовки до практики.

7. Дослідження комплексу похідних карт.

8. Фондові матеріали попередніх досліджень.

9. Камеральне дешифрування аерознімків.

10. Ландшафтно-екологічне дешифрування.

11. Аналіз рисунка фотозображення.

12. Прогнозна ландшафтно-екологічна карта.

13. Рекогносцування території.

14. Опорні профілі.

15. Мережі маршрутів.

16. Точки комплексних досліджень.

17. Великомасштабне дослідження.

18. Принцип генетичної однорідності.

19. Обґрунтування вибору масштабу.

20. Орієнтування («прив'язка») точки.
21. Бланк опису опорної точки.

22. Польове дешифрування аерознімків.

23. Еталонний аерознімок.

24. Морфологія досліджуваної території.

25. Просторове розташування морфологічних одиниць ландшафту (відокремлення фацій, підурочищ, урочищ, місцевостей, ландшафту на території дослідження) та дослідження їх екологічного стану.

26. Приклади впливу на екологічний стан корінних та похідних фацій.

27. Характер процесів, під впливом яких формується та розвивається екологічний стан окремих морфологічних частин ландшафт).

28. Особливості екологічного стану фацій, що належать до різних типів за розташуванням у рельєфі:

Таких, що знаходяться у межах всієї мікроформи рельєфу.

Таких, що знаходяться у межах частини мікроформи рельєфу.

Таких, що знаходяться у межах частини елементу мезоформи рельєфу.

Таких, що знаходяться у межах всього елементу мезоформи рельєфу.

29. Екологічний стан основних урочищ.

30. Екологічний стан додаткових урочищ.

31. Екологічний стан фонових урочищ.

32. Екологічний стан субдомінантних урочищ.

33. Екологічний стан рідкісних урочищ.

34. Екологічний стан урочищ-одинаків

35. Виявлення різниці у екологічному стані простих урочищ і складних урочищ.

36. Вплив внутрішньої диференціації ландшафтів на екологічний стан території.

37. Морфологічна структура як діагностична ознака для ландшафту.

38. Польовий варіант ландшафтно-екологічної карти.

39. Обробка польових матеріалів.

40. Остаточний варіант базової ландшафтно-екологічної карти.

41. Легенда карти.

42. Еколого-ландшафтне картографування.

43. Еколого-ландшафтний аналіз.

44.Об'єкт, суб'єкт і предмет еколого-ландшафтних досліджень.

45. Картографування екологічного стану  антропогенних ландшафтів.

46. Вибіркові дослідження екологічного стану антропогенних ландшафтів.

47. Вибіркові дослідження екологічного стану сільськогосподарських ландшафтів.

48. Вибіркові дослідження екологічного стану малоселітебних ландшафтів.

49. Вибіркові дослідження екологічного стану селітебних ландшафтів.

50. Вибіркові дослідження екологічного стану багатоповерхових ландшафтів.

51. Вибіркові дослідження екологічного стану промислових антропогенних ландшафтів.

52. Вибіркові дослідження екологічного стану водних  ландшафтів.

53. Вибіркові дослідження екологічного стану лісокультурних ландшафтів.

54. Вибіркові дослідження екологічного стану дорожніх ландшафтів.

55. Вибіркові дослідження екологічного стану прямих антропогенних ландшафтів: полів, садово-паркових, полезахисних смут.

56. Вибіркові дослідження екологічного стану супутних антропогенних ландшафтів - ярів на полях, солончаків після зрошення болота по берегах водосховищ, осідання.

57. Вибіркові дослідження антропогенних факторів створення антропогенних ландшафтів (видобуток корисних копалин, лісорозробки, сінокосіння, осушувальні меліорації тощо) та їх екологічних наслідків.

58. Вивчення змін властивостей компонентів ПТК (ущільнення ґрунтового покриву, зміна гідрологічного режиму) на формування екологічного стану.

59. Інвентаризація джерел забруднення ландшафту.

60. Приклади антропогенного навантаження - ступінь впливу антропогенних факторів.

61. Позитивні екологічні наслідки на території дослідження,

62. Негативні екологічні наслідки на території дослідження.

63. Алгоритм проведення ландшафтно-екологічних досліджень.

64. Вплив антропогенного тиску на сучасний екологічний стан.

65. Дослідження впливу заселеності території на її екологічний стан.

66. Розрахунок ступеня демографічного навантаження та виявлення ступеню екологічних змін.

67. Розрахунок антропогенного впливу площинного характеру.

68. Визначення ареалів розсіювання.

69. Дослідження локальних антропогенних навантажень.

70. Проведення ландшафтно-екологічного моніторингу.

71. Аналіз первинної моніторингової інформації.

72. Опрацювання моніторингових даних.

73. Аналіз антропогенних змін природних комплексів, їх екоумов, екостанів.

74. Оцінка впливу антропогенних змін природних комплексів на їх екоумови, екостани.

75. Аналіз впливу структурних та функціонально-динамічних змін ПТК на формування екологічного стану.

76. Розробка шляхів поліпшення екоумов природних територіальних комплексів.

77. Розробка шляхів поліпшення екоситуацій природних територіальних комплексів.

78. Розробка шляхів поліпшення екостанів природних територіальних комплексів.

79. Вибіркове проведення екологічної паспортизації.

80. Вибіркове проведення атмосферної екопаспортизації.

81. Причини різноманіття гірських ландшафтів.

82. Екологічні проблеми гірських ландшафтів.

83. Рекреаційне навантаження на гірські ландшафти.

84. Лісогосподарське навантаження на гірські ландшафти.

85. Екологічні проблеми гідроенергетики в умовах гірських ландшафтів.

86. Стійкість гірських ландшафтів.

87. Традиційні форми господарювання в гірських ландшафтах та  екологічний стан.

88. Культурно-історичний аспект у збереженні ландшафтного різноманіття.

89. Лікувально-оздоровчі властивості ландшафтів.

90. Роль держави та органів місцевого самоврядування у збереженні ландшафтного різноманіття.

Модуль 2 (45 годин).

Ознайомлення з різноманітними ландшафтами України та їх екологічним станом. Оформлення звітної документації

Тема 9 – 11. Особливості ландшафтної диференціації території України і її вплив на формування екологічного стану певної території. Польові екологічні дослідження в межах ландшафтних зон, підзон, провінцій, підпровінцій. Вертикальна поясність гірських ландшафтів в Україні. Горизонтальна ландшафтна зональність в Україні та її віддзеркалення в особливостях екологічних станів. Віддзеркалення секторності ландшафтів в екологічному стані.

Тема 12. Екологічний стан урбанізованих територій. Екологія сільськогосподарських ландшафтів. Заповідні ландшафти, як еталони екологічного стану, Екологія аквальних ландшафтів морів. Оформлення звітної документації.

2.1.2. Нормативні навчальні елементи з модуля 2

  1.  Вибіркове проведення водноекологічної паспортизації
  2.  Вибіркове проведення еколого-господарської паспортизації земельних ресурсів
  3.  Використання різних теоретичних моделей для проведення ландшафтно-екологічних досліджень.
  4.  Ландшафтно-екологічна карта досліджуваної території.
  5.  Легенда ландшафтно-екологічної карти.
  6.  Ландшафтно-екологічне районування досліджуваної території.
  7.  Вибір параметрів для районування території.
  8.  Різновиди районування досліджуваної території.
  9.  залежності від зволоження, від нахилу поверхні, від геологічної будови, від типу ґрунтового покриву, від особливостей гідрографічної мережі та режиму річок, від клімату, від видового складу рослинності та тваринного світу, від форми господарського використання та режиму антропогенного впливу.
  10.  Ландшафтно-екологічний моніторинг.
  11.  Ландшафтно-екологічне прогнозування в польових умовах.
  12.  Екологічні проблеми міських ландшафтів України.
  13.  Вплив структури міських ландшафтів України на формування екологічного стану.
  14.  Особливості екологічних проблем міст України, розташованих у різних природних зонах та в різних фізико-географічних умовах.

1.5 Кваліфікаційні вимоги до знань та вмінь майбутніх фахівців-екологів

У результаті проходження навчальної ландшафтно-екологічної практики у майбутніх фахівців повинні сформуватися певні знання :

3 модуля 1

1. Структури робіт і задач підготовчого періоду  польових ландшафтно-екологічних досліджень, складання прогнозної ландшафтно-екологічної карти.

2. Порядок проведення рекогностики досліджуваної території, вибору напрямків опорних профілів і мережі опорних  точок.

3. Польове визначення морфологічних одиниць ландшафту.

4. Порядок   обробки   польових   даних   і   складання   польового   варіанту   ландшафтно-екологічної карти, супроводжувальні матеріали.

5. Особливостей аналізу та синтезу польової інформації для розробки легенди і створення базової ландшафтно-екологічної карти.

6. Алгоритм проведення ландшафтно-екологічних досліджень.

7. Особливості ландшафтно-екологічного моніторингу, послідовні етапи програми моніторингу.

8. Методи   еколого-ландшафтного   картографування,   сучасні   моделі   проведення  ландшафтно-екологічного картографування, типи карт.

9. Порядок і правила проведення інвентаризації джерел забруднення ландшафтів.

10. Види маршрутів при ландшафтно-екологічних дослідженнях.

11. Вимоги Держстандарту для відбору проб ґрунту, води, повітря, рослин.

12. Вимоги до систематизації та збереження отриманої інформації після опрацювання даних.

13. Проведення оцінки впливу антропогенної діяльності на довкілля і правила складання ландшафтно-екологічної карти досліджуваної території, що досліджується.

 З модуля  2

1. Особливості різноманітних природних   та заповідних ландшафтів України, аналізувати їх екологічний стан. Характеризувати екологічні фактори та умови, що зумовлюють певний екологічний стан території.

2. Особливості різноманітних антропогенних ландшафтів на території України, аналізувати їх екологічний стан. Характеризувати екологічні фактори та умови, що зумовлюють певний екологічний стан території.

3. Морфологічні одиниці антропогенного ландшафту, морфологічні одиниці урбанізованого ландшафту та їх вплив на екологічний стан.

4. Вимоги за Державним стандартом України. Документація. “Звіти у сфері науки і техніки”.

5. Вимога до складання та подання структурних елементів звіту.

6. Вимога до оформлення графічного та картографічного матеріалу.

Вміння :

1. Складати план польових ландшафтно-екологічних досліджень.

2. Опрацьовувати картографічну, аерокосмічну та літературну інформацію щодо території дослідження та складати прогнозну ландшафтно-екологічну карту.

3. Проводити рекогносцування, закладати ландшафтно-екологічний профіль і мережу опорних точок польового ландшафтно-екологічного дослідження.

4. Визначати в польових умовах морфологічні одиниці ландшафту та проводити відповідні екологічні дослідження.

5. Обробляти польовий матеріал, складати легенду для ландшафтно-екологічної карти та базову ландшафтно-екологічну карту.

6. Проводити конкретне ландшафтно-екологічне дослідження території.

7. Систематизувати ландшафтно-екологічні фактори, що в результаті дають позитивні й негативні екологічні наслідки.

8. Розробляти програму ландшафтно-екологічного моніторингу досліджуваної території.

9. Проводити інвентаризацію джерел забруднення досліджуваного ландшафту.

10. Відбирати необхідні проби води, повітря, ґрунту, рослинності для проведення екологічного аналізу.

11. Проводити оцінку станів ПТК і здійснювати екологічне районування території.

12. Розробляти шляхи поліпшення екоумов, екоситуацій та екостанів природних територіальних комплексів.

13. Оцінювати вплив антропогенної діяльності на довкілля і перспективи розвитку екологічної ситуації на даній території.

14. Складати ландшафтно-екологічну картудосліджуваної території.

15. Відрізняти особливості екологічного стану ландшафтів областей Карпат, Криму, Полісся, знаходити фактори  порушення ландшафтів, та їх екологічні наслідки.

16. У польових умовах уміти визначати ландшафт меліорований, а також ландшафтний парк, еколого-естетичні ландшафти, екологічно-деградуючі ландшафти, екологічно-небезпечні ландшафти, екологічно-кризові ландшафти, екологічно-мертві ландшафти.

17. В польових умовах виділяти в урбанізованому комплексі із переважанням штучного антропогенно-техногенного покриву ландшафтно-функціональні зони (підзони) й характеризувати їх екологічний стан.

18. Виділяти й аналізувати такі морфологічні одиниці урбанізованого середовища: антропогенну місцевість, техногенне урочище, техногенну ланку, ділянку урбанізованого ландшафту (за М В. Гуцуляком).

19.  Згідно із вимогами оформити звітну документацію.

20. Складати карти на основі топографічної карти, складати карти на основі карти землевпорядкування, складання ландшафтно-екологічної карти на основі системи карт, складання польової ландшафтно-екологічної карти, узгодження легенди карти, складати карту екологічної ситуації (екологічної оцінки) ландшафтів.

Також перед від’їздом нас ознайомилась з правилами безпеки при перебуванні у польових умовах та поблизу водойм, вивчила специфіку та методику досліджень ландшафтів. Дізналась про те, як потрібно правильно реєструвати, датувати та нотувати при досліджуванні територій.

1.6  Правила безпеки робіт і поведінки студентів під час польової практики

1. Перед виїздом на польову практику необхідно перевірити обладнання, спорядження, засоби зв'язку, транспорт, продукти, медикаменти.

2. Всі студенти повинні пройти медичний огляд, зобов'язані знати і вміти застосовувати методи надання першої медичної допомоги при нещасних випадках і захворюваннях.

3. Перед виїздом на польові роботи керівник практики зобов'язаний провести інструктаж з техніки безпеки.

4. При влаштуванні табору необхідно вибирати сухі місця, захищені від вітру, падіння дерев, каміння і раптового затоплення. Майданчик треба очистити від сухого гілля і каміння, а нори, які можуть бути сховищем гризунів, отруйних комах і змій - засипати.

5. Місце для вогнища повинно бути вибране з підвітряного боку за 10 м від наметів і за 100 м від легкозаймистих речовин.

6. При ліквідації табору вогнище має бути повністю погашеним — залите водою, засипане піском.

7. Спати і лежати в спальних мішках у робочому одязі забороняється.

8. При роботах в районах з наявністю кліщів, отруйних змій, отруйних комах необхідно проводити особистий огляд, а перед сном — огляд наметів і спальних мішків.

9. Треба пильно стежити за зберіганням продуктів і запобіганням їх від псування.

10. Всі учасники практики повинні уникати вживання невідомих грибів, ягід і риби, бо деякі з них можуть викликати отруєння.

11. Залишати в наметах запалені ліхтарі і свічки при відсутності людей і під час сну суворо забороняється.

12. Керівництво повинно знати, де знаходяться люди чи всі вони на місці. Залишати базу чи табір або відхилятися від маршрутів можна тільки з відому і дозволу керівника практики.

13. Якщо виявлені відсутність у таборі кого-небудь із студентів невідомих причин або неповернення з маршруту в контрольний чаг керівник повинен відразу ж організувати пошуки і вжити рятувальних заходів.

14. Забороняється стояти в кузові автомашини, сидіти, звісивши ноги за борт, переміщуватись без потреби, зіскакувати і сідати на ходу.

15. При русі по воді забороняється перевантажувати човни і плоти.

16. Переходити через річку вбрід можна з довгою палицею; через стрімкі річки слід переходити, тримаючись за мотузку, перекинуту з одного берега на другий.

17. Перед виходом на маршрут керівник дає старшому маршрутної групи всі необхідні вказівки щодо проведення маршруту, включаючи і вказівки з техніки безпеки, він же встановлює робочі і контрольні строки повернення.

18. Начальник, який відправляє групу на маршрут, повинен особисто перевірити готовність до маршруту і забезпечення групи спорядженням, інструментами і сигнальними засобами. Він же повинен перевірити чи вміють учасники маршруту користуватись картою і компасом, орієнтуватись на місцевості.

19. Відхилення від маршруту можуть бути тільки під особисту відповідальність старшого даної групи.

20. Залишати одного студента на маршруті або направляти його на маршрут самостійно забороняється.

21. При пішохідному маршруті через ліс слід відмічати пройдений шлях зарубками, надломами гілок і т.п., що забезпечує надійність при поверненні назад, а в разі необхідності - полегшує пошук.

Якщо маршрутна група не повертається у визначений контрольний час, необхідно організувати її пошуки, доповісти про це в органи місцевої влади і керівництву вузу. Припинення пошуків без команди органів МВС і Міністерства освіти забороняється.

22. При пішоходних маршрутах потрібно ретельно стежити за тим, щоб не було натирання ніг, сонячних опіків і т.д. Не допускаються перевантаження учасників походу. Вага рюкзака для дівчат - до 15 кг. для хлопців - до 25 кг. В гірських походах норма становить відповідно 10 і 16 кг.

23. Перехід боліт без досвідченого проводиря не дозволяється. у вимушених випадках переміщення повинно здійснюватись із застосуванням охоронних засобів (мости, охоронна мотузка і т.д.).

24. В районах, де є велика кількість комарів і мошок, всі студенти повинні бути забезпечені засобами проти цих комах.

25. При русі і роботі в горах забороняється скидати каміння, відвалювати без потреби нестійкі брили і т.п.

Ходити вузькими гірськими стежками і карнизами треба обережно. Особливу увагу слід звертати на виступи каміння, коріння дерев та інше, за що можна легко зачепитись рюкзаком і зірватись з обриву.

26. Підйом крутими схилами рекомендується методом "серпантин". При русі по осипах і скелях слід мати на увазі можливість раптового зриву зверху каміння.

27. При роботі в районах, де є змії, отруйні комахи, потрібно носити закрите взуття. Не рекомендується брати зразки, перевертати каміння і т.п. без попереднього обстукування їх геологічним молотком. При роботі в місцях, зарослих травою, чагарником, необхідно користуватись палицею. В шурфи, ями, провалля, печери і гірські виробки дозволяється спускатись тільки тоді, коли переконаєшся, що в них немає отруйних змій і комах.

28. При сильній грозі не рекомендується стояти поблизу одиноких дерев, а також біля металевих стовпів, тримати поблизу себе геологічний молоток та інші металеві речі.

29. При відбиванні зразків гірських порід молотком і зубилом потрібно одягати захисні окуляри.

30. Тяжко хворі чи травмовані негайно відправляються до лікарні. В необхідних випадках лікар терміново викликається до хворого..

31. До спуску в шурф, в стару виробку або печеру керівник практики повинен особисто переконатися у відсутності в них шкідливих газів.

32. Підкоп в сипучих і пухких породах забороняється. Забороняється також проведення робіт під виступами навислих порід, а також з боку схилів, з яких можливі зсуви, обвали.

33. Знаходитись у кар'єрі і проводити в ньому роботи можна тільки з дозволу особи, яка відповідає за техніку безпеки на даній ділянці. Рух у великому кар'єрі здійснюється тільки встановленим маршрутом. При відборі зразків необхідно перевірити стійкість верхніх глиб, стінок кар'єру. На висоті більше 2 м відбір зразків проводиться з містків, обладнаних сходами і перилами, а на висоті більше 3 м, крім цього, повинні застосовуватись страхуючі пояси.

34. Самостійний похід в печеру без ретельної і спеціальної підготовки забороняється. Перебуваючи в карстовому районі, слід обходити блюдце-подібні і воронкоподібні западини, бо можна провалитися в карстову порожнину.

35. Всі роботи на відслоненнях починаються за командою керівника і при безпосередньому його нагляді.

36. Студенти, які не виконують встановлених вимог, передбачених інструкцією, є порушниками правил безпеки і порядку на польовій практиці. За це вони притягуються до адміністративної, а в деяких випадках - до кримінальної відповідальності.

В залежності від міри допущених порушень і їх наслідків керівники практик теж можуть притягуватися до відповідальності.

За порушення трудової дисципліни, правил поведінки на практиках заняттях або в походах винні несуть адміністративну відповідальність.

РОЗДІЛ 2. ШАЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПАРК

2.1 Історія

Шацький національний природний парк було створено постановою Ради Міністрів УРСР від 28 грудня 1983 року № 533, на площі 32515,0 га. Згідно з розпорядженням Ради Міністрів УРСР від 31 березня 1986 р. № 159-р, у постійне користування парку було надано 6761,8 га, а відповідно до указу Президента України від 16 серпня 1999 року № 992 площу парку було розширено і на сьогодні вона становить 48977,0 га, з них 20856,0 га земель перебуває у його постійному користуванні.

Парк було створено на базі державних ландшафтних заказників: «Озеро Кримне», «Озеро Пісочне», «Озеро Пулемецьке», «Озеро Світязь», які були оголошені заказниками у 1974 році, а також зоологічної пам'ятки природи «Озеро Климівське», гідрологічних пам'яток природи «Болото Луки», «Болото Мелеване», «Болото Піддовге-Підкругле», що були оголошені пам'ятками у 1975 році.

За нашого часу до території парку входять ботанічний заказник загальнодержавного значення «Втенський» (130,0 га), лісові заказники місцевого значення «Ростанський» (14,6 га) та «Ялинник» (83,0 га), іхтіологічний заказник «Сомиець» (46,0 га) та 4 ботанічні пам'ятки природи місцевого значення.

Згідно з функціональним зонуванням, територія парку розподілена на заповідну зону площею 5145,0 га, зону регульованої рекреації — 12971,0 га, зону стаціонарної рекреації — 978,0 га та господарську зону площею 29883,0 га.

Парк створено з метою збереження, відтворення та раціонального використання унікальних природних комплексів Шацького поозер'я, посилення охорони водно-болотних угідь міжнародного значення, сприяння розвитку міжнародної співпраці у галузі збереження біологічного та ландшафтного різноманіття.

В установі працюють 126 чоловік, з них у науковому підрозділі — 7, у службі охорони — 65 осіб.

2.2. Ландшафтне різноманіття

На березі озера Світязь

Територія парку розташована на заході одного з найбільших болотно-озерно-лісових комплексів в Європі — регіону Полісся, яке поширене на півночі України, півдні Білорусі та, частково у Польщі та Російській Федерації.

За схемою фізико-географічного районування територія парку відноситься до області Волинського Полісся Поліської провінції Зони мішаних лісів південного заходу Східно-Європейської рівнини. Тут проходить Головний європейський вододіл, який розділяє басейни річок Прип'яті й Західного Бугу.

Територія парку включає здебільшого типові для Західного Полісся екосистеми: озерні, лісові, болотні та лучні. Чорницево-зеленомошні соснові ліси є тут найхарактернішим типом лісів. Луки та водні екосистеми трапляються переважно поблизу рік та озер.

Визначальною особливістю цієї території є зосередження на ній великої кількості озер, різних за своїми характеристиками та походженням, що утворюють одну з найбільших озерних систем Європи. В пониззях між озерами розкинулись евтрофні та мезотрофні осокові болота. Тут представлені також рідкісні для Полісся оліготрофні болота.

Поверхня Шацького природного парку пласка, рівнинна, з незначним ухилом на північ і абсолютними висотами в межах 160—180 м над рівнем моря. Оскільки ця територія міститься у межах крайової зони Дніпровського льодовика, тут трапляються як флювіогляціальні, так і власне льодовикові моренні відклади. Для південно-східної частини парку характерні водно-льодовикові форми рельєфу — флювіогляціальні піщані ози, які трапляються також в околицях с. Світязь. Підвищення чергуються із заболоченими зниженнями. Найхарактернішою геоморфологічною особливістю парку є поширення озерних котловин.

Сучасна площа Шацького парку сягає 49 тис. га, з яких 10 % є заповідними. Адміністрація парку знаходиться в селі Світязь.
Шацький національний природний парк лежить на головному Європейському вододілі, який відділяє водозбір Вісли і басейн Балтики від водозбору Прип'яті, яка бере тут свій початок, та від басейну Чорного моря. Охоплена охороною територія є рівниною, яка урізноманітнена наявністю невисоких пагорбів, які підносяться на 20-25 м, сягаючи 190 м висоти над рівнем моря. Найнижчі місцини зайняті торфовищами, комплексами ставів у долині річки Копаївки, а головне - озерами. Загальна їх поверхня сягає 6,6 тис. га, що становить 14 % території парку. Торфовища, переважно низинного та перехідного типів, займають 4 % його поверхні. Великий комплекс вони формують у східній частині парку, де знаходиться найбільше

торфовище з екзотичною назвою „Князь-Багон". Частину торфовищ змеліоровано, їх замінено на луки, які займають 7 % площі парку.

Половина території парку вкрита лісами. Серед них переважають різного типу соснові бори, як наприклад, бір чорницевий, або більш світлий сухий бір лишайниковий, що трапляється на пісках та мокрий болотний бір, який трапляється у пониженнях території. Менші площі займають вільшини, а крім того березняки та мішані ліси - найчастіше дубово-соснові.
Поля, дороги та населені пункти займають 25 % території парку. Кілька поселень розташовані на берегах озер, наприклад селище міського типу Шацьк - центр району, а також села Світязь, Пулемець, Острів'я, Піща та Залісся. Інші села розташовані на між озерних перешийках (як Пульмо) чи знаходяться в оточенні кількох озер (як Мельники).

Мозаїчність рельєфу території Шацького парку зумовила і значне різноманіття її ґрунтового покриву. Тут переважають дерново-підзолисті ґрунти, що сформувалися на давньоалювіальних та флювіогляціальних відкладах. Високе залягання ґрунтових вод сприяє формуванню глейових різновидів цих ґрунтів. Обмежено поширені дерново-карбонатні ґрунти на кальцитових глинах та суглинках, що мають лужну реакцію, значний вміст карбонатів та гумусу. Під трав'янистою рослинністю сформувалися дерново-глейові та лучні ґрунти на алювіальних відкладах. Значну частину території займають торф'яні ґрунти, що утворилися в пониженнях внаслідок надмірного зволоження.

Клімат помірно континентальний, вологий, з м'якою зимою, нестійкими морозами, значними опадами, не спекотним літом. Зима з частими відлигами, невеликою кількістю опадів. Переважають західні вітри, що пом'якшують температурний режим території. В цілому клімат парку сприятливий для розвитку різноманітних видів рекреації. Особливості геолого-геоморфологічної будови та кліматичних умов, наявність численних озер вплинули на характер рослинності парку. Сучасний його рослинний покрив відзначається мозаїчністю та різноманітністю: ліси займають 27472,8 га (56,1 % території парку), болота — 1344,3 га (2,7 %), водойми (озера, ставки, канали) — 6932,5 га (14,1 %). Решта площі зайнята під сільськогосподарськими угіддями, населеними пунктами, садибами, дорогами тощо.

2.3. Екосистеми Шацького національного природного парку

На території парку представлені як природні, так і трансформовані людською діяльністю екосистеми. Тут представлені природні ліси та різновікові лісові насадження, незаймані болота та меліоровані торфовища з системою канав, луки та сільськогосподарські угіддя. Більшість боліт є меліорованими.

2.3.1. Озера

Усього в сучасних межах парку є 23 озера загальною площею 6338,9 га. Вони є характерними представниками поліських озер, розміщених у пониженнях, які утворились внаслідок вимивання розчинних гірських порід, осідання земної поверхні при виносі дрібних фракцій з пористих нерозчинних порід та з опусканням і підняттям окремих тектонічних блоків. За розмірами більшість озер невеликі, лише 5 з них мають площу водного дзеркала, яка перевищує 200 га, а озеро Світязь є найбільшим і найглибшим озером природного походження в Україні. Його площа становить 2622,0 га, довжина 9225 м, ширина 4000 м, максимальна глибина — 58,4 м, середня глибина — 6,9 м. Другим за величиною є озеро Пулемецьке (1568 га), далі ідуть озеро Луки (673,2 га), Люцимир (430,0 га, Острів'янське (255,0 га), Пісочне (187,0 га). Найменшим є озеро Навраття, площа якого становить 1,9 га, довжина 175 м, ширина 150 м, максимальна глибина — 2,0 м, середня глибина 1,0 м.

Карта Шацьких озер

Рівень води в озерах нижчий, ніж у р. Прип'ять. Озера відділяються від неї невисоким водорозділом і належать уже до водозбору Західного Бугу, а не Дніпра, тобто до басейну Балтійського моря. Вода в озерах прісна і належить до типу гідрокарбонатно-кальцієвих, насичена розчиненим киснем, має нейтральну та слабколужну реакцію, чиста і придатна для пиття.

За генезисом більшість озер мають флювіогляціальне походження. Найбільші ж озера (СвітязьПулемецькеПісочне) пов'язують із процесами карстоутворення. Рівень води в озерах карстового типу в цілому стійкий, бо їх живлять не тільки атмосферні опади і ґрунтові води, а й води нижніх крейдяних горизонтів. Частина водойм розташована серед заболочених масивів і поповнюється лише за рахунок атмосферних опадів та ґрунтових вод. Заплава р. Прип'ять у межах парку має ширину до 1,5 км, дві її надзаплавні тераси поступово переходять в озерну рівнину Західного Бугу.

2.3.2. Ліси

Ліси поширені на території парку порівняно рівномірно, але суцільні великі масиви їх зосереджені в його східній частині.Тут переважають соснові ліси, для яких характерний середньовіковий деревостан, досить високий і добре зімкнений.

               

Сосновий ліс біля с. Світязь

Найпоширенішими є сосняки-чорничники. Їх охоче відвідують як місцеве населення, так і відвідувачі парку в сезон збору ягід. Дещо менші площі зайняті сосновими лісами, зеленомоховими та вересовими. Вершини піщаних гряд вкриті сосняками лишайниковими. Досить значною у лісовому покриві є роль вільшаників, невеликі ділянки яких трапляються по всій території парку. Вони розташовані по периферії боліт та в пониженнях на торф'янисто-глейових ґрунтах. Переважають вільшаники кропивові, часто подибуються гравілатові та осокові. Березові ліси трапляються на місці корінних соснових лісів. З них особливо привабливими для відпочинку є березняки орлякові та злакові. 

Березовий ліс на території Шацького національного парку

Їхні світлі деревостани, грибні місця приваблюють відвідувачів парку. Ділянки з багатшими ґрунтами зайняті дубово-сосновими та грабово-дубовими лісами, проте вони займають незначні площі.

2.3.3. Болота

Болото в заплаві Прип'ят

На території парку є багато боліт. Вони різноманітні за потужністю торф'яних шарів і типом рослинного покриву. Найпоширеніші низинні (евтрофні) болота, серед яких переважають трав'яні. Вони сформувалися переважно в заплаві Прип'яті і частково — Західного Бугу. В міжозерних котловинах зосереджені як евтрофні, переважно осоково-гіпнові, так і мезотрофні болота, зрідка трапляються оліготрофні болота. Найбільшими із болотних масивів є болота Вунич (322,0 га), Кругле-Довге (260,3 га), Став (220,0 га), Рипицьке (110,0 га).

2.3.4. Луки

Своєрідності території парку надають і луки, основні масиви яких прилягають до східної частини заплави Прип'яті. Невеликими ділянками з'являються вони і серед лісових масивів та на припіднятих ділянках навколо боліт.

2.4. Рослиний світ

Багатство тутешньої флори пізнається швидко. Ботаніки підрахували, що у парку існують понад 800 видів судинних рослин, серед яких є багато рідкісних і які перебувають під охороною. До найцінніших представників рослин належать, перш за все, післяльодовикові і тундрові релікти: береза низька, три види росичок, турча болотна; журавлина дрібноквіткова, товстянка звичайна, меч-трава болотна і осока Девеллова. Серед водних рослин привертають увагу латаття біле та глечики жовті.
Досить часто тут можна знайти рідкісні в інших місцях орхідні - венерині черевички справжні, ліпарис Лезеля, булатку червону, коручки болотні, темночервоні та широколисті, зозулині сльози яйцелисті та гніздівку звичайну. 

Велика кількість озер, каналів та інших водойм зумовила значний розвиток прибережно-водної рослинності. Прибережна смуга зайнята переважно очеретом, а глибше, із збільшенням товщі води — кугою озерною. На великих глибинах розрослись угруповання жабурника, рдесників, водопериці та ін. Угруповання водних рослин відіграють велику роль у підтриманні функціонування озерних екосистем. Так, прибережні ценози створюють умови для нересту риби. Прибережні зарості озер є також місцем гніздування багатьох видів птахів.

Великого природоохоронного значення Шацькому парку надає наявність рідкісних рослинних угруповань, занесених до Зеленої книги України, яких тут нараховується 14. До них відносяться такі лісові угруповання: групи асоціацій соснових лісів зеленомохових та чорницевих, соснових лісів ялівцевих (з ялівцем звичайним), дубово-соснових лісів ліщинових. Серед болотної рослинності рідкісними є формації шейхцерієво-сфагнова та осоково-шейхцерієво-сфагнова, осоки Девелла, меч-трави болотної, а серед водної рослинності — формації альдрованди пухирчастої, латаття білого, латаття сніжно-білого, глечиків жовтих, їжачої голівки малої, рдесника червонуватого, рдесника туполистого, куширу підводного.

Флора парку налічує 795 видів вищих судинних рослин, серед яких найбільшими за кількістю видів є родини складноцвітих, злакових та осокових. Тут відмічено зростання 110 видів мохоподібних, 265 видів діатомових водоростей, 75 видів їстівних грибів. Загалом тут представлено близько 40 % флори Українського Полісся в цілому або 70 % флори Західного Полісся.

До Червоної книги України занесено 28 видів флори парку: береза низька, зозулині черевички справжні, булатка червона, гніздівка звичайна, жировик Лезеля, любка дволиста, журавлина дрібноплода, росички англійська та середня, товстянка звичайна та ін.

2.5.Твариний світ


          Не менш багатий і тваринний світ парку. З великих ссавців тут є: лось, дикий кабак, косуля, вовк, лисиця і єнотовидна собака, рідше борсук, видра і норка європейська. Найчисленнішим є крилаті приятелі людини - птахи; їх тут є понад 240 видів, з яких близько 200 - це види лучні. Живий атлас авіфауни.

 До рідкісних представників птахів належать: орлан білохвіст, змієїд, шуліка рудий, пугач, лелека чорний, сірий журавель, кульон великий, деркач і сорокопуд сірий. Під час перельотів можна побачити в небі або відпочиваючими на воді чи на землі справжні орнітологічні рідкості - лебедя-кликуна, норця чорношийого, білу чаплю та підорлика великого.

Скільки ще видів пташиної аристократії та пролетаріату ховають ліси, чагарникові зарості, луки, піщані дюни та болота? Треба вибратися з біноклем та фотоапаратом на захоплююче сафарі, аби побачити багатий світ птахів та інших мешканців тутешніх урочищ.
В озерах, річках, канавах, ставах і болітцях живе близько 30 видів риб. С серед них хижаки - щука, судак, окунь, таємничі соми, а також і лагідні плотвиці, лящі, лини, карасі та вудкарська рідкість - вугрі. Про біологічну та хімічну чистоту води в озерах свідчить наявність раків.

Фауна парку загалом включає три фауністичні комплекси: лісовий, водно-болотний та синантропний. У кількісному відношенні домінують представники перших двох комплексів. Тваринний світ парку представлений типовими поліськими видами: тут трапляється лось європейськийсарна європейськакабан дикийзаєць сірийвивірка звичайна. Із хижих ссавців звичайними на території парку є лісова куницягорностайласкалісовий тхірлисиця, рідкісними — куниця кам'янаборсук європейськийвидра річковаєнот уссурійський та вовк. Нечисленними або навіть рідкісними є представники рукокрилих: водяна нічницявуханьпізній кажанвечірниця дозірнамалий нетопир. Своєрідною і різноманітною є орнітофаунапарку. Її орнітокомплекси (лісові, прибережні, пасовищ, заболочених лук, сільгоспугідь) найбільш повно характеризують і відображають весь склад орнітофауни Волинського Полісся. Із плазунів у значній кількості є ящірки, вуж звичайнийчерепаха болотяна, рідко можна побачити гадюкумідянку та веретінницю ламку. Із земноводних звичайними є тритон звичайний, ропухи, жаби, із риб — лящщукаокуньпліткаплоскирка, карась, зрідка трапляються сомминь і ін. В озерах парку водиться такий цінний вид риб, як вугор річковий.

Фауна хребетних налічує 333 види: 29 видів риб, 12 — земноводних, 7 — плазунів, 241 вид птахів, 44 види ссавців. Із безхребетних тут зареєстровано мешкання 31 виду молюсків, 71 вид ракоподібних, 244 — павукоподібних, 110 — комах. Із них 9 видів занесені до Європейського червоного списку, 33 види — до Червоної книги України, 154 види — до Додатку 2 Бернської конвенції.

Із «червонокнижних» на території парку охороняються ропуха очеретянамідянкалелека чорнийлебідь малийжовта чапляпугачшуліка рудийгага звичайнадятел білоспинний,корольок червоноголовийкутора малагорностай та ін.

Надзвичайно велике значення має територія парку для збереження багатьох видів птахів. Західне Полісся є важливим регіоном для збереження глобально зникаючого виду птахів — очеретянки прудкої, важливим середовищем існування таких видів, як глухар, коловодник ставковий, журавель сірий та ін., які в Європі перебувають під загрозою зникнення. Цей регіон є дуже важливим місцем відпочинку птахів під час їх міграцій. Більшість із зазначеного числа видів птахів у парку є мігруючими і зупиняються у цьому озерному районі для відпочинку. Тут перетинаються два шляхи міграцій: північно-південний Біломоро-Балтійсько-Середземноморський та Поліський широтний. Загалом під час весняних та осінніх міграцій в цьому районі зупиняються понад 10 тис. особин птахів. Найбільше під час міграцій тут збирається качок та гусей (особливо гуски сірої), багаточисельними є також мартин звичайний,лисканорець великийчайка, кулики: травникверетенник великий тощо. Велике різноманіття водно-болотних та хижих птахів, серед яких багато рідкісних видів, спостерігається тут уже впродовж багатьох років. З огляду на це найцінніші водні акваторії та заболочені землі загальною площею 32850 га з 1995 р. увійшли до Рамсарського переліку у складі водно-болотного угіддя міжнародного значення «Шацькі озера».

У 1999—2003 рр. у межах Шацького національного природного парку реалізовано проекти з ренатуралізації боліт навкруги озер Кримно, Пулемецьке, Острів'янське та Люцимер. У результаті стабілізувався рівень води в озерах та обводненість прилеглих до озер боліт, відновлюється рослинний покрив боліт, спостерігається збільшення чисельності видів водно-болотних птахів. Подібні проекти з такими позитивними результатами будуть реалізовуватися і в інших місцях парку. Ця робота має не тільки значний ефект для збереження біорізноманіття, а й також сприяє розвиткові наукових досліджень та екологічній освіті. Обмін досвідом та еколого-освітні заходи відносяться до важливих видів діяльності Шацького національного природного парку. Тут є 4 науково-дослідні стаціонари українських університетів.

2.6. Рекреаційний потенціал

Поєднання численних озер з лісовими масивами, своєрідний поліський колорит, різноманіття рослинних угруповань та висока їхня естетична цінність, добре розвинена транспортна мережа сприяли розвитку рекреації в цьому мальовничому куточку Західного Полісся. У парку функціонують чотири зони відпочинку: «Гряда», «Світязь», урочище «Гушове» та «Пісочне». На берегах озер розміщений пансіонат «Шацькі озера» (600 місць), база відпочинку «Світязь-Центр» (100 місць) та велика кількість ішних баз відпочинку, спортивні та дитячі табори й низка малих наметових містечок. В останні роки у парку проводиться Міжнародний пісенний фестиваль «На хвилях Світязя».

Пансіонат «Шацькі озера»

Відвідувачі можуть ознайомитися з природою парку, відвідавши еколого-пізнавальні маршрути «Лісова пісня», протяжністю 5,6 км, що пролягає сосновими лісами між озерами Пісочне, Перемут і «Світязянка», протяжністю 5,2 км, що проходить поблизу о. Світязь.

2.7. Загроза Шацького національного парку

Озеро Світязь

Загрозою екологічної катастрофи загрожує видобуток крейди в Хотиславському кар'єрі, що - в двадцяти кілометрах від озера Світязь.

Про це 30 березня в Києві говорили експерти на міжнародному круглому столі з проблем Шацьких озер, - пише РБК Україна.

Незважаючи на твердження білоруської сторони про те, що всі ризики від видобутку крейди в Хотиславському кар'єрі, що розташований в двадцяти кілометрах від українського озера Світязь, враховані і мінімізовані, існує загроза екологічної катастрофи.

На думку доктора біологічних наук Йосипа Гриба, видобуток крейди, що залягає в Хотиславському кар'єрі на сорокаметрової глибині, означає утворення депресивної воронки, в яку буде стягуватися вода з усього Західного Полісся. Вже зараз, під час запуску другої черги кар'єра спостерігаються значні зміни гідрологічного режиму Волині. Вони проявляються в зниженні рівня води в озерах і всиханні боліт, що є джерелом живлення багатьох річок.

Експерти вважають, що є підстави говорити про порушення Білоруссю Рамсарської конвенції та Конвенції Еспо. Ці документи спрямовані на захист водно-болотних угідь і передбачають узгодження сторонами дій, які можуть призвести до негативних змін в екології.

У світлі цього, ректор Державної екологічної академії післядипломної освіти та управління Олександр Бондар зазначив, що українська влада повинна розділяти поняття екології та добросусідських відносин з білорусами, оскільки повноцінна робота кар'єра призведе до деструктивного впливу.

Представник Посольства Білорусі заявив про необхідність переговорів між Києвом і Мінськом.

Також він зазначив, що білоруська сторона не приймає ультиматумів, а рішення про розробку кар'єру до повного його відпрацювання в 2040 року вже прийняте.

У 80-х роках білоруси вже намагалися експлуатувати Хотиславський кар'єр. Тоді намаганнями вчених роботи вдалося зупинити.

Зазначимо також, що 20 березня цього року МЗС Литви заявив про претензії до Білорусі у зв'язку з невиконанням умов Конвенції Еспо. У Вільнюсі вважають, що білоруська сторона порушила норми документа, обравши місце для будівництва нової атомної електростанції на кордоні з Литвою, всього в п'ятдесяти кілометрах від її столиці.

РОЗДІЛ 3. ОПИС ЛАНДШАФТНО-ЕКОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

3.1 Опис урочищ

Вивчаючі ландшафти на території Шацького природного парку я виконала описи урочищ, де основні адреси точок зосереджені в с. Світязь, смт. Шацьк, с. Підманево, Турбаза та озеро Світязь.  Середні висоти урочищ  2-3 м, за розміром площі різні, генетичні форми рельєфу є пагорби, схили, рівнини, низовини та прибережна частина. Корінна порода всіх урочищ- це флювіально- гляціальні піски, особливості зволоження є подвійне - грунтове та атмосферне , рослинність різноманітна, яка залежить від місця урочища, грунтовий покрив є дерново –підзолистий та піщаний , який характерний для берегів озера Світязь. Фації вирізняться домінуючими, субдомінантними, другорядними рослинами та зустрічаються і унікальні види рослин, переважно територія урочищ на підурочища не підрозділяється.

Характер меж урочищ  в основному має плавний та рівнинний перехід, назви урочищ пов’язані і з місцем їх знаходження, найбільш шкідливим стихійними процесами є водна ерозія, обвали, зсуви, заболочення та евтрофікація. Можливими заходами щодо запобігання несприятливим процесам є насадження певних видів рослин та зменшення антропогенної діяльності. Урочища використовуються і в рекреаційних та в сільськогосподарських цілях.

  1.  Опис фацій

Протягом ландшафтно-екологічної навчальної практики  я зробила описи фацій, де основні адреси точок зосереджені на території  с. Світязь, смт. Шацьк, Турбаза та озеро Світязь.  Відносні висоти 2-3 м, вище рівня річок 1м, площі фацій від 45 км2 до 150 км2, експозиція ділянок характеризується похилом, прибережною частиною, схилами з різною протяжністю, чагарниковими зарослями , південним та північним сходом. Форма і частина схилу є  переважно рівнинна місцевість, пологий та плавний схил, рельєфи і мікрорельєф фацій- це незначні підвищення та рівнинність території, материнська порода флювіально-гляціальні піски, грунт дерново-підзолистий та піщаний, ступінь змиття грунтів є  значний,  слабо змиті, низький та не спостерігається, глибина залягання карбонів у фаціях є різною або взагалі немає, тип і ступінь зволоження достатнє, глибина залягання грунтових вод коливається від 30 см до 1.5 м. Рослинність комбінована, деревостан по фаціях переважно представлений сосною звичайною, підріст- березою звичайною та дубом, чагарниковий ярус дуже бідний, моховий покрив - це зозулин льон та сфагнум, трав'яний покрив багатий, і в основному  очеретом звичайним, безсмертником, любкою дволистою та багатьма іншими видами рослин. Середня висота травостою становить 30 см, засміченість є, яка виражається десь в 30-45 %, бур'яни виражаючи у % в середньому займають фації - 25-35.

 

ВИСНОВКИ

Перебуваючи на ландшафтно-екологічній практиці на території  Шацького Національного  парку, було встановленно що це є об`єкт природно-заповідного фонду України, який слугує як охороні природи, так і рекреації.  На основі програми практики були досліджений екологічний стан компонентів ландшафту та закономірностей формування та динаміки екологічних ситуацій в межах окремих природно-територіальних комплексів, екологічні дослідження на рівні фацій, урочищ, місцевостей, оцінка екологічного стану ландшафтів території дослідження: проведення цільових індивідуальних та колективних екологічних досліджень.

Шацький національний парк є унікальним за своїми ландшафтними характеристиками. Він являє собою озерні, лісові та болотні екосистеми західнополіського типу, а за характером озерного комплексу, флористичними, фітоценотичними і геоморфологічними особливостями, характером орнітофауни – не має аналогів в Україні.

Тому, в інтегральній проблемі охорони природи і збереження ландшафтної та біологічної різноманітності, важливим завданням є вдосконалення системи природоохоронних територій, зокрема оптимізація мережі національних природних парків, на які покладається виконання природоохоронних, еколого-просвітницьких та рекреаційних функцій.

Як природоохоронний об’єкт Шацький національний природний парк здебільшого відповідає вимогам, які ставить Міжнародний союз охорони природи до національних парків, і в системі національних парків відображує специфіку поліської природи. Його відвідування залишає незабутнє враження від мальовничих краєвидів, чистого повітря, гостинності поліщуків.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

  1.  Шацький національний природний парк. Наукові дослідження 1983-1994рр. Світязь. 1983. – 220 с.
  2.  Проект організації території, охорони, відтворення та рекреаційного використання природних комплексів і об'єктів Шацького національного природного парку. – К.: 1999. – 129 с.
  3.  Стойко С.М., Ященко П.Т., Жижин М.П. Шацький природний національний парк. – Л.: Каменяр, 1986. – 46 с.
  4.  Андриенко Т.Л., Шеляг-Сосонко Ю.Р. Растительный мир Украинского Полесья в аспекте его охраны.-Киев, 1983.-216 с.
  5.  Дідух Я.П., Якущенко Д.М., Фіцайло Т.В. Класифікація рослинності та біотопів Української частини транскордонного біосферного резервату «Західне Полісся» // Створення транскордонного біосферного резервату та регіональної екологічної мережі в Поліссі: Зб. наук. статей. – К.,2008. – С.43.
  6.  Зеленая книга Украинской ССР: Редкие, исчезающиеи типичные, нуждающиеся в охране растительные сообщества / Под общ.ред. Шеляга-Сосонко Ю.Р. – Киев: Наук. думка, 1987. – 216 с. 4. Каталог раритетного біорізноманіття заповідників і національних природних парків України. Фітогенетичний фонд, мікогенетичний фонд, фітоценотичний фонд. Під наук. ред. д.б.н. С.Ю. Поповича – Київ: Фітосоціологічний центр 2002. – 276 с.
  7.  Літопис природи Шацького національного природного парку 1988-2009рр.
  8.  Раритетні фітоценози західних регіонів України (Регіональна «Зелена книга»). – Львів, 1998. – 190 с.
  9.  Фіторізноманіття Українського Полісся та його охорона / Під заг. ред. Т.Л. Андрієнко. – Київ: Фітосоціоцентр, 2006. -316 с.
  10.   Шеляг-Сосонко Ю.Р., Стойко С.М., Вакаренко Л.П. Ліси України. Сучасний стан, збереження, використання. / Національний екологічний центр України. – Київ, 1996. – 32с.
  11.   Червона книга України. Рослинний світ / за ред. Я.П.Дідуха. – К.: Глобалконсалтинг, 2009. – 900 с.
  12.   Динисюк В.Т. Волинь: Історико-краєзнавчий нарис. Луцьк, ВОРОП "Надстир’я", 2000.
  13.   Мельник В.П. Буклет "Перлина Європи – шацькі озера". Видавництво "Ваша книга" 2007.
  14.   Рикульський М.А. Туристична карта "Шацькі озера". Київ, ВКФ, 2003.
  15.   Грунти Волинської області. Київ.: Урожай,1969 р. Андрієнко Т. Л., Онищенко В. А., Клестов М. Л., Прядко О. І., Арап Р. Я. Система категорій природно-заповідного фонду України та питання її оптимізації. - Київ: Фітосоціоцентр, 2001. - 60 с.
  16.   Бейдик О. О. Словник – довідник з географії туризму, рекреології та рекреаційної географії. – К.: Палітра, 1997.
  17.   Гетьман В. І. Концептуальні питання екотуризму в контексті збереження ландшафтного різноманіття // Рідна природа. - 2001. -№ 2. - С. 34-35.
  18.   Екологія і закон: Екологічне законодавство України: У 2 кн. Відповідальний редактор док. юрид. наук, проф., засл. юрист України, акад. УЕАН В. І. Андрейцев. - К.: Юрінком Інтер, 1997. -Кн. 2. - 576 с.
  19.  Заповідники і національні природні парки України. - К.: Вища школа, 1999.-232с.
  20.   Кифяк В.Ф. Організація туристичної діяльності в Україні. – Чернівці: Книги – 21, 2003.
  21.   Природно-заповідний фонд України загальнодержавного значення: Довідник. - К.: Омега- Л, 1999. - С. 240.
  22.   Кривенда А.А.Оцінка якості води озер Шацького національного природного парку за допомогою діатомових індексів // Науковий вісник Волинського державного університету ім. Лесі Українки. Серія біологічні науки. – 2007. № 5. С.243-247.
  23.   Химин М. Стан збереження біорізноманіття у Волинській області // Збереження і моніторинг біологічного та ландшафтного різноманіття в Україні. – К.: Нац.екоцентр України, 2000 б. – С.97-100.
  24.   Мольчак Я.О., Ільїн Л.В. Озера Волинської області. Каталог. – Луцьк: РВВ «Вежа» ВДУ, 1995. – 76 с.

ДОДАТКИ

Береза звичайна (Betula pendula)- струнке дерево до 20 м заввишки з повислими гілками і гладенькою білою корою. У старих беріз стовбур внизу темно-сірий з тріщинами. Листки ромбічно-яйцевидні або трикутно-яйцевидні, біля основи ширококлиновидні, інколи майже серцевидні, на кінці загострені, двічі гострозубчасті, з обох боків гладенькі, черешкові. Квітки чоловічі, опущені, зібрані на кінцях гілок у сережки 5—6 см завдовжки (по 2—3 сережки), плід — горішок з двома крильцями, які в 2—3 рази ширші за нього. Цвіте у травні, насіння достигає в липні — серпні.

Утворює масиви в лісовій і лісостеповій зонах, росте на пролісках, на мокрих луках, понад струмками по всій території України, зрідка в південній частині Лісостепу, Степу та Криму

 Дуб (лат. Quercus) — рід дерев родини букових (Fagaceae). Рослина однодомна і світлолюбна (потребує багато світла) . Плід — горіх(жолудь). Зростає на більшій частині України, в Степу — рідше, головним чином по долинах річок.

Дуб — велике дерево, до 40 метрів заввишки, з товстим стовбуром і звивистими кремезними гілками, які утворюють широкий намет листя — справляє дійсно враження потужності і сили. Це довговічна рослина: іноді дуб живе до двох тисяч років, а столітні дуби зустрічаються дуже часто.

Деревина дуба особливо міцна. Дубові колоди, потрапивши у воду, не гниють, а стають чорними і ще міцнішими.

Сосна звичайна (Pinus sylvestris L.) вiчнозелене, смолисте, струнке, однодомне дерево. Кора в нижній частинi cipa i потрiскана, а в горішнiй – свiтло-коричнева. Листки сосни голкоподiбнi, розмiщенi по два, зовні закругленi, а всерединi жолобкyваті, з лускою при основі. Чоловiчi квітки сосни являють собою жовтi шишечки і зiбранi в несправжнi грона з багатьма тичинками i двома пиляками. Жiночі квiтки сосни зiбранi в яйцеподiбнi шишечки на верхiвцi молодих гiлок, складаються з червонуватих лусочок, при основі яких мають по двi насіннєві бруньки. Пiсля запилення шишки виростають. Достигають через два роки, луски розкриваються, i насіння випадає. Цвiте у тpaвні–червні.

Осика (Populus tremula L., Populus pseudotremula N. Rubtz.) — високе струнке дерево (20-30 м заввишки) родини вербових з округлою кроною і циліндричним стовбуром, укритим гладенькою світло-зеленою корою. У старих дерев кора в нижній частині чорна, глибокотріщинувата. Молоді пагони бурі, звичайно голі, блискучі, бруньки клейкі, загострені, Листки (3-7 см завдовжки) чергові, округлі або округлояйцеподібні, виїмчасто-зубчасті, шкірясті, зісподу сизуваті. Черешки довгі, сплюснуті, голі.  Росте осика як домішка у хвойних, хвойно-листяних і листяних лісах. Морозостійка, світлолюбна рослина. Цвіте у березні — квітні.

Ялівець звичайний (Green Carpet) - декоративний карликовий чагарник, щільний, пагони стелються. Висота 0,1-0,3м, ширина 1-1,5 м. Хвоя голчаста, м'яка, густа, на молодих пагонах свіжо-зелена, згодом темнішає. Шишки округлі 0,6-0,9 см в діаметрі, незрілі - зелені, зрілі - синювато-чорні, з восковим нальотом. Добре росте на сонячних місцях. Вимоги до ґрунту і вологи невисокі, добре росте як на кам'янистих, так і на піщаних сухих ґрунтах, виносить деяке засолення. Коренева система глибока, слабо розгалужена. Морозостійкий. Рекомендується для кам'янистих садів, а також як ґрунтопокривна рослина.

Верба біла (Salix alba L.; місцеві назви — верба біла, верболіз, білоліз) — вид рослин з роду Верба.

Дерево досягає (10-25 м заввишки) з широкою округлою кроною, товстим стовбуром, вкритим темно-сірою поздовжньо-тріщинуватою корою. Молоді пагони й гілки бурі, з численними шовковистими волосками. Листки чергові, ланцетні або широколанцетні (5-15 см завдовжки, 13 см завширшки), загострені, пилчасті, молоді листки з обох боків сріблясто-білі, пізніше зверху голі, зелені, зі споду опушені вздовж центральної жилки. Бічних жилок багато, прилистки обпадають рано.

Верба біла — лісоутворююча порода в заплавних лісах. Часто створює чисті високопродуктивні лісостани. Росте також на вологих луках, по берегах водойм. Морозостійка, світлолюбна рослина. Цвіте у квітні — травні.

Верба попеляста (Salix cinerea L.) — вид рослин з роду Верба.

Високий (3-6 м заввишки) кущ з дуже опушеними, зверху сірувато-зеленими, зісподу сіруватоповстистими листками. Прилистки великі, зубчасті, бруньки опушені. Росте на болотах, вологих луках, у вологих лісах, часто утворюючи суцільні зарості. Цвіте у березні — квітні.

Верба гостролиста (Salix acutifolia)-дводомна рослина родини вербових.

Дерево або кущ до 5 м заввишки. Кора червона або жовта. Листки цілісні, чергові, ланцетні, видовжено-загострені, залозисто-пилчасті, голі, зверху зелені, знизу — сизуваті, 6-15 см завдовжки. Квітки одностатеві, в сидячих, яйцевидних, товстих сріблястоволосистих сережках до 3,5 см завдовжки. Плід — коробочкаЦвіте у березні — квітні, задовго до появи листя.

Росте майже по всій Україні (по берегах річок і водойм, на прирічкових піщаних терасах. Культивують як фітомеліоративну й декоративну рослину.

Береза низька, берёза низкая, (Betula humilis)-однодомний кущ родини березових, заввишки 1—2,5 м. Молоді гілочки вкриті смолистими бородавочками й рідкими короткими волосками. Листки чергові, короткочерешкові, серцевидні або овальні, по краю зубчасті. Квітки одностатеві, зібрані в прямостоячі тичинкові й маточкові сережки; маточкові — при плодах довгасто-яйцевидні або овальні, 12— 15 мм завдовжки, 5—7 мм завширшки, на коротких ніжках, з двома листками при основі. Плід — горішок. Цвіте у травні.

Поширення. Трапляється розсіяно на Поліссі й дуже рідко — в Правобережному Лісостепу на сфагнових болотах.

Ві́льха, (Alnus) — рід дерев і чагарників родини березових (Betulaceae). Зарослі вільхи називають вільшаниками.

Плоди — однонасіннєвий горішки, сплюснуті і оточені вузеньких крильцем, — дозрівають до осені, але випадають з шишки лише наступної весни.

Ліщи́на звича́йна або європе́йська (Corylus avellana L.; місцеві назви — горішник, орішина, лісовий горіх) — рослина родини березових(Betulaceae)  деревовидний кущ 2-4 м заввишки. Листя та горішки ліщини звичайної. Кора — темно-сіра з характерними сочевичками.Гілки дугоподібно розходяться в різні боки, утворюючи оберненоконусоподібну крону. Пагони й молоді листки опушені. Бруньки заокруглені з війчастими лусочками. Листки — чергові, оберненояйцеподібні, широкі (7-16 см завдовжки і 4-8 см завширшки), при основі скошеносерцеподібні, нерівномірно зубчасті, на коротких черешках.

Очере́т звича́йний (Phragmites communis Trin.) Місцеві назви — очерет. Трав'яниста багаторічна блакитнувато-зелена рослина родини злакових (0,8-4м заввишки), з довгим повзучим кореневищем. Стебло прямостояче, кругле, товсте (до 12 мм), голе, гладеньке. Листорозміщення чергове, стебло до верхівки облистнене. Листки лінійно-ланцетні (1-5 см завширшки), плескаті, шорсткі, по краю гострошорсткі.

Квітки дрібні, непоказні, зібрані у велике (10-30 см завдовжки) волотисте суцвіття. Волоть густа, пухнаста, під час цвітіння розлога, звичайно з пониклою верхівкою. Гілочки волоті гострошорсткі. Колоски (9-12 мм завдовжки) темнувато-буруваті, звичайно з фіолетовим відтінком, рідше жовтуваті. Колоски 37-квіткові, лінійно-ланцетні, стиснуті з боків. Колоскові луски ланцетні, неоднакової довжини, коротші від квіткових. Нижні квітки в суцвітті тичинкові, решта — двостатеві. Плід — довгаста зернівка.

Росте у вільшняках, на лісових та низинних болотах, у плавнях. Часто утворює густі зарості. Тіньовитривала рослина. Цвіте в липні — вересні.

Лепеха́, аїр тростиновий (Acorus calamus) — трав'яниста багаторічна рослина з довгими мечоподібними листками й гострим запахом.

Інші та народні назви: татарське зілля, лепеха звичайна, шувар, шавар, аїр звичайний або болотяний.

Досить поширена багаторічна трав'яна рослина, яка досягає висоти від 50 см до 1 м 20 см.

 Кропива́ дводо́мна (лат. Urtica dioica L.) — вид рослин роду Кропива. Місцеві назви — «жалива велика», «жалюча кропива», «джигу́ха». Кропива пече мурашиною кислотою, яка впорскується під шкіру, як шприцом, її пляшкоподібними клітинами-волосками. Їх кінчик при дотику до тіла обламується, гострі краї встромлюються в шкіру, і з клітини-пляшечки виливається пекуча кислота.

Багаторічна трав'яниста рослина родини кропивних  (50-120см заввишки) з повзучим, дерев'янистим, гіллястим кореневищем. Стебло пряме, чотиригранне, вкрите, як і вся рослина, довгими і короткими жалкими волосками. Листки видовжено-яйцеподібні (8 — 17 см завдовжки, шириною 2 — 8 см), до верхівки поступово звужені, при основі серцеподібні, крупнопилчасто зубчасті, на стеблі супротивно розміщені, довгочерешкові, з прилистками.

Подорожник великий (Plantago major L., Plantago borysthenica Rogow.) - багаторічна трав'яниста рослина родини подорожникових. Місцеві назви — бабка, порізник, ранник тощо. Стебло 10 — 60 см заввишки, з коротким кореневищем і розеткою прикореневих листків, безлисте, тонкоборознисте, голе або трохи опушене. Плід — багатонасінна темно-коричнева яйцеподібна коробочка (0,7 — 1,2 мм завдовжки).

Подорожник великий росте на галявинах, луках, уздовж просік, на лісокультурних площах і як бур'ян на розсадниках. Тіньовитривала рослина. Цвіте у травні — липні.

Гле́чики жо́вті, лата́ття жо́вте або куби́шка жо́вта (Nuphar lutea, народні назви: жовта водяна лілія, жовта маківка, бабка, збанок, збанятник, лопатень жовтий, лопушняк жовтий, мак водяний, товстушка, водяна царівна, русальна квітка) — багаторічна водяна трав'яниста рослина родини лататтєвих з горизонтальним, м'ясистим, грубим, зі слідами відмерлих листків кореневищем, ззовні — жовтувато-зеленим, а всередині — білим. Завдовжки — до 10 м, завтовшки — від 5 до 15 см. Від кореневища відходить чисельне коріння.

Надводне листя — плаваюче, майже шкірясте, серцевидне, темно-зелене. Підводне — ніжне, з коротшими черешками, напівпрозоре. Квітки — одиничні, великі, двостатеві, жовті, запашні, 4-5 см у діаметрі. Пелюстки — яйцевидні, знизу — зелені або зеленуваті, зверху — жовті. Квітне — в червні-серпні.  Плід — до 10 см, голий, зелений, гладенький, соковитий, округло-грушоподібний, у вигляді глечика. Звідси й походить назва рослини. На відміну від латаття білого, плоди жовтих глечиків дозрівають над, а не під водою. Насіння — з повітроносним мішком, завдяки якому розноситься по воді на далекі відстані.

Жовті глечики ростуть в застійних і повільно проточних водоймах — у річках, старицях, озерах. Зазвичай утворюють чагарники, площа яких може досягати кількох гектарів. Поширені в Україні. Найчастіше зустрічаються в лісових і лісостепових районах, досить рідко ростуть в степових районах і плавнях великих річок.

Конюши́на повзуча або ли́шки  (Trifolium repens)-багаторічна трав'яниста рослина родини бобових, цінна кормова рослина.

Має повзучі пагони, які по вузлах укорінюються. Стебло голе, сланке або висхідне, розгалужене, часто порожнисте, 10—35 см заввишки. Листки довгочерешкові, трійчасті; листочки оберненояйцевидні, дрібнозубчасті. Квітки дрібні, неправильні, білі, блідо-рожеві або блідо-жовті, у головчастих кулястих суцвіттях на довгих квітконосах. Плід — біб. Цвіте у травні — вересені.

Росте на луках, схилах, по степах переважно в западинах , по всій Україні, крім високогір'я Карпат.

Очеретянка звичайна-кореневищний, в основному злак сіножатей, від 1 до 2,5м заввишки. Має добре розвинену кореневу систему, яка глибоко проникає в грунт - до З м і більше. Добре кущиться. Вологолюбна рослина. Добре витримує затоплення (до 45 днів). Рослина морозостійка, росте в травостоях і посівах.

Строки використання 4-6 років. Приріст за добу - 6-8см. Дає зелену масу рано, одночасно з озимими культурами на зелений корм, тому її можна використовувати замість озимих на зелений корм. Дає 2-3 укоси. Високоврожайна, одне з перших місць за врожайністю - до 150 ц/га і більше сіна.

Для пасовищного використання очеретянка малопридатна, бо погано витримує часте випасання та витоптування тваринами і скоро випадає з травостою.

Добре росте на заболочених луках, осушених торфовищах. В умовах достатнього зволоження добре росте також на піщаних і суглинистих чорноземах.

Мітлиця звичайна (Agrostis capillaris)- досить делікатна рослина, в рік посіву дуже ніжна і крихка. Але після повної адаптації, рослина відрізняється витривалістю. Стригти польовицю, як звичайний парковий газон, не потрібно, але все ж це рослина вимагає деякого відходу. 3-4 рази на сезон рекомендується проводити косметичну стрижку старих або відмерлих листя і пагонів. Також необхідно час від часу проводити провітрювання дернинки шляхом підведення її від грунту, що дозволяє уникнути загнивання пагонів. Характерна риса польовиці - регулярне відмирання нижнього шару рослини, що відмінно сприяє розселенню в цьому шарі корисної мікрофлори, і в цілому, поліпшення якості грунту.

За зиму значна частина пагонів польовиці відмирає, однак як тільки грунт прогрівається до 18-20 С, активізується інтенсивне утворення пагонів. Мітлиця належить до рослин, які особливо популярні сьогодні для оформлення парків і приватних садів. Особливо добре вона виглядає в оформленні берегів різних водойм, де вона активно галузиться, зміцнюючи берега і надаючи їм естетичний вигляд.

Зозулин льон (Polýtrichum commúne) — листостебловий мох, належить до класу зелених мохів. Він розвивається всюди на луках і є бур’яном, який слід знищувати. В лісах він також поширений. Прямостоячі стебла зозулиного льону заввишки до 10 см щедро облистнені, розвиваються вони так густо, що часто утворюють купини на луці. Нижні частини стебел мають ризоїди, тобто найтонші волоски, що замінюють корінці. Листки вузькі, дрібні, мають досить складну анатомічну будову.

Зозулин льон — дводомна рослина, чоловічі екземпляри мають на верхівці плоскі головки, оточені червонувато-бурими листочками, між якими є особливі білі багатоклітинні мішечки, антеридії, що містять слизисті скупчення, які складаються з клітин сперматозоїдів (антерозоїдів), у вигляді спірально звитих тілець; останні за допомогою двох довгих війок енергійно рухаються у воді.

Сфагнум (Sphágnum) - багаторічний одно- і дводомний болотний мох. Сфагнові мохи утворюють суцільний, хиткий, товстий, м'який, пухкий килим (дерновину) від світло-зелених до бурих або червонуватих відтінків. Вони без коріння, мають лише ніжні кореневі волоски (ризоїди). Прямостояче (висотою 10-20 см) м'яке стебло з пучковидно розташованими гілками і одношарові листя містять велику кількість мертвих водоносних (гіалінових) клітин з порами, легко всмоктують воду, що обумовлює високу вологоємність сфагнума і сприяє швидкому розвитку верхових боліт в місцях, де з'являються ці мохи. Листя без жилки, складаються з гіалінових і хлорофілоносних клітин.

Безсмертник або цмин (Helichrysum, від гр. helisso — «обертатися» і chrysos — «золото») — рід рослин родини айстрових (Asteraceae), що містить біля 600 видів.  Росте повсюдно на сухих піщаних грунтах, відкритих схилах, в розріджених соснових лісах.

Квітки містять сліди ефірного масла, гіркота, флавони, дубильні речовини, вітаміни С і D, органічні кислоти і смоли, віск, вуглеводи, жири, глікозіди, каротіноїди, слизи, стеріни, солі натрію, калію, кальцію, заліза і марганцю, фарбувальні і інші речовини.

Застосовується в медицині при хронічних захворюваннях печінки, жовчного міхура і жовчних шляхів як жовчогінний засіб у вигляді відвару, настою, екстракту рідкого і сухого, пігулок фламіна.

Чебрець (Thymus) — рід напівкущів з родини губоцвітих. В Україні зустрічаються 36 видів, зокрема найпоширеніші Чебрець широколистий(Th. latifolius) і Чебрець звичайний (Th. serpyllum), які використовують як сировину для одержання тимолу. Вивари та настої чебрецю звичайно вживають у народній медицині при захворюванні дихальних шляхів тощо.

Чебрець — багаторічний невисокий напівчагарник з дрібним еліптичним листям і рожево-бузковими квітами, які цвітуть практично все літо. Насіння дозріває в липні–вересні.

Костриця лучна (Festucapratensis Huds.) — нещільно кущовий верховий злак, який швидко росте, але найкраще розвивається на 2—3-й рік, досягаючи 80—120 см. Має високу кормову цінність: 100 кг сіна відповідають 54,5 кормової одиниці і містять 3,8 кг перетравного протеїну.

Після скошування і спасування добре відростає, утворює багато прикореневих листків, тому придатна для сінокісного й пасовищного використання.

Костриця лучна належить до родини Злакових. Дикорослі види костриці поширені у поліській і лісостеповій зонах країни. Росте на помірно вологих луках, у заплавах.

Кострицю лучну використовують як важливий компонент для створення сіяних лук і пасовищ, іноді — у польовому травосіянні (у сумішках з конюшиною, люцерною та еспарцетом).

Стебло прямостояче. Листки широкі, гладенькі, блискучі. Утворює багато листя, особливо прикореневого. Суцвіття — розлога волоть. Колоски багатоквіткові, плід — зернівка. Насіння без остюків, подібне до насіння пасовищного райграсу, після достигання швидко обсипається. Маса 1000 насінин — близько 2 г.

Щитник чоловічий — Dryopteris filix-mas (L.) Schott. (грец. drys — дуб, pteris — папороть; лат. filix — папороть, mas — чоловік) з родини щитникових (Dryopteridaceae); народні назви: дріоптерис чоловічий, чоловіча папороть, сорокозуб. Багаторічна трав’яниста спорова рослина з товстим горизонтальним або косим кореневищем, густо вкритим залишками черешків. Листки (ваї) короткочерешкові (черешки товсті, еластичні, як і середня жилка листка, густо вкриті великими ланцетними бурими лусочками), 50–100 см завд., зібрані біля кореневища в лійкоподібний пучок. Пластинки листків двоперистодовгасто-овальні; частки першого порядку лінійно-ланцетні або довгасті, короткочерешкові, глибокоперисторозсічені, з довгастими, тупими на верхівці, косозубчастими частками другого порядку. Соруси великі, округлі, зближені (але не зливаються), розміщені в 2 ряди по боках середньої жилки, прикриті голим, округлониркоподібним покривальцем, вдавленим по центру. Спороносить у червні–липні. Росте по всій території України в листяних і мішаних лісах, на узліссях вільшняків.

Полин гіркий (Artemisia absinthium) — багаторічна трав'яниста, сіроповстиста рослина родини Айстрових (Asteraceae) висотою 60-120 см, із сильним запахом, міцним стрижневим коренем і коротким кореневищем.

Стебло пряме, гіллясте, як і вся рослина, білувато-сіроповстисте від притиснутих сріблястих волосків. Прикореневі листки довгочерешкові, трикутноокруглі, тричі перистороздільні, окремі частки їх ланцетні, цілокраї, на верхівці притуплені. Стеблові листки сидячі, чергові, двічі або тричі перистороздільні на лінійно-довгасті тупі частки.

Лата́ття бі́ле (Nymphaea alba, інші назви: жіноче латаття, водяна лілія, водяний лопух, збаночки, листоплуг, ломич, лопатник, русальний квіт, умич білий, купава) — багаторічна водяна трав'яниста кореневищна рослина родини лататтєвих.

Листки довгочерешкові, цілокраї, плаваючі, серцеподібно-овальні до 30 см завдовжки. Квітки двостатеві, правильні, великі, до 16 см у діаметрі. Пелюстки білі, трохи довші за чашолистки, до центру зменшуються і поступово переходять у тичинки. Цвіте у червні — серпні. Плід — ягодоподібний, зелений, багатонасінний, його поверхня вкрита рубцями. Достигає у серпні — вересні. Росте в стоячих водоймах та водоймах з повільною течією.

Буває, що дрібні водойми висихають, і тоді плаваючі листя з довгими гнучкими черешками відмирають. Але через деякий час на кореневище з'являються маленькі листя на міцних прямостоящих черешках.

Шацький Національний парк

Озеро Світязь

Дорога на Шацькі озера

Шкала рясності (за  0. Друде)

Сор3 (copiosus) дуже багато – рослина повністю закриває грунт

Сор2     » багато – рослин багато, перекриття немає

Сор1      » досить багато

Sp (sparsus)      мало, треба шукати рослину

Sol (solitaris)    поодиноко, рослини можна відшукати при детальному огляді

Un   (unisum)       в одному екземплярі на всій ділянці

Додаткові ознаки

Sos (cocialis) рослини змикаються надземними частинами Додаткові позначення ставлять після знака рясності.

Фази вегетації рослин

пр. – рослина проростає

p. – рослина дала росток вег. – рослина вегетує (дала кілька листочків)

б. – бутонізація

ц1– розцвітання

ц2 – повне цвітіння

ц3 – відцвітання

н1– насіння (плоди) незріле

н2 – насіння (плоди) зрілі

н3 – опадання (осипання) насіння, плодів


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

65212. ВПЛИВ НЕЛІНІЙНИХ ПРУЖНИХ ХАРАКТЕРИСТИК НА ДИНАМІКУ РУХОМИХ ГНУЧКИХ ЕЛЕМЕНТІВ МАШИН 329.5 KB
  Найважливішими та найпоширенішими динамічними процесами які мають місце в енергетичних транспортних технологічних та інших системах є коливання. Отримати точні чи наближені аналітичні розв’язки для них вдається тільки в окремих випадках а застосування комп’ютерної техніки...
65213. ЗАКРІПЛЕННЯ ЗСУВОНЕБЕЗПЕЧНИХ ТЕРИТОРІЙ ЗА ДОПОМОГОЮ ЦЕМЕНТАЦІЇ ҐРУНТІВ ЗА БУРОЗМІШУВАЛЬНОЮ ТЕХНОЛОГІЄЮ 411.5 KB
  Використовується також поліпшення властивостей ґрунтів з метою штучного збільшення їх міцності. Серед цих методів ін’єкційна цементація ґрунтів застосовується частіше за інші але вона ефективна лише для тріщинуватих скельних порід щебенів і крупних пісків.
65214. УДОСКОНАЛЕННЯ МЕТОДІВ КОНТРОЛЮ ПОКАЗНИКІВ БЕЗПЕКИ У ТЕХНОЛОГІЇ ОЛІЄЖИРОВИХ ВИРОБНИЦТВ 514.5 KB
  Враховуючи зазначене вище удосконалення методів контролю показників безпеки в технології олієжирових виробництв розроблення перспективних методик та методів визначення органічних екотоксикантів пестицидів різних груп ПАВ консервантів та антиоксидантів...
65215. ОСОБЛИВОСТІ ДІЇ ТА ПІСЛЯДІЇ ІНСЕКТИЦИДІВ НА КОМАХ–ФІТОФАГІВ 204.5 KB
  Для досягнення поставленої мети виконувались такі завдання: оцінити порівняльну токсичність сучасних інсектицидів для комах–фітофагів різних таксономічних груп; вивчити особливості фізіологічної післядії на комах–фітофагів сучасних інсектицидів...
65216. Місцеве самоврядування як чинник розвитку сільських територій 173 KB
  Закріплене в Конституції України положення про визнання та підтримку державою місцевого самоврядування як права територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення створює сприятливі умови для активізації діяльності його органів щодо забезпечення розвитку сільських територій.
65217. Нерівноважна термодинаміка мартенситних перетворень в сплавах з термічно та магнітоіндукованим ефектами пам’яті форми 1.24 MB
  Окрім бездифузійності та жорстких орієнаційних співвідношень було відмічено ще низку особливостей цього типу фазових перетворень: Пертворення розповсюджується на широку область температур верхня межа якої була названа мартенситною точкою...
65218. Технологія харчового шроту з безлушпинного ядра насіння соняшнику 535.5 KB
  Сучасна технологія видобування соняшникової олії не передбачає отримання поряд з олією харчового шроту з високим вмістом білків що рівноцінні тваринним. Таким чином розробка технології комплексної переробки безлушпинного ядра насіння соняшнику з метою вилучення...
65219. Розробка основ ресурсозберігаючого процесу сумісного безфільєрного та фільєрного волочіння сталевої низьковуглецевої катанки 278.5 KB
  Основними тенденціями метизної галузі України за останні 20 років є децентралізація виробництва з розширенням асортименту сорторозмірів і перехід на механічне видалення окалини з поверхні катанки в роликових окалиноламачах.
65220. Формування продуктивності сої залежно від технологічних прийомів вирощування в умовах північної частини Степу України 228.5 KB
  Однак врожаї цієї важливої культури ще невисокі що обумовлено як правило недосконалістю елементів технології її вирощування і в першу чергу способів основного обробітку ґрунту та рівня мінерального живлення.