В избранное

1354

Процес естетичного виховання дошкільників засобами природи

Дипломная

Педагогика и дидактика

Аналіз психолого-педагогічної літератури з проблеми естетичного виховання дітей дошкільного вiку. Природа як засіб естетичного виховання дітей дошкільного віку.

Украинкский

2013-01-06

313 KB

278 чел.

ВСТУП

В умовах становлення та розвитку української держави, реформування економічних та суспільно-культурних галузей життя особливої актуальності набуває проблема виховання духовно-культурної особистості. Національною доктриною розвитку освіти в Україні визначено як пріоритетні завдання „створення умов для розвитку особистості і творчої самореалізації кожного громадянина України, виховання покоління людей, здатних... оберігати й примножувати цінності національної культури та громадянського суспільства...”. Однією з найважливіших складових духовно-культурного розвитку особистості людини, здійснення якої повинна забезпечувати держава, є її естетичне виховання.

Формування естетичної культури, творчих здібностей особистості, виховання естетичних смаків, почуттів, потреб набуває особливої значущості саме в дошкільному віці, оскільки знання, вміння та навички, отримані в ранньому дитинстві, значним чином впливають на її подальший розвиток. Сьогодні  інформацію про необхідність естетичного виховання все частіше можна прочитати зі сторінок газет та почути з екрана телевізора. Вже відомою стала фраза Ф.Достоєвського: «Краса врятує світ!». Справді, світ треба рятувати. Цивілізація, що дала людству багато життєвих благ, породила і проблеми глобального масштабу: екологічні кризи, стресові ситуації, катаклізми і т.д. На нашу думку, причиною цього є прагматизм і техніцизм сучасної людини, її відчуження  від  своєї колиски – природи.

Естетичне виховання, як цілеспрямована система заходів, покликана пробудити у душі кожної людини потяг до краси, захоплення перед прекрасним у всіх його проявах, яке дозволить йому творити світ. Науковці вважають, що починати прилучати дитину до творів мистецтва треба якомога раніше – з раннього дошкільного віку, причому виховувати її  не як споглядальника і слухача, а як активного творця краси.

Краса безумовно пов’язана з душею людини, її працею, поведінкою, мовою, зовнішністю. Творча душа людства, в тому числі й українського народу, витворила справжні шедеври виховання у дитини почуття прекрасного: від маминої колискової пісні до складних видів мистецтва, якими може оволодіти людина протягом життя, якщо їх основа закладена у дошкільному дитинстві.

Дорослі й діти постійно зіштовхуються з естетичними явищами. У сфері духовного життя, повсякденної праці, спілкування з мистецтвом і природою, у побуті, в міжособистісному спілкуванні – скрізь прекрасне й не красиве, трагічне і комічне грають істотну роль. Краса приносить насолоду і задоволення, стимулює трудову активність, робить приємним наше буття.

Ідеї естетичного виховання зародилися в давнину. Уявлення про сутність естетичного виховання, його завдання, мета, формувалися та одночасно змінювалися починаючи з часів Платона й до нашого часу. Ці зміни поглядів було зумовлено розвитком естетики як науки й розумінням сутності її предмета. Філософи – матеріалісти вважали, що об'єктом естетики як науки є прекрасне. Ця категорія і лягла основою системи естетичного виховання [16, 310].

Нині проблема естетичного виховання, розвитку особистості, формування її естетичної культури є одним з важливих завдань, що стоять перед системою освіти. Зазначена проблема розроблена досить повно в працях вітчизняних і зарубіжних педагогів та психологів (Є.Фльоріна, С.Русова, Б.Ліхачев, Б.Ананьєв, В.Бажанова, В.Баленок, А.Макаренко, В.Сухомлинский, К.Ушинський, Є. Тихеєва, В.Шацька, Л. Виготський, Д.Кабалевский, В.Мясищева та інші).  Виходячи із значущості природи як засобу розвитку особистості, цілком закономірним стає той факт, що методичні проблеми аспекту цієї роботи висвітлювалися у дослідженнях багатьох науковців: А.Бєлєнька, Н.Веретєннікова, Н. Глухова, Н.Горопаха, Н.Кот, Н.Лисенко, З.Плохій, П.Саморукова, Н.Яришева. Зокрема проблеми формування естетичних вражень у процесі ознайомлення з природою висвітлені у працях Н.Зубарєвої,  О. Половіної, Л.Компанцевої, Е.Нікітіної. Проблему формування у дітей старшого дошкільного віку ціннісного та емоційно-ціннісного ставлення до природи досліджували В.Маршицька, М.Роганова.

Сучасний спосіб життя, трудові, суспільні відносини людей, навколишня природа створюють передумови для естетичного розвитку дитини. Дитина із раннього дитинства відкриває і досліджує світ довкола себе, вона прагне до прекрасного, яскравого, відчуває радість спілкування з природою. Вона  відкриває перед собою світ різноманітних фарб і звуків. В.Сухомлинський писав: «Навколишній світ дитини – це передусім світ природи з безмежним багатством явищ, з невичерпною красою» [18, 104]. Проблема естетичного виховання цікавить вихователів, педагогів, психологів протягом кількох століть. Адже глибокі естетичні почуття, здатність сприймати прекрасне в оточуючій дійсності  – важлива умова духовного життя людини.

Значущість проблеми естетичного виховання дітей дошкільного віку засобами природи актуалізує  тему  нашого дослідження – «Педагогічні умови естетичного виховання дітей старшого дошкільного віку засобами природи».

Мета  дослідження:  обгрунтувати   педагогічні   умови   естетичного виховання  дітей старшого дошкільного віку засобами природи.

Завдання дослідження:

1) проаналізувати психолого-педагогічну літературу з естетичного виховання дітей старшого дошкільного віку;

2) розкрити значення природи в естетичному вихованні дошкільників;

3) виявити стан естетичного виховання дітей дошкільного віку в сучасних ДНЗ;

4) обгрунтувати форми, методи, способи педагогічної взаємодії щодо естетичного виховання дітей дошкільного віку засобами природи.

Об'єкт дослідження: процес естетичного виховання дошкільників засобами природи.

Предмет дослідження – форми, методи, способи педагогічної взаємодії  щодо естетичного виховання  дітей старшого дошкільного віку засобами природи.

Для досягнення мети та розв’язання поставлених завдань було використано такі методи: теоретичні: аналіз, синтез, систематизація вітчизняної та зарубіжної психолого-педагогічної й методичною літератури; термінологічний аналіз  досліджуваних понять з метою з’ясування сутності естетичного виховання дітей дошкільного віку; емпіричні: педагогічне спостереження, бесіди, педагогічний експеримент із аналізом отриманих даних; проектування педагогічних умов естетичного виховання дітей старшого дошкільного віку засобами природи.

База дослідження ДНЗ № 311 м. Києва.

Дана робота складається зі вступу, двох розділів (теоретичного і практичного), висновків, списку використаних джерел (27), додатків (7).


РОЗДІЛ I. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ЕСТЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯ ДОШКІЛЬНИКІВ ЗАСОБАМИ ПРИРОДИ

  1.  Аналіз психолого-педагогічної літератури з проблеми

естетичного виховання дітей дошкільного вiку.

Сприйняття і розуміння прекрасного починається у дитинстві. “Все прекрасне, що існує в навколишньому світі і створене людиною для інших людей, повинно доторкнутися до серця дитини і облагородити його ”, — стверджував В. Сухомлинський [18, 39].

Перші кроки у безмежному, складному і загадковому світі дитина робить у дошкільному віці. За словами Я.Корчака, вона прагне створити у ньому свій світ дитинства, добра і краси, своєрідний мікрокосмос реального світу [6; 7]. Дорослий допомагає їй знайти, відчути і зрозуміти красу поезії, музики, живопису, а через мистецтво глибше усвідомити все, що її оточує: природу, предмети, працю людини і її духовні надбання. Краса нерозривна з добротою, вона облагороджує життя, надихає людину на добрі справи. Введення дитини в світ краси і гармонії є важливим завданням естетичного виховання.

Естетичне (грец. aisthetikos — почуттєвий) виховання — послідовне формування у дітей естетичного ставлення до життя, розвиток сприймання і розуміння прекрасного у мистецтві, природі, взаєминах людей, художніх потреб і здатності до художньої творчості [17, 237].

С. Русова пов’язувала теорію і практику естетичного виховання дітей з ідеями народності виховання і навчання, вважаючи ігри, усну народну творчість, свята, природу невичерпним джерелом для пробудження в дитині духовних сил. Естетичне виховання вона розглядала в єдності з моральним, які, за її твердженням, мають спільну основу — розвиток вищих почуттів [22, 373].

Системний погляд на проблематику естетичного виховання запропонувала у своїх дослідженнях Є. Фльоріна, яка значну роль відводила художньому вихованню дітей на зразках мистецтва, розкрила своєрідність естетичного розвитку, охарактеризувала роль, місце, взаємозв’язок різних засобів естетичного виховання. На її думку, в художньому вихованні слід прагнути єдності емоційного і пізнавального сприймання змісту і форми, що допоможе уникнути надмірного захоплення формою, утилітарного використання мистецтва з пізнавальною метою, тобто втрати художнього компонента естетичного виховання. їй належить багато цікавих спостережень, які стосуються особливостей дитячого естетичного сприймання, образотворчої діяльності, використання іграшки, художнього слова у вихованні дітей [19, 79].

Суттєво розширили діапазон теорії і практики естетичного виховання дітей дошкільного віку дослідження психологів. Наприклад, Л. Виготський відзначав, що в дошкільному віці розвивається здатність йти від думки до дії, що відкриває простір для творчої діяльності: “Одне з найважливіших питань дитячої психології і педагогіки — це питання про розвиток творчості і про значення творчої роботи для загального розвитку і змужніння дитини. Вже у ранньому віці ми спостерігаємо творчі процеси, які найкраще виражаються в іграх. Уміння з елементів створювати ціле, комбінувати старе у нові поєднання і становить основу творчості” [10, 68].

У використаній літературі є чимало різних підходів до визначень понять, вибору шляхів й методів естетичного виховання. Розглянемо їх детальніше.

У книзі "Загальні питання естетичного виховання у шкільництві" під редакцією В.Шацької,  знаходимо  таке формулювання: "Радянська педагогіка визначає естетичне виховання як виховання здібності цілеспрямовано сприймати, відчувати і розуміти й оцінювати красу у навколишній дійсності – у природі, у житті, в праці, у явищах мистецтва" [23, 58].

У стислому словнику з естетики естетичне виховання визначається як  система заходів, вкладених у вироблення та вдосконалення в людині здібності сприймати, правильно розуміти, цінувати їх і створювати прекрасне й високе у житті й мистецтві [8, 72].  В обох визначеннях йдеться у тому, що естетичне виховання має виробляти й удосконалювати у людині здатність сприймати прекрасне у мистецтві й у житті, правильно розуміти й оцінювати його. У першому визначенні, на жаль, автор опустив діяльну та  творчу сторони естетичного виховання, тоді як у другому визначенні підкреслюється, що естетичне виховання не повинне обмежуватися тільки споглядальним завданням, воно повинно також формувати здатність створювати прекрасне у мистецтві та житті.

Б. Ліхачов писав у своїй книжці "Теорія естетичного виховання школярів" спирається на визначення: "Естетичне виховання – цілеспрямований процес створення творчо активної дитини, здатної сприймати й оцінювати прекрасне, трагічне, комічне, потворне у житті й мистецтві, жити й творити за законами краси". Автор підкреслює провідну роль цілеспрямованого педагогічного впливу на естетичному становленні дитини. Наприклад, розвиток в дитини естетичного ставлення до дійсності і мистецтва, як і його інтелекту, може бути як некерований, стихійний і спонтанний процес. Спілкуючись з естетичними явищами життя і мистецтва, дитина естетично розвивається. Але дитиною не усвідомлюється естетична сутність предметів, а розвиток найчастіше пов'язано з бажанням до розваги, а, як наслідок, в дитини можуть скластися невірні ставлення до життя, цінностей, ідеалів. Б. Ліхачов, як і багато інші педагогів і психологів, вважав, що тільки цілеспрямований педагогічний естетико-виховний  вплив, залучення дітей у різноманітну художню діяльність здатні розвинути їх сенсорну сферу, забезпечити глибоке розуміння естетичних явищ, підняти до розуміння справжнього мистецтва, краси дійсності і прекрасного у людській особистості [9, 32].

Існує безліч визначень поняття естетичне виховання, але, розглянувши лише окремі з них, вже можна назвати сутність та складові поняття. По-перше, естетичне виховання – це процес цілеспрямованого впливу. По-друге, це формування здібності сприймати і бачити красу мистецтва і життя, оцінювати її. По-третє, завдання естетичного виховання –  формування естетичних смаків та ідеалів особистості. І, нарешті, по-четверте, – розвиток здатності до самостійної творчості і творення прекрасного [25,489].

Своєрідне розуміння сутності естетичного виховання зумовлює й різні підходи до її цілей. Проблема цілей і завдань естетичного виховання потребує особливої уваги.

У ході нашого дослідження ми звернули  увагу, що часто серед педагогів існує помилкова думка про тотожність естетичного й художнього виховання. Але ці поняття потрібно чітко розмежовувати. Приміром, В.Шацька ставить перед естетичним вихованням таку мету: "Естетичне виховання служить формуванню здібностей активного естетичного ставлення дітей до творів мистецтва, і навіть стимулює у створенні прекрасного в мистецтві, праці, у творчості за законами краси"[10,48]. З визначення видно, що на думку автора  важливе місце у естетичному вихованні відводиться мистецтву. Мистецтво – це частина естетичної культури, як художнє виховання частина естетичного, частина важлива, вагома, але охоплює тільки одну сферу людської діяльності.           Художнє виховання є процес цілеспрямованого впливу засобами на особистість, завдяки якої у вихованців формуються художні відчуття, смак, любов до мистецтва, вміння розуміти його, насолоджуватися ним і можливість творити мистецтво. Естетичне ж виховання набагато ширше, воно зачіпає як художню творчість, естетику побуту, поведінку, працю, відносини. Але ж яке мистецтво без природи? Естетичне виховання формується людиною усіма естетично значимими предметами і явищами, зокрема і мистецтвом, як його найбільш потужним засобом.

Видатний чеський педагог Я.Коменський (1592–1670) зробив великий внесок у розроблення питання про роль природи у вихованні дітей. Правильне виховання має будуватися відповідно до природи дитини, її можливостей.

Цікаві погляди на суттєвість природи у формуванні особистості дитини висловлені французьким мислителем Ж.Руссо (1712–1778). Він був прихильником природного виховання, тобто такого, яке б відповідало особливостям дітей і було близьким до природи.

У педагогічних творах швейцарського педагога Й.Песталоцці (1746–1852) знайшла втілення ідея розвитку здібностей людини відповідно до законів природи. Він наголошував на значенні ознайомлення з природою для нагромадження чуттєвого досвіду дітей, на основі якого будується вся наступна робота над розвитком понять. Послідовним прихильником виховання дітей серед природи був видатний німецький педагог Ф.Фребель ( 1782–1852).

У педагогічній спадщині М.Монтессорі (1870–1952) важливе місце відводилося природі як засобу розумового, морально розвитку і зміцнення фізичних сил дитини. Значний внесок у розробку питання про використання природи у початковому вихованні і навчанні дітей зробив К.Ушинський (1824–1871). Однією з провідних ідей С.Русової (1854–1944) було формування особистості дитини засобами рідної природи. Вона переконливо доводить, що природознавство можна визнати за першу науку малих дітей.

У поглядах педагога А.Макаренка (1888–1939) привертає увага оцінка праці в природі як важливого фактора формування особистості, а український педагог В.Сухомлинський (1918–1970) важливого значення надавав природі як засобу фізичного,морального, розумового та естетичного виховання.

 Крім формування естетичних почуттів дітей, естетичне виховання паралельно робить внесок й у забезпечення всебічного розвитку. Естетичне виховання сприяє формуванню моральності людини, розширює її знання про світ, світі людини у природі. Різноманітні творчі заняття з естетичного розвитку  дітей сприяють паралельно і  розвитку мислення і уяви, волі, наполегливості, організованості, дисциплінованості, акуратності, толерантності, ввічливості. Отже, найбільш вдало, з нашого погляду, відбив мету естетичного виховання М. Рукавіцин, який вважає кінцевою метою естетичного виховання гармонійну особистість, всебічно розвинену людину: освічену, прогресивну, високоморальну, у якої присутнє  умінням трудитися, бажання творити, розуміти красу життя та красу мистецтва". Ця мета також відбиває стан і особливість естетичного виховання, як частини всього педагогічного процесу.

1.2. Роль естетичного виховання у всебічному розвитку дитини дошкільного віку.

Педагогіка визначає естетичне виховання як розвиток здібності сприймати, відчувати, розуміти прекрасне у житті й у мистецтві, як виховання прагнення самому брати участь у перетворенні навколишнього світу за законами краси, як долучення до художньої роботи і розвиток творчих здібностей.

Естетичне виховання включає:

- знання законів, якими створюються твори мистецтва;

- виховання у людини бажання пізнати світ прекрасного;

- розвиток творчих здібностей.

Завдання естетичного виховання:

- виховувати в дітей бажання дізнатися світ прекрасного.

- виховувати художній смак, вміти оцінювати, висловлювати свою думку.

- виховувати естетику поведінки.

- розвивати художню творчість у дітей: вміти співати, малювати, ліпити, читати вірші та інше.

Основні засоби естетичного виховання :

- навколишня дійсність

- природа.

- заняття: музика, образотворча діяльність, розвиток мовлення.

- естетика побуту.

Нині естетичне виховання розуміється у широкому плані, тобто поруч з мистецтвом до нього залучають естетичне виховання засобами дійсності та всіма формами життєдіяльності людини.

У науково-теоретичної розробці системи естетичного виховання, її практичному здійсненні необхідно враховувати вікові психологічні особливості дітей, інтереси, запити, сучасний рівень художнього розвитку покоління, доступність, систематичність і послідовність змісту.

Однією з умов повноцінного естетичного виховання є середовище, що оточує дитину в дитсадку: будівля дитсадка, ділянка з його обладнанням і зеленими насадженнями, предметна середовище: меблі, іграшки, куточок природи. Своїм зовнішнім виглядом, гармонією ліній і форм, кольором, розмаїттям змісту вони сприяють формуванню естетичного сприйняття, естетичних почуттів, оцінок, основ естетичного смаку.

Другою, щонайменше важливою умовою, є насиченість побуту творами мистецтва: картини, естампи, скульптура, твори декоративно–прикладного мистецтва, художньої літератури, музичні твори і т.д. Дитина із раннього дитинства може бути оточена справжніми творами мистецтва.

Третя умова — активна діяльність самих дітей, так як створення естетичного середовища для творчості й  визначає  успіх естетичного виховання дитини.

Педагогічна наука і практика визначає ряд найефективніших методів, що сприяють формуванню в дітей естетичних почуттів, відносин, суджень, оцінок, практичних дій:

- метод переконання, направлений замінити розвиток естетичного сприйняття, оцінки, початкових проявів смаку;

- метод привчання, вправи в практичних діях, виділені на перетворення довкілля та вироблення навичок культури поведінки;

- метод проблемних ситуацій, що спонукають до творчих і практичних дій;

- метод спонукування співпереживання, емоціонально-позитивної чуйності на прекрасне й негативне ставлення до потворного в навколишньому світі.

У цілому нині лише комплекс різноманітних методів може забезпечити повноцінний  естетичний розвиток дитини.

Естетичне виховання містить розділ про природу. Дошкільнятам необхідно спостерігати й відзначати красу лісів, полів, садів, помічати красу окремих явищ  природи: темні хмари, зелені сосни, яскраві зірки, різнокольорові рибки, різнобарвні квіти тощо; розглядати візерунки морозу на вікнах, сніжинки, помічати мерехтіння снігу; відрізняти і зіставляти форми кольорів та листя, помічати відносну величину і забарвлення, форми предметів; сприймати красу звуків у природі: шум вітру, шелест листя, дзенькіт весняної капелі, пташині співи; розрізняти й уміти зіставляти найхарактерніші риси сезонних змін - у природі (фарби, аромати, звуки); помічати як перетворюється природа внаслідок праці людини (посадка дерев, квітів) а також зміни пори  року.

Старші дошкільнята поступово мають виявляти творчу фантазію і самостійність, споруджуючи будівлі з снігу, становлячи букети квітів, спостерігаючи явища природи в час прогулянки, з власної ініціативи згадати й проспівати відповідну пісню, прочитати вірш, придумати як використовувати природний матеріал.

Специфічний зміст естетичного виховання можна визначити як цілеспрямований, організований й контрольований педагогічний процес створення в особистості естетичного ставлення до дійсності і естетичної діяльності. Естетичне виховання здійснюється лише в тісному поєднанні з іншими видами виховання. Відповідно до тверджень В.Мясищева, психологія ставлення особистості в розвинутому вигляді розглядається як цілісна система індивідуальних, вибіркових, свідомих зв’язків особистості з різними сторонами об’єктивної дійсності. Схематично це можна відтворити так (Рис. 1.1):

         Рис 1.1. Структурні елементи поняття «ставлення»

  На  думку В.Мясищева, є інтерес, саме він розкриває духовну сторону взаємодії з навколишнім світом людей і явищ. У структурі психологічного ставлення В.Мясищев вказував на присутність емоційного компонента та оцінки – форми виявлення естетичного ставлення, його свідомої об’єктивації.    Аналіз досліджень В.Мясищева показав, що естетичне ставлення – це вироблена людством у процесі історичного розвитку суспільна форма оцінки і взаємодії з об’єктами та явищами навколишнього світу, яка має суб’єктно-індивідуальні характеристики прояву та в основі якої лежить сукупність певних складових компонентів (Рис. 1.2).

Рис. 1.2. Компоненти естетичного ставлення

Дитина прилучається до прекрасного з першим своїм поглядом на світ, що постає у враженнях від предметів, які вона відкриває для себе, у колисковій пісні, кожному відблиску материнських очей. З часом вона починає виокремлювати серед них ті, що їй найбільше подобаються і що не подобаються зовсім, а невдовзі починає усвідомлювати, що є предмети, явища красиві, які ваблять до себе дивною енергією, і такі, що не хвилюють її. Усе це відбувається у дошкільному віці і є свідченням того, що психіка, розум дитини з ранньої пори можуть сприймати педагогічні впливи щодо виховання здатності відрізняти прекрасне від потворного і відповідно ставитися до них. Тому одним із головних завдань дошкільної педагогіки є стимулювання, спрямування, коригування естетичного розвитку дитини, пробудження у неї прагнення до прекрасного, до його творення [6].

Естетичне виховання є масштабною, складною справою, яка передбачає залучення дитини в контекст прекрасного як універсуму, в систему загальноцивілізаційних естетичних художніх цінностей, оскільки прекрасне є цілісним, єдиним у своїй всезагальності, втілює в собі естетичний, художній геній, який є однаково цінним для кожного народу.

Маючи загальнолюдську цінність, прекрасне втілює в собі особливості бачення його представниками конкретного етносу і народу. Спрямування дитини на пізнання й усвідомлення цих особливостей є надзвичайно важливим завданням естетичного виховання. Саме у складному вимірі цілісності, єдності прекрасного, у багатоманітності його національних вимірів особистість знаходить місце для реалізації свого художнього потенціалу. Необхідно поступово готувати дітей, починаючи з дошкільної пори.

Всі ці проблеми конкретизуються у завданнях естетичного виховання дошкільників.

1. Формування естетичного ставлення до дійсності, естетичних уявлень і суджень. Естетичне сприймання дійсності спирається на чуттєвий аспект речей – їх колір, звук, форму, що зумовлює необхідність розвитку сенсорної культури дітей. Естетичне сприймання виникає лише за емоційного ставлення до того, що дитина сприймає. За правильного педагогічного керівництва усі види мистецтва, природа, побут сприяють формуванню естетичного ставлення до дійсності.

Компонентами естетичного ставлення дитини до мистецтва є:

  •  здатність до емоційного переживання;
  •  здатність до активного засвоєння художнього досвіду, самостійного навчання, пошукових дій;
  •  спеціальні художні й творчі здібності.

Виховуючи у дітей уміння сприймати красу і емоційно відгукуватися на неї, педагог поступово підводить їх до розуміння, оцінювання, формування естетичних уявлень і суджень. Формування елементарної естетичної свідомості у дошкільнят відбувається у процесі ознайомлення з еталонами правильного визначення прекрасного і потворного в житті і мистецтві. Дітям допомагають опанувати й усвідомити сенсорні еталони, необхідні для формування емоційних оцінок (радості, смутку, горя, подиву), знання про види і жанри мистецтва, особливості їх виражальних засобів, про діячів мистецтва (художників, музикантів), а також з’ясувати сутність естетичних оцінок (гарне, негарне, потворне, смішне).

 2. Освоєння дітьми естетичної діяльності. Це завдання передбачає розвиток естетичного і художнього сприймання, формування початкових умінь і навичок виконавської художньої діяльності, втілення елементів прекрасного в побут, стосунки з людьми, ставлення до себе. Вже в молодшому дошкільному віці естетичне сприймання дітей постає як емоційний інтерес до естетичних властивостей певних об’єктів. З метою розвитку емоційного сприйняття, долучення до нього пізнавального компонента, естетичного судження педагог активізує пізнавальну сферу, передусім сенсорику дитини, вправляє її у доборі різних критеріїв оцінювання естетичності конкретного об’єкта.

 3. Розвиток загальних і спеціальних художньо-творчих здібностей дітей. Від того, наскільки правильно будуть помічені художньо-творчі здібності дитини, наскільки вміло буде спрямований їх розвиток, часто залежать її мистецькі успіхи в майбутньому, підтвердженням чого є безліч фактів з історії мистецтв і сучасної дійсності. Ці здібності формуються в процесі засвоєння способів діяльності – сприймання, виконання і творчості. У дошкільному віці дітям доступні майже всі види художньої творчості – складання розповідей, віршів, малювання, ліплення, співи, гра на музичних інструментах, навіть компонування музичних творів. Характер цих дій відповідає особливостям розвитку і віку дітей: як правило, такі дії є безпосередніми, наслідувальними, сповненими щирістю почуттів, вірою у себе і наставника. Творчість дитини виявляється у розвитку здатності до створення задуму і його реалізації, в умінні поєднувати свої знання, уявлення, у щирому передаванні думок, почуттів, переживань. Навчання дітей способам образного вираження своїх задумів у слові, малюнку, пісні стимулює розвиток їх художньо-творчого потенціалу [6].

Однак виявлення на ранніх етапах життя художньо-творчих здібностей ще не є запорукою досягнення особистістю мистецьких висот у майбутньому. Багато що залежатиме від того, наскільки наполегливо і в яких наставників вона опановуватиме таємниці творчості, від потенціалу її таланту, здоров’я, характеру, волі, здатності жертвувати в ім’я головної мети різноманітними привабами життя і навіть від особливостей фізіологічного розвитку у підлітковому віці. Тому естетичне виховання тісно пов’язане з розумовим, моральним, трудовим і фізичним. З розумовим вихованням воно має спільний об’єкт освоєння – навколишню дійсність, яку дитина пізнає розумово і естетично, і спільну основу – сенсорний досвід. Процес естетичного пізнання і художньо-творча діяльність удосконалюють психічні процеси (мислення, пам’ять, уяву). Особливо важлива ця діяльність для розвитку зорової, слухової, моторної пам’яті, музичного слуху. Мистецтво відкриває дитині життя у всьому багатстві предметів і явищ, їх взаємозв’язків і взаємозалежностей, збагачує новими уявленнями, вчить робити нескладні умовиводи.

Багато чинників єднають естетичне виховання з моральним, адже обидва ці виховні напрями засновані на почуттях, позитивних і негативних переживаннях. Не випадково, характеризуючи вчинки людини, використовують категорії естетики (“гарний вчинок”). У процесі художньої діяльності дитина вчиться ставити цілі і досягати їх, передбачати шляхи здійснення задуму, виявляти витримку, цілеспрямованість, зосередженість. Мистецтво є засобом спілкування і взаєморозуміння, єднання дітей у спільних переживаннях і діях.

З фізичним вихованням естетичне поєднує відчуття злагодженості, краси, ритмічності дій, що координує рухи дитини, вчить відчувати своє тіло, породжує бажання бути гарним, спритним. В оцінках стану фізичного розвитку і здоровця також використовують естетичні критерії (щоб бути гарним, потрібно бути здоровим, охайним тощо).

Багатоаспектні завдання естетичного виховання можуть бути вирішені на основі розвитку таких важливих особистісних якостей, як ініціативність, креативність, здатність своєрідно сприймати світ [6].

1.3. Природа як засіб естетичного виховання дітей дошкільного віку.

Природа – одне із важливих чинників естетичного розвитку особистості. Складний світ природних явищ істотно впливає на формування естетичної свідомості дітей. Виростаючи серед природи, дитина вчиться бачити гармонійність, красу, багатство барв кожної пори року, кожного дня відкриваючи для себе неповторність природи  у житті, відтворювати свої враження в усній розповіді, малюнках та інших видах своєї творчості . Усе це супроводжується розповідями педагога про те, що природа є наймогутнішим і найдосконалішим творцем прекрасного, у ній черпають натхнення живописці, композитори, письменники, використанням їхніх творів. 

Дослідженням естетичної цінності природи займається З.Плохій, яка наголошує, що в ієрархії цінностей одне з першорядних місць має посісти естетична цінність природи . Аналіз досліджень З.Плохій дав змогу відзначити, що природа має певні естетичні властивості, які узагальнено відображені такою схемою  (Рис. 1.3).

Рис. 1.3. Естетичні властивості природи

Важко переоцінити ефективність  екскурсії в природу, адже пережиті дитиною у дошкільному віці враження залишають слід на все життя. В. Сухомлинський радив використовувати природу для виховання у дітей поваги до всього живого, з якої починається повага до людини, інтерес до її життя, гуманізм. Для педагога важливо підібрати такі слова для супроводу спостереження, які відповідали б завданням естетичного виховання.

Усе в світі – і велике, і мале, мертве, і живе, і зірки, і небо  — «все захоплює дитя, тягне його до себе, все наповнює його радісним хвилюванням, усе подобається йому без будь-якої думки про можливе  його використання». Тому можна стверджувати, що ставлення дитини до світу має на перевазі естетичний характер: естетична установка домінує у дитячої душі. Пояснюється це тим, що дитинство, переважно заповнене іграми, тобто, діяльністю з усвідомленою метою. Психологія гри, можна сказати, ідентична психології естетичного життя. Естетичне  життя дитини чудове своїм універсалізмом — усе прекрасне, у якій не було формі, приваблює і захоплює дитину. У вищих ступенях  характерна риса дитячого естетичного життя в творчому її характері: малюк ніколи неспроможний обмежитися естетичним сприйняттям.

До трьох років чітко виявляються естетичні почуття. Малюк переживає характер музики: веселої  і сумної, плавної  і бадьорої, маршової та ліричної. Він радіє прикрасам, красивим одязі, квітучим рослинам. Захоплення викликає все яскраве і блискуче, але дитина навчається відрізняти гарне від некрасивого, гармонійне від дисгармонічного.

Спочатку дитина виділяє гарне, наслідуючи дорослому, який звертає увагу до естетичного об’єкта. Але швидко сам починає помічати красу в навколишньому і приковує дорослого до своїх переживань. Чим інтенсивніше йде розвиток дитини, то яскравішим  виступає у ньому естетичне життя дитини.

Розвиток естетичних почуттів пов'язаний із становленням власної художньо-творчої діяльності дітей і мистецького сприймання.

У середньому дошкільному віці відбувається істотний розвиток дитячого сприйняття, його точності. Проте естетичне сприймання продовжує характеризуватися  фрагменністю: воно будується  із особистим досвідом дитини, її інтересами. Діти здатні до елементарної естетичної оцінці художнього образу, усвідомлення деяких естетичних засобів, поступового проникнення у сутність зображуваного, наприклад, у побудову витвору мистецтва. Дошкільнята помічають зв'язок між змістом твору, його виражальними і образними засобами.

Наприкінці старшого дошкільного віку дитина може більш зосереджено слухати музичні і літературні твори, розглядати твори образотворчого мистецтва, і навіть, більш глибоко їх сприймати, співпереживати, співчувати позитивному, доброму  і засуджувати зло. Розвивається музичний і поетичний слух. Діти виявляють стійкі переваги до визначених жанрів музичних, літературних і образотворчих творів. Активно розвиваються художньо–творчі здібності, діти самостійно придумують загадки, казки, пісні, складають вірші, створюють аплікацію, малюють. Художній образ виникає тільки тоді, коли сприйняте пропущене через творчу фантазію, завдяки чому у дошкільників народжуються нові художні образи, асоціації, які є умовою повноцінного естетичного сприймання (Рис. 1.4).

Рис. 1.4. Механізм емоційно-чуттєвого розвитку дитини (за О. Половіною)

Розваги, будучи формою активного відпочинку, стають радісною подією для дитини, сприяють прояву в неї позитивних емоцій, піднімають настрій й водночас, вони об'єднують всі види мистецтва, дають можливість творчо використовувати їх. Дітей цікавить емоційний відгук при сприйнятті поетичного слова, мелодії, образотворчих і художніх образів.

Багатющий емоційний досвід дає дітям природа. Відчути красу природи, побачити у ній поетичне початок допомагають ліричні вірші, де художнім образом створюється з допомогою таких мальовничо – виражених засобів, як темп, рима вірша.

Природа – це великий вчитель і великий вихователь. Природа – це  джерело творчого натхнення, джерело підйому всіх духовних сил людини, як дорослого, так і дитини. Важко уявити естетичне виховання без залучення природи – справжнього джерела краси. Природа допомагає зафарблювати  емоційні тони  сприйняття навколишньої дійсності. Ось це емоційне ставлення до довкілля, як до невичерпного джерела краси, і має виховувати система освітніх закладів у дітей.

З багатьох проявів краси природи люди сприймають те, що відповідає їхньому світорозумінню і настрою. Образ природи, коли його не змінює людина, залишається практично постійним. Проте змінюється суспільно-історична практика людей, тому в об'єктивну красу природи вносять свій суспільно-історичний зміст.

У системі естетичного виховання дошкільнят велике місце має бути відведено природі. Вона найкраще збагачує психіку дитини, вдосконалює її органи чуття та естетичний смак. Виховання любові до природи, вміння відчувати її красу та захоплюватися нею має важливе значення як для естетичного розвитку дітей, так і для морального виховання, зокрема, для пробудження у дошкільнят патріотичних почуттів, чутливості до оточення, потреби до праці,а також  сприяє фізичній загартовуваності, розширенню розумового кругозору.

Уміння бачити природу — перша умова виховання світовідчуття, єдності із нею. Воно досягається лише за постійного спілкування із самобутньою природою. Щоб відчувати себе частиною цілого, людина має не епізодично, а постійно бути  у відносинах з цим цілим. Саме тому гармонія педагогічних впливів вимагає постійного спілкування з природою.

Якщо сім'я живе у селі чи невеличкому містечку, то спілкування з природою, здається технічно не складає труднощів. Та якщо дитина живе у великому індустріальному місті, на якомусь чотирнадцятому поверсі? Що й казати, тут є небо і сонце, і зірки. Потрібно навчити дитину бачити їх постійно. Адже дивитися – ще не означає бачити. Сприймається далеко  не усе те, що «друкується» на сітківці очей, а лише те, на чому зосереджується увагу. Дітей потрібно вчити бачити. Це означає не тільки показати, а й описати словами,пояснити. Описати фарби і відтінки вечірнього неба та зорі, описати форму хмар та її забарвлення, описати зоряне небо чи місяць, показуючи усе це. Природа надзвичайно різноманітна і завжди чудова. Споглядання її щодня, протягом усього життя не може набриднути, як і не може набриднути дихати чи їсти. Навпаки, щодня споглядання дивовижної краси природи, хоч протягом кількох хвилин, освіжає душу та викликає емоції.

У своїй домівці завжди повинні бути живі квіти, що їх дитина доглядає, спостерігає за ними, милується  і радіє появі нових пуп’янків.

У мегаполісі потрібно учити дітей помічати й бачити в обійстях, парках, скверах, дерева, квіти, чагарники: помічати особливості і відтінки пелюсток, листя, спостерігати як набухають і розпускаються бруньки чи починають жовтіти листочки, як зацвітають квіти і дозріває насіння. Потрібно, щоб дитина вибрала у найближчому оточенні дерево, що їй видається привабливим, і спостерігала над його цвітінням, прив'яданням і зимовим сном.

Покажіть дитині особливості поведінки горобців, синичок, голубів, навчіть описувати їх пір’ячко, очі, форму тіла і лапок, розкажіть дитині про їхнє життя, турботах, про суворих правилах зграї тощо. Влаштуйте годівницю на вікні, і нехай дитина підгодовує птахів взимку.

Головне завдання в естетичному розвитку засобами природи – це пробудження в дітей емоційного ставлення до неї. Емоційне ставлення до природи допомагає зробити людину вищою у духовному та інтелектуальному плані, багатшою,  уважнішою,  люблячою. Саме в процесі спілкування з природою створюються сприятливі можливості для здійснення ряду завдань естетичного виховання, а саме: формування естетичних вражень у дітей, навчання розумінню творів мистецтва( пейзажу і натюрморту), перших спроб творити красу у навколишньому.

Любов до рідної природи виховується з раннього віку. Недарма К.Ушинський казав:  «Саме у цей час необхідно прищеплювати дітям любов до краси, гармонії, доцільності, єдності, які панують в ній» [11,35]. На своєрідність формування у дітей естетичних вражень вказував, вважаючи, що краса природи передусім сприймається дорослим і вже через них – дітьми. Естетична оцінка у дітей формується через посередника, тобто вихователя. В процесі сприйняття потрібно розширювати і поглиблювати асоціативні зв’язки дітей, процеси аналізу та синтезу, активізуючи розумовий процес і емоційне ставлення до сприйняття. Велику роль у цьому має емоційна чутливість педагога, його вміння не лише побачити красу природи, але і доступно донести її до дітей з тим, щоб сформувати естетичні цінності, важливі не лише для естетичного розвитку особистості, але й для доброзичливого, природоохоронного, гуманного ставлення до природи. Естетичні почуття тісно пов'язані з моральними. Любов до батьківщини – це складне моральне почуття, яке органічно з'єднане з естетичними почуттями, викликане спілкуванням з природою.

Основний шлях формування естетичних вражень – це спостереження природи, підковані розповіддю вихователя про естетичні властивості об’єктів природи, красу навколишнього світу. Користуючись іншими засобами естетичного виховання – поетичним словом, ілюстративним матеріалом, технічними засобами навчання, вихователь може закріпити, поповнити естетичні враження, набуті у процесі спілкування з природою.

Велика роль у естетичному вихованні дошкільнят засобами природи належить педагогічному колективу дитсадка. Вони мають чітко усвідомлювати завдання –  послідовно, систематично, цілеспрямовано розвивати й удосконалювати естетичні смаки дітей. Найефективніша послідовність роботи:

- безпосереднє сприйняття природи,

- організоване спостереження у природі під час прогулянок і екскурсій.

- поєднання методу спостереження з методом повної свободи дій під час роботи на дослідній ділянці.

У програмі «Я  у Світі» висвітлено наступні вікові можливості, завдання розвитку та організація життєдіяльності стосовно художньо-естетичного розвитку, а саме в образотворчій діяльності.[1,189] (табл. 1.5., див. додаток А).

      Далі у програмі «Я у Світі» можемо знайти загальні показники компетентності у художньо-естетичному розвитку за сферами життєдіяльності. ( за програмою « Я у Світі» ).[1,196] (табл. 1.6., див. додаток Б).

Спостереження навколишньої дійсності має глибокий вплив на забезпечення всебічного розвитку дитини. У процесі спостереження в дитини задіяні всі аналізатори: зоровий – дитина бачить розміри, пропорції, колір досліджуваного об'єкта; слуховий  – дитина чує шум вітру, плескіт води в річці, стукіт крапель дощу, шелест листя, спів пташечки – усе це мило для слуху дитини. Смак дозволяє тонко розрізнити – солодкий смак меду і солоний смак морської води, смак джерельною води та кислий смак лимону. Дотик – це другі очі дитині. Відчуваючи предмети природи, дитина відчуває всі шорсткості дерев, крупинки піску,гладеньке листя. А аромати! Море запахів, які хвилюють уяву дитини – запах тополиних бруньок після дощу, запах бузку, запах цвітіння липи, запах травички, нагрітої від сонця. Тут пригадується К.Ушинський : «…дитина мислить формами, фарбами, звуками». Розвивати спостережливість у дітей – ось завдання, яке постає перед вихователями та  батьками.

У дітей старшого дошкільного віку спостерігається велике прагнення до самостійності, незалежності. Усі вони хочуть побачити, все відкрити самостійно. Цей інтерес спонукає дітей до активної діяльності. Але її напрям по відношенню до природи не завжди однаковий та правильний: один може жбурляти камінці у птахів, висмикувати квіти на клумбі, інші – виготовлювати годівнички, допомагати батькам саджати дерева та кущі. Отже, організовуючи діяльність дитини, потрібно опиратися на відповідні потреби дитини, спонукати до потрібної мотивації й привести  до певної виховної мети. Потреби, мотиви і цілі –  основа наших взаємин.

Завдання педагога у тому, щоб направити   інтерес, що  з'явився у дитини в правильне русло, переконати, що, винищуючи природні багатства, вони завдають шкоди як красі рідного краю, тай й собі (моральна, естетична шкода). «Полювати» можна з фотоапаратом, і з відеокамерою. Такий вид «полювання» збагатить естетичний, емоційний світ дитини, розвине спостережливість, допитливість, любов до прекрасного.

У діяльності з естетичного виховання важливо знати й уміти враховувати не лише спрямованість інтересів, а й особливості цього сприйняття (естетичного): сприймаючи явище навколишньої дійсності, людина керується як пізнавальними і моральними критеріями, так й естетичними принципами.

Зміст і багатство почуттів, викликаних безпосереднім спілкуванням з природою, перебувають у прямій залежність від характеру сприйняття. У відповідність до віку дитини, естетичне сприймання має свої особливості, зумовлені запасом уявлень, обсягом життєвого досвіду дітей. Величезне значення в естетичному вихованні має формування уміння відтворювати красу навколишньої природи. Це витоки розуміння того, що навколишня природа є джерелом збагачення життя прекрасним. Навчаючи дітей відображувати природу – квіти, метеликів, листячко, сонечко – вихователь формує естетичний смак, бажання створювати красу навколо себе. Здатність помітити, виділити гарне розвивається поступово. В.О.Сухомлинський писав: «Добрий не звалюється з неба. Його треба виховати» [17; 34].

Необхідно навчати дітей доброті через співпереживання всьому живому. Бути добрими  – отже, вміти співпереживати, вміти розуміти іншого, сердечно співчувати йому та прагнути допомогти. Для навчання співпереживання необхідні спеціальні види діяльності, які спонукають до співчуття і допомоги живих істот. Ось , наприклад, трудова діяльність в контексті естетичного виховання – спрямована на поліпшення навколишнього природного середовища.  Вирішуючи це завдання, вихователі обов’язково повинні прагнути до того, щоб кожна дитина вирощувала квіти, наголошуючи, як прекрасно виглядають квітучі рослини, яким гарним стає те місце, де попрацювали діти.

Домашні тварини –  велика допомога у вихованні особистих позитивних якостей дитини, але тільки за умови відповідального і дбайливого ставлення до цих  тварин. Тільки тоді сформуються доброта, відповідальність, почуття обов’язку  тощо. Згадаємо знамениті слова А.Екзюпері : «Ми відповідальні за тих, кого приручили». Дійсно, ми відповідальні за усе  живе, що нас оточує  – ми відповідальні перед природою, перед суспільством, перед власною совістю.

Отже, при вивченні особливостей впливу природи на розвиток естетичних смаків дітей дошкільного віку, доходимо висновку – природа є могутнім засобом естетичного виховання. Але використання природи, як засобу цього виховання, має базуватись на принципах послідовності і систематичності, оскільки  фрагментарне спостереження за об’єктами і явищами природи, не принесе бажаного результату.

         Висновки до першого розділу

Аналіз теоретичної і методичної літератури з проблем естетичного виховання дошкільників засобами природи дозволяє зробити наступні висновки.

Естетичне виховання  це  формування у людини естетичне ставлення до дійсності і активізація її творчої діяльності за законами краси. Природа одна із засобів, які впливають на вироблення, формування та розвиток естетичних почуттів. Вона є невичерпним джерелом естетичних вражень і емоційного переживання людини. В  житті кожної  людини  природа займає вагоме місце, сприяє формуванню та розвитку естетичних почуттів та смаків. Естетична установка домінує в дитячій душі. Дитинство насичене іграми, психологія яких близька психології естетичного життя. В основі методики естетичного виховання має лежати спільна діяльність педагога і дитини з розвитку в неї творчих здібностей до сприйняття краси навколишнього світу.

Щоб любити природу, треба її знати, а аби знати, необхідно вивчати. У процесі пізнання природи формуються та розвиваються естетичні відчуття та смаки.

Успішність естетичного розвитку залежить від того, наскільки вихователі усвідомлюють сутність прекрасного, його роль у житті людини і формуванні особистості, наскільки правильно та вміло підібрані методи та прийоми роботи з дітьми. Важливе значення у вихованні й навчанні дітей для збагачення їх естетичних вражень, формування виразної, влучної, повноцінної мови, мають художня література, усна народна творчість, мистецтво та художня діяльність дітей.

Аналіз психолого-педагогічної літератури з питань формування естетичного ставлення дітей до природи зумовив зробити висновок про складність і багатоаспектність природи як засобу  естетичного виховання дітей дошкільного віку; трактування психологічного змісту категорії «ставлення» містить в собі не стільки всі багатогранні зв'язки особистості з навколишнім світом, скільки її суб’єктивну позицію відносно всього, що її оточує;

Психологічними особливостями формування естетичного ставлення дітей до природи є безпосередній характер та висока емоційність естетичного сприймання; залежність сили й тривалості естетичних почуттів від рівня інтелектуального розвитку дитини; асоціативні механізми, що лежать в основі утворення естетичних уявлень дитини під час сприймання об’єктів та явищ природи; психологічні механізми естетичного сприймання, що завершується почуттям, думкою, ідеєю, мисленням  тісно пов'язані із пізнавальною стороною естетичного ставлення особистості до дійсності та існують у формі естетичних суджень.

Педагогічні шляхи  формування естетичного розвитку засобами природи  у старших дошкільників виступають: розвиток почуттів, здатність педагога до компетентного подолання перешкод, які стоять на шляху до пізнання краси природи, створення емоційної ситуації або «чудесний дотик до глибини душі», сприймання природи через почуття любові, яке ґрунтується на емоційній чутливості дитини до засобів педагогічного впливу, апелювання до генетичного досвіду світосприймання, врахування взаємозв’язку та залежності естетичного розвитку дитини від морального та інтелектуального,  безпосередній процес спілкування та взаємодії з реальними об’єктами та явищами природи.

РОЗДІЛ II. ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ЕСТЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯ  ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ЗАСОБАМИ ПРИРОДИ

2.1. Сучасний стан естетичного виховання дітей засобами природи в дошкільному навчальному закладі

Дослідження проводилося протягом чотирьох тижнів, а саме  в період з 13.02.2012  по  09.03.2012 року  у старшій групі дошкільного навчального закладу  № 311, санаторного типу в м.Києві.  

Дослідження складалось з трьох етапів:

  •  перший етап – ознайомлення з умовами ДНЗ та планами вихователів щодо  естетичного виховання дітей;
  •  другий етап – експериментальна робота з дітьми старшого дошкільного віку;
  •  третій етап – проведення дослідження з проблеми усвідомлення батьками значущості естетичного розвитку дітей і використання в цьому процесі природи.

На першому етапі ми вивчали умови  дошкільного навчального закладу для роботи з естетичного виховання, а саме оформлення групових кімнат, забезпеченість методичного кабінету, наявність творів як художніх, так і музичних, а також провели аналіз планів вихователів та методиста. Велику увагу приділяли наявності та змістовності роботи з батьками з даної теми.

На другому етапі ми визначали особливості сприймання дітьми старшого дошкільного віку краси довкілля і зокрема навколишньої природи, а саме: чи вміють діти помічати красиве; у чому вони бачать красу; як довго діти милуються природою (метод хронометрії); чи є об’єкти і явища природи джерелом краси в уяві дітей, а також визначали рівень розвитку умінь дітей сприймати красу природи, відтворену у картинах пейзажного жанру.

На третьому етапі відбулося анкетування батьків,що дало змогу зробити висновки про усвідомлення батьками значущості естетичного розвитку та природи зокрема у житті дитини.

В результаті проведення констатувального експерименту в ДНЗ встановлено, що тут створено належні умови для роботи з естетичного виховання. Про це свідчить художнє оформлення групових кімнат: так, у групах «Метелик», «Віночок», «Сонечко» ДНЗ № 311, милують око казкові персонажі, якими розмальовані стіни, естетично оформлені ігрові куточки, куточки природи, роздягальня, художнє оформлення інтер’єру вазами, картинами, кімнатними рослинами тощо. У методичних кабінетах упорядковано літературу, наочний матеріал (зразки творів образотворчої діяльності: кераміка, вишивка, малі скульптурні форми); зібрано конспекти занять з ознайомлення дітей старшого дошкільного віку з творами живопису; репродукції картин невеликі за розміром, в основному вирізані із журналів.

Є записи музичних творів, народних казок, дитячих пісень, портрети композиторів, письменників; упорядковані зразки для декоративного малювання, аплікації, ілюстрації до літературних творів. Поквартально у ДНЗ проводяться виставки дитячих робіт, виставки-конкурси на кращий наочний матеріал для театралізованої діяльності. Підвищенню естетичної освіти педагогів сприяють проведення відкритих занять, бесід з вихователями, організація семінарів-практикумів, консультації за напрямами вирішення та реалізації завдань естетичного виховання про прийоми керування дитячою художньою творчістю. Питання естетичного виховання обов'язково входять до тематики бесід і консультацій з батьками.

З метою залучення батьків до вирішення завдань естетичного виховання у ДНЗ проводяться батьківські збори, готується інформація для батьків (статті, поради, ширми, папки-пересувки). У ДНЗ №311  у групі «Метелик» підготовлено стенд «Долоньки наші чарівні», на якому розміщено зразки нетрадиційної техніки малювання долоньками, а також поради батькам для проведення занять з цього виду діяльності в домашніх умовах. На стенді представлені розробки конспектів занять. Батьків залучають до збирання потрібного матеріалу для ручної праці (обрізки тканин, яєчна шкаралупа, тирса тощо).

На основі аналізу тематичних, календарних планів, конспектів занять та  під час спостереження занять, прогулянок відзначили, що під час вирішення завдань естетичного виховання педагогічні працівники розглядають природу як засіб формування естетичного смаку, проте формування естетичного ставлення до природи часто замінюється формуванням  правил еколого-доцільної поведінки у природі.

Для практичного вивчення особливостей естетичного сприймання природи дітьми старшого дошкільного віку розроблено методику, що складалася з певних дослідницьких процедур. Її призначенням є визначення особливостей емоційного та пізнавального компонентів естетичного сприймання дошкільниками природи для подальшого добору відповідних засобів формування та розвитку цих компонентів. Методика включала у себе два напрями роботи: робота з дітьми та батьками.

Основним методом діагностування  естетичного ставлення дітей до об’єктів та явищ природи було спостереження за їхньою діяльністю, поведінкою під час занять, спілкування, на прогулянці. Доцільність використання цього методу зумовлена тим, що у таких формах організації діяльності, як заняття, прогулянка тощо, дитина практично взаємодіє з об’єктами та явищами навколишньої дійсності і взаємодія ця, як правило, носить неупереджений характер та віддзеркалює справжнє ставлення дитини до навколишнього оточення.

У констатувальному експерименті взяли участь 12 дітей старшого дошкільного віку.

Методика спостереження передбачала аналіз поведінки дітей в процесі виконання ними серії завдань:

1 – скільки естетично цінних об’єктів здатна дитина самостійно помітити за завданням вихователя у визначений проміжок часу;

2 –  з метою з’ясування наявності у дитини здатності самостійно виділяти естетично цінне в кожному об’єкті навколишнього середовища запропонували знаходити щось красиве у природі на ігровому майданчику;

3 –  де і як діти шукають красиві об’єкти.

Аналіз спостережень за поведінкою дітей показав, що: 33,3% дітей виділяли від 1 до 2 об’єктів;  50% (п’ятеро) опитаних помічали від 3 до 5 об’єктів; 16,7% (двоє) дітей виділили понад 6 об’єктів. Шукаючи естетичні (красиві з їхньої точки зору) об’єкти 58,3% (шестеро) шукали об’єкти під ногами 24,9 %  (троє) дошкільників озиралися довкола; 16,8% (двоє) дітей, за якими проводилось спостереження, крім озирання довкола, дивилися вгору.(Рис. 2.1.)

Рисунок 2.1. Аналіз спостережень дітей у природі та виділення цінних об’єктів у ній.

Ці дані дали змогу зробити висновок, що більшість дітей орієнтовані на усвідомлення, що естетично цінними, тобто красивими, об’єктами можуть бути ті, що знаходяться близько до них, буквально на відстані простягнутої руки. Слід зазначити, що естетичне поле зору дитини, як правило, обмежене найближчим оточенням – предметами, з якими вона може безпосередньо взаємодіяти.

Наступне завдання було спрямоване на вивчення умінь дітей естетично обстежувати об’єкт. Особлива увага зверталася на спектр використаних дитиною під час обстеження аналізаторів. В групу ми принесли підсніжники. Отримані дані довели, що шестеро дітей здійснюють обстеження лише візуально;  троє  дітей разом з візуальними застосовують тактильні аналізатори; двоє дітей здійснюють обстеження візуально та висловлюють певні судження щодо властивостей об’єкта; одна дитина здійснює обстеження естетичного об’єкта візуально та включає у цей процес інші аналізатори (смак, нюх), тактильні аналізатори.  Крім того, з усіх дітей, за якими проводилось спостереження, лише одна взаємодія з естетичним об’єктом спонукала до самостійного, з власної ініціативи, складання емоційно – забарвленої розповіді. Завдяки цим даним вдалося вивести закономірність: від кількості задіяних під час спостереження аналізаторів залежить якість обстеження естетичного об’єкта, а проявом у дитини зацікавленого емоційного сприймання є вербальне вираження естетичних почуттів.

Для визначення своєрідності естетичного сприймання природи дітьми  використовувалося цілеспрямоване щоденне спостереження за ними, під час якого зафіксовано особливості сприймання дітьми об’єктів і явищ природи. Встановлено, що лише 2 дитини старшого дошкільного віку здатні самостійно, з власної ініціативи відшукувати естетично цінні об’єкти у довкіллі. Наприклад, увагу Богдана К. привернула «пташка, яка залишає на снігу сліди, як людина». Результати спостережень яскраво засвідчили: 10 дітей, за якими проводилось спостереження, без допомоги педагога  не змогли визначити естетично цінний об’єкт природи та зафіксувати на ньому увагу.

Використаний метод хронометрії, проведений на зразок досліджень О. Половіної,  допоміг визначити, що у 58,3% (шестеро) дітей процес спостереження за естетичним об’єктом не перевищує 1 хвилини, тобто є короткотривалим. 24,9% (троє)  дітей концентрують свою увагу на естетично цінному об’єкті природи впродовж 1 – 2 хвилин, що визначалось як середньо тривалий процес. 16,8%  (двоє)  дітей здатні до спостереження за об’єктом 2 – 3 хвилини та більше, що визначалося як довготривалий процес (Рис.2.2)

 

Рисунок 2.2. Аналіз тривалості спостережень дітей за естетичним об’єктом.

Дані хронометрії дали змогу припустити, що дітей не приваблює самостійне довготривале спостереження за об’єктами та явищами природи. Особливо це стосується неживих об’єктів, які програють у динамічності іншим подіям та явищам, до яких діти проявляють більше інтересу.

Одним із завдань спостережень за дітьми старшого дошкільного віку було встановлення факту виникнення у них естетичних емоцій під час сприймання естетичного об’єкта. Це зумовлено встановленням в результаті теоретичного дослідження того факту, що в основі формування естетичного ставлення дітей до природи лежать естетичні емоції. Результати спостережень засвідчили, що в процесі сприймання естетичного об’єкта  троє дітей емоційно відгукуються на нього: виявляють радість, емоційно вигукують, посміхаються, дивуються. Як правило, емоції діти виявляли за допомогою жестів (Яна К. використовувала емоційну жестикуляцію під час опису хмарки), міміки, рухів (Богдана К, спостерігаючи за пташкою, широко розкривав очі, посміхався, намагався копіювати дії пташки; зі слів мами, вдома хлопчик вів себе «як пташечка». Лише у одної дитини спостерігалося прагнення привернути увагу іншої людини до об’єкта, що справив на неї враження (наприклад, під час прогулянки Настя П., побачивши бурульку, взяла  вихователя за руку, підвела до об’єкта, попросила доторкнутися до нього, при цьому коментуючи свої власні враження: «А правда, вона красива, холодна, прозора як льодяник?»). Саме ці діти згадували про об’єкт через деякий час і це пригадування носило емоційно забарвлений характер. Ці діти відгукувалися з радістю і задоволенням на пропозицію дорослого детальніше розглянути обраний об’єкт, виявляли бажання вдруге сприйняти його.

Наприклад, Альона Ц., спостерігаючи восени за опаданням кленового листя, взимку виявила бажання побачити це явище ще раз, мотивуючи своє бажання словами: «Сніжинки падають як листочки. От було б гарно, щоб і листочки з клена опадали взимку, тоді б вони були наче подружки». Досить прикрим для нас виявися той факт, що половина (шестеро) дітей не виявляли емоцій при спостереженні запропонованого об’єкта природи, тобто були байдужими, відволікалися на інші події. Двоє дітей потребували особливого підходу (складання казки, створення таємничої атмосфери, фантазування) і лише за цих умов звертали увагу на об’єкти чи явища природи.

Аналізуючи результати спостереження за дітьми, ми дійшли висновку: прояв емоцій, пригадування, залучення інших до співпереживання у ставленні дитини до об’єктів та явищ природи значною мірою залежить від мовленнєвого розвитку дитини. Адже естетичні емоції, почуття, а відтак і естетичне ставлення проявляються значною мірою вербально і чим більше дитина може виразити це у мові, тим на довше запам'ятаються отримані враження. З метою перевірки цього припущення вирішили використати такі методи роботи з дітьми старшого дошкільного віку: складання синонімічного рядку та описової розповіді про обраний об’єкт. Для цього зосереджували увагу дитини на реальному об’єкті чи явищі природи (дерево, кущ, пташка, дощ, сонце, вітер тощо) відповідно до умов, що виникали під час роботи, і давали завдання описати його (адже поетичні рядки, прикметники, епітети посилюють дитяче сприймання прекрасного). Під час фіксування опису дітьми об'єктів та явищ природи з’ясувалося, що шестеро дітей характеризуючи явище чи об’єкт використовували 1 – 3 прикметники; п’ятеро дітей використовували 3 – 6 прикметників; лише одна дитина – понад 6 прикметників.

       Також нашим завданням було вивчення стану усвідомлення батьками значущості формування у дітей старшого дошкільного віку естетичного ставлення  до природи. З цією метою проводилося анкетування десяти батьків, що дало змогу виявити особливості розуміння ними важливості формування естетичного ставлення дітей до природи та розуміння цінності цього феномену для розвитку дитини ( додаток В).

На основі аналізу результатів анкетування батьків з першого питання цілком очевидним постав факт: більшість батьків насамперед відзначає важливість фізичного і розумового розвитку дитини. Моральний та естетичний розвиток відзначили як вагомий близько 20% батьків. І 30% опитаних респондентів вказали на необхідність різнобічного розвитку дитини. Серед відповідей батьків виділяється і нестандартна, яка свідчить про акцентування уваги на сфері розумового розвитку, проте з пристосувальним забарвленням «розумна, хитра, розважлива». Результати анкетування батьків представлені у табл. 2.1( додаток Д)

Результати проведеного анкетування переконали нас у тому, що значна частина респондентів не усвідомлює важливість гармонійного розвитку дитини. Серед них лише 40 % відзначили значення естетичного розвитку як важливого для успішної життєдіяльності дитини.

Аналіз результатів встановлення кількості спільних прогулянок з батьками показав невтішну картину. Той факт, що лише троє батьків бувають на природі з дитиною щодня, має насторожити і батьків, і педагогів, і медиків, бо він стосується здоров’я дитини, її емоційної врівноваженості, не говорячи вже про можливість отримати естетичну насолоду від об’єктів і явищ природи. Найбільшу групу становили ті, що бувають з дітьми на природі один раз на тиждень 50 %. Відповідно 30 %  респондентів на природі бувають один раз на місяць; 10 %  –  4 рази на рік. 10% батьків дали власний варіант відповідей.(Рис 2.3.)         Рисунок 2.3. Аналіз результатів встановлення кількості спільних прогулянок з батьками.

Серед них 4% бувають на природі дуже рідко, через брак часу; 2%  –  двічі на тиждень; 2% –  як тільки є змога; 2%  – бувають часто на природі влітку (Рис 2.4) Рисунок 2.4. Аналіз результатів встановлення кількості спільних прогулянок з батьками.

Результати опитування засвідчили, що прогулянки на природі не є традиційним проведенням часу з дітьми, тому з боку педагогів потрібна копітка просвітницька робота.

2.2. Педагогічні умови естетичного виховання дітей старшого

дошкільного віку засобами природи

Специфіка розвитку емоційної сфери дитини дошкільного віку, що полягає у її природній спрямованості від несвідомого до усвідомленого, зумовлює необхідність побудови систематичної роботи педагога у напрямі формування у дітей здатності керування власними почуттями – від їх неусвідомленого прояву до усвідомленої оцінки і позитивної трансформації. Дієвим засобом позитивних змін почуттєвої сфери особистості виступає мистецтво, що володіє силою навіювання. Виходячи з цієї особливості, картини пейзажного жанру, в яких акумулюється краса природи та висока гармонія її сприйняття і зображення художником, на нашу думку, здатні здійснити емоційний поштовх для розвитку почуттєвої сфери дитини, що виявиться в естетичному ставленні до природи.

В результаті теоретичного і практичного  дослідження виникла потреба виявити і обґрунтувати педагогічні умови  естетичного виховання дітей старшого дошкільного віку засобами природи. З цією метою спробуємо з’ясувати поняття «педагогічна умова».

У  довідковій літературі надаються різні тлумачення поняття «умова», які мають багато спільного. Так, у «Філософському енциклопедичному словнику» зазначено: «умова – філософська категорія, в якій відображаються універсальні відношення речі до тих факторів, завдяки яким вона виникає та існує. Завдяки наявності відповідних умов властивості речей переходять з можливості в дійсність [21,482]. 

Науковці спеціально визначають термін «педагогічна умова» як певну  обставину чи обстановку, яка впливає (прискорює чи гальмує) на формування та розвиток педагогічних явищ, процесів, систем, якостей особистості [9, 246].

Отже в нашому дослідження будемо розглядати педагогічні умови, як певну сукупність обставин, що впливають на естетичний розвиток дітей старшого дошкільного віку засобами природи. І визначимо їх:

Формування естетичного ставлення до природи буде відбуватися  під час систематичного використання у освітньому процесі ДНЗ різних форм організації спілкування та взаємодії педагога з дітьми: спостережень, прогулянок в природу, бесід, емоційних вправ, ігор, нетрадиційних форм роботи за картинами пейзажного жанру.

Наявність відповідного методичного забезпечення.

Забезпечення єдності педагогічного впливу на дітей з боку педагогів та батьків.

Отже, в процесі теоретичного і практичного дослідження дійшли висновку про значущість і необхідність систематичної роботи з естетичного виховання дітей засобами природи, використовуючи для цього ознайомлення з картинами пейзажного жанру, що передбачає професійну розповідь педагога за картиною, використання ігрових завдань, вправ, дидактичних ігор з об’єктами та явищами природи та особистого прикладу у ставленні до природи вихователя, допоможе збагатити словник дитини тими частинами мови, які влучно віддзеркалюють її емоційний стан та почуття під час естетичного сприймання природи. Нами була розроблена система роботи з формування у старших дошкільників естетичного ставлення до природи (додаток Ж). Елементи даної системи ми застосували на практиці.

Для  розвитку у дітей умінь бачити красу у творах живопису нам підібрано і проведено заняття по ознайомлення із творами живопису, зокрема з картинами пейзажного жанру.

  Ми провели заняття за картиною Б.Кустодиєва «Зима» (додаток К). Згідно з конспектом заняття метою було: формувати інтерес та емоційне ставлення до творів образотворчого мистецтва; вчити розуміти виражальні засоби пейзажного жанру живопису (колорит, світлотінь, рисунок, композиція); активізувати словник, виховувати інтерес до подальшого сприймання творів живопису. Під час заняття ми використали такі методи та прийоми, як поетичне слово; мистецтвознавчий аналіз картини – повідомлення назви картини та прізвища художника, розповідь за змістом картини, бесіду з дітьми за змістом і засобами виразності, самостійні розповіді дітей за картиною. Аналіз заняття, зокрема розповіді дітей за картиною, показав що більшість з них не можуть цілісно сприймати художній образу. Наприклад,  Рома Т., складаючи розповідь за картиною, відзначив, що на ній зображені дерева, вони жовтого кольору, а річка і небо – сині; ті дерева, які зображені попереду, більші, а на задньому плані –  маленькі. На запитання «Чи сподобалась тобі ця картина?» дитина відповіла «Так», проте обґрунтувати, чим саме приваблює цей твір, не змогла. Розповіді, на зразок наведеної, дали змогу відзначити, що мотив вибору та оцінки дітей здебільшого були пов'язані з виділенням окремих засобів виразності – це колір, форма і деякі композиційні прийоми. Аналізуючи  заняття, встановили, що низький рівень сприймання дітьми творів живопису зумовлений вузьким спектром методів та прийомів, які використовували. Не зверталися до дитячого досвіду, а саме – діти не використали знання, які вони набували під час спостереження за реальними об’єктами та явищами природи на прогулянці, на інших видах занять (з розвитку мовлення, ознайомлення з природою тощо). Не застосовувались такі дієві методи, як використання музичних творів як тематичні паралелі під час сприймання картини, не відчувалося на занятті уявне входження в картину, що є по суті запорукою виявлення емоцій та почуттів, які є, на нашу думку, пріоритетними в естетичному сприйманні, а відтак і у формуванні естетичного ставлення. Після заняття з метою перевірки доцільності використання творів пейзажного жанру для формування естетичного ставлення до природи ми вирішили після прогулянки повторно розглянути картину  Бориса Кустодиєва «Зима ». Для цього попросили вихователя залишити картину в груповій кімнаті і через деякий час, після прогулянки по осінньому парку, провели бесіду за картиною, спонукаючи дітей дати відповідь на запитання:

Чим сподобалась вам картина?

Що найбільше запам’яталося?

Про які об’єкти природи ви хотіли б ще поговорити?

Про які розказати?

Про що ви мріяли, або згадали, чи подумали, коли дивилися на картину?

На перше запитання сім опитуваних дітей дали таку відповідь: «Картина сподобалась тим, що вона гарна; тому що на ній зображена природа» (ця відповідь свідчить про здатність дітей цілісно сприймати художній образ твору живопису – у цьому разі це образ природи); двоє дітей відмітили, що картина схожа на фотографію справжньої природи, тобто співвіднесли реальні об’єкти природи із зображеними на полотні; одна дитина відзначила, що картина викликає у них приємні почуття, обґрунтовуючи свою відповідь (Насті П.: «Ця картина – ніжна, радісна і ще мені подобається поєднання блакитного і білого, золотих  кольорів»). Шість опитаних дітей вказали, що найбільше їм запам’яталися берізки і пташки, що зображені на картині; і двоє дітей відмітили своє враження від картини (Аня П.: «Картина гарна і дуже радісна, тому що сонячна зима, люди на санях радіють, веселяться»).

Відповідаючи на третє і четверте запитання і п’ятеро дітей відзначили пташок; троє дітей виявили бажання поговорити про тварин взимку – такі відповіді дітей свідчать про те, що їм цікаві живі об’єкти природи, з якими приємно взаємодіяти, а також отримати цікаву інформацію; троє опитуваних хотіли б поділитися своїми враженнями про поїздку в село чи гори взимку – це переконує нас у тому, що позитивні емоції та почуття у дітей викликають об’єкти і явища природи і діти виявляють бажання поділитися приємними спогадами з іншими. Аналіз відповідей на останнє запитання продемонстрував, що зображені на картині об’єкти природи здатні пробудити у дітей бажання згадати реальні об’єкти  і явища природи, тобто практично підтвердив уміння дітей проводити асоціацію між зображеною та реальною природою (п’ятеро дітей згадали прогулянку); троє згадали заняття з малювання, на якому вони зображували казкову зиму, тобто спрацювала аналогія «твори живопису – художня діяльність дитини»; лише одна дитина дала власну відповідь на це запитання: Настя П. «Я люблю зиму, тому що у мами – день народження», тобто дитина асоціювала власні приємні враження з природним явищем. Після цієї бесіди впродовж тижня  спостерігали за діяльністю дітей, щоб зафіксувати прояви у них зацікавлення зимовою природою.

Під час спостереження зафіксували позитивні зміни у ставленні дітей до природи. По–перше, і шестеро дітей під час прогулянки у парк порівнювали зображену на картині природу з реальною. Двоє дітей, спостерігаючи за хмаринками, згадали небо, що зображене на картині Б.Кустодиєва. четверо дітей під час занять самостійною художньою діяльністю малювали картину,  як художники, фіксуючи враження від прогулянки на папері. Двоє дітей виявили бажання знову подивитися картини. Отже ми змогли пересвідчитись, що заняття за картинами пейзажного жанру, за умови компетентного підходу до питань ознайомлення дітей старшого дошкільного віку з живописом, у контексті попередніх спостережень за природою, з використанням повного арсеналу методів і прийомів під час заняття за картиною та наявності емоційного естетичного ставлення до природи у педагога сприяють тому, що діти починають співвідносити художній образ природи з реальними об’єктами і явищами, помічають їх красу, стають спостережливішими. Отже, ми зафіксувати позитивні зміни у ставленні дітей до природи і дали нам підставу переконатися у доцільності обраних засобів (твори живопису) для формування у дітей старшого дошкільного віку естетичного ставлення до природи.

У запропонованій системі роботи роль акумулятора знань та почуттів дітей була відведена творам пейзажного живопису (доцільність вибору цього засобу знайшла підтвердження під час констатувального експерименту, що зазначалося у параграфі 2.1). Використання у роботі з дітьми старшого дошкільного віку творів пейзажного жанру живопису з метою формування естетичного ставлення до природи передбачає врахування психологічного механізму формування ставлення. Тому створена  система роботи здійснювалась за напрямом сприймання – рефлексія – ставлення. Завдяки такому підходу ознайомлення дошкільників з творами живопису базувалося на основі розвитку у них відповідних умінь сприймання прекрасного, на формуванні особистої позиції при сприйманні творів мистецтва, а також на інтегруванні набутого досвіду у сприйманні реальних об’єктів та явищ природи. Теоретичний аналіз психолого-педагогічної літератури дав змогу відзначити, що запропонована система роботи співзвучна ідеї створення естетичних комплексів В.Сухомлинського, що передбачають інтеграцію виховних впливів природи, мистецтва, художньо-творчої діяльності та педагогічного спілкування на особистість дитини.

Розробляючи систему роботи з формування у старших дошкільників естетичного ставлення до природи, ми керувалися даними, отриманими у результаті констатувального експерименту, а саме: врахували зроблений на їх основі висновок про залежність ефективності нашої системи роботи від залучення та співпраці педагогів і батьків. Тому запропонована у формувальному експерименті система роботи будувалася за напрямами констатувального експерименту.

Основним інтегруючим методом педагогічного впливу на особистість у цій роботі виступало художньо-педагогічне спілкування, яке використовувалося в усіх напрямах роботи: наприклад, з дітьми – у системі занять за картинами, під час прогулянок на природі; з педагогічними працівниками – під час проведення семінарів-практикумів, педагогічних рад; з батьками – під час навчальних тренінгів, ділових ігор тощо. Допоміжні методи, такі, як бесіда, художнє слово, музика, емоційні вправи, уявне входження в ситуацію тощо, використовувалися у роботі з дітьми, з метою підсилення впливу на дітей старшого дошкільного віку творів мистецтва та забезпечення їх емоційного контакту з об’єктами та явищами природи.

       Цікавими та ефективними у залученні батьків до співпраці з метою формування естетичного ставлення до природи виявилися завдання, що передбачали взаємодію дітей та батьків. Наприклад, створення альбому «Пори року очима батьків та дітей», складання оповідань, казок на тему краси природи, ведення щоденника думок під час спілкування з природою та у повсякденному житті, навчання прийомів використання у роботі з дітьми методу «фоторамки». Використання творів живопису як засобу формування естетичного ставлення до природи зумовило виготовлення папки-пересувки «Шлях до мистецтва», у якій були поради для батьків з метою прилучення їх до скарбниці мистецьких надбань та ознайомлення дітей з ними, організацію для батьків виставки літератури, альбомів репродукцій, інформації про художників. Експозиція батьківського куточка періодично змінювалась.

Приємно вразив той факт, що більшість батьків виявилися небайдужими до запропонованої форми роботи, з цікавістю ознайомлювалися з матеріалами. Серед них були і ті, хто доповнював експозицію літературою з домашньої бібліотеки. Проведена робота щодо залучення батьків до процесу формування естетичного ставлення до природи дала змогу пересвідчитися в ефективності використання такої взаємодії. Адже загальновідомо, що авторитет батьків є для дитини беззаперечним, а збіг дитячих і батьківських інтересів, захоплення однією справою, виконання спільних завдань сприяють емоційному зближенню, розвитку позитивних емоцій, а значить, виступають запорукою збереження .

На цьому етапі з метою розвитку у дітей вміння виокремлювати живописні куточки природи використовувався метод «фоторамки». Використовували його не лише на прогулянках у ДНЗ. Як засвідчили бесіди з батьками, у дошкільників виникало бажання застосовувати цей метод і під час прогулянок з членами родини. Цей факт обумовив проведення під час тренінгу для батьків консультації щодо використання «фоторамки» з метою зосередження уваги дошкільників на об’єктах і явищах природи. Необмежений простір незручний для дитячого сприймання, тому використання «фоторамки» дає змогу концентрувати дитячу увагу на конкретних об’єктах і явищах природи. Підсилення впливу дії цього методу здійснювалося засобами описової розповіді з образним відтворенням об’єкта, виділенням його естетичних якостей, деталей, підкреслення гармонійного поєднання цілого і частин, зв'язок сприймання краси пейзажу з емоційним особистісним відгуком та виникненням естетичних почуттів. Запорукою емоційності описової розповіді було використання поетичних рядків (див. додаток М) .

В результаті проведених спостережень діти старшого дошкільного віку  набували вміння виділяти естетичні ознаки об’єктів та явищ природи, інтерпретації набутого досвіду під час подальших спостережень. Основними методичними прийомами керування спостереженнями виступали запитання, що формулювалися з урахуванням попереднього досвіду дітей; пояснення, які спрямовувалися на глибше сприймання об’єктів та явищ природи; порівняння, що забезпечували формування у дітей точніших і повніших уявлень; ігрові прийоми, які підвищували інтерес та робили процес спостереження доступнішим і привабливішим.

Висновки до другого розділу

Щороку до дошкільних навчальних закладів приходять діти з різним потенціалом: кмітливі, повільні, контактні,замкнуті, проте спільним для них є те, що вони все менше захоплюються, дивуються, їхні інтереси одноманітні: лялька Барбі, моделі автомобілів, комп’ютери, ігрові приставки. Така тенденція до прагматизму іде врозріз з вимогами сучасного суспільства, яке потребує активних, творчих особистостей, які насамперед емоційно відгукуються на прояви прекрасного у довкіллі та серед людей.

З метою вивчення сучасного стану естетичного виховання дітей засобами природи нами проведено педагогічний експеримент з 12 дітьми старшого дошкільного віку ДНЗ №311 м. Києва. В результаті було з’ясовано, що у дітей ставлення до об’єктів та явищ природи має мінливий характер. Більшість дітей орієнтовані на усвідомлення, що естетично цінними, тобто красивими, об’єктами можуть бути ті, що знаходяться близько до них, буквально на відстані простягнутої руки. Також ми встановили закономірність: від кількості задіяних під час спостереження аналізаторів залежить якість обстеження естетичного об’єкта, а проявом у дитини зацікавленого емоційного сприймання є вербальне вираження естетичних почуттів.

Звідси випливає нагальність вирішення питання про виховання кращих якостей, кращих почуттів, кращих думок у підростаючого покоління. Відповідь на запитання «Як виконати це завдання?», на наш погляд, частково вирішена внаслідок дослідження: виховання за допомогою культури, краси, через розповсюдження педагогом почуттєвого сприймання краси та пропущення її через свою душу і серце у душу і серце дитини. Саме такий підхід є запорукою духовного і матеріального благополуччя суспільства, без нього жодні методики, технології та засоби культури не працюють. Проведення експерименту переконало, що художньо – педагогічне спілкування з природою і мистецтвом збагачує почуттєвий досвід, поповнює запас вражень дитини та підтверджує постулат стародавніх греків про те, що людина стає кращою від спілкування з прекрасним.

Як показала практика, для сприймання краси першочерговим завдання є розвиток у дітей уваги, спостережливості, адже саме увага, на нашу думку, є основою накопичення сприймання, першим кроком до витонченості та розвитку сприймання краси. На цьому етапі одним із важливих завдань педагога є спрямованість дитячої уваги на естетичний об’єкт або явище природи.

                                       

ВИСНОВКИ

В результаті проведеного теоретичного і практичного дослідження проблеми естетичного виховання дітей старшого дошкільного віку було з’ясовано:

  1.  Проблема естетичного виховання дітей досить широко розкрита в працях науковців Є.Фльоріна, С.Русова, Б.Ліхачев, М.Рукавіцин,  В.Сухомлинский, К.Ушинський, Є. Тихеєва, В.Шацька, Л. Виготський, Д.Кабалевский.  Найбільш вдало, з нашого погляду, відбив мету естетичного виховання М. Рукавіцин, який вважає кінцевою метою естетичного виховання гармонійну особистість, всебічно розвинену людину: освічену, прогресивну, високоморальну, у якої присутнє  умінням трудитися, бажання творити, розуміти красу життя та красу мистецтва". Ця мета також відбиває стан і особливість естетичного виховання, як частини всього педагогічного процесу. Крім формування естетичних почуттів дітей, естетичне виховання паралельно робить внесок й у забезпечення всебічного розвитку. Естетичне виховання сприяє формуванню моральності людини, розширює її знання про світ, світі людини у природі.
  2.  Природа – одне із важливих чинників естетичного розвитку особистості. Дослідженням естетичної цінності природи займається З.Плохій, яка наголошує, що в ієрархії цінностей одне з першорядних місць має посісти естетична цінність природи . Усе в світі – і велике, і мале, мертве, і живе, і зірки, і небо  — все захоплює дитя, тягне його до себе, все наповнює його радісним хвилюванням, усе подобається йому без будь-якої думки про можливе  його використання. Тому можна стверджувати, що ставлення дитини до світу має на перевазі естетичний характер. Пояснюється це тим, що дитинство, переважно заповнене іграми, тобто, діяльністю з усвідомленою метою. Психологія гри, можна сказати, ідентична психології естетичного життя. Естетичне  життя дитини чудове своїм універсалізмом — усе прекрасне, у якій не було формі, приваблює і захоплює дитину.
  3.  З метою вивчення сучасного стану естетичного виховання дітей засобами природи нами проведено педагогічний експеримент з 12 дітьми старшого дошкільного віку ДНЗ №311 м. Києва. Проведення експерименту переконало, що художньо – педагогічне спілкування з природою і мистецтвом збагачує почуттєвий досвід, поповнює запас вражень дитини та підтверджує кредо стародавніх греків про те, що людина стає кращою від спілкування з прекрасним. В результаті нами було встановлено, що у дітей ставлення до об’єктів та явищ природи має мінливий характер. Більшість дітей орієнтовані на усвідомлення, що естетично цінними, тобто красивими, об’єктами можуть бути ті, що знаходяться близько до них, буквально на відстані простягнутої руки. Також ми встановили закономірність: від кількості задіяних під час спостереження аналізаторів залежить якість обстеження естетичного об’єкта, а проявом у дитини зацікавленого емоційного сприймання є вербальне вираження естетичних почуттів.     Уміння бачити природу — перша умова виховання світовідчуття, єдності із нею. Воно досягається лише за постійного спілкування із самобутньою природою. Щоб відчувати себе частиною цілого, людина має не епізодично, а постійно бути  у відносинах з цим цілим. Саме тому гармонія педагогічних впливів вимагає постійного спілкування з природою.
  4.  Розробляючи систему роботи з формування у старших дошкільників естетичного ставлення до природи, ми керувалися даними, отриманими у результаті констатувального експерименту, а саме: врахували зроблений на їх основі висновок про залежність ефективності нашої системи роботи від залучення та співпраці педагогів і батьків. Тому запропонована у формувальному експерименті система роботи будувалася за напрямами констатувального експерименту. Тому створена  система роботи здійснювалась за напрямом сприймання – рефлексія – ставлення. Завдяки такому підходу ознайомлення дошкільників з творами живопису базувалося на основі розвитку у них відповідних умінь сприймання прекрасного, на формуванні особистої позиції при сприйманні творів мистецтва, а також на інтегруванні набутого досвіду у сприйманні реальних об’єктів та явищ природи.

   Естетичне ставлення має складну та багатоаспектну природу, що ілюструється характеристикою його складових елементів. Вивчення психологічних механізмів розвитку естетичного ставлення сприяло визначенню психологічних особливостей формування естетичного ставлення дитини до природи, що дало змогу тлумачити його як почуттєве, сутність якого полягає у тому, що це найвищий рівень ставлення людини до явищ життя, на якому загальна користь та істина трансформуються у глибоко особисту, вільну, безкорисну естетичну насолоду.

    Критеріями сформованості естетичного ставлення до природи є здатність встановлювати асоціації між об’єктами і явищами природи та поняттям «краса»; стійкість характеру та широта спектру асоціацій; вміння естетично оцінювати реальні об’єкти і явища природи; наявність естетичних емоцій; вміння передавати естетичне ставлення до природи у самостійній художньо – творчій діяльності.

    Педагогічно значущими шляхами формування естетичного ставлення є спрямованість на пробудження почуття краси, позитивних емоцій, педагогічно-компетентне забезпечення емоційної та естетичної насиченості пізнавальної діяльності дошкільників, організація з боку дорослого процесу безпосередньої взаємодії дитини з об’єктами і явищами природи та цілеспрямоване керування дитячою діяльністю для переходу зовнішніх відображених якостей у постійні внутрішні.

   Система роботи з формування естетичного ставлення до природи у старших дошкільників базувалася на єдності естетичного і наукового пізнання при зустрічі дитини з реальними явищами природи і її зображенням у творах мистецтва, ґрунтувалася на положенні про органічне поєднання пізнавальної та емоційної діяльності і теоретичних аспектах, що виявляються у зацікавленні тим, що відбувається у природі та виявленні співпереживання; у здатності сприймати естетичні якості природи та оцінювати їх, що відображається у мовленнєвій, зображувальній, ігровій, музичній діяльності; у вмінні виявляти самостійність в оперуванні емоційно – естетичним досвідом.


СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ :

1.  Базова програма розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі» / Наук. кер.      та заг. ред. О.Л.Кононко. 3-тє вид., випр. К.: Світич, 2009. – 430 с.

  1.  Вчимося бачити прекрасне: Метод. рекомендації по озн. діт. мол. шк. та ст. дошк. віку з творами образотворчого мистецтва / Київський міжрегіональний ін-т. удосконалення вчителів ім. Б.Грінченка. Укл. Е.В.Бєлкіна. – 2-ге вид., доп. – К.: Навч. посібники, 1996. – 74 с.: іл.
  2.  Грицан М., Курик М. Сучасна екологічна освіта: передумови, принципи, завдання  / М. Грицан, М. Курик // Дошкільне виховання. –  2001. –  №10. – С. 6 – 7.
  3.  Дитина: Програма виховання і навчання дітей від 3 до 7 років / Наукове керівництво: О.В.Проскура, Л.П.Кочина, В.У.Кузьменко. –  К.: «Богдана», 2003. – 328с.
  4.  Естетика: Навч. посібник / Л.Т. Левчук, Д.Ю. Кучерюк, В.І. Панченко, М.Ю. Русин. – К.: Вища шк., 1991. – 302 с.
  5.    Завдання естетичного виховання дітей дошкільного віку [Електронний ресурс]: Шлях доступу http://ualib.com.ua/br_1576.html
  6.  Курик М.В., Сокирко В.Т. Через екологiю дитини - шлях до виховання людини / Курик М.В., Сокирко В.Т.  // Трибуна. – 1997. –  N1/2. –  C.29 – 31.
  7.  Коментар до Базового компонента дошкільної освіти в Україні: Наук. – метод. посіб. / Наук. ред. О.Л. Кононко. – К.: Ред. журн. «Дошкільне виховання», –2003. – 243 с.
  8.  Краткий психологический словарь / [сост. Л.А. Карпенко. / Под ред. А.В. Петровского, М.Г. Ярошевского ]  – Ростов на   Дону : Феникс, 1998. –512 с.
  9.  Ліхачов Д.Б. Теорія естетичного виховання школярів / Д.Б.Ліхачов. –М.: Знання, 1987. – 231с
  10.  Лисенко Н.В. Дошкільник і екологія / Н.В. Лисенко.– К.: «РУМК», 1991. – 231с.
  11.  Маршицька В. Екологічне виховання: соціально-моральні задачі  / В. Маршицька //Дошкільне виховання. – 2003. – №11. – С.7 – 9.
  12.  Ніколенко Д. Ф. Формування естетичних почуттів у дітей дошкільного віку / Д.Ф. Ніколенко. – К.: Рад. шк., 1967. – 95 с.
  13.  Плохій З.П., Дьоміна І.С. Методичні рекомендації для працівників навчально-виховного закладу «школа  –  дитячий садок». / Плохій З.П., Дьоміна І.С. – К.: «Вища школа», 1988. – С.48 – 53
  14.  Плохій З.П. Формування екологічної мотиваційної діяльності дошкільнят / Н.Н. Плохій // Дошкільне виховання. –  2005. –  №7. –  С. 19 – 21.
  15.  Поніманська Т.І. Дошкільна педагогіка: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / Т.І. Поніманська.   К.:  "Академвидав", 2004.   456 с.
  16.  Поніманська Т.І., Дичківська І.М. Дошкільна педагогіка. Практикум: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів, спеціальність "Дошкільне виховання" / Поніманська Т.І., Дичківська І.М.   К.: Видавничий Дім "Слово", 2004. - 352 с.
  17.  Психологія: Підручник для пед.вузів / За ред. Г.С. Костюка. – К.: Рад. школа, 1968. – 572 с.
  18.  Сухомлинський В. О. Серце віддаю дітям / В.О. Сухомлиснький. - К., 1986. 139 с.
  19.  Флёрина Е. А. Эстетическое воспитание дошкольника / Е.А. Флерина. – М.: Просвещение, 1961. – 333 с.
  20.  Философский энциклопедический словарь / [ гл.редакция : Л.Ф. Ильичев, П.Н. Федосеев, С.М. Ковальов, В.Г. Панов]. – М.: Сов.энцикл., 1983. – 840 с., 482
  21.  Україна. Закон Про дошкільну освіту: Закон від 11 липня 2001 р. №2628-III // Наша школа. – 2001. – №5. –  с.75 – 87.
  22.  Хрестоматія з історії дошкільної педагогіки: Навчальний посібник / За загальною редакцією З.Н.Борисової. К.: Вища школа, 2004. 511 с.
  23.  Шацька В.Н. Естетичне виховання / В.Н. Шацька. – М.:Знання,1987. –  564с.
  24.  Яришева Н.Ф. Методика ознайомлення дітей з природою: Навч. посібник / Н.Ф. Яришева. –  К.: «Вища школа», 1993.
  25.  Яришева Н. Ф. Основи природознавства: Природа України: Навч. Посібник / Н.Ф. Яришева. – К.: Вища шк., 1995. – 335 с.: іл.
  26.  Ястребова Н. А. Формирование эстетического идеала и искусство / Н.А. Ястребова. – М.: Наука, 1976. – 296 с.

  Додатки

ДОДАТОК А

Таблиця 1.5.

Завдання і  зміст художньо-естетичного розвитку дітей

за програмою «Я у Світі»

Вікові можливості

Завдання розвитку

Організація    життєдіяльності

Вік

немовляти

На першому році дитина ще не використовує за призначенням олівець, пензлик, кольорову крейду, однак вона сприйнятлива до яскравих кольорів, іграшок,  форм, фактури й текстури,  предметів, матеріалів,рукою тягнеться до них, хапає, маніпулює, охоче розглядає ілюстрації в книжках, радіє, побачивши знайомі зображення Все це закладає підґрунтя майбутньої здатності свої передавати життєві враження лінією, формою, композицією величиною, кольором .

Привертати увагу дитини до предметів яскравих кольорів (червоного, синього, жовтого, зеленого), до образотворчих матеріалів та інструментів; розвивати емоційну чутливість до кольору, кольорової плями, бажання розглядати картинки, ілюстрації, активно реагувати на їхній зміст; створювати сприятливі умови для обстеження та сприйняття доступних предметів і речей за їхньою величиною, формою, фактурою; враховувати фізичний та психологічний стан  малюка; створювати під час виконання вправ образотворчого циклу радісну, піднесену атмосферу; надавати дитині свободу вибору, можливість жити природним життям, підвищувати стійкість її зорової уваги; вправляти в умінні відчувати, сприймати різноманітні ознаки довкілля; спонукати до самостійного зосередження. Враховувати здатність прислухатися, вдивлятися, радіти здобутим враженням.

Емоційно насичене середовище -  важлива передумова закладання основ художньо-естетичного розвитку на першому році життя дитини. Оскільки в першому півріччі зір немовляти є одним із провідних органів чуттів, а у другому – органом самостійної цілеспрямованої дії стає його рука, батьки і педагоги  мають організувати буття дитини з урахуванням цих особливостей. У спілкуванні з дитиною дорослий може використати ігрові вправи : «Знайди колір», «Розклади лісові ягідки за кольором кошиків». Основними інструментами та матеріалами, які доцільно пропонувати малюкам 1го року життя, є гуашеві фарби, кольорові олівці, крейдочки, тонований та білий папір формату А4, пензлі великих номерів, картинки, ілюстрації.

Ранній

вік

До кінця 3го року життя формуються передумови естетичного ставлення до навколишнього, розвиваються, елементарні види художньої діяльності – образотворчої, музичної, художньо-мовленнєвої. Прислухаючись, вдивляючись у красу природи, торкаючись руками предметів найближчого оточення, людей, дитина раннього віку з допомогою дорослого відкриває різноманітність краси, виявляє сприйнятливість до неї, здатність позитивно й конструктивно на неї відгукуватися. Специфіка естетичного розвитку в ранньому дитинстві – висока емоційна чутливість до музики, художнього слова, яскравих творів, образотворчого і театрального мистецтва.

Навчати впізнавати в зображеннях, штрихах, лініях знайомі предмети, казкових персонажів. Формувати естетичне ставлення до навколишнього світу через емоційний відгук на яскраві та приємні на дотик предмети та іграшки; викликати радість, задоволення від розглядання та «обстеження» на дотик народних розмальованих іграшок, їхніх зображень на картинках, ілюстраціях у дитячих книжках тощо. Викликати інтерес до різноманітних видів образотворчої діяльності. Спонукати дитину до створення асоціативних образів у техніках малювання, ліплення, аплікації. Учити реалізовувати в образотворчій діяльності сюжетно-ігровий задум. Підтримувати бажання малювати, ліпити з глини чи пластиліну, виконувати найпростіші аплікації з готових форм, емоційно відгукуватися на результат власної творчості та навчати відтворювати навколишні предмети, явища дійсності за допомогою ритмічних мазків, штрихів, ліній. Формувати елементарні технічні навички роботи з різними художніми матеріалами, вміння самостійно ж добирати папір та кольори фарб.

Це сприятливий період для первинного введення малюка у світ прекрасного через емоційне сприйняття народної іграшки, спів народних пісень-забавлянок. Дорослий ознайомлює дитину з предметами українського декоративно-вжиткового мистецтва з різних матеріалів, звертаючи увагу на красу колірної гами, підсилює емоційне сприймання дитиною співом народних пісень. Дорослий створює умови для формування художнього смаку дитини, розвитку предметно-пластичного аспекту її сенсомоторної та художньої діяльності: пропонує самостійно дібрати кольори, сприяє творчим проявам в образотворчій діяльності, ознайомлює дитину з різноманітними властивостями будівельних конструкторів, навчає зводити найпростіші споруди. Найбільший ефект інтеграція видів образотворчої діяльності дає при створенні конкретного образу: малюнок доповнюється мазками – прикрашаються силуети ялинок, казкові хатинки, посуд, глиняна лялька доповнюється кольоровою хустинкою. Інтеграція різних видів образотворчої діяльності доречна після проведення окремих занять з малювання, ліплення, конструювання, аплікації. Організовуючи образотворчу діяльність дитини, дорослий застосовує різні прийоми роботи: розглядання картинок, ілюстрацій казкового жанру; народних іграшок; ігрові вправи(«Вдягни маску радості», «Вдягни злу маску», «Відгадай колір»); демонструє інструменти та матеріали: гуашеві фарби, різноколірні олівці, фломастери, крейди, тонований та білий папір А4, пензлі різних номерів, картинки, намальовані та вирізані форми.

Млодоший

дошкільний вік

У молодшому дошкільному віці формується естетичне ставлення дитини до світу природи, культурних надбань людства, дорослих та однолітків, самої себе. Дитина стає прискіпливішою, до власної зовнішності – одягу, зачіски, різних атрибутів та прикрас, охайності та чистоти власного тіла, вигляду та продуктів праці, культури споживання їжі тощо. Дошкільник тонше диференціює гарне і негарне, розуміється на тому, що відносять до категорії некрасивого, потворного у взаєминах людей, поєднує поняття «естетичне» та «моральне». Дедалі частіше не лише з подання дорослого, а малюк самостійно знаходить у довкіллі яскраве, красиве, , виразне, концентрує увагу на ньому. Удосконалюється його здатність до художньої діяльності – малювання фігур нескладних предметів та, конструювання з паперу та матеріалу будівельного, гра на дитячих інструмента. Можливості у цьому віці  розширюються залучення до мистецтва Формується й художнє мислення, дитина робить перші узагальнення.

Заохочування до експериментування та створення простих образів фарбами, олівцями, фломастерами, матеріалами, що використовуються у нетрадиційних техніках, а також за допомогою глини, пластиліну, паперу, природних матеріалів. Вчити вдивлятися в лінії, мазки, форми, радіти результатам  власної роботи та емоційно відгукуватися на твори образотворчого мистецтва. Розвивати емоційну чутливість; долучати до споглядання краси природи, різноманітних форм і кольорів предметного та соціального довкілля; виховувати здатність дивуватися, захоплюватися, радіти, розглядаючи твори декоративно-вжиткового мистецтва, народні іграшки, предмети побуту, картини, ілюстрації. Вчити розрізняти жанри живопису; самостійно передавати один і той самий образ, використовуючи доступні образотворчі засоби та різні матеріали у різних видах художньої діяльності. Розвивати практичну вмілість, вправність. Виховувати любов до своєї землі; підтримувати й стимулювати бажання працювати самостійно та колективно.

Дорослий вводить дитину в емоційно насичене, естетично приємне середовище; організовує спостереження за довкіллям – природою, предметами, людьми, самою собою; звертає увагу на їхні особливості, характерні риси, красу, спонукає до емоційного сприйняття та відгуку,бажання передати побачене доступними образотворчими засобами. Навчають утворювати нові кольори змішуванням фарб, пояснюють їх розподіл на «теплі» та «холодні».Ознайомлюючи дитину з творами образотворчого мистецтва, важливо вчити її емоційно сприймати ілюстрації, репродукції картин, твори українського декоративно-вжиткового мистецтва, скульптурні композиції, виховувати інтерес до творів образотворчого мистецтва, вчити розглядати репродукції картин, помічати виразні засоби образу в картині, скульптурі, підкреслювати емоційні враження відповідною музикою. Важливо, щоб дитина могла чергувати різні види образотворчої діяльності; вдосконалювати відповідні навички не лише на організованих дорослим і регламентованих тематикою й часом заняттях, а й у самостійній діяльності, вправляючись у реалізації свого задуму, використовувати свій життєвий досвід та попередньо здобуту інформацію.

Старший дошкільний

вік

Упродовж означеного віку естетичне ставлення до навколишнього світу та самого себе стає свідомішим і активнішим. Дитина не лише сприймає красу, відгукується на неї, а й намагається певною мірою сама її створювати – конструює з кольорових клаптиків одяг ляльці, доглядає за рослиною, прикрашає приміщення власноручним виробом. У дитини формується здатність сприймати і відтворювати ритм малюнка та музичного твору; виникає інтонаційно-мелодійна орієнтація, розвивається схильність до імпровізації; вдосконалюється просторова уява, закладаються передумови проектно-художнього мислення, розвивається почуття матеріалу. Зростає самостійність, здатність самоконтролю та саморегуляції. Дошкільник помічає красу природи, оточення, вміло використовує художні твори, щоб передати естетичне задоволення від побаченого.

Розвивати спостережливість, уміння бачити характерні естетичні ознаки навколишніх об’єктів, порівнювати їх. Ознайомлювати з творами образотворчого мистецтва, розвивати здібності до образотворчої діяльності, уяву та творчість. Вчити дитину створювати багатофігурні сюжетні композиції, розміщуючи предмети ближче та далі,самостійно знаходити прийоми зображення при інтеграції видів образотворчої діяльності. Залучати до основ рукоділля. Вчити створювати оригінальні аранжування з природних та штучних матеріалів, опановувати ази вишивання. Заохочувати до дизайнерської діяльності з упорядкування та декоративного оформленню інтер’єру (лялькового, дитячого, дорослого), ігрового куточка кімнати.

Дорослий створює сприятливі умови для розвитку основ художнього смаку старшого дошкільника, його чутливості до  краси природи, предметного та соціального довкілля, внутрішнього світу дитини. Оскільки естетичне ставлення дитини стає більш осмисленим та активнішим, вона здатна не лише сприймати красу навколишнього світу, а й певною мірою відтворювати її, доцільно розширювати простір своєї образотворчої діяльності. Надання можливості експериментувати з фарбами, різними художніми матеріалами, комбінувати різні види образотворчого мистецтва в одному творі, передавати настрій, емоції, рухи, створювати складні художні образи сприяє інтенсивному розвитку художніх здібностей, емоційній сприйнятливості як важливої особистісної якості. Прилучати дитину до національної та світової культур. Вводячи дитину в особливу атмосферу музею, дорослий відкриває перед ним експонати унікальної художньої цінності, разом з ним милується красою образів живопису, графіки, скульптури, викликає та підтримує почуття радості, насолоди з приводу причетності, споглядання, наближення до творів.


Данной работой Вы можете всегда поделиться с другими людьми, они вам буду только благодарны!!!
Кнопки "поделиться работой":

 

Подобные работы

14. Философия познания как процесс приобретения, осмысления и усвоения знания 21.42 KB
  Важным понятием гносеологии выступает понятие познание. Под познанием принято понимать процесс приобретения, осмысления и усвоения знания об окружающем мире. Процесс познания – сложный процесс , имеющий свою внутреннюю структуру
20. Административный процесс и административно-процессуальное право 44.05 KB
  Предмет, методы, источники и система административно-процессуального права. Дисциплинарное производство, производство по реализации материальной ответственности и контрольно-надзорное производство.
36. Технологический процесс капитального ремонта пути с укладкой бесстыковых плетей 1.28 MB
  Технологический процесс замены старогодних рельсовых плетей инвентарными рельсами, технология укладки стыков АПАТЭК с применением машины. Продолжительность окон, состав и объём основных работ, методы снижения воздействия вибрации на операторов путевых машин.
65. Особенности использования финансового анализа в процессе деятельности предприятия 34.37 KB
  Основные принципы и последовательность анализа финансового состояния предприятия. Роль финансового анализа в процессе принятия управленческих решений. Расчет основных показателей финансовой устойчивости.
97. Исследование электрических цепей при переходных процессах первого и второго родов 699.5 KB
  Составляем схему свободной составляющей и определяем корень характеристического уравнения. Составляем выражение для входного сопротивления и график на основе математических расчётов.
118. Визначення найменування і тактової частоти процесора 632 KB
  Дана лабораторна робота написана на мові Delphi 7 на тему Визначення найменування і тактової частоти процесора. Зміст роботи: Постановка задачі. Теоретичні відомості. Опис алгоритму. Керівництво програмісту. Керівництво користувачеві. Приклад роботи програми. Програмний код програми. Висновок про виконану роботу. Використана література, або інші джерела.
122. Завдання для контрольної роботи по курсу Основи системного аналізу об’єктів та процесів комп’ютеризації 235.5 KB
  Контрольна робота складається з двох частин: теоретичної та практичної. I. В теоретичній частині потрібно дати розгорнуту відповідь на одне з наступних питань відповідно варіанту. II. В практичній частині необхідно розв’язати наступні задачі.
148. Аналіз процесу управління маркетингом на підприємстві СТОВ НВФ Насіння-сервіс 94.2 KB
  Організаційно-економічна характеристика СТОВ НВФ Насіння-сервіс. Характеристика процесу управління маркетингом на СТОВ НВФ Насіння-сервіс. Економічна ефективність маркетингової діяльності на підприємстві.
194. Автоматизированные системы управления технологическими процессами 257.5 KB
  Изучение функционирования программы Electronics Workbench для приобретения навыков по исследованию электрических схем с помощью виртуальных электроизмерительных приборов. Снятие нагрузочных характеристик с помощью амперметра и вольтметра.
218. Образовательный процесс на примере темы искусство Древней Месопотамии 607 KB
  Структурно-методический анализ учебного материала. Анализ учебно-программной документации. Определение обучающих, воспитывающих, развивающих и когнитивных целей. Методы конструирования на основе методического анализа учебного материала.