13147

БУДОВА ТА КОНСТРУКТИВНІ ОСОБЛИВОСТІ КОЛОНКОВИХ ДОЛІТ ТА ДОЛІТ СПЕЦІАЛЬНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ

Лабораторная работа

Производство и промышленные технологии

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 4 БУДОВА ТА КОНСТРУКТИВНІ ОСОБЛИВОСТІ КОЛОНКОВИХ ДОЛІТ ТА ДОЛІТ СПЕЦІАЛЬНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ Мета роботи: вивчення будови та особливостей застосування доліт для відбору керна та доліт спеціального призначення 1 Теоретичні відомості КОЛО

Украинкский

2013-05-10

1.93 MB

12 чел.

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 4

БУДОВА ТА КОНСТРУКТИВНІ ОСОБЛИВОСТІ КОЛОНКОВИХ ДОЛІТ ТА ДОЛІТ СПЕЦІАЛЬНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ

Мета роботи:  вивчення будови та особливостей застосування доліт для відбору керна та доліт спеціального призначення

1 Теоретичні відомості

КОЛОНКОВІ ДОЛОТА

Буріння кільцевим вибоєм проводиться з метою відділення від масиву гірської породи і підйому на денну поверхню взірців порід для геологічних, гідрогеологічних, інженерно-геологічних та інших досліджень з метою виявлення складу, будови, механічних властивостей гірських порід розрізу, а також для вивчення геологічної будови родовища, визначення запасів нафти і газу, складання проектів розробки родовищ та для вирішення інших задач.

Взірець породи, який має форму циліндричного стовпця або колонки називають керном, тому буріння з відбором керна називають колонковим.

Керн утворюється на вибої свердловини у результаті оббурювання кільцеподібним буровим інструментом, який при бурінні геологорозвідувальних свердловин (на тверді корисні копалини, воду, структурних та ін.) називають коронкою, а при бурінні нафтових і газових свердловин - бурильною головкою.

Коронка має менший розмір і тонкостінна, а бурильна головка - більші габарити, циліндричний корпус, як у долота, та має більшу товщину стінки, Чим тонша стінка, тим можна одержати більший діаметр керна при незмінному зовнішньому діаметрі буріння.

Ознаками якості керна є діаметр керна та його цілісність, ступінь розмиву і забрудненості промивальною рідиною.

Для проведення механічних випробувань та інших досліджень діаметр керна повинен бути більший ніж 60 мм. Бажано мати керн діаметром 70-110 мм. Проте не всі долота відповідають цим вимогам.

Бурильне долото для відбору керна складається з породоруйнуючого інструменту – бурильної головки і керноприймального пристрою (рисунок 4.1).

1 – бурильна головка, 2 – керн, 3 – ґрунтоноска,

4 – корпус, 5 - клапан

Рисунок 4.1 – Схема колонкового долота

Бурильна головка руйнує породу по периферії вибою і залишає у центрі свердловини керн, який при заглибленні свердловини поступає в керноприймальний пристрій. Керноприймальний пристрій призначений для прийому керна, відриву його від масиву гірської породи і збереження керна у процесі буріння та під час його транспортування по свердловині аж до підйому його на поверхню для досліджень.

Керноприймальний пристрій складається з корпусу, керноприймача (внутрішньої колонкової труби), керновідривача, кернотримача і клапана.

Корпус керноприймального пристрою призначений для з'єднання з бурильною колоною, розміщення керноприймача та захисту його від механічних пошкоджень, а також для пропуску промивальної рідини між ним і керноприймачем.

Керноприймач - це основний вузол керноприймального пристрою.

За принципом підйому керна колонкові снаряди поділяють на снаряди з незйомним (постійним) та зйомним керноприймачем.

При бурінні колонковими долотами з незйомним керноприймачем для підйому на поверхню колонкової труби з керном необхідно піднімати всю бурильну колону.

Колонкові долота зі зйомним керноприймачем дозволяють піднімати колонкову трубу з керном без підйому бурильної колони. Для цього всередину бурильної колони опускають на канаті уловлювач з допомогою якого піднімають керноприймач на поверхню. Потім, використовуючи той же уловлювач, опускають та встановлюють у корпусі порожній керноприймач та продовжують буріння з відбором керна.

Керновідривач (рисунок 4.2) забезпечує відрив стовпця керна вид масиву гірської породи та утримання його у керноприймальному пристрої.

Керновідривачі бувають:

  •  цангові у вигляді пружинного конічного кільця зі шліцами і щілинним прорізом;
  •  важільцеві з важільцями-кулачками, які опускаються під власною вагою (одно- та двоярусні);
  •  пелюсткові або пружинні;
  •  пружинно- цангові;
  •  важільцево-цангові (рисунок 4.2 а, б).

Кернотримач утримує керн, а не відриває і не ламає його починаючий з моменту припіднімання бурильної головки. Функції кернотримачів виконують і названі керновідривачі.

Керновідривачі та кернотримачі можуть бути такими, що обертаються і не обертаються („плаваючі"). Останні мають перевагу, оскільки ці конструкції менше руйнують керн (рисунок 4.2, в ).

Кернотримачі є необхідним елементом у багатосекційних керноприймальних пристроях. Встановлення їх між секціями керноприймача знижує навантаження на керн і підвищує працездатність керновідривача. У деяких керноприймальних пристроях кернотримачі використовують для того, щоб не допустити обертання керноприймача.

Рисунок 4.2 – Основні види компоновок керновідривачів

Кожний з наведених у класифікації керновідривачів не є універсальним. Тому останнім часом широко застосовують компоновки з різних керновідривачів. У твердих, міцних і монолітних породах застосування керновідривача важільцевої конструкції недоцільне через практичну неможливість заглиблення його важільців у керн. Для цих порід найбільше підходять цангові конструкції.

У   крихких   і   тріщинуватих   породах   використання цангової конструкції  неефективне.  Для відбору  керна у подібних     умовах     запропоновані     різні     конструкції керновідривачів: з обоймою та вузлом обертання, зі шліпсом (захоплювальним елементом), з керноприймальним рукавом, диском, що розвертається.

Клапан призначений для пропускання через себе промивальної рідини, яка витісняється із керноприймача при заповненні його керном (рисунок 4.1).

Керноприймальні пристрої поділяють на такі різновиди:

  1.  Р – для роторного буріння;
  2.  ТІ – для   турбінного   буріння   зі   зйомним керноприймачем;
  3.  Т2 – для   турбінного   буріння   без   зйомного керноприймача.

Залежно від властивостей гірських порід керноприймальні пристрої поділяють на чотири типи:

  •  керноприймальні пристрої першого типу призначені для відбору керна з монолітних порід, які не розмиваються промивальною рідиною, не набухають під її дією, не руйнуються під дією вібрації керноприймального пристрою;
  •  керноприймальні пристрої другого типу призначені для відбору керна із середньо- та маломіцних гірських порід, які слабо розмиваються промивальною рідиною і мало руйнуються;
  •  керноприймальні пристрої третього типу призначені для відбору керна з дуже тріщинуватих, шаруватих порід, які розмиваються промивальною рідиною і руйнуються вібрацією керноприймального пристрою;
  •  керноприймальні пристрої четвертого типу застосовують для відбору взірців пухких, розмитих, пливучих, сипучих або дуже пористих порід, які розчиняються і набухають у промивальній рідині.

Керноприймальні пристрої повинні забезпечувати збереження керна після його утворення бурильною головкою, мати високу працездатність та безаварійність. Класифікацію пристроїв для відривання та утримання керна наведено на рисунку 4.3.

У одинарних керноприймальних пристроях, які використовують для відбору керна у монолітних породах при розвідуванні твердих корисних копалин, окремий керноприймач відсутній і керн надходить безпосередньо у корпус. Промивальна рідина під час руху до вибою омиває керн, що різко знижує його вихід при бурінні у слабозцементованих породах. У нафтогазовій промисловості ці пристрої не використовують.

Подвійні керноприймальні пристрої у залежності від типу керноприймача поділяють на дві групи: із незйомним керноприймачем та зі зйомним.

При бурінні нафтових і газових свердловин використовуються наступні типи керноприймальних пристроїв:

Рисунок 4.3 - Класифікація пристроїв для відривання та

утримання керна

  •  “Надра” – для відбирання керна в неускладнених умовах буріння свердловин роторним способом;
  •  “Силур” – для відбирання керна у відкладах гірських порід, які схильні до осипів та обвалів роторним способом;
  •  “Кембрій” – для відбирання керна в рихлих відкладах, слабозцементованих і тріщинуватих породах роторним способом;
  •  “Тенгіз” – для відбирання керна в ускладнених умовах буріння, що характеризуються нафтогазопроявами і поглинаннями бурового розчину роторним способом;
  •  “Риф” – для відбирання керна в сипучих, сильно тріщинуватих відкладах, в тому числі в гірських породах з високими колекторськими властивостями роторним способом;
  •  “Маг” – для відбирання керна в інтервалах залягання твердих абразивних порід турбінним способом.

В загальному будова всіх керноприймальних пристроїв подібна. На рисунку 4.4 приведена схема керноприймального пристрою “Надра”.

Складається снаряд „Надра" з корпусу, який виготовлений з двох товстостінних труб, з'єднаних одна з одною з допомогою спеціальної різьби. Верхня частина корпусу має перевідник для з'єднання з бурильною колоною, а нижня - перевідник для з'єднання з бурильною головкою. Всередині корпусу розташований керноприймач, зібраний із секцій, з'єднаних муфтами. До нижньої частини керноприймача приєднується спеціальний перевідник, а до нього - башмак, який встановлюється у корпусі бурильної головки.

Керноприймач має розміщені у перевіднику цанговий і важільцевий керновідривач (кернотримач). У муфті, яка з'єднує дві секції керноприймача, є важільцевий кернотримач.

Керновідривач і кернотримач встановлені так, що під час буріння при обертовому керноприймачі вони залишаються нерухомими відносно керна.

До верхньої частини керноприймача з допомогою муфти приєднується гвинт. По гвинту переміщається гайка, яка вгвинчується зовнішньою різьбою у внутрішню різьбу ніпеля верхньої секції корпусу керноприймального пристрою. Гайку вгвинчують доти, поки башмак міцно не встановиться в бурильній головці. У цьому положенні керноприймач фіксується кільцем-фіксатором, штир якого, входячи в пази гайки і гвинта, запобігає переміщенню гвинта відносно гайки і корпусу керноприймального пристрою.

У муфті є зворотний клапан, виконаний у вигляді змінного двостороннього гнізда і кулі.

Для центрування керноприймального пристрою у свердловині замість нижнього перевідника може бути встановлений центратор-калібратор, а над верхнім перевідником - центратор. Їх діаметри повинні дорівнювати діаметрам бурильної головки. Довжина керноприймального пристрою у двосекційному виконанні - 16 м, а довжина керноприймача - 14,5 м.

1-верхній перевідник; 2-кільце-фіксатор; 3-гайка; 4-гвинт; 5-з'єднуюча муфта;  6-важільцевий кермотримач; 7-корпус; 8-куля; 9-з'єднуюча муфта; 10- двостороннє гніздо; 11- керноприймач; 12-нижній перевідник; 13-цанговий керновідривач; 14-перевідник; 15-важільцевий керновідривач; 16-башмак; 17-бурильна головка; 18-штир.

Рисунок 4.4 – Керноприймальний пристрій “Надра”

Бурильні головки

Бурильні головки поділяють на три класи: шарошкові, алмазні і з озброєнням в вигляді запресованих зубців круглого чи прямокутного перерізу.

Шарошкові бурильні головки

Шарошкові бурильні головки виготовляються з фрезерованим та вставним твердосплавним озброєнням типів МСЗ, СЗ, СТ, ТКЗ для керноприймальних пристроїв як із незйомним, так і зі зйомним керноприймачем. Вони призначені для відбору керна переважно роторним способом (або з приводом від низькообертових вибійних двигунів) в породах від середньої твердості до твердих і міцних, в тому числі і абразивних.

1 – корпус, 2 – шарошка, 3 – зйомна  вісь

Рисунок 4.5 – Бурильна головка ріжучої дії типу МСЗ

Шарошкові бурильні головки набагато дешевші ніж алмазні чи „Stratapax” проте шкода, яка наноситься низькою якістю керна та спотворенням інформації ніяким чином не може бути поповнена економією за рахунок зниження витрат на бурильні головки.

У шарошкових бурильних головках досить важко максимілізувати внутрішній діаметр шляхом зменшення їх товщини. Шарошки займають значний об'єм і тому зменшення габаритних розмірів призводить до значного зменшення їх міцності і надійності. Крім того, шарошки працюють у режимі поздовжніх і поперечних вібрацій, поштовхів, передають керну знакозмінні навантаження, часто зривають та подрібнюють його, особливо у тріщинуватих, слабозцементованих та пухких гірських породах. Шарошкові бурильні головки складні за конструкцією і технологією виготовлення.

1 – муфта, 2 – корпус, 3 – шарошка

Рисунок 4.6 – Бурильна головка ріжучо-дроблячої дії типу СЗ

Шарошкова бурильна головка складається з лап, приєднуючої різьбової головки, шарошок, промивального пристрою, опори. Шарошки можуть бути конічними, у вигляді зрізаного конуса, циліндричними, сферичними, лінзоподібними. Бурильні головки бувають одно-, три-, чотири-, шести-,  восьми шарошковими та більше. Кількість і конструкція підшипників в опорі кожної шарошки може бути різною.

Промивальний пристрій складається з декількох каналів, які просвердлені в лапах або корпусі бурильної головки, або можуть мати втулку чи патрубок, що з’єднується з внутрішньою порожниною головки. Кількість та конструкція підшипників в опорі кожної шарошки може бути різна, в залежності від форми виконання, розмірів шарошки і бурильної головки. Конічні шарошки змонтовані на підшипниках кочення, один з яких є обов’язково кульовий замковий, та ковзання. Шарошки можуть бути змонтовані не тільки на цапфах, але і на осях.

1 – накладка на внутрішню шарошку, 2 – внутрішня секція з цапфою, 3 – шарошка; 4 – зовнішня секція; 5 – муфта з приєднувальною різьбою

Рисунок 4.7 – Бурильна головка дроблячої дії типу ТКЗ

Лопатеві бурильні головки

Лопатеві бурильні головки порівняно із шарошковими краще зберігають керн, збільшують його виніс, оскільки, працюють в режимі різання. Недоліком лопатевих бурильних головок є відносно вузька область застосування, можливе зменшення діаметра свердловини. Робочі органи можуть бути виготовлені у вигляді звичайних лопатей лопатевого долота з будь-якою кількістю лопатей. Лопаті оснащують твердосплавними зубцями. Лопатеві бурильні головки застосовують при буріння м'яких слабоабразивних порід, де необхідно відібрати керн відносно невеликої довжини, яка дорівнює проходці за рейс без суттєвої втрати діаметра свердловини. У Росії серійно випускають лопатеві бурильні головки типу М. Ця бурильна головка оснащена трьома ступінчасто-спіральними лопатями, які армовані твердосплавними зубцями Г23 та дев'ятьма промивальними отворами. Частина бурильної головки, яка калібрує керн має вигляд коронки з посиленим озброєнням. Основний потік промивальної рідини відведений від керна.

1 – корпус головки, 2 – лопаті, 3 – різці, 4 – промивальні сопла,         5 – твердосплавні ріжучі елементи, 6 – бокові промивальні сопла

Рисунок 4.8 – Лопатеві і фрезерні бурильні головки

Бурильна головка складається з корпусу 1 (рисунок 4.8), приварених лопатей 2, які складають з корпусом єдине ціле, різців 3, а також промивальних каналів 4. Робочі поверхні лопатей та різців переважно армують зносостійким твердим сплавом. Бурильні головки для буріння в м‘яких породах армують зернистим литим сплавом, а для буріння в середніх – вставними штирями із карбіду вольфраму.

Алмазні бурильні головки

Алмазні бурильні головки випускають типів МС, С, СТ і Т. Вони так само як алмазні долота можуть бути одношарові та імпрегновані, зі ступінчастим і гладким секторами, можуть оснащуватись як природними або синтетичними алмазами, так   і   алмазотвердосплавними  пластинами  або  різцями.

Алмазна бурильна головка складається зі сталевого корпуса 1, матриці 3 та алмазів (рисунок 4.9). Промивальні отвори розташовані між секторами і забезпечують очищення вибою від вибуреної породи та охолодження алмазів. Різновиди алмазних бурильних головок такі ж, як алмазних доліт.

1 – корпус головки, 2 – промивальний отвір, 3 – матриця

Рисунок 4.9 – Алмазна бурильна головка

Застосування алмазних бурильних головок, які працюють в режимі різання, забезпечує збільшення механічної швидкості проходки і процент виносу керна в порівняння з шарошковими бурильними головками. При бурінні з відбором керна кожна алмазна головка замінює від 8 до 20 шарошкових. Найбільш ефективно застосовувати алмазні бурильні головки в інтервалах суцільного відбору керна.

Твердосплавні бурильні головки

За конструкцією твердосплавні бурильні головки (рисунок 4.11) аналогічні алмазним, але контактні сектори укріплені твердим сплавом „Славутич". Твердосплавні бурильні головки випускають типів С і Т для керноприймальних пристроїв з незйомним керноприймачем. Твердосплавні бурильні головки типу С призначені для відбору керну у мало- та середньоабразивних породах середньої твердості (до 1500 МПа), а типу Т у середньо- та високоабразивних твердих породах (до 2000 МПа).

Рисунок 4.10 – Алмазні бурильні головки

Твердосплавна бурильна головка армується вставками 1 (рисунок 4.11) зі сплаву Славутич на зовнішній робочій поверхні шести лопатей 3, які утворюють єдине ціле з пустотілим корпусом 2, а також по внутрішній центральній частині, яка формує керн.

1 – твердосплавні вставки, 2 – корпус, 3 – лопаті.

 Рисунок 4.11 – Бурильна головка ІНМ

Шифр бурильної головки включає одну або дві літери, діаметри бурильної головки і керна (через дріб) та тип озброєння. Перша літера у шифрі К (колонкове долото). Наявність другої літери С означає, що дана бурильна головка призначена для пристроїв зі зйомним керноприймачем. Після літер ідуть цифри: у чисельнику діаметр бурильної головки, а у знаменнику діаметр керна (у мм). Після цифр літери означають тип озброєння. У кінці шифру можуть бути цифри, які відображають номер модифікації. Приклади шифрів: К212,7/80 СЗ; КС212,7/60ТКЗ.

ДОЛОТА СПЕЦІАЛЬНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ

До породоруйнівного інструменту спеціального призначення належать:

1) однолопатеві (пікоподібні) долота (ПР, ПЦ, пікобури);

2) фрезерні долота;

3) зарізні долота;

4) розширювачі;

5) опорно-центруючий інструмент (калібратори, центра- тори, стабілізатори).

Фрезерні долота

Фрезерні долота призначені для буріння свердловин, на вибої яких є металевий або твердосплавний екран (частинки чи елементи), а також для розбурювання залишених на вибої шарошок та інших металевих предметів, бетонних чи інших корків. Фрезерні долота простіші за конструкцією ніж лопатеві. Фрезерне долото складається з подовженого монолітного корпусу і робочих органів, що є його складовими частинами і які армовані твердим сплавом та найпростішого промивального пристрою. У багатьох конструкціях робочі органи відсутні, а роль породоруйнівних елементів виконують твердосплавні штирі, запресовані у торець фрезерного долота. Для пропуску промивальної рідини долото може мати у корпусі один або декілька каналів.

Зарізні долота

Зарізні долота призначені в основному для забурювання нових стволів у свердловині та фрезерування металу при ліквідації аварій. Загальними відмінними особливостями зарізних доліт є ввігнута (лійкоподібна) торцева робоча та коротка калібруюча поверхні. Зарізні долота оснащуються твердосплавними зубцями зі „Славутича" (див. лаб. 1) або природними чи синтетичними алмазами. За кордоном виготовляють зарізні долота, які оснащені як натуральними, так і синтетичними полікристалічними алмазами.

 

            а                                         б                                          в

а –колонний, б – вибійний, г - гідропіскоструминний

Рисунок 4.12 – Схеми фрез

 

Розширювачі

Розширювачі призначені для збільшення (розширення) діаметра свердловини, попередньо пробуреної долотом меншого діаметра. Розширювачі, як і бурильні головки, руйнують кільцевий вибій, але на відміну від неї, розширювач не оббурює центральний стовпчик керна, який зв'язаний з масивом гірських порід. Це зменшує затрати енергії. Проте, наявність пробуреної ділянки свердловини зменшує опорну поверхню розширювача, погіршує розподіл навантажень, реакцій, напружень, різко ускладнює промивання та очищення робочих органів розширювача внаслідок відсутності екрануючої дії вибою свердловини і загасання висхідних потоків у пробуреній пілотній ділянці. Пілотною ділянкою називають вузьку частину (ділянку) свердловини, яка підлягає розширенню. Ця частина розташована під розширювачем. Пілотним наконечником називають буровий інструмент, який заходить у пілотну частину свердловини і призначений для направлення та центрування долота. Він може бути пікоподібним, спіральним, кулеподібним, асиметрично-скошеним та іншим. Часто для пілотного наконечника застосовують шарошкове або інше долото. Іноді розширення свердловини здійснюють дво- або триярусним способом поступово чи одночасно, особливо у тих випадках, коли необхідно швидко збільшити діаметр свердловини.

а-в – розширювачі чотиришарошкові, г - чотиришарошковий із змінними шарошками

Рисунок 4.13 – Схеми фрез

Часто замість буріння свердловини долотом великого діаметра застосовують буріння з одночасним розширенням, тобто пілотну ділянку бурять одночасно з її розширенням з допомогою одного і того ж привода.

Опорно-центруючий інструмент

Опорно-центруючий інструмент є невід'ємною частиною сучасного бурильного інструменту при бурінні похило-скерованих та вертикальних свердловин. Через відхилення ствола від запроектованого напрямку перебурюють багато свердловин. Правильне застосування опорно-центруючого інструменту мінімізує відхилення долота від заданої траєкторії свердловини, зменшуючи при цьому імовірність перегинів ствола, які ускладнюють всі роботи у свердловині. Крім того, у направленому бурінні цей інструмент допомагає керувати заданим набором викривлення орієнтованих похилоскерованих свердловин. Розташування опорно-центруючих інструментів у нижній частині бурильної колони попереджує викривлення свердловини, зменшує імовірність контакту обважнених бурильних труб зі стінкою свердловини, прилипання бурильної колони до стінки, прихоплення інструменту під дією диференціального тиску, послаблюються втомні напруження у різьбових з'єднаннях, знижується рівень поперечних коливань, зменшується ковзання долота по вибою, формування каверн та пошкодження обсадних колон.

Опорно-центруючий інструмент поділяють на три види: калібратори, центратори і стабілізатори. Вони є елементами бурильної колони і відрізняються один від одного в основному місцем розташування у бурильній колоні та довжиною.

Функціонально вони майже не відрізняються один від одного, забезпечуючи калібрування стінок свердловини по діаметру, центрування елементів бурильної колони та стабілізацію осі свердловини. Тому такий розділ опорно-центруючого інструменту на види є досить умовний.

Головне призначення калібратора (рис 2.14) - калібрування та вирівнювання ділянок ствола свердловини по діаметру. Проте він також центрує долото, ОБТ та нижні ділянки бурильних труб, а також стабілізує напрям осі свердловини. Калібратор встановлюють над долотом, а деколи між секціями ОБТ. Його довжина дорівнює 0,8-3 діаметрам долота. За кордоном калібратор називають наддолотним стабілізатором.

Рисунок 4.14 – Схеми калібраторів

Центратор (рис 2.14, а) призначений для суміщення осі бурильної колони з віссю свердловини у місці його встановлення (центрування вибійного двигуна і бурильної колони). Центратор встановлюють на корпусі вибійного двигуна або в колоні бурильних труб (колонний центратор). Для центрування вибійного двигуна довжина центратора дорівнює двом діаметрам долота, а колонний центратор має довжину від 3 до 8 діаметрів долота.

           

а                                                                     б

а – центратор, б - стабілізатор

Рисунок 4.15 – Схеми центраторів і стабілізаторів

Стабілізатор (рис 2.14, б) призначений для стабілізації зенітного кута свердловини (положення бурильної колони та її центрування). Стабілізатор встановлюють над калібратором або між бурильними трубами. Його довжина повинна бути більша ніж 50 діаметрів долота, але не більша ніж 12 м.

2 Виконання роботи

  1.  За вказівкою викладача студент отримує бурильну головку, кернорвідривач та ОЦЕ.
  2.  Встановити: призначення породоруйнівного інструменту; для яких типів порід призначений кернорвідривач; до якого з видів ОЦЕ відноситься отриманий інструмент.
  3.  Дати характеристику кожного з отриманих зразків:
  •  вказати до якого типу належить;
  •  порахувати кількість робочих органів породоруйнівного інструменту (шарошок, лопатей, секторів);
  •  перелічити які переваги та недоліки мають дані типи інструментів.
  1.  Написати шифр колонкового долота. Після цього звірити з шифром вибитим на долоті;
  2.  Зробити короткі висновки щодо області застосування ін-трументів.
  3.  За результатами виконання п. 2-5 зробити опис результатів огляду отриманих типів інструментів.

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

1. Для чого проводять відбір керну?

2. З чого складається колонкове долото?

3.Які бурильні головки використовують для відбору керну?

4. Для чого призначені керновідривачі?

5. Які типи керновідривачів доцільно застосовувати у твердих, міцних і монолітних породах?

6. Недоліки шарошкових бурильних головок.

7. Перелічіть долота спецпризначення.

8. Для чого застосовують долота типу ПЦ?

9. Для чого призначені фрези?

10. Що називають пілотною ділянкою?

PAGE  74


не обертається

обертається

омбінований

не обертається

обертається

Керноприймач

зйомний

Керноприймач

незйомний

ПОДВІЙНІ

ОДИНАРНІ

КЕРНОПРИЙМАЛЬНІ ПРИСТРОЇ

т      и      п

г  р  у  п  и

п і д г р у п и


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

33820. Бахаизм 19.62 KB
  Городом в котором сформировалась первая бахаистская община был Багдад сейчас столица Ирака. Бабизм от имени своего основателя Баба став важным идейным источником бахаизма в дальнейшем прекратил своё существование причём именно его последователи и образовали первые общины бахаи. Главная идея бабизма унаследованная бахаизмом состояла в утверждении что Мухаммад был последним пророком Бога не для всей истории человечества а только для определённого исторического этапа что после него новый этап открывают два пророка одним из...
33821. Синтоизм 13.96 KB
  В японской религии синто или синтоизме как называют её европейцы к числу божеств именуемых ками относятся божественные предки японского народа; духи гор рек камней деревьев огня ветра; божествапокровители отдельных местностей и ремёсел; божества олицетворяющие человеческие добродетели; духи умерших. Само название религии синто состоит из двух иероглифов: син и то . Таким образом дословный перевод синто путь богов . Что же стоит за столь необычным названием Строго говоря синто языческая религия.
33822. Шаманизм 15.02 KB
  Шаманизм особенно широко распространен в племенных культурах которые развиваясь на значительных удалениях друг от друга создали системы поверий поразительно схожие между собой. Шаманом называется человек который погружаясь в особое исступленное состояние сознания обретает способность общаться с оберегающими и помогающими духами и черпать из потусторонних источников значительную силу. Главной целью шаманизма является лечение тела и рассудка. Шаманизм представляет собой сложное явление и его часто ошибочно приравнивают к магии...
33823. Рели́гия 16.96 KB
  С усложнением общества изменялись формы компенсации: обращаясь к религии и твердо веря в ее догматы человек стремился найти в ней утешение избавиться с ее помощью от несправедливостей и обид социального неустройства и политических преследований. Но суть функции оставалась неизменной: в религии люди и особенно религиозно активные слои населения отшельники аскеты монахи суфии и т. Компенсирующая функция религии тесно связана с другой ее функцией – интегрирующей.
33824. Подходы к происхождению человека 14.81 KB
  История религии. История религии начиная с ее самых простых примитивных форм представляет собой этот длинный путь человеческого богопознания. Все предшествующие формы религии представляют собой ни что иное как подготовительные формы на пути человечества к истинной религии.
33825. Родоплеменные религии: тотемизм, табу, магия, фетишизм и анимизм 25.8 KB
  С этой обрядностью связаны все важные этапы в жизни человека: рождение посвящение введение юноши в число взрослых охотников смерть. Наряду с тотемизмом и табу значительное место в жизнедеятельности первобытного человека занимала магия греч. mgic колдовство чародейство совокупность представлений и обрядов в основе которых лежит вера в таинственные силы с помощью которых путем определенных символических действий возможно оказать влияние на людей предметы ход событий в нужном для человека направлении. Он считал что магия не...
33826. Зороастризм и маздеизм 19.6 KB
  Но в наиболее ранних персидских текстах ахеменидских надписях о нем не упоминается хотя в этих текстах есть немало связываемых с его именем идей в частности в связи с прославлением АхураМазды. Будем условно именовать ее маздеизмом – по имени АхураМазды. Третьей в верховной первоначальной триаде древнеиранских богов была Ардвисура Анахита богиня воды и плодородия воспринимавшаяся в качестве дочери АхураМазды. Хотя его подчас считают не имеющим прямого отношения к маздеизму и тем более зороастризму более поздние мифы приписывают именно...
33827. Индуизм — ведущая религия Древней Индии 23.27 KB
  Исследователи выявляют несколько исторических форм индуизма. Основы индуизма заложены в ведической религии которую принесли на территорию полуострова Индостан племена ариев вторгшиеся туда в середине II тысячелетия до н. Во втором направлении индуизма вишнуизме образ бога Вишну предстает прежде всего как хранителя мирового порядка. Третий член троицы высших божеств индуизма Брахма рассматривается как первопричина мира и творец человечества из различных частей которого произошли разные касты: из уст брахманы из рук кшатрии из бедер ...
33828. Легенда о Будде 22.32 KB
  Умерь свои страсти будь добрым и благожелательным – и это перед каждым а не только перед посвященными брахманами как в брахманизме откроет путь к истине а при условии длительных дальнейших усилий в этом направлении – к конечной цели буддизма нирване. Даже многие известные брахманы отказывались от своего учения и становились в число проповедников буддизма. Словом число последователей буддизма нарастало как снежный ком и в короткий срок согласно легенде это учение стало наиболее влиятельным и популярным в древней Индии. Если...