12062

Проблеми та перспективи розвитку валютних операцій в АКБ «Фінанси та кредит» та у банках України

Дипломная

Банковское дело и рынок ценных бумаг

Вступ Актуальність обраної теми полягає в тому що валютні операції банків займають важливе місце серед статей прибутку сучасного банку але питання здійснення зазначених операцій є досить складним і потребує детального вивчення. Сьогодні банк може запропонувати кл

Украинкский

2013-04-23

411 KB

6 чел.

Вступ

Актуальність обраної теми полягає в тому, що валютні операції банків займають важливе місце серед статей прибутку сучасного банку, але питання здійснення зазначених операцій є досить складним і потребує детального вивчення. Сьогодні банк може запропонувати клієнту до 200 видів різноманітних банківських продуктів і послуг. Широка диверсифікація операцій дозволяє банкам зберігати клієнтів і залишатися рентабельними навіть при надто несприятливій господарської  кон’юнктурі. Але далеко не всі банківські операції повсякденно присутні і використовуються в практиці конкретного банківського закладу (наприклад, виконання міжнародних розрахунків чи трастові операції ).

Дана робота ставить на меті розглянення саме валютних операцій, необхідність їх здійснення, їх місце серед інших банківських операцій. Велика увага приділяється законодавчому регулюванню, щодо операцій, здійснюваних банками з валютними цінностями як на національному, так і на міжнародному рівні.

Предметом дослідження є процес управління валютними операціями у банку.

Об’єктом дослідження є особливості організації управління валютними операціями в банку.

Завдання полягає в аналізі літератури, періодичних видань, наукових журналів, статистичних збірників, досліджень вітчизняних та зарубіжних фахівців з проблематики управління валютними операціями. Цей аналіз потрібен для з’ясування сучасних процесів, які відбуваються в Україні у сфері валютного регулювання та контролю, з’ясуванні місця Національного банку  України та банків в регулюванні цих процесів. Також, аналіз ставить на меті пошук перспективних напрямків покращення механізму валютного регулювання та контролю.


Розділ 1. Організація валютних операцій комерційного банку

  1.  Валютний ринок та його структура

Успішний розвиток валютних відносин можливий за умови існування особливого ринку, на якому можна вільно продати та купити валюту. Без такої можливості економічні контрагенти просто не змогли б реалізувати свої валютні відносини - не мали б іноземної валюти для здійснення своїх зовнішніх зобов'язань, не могли б перетворити одержану інвалютну виручку в національні гроші для виконання своїх внутрішніх зобов'язань. Такий ринок заведено називати валютним.  

Проте на валютному ринку купують і продають валюту не тільки для здійснення платежів, а й для інших цілей: для спекулятивних операцій, операцій хеджування валютних ризиків тощо. Причому ці операції набувають все ширшого розмаху, що виводить валютний ринок за межі простого придатка до міжнародних розрахунково-платіжних відносин і надає йому статусу відносно самостійної економічної структури.

За своїм економічним змістом валютний ринок - це сектор грошового ринку, на якому урівноважуються попит і пропозиція на такий специфічний товар, як валюта.  

За своїм призначенням і організаційною формою валютний ринок - це сукупність спеціальних інститутів та механізмів, які у взаємодії забезпечують можливість вільно продати-купити національну та іноземну валюту на основі попиту та пропозиції.

Валютний ринок має всі атрибути звичайного ринку: об'єкти і суб'єкти, попит і пропозицію, ціну, особливу інфраструктуру та комунікації тощо.  

Об'єктом купівлі-продажу на цьому ринку є валютні цінності, іноземні - для резидентів, коли вони купують чи продають їх за національну валюту, та національні - для нерезидентів, коли вони купують чи продають ці цінності за іноземну валюту. Оскільки на ринку одночасно здійснюють операції обох цих видів, то об'єктом купівлі-продажу водночас виступають національні та іноземні валютні цінності.

Суб'єктами валютного ринку можуть бути будь-які економічні агенти (юридичні та фізичні особи, резиденти і нерезиденти) та посередники, насамперед банки, брокерські компанії, валютні біржі, які "зводять" продавців і покупців валюти та організаційно забезпечують операції купівлі-продажу.  

Спільним для всіх суб'єктів валютного ринку є бажання одержати прибуток від своїх операцій. Одни з них одержують прибуток (або збиток) безпосередньо після завершення відповідної операції, наприклад спекулянти; інші прибуток одержують згодом, після завершення подальших господарських операцій, оплачених купленою на ринку валютою, наприклад підприємці.

За характером виконуваних операцій і ступенем їх ризику суб'єктами валютного ринку є:

  •  підприємці, які купують і продають валюту для забезпечення своєї комерційної діяльності (імпортери, експортери);
  •  інвестори, які вкладають свій чи позичений капітал у валютні цінності з метою одержання процентного доходу;
  •  спекулянти, які постійно купують-продають валюту задля одержання доходу від різниці в її курсі; професійними спекулянтами є валютні дилери. Ними можуть бути юридичні та фізичні особи;
  •  хеджери, які здійснюють операції на валютному ринку для захисту від несприятливої зміни валютного курсу;
  •  посередники: банки, брокерські контори, біржі тощо.

Провідне місце серед посередників валютного ризику займають банки. Оскільки вони ведуть рахунки (національні й інвалютні) та мають розвинуті системи телекомунікацій, їм дуже зручно виконувати доручення клієнтів з купівлі-продажу валюти. Тому банки постійно торгують валютою всередині країни і за її межами як безпосередньо один з одним, так і через валютні біржі. Торгівлю вони, ведуть за свої кошти і за кошти клієнтів. Для цього банки повинні одержати ліцензію від свого центрального банку.

Попит і пропозиція на валютному ринку мають ту особливість, що об'єктом та інструментом купівлі-продажу тут є гроші різної національної належності. Тому попит на іноземну валюту одночасно є пропозицією національної валюти, а пропозиція іноземної валюти є одночасно попитом на національну валюту. Проте коли мова йде про національні валютні ринки, то під попитом мається на увазі попит на іноземну валюту як бажання купити певну її суму, а під пропозицією - пропозиція іноземної валюти як бажання продати певну її суму.

Ціною на валютному ринку є валютний курс. Він являє собою ціну грошової одиниці даної валюти в грошових одиницях іншої валюти. Валютний ринок має власну інфраструктуру і широко розвинуту систему сучасних комунікацій, що забезпечують оперативний зв'язок між усіма суб'єктами ринку не тільки в межах окремих країн, а й у світовому масштабі.

Валютний ринок має свою структуру, яка включає національні (місцеві) ринки, міжнародні ринки та світовий ринок. Вони розрізняються за масштабами і характером валютних операцій, кількістю валют, що продаються-купуються, рівнем правового регулювання тощо.  

Національні валютні ринки існують у більшості країн світу, вони обмежуються економічним простором конкретної країни і регулюються її національним валютним законодавством. Міжнародні валютні ринки сформувалися у країнах, в яких до мінімуму зведені обмеження на валютні операції (валютні обмеження). Такі ринки регулюються скоріше за все міждержавними угодами, домовленостями самих учасників цих ринків, традиціями. Розміщуються вони переважно у містах із вдалим географічним положенням та з великою концентрацією транснаціональних банків, небанківських фінансових структур, комерційних компаній, яким потрібно здійснювати платежі на широких просторах світового ринку. Це, зокрема, Лондон, Нью-Йорк, Париж, Цюріх, Франкфурт-на-Майні, Сан-Франциско, Торонто, Токіо, Сінгапур, Гонконг та ін.

Розвиток новітніх засобів телекомунікацій та інформаційних технологій дає можливість поєднати окремі міжнародні ринки в єдиний світовий валютний ринок, який здатний функціонувати практично цілодобово. Це забезпечується географічним розміщенням окремих ринків: з початком доби відкриваються азіатські ринки Токіо, Гонконгу, Сінгапура, після їх закриття починають працювати ринки європейські - Франкфурта, Парижа, Лондона, а під кінець їх роботи відкриваються ринки американського континенту - Нью-Йорка, Лос-Анджелеса тощо. Завдяки цьому будь-який суб'єкт валютного ринку може в будь-який час доби купити-продати валюту, оперативно зв'язавшись з відповідним міжнародним центром валютної торгівлі. Щоденні обороти світового валютного ринку перевищують декілька трильйонів доларів США і швидко збільшуються, що свідчить про величезні розмахи валютних потоків на світовому ринку.

Валютний ринок можна класифікувати і за іншими критеріями:

  •  за характером операцій: ринок конверсійних операцій; ринок депозитно-кредитних операцій;
  •  за територіальним розміщенням: європейський, північноамериканський, азіатський та ін.;
  •  за видами конверсійних операцій: ринок ф'ючерсів, ринок опціонів тощо;
  •  за формою валюти, якою торгують: ринок безготівкових операцій, ринок готівки.

Ринок конверсійних операцій є найтиповішим для валютного ринку взагалі, його ключовим елементом. На цьому ринку купівля-продаж здійснюється в традиційній формі, переважно на еквівалентних засадах шляхом обміну рівновеликих цінностей, представлених різними валютами. Якраз на цьому ринку складаються умови для формування зовнішньої ціни грошей - їх валютного курсу.

Ринок депозитно-кредитних операцій - це досить специфічний сектор валютного ринку, на якому купівля-продаж валюти має умовний характер, що проявляється в залученні банками інвалюти на депозитні вклади на узгоджені строки та в наданні банками інвалютних позичок на різні строки. На відміну від ринку конверсійних операцій на цьому ринку ціна валюти формується у вигляді процента.

Валютний ринок виконує певні функції, в яких виявляється його призначення й економічна роль. Основними його функціями є:

  •  забезпечення умов та механізмів для реалізації валютної політики держави;
  •  створення суб'єктам валютних відносин передумов для своєчасного здійснення міжнародних платежів за поточними і капітальними розрахунками та сприяння завдяки цьому розвитку зовнішньої торгівлі;
  •  забезпечення прибутку учасникам валютних відносин;
  •  формування та урівноваження попиту і пропозиції валюти і регулювання валютного курсу;
  •  страхування валютних ризиків;
  •  диверсифікація валютних резервів.

Названі функції реалізуються через виконання суб'єктами ринку широкого кола валютних операцій. Стан кон'юнктури валютного ринку виявляється у зміні співвідношення між попитом і пропозицією окремих валют, що, у свою чергу, є ключовим чинником впливу на валютний курс. Тому чинники, що визначають кон'юнктуру валютного ринку, одночасно є і чинниками зміни валютного курсу.

Питання валютно-курсової політики України завжди перебувають у центрі уваги уряду, банків, населення країни. Проте вони й досі залишаються не розв'язаними, складними і дискусійними, передусім через невизначеність шляхів здійснення цієї політики в умовах перехідної економіки.

  1.  Валютний курс та фактори, що на нього впливають

Валютний курс – співвідношення між грошовими одиницями двох країн, яке використовується для обміну валют при здійсненні валютних та інших економічних операцій.

Як будь-яка ціна, валютний курс відхиляється від вартісної основи - паритету купівельної спроможності валют - під впливом попиту та пропозиції валюти. Співвідношення такого попиту та пропозиції залежить від багатьох чинників, які відображають зв'язок валютного курсу з іншими економічними категоріями - вартістю, ціною, грошима, процентом, платіжним балансом та ін.  

Розрізняють кон'юнктурні та структурні (довгострокові) чинники, які впливають на валютний курс. Кон'юнктурні чинники пов'язані з коливаннями ділової активності, політичної та військово-політичної обстановки, з чутками (іноді ажіотажними), здогадками та прогнозами.

Поряд з кон'юнктурними чинниками, вплив яких важко передбачити, на попит та пропозицію валюти, тобто на динаміку її курсу, впливають і відносно довгострокові тенденції, які визначають стан тієї чи іншої національної грошової одиниці у валютній ієрархії. Серед цих чинників можна назвати такі:

  1.  Зростання національного доходу. Цей чинник зумовлює підвищений попит на іноземні товари, водночас товарний імпорт може збільшувати відплив іноземної валюти.
  2.  Темпи інфляції. Співвідношення валют за їх купівельною спроможністю (паритет купівельної спроможності) є своєрідною віссю валютного курсу, тому на валютний курс впливають темпи інфляції. Чим вищі темпи - інфляції в країні, тим нижчий курс її валюти, якщо не протидіють інші фактори. Таку тенденцію звичайно можна простежити в середньо- та довгостроковому плані. Вирівнювання валютного курсу, приведення його у відповідність з паритетом купівельної спроможності відбуваються в середньому протягом двох років.
  3.  Стан платіжного балансу. Активний платіжний баланс сприяє підвищенню курсу національної валюти, бо при цьому збільшується попит на неї з боку зовнішніх боржників. Пасивний платіжний баланс породжує тенденцію до зниження курсу національної валюти, тому що боржники продають її на іноземну валюту для погашення своїх зовнішніх зобов'язань. У сучасних умовах зріс вплив міжнародного руху капіталів на платіжний баланс і відповідно на валютний курс, оскільки конкурентом валютного ринку є ринок цінних паперів - акцій, облігацій, векселів, короткострокових депозитів.

У країнах, що розвиваються, ринок цінних паперів може гальмувати зростання курсу іноземної валюти, відволікаючи вільну грошову готівку від обміну на ВКВ.

  1.  Різниця процентних ставок у різних країнах. Вплив цього фактора на валютний курс зумовлюється двома основними обставинами. По-перше, зміна процентних ставок у країні впливає за інших рівних умов на міжнародний рух капіталів, насамперед короткострокових. Підвищення процентної ставки стимулює приплив іноземних капіталів, а її зниження заохочує відплив капіталів, у тому числі і національних, за кордон. По-друге, процентні ставки впливають на операції валютних ринків та ринків позичкових капіталів.
  2.  Діяльність валютних ринків та спекулятивні валютні операції. Якщо курс якої-небудь валюти має тенденції до зниження, то фірми та банки завчасно продають її на більш стійкі валюти, що погіршує позиції ослабленої валюти. Валютні ринки швидко реагують на зміни в економіці та політиці, на коливання курсових співвідношень. Тим самим вони розширюють можливості валютної спекуляції та стихійного руху "гарячих" грошей.
  3.  Ступінь використання певної валюти на євроринку і в міжнародних розрахунках. Наприклад, той факт, що 60-70% операцій євробанків виконується в доларах, визначає масштаби попиту на цю валюту та її пропозицію. На курс валюти впливає і ступінь її використання в міжнародних розрахунках.
  4.  Ступінь довіри до валюти на національному та світовому ринках. Вона визначається станом економіки та політичною обстановкою в країні, а також розглянутими вище чинниками які впливають на валютний курс, причому дилери враховують не лише темпи економічного зростання, інфляції, рівень купівельної спроможності валюти, співвідношення попиту та пропозиції валюти, а й перспективи їх динаміки.
  5.  Валютна політика. Співвідношення ринкового та державного регулювання валютного курсу впливає на його динаміку. Формування валютного курсу на валютних ринках через механізм попиту та пропозиції валюти, як правило, супроводжується різкими коливаннями курсових співвідношень. На ринку складається реальний валютний курс - показник стану економіки, грошового обігу, фінансів, кредиту та ступеня довіри до певної валюти. Державне регулювання валютного курсу спрямоване на його підвищення або зниження виходячи з завдань валютно-економічної політики.
  6.  Ступінь розвитку фондового ринку, який є конкурентом валютному ринку. Фондовий ринок може залучати іноземну валюту безпосередньо, а також "відтягувати" кошти в національній валюті, які могли б бути використані на валютному ринку для купівлі іноземної валюти.

Коливання валютного курсу впливають на співвідношення експортних та імпортних цін, конкурентоспроможність фірм, прибуток підприємств. Різкі коливання валютного курсу посилюють нестабільність міжнародних економічних, зокрема валютно-кредитних та фінансових, відносин, викликають негативні соціально-економічні наслідки, втрати одних та виграші інших країн.

При зниженні курсу національної валюти, якщо не протидіють інші чинники, експортери або отримують експортну премію при обміні вирученої іноземної валюти, яка подорожчала, на національну валюту, яка подешевшала, або мають можливість продавати товари за цінами, нижчими від середньосвітових. Але одночасно зниження курсу національної валюти впливає на подорожчання імпорту, що стимулює зростання цін у країні, скорочення ввезення товарів та споживання або розвиток національного виробництва товарів замість імпортних. Зниження валютного курсу скорочує реальну заборгованість у національній валюті та збільшує тягар зовнішніх боргів, виражених в іноземній валюті. Невигідним стає вивезення прибутків, процентів, дивідендів, які одержують іноземні інвестори у валюті країн перебування. Ці прибутки реінвестуються або використовуються для закупівлі товарів за внутрішніми цінами і наступного їх експорту.

При підвищенні курсу національної валюти внутрішні ціни стають менш конкурентоспроможними, ефективність експорту знижується, що може призвести до стагнації експортних галузей національного виробництва. Імпорт, навпаки, розширюється. Стимулюється приплив у країну іноземних та національних капіталів, збільшується вивезення прибутків на іноземні капіталовкладення. Зменшується реальна сума зовнішнього боргу, вираженого в обезціненій іноземній валюті.

Розходження динаміки курсу та купівельної спроможності валюти впливає на розвиток міжнародних економічних відносин. Якщо внутрішнє інфляційне знецінення грошей випереджає зниження курсу валюти, то за інших рівних умов заохочується імпорт товарів з метою їх продажу на національному ринку за високими цінами. Якщо зовнішнє знецінення валюти випереджає внутрішнє, яке викликається інфляцією, то виникають умови для валютного демпінгу - масового експорту товарів за цінами, нижчими від середньосвітових з метою витіснення конкурентів на зовнішніх ринках.

Наслідки коливань валютного курсу залежать від валютно-економічного потенціалу країни, її експортної квоти, позиції в міжнародних економічних відносинах. Валютний курс є об'єктом боротьби між країнами, національними експортерами та імпортерами, джерелом міждержавних незгод.

Обмінний курс гривні залежить від трьох основних чинників:

  1.  співвідношення рівнів внутрішніх та зовнішніх цін. За інших рівних умов підвищення внутрішніх цін відповідно до теорії паритету купівельної спроможності призводить до здешевлення національної валюти, тобто до підвищення її курсу по відношенню до інших валют;
  2.  характеру та інтенсивності торговельних потоків. Втрата або значне зменшення обсягів експортних ринків призводить до скорочення експорту, збільшення дефіциту платіжного балансу та знецінення національної валюти, що, в свою чергу, при конкурентоспроможності товарів на світових ринках створює умови для збільшення обсягів експорту, скорочення дефіциту платіжного балансу та подорожчання національної валюти;
  3.  інтенсивності перетоку капіталів. Підвищення відсоткових ставок на внутрішньому фінансовому ринку сприяє залученню іноземного капіталу та подорожчанню національної валюти.

Встановлення і використання офіційного обмінного курсу гривні до іноземних валют здійснюється відповідно до Порядку, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року N 496. Національний банк України встановлює офіційний курс гривні до іноземних валют, міжнародних рахункових одиниць (СДР, євро тощо), який використовується резидентами України та нерезидентами для всіх видів платіжно-розрахункових операцій в іноземних валютах, у тому числі з бюджетом і митницею, для бухгалтерського обліку цих операцій та при аналізі зовнішньоекономічної діяльності.

НБУ вніс зміни до положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют і курсу банківських металів, прив'язавши офіційний курс гривня-долар до курсу на міжбанківському ринку. Відповідна постанова НБУ була зареєстрована в Міністерстві юстиції України і набрало чинності 28 листопада 2008 року (Додаток А).

Офіційний обмінний курс гривні до долара США встановлюється як середньозважений курс між курсами за операціями уповноважених комерційних банків на міжбанківському валютному ринку. Крім того, може враховуватися співвідношення попиту та пропозиції на іноземну валюту на валютному ринку України, стан міжнародних ринків іноземних валют та платіжного балансу країни, зміна обсягів валютних резервів НБУ та динаміка основних макроекономічних чинників.

Офіційні обмінні курси гривні до інших вільно конвертованих іноземних валют, які широко використовуються для здійснення платежів за міжнародними операціями та продаються на головних валютних ринках світу, розраховуються на підставі встановленого офіційного курсу гривні до долара США та фіксингу Європейського центрального банку і поточних крос-курсів відповідних валют до долара США на міжнародних валютних ринках.

Офіційні обмінні курси гривні до вільно конвертованих валют, які обмежено використовуються для здійснення платежів за міжнародними операціями та не продаються на головних валютних ринках світу, а також до неконвертованих іноземних валют встановлюються через крос-курси, розраховані на підставі офіційного курсу гривні до долара США та курсів національних валют до долара США, встановлених центральними банками держав СНД та Балтії, а також поточних крос-курсів відповідних валют до долара США на міжнародних валютних ринках, які публікує газета „Financial Times”.

Схоже, долар знов почав займати лідируючі позиції в світовій торгівлі, розумах фінансистів і гаманцях простих громадян. Глобальна криза, що розвертається, показує, що саме цій валюті віддають перевагу інвестори, а значить, всі останні регіональні грошові одиниці втрачають у вазі проти долара. В найближчому майбутньому ця тенденція збережеться, тому американський долар, швидше за все, залишиться найбільш відповідною валютою для інвестицій.

Щоб відповісти на питання, чому зміцнюється "зелений", повернемося всього на два місяці назад - 15 вересня найбільший американський інвестбанк Lehman Brothers звернувся до суду із заявою про банкрутство і з проханням про захист від кредиторів. Банкрутство Lehman Brothers стало шоком, який обрушив усі ринки, що розвиваються. Річ у тому, що цей американський банк був найважливішим гравцем на ринку своєрідних коштовних паперів - кредитних дефолтних свопів (Cds/cdx) - страховок від банкротства емітентів єврооблігацій і позичальників синдикованих кредитів.

Фактично, із смертю Lehman Brothers інвестори втратили страховку всіх позицій, відкритих на ринках, що розвиваються. Це і стало початком глобального результату капіталів. Більшість країн Східної Європи, Африки і Азії утримують свої валюти в прив'язці до долара, тому нескладно здогадатися, куди поверталися засоби - гроші бігли в економіку США. Хедж-фонди прагнули погасити свою заборгованість перед американськими інвестбанкамі, в яких позичали гроші на інвестиційні проекти. Так само діяли і найбільші банки Євросоюзу і Британії, що займали долари у своїх американських колег для інвестицій в ринки, що розвиваються. Тепер, коли долар треба віддавати, ціни на євро і фунт падають.

Вітчизняний валютний ринок в жовтні пережив спочатку девальвацію гривни на 45%, а потім - і її ревальвацію на 25%: якщо до 28 жовтня курс гривни до долара зашкалював за відмітку 7,25 грн../$1, то вже до 1 листопада Нацбанк підняв гривну до 5,88 грн../$1. Глава Національного банку Володимир Стельмах до цих пір так і не дав відповіді на питання, що цікавить всіх - "А що, власне, це був за фортель?". З Інститутською прозвучали якісь невиразні натяки на брак валюти на погашення зовнішніх позик наступного року і на необхідність зупинити імпорт, який перевищив всякі розумні межі. У відповідь Центробанк отримав паніку населення, стрімкий відтік гривневих і валютних вкладів з банківської системи і подальший дефіцит валюти в обмінних пунктах.

Купити сьогодні валюту в банках непросто. Для оплати кредитів банки продають її з комісією 2-2,5% суми обміну. На "чорному" ринку курс долара вже піднявся до рівня 6,1-6,2 грн../$1. По такому ж курсу перераховують американську валюту і інтернет-магазини.

Причини валютного дефіциту лежать на поверхні: банкам не вистачає грошей на проведення платежів. Для того, щоб збити ажіотажний попит на американську валюту, Нацбанк повторює практику початку року, коли банки були посаджені на голодний пайок і не могли купувати валюту. Зараз ми можемо спостерігати рімейк весняних подій: на кореспондентських рахунках банків знаходиться близько 15 млрд. грн., тоді як об'єм обов'язкових резервів на 1 листопада складав 12,7 млрд. грн.

Таким чином, банкам не вистачає гривни для здійснення масштабних платежів, тому вони не можуть купувати велику кількість валюти на міжбанку. Крім того, Нацбанк зараз не продає своїм підопічним долари і євро з резервів. "Політика грошового дефіциту, з одного боку, стримує кредитування, а з іншою - зменшує попит банків і клієнтів на валюту" - пояснює голова правління Укрсоцбанку Борис Тімонькин. Банкір відзначає, що Нацбанк не може активно використовувати $4,5 млрд. кредитних засобів МВФ для підтримки курсу гривни. Продаючи долари з резервів, Нацбанк вимиває з системи гривну, яка і так швидко покидає банки через відтік вкладів. Тому, щоб не допустити проблем з виконанням банками платежів, Нацбанк повинен всіляко мінімізувати витрачання засобів МВФ: гроші отримують переважно ті банки і суб'єкти господарювання, яким личить термін розплачуватися по зовнішніх позиках.

Банкіри чекають, що ситуація уповільненого гривневого дефіциту збережеться на валютному ринку до кінця 2008 року.

1.3. Поняття валютних операцій та їх класифікація

Під валютними операціями звичайно розуміють будь-які платежі, пов'язані з переміщенням валютних цінностей між суб'єктами валютного ринку.

Таким чином, валютні операції – це операції:

  •  пов’язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком тих, що здійснюються між резидентами у валюті України;
  •  пов’язані з використанням валютних цінностей у міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов’язань, предметом яких є валютні цінності;
  •  пов’язані з ввезенням, переказуванням і пересиланням по території України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за кордон валютних цінностей.

Класифікацію валютних операцій наведено на рисунку 1.1.

Розглянемо докладніше кожну групу операцій, що відносяться до валютних.

Конверсійні операції:

  •  угоди з негайною поставкою типу “today”, “tomorrow”, “spot”;
  •  строкові угоди: форвардні, ф’ючерсні, опціонні;
  •  угоди типу swap”;
  •  валютний арбітраж: просторовий, часовий, конверсійний валютний.

Кореспондентські відносини з іноземними банками:

  •  встановлення прямих кореспондентських відносин з іноземними банками;
  •  самостійне відкриття банком рахунків для міжнародних розрахунків з іноземними банками;
  •  досягнення домовленості про порядок і умови ведення банківських операцій по міжнародних розрахунках;
  •  робота через кореспондентські рахунки Центру міждержавних розрахунків НБУ або через кореспондентські рахунки уповноважених банків;
  •  встановлення кореспондентських відносин і здійснення міжнародних банківських операцій з іноземними банками через кореспондентські рахунки Центру міжнародних розрахунків НБУ або уповноважених банків.

Відкриття та ведення валютних рахунків:

  •  відкриття валютних рахунків юридичним особам (резидентам і нерезидентам), фізичним особам;
  •  нарахування процентів по залишках на рахунках;
  •  надання овердрафтів (особливим клієнтам згідно з рішенням керівництва банку);
  •  надання виписок у міру здійснення операції;
  •  оформлення архіву рахунку за будь-який проміжок часу;
  •  виконання операцій з розпорядження клієнтів відносно коштів на їхніх валютних рахунках (оплата наданих документів, купівля та продаж іноземної валюти за рахунок коштів клієнтів);
  •  списання сум, передбачених законодавством;
  •  контроль експортно-імпортних операцій.

Неторгові операції:

  •  купівля та продаж готівкової іноземної валюти і платіжних документів в іноземній валюті;
  •  інкасо іноземної валюти та платіжних документів в іноземній валюті;
  •  випуск та обслуговування пластикових карток клієнтів;
  •  купівля (оплата) дорожніх чеків іноземних банків;
  •  оплата грошових акредитивів і виставлення аналогічних акредитивів;
  •  організація роботи і порядку проведення операцій в обмінних пунктах.

Операції із залучення та розміщення валютних коштів:

  •  кредитні;
  •  депозитні;
  •  з цінними паперами;
  •  лізингові;
  •  форфейтингові;
  •  факторингові.

Валютні операції здійснюються на внутрішньому і міжнародному ринках. На внутрішньому ринку – з резидентами України у межах, встановлених нормативними актами Національного банку України. На міжнародному ринку – з нерезидентами у межах, встановлених нормативними актами НБУ.

Валютні операції поділяються на активні і пасивні операції. Пасивні операції – створення валютних резервів в іноземній валюті та прийом депозитів в іноземній валюті:

  •  продаж за іноземну валюту цінних паперів, емітованих резидентами України і номінованих у національній валюті (включаючи власні цінні папери банку);
  •  отримання кредитів в іноземній валюті від інших уповноважених банків.

Активні операції – використання створених валютних резервів:

  •  видача кредитів в іноземній валюті;
  •  купівля за іноземну валюту цінних паперів, номінованих у національній валюті.

Здійснення валютних операцій вимагає спеціальної ліцензії НБУ. Існує два види ліцензій на проведення валютних операцій: індивідуальна та генеральна.

Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення  разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.

Одержання індивідуальної ліцензії однією із сторін валютної операції означає також дозвіл на її здійснення іншою стороною або третьою особою, яка має відношення до цієї операції, якщо інше не передбачено умовами індивідуальної ліцензії.

Порядок надання Генеральної ліцензії НБУ на право здійснення комерційними банками операцій з валютними цінностями. Банки – юридичні особи, які здійснюють свої операції на території України не менше ніж один рік, мають розмір статутного фонду і власних коштів, що встановлюються Національним банком України на право здійснення операцій з валютними цінностями, повинні:

1) протягом одного року не мати зауважень від органів банківського нагляду та податкової інспекції щодо виконання ними вимог чинного законодавства;

2) забезпечити відповідність проведення операцій технічним вимогам, які необхідні для здійснення саме валютних операцій (згідно з Переліком технічних вимог до комерційних банків для здійснення операцій з валютними цінностями);

3) мати в штаті фахівців, рівень освіти яких відповідає кваліфікаційним вимогам, висунутим щодо здійснення валютних операцій;

4) звернутися до відповідного регіонального управління Національного банка України за рекомендаціями на отримання ліцензії додавши до заяви такі документи:

  •  копію нотаріально посвідченого Статуту та установчих документів банку (з усіма змінами та доповненнями);
  •  перелік операцій, які банк має намір виконувати;
  •  опис структури установи та підрозділів, які здійснюватимуть валютні операції, з переліком технічних засобів, що використовуватимуться в них;
  •  довідки про керівників установи, які здійснюватимуть нагляд за операціями з валютними цінностями, та безпосередніх виконавців валютних операцій (бухгалтерів, касирів, брокерів, економістів та ін.), посвідчені нотаріально або в установленому порядку у банку копії документів, які підтверджують відповідність рівня виконавців кваліфікаційним вимогам (дипломи, сертифікати та ін.)
  •  баланси установи на останню звітну дату та звіт про прибутки та збитки;
  •  річний звіт банку;
  •  письмове підтвердження трьох іноземних банків про згоду на встановлення кореспондентських відносин (у тому разі, якщо банк має намір одержати ліцензію з правом самостійно встановлювати кореспондентські відносини з іноземними банками).

Порядок і терміни видачі ліцензій, перелік документів, необхідних для їх одержання, а також підстави для відмови у видачі ліцензій визначаються Національним банком України.

Відмова у видачі Національним банком України ліцензії може бути оскаржена в суді або арбітражному суді.

Залежно від якості наданих комерційним банком документів, технічних умов, кваліфікації керівників і виконавців валютних операцій НБУ може дозволити проведення валютних операцій.


Розділ 2. Аналіз управління валютними операціями

2.1 Фінансовий стан та результати діяльності банку

АКБ «Фінанси та кредит» створено у 1998 році. Банк виконує поставлені стратегічні і тактичні завдання, значно збільшує і розширює обсяги активних і пасивних операцій. За рахунок збільшення капіталу і приросту депозитної бази АКБ «Фінанси та кредит» нарощує обсяг кредитного портфеля. При цьому, необхідною умовою залишається підтримка на достатньому рівні ліквідності банку, якісна оцінка власних можливостей і можливостей партнерів при кредитуванні, хеджування ризиків, захист у повному обсязі довірених банку коштів клієнтів, підтримка їхнього бізнесу, формування необхідного обсягу резервів і підтвердження надійності банку як стабільного фінансового інституту.

Банк є повноправним членом Першої фондової торгової системи, асоційованим членом Міжнародної платіжної системи MasterCard International та афілійований член Міжнародної платіжної системи Visa International.

Банк є корпоративним членом УкрСВІФТ та міжнародної організації S.W.I.F.T/ SCRL.

Проаналізуємо фінансовий стан банківської установи. Основою для аналізу діяльності банку слугує балансовий звіт, у якому активи відображаються ліворуч, а зобов'язання та капітал (пасиви) — праворуч. Існує така рівність:

Активи — Зобов'язання = Капітал.

Активи й пасиви подаються у балансовому звіті в порядку зниження їх ліквідності. Щоб спростити аналіз балансу, його перетворюють у консолідований.

Основними видами аналізу балансового звіту банку є:

  •  структурний аналіз, який дає змогу оцінювати зміни у структурі активів і пасивів протягом певного часу;
  •  коефіцієнтний аналіз, за допомогою якого можна з'ясувати якісні характеристики активів і пасивів (при цьому використовують ряд коефіцієнтів).

Проаналізуємо докладніше структуру і склад капіталу банківської установи на основі фінансової звітності банку (табл. 2.1).

Таблиця 2.1

Аналіз структури капіталу АКБ «Фінанси та кредит»

Показники

2006

2007

2008

Сума, тис.грн.                 

Структура, %

Сума, тис.грн.                 

Структура, %

Сума, тис.грн.                 

Структура, %

Статутний капітал

147296,8

38,88

283113,8

54,10

942406,9

78,49

Нерозподілені прибутки

153624

40,55

145261

27,76

132465

11,03

Прибутки поточного року

77917

20,57

94964,1

18,15

125866,3

10,48

Усього капіталу

378837,8

100,00

523338,9

100,00

1200738

100,00

Як бачимо з наведеної таблиці у 2008 році капітал банку в основному сформовано за рахунок статутного капіталу, проте у попередніх роках на долю статутного капіталу припадало лише 54,1 та 38,9% у 2007 та 2008 роках. А у 2006 році основна частина капіталу припадала на нерозподілені прибутки.

Також доцільно обчислити чистий капітал, який регулюється з боку НБУ, у таблиці 2.2 наведені дані розрахунки.

Таблиця 2.2

Розрахунок чистого капіталу АКБ «Фінанси та кредит»

тис. грн.

2006

2007

2008

Основний капітал

259018,8

550218,8

889438,4

Додатковий капітал

77917

94964,1

125866,3

Відверненя

170398

102961

125182

Чистий капітал

166537,8

542221,9

890122,7

Коефіцієнтний метод дозволяє провести аналіз достатності капіталу (див. табл. 2.3).


Таблиця 2.3

Розрахунок коефіцієнтів достатності капіталу АКБ «Фінанси та кредит»

Показник

Формула

Норматив

Значення

2006

2007

2008

Коефіцієнт К1

капітал / пасиви

рекомендоване значення в межах 0,15-0,20

0,19

0,19

0,22

Коефіцієнт К2

чистий капітал / загальні активи

не менш ніж 0,04

0,04

0,10

0,14

Коефіцієнт К4

чистий капітал / зобов’язання

не менш ніж 0,25-0,3

0,05

0,12

0,18

Коефіцієнт К1 визначає рівень капіталу в структурі загальних пасивів. Рекомендовані його значення — у межах 0,15—0,20, як бачимо за аналізований період цей показник відповідав нормативному.

Коефіцієнт К2 показує співвідношення чистого капіталу і загальних активів. Значення даного показника повинно бути не меншим 0,04. Тільки у 2006 році цей показник був на рівні нижньої границі нормативу, в подальшому спостерігається його поступове збільшення.

Коефіцієнт К4 показує максимальну суму збитків, за яких капіталу, що залишився (чистий нетто-капітал), вистачить для забезпечення надійності коштів вкладників та інших кредиторів банку. Передбачається, що капітал банку повинен на 25—30% покривати його зобов'язання. Як бачимо в аналізованому періоді цей показник є меншим за нормативне значення, проте спостерігається стала тенденція до його збільшення.

Розглянемо структуру зобов’язань банку (табл. 2.4).


Таблиця 2.4

Структура зобов’язань АКБ «Фінанси та кредит»

Зобов'язання банку

2006

2007

2008

Сума,
тис. гри.

Структура, %

Сума,
тис. гри.

Структура, %

Сума,
тис. гри.

Структура, %

Коррахунки банків

987

0,03

1023

0,03

1245

0,03

Міжбанківські кредити

11796

0,41

0

0,00

52601

1,18

Кошти клієнтів до запитання

2682582

93,95

3708318

94,67

4156234

93,54

Строкові депозити

2111

0,07

22084

0,56

27155

0,61

Цінні папери власного боргу

0

0,00

0

0,00

0

0,00

Інші зобов'язання

157818

5,53

185801

4,74

206253

4,64

Усього зобов'язань

2855294

100,00

3917226

100,00

4443488

100,00

Таким чином, зобов'язання банку на більш як 90% сформовані за рахунок коштів клієнтів до запитання. Дешеві зобов'язання становлять основу ресурсної бази банку, тобто даний банк не несе значних витрат при сплаті процентів.

Частка строкових депозитів — 0,61%, а міжбанківського кредиту — 1,18%.

Отже, аналіз зобов'язань свідчить про те, що банк не має надійної бази кредитних ресурсів і наражається на великий ризик, вкладаючи такі кошти в кредити.

Розглянемо структуру активних операцій АКБ «Фінанси та кредит» (табл. 2.5).


Таблиця 2.5

Структура активних операцій АКБ «Фінанси та кредит»

Активи

 

2006

2007

2008

Відхилення
(2008-2006)

сума, тис. гри.

%

сума, тис. гри.

%

сума, тис. гри.

%

у сумі, тис. гри.

у структурі,
%

Валюта, монети

359715,50

9,25

402094,00

7,31

425630,00

6,70

65914,50

-2,55

Кошти на коррахунках у НБУ

401203,00

10,31

334270,00

6,08

345621,00

5,44

-55582,00

-4,88

Кошти на коррахунках в інших банках

754273,00

19,39

810271,00

14,74

805213,00

12,67

50940,00

-6,72

Депозити та кредити в інших банках

106710,00

2,74

132564,00

2,41

154632,00

2,43

47922,00

-0,31

Цінні папери у портфелі банку

371536,30

9,55

638106,90

11,61

645657,10

10,16

274120,80

0,61

Кредити надані, всього

1338122,00

34,40

2351512,00

42,78

3079955,60

48,45

1741833,60

14,05

Інвестиції капіталу

4752,00

0,12

8331,00

0,15

9562,00

0,15

4810,00

0,03

Нематеріальні активи

146848,00

3,77

182535,00

3,32

175452,00

2,76

28604,00

-1,01

Матеріальні активи

123944,00

3,19

213291,00

3,88

256894,00

4,04

132950,00

0,86

Інші активи

283258,00

7,28

424135,00

7,72

458610,00

7,21

175352,00

-0,07

Усього

3890361,80

100,00

5497109,90

100,00

6357226,70

100,00

2466864,90

0,00

З наведеної таблиці бачимо, що частка високоліквідних активів в загальній масі активів має сталу тенденцію до зниження, зростає лише сума наданих кредитів. Для того, щоб проаналізувати якість кредитного менеджменту розглянемо кредитний портфель банку за 2008 рік (табл. 2.6).


Таблиця 2.6

Аналіз кредитного портфелю АКБ «Фінанси та кредит» за 2008 р.

Класифікація кредитів у портфелі банку

Сума, тис. грн.

Структура, %

Коефіцієнт ризику, %

Сума резерву, тис. грн.

Стандартні

2227085,1

72,13

2%

44541,70

Під контролем

521546

16,89

5%

26077,30

Субстандартні

245110

7,94

5%

12255,50

Сумнівні

93210

3,02

50%

46605,00

Безнадійні

800,9

0,03

100%

800,90

Усього кредитний портфель

3087752

100,00

-

130280,40

З наведених даних можна зробити висновок про професіоналізм менеджерів банку, адже відсоток сумнівних та безнадійних кредитів є дуже не великим.

Розглянемо фінансовий стан банківської установи (табл. 2.7).

Таблиця 2.7

Аналіз фінансового стану АКБ «Фінанси та кредит»

Показники

Нормативне значення

Формула

2006

2007

2008

Норматив платоспроможності Н3

не менше 8%

(Капітал / Активи)*100

9,75

9,53

21,96

Норматив достатності капіталу Н4

не менше 4%

Основний капітал - Резерви на покриття кредитних ризиків / Активи *100

6,67

10,02

14,02

Норматив миттєвої ліквідності Н5

не менше 20%

(Кошти на коррахунку + каса) / Поточні рахунки * 100

28,37

19,86

18,56

Норматив загальної ліквідності Н6

не менше 100%

Активи / Зобов’язання * 100

123,03

123,71

128,14


Продовження таблиці 2.7

Показники

Нормативне значення

Формула

2006

2007

2008

Норматив співвідношення високоліквідних і робочих активів Н7

не менше 20%

Високоліквідні активи / Робочі активи * 100

77,75

46,18

39,52

Максимальний розмір ризику на одного позичальника Н8

не більше 25%

Сукупна заборгованість за позичками, міжбанківським кредитами і врахованими векселями / Капітал банку *100

1,62

0,00

3,77

Норматив максимального розміру наданих міжбанківських позик Н12

не більше 200%

Надані міжбанківські позики / Капітал банку * 100

14,67

12,60

11,09

Норматив максимального розміру отриманих міжбанківських позик Н13

не більше 300%

(Отримані міжбанківські позики + Залучені централізовані кошти) / Капітал банку * 100

43,29

49,37

40,38

З таблиці 2.7 бачимо, що всі основні нормативи знаходяться в межах рекомендованих значень. Тільки норматив миттєвої ліквідності у 2008 році не відповідає рекомендованому значенню, це пов’язано із зменшенням високоліквідних активів підприємства через направлення їх в сферу кредитування.

Загалом фінансовий стан банку можна охарактеризувати як стабільний. Щодо рекомендацій банку, то тут хотілося б відмітити про необхідність зміни політики стосовно ресурсної бази (слід вишукати більш надійні джерела ресурсів ніж поточні рахунки клієнтів).

2.2 Діяльність АКБ «Фінанси та кредит» на валютному ринку

Діяльність АКБ «Фінанси та кредит» на валютному ринку зосереджується, в основному, на операціях на міжбанківському валютному ринку, операціях по обслуговуванню торговельного обороту та неторгових валютних операціях. Загалом же поняття валютного ринку є досить широким, це економічна категорія, яка у загальному розумінні визначає систему соціально-економічних та організаційних відносин з приводу купівлі та продажу іноземних валют і платіжних документів, що виражені в іноземних валютах. Валютний ринок можна визначити також як певний механізм, через який здійснюються розрахунки в іноземній валюті. Основу цього механізму складають офіційні фінансові центри, в яких провадяться операції з купівлі-продажу валют на основі попиту та пропозиції учасників торгівлі.

Отже, валютний ринок являє собою переважно міжбанківський ринок, оскільки саме банки є установами, через які здійснюються розрахунки, та тому, що в процесі міжбанківських операцій безпосередньо формується курс валюти. Банки як учасники цього ринку обслуговують міжнародний обіг товарів та послуг, формують валютний курс під впливом попиту та пропозиції і є провідниками економічної політики держави. У діяльності комерційних банків організація та проведення міжнародних розрахунків, операції з іноземною валютою і касовому обслуговуванню клієнтури посідають важливе місце.

Оскільки світові валютні ринки обслуговують рух грошових потоків у міжнародному платіжному обороті, забезпечуючи при цьому між різними країнами рух товарів, послуг та перерозподіл капіталів, то національні валютні ринки забезпечують рух грошових потоків у середині країни та обслуговують зв’язок із світовими центрами.

Функціями валютного ринку є:

  •  обслуговування міжнародного обігу товарів, послуг та капіталів;
  •  формування валютного курсу під впливом попиту та пропозиції;
  •  утворення механізму для захисту валютних ризиків;
  •  використання державою валютного ринку як інструменту для здійснення грошово-кредитної та економічної політики.  

Операції на міжбанківському валютному ринку України дозволяється здійснювати лише суб’єктами цього ринку, до яких належать: НБУ, уповноважені банки (комерційні банки, що отримали ліцензію НБУ на здійснення операцій з валютними цінностями), уповноважені фінансові установи.

Слід зазначити, що суб’єкти ринку купують іноземну валюту для власних потреб і за дорученням клієнтів (резидентів і нерезидентів). АКБ «Фінанси та кредит» має право здійснювати операції з купівлі іноземних валют за гривні без наявності зобов’язань у цих іноземних валютах для власних потреб та за кошти, що йому належать, у межах установленого нормативного значення загальної відкритої валютної позиції.

Операції з купівлі-продажу іноземної валюти за іноземну валюту здійснюється суб’єктами ринку на міжнародних валютних ринках та на міжбанківському валютному ринку України. Суб’єкти ринку мають право здійснювати операції з купівлі іноземних валют за іноземні валюти без наявності зобов’язань у цих іноземних валютах для власних потреб за кошти, що їм належать, та за дорученням клієнтів-резидентів, які є суб’єктами господарської діяльності України, на підставі договорів комісії.

Здійснимо аналіз проведення міжбанківських операцій в АКБ «Фінанси та кредит»:  

1) Взагалі в 2008 році банк співпрацював з 216 фінансовими установами та 17 іноземними компаніями і міжнародними організаціями з 41 країни світу. Можна сказати, що у звітному році в порівнянні з минулим роком співробітництво з фінансовими установами збільшилась на 20%, а з іноземними компаніями – на 54,5% (табл. 2.8 та рис. 2.1).

2) Щодо міжнародних організацій, то співпраця АКБ «Фінанси та кредит» в 2008 році перевищила показники минулого року  на 41,4%.


Таблиця 2.8

Кількість фінансових установ, які співпрацюють з АКБ «Фінанси та кредит» за 2007-2008 рр.

Показник

01.01.2007 р., од.

01.01.2008 р. од.

Динаміка,

%

Приріст,

%

Зміна,

(+, -)

Фінансові установи

180,0

216,0

120,0

20,0

+ 36,0

Іноземні компанії

11,0

17,0

154,5

54,5

+ 6,0

Міжнародні організації

29,0

41,0

141,4

41,4

+ 12,0

Усього

220,0

274,0

124,5

24,5

+ 54,0

Рис. 2.1 Фінансові установи, що співпрацюють з АКБ «Фінанси та кредит»

Отже, можна зробити висновок, що банк намагається розширити свою співпрацю з різними фінансовими іноземними компаніями і це буде сприяти розвитку банку. Через те що широке коло зарубіжних партнерів АКБ «Фінанси та кредит» не лише демонструє його визнання як повноправного учасника світової банківські системи, але й дозволяє повністю задовольняти потреби банку, пов’язані з їхньою діяльністю.

Розглянемо ще операції пов’язані з вкладами АКБ «Фінанси та кредит» в банки Європи та США:

1). Взагалі протягом 2008 року в банку активно здійснювалися міжбанківські операції на світовому ринку. Оскільки обсяги депозитів, розміщених в першокласних банках Європи та США, збільшилися майже вдвічі та склали 2,6 млрд. грн., що в порівнянні з минулим роком більше на 52,9% (або на 0,9 млрд. грн.) (табл. 2.9 та рис. 2.2).

2). Вклади в російських  рублях збільшилися на  8,5%, що на 0,5 млрд. грн. більше, ніж показники минулого року. Найменше депозитів спостерігалося в євро – 0,4 млрд. грн., тобто їх кількість зменшилась на 33,3%, або на 0,1 млрд. грн..

Таблиця 2.9 

Депозити АКБ «Фінанси та кредит», які розміщені в банках Європи та США

Показник

01.01.2007,

млрд. грн.

01.01.2008,

млрд. грн.

Динаміка,

%

Приріст,

%

Зміна

(+, -)

Долар США

1,7

2,6

152,9

52,9

+ 0,9

Євро

0,3

0,4

133,3

33,3

+ 0,1

Російський рубель

5,9

6,4

108,5

8,5

+ 0,5

Рис. 2.2 Депозити АКБ «Фінанси та кредит» в іноземних банках

Отже, АКБ «Фінанси та кредит» активно здійснює операції на міжбанківському валютному ринку України, а також надає своїм клієнтам повний спектр міжнародних валютних послуг: операції з купівлі-продажу валют на основі попиту та пропозиції учасників торгівлі, здійснює свої вклади в іноземні банки Європи та США.

Розглянемо динаміку здійснення валютних переказів в АКБ «Фінанси та кредит».   Відомо, що в банку успішно функціонує єдина система електронних платежів (СЕП), основою якої є власна Розрахункова палата. Взаємодія Розрахункової палати АКБ «Фінанси та кредит» з Центральною Розрахунковою палатою НБУ побудована на третій моделі обслуговування кореспондентського рахунку. Ця модель передбачає наявність у банку єдиного кореспондентського рахунку без ведення технічних рахунків філій. Розрахунковій палаті банку від імені головного банку відкрито один кореспондентський рахунок в НБУ. Філії АКБ «Фінанси та кредит» мають субкореспондентські рахунки в Розрахунковій палаті, і всі розрахунки проводяться тільки через рахунок у межах наявного залишку коштів на ньому.  

Треба сказати, що здійснення міжбанківських розрахунків через Розрахункову палату дає змогу: ефективно та раціонально використовувати тимчасово вільно ресурси; забезпечувати своєчасність розрахунків; підвищити рівень надійності розрахунків; проводити вивірку міжбанківських та внутрішньобанківських розрахунків установ АКБ «Фінанси та кредит» у централізованому порядку; здійснювати контроль за станом обов’язкових резервів; керувати грошовими потоками; проводити контроль за станом економічних нормативів.

З таблиці 2.10 видно, що розрахунки через систему електронних платежів (СЕП) були збільшені на 17,9% в порівнянні з минулим роком. також відбувалось збільшення платежів через систему «Клієнт-банк» на 32%, бо в минулому році через цю систему було проведено платежів лише на 0,91 млн. грн., а як відомо система «Клієнт-банк» призначена для роботи клієнта з банківською установою і передбачає передачу платіжних документів клієнта до банку.

Платіжні обороти через Розрахункову палату в 2007 році становили 80,8 млн. грн., а в 2008 році – 91,2 млн. грн., що на 13% більше, ніж в минулому році, а це означає, що найбільше платежів проходить через Розрахункову палату АКБ «Фінанси та кредит».

Таблиця 2.10

Показники оборотів за міжнародними розрахунками в АКБ «Фінанси та кредит»за 2007-2008 рр.

Показник

01.01.2007

млн. грн.

01.01.2008

млн. грн.

Динаміка,

%

Приріст,

%

Зміна

(+, -)

Розрахунки клієнтів через СЕП

7,80

9,2

117,9

17,9

1,4

Обслуговування кредитів та кредитних ліній

3,9

4,0

121,2

21,2

0,7

Експлуатація систем «Клієнт-банк»

0,91

1,2

132,0

32,0

0,29

Платіжні обороти через Розрахункову палату

80,8

91,3

113,0

13,0

10,5

В своїй діяльності АКБ «Фінанси та кредит» пропонує власним клієнтам здійснення міжнародних переказів за допомогою інкасо та акредитивів. Інкасо – це доручення експортера до свого банку одержати від імпортера (платника) безпосередньо або через інший банк певну суму або підтвердження (акцепт) того, що ця сума буде виплачена у встановлений термін.

Базою для проведення операцій документарного інкасо є «уніфіковані правила по інкасо» (УПІ), розроблені Міжнародною торговельною палатою і визнані банками.

Проаналізуємо інкасові операції, які здійснюються в АКБ «Фінанси та кредит».

Оскільки в даному банку відкрито 44 кореспондентських рахунків у банках далекого зарубіжжя та в 12 банках країни СНД та Балтії, то відбувається і збільшення міжнародних розрахунків. Також для здійснення операцій в Україні дев’ятьом  зарубіжним банкам в АКБ «Фінанси та кредит» відкрито 10 рахунків. Найбільші обсяги розрахунків здійснюються через ряд іноземних банків: Дойче банк, Комерц банк, Дрезднер банк, Кредит  Свісс Ферс Бостон, ЮБС АГ та у багатьох інших банках. Для оперативного безперебійного здійснення розрахунків та з метою диверсифікації ризиків у 2007 році мережу кореспондентських рахунків НОСТРО збільшено на шість рахунків.

По-перше, оборот міжнародних розрахунків АКБ «Фінанси та кредит» з інкасо у звітному році становили 45,7 млн. доларів США, а це означає, що вони збільшились в порівнянні з минулим роком на 2,7%, або на 1,2 млн. доларів США більше (табл. 2.11).

По-друге, особливо динамічно зростали обсяги розрахунків на експорт товарів та послуг, тобто вони збільшились на 2,6%, або на 0,6 млн. доларів США, бо в минулому році ці операції дорівнювали лише 22,7 млн. доларів США. Також у звітному році відбулося збільшення платежів на імпорт товарів на 0,6 млн. доларів США (2,8%).

Отже, дані показники збільшилися і це свідчить про те, що через банк більше здійснюють розрахунки на експорт товарів та послуг, ніж на імпорт.

Таблиця 2.11

Оборот міжнародних розрахунків з інкасо в АКБ «Фінанси та кредит» за 2007-2008 рр.

Показники

01.01.2007

млн. доларів США

01.01.2008 млн. доларів США

Динаміка,

%

Приріст,

%

Зміни

(+, -)

Експорт товарів та послуг

22,7

23,3

102,6

2,6

0,6

Імпорт товарів та послуг

21,8

22,4

102,8

2,8

0,6

Всього

44,5

45,7

102,7

2,7

1,2

Дослідимо здійснення розрахунків за допомогою акредитиву. Акредитив – це умовне грошове зобов’язання банку, яке виставляється на підставі доручення його клієнтами-імпортера провести платіж на платіж експортера (акцептувати його тратти) або забезпечити платіж (акцепт тратт) іншим банком у межах певної суми та у встановлені проти документів, указаних в акредитиві.

У розрахунках за зовнішньоторговельними операціями використовуються документарні акредитиви – іменні документи, що містять доручення про сплату коштів отримувачу протягом певного терміну з додержанням вказаних в ньому умов.

Застосування акредитивів у міжнародних розрахунках регулюються спеціальним документом – «Уніфікованими правилами і звичаями для документарних акредитивів» (УПДА).

Проаналізуємо зовнішньоторговельні операції з використанням документарного акредитива в АКБ «Фінанси та кредит» (табл. 2.12).

Таблиця 2.12

Аналіз розрахунків АКБ «Фінанси та кредит» за акредитивом

Показники

01.01.2007

млн. доларів США

01.01.2008 млн. доларів США

Динаміка,

%

Приріст,

%

Зміни

(+, -)

Покритий акредитив

21,0

21,2

100,9

0,9

0,2

Непокритий акредитив

10,3

10,4

101,0

1,0

0,1

Всього

31,3

31,6

101,0

1,0

0,3

На основі даних табл. 2.12 можна зробити наступні висновки:

1) Загальна сума цих операцій збільшилась в 2008 році і становила 31,6 млн. доларів США, що на 1,0% більше, ніж за показники минулого року.

2) При цьому покритий акредитив в 2007 році дорівнював 21,0 млн.

доларів США, а 2008 році – 21,2 млн. доларів США, що на 0,2 млн. доларів

США більше, ніж в минулому році.

3) Непокритий акредитив відповідно збільшився  – на 0,1 млн. доларів США, або на 1%.

Отже, із зазначеного вище можна сказати, що міжнародні розрахунки за акредитивом проводяться банком успішно і в загальній сумі зросли на 0,3 млн. доларів США. Непокритий акредитив банком проводиться менше, бо цей вид акредитива є більш ризикованим для банку, але з іншої сторони – прибутковим, бо за будь-який кредит баком нараховуються проценти.

Отже, проаналізувавши діяльність АКБ «Фінанси та кредит» на валютному ринку ми можемо констатувати, що банк постійно нарощує обсяги операцій в іноземній валюті як торговельного так і неторговельного характеру. Наступним логічним кроком, після аналізу діяльності банку по обслуговуванню торгового обороту, є  дослідження особливостей надання банком послуг неторгового характеру.

2.3 Обмінні операції з готівковою іноземною валютою

Порядок здійснення неторговельних операцій у АКБ «Фінанси та кредит» регламентується Інструкцією «Про відкриття, ведення, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валюті» від 12.11.2007 р. №492. Неторговельними операціями за поточними рахунками в іноземній валюті є такі операції:

  •  виплата іноземної валюти готівкою та платіжними документами в іноземній валюті на витрати, пов’язані з відрядженнями;
  •  здійснення обмінних операцій з іноземною валютою та платіжними документами в іноземній валюті;
  •  виплата іноземної валюти готівкою, за чеками та пластиковими картками фізичним особам (резидентам та нерезидентам);
  •  купівля платіжних документів в іноземній валюті фізичними особами;
  •  виплата авторських гонорарів і платежів за користування авторськими правами;
  •  перерахування коштів на проведення міжнародних виставок на проведення міжнародних виставок, конгресів та інших міжнародних зустрічей;
  •  оплата праці нерезидентам, які згідно з укладеними трудовими угодами працюють в Україні;
  •  перерахування коштів в іноземній валюті за навчання, лікування, патентування, сплату митних платежів, членських внесків;
  •  виплата іноземної валюти готівкою за переказами з-за кордону та переказ за межі України (пенсії, аліменти, оплата праці тощо);
  •  інші виплати та перекази в іноземній валюті, що не суперечать чинному законодавству.

Існують «Правила здійснення переказів іноземної валюти за межі України за дорученням фізичних осіб та одержання фізичними особами в Україні переказаної їм із-за кордону валюти», затверджені Правлінням НБУ від 17 січня 2001 року №18, які регулюють перекази фізичних осіб за операціями неторговельного характеру і не поширюються на перекази, що пов’язані з підприємницькою та інвестиційною діяльністю.

Розглянемо документи, які подає в банк фізична особа для здійснення переказу:

а) платіжне доручення в іноземній валюті, оформлене згідно з вимогами Положення про оформлення та подання клієнтами платіжних доручень в іноземній валюті або банківських металах, заяв про купівлю/продаж іноземної валюти до банків;

   б) документ, що ідентифікує особу (паспорт, інший документ, що замінює його).

Щоб здійснити переказ без відкриття поточного рахунку фізична особа подає працівникові банку: заяву на переказ; документ, що ідентифікує особу (паспорт, або документ, що його замінює).

Для одержання суми переказу з поточного рахунку фізична особа подає заяву на видачу готівки та документ, що ідентифікує особу. Під час здійснення переказу фізична особа в платіжному дорученні, у заяві на переказ готівки та в документах відповідних платіжних систем на відправлення переказу має зробити напис „Ця операція не пов’язана зі здійсненням підприємницької та інвестиційної діяльності” і свідчити його підписом. Ці грошові кошти, переказані в Україну із-за кордону , можуть бути виплачені фізичній особі в іноземній валюті або у гривнях на підставі її заяви.

Перекази іноземної валюти за межі України з поточних рахунків в іноземній валюті фізичних осіб-нерезидентів здійснюється в межах залишку, що є на їх рахунках. Іноземна валюта, що переказана в Україну на користь фізичних осіб-нерезидентів або резидентів, зараховується на їх поточні рахунки в іноземній валюті без обмежень сум.

Оскільки виплата іноземної валюти готівкою та платіжними документами в іноземній валюті на витрати, пов’язані з відрядженнями є неторговельною операцією за поточними рахунками в іноземній валюті, то проаналізуємо цей вид операцій в АКБ «Фінанси та кредит».

Загальна сума виплат іноземної валюти, яка пов’язана з відрядженням, на 01.01.2008 рік перевищила і становила 12,9 млн. грн., що на 13,2% більше 2007 року, із них спостерігалося зростання виплат платіжними документами в іноземній валюті –9,8 млн. грн., що на 21%, але зменшились виплати готівкою на 6% (або на 0,2 млн. грн.).  

Отже, можна сказати, що такі виплати в іноземній валюті здійснюються в більшості випадків за платіжними документами, ніж готівкою, бо це більш зручно (табл. 2.13).


Таблиця 2.13

Виплата іноземної валюти на витрати, пов’язані з відрядженням вАКБ «Фінанси та кредит» за 2007-2008 рр., млн. грн.

Показники

01.01.2007

01.01.2008

Динаміка,

%

Приріст, %

Зміни

(+, -)

Готівка в іноземній валюті

3,3

3,1

94,0

6,0

- 0,2

Платіжні документи в іноземній валюті

8,1

9,8

121,0

21,0

1,7

Всього

11,4

12,9

113,2

13,2

1,5

Розглянемо також обмінні операції АКБ «Фінанси та кредит» з іноземною валютою та платіжними документами в іноземній валюті.

До них належать:

  •  купівля/продаж готівки іноземної валюти за готівку в гривнях;
  •  купівля/продаж платіжних документів в іноземній валюті за готівку в гривнях , а також продаж і оплата платіжних документів в іноземній валюті за готівку в іноземній валюті;
  •  приймання для направлення на інкасо готівки в іноземній валюті і платіжних документів в іноземній валюті;
  •   обмін готівки в іноземній валюті однієї держави на готівку іншої іноземної держави;
  •  приймання на експертизу грошових знаків іноземних держав і платіжних документів в іноземній валюті, справжність яких викликає сумнів;
  •  видача готівки за кредитними і дебетовими картками, а також приймання іноземної валюти готівкою для зарахування фізичним особам;
  •  розмін платіжного грошового знака іноземної держави на платіжні грошові знаки тієї самої іноземної держави.

Проаналізуємо обмінні операції в АКБ «Фінанси та кредит»:

1) збільшення в 2008 році продажу валюти спостерігається по всім іноземним валютам, але  найбільше продаються російські рублі, їх було продано 12,9 млрд. гривень, що на 9,3% більше, ніж було в минулому році, в незначній кількості продавалися й долари США, їх продаж збільшився на 16,2% (320,0 млн. грн.). Найменше продавалася така валюта, як  євро: продано – 134 млн. гривень (табл. 2.14).

Таблиця 2.14.

Обсяги продажу-купівлі іноземної валюти в АКБ «Фінанси та кредит» за 2007 - 2008 рр.

Показник

01.01.2007

млн. грн.

01.01.2008

млн. грн.

Динаміка,

%

Приріст,

%

Зміна

(+, -)

ПРОДАЖ ВАЛЮТИ

Долар США

1980,00

2300,00

116,20

16,20

+ 320,00

Євро

122,00

134,00

109,80

9,80

+ 12,00

Російські рублі

11800,00

12900,00

109,30

9,30

+ 1100,00

КУПІВЛЯ ВАЛЮТИ

Долар США

670,00

800,00

119,40

19,40

+ 130,00

Євро

97,00

130,00

134,00

34,00

+ 33,00

Російські рублі

2400,00

2700,00

112,50

12,50

+ 300,00

2) Перевищення суми купівлі іноземної валюти спостерігається по всім видам валют, але найбільша її кількість виявилась знову по російських рублях і становила 2700 млн. грн., що на 12,5% більше показників минулого року. Також відбувалося збільшення купівлі доларів США на 19,4% та євро на 34%.


Розділ 3. Проблеми та перспективи розвитку валютних операцій в АКБ «Фінанси та кредит» та у банках України

3.1Шляхи поліпшення проведення валютно-розрахункових операцій в АКБ «Фінанси та кредит»

Для поліпшення валютно-розрахунковим операцій банк планує удосконалити роботу щодо обслуговування фізичних осіб пластиковими картками та дорожніми чеками міжнародних платіжних систем.

Також плануються удосконалити операції з дорожніми чеками та платіжними картками. На сьогодні діє Положення «Про впровадження пластикових карток міжнародних платіжних систем у розрахунках за товари, надані послуги та видачі готівки», затверджене постановою Правління НБУ за №37 від 24 лютого 1997р. Проте цей документ регулює питання, пов’язані з використанням в Україні карток міжнародних систем.

АКБ «Фінанси та кредит» пропонує на сьогодні наступні послуги з використанням банківських платіжних карток MasterCard International та VISA International.

Зарплатні проекти. Зарплатний проект передбачає виплату заробітної плати, премій та інших виплат соціального характеру на карткові рахунки в банку.

Корпоративні платіжні картки. Корпоративні картки є надійним і зручним засобом для оплати представницьких та витрат на відрядження в Україні та за кордоном.

Проведемо аналіз використання платіжних карток в АКБ «Фінанси та кредит» (табл. 3.1).

Таблиця 3.1

Послуги населенню АКБ «Фінанси та кредит» за 2008-прогноз на 2009 рр.

Показник

01.01.2008 тис. грн.

Прогноз на 01.01.2009

тис. грн.

Динаміка, %

Приріст,

%

Зміна

(+, -)

Платіжні картки

3181,00

7000,00

220,00

120,00

+ 3819,00

Компенсаційні виплати     жертвам нацистських переслідувань

2300,00

2600,00

113,00

13,00

+ 300,00

За рахунок розширення сфери послуг населення в 2009 році значно збільшилися доходи від здійснення операцій з пластиковими картками на 7000 тис. гривень, що на 120% більше  показників 2008 року.

Зросли доходи операцій від здійснення компенсаційних виплат жертвам нацистських переслідувань, вони становили 2600 тис. гривень, що на 13% більше 2008 року. Також банком розроблено порядок і впроваджено послугу по кредитуванню фізичних осіб – держателів пластикових карток.

         Щодо кількості платіжних карток в 2009 році, то вона становила 1094,1 тисяч одиниць, в 2008 році – 737,6 тисяч одиниць, а вже в 2004 році – 596,1 тис. один. Тобто в порівнянні з минулими роками кількість платіжних карток збільшувалася, так якщо порівняти два останніх роки, то їх кількість збільшились на 48,3% (рис. 3.1).

Рис. 3.1  Кількість емітованих АКБ «Фінанси та кредит»  платіжних карток

Проаналізуємо операції АКБ «Фінанси та кредит»  з дорожніми чеками. Дорожній чек – паперовий розрахунковий документ, що виражений в іноземній валюті та використовують як засіб міжнародних розрахунків неторговельного характеру і є грошовим зобов’язанням чекодавця виплатити зазначену в чеку суму чекодержателю (власнику), підпис якого проставляється в зазначеному компанією-емітентом місці під час продажу.

Коло операцій з чеками включає: продаж, купівлю (сплату) та інкасо. АКБ «Фінанси та кредит» здійснює продаж дорожніх чеків Томас Кук Мастер Кард у доларах США та євро. Дорожні чеки у доларах США доступні у наступних номіналах: 20, 50, 100, 500, 1000; в євро  - 50, 100, 200, з листопада 2008 року – 500. Комісія у при продажі дорожніх чеків становить 1%.

Взагалі, продаж дорожніх чеків Томас Кук здійснюється фізичними особами-резидентами та нерезидентами, а також юридичним особам-резидентам та представництвам юридичних осіб-нерезидентів. Враховуючи зміни, внесені до Положення „Про порядок здійснення операцій з чеками в іноземній валюті на території України”, затвердженого Постановою Правління НБУ від 29.12.2000р. №520 норма продажу дорожніх чеків на одну особу протягом одного дня:

  •  фізичним особам-резидентам: у пункті обміну – на суму до 1000 доларів США або еквівалент цієї суми в іноземній валюті за офіційним курсом НБУ; в операційній касі – на суму до 6000 доларів США;
  •  фізичним особам-нерезидентам: лише в операційній касі на суму до 6000 доларів США або еквівалент цієї суми в іноземній валюті за офіційним курсом НБУ.

Зазначимо, що операції з продажу дорожніх чеків здійснюється на підставі:

  •  для фізичних осіб-резидентів: паспорт громадянина України або довідки на проживання особи, яка мешкає в Україні, але не є громадянином України, та квитка або паспорта для виїзду за кордон;
  •  для фізичних осіб-нерезидентів: паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, та за наявності підтверджуючих документів про джерела походження іноземної валюти у нерезидента.

Також здійснюється продаж дорожніх чеків на відрядження за кордон юридичним особам-резидентам та представництвам юридичних осіб-нерезидентів здійснюється на підставі заявки. Ще подається доручення на отримання коштів на відрядження у операційній касі банку. Добова норма коштів на одну особу складає 300 доларів США. На транспортні витрати видається 1000 доларів США на одного працівника. Уповноважений працівник установи банку видає клієнту третій екземпляр угоди про купівлю разом із сторінкою, яка містить правила користування чеками. Другий екземпляр угоди про купівлю зберігається у документах дня установи банку. Третій пересилається ГУМР.

Проаналізуємо скільки було продано дорожніх чеків в АКБ «Фінанси та кредит» (табл. 3.2).

Таблиця 3.2

Продаж дорожніх чеків в АКБ «Фінанси та кредит» за 2008-2009 рр.

Показники

01.01.2008

тис. дол. США

01.01.2009

тис. дол. США

Динаміка, %

Приріст,

%

Зміна

(+, -)

Фізичним особам-резидентам

430,0

522,0

121,4

21,4

92,0

Фізичним особам-нерезидентам

100,0

112,0

112,0

12,0

12,0

Юридичним особам-резидентам

113,3

126,4

111,6

11,6

13,3

Юридичним особам-нерезидентам

76,2

81,1

106,4

6,4

4,9

Найбільша кількість проданих дорожніх чеків в банку спостерігається фізичним особам-резидентам, вона становить 522,0 тис. доларів США, а це на 21,4% більше ніж в порівнянні з 2008 роком.

Також спостерігається продажа цих чеків і юридичним особам, як резидентам так і нерезидентам, найбільша їх кількість була продана юридичним особам-резидентам – 126,4 тис. доларів США, що на 11,6% більше за показники минулого року.

В цілому АКБ «Фінанси та кредит» купує (сплачує) дорожні чеки Томас Кук МастерКард, Віза, Американ Експрес у доларах США та Євро. Комісія при сплаті дорожніх чеків – 2%. Готівка сплачується у повній сумі, що проставлена в чеку, і тільки власнику, зразок підпису якого є у визначеному іноземною компанією-емітентом місці.

У випадку втрати дорожніх чеків власник має звернутися до служби відшкодування компанії-емітента, або до банку, який виступає агентом по продажу дорожніх чеків компанії емітента. АКБ «Фінанси та кредит» є агентом по продажу дорожніх чеків Томас Кук МастерКард.  Дорожні чеки, які не входять до переліку, які АКБ «Фінанси та кредит» сплачує миттєво, приймаються на інкасо на умовах негайного кредитування. Операції інкасо чеків займає 2-3 дні.

3.2 Перспективи розвитку валютних операцій банків України

На жаль, наступного року перспективи курсу гривни вже не викликають оптимізму у фінансистів. Негативне торгівельне сальдо платіжного балансу за дев'ять місяців 2008 років склало $11,5 млрд. - саме на стільки об'єм імпорту перевищує об'єм експорту. Якщо раніше Україні удавалося закрити цю діру за рахунок іноземних валютних інвестицій і позик, то зараз такої можливості вже не буде.

По оцінках швейцарського банку Credit Swiss, з $103 млрд. зовнішнього боргу українських банків, підприємств і держави в 2009 році доведеться повернути близько $38 млрд. Ця сума більше резервів НБУ - золотовалютні резерви України не перевищують $35 млрд. навіть з врахуванням першого транша кредитних засобів МВФ. Навіть перший заступник глави Секретаріату Президента Олександр Шлапак погоджується з тим, що "в 2009 році курс гривни може трохи девальвувати вище 6 грн../$1". Правда, падаючі нафтові котирування вселяють надію на скорочення платежів за імпортні енергоносії.

Причиною для подальшої девальвації національної валюти стане падіння об'ємів експорту товарів металургії, хімії і машинобудування, виражене в грошах. Ціни на метал на світових ринках впали на 30-40% і обіцяють знижуватися далі. Це веде до скорочення валютної виручки, що поступає на рахунки українських компаній-експортерів. Одночасно скорочується і приплив в нашу країну прямих іноземних інвестицій. Ринок валютних позик також завмер - інвестори не хочуть ризикувати своїми грошима, розуміючи, що брак валюти на українському ринку може привести до банкротства підприємств і банків, що набрали велику кількість зовнішніх боргів.

В результаті Україні нічим покривати дефіцит валюти, який зростає разом з припливом на ринок імпортних товарів. І для підтримки стабільності гривни залишаються лише валютні резерви НБУ. Втім, чиновники стверджують, що Національний банк не витрачатиме всі резерви на стабільність курсу. "НБУ не йтиме проти тренда" - заявляє глава ради Нацбанку Петро Порошенко. Тому подальше ослабіння курсу гривни -- це всього лише питання часу.

Власне, експерти сперечаються лише з приводу темпів девальвації. Міжнародний валютний фонд вимагає від українського уряду, щоб середній обмінний курс гривни до долара наступного року досяг відмітки 7,4 грн../$1. Банкіри сподіваються, що НБУ зможе в 2009 році утримувати долар в межах 6-6,3 грн../$1.


Висновок

Міністерство фінансів пропонує Національному банку припинити продаж банкам іноземної валюти для задоволення потреб в проведенні готівкових операцій, окрім зняття валютних депозитів і погашення валютних кредитів. Про це говориться в повідомленні прес-служби Мінфіну із засланням на лист міністра фінансів Віктора Пінзеника керівництву НБУ. "Пропонується припинити продаж валюти для потреб готівкових операцій, окрім зняття валютних депозитів і погашення валютних кредитів", - цитують повідомлення Українські новіні. Міністр фінансів також пропонує Нацбанку ввести моніторинг використання банками купленою в НБУ на межбанке іноземної валюти.

Такий моніторинг, повинен включати аудит операцій з валютою для задоволення потреб імпорту; надання банками НБУ інформації про використання валюти, купленої для потреб клієнтів (погашення валютних кредитів, зняття валютних депозитів) для зіставлення об'ємів купленої і використаної на вищезгадані цілі валюти.

Мінфін вважає, що в умовах кризи такі кроки дозволять мінімізувати існуючі і потенційні фінансові проблеми банків.

Провідні економісти світу виступають за реформу банківської системи На думку провідних економістів світу, глобальна фінансова криза породила необхідність модернізації банківського регулювання, і однією з його цілей повинен стати захист реальної економіки від наслідків майбутніх банківських криз.


Список використаної літератури

  1.  Закон України № 2121-3 від 7.12.2000 р. „Про банки і банківську діяльність”
  2.  Аналіз банківської діяльності: Підручник / А.М. Герасимович, М.Д. Алексеєнко, І.М. Парасій-Вергуненко та ін.; За ред. А.М. Герасимовича. – Вид. 2-ге, без змін. – К.: КНЕУ, 2009.
  3.  Васюренко О.В. Банківський менеджмент. Київ: Видавничий центр "Академія",  2001, 320 с.
  4.  Васюренко О.В. Банківські операції. Київ: Товариство "Знання", КОО,  2001, 255 с.
  5.  Дахно І.І. Ботрук Ю.А. Міжнародна економіка. Київ: МАУП,  2004, 216 с.
  6.  Дубинский Александр "Валютный прогноз - 2009. Курс есть, валюты нет"// Деньги.ua №48(114) 27.11.2008
  7.  Ингульский Валентин "Харакири как способ антикризисной защиты Украины"// 2000, № 49, 5-11 декабря 2008
  8.  Кириченко О.А. Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності. Київ: Знання-Прес,  2004, 384 с.
  9.  Козик В.В., Панкова Л.А., Даниленко Н.Б. Міжнародні економічні відносини. Київ: Знання-Прес,  2004, 406 с.
  10.  Мороз А.М., Савлук М.І., Пуховкіна М.Ф. . Банківські операції. Київ: КНЕУ,  2004, 476 с.
  11.  Петрашко Л.П. Валютні операції: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2001. – 204с.
  12.  Примостка Л.А. „Аналіз банківської діяльності” /Монографія., К.: Либідь, 2005р
  13.  Ярема О.Г. Стан валютного ринку України // Діло, №7, 2006, с.15-20
  14.   Международные валютно-кредитные и финансовые отношения: Учебник / Под ред. Л.Н.Красавиной. - М.: Финансы и статистика, 1994.
  15.  Михайличенко С. Лібералізація валютного ринку / Вісник НБУ. - №5, 2002.
  16.  Михайличенко С. Проблеми та перспективи валютно-курсової політики в Україні / Вісник НБУ. - №2, 2000.
  17.  Мусієнко Т. Особливості валютного регулювання в Україні / Вісник НБУ. - №5, 2005.
  18.  Мусієнко Т. Проблеми валютної інтеграції України / Вісник НБУ. - №3, 2004.
  19.  Рязанова Н.С. Міжнародні фінанси: Навч. посіб. для самост. вивч. дисц. — К., 2001. — 119 с.
  20.  Федоров М.В. Валюта, валютні системи, валютні курси. Под ред. Ю.Г.Єрмолаєва.- М. ПАИМС, 1995.- 152 с.
  21.  Фінансовий словник: Понад 5000 понять і термінів. — 4-тє вид., випр. та доп. / Загородній А.Г., Вознюк Г.Л., Смовженко Т.С. — К., 2002. — 566 с.
  22.  Шаров А.Н. Конвертируемость валют. – К.: Нива, 2003 – 320 с.
  23.  Шелудько В.М. Фінансовий ринок: Навч. посіб. 2-ге вид. випр. і доп.– К.: Знання-прес., 2003. – 535 с.
  24.  www.finance.com.ua


Конверсійні операції

Інші операції

іжнародні розрахунки

Залучення та розміщення валютних коштів

Валютні операції

Кореспондентські відносини з іноземними банками

Ведення валютних рахунків

Неторгові операції

Рис. 1.1 Класифікація валютних операцій


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

58753. История. Краткий курс 1.31 MB
  Австралопитеки стали приспосабливаться к этим изменениям: выгнали животных из пещер и стали там жить стали использовать огонь сначала только поддерживали огонь заниматься охотой и пользоваться одеждой шили из шкур животных. Они размножились и стали расселяться. Те из них кто дошли до Китая стали называться синантропами. Многое не зная они стали поклоняться силам природы.
58754. Выбор изделия. Выполнение эскизов 27 KB
  Основной этап. Развитие абстрактного мышления творческой мысли Организационный этап Приветствие проверка отсутствующих сообщение темы занятия. Основной этап Ознакомление учащихся с правилами техники безопасности.
58756. Стив Джобс. Уроки лидерства 951.5 KB
  Мой новый знакомый представился Стивеном Джобсом председателем совета директоров pple Computer. В то время Стиву было двадцать пять; чуть позже в том же году когда pple стала открытой акционерной компанией его состояние оценивалось примерно в 250 млн долл. Стив любит удивлять людей поэтому до самой последней минуты не сообщает им важную информацию.