13376

Поняття компютерної мережі та їх класифікація

Лабораторная работа

Информатика, кибернетика и программирование

исципліна Інформаційні технології та ТЗН Теоретичний матеріал. Поняття комп’ютерної мережі та їх класифікація. Під комп’ютерною мережею розуміють сукупність взаємозалежних через канали передачі даних компютерів що забезпечують користувачів засоб...

Украинкский

2013-05-11

6.27 MB

12 чел.

исципліна «Інформаційні технології та ТЗН»

Теоретичний матеріал.

Поняття комп’ютерної мережі та їх класифікація.

Під комп’ютерною мережею розуміють сукупність взаємозалежних через канали передачі даних комп'ютерів, що забезпечують користувачів засобами обміну інформацією і колективним використанням ресурсів мережі: апаратних, програмних та інформаційних1.

Об’єднання комп’ютерів у мережу дає змогу спільно використовувати дороге устаткування – диски великої ємкості, принтери, основну пам’ять, мати загальні програмні засоби і дані. Основним призначенням мережі є забезпечення простого, зручного і надійного доступу користувача до розподілених загальносітьових ресурсів і організація їхнього колективного використання при надійному захисті від несанкціонованого доступу, а також забезпечення зручних і надійних засобів передачі даних між користувачами мережі.

Комп’ютерні мережі класифікуються за такими ознаками:

Розглянемо класифікацію докладніше.

Штучні мережі (псевдомережі) дають змогу зв’язувати комп’ютери разом через послідовні або рівнобіжні порти і не потребують додаткових пристроїв. Основна вада – низька швидкість передачі даних і можливість з’єднання тільки двох комп’ютерів.

Реальні мережі дають змогу зв’язувати комп’ютери за допомогою спеціальних пристроїв комутації і фізичного середовища передачі даних. Основна вада – потреба додаткових пристроїв. Надалі, вживаючи термін «комп’ютерна мережа», матимемо на увазі реальні мережі.

Локальні мережі (LANLocal Area Network; ЛОМ – локальні обчислювальні мережі) зв’язують користувачів одного чи декількох прилеглих приміщень будинків одного підприємства, установи. Локальні мережі набули дуже широкого поширення, оскільки зазвичай майже 80-90% інформації циркулює поблизу джерел її створення, і лише 10-20% інформації, що опрацьовується, пов’язано з віддаленими взаємодіями. Довжина мережі зв’язку 100-1000 м.

Локальні мережі можуть мати будь-яку структуру, але найчастіше комп’ютери в локальній мережі пов’язані єдиним високошвидкісним каналом передачі даних. В якості каналу може використовуватися, зокрема, коаксіальний або оптичний кабель.

Регіональні (міські) мережі (MANMetropolitan Area Network) поєднують користувачів міста, області, невеликих країн. В якості каналів зв’язку найчастіше використовуються телефонні лінії. Відстані між вузлами мережі становлять 10-1000 км.

Глобальні мережі (WANWide Area Network) поєднують користувачів, розташованих по усьому світі, і часто використовують супутникові канали зв’язку, що дозволяють з’єднувати вузли мереж зв’язку і ПК, що знаходяться практично на будь-якій відстані один від одного.

Мережі відділів використовуються невеликою групою співробітників в основному з метою поділу дорогих периферійних пристроїв, додатків і даних; мають один-два файлових сервера і не більше тридцяти користувачів; звичайно не розділяються на підмережі; створюються на основі якої-небудь однієї мережевої технології; можуть працювати на базі однорангових мережевих ОС.

Мережі кампусів поєднують мережі відділів у межах окремого будинку чи однієї території площею в кілька квадратних кілометрів, при цьому глобальні з’єднання не використовуються. На рівні мережі кампуса виникають проблеми інтеграції і управління неоднорідним апаратним і програмним забезпеченням.

Корпоративні мережі поєднують велику кількість комп’ютерів на всіх територіях окремого підприємства. Для корпоративної мережі характерні:

  •  масштабність – тисячі користувальницьких комп’ютерів, сотні серверів, величезні обсяги збережених і переданих по лініях зв’язку даних, безліч різноманітних додатків;
  •  високий рівень неоднорідності – типи комп’ютерів, комунікаційного устаткування, операційних систем і додатків різні;
  •  використання глобальних зв’язків – мережі філій з’єднуються за допомогою телекомунікаційних засобів, у тому числі телефонних каналів, радіоканалів, супутникового зв’язку.

Функціональні можливості мережі визначаються тими послугами, що вона надає користувачу. Для реалізації кожної з послуг мережі і доступу користувачів до цієї послуги розробляється спеціальне програмне забезпечення. В даний час поширені дві концепції побудови такого програмного забезпечення.

У першій концепції мережеве програмне забезпечення орієнтоване на надання багатьом користувачам ресурсів певного загальнодоступного головного комп’ютера мережі, що називається файловим сервером. Цю назву він одержав тому, що основним ресурсом головного комп’ютера є файли. Це можуть бути файли, що містять програмні модулі чи дані. Файловий сервер – це найзагальніший тип сервера. Звісно, ємність дисків файлового сервера повинна бути більшою, ніж на звичайному комп’ютері, тому що він використовується багатьма комп’ютерами. У мережі може бути кілька файлових серверів. Можна назвати й інші ресурси файлового сервера, надані в спільне використання користувачам мережі, наприклад, принтер, модем, пристрій для факсимільного зв’язку. Мережеве програмне забезпечення, що керує ресурсами файлового сервера і надає до них доступ багатьом користувачам мережі, в основному, розміщається на файловому сервері; на комп’ютерах користувачів (робочих станціях) встановлюється тільки невелика оболонка, що забезпечує інтерфейс між програмами, що звертаються по ресурси, і файловим сервером.

В другій концепції, що називається архітектурою «клієнт-сервер», програмне забезпечення орієнтоване не тільки на колективне використання ресурсів, але і на їхню обробку за місцем розміщення ресурсу по запитах користувачів. Клієнт комп’ютерної мережі – персональний комп’ютер (робоча станція), що має доступ до спільно використовуваних ресурсів іншого комп’ютера (чи мережі). Сервер комп’ютерної мережі – комп’ютер, що надає свої ресурси для спільного використання.

Програмні системи архітектури «клієнт-сервер» складаються з двох частин: програмного забезпечення сервера і програмного забезпечення користувача-клієнта. Робота цих систем організується таким чином, що програми-клієнти виконуються на комп’ютері користувача і посилають запити до програми-сервера, що працює на комп’ютері загального доступу. Основна обробка даних робиться потужним сервером, а на комп’ютер користувача посилаються тільки результати виконання запиту.

У локальних мережах невеликих організацій широке поширення одержали однорангові мережі. Такі мережі просто поєднують можливості всіх ПК, які при цьому абсолютно рівноцінні, тобто мають однаковий ранг. У залежності від спрямованості потоку інформації в одноранговій комп’ютерній мережі будь-який комп’ютер може бути або сервером (що надає ресурси), або клієнтом (споживачем ресурсів).

Вимоги до комп’ютерних мереж.

Якість роботи мережі характеризують такі властивості: продуктивність, надійність, сумісність, керованість, захищеність, розширюваність і масштабованість.

До основних характеристик продуктивності мережі відносяться: час реакції, що визначається як час між виникненням запиту до якого-небудь мережевого сервісу й одержанням відповіді на нього; пропускна здатність, що відбиває обсяг даних, переданих мережею в одиницю часу, і затримка передачі, що дорівнює інтервалу між моментом надходження пакета на вхід якого-небудь мережевого пристрою і моментом його появи на виході цього пристрою.

Для оцінки надійності мереж використовуються різні характеристики, у тому числі: коефіцієнт готовності, що означає частку часу, протягом якого система може бути використана; безпека, тобто здатність системи захистити дані від несанкціонованого доступу; відмовостійкість – здатність системи працювати в умовах відмовлення деяких її елементів.

Розширюваність означає можливість порівняно легкого додавання окремих елементів мережі (користувачів, комп’ютерів, додатків, сервісів), нарощування довжини сегментів мережі і заміни існуючої апаратури потужнішою.

Масштабованість означає, що мережа дає змогу нарощувати кількість вузлів і протяжність зв’язків у дуже широких межах, при цьому продуктивність мережі не погіршується.

Прозорість – властивість мережі ховати від користувача деталі свого внутрішнього устрою, спрощуючи тим самим його роботу в мережі.

Керованість мережі передбачає можливість централізовано контролювати стан основних елементів мережі, виявляти і розв’язувати проблеми, що виникають при роботі мережі, виконувати аналіз продуктивності і планувати розвиток мережі.

Сумісність означає, що мережа здатна містити в собі найрізноманітніше програмне й апаратне забезпечення.

Глобальна мережа Internet. Історія створення та розвитку. Структура.

На початку 70-х років міністерство оборони США поставило перед програмістами завдання: розробити систему надійного обміну інформацією між своїми комп’ютерами. Для відпрацьовування різноманітних технічних рішень була створена перша у світі широкомасштабна мережа ARPAnetAdvanced Research Projects Agency Network – мережа бюро прогресивних досліджень міністерства оборони. ARPAnet дозволяла будь-якому з цих комп’ютерів зв’язуватися з будь-яким іншим, навіть за умови виходу з ладу i істотної частини елементів мережі.

У 1972 році з’явився перший додаток, розроблений Рейем Томлинсоном – електронна пошта (e-mail).

Протягом майже десятьох років розвиток мережних технологій проходив непомітно для широкої публіки. Послугами мереж користувалися в основному фахівці з обчислювальної військової техніки. У цей час з’явилися i стали популярними локальні мережі. Деякі підприємства, спираючись на досвід військових, почали розвивати комп’ютерні зв’язки між своїми філіями, розкиданими по всій країні. Університети, що приймали участь у розробці й удосконаленні ARPAnet, підключилися до неї i стали використовувати мережу в своїх наукових дослідженнях. Наприкінці 80-х років зусиллями Національного Наукового Фонду (NSF) було створено п’ять обчислювальних центрів, обладнаних суперкомп’ютерами. До їхніх ресурсів було потрібно підключити сотні наукових лабораторій. Спроба використовувати ARPAnet не увінчалася успіхом – стара мережа не справлялася з величезними потоками даних, типовими для великих обчислювальних завдань. NSF прийняв рішення створити свою національну мережу, засновану на технології APRAnet, що добре зарекомендувала себе. Політика NSF із самого початку припускала, що нова мережа буде орієнтована на різноманітних користувачів, а не тільки на програмістів i математиків. Дуже швидко були розроблені i реалізовані засоби обміну інформацією між мережею NSF i корпоративними мережами, що підтримують протоколи передачі даних з ARPAnet. Так почалося формування Internet, «мережі мереж», глобального об’єднання комп’ютерів, здатних у будь-який момент часу зв’язатися один з одним.

У 1988 року до NFSnet приєднуються Канада, Данія, Фінляндія, Франція, Норвегія і Швеція. А у 1990 році була ліквідована ARPAnet.

Спочатку мережа Internet була наповнена в основному текстовою інформацією. Однак наприкінці 80-х учений Тім Бернес Лі з Європейської лабораторії фізики елементарних часток (CERN) випустив мову гіпертекстової розмітки, для якого був розроблений Internet-оглядач (браузер) Mosaic. Так народився HyperText Markup Language (HTML), браузери й у 1991 році служба World Wide Web (Всесвітня павутина). До винаходу HTML інформація представлялася як фрагментований набір графічних зображень, звукових файлів, текстових документів і ін. HTML об’єднав усі ці елементи.

Хоча сьогодні поняття Internet і WWW фактично тотожні, однак розвиток World Wide Web стало можливим лише після створення HTML. Адже WWW – це спроба представити всю інформацію в Internet у вигляді безлічі гіпертекстових документів, зв’язаних між собою посиланнями.

Із самого початку Internet проектувався і створювався як децентралізоване комунікаційне середовище, у міру збільшення його популярності виникла необхідність як формалізації процесів управління, що зачіпають всю систему в цілому, так і в розробці механізмів, що регулюють відносини із соціальними інститутами. Це і призвело до створення організаційних центрів Internet.

Поле діяльності організаційних структур може бути спрямоване як усередину (управління процесами, що виникають у рамках самого Internet), так і зовні (формування і підтримка взаємин Internet і суспільства). Розглянемо найважливіші з таких організацій.

ICANN (Internet Corporation for Assigned Names and Numbers)

http://www.icann.org/

Перша серед рівних організацій Internet, координаційний вузол всіх ініціатив управління, що роблять вплив на життя Мережі. Основна діяльність – рішення питань і усунення конфліктів, пов'язаних з розподілом адресного і доменного простору Мережі.

До складу організації входять три підрозділи: ASO (Address Supporting Organization) займається питаннями, пов’язаними з простором IP-адрес; DNSO (Domain Name Supporting Organization) працює з доменною системою DNS; і, нарешті, TLG (Technical Liaison Group) (раніше PSO (Protocol Supporting Organization) відповідає за стандарти і протоколи Internet.

Серед досягнень ICANN – реформа системи реєстрації DNS-імен (раніше доменні імена другого рівня могла реєструвати лише компанія Network Solutions Inc., тепер ці функції можуть виконувати і незалежні реєстратори) і розробка механізмів рішення конфліктних ситуацій, пов’язаних із захопленням доменних імен (кіберсквоттингом).

IANA (Internet Assigned Numbers Authority)

http://www.iana.org/

Організація, що займається технічними питаннями, пов’язаними з розподілом IP-адрес, адмініструванням доменних імен першого рівня (top level domain names) і присвоєнням різних числових параметрів і атрибутів (номерів портів, ключових слів, позначення кодувань і ін.).

IETF (Internet Engineering Task Force)

http://www.ietf.org/

Співтовариство IETF координує зусилля розробників, зацікавлених в еволюційному розвитку Мережі, і створює специфікації і стандарти ключових Internet-технологій.

Документи, у яких описані стандарти і специфікації, називаються RFC (Request For Comment); незважаючи на те, що вони носять винятково рекомендаційний характер, більшість RFC стали стандартом де-факто для всіх розроблювачів Internet-додатків. Саме в цих документах описуються такі важливі для Мережі стандарти, як протокол HTTP, архітектура системи доменних імен DNS, поштові протоколи РОРЗ, IMАР і SMTP, і багато інших.

IETF входить до складу TLG, одного з підрозділів ICANN.

W3C (World Wide Web Consortium)

http://www.w3.org/

Сайт W3C – основний для кожного Web-розробника. Саме ця організація визначає розвиток Всесвітньої Павутини, створюючи і підтримуючи стандарти, пов’язані з численними Web-технологіями.

Учасники консорціуму працюють над такими важливими для сучасної Мережі специфікаціями, як HTML, XML, XSLT, CSS, DOM, URI і багатьма іншими. В даний час найбільша частка активності W3C пов'язана з технологіями XML, що вважаються ключовим елементом наступного етапу розвитку World Wide Web.

Організація, що бажає стать членом консорціуму, зобов’язана сплачувати членські внески в розмірі 50 тисяч доларів у рік, але це зупиняє не багатьох. У W3C входять такі монстри ринку програмного забезпечення, як Microsoft, Sun і IBM, і саме бачення подібних корпорацій де-факто визначає напрямки еволюції Web.

W3C також входить до складу TLG.

ISOC (Internet Society)

http://www.isoc.org/

Це представництво Internet-співтовариства. У число задач цієї організації входить лобіювання (у тому числі і політичне) інтересів користувачів Internet, просування Мережі як позитивного фактора у світовому співтоваристві, формування умов для відкритого обговорення і розвитку Internet-технологій і інші соціальні функції.

EFF (Electronic Frontier Foundation)

http://www.eff.org/

Організація, що декларує як свою мету захист фундаментальних громадянських прав в областях, пов’язаних із застосуванням високих технологій, у тому числі і пов’язаних з Internet-активністю.

SpamCon Foundation

http://www.spamcon.org/

Ціль цієї організації – протидія спаму, що заполонив сучасний Internet (небажана комерційна поштова кореспонденція).

Сайт SpamCon – прекрасне джерело інформації з даної проблеми. На його сторінках можна знайти порадник користувача по боротьбі зі спамом, опис законодавчих ініціатив, що просуває організація, спрямованих на рятування користувачів Internet від реклами, яка щодня надходить до поштових скриньок.

RIPE (Reseaux IP Europee)

http://www.ripe.net/

Один із трьох регіональних Internet-реєстраторів, що розподіляє адресний простір IP між зацікавленими організаціями.

Основні принципи роботи Інтернет.

Кожна машина в мережі Internet має свою унікальну ІР-адресу. IP-адреса – число, що прийняте записувати у виді 4 чисел, розділених крапками. Наприклад:

193.124.243.76

128.8.2.1

Кожне десяткове число тут може набувати значення від 0 до 255.

У більшості комп’ютерів у Internet є власне ім’я, а не тільки IP-адреса. Служба, що забезпечує переклад імен комп’ютерів у їхні IP-адреси, називається Доменною Службою Імен (DNS). Ім’я комп’ютера записується як кілька слів, розділених крапками, наприклад:

studentgroup.institute

Це відображає ієрархічну, чи доменну, структуру служби DNS. У нашому прикладі student – це ім’я комп’ютера в домені другого рівня group.institute, що належить домену першого рівня institute. Адміністратор, що відповідає за домен першого рівня institute, зареєстрував домен другого рівня group.institute і передав туди все повноваження на реєстрацію нових імен у межах цього домену. У свою чергу адміністратор домену group.institute зареєстрував ім’я student.group.institute за певною IP-адресою. Така структура служби DNS забезпечує, з одного боку, унікальність імен комп’ютерів у межах усього Internet, а з іншого боку, чіткий поділ адміністративної відповідальності.

DNS – це особлива служба Internet, тому що вона використовується всіма іншими службами, від WWW до Telnet. Переклад імен DNS у IP-адреси відбувається автоматично.

Хоча не існує особливих правил, як називати домени, у застосуванні доменів першого рівня склалася певна практика. Вони розділяються на географічні й організаційні домени (табл. 1).

У назвах доменів дозволяється використовувати тільки латинські букви, цифри і знак «тире».

Таблиця 1. Приклади доменів.

Географічні

Організаційні

Введені у 80-ті роки

Введені з 2001 р.

.ua – Україна

.de – Німеччина

.ca – Канада

.fr – Франція

.ru – Росія

.us – США

.uk – Великобританія

...

.com – комерційні

.edu – освітні

.gov – урядові

.mil – військові

.net – організації, що забезпечують роботу мережі

.org – некомерційні

.int – міжнародні

.info – загальні

.biz – бізнес-організації

.name – для реєстрації окремих (приватних) користувачів

.museum – музеї

.aero – повітряно-транспортні

.pro – бухгалтерські, юридичні або медичні

.coop – ділове співробітництво

При роботі з браузером для одержання інформації необхідно вказати адресу необхідного ресурсу в адресному полі браузера з використанням спеціального формату – URL.

Формат адреси називається URL (Uniform Resource Locator – уніфікований покажчик ресурсу). Однак останнім часом термін URL часто вживають у розумінні просто адреси, а не його формату.

На самому початку адреси обов’язково указується відповідний протокол (http, ftp), а потім після роздільників (://) указується IP- чи DSN-адреса. До адреси можна включати просто складені імена доменів, доповнювати їх іменами файлів (у тому числі повними з указівкою каталогів).

Основні служби мережі Internet.

1. Служба Web або Всесвітня Павутина WWW.

Останнім часом найбільш популярною системою в Internet стала WWW World Wide Web (Всесвітня Павутина). Дана система поєднує в собі безліч можливостей (наприклад, передачу текстів, графічних зображень, звуків, відео). Всі інформаційні об’єкти зв’язуються єдиною структурою, в основу якої покладене поняття гіпертексту, тобто безлічі окремих текстів, що мають посилання один на одного. Ці тексти також називаються документами, чи статтями Web-сторінками. Оскільки система WWW дозволяє використовувати не тільки тексти, але і звук, графіку, то гіпертекстовий документ перетворився в гіпермедіа-документ.

Web-сторінки створюються за допомогою спеціальної мови HTML (Hyper Text Markup Language – мова розмітки гіпертексту) і передаються по мережі по протоколу HTTP (Hyper Text Transfer Protocol - протокол передачі гіпертексту).

Гіпермедіа-документи зберігаються на WWW-серверах (Web-серверах) мережі Internet. Для роботи з гіпермедіа-документами розроблено багато різних програм-клієнтів, що називаються програмами перегляду WWW чи браузерами (browsers (англ.) – «переглядачі» книг). Програми перегляду дають змогу за відомою точною адресою викликати потрібні користувачу документи, накопичувати їх, сортувати, поєднувати, редагувати, друкувати. Приклади таких програм: Netscape Navigator, Internet Explorer, Opera, Mozilla Firefox.

Гіпермедіа-документи (в окремому випадку, гіпертекстові) містять гіперпосилання. Такі посилання встановлюють зв’язок між документами. При активізації посилання (натиснувши мишею по ній), браузер звертається до об’єкта, на який указує дане посилання. Переконатися в тому, що даний елемент є гіперпосиланням, можна навівши на нього покажчик миші: якщо він перетворився у вказівний палець, – то це і є гіперпосилання.

Однією з цілей системи WWW була розробка стандартного способу вказування посилань на доступні в Internet ресурси, застосовного для будь-якого типу ресурсів. Для рішення цієї задачі було введене поняття URL.

2. Електронна пошта e-mail (див. у теорії до лабораторної роботи №2 (20)).

3. Групи новин USENET.

У Internet дуже популярні групи новин UseNet, що іноді називають телеконференціями. Ця служба працює приблизно так само, як і електронна пошта, але одержувані листи доступні для загального огляду. Для зручності дискусій утворюються різні групи, учасники яких посилають і приймають повідомлення за певною тематикою.

В даний час поширюється більше десяти тисяч груп новин, що охоплюють широкий спектр тем. Ім’я групи новин, як правило, складається з декількох частин, розділених крапками. При читанні імені зліва-направо його частини поступово звужують коло розглянутих питань у цій групі. У групах мережі UserNet перша частина імені позначає рівень ієрархії, до якої відноситься дана група. Установлено сім рівнів ієрархії:

соmр – обговорення питань комп’ютерної тематики;

misc – обговорення спеціальних тем;

news – обговорення проблем, пов’язаних із самими групами новин;

rес – кіно, спорт і інші захоплення;

sci – теми, пов’язані з наукою;

soc – соціальні і культурологічні питання;

talk – розмови на загальні теми.

Щоб одержати доступ до груп новин, необхідно мати спеціальну програму. Програма читання груп новин – це програма, за допомогою якої користувач «відвідує» групи новин, читає і відправляє повідомлення. За допомогою такої програми ви встановлюєте зв’язок із сервером новин (це з’єднаний з Internet комп’ютер, через який користувачі одержують доступ до груп новин), передплачуєте необхідні групи новин і переглядаєте повідомлення, послані іншими учасниками. Потім ви можете відповісти їм або почати нову дискусію, відправивши своє питання чи нове повідомлення.

Практично всі браузери мають у своєму складі програми читання груп новин.

Перш ніж читати повідомлення груп новин і відсилати свої відповіді і повідомлення, потрібно встановити зв’язок із сервером новин. Ваш провайдер повинен надати адресу свого сервера новин. Ця адреса виглядає приблизно так: news.internet.com. Його необхідно ввести при настроюванні програми читання вашого браузера або за допомогою Майстра підключення до Інтернет, тільки після цього можливе з’єднання із сервером.

Після підключення до сервера новин, можна починати завантаження списку всіх доступних груп новин, використовуючи відповідну команду. Завантаження списку груп новин займе кілька хвилин, по закінченню завантаження програма читання покаже всі доступні групи новин. Знайшовши в списку необхідну групу новин, їх слід передплатити. Передплата означає внесення цікавих для вас груп новин до спеціального списку, завдяки чому доступ до потрібних конференцій значно полегшується.

4. Списки розсилання MAILLIST.

Під списком розсилання розуміють механізм, що дозволяє розіслати постове повідомлення деякій групі передплатників. Існує розсилання як віщання (хазяїн посилає інформацію, передплатники одержують) і як групове спілкування (передплатники спілкуються один з одним). В останньому випадку в розсилання є групова адреса – повідомлення, послані на нього, одержують усі передплатники. Хазяїн розсилання (модератор) визначає права учасників – хто може тільки читати розсилання, а хто і писати в нього повідомлення.

Розсилання можуть бути публічними і закритими. Закриті розсилання – це інструмент спільної роботи, звичайно вони створюються і керуються усередині якоїсь компанії. Для публічних розсилань, як правило, визначені правила передплати і відмови від неї (відписки), а також спілкування в них.

Існують сайти, що пропонують відповідний Web-сервіс – на таких сайтах будь-хто може створити власне розсилання. Звичайно розсилання на цих сайтах не мають на увазі групове спілкування, а працюють тільки в режимі віщання.

5. Передача файлів FTP.

FTP (File Transfer Protocol – протокол передачі файлів) – це засіб, що дає змогу переглядати архіви файлів документів і програм у Internet, здійснювати копіювання будь-яких файлів як з віддаленого комп’ютера на свій так і навпаки.

Клієнти FTPCuteFTP, FAR.

6. Одержання послуг мережі через віддалений комп’ютер TELNET.

Використовувати в мережі Internet ресурси віддаленого комп’ютера дає змогу програма Telnet – протокол віддаленого термінального доступу до мережі. За допомогою Telnet комп’ютер користувача підключається до віддаленого комп’ютера, що входить до складу Internet. При цьому всі команди, що вводяться на комп’ютері користувача, виконуються системою віддаленого комп’ютера.

Працюючи на віддаленому комп’ютері за допомогою Telnet, можна запускати будь-які наявні в ньому програми-клієнти. Telnet дає змогу передавати і файли, але протокол FTP більш ефективний і менше завантажує процесор.

7. Розмова в Інтернет – ICQ, IRC.

ICQ (I seek you – я шукаю тебе) – служба, що дає змогу користувачам мережі обмінюватися повідомленнями в реальному часі, а також організовувати чат (chat – бесіда), передавати файли і багато чого іншого.

Клієнт служби – програма ICQ, QIP, Miranda, Jimm.

IRC (Internet Relay Chat – бесіда через Internet) – служба, що схожа на UseNet, але обмін повідомленнями в ній ведеться без затримок.

Клієнт служби – програма mIRC.

8. WAP.

Відкритий протокол і технічний стандарт Wireless Application Protocol (WAP) розроблений з ініціативи фірми Unwired Planet (Phone.com). Його широке застосування привело до того, що можна обмінюватися інформацією через Всесвітню мережу безпосередньо з мобільних телефонів, без посередництва комп’ютера. WAP збагачує набір таких послуг мобільного зв’язку, як телефонія і короткі текстові повідомлення (SMS).

Треба відзначити, що по протоколі WAP на мобільний телефон зміст Web-ресурсів безпосередньо не передається. У Internet інформація представлена у вигляді HTML-сторінок, робота з якій припускає швидкі комунікації, могутні процесори, великі екрани й обсяги пам’яті комп’ютерів. Те, чим не володіють звичайні мобільні телефони. Тому для WAP використовується спеціалізована мова розмітки – Wireless Markup Language (WML), більш простий і строгий, ніж HTML.

Нині в Україні вже існують сотні WAP-сайтів.

Найбільш корисні і зручні послуги WAP, зв’язані з доступом до електронної пошти. Завдяки їм користувач може в будь-який момент переглянути свіжу кореспонденцію на дисплеї мобільного телефону. Останнім часом така послуга з’явилася в найбільших безкоштовних.

Налаштування домашньої сторінки браузера

Для встановлення домашньої сторінки в браузері Mozilla Firefox скористайтеся такими вказівками Инструменты/Настройка вкладка Основные виберіть один з варіантів запуску Показать домашнюю страницу в полі Домашняя страница можна:

  1.  В ручному режимі прописати адресу сторінки, яку хочете встановити як домашню.
  2.  Натиснути кнопку Использовать текущую страницу, щоб встановити завантажену у вікні браузера сторінку як домашню.
  3.  Натиснути кнопку Использовать закладку, для встановлення домашньої сторінки із папки Обране.
  4.  Кнопка Воссстановить умолчание встановить стартову сторінку  http://ru.start3.mozilla.com/firefox?client=firefox-a&rls=org.mozilla:ru:official, яка в Mozilla Firefox відкриваеться за замовчуванням.
  5.  Вкінці натисніть кнопку Ок.

Рис1. Вікно Настройки закладка Основные

Рис1. Вікно Настройки закладка Приватность

Налаштування журналу

Налаштування історії здійснюється в меню Инструменты/Настройка на вкладці  Приватность.

У випадаючому списку можна вибрать один з варіантів збереження історії.

Для очищення журналу скористайтесь гіперпосиланнями: очистить історію повністю, або вилучить деякі записи.

Створення списку корисних сайтів

Для додавання поточної сторінки до Обраного необхідно:

  1.  Зайдіть на веб-сайт, який необхідно добавить до Обраного.
  2.  У меню Закладки виберіть пункт Добавить страницу в закладки відкриється діалогове вікно Добавление в закладки.

Рис 3. Добавление в закладки

  1.  У діалоговому вікні Добавление в закладки в полі Имя вказати назву веб-сторінки, потім відображатиметься в меню Обране, за потреби змінити її. В полі Папка вказати відповідну папку, в яку необхідно зберегти закладку. Клацніть на кнопці Ок, і посилання на поточну сторінку буде додано до меню Обране.

Для створеня папки клацніть на кнопці Створити папку .

У відповідному полі введіть ім’я нової папки.

  1.  Натиснути кнопку Готово.

Збереження веб-сторінок

Операція збереження веб-сторінки може виконуватися по різному, залежно від того як ви хочете надалі використовувати інформацію. Виконайте команду Файл/Сохранить как. У діалоговому вікні збереження ви маєте декілька методів збереження:

  1.  Збереження веб-сторінки повіністю. Зберігається  html – файл і всі додаткові файли, зокрема вбудовані в веб-сторінку зображення. На локальному диску створюється html – файли та папка з додатковими файлами. Файл і папка можуть ати однакову назву.
  2.  Збереження тільки html – файлу. Зберігається файл з тегами HTML, але не вбудовані файли. Після чого можна побачить відформатований текст, проте без графіки.
  3.  Збереження тільки тексту, що виводиться на веб-сторінці. У вигляді текстового файлу зберігається лише текст, без тегів HTML. Такий текст не буде відформатованим, він не міститиме графіки та інших елементів веб-сторінки.

1 Використано матеріали з посібника: Лозікова Г.М. Комп’ютерні мережі: Навчально-методичний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 128 с. (стор. 6-12, 23-27, 40, 43-44, 52-59).

16

  1.  

 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

3935. Легальна влада, її сутність та особливості 133 KB
  Міждисциплінарна сутність категорії влади, що розглядається як соціологією, так і політологією, психологією та ін, складність у визначенні співвідношення фактичної та формальної влади породжують проблему співвідношення понять легальної, легітимної та політичної влади.
3936. Економічна думка Стародавнього Сходу та Китаю 146 KB
  Вступ Господарство перших цивілізацій в історії людства мало багато спільних рис, разом з тим відзначалося певними особливостями, що відрізняло їх від країн античного світу (Стародавня Греція та Рим), які виникли і розвивалися на господарській та ду...
3937. Внесок М. Грушевського в українську культуру на теренах національної історіографії 44.5 KB
  Внесок М. Грушевського в українську культуру на теренах національної історіографії. Актуальність дослідження. Вивчення історії історичної думки дозволяє виявити коло питань, що піднімалися вченими минулого, окреслити проблеми, досі не досліджен...
3938. Вивчення затухаючих і вимушених коливань в коливальному контурі 184 KB
  Вивчення затухаючих і вимушених коливаньв коливальному контурі Мета роботи. Вивчити затухаючі коливання в коливальному контурі, визначити логарифмічний декремент і добротність досліджуваного контура. Теоретичні відомості. Електромагні...
3939. Блокові та символьні пристрої для введення-виведення 111 KB
  Блокові та символьні пристрої для введення-виведення Блокові і символьні пристрої Типовий приклад блокового пристрою - пристрій керування дисками. Він виконує команди виду: read, write, seek (прочитати, записати або знайти блок із заданим номером)...
3940. Логические элементы. Диодно-транзисторная логика 913.5 KB
  Логические элементы Введение В настоящее время при разработке цифровых схем следующие типы логических элементов (ЛЭ): - диодно-транзисторные ЛЭ (ДТЛ) транзисторно-транзисторные ЛЭ (ТТЛ) эмиттерно-связанные ЛЭ (ЭСЛ) ЛЭ на М...
3941. Дискретний логарифм 103.5 KB
  Дискретний логарифм Проблема обчислення дискретного логарифма є не лише цікавою, а й вкрай корисною для систем захисту інформації. Ефективний алгоритм знаходження дискретного логарифму значною мірою знизив би безпеку систем ідентифікації користувача...
3942. Особливості побудови різних видів компютерних мереж та локальних технологій 127.21 KB
  За допомогою комп'ютерних мереж ми можемо обмінюватися різною інформацією не тільки в одному приміщенні, а й в різних куточках світу. На мій погляд це дуже комфортний і вигідний спосіб спростування обміну інформацією і допомоги людям...
3943. Microsoft Excel 97: Пособие для начинающих 444 KB
  Данное учебное пособие посвящено табличному процессору Microsoft Excel 97, который входит в пакет Microsoft Office 97. Пособие содержит описание основных операций создания и обработки таблиц с помощью Microsoft Excel. Пособие рассчитано на пользоват...