13208

Словянські народи у добу середньовіччя. Польська держава у ІХ- ХVI ст

Реферат

История и СИД

Слов€янські народи у добу середньовіччя. Польська держава у ІХ ХVI ст.. До ІХст на польських землях проживало близько тридцяти слав€янських племен. Центрами об€єднань польських земель були: Велика Польща Північна і Центральна Польща частина Прусії і Мала Пол

Русский

2013-05-11

94.5 KB

4 чел.

Слов”янські народи у добу середньовіччя. Польська держава у ІХ- ХVI ст..

      До ІХст на польських землях проживало близько тридцяти слав”янських племен. Центрами об”єднань польських земель були: Велика Польща (Північна і Центральна Польща, частина Прусії) і Мала Польща (центр у Кракові). Проживали племена полян і віслян.

   Перший князь Мешко І (960-992) походив з династії Пястів, що існувала 1370 року започаткована вождем Зимовідом, сином хлібороба Пяста. МешкоІ відіграв велику роль в об”єднанні польських племен, прийняв хрещення у 996році в м. Гнєздно.

   Болеслав І Хоробрий (992-1025) продовжував процес об”єднання польських земель (приєднав Краківську землю) - завершив процес об”єднання Польщі в одну державу. В зовнішній політиці він намагався розширити кордони польської держави на північ, ведучи війну з німцями.Він перший прийняв у 1025 році королівський титул.

    Останнє об”єднання польських земель відбулось за Болеслава ІІІ Кривоустого у ХІІст,що проголосило принцип успадкування верховної влади, було створено центральний уділ правлячої династії. Поступово з др. пол. ХІІст відбувається феодальна роздробленість. У 20-х рр ХІІст великокнязівська влада в Польщі  втрачає своє значення .

В ХІІІст відбувається німецька колонізація Польщі і поширення Магденбурського права.

     Об”єднання Польської держави почалось в кінці ХІІІст. і було продовжено при польському королю  Казимірі ІІІ Великому(1333-1370) . Ряд реформ:

     -перетворення удільних князівств на воєводства, призначення королем старост  земель;

     -створення королівських рад, канцелярії і центральної  скарбниці;  

     -залучення до військової служби всіх землевласників;

     -кодифікація місцевого звичаєвого права для Великої і Малої Польщі.

    В зовнішньо-політичному плані було досягнуто мирної угоди з Тевтонським орденом, повернуто північно-східні польські землі, приєднана Мазовія, Сілезія передана Чехії.

Правитель Людовик Анчжуйський (1370-1382) з Угорщини. Укладає Кошетський  правілей, згідно якого землевласники звільнялись від усіх державних податків. На земські посади призначались польські феодали, польським рицарям надавалась плата поза межами країни.

     При Казимирі ІІІ Великому у 1340-х роках починається захоплення Галицької Русі. 1364р- відкрито Краківський університет.

      1386 рік у Польщі заснована нова династія Ягелонів. Великий князь литовський Ягайло одружився з польською принцесю Ядвигою і отримав титул польського короля під іменем Владислава ІІ (1386-1432) . Боровся з Тевтонським орденом.

       Грюнвальдська битва 1410р. Польща повернула частину північних і східних земель.До складу Польщі у 1466р входила територія Прусії, яка отримує в 1466 році автономію в складі Польського королівства. Польща отримала вихід до Балтіїського моря.

      В XIV-XVст в Польщі відбувається процес встановлення станово-предстввницької монархії.Основою державного устрою Польщі була королівська влада, з іншого боку існував Вольний сейм польської шляхти.

       Трансформація Польщі в пік станово-представницької монархії відбулась при Владиславі ІІІ (1434-1444), Казимірі IV Ягелончику (1446-1492 було прийнято Нешавські статути у 1454 році, які посилили вплив  земських сеймиків на деожавні справи.

       При Яні Ольбрахті(1492-1501) створено двопалатний сейм, який складався з сенату і шляхетської депутатської палати.

      При польському королі Олександрі(1501-1506) відбулась спроба запроваджувати єдиновладдя сенату. В 1505 році було прийнято Радомську Конституцію, яка закріплювала повноваження сенату контролю за діяльністю уряду , затверджувати податки, приймати закони.

Чеська держава у ІХ – першій половині ХVІІ ст.

Гуситський рух.                                                                 

    У ІХст слав'янські народи на території Чехії (богеми) поділялись на: чехів, лужан, лемухів, літомурійців, пшеванів, хорватів, дулібів. Князі племені чехів – Пржемисловичі поступово підкорили собі сусідні племена ( легенда про праотця Чеха, який привів своє племя на територію Центральної Європи). У845 році 14 чешських вождів заприсягнулися у Регенбурзі королю Східно-франкської держави.

        У 885 році чеський князь Боржівой прийняв християнство від архиєпископа Мефодія . У 895 році Чеське князівство  вийшло з складу                                                           . Зросло значення Пражського граду.

         Влада чеських правителів стабілізувалась особливо за князювання Вацлава (921-935). Князь запровадив християнство, збрав податки, організовував збройні акції протии непокірних. Вацлава підступно вбили змовники, яких найняв його рідний брат Болеслав ( в очах нащадків він постав мучеником, його канонізувала церква).

        Болеслав І (935-967) чинив опір  мадярській експансії, визнав верховенство короля Оттона І (950) після тривалого конфлікту.

        Син Болеслав ІІ (967-999) посилював особисту владу (995р. за його наказом винищили рід Славників, які правили Східною Чехією).

       Владислав ІІ(1140-1173) за послуги німцям у Північній Італії у 1158 році здобув королівський титул, який став спадковим.

        Князь Бржетіслав у 1039 році видав декрет, у якому кодифікував перші юридичні норми в галузі цивільного та кримінального права (зокрема Спадковий статут 1055р., який запровадив принцип сеньйоріату – трон завжди передавався найстаршому).

       У чеських землях інтенсивне освоєння нових земель почалось з середини ХІІІст: чеським князем став Пржемисл І Отакар(1197-1230) , який домігся визнання королівського титулу для чеських правителів.

        У квітні 1222 р було заключено договір між державою і церквою, який створював передумови для визнання католицькою церквою пріоритету короля та наддав церкві великі привілеї.

        Син його Вацлав І (1230-1253) дбав про розширення кордонів держави.

        За правління Пржемисла ІІ Отакара (1253-1278) посилилась боротьба Чехії за приєднання нових територій і вихід до Середземного і Балтійського моря.

        Вацлав ІІ (1283-1305) запровадивши державну монополію на видобуток срібла, збільшив доходи скарбниці, а в 1300 році видав правовий кодекс.Вацлав ІІІ(1305-1306) , його 17-літній син, був вбитий в Оломоуці. Після цього рід Пржемисловичів за чоловічою лінією перервався.

       У ХІІст вцілому сформувалась васальна система. З появою феодальної власності на землю, з'являється і феодальний імунітет.

       У ХІІІст аграрна економіка перетворюється на аграрно-ремісницьку. Виробництво сільсько-господрської  продукції зросло у 2 рази (порівняно з ХІІст) . Різке зростання видобутку і обробки коштовних металів(срібла та золота) . Німецька колонізація ХІІІст.

        Нові міста ( старовинні міста- Прага, Оломоуц, Брно) виникають як центри ремесла і торгівлі  Закладання новох міст відбувалось на принципах приватного підприємництва, відбувалось прибуття нових жителів, розподіл ділянок і будівництво.У першій половині ХІІІст у Чехії виникло 20 міст, у другій половині - понад 120 ( Опава-1224, Градєц Кралове-1225, Літомержице-1230, Брно-1240, Оломоуц-1253, Пльзєнь-1295 ).

       Чеський король Карл(1346-1378)за його правління наступає «Золота доба». Основну увагу приділяв вирішенню внутрішньо-політичних проблем . У своїй діяльності спирався на підтримку папи Климента VI (свого духівника і вихователя., обраного в 1342р. папою Римським. ( КарлIV коронований у 1355р.) . Особлива увага до Чехії як політичного центру імперії.(14 спеціальних грамот). «Золота була» 1356р.- кодифікація правових норм устрою Священної Римської імперії. Вони підтверджувала свободу обрання чеського короля в Чеському сеймі у випадку припинення династії, а імператор не міг самостійно призначити чеського короля або змінювати статус Чеського королівства.

        У 1348 році в Празі був заснований університет.

        КарлIV розробляв загальночеський законник (« Велика Кароліна»), що містив 109 пунктів для регламентації відносин між королівською владою і підданими, але в 1355р. шляхта не прийняла цей кодекс.

       Вацлав IV(1379-1419) був позбавлений імператорського трону у 1400р. , підтримував прихильників Реформації; Кутногорський декрет1409р. – німці позбавили Празький університет своїх привілеїв.

 Болгарія у VII- XIV ст..

    Історія Болгарії починається з заселення слов'нами та протоболгарами Балканського півострова.

    Кінець V - поч.VIIст на Балканський півостров приходить протоболгарська орда з Центральної Азії, що мала два напрямки руху: 1) у VIIст створилась Волзька Болгарія; 2) на Балкани на чолі з ханом Аспарухом (644-700)

    Відбувались постійні набіги протоболгар на Візантію. В 618 р. хан Курт перший в Болгарії прийняв християнство. В боротьбі Візантією протоболгари опиралися на слав'янські племена. В 681р. Аспарух укладає мирний договір з імператором Костянтином IV.

    Перше болгарське царство було слов'яно-болгарською федерацією, в якій значним був вплив на болгар слов'янських племен. Великі землевласники називались «бойлами» , вільне селянство поступово закріпачувалось. Особливих успіхів з початку існування Болгарське царство досягло  за правління хана Крума (803-814) , завдяки перемозі над Візантією приєднав  Східну Фракію і Македонію. На початку ІХст за хана Крума створено «Закон судний люден», в якому йшлось про відношення між вільними селянами і аристократами. Крум розбив Аварський каганат, Антську державу, захопив території між Карпатами і Дунаєм.

       Болгарська держава зміцнилась за князя Бориса І (852-889) і Семіона (893-927).

       Борис І зпровадив християнство з 865 року за візантійським зразком. Почалась розвиватись церковно-слав'янська мова.

        Семеон воює з Візантією, розширює кордони держави, до Болгарії включено землі Північного Дунаю, Сербії, частину Фракії. Семеон проголошує себе царем болгарів і греків у 917 році. Болгарська церква стає автокефальною.В 917р. встановлюється відповідна ієрархія православної церкви - патріархат. За Семеона виник рух богомолів і існував до ХІІІст.

       При болгарському царі Петрі (927-969) країна вступає в період феодальної роздробленості, ведеться боротьба з Візантією, що завершується перемогою останньої. В Хст незалежним залишилось тільки Західно-Болгарське царство.

       В 1018 році Візантія підкорила Болгарію до 118 року: Болгарія поділялась на 3 округи (феми) на чолі з візантійськими стратигами, відбулась елінізація болгарської церкви. Остаточно утверджувались феодальні відносини, виникало залежне селянство, яке називалось «париками».

      Національно-визвольний рух:

1)  1040р повстання під проводом Петроделіана(онука Самуяїла);

2)  1072-72рр повстання під проводом Георгія Війтиха (болгарського аристократа);

3) 1185р. останнє повстання під проводом болгарських аристократів Федора і Асиня – створення Другого Болгарського царства і Асень став першим царем.

      Друге Болгарське царство виникло на північно-східних землях (1187-1396). За Асеня (1187-1196) відбувається боротьба з Візантією  і пошук нових союзників. Його наступник Петер Калаян(1197-1207) продовжує боротьбу з Візантією, використовує хрестові походи, укладає угоду з папою Римським і хрестоносці завойовують Візантію, борбться з православними.

     Остаточне піднесення Другого Болгарського царства відбулось за правління Івана Асеня ІІ (1218-1241), який проводив активну зовнішню політику. Флорентійська унія католиків і православних, значна частина єпископів Росії проголосила анафему  Івану АсенюІІ, так як Росія вважалась «третім Римом».

  Після Івана Асеня ІІ Друге Болгарське царство занепадає і в 1396 році захоплене  Османами до 1878 року.

Сербія у добу Середньовіччя

Сербська територія зV по VIIст заселялася слов'янами. У VIII-Хст слов'янське населення на сербських територіях бролося з Франкською державою, Візантією і Болгарією за окремі спірні землі.

  При болгарському царі Семіоні (початок Хст) Сербія входила до Болгарського царства до 931 року. Звільнення Сербії з-під Болгарії спричинило повстання.

   Християнство в Сербії поширилося у ІХ-Хст і остаточно утвердилось за візантійським зразком.

    Починаючи з середини Хст робляться перші спроби сербського жупана (великого князя) Чеслава об'еднати державу.

    В Хст в Сербії встановилась влада Візантії і одночасно відбулися набіги на сербські землі хрестоносців, мадяр, половців і норманів. Лише у Хвіст великий жупан Стефан Неманя заснував першу сербську династію, об'їднавши сербські землі.

     У 1190 році Візантія визнає незалежність Сербії. В Х-ХІІст зміцнюються зв'язки сербії з Болгарією і Київською Руссю.

     У 1217 році Сербія проголошується королівством, а її королем – Стефан Першовінчаний. У 1219 році сербська православна церква здобула автокефалію, Савва Неманич став першим сербським архієпископом.  Після смерті у1228 році Стефана Першовінчаного на престол зійшов його старший син Радослав, він зрікся влади і королем став його брат – Владислав, він шукав підтримки у Болгарії, але так і не знайшов.. Сербська феодальна верхівка передала правління його брату Урошу, який протягом свого 30-ти літнього правління забезпечив Сербії недоторканість її кордонів і міцні стосунки з сусідами.

   Ураша скинув його старший син Драгтин у 1276році, але вже у 1282р. зрікся престолу на користь свого молодшого брата  Мілутина (1282-1321). За Мілутина Сербія стала міцною державою,процвітали економіка та культура.

   Душан успадкував сербський престол від свого батька Стефана, правив під ім'ям Уроша ІІІ і увійшов в історію як засновник монастиря Дечани. УрошаІІІ сербські історики називають найтрагічнішою постаттю  серед усіх Неманичів. Боротьба за владу з сином (1330-1331) закінчилась поразкою батька.

    Під час правління Душана середньовічна Сербія сягнула вершин свого розвитку: Візантія шукала в нього підтримки, Болгарія залежила від нього, територія Сербії збільшилась майже вдвоє, в 1345р. він проголосив себе «царем сербів і греків».

    За часів царя Душана серби зберігали свій традиційний соціально-економічний устрій, основу якого становили дві інституції: громада ( специфічна національна форма організація суспільного життя) і задруга (форма організації господарської діяльності).

    Протягом ХІІ-ХІVст у сербів триває процес становлення феодальних відносин. У середині ХІVст  ці відносини остаточно закріпив «Законник» - перший звід правил суспільного життя у південних слов'ян. Його завданням було: зміцнення царської влади, забезпечення її незалежності від правителів окремих областей.

     У 1355році смерть Душана змінила ситуацію в країні і за її межами. Трон посів його син УрошV, Сербська держава розпадалась. Свого часу Душан поділив Сербське царство на 10 намісництв, кожним з яких керував окремий правитель, що визнавав як де-юре,так і де-факто зверхність короля. Уся владна структура трималась на авторитеті верховного державця і виявилась абсолютно недієздатною  у ситуації, коли його не стало. Після смерті Душана сербський трон посів його син УрошV. Скориставшись слабкістю нового царя, а також з ситуацією ,що склалась тут з появою турків-османів, намісники розпочали боротьбу проти УрошаV. Вони швидко домоглися посилення власної ролі з одночасним ослабленням центральної влади, що фактично означало ліквідацію єдиної Сербської держави.

    У 1365 році один з намісників - Вукашин Мрнявчевич – проголосив себе  королем, поширивши свою владу на частину території Душанової  Сербії. Брат Вукашини – Углєша – став деспотом в іншій частині сербського царства. Про свою самостійність заявили також Нікола Алтоманович і князь Лазар Хребелянович. Цар Урош остаточно втратив контроль над країною. Разом з ним скінчилось понад 200-літнє правління династії Неманичів.

    У 1371 році відбулась битва на р. Мариці між сербами, яких очолювали Вукашин та Углєша Мрнявчевичі, і османами. В цій битві серби зазнали нищівної поразки, а обидва державці загинули. Турки відкрили собі шлях  углиб Балкан. Сербія перетворилася на друго- чи навіть третьорядну країну без жодних шансів на серйозний опір. Сербське царство остаточно розпалось на окремі частини, в яких панували місцеві можновладці: брати Йован та Константин Деяновичі, Джурадж Балшич. Вук Бранкович, Нікола Алманович, Лазар Хребелянович.

     Протягом 1372-1374 років турки підкорили майже всю Македонію до р. Вардар.На землі Лазаря турки вперше напали в 1381році, коли сербське військо під проводом  воєвод Црепа та Вітомира завдали поразки османам у батві на Дубравниці.У 1386 рю турки захопили місто Ніш , проте Лазар переміг їх.

       Вирішальна битва сталась 15 червня 1389 році на Косовому полі. Майже 30-тисячному турецькому війську очолюваному султаном  Муратом протистояло не менш потужне сербське під проводом князя Лазаря. В результаті турки захопили пораненого князя Лазаря і стратили. Серби на Косовому полі втратили переважну більшість представників сербських аристократичних та дворянських родів. Внаслідок битви Сербія не зникла як самостійна держава, але її доля значно змінилась. Сербія після поразки визнала себе васалом турецького султана.

      У 90-х роках ХІVст турки здійснили багато походів на Балканські землі.Усі сербські землі були охоплені усобицями., війнами. Князь Степан відновив активне співробітництво з турецьким султаном Магометом І.

     Стефан правив Сербією у 1389-1427рр. Країною практично правила княгиня Мілиця(мати Стефана), проте , після її смері , Стефан Лазаревич став повноправним державцем Сербії з титулом деспота.У 1414 році султан надав йому титул“самодержця сербів”.Протягом 1413-1421 років Сербія жила без війни.

     28 квітня 1421 року помер правитель Зети БалшаІІІ , залишив свою область у спадок деспоту Стефану – збільшення території. У цей час Сербія становила на Балканах другу політичну, економічну і військову силу після Османської імперії., проте затиснута між Угорщиною та османами- позбавлена проводити незалежну політику.  Після смерті Магомета І турки почали нападати на сербів.

    У першій половині 20-х років Стефанові Лазаровичу доводилось вести боротьбу одразу на кілька фронтів.

      Джурадж Бранкович – дона з найтрагічніших постатей сербського Середньовіччя. Він був деспотом у сербії в1427-1456 роках в роки глибокої кризи .Практично вся територія Сербії та Боснії перетворилась на арену міжусобиць і битв з зовнішніми ворогами (Туреччина).Сербія Джураджа Бранковича практично припинила своє існування - «Перше падіння Сербії».

        Проте після Сегединського миру з Угорщиною та Османською імперією(1444), остання, налякана створенням християнської антитурецької коаліції, повернула деспотові Бранковичу  Сербію з 24 містами., султан погодився платити відшкодування збитків (100000 форинтів) , надавати при потребі військо.

        В кін.40- поч.50 років ХVст ситуація на Балканах загострюється: Сегединський мир не дотримується - битва між християнами  турками, християни зазнали поразки.29 трвня 1453р. Магомет ІІ захопив Константинополь, що означало остаточн падіння Османської імперії. П’ять років тривала боротьба між сербами і османами . Після смерті Джураджа Бранковича (24 грудня 1456р) і його наступника Лазаря(20 січня 1458р) в Сербії спалахнула боротьба  між прибічниками оюзу з Угорщиною та туркофілами. Навесні 1458 року перемогу здобула анти османська партія, яка виступила за об’єднання Сербії. Стефана проголосили деспотом Сербії, завдяки шлюбу з дочкою Лезаря Марою з’єднались Боснія та Сербія.Об’єднання двох держав мало сприяти утвердженню сербської державності, проте, для тих історичних умов виявилось запізнілим. У самій Сербії посідання деспотського престолу боснійським королевичем, до того ж католиком тільки поглибило кризу , що існувала, загостривши протистояння політичних угрупувань. Улітку 1459 року під Смедерево підійшло Османське військо і молодий деспот здав місто без бою, за що турки дали йому можливість вільно покинути країну з родиною.

      Так, у червні 1459 року Сербія остаточно втратила власну державність, перетворившись на частину Оттоманської порти. Середньовічна держава сербського народу припинила своє існування.       

Болгарія (друга половина ХVII- перша половина ХІХст)

Залежність болгарської економіки від турецької. Занепад військово-феодальної системи.

   Погіршилось становище едян, християнської людності. Значне полегшення болграм принесло скасування  напоч. ХVІІст "податку кров'ю"(хлопчиків –християн перестали насильно обертати на мусульман і забирати до яничарів).

   Прискорився процес урбанізації(Софія, Пловдив, Відин, нові міста- Троян, Га браво, Слівен, Котел). Заняття трогівлею сприяло національно-демократичним змінам.

   Ремесла, спеціалізація(Слівен, Габраво, Котел-тканини, Пловдив, Нікополь - готовий одяг, Чипровець – ювелірні вироби, Самоків – металообробка).

  Назріває національно-визвольний рух.

   Відбувається елінізація болгарської церкви.

   1655рік болгарський боярин Петер Перкевич створив таємну спілку болгарських християн.

   1688рік Чипровецьке повстання(причинами поразки були:незадовільна військова організація, чисельна перевага противника, небажання православних болгар битися на боці католицьких країн). Зближення болгар з Росією. Російсько-турецькі війни (у18ст) давали значний поштовх у визвольному русі на болгарських землях.

   Болгарське національне відродження з другої половини ХVІІст.

 Зростанню національної свідомості болгар сприяв культурно-просвітницький рух , успіхи в освіті.

 Першим ідеологом болгарського національно-визвольного руху є ченець Хілендарського та Зо графського  монастирів Паїсій(1722-1798)- «Історія сло'янина-болгарина»(1762). Єпископ Сафроній Вовчанський(1739-1813). Церковні школи. На початку ХІХст в окремих світських школах викладали вже двома мовами: грецькою та болгарською.

  Створення у 20-х роках ХІХст болгарських шкіл з переважно світськими предметами..

   Петр Берон (1800-1871)- книга «Риб'ячий буквар» (!824)- нова система світської шкільної освіти.

  У 1835 році відкрилася перша світська болгарська школа в Га брово.

  У 1806 році побачила світ перша книга болгарською мовою – святкові історії («Тижневик»); з 1844 р. видававсь перший болгарський журнал  «Любословіє» .

   1829р. виходить наукова праця російського вченого Ю.І.Венеліна «Стародавні і теперішні болгари».

  Османський уряд не заохочував зростання національної самосвідомості болгар.

   Боротьба за болгарську церковну автономію( за скасування відправінь грецькою мовою  , заміну грецьких священників на болгарських). Програма Неофіта Бозвелі національно-культурних і професійних перетворень ( призначення богар на головні церковні посади, визначення болгарської мови як основної мови відправ , створення представництва болгар у Константинопольському синоді).

  Участь болгар- добровольців у війнах проти Туреччини на боці християнських країн. Під час російсько-турецької вйни1806-1812рр у російській армії з'явилось окреме болгарське з'єднання « Болгарське земське військо». Внаслідок російсько-турецької війни 1828-1829рр (брало участь приблизно 1 тисяча болгарських добровольців під командуванням болгарина з Росії Г. Мамарчева) Болгари залишились під цілковитим контролем турків. (Адріанопольський мир). Міграція 100 тис болгар до Волощини та Бессарабії. Спроба Г. Мамарчева підняти повстання у Силістрі, тир ново, варні була невдалою(1835р, зрадник видав плани).

    30-ті роки масові селянські виступи у Південно-Західній Болгарії, 1850р.-продовження селянських виступів.

 

 Соціально-економічний розвиток у першій половині ХІХст.:

  

  1.  турецькі феодали захоплювали вільні і селянські землі;
  2.  нові форми залежності селян:здольщина (половинщина), кесімджийство (спадкова оренда з натуральною рентою та панщиною) використання праці батаків- найманих сільськогосподарських робітників.  

Реформа 1834 року остаточно скасувала сіпахінську військово-ленну систему. Поширення товарно-грошових відносин. Зростання міст.

  Суспільно-політичний рух 60-70-х років ХІХст . 1869рік заснування « Болгарського книжного дружества» . 1870 рік – визнання Болгарської автокефальної церкви.

  Квітневе повстання 1875р.  

Болгарія у другій половині ХІХст- на поч.ХХст.

  

 У50-70-ті роки завершується формування єдиного внутрішнього ринку, пов’язане з успіхами в торгівлі. Піднесення національної культури, розвиток освіти.

 1869 рік – «Болгарсько княжно дружество»

 1857 рік в Плодві засновується перше болгарське книжкове видавництво (Христо Данов). 60 періодичних видань («Независимость», «Будущность»).

 1870 рік Порта визнала самостійність болгарського екзархату, було запроваджено автокефальну болгарську церкву.

  Починається активна діяльність революційних груп після Кримськрї війни.(Григорій Раковський, Любин Каравелов, Васил Левський) створено болгарський революційний центр у 1870 році  на чолі з Каравеловим.

  Діяльність Христо Ботева( газета «Будильник», «Знаме») закликали до всенародної революції

  Квітневе повстання 1876 року( близько 50 населених пунктів, Пловдивський округ, створено Тимчасовий уряд у місті Панагюриште).

  Російсько-турецька війна1877-1878 рр Союз з Румунією та Австро-Угорщиною. Патріотичний Рух в Болгарії( загони добровольців – 7,5 тис.(6 батальйонів) вливались у російську армію під командуванням генерала М.Драгомирова). Успішна оборона Шипкенського перевалу. Падіння фортеці Плевна. Звільнення Північної Болгарії. Визволення Софії у січні 1878 року; Пловдиву, 3 березня 1878 р Було підписано Сан- Стефанський договір: Болгарія  проголошувалась автономним князівством-васалом Туреччини. 13 липня 1878 р  було підписано під тиском Англії та Австро-Угорщини Берлінський трактат: зменшення території Болгарії( північна частина лише отримувала автономію, Макед, Східна Руменія залишались у складі Османської імперії). Підсумки викликали різке незадоволення у болгарському суспільстві.

  Тирановська конституція 28 квітня 1879 року. Болгарія проголошена конституційним князівством. Князь мав право призначати міністрів, командувача Збройними силами, розпускати парламент, Болгарські народні збори мали одну палату. Участь у виборах мали право здійснювати чоловіки і жінки з 21 року.

  Александр Баттенберг- болгарський князь. Спроби скасувати конституцію . Прозахідна орієнтація разом з консерваторами.

 Державний переворот 27 квітня 1881 року був створений під тиском парламент  що надав князю надзвичайних повноважень на 7 років. Відбувається пошук нових союзників: Австро-Угорщина, Німеччина, Англія.

  1885р введення військ до Східної Румелії, проголошення Баттенбергом себе князем єдиної Болгарії. Загострення Російсько-болгарських відносин внаслідок прозахідної політики Баттенберга. Перемога над Сербією 1886 року. Розрив дипломатичних відносин з Росіїю(до 1896).

 Протекціоністські заходи(звільнення від усіх податків підприємства з понад 20 робітників на 15 років(1894)). Прискорене будівництво шосейних доріг і залізниць. Майнова диференціація на селі внаслідок викупу землі.1901- виникнення Болгарського землеробського народного союзу.

 5 жовтня 1908 ркнязь Фердинанд урочисто проголосив незалежність Болгарії і себе царем (внаслідок младотурецької революції в Османській імперії).

 Партії в Болгарії – Народна, Демократична,Прогресивно-ліберальна (за союз з Англією,     Росією і Францією), Ліберальна, Народно-ліберальна (за союз з Австро-Угорщиною і Німеччиною).


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

28658. Крестьянская реформа 1892 г. Личное освобождение крестьян. Земельные наделы. Выкупы. Крестьянское самоуправление. Общественный строй России 2-ой половины XIX в. 15.01 KB
  Для разработки проекта реформы в 1857 г. В губерниях обсуждением проекта реформы занимались дворянские комитеты их предложения обрабатывали редакционные комиссии Я. Текущую деятть по подготовке реформы возглавлял зам. Статус крестьянина последовательно менялся в ходе осущния реформы: первоначально помещик сохранял право собстти на земли полученные крестьянами в резте реформы за коте последние меннообязанными и фактически зависели от помещика.
28659. Буржуазные реформы 60-70-х гг. XIX в.: земская, городская, судебная, финансовая и военная 15.05 KB
  Земская реформа. В 1864 г. были изданы Положения о губернских и уездных земских учреждениях. Роль распоряди-х органов вып-ли губернские и уездные земские собрания, члены кот-х избирались по 3м избирательным куриям: к 1й относились уездные помещики, крупные торговцы и промышленники
28661. Революционная ситуация 1879-1881 гг. Крепостническая реакция и контрреформы 80-90-х гг. XIX в. 14.17 KB
  Дознание по таким делам осуществлялось корпусом жандармов. все наиболее важные дела по политим преступлениям стали рассмся Особым присутствием сената с участием сословных представителей. из компетенции суда присяжных были выведены дела о печати в 1874 г. из ведения общих судов дела о противозаконных сообществах и участии в них в 1878 г.
28662. Предмет и метод истории и права России 12.37 KB
  История государства и права России изучает политические и правовые институты существовавшие в процессе исторического развития Российского государства. История государства и права России рассматривает конкретные политические и правовые явления прежде всего фактический материал для установления закономерностей общих поступательных тенденций развития российского государства и права. В этом история государства и права неразрывно связана и с общей историей России и с теорией государства и права. Отличия состоят в том что история изучает более...
28663. Возникновение государственности у восточных славян в VII-IX вв. Причины образования Древнерусского государства. Процесс складывания государственных органов и правовых институтов. Сущность «норманнской теории» происхождения Древнерусского государства 14.58 KB
  Стали образовывать союзы племенных союзов которые по отношению к внеш. племенам выглядели единым целым но в некот. Появляются первые датируемые славянские летописи из котх следовало что поляне платят дань хазарам коте создали Хазарский Каганат а словены зависели от полян. группа лиц – аппарат котые занимались только управлением.
28664. Киевское государство – раннефеодальное государство 13.46 KB
  признаки: 1 юридическая безответственности носителя власти; 2 нет постоянных институтов власти получающих плату за свою деятельность; 3 первоначально не был установлен механизм передачи власти по старшинству т. от отца к старшему сыну; 4 существовала наследственность власти; 5 существовал совет при князе но без юридического статуса; 6 в особых случаях могло собираться вече являвшееся чрезвычайным органом и т. Однако полного единства в ней не было органов власти кроме местного князя или его наместника находившегося в родственной...
28665. Происхождение «Русской Правды». Ее редакция и состав. Содержание Краткой и Пространной Правды 12.92 KB
  Ее редакция и состав.Условно делятся на 3 основные редакции: 1 Краткая редакция – первая по времени создания; 2 Пространная ред.; 3 Сокращенная ред. Краткая редакция состоит из 2 частей в объеме 43 ст.
28666. Привилегии феодалов по «Русской Правде». Положение смердов, закупов, холопов по «Русской Правде» 12.83 KB
  Если он отказывался работать или плохо работал хозяин имел право бить. Если хозяин пытался выдать закупа за холопа то закуп освобождался а сам хозяин мог быть наказан.