1203

Вирішення технологічних, конструктивних і дослідницьких проблем в умовах виробництва

Отчет о прохождении практики

Производство и промышленные технологии

Коротка характеристика випускаючих машин. Каток на пневмомашинах Д-551Б (ДУ-16Б). Каток причіпний кулачковий Д-614. Збірно-розбірні пристрої на заводі Жовтнева кузня. Організація заводської служби. Експлуатація компоновок збірно-розбірних пристосувань. Основні напрямки поліпшення організації оплати праці. Продуктивність праці, як економічна категорія. Методи вимірювання та показники рівня продуктивності праці.

Украинкский

2014-11-11

161 KB

6 чел.

Розділ 1

Конструкторсько-технологічна практика проходять студенти 3 курсу. Практика продовжується в продовженні 1 місяця. Дана практика призначена для того, щоб студенти закріпили та поглибили отримані на третьому курсі знання, поповнили їх новими відомостями про організацію технологічного процесу в умовах сучасного виробництва, конструкції та області використання металорізальних верстатів, використання устаткування, вивчення систем автоматизації та комп’ютеризації підготовки виробництва; набули практичного досвіду самостійної інженерної діяльності в галузях розроблення та впровадження технологічних процесів, конструювання технологічного оснащення та різального інструмента, вимірювальної техніки тощо.

Завданням практики є набуття та закріплення навичок із вирішення технологічних, конструктивних і дослідницьких проблем в умовах виробництва; ознайомлення з конструкторською та технологічною документацією, порядком її розроблення, оформлення і виробничого використання за допомогою комп’ютерної техніки; вивчення питання стандартизації, охорони праці, організації виробництва і систем забезпечення якості продукції на підприємстві; розроблення технологічних процесів, проектування технологічного оснащення; вивчення основних економічних показників роботи технологічних підрозділів; підбору необхідних матеріалів для виконання курсового проекту з технології машинобудування; вивчення ролі інженера-технолога на виробництві, його прав і обов’язків.

Термін проходження практики був розподілений так: 1 день - вивчення структури підприємства та інструктаж з безпеки праці; 12 днів – робота технологом; 3 дні – робота на складанні виробів; 4 дні – збір матеріалів до курсового проекту та складання звіту. В усі інші дні виконувалось індивідуальне завдання.

Особливу увагу приділили базуванню деталей в процесі обробки; конструктивним особливостям інструментів, які використовуються, і контрольно-вимірювальним пристроям, використовуваному обладнанню та його налагодженню; технічним засобам механізації та автоматизації процесу обробки і контролю; конструктивним особливостям використовуваних промислових робіт; впровадженню працезберігаючих, енергозберігаючих і природозахисних технологій.

У зв’язку з важливістю економічних проблем для сучасного підприємства розглянули з економічної точки зору.

Маршрут проведення екскурсії

  1.  Цех № 1 – ділянка виготовлення стержнів і заливне відділення.
  2.  Цех № 2 – ділянка кування і штампування на молотах.
  3.  Цех № 3.
  4.   Цех № 9 – ділянка заготовки, ділянка штампування, і ділянка збирання та зварювання металоконструкції.
  5.  Цех № 4 – ділянка зборки ЦБМ, Дз. 101-1 катків і ТВ-5М.

При проведенні екскурсії екскурсовод (технолог) розповів коротко про історію заводу, про номенклатуру випускаючих виробів і технічній характеристиці, про види пристроїв і його призначення:

про операції виконувані на пристроях;

про технологічний процес виготовлення деталі (від отримання прокату до виготовлення готової деталі);

про пристрої і операції виконувані на заготовно-штампувальних пристроях;

про зборку виробів;

про підготовку на покраску і під краску виробів.

Країни, куди постачається продукція заводу «Жовтнева кузня».

Розділ 2

Коротка характеристика випускаючих машин

1.   Грейдер-елеватор Д-437А (ДЗ.-501)

Працює в принципі до трактору Т-100М (З-80 або З100)

Продуктивність 630 м3/год.

Дальність відвала ґрунту до 11 м

Маса 8,2 т

Габаритні розміри:

     в робочому положенні – 6,28 м×9,6 м×4,25 м

     в транспортному положенні – 6,28 м×3,93 м×3 м

Відпускна ціна – 6300 грн.

2. Каток на пневмомашинах Д-551Б (ДУ-16Б)

На базі тягача МоАз-545П

Маса причіпного пристрою 10000 кг

Товщина уплотненого слою ґрунту 350 мм

Потребуюче число проходів: 2–6

Швидкість пресування катка:

   робоча – до 15 км/год.

   транспортне – 25 км/год.

                               

Відпускна ціна – 23800 грн.

3. Каток причіпний кулачковий Д-614

Працює в принципі до трактору з тяговою умовою 3 або 4 тис.

Маса катка з баластом 9000 кг

Ширина вкатуваної полоси – 1,8 м

Товщина вкатуваного слою 20 – 22 см

                                

Відпускна ціна – 1380 грн.

.

Розділ 3 і 4

При ознайомленні з роботою конструкторського відділу я вивчила методику проектування технологічного оснащення та інструментів, познайомилась із заводськими нормативними матеріалами та стандартами підприємства, вивчила та проаналізувала найбільш оригінальних пристосувань, які використовуються на підприємстві. Також познайомилась із використанням САПР при розробленні технологічних процесів та конструюванні, вивчила конструкцію декількох верстатних пристосувань, провела уточнюючий розрахунок деяких пристосувань, засвоїла методику проектування та розрахунку, познайомилась з методами оцінки і розрахунку техніко-економічної ефективності пристроїв, що проектуються.

В розроблення технологічних процесів входить розробка маршрутних та операційних карт. Крім цього нормування витрат матеріалу та розрахунок технічного часу. Після того як технологи складуть ці карти, них передають начальникам цехів, які розподіляють роботу між майстрами дільниць.

Конструктивні особливості полягають в розробці конструктивних документів (ескізи, складальні креслення, деталювальне креслення 3D-моделей, специфікованих в системі САПР: Kompas-3D, Avtocad 2007.

На заводі «Жовтнева кузня» використовують збірно-розбірні пристрої (ЗРП). Збірно-розбірні пристрої (ЗРП) являються одним з найбільш характерних прикладів зворотної, багаторазово використовуваної стандартизованої технологічної оснастки, яка забезпечує значне зростання степеня оснащеності одиничного, мілко серійного та серійного типів виробництв, Використання елементів цієї системи дозволяє досягти високого степеня оснащеності виробництва у відносно короткі строки.

Після виготовлення визначеної партії деталей основних виробів використані збірно-розбірні пристрої розбираються на складаючі їх елементи, які знову використовуються в нових компоновках. Щоб прискорити зборку компоновок, в системі збірно-розбірних пристроїв стандартизовані не лише окремі деталі, але деякі найбільш часто використовувані вузли. Конструктивною особливістю елементів збірно-розбірних пристроїв являється наявність в них стандартних шпонкових і Т-образних пазів для точного і жорсткого з’єднання елементів між собою.

Одним з головних переваг збірно-розбірних пристроїв являється можливість централізованого забезпечення заводів різних галузей машинобудування країни збірно-розбірних пристроїв різного призначення, які створюються на базі стандартизації і спеціалізованого виготовлення.

В початковому періоді втілення  збірно-розбірних пристроїв в виробництво вони використовувалися частіше всього при механічній обробці деталей основних виробів. В подальшому деталі системи ЗРП стали використовувати і для пристроїв, які використовуються при зборці, зварюванні і деяких технологічних процесах.

В теперішньому каталозі розміщені стандартні елементи збірно-розбірних пристроїв для збірно-зварюваних робіт. Конструкція деталей і збірних одиниць розроблена на основі розповсюдження досвіду використання ЗРП для збірно-зварювальних робіт в різних галузях машинобудування.

Збірно-розбірних пристроїв для збірних і збірно-зварюваних робіт (ЗРПЗ) призначені для виготовлення балочних, сітчастих, коробчастих, плоских, каркасних, циліндричних та інших виробів з габаритними розмірами вище 50×35×25 до 5000×2000×1500 мм і масою вище 0,2 на 2500 кг.

ЗРПЗ можуть бути використані при півавтоматичному  зварюванні чорних і кольорових металів в змісті вуглекислого та інертних газів, автоматичному та півавтоматичному зварюванні під флюсом, контактному електрозварюванні, ручному і дуговому зварюванні.

ЗРПЗ не можуть бути використані при зборі і зварюванні виробів, які підлягають високому відпуску для зняття остаточних напруги разом з пристроями.

Особливість технологічної підготовки виробництва виробів з використанням ЗРПЗ складається з того, що замість спеціальних пристроїв для збірних та збірно-зварювальних робіт підприємству достатньо мати комплект універсальних стандартних взаємозамінних виробів і вузлів, з яких багаторазово компонуються пристрої для зборки деталей різних конструктивних форм і габаритних розмірів.

Надійність і довговічність деталей виробів і вузлів ЗРПЗ забезпечується вибором відповідних матеріалів, термічній обробці їх поверхонь, наявністю спеціального захисного покриття. В якості захисного покриття використовуються гаряче фосфорування поверхонь елементів ЗРПЗ з наступним нанесення і затвердженням твердої суміші на основі дисульфіда молібдена. Покриття має товщину 10-15 мкм і наноситься один раз при виготовленні елементів. Воно забезпечує надійний захист поверхонь елементів від порчі каплями розплавленого металу при зварюванні і стираючих сил при зборці.

Точність виготовлення робочих поверхонь елементів ЗРПЗ відповідає 3-3а класам точності. Це забезпечує зборку компоновок без підгонки.

Конструкція елементів ЗРПЗ передумовлює взаємозбірність з елементами універсально збірних пристроїв для механічної обробки. Застосування збірно-розбірних пристроїв для збірно-зварювальних робіт в одиничних та мілко серійних виробництвах дозволяє:

скоротити строки технологічної підготовки виробів в 20 раз;

збільшити оснащеність збірних і збірно-зварювальних робіт до рівня серійного виробництва;

збільшити продуктивності праці збірних робіт на 30-40%;

збільшити якість виробів.

Характеристика і склад комплекту збірно-розбірних пристроїв для збірно-зварювальних робіт

Комплект елементів складається з набора окремих стандартних взаємозамінних деталей і вузлів. Характерним конструктивним елементом їх являється Т-образні и шпонкові пази. В залежності від габаритних розмірів збірних виробів і жорсткості їх розрізняють комплекти елементів ЗРПЗ з пазами 8, 12 и 16 мм, ширина пазів, які відповідають 3-3а класам точності.

По призначенню деталі і вузли комплектів ЗРПЗ поділяють на 7 груп.

Базові деталі служать основою, на якій розміщені всі інші елементи компоновок ЗРПЗ. До деталей цієї групи відносять базові плити, балки, базові кільця, секції базових кілець та кутники.

Опорно-корпусні деталі призначені для складання корпусів пристроїв. До цієї групи відносять прокладки, опори. Кутники, кутові прокладки і опори, з’єднувальні і направляючі планки, проставки, стакани, опори валиків та ін.

Фіксуючі деталі і вузли призначені для фіксування елементів виробів при зборі з зазначеному положенні. До цієї групи відносять упори, центри, призми, фіксатори.

Установочно-направляючі деталі і вузли призначені для установки і взаємного фіксування деталей ЗРПЗ всіх груп. Одночасно вони забезпечують міцність і жорсткість збірно-розбірного пристрою. До деталей цієї групи відносять шпонки, пальці-штирі, втулки-стакани, проставки, колонки-валики, полоси.

Стискаючі деталі і вузли призначені для закріплення окремих елементів виробів в процесі зборки їх в компоновках ЗРПЗ. До деталей цієї групи відносять прихвати, п’яти, стискачі, розпірки-стяжки, струбцини, домкрати та ін.

Закріпні деталі і вузли призначені для закріплення окремих елементів комплекту УЗПЗ на базових деталях,для з’єднання елементів ЗРПЗ між собою і кріплення елементів виробів в компоновках ЗРПЗ. До деталей цієї групи відносять болти,гвинти, шпильки, гайки, шайби, сухарі. Дана група поповнюється деталями,які використовуються в ЗРПЗ для механічної обробки.

В сьому групу входять деталі різного призначення. До них відносять ковпачкові опори, ковпачки, кільця, пружини.

В залежності від конструкції основа компоновок, комплекти ЗРПЗ поділяються на ряд модифікації, характеристики яких приведена в таблиці.

Розмір паза, мм

Шифр модифікації

комплектів

Конструкція основи компоновок

Область використовування

8

ЗРПЗ-8

Полоси і кутники

Для зборки виробів з габаритними розмірами до 800×200×150 мм різних конструктивних форм

12

ЗРПЗ-12/1

Плити з Т-образними пазами

Для зборки каркасних, рамних, балочних конструкцій і деталей машин з габаритними розмірами до 2000×1000×800 мм

ЗРПЗ-12/2

Полоси і кутники

Для зборки плоских і сітчастих виробів з габаритними розмірами до 1500×800×800 мм

ЗРПЗ-12/3

Базові кільця

Для зборки циліндричних конструкцій діаметром до 1200 мм, висотою до 1000 мм

ЗРПЗ-/4

Плити з Т-образними пазами

Для зборки трубчастих виробів з габаритними розмірами до 2000×1000×300 мм

16

ЗРПЗ-16/1

Плити

1200×1200×1200 мм

1200×720×120 мм

з Т-образними пазами

Для зборки жорстких виробів з габаритними розмірами вище 2000×600×600 мм до 5000×2000×1500 мм

ЗРПЗ-16/2

Плити

1200×720×120 мм

720×480×120 мм

Для зборки жорстких виробів з габаритними розмірами вище 1000×500×300 мм до 3000×1500×1000 мм

ЗРПЗ-16/3

Балки

Для зборки плоских і сітчастих виробів з габаритними розмірами вище 2000×600×600 мм до 5000×1200×1000 мм

ЗРПЗ-16/4

Базові кільця

Для зборки циліндричних виробів діаметром вище 1000 до 2800 мм і висотою до 1500 мм

ЗРПЗ-16/5

Плити з Т-образними пазами

Для зборки трубчастих виробів з габаритними розмірами вище 2000×1000×300 мм до 5000×2000×800 мм

Організація заводської служби

Для облегшення ефективного втілення збірно-розбірних пристроїв у збірних і збірно-зварюваних цехах підприємств створюють ділянки зборки ЗРП, які входять с склад однієї заводської служби втілення збірно-розбірної оснастки.

Розмір площі ділянки залежить від об’єму намічених до втілення зборок ЗРПЗ (40…60м2). При розробці проектів ділянки зборки ЗРПЗ рекомендується враховувати площі для розміщення стеллажей з елементами універсально-збірних штампів (УЗШ), які цілеспрямовано втілювати в цехах металоконструкції. Приміщення по зборці ЗРПЗ слід розміщати як можна ближче до збірних дільниць цеха металоконструкції. Це дозоляє скоротити час на транспортування заготовок зварюваних виробів і елементів комплекту ЗРПЗ і максимально приближає службу ЗРПЗ до виробництва. Біля приміщення дільниці ЗРПЗ повинні бути місця,обладнані підводами стислого повітря,кисню, природного, вуглекислого і інертних газів.

На стендовій ділянці дільниці ЗРПЗ повинен бути встановлений місцевий підйомник  вантажепідємністю 0,5 т. він служить для облегшення зборки компоновок з тяжким елементом ЗРПЗ і виїмки готових виробів.

Всередині приміщення дільниці зборки ЗРПЗ обладнується спеціальною огроснасткою: стеллажи для зберігання елементів комплекту ЗРПЗ, верстаками і гвинтовими стільцями для слюсарів-інструментальників, контрольними плитами, шафою для технічної документації та ін.. В якості вантажопідйомних засобів в приміщенні повинен бути передбачений електрофільтр (Q=0,5 т) и тачанка.

Ділянка зборки ЗРПЗ призводить компоновку збірно-розбірних пристосувань по заявкам відділу головного зварювальника (технолога) і цехів металоконструкцій, проектують схеми складних компоновок і спеціалізовані деталі, аналізують номенклатуру зварних вузлів з точки зору ціле образної зборки їх в компоновках ЗРПЗ, веде облік елементів заводського комплекту кількості зібраних компоновок, контролює правильність їх експлуатації. Крім того в обов’язки робітників входить розробка класифікатора зварних конструкцій даного підприємства, зібраних в компоновках ЗРПЗ.

Зборку компоновок ЗРПЗ проводять слюсарі-інструментальники ЗРП по кресленнях і окремих деталям. Компоновки для виробів з габаритними розмірами до 500 мм збирають окремих плитах, балках, куточках, кільцях в приміщенні дільниці ЗРПЗ і транспортують на ділянку зборки. Компоновки для виробів з габаритними розмірами вище 500 мм збирають на стаціонарних стендах, які складаються з плит, балок або кілець, які входять в комплект ЗРПЗ.

Експлуатація компоновок збірно-розбірних пристосувань

Пристосування для збірно-зварювальних робіт діє в дуже важких умовах. Вони підвергаються ударам і тертю при установці і знятті деталей і вузлів; базові поверхні пристосувань підвергаються дії крапель розплавленого металу при зварюванні. З цієї причини строк служби комплекту ЗРПЗ залежить від правильності його експлуатації.

При роботі в компоновках ЗРПЗ забороняється:

встановлювати або знімати готові вироби з різкими ударами;

користуватися ломиками, кувалдами, випадковими клинками для підгонки деталей під час зборки і для зняття виробу;

нарощувати рукоятки стисних вузлів комплекту та трубами і ломиками;

запалювати дугу на елементах комплекту;

захищати наждаком і напильником  поверхні елементів пристосування;

підгонку деталей збірного вузла, викликану великими відхиленнями в розмірах деталей, необхідно виробляти додатковими домкратами, притисками і стяжками, які є в комплекті.

Розділ 5

Розмір заробітної плати в різних країнах неоднаковий. Існують національні відмінності заробітної плати. Вони обумовлені неоднаковими розмірами вартості робочої сили, яка залежить від обсягу природних і історично існуючих потреб, витрат на виховання працівника, продуктивності і інтенсивності праці в країні.

Законом України “Про оплату праці” встановленно, що розмір мінімальної заробітної плати ( а від цього залежать всі тарифні ставки і посадові оклади) визначаються з урахуванням:

вартості величини мінімального споживчого бюджету з поступовим зближенням рівнів цих показників в міру стабілізації та розвитку економіки країни;

загального рівня середньої заробітної плати;

продуктивності праці, рівня зайнятості та інших економічних умов.

У країнах ринкової економіки на величину заробітної плати впливає конкуренція, що діє на ринку праці. Співвідношення попиту і пропозиції на робочу силу є несталим. Воно може бути сприятливе для тих, хто її продає. Це відбувається рідко і вибірково, якщо попит на робочу сілу перевищує пропозицію на неї. У цьому випадку зарплата може зростати. І навпаки, якщо пропозиція робочої сили перевищує попит на неї, то виникають несприятливі умови для встановлення більш високого рівня зарплати. В цих умовах робітник змушений погоджуватись на меньшу заробітну плату, на гірші умови праці. Держава і профспілки мають право обмежувати конкуренцію на ринку праці.

Щоб пояснити відмінності в рівнях заробітної плати між галузями та індивідами, слід дослідити вплив чотирьох факторів: компенсаційних відмінностей, відмінностей в якості праці, елементів унікальної праці та сегментації ринку праці.

Деякі зі значних відмінностей у заробітній платі, що є в повсякденному житті, виникають в наслідок відмінностей в якості робочих місць. Різна праця має різну привабливість, тому заробітну плату можуть підвищувати, щоб заохотити людей до менш привабливої роботи.

Основні напрямки поліпшення організації оплати праці.

Згідно з чинним законодавством України форми, системи і розміри оплати праці встановлюються підприємствами самостійно у колективному договорі. Ця законодавча норма надає підприємствам значної свободи дії, проте й покладає на них велику відповідальність, адже ефективність праці цілком визначається тим, наскільки правильно спеціалісти організують стимулювання діяльності персоналу.

Чинна досі система оплати праці не була зорієнтована на ринкові умови господарювання, неминуче породжувала “зрівнялівку” в оплаті праці, призводила до зниження стимулюючого потенціалу мотивації до праці, не заохочувала кращих і економічно не карала недбалих працівників. Вона недостатньо пов'язана з кінцевими результатами роботи працівника і всього підприємства загалом, його структурних підрозділів. Найперше це стосується працівників, які обіймають однакові посади або мають однакові розряди, але у них різні результати праці.

Відновлення стимулюючої ролі заробітної плати з метою посилення мотивації до праці стає негайною необхідністю, активним важелем у майбутньому механізмі мотивації до праці, який спонукатиме працівників поліпшувати результативність праці, підвищувати ефективність реалізації накопиченого трудового потенціалу. Це особливо важливо в сучасних умовах, зорієнтованих на ринковий механізм господарювання. Для цього слід розробити систему стимулювання, яка б посилювала мотивацію до праці на рівні своєї власної праці (працівника, бригади, цеху) і підприємства заглом.

Вітчизняні економісти доклали багато зусиль для розробки та впровадження нових систем матеріального стимулювання праці. Разом з колегами з інших країн СНГ вони наполегливо шукали шляхів підвищення ефективності виробництва і робили це також через механізм розподілу знову створеної вартості як одного з елементів системи стимулів до продуктивності праці.

Пропоновані системи досить успішно розв'язували поставлені перед ними завдання. Так, використання відрядної системи оплати праці забезпечило у свій час збільшення виробництва валової продукції; акордно-преміальної - нарощування виробництва та посиленння відповідальності за комплекс робіт, певну економію грошово-матеріальних коштів; оплати від валового доходу - підвищення обсягів виробництва при одначасному зменшенні витрачених ресурсів. Еволюційно вони змінювали одна одну.

На сьогоднішній день в політиці організації матеріального стимулювання виник певний вакуум, пов'язаний в першу чергу з процесом розмежування функцій директування, коли адмінистративно-командні методи управління вже ліквідовані, а економічні методи ще не достатньо теоретично і методологічно відпрацьовані, не діють або повністю відсутні. Найбільша небезпека криється в тому, що здійснюється це одночасно з катастрофічним падінням виробництва, коли витрати на одиницю продукції величезні. Створилося певною мірою замкнене коло. Рівень оплати праці низький, оскількі основну частку витрат становлять грошово-матеріальні витрати, і коштів на заробітну плату хронічно не вистачає. У свою чергу низька оплата, до того ж виплачена з запізненням на 3-4 місяці, а іноді і більше, практично зводить нанівець заінтересованість працівників у ефективному виробництві. Але, як би не було важко, необхідно забезпечувати підйом економіки, і, на думку спеціалістів в галузі матеріального стимулювання, підприємствам (фірмам) слід починати роботу з формування філософії побудови механізму оплати праці і виплат винагород за підсумками роботи, а також визначення місця та ролі матеріальних винагород в загальній системі стимулювання трудової активності.

Оплата праці є основним елементом виробничих витрат. Вона забезпечує відшкодування витрат живої праці, котра створює додатковий продукт - основу розширеного виробництва.

Кожна працездатна особа в суспільстві має будувати своє життя і життя своєї родини згідно з рівнем оплати за працю. Історія людства свідчить, чим вища виробнича спеціалізація його членів, тим вищий рівень добробуту в суспільстві.

Преміювання робітників на підприємстві є одним із головних способів матеріаланого стимулювання. Міністерством праці та соціальної політики України за допомогою Науково-дослідного інституту соціально-трудових відносин розробив “Рекомендації щодо визначення заробітної плати в залежності від особистого внеску працівника в кінцевий результат роботи підприємства”. Згідно з ними положення про преміювання робітників підприємства розроблюються роботодавцем або уповноваженим ним органом, узгоджуєтьсяз профспілками та включаються до колективного договору.

Для забеспечення стимулюючого впливу систем преміювання на ефективність праці робітників треба додердуватися деяких вимог:

визначитися з метою преміювання, яка може полягати у: підвищенні технічного рівня та якості продукції, продуктивності праці та обсягів реалізації (при великому попиті на продукцію); зниженні собівартостіпродукції через економію усіх видів витрат;

встановлювати показники преміювання, які залежать від результатів праці тих або інших груп або категорій робітників;

кількість показників не повинна перевищувати двох- трьох;

умови та показники преміювання не повинні суперечити один одному, щоб поліпшення одних показників не викликало погіршення інших.

Надбавки і доплати міжгалузевого характеру визначаються у Генеральній угоді, галузевого характеру – у галузевій угоді. Розміри доплат і надбавок що наведені в цих угодах, є мінімальними гарантіями. В колективних договорах підприємства мають право розширювати перелік надбавок і доплат і встановлювати розміри цих надбавок і доплат за рахунок прибутку, але не нижче розміру, що передбачений угодами.

За нових економічних умов, що сьогодні мають місце на Україні набуває реального значення застосування зарубіжного досвіду матеріального стимулювання персоналу, який донедавна мав для нас суто інформаційний, пізнавальний характер. Треба зазначити, що нині далеко не всі підприємства можуть скористатися наданими правами в галузі оплати праці, передовим зарубіжним досвідом і запровадити найбільш раціональні підходи до побудови тарифної системи, вибору форм і систем заробітної плати, застосувати прогресивні норми трудових затрат. Перешкодою є низка причин об'єктивного і суб'єктивного характеру.

На нинішньому етапі трансформації економіки на організацію заробітної плати, рівень та динаміку останньої впливають чинники, які у звичайних, нормальних умовах взагалі не стосуються стану оплати праці. Йдеться про кризу платежів, заборгованість із заробітної плати, “бартеризацію” економіки, значний податковий пресінг взагалі і у частині, що стосується нарахувань на фонд оплати праці зокрема. Проте рано чи пізно закон вартості і ринок усе розставлять на свої місця. В ринково- конкурентній боротьбі виживуть ті підприємства, для яких мотивація трудової поведінки персоналу буде не теоретичною абстракцією, а практичною справою, об'єктом номер один у повсякденних турботах. Тоді нарешті у нас по справжньому буде оцінено зарубіжний досвід країн з розвиненою ринковою економікою. Але попри всі негаразди кожне підприємство має скористатися результатами наукових досліджень, передовим досвідом задля відпрацювання власної, найбільш прийнятної системи матеріального стимулювання для вирішення двоєдиного завдання:

забезпечити оплату праці кожному працівникові відповідно до кількості, якості і результатів його праці та вартість послуг робочої сили на ринку праці;

забезпечити роботодавцю досягнення в процесі виробництва такого результату, який дозволив би йому ( після реалізації продукції на ринку товарів) відшкодувати витрати, отримати прибуток та закріпити свої позиції на ринку.

Продуктивність праці, як економічна категорія. Методи вимірювання та показники рівня продуктивності праці.

1. Під продуктивністю праці як економічною категорією слід розуміти ефективність трудових витрат, здатність конкретної праці створювати за одиницю часу певну кількість матеріальних благ.

Рівень продуктивності праці визначається кількістю продукції, що виробляє один працівник за одиницю робочого часу, або кількістю робочого часу, що витрачається на виробництво одиниці продукції.

Методи вимірювання та показники рівня продуктивності праці

Якщо показники виробітку мають більш узагальнюючий, універсальний характер, то показники трудомісткості можна розраховувати за окремими видами продукції та розраховувати для розрахунків потрібної кількості робітників, виявлення конкретних резервів підвищення продуктивності праці.

Натуральні показники найбільш точно відображають динаміку продуктивності праці, але можуть використовуватися лише на підприємствах, що випускають однорідну продукцію.

Трудові показники потребують налагодженої роботи нормування та обліку. Їх використовують на робочих місцях, дільницях, де дуже великі залишки незавершеного виробництва, яке неможливо виміряти в натуральних або вартісних вимірах.

Вартісні – найуніверсальніші показники, вони застосовуються для визначення рівня та динаміки продуктивності праці.

2. Цілеспрямоване управління продуктивністю праці потребує класифікації чинників її росту. Всі чинники зростання продуктивності праці діляться на:

– зовнішні;

– внутрішні.

Зовнішні чинники – це ті, які об’єктивно перебувають поза контролем окремого підприємства – стратегія і політика, законодавство, ринок, зрушення в суспільстві, природні ресурси.

Внутрішні чинники – ті, на які підприємство може безпосередньо впливати – продукція, технологія, матеріали, енергія, персонал.

Крім того на продуктивність праці впливають фактори, які групуються в такі групи:

матеріально-технічні (удосконалення техніки і технології, застосування нових видів сировини, матеріалів);

організаційні (поглиблення спеціалізації, комбінування, удосконалення системи управління організації);

економічні (удосконалення методів планування, систем оплати праці, участі у прибутках);

соціальні (створення належного морально-психологічного клімату, нематеріальне заохочення, поліпшення системи підготовки і перепідготовки кадрів);

природні умови та географічне розміщення підприємств.

Підвищити продуктивність праці можна двома способами:

нарощування обсягу виробництва;

скорочення чисельності працюючих.

Обидва способи дозволяють зменшити витрати на виробництва – зростання обсягу виробництва при незмінній чисельності дає економію умовно-постійних витрат у с/в продукції, а зменшення чисельності при сталих обсягах виробництва дає економію зарплати і відрахувань на неї.

Структурні зрушення у виробництві

- зміна питомої ваги окремих видів продукції (послуг) та виробництв

Підвищення технічного рівня виробництва:

- заміна діючих технічних засобів прогресивнішими. Модернізація обладнання;

- запровадження систем машин;

- механізація та автоматизація виробництва;

- застосування прогресивних технологій;

- використання економічних видів сировини та енергії.

Удосконалення управління, організації виробництва та праці:

- удосконалення структур та раціональний розподіл функцій управління;

- запровадження раціонального розподілу та організації праці робітників;

- збільшення реального фонду робочого часу;

- поліпшення ергономічних характеристик праці.

Збільшення обсягів виробництва:

- відносне зменшення чисельності промислово-виробничого персоналу завдяки зростанню обсягів виробництва.

Для формування належного ставлення до праці необхідно створювати такі умови, щоб персонал сприймав свою працю як свідому діяльність. Система мотивації повинна розвивати почуття належності до конкретної організації. І основу будь-якої моделі мотивації накладають передусім психологічні аспекти.

3. Продуктивність, мотивація праці забезпечуються насамперед формуванням матеріальних стимулів, головною формою яких є оплата праці.

Оплата праці – це будь-який заробіток, обчислений у грошовому виразі, що його за трудовим договором власник або вповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу або подані послуги.

Зарплата складається з основної і додаткової.

Основна зарплата – залежить від результатів праці працівника і визначається тарифними ставками, відрядними розцінками, посадовими окладами, надбавками і доплатами, встановленими згідно чинного законодавства.

Додаткова зарплата – залежить від кінцевих результатів роботи підприємства у виді премій та інших компенсаційних і заохочувальних виплат.

Оплата праці тим краща, чим повніше вона виконує функції:

1) відтворювальна – передбачає встановлення норм оплати праці на такому рівні, який забезпечує нормальне відтворення робочої сили відповідної кваліфікації та дає змогу застосовувати обґрунтовані норми праці, що гарантують власнику отримання доходу.

2) стимулююча – рівень оплати має спонукати кожного працівника до найефективніших дій на своєму робочому місці;

3) регулююча – реалізує загальновживаний принцип диференціації рівня заробітку за фахом і кваліфікацією відповідної категорії персоналу, важливістю і складністю трудових завдань;

соціальну – однакова оплата за однакову роботу.

Повна та ефективна реалізація цих головних функцій можлива за умови формування і послідовного здійснення науково обґрунтованої політики, як на макрорівні (держава, галузь, регіон), так і на мікрорівні (підприємство, організація та їх підрозділи).

Тарифна угода – це договір між представниками сторін з питань оплати праці та соціальних гарантій.

Предметом тарифної угоди, як складової частини колективного договору є:

форми і системи зарплати;

мінімальна тарифна ставка;

розміри тарифних ставок за розрядами;

умови оплати в надурочний час;

види і розміри доплат і надбавок.

Норми тарифної угоди можуть бути (до 6 місяців) менші ніж на галузевому або регіональному рівні, але не нижче норм і гарантій держави, щодо оплати праці.

Тарифні сітки і ставки – це є оплата праці працівників різної кваліфікації.

Тарифна сітка – співвідношення в оплаті праці різних робітників різної кваліфікації.

                                         Тарифна сітка робітників

Показники

Тарифні коефіцієнти

Зростання коефіцієнтів

тарифних

1

1.0

- абсолютне

- відносне, %

2

1.088

0,088

8,8

3

1.204

0,116

10,7

4

1.350

0,146

12,1

5

1.531

0,181

13,4

6

1.801

0,269

17,6

7

1.892

0,092

5,1

8

2.0

0,108

5,7

тарифний коефіцієнт першого розряду завжди дорівнює 1.

Тарифна ставка визначається згідно встановленого державного мінімального рівня зарплати, тобто таким, що не можна нижче платити працівникові за виконану норму робочого часу. До цього треба додати, що доплати і надбавки не входять в мінімальну зарплату. Розмір оплати праці не може бути нижчим від встановленого державного мінімуму навіть за умови невиконання норм виробітку або виготовлення бракованої продукції з вини робітника.

Оплата праці керівників, спеціалістів і службовців здійснюється за встановленими державною посадовими окладами (єдина тарифна сітка) з урахуванням системи стимулювання за показники в роботі. В сьогоднішніх ринкових умовах при контрактній системі оплати праці керівники підприємств повинні це враховувати.

4. Тарифна система – є основою організації оплати праці робітників, але не може забезпечити повних розрахунків місячного заробітку, оскільки не бере до уваги реальної результативності діяльності тої чи іншої роботи.

Основними вимірниками результатів праці є кількість виготовленої продукції належної якості або витрачений час, протягом якого працівник був зайнятий на підприємстві. Зарплата ділиться на основну і додаткову.

1. Основна зарплата має дві форми – відрядна та почасова. За відрядної форми оплата праці проводиться за нормами та розцінками встановленими на підставі розряду працівника. Тарифний розряд працівника передбачає виконання роботи відповідної складності.

Основними умовами застосування відрядної оплати праці є наявність кількісних показників роботи, що залежить від конкретного працівника і піддається точному обліку, а також необхідність стимулювання зростання випуску продукції. Використання цієї форми оплати праці потребує встановлення обґрунтованих норм виробітку, чіткого обліку їхнього виконання і не повинно приводити до погіршення якості, порушень технологічних режимів, технічної безпеки, а також до перевитрачання сировини, матеріалів, енергії.

За почасової форми оплата праці здійснюється за годинними (денними) тарифними ставками з урахуванням відпрацьованого часу та рівня кваліфікації, що визначається тарифним розрядом. Почасова форма застосовується тоді, коли недоцільно нормувати роботи, або коли роботи не піддаються нормуванню. Почасова оплата праці керівників, спеціалістів та службовців здійснюється за місячними посадовими окладами.

Кожна з названих форм охоплює кілька систем оплати праці для різних умов виробництва.

Відрядна ділиться на такі системи:

– пряма відрядна

– непряма відрядна

– відрядно-преміальна

– відрядно-прогресивна

– акордна

Почасова ділиться на такі системи:

– проста почасова

– почасово-преміальна

– за посадовими окладами.

1) Пряма відрядна система зарплати розраховується множенням кількості одиниць виробленої продукції на розцінки за одиницю продукції.

Розцінка визначається діленням погодинної тарифної ставки на норму виробітку, або множенням погодинної тарифної ставки на норму часу на виготовлення продукції.

2) Непряма відрядна система зарплати залежить не від особистого виробітку, а від результатів праці працівників, що їх обслуговує. Вона використовується для допоміжних робітників, праця яких не піддається нормуванню (наладчики, ремонтники, кранівники).

3) Відрядно-преміальна система зарплати працівника складається з відрядного заробітку та премії за досягнення певних результатів.

4) Відрядно-прогресивна система оплати означає оплату за виконання робіт у межах норми по звичайних відрядних розцінках, а робіт виконаних понд нормативний рівень – за підвищеними розцінками.

5) Акордна система – групі працівників встановлюється зарплата за весь комплекс робіт із зазначенням кінцевого строку його виконання. Ця система використовується за термінових робіт внаслідок аварій, ремонтів.

6) Почасова оплата праці проста розраховується множенням годинної тарифної ставки відповідного розряду на кількість відпрацьованих годин.

7) Почасово-преміальна система передбачає крім тарифного заробітку премію за досягнення певних результатів роботи.

8) Оплата за посадовими окладами – це оплата робіт, які мають стабільний характер (прибиральники, комірники, вагарі).

2. Додаткова зарплата

Крім системи оплати праці, які ми розглянули, існує самостійний елемент зарплати – це доплати і надбавки, які призначаються для компенсації або винагороди за суттєві відхилення від нормальних умов праці, котрі не враховані в тарифних ставках і посадових окладах і носять необов’язковий або нестійкий характер.

Доплати – це кошти, доплачувані понад встановлений нормативний ліміт, тарифні ставки у зв’язку з виникненням особливих умов, обставин.

Доплати класифікуються за ознакою сфери трудової діяльності і діляться на дві групи:

1) які не мають обмежень щодо сфер трудової діяльності;

2) які застосовуються тільки в певних умовах.

Доплати, які не мають обмежень щодо сфер трудової діяльності:

а) за роботу в наднормовий час;

б) особам, які не досягли 18-и років і мають скорочену тривалість робочого дня;

в) робітникам, які внаслідок виробничої необхідності виконують роботи за нижчими від поданих ним тарифних розрядів;

г) за час простою в разі невиконання норм виробітку і бракованої продукції не з вини робітника.

Надбавка – це додаткова виплата працівника за особливо складін умови роботи, високоякісну роботу.

Найчастіше використовують надбавки за

а) високу професійну майстерність;

б) за високі досягнення службовців у праці;

в) за вислугу років;

г) виконання особливо важливої роботи;

д) знання і використання в роботі іноземної мови.

Широке використання доплат і надбавок дає змогу спонукати працівників до виконання найвідповідальніших робіт, виявляти кращі результати роботи і коригувати заробіток до збільшення.

Крім основної зарплати, доплат та надбавок велике місце в оплаті праці належить преміальній доплаті. Кожен суб’єкт господарювання повинен обґрунтувати свою систему премій, а саме: вибрати джерело премій, показники та умови преміювання, періодичність виплат.

Преміальна система будується на:

Чітке визначення показників та умов преміювання.

Поділ показників та умов преміювання на основні і додаткові.

Заборона виплати премії за невиконання основних показників.

Не дуже велика кількість показників.

Відповідність показників і умов преміювання завданням виробництва.

Визначення рівня показників і умов преміювання.

Економічне обґрунтування розміру премій.

Ретельне дотримання важливого положення про те, що однаковим зусиллям відповідає однакова премія.

Розділ 6

У молодій країні Україні  одним із перших прийнятих  законів був Закон  “ Про охорону праці та навколишнього середовища”. Охорона праці відіграє велику роль у житті промислових підприємств.  Вимоги  забезпечення  охорони праці  повинні бути викладенні  в технологічній документації та неухильно виконуватись  на протязі  усього технологічного процесу, включаючи операції контролю , транспортування, складування об'єктів обробки та збирання відходів виробництва.  

Охорона праці в механічному цеху та при

виконанні зварювальних робіт.

Охорона праці – це система законодавчих актів, соціально-економічних, організаційних, технічних, гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів і засобів, забезпечуючи безпечність, збереження здоров’я та працеспроможності людини.

Охорона праці включає техніку безпеки і виробничу санітарію.

Техніка безпеки – система організаційних заходів та технічних засобів, які запобігають дію на працюючих шкідливих виробничих факторів.

Небезпечний виробничий фактор – фактор, дія якого на працюючого приводить до травми  чи другому різкому погіршенню його здоров’я. До небезпечних виробничих факторів відноситься:

-рухомі машини та механізми;

-рухомі частини виробничого устаткування;

-рухомі заготівки, деталі та матеріали;

-гострі кромки та задирки;

-шорсткість на поверхні заготівок, інструментів та устаткування;

-підвищена напруга в електричних колах, замикання яких на землю може пройти через тіло людини;

-підвищений рівень статичної електрики;

-знаходження робочого місця на значній висоті відносно підлоги;

-підвищена чи понижена температура поверхні устаткування, матеріалів і т. д.

Виробнича санітарія - система організаційних заходів і технічних засобів, які запобігають чи зменшують дію на працюючих шкідливих виробничих факторів.

Шкідливий виробничий фактор – фактор, дія якого на працюючого в деяких умовах приводить до захворювання чи зниження працездатності. До шкідливих виробничих факторів на машинобудівних заводах відноситься:

-підвищена запиленість та загазованість повітря в робочій зоні:

-підвищена чи понижена температура;

-відносна вологість;

-барометричний тиск та степінь іонізації повітря в цій зоні;

-підвищений рівень шуму, вібрації на робочому місці;

-підвищений рівень теплових, ультрафіолетових, електромагнітних і електростатичних полів, іонізуючих випромінювань;

-відсутність та недостаток природного світла;

-недостатнє освітлення робочого місця системами штучного освітлення;

Причини нещасних випадків на підприємстві.

Організаційні:

-відсутність або неякісне проведення інструктажу та навчання, відсутність необхідної технічної документації, інструкцій по охороні праці і порушення правил техніки безпеки, а також режиму праці й відпочинку;

-незадовільна організація робочих місць; незабезпечення санітарно-гігієнічних норм праці, недостатній контроль охорони праці, порушення правил безпеки руху,технічної та лінійної експлуатації транспорту; непримінення засобів індивідуального захисту.

Державний контроль за виконанням норм і правил по техніці безпеки виконує інспекція Держтехнадзору за виконанням санітарних умов праці – Державна санітарна інспекція за нормами пожарної безпеки – Державна інспекція пожежної охорони.

Вимоги безпеки при роботі на металорізальних верстатах.

Для запобігання доторкування рук працюючих з рухаючимися пристосуваннями та інструментом при установці заготівок і знятті деталей повинні використовуватись автоматичні пристрої. При обробці заготівок, які виходять за межі устаткування, повинні бути встановлені переносні огородження та знаки безпеки по ГОСТ12.4.026-76

Стружку від металорізальних верстатів і з робочих місць треба прибирати механізованими засобами.

Для контролю розмірів оброблюваних заготівок під час роботи устаткування повинні бути спеціальні прилади, які дозволяють проводити заміри автоматично, без зняття деталей.

До виконання технологічних процесів обробки різанням допускаються особи відповідної професії та кваліфікації, які пройшли інструктаж та навчання. Навчання та інструктаж робітників, інженерно-технічних працівників та службовців безпеки праці проводять в відповідності з ГОСТ12.0.004-79.

Особи, які поступають на роботу, пов’язану з обробкою металів та їх сплавів з застосуванням ЗОР, підлягають обов’язковому попередньому і періодичному медичному огляду. Особи, які схильні до  шкіряних захворювань, а також  ті що мають інші противопокази, до роботи з ЗОР не допускаються.

Робочі яким по роду виконуваної роботи необхідно мати діло з переміщенням вантажів вантажопідйомними кранами та підйомними пристроями, повинні пройти навчання по спеціальності стропальника у відповідності з “Правилами побудови та безпечної експлуатації вантажопід’ємних кранів”, затвердженими Держтехнадзором, а також не рідше одного разу в 12 місяців проходить атестацію та мати посвідчення на право проведення цих робіт.

Захист від пилу та стружки.

Найбільш поширеним травмуючим фактором на металорізальних верстатах являються стружка та пил оброблюваного матеріалу. Для профілактики травматизму зону різання, токарних, фрезерувальних, протяжних, зубооброблювальних, відрізних, шліфувальних верстатів необхідно огороджувати.

Огородження захищають при вилітанні ЗОР, а також при поломці різального інструмента. Найбільш ефективні конструкції захисних пристроїв, суміщені з системами місцевої витяжної вентиляції та ті що забезпечують захист як від стружки так і від пилу. Ці пристрої відносяться до особливої групи захисних пристроїв - пилостружкоприймачів. Враховуючи те що особливу загрозу для порізів представляє зливна стружка, практикується зміна її форми шляхом дрібнення та завивання в спіраль. Це досягається приданням передній поверхні різця криволінійної форми, а також встановленням на передній поверхні постійних або регулюємих порогів. Стружка, попадаючи в канавку, повторює її форму і відхилюється канавкою, завивається в кільце. Якщо кільце  не зустрічає якоїсь перегороди вільному руху, то стружка завивається в спіраль. При упорі кільця стружки в перегороду вона дробиться на окремі елементи.

В розробленому технологічному процесі під час електрозварювання деталей корпусу використовується місцева витяжна вентиляція. Застосування її основане на вловлюванні шкідливих речовин, які піднімаються до верху при тепло - вологовиділеннях і любих шкідливих речовин з тепловиділеннями, які утворюють стійкий піднімаючий потік. Місцева витяжна вентиляція повинна перешкоджати їх попаданню в зону дихання робочого.

Якщо джерело виділення шкідливих речовин є довгим при малій ширині, то для їх виділення використовують панель великої довжини. Для рівномірності всмоктування таку  довгу панель складають з декількох  секцій.

При зварювальних роботах на стаціонарних робочих місцях застосовується всмоктувач у вигляді поворотної панелі, який при допомозі телескопічного пристрою може бути вертикально переміщений і повернутий на кут 360.

Робоче місце електрозварника повинно бути в чистоті і порядку, не  допускати нічого лишнього, що заважає роботі, а також в проходах і проїздах. Деталі і заготівки треба держати стійко на підкладках і стелажах, висота штабелів не повинна перевищувати півтори ширини чи півтора діаметра основи штабеля і у всіх випадках не повинна перевищувати 1 м. Зварні панелі недопустимо розміщувати біля газозварних шлангів і трубопроводів, які знаходяться під тиском, або по дільницях з високою температурою, а також поблизу кисневих балонів і ацетиленових генераторів.

Засоби індивідуального захисту при електродуговому ручному зварюванні, зона зварювання є джерелом травмування електрозварника випромінюванням і теплом зварювальної дуги і бризками розплавленого металу. Для захисту очей, шкіри, обличчя, голови та шиї зварювальника від випромінювання і бриз металу, а також часткового захисту органів дихання від безпосередньої дії виділяючихся при зварюванні парів металу, шлаку і аерозолі призначені захисні щитки. Щитки виготовляються наголовні і ручні. Щитки виготовляють випуклої форми, для того щоб вони добре захищали всі відкриті частини голови та шиї зварювальника. Для для захисту від негативного випромінювання в щитки вставляють скляні світлофільтри темно-зеленого кольору, які не пропускають випромінювання, але дозволяють бачити дугу, розплавлений метал і маніпулювати електродом для кращого формування шва. Необхідно мати на увазі, що випромінювання зварної дуги може травмувати очі робочих. Випромінювання дуги небезпечно на відстані 20 м.

Важливими засобами індивідуального захисту зварювальника є спецодяг та спецвзуття. Спецодяг виготовляється з матеріалу який захищає зварювальника від випромінювання та має протиіскрові нашивки. Для роботи зварювальник використовує фартух, який захищає від бриз особливо небезпечних при дуговій різці. Взуття повинно бути з неслизькою підошвою. Під час роботи зварювальник повинен бути з застебнутою курткою, не допускати оголення і ураження  променями дуги відкритих місць. При використанні матеріалів, які виділяють значну кількість аерозолів (кольорових металів і сталей з цинком і цинковим покриттям та ін.) застосовують підсилену вентиляцію, яка  забезпечує подачу чистого повітря до зварювальника. загальна вентиляція не завжди дає потрібного ефекту, тому застосовують засоби індивідуального захисту. Для цього використовують фільтрувальні респіратори. Необхідно відмітити, що робота з використанням респіратора викликає швидку втомлюваність робочого, тому в кожному випадку необхідно підбирати найбільш ефективний засіб захисту.

При виконанні зварювальних робіт виникають небезпечні і шкідливі виробничі фактори, які можуть привести до травми чи професійним захворюванням. Ручне дугове зварювання штучними електродами, зварювання в захисних газах, а також різка супроводжуються утворенням бриз та викидів розплавленого металу, ультрафіолетовим, видимим і інфрачервоним випромінюванням, виділення шкідливих речовин, підвищеним рівнем шуму та статичного навантаження на руку.

Електронебезпечність.

Електрика широко застосовується у всіх галузях народного господарства , у побуті , медицині та ін. ., тому питанням елекронебезпечності потрібно приділяти велику увагу.

Електронебезпечність – система організаційних заходів та засобів , що забезпечують  захист людей від шкідливого та небезпечного впливу електричного струму , електричної дуги , електромагнітного поля та статистичної електрики.

Електричний струм є травмонебезпечним чинником. Дія електричного струму на живий організм проявляється складно та багаточинно.  Проходячи через тіло людини , струм може викликати судорожне скорочення м’язів , у тому числі м”язів серця, що іноді призводить до припинення діяльності серця та задихання.

Під дією струму виникають складні фізико-хімічні зміни в тканинах організму та у крові людини. Відома також теплова дія електричного струму .

Всі випадки травмування людини електричним струмом звичайно поділяють на дві основні групи :поразка внутрішнього характеру , так звані “ електричні удари”  та зовнішні місцеві травми , опіки , металізація шкіри , електричні “знаки”.Можлива і комплексна дія струму  , наприклад , електричний удар та опік. Найбільшу небезпеку для життя та здоров’я людини надають внутрішні поразки – електричні удари (шок).

Прийнято вважати безпечним для людини струм силою 0,1А, а вище є смертельним .

Опір людини складається з опору внутрішніх органів та шкіряного покрову , воно коливається в дуже широких межах . При всіх проектних розрахунках приймається опір людини , рівний 1000 Ом. Найбільш небезпечним вважається струм промислової частоти ( 40-60Гц.).

Для захисту людини від поразки  електричним струмом є ціла система різноманітних методів та засобів , застосовуваних у залежності від характеру електроустановок та умов їхньої експлуатації. Усі ці засоби захисту можна поділити на дві групи : загальні засоби захисту для всіх працюючих на підприємстві , включаючи верстатників ; спеціальні засоби захисту електротехнічного персоналу.

У цехах та на ділянках із металорізальним устаткуванням застосовують як правило трифазну чотирьох провідну мережу з глухо-заземленою нейтральною точкою обмотки джерела струму напругою 220-380 В. Для такої мережі основним заходом , що забезпечує безпеку у випадку появи напруги на частинах , що не є  струмоведучими, то навмисно з'єднуються з нульовим захисним провідником металевих частин устаткування  (станин верстатів, корпусів електродвигунів , каркасів шаф, пультів керування),що можуть виявитися під напругою вище 42 В перемінного струму , тобто занулене .

Пристрої, що передбачаються на устаткуванні для з”єднання з нульовим проводом, повинні мати антикорозійне струмопровідне покриття. Принцип дії занулення складається з перетворення замикання на корпус устаткування в однофазне коротке замикання, із метою спрацювання автоматичного відключення ушкодженої установки  від мережі. Таким захистом є плавкі  запобіжники або автоматичні вимикачі, що встановлюються перед устаткуванням для його захисту від струмів короткого замикання. Час відключення устаткування від мережі , при захисті автоматичними вимикачами складає 1-2 сек.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

895. Службові листи як особливий вид довідково–інформаційних документів 166 KB
  Службові листи в системі документообігу організації. Складання та оформлення службових листів. Особливості складання службових листів. Реквізити листа та їх оформлення.
896. Программное средство анализа врожденных характеристик человека 243.5 KB
  Краткая техническая характеристика выбранного ПК и внешних устройств. Проектирование отдельных компонент программы и классов без учета языка реализации. Проверка программы в статическом режиме, и динамическая проверка, включающая контроль адекватности реакции системы на заявки пользователя и поведения системы при возникновении недопустимых ситуаций.
897. Четырехэтажный 32-квартирный жилой дом 134 KB
  Географический пункт строительства: г.Тюмень. Четырехэтажный жилой дом имеет 12 квартир 1-комнатные, 2-комнатные и 3-комнатные. На каждом этаже размещено по 3 квартиры. Здание рассчитано на проживание в нем 12 семей. Плиты перекрытия из сборных железобетонных плит.
898. Черный пиар 157.5 KB
  О происхождении российского черного пиара. Сферы применения черного пиара. Эффективность рr и коммуникативных мероприятий: проблема измерения и оценки. Оценка эффективности РR-кампаний с помощью ЕАV. Проблемные точки оценки эффективности PR.
899. Программное обеспечения информационных технологий 171 KB
  Обоснование необходимости разработки программного продукта. Уточнение структуры входных и выходных данных. Определение формы представления входных и выходных данных. Обоснование приемов программирования. Работа с ГОСТами и нормативными документами при разработке алгоритмов и оформлении технической документации.
900. Ведущие фондовые индексы 160.5 KB
  Индексы фондового рынка США. Аукцион по размещению нового выпуска без погашения старого. Погашение ГКО на аукционе по размещению бумаг, не входящих в индекс. Методы расчета индексов. Ценовой, взвешенный по рыночной капитализации композитный фондовый индекс.
901. Обзор баз данных библиотеки ПКС 171.5 KB
  Место прохождения практики Библиотека ПКС. Библиотека занимается выдачей/приемов книг и учебников для студентов, а также ведет учет выдачи/приема. Изучение различных баз данных, на примере одного из видов баз данных - MS Access.
902. Теория эволюции 464.5 KB
  Представления о живой природе в древнем мире и средние века. Трансформизм как этап в истории биологии. Дарвин о формах, закономерностях и причинах изменчивости. Мутации как основной материал для эволюционного процесса. Внутривидовые отношения как форма борьбы за существование и как фактор естественного отбора.
903. Производственная логистика 78 KB
  Сущность и задачи производственной логистики. Типы организации производства. Система планирования в потребности в материалах. Система точно в срок и микро логистическая система капвап. Методы выравнивания производства