13355

Токарні верстати ,загальний вигляд, основні вузли та блоки

Лабораторная работа

Производство и промышленные технологии

1.Токарні верстати загальний вигляд основні вузли та блоки. Верстати токарної групи застосовують для обробки заготовок які обертаються головний рух різання інструментом що здійснює неперервний рух подачі. Тут основним різальним інструментом є різець; використ

Украинкский

2013-05-11

1.03 MB

102 чел.

1.Токарні верстати ,загальний вигляд, основні вузли та блоки.

   Верстати токарної групи застосовують для обробки заготовок, які обертаються (головний рух різання), інструментом, що здійснює неперервний рух подачі. Тут основним різальним інструментом є різець; використовують також свердла, зенкери, розвертки, мітчики, плашки. Заготовки для токарної обробки виготовляють вальцюванням, куванням, штампуванням або литтям.

Токарні верстати поділяють на дев'ять типів:

1

автомати й напівавтомати

одношпиндельні;

2

автомати й напівавтомати

багатошпиндельні;

3

револьверні;

4

свердлильно-відрізні;

5

карусельні;

6

токарні й лобові;

7

багаторізцеві;

8

спеціалізовані;

9

різні.

     Найуніверсальнішими серед них є токарно-гвинторізні й токарні верстати з ЧПК, що належать до шостого типу.

ТОКАРНО-ГВИНТОРІЗНІ ВЕРСТАТИ

    Конструктивною особливістю токарно-гвинторізних верстатів є наявність ходового гвинта, який використовують для обробки різцем різних видів різей. Окрім цього, на цих верстатах можна виконувати всі інші види токарних робіт. Токарно-гвинторізні верстати застосовують в одиничному й дрібносерійному виробництвах. Промисловість випускає велику кількість типорозмірів токарно-гвинторізних верстатів. Головним параметром цих верстатів є максимальний діаметр І) оброблюваних заготовок, який змінюється в межах Б = 100...6300 мм, і максимальна довжина заготовок Ь < 24 000 мм [13].

До основних частин токарно-гвинторізного верстата належать: станина Г (рис. 6.3.9), передня А і задня В бабки, коробка подач Е, супорт Б, фартух Д, гітара Є, ходовий гвинт 11 і ходовий валик 10.

  Станина служить для з'єднання частин верстата в єдину функціональну систему. Вона є виливком з сірого чавуну, рідше зварною конструкцією. Більшість частин верстата закріплена постійно на станині, деякі з них можна пересувати. Станина повинна витримувати всі динамічні й статичні навантаження, що виникають під час роботи. Ті елементи станини, які сприймають найбільші навантаження, є достатньо масивними й мають поперечні ребра для забезпечення високої жорсткості. Найвідповідальнішими елементами станини є напрямні; по них пересувається супорт, задня бабка та допоміжні вузли. Сьогодні віддають перевагу напрямним кочення, а поверхні контакту напрямних нерідко виготовляють зі сталевих загартованих накладок [14]. До станини прикріплена зубчаста рейка, завдяки якій відбувається рух поздовжньої подачі. Є приклади виготовлення станин із полімербетону з метою підвищення вібростійкості верстата та певного його здешевлення [15, 16]. Нижня частина станини має корито 8 для збирання стружки та емульсії.

  Передня бабка призначена для закріплення оброблюваної заготовки та надання останній різних частот обертання. Передня бабка складається з литого корпуса й коробки швидкостей, останній порожнистий вал якої називається шпинделем. Шпиндель обертається в підшипниках кочення високої точності. Значно рідше використовують підшипники ковзання. На кінці шпинделя закріплений пристрій для затиску заготовки (кулачковий патрон, планшайба, нестандартний пристрій). Частота обертання шпинделя регулюється ступнево коробкою швидкостей або безступенево за допомогою фрикційного варіатора, гідравлічного приводу типу гідронасос-двигун чи електродвигуна постійного струму.

  Задня бабка використовується для підтримування за допомогою центра 5 правого кінця довгої заготовки, а також для закріплення в конічному отворі пінолі 6 інструмента для оброблення отворів і здійснення руху подачі цього інструмента; бічне зміщення корпуса задньої бабки дає змогу обточувати конуси. Піноль пересувають за допомогою гвинтової передачі обертанням маховичка 7. Задню бабку можна з'єднувати спеціальним замком 4 із супортом для здійснення механічної подачі за рахунок руху супорта. Залежно від довжини заготовки задню бабку пересувають по напрямних станини й фіксують у потрібному положенні.

  Коробка подач служить для ступеневого регулювання поздовжніх і поперечних подач. Вона закріплена на станині нижче від передньої бабки. Коробку подач приводить в рух ходовий Гвинт 11 або ходовий валик 10.

  Ходовий гвинт використовують під час нарізування різі за допомогою різця; ходовий валик застосовують для звичайних поздовжніх і поперечних подач.

Супорт призначений для переміщення закріпленого в різцетримачі інструмента. Завдяки хрестоподібному розташуванню полозок для поздовжню й поперечну подачі, а також точне позиціювання інструмента. Супорт складається з литої каретки, що перебуває на напрямних станини, поперечних 2 і верхніх 3 полозок. Останні можна повертати довкола вертикальної осі. Кут повороту відлічують на шкалі поперечних полозок. Подача різця під кутом під час обробки коротких конусів виконується ручним способом. У великих верстатах цей рух механізований.

  Фартух має механізми для перетворення обертального руху маховичка 9, ходового гвинта чи ходового валика в поступальний рух поздовжньої або поперечної подач. Кінцевою передачею кінематичного ланцюга поздовжніх подач є ходовий гвинт — рознімна гайка або рейкова шестерня — рейка. Кінцевою передачею кінематичного ланцюга поперечних подач служить гвинт поперечної подачі — гайка. У фартусі є також механізми реверсу поздовжньої та поперечної подач.

  Гітара кінематично з'єднує шпиндель з коробкою подач. Переставляючи місцями зубчасті колеса гітари, змінюють значення передавального відношення між шпинделем і коробкою подач.

ТОКАРНІ ВЕРСТАТИ З ЧПК

  Сьогодні замість звичайних токарно-гвинторізних верстатів все частіше у дрібносерійному та одиничному виробництвах використовують токарні верстати з числовим програмним керуванням (ЧПК). Останні забезпечують вищу продуктивність і гнучкість завдяки наявності в них мікро-ЕОМ з відповідним програмним забезпеченням. Верстати з ЧПК розраховані на роботу в напівавтоматичному режимі. За командами керувальної програми відбуваються автоматична зміна частоти обертання шпинделя, зміна значення й напрямку додачі, положення інструмента, перехід від робочих до швидких переміщень супорта, зупинка верстата. На верстаті можна виконувати всі види токарних робіт, а також нарізування різцем циліндричних і конічних різей.

  Токарний верстат з ЧПК моделі 16К20ФЗ (рис. 6.3.10) складається зі станини Д, передньої (шпиндельної) бабки Є, задньої бабки Г, супорта Б з шестипозиційною інструментальною головкою 1, механізмів поздовжньої та поперечної подач, пультів керування А, В.

  Станина виконана у вигляді виливка коробчастої форми з двома парами напрямних. Поверхня напрямних загартована. На верхній лівій частині станини закріплена передня бабка, на передній частині — механізми поздовжньої подачі. На одній парі напрямних перебуває супорт, на іншій — задня бабка.

   Передня бабка складається з триступеневої коробки швидкостей та шпинделя. Електродвигун постійного струму разом з коробкою швидкостей забезпечує безступеневе регулювання частот обертання шпинделя в межах від 22,4 до 2240 об/хв.   

Задня бабка служить для підтримування правого кінця довгої заготовки, а також закріплення різального інструмента для обробки отворів і здійснення руху подачі цього інструмента. Задня бабка складається з литого корпуса, пінолі, маховичка 4 для ручного переміщення пінолі та механізму 3 фіксації корпуса на напрямних станини.

Супорт несе шестипозиційну інструментальну головку з горизонтальною віссю обертання й виконує рухи поздовжньої та поперечної подач інструмента. Поздовжня подача виконується в результаті пересування каретки на напрямних станини, поперечна — у результаті переміщення полозок на поперечних напрямних каретки. У підшипниках полозок змонтований вал інструментальної головки, а також механізм автоматичного повороту й фіксації цього вала. Кут повороту вала кратний 60°. В інструментальній головці, яку можна знімати з вала, встановлюють до шести різальних інструментів.

  Механізми поздовжньої подачі приводять в рух супорт у напрямку, паралельному до осі обертання шпинделя. До їх складу входять електродвигун постійного струму і дві передачі — зубчаста з циліндричними колесами та гвинтова. Значення поздовжніх подач змінюються в межах від 0,01 до 40 мм/об і регулюються плавною зміною частоти обертання вала електродвигуна.

  Механізми поперечної подачі вмонтовані в супорті й призначені для поперечного переміщення полозок разом з інструментальною головкою, а також для плавного регулювання значень поперечної подачі в межах від 0,005 до 20 мм/об. Конструкція цих механізмів аналогічна конструкції механізмів поздовжньої подачі.

  Пульт керування забезпечує пуск, зупинку й роботу верстата в напівавтоматичному та ручному режимах. Він складається з мікро-ЕОМ з клавішним пультом, дисплея 2 та панелей А, В і клавішного пульта 5. За допомогою клавіш можна набирати й редагувати керувальну програму, текст якої виводять на дисплей. Крім керувальної використовують також стандартні програми, що беруть участь в обчисленні потрібної траєкторії руху інструмента. Після редагування керувальної програми й перевірки її в роботі набрану програму записують на перфораційну або магнітну стрічку. Зі стрічки програма прочитується, розшифровується і відтворюється робочими органами верстата — передньою бабкою та супортом.

Порівнюючи описані вище токарно-гвинторізний і токарний верстат з ЧПК, бачимо, що будова останнього значно простіша, оскільки в ньому немає гітари, коробки подач, ходового валика, фартуха, поворотних напрямних супорта, а замість багатоступеневої маємо триступеневу коробку швидкостей. Таке спрощення механічної частини верстата стало можливим внаслідок застосування у верстаті з ЧПК складнішого й принципово нового електрообладнання (регульовані електродвигуни постійного струму, системи їх живлення і системи керування).

  Кінематична схема токарного верстата з ЧПК моделі 16К20ФЗ зображена на рис.6.3.11. Головний рух різання (обертання шпинделя довкола своєї осі) здійснюється від регульованого електродвигуна постійного струму Д1, від якого через пасову передачу на вал / шпиндельної бабки передається один діапазон частот обертання. Вал // від зубчастої передачі циліндричними колесами з кількістю зубців 48 і 48 отримує один діапазон частот обертання. За допомогою аналогічних двох передач з кількістю зубців коліс 45 і 45 та 24 і 66 вали III і IV отримують по одному діапазону частот обертання. Від вала IV через колеса ЗО і 60 на шпиндель V буде передано перший найнижчий діапазон частот обертання (в межах п = 22,4...355 хв1). Середній — другий діапазон частот обертання (в межах п = 63...900 хв1) передається на шпиндель від вала // через колеса ЗО і 60. Високий — третій діапазон частот обертання (п = І60...2240 хв1) можна передати на шпиндель також від вала // через колеса 60 і 48.

У системі керування верстатом передбачено зворотний зв'язок між шпинделем і механізмами подач через давач Д3.1, який обертається синхронно зі шпинделем від зубчастої передачі циліндричними колесами 60 і 60.

  Поздовжня подача супорта виконується регульованим електродвигуном постійного струму Д2, зубчастою передачею циліндричними колесами 50 і 50 та гвинтовою кульковою передачею = 10 мм). Гвинт обертається в підшипниках, змонтованих на станині, а гайка — вмонтована в каретку супорта. З гвинтом через муфту з'єднаний давач Д3.2 зворотного зв'язку.

  Поперечна подача здійснюється від регульованого електродвигуна постійного струму ДЗ, обертання від якого передається на зубчасту передачу циліндричними колесами (40 і 40), а далі — на гвинтову кулькову передачу = 5 мм). Гвинт поперечної подачі з'єднаний з давачем ДЗ.З зворотного зв'язку.

Усі давачі зворотного зв'язку передають в мікро-ЕОМ дані у вигляді електричних сигналів про відповідні кутові або лінійні переміщення. Ці сигнали служать інформацією для коригування рухів подач під час нарізування різей або обробки конічних чи фасонних поверхонь. Керувальна програма забезпечує роботу електродвигунів на оптимальних для даних умов обробки частотах обертання.

Для зміни різального інструмента керувальна програма подає команду на відведення супорта у початкове положення, після чого електродвигун Д4 повертає вал інструментальної головки на кут, кратний 60°, за допомогою двох передач — зубчастої циліндричними колесами {20 і 62) і черв'ячної (1 і 38). Механізм фіксації інструментальної головки на кінематичній схемі не зображений.

ЛОБОВІ ТОКАРНІ ВЕРСТАТИ

  Лобові верстати доцільно застосовувати для обробки заготовок великого діаметра (до 8000 мм [17]) і невеликої довжини. Особливістю конструкції цих верстатів є значна висота центрів,, короткі напрямні й відсутність задньої бабки. Трапляється такий різновид лобового верстата, як верстат з поперечною станиною, напрямні якої перпендикулярні до осі обертання шпинделя. Недоліком лобових верстатів є певні незручності, зумовлені встановленням, виставленням і закріплюванням заготовки з огляду на велику масу останньої. Для обслуговування верстата необхідно мати відповідне підіймально-транспортне обладнання (тельфер, кран-балка тощо).

  Карусельні верстати зручніші порівняно з лобовими щодо виставлення і закріплення заготовки.

КАРУСЕЛЬНІ ВЕРСТАТИ

  Карусельні верстати замінюють лобові токарні верстати тоді, коли значна маса заготовки могла б призвести до прогину шпинделя й негативно вплинути на результати обробки. Для уникнення прогину шпинделя від маси заготовки й від сил різання конструкція верстата є такою, що вісь обертання шпинделя розташована вертикально. З верхнім кінцем шпинделя з'єднаний круглий стіл — планшайба з кулачками, призначеними для затискання заготовки. Нижня частина планшайби кільцевими виступами спирається на кільцевий рівчак станини. Така конструкція дає змогу підвищити точність обробки. Горизонтальне положення планшайби полегшує виставлення і закріплення на ній важких заготовок, маса яких подекуди досягає 500 т [18]. На карусельних верстатах обробляють зовнішні та внутрішні циліндричні й конічні поверхні, плоскі й фасонні поверхні.

   Карусельний двостояковий верстат (рис. 6.3.12) складається зі станини А, всередині якої є коробка швидкостей, двох стояків Б і 3 з вертикальними напрямними, закріплених на станині, порталу Е з механізмом переміщення траверси Д, бічного І та двох верхніх супортів — лівого поворотного Є і правого Ж з револьверною головкою. По напрямних стояків пересуваються траверса та бічний супорт.

На горизонтальних напрямних траверси пересуваються верхні супорти. Один з них має револьверну головку, інший — поворотні напрямні, що використовуються під час обробки конічних поверхонь. Планшайба В разом зі заготовкою приводиться в обертальний рух від електродвигуна й коробки швидкостей. Кожен супорт має незалежне переміщення через свою коробку подач — Г, И або ї. Можна одночасно обробляти заготовку кількома інструментами. Головним параметром карусельного верстата є діаметр планшайби й відповідно максимальний діаметр оброблюваної заготовки Д, при опущеному бічному супорті. На великих верстатах величина Д, доходить до 26 м [13].

ТОКАРНО-РЕВОЛЬВЕРНІ ВЕРСТАТИ

  Токарно-револьверні верстати використовують для виготовлення коротких деталей порівняно невеликого діаметра з окремих заготовок або з прутка в умовах серійного виробництва, для обробки яких вимагається послідовне застосування багатьох різальних інструментів — різців, свердел, зенкерів, розверток, плашок, мітчиків тощо. Головною особливістю токарно-револьверних верстатів є можливість обробки без пере-закріплювання заготовки, завдяки чому підвищується точність оброблених поверхонь. Щоб не перезакріплювати заготовки, необхідно мати багатоінструментальні поворотні фіксовані пристрої — револьверні головки. Останні за формою нагадують револьверні барабани, що використовувалися в ручній вогнепальній зброї. Завдяки тому, що кожен різальний інструмент виставляють на заданий розмір обробки (діаметр та довжину) і фіксують у такому положенні, вдається значно підвищити продуктивність праці порівняно з токарно-гвинторізним верстатом.

Розрізняють револьверні верстати з горизонтальною або вертикальною віссю обертання револьверної головки

. 

  Токарно-револьверний верстат (рис. 6.3.13) має револьверну головку з горизонтальною віссю обертання, складається з таких найважливіших вузлів: станини А, передньої бабки В, коробки подач Б, супорта Д і револьверної головки Г.

  Станина верстата відлита зі сірого чавуну. Вона має напрямні, по яких пересувається супорт разом з револьверною головкою паралельно до осі обертання шпинделя. На станині змонтовані передня бабка й коробка подач.

  Передня бабка служить для закріплення оброблюваної заготовки та надання їй різних частот обертання. Вона складається з литого корпуса, коробки швидкостей і порожнистого шпинделя.

  Коробка подач призначена для ступеневого регулювання подач.

На супорті змонтована револьверна головка, що має форму диска з отворами на концентричному колі. В цих отворах закріплюють різальні інструменти в послідовності, що визначається технологічним процесом обробки заготовки. Револьверна головка закріплена на валі, який обертається) в підшипниках супорта. На протилежному кінці вала маємо барабан, на якому встановлюють обмежувачі, призначені для вимикання поздовжньої механічної подачі.

  Револьверна головка служить для:

—  закріплення різальних інструментів;

—  фіксації кожного інструмента в заданому положенні, що дозволяє налагоджувати верстат на певні розміри обробки;

— здійснення поперечної подачі внаслідок обертання головки довкола горизонтальної осі.

  Токарно-револьверний верстат з вертикальною віссю обертання головки застосовують для обробки великих заготовок. Револьверна головка у вигляді багатогранника змонтована на поздовжньому супорті. Кожна грань має гніздо для інструмента. Верстати цього типу обладнані одним або двома поперечними супортами, в яких закріплюють різці для обробки рівчаків, відрізні й фасонні різці.

В умовах серійного виробництва ступінчастих деталей (вали, блоки зубчастих коліс тощо) доцільно з метою економії здійснювати одночасну обробку всіх зовнішніх поверхонь. Поставлене завдання може бути реалізоване на багаторізцевих верстатах.

ТОКАРНІ БАГАТОРІЗЦЕВІ ВЕРСТАТИ

  Особливістю конструкції токарного багаторізцевого верстата є наявність в ньому двох незалежних супортів — одного для поздовжньої, іншого — для поперечної подачі. В кожному з них виставляють і закріплюють по кілька різців. Різці супорта поздовжньої подачі обробляють циліндричні поверхні заданих діаметрів, а різці супорта поперечної подачі — обробляють плоскі торцеві поверхні, рівчаки, короткі конічні й фасонні поверхні та фаски. Для виставлення різців використовують спеціальний шаблон або готовий виріб. Багаторізцеві верстати працюють у напівавтоматичному режимі, коли підведення інструментів, їх робоча подача й відведення інструментів виконуються без участі робітника — автоматично, а закріплювання заготовки та зняття обробленого виробу — з використанням ручної праці. Оскільки заготовку обробляють одночасно багатьма різцями, то на різання витрачається значно більша потужність, ніж в умовах роботи одним інструментом.

ТОКАРНІ НАПІВАВТОМАТИ ТА АВТОМАТИ

  На токарних верстатах-напівавтоматах обробка заготовок і зупинка верстата після завершення обробки виконується автоматично без участі робітника, а закріплювання заготовки, запускання верстата та зняття обробленого виробу здійснює робітник. Заготовками можуть бути окремі кованки, виливки або пруткові вальцівки. Окремі заготовки закріплюють у кулачкових патронах, пруткові заготовки вставляють у порожнину шпинделя й закріплюють за допомогою цангових патронів. За кількістю шпинделів напівавтомати поділяють на одношпиндельні й багатошпиндельні, а за розташуванням у просторі осей обертання шпинделів — на горизонтальні й вертикальні. Продуктивність обробки на багатошпиндельних верстатах вища, ніж на одношпиндельних.

  Токарні верстати-автомати після їх налагодження обробляють заготовки в автоматичному режимі. За конструкцією верстати-автомати подібні до верстатів-напівавтоматів з тією відмінністю, що перші з них мають автоматичні пристрої для поштучного транспортування до патрона окремих заготовок і знімання оброблених виробів або відповідні пристрої для осьового переміщення прутка у порожнистому шпинделі й подальшого закріплення прутка в патроні. Після цього відбувається автоматичний цикл обробки та його послідовне повторювання, поки не припиниться постачання заготовками.

2.Токарні різці, їх класифікація, кути в головній січній і основній площині.

  Токарний різець є клиноподібним різальним інструментом, який під час обробки заглиблюється у тіло заготовки й поступово зрізує стружку. На заготовці розрізняють оброблювану поверхню 3 (рис. 6.3.1), яка підлягає обробці, поверхню різання 4, що утворюється різальним вістрям різця, і оброблену поверхню 5, отриману внаслідок відокремлення стружки.

Токарний різець складається з двох частин: робочої / (рис. 6.3.2), яка зрізує стружку, і держака II, призначеного для закріплювання різця на верстаті. До елементів робочої частини належать передня поверхня 3, по якій сходить стружка, головна 5 і допоміжна 6 задні поверхні, головне 4 і допоміжне 1 різальні ребра та вершина різця 2. Головна задня поверхня Аа, повернена до поверхні різання, а допоміжна задня поверхня А'а — до обробленої поверхні заготовки. Головне різальне ребро К — це лінія, утворена перетином передньої та головної задньої поверхонь; воно виконує основну роботу різання. Допоміжне різальне ребро К' — лінія, утворена перетином передньої та допоміжної задньої поверхонь; воно відіграє незначну роль під час різання.        Вершина різця — точка перетину (місце спряження) різальних ребер.

Кути різця

  Взаємне розташування в просторі елементів різця пов'язане з кутами, які визначають його геометрію.

  Для вимірювання кутів різця необхідно мати координатні площини, до яких належать основна площина 1 (рис. 6.3.1), площина різання 2 і головна січна площина 6. Основна площина Рv паралельна до векторів поздовжньої D8пд і поперечної D8 п подач. Площина різання Рп проходить через головне різальне ребро дотично до поверхні різання. Головну січну площину РT проводять перпендикулярно до проекції головного різального ребра на основну площину.

  Кути різця поділяють на: головні (вимірюють у головній січній площині), кути в плані (вимірюють в основній площині) і кут нахилу головного різального ребра (вимірюють у площині різання).

До головних кутів різця належать: головний задній кут, кут загострення та головний передній кут.

  Головний задній кут а (рис. 6.3.3) утворюється між площиною різання та головною задньою поверхнею. Цей кут завжди більший від нуля. Із його зростанням зменшується тертя між головною задньою поверхнею та поверхнею різання.

 Головний кут загострення Р утворюється головною задньою та передньою поверхнями.

 Головний передній кут у утворюється передньою поверхнею та площиною, перпендикулярною до площини різання. Зі збільшенням цього кута зменшується робота пластичних деформацій, а отже, і потужність різання. Однак надмірне зростання кута призводить до зменшення міцності робочої частини різця. Остаточно величину переднього кута вибирають виходячи із механічних властивостей оброблюваного матеріалу та матеріалу різця. Щоб не допустити руйнування різця у важких умовах обробки, часто вибирають від'ємне значення головного переднього кута, коли а + р + у> 90°. Подача змінює положення площини різання порівняно з її положенням у статиці, що зумовлює збільшення кута у й зменшення кута а. У випадку малих подач такою зміною кутів можна знехтувати.

  Розрізняють такі кути різця в плані: головний кут у плані, допоміжний кут у плані та кут при вершині різця.

 Головний кут у плані — це кут між проекцією головного різального ребра на основну площину й напрямком подачі. З його зменшенням поліпшується якість обробленої поверхні, зменшується товщина стружки, проте зростає радіальна складова сили різання, яка нерідко є причиною вібрацій.

 Допоміжний кут у плані ' утворюється проекцією допоміжного різального ребра на основну площину та напрямком, протилежним до напрямку подачі. Зі зменшенням значення цього кута покращується якість обробленої поверхні та збільшується міцність різця.

 Кут при вершині є — це кут, утворений проекціями головного й допоміжного різальних ребер на основну площину.

 Кут нахилу головного різального ребра А, (рис. 6.3.4) утворюється головним різальним ребром і лінією, що перебуває у площині різання й проходить через вершину різця паралельно до основної площини. Якщо вершина різця є найнижчою точкою на різальному ребрі, то кут А, вважається додатним й стружка спрямовується до обробленої поверхні заготовки. При від'ємному куті к стружка спрямовується до оброблюваної поверхні. 

Класифікація різців

                                      Рис.1                                                                         Рис.2

  Рис.1 – прохідний прямий ;H*B*L = 4*4*50…16*16*80 мм;  l = 30-40  мм.

  Рис.2 – підрізний торцевий; H*B*L = 16*16*100…40*5*200 мм; m = 4…10 мм.

                                Рис.3                                                                                  Рис.4

Рис.3 – прорізний; H*B*L = 4*4*50…16*16*80 мм; L = 4…15 мм; L1 = 0.30 мм.

Рис.4 – розточний для обробки глухих отворів; H*B*L = 12*12*100…25*25*240 мм; l =15…100 мм; l1=30…35 мм; d=4…19 мм; m=1.5…8 мм.

                                       Рис.5                                                                                         Рис.6

Рис.5 – фасонний; H*B*L = 8*8*50…16*16*80 мм;b= 1,2…3,5 мм;l=0,30 мм..

Рис.6 – різьбовий; H*B*L = 10*10*120…25*25*240 мм;l= 40…100 мм;d=10…25 мм;m=4…14 мм;P=0,75…6 мм.

                                      Рис.7                                                                                        Рис.8

Рис.7 – прохідний ,упорний; H*B*L = 16*10*100…50*40*240 мм; m = 4…12 мм;

Рис.8 – розточний для обробки наскрізних отворів; H*B*L = 16*16*120…25*25*240 мм; l = 25…100 мм; a = 8…19 мм; m = 3.5…8 мм.

                                          Рис.9                                                                    Рис.10

Рис.9 – відрізний; H*B*L=20*12*120…50*32*280 мм; l=35…80 мм; l1=45…95 мм; H1=30…65 мм; a=4…10 мм.

Рис.10 – різьбовий; H*B*L=16*10…32*20 мм; а=3…10 мм.

3.Роботи, які виконуються на токарних верстатах.

PAGE  10


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

42087. Створення Delphi-проекта з використанням компонентів-кнопок 79.82 KB
  Форма проекту повинна відтворювати зовнішній вигляд калькулятора за допомогою компонентів кнопок класу TBitBtn. Тоді до властивості Cption кнопок можна звернутися таким чином: Sender s TBitBtn.ТЗ Код програми...