13194

БІЛОРУСІЯ в роки Другої світової війни

Доклад

История и СИД

БІЛОРУСІЯ в роки Другої світової війни Згідно таємного протоколу між Радянським Союзом та Німеччиною за договором від 23 серпня 1939 р. Західна Білорусія і частина Польщі на схід від річок Нарев Вісла і Сян увійшли до сфери впливу СРСР. 14 вересня 1939 р. німецькі війська зайн

Украинкский

2013-05-11

20.34 KB

4 чел.

БІЛОРУСІЯ в роки Другої світової війни

Згідно таємного протоколу між Радянським Союзом та Німеччиною за договором від 23 серпня 1939 р., Західна Білорусія і частина Польщі на схід від річок Нарев, Вісла і Сян увійшли до сфери впливу СРСР. 14 вересня 1939 р. німецькі війська зайняли м. Брест. Німеччина наполягала, щоб радянські війська вступили у війну з Польщею, але Сталін відтягував наступ, щоб створити враження нейтралітету СРСР. Лише 17 вересня 1939 р., коли польська армія в цілому була розбита, радянські війська перетнули кордон і зайняли територію Західної України та Західної Білорусії (під час походу загинули 737 і було поранено 1862 солдата та офіцера). Західна Білорусія до 25 вересня була повністю зайнята Червоною Армією. Вже 22 вересня 1939 р. німецький генерал Гудеріан та комбриг Кривошеїн на головній вулиці Бреста прийняли парад німецьких та радянських військ, після чого останні було відведено за р. Буг.

  Протягом 1939–1941 рр. відбувалася радянізація Білорусії. У листпаді– грудні 1939 р. відбулася націоналізація підприємств (великих, середніх, більшої частини дрібних) та банків. Було створено на території Західної Білорусії 1115 колгоспів, що обєднали 6,7% господарств та 7,8% землі. Перехід до колективізації викликав опір з боку частини заможних селян. Одночасно сталінське керівництво проводило тут політику викорінення “ворогів народу”. У квітні–травні 1940 р. по справах військовополонених було розстріляно 21857 чол., в т. ч. 14700 з таборів для військовополонених в Козельську, Осташкові, Старобільську.

 Приєднання Західної Білорусії у 1939 р. до БРСР було актом історичної справедливості. Це поклало край поділам Білорусії, відновило її територіальну цілісність, об’єднало білорусів в одну сім’ю. Незважаючи на командно-адміністративну систему, західні області Білорусії зробили за два роки до Великої Вітчизняної війни значні кроки у соціально-економічному розвитку та культурних перетвореннях.

На початку Великої Вітчизняної війни героїчно оборонявся гарнізон Брестської фортеці з перших днів війни до кінця липня 1941 р. Серед його оборонців були представники 30 національностей СРСР. Було створено Західний фронт на чолі з генералом Д. Павловим. 28 червня 1941 р. німці захопили Мінськ. На захід від Мінська в німецькому оточенні (“котлі”) опинилися 3-я, 10-а та частина інших армій Західного фронту; значна кількість з них потрапила у полон. Після звинувачення Сталіним у помилках і розстрілу генерала Д. Павлова та ряду інших воєначальників Західного фронту командуючим було призначено маршала Тимошенка.

Жорстокі бої відбулися у районах Борисова, Бобруйська (за переправу через р. Березину). 3–26 липня 1941 р. оборонялися радянські війська під Могилевом, 12–19 серпня – бої за Гомель.

Причини невдач Червоної Армії на початку війни: серйозні помилки сталінського керівництва напередодні війни у зовнішній політиці, масові репресії вищого командного складу, неприйняття належних заходів щодо зміцнення обороноздатності країни. Наслідком цього були великі матеріальні та людські втрати.

На початку вересня 1941 р. вся територія Білорусії була окупована військами. Окупаційна німецька влада планувала виселити та знищити 75% білорусів. З боку білоруських національних діячів, які покладали свої надії на фашистську Німеччину, 22 жовтня 1941 р. було створено Білоруську народну самодопомогу. Керівником цієї колабораціоністської організації був призначений І. Єрмаченко. Функціями, які виконувала ця організація, були: здоров’я населення, громадська опіка, освіта та культура в умовах окупаційного режиму. Німецька окупаційна влада на чолі з В. фон Кубе робила ставку на місцевий національний рух з метою послаблення соціальної бази для розгортання антифашистської боротьби та створення певного авторитету окупаційної влади для більшої експлуатації Білорусії. Робилися такі кроки: відкриття початкових шкіл, будинків культури, читальних залів, бібліотек, білорусизація церковного життя, видавалися 4 білоруські часописи, були організовані Білоруське наукове товариство, профспілки, Жіноча ліга, отримано з боку окупаційної влади дозвіл на використання білоруських національних символів. Поступово було створено центральний та місцевий аппарат Білоруської національної самодопомоги. 29 червня 1942 р. було обіцяно формування білоруського Вільного корпусу з метою боротьби із партизанськими силами, однак його організація залишилася незавершеною і його було ліквідовано внаслідок виступів проти цього керівництва СС. 22 червня 1943 р. було створено також Спілку білоруської молоді під керівництвом М. Ганько та Н. Абрамової, що займалася виховною роботою у національному дусі, але реалізація її ідей була утопічною в умовах окупаційного режиму. 22 вересня 1943 р. німці дали дозвіл на створення при окупаційному режимі дорадчого органу – Білоруської центральної ради, президентом якої було призначено Р. Островського – фігуру вельми одіозну та безпринципну у білоруському національному русі. 23 лютого 1944 р. було створено за наказом окупаційної влади Білоруську крайову оборону, 45 батальйонів якої використовувалися для боротьби з партизанами. В часи окупації існувало також нечисленне білоруське національне антифашистське підпілля (Партія білоруських націоналістів на чолі із Я. Станкевичем та В. Івановським), яке покладало надії на підтримку з боку західних держав.

Найбільш масовим та діючим у боротьбі з окупантами був радянський партизанський та підпільний рух. З квітня 1942 р. почала діяти 1-а Білоруська партизанська бригада під командуванням М. Ф. Шмирова. Мужньо боролися з окупантами партизани бригади К. С. Заслонова. У Мінську було 70 комсомольських та молодіжних організацій і груп, що боролися проти фашистів. В роки війни у Білорусії в рядах партизан були 374 тис. чол., у підпіллі – понад 70 тис. чол. У серпні 1943 р. розпочалася “рейкова війна” проти фашистів, що мала три етапи (на третьому було допущено ряд прорахунків).

На території Західної Білорусії у 1942–1944 рр. діяла також Армія Крайова (найбільше у Новогрудській окрузі, де налічувалося 7 тис. бійців АК). Завданням АК було повернення Польщі озброєним шляхом білоруських земель у межах до 1939 р., що не підтримувала частина білоруського населення, і це призводило до терору проти нього. У жовтні 1943 р. командуванням АК було розроблено операцію “Буря”, що передбачала захоплення Західної Білорусії, Західної України та Віленщини в момент відступу німецько-фашистських військ.  Радянські партизани у Білорусії підтримували із загонами АК союзницькі відносини до весни 1943 р.; пізніше нерідкими були сутички між ними.

За роки окупації у Білорусії загинули 2,2 млн. жителів, 380 тис. чол. вивезено на примусові роботи до Німеччини; було також знищено близько 9200 населених пунктів, з них 627 подібно до Хатині, 186 не змогли бути відновленими після війни). Проводилися карні операції з боку фашистів щодо партизан та мирних жителів. За неповними даними, під час 28 таких операцій загинули більше 70 тис. чол. За час окупації на території Білорусії було створено більш як 260 німецьких концтаборів. Концтабір смерті у Тростянці під Мінськом був на третьому місці після Освенцима та Майданека – у ньому було знищено 206500 чол. У самій столиці Білорусії та її околицях знаходилося ще декілька таборів смерті. У Мінському гето загинули 100 тис. євреїв (усього на території Білорусії їх було 70). Було знищено 10 тис. промислових підприємств, вивезено багато матеріальних і духовних цінностей. За оцінками фахівців, Білорусія постраждала від війни більше, ніж будь-яка країна Європи.

На територію БРСР радянські війська прийшли восени 1943 р. після розгрому німецьких військ під Курськом. Наступаючим частинам Червоної Армії активно допомагали партизани (особливо відзначилося в цей час Гомельське партизанське зєднання під керівництвом І. П. Кожара). Визволення території республіки відбувалося силами трьох Білоруських фронтів та 1-го Прибалтійського; брали участь також французькі льотчики ескадрилії “Нормандія–Неман”. Битва за визволення Білорусії (кодова назва операції  – “Багратіон”) розпочалася 23 червня 1944 р. 26–28 червня були визволені міста Вітебськ, Жлобін, Могилев, Бихов та ін.; 3 липня – столиця Білорусії Мінськ; 4 – Полоцьк, 16 – Гродно. Визволенням Бреста 28 липня 1944 р. завершилось вигнання німецько-фашистських військ з території БРСР. Наприкінці серпня радянські війська вийшли до Риги, на кордон із Східною Прусією, на Нарев і Віслу. За мужність та героїзм на білоруській землі понад 1600 генералів, офіцерів та солдат отримали звання Героя Радянського Союзу, понад 400 тис. воїнів та партизан нагороджено орденами та медалями.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

23567. Фонология 23.5 KB
  лежит понятие фонемы как совокупности существенных признаков свойственных данному звуковому образованию определение Н. Главной функцией фонемы является смыслоразличительная или сигнификативная. Таким образом можно сказать что фонемы д и к отличаются друг от друга двумя дифференциальными признаками местом образования и звонкостьюглухостью. В русской фонологической системе 5 гласных фонем и 32 согласных гласность и согласность или как говорят вокализм и консонантизм это первый дифференциальный признак для фонемы: мы обычно сразу...
23568. ФОНЕМЫ И СИСТЕМЫ ФОНЕМ 93 KB
  Понятие фонемы Ключевым понятием функциональной фонетики или фонологии является понятие фонемы. Следовательно хотя фонемы как таковые единицами языка не являются поскольку сами по себе они лишены значения существование единиц языка морфем слов и их форм принципиально невозможно без фонем из которых строятся их означающие. О соотношении фонемы и звука Фонемы не могут быть непосредственно отождествлены со слышимыми и произносимыми людьми в процессе речевого общения звуками. Фонемы представляют собой единицы звукового строя языка тогда...
23569. 8 особенности артикуляционной базы английского языка 39.5 KB
  в англ языке большее напряжение конечных согл наличие аспирглухих взрывных соглперед ударотсутсвие палатализациинет нет попарного разделения на тверд и мяг есть фарингальная артикул.hпереднеязвчные согл характеризуются аппикальным укладомдорсальнымнапряж мышц губ при произношении более значительнаогубленостьлабоализациянапряжение в конце фразы силнее характерно наличие скользящих гласныхдифтонгов попарно распределение напряж и ненапряж фонемдолгих краткналичие гласных смеш уклада э:наличие межзубных 9 артикуляторный...
23570. сновные фонетические особенности канадского варианта английского языка 31 KB
  €œClass€ €œbath€ €dance€ – произносится в американском варианте – с гласным номер 4. Дифтонг [ou] произносится в британском варианте т.которые в американском варианте произносятся с [ai] канадцы в основном произносят побритански с [i]. В канадском варианте английского языка в области грамматики не встречается существенных различий с британским вариантом.
23571. Акценты и диалекты в Великобритании 50 KB
  Взаимодействие близкородственных языков английского и скандинавских сказалось в наличии в современном А.В процессе образования нации происходило формирование национального английского языка складывавшегося на основе лондонского диалекта который сочетал в себе южные и восточноцентральные диалектные черты. развития английского языка характеризуется рядом изменений резко отграничивших среднеанглийскую звуковую систему от древнеанглийской. В то время как в 40 70е годы наблюдался расцвет скучного английского БиБиСи в 80е годы начали...
23572. ОППОЗИЦИЯ ЯЗЫКОВАЯ 53 KB
  В этом смысле говорят о фонологической оппозиции например между русскими фонемами k и r слова кот и рот различаются не только по звучанию но и по значению или о семантической оппозиции 'ед. Подобное истолкование позволяет использовать понятие оппозиции чтобы разграничить отношения между различными языковыми единицами – так называемые оппозитивные отношения – и отношения между различными вариантами одной и той же языковой единицы – неоппозитивные отношения.Трубецкой употребляли термин оппозиции не только по отношению к функциональным...
23573. Различие между транскрипцией фонологической и транскрипцией фонетической 34.5 KB
  Обозначение фонем 3. Обозначение отдельной фонемы должно четко отличаться от обозначения группы фонем. Если в данной транскрипционной системе отсутствуют специальные знаки для некоторых фонем например для аффрикат или дифтонгов и если они обыкновенно передаются группой из двух или более букв символизирующих их конститутивные элементы то группа знаков соответствующих фонеме такого рода должна связываться снизу дужкой например чешское ou немецкое pf. Когда обозначение определенных дизъюнктивных фонем диакритиками или определенных...
23574. ФОНЕТИКА 37 KB
  расчленяется в четырех направлениях: 1 антропофоника физиология звуков речи изучающая произносительную собственно физиологическую и слуховую акустическую сторону языка и фонология изучающая использование звуков для выражения значений для образования слов и фраз; 2 учение о фонетических элементах аналитическая Ф. Схематический разрез гортани и надставной трубы: a голосовая щель; b щитовидный хрящ; c надгортанный хрящ; d увула Звучание речи создается модификацией выдыхаемой воздушной струи истекающей изо рта и из носа в...
23575. Теория языка 2.51 MB
  bz Карл Бюлер Теория языка Оглавление Предисловие автора Введение. Теория языка вчера и сегодня Глава I. Модель языка как органона а формы существования конкретных языковых явлений 3. Знаковая природа языка в модель структуры языка 4.