13214

Російська держава у ХVІ – XVII ст.

Реферат

История и СИД

Російська держава у ХVІ – XVII ст. План. Росія у період правління Івана Грозного 1533 – 1584 рр.. Смута в Росії на початку XVII ст. Заснування і правління династії Романових у XVII ст. 1. Іван IV Грозний 1533–1584. Владу у малолітнього Івана оспорювали боярські угрупов

Украинкский

2013-05-11

32.57 KB

7 чел.

Російська держава у ХVІ XVII ст.

План.

  1. Росія у період правління Івана Грозного (1533 – 1584 рр.).
  2. Смута в Росії на початку XVII ст.
  3.  Заснування і правління династії Романових у XVII ст.

1. Іван IV Грозний (1533–1584). Владу у малолітнього Івана оспорювали боярські угруповування Шуйських і Бельських. Вінчання на царство Івана IV відбулося у 1547 р. (вперше московський великий князь отримує титул царя).

Метою проведення реформ І. Грозного були:

  1.  централізація державного управління;
  2.  обмеження ролі впливу бояр на державні справи;
  3.  створення верств служилих людей як опори царської влади;
  4.  зміцнення державної власності на землях Росії;
  5.  зробити все населення підданими російського царя.

З 1549 р. до 1560 р. при царі працює Вибрана рада (Олексій Адашев, священик Сильвестр, митрополит Макарій), що займається питаннями реформування державного управління.

В 1550 р. було створено новий Судебник (обмеження привілеїв удільних князів, посилення державних судових органів, вводилось покарання за хабарництво). В цьому ж році була створена обрана тисяча з дворян – особиста армія царя (в подальшому – військо з вогнепальною зброєю).

1551 р. скликається Стоглавий церковний собор (уніфікація всіх церковних обрядів за грецьким зразком, розглядається питання моральності духовенства, затверджується пантеон російських святих).

1553–1560 рр. – створені прикази як нові центральні органи виконавчої влади.

1555–1556 рр. – ліквідація системи кормління, намісників замінено губними старостами.

Починаючи з 1565 по 1572 рр. Іван Грозний запроваджує масові репресії, земельні конфіскації для боротьби з ймовірною опозицією і зрадниками

Опричнина має два значення:

1) система репресивних заходів;

2) землі, які виділив у державну власність Іван IV(Північ, Центр і Південь Росії)  

Підсумки: 1) зруйнування станової монархії (цар мав абсолютну владу); з 43 членів Боярської думи було страчено 19; 2) знищення спадкової аристократії і встановлення відносин підданства; 3) зруйновано господарство країни; 4) великі жертви (до 22 тис. чол.); 5) порушено систему організації і комплектування помісного війська;

Зовнішня політика: боротьба за вихід до Балтійського моря – Лівонська війна (1558–1583); завоювання нових земель: Казанське ханство (1554), Астраханське ханство (1556), з 1574 р. починається завоювання Західного Сибіру, походи проти Кримського ханства (1556–1559 рр.); встановлення регулярних торгівельних відносин з Англією через Біле море (з 1553 р.).

Оцінка правління Івана Грозного в історичній науці

В.О. Ключевський «Русская история»

Він з дитинства бачив себе серед чужих людей. У душі його рано і глибоко врізалось і все життя зберігалося почуття сирітства, покинутості та одинокості; також у ньому розвинулася підозрілість, що з роками перетворилось у глибоку недовіру до людей. Найбільше у ньому працював інстинкт самозбереження. Рання розвинутість та збудливість, душевна нерівновага, схилення у поганий, дурний бік. Прив’язаність до людей, яким він довіряв (дружина Анастасія, священик Сильвестр, Адашев, Малюта Скуратов). Риси його характеру визначали особливий напрямок його думок політичних – політичний спосіб дій.

Політичне значення царя Івана IV в історії Російської держави не таке велике. Грозний цар більше задумував, ніж зробив. Сильніше подіяв на нерви своїх сучасників та їхню уяву, ніж на сучасний йому державний порядок. Життя Московської держави було би легше та рівніше, ніж воно було при ньому та після нього; важливі політичні питання були б вирішені без тих потрясінь, які були ним підготовлені.

Однобокий, себелюбивий напрям його думок при нервовій збудливості позбавив його практичного такту; успішно розпочавши реформи державного управління, він закінчив тим, що мало не поховав його.

В.М. Татіщев позитивно оцінював правління Івана Грозного, негативно ставився до бояр, які заважали монархічному правлінню (прибічник петровського абсолютизму).

Карамзін М.М. «История государства Российского»: негативна оцінка в цілому, осудив боротьбу Івана IV з боярством, яке, на його думку було прив’язано до самодержавства і не чинило опір цареві. Опричнина – наслідок жахливих змін у душі царя після смерті його дружини Анастасії (психологічний фактор).

С.М. Соловйов: опричнина – наслідок ворожого ставлення царя до своїх старих бояр, необхідний етап у боротьбі старого родового ладу із ладом державним.

В.Г. Белінський: діяльність Івана  – продовження політики Івана ІІІ. Іван IV – сильна натура; боротьба з боярством – боротьба за зміцнення Російської держави довершив ліквідацію уділів.

Герцен А.І.: тиранія Івана IV, Петра I можуть бути виправдані державними цілями.

Костомаров М.І.: утвердження опричнини – знаряддя демократизації російського народу. Іван Грозний – натура нервова, п’яний, розпусний кровожадний тиран, впертий деспот і боягуз по натурі.

С.Ф. Платонов: опричнина була спрямована проти потомства удільних князів, мала метою зламати їх традиційні права та переваги. Події смутного часу виводяться з політичної кризи часів Івана IV.

В радянській історичній літературі основна увага приділялась соціально-економічній сутності опричнини. Однак роботи Р.Ю. Віппера, С.В. Бахрушина, І.І. Смирнова ідеалізують діяння Івана IV та опричнину (у період культу особи Сталіна). Цьому у великій мірі сприяли висловлювання Сталіна, який вихваляв Івана IV, забуваючи про біди, які нанесла опричнина народу та кріпацтво.

М.Н. Тихомиров у праці «Россия в 16 столетии»(М.,1962) показав залишки економічного та політичного роздрібленості у країні (наприклад, новгородські вольності – похід у 1570р. і жорстокий розгром Твері).

Зімін О.О. (Опричнина Ивана Грозного. М.,1964, Реформы Ивана Грозного): смисл опричнини полягав у завершальному ударі, що було нанесено останнім оплотом удільної роздробленості(наприклад Володимиру Старицькому). Це була свідомо здійсню вальна політична лінія, що мала метою зламати супротивника, а не хвороблива малодушність царя, династичні причини. Особливістю опричнини було те, що централізаторська політика проводилася в дуже архаїчних формах(наприклад створення уділу государевого - опричнини).

Варварські середньовічні методи боротьби Івана Грозного із своїми політичними супротивниками, його жорсткий характер накладали на всі заходи опричних років печатку деспотизму та насильництва. Посилення феодального гніту в умовах розорення країни було найважливішою умовою, що підготувала остаточне закріпачення селян.

Сучасні російські історики (История России/ Под ред. Сахарова А. М. – М., 2006) для розуміння епохи Івана Грозного, сповненої драматизму та неясності, необхідно подивитись у дитинство царя. Уньому відповіді на всі складні питання й загадки. Іван IV був видатним державним діячем й досить складною та суперечливою особистістю; багато зробив для становлення і розвитку Російської держави.(взяття Казані, Астрахані).

2. Правління сина Івана Грозного Федора Івановича (15841598). Фактично управляв через свою сестру Борис Годунов. Зі смертю Федора Івановича припиняється династія Рюриковичів.

1591 р. в Угличі від рук найманих вбивць загинув 9-літній син Івана Грозного царевич Димитрій.

1598 р. на Земському соборі царем обрано Бориса Годунова.

1601–1603 рр. в Московській державі був великий голод, через що зростало незадоволення Борисом Годуновим. В цей же період пішли чутки, що Дмитро врятувався.

1603 р. в Речі Посполитій з'явився чоловік, який стверджував, що він і є Дмитрій (збіглий ченець Чудова монастиря Григорій Отреп’єв). В Москві було оголошено, що це самозванець.1604 р. Лжедмитрій при допомозі українських козаків вирушає на Москву.

У 1605 р. помирає Борис Годунов; поширились чутки, що його отруїли.

Червень1605 р. Лжедмитрій урочисто вступає в Москву і через деякий час вінчається на царство. Він намагається здійснити реформи в Російській державі і наблизити її до Речі Посполитої і Західної Європи. Московські бояри у травні 1606 р. організовують повстання, вбивають Лжедмитрія, новим царем оголошують боярина Василя Шуйського, який правив до 1610 р.

В цей же період з 1606 по 1607 рр. в країні відбулось повстання під проводом Івана Болотнікова, але закінчилось його поразкою.

1607 р. у м. Стародуб зявився Лжедмитрій ІІ. 1608 р. він підходить зі своїми загонами до Москви і стає табором біля московського поселення Тушино.

1609 р. Василій Шуйський звертається за допомогою боротьбі проти Лжедмитрія ІІ до шведського короля. Внаслідок цього починається відкрита інтервенція поляків у Московську державу. 1610 р. польський гетьман Хоткевич розбиває польське військо біля с. Клушино.

З 1610 по 1613 рр. відбувається національно-визвольний період в історії Московської держави.

В липні 1610 р. Василій Шуйський скинутий з престола, і влада перейшла до уряду семи бояр (Семибоярщина) – вони запропонували польському королю обрати на московський престол його сина Владислава. Оскільки польський король Сигізмунд ІІІ хотів стати російським царем, це сприяло відтягненню військових сил Лжедмитрія ІІ під Москвою у бік Смоленська. Лжедмитрія було вбито у Калузі.

У 1611 р. в Рязанській землі збирається перше народне ополчення під керівництвом дворянина Ляпунова, яке рушило на Москву виступило за православного царя, але програло полякам.

Осінь 1611 р. – за ініціативою земського старости Козьми Мініна і князя Дмитрія Пожарського було створено Друге народне ополчення. В жовтні 1612 р. визволили Москву від польських інтервентів. Поляки намагались знайти майбутнього претендента на московський престол – Михайла Романова. Іван Сусанін врятував йому життя, який в цей час перебував у монастирі з матірю, завівши поляків у болото. Батько М. Романова Філарет у 1619 р. повернувся з Польщі в Москву.

 Смута в історіографії

«История России» (п/п Сахарова А.Н.)- М.,2006 с. – 323-324 «Смутний час показав російським людям, що створена московськими князями єдина держава необхідна також їм».

«когда на чашу весов была поставлена сама судьба Московского царства – облик этого царства с его создавшимся веками величием, с его историческими традициями, с егославным прошлым восторжествовал в умах и сердцах русских людей над тяготами»(дослідник П.Г. Восенко).

Чехарда на престолі та міжусобна війна призвели до того, що держава послабла та стала об’єктом інтервенції сусідніх держав. Врятувало державу лише велике патріотичне піднесення всіх здорових сил суспільства.

В Смуту різко підвищилось самосвідомість російського народу. В.М. Татищев: до Смути призвели закони Б. Годунова щодо закріпачення селян.

М.М. Карамзін: Смута «дело ужасное и нелепое», наслідок розпусти, підготовленої тиранством Грозного та властолюбством Годунова, винного у вбивстві царевича Дмитрія та припиненні законної династії. Народ усвідомив свою силу і грав царями. «внутрішні варвари» діяли у недрах Росії, але спрямовували їх поляки.

С.М. Соловйов: до Смути привела боротьба земських людей – власників з вільними козаками, безземельними людьми. Рух Болотнікова – соціальна війна, селянська. Поганий стан народної моралі, головна внутрішня причина Смути.

В.О. Ключевський: в основі Смути була соціальна боротьба. Сам тягловий устрій Росії породжував соціальні негаразди, що випливали з тяжкого становища низів.

С.Ф. Платонов: Смута – складна соціальна і політична криза підготовлена всім ходом розвитку Росії у другій половині 16 ст.

У повстанні Болотнікова вперше мала відкритий характер давня ворожнеча між класом служилих землевласників та кріпосними низами.

Зімін О.О. : повстання Болотнікова – перша селянська війна в Росії, що продовжувалась з 1603 до1614р.

Скринніков Р.Г.: головний соціальний конфлікт 17ст. був продовженим закріпаченням селян та кріпосними законами про холопів. В умовах громадянської війни цей протест набув своєрідну форму. Громадянська війна на поч.17 ст. була викликана кризою попереднього історичного розвитку російської держави.політична криза була тісно пов’язана з еволюцією форм феодального землеволодіння, змінами у структурі феодального стану(поява дрібних вотчинників – дітей боярських). Служилим дворяни 16ст. значно зміцнили свої позиції. Опричнина Івана Грозного породила розкол між дворянами – опричниками та земцями, що зберігався протягом 20 років. Знать боярська була незадоволена,що після припинення династії Рюриковичів трон посів Б.Годунов, що був раніше опричником. Голод 1601-1603 рр. приніс народу багато страждань і смерті.

3. 21 лютого 1613 р. – Земський собор обирає новим царем Михайла Федоровича Романова, так починається нова династія Романових, що існувала до 1917 р.

11серпня 1613 р. згідно російської традиції, Михайло Романов вінчався на царство. Бояри присягнулись, що ця династія правитиме вічно.

Михайло Романов правив за допомоги боярської думи, що складалась з системи приказів, як органів виконавчої влади в Росії. Земський собор працював безперервно, особливо в перші десятиліття правління царя. Російським патріархом став Філарет (батько Михайла Романова). Завдання, які ставились перед Михайлом Федоровичем: відновлення економіки; відновлення внутрішнього порядку і стабільності.

Заходи, проведені Михайлом Федоровичем:

  1.  закріплення селян за їх володіннями; у1619 р. було встановлено 5-тирічний, а з 1642 р. –10-ти річний термін пошуку збіглих селян.
  2.  відбувався розвиток мануфактур (металургійні заводи на Уралі, Тулі, шкіряні заводи в Казані); держава приписувала до заводів селян.

   3) освоєння нових територій (Сибір, Далекий Схід, Північ),експедиція Пояркова по р. Амур в Охотське море.

1632–1634рр. – Смоленська війна, в якій Росія програла, поляки утримали Смоленськ, підписано перемиря, за яким Владислав, польський король, визнав владу російського царя Михайла Романова.

Налагодились дипломатичні відносини з Австрійською монархією, шведами. Донські козаки захопили турецьку фортецю Азов, проте Земський собор виступив проти приєднання її до Російської імперії.

За Михайла відбуваються повстання на Півночі Росії в 1614–1615рр., козацько-селянські рухи 1633–34 рр.

Михайло Федорович Романов

Введення запросних грошей, надзвичайні податок –«п’ятину» 1.5 всьогомайна для торгових людей, а потім для посадського населення всього – розширення кількості і складу Приказів(до 40).

Олексій Михайлович(1645–1676) – „Тихий цар”

1648 р. в Москві відбувся „Соляний бунт” із-за підвищення ціни на сіль у 4 рази.

1649 р. за підтримки бояр в Московській державі було укладено новий законодавчий акт „Соборноє уложеніє” – захист православної церкви, встановлено безстроковий пошук селян, заборона переходу від феодала до феодала, встановлено покарання, населення міст підпорядковувалось владі царя.

1654 р. – Переяславська рада – частина українських земель перейшла під владу царя.

1654 р. – церковна реформа патріарха Нікона, яка неоднозначно сприйнята суспільством.: уніфікувались обряди у богослужінні за грецьким зразком: три пальці при хрестінні Зявились старообрядники.

В1654–67рр. – відбулась війна з Річчю Посполитою, внаслідок якої було підписано Андрусівське перемиря.1686 р. – „Вічний мир” Росії з Польщею.

1656–58рр. – російсько-шведська війна за вихід до Балтійського моря.

1670–71рр. в Росії відбулась селянська війна під проводом Степана Разіна.

1576–81рр. війна Росії з Османською імперією та Кримським ханством.

 СИСТЕМА ДЕРЖАВНОГО УСТРОЮ МОСКОВСЬКОЇ ДЕРЖАВИ У XVII ст.

Цар – у Московській державі у 1547–1721 рр. офіційний титул глави держави. Першим царем було проголошено Івана IV Грозного. Був замінений титулом імператора під час правління Петра І, але неофіційно зберігся до падіння самодержавства у 1917 р.

Боярська дума – станово-представницький дорадчий орган аристократії у Московській державі в X– на початку XVIII ст., що мав законо-дорадчий характер і розглядав питання зовнішньої та внутрішньої політики.

Патріарх – вищий сан духовенства у православній церкві, глава самостійної церкви, обирався церковним собором. У Московській державі патріаршество було встановлено у 1589 р. й проіснувало до 1721 р.

Земські Собори – центральні загальнодержавні станово-представницькі установи Московської держави у середині XVIXVII ст. вищі законодавчі і виконавчі органи влади. Скликалися царями, а в часи міжцар'я – станами. Основою Земських соборів та їхньою постійною складовою були церковний собор на чолі з Патріархом (до 1589 р. — Митрополитом) і Боярська дума.

Прикази – органи центрального управління. Виникли на основі виконання боярами окремих державних функцій за дорученням (наказом) царя. Поступово ці доручення набули постійного характеру, а навколо осіб, які їх виконували, створювалось коло помічників. Система приказів досягла найвищого розвитку у XVII ст. В той час у Московії нараховувалося 14 адміністративних приказів, 7 обласних, 14 військових, 16 фінансових, 11 палацових і 3 патріарших прикази. Прикази були скасовані у XVII ст. царем Петром І.

Губні установи – виборні органи місцевого самоврядування Московської держави у ХУІ-ХУІІ ст. Займалися розслідуванням кримінальних злочинів.

За період з 1505 р. до 1676 р. територія Московської держави розширилась з 2,2 млн. кв. км до 14,52 млн. кв. км.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

21233. Конфликт: функции и структура, динамика и топология. Способы психологической работы с конфликтами 20.22 KB
  Способы психологической работы с конфликтами Конфликт – это трудно разрешимая ситуация которая может возникнуть в силу сложившейся дисгармонии межличностных отношений между людьми в обществе или группе а так же в результате нарушения равновесия между существующими в них структурами. Функции конфликта конструктивная он выступает источником развития и противоречия она призвана разрешать противоречия и как правило конфликт исчерпывается и как правило влечет к положительному завершения конфликта деструктивная в конфликте люди испытывают...
21234. ПРОДОЛЬНАЯ ДИФФЕРЕНЦИАЛЬНАЯ ЗАЩИТА 591.5 KB
  Поэтому релейная защита в указанных сетях должна быть в первую очередь быстродействующей то есть работать без выдержки времени. Продольная дифференциальная защита является защитой с абсолютной селективностью не реагирует на внешние КЗ токи нагрузки качания и за счёт этого она может действовать без выдержки времени и иметь высокую чувствительность. Поскольку защита должна работать без выдержки времени то необходимо принять в расчёт и переходные токи.
21235. ДИСТАНЦИОННАЯ ЗАЩИТА 87 KB
  Необходимо применение быстродействующей селективной защиты обладающей высокой чувствительностью в сетях любой конфигурации. Выдержка времени дистанционной защиты зависит от удалённости места КЗ.1 Основным органом дистанционной защиты является измерительный дистанционный орган определяющий удалённость КЗ.2 – Трёхступенчатая дистанционная защита Для обеспечения селективности дистанционные защиты в сетях сложной конфигурации выполняются направленными и действуют только при направлении мощности КЗ в линию.
21236. ЗАЩИТА ГЕНЕРАТОРОВ 139 KB
  Защита должна действовать на отключение. Ток до 5 А считается безопасным и защита должна действовать на сигнал при токах более 5 А – на отключение. Защита должна действовать на отключение.
21237. ЗАЩИТА ТРАНСФОРМАТОРОВ И АВТОТРАНСФОРМАТОРОВ 451.5 KB
  2 Межвитковые замыкания в одной фазе – защита должна действовать на отключение. 3 Замыкания на землю – защита действует на отключение или на сигнал. Ненормальные режимы: 1 Протекания сверхтоков при внешнем КЗ – защита должна действовать на селективное отключение.
21238. ЗАЩИТА ВЫСОКОВОЛЬТНЫХ ЭЛЕКТРОДВИГАТЕЛЕЙ 155 KB
  Междуфазные КЗ – сопровождаются сверхтоками поэтому защита должна действовать на отключение. Используется токовая защита – до 5 МВт свыше 5 МВТ – продольная дифференциальная защита. 2 Замыкания на землю – сопровождаются малым током однако во избежание разрушения стали двигателя устанавливается защита на отключение. 3 Витковые замыкания – сопровождаются сверхтоками однако особая защита не устанавливается вследствие дороговизны так как если витковые замыкания развиваются то переходят в междуфазные КЗ или КЗ на землю и отключаются...
21239. УСТРОЙСТВА АВТОМАТИЧЕСКОГО УПРАВЛЕНИЯ 344 KB
  АВТОМАТИЧЕСКОЕ ПОВТОРНОЕ ВКЛЮЧЕНИЕ АПВ. называется устройством автоматического повторного включения или сокращённо АПВ. Далее АПВ рассматривается для линии электропередачи. Если после повторного включения линия остается в работе то говорят что цикл АПВ был успешным если отключается вновь то цикл АПВ был неуспешным.
21240. АВТОМАТИЧЕСКОЕ ВКЛЮЧЕНИЕ РЕЗЕРВА 170 KB
  Чтобы повысить надёжность электроснабжения нагрузок питающихся по разомкнутым схемам применяют нормально отключенные резервные источники питания которые включаются вручную или устройствами АВР в случае потери рабочего источника. Успешность АВР составляет 90  95 . Поэтому устройства АВР служат мощным средством повышения надёжности электроснабжения. Выбор параметра пуска схемы АВР Схема автоматического включения резерва должна производить включение резервного элемента при вполне определенных условиях.
21241. УСТРОЙСТВА АВТОМАТИЧЕСКОГО РЕГУЛИРОВАНИЯ 177.5 KB
  При регулировании по возмущению регулирующее воздействие не зависит от величины возмущения и определяется лишь самим событием появления возмущения.1 ХАРАКТЕРИСТИКИ РЕГУЛИРОВАНИЯ Статическая характеристика – зависимость регулируемой величины от возмущающего воздействия в установившемся режиме. Данная характеристика обеспечивает постоянство регулируемой величины.