13249

Вивчення резонансу в електричному колі змінного струму

Лабораторная работа

Энергетика

Лабораторна робота № 10 Тема: Вивчення резонансу в електричному колі змінного струму. Мета: виявити явище резонансу в електричному колі шляхом дослідження залежності сили струму в ньому від частоти змінної напруги; дослідити вплив активного опору на форму резонансн

Украинкский

2013-05-11

870.5 KB

30 чел.

Лабораторна робота № 10

Тема:  Вивчення резонансу в електричному колі змінного струму.

Мета: виявити явище резонансу в електричному колі  шляхом дослідження залежності сили струму в ньому від частоти змінної напруги; дослідити вплив активного опору на форму резонансної кривої.

Обладнання: генератор низької частоти ГНЧЛ;  міліамперметр і вольтметр змінного струму;  конденсатор паперовий на 6, 20 або 30мкФ; реостат на 6-10 Ом; котушка індуктивності.

                                                         Теоретичні відомості.

Нехай до ділянки кола змінного струму, яка складається з послідовно з’єднаних резистора з активним опором R, котушки індуктивністю L і  конденсатора ємністю С  (мал..1) прикладена змінна напруга  U=U0 sint. Тоді у колі виникає змінний струм тієї самої частоти I=I0 sin(t+),де амплітуда сили струму I0 і зсув фаз  визначаються параметрами кола R,L і C.

Зв’язок міх амплітудою коливань струму і напруги визначається законом Ома для змінного струму:

                                          

                                       

                                                                                                                                (1)

Зсув фаз між напругою і струмом дорівнює:                           

                                                       .                                                                                                        (2)

Якщо в розглядуваному колі (мал..1)  змінювати частоту струму, залишаючи сталою амплітуду напруги, то амплітуда сили струму в контурі збільшується при зростанні частоти , проходить через максимум і зменшується (мал.2). На низьких частотах ємнісний опір конденсатора  змінному струму дуже великий. При зростанні  частоти цей опір зменшується, тому сила струму зростає. Індуктивний опір  котушки  на низьких частотах малий, але збільшується при зростанні частоти. При деякій частоті  індуктивний опір дорівнює ємнісному, тобто дія індуктивності і ємності в колі взаємно компенсується, а сила струму в колі різко зростає і визначається тільки активним опором. При більш високих частотах індуктивний опір перевищує ємнісний, що призводить до зменшення сили струму.

З (1) видно, що амплітуда сили струму  досягає найбільшого значення при виконанні умови:

                                                                                                                                (3)

Але цим же співвідношенням визначається частота вільних електромагнітних коливань в коливальному контурі, який складається з котушки індуктивності і конденсатора.

Явище різкого зростання амплітуди вимушених коливань сили струму в коливальному контурі при наближенні частоти  напруги джерела змінного до частоти  вільних електромагнітних коливань в коливальному контурі називається резонансом в електричному колі. Частота  називається резонансною частотою. Графік залежності від  називається резонансною кривою(мал.2).

Характерні ознаки електричного резонансу: повний опір кола мінімальний; амплітуда сили струму максимальна, при цьому чим менший активний опір, тим більша амплітуда (мал.2); напруга і струм перебувають в однакових фазах; енергія джерела струму передається тільки активному опору; корисна потужність джерела змінного струму максимальна.

Хід роботи.

  1.   Складіть електричне коло за схемою (мал..3).
  2.   Встановіть перемикач діапазонів вимірювань міліамперметра у положення 200мА.
  3.   Встановіть перемикач „Множник” генератора низької частоти у положення „ 10”.
  4.   Увімкнувши генератор у мережу змінного струму промислової частоти (50Гц) з  напругою 42В, установіть на його виході максимальну напругу (поверніть ручку „Амплітуда” за стрілкою годинника до упору).
  5.   Змінюючи частоту змінної напруги від 40 до 300Гц ручкою „Частота”, зніміть покази міліамперметра при сталій напрузі. Результати вимірювань запишіть до таблиці вимірювань (рядок для сили струму ).
  6.   Побудуйте графік залежності сили струму  від частоти прикладеної напруги і визначте резонансну частоту коливального контуру.
  7.   Визначте циклічну частоту резонансу за формулою .
  8.   Використовуючи формулу (3), визначте індуктивність котушки (ємність конденсатора зазначена на конденсаторі).
  9.   Увімкніть послідовно з котушкою індуктивності і конденсатором реостат опором 6-10 Ом. Установіть максимальну напругу на виході генератора і виконайте вимірювання як в п.5. Результати вимірювань запишіть до таблиці вимірювань(рядок для сили струму ).

10. За новими результатами вимірювань на тій самій координатній площині побудуйте другу резонансну криву.           Поясніть, чим викликана відмінність кривих?

11. За результатами досліджень зробіть висновок.

                                                                                                                                       Таблиця вимірювань

Частота, Гц

Сила струму, мА

Контрольні питання.

  1.  У чому полягає зміст електричного резонансу?
  2.  За якої умови виникає електричний резонанс?
  3.  Від яких параметрів кола залежить резонансна частота контуру?
  4.  Чому дорівнює амплітуда сили струму при резонансі? Від чого вона залежить?

Лабораторна робота № 11

Тема:  Вимірювання індуктивності котушки за її опором змінному струму.

Мета: навчитися вимірювати індуктивність котушки за її опором.

Обладнання: дросельна котушка; джерело змінного струму; ампервольтомметр; амперметр змінного струму; вольтметр змінного струму на 60В; ключ; з’єднувальні провідники.

                                                         Теоретичні відомості.

Дротяна котушка, увімкнена в коло змінного струму з частотою , крім активного опору R, що визначається матеріалом, розмірами і температурою дроту, створює індуктивний опір:

                                                                                                                                    (1)

Якщо активний опір  малий порівняно з , значення  можна знехтувати. Тоді за законом Ома:    .                                                                                                                                                  (2)

З виразів (1) і(2), отримаємо:                                                                           (3)

                          Хід роботи.

  1.  Виміряйте активний опір  за допомогою ампервольтомметра.
  2.  Складіть коло за наведеною схемою.
  3.  Замкнувши ключ, установіть за допомогою регулятора на виході джерела струму невелику напругу і виміряйте амперметром силу струму.
  4.  Обчисліть індуктивний опір котушки за формулою (2) і переконайтесь, що він набагато більший, ніж .
  5.  Обчисліть індуктивність за формулою (3).
  6.  Повторіть вимірювання та обчислення при інших напругах. Переконайтесь, що не залежить від напруги.
  7.  Обчисліть середнє значення індуктивності:
  8.  Обчисліть похибки вимірювань, використовуючи співвідношення:
    •  абсолютна похибка кожного вимірювання  ;
    •  середнє значення абсолютної похибки вимірювання  ;
    •  відносна похибка вимірювань %.
  9.  Результати вимірювань та обчислень занесіть до таблиці:   

№ досліду

U,В

I,A

Oм

L,Гн

,Гн

,%

1

2

3

10.  Внесіть в котушку залізне осердя і повторіть дослід. Отримані результати занесіть до таблиці:

№ досліду

U,В

I,A

Oм

L,Гн

,Гн

,%

1

2

3

  1.   За результатами досліджень зробіть висновок.

Контрольні питання.

  1.  Чому для постійного струму котушка індуктивності має малий опір, а для змінного – великий?
  2.  Чому індуктивний опір котушки зростає при внесенні в неї залізного осердя?
  3.  Як зміниться індуктивний опір котушки, якщо збільшиться частота змінного струму?

Лабораторна робота № 12

Тема:      Визначення прискорення вільного падіння за допомогою математичного маятника

Мета:    визначити прискорення вільного падіння в даному місці Землі за допомогою математичного маятника.

Обладнання: штатив з муфтою і кільцем; кулька з отвором; нитка; годинник з секундною стрілкою або          секундомір; вимірювальна стрічка з міліметровими поділками; штангенциркуль.

Теоретичні відомості

Математичним маятником називається матеріальна точка, що підвішена на невагомій нерозтяжній нитці та здійснює рух у вертикальній площині під дією сили тяжіння. В положенні рівноваги дві сили , що діють на матеріальну точку: сила тяжіння F= ma та сила натягу Fн, врівноважують одна одну. Якщо відхилити маятник від положення рівноваги на малий кут , то сила тяжіння та сила натягу будуть спрямовані під кутом одна до одної, і не врівноважуються. Рівнодійною силою для маятника є складова F

сили тяжіння , яка дорівнює F = mg sin. При малих кутах відхилення    

sin. Враховуючи що напрями  зміщення x та сили F проти                

лежні , отримаємо  F=, де x- абсолютне значення зміщення

маятника від положення рівноваги . З останньої формули  видно,  що                                              

прискорення маятника дорівнює

                            a=,   де  .

Малі коливання математичного маятника є вільними гармонічними

коливаннями з власною циклічною частотою .  Період  коливань математичного маятника T=2π/ω0=2πне залежить від маси та амплітуди. 3 формули періоду коливань математичного маятника Т= можна  визначити прискорення вільного падіння:  g =. Для визначення g треба знати довжину маятника   і період його коливань Т. Довжину маятника можна виміряти безпосередньо, а період коливань обчислити за формулою:  Т = (1), де N — число коливань за час t.   Тоді   

 g =. Якщо врахувати радіус кульки ,то остаточно отримаємо(2),  де r- радіус  кулі.               

Хід роботи

1. Встанови штатив на краю столу. Біля його вертикального кінця за

   допомогою муфти закріпи  кільце і підвісь до нього кульку на нитці. Кулька

   повинна    знаходитися на відстані 1-2 см від підлоги (рис. 5).

2. Відхили маятник від положення рівноваги на 5-8 см і відпусти його.

3. Пропусти перші декілька коливань та зафіксуй час 10 повних коливань               маятника. За формулою (1) обчисли період коливань T.

4. Стрічкою виміряй довжину маятника  з точністю  до 1мм.

5. З допомогою штангенциркуля виміряй  діаметр кулі d та обчисли радіус  

    кулі за формулою .

6. За формулою  (2) обчисли прискорення вільного падіння.

7. Результати вимірювань і обчислень запиши в таблицю:

n/n

Кількість

коливань

N

Час

коливань

t, c

Довжина

нитки

,м

Діаметр

кулі

d, м

Радіус

кулі

r,м

Довжина

маятника

(м

Період

коливань

T, c

g,

м/с2

gсер

gn

gсер

,%

g табл

м/с2

1

9,81

2

3

8.  Дослід повтори двічі для трохи менших довжин маятника і більшого  числа коливань(15, 20, 25, 30 коливань).

9.  Оціни точність отриманого результату, обчисливши абсолютну і відносну похибки:                                            

  •  середнє значення прискорення вільного падіння gсер = ;
  •  абсолютну похибку кожного досліду: ∆g1=, ∆g2=; ∆g3=  
  •  середнє значення абсолютної похибки: ∆gсер = ;
  •  відносну похибку дослідів: %.

10. Остаточний результат дослідів оформити у вигляді: g = (gсер    при %.

11. Обчисли  відхилення результату від табличного: %.

12.Зробіть висновки за підсумками остаточних результатів та доповніть таблицю.

Контрольні  питання:

1.  Що називають математичним маятником?

2. Як залежить період коливань математичного маятника від маси вантажу?

3.  Від яких величин і як залежить значення прискорення вільного падіння?

4. Які основні характеристики гармонійних коливань?

5. Які коливання називаються гармонічними?

Лабораторна робота № 13

Тема:  Визначення показника заломлення скла.

Мета: дослідити, що для даної пари оптичних середовищ справедлива рівність = const;

           дослідити поведінку променя, кут падіння  якого дорівнює нулю.

Обладнання: скляна пластинка з паралельними гранями; аркуші паперу; шпильки; дощечка     або аркуш  гофрованого! картону; олівець; лінійка,транспортир, косинець; таблиця тригонометричних функцій.

Теоретичні  відомості

            При падінні світлових променів на ідеально плоску межу двох середовищ, розміри якої значно перевищують довжину хвилі, відбуваються явища відображення та заломлення світла.

Напрям розповсюдження світла змінюється при переході його у другу середу , за

виключенням випадку перпендикулярного падіння променя на межу розділу. Кутом падіння називається кут  між падаючим променем та перпендикуляром, кутом заломлення – кут між заломленим променем

та перпендикуляром.

 Відношення швидкості світла у вакуумі до швидкості світла у даному середовищі називають абсолютним показником заломлення  даного середовища

                                              n = ,    

де с – швидкість світла у вакуумі, vшвидкість у середовищі. Для будь-якого середовища, окрім вакууму, n>1; величина n залежить від  частоти світла та стану середовища(густини та температури). Для газів при нормальних умовах n. В анізотропних середовищах n залежить від напряму поширення світла і його поляризації.

              Відносним показником заломлення    n21   другого середовища відносно першого називається відношення швидкостей світла v1  і  v2  відповідно, в першому і другому середовищах:

n21 = ,   де n1 і  n2абсолютні показники заломлення першого та другого середовищ.

Якщо n21>1, то друга середа називається оптично більш густою, ніж перша.

               Закони відбивання світла:

1.Падаючий промінь, відображений промінь і перпендикуляр до межі  розділу двох середовищ, проведений в точку падіння променя, лежать в одній площині.

2. Кут відбивання дорівнює куту падіння:  

Закони відбивання справедливі при оберненому напрямі світлових променів. Промінь, що розповсюджується по шляху відбитого, відображається по шляху падаючого променя. Відбивання, що задовольняє цим законам, називається дзеркальним. Якщо умова дзеркальності відображення не виконується, то закони відбивання несправедливі  і  відображення світла називається  дифузним.

           Закони заломлення світла:

1.   Падаючий промінь, заломлений промінь і перпендикуляр до межі  розділу двох середовищ, проведений в точку падіння променя, лежать в одній площині.

2.   відношення синусів кутів падіння та заломлення є величина стала, що дорівнює відносному показнику заломлення даних двох  середовищ:

.

     Падаючий і заломлений промені взаємо обернені : якщо падаючий промінь буде пущений по напряму заломленого променя,  то промінь піде по напряму падаючого.

       Показник заломлення речовини визначається на підставі закону заломлення світла. Напрями падаючого і заломленого променів визначають за допомогою шпильок. Показник заломлення речовини дорівнює відношенню:   n = , де  і  — відповідно кут падіння і кут   заломлення світлового променя.

Хід роботи

1. Поклади скляну пластинку на аркуш паперу, що лежить на дощечці або    картоні, накресли олівцем лінії вздовж заломлюючих граней.

2.Встроми в дощечку дві шпильки 1, 2 так, щоб одна дотикалась пластинки,  а проведений через них відрізок прямої утворював із гранню кут(рис. 5).

3.Дивлячись крізь бічну грань призми розташуй ще дві шпильки3,4 так, щоб     уявні зображення шпильок 1, 2 лежали на одній прямій із шпильками 3,4.

4.Через основи шпильок проведи падаючий і заломлений промені (рис.6).

5.Побудуй коло з центром у точці В.

6.Точки B і F з'єднай відрізком прямої, продовживши його до перетину з колом у точці С.                    

7.З точок A і С опусти перпендикуляри АЕ і CD на нормаль до пластинки у      точці В:                

   sin = ;sin = , де R - радіус кола. Тому n = =(1).

8. Виміряй відрізки АЕ і DC  та  обчисли показник  n заломлення за   формулою (1).

9. Іншим методом перевір  показник n, для цього транспортиром виміряй    кути  та за таблицями Брадіса обрахуй  sin  , sin . За формулою (1) обчисли показник n.                                   

10. Спостерігай явище заломлення при різних кутах  падіння (п.19 повтори).

11. Для визначення відносної похибки  використай формулу:

, де (не менш).

     Оскільки   (2),     то            (3).

12. Результати вимірювань та обчислень внеси  до таблиці:

AE

мм

DC

мм

n=

n

˚

sin

sin

n=

1

2

13.  Зрівняй значення  n  з  табличним  nтабл =1,6.

14.  Зроби висновки.

Контрольні питання:

1.Дати визначення абсолютного та відносного показників заломлення речовини.

2.Якому методу визначення показника заломлення n треба віддати перевагу: використаному в роботі чи     методу обчислення через вимірювання кутів?

3.Який фізичний зміст показника заломлення світла?

4.В якому випадку кут заломлення дорівнює куту падіння?

5.Покажіть на малюнку хід променів із скла у воду. Зробіть пояснення.

ЛАБОРАТОРНА  РОБОТА №14

Тема:  ВИМІРЮВАННЯ ДОВЖИНИ СВІТЛОВОЇ ХВИЛІ ЗА ДОПОМОГОЮ       ДИФРАКЦІЙНОЇ РЕШІТКИ

Мета:   навчитись вимірювати довжину світлової хвилі за допомогою дифракційної решітки.

Обладнання:  електрична лампочка з прямою ниткою розжарювання (одна на клас); прилад  для  визначення довжини світлової хвилі, дифракційна решітка,свічка.

Теоретичні відомості

Дифракцією світла  називається огинання світловими хвилями зустрічних перешкод. В більш широкому смислі дифракцією світла називається сукупність явищ, зумовлених хвильовими властивостями світла  і  які спостерігають при розповсюдженні в середовищі з неоднорідностями (отвори в непрозорих екранах, межі непрозорих тіл і т.д.). Явище дифракції вказує на порушення законів геометричної оптики.

Дифракційною решіткою в оптиці називають сукупність великої кількості перешкод і отворів, зосереджених в обмеженому просторі, на яких відбувається дифракція світла. Найпростішою дифракційною решіткою є система з N однакових паралельних щілин в плоскому непрозорому екрані шириною b кожна, розташованих на рівних непрозорих проміжках  a  одна від одної. Величина d = b+a називається періодом дифракційної решітки.

Головні максимуми при дифракції на решітці  спостерігаються під кутом  задовольняють умові

 d sin =  k, де к=0,1,2,3,...  називають порядком головного максимуму.

Головні мінімуми на дифракційній решітці спостерігаються під такими кутами , для яких світло від різних частин кожної щілини повністю гасяться в результаті інтерференції.  Умова головних мінімумів співпадає з умовою послаблення на одній  щілині:  b sin=k, де k= 1,2,3,4,...

При спостереженні дифракції на щілині в немонохроматичному світлі всі головні максимуми, окрім центрального нульового максимуму, кольорові.  Із збільшенням довжини хвилі головні максимуми всередині даного порядку розташовуються під більшим кутом від центрального. Смуга веселки, що містить сім кольорів – від фіолетового до червоного, називається дифракційним спектром. Дифракційна решітка є одним з найпростіших доволі точних пристроїв для вимірювання довжин хвиль.

    У роботі для визначення довжини світлової хвилі використовується дифракційна решітка 1 з відомим періодом d. Вона установлюється в тримачі 2, прикріпленому до кінця лінійки 3. На лінійці ж розташовується чорний екран 4 з вузькою вертикальною щілиною 5  по  середині. На екрані і лінійці є міліметрові шкали. Вся установка закріплена на штативі 6 (рис. 7). Якщо дивитись крізь решітку і проріз 5 на джерело світла (лампу розжарювання), то на чорному фоні екрана можна спостерігати по обидва боки від щілини дифракційні спектри 1-го, 2-го і більш високих порядків.

 

Довжина світлової хвилі визначається за формулою   λ =  (1),   де d — період решітки;  k — порядок спектру; φ  — кут, під яким спостерігається максимум світла відповідного кольору. Оскільки кут φ малий, то sin φ =tg ( рис. 8) видно, що tg φ =, тому довжина хвилі дорівнюватиме  λ = (2)

Відстань a відлічують від решітки до екрана, відстань bпо шкалі екрана від щілини до вибраної лінії

спектра (рис. 8).

Хід роботи

1. Розглянь дифракційну решітку 1 (рис. 7) та визнач  період дифракційної решітки    d = _______м.

2. Збери установку згідно рис. 7  та встав  решітку 1 в тримачі 2.

3. Дивлячись через решітку 1 та щілину 5 на джерело світла спостерігай на чорному екрані 4     дифракційні спектри першого та вищих порядків.  

4. Обери три кольори, які  найкраще видно для 1-го спектру. Виконай вимірювання довжин а  і  b1, b2   (рис.8) для кожного кольору та обчисли  bсер , їх результати занеси до таблиці.

5. Користуючись формулою (2), обчисли довжину хвилі світла для кожного кольору; результати занеси до таблиці. Обчислення довжини хвилі виконай для  спектра 1-го порядку, тоді k = 1.

6. Результати занеси до таблиці:

Колір

b1,  м зліва

b2, м

справа,

bсер

м

а,

м

d,

м

Виміряне

значення

, нм

Табличне

значення

, нм

Середнє

табличне

значення

, нм

, %

Фіолетовий

450 – 380

Синій

480 – 450

Голубий

500 – 480

Зелений

560 – 500

Жовтий

590 – 560

Оранжевий

620 – 590

Червоний

760 -- 620

7. Порівняй одержані результати вимірювань із середніми табличними  значеннями довжин   хвиль,   оціни похибку:

8. Зроби висновки.

Контрольні  питання:

1.   Чим відрізняється дифракційний спектр від дисперсійного?

2.   Як зміниться дифракційний спектр, якщо період дифракційної решітки збільшити (зменшити)?

3.  Додаткове завдання:  Виведи формулу (1) самостійно.

4.   Що називають дифракційною решіткою?


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

50197. Развитие русской социологической мысли: этапы, школы, представители 17.23 KB
  Социологическая мысль в России развивается как часть общемировой социологической науки. Изменение общественных отношений, вызванное развитием капитализма в России после реформ 60-70-х гг.
50198. Нечеткая логика 68 KB
  Согласно заданным вариантам разработать программу на любом алгоритмическом языке, способную: А. Различать степени изменения лингвистической переменной в трех степенях – «Очень – Нормально – Слабо» Б. Изменять порог чувствительности. Негр – Мулат – Белый
50199. ВИВЧЕННЯ ДИФРАКЦІЇ ФРАУНГОФЕРА НА ДВОХ ЩІЛИНАХ 132 KB
  Всі деталі установки розміщаються в рейтерах. Пластини зі щілинами встановлюються в тримач, який містить пристрій, що дозволяє регулювати і встановлювати пластини відносно світлового променя. На оптичній лаві закріплена масштабна лінійка довжиною 1м з ціною поділки 1мм.
50200. Нечеткая логика 69 KB
  А. Различать степени изменения лингвистической переменной в трех степенях – «Очень – Нормально – Слабо» Б. Изменять порог чувствительности. Адский – земной – святой
50201. Основы построения систем и комплексов подвижной радиосвязи. Методическая разработка 117.5 KB
  МЕТОДИЧЕСКАЯ РАЗРАБОТКА ДЛЯ ПРОВЕДЕНИЯ КУРСОВОЙ РАБОТЫ по учебной дисциплине Средства и комплексы подвижной радиосвязи ДД41505 Тема № 03 Основы построения систем и комплексов подвижной радиосвязи Занятие № 21 Расчет основных характеристик сети подвижной радиосвязи Обсуждена на заседании ПМК . Учебные цели Сформировать навыки самостоятельного применения полученных знаний для расчета и обоснования основных характеристик сети подвижной радиосвязи. Исходные данные: стандарт системы подвижной радиосвязи; ТТХ элементов сети;...
50202. Дослідження спектрального розподілу оптичної густини і визначення концентрацій водних розчинів 591.5 KB
  В даній лабораторній роботі для дослідження спектрального розподілу оптичної густини розчинів використовується фотоелектричний спектрофотометр типу КФК–3 оптична схема якого наведена на рис. Головним елементом оптичної схеми спектрофотометра є дифракційна гратка 4 яка працює на відбивання. За рахунок виникнення оптичної різниці ходу променів що відбиваються від кожного з елементів решітки на “екраніâ€ дзеркало 5 утворюється дифракційний спектр який спрямовується на вихідну діафрагму Д2 так що в її щілину проходить лише невелика...
50203. САПР технологических процессов, конспект лекций 11.79 MB
  С помощью САПР в десятки раз ускоряется разработка конструкторской и технологической документации, при этом обеспечивается возможность обнаружения ошибок, от проектирования на ранних этапах до передачи изделия в производство.
50204. Отосклероз. Причины, характер нарушения слуха, возможная коррекция 15.02 KB
  Отосклероз — заболевание, связанное с патологическим ростом кости в среднем ухе и способное привести к значительному ухудшению и даже потере слуха. Обычно оно начинается с одностороннего снижения остроты слуха, постепенно охватывающего оба уха.
50205. Цветоводство. Тексты лекций 2.11 MB
  Целью изучения дисциплины является профессиональная подготовка инженера по специальности «Садово-парковое строительство» в области ассортимента и агротехники выращивания цветочных культур. В результате изучения дисциплины студент должен знать ассортимент декоративных травянистых растений, используемых в озеленении интерьеров и цветочном оформлении открытых пространств; декоративные качества и эколого-биологические особенности растений, их требования в культуре; технологию выращивания и возможности использования различных культур в цветочном оформления и на срезку.