12188

ОСОБЛИВОСТІ ПОБУДОВИ ЗЛИВКІВ СПОКІЙНОЇ, КИПЛЯЧОЇ ТА НАПІВСПОКІЙНОЇ СТАЛЕЙ

Лекция

Производство и промышленные технологии

ОСОБЛИВОСТІ ПОБУДОВИ ЗЛИВКІВ СПОКІЙНОЇ КИПЛЯЧОЇ ТА НАПІВСПОКІЙНОЇ СТАЛЕЙ Особливості побудови зливка спокійної сталі Звичайна структура зливка спокійної сталі рис. 7.1 характеризується наступними основними зонами. Зона 1. Тонкий поверхневий шар що утвор

Украинкский

2013-04-24

797.5 KB

15 чел.

ОСОБЛИВОСТІ ПОБУДОВИ ЗЛИВКІВ СПОКІЙНОЇ,

КИПЛЯЧОЇ ТА НАПІВСПОКІЙНОЇ СТАЛЕЙ

Особливості побудови зливка спокійної сталі

Звичайна структура зливка спокійної сталі (рис. 7.1) характеризується наступними основними зонами.

Зона 1. Тонкий поверхневий шар, що утворився в момент зіткнення рідкого металу зі стінками виливниці, або кристалізатора. Цей шар (його часто називають "скоринка зливка") складається з дрібних, безладно орієнтованих кристалів; по хімічному складу він близький до складу рідкого металу в ковші.

Зона 2. Зона стовпчастих кристалів. Довжина і характер цієї зони визначаються складом сталі, інтенсивністю охолодження і різницею температур рідкого маткового розчину і зовнішньої охолоджуваної поверхні. У міру збільшення ширини зони стовпчастих кристалів інтенсивність передачі тепла через цей шар, що з часом товщає, падає, одночасно зменшується охолоджувальна здатність нагрітої виливниці,  починаюча виявлятися усадка зливка приводить до утворення зазору між виливницею і скоринкою зливка, що також різко погіршує умови тепловідводу. Усі  ці  фактори  характеризують перехід від другої до третьої зони.

Зона 3. Зона, яка характеризується уповільненням росту кристалів, зменшенням їхніх розмірів і деяким їхнім відхиленням нагору убік теплового центру зливка. Повільно зростаючі кристали вже не встигають «захоплювати» гази, які виділяються при кристалізації, ланцюжок цих газів захоплює із собою ліквати й у затверділому зливку залишаються відповідні сліди (Λ – образна ліквація або так називані "вуси"). Кінець кристалізації третьої зони відповідає моментові утворення по всьому периметрі зливка теплоізолюючого зазору між зливком, що застигає, і виливницею. Температура виливниці до цього моменту досягає червоного розжарювання, спрямований тепловідвід у зоні рідкого металу практично припиняється і починається поступове охолодження всієї рідкої маси металу, що залишився в центрі зливка.

1 – міст над раковиною; 2 – усадочна раковина; 3,4 – порожнечі і рихлість; 5 – безладно орієнтовані кристаліти; 6 – дрібні рівновісні кристаліти; 7, 8 – зони стовпчастих кристалітів; 9 – стовпчасті кристаліти, спрямовані до теплового центру; 10 – конус осадження

Рисунок 7.1 — Схема кристалічної структури зливка

                                          спокійної сталі

Зона 4. Зона безладно орієнтованих кристалів. Лікваційні явища, що супроводжують кристалізацію, приводять до того, що в матковому розчині, який залишився в центрі зливка, мається велике число центрів кристалізації. У результаті ця (осьова) зона зливка характеризується наявністю безладно орієнтованих рівновісних кристалів. Внаслідок усадки зливка звичайним дефектом цієї зони є осьова рихлість і V – образна ліквація.

Зона 5. Зона конуса осадження. Вона має конусоподібну форму і розташована в нижній частині зливка. Ця область являє собою конгломерат зрослих між собою кристалів, частина яких росла нагору під впливом охолоджуючої дії піддона, а частина опускалася вниз у результаті обламування кристалів другої і третьої зон, а також опускання кристалів при кристалізації осьової частини зливка. Перетинання кристалів другої зони, що ростуть у горизонтальному напрямку, і кристалів п'ятої зони, що ростуть у вертикальному напрямку, дає на розрізі зливка малюнок конуса без чітко позначеної вершини. Донна частина зливка (п'ята зона) у більшості випадків характеризується негативною сегрегацією таких домішок, як вуглець, фосфор, сірка, однак, у випадку введення в метал сильних розкислювачів і десульфураторів, які утворюють тугоплавкі оксиди і сульфіди і можуть бути центрами кристалізації (наприклад, А1 або РЗМ), у зоні конуса охолодження виявляється також підвищений вміст таких тугоплавких включень, як А2О3, СеО, СеS  і т.п.

Зона 6. Зона усадочної раковини.

Утворення усадочної раковини

Усадка сталевого зливка супроводжується, крім підвищення щільності металу, протіканням процесу газовиділення при переході з рідкого у твердий стан. Одночасно в процесі усадки міняються розміри і форма зливка. Якщо уявити собі виливницю, заповнену рідкою сталлю, то процес затвердіння останньої можна схематично, умовно розділити на ряд невеликих періодів (рис. 7.2). Протягом кожного з цих періодів твердіє конкретний шар металу, а рівень, що залишився в рідкому виді у частині зливка, трохи знижується внаслідок загальної усадки. Інтенсивність тепловідводу вниз (до піддона) і в сторони (до стінок виливниці) істотно вище, ніж нагору у навколишнє повітря. У результаті, в момент повного затвердіння зливка, його верх буде являти собою поглиблення, лунку. Це поглиблення одержало назву усадочної раковини. Форма і розташування усадочної раковини залежать від форми зливка й умов його затвердіння.

Виливниць з вертикальними стінками (рис. 7.2, а) не роблять, для зручності витягання зливків виливниці роблять або з розширенням нагору, або з розширенням знизу. У виливницях першого типу усадочна раковина виведена нагору (рис. 7.2, б), у виливницях другого типу останні порції металу твердіють не у верхній, а в осьовій частині зливка і усадочна раковина поширена на значну глибину (рис. 7.2, в).

Запропонована схема досить умовна. Насправді, процес усадки супроводжується деяким охолодженням металу також і у верхній частині зливка. У результаті цього над усадочною раковиною утворюється застиглий шар металу, іменований "мостом", а сама усадочна раковина складається з великої порожнини у верхній частині зливка і серії розташованих нижче невеликих порожнеч, називаних усадочною пористістю, або усадочною рихлістю. Причина утворення усадочної пористості і рихлості – відсутність рідкого металу для заповнення порожнеч, що утворюються при усадці зливка в останній момент його затвердіння. У тих випадках, коли металевий міст відокремлює усадочну раковину від атмосфери, вона заповнена газами, що виділяються при кристалізації. Головною складовою частиною цих газів є водень.

                                         а)                          б)                           в)

Рисунок 7.2 — Вплив форми виливниці на розташування

                             усадочної раковини в зливку

У верхній і осьовій частинах зливка знаходяться підвищені концентрації лікватів, які внаслідок гарної змочуваності ними газових пухирів концентруються на поверхні усадочної раковини і пухирях, що складають усадочну рихлість. Тому при наступній прокатці або куванні ці пухирі не заварюються або заварюються недостатньо повно. Особливо погано заварюються газові пухирі в сталі з підвищеним вмістом вуглецю, а при змісті вуглецю більш 0,5%, узагалі не заварюються. Унаслідок цього ту частину прокатаного зливка, що відповідає розташуванню зони усадочної раковини, приходиться після прокатки відрізати і повертати на переплав. Ця частина складає 10 – 15% від маси зливка.

Такі значні коливання величини обрізу (10 – 15%) визначаються складом сталі, вимогами до її якості, технологією розливання і використанням різних прийомів для зменшення величини обрізу. В основі цих прийомів лежить прагнення подовжити термін перебування металу в рідкому стані у верхній частині зливка – так, щоб рідкий метал "підпитував" порожнечі, що утворяться при усадці, і заповнював їх собою.

Оскільки в останню чергу твердіє верхня, головна частина зливка, з цією метою використовують різні прийоми для «утеплення» верхньої частини зливка. Найчастіше використовують наступні способи.

Зменшення втрат тепла шляхом використання так називаної прибуткової надставки. Прибуткова надставка може являти собою металевий корпус, футерований з середини малотеплопровідним вогнетривким матеріалом (рис. 7.3). Вона може бути виготовлена просто з вогнетривкого матеріалу без металевого корпусу. Нарешті, вона може являти собою

                                                 а)                                            б)

                а – стаціонарна; б – плаваюча

Рисунок 7.3 — Прибуткові надставки і способи їхньої установки

просто керамічний теплоізоляційний, зроблений за формою виливниці вкладиш (рис. 7.4), що вкладається зверху в виливницю й утеплює верхню частину зливка. Цей спосіб "утеплення" головної частини зливка в даний час – найбільш розповсюджений.

Підведення додаткового тепла до головної частини зливка.

Рисунок 7.4 — Виливниця з теплоізоляційним вкладишем

Цей спосіб здійснюється різними методами: доливкою гарячої порції металу в момент, коли рівень сталі, що знаходиться у виливниці, почав внаслідок усадки знижуватися; обігрівом верхньої частини зливка газом, або електричною дугою (спосіб Н.Г. Славянова); засипанням верха зливка сумішами, які одночасно й ізолюють поверхню, і виділяють тепло (наприклад, деревним вугіллям, асбестом, сажею або деревними обпилками); застосуванням розігріваючих порошків (термітні, або люнкеритні суміші). Частіше  застосовують останній метод. До складу порошків, які засипаються на поверхню зливка, входить пальна складова (алюміній, феросиліцій, деревне вугілля), окислювач (окалина, марганцева руда, іноді селітра) і інертні наповнювачі (шамот, боксит).

У випадку гарного утеплення верхньої частини зливка, розширеного догори, щільність зливка зростає, а усадочні дефекти поширюються на меншу глибину при зменшенні величини Н/D. Цим прийомом користуються у випадках виливки великих ковальських зливків, що йдуть на виготовлення відповідальних виробів (ротори турбін, електростанцій, колінчаті вали суднових двигунів, великі артилерійські снаряди, корпуси агрегатів спеціального призначення і т.п.). При цьому методі (широкий верх зливка при невеликій його висоті) маса головного обрізу, стосовно маси зливка, зростає. Однак, наступні операції зі зливком (багаторазове кування, додання металові відповідної конфігурації, складна термообробка і т.д.) настільки багато коштують, що деяке зменшення виходу придатного виправдовується високою якістю металу.

Особливості побудови зливка киплячої сталі

На відміну від цілком розкисленої спокійної сталі, кипляча сталь при кристалізації "кипить". Ефект кипіння викликається реакцією між розчиненими в металі вуглецем і киснем [С]+[О] = СОГ. Навіть у зливках цілком розкисленої спокійної сталі в момент кристалізації має місце виділення деякої кількості газів. У зливку киплячої сталі рясне газовиділення не тільки накладає деякий відбиток на побудову зливка, але і значною мірою визначає його якість.

Основні зони зливка киплячої сталі, який кристалізується, показані на рисунку 7.5.

Зона 1. Зона щільного зовнішнього шару ("скоринки"), що утворюється в момент зіткнення рідкої сталі з холодними стінками виливниці. Метал першої зони складається з дрібних, безладно орієнтованих кристалів. По хімічному складу метал цієї зони близький до складу рідкого металу в ковші. Товщина першої зони (товщина скоринки) залежить від ряду факторів і, насамперед, від швидкості розливання (швидкості наповнення виливниці): при швидкому наповненні виливниці товщина скоринки менше, при повільному розливанні – товщина скоринки більше.

1 – щільна зовнішня скоринка; 2 – зона сотових пухирів; 3 - проміжна щільна зона; 4 – зона вторинних пухирів; 5 – серединна частина зливка.

Рисунок 7.5 — Побудова зливка киплячої сталі

Зона 2. Зона сотових пухирів. Так само, як і у випадку кристалізації зливка спокійної сталі, при кристалізації киплячої сталі починається ріст стовпчастих кристалів. Осі зростаючих кристалів збігаються з напрямком відводу тепла. Тому що кристалізація йде навибір, осі кристалів чистіше маткового розчину, між осями зростаючих кристалів знаходиться збагачений лікватами матковий розчин. Серед лікватів - вуглець і кисень, підвищення їхньої концентрації і сприятливі умови утворення нової фази (наявність твердих поверхонь) приводить до інтенсивного протікання реакції [С]+[О] = СОГ. Частина газу, який утворюється, виноситься нагору, а частина "захоплюється" зростаючими кристалами і залишається у виді подовжених пухирів у просторі між ними. За формою ці пухирі нагадують соти в бджолиних вуликах, тому вони звичайно називаються сотовими, а вся зона – зоною сотових пухирів. Спочатку кожен такий пухир заповнений, в основному, окисом вуглецю; у процесі кристалізації й охолодження зливка в нього дифундують інші гази і, насамперед, водень. На величину і довжину зони сотових пухирів впливає ряд факторів (склад сталі, її окисленість, спосіб розливання, вага зливка, швидкість розливання й ін.). Ферростатичний тиск стовпа металу над пухирем перешкоджає його зростанню, тому при дуже швидкому розливанні пухирі, що утворилися в перший момент, фіксуються на малій відстані від поверхні зливка і товщина першої зони (товщина скоринки зливка) виявляється малою. Навпаки, при повільному розливанні метал вільно "відкипає", пухирі захоплюються і фіксуються твердіючим металом на більшій відстані від поверхні зливка.

Таким чином, регулюючи швидкість розливання, можна регулювати товщину першої зони і початок утворення зони сотових пухирів. Вплив тиску стовпа металу позначається й у тім, що в самій верхній частині зливка сотових пухирів немає (вони спливають).

На процес утворення сотових пухирів великий вплив робить також рівень окисленості металу. При підвищених вмістах кисню умови утворення пухирів СО більш сприятливі, інтенсивне газовиділення забезпечує умови для видалення частини газів, виходить розвинута зона подовжених сотових пухирів при достатній товщині скоринки.

Однак, при надмірно високій окисленості металу газовиділення відбувається настільки інтенсивно, що рівень киплячого металу швидко досягає верху виливниці, розливання припиняють. Однак, після нетривалого кипіння рівень металу знижується і виливниця виявляється не цілком заповненою. У випадку розливання металу з малою окисленістю, пухирі, що утворяться в перший момент, фіксуються зростаючими кристалами і майже не видаляються нагору (метал "в'яло" кипить). Товщина скоринки виявляється невеликою, а сам зливок – пухким і пухирчастим через наявність великої кількості пухирів, що не встигли видалитися з металу під час кипіння. Часто рівень такого зливка після завершення розливання продовжує підвищуватися ("рослий" зливок), а іноді метал уже не уміщається у виливниці і "вилазить" з неї, утворюючи дефект, називаний "капустою".

Таким чином, для отримання нормального зливка киплячої сталі необхідно мати метал визначеної окисленості. Як було зазначено вище, окисленість сталі визначається насамперед вмістом в ній вуглецю (як додатковий регулятор окисленості металу звичайно використовують марганець). Чим вище вміст вуглецю, тим менше окисленість металу. Багаторічний досвід показав, що отримати гарний зливок киплячої сталі з металу, що містить більш 0,25% С, дуже важко.

При утворенні сотових пухирів ліквуючі в простір між зростаючими дендритами вуглець і кисень витрачаються на утворення СО. Сотовий міхур заповнений в основному воднем і окисом вуглецю (обидва гази – відновники). У результаті виходять пухирі з чистою неокисленою внутрішньою поверхнею. Такі пухирі при наступній прокатці цілком заварюються і, якщо розрізати заготовку, прокатану зі зливка киплячої сталі, то ніяких слідів зони сотових пухирів ми не знайдемо.

Можливі випадки, коли при нагріванні перед прокаткою зливків киплячої сталі в нагрівальних колодязях у результаті впливу окисної атмосфери цих колодязів скоринка зливка (перша зона) окислиться ("прогорить") і окисні гази, заходячи в порожнину сотових пухирів, окислять їхню внутрішню поверхню. Такі пухирі з окисленою внутрішньою поверхнею при прокатці не заварюються і зливок бракується. Тому технологія виплавки і розливання киплячої сталі повинна забезпечувати одержання скоринки необхідної товщини, а товщину (або ширину) першої зони часто називають товщиною (або шириною) здорової скоринки.

Зона 3. Зона відносно щільного і чистого металу. При затвердінні металу в цій зоні лікваційні процеси продовжуються, однак концентрація лікватів ще недостатня для газовиділення (значна частина розчинених у металі газів, насамперед водню, уже виділилася при утворенні сотових пухирів).

Зона 4. Зона вторинних пухирів. У момент, коли концентрація лікватів стає достатньою для організації газовиділення, у зливку, який кристалізується, утворюються пухирі, що прийнято називати вторинними. Швидкість росту кристалів у цей момент уже невелика і пухирі мають круглу форму. До моменту утворення вторинних пухирів наповнення виливниці закінчене і на поверхні зливка починає утворюватися кірка застиглого металу, умови видалення пухирів стають несприятливими і велика частина вторинних пухирів залишається в зливку у виді стовпа округлих пухирців, розташованих на деякій відстані від сотових пухирів. Вторинні пухирі також заварюються при прокатці.

Зона 5. Осьова частина зливка, що кристалізується в останню чергу. Вона, подібно осьовій зоні зливка спокійної сталі, складається з безладно орієнтованих кристалів, що утворюються у матковому розчині, збагаченому лікватами. У цій зоні також маються пухирі, особливо в головній частині зливка, яка твердіє в останню чергу, однак це – пухирі усадочного походження. Навколо цих пухирів концентруються ліквати, ці пухирі погано зварюються при прокатці, а великі пухирі головної частини зливка зі скупченнями лікватів (зокрема, сірки і фосфору) на внутрішній поверхні взагалі не зварюються. Тому головну частину зливка киплячої сталі (5 – 10% — приблизно вдвічі менше, ніж у зливка спокійної сталі) також відрізають і відправляють на переплав.

Обсяг зливка в процесі його усадки при затвердінні не знижується внаслідок утворення в тілі зливка численних пухирів (іноді, у випадку одержання так званих "рослих" зливків, обсяг зливка навіть збільшується). Оскільки зливок киплячої сталі не має чітко вираженої області усадочної раковини, розливання киплячої сталі здіійснюється звичайно в наскрізні виливниці, що розширюються знизу.

Крім труднощів, пов'язаних з необхідністю одержання здорової скоринки необхідної товщини, зливок киплячої сталі має досить істотний недолік: високий ступінь нерівномірності складу металу в різних зонах зливка. Як тільки починається кристалізація і супроводжуюче її газовиділення, пухирці газу піднімаються та інтенсивно перемішують метал, полегшуючи умови переміщення лікватів у глиб зливка. У результаті виявляється, що верх осьової частини зливка має набагато більш високий (ступінь ліквації іноді досягає десятикратної величини) вміст таких сильних ліквуючих домішок, як сірка, фосфор, вуглець, кисень. Використовувати такий метал для виробів відповідального призначення не можна.

Разом з тим виробництво киплячої сталі має ряд переваг:

— менша величина головного обрізу і, відповідно, вище вихід металу;

— простіше устаткування (не потрібні прибуткові надставки);

— немає необхідності в розкисленні металу (коротше плавка, менша витрата розкислювачів).

Необхідно знати, що легуючі домішки впливають на діаграму стану сплаву і, відповідно, впливають на зональну ліквацію вуглецю, сірки, фосфору. Особливо чітко виявляється вплив нікелю. Уже 3 – 4% нікелю дозволяють цілком виключити наявність зональної хімічної неоднорідності зливка.

Оскільки основний недолік киплячої сталі викликаний перемішуванням металу у виливниці, а саме перемішування викликається активним газовиділенням, то штучне припинення або уповільнення газовиділення призводить до припинення перемішування і зменшення ступеня неоднорідності зливка киплячої сталі.

Для цієї мети на практиці використовують два технологічні прийоми:

— штучне "заморожування" головної частини зливка шляхом накривання його масивними металевими плитами, так називаними кришками. Звичайне накривання зливка кришками здійснюється в момент закінчення утворення третьої зони кристалізації. Тепловіддача від верха зливка до масивної кришки приводить до швидкого затвердіння верхньої кірки зливка, він як би "закупорюється", тиск у зливку різко зростає і реакція [С]+[О] = СОГ припиняється, тому що пухирі окису вуглецю, що утворяться при цій реакції, не в змозі перебороти зовнішнього тиску в "закупореному" зливку. Оскільки припиняється газовиділення, припиняється й енергійне переміщення рідкого металу і ступінь неоднорідності в зливку зменшується. Такий технологічний прийом був названий механічним закупорюванням;

— розкислення головної частини зливка шляхом уведення (звичайно в момент закінчення утворення третьої зони кристалізації) сильних розкислювачів, наприклад алюмінію. Уведення сильного розкислювача супроводжується різким зменшенням кипіння металу, відповідно припиняється протікання реакції [С]+[О] = СОГ, припиняється енергійне перемішування рідкого металу і, відповідно, знижується ступінь неоднорідності зливка. Такий технологічний прийом був названий хімічним закупорюванням.

Чим більше маса зливка, тим довше він застигає, тим значніше ступінь неоднорідності хімічного складу металу по перетині і висоті зливка. Для підвищення продуктивності обтискних прокатних станів бажано одержувати великі зливки, однак одержання великих однорідних зливків киплячої сталі – нелегка задача. Разом з тим ця задача дуже приваблива, тому що кипляча сталь дешевше спокійної. Якоюсь мірою ця проблема вирішується при виробництві групи марок сталей, поєднуваних загальним поняттям "напівспокійна сталь".

Особливості розливки напівспокійної сталі

По ступені розкисленості і по характеру поводження при кристалізації у виливниці напівспокійна сталь займає проміжне положення між спокійною і киплячою. При організації технології виробництва напівспокійної сталі основна задача полягає в тім, щоб, з одного боку, використовувати переваги киплячої сталі (відсутність концентрованої усадочної раковини внаслідок утворення маси добре зварюваних при прокатці пухирів і відповідне зменшення величини головного обрізу), а з іншого боку – використовувати достоїнства спокійної сталі (високий ступінь однорідності зливка внаслідок незначного перемішування рідкого металу в процесі формування зливка). Вирішується ця задача, насамперед, шляхом зменшення (у порівнянні зі спокійною сталлю) витрат розкислювачів (тобто часткове розкислення) таким чином, щоб метал при кристалізації якийсь час "кипів", витрачаючи надлишковий кисень на утворення зони пухирів, а потім, витративши надлишковий кисень на протікання реакції [С]+[О] = СОГ, твердів як зливок спокійної сталі. Розкислювачі при цьому вводяться (у зменшеній кількості) у ківш. Одержувана при такій технології сталь називається напівспокійною. Для одержання якісної напівспокійної сталі необхідно забезпечити високу культуру виробництва і налагоджений точний контроль складу і температури металу: навіть невелика помилка в розрахунку кількості розкислювачів, що вводяться, або у визначенні раціональної швидкості наповнення виливниці (швидкості розливання) може привести до одержання або пере- або недорозкисленого зливка, виправити такі помилки в процесі розливання важко.

В Україні виплавляються мільйони тонн напівспокійної сталі. Найбільш розповсюджені ( >80% загальної виплавки) марки Ст Зпс і Ст 5пс. Досвід показав, що у виробничих умовах непрямою характеристикою ступеня розкисленості може служити такий показник, як тривалість іскріння металу у виливниці після закінчення її заповнення. Якщо напівспокійна сталь застигає у виливниці без великих напливів і тривалість іскріння складає 10 – 40 сек, виходить якісний зливок (рис. 7.6) з мінімальним головним обрізом і максимальним наближенням до спокійної сталі по фізико-механічним властивостям.

Рисунок 7.6 — Розріз по висоті якісного зливка

                         напівспокійної сталі

Стандартна технологія розкислення напівспокійних сталей передбачає уведення всіх розкислювачів (феромарганець, силікомарганець, феросиліцій) у ківш. Використання для розкислення алюмінію звичайно виключається, тому що досвід показав, що заміна алюмінію кремнійвміщуючими сплавами приводить до більш надійного забезпечення оптимальної розкисленості металу у зв'язку з більш стабільним засвоєнням кремнію, ніж алюмінію. Звичайний вміст кремнію в напівспокійній сталі типу Ст Зпс і Ст 5пс 0,05 – 0,17% (при вмісті вуглецю відповідно 0,14 – 0,22 і 0,28 – 0,37%). Нагадаємо, що в спокійній сталі тих же марок вміст кремнію істотно вище: 0,17 – 0,35%. До того ж спокійна сталь додатково розкислюється ще й алюмінієм.

Заміна спокійної сталі напівспокійною економічно вигідна тому, що крім економії розкислювачів (алюмінію і феросиліцію) знижується величина головного обрізу (вихід придатної заготовки зі зливка збільшується на 8 – 10%). Крім того, відпадає необхідність прибуткових надставок, вогнетривів для футеровки, теплоізолюючих засипань, відповідно знижуються витрати, повязані з підготовкою составів з виливницями. Напівспокійна сталь звичайно розливається у виливниці, що розширюються з низу.

                                                       а)                             б)

а – наскрізна; б - пляшкова

Рисунок 7.7 — Виливниці для розливки киплячої сталі

Одним із прийомів швидкого припинення кипіння металу у виливниці є також використання виливниць так називаного пляшкового типу (рис. 7.7). У момент підйому металу на рівень вузької верхньої частини пляшкової виливниці головна частина зливка швидко твердіє і кипіння припиняється.

PAGE  62


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

12109. Исследование параллельного колебательного контура 124 KB
  Лабораторная работа №4 Тема: Исследование параллельного колебательного контура Цель: Научить измерять и строить АЧХ параллельного контура определять явление резонанса токов в контуре оценивать параметры контура по частотным характеристикам и их влияние на из
12110. Исследование режимов работы длинной линии 500.5 KB
  Лабораторная работа №6 Тема: Исследование режимов работы длинной линии Цель: Познакомиться с различными режимами работы длинных линий. Оборудование: ПЭВМ со специализированным пакетом программ NI LabVIEW. 1 Краткие теоретические сведения Длин
12111. Исследование вибраторной антенны 356.5 KB
  Лабораторная работа №7 Тема: Исследование вибраторной антенны Цель: Сформировать умения по построению диаграмм направленности вибраторной антенны при помощи специализированного программного обеспечения и определения основных параметров направленного действи...
12112. Исследование магнитной антенны 758.5 KB
  Лабораторная работа №8 Тема: Исследование магнитной антенны Цель: Познакомить с конструкцией магнитной антенны и научиться измерять её функцию направленности. Оборудование: ПЭВМ со специализированным пакетом программ NI LabVIEW. 1 Краткие теорет
12113. Исследование последовательного колебательного контура 83 KB
  Лабораторная работа №3 Тема: Исследование последовательного колебательного контура Цель: Научить измерять и строить АЧХ последовательного колебательного контура определять явление резонанса напряжений в контуре оценивать параметры контура по частотным харак...
12114. Исследование свободных колебаний в контуре 216.5 KB
  Лабораторная работа № 2 Тема: Исследование свободных колебаний в контуре Цель: Научиться измерять параметры свободных колебаний в контуре анализировать влияние изменений реактивного и активного сопротивлений контура на параметры свободных колебаний определ
12115. Исследование фильтров 203 KB
  Лабораторная работа № 5 Тема: Исследование фильтров Цель: Научить измерять и строить частотные характеристики исследуемых фильтров определять их частоты среза оценивать влияние сопротивления нагрузки на частотные характеристики вычислять затухание фильтров
12116. ИССЛЕДОВАНИЕ ИНТЕРФЕРЕНЦИИ МОНОХРОМАТИЧЕСКОГО СВЕТА В ОПЫТЕ ЮНГА 312.5 KB
  PAGE 3 ИНТЕРФЕРЕНЦИЯ СВЕТА Лабораторная работа № 1 иССЛЕДОВАНИЕ ИНТЕРФЕРЕНЦИИ МОНОХРОМАТИЧЕСКОГО СВЕТА В ОПЫТЕ ЮНГА Цель работы: наблюдение интерференционной картины от двух отверстий освещенных лазером и определение расстояния между ними. ...
12117. ИССЛЕДОВАНИЕ ИНТЕРФЕРЕНЦИИ МОНОХРОМАТИЧЕСКОГО СВЕТА НА БИПРИЗМЕ ФРЕНЕЛЯ 145 KB
  Лабораторная работа № 2 ИССЛЕДОВАНИЕ ИНТЕРФЕРЕНЦИИ МОНОХРОМАТИЧЕСКОГО СВЕТА НА БИПРИЗМЕ ФРЕНЕЛЯ Цель работы: Рассмотреть законы преломления света изучить явление интерференции определить длину волны лазерного источника Оборудование: лазер линза бипризм