13226

РОЛЬ ОСВІТЛЕННЯ В ЖИТТІ ГІДРОБІОНТІВ

Лабораторная работа

Биология и генетика

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 3 РОЛЬ ОСВІТЛЕННЯ В ЖИТТІ ГІДРОБІОНТІВ Мета: ознайомитися з характеристиками сонячної радіації та її екологічними складовим; з будовою органів світіння. З’ясувати роль світла в житті гідробіонтів. Контрольні запитання Характерис...

Украинкский

2013-05-11

557.5 KB

5 чел.

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 3

РОЛЬ ОСВІТЛЕННЯ В ЖИТТІ ГІДРОБІОНТІВ

Мета: ознайомитися з характеристиками сонячної радіації та її екологічними складовим; з будовою органів світіння. З’ясувати роль світла в житті гідробіонтів.

Контрольні запитання

  1.  Характеристика сонячної радіації та її складових.
  2.  Які шари освітленості виділяють у водоймах?
  3.  Що таке фототаксис та фототропізм?
  4.  Які фотоперіодичні явища характерні для гідробіонтів?
  5.  Назвати морські організми, які здатні до світіння?
  6.  Яка будова органів світіння?

Теоретичні відомості

Світло надходить до земної поверхні у вигляді прямої і розсіяної сонячної радіації, які разом оцінюються як сумарна радіація. На її видиму частину спектру припадає близько 45%, на інфрачервоне випромінювання – 45%, а на ультрафіолетове – 7%. Сонячна радіація є джерелом енергії всіх процесів у біосфері, пов'язаних з життям на нашій планеті, та визначає її температуру в поверхневих шарах. Світловий промінь, що падає на водну поверхню, відбивається і заломлюється, підлягає дифракції, поляризації і центральному розщепленню. Крім того, він поглинається під час проходження через товщу води (абсорбція світла) і відбивається від завислих частинок, внаслідок чого на різні горизонти припадає різна кількість сонячної енергії, а це зумовлює зниження освітленості з глибиною.

Кількість світла, яке проникає у воду, зменшується з глибиною. У морях розрізняють світлову область – від поверхні води до глибини в середньому 30-80 м, напівсвітлову область – від нижньої межі світлової до глибини приблизно 300-500 м, і безсвітлову область – від цієї межі до дна. Глибина проникнення світла у воду залежить від широти місця, часу року і доби, метеорологічних факторів, а також від прозорості води. У прибережних районах моря з менш прозорою водою всі межі зміщені доверху; а вище вони лежать у прісноводних водоймах; у деяких з них потужність освітленого шару не перевищує декількох метрів, а в каламутних річках вимірюється лише дециметрами, а іноді тільки сантиметрами.

Вплив сонячної радіації на життя у біосфері виявляється через фотобіологічні процеси. Вони пов'язані з вузьким діапазоном спектру сонячної радіації – від 300 до 900 нм. Наприклад, автотрофні водяні організми (водорості, вищі водяні рослини) використовують спектр сонячної радіації в діапазоні 380-710 нм. Саме така радіація найбільше впливає на фізіологічні процеси, пов'язані з фотосинтезом водяних рослин. Цей спектр називається фотосинтетично активною радіацією (ФАР). Пряма сонячна радіація містить 28-43% ФАР, а розсіяна – 50-60%.

Хвилі різної довжини абсорбуються водою неоднаково (рис 3.1). Найбільш інтенсивно поглинаються крайні частини світлового спектра – інфрачервоні і червоні промені, з одного боку, і фіолетові, з іншого боку, причому червона частина спектра цілком поглинається самими поверхневими шарами води. На глибину нижче 100 м у морях і 10-20 м у прісноводних водоймах проникають тільки сині і зелені промені. У воді найінтенсивніше поглинаються довгі хвилі сонячної радіації, які енергетично найбільш близькі до відповідних параметрів фотобіологічних процесів. Випромінювання, що проникає крізь товщу прісних і морських вод, зосереджене переважно в блакитній частині спектру і має довжину хвиль 475-480 нм. У процесі фотобіологічних реакцій енергія сонячної радіації поглинається дискретними частинками, які називаються фотонами, або квантами. Фотосинтез у бактерій протікає у спектральному діапазоні 400-900 нм, вищих зелених рослин – 400-700 нм, водоростей – 400-550 нм. Якщо хвилі коротші від 300 нм, порушується молекулярна структура білків і нуклеїнових кислот, і відповідно – нормальне функціонування живих систем. Ось чому несуть загрозу біосфері скорочення і розриви озонового шару, який затримує проникнення на Землю саме таких квантів сонячного випромінювання.

Рис 3.1. Різні кольори світла проникають на різну глибину у воду. Синій спектр проникає на найбільшу глибину, а червоний на найменшу.

Верхній шар води, в якому є достатня кількість світла для синтезу рослинами органічної речовини з використанням сонячної енергії, називається фотичним, нижній шар, куди не надходить сонячна енергія, – афотичним. Зона проникнення світла, в якій інтенсивність фотосинтезу перевищує інтенсивність дихання рослин, має назву евфотичної зони. Її нижня межа, де фотосинтез урівноважує інтенсивність дихання, називається компенсаційним горизонтом. Всі автотрофні рослини можуть жити природно тільки у верхніх, освітлених шарах води. У морях межа масового розвитку водоростей не опускається в середньому нижче 50 м; у прісноводних водоймах потужність шару, у якому розвиваються водорості, не перевищує декількох метрів. У глибоких, неосвітлених шарах морів і прісноводних водойм мешкають тільки тварини і бактерії.

Сонячна радіація відіграє виключно важливу роль у функціонуванні водних екосистем. З нею пов'язана поведінка і розселення гідробіонтів у біотопах. Серед них є організми, які інтенсивно розвиваються у верхніх шарах води, куди надходить найбільше сонячної енергії. Це переважно автотрофні організми: водорості, фотосинтетичні бактерії, вищі водяні рослини. У процесі фотосинтезу вони запасають велику кількість енергії у вигляді первинно продукованої органічної речовини (первинної продукції), яку потім використовують організми інших трофічних рівнів. Інші процеси, які протікають за участю сонячної енергії, не пов'язані безпосередньо з перетворенням сонячного світла в енергію хімічних сполук. Світло може виступати як інформативний фактор, що керує поведінкою водяних рослин і тварин. Наприклад, фотоперіодичні реакції рослин, які синхронізують етапи репродуктивного циклу рослин, здійснюються за допомогою пігменту фітохрому.

Не менш велике значення має світло для тварин у яких репродуктивні цикли теж пов'язані з фотоперіодичними реакціями, опосередкованими через пігментні системи. Такі реакції водяних організмів, як фототаксис та фототропізм, залежать від освітлення водойм.

Фототаксис – це рух організмів під впливом однобічного освітлення. У водоростей, найпростіших, деяких багатоклітинних організмів він виявляється в пересуванні у більш освітлені ділянки водойм. Найбільш активно викликають фототаксис ультрафіолетові, фіолетові та сині спектри сонячної радіації.

Фототропізм виявляється у зміні росту гідробіонтів у відповідь на однобічну дію світла. У водоймах можна спостерігати, як сидячі кишковопорожнинні вигинають своє тіло у бік більш освітленої частини водойми.

Більшість з організмів зоопланктону морів і прісноводних водойм знаходяться вдень на визначеній глибині, увечері піднімаються у вище розташовані шари, у яких перебувають деякий час, а потім опускаються вниз на ту глибину, з якої починався підйом. Коливання вертикальних добових міграцій у морських тварин, що живуть у низьких широтах, де світлові промені найбільш глибоко проникають у воду, досягає 500-600 м. У прісноводних водоймах коливання добових міграцій не перевищує декількох десятків метрів. Підйом організмів і опускання їх відбувається шляхом активних рухів, тому добові вертикальні міграції найбільше виражені в тварин, що мають добре розвинуті органи руху, наприклад гідромедузи, веслоногі раки, гіллястовусі раки, мізиди, сагіти та ряд інших організмів. Причини, що викликають у них добові рухи, залежать від декількох факторів, серед яких головна роль належить світлу, тому що вертикальні міграції організмів пов'язані з добовим ходом змін інтенсивності світла у воді.

У багатьох морських організмів, риб і безхребетних, що живуть переважно в напівсвітловій області, органи зору сильно збільшені і можуть функціонувати навіть при тій невеликій кількості світла, яке проникає в цю область. У глибоководних тварин, що мешкають в абсолютній темряві, очі тою чи іншою мірою редуковані або повністю відсутні.

Велика кількість морських організмів мають здатність до світіння. До їх числа належить багато з одноклітинних тварин і рослин, кишковопорожнинних, червів, ракоподібних, головоногих молюсків, голкошкірих, оболонників і риб. Деякі з них світяться дифузним світлом, в інших є спеціальні органи світіння, особливо складно побудовані останні, у деяких представників вищих раків, головоногих молюсків і риб. Значення цих органів полягає в освітленості простору, приваблюванні здобичі, захисту від ворогів і розпізнаванні особин одного виду.

ЗМІСТ РОБОТИ

Лабораторні завдання

Завдання 1. Спостерігати явище фототропізму у дафній (або інших найпростіших).

Пояснення. Деяку кількість дафній опускають у наповнений водою високий скляний циліндр і затемнюють його картонним футляром із знімальною кришкою. Переконавшись у рівномірному розподілі дафній у темряві по всій посудині, що контролюється швидким підняттям футляра, знімають верхню кришку й освітлюють циліндр зверху за допомогою сильної електричної лампи. При сильному освітленні дафнії негативно фототропічні, при слабкому освітленні позитивно фототропічні (рис. 3.2).

 

Рис 3.2. Фототропізм дафній: 1 – розподіл у темряві (циліндр, накритий футляром), 2 – розподіл при наявності сильного джерела світла

Завдання 2. Розглянути органи світіння риб та деякі організми, що спричиняють світіння моря. Зарисувати на вибір одного з цих представників.

Пояснення. На рис. 3.3 розглянути розташування і будову органів світіння глибоководних організмів, наприклад Histioteuthis, Argyropelecus, Myctophum або Chauliodus.

В умовах постійної темноти здібність до світіння грає величезну роль. У хижаків – це принаджування здобичі, у їхніх жертв здібність до свічення, навпаки, – спосіб дезорієнтації хижаків, які втрачаються в хороводі спалахів. У деяких риб світиться тільки нижня частина тіла, що робить їх менш помітними на тлі розсіяного верхнього світла.

Органи світіння риб, кальмарів тощо глибоко занурені в шкіру і покриті з поверхні прозорим епітелієм. При найбільшому розвитку вони складаються з клітин, що світяться, оточених з боку, повернутого всередину, рефлектором, який вкритий шаром пігменту; а із зовнішнього боку знаходиться лінза. До органа, який світиться, підходять нерви і кровоносні судини.

Рис. 3.3. Глибоководні організми, які світяться: 1 – Argyropelecus hemigymmus, 2 – Chauliodus sloanei, 3 – Myctophus punctatum, 4 – Кальмар роду Histioteuthis та розріз через орган світіння: а – лінза, б – внутрішній шар клітин, що світяться, в – шар сріблястих клітин (рефлектор), г – пігментний шар, д – органи світіння

Література

  1.  Иванов А.В., Мончадский А.С., Полянский Ю.И., Стрелков А.А. Большой практикум по зоологии беспозвоночных. – М.: “Советская наука, Ч.ІІ, 1946. – 170-219 с.
  2.  Константинов А. С. Общая гидробиология. – М.: Высшая шк., 1972. – с. 46-53.
  3.  Нетробчук І.М. Методичні рекомендації для проведення практичних робіт з курсу “Основи гідробіології”. – Луцьк: РВВ “Вежа” Волин. держ. Ун-ту ім. Л. Українки, 2005. – 37-43 с.
  4.  Романенко В.Д. Основи гідроекології: Підручник. – К.: Обереги, 2001. – с. 231-236.
  5.  P. Castro, M. Huber. Marine Biology, Fourth ed. McGraw-Hill; 2003. – р. 480

 


2

2

1

3

      1                  2

2

4

4

Видиме

світло

2

Фіолетовий

Синій

Зелений

Жовтий

Жовтогарячий

Червоний

1

Джерело світла

д

д

д


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

84830. The subject of Phonetics. Phonetics in the System of linguistics 41.5 KB
  Neither linguistic theory nor linguistic practice can do without Phonetics. Phonetics is connected with linguistic and non-linguistic sciences: acoustics, physiology, psychology, logic and others. When we look at the parts of the body which are used in speaking, we make use of information from anatomy...
84832. Некоторые методы возведения зданий 114.6 KB
  Место сопряжения оползневого тела с надоползневым коренным уступом называется тыловым швом оползня а место выхода поверхности скольжения в низовой части склона подошвой оползня. Схема оползневого склона: 1 первоначальное положение склона 2 ненарушенный склон 3 оползневое тело 4 поверхность скольжения...
84833. Соціологія особистості. Структурні елементи особистості 27.88 KB
  Особистість — це цілісна сукупність соціальних властивостей людини, що формуються та видозмінюються протягом усього життя людини у результаті складної взаємодії внутрішніх та зовнішніх чинників її розвитку та активної взаємодії з соціальним середовищем.
84834. Философия как разновидность мировоззрения 135.48 KB
  Крупнейшие и наиболее распространенные в мире национальные религии: синтоизм; индуизм; иудаизм. Часто эклектика применялась для обоснования каких-либо взглядов идей привлекательных для массового сознания но не имеющих реальной ни онтологической ни гносеологической ценности и достоверности...
84835. Міжнародні відносини у структурі суспільних відносин 220.5 KB
  Місце міжнародної проблематики в історії суспільно-політичної думки вирішальною мірою пов’язане з тенденціями та закономірностями розвитку міжнародних відносин, відбиваючи та суттєво впливаючи на них.
84836. Спрос, предложение и рыночное равновесие. Эластичность спроса и предложения 372.96 KB
  В рассматриваемой теме рассматриваются понятия, которые описывают механизм функционирования рынков экономических благ: спрос, предложение, рыночное равновесие, равновесная цена, равновесный объем производства, эластичность спроса, эластичность предложения.
84837. Теория поведения потребителя 61.25 KB
  Рынок – это экономическая система, ориентированная на потребителя. Этим обстоятельством объясняется интерес экономической науки к тому, как ведет себя потребитель, какими мотивами он руководствуется, делая выбор благ, каковы закономерности, управляющие его поведением на рынке.
84838. Исследование функций. Возрастание и убывание функций 65.09 KB
  Такие функции называют монотонными в интервале а b. Точка называется точкой максимума функции у = f x если cуществует такая окрестность точки что для всех из этой окрестности выполняется неравенство fx f. Точка называется точкой минимума функции у = f x если cуществует такая окрестность...