13210

Болгарія на початку Другої світової війни (1939-1941)

Доклад

История и СИД

Болгарія на початку Другої світової війни 1939-1941 15 вересня 1939 р. болгарський уряд Кьосеіванова оголосив що буде дотримуватися політики нейтралітету Болгарії. Правлячі кола країни прагнули визнати щоб у протистоянні воєнних угруповань знайти для Болгарії

Украинкский

2013-05-11

112.5 KB

5 чел.

Болгарія на початку Другої світової війни (1939-1941)

15 вересня 1939 р. болгарський уряд Кьосеіванова оголосив, що буде дотримуватися політики нейтралітету Болгарії. Правлячі кола країни прагнули визнати щоб у протистоянні воєнних угруповань знайти для Болгарії  таке місце, яке б дозволило їй з найменшими втратами для себе максимальну користь при вирішенні територіальних проблем.

У 1939 р. на впливовий міжнародний фактор на Балканах перетворився Радянський Союз. У Болгарії запрацювала радянська пропагандистська машина, яку забезпечували широким потоком періодичних видань, книгами, кінофільмами. Суперником СРСР у ідеологічній обробці болгарського населення виступала Німеччина. Однак, напружене дипломатичне суперництво між СРСР та Німеччиною за зовнішньополітичну орієнтацію Болгарії було спрямоване проти Великої Британії та Франції.

Підсумки січневих (1940) виборів до Народних зборів засвідчили, що урядовий курс підтримали переважна більшість виборців, а представники влади отримали 140 із 160 депутатських місць. У лютому кабінет міністрів очолив Б. Філов, однак єдності та однодумства в правлячих колах це не додало. Цар Борис III у той час казав: «Мої генерали є здебільшого англофілами, дипломати - германофілами, цариця залишається італофілкою, народ налаштований русофільськи. І тільки цар залишається болгарофілом».

Серед противників урядового курсу були різноманітні політичні сили. Правий фланг представляли Союз болгарських національних легіонів, організації «Ратнік» та «Браннік», група А. Цанкова; центристські позиції зайняли Демократична, Ліберальна, Народна партії, «Демократична згода», БЗНС -«Врабча-1», БСДРП(о); до сил лівого табору належали БРП, БЗНС - «Пладне», Народна спілка, «Звено» та Робітнича партія.

Наприкінці вересня 1940 р. Німеччина, Італія та Японія уклали Троїстий союз. У жовтні до нього приєдналася Румунія, на територію якої було введено німецькі війська. Німеччина поставила питання про приєднання до пакту Болгарії, а Італія                              

запропонувала спільні дії проти Греції. Водночас Велика Британія попередила Болгарію, що остання перетвориться на Театр бойових дій, якщо допустить на свою територію німецькі війська. У листопаді 1940 р. СРСР запропонував Болгарії укласти договір про взаємну допомогу. Але, незважаючи на розгорнуту широку кампанію на підтримку радянських пропозицій, організовану БРП, та їхню популярність серед населення, вони були 'відхилені царським урядом. Та завдяки цьому Болгарії вдалося Певний час стримувати тиск Німеччини.

Проти прихильників зміцнення радянсько-болгарських відносин влада застосовувала репресивні дії: їх заарештовували, накладали різні стягнення або навіть інтернували. Авторитарність режиму проявлялася і в посиленні контролю за пресою

прийнятому в грудні 1940 р. законі «Про захист нації». На його підставі розпускалися всі організації, що підтримували

контакти з різними установами тих країн, які перебували в

стані війни з державами Троїстого союзу.Уряд Б. Філова 1 березня 1941 р. підписав угоду І Про приєднання Болгарії до Троїстого союзу, а вже наступного Дня розпочався ввід до країни німецьких військ, чисельність яких невдовзі досягла 630 тисяч.

Незважаючи на присутність іноземних військ, здавалося, істотно нічого не змінилося, а Болгарія зберігала неза-

вжність. Цар Борис III сподівався, що йому вдасться запобігти втягуванню країни у війну. ^Але насправді союз Болгарії з державами осі Берлін-Рим-

Токіо перетворював Болгарію на початку Другої світової війни на військового посібника агресорів. Територія країни швидко стала

плацдармом.В середині квітня 1941 р. болгарським військам було дозволено окупувати південно-східні райони Сербії, Західну Тракію та частину Вардарської Македонії. Під впливом пропаганди,розгорнутої в країні, царя Бориса III стали називати «визволителем». З іншого боку, відкидаючи звинувачення в колабораціонізмі та виправдовуючись перед населенням, тодішній режим через засоби масової інформації нав'язував населенню думку про те, що саме завдяки союзницьким відносинам з Німеччиною «Болгарії врешті-решт вдалося здійснити свої споконвічні національні прагнення».

Епілог третього Болгарського царства. Виникнення руху Опору

Зважаючи на традиційно дружнє ставлення Болгарії до Росії, нацистська військова стратегія поширення агресії на Схід не передбачала участі у ній Болгарії. Уряд Б. Філова не наважився оголосити війну СРСР, а на Східний фронт не було послано жодного болгарського солдата. Болгарія виявилася єдиним союзником Німеччини, яка зберігала дипломатичні відносини з Радянським Союзом упродовж усієї війни. Разом з тим Болгарія перебувала у стані війни з Великою Британією та США. Сприяння німецьким військам на Східному фронті полягало в участі болгар у кампанії зимової допомоги солдатам вермахту та наданні одного санітарного потяга.

Та хоча Болгарія формально залишалася самостійною державою з усіма притаманними їй ознаками та інституціями, союз з Німеччиною був для неї нерівноправним і певною мірою обмежував її національну незалежність.  Зближення з нацистською Німеччиною певним чином поз-

чилося й на характері політичного режиму. Уряд Болгарії

бив  ставку  виключно  на  силові  та   репресивні  методи

правління, жорстокість яких постійно зростала. Політика нейтралітету, до якої закликала опозиція, у тодішній міжнародній ситуації була ілюзорною й не могла дістати широкої громадської підтримки. Загалом же внутрішнє становище в країні на початку війни не сприяло розвиткові опозиційного руху. Саме в цих умовах БРП прийняла рішення про організацію збройної боротьби проти царського політичного режиму - сателіта гітлерівської Німеччини. Комуністи 22 червня 1941 р. виступили із закликом підтримати справедливу боротьбу радянського народу. У ході повстання проти гітлерівців та їхніх болгарських посібників передбачалося зривати постачання німецьких військ, розгортати партизанський рух тощо.

Керуючись вказівками Комінтерну, закордонне бюро БРП на чолі з Г. Димитровим і В. Коларовим розпочало створення національного антифашистського фронту. Серед населення була розгорнута пропагандистська кампанія

Формування уряду національної єдності БРП розглядала лише як необхідний етап на шляху до глибоких суспільних перетворень, до соціалізму. Компартія свідомо перебільшувала небезпеку фашизації країни, прирівнюючи режим у Болгарії до фашистських, і закликала до боротьби з «реакційною монархо-фашистською диктатурою». Розвиткові руху Опору сприяла підтримка СРСР, здійснювана через Комінтерн.

Курс на розгортання збройної боротьби дістав підтримку серед лівого крила колишньої Військової ліги та Народної спілки «Звено». Але, на відміну від БРП, повстання вони розглядали як одномоментний військовий виступ, раптовий удар по правлячій верхівці. Окрім «звенарів», готовність до співробітництва з комуністами виявляли лише представники лівих у БЗНС ІБСДРП, які, втім, віддавали перевагу іншим формам опору. Більшість же лідерів ліберально-демократичної опозиції не пішла на встановлення контактів з комуністами. Водночас вони  прагнули до створення власної військової структури, ВФ почав формуватися «знизу» як народний рух. Ініціативні органи з його створення, які складалися з БРП, лівого крила БЗНС, БСДРП та НС «Звено» невдовзі перетворилися на комітети ВФ, яких до кінця 1942 р. в країні діяло понад 1ЗО. У лютому 1943 р. керівництво БРП прийняло директиву про переростання збройної боротьби в повстання.

З весни 1943 р. всі партизанські формування увійшли до складу Народно-визвольної повстанської армії (НВПА). Болгарія була поділена на дванадцять повстанських оперативних зон (ПОЗ) на чолі з зональними штабами, якими керували окружкоми БРП. Тільки в 1943 р. проведено близько 300 збройних операцій. У серпні-вересні 1943 р. завершився процес формування Національного комітету ВФ (НК ВФ), до складу якого ввійшли представники від БРП, БЗНС - «Пладне», НС «Звено» та лівих БРСДП. Таким чином, і первісний задум керівництва БРП відносно згуртування всіх демократичних опозиційних політичних сил в єдиному русі Опору повністю здійснити не вдалося.

Подальшому зростанню нестабільності правлячого режиму та напруги в суспільстві сприяло підписання в лютому 1943 р. болгарсько-німецької угоди про депортацію 20 тис. євреїв. частина  опозиції виступила за реставрацію конституційного ладу, прагнучи спрямувати зусилля як проти існуючого режиму, так і проти загрози приходу до влади комуністів. У серпні 1943 р. Борис III отримав листа, підписаного діячами опозиції, які закликали до нормалізації відносин з країнами антигітлерівської коаліції.

Зміна міжнародного становища після виходу Італії з війни ще  більше   посилила   в   Болгарії  внутрішньополітичну  діяльність, що переросла в державно-політичну кризу. Після злої смерті царя Бориса III в серпні 1943 р., яка настала після його візиту до  Берліна,  керівництво країною перейшло до регентської ради  створеної при шестирічному Симеоні, -Влада зосередила свою увагу на придушенні партизанського руху була створена жандармерія. Болгарія по суті опинилася в стані громадянської війни.

 В умовах гострої державно-політичної кризи ліберально- демократична  опозиція  оформилася  як 

самостійний табір. 1червня 1944 р. новий кабінет міністрів очолив Багрянов , який розпочав за допомогою західних держав  виведення Болгарії з фашистського блоку.

Вересневий державний переворот 1944 р.

У 1944 р. надзвичайно зросла інтенсивність протистояння між урядовими військами та повстанцями. Чисельність НВПА у вересні зросла до декількох тисяч бійців. Наближення Червоної армії до Балкан та серпневий  переворот у Румунії різко загострили ситуацію в Болгарії. Уряд поступово втрачав контроль над країною, а ВФ виявляв дедалі більшу активність. На переговорах з урядом  Багрянова 24 серпня делегація НК ВФ порушила питання про передачу влади. Однак прем'єр відкинув ці домагання.

Безпосередню підготовку до повалення існуючого режиму компартія розпочала в той момент, коли стрімкий наступ Червоної армії фактично нейтралізував можливість спротиву гітлерівських та урядових військ. Для підрозділів НВПА планом і сигналом до виступу став циркуляр 4 ЦК БРП від 26 серпня 1944 р.

Правлячий режим вимушений був піти на союз із ліберально-демократичною опозицією.  Регентська  рада  2  вересня  погодилася на утворення «уряду національної концентрації». Уряд терміново скасував усі антисемітські закони та накази, якими забороня лася діяльність партій, розформував жандармерію, оголосив амністію політв'язням . У Каїрі було розпочато переговори з англо-американським командуванням про укладення перемир'я та дотримання Болгарією нейтралітету.

Однак радянське керівництво оцінювало політику болгарського уряду К. Муравієва як «фактичне ведення війни на боці Німеччини». Тому 5 вересня 1944 р. СРСР оголосив війну Болгарії. Того ж дня уряд К. Муравієва розірвав відносини зНїмеччиною.  По  всій  країні  розпочалися  ініційовані бійки під гаслом «Вся влада Вітчизняному фронту!».8 вересня 1944 р. підрозділи Червоної армії вступили на те риторію  Болгарії, і була  проведена  операція  по захопленню урядових установ у Софії, яку здійснили болгарські військові частини. Був повалений уряд  Муравієва, а під контролем опинилися урядові установи, радіостанція, центра-пошта, телеграф та інші стратегічні об'єкти. У результаті успішного вересневого перевороту влада перейшла до політичних сил, об'єднаних ВФ, визначальне місце належало комуністам. НК ВФ призначив уряд . Керівництво БРП з тактичних міркувань поділили порівну з політичними силами.  

. З грудня 1944 р. почав функціонувати Народний суд який покликаний був покарати винних за приєднання Болгарії до Троїстого союзу військових злочинців . Уряд К. Георгієва вжив заходів до реального вступу Болгарії  у війну проти гітлерівської Німеччини.Було створено народну міліцію та проведено мобілізацію до Народної армії, до якої влилися підрозділи НВПА та урядові військові частини. У Москві 28 жовтня 1944 р. СРСР, Велика Британія, США та Болгарія уклали перемир'я, за умовами якого остання відмовлялася від анексії грецьких таї югославських територій.

Участь Болгарії в боротьбі проти нацистської Німеччини на заключному етапі Другої світової війни на боці країн 

антигітлерівської коаліції дала їй змогу зміцнити свої міжнароднії позиції й домовитися за підтримки Радянського Союзу мирного договору.

Поразки  Болгарії у Другій  балканській та Першій світовій війнах, пережиті суспільством як «національні катастрофи», залишили в свідомості болгар хворобливий слід,' Саме прагнення забезпечити максимально сприятливий для країни  вихід з Другої світової війни, уникнути  нових територіальних втрат багато в чому обумовили її політичне життя з вересня 1944 р. на майже чотири повоєнні роки.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

28906. Социально-экономическое положение страны (1945—1984 гг.) 43 KB
  Социальноэкономическое положение страны 1945 1984 гг. Жилой фонд страны вырос за годы семилетки 19591965 на 40. политическое развитие страны было противоречивым.
28907. Внешняя политика Советского Союза в 1945—1984 гг. 44.5 KB
  Победа в Великой Отечественной войне решающая роль во Второй мировой войне существенно укрепили авторитет СССР его влияние на международной арене. СССР стал одним из создателей Организации Объединенных Наций постоянным членом Совета Безопасности. Трумэн предложил образовать военнополитический союз западных стран создать на границах СССР сеть военных баз развернуть программу экономической помощи европейским странам пострадавшим от фашистской Германии доктрина Трумэна. Реакция СССР была вполне предсказуема.
28908. Цели и этапы перестройки 26.5 KB
  Горбачевым перестройка нашла живой отклик во всех слоях советского общества. Если говорить коротко то перестройка€ означала: создание эффективного механизма ускорения социально – экономического развития общества; всестороннее развитие демократии укрепление дисциплины и порядка уважениек ценности и достоинству личности; отказ от командования и администрирования поощрение новаторства; решительный поворот к науке соединение научно технических достижений с экономикой и многое другое. К началу 1990х годов перестройка завершилась...
28909. Перестройка и распад СССР (1985–1991 гг.) 46.5 KB
  Перестройка и распад СССР 1985–1991 гг. В стране был введен пост президента – первым президентом СССР стал Горбачев. В марте была отменена 6 статья Конституции СССР о руководящей роли КПСС. I Съезд народных депутатов СССР 1989 г.
28910. Внешняя политика в годы перестройки 24.5 KB
  ; XXVII съезд КПСС анализировал перспективы мирового развития исходя из концепции противоречивого но взаимосвязанного по сути дела целостного мира. Было признано что жизнеспособность мирового сообщества – в многовариантности развития в его многоликости: национальной духовной социальной политической географической культурной. А поэтому каждая страна должна быть свободна в выборе пути к прогрессу; 5 необходимость отказа от осуществления собственного развития за счет других стран и народов а также учета баланса их интересов поиска...
28911. Человечество в конце XX-начале XXI веков 24 KB
  мир всё в большей степени взаимозависимый столкнулся с угрозой которая может быть предотвращена только общими усилиями. Всё больше и больше кажется что мир должен либо исчезнуть либо выжить как единое целое. Глобальная угроза которую сулит разрушение окружающей среды и истощение материальных и энергетических ресурсов была не первым материальноэнергетическим кризисом с которым столкнулся мир. мир снова застрял в историческом узком месте выбраться из которого можно при помощи новых технологий включая исследования в области...
28912. Становление новой российской государственности 45.5 KB
  Проведенные изменения пришли в противоречие с положениями Конституции РСФСР 1977 года. Ельцин в обращении к гражданам России объявил о введении в стране президентского правления вплоть до принятия новой Конституции. На основании решений референдума Президент приступил к разработке новой Конституции. Верховный Совет данный указ президента признал не соответствующим Конституции и в свою очередь принял решение о смещении президента как нарушившего Конституцию.
28913. Радикальная социально-экономическая модернизация 43.5 KB
  Конкурентный рынок мог утвердиться только на базе частной собственности поэтому необходимо было приватизировать передать в частную собственность значительную часть предприятий ограничить роль государства как хозяйствующего субъекта. Следующим этапом реформ стала приватизация государственных предприятий. Согласно ей было проведено акционирование государственных предприятий 51 акций распределялись между работниками предприятий а остальные поступали в открытую продажу: каждому россиянину выдавался приватизационный чек ваучер стоимостью...
28914. Основные направления внешней политики России в новой геополитической ситуации (1991–2002 гг.) 43.5 KB
  Провозглашалась невозможность решения международных проблем силовыми методами. Универсальным способом решения международных вопросов объявлялся баланс интересов приоритет общечеловеческих ценностей над классовыми. Конструктивное решение международных проблем возможно только путем мирных переговоров путем учета законных национальных интересов всех стран мира. В этих условиях неимоверно возрастает роль ООН в решении международных проблем.