13353

Ручне електродугове зварювання металів. Електрична дуга та її властивості

Лабораторная работа

Производство и промышленные технологии

Ручне електродугове зварювання металів Мета роботи: ознайомитися з основними відомостями про ручне електродугове зварювання металів плавким електродом вибрат: режим зварювання отримати зварне зєднання та перевірит його якість. Обладнання і

Украинкский

2015-01-15

160 KB

21 чел.

Лабораторна робота №3

Ручне електродугове зварювання металів

Мета роботи: ознайомитися з основними відомостями про ручн електродугове зварювання металів плавким електродом, вибрат: режим зварювання, отримати зварне з'єднання та перевірит його якість.

Обладнання, інструменти та матеріали: спецодяг зварника; джерелі зварювального струму з проводами та електродотримачем електроди для ручного зварювання сталі (марки АНО-4 або МР З, См-11, УОНИ 13/45); пластини з маловуглецевої стал 200х150х(4-10) мм; ковальські кліщі, стальна щітка, зубило т, молоток; лупа 10-кратного збільшення;

Теоретичні відомості

За допомогою різних методів зварювання виготовляють каркасі будинків і мости, морські і річкові судна, залізничні вагони : автомобілі, резервуари для збереження нафти і трубопроводи та інш конструкції. Дуже широко зварювання використовується при різноманітних ремонтних роботах.

1. Сутність способів дугового зварювання.

Одержання нероз'ємного з'єднання шляхом місцевого нагрівання чи тиском називається зварюванням. Історично перше зварювання - цс ковальське чи горнове зварювання. Ковальське зварювання здійснюється в результаті стискання двох нагрітих металевих заготовок ковальським молотом.

Електродугове зварювання - технологічний процес отримання нероз'ємних з'єднань, при якому нагрів та плавлення металу здійснюється дуговим розрядом, який виникає між зварювальним електродом та виробом, що зварюється. Електричну дугу вперше було застосовано для зварювання у 1882 році російським інженером М.М. Бенардосом. В якості електродів він використав вугільний стержень, а в якості джерела струму - акумуляторну батарею. У 1888 році М.Г. Славяновим був запропонований спосіб дугового зварювання плавким металевим електродом.

Енергію, необхідну для утворення та підтримання дугового розряду, отримують від джерел живлення постійного чи змінного на прямій та зворотній полярності. При зварюванні на прямій полярності зварювальний електрод щдключаєгься до клеми "мінус" і служить катодом, а виріб до клеми "плюс"; при зварюванні на зворотній полярності зварювальний електрод підключається до клеми "плюс" і служить анодом, а виріб до клеми "мінус".

Джерелом теплоти при дуговому зварюванні є електрична дуга, що горить між двома електродами, при цьому часто один електрод являє собою заготовку, що зварюється - така дуга називається дугою прямої дії. Якщо дуга горить між двома електродами жоден з яких не є заготовкою - то така дуга називається непрямою чи посередньою, при такому зварюванні виріб не включається до електричного ланцюга.

У залежності від матеріалу і числа електродів, а також способу включення електродів та заготовки в ланцюг електричного струму розрізняють наступні схеми дугового зварювання (рис. 3.1):

Рис. 3.1. Схеми електричного дугового зварювання

1. зварювання неплавким електродом 1 (вугільним або вольфрамовим) дугою прямої дії 2 (рис. 3.1,о), при якій з'єднання виконується шляхом розплавлювання тільки основного металу З або основного та допоміжного так званого присадного металу 4;

2. зварювання плавким (металевим) електродом 1 дугою прямої дії 2 (рис. 3.1,6) з одночасним розплавлюванням основного металу 3 і електроду, що поповнює зварювальну ванну рідким металом. Цим способом виконуються близько 99% усіх зварювальних робіт, із них до 80% при змінному струмі;

зварювання непрямою дутою 5 (рис. 3.1,в), що горить між двома електродами   7,   які,  як  правило,  не  плавляться.   При  цьому основний метал 3 нагрівається і розплавляється теплотою стовпа дути;

зварювання трифазною дутою 6 (рис. 3.1,г), при якому дута горить як між електродами 1, так і між кожним електродом і основним металом 3.

2. Електрична дуга та її властивості

Дуга - потужний стабільний розряд електрики в іонізованій атмосфері газів та парів металу. Іонізація дугового проміжку відбувається під час запалювання дуги та безперервно підтримується в процесі її горіння. Процес запалювання дуги в більшості випадків складається з трьох етапів (рис. 3.2):

а) короткого замикання електрода на заготовку;

б) відрив електрода на відстань 3-6 мм;

в) утворення стійкого дугового розряду.

 

Рис. 3.2. Схема процесу запалювання дуги при прямій полярності

Коротке замикання (рис. 3.2,д) виконується для розігріву торця електрода / і заготовки 2 в зоні контакту з електродом. Після відводу (рис. 3.2,6) з його розігрітого торця (катода) під дією електричного поля починається емісія електронів 3. Зіткнення електронів, що швидко рухаються по направленню до аноду, з молекулами газів та парів метала призводить до їх іонізації 4. В результаті дуговий проміжок стає електропровідним, і через нього починається розряд електрики. Процес запалювання дуги закінчується утворення стійкого

дугового розряду (рис. 3.2,<в). Можливе запалювання дуги без короткого замикання і відриву електрода - за допомогою високочастотного електричного розряду через дуговий проміжок, що забезпечує його первісну іонізацію. Для цього в зварювальний ланцюг на короткий час підключається джерело високочастотного перемінного струму високої напруги (осцилятор). Цей спосіб застосовують для запалювання дуги при зварюванні неплавким електродом.

Електрична дута - це концентроване джерело теплоти з дуже високою температурою. Температура стовпа дути б досягає 6000-7000°С, а температура катодної 5 і анодної 7 плям (рис. 3.2,<в) сталевих електродів - відповідно 2400°С та 26ОО°С.

Повна теплова потужність дуги може бути обчислена за формулою, Дж/с:

,

де К - коефіцієнт несинусоідальності напруги та струму, для постійного струму він дорівнює 1,0; для змінного струму 0,7-0,97;

- зварювальний струм, А;

- напруга дуги, В.

Частина потужності дуги, яка витрачається на нагрівання заготовок, називається ефективною тепловою потужністю $варювальної дуги, Дж/с:

q = ηQ,

Іе η- ККД дуги, який представляє відношення ефективної потужності до повної.

Величина η залежить від способу зварювання, виду і складу варювальних матеріалів. Середнє значення η для ручного дугового варювання 0,8. Після утворення сталої дуги основний метал розплавляється і в зоні зварювання утворюється так звана зварювальна ванна 3(рис.3.3).

Рис. 3.3. схема утворення зварного шва (наплавленого валика)

В цю зварювальну ванну зі швидкістю до 40 м/сек безперервни потоком надходять краплини 4 металу електрода. Під дією тиску газі дуги у зварювальній ванні створюється заглиблення, що називаєтьс кратером. По глибині кратера судять про глибину проварювати Розплавлений метал після затвердіння утворює наплавлений валик 1 або зварний шов, з властивістю вилитого металу. Безпосередньо д нього прилягає перехідна зона 2, яка називається зоною термічноп впливу або навколошовною зоною. В цій зоні внаслідок високоп нагріванню і швидкого охолодження відбуваються явища відпуску нормалізації або гартування.

Електричні властивості дути описуються залежністю мій напругою і струмом дуги у стані її сталого горіння - статичною.вольг амперною характеристикою дуги (рис. 3.4).

     Рис.3.4. Статична вольт-амперна характеристика дуги а та /залежність напруги дуги від її довжини б

Статична характеристика складається з трьох ділянок (рис. 3.4,я). На першій ділянці - характеристика падаюча, на другій - жорстка, на третій - зростаюча. Саме широке застосування знайшло використання ділянки статичної характеристики дуги з жорсткою характеристикою, коли напруга практично не залежить від струму. Цю ділянку дуги використовують при ручному дуговому зварюванні, автоматичному зварюванні під флюсом, газоелектричному зварюванні неплавким електродом. Ділянку дуги зі зростаючою характеристикою використовують при газоелектричному зварюванні плавким електродом, а також при автоматичному зварюванні гад флюсом при підвищеній густині струму. Дуга з падаючою характеристикою малостійка і має обмежене застосування.

У дуги з жорсткою характеристикою напруга прямо пропорційна її довжині (рис. 3.4,6), том)- для збереження напруги дуги постійною потрібно довжину дуги підтримувати постійною.

3. Джерела зварювального струму.

Для живлення дуги використовують джерела змінного струму -зварювальні трансформатори і джерела постійного струму -зварювальні генераторі (перетворювачі) та випрямлячі. Джерела струму для живлення зварювальної дуги повинні мати спеціальну зовнішню характеристику. Зовнішньою характеристикою джерела називається залежність напруги на його вихідних клемах від струму в електричному ланцюзі. Зовнішня характеристика (рис. 3.5) може бути одною із основних видів: падаючою 7, похило падаючою 2, жорсткою З та зростаючою 4.

Рис. 3.5. Зовнішні характеристики джерел струму для зварювання

Джерела струму обирають в залежності від статичної вольт-амперної характеристики дуги, яка відповідає прийнятому способу зварювання. Зовнішня характеристика джерел струму для ручного дугового зварювання стальним електродом повинні бути падаючою для полегшення запалювання та стійкого горіння. Це пояснюється тим, що в момент запалювання дуги під час короткого замикання між зварювальним електродом і виробом, що зварюється, опір зварювального ланцюга падає майже до нуля, а зварювальний струм значно підвищується навіть при малій напрузі. Для обмеження сили струму короткого замикання необхідно, щоб зі збільшенням струму напруга на клемах джерела струму зменшувалась. Ця вимога і забезпечується використанням джерела струму з падаючою зовнішньою характеристикою. Режим горіння дути визначається точкою перетину характеристик луги 1 і джерела струму 2 (рис. 3.6). Точка С відповідає режиму стійкого горіння дути.

Рис. 3.6. Перетинання характеристики дуги та падаючої характеристики джерела струму при зварюванні

При випадковому збільшенні струму зварювання понад початкове значення ІЗІ напруга джерела струму зменшиться, що автоматично призведе до зменшення сили струму до початкового значення. Зі зменшенням сили струму, навпаки, напруга збільшиться, що призведе до підвищення сили струму.

3.1. Зварювальні трансформатори

Зварювальні трансформатори, які використовуються при ручному дуговому зварюванні, як правило мають падаючу зовнішню характеристику. Для регулювання сили струму використовують або дроселі, або пересувні вторинні обмотки трансформатора. Зварювальний трансформатор типу ЗТЕ (рис. 3.7,я) складається з двох окремих частин: понижуючого трансформатора 1 та дроселя 2 (змінного індуктивного опору), який включено послідовно в зварювальний ланцюг. Дросель використовується для плавного регулювання зварювального струму шляхом зміни повітряного зазору А його сердечнику. На рис. 3.7,6 зображено як змінюється зовнішня характеристика зварювального трансформатора і разом з цим змінюється зварювальний струм при зміні повітряного зазору.

Рис. 3.7. Схема зварювального трансформатора з регулюванням струму дроселем - а і його зовнішні характеристики - б

Подібний принцип дії мають зварювальні трансформатори і інших типів (ЗТН, ТЗД і ЗТ), у яких дроселі конструктивно з'єднані в одне ціле з понижуючим трансформатором. Використовуються і трансформатори з підвищеним магнітним розсіюванням та рухомою вторинною обмоткою (типів ТЗ і ТД).

3.2. Зварювальні генератори (перетворювачі)

Зварювальні генератори (перетворювачі) - це електричні машини постійного струму, які в залежності від конструктивних особливостей можуть мати різні зовнішні характеристики. Падаюча зовнішня характеристика генератора забезпечується спеціальною схемою включення обмоток збудження або особливою конструкцією полюсів статорів. Зварювальні генератори з самозбудженням мають дві обмотки збудження: паралельну, що намагнічує і послідовну, що розмагнічує. В результаті взаємодії магнітних потоків цих обмоток генератор має падаючу зовнішню характеристику. Зварювальний струм перетворювача змінюють наступними способами:

— ступінчастим  регулюванням   -  шляхом  перемикання  секцій
послідовної обмотки або зміщення щіток по колектору якоря;

— плавним регулюванням в межах однієї ступіш - за рахунок
введення реостату в коло паралельної намагнічуючою обмотки.

3.3. Зварювальні випрямлячі

Зварювальні випрямлячі складаються з трьохфазного понижуючого трансформатора, блока селенових або кремнієвих випрямлячів та дроселя. Випрямлячі мають трифазну мостову схему випрямлення, що забезпечує практично постійність випрямленої напруги. Дросель служить для отримання падаючої характеристики. В порівнянні з генераторами постійного струму випрямлячі мають високі динамічні характеристики з-за меншої електромагнітної інерції. Вони забезпечують високу стабільність горіння дуги, особливо на малих струмах. Випрямлячі прості та надійні в експлуатації внаслідок відсутності рухомих деталей.

4. Електроди для ручного зварювання

Електроди для ручного дугового зварювання і наплавлення підрозділяються за здатністю плавитися - на плавкі і неплавкі, а також за типом обмазки, за призначенням і т.д. Найчастіше для ручного зварювання використовують плавкі електроди з покриттям.

Неплавкі електроди виготовляють із вольфрамових стержнів, а також із електротехнічного вугілля або графіту. Вольфрамові електроди одержують методами порошкової металургії. Для більшої їх стійкості проти оплавлення торців їх легують, додаючи у порошок вольфраму перед пресуванням 1,1-1,4% окису лантану чи 1,5-3,5% окису ітрію. Вугільні і графітові електроди виготовляють у вигляді стержнів діаметром 6-15 мм і довжиною 250 і 500 мм. Для підвищення стійкості їх поверхню покривають тонким шаром міді.

Плавкі електроди для ручного зварювання виготовляють із стержнів зварювального дроту зі спеціальним їх покриттям (обмазкою).

Використовуються такі види зварювального дроту для електродів:

— сталевий зварювальний дріт (всього 76 марок) із маловуглецевих (6 марок), легованих (ЗО марок) і високолегованих (40 марок) сталей. Діаметр дроту від 0,3 до 12,0 мм, але для виготовлення
електродів для ручного зварювання використовують найчастіше дріт діаметром від 1,5 до 6 мм;

— дріт зварювальний із алюмінію і алюмінієвих сплавів;

  •  дріт зварювальний із міді і мідшгх сплавів;
  •    прутки чавунні.

Обмазка електродів призначена для шлакового і газового захисту рідкого металу від азоту і кисню повітря, розкислення рідкого металу, легування шва необхідними елементами, а також для стабілізації горіння зварювальної дуги. Тому в склад обмазки входять такі складові (за призначенням):

— шлакоутворювачі  - титановий  концентрат,  мармур,  крейда, марганцеві руди і т.д.;

— газоутворювачі   -   крохмаль,   деревинне   борошно,   харчове борошно, целюлоза;

— розкислювачі - феромарганець, феросиліцій, алюміній;

— легуючі компоненти - хром, нікель, молібден, титан і т.д.;

— стабілізуючі  компоненти - окиси калію і натрію,  карбонат кальцію;

— єднальні або клеючі компоненти - рідке скло, декстрин.
Електроди для ручного дугового зварювання підрозділяються на:

— електроди покриті металеві для ручного дугового зварювання сталей і наплавлення;

— електроди покриті металеві для ручного дугового зварювання конструкційних і теплостійких сталей;

— електроди покриті металеві для ручного дугового зварювання високолегованих сталей з особливими властивостями;

— електроди покриті металеві для ручного дугового наплавлення поверхневих шарів з особливими властивостями.

Загальні вимоги для усіх типів електродів: забезпечення стійкого горіння дуги; добре формування шва; отримання металу шва певного хімічного складу та властивостей; легка відділяємість шлакової корки від поверхні шва та ін.

В основу класифікації електродів для зварювання вуглецевих і легованих сталей покладені механічні властивості зварного з'єднання чи наплавленого металу . В позначенні типу електрода після букви Е стоять цифри, що позначають нижнє значення границі міцності. Буква А (наприклад, Е42А), позначає підвищенні пластичні властивості наплавленого металу чи зварного з'єднання.

Електроди Е38, Е42, Е46, Е50 та Е55 призначенні для зварювання низьковуглецевих і середньовуглецсвих сталей - Ст.З, Сталь 08кп, Сталь 20, Сталь 25Л, Сталь 45.

Електроди ЕбО, Е70, Е85 призначені для середньовуглецевих та низьколегованих сталей - Сталь 45, Сталь 40Х, Сталь ЗОХГСА.

Електроди Е100, Е125, Е150 призначені для зварювання відповідальних конструкцій із середньовуглецевих і иизьколегованих сталей - Сталь 18ХГТ, Сталь ЗОХГСА.

Одному і тому ж типу електрода може відповідати декілька марок електродів з різним покриттям, що надає зварювальному шву ті чи інші технологічні властивості. Тому, крім типу, в паспорт електрода заноситься ще й його марка, яка дається організацією розробником та заводом виробником.

Наприклад, АНО-7 Е50А-5,ОФ ГОСТ 9467-70 розшифровується таким чином: АНО-7 - марка електроду що розроблено Інститутом електрозварювання АН України; Е50А-5,0 - тип електроду (Е -електрод для ручного дугового зварювання, 50 - мінімально гарантований часовий опір металу шва в кгс/мм², А — гарантоване отримання підвищених пластичних властивостей шва); 5,0 - діаметр електродного стержня, мм; Ф - фтористо-кальцієве покриття; ГОСТ 9467-70 - номер стандарту на даний електрод.

В табл. 3.1 наведені механічні властивості і призначення електродів, які найбільш застосовуються для ручного зварювання маловуглецевих та низьколеговаюгх сталей.

Таблиця 3.1

 Типи електродів та механічні властивості металу шва

Тип і марка

Механічні властивості металу шва

Основне призначення електрода

міцність σв, кг/мм2

подовження δ,%

ударна в'язкість ак, кгм/мм2

Е46 АНО-4

46

18

8

Для зварювання маловуглецевих сталей постійним та змінним струмом

Е42АСМ-11

42-53

22-35

14-28

Те ж саме

Е42А МР-3

42

19-22

15

Для зварювання маловуглецевих сталей змінним струмом

Е42А УОНИ 13/45

42

22

14

Для зварювання маловуглецевих та низьковуглецевих сталей постійним струмом

ЕЗОАф УОНИ

13/55

>50

>20

>13

Те ж саме

5. Види зварювальних швів

Вид з'єднання деталей при зварювальних роботах характеризується видом зварювального шва. Основними видами швів є (рис. 3.8) стикові, кутові, таврові і внапуск. Конструктивні елементи різних видів швів регламентовані стандартом і в залежності від товщини зварюваних деталей і формою підготовлених кромок кожен вид шва має своє умовне позначення.

Рис.3.8. Види та позначення основних зварювальних з'єднань

Шви стикового типу використовуються для з'єднання деталей товщиною: СІ 1-3 мм; С2-1-6 мм; C4-2-8 мм; С15 - 3-50 мм; С21 -12-60 мм; С22 - 30-100 мм.

Кутові шви: У7 - 14 мм; У4 - 1-30 мм; Уб - 4-26 мм; У8 - 12-60 мм; УР-12-60 мм.

Таврові шви: ТІ - 2-6 мм;T6-4-26 мм; Т9 - 12-60 мм.

Шви внапуск типу Е2 - 2-60 мм.

Стикові, кутові і таврові типи швів, в залежності від товщини листів, виконують з попередньою обробкою скосів (С15, С21, Уб, T6), з відбортованими кромками (СІ, У2) чи без обробки (С2, У4, ТІ, В2).

Найбільш доцільна форма зварного з'єднання з точки зору технологічності та міцності - стикове з'єднання. При всіх видах навантажень це з'єднання має найбільшу працездатність.

За положенням у просторі всі шви поділяються на нижні (рис. 3.9,а), вертикальні (рис. 3.9,6), горизонтальні (рис. 3.9.6) і стельові (рис. 3.9,г). Найбільш зручні у виконанні нижні шви, тому що розплавлений метал не витікає з кратера шва. Більш складні у виконанні  горизонтальні  і  вертикальні  шви,  але трудніше за все виконувати стельові шви.

Рис. 3.9. Просторове розташування швів

6. Режими ручного дугового зварювання металів плавким електродом

Якість зварного з'єднання залежить від правильного вибору режиму і виконання процес}' зварювання. В режим електродугового зварювання входять такі параметри: діаметри та тип електроду, сила струму, полярність і напруга дуги, швидкість зварювання.

Тип електрода обирають в залежності від хімічного складу та механічних властивостей зварюваного металу (табл. 3.1). Механічні властивості металу шва повинні бути вищі або рівні властивостям зварюваного металу.

Діаметр електрода при ручному електродуговому зварюванні обирають в залежності від товщини зварюваного металу (табл. 3.2), шару шва і положення шва у просторі.

Таблиця 3.2

Співвідношення між діаметром електрода та товщиною металу, що зварюється

Товщина металу, що зварюється,

δ, мм

0,5-1,0

1,1-2,0

2,1-5,0

5,1-1,0

15,1-20,0

Більше

20

Діаметр електрода

, мм

1,0-1,5

1,5-2,5

2,5-4,0

5,0-6,0

5,0-8,0

5,0-10,0

Рекомендовані у таблиш діаметри електродів можна використовувати при виконанні нижніх швів. При виконанні стельових швів використовують діаметр електрода не більше 4 мм. Вертикальні і горизонтальні шви можна виконувати електродами дещо більшого діаметру.

Величину зварювального струму обирають в залежності від діаметру та типу електроду, роду струму, товщини та хімічного склад}' зварюваного металу, положення зварного шва в просторі (нижнє, вертикальне, верхнє). Між силою струму та діаметром електрода при нижньому положенні шва існує залежність

,

де А- - коефіцієнт пропорційності, А/мм (k =35-60 для зварювання електродом із сталевого маловуглецевого зварювального дроту марки СВ-0,8А);

( - діаметр електрода, мм.

Занадто великий струм призводить до перегріву металу, а іноді і до проплавлення (пропалення) виробу, що зварюється.

Напруга для сталого горіння дуги  залежить від її довжини:

,

де    - сумарне падіння напруги в катодній та анодній областях, В.

Для зварювання сталі = 20-22 В; Ес - напруженість електричного поля в стовпі дуги, В/мм. Для

зварювання сталі Ес = 3,3-3,7 В/мм; Ьд - довжина дуги, мм; = 0.5.

7. Техніка ручного зварювання плавким електродом

Після запалювання та сталого горіння електрод рівномірно подається до заготовки і поступово переміщується вздовж зварного з'єднання з підтриманням довжини дуги для забезпечення її горіння. З метою забезпечення доброго проварювання та формування шва електрод розташовують з невеликим нахилом 15-20° в сторону руху. Для доброго проплавлення кромок деталей, що зварюються та отримання (при необхідності) більш широкого шва електроду надається поперечно-коливальний рух з амплітудою, що дорівнює 2-3 діаметрам електрода. Зварювання деталей великої товщини виконують багатошаровим швом.

8. Дефекти і зовнішній контроль швів

Дефекти, які з'являються в зварних з'єднаннях, розрізняються по місцю розташування (зовнішні та внутрішні) та причинам утворення. Характерні дефекти зварних швів наведеш в табл. 3.3.

Таблиця 3.3

Дефекти зварних швів

Дефекти

Основні причини їх виникнення

1

2

Непровари та незплавлення

Велика довжина дуги. Велика величина притуплення. Малий зазор між кромками. Коливання сили струму та напрури при зварюванні. Завищений діаметр електроду.

Підрізи основного метаалу

Завищена сила зварювального струму. Низька напруга на дузі. Малий кут нахилу електроду.

Зайве посилення шва

Завищена сила зварювального струму. Низька напруга на дузі. Малий кут обробки кромок та велике притуплення.

Послаблення:

увігнутість, звуження

Великий зварювальний струм. Великий зазор між зварювальними кроками. Нерівно підібрана швидкість зварювання. Нерівні коливальні рухи електроду.

Пори

Погана зачистка кромок від іржі та забруднення. Підвищена вологість електродів. Велика довжина дуги.

Шлакові включення

Неякісні, забрудненні зварювальні матеріали. Погана зачистка кромок.

Незварені кратери

Великий зварювальний струм. Невиконання операцій заплавлення кратерів. Раптовий відрив дуги.

Пропали

Великий зварювальний струм. Мала швидкість зварювання. Мале притуплення кромок.

Тріщини (гарячі і холодні)

Неправильно вибрані зварювальні матеріали. Невиконання температурного режиму (зварювання при низькій температурі) та ін.

Непровари - це відсутність сплавлення між наплавленим металом шва і основним металом при зварюванні за один прохід (рис. ЗЛО, о), чи відсутність сплавлення між окремими валиками при багатошаровому зварюванні. Підрізи - це поздовжні поглиблення, що виникають в зварних швах (рис. 3.10,6). Підрізи є концентраторами напруг і послаблюють основний метал. При випробуваннях зварених деталей метал руйнується, починаючи з підрізів, при невеликих

Рис. 3.10. Непровари а і підрізи б зварювального шва навантаженнях.

При зовнішньому огляді зварних швів перевіряють, чи нема нспроварів, підрізів, посилень шва (напливів), пропалень, не заварених кратерів, тріщин та інших дефектів, а також відповідність швів формам і розмірам.

Дефекти можна знайти візуально або через лупу (зі збільшенням у 10 разів). Розміри швів перевіряють різними вимірювальними інструментами, калібрами і шаблонами.

9. Техніка безпеки при ручному дуговому зварюванні

При   електродуговому  зварюванні   зварник  може   піддаватися різним небезпекам:

— ураженню електричним струмом;

— опікам від торкання до гарячих предметів або від бризків
розплавленого металу;

— ураженню очей променями зварювальної дуги;

— отруєнню шкідливими газами або мілко дисперсним пилом.
Величина струму, що протікає через організм людини, залежить від величини напруги, опору тіла людини і від навколишнього середовища. Встановлено, що небезпечним являється струм, при напрузі U=36 В, більший за I=0,01 А .

Для забезпечення електричної безпеки необхідне наступне:

— аземлити кожухи та корпуси електрозварювальних машин;

— заземлити джерела зварювального струму;

— не    торкатися     голими    руками    струмоведучих    частин
зварювального устаткування при увімкненому рубильнику;

— ручка    електродотримача    повинна    бути    виготовлена    з
електроізоляційного матеріалу;

— всі проводи повинні мати надійну та справну ізоляцію, а також—
необхідний переріз;

— підлога в приміщенні повинна бути суха, треба користуватися
діелектричними килимками, рукавицями та калошами;

— рукавиці повинні бути цілими та сухими.

Для оберігання від бризків розплавленого металу необхідно:

—   бути вдягненим в брезентову куртку та штани;

  •  штани заправити в кожані черевики або чоботи;
  •  черевики щільно зашнурувати;
  •  надіти головний убір без козирка.

Для захисту від шкідливих світлових, інфрачервоних та ультрафіолетових променів дуги очі та лице захищають щитком або шоломом, який має спеціальне скло.

Робоче місце в закритому приміщенні облаштовують витяжною вентиляцією.

 Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Житомирський державний технологічний Університет

Кафедра ТМ і КТС

Група  ТМ - 132

Лабораторна робота №3

ТЕМА:

Ручне електродугове зварювання металів

Виконав:                            Лещенко Б.    

Перевірив:                Сніцар В.Г.

м. Житомир

2012

 Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Житомирський державний технологічний Університет

Кафедра ТМ і КТС

Група  ТМ - 132

ЗВІТ

Лабораторних робіт з ТКМ і М

             Виконав:                            Лещенко Б.    

             Перевірив:                Сніцар В.Г.

м. Житомир

2012


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

17964. Государственный бюджет Украины и бюджетное право 175.5 KB
  ЛЕКЦИЯ 4 Государственный бюджет Украины и бюджетное право . 1. Понятие бюджета и его роль в обществе. 2. Понятие бюджетного права и его источники. 3. Бюджетноправовые отношения в обществе. 4. Бюджетная система. 5. Бюджетная классификация. 6. Государствен...
17965. Бюджетный процесс в Украине и его участники 447.5 KB
  ЛЕКЦИЯ 5 Бюджетный процесс в Украине и его участники 1. Понятие и содержание бюджетного процесса. 2. Распорядители бюджетных средств и бюджетные назначения. 3. Порядок составления проекта государственного бюджета Украины. 4. Порядок рассмотрения и принят...
17966. Основы правового регулирования государственных доходов 51 KB
  ЛЕКЦИЯ 6 Основы правового регулирования государственных доходов 1. Понятие и система государственных доходов Государственные доходы это совокупность денежных отношений по формированию финансов государства путем распределения и перераспределения валово...
17967. Налоговое право. Общегосударственные сборы 1.03 MB
  ЛЕКЦИЯ 7 Налоговое право 1. Понятие налогового права. 2. Государственные налоги. 3. Общегосударственные сборы обязательные платежи. 4. Правовая природа местных налогов и сборов. 5. Порядок осуществления расчетов плательщиков налогов перед бюджетом и го
17968. Правовые основы государственного кредита 201 KB
  ЛЕКЦИЯ 8 Правовые основы государственного кредита 1. Понятие и функции государственного кредита. 2. Виды государственного кредита. 3. Государственный кредит в Украине. 4. Правоотношения Украины с иностранными государствами и международными финансовокреди
17969. Правовые основы страхования 168 KB
  ЛЕКЦИЯ 9 Правовые основы страхования 1. Понятие и функции страхования. 2. Основные отрасли и виды страхования. 3. Отношения в сфере страхования регулирующие финансовым правом. 1. Понятие и функции страхования Экономика это хозяйственная система ко...
17970. Правовое регулирование государственных расходов в Украине 76 KB
  ЛЕКЦИЯ 10 Правовое регулирование государственных расходов в Украине 1. Понятие государственных расходов их особенности и принципы финансирования. 2. Правовые основы сметнобюджетного финансирования. 1. Понятие государственных расходов их особенности и прин
17971. ПРАВОВОЕ РЕГУЛИРОВАНИЕ ОТНОШЕНИЙ, ВОЗНИКАЮ-ЩИХ В ПРОЦЕССЕ БАНКОВСКОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ, ДЕНЕЖНО-ГО ОБОРОТА И ВАЛЮТНЫХ ОПЕРАЦИЙ 127.5 KB
  Раздел 4 ПРАВОВОЕ РЕГУЛИРОВАНИЕ ОТНОШЕНИЙ ВОЗНИКАЮЩИХ В ПРОЦЕССЕ БАНКОВСКОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ ДЕНЕЖНОГО ОБОРОТА И ВАЛЮТНЫХ ОПЕРАЦИЙ ЛЕКЦИЯ 11 Правовое регулирование отношений возникающих в процессе банковской деятельности 1. Правовые основы деятельности банков
17972. Правовое регламентирование банковских счетов и регулирование денежного оборота 258.5 KB
  Лекция 12 Правовое регламентирование банковских счетов и регулирование денежного оборота 1. Правовое регламентирование института банковского счета. 2. Виды банковских счетов. 3. Правовое регулирование операций денежных расчетов. 1 Правовое регламентиров...