12900

Українські вишиванки - наче райдужні світанки

Конспект урока

Педагогика и дидактика

Виховна година Українські вишиванки наче райдужні світанки. Музика пісні Сучасна народна вишивка розвивається на основі традиційної спадщини минулого. Оздоблювали вишивкою житло жіночі та чоловічі сорочки свити кожухи головні убори рушники. У всіх наро...

Украинкский

2013-05-07

25.01 KB

195 чел.

Виховна година

Українські вишиванки - наче райдужні світанки.

Музика пісні

Сучасна народна вишивка розвивається на основі традиційної спадщини минулого. Оздоблювали вишивкою житло, жіночі та чоловічі сорочки, свити, кожухи, головні убори, рушники.

     У всіх народів світу існує повір’я, що той хто забув звичаї своїх батьків, буде покарений і Богом і людьми. Він блукає по світу, як блудний син, і ніде не може знайти собі притулку, бо зрадив свій народ.

    Споконвіку українські жінки та чоловіки свято шанували одяг, а особливо вишиту сорочку.

    Наші пращури вірили, що вона захищає людину не лише від нагоди, а й від ворожих сил.

Вірш Сорочка оберіг

Сорочка-найцінніший скарб з усього, що є в хаті.Здавен, як тільки в родинах підростали дівчата, бабусі і матері складали придане - вишиті блузки, сорочки, рушники, ткали полотно. Як правило, дівчина повинна мати багато різних вишивок. Більш заможні дівчата готували собі по 50, 80, а іноді понад сто сорочок, тобто на всі випадки життя.Одяг був свого роду характеристикою майстерності дівчини, її працьовитості.

   В Україні було повір’я, що вишиту сорочку дарували на добро, на хороше життя. Вишиванка зроблена руками люблячої матері або дівчини наділяла наймовірним приливом бадьорості та енергії. Вишивали вишиванки шовковими нитками, бісером, коштовним камінням. Про українську вишиту сорочку складено чимало легенд, пісень, написано багато віршів.

                      Легенда про вишивку

В.2 Рідними серцю візерунками прикрашали українки свій одяг і одяг своїх рідних. Як то було гарно і мило, коли наші люди йшли на свято до церкви, до школи у вишиванках. При цьому кожна жінка пишалася своїм виробом. Вишиванки були чарівні, барвисті, промовисті своїм орнаментом та кольорами, де кожна квіточка, листочок, кривулька мала своє значення.

Розмай та кольорова гама українських народних вишиванок, але переважають у них два кольори – червоний і чорний. Синонімом першого є любов, а другого журба, радість і смуток, весілля і печаль. Ці почуття в житті пов’язані.

У барвисто – мінливомунаціональному строї впродовж віків наша українська вишиванка і досі залишається бажаною в чоловівчім та жіночім вбранні.

Цю сорочку наші пращури вважали оберегом.

     А чи вміємо ми сьогодні прочитати грамоту мудрості наших бабусь, карбовану нитками на довговік?

Світогляд наших пращурів був достатньо таємничий, отож “мову” вишитої сорочки ми сприймаємо здебільшого як сукупність візерунків, гру кольорів, майстерниць вишивальниць.Але ж гаптований комір, вишиті полики (вуставки), рукави, погрудки, (пазуха), гаптований мереживом і вишивкою долішній край сорочки (поділ, подолок),- не примха художньої уяви рукодільниць. Це звурушливе послання символів, яке сягає сивої давнини.Ромби, хрестик, лінії,кружальця, складені у візерунки – все це було прагненням людини зласкавити добро, обійти лихо. Геометричний та рослинний орнаменти, а також зооморфний (стилізоване зображення тварин та птахів) гармонійно сусідять один з одним, хоча кожна їх деталь має свій голос. Хвиляста чи ламана лінія – не що інше, як бескінченність життя.Досить поширені поширені у вишевці виноград, баранячі ріжки.Колись давно баранами та вівцями розраховувались замість грошей. Відтоді, мріючи про достаток, люди малювали на писанках, вишивали баранчі ріжки як символ багатства.Та чи не найбільше старалися вишивальниці, зображаючи квіти.Адже червона калина – символ цнотливості, барвінок- немеркнучого життя,яблучне око-кохання. Люди відображали в шитті те, що бачилидовкола себе і свято вірили, що перенесене з любов’ю на сорочку, вона довго оберігатиме  від хвороб та лиха.

    Українська вишита сорочка та народний одяг в цілому – є яскравим та самобутнім явищем культури, яке розвивалося та удосконалювалося протягом багатьох століть. Сорочку берегли як зіницю ока, адже це була не просто річ, а деяким, навіть магнічним та містичним придметом, оберегом, який захищав людину від біди та негараздів. Недарма із сорочками пов’язана велика кількість різноманітних прикмет. Наприклад, дитячі вишиванки колись були своєрідними оберегами для немовлят. У вишивці приховували давні символи – піктограми, які захищали від лиха духів, всіляких хвороб та лихого ока. Матуся дуже ретельно вишивала в тканину нитки щасливої долі. А в таких сорочечках маленькі діти проходили найважливіші події:Прилучення до сорочки починалось з раннього дитинства. Першу сорочку для немовляти шили з тканини, якою хрещені батьки обвівали свічки під час обряду хрещення. Таким способом новонародженого прилучали до “Царства Христова”. В подальшому житті сорочка супроводжувала людину протягом всього життєвого шляху. Під час проведення релігійних обрядів та ритуалів або будь-яких важливих урочистих подій, українці обов’язково вдягали вишиванку.

           Нареченна, напередодні весілля, дарувала українські вишиті сорочки нареченому та його батькам.Сорочку,яка була призначена матері нареченого, потрібно було перед вишивкою відбілити в солоній воді, щоб не було сліз. Весільні сорочки надягали лише раз в житті, потім їх берегли до самої смерті. Взагалі вважалось, що сорочка, яка прилягає до тіла є провідником магнічної сили, яку має кожна людина. Відповідно, вона оберігала людину від нечистої сили. Існувала велика кількість прикмет стосовно вишивання сорочки. Жіночі сорочки слід було прясти з льону або коноплі, оскільки ці рослини містять ефірні масла, які захищали утробу матері та ненародженого малюка. Ще однією важливою прикметою був орнамент та візерунок української вишитої сорочки. Вважалось, що його ні в якому разі не можна повторювати, оскільки людина може перейняти чужу долю.

Вишивання з прадавніх часів було суто жіночою справою.Мистецтво та техніка вишивання передавалися із покоління в покоління, разом з найпопулярнішими орнаментами і кольорами.З плином часу зміст символів на українських вишитих сорочках втрачався, але традиції їх використання не зникали.Сорочка мала чималу кількість локальних варіантів орнаментації та крою,чим відповідала одному або одразу кільком цільовим призначенням.Це були повсякденні і пожнивні, і святкові.

Традиція носити вишиванки повертається – сорочки частіше купують для родинних, релігійних та державних свят. Вишита сорочка у поєднанні з джинсами, баярком та тайстрою зажила не абиякої популярності серед молоді. Люди вигадують найрізноманітніші крої вбрання і просять вишивальниць прикрасити їхній одяг.

Вишиті сорочки настільки вдало вирізняють українців з поміж інших націй та підкреслюють їх автентичність, що з  давніх часів стали своєрідним символом українського народу. Про те сьогодні треба ще пошукати дійсно талановитих та старанних майстринь, які б займались виготовленням одягу в давніх традиціях. Але  і до нашого часу мистецтво створення одягу в національному стилі продовжує відроджуватись та набувати своєї популярності.

Свято у вишиванці

Важко уявити національне свято без традиційних вишиванок. Сьогодні навіть існують традиційні паради вишиванок, що влаштовуються щороку в усій Україні. Метою таких парадів є не лише популяризація цього виду одягу, а й плекання шанобливого ставлення до давніх традицій, своєї культури. Саме національний одяг плекає любов до свого коріння, традицій.

Як чудово виглядають молодята в традиційному українському одязі. Вже багато українців,які щиро та палко закохані одне в одного, обирають для себе традиційний одяг для весілля.

Сьогодні ми сприймаємо традиційне вбрання як шану національним традиціям, про те у давні часи воно набувало магічного та захисного значення.

  І творчість сучасних майстрів виявляє їх глибокий зв’язок з традиціями народної вишивки,збереження і подальший розвиток її художньо – образної структури. Головне те, що сучасна вишивка зберігає свій духовний світ, поглиблює образну змістовність і доводить, що народне мистецтво, як і народна пісня,- це велике надбання нашої культури.

Як правило, жіноча й чоловіча українські сорочки мають розріз з переду. Для молодої матері,яка годувала дитя, під складками такої сорочки робилися на лінії грудей ще два поздовжні розрізи.

    Цікаві враження залишив у своїй книзі “На Україні”, виданий 1903 року, французький учений барон Де Бе.На прикінці ХІХ століття він побував на Харківщині, Катеринославщині, Полтавщині та Київщині. Де Бе із захопленням та подивом відзначає, що в українському народі дуже люблять квіти, тому вони оточують його повсюди – в житті, поезії, а надто – у вишиванні. Особливо постеріг барон витонченість смаку в жінок, гармонію і багатство кольорів у витворах народного мистецтва.

 Ще вишиванку наші бабусі називали “українкою”, в ній виходили заміж і берегли її, як святиню.

Під час війни ховали в вузлику в потаємних місцях…

    Збереглися перекази, що в битві з татарами між Серетом і Збручем полягло чимало наших воїнів.

Вийшли жінки на долину їх шукати, а там, на чорнім полі – білі тіла захисників. Відтоді в Борщівському районі на Тернопільщині, як пам’ять про загиблих чоловіків, як свою розчахнуту навпіл душу, гаптують жінки чорним по білому.

І звуться ті сорочки “борщівками”…

    А от там, де пороги на Дніпропетровщині, з’явилася колись лоцманська чоловіча сорочка з вишитою не лише пазухою, а й рукавами.

      Та серед чоловічих найбільш поширена “чумачка”- сорочка з низеньким стоячим коміром і вишитою пазухою. У таких сорочках наші прадіди їздили в Крим по сіль- чумакували.

  Зворушливе походження має сорока “полуботківка” В книзі письменника Івана Волошина “Прекрасне живе вічно”розповідається, що в 40-х роках після розкопки могили українського гетьмана Павла Полуботка було виявлено, що на небіжчику добре збереглася вишивана сорочка. Візерунок згодом виставили в музеї. Він так сподобався, що його стали вишивати всюди. Здобув візерунок визнання і на міжнародних ярмарках. А вишиті нам сорочки стали називаться “полуботківками”.

  Наскільки старанна,працьовита дівчина, можна було визнати по сорочці. Варто лише глянути, як визирає з-під плахти її долішній край. Чим довший і пишніше вишитий, тим достойніша наричена чи молодиця.

В старовинних сорочках рукави “збиралися на пухлики”- рівненькі, добре затягнені так з’єднані з плечовим швом, щоб ні вузличка!Здебільшого змережували “городками” та “зубцями” обов’язково парної кількості – щоб усе життя в парі бути. А ще в кожен “зубчик” вкладали ниточку, щоб чоловік дому тримався. На рукавах після пухликів вишивали квіти голівочками догори-щоб гордо носити сорочку…

    За червоною стрічкою,протягненою в петлях вишитого коміра чоловічої сорочки, можна пізнати парубків. Такі стрічки дарували нариченим дівчата. А серед гурту жінок на всяких ярмарках, народних гуляннях можна було здогадатися, хто з них  незаміжня.

    Якщо пояс-крайка був зав’язаний спереду кінцями донизу-перед вами дівчина, якщо ззаду або ліворуч-молодиця. Ще один знак: якщо на жінці червоний очіпок, то вона вдова, не від того, аби вийти заміж.

А придане дівчатам готували змалечку:потроху-потроху, а там дивись- і повна скриня добра.І годилися вони під безрозмірну плахту чи так само із запасом пошиту спідницю на всі випадки: коли був стан тонкий й коли жінка дитину чекала, й коли малого годувала, й коли поправлялася, й коли худла, й коли до весілля йшла,й коли в останню путь споряджали…

Нині мало хто знає давно складені приповідки про сорочку.А в них стільки гордощів, любові й пошанування:

Пізнають хлопці і в драній сорочці, аби полики вишиті.

   У наших хазяйок та по сто сорочок, а у мене одна-біла щодня.

   До речі,українська сорочка завжди біла. Це її національний характер. Тому саме про білу сорочку, її цнотливу чистоту,свіжу святковість найбільше проповідок:

До Великодню сорочка хоч і лихенька, аби біленька.

Як мати рідненька, то й сорочка біленька.

….Переповідають таку історію: у Токіо, під час одного з концертів української капели бандуристів, слухачів зібралося не чимало. Та виступи сприймали стримано… Тоді відомий японський композитор Гоо Кітагава, котрий вів концерт, пішов за лаштунки, вдягнув вишиту українську сорочку й знов вийшов на сцену… Всі присутні встали… Наша вишиванка справила свою магічну дію…

             Сорочка оберіг

Вишивала мама синіми нитками, зацвіли волошки буйно між житами

Узяла матуся червоненьку нитку,-запалали маки у пшениці в літку

Оберіг сорочку вишила для сина

Візерунком стали квіти  України:

Маки та волошки,мальви біля хати.

Долю для дитини вишивала мати.

Шила- вишивала хрестики зелені,-зашуміло листя на вербі й калині.

Золотилось сонце у розлогій кроні.

Вишивала долю, наче по долоні

Оберіг-сорочку вишивала для сина.

Візерунком стали символи Вкраїни і верба,й калина,сонях біля хати

Щастя для дитини вишивала мати

Білими по білім вишивала ненька до ниток вплітала всю любов серденька.

Дрібно гаптувала росяні мережки,

Щоб не заростали у дитинство стежки.

Оберіг-сорочку вишила для сина.

Візерунком стала рідна Україна.

Мамину турботу збереже сорочка,

Захистять від лиха хрестиків рядочки.

               Вишиванка

Буяння весни білосніжним серпанком

Далеко від дому приходить у снах,

І піснею грає моя вишиванка,

Яку я з дитинства носив на грудях

Пр-в….Моя вишиванко, червона калина,

Ти символ Вітчизни з прадавніх віків

Моя вишиванка-душа України

І зірка яскрава для дочок-синів

Гаптована ніжно й барвисто нитками

Сорочка для мене-святий оберіг.

І стежка до світлої пам’яті мами,

Яку я у серці назавжди зберіг.

Цвіте вишиванка-сорочка вкраїнська

Калиною білою в рідних садах

А в тій вишиванці-любов материнська,

Що нас зігріває в далеких світах.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

31941. Семантика и функции кавычек в современном русском языке (на материале печатных СМИ) 189 KB
  Объектом диссертационного исследования являются кавычки распространение которых в языке СМИ подтверждает тенденцию к экспрессивизации газетнопублицистического текста. Научная новизна диссертационного исследования заключается в следующем: выявлены основные тенденции употребления факультативных кавычек в современном русском языке; переносная метаязыковая и модальная функции кавычек впервые раскрыты на обширном языковом материале отражающем реалии начала XXI века; установлены семантические процессы влияющие на выделение слова кавычками...
31942. Банковская система РФ 26.5 KB
  Основной целью банковской системы является обслуживание оборота капитала в процессе производства и обращения товаров. Банковская система является главным звеном финансовокредитной системы государства так как на нее падает нагрузка по кредитнофинансовому обслуживанию хозяйственного оборота страны. Основные задачи банковской системы любой страны: обеспечение эффективного и бесперебойного функционирования системы расчетов в народном хозяйстве; аккумуляция временно свободных ресурсов в стране; кредитование производства обращения...
31943. Р. БАРТ СЕМАНТИКА ВЕЩИ 54 KB
  Прежде всего как же нам определить вещь до того как выяснять каким образом вещи могут чтото значить В словарях даются расплывчатые дефиниции: вещь объект [object] это то что доступно зрению это то что мыслится по отношению к мыслящему субъекту; короче как говорится в большинстве словарей это некоторая вещь дефиниция которая ничего нам не даёт если только не попытаться выяснить какие коннотации имеет данное слово. Вещь очень быстро у нас на глазах начинает казаться или даже существовать как чтото нечеловеческое...
31944. Понятия текст/реальность, письмо/жизнь 38.5 KB
  Главная проблема письма и реальности состоит в постановке вопроса как соотносится письмо и реальность: проясняет ли письмо реальность вытесняет ли реальность каковы границы между письмом и реальностью или же письмо это онтологическое понятие Вторая проблема это рассмотрение письма как акта коммуникации и третья письмо как знаковая система противопоставленная реальности письмо является моделирующей новую реальность системой вследствие чего возникает вопрос: письмо вторичная или первичная реальность И являясь материально...