1384

Лексико-семантичні одиниці на позначення ставлення людини до праці

Курсовая

Иностранные языки, филология и лингвистика

Особливості лексико-семантичних одиниць на позначення якостей людини (ставлення до праці) (на матеріалі художньої літератури). Висвітлити теоретичні передумови та методологічні основи особливостей лексико-семантичних одиниць.

Украинкский

2013-01-06

175 KB

40 чел.

Вступ

Мовна особистість як предмет лінгвістичного вивчення являє собою узагальнений образ носія культурно-мовних і комунікативно-діяльних  цінностей, знань, установок і поведінкових реакцій. У структурі мовної особистості виділяються, як пише Ю.Н. Караулов, три рівні: вербально-семантичний, що припускає для носія нормальне володіння природною мовою, когнітивний, одиницями якого є поняття, ідеї, концепти, що складаються в кожної мовної індивідуальності в більш-менш упорядковану картину світу, що відображає ієрархію цінностей, і прагматичний, що відображає мету, мотиви, інтереси і інтенціональності . У цій структурі особливе місце належить цінностям - найбільш фундаментальним характеристикам культури, вищим орієнтирам поведінки. Ці орієнтири виникають, на думку П.С.Гуревича, не тільки на основі знання й інформації, але і власного життєвого досвіду людини, вони являють собою особисто забарвлене ставлення до світу . Цінності лежать в основі оцінки, тих переваг, що людина робить, характеризуючи предмети, якості, події. З лінгвістичної точки зору найбільший інтерес представляють ті явища, що зафіксовані в мові - насамперед у його лексиці .

Лінгвістична класифікація цінностей може бути побудована на різних підставах. Цінним для людини є те, що відіграє істотну роль у її житті і тому одержує багатобічне позначення в мові.

Реконструкція ціннісних понять духовної культури через призму мовних даних у сучасній мові здійснюється активно і різноманітно (дослідження  А. Вежбицької, И.М. Кобозевої, М.Л. Ковшової, В.В. Колесова, Н.А. Купиної, И.Б. Левонтиної, О.А. Михайлової, В.А. Плунгяна, В.Н. Телія, А.Д. Шмельова). У базовий людський “пакет цінностей”, поряд із ставленням  до оточуючих людей, до істини, до власності й ін., безсумнівно, входить і ставлення  до праці, що є психологічною складовою уявлень про працю. Ця обставина обумовила регулярно поновлюваний і невичерпний інтерес дослідників-лінгвістів до поняття і слова праця.

Дана робота, що продовжує і розвиває традиції лінгвістичного вивчення аксіологічних понять, звертається до лексико-семантичних одиниць, що відображають ставлення людини до праці в художній літературі. Ставлення носія мови до праці проектується на семантику мовних одиниць і виділяється як об'єкт мовної концептуалізації. Остання розуміється як процес інтерпретації, узагальнення і закріплення в мовних одиницях властивостей об'єкта і відносин до нього суб'єкта.

У вивченні теми людини і праці лінгвістикою вже освоєні різні підходи: структурно-семантичний, етимологічний, порівняльний, концептуальний ( роботи Г.Н. Анферової, Е.И. Бурового, Ж.Ж. Варбота, Л.Е. Кругликової, Т.В. Матвєєвої, Е.В. Петрухиної, Г.В. Токарєва й ін.). У той же час значний по обсязі шар лексико-семантичних одиниць, що характеризують уявлення людини про працю й особливість традиційного світогляду, що зберігається у художній літературі, ще не одержав системного розгляду.

Актуальність дослідження обумовлена значимістю реконструкції традиційних уявлень про світ за даними системи мови, а також відсутністю в сучасній мові досліджень, у яких простежується комплексний аналіз перекладу одного з найважливіших для народної аксіології концептів - концепту праці. Актуальність даної роботи обумовлена також тим, що по сукупності концептів, представлених у художній літературі, можна судити про картину світу, відображеної в мові й у свідомості носіїв мови.

Об'єктом нашого дослідження є лексико-семантичні одиниці на позначення ставлення людини до праці.

Предмет дослідження - особливості лексико-семантичних одиниць на позначення якостей людини (ставлення до праці) (на матеріалі художньої літератури).

Ціль роботи – дослідити особливості лексико-семантичних одиниць, що позначають ставлення людини до праці (на матеріалі англійських художніх текстів).

Ціль дослідження визначає постановку наступних задач:

  1.  Висвітлити теоретичні передумови та методологічні основи особливостей лексико-семантичних одиниць.
  2.  Охарактеризувати лексичне значення слова .
  3.  Визначити семантичні та структурні особливості одиниць на позначення якостей людини (ставлення до праці) у художньому тексті в аспекті англо-українського перекладу.
  4.  Проаналізувати лексичні засоби опису людини через її ставлення до праці з орієнтацією на переклад.
  5.  Виявити особливості англо-українського перекладу одиниць на позначення якостей людини (ставлення до праці) у художньому тексті.

Для рішення поставлених задач використовувалися наступні методи і прийоми дослідження:

I.                              У роботі застосовувався один із прийомів описового
методу -  прийом  лінгвістичного  спостереження.   За  допомогою  цього прийому   з   текстів   виділялися   мовні   одиниці, що позначають ставлення людини до праці

II.                         Методом  компонентного   аналізу  виявлялися  лексичні  засоби репрезентації ставлення людини до праці. 

Джерелом дослідження є романи Дж.Ґолсуорсі «Сага про Форсайтів» і Дж.Лондона «Мартін Іден».


1. Лексичне значення слова й дійсність

“Під лексичним значенням слова звичайно розуміють його предметно-речовинний зміст , оформлений за законами граматики даної мови і який являється елементом загальної семантичної системи словника цієї мови” [18].

У слові фіксуються не тільки найбільш важливі для людини явища дійсності, але також і різні їхні властивості й відношення. Відображує все це слово не безпосередньо, а через узагальнені імена предметів, властивостей, процесів, відношень і т.п.

Значення слова не може бути за змістом тотожним позначуваному явищу.

Те, що узагальнюється словом на підставі сприйняття людиною дійсності - конкретних предметів, їхніх якостей, процесів і т.д. - становить головний елемент значення, його основу, ядро й називається лексичним поняттям, концептом; концептуальним значенням, сигніфікативним значенням.

Слово узагальнює, тому, що кожному мовцеві надане право бачити й розуміти по-своєму явище, предмет, якість, процес.

Важливість сигніфікативного, логіко-предметного значення слова в тому, що в словникових визначеннях розкривається саме ця частина змістовної сторони слова, розкривається лексичне поняття, що виражається словом. При перекладі з однієї мови на іншу, при вивченні чужої, не рідної мови, людина насамперед пізнає, перекладає, що значить це слово. Яка оцінка дається словом, яка сфера його вживання, які почуття виражає людина - всі ці важливі для значення слова питання залежать від головного - що значить слово.

Лексичне поняття (концепт, сигніфікативне значення) убирає в себе не всі ознаки зображуваного явища.

Так, у лексичному понятті “window” не відображеною залишається форма цього предмета, кольори скла, якість рами й т.д. Головне, чим характеризується лексичне поняття, - це диференційні, тобто розрізнювальні властивості узагальнених ознак.

Через різні умови дійсності й різниці в системах мов не може бути ні однакового змісту, ні організації цього змісту, тобто його структури слів, що відносяться до того самого явища дійсності.

Oскільки слово не тільки щось означає, але й позначає, тобто співвідноситься зі світом дійсності у вигляді предметів, їхніх властивостей, процесів і т.д., то варто звернутися до того, що собою представляють всі ці явища дійсності, або, як їх називають, денотати, з погляду їхніх відношень до значення слова.

У відповідності до словникового визначення денотат - це “предмет або явище навколишньої дійсності, з яким співвідноситься дана мовна одиниця” [59].

Однак варто пам'ятати, що слово як одиниця свідомості безпосередньо співвідноситься не із предметами дійсності, а з уявленнями про предмети дійсності. І тому ті предмети, які називаються, - це не дані конкретні предмети матеріальної дійсності, а “вже чуттєво розчленовані, повторювані й легко відтворені уявлення про предмет як елемент досвіду”[73].

Чи є уявлення елементом значення? Здається, що уявлення може існувати й без словесної форми, але якщо є вже слово, то й уявлення зв'язується з ним. А якщо слова для даного явища немає, уявлення відноситься до родової назви. Наприклад, для якого-небудь кольору є уявлення, але немає назви, але ми знаємо, що це колір, і поміщаємо його поруч із найбільш близьким йому по відтінках: colour of sea  – blue, green, clear разом узяті.

“ Можна думати, що “ прорив ” слів до реальної дійсності й “віддалення” від неї відбувається через наші уявлення про дійсність, які конкретніше, реальніше, ближче до неї ” [73].

Однак цю близькість не можна розуміти прямолінійно, тому що й уявлення не цілком адекватні предмету, але можуть бути в більшому або меншому ступені приблизні, невірні, навіть фантастичні..

Все вищесказане про сигніфікативне значення, денотат і уявлення дозволяє побачити в денотаті своєрідний сплав предметно-логічного значення й уявлення. Це з'єднання може відбуватись при змінній питомій вазі то одного компонента, то іншого, але у всіх випадках буде відбуватися відволікання ознак від предмета, тобто позначатися буде не предмет, а його відбиття у свідомості.

Оскільки дійсність різноманітна, то виділяються різні види денотатів:

а) конкретні предмети (pencil, bear, mountain);

б) абстрактні поняття (якості, процеси, відношення, які властиві предметам): quick, to fly, above і т.п.;

в) мовні категорії (word, preposition, verb, prefix);

г) фантастичні конструкти – міфологічні, казкові істоти (water-nymph, wood-goblin, devil, house-spirit) [38].

Із усього вищевикладеного про денотат можна зробити наступні висновки:

1. Варто розрізняти “денотат” у мові - узагальнене уявлення про називаний предмет, що входить у значення слова як компонент його структури, і “денотат” як об'єкт найменування в процесі мовлення, для якого, щоб уникнути плутанини, краще вживати термін “референт”. Термін “денотативне” значення відноситься тільки до “денотата” у мові. При позначенні, найменуванні предмета значення слова не стає іншим, тобто денотативним, воно здобуває тільки денотативну, тобто референтну віднесеність.

2. Значення слова охоплює тільки частину змісту денотата й може мати в той же час ознаки, взагалі не властиві денотату (дурість дуба, ніжність берези й т.п.).

3. В акті найменування відбувається повернення свідомості до конкретної дійсності, “звільнившись” від якої в узагальненні й може існувати слово. Але, не повертаючись до неї, слово теж не може бути живим словом.

Нерівнозначність змісту слова й змісту референта створюють ту семантичну напруженість, протиріччя, які є однією з основних причин розвитку значення слова.


2. Дериваційні, синтагматичні та парадигматичні відношення і значення слова як складові лексико-семантичної системи

I.2.1. Лексико-семантична система

Значення як елемент “плану змісту” слова існують не ізольовано, вони перебувають у різноманітних й направлених по-різному зв'язках і відношеннях з іншими значеннями як того ж слова - якщо воно багатозначне, - так і зі значеннями інших слів.

І в цілому семантичний ярус (рівень) мови являє собою не безладна безліч значень, а їхня впорядкована система, елементи якої перебувають у відношеннях взаємозв'язку й взаємозумовленості. Маючи на увазі зв'язки між значеннями слів, говорять про лексико-семантичну систему мови.

Слово як одиниця лексико-семантичної системи відображає дійсність, і з цього погляду системність слів є відображенням системності світу. Ця системність у слові видима, сприймана, вона, так сказати, лежить на поверхні. Тому деякі вчені заперечують проти ідеї системної організації лексики на тій підставі, що її системність обумовлена відношеннями між явищами самої дійсності, тобто вона нібито не має відношень до мови.

Однак при цьому забувають, що сама лексика утворює систему форм, одиниць, що організується для передачі системи явищ дійсності. Таким чином, лексико-семантичний рівень мови являє собою подвійну систему, сторони якої взаємодіють, взаємозалежні, вони не можуть бути розділені на систему саме змісту й систему організації цього змісту.

Основна причина складності цієї системи - у поєднанні саме лінгвістичних і нелінгвістичних елементів. Будь-яке відображене явище представлене у формі даної мови. Це той випадок, коли неможливо зміст (що відображає дійсність) і форму (значення слова) відокремити один від одного.

Із цією особливістю лексико-семантичної системи пов'язаний такий важливий аспект мови, як номінація (найменування). Існуючі слова належать до різних частин мови, і кожна частина мови представлена деяким набором значень, “які регулярно передаються й можуть бути передані та новими назвами за допомогою особливих матеріальних засобів” [41].

Отже, семантика кожної частини мови, являючи собою набір таких загальних значень, визначає можливу класифікацію слів на цій підставі.

Культурно-соціальні умови визначають формування значень, які утворять семантичну основу образної системи національної поезії й фразеології.

Основним для лексичної системи типом класів слів є семантичне поле (СП). СП - це лексична категорія вищого порядку, що поєднує кілька лексико-семантичних груп (ЛСГ), у які входять слова й лексико-семантичні варіанти (ЛСВ) слів різних частин мови.

Лексико-семантичне поле має ядро, у якому знаходиться ім'я поля, тісно пов'язане з ним видове ім'я, синоніми й родове ім'я, а також антоніми. На периферії поля перебувають слова, семеми яких перетинаються з ядерними словами по окремих семах.

Лексико-семантичною групою (ЛСГ) іменується сама велика за обсягом своїх членів організації слів група, що об'єднана базовим семантичним компонентом. Семантичний компонент узагальнює кілька різних родових сем (гіперсем), позначаючи клас предметів, ознак, процесів, відношень.

ЛСГ характеризується наступними властивостями: системним характером зв'язків слів або їх окремих значень, взаємозалежністю й взаємовизначеністю лексичних одиниць, відносною автономністю групи, взаємозв'язком семантичних груп у межах усього словника.

ЛСГ можна виділити на декількох підставах:

  1.  на основі деякого вихідного слова (ідея, краса, звук) по спільності деяких сем в інших словах із цим словом;
    1.  на основі загального вираженого всіма словами ЛСГ поняття, тобто за загальною, хоча й досить абстрактною схемою;
      1.  на основі ознаки, покладеної в основу найменування, тобто за загальною семою.

Об'єднання одиниць у СП відбувається на підставі того, що в їхніх значеннях є загальна категоріально-лексична сема (КЛ), що складає основу поля.

Системні відношення між лексико-семантичними одиницями, такими, як однозначне слово або ЛСВ слова, визначаються різними факторами й проявляються на різних рівнях. Угруповання слів можуть ґрунтуватися на спільності явищ позамовної дійсності; одержувані об'єднання звуться тематичними групами. Слова можуть поєднуватися в групи на семантичній основі, на основі близькості значень, створюючи лексико-семантичні групи різної будови.

Семантичним об'єднанням ЛСВ є також багатозначне слово. Крім того, виникають системи емоційно-оцінних категорій, образні системи поетичних засобів і т.д. І саме слово (або ЛСВ слова) являється елементом різних семантичних систем і підсистем мови.

У силу всіх цих численних і різноманітних відношень слово (ЛСВ слова) здобуває ту необхідну йому семантичну глибину, ту змістовну об'ємність, без яких воно не могло б існувати як одиниця складнішої системи мови.

I.2.2. Значення як елемент системи. Компонентний склад значення.

Розуміння мови як системно-структурного утворення привело семасіологів до думки про компонентну структуру лексичного значення слова. Досягненням сучасної семасіології є розуміння значення як складного утворення, що складається з ієрархічно організованих “атомів” змісту. “Атоми” змісту називають по-різному: диференціальними семантичними множниками, семантичними компонентами, семами й т.д.

Думка про компонентну структуру значення, про аналіз цієї структури (компонентний аналіз) є винятково плодовитою і перспективною й залучає багатьох лінгвістів [2].

Семантичними компонентами (семами й т.д.) називаються елементарні одиниці змісту, на які може бути розчленоване значення слова. Наприклад, значення слова to know включає семи “to have” й “information”; значення слова a house складається із сем “building”, “for living”; у значенні слова light знаходяться семи “something, that have”, “weight”, “small”.

Сема є одиницею змісту, і співвідноситься зі значенням. Одним з істотних ознак семантичного компонента є його більш висока абстрактність у порівнянні з лексичним значенням у цілому.

Саме від цієї якості компонентів залежить властива їм гнучкість, рухливість і при цьому певна стійкість. Один і той  самий компонент входить у значення різних слів, отже, він не може бути індивідуальним. Семантичний компонент повинен бути досить “гладким”, “безликим”, щоб рівною мірою входити як складовий елемент у значення різних слів.

Компоненти, на які може бути розкладене значення слова, характеризуються насамперед тим, які аспекти значення вони представляють: предметно-логічний (аспект відображення дійсності) або конотативний (аспект відношень мовця до предмета). Семи предметно-логічного плану ієрархічно організовані, тобто між ними спостерігаються родо-видові відношення. Так, по-перше, виділяються архисеми, тобто семи, які властиві цілим групам слів. На основі архисем відбувається об'єднання слів у різного виду лексико-семантичні групи.

По-друге, у значеннях слів виявляються диференційні семи, тобто такі семи, які відрізняють (диференціюють) значення даного слова від семантично близького до нього слова. Наприклад, значення дієслова whisper включає семи “to speak”, “quietly”, а дієслова to cryto speak”, “loudly”. Порівняння цих значень приводить до виділення сем, що диференціюють, “quietly” й “loudly” й архисеми “to speak”.

Диференційні семи, відображаючи різні ознаки явища дійсності, можуть бути описовими, які зображують зовнішні особливості об'єкта (розміри, зовнішній вигляд, пристрій і т.п.) і відносними, що відображають відношення даного предмета до іншого (призначення, функція, місце розташування й ін.)” [21].

Таким чином, у значенні слова a bank описовою буде сема “an edge of land at water surface”, а відносною функціональна сема “something, that holds, limits the water”, звідки з'являється сема “something that limits something”, реалізована в сполученнях bank of life, bank of happiness й т.п.

Потенційні семи виникають на основі асоціацій, вони відображають не основні ознаки явища, а все те, що може характеризувати предмет с більшою повнотою, ніж тільки диференційні семи. Потенційні семи можуть бути реалізовані в переносних значеннях або залишатися як змістовна можливість, створюючи змістовну глибину й змістову перспективу слова. Так, для значення слова the sky visible space in the form of dome above the earth” потенційною є сема “height”, реалізована в прикладі to grow to the sky.

Таким чином, компонентний склад тієї частини значення слова, у якій відображаються явища дійсності, включає архисему, диференційні семи, що розкривають її зміст, а також потенційні семи.

Семи, що несуть емоційно-оцінну інформацію, конотативні елементи значення відображають особливості уявлення про називаний предмет, різні асоціації, культурні традиції носіїв мови. Такі, наприклад, сема “mad” у значенні слова hare, сема “tenderness” у значенні слова birch, пов'язані з культурою різних народів.

Прийом виділення семантичних компонентів – на основі звернення до предметів, явищ позамовної дійсності – дає гарні результати, якщо мова йде про спостережувані безпосередньо “ напрями ” предметів, явища. Таким чином, явище, позначене словом to burn, може бути охарактеризоване такими ознаками: light, heat, destruction; phenomenon, позначене словом to speak, включає ознаки sound, information, communication й т.д.

Якщо ж предмет, явище й т.п. не спостерігається безпосередньо, цей прийом не може дати належних результатів.

Другий прийом - зіставлення вихідного, номінативного значення багатозначного слова з його переносними значеннями. оскільки поява похідних значень відбувається нерідко як перенесення назви на підставі   загальних   ознак, у   переносному   значенні  може  виявитися який-небудь компонент прямого значення.

Досить ефективним прийомом виділення семантичних компонентів є зіставлення аналізованого значення слова зі значеннями слів, що утворюють із аналізованим лексико-семантичну парадигму. Як зауважує Д. Н. Шмельов, “слово може розглядатися як член певної лексико-семантичної парадигми, точніше – ряду парадигм, що поєднують слова на основі тієї або іншої семантичної ознаки ” [72].

Аналіз всіх парадигм, у які входить дане слово, з метою виявлення того, чим відрізняється значення даного слова від значень інших членів парадигми, в ідеалі повинен привести до виділення всіх сем, що утворять дане значення.

Розглянемо для прикладу компонентний склад значення прикметника bald. У парадигмі baldhairy, крім інших відмінностей, значення чітко протиставляються за ознакою “наявність – відсутність”, і в значенні слова bald (bald head) на цій підставі виділяється семантичний компонент “do not have” (hair). Члени парадигми baldbare (bare-headed) протиставляються за ознакою “те, що відсутнє” (на голові). На основі цієї опозиції виділяється другий семантичний компонент, що входить у значення слова bald, – (dont have) “hair”. Аналіз парадигми baldshaved приводить до виділення компонента “внаслідок випадання”, і в цілому значення аналізованого слова одержує такий вигляд: “той, що не має волосся внаслідок випадання”. Ми отримали повне змістовне визначення значення, що складається із трьох сем.

В даному випадку парадигматичний аналіз дозволив виділити всі семантичні компоненти, що утворюють значення слова bald, однак звичайне виділення кожної семи таким шляхом виявляється неможливим, тому що не перебуває в мові парадигм, члени яких протиставлялися б по   кожній   семі.  Як   відзначає  Д. Н. Шмельов,   “диференціальні семантичні ознаки не розподілені симетрично й рівномірно між словами тієї ж групи (тієї ж лексико-семантичної парадигми). Це приводить до того, що, власне кажучи, у більшій частині випадків неможливо дати вичерпного розкладання слова на семантично порівнянні елементи” [72].

Необхідним етапом при визначенні компонентного складу значення є дослідження його сполучуваності з іншими словами. Кожна частина мови має свій набір слів, що сполучаються з нею, причому між словами, що сполучаються, виявляється явище так називаного семантичного узгодження, що проявляється в наявності в значеннях слів, що сполучаються, загального семантичного компонента.

I.2.3. Дериваційні відношення й значення слова.

Слова як одиниці мови можуть бути однозначними й багатозначними. Однозначне (моносемічне ) слово являє собою єдність звучання й одного значення. Така однозначна відповідність звучання й значення робить матеріальну оболонку слова основним, головним показником (репрезентантом) відповідного значення, і сприйняття, осмислення однозначних слів здійснюється при переважній опорі на їх матеріальний (звуковий) вигляд. Багатозначні (полісемічні) слова являють собою єдність одного звучання й двох або декількох значень. Характерною рисою багатозначного слова є взаємозв'язок, взаємодія утворюючих його значень.

Це останнє створює додаткові можливості вивчення значення: порівнюючи взаємозалежні значення, ми виділяємо в них загальні семантичні компоненти, установлюємо причини появи похідних значень і т.д.

Відношення залежності (відтворюваності) між значеннями багатозначного слова називають дериваційними відношеннями. Звичайно, коли говорять про відношення відтворюваності, мають на  увазі  словотворчу   відтворюваність,  наприклад,  blue-blueness, read-reader. Аналогічні відношення мають місце й між значеннями багатозначного слова.

Дериваційними відносинами зв'язані, наприклад, значення слова nose “частина обличчя людини” (aquiline nose) і “передня частина корабля” (nose of ship-rostrum). Говорячи про дериваційні відношення між значеннями багатозначного слова, ми виходимо із сучасних відношень між ними, як вони (відношення) осмислюються й визначаються сучасною мовленнєвою свідомістю. Історичні процеси, що приводять до появи похідних значень, тут не розглядаються.

Таким чином, першою характерною рисою багатозначного слова є дериваційний зв'язок між його значеннями.

Друга його особливість полягає в тому, що всі значення полісемічного слова одержують однакове матеріальне вираження, однакову звукову форму. Важливість цієї ознаки відзначається багатьма лінгвістами. Так, Д. Н. Шмельов підкреслює, що “вживання слова в різних за змістом словосполученнях не руйнує семантичної єдності й тотожності слова, що опирається на тотожність його звукової форми”. І далі: “Саме мовна даність: те, що перед нами одна звукова одиниця, і є вирішальним доказом на користь того, щоб вважати її одним словом ” [72].

Багатозначне слово являє собою нежорстку, відкриту структуру з нестрогою фіксованою кількістю значень. Багатозначне слово як єдність одного звучання й декількох значень є одиницею мови. У мовленні, у вживанні ми звичайно маємо справу з одним значенням багатозначного слова, “убраним” у відповідну звукову оболонку, тобто з лексико-семантичним варіантом слова. Термін “лексико-семантичний варіант” (ЛСВ) слова вперше вжив А.И.Смирницький, щоб позначити “такі варіанти слова, які розрізняються своїми лексичними значеннями (причому розходження між цими значеннями не виражається в їхніх звукових оболонках)”... [61].

Дериваційні  відношення   між  значеннями   багатозначного  слова  обумовлюють ієрархічний характер його структури: одне з його значень є вихідним, непохідним, а інші значення – вторинними, похідними від вихідного значення слова або від інших похідних значень. От як виглядає, наприклад, структура багатозначного прикметника sour: вихідним для нього є значення (I) “ гострий, своєрідний смак, що нагадує смак лимона, оцту, журавлини” – sour apples. Похідними від нього є значення (2) “закислий внаслідок шумування, приготовлений шляхом квашення” – sour cabbage , (3) “зіпсований у результаті шумування” – sour potato, (4) “незадоволений, сумовитий” – sour look. Значення (5) є похідним від значення (4) “те, що виражає невдоволення, зневіру” – sour smile .

Схематично ієрархічні відношення між значеннями можна зобразити так.

Значення багатозначного слова, що розрізняються відношеннями відтворюваності, по-різному характеризуються й з погляду їхніх відношень до дійсності. За цією ознакою виділяються насамперед номінативні значення. Вони безпосередньо спрямовані “ на предмети, явища, дії і якості дійсності (включаючи сюди й внутрішнє життя людини) і відображають їхнє суспільне розуміння ” [18].

Номінативні значення є звичайно вільними, коло їхнього вживання, коло їхніх зв'язків “ відповідає зв'язкам і відношенням самих предметів, процесів й явищ дійсного світу ” [18].

У нашому прикладі зі словом sour номінативними є значення (1), (2) і (3).

Якщо слово має кілька номінативних значень, одне з них є основним, номінативно-непохідним, а інші – номінативно-похідними. У слова sour, наприклад, значення (1) номінативно-непохідне, а (2) і (3) номінативно-похідні – адже щоб говорити про кислу капусту або кислу (зіпсовану) картоплю, треба вже мати сформоване значення, що відображає кислу смакову ознаку.

Зовсім інший характер має метафоричне значення слова, або метафора.

По-перше, метафора характеризується семантичною двуплановістю. У метафоричному значенні, що завжди є переносним, сполучаються, взаємодіють “попереднє” й “наступне” значення слова, вони “поєднуються на основі якої-небудь загальної ознаки обох порівнюваних предметів, найбільш істотної з погляду суб'єкта мовлення” [68].

По-друге, метафора характеризується образністю, наявністю оцінного моменту.

“ Взаємодія основного (прямого, конкретно-предметного) і похідного значень видозмінює й ускладнює номінативну функцію слова: воно вже служить не тільки засобом найменування того або іншого предмета, але також (і в цьому специфіка метафори) засобом вираження суб'єктивної оцінки предметів й явищ дійсності з боку мовця ” [68].

Так, у прикметника sour метафоричним є значення (4). Воно виникає в результаті об'єднання значення (1) і значення “незадоволений, сумовитий” на основі загального асоціативного елементу - подання про специфічну гримасу невдоволення, що з'являється в особи й при сприйнятті кислого смаку, і при наявності сумовитого, незадоволеного емоційного стану.

У цьому ж ряді типів лексичних значень повинне бути розглянуте й символічне значення слова.

Подібно іншим видам похідних значень, символічне значення відображає дійсність, що представлена в ньому як узагальнення.

Відрізняє ж його від інших значень насамперед те, що можна визначити, як можливість “розгортання згорнутого значеннєвого змісту [66].

Будучи мовним знаком, символ означає загальне, а називає одиничне, але на відміну від звичайного слова слово-символ представляє дуже абстрактний зміст – неуявний у формі уявної.

Вторинні, похідні значення багатозначного слова можуть з'являтися на основі ознаки предмета, відображеного у вихідному значенні слова.

З іншого боку, підставою для появи похідних значень можуть бути ознаки, властиві предмету, явищу, але не відображені у вихідному значенні.

Нарешті, похідні значення можуть виникати на основі різного ряду асоціацій, оцінок, різного роду конотацій, що супроводжують вихідне значення слова. Це особливо характерно для якісних прикметників. Розходження в причинах появи похідних значень визначають й основні види зв'язку похідного значення з вихідним.

Як показують спостереження, основним, найпоширенішим є такий вид семантичного зв'язку двох значень, при якому вони поєднуються загальним семантичним компонентом.

Зв'язок між значеннями полісемічного слова, що проявляється в наявності в них загальної, тотожної семи, доцільно назвати тождесемним зв'язком (відношенням). Тождесемний зв'язок можливий як між номінативними, так і між номінативним і метафоричним значеннями слів.

Іншим видом зв'язку між значеннями багатозначного слова є такий зв'язок, при якій вторинне значення включає у свій склад вихідне  значення  цілком  як  семантичний  компонент, в  “згорнутому” виді.

З огляду на специфіку розглянутого зв'язку, його можна назвати зв'язком (відношенням) включення.

Зв'язок включення виявляється, наприклад, між значенням (1) і значеннями (2) і (3) прикметника sour .

Таким чином, семантичний зв'язок між значеннями багатозначного слова може бути тождесемним або зв’язком включення.

4. Синтагматичне відношення й значення слова.

Сполучуваністю слова, його синтагматикою називають здатність конкретного слова з'єднуватися з іншими словами при утворенні речень у зв'язне мовлення. Сполучуваність, як і значення, є невід'ємною стороною слова. Разом із значенням і звуковою оболонкою вона надає слову якісну визначеність, входить як складова частина в його характеристику.

Термін “валентність” звичайно вживається для позначення потенційної сполучуваності слів, закладеної в мовній системі й обумовленій категоріальній приналежності слова. Тоді між валентністю й сполучуваністю встановлюється таке ж відношення, як між можливістю й дійсністю.

Поняття дистрибуції ширше поняття валентності, тому що воно містить у собі всі елементи актуалізації слова в мовному оточенні[1].

Сполучуваність слова, таким чином, визначається, з одного боку, його приналежністю до певної частини мови, а з іншого боку - лексичним значенням слова, його семантикою. При цьому семантика слова уточнює, конкретизує валентні властивості слова як частини мови. Наприклад, те, що слова  to be afraid, to wonder, to hope приєднують до себе як залежні слова іменники, визначається їхнім входженням в одну із груп дієслів (у групу непрямо-перехідних дієслів). А те, що дієслово to be afraid керує формою родового відмінка (to be afraid of mice), to wonderформою   давального відмінка  ( to wonder at words),  а   to hopeформою знахідного відмінка із прийменником на (to hope for help), визначається семантикою дієслова.

Деякі вчені, прагнучи перетворити значення в чисто лінгвістичний факт, намагаються ототожнити значення слова і його сполучуваність [24].

Погодитися з таким рішенням не можна, по-перше, тому, що слова з'єднуються один з одним на основі наявних у них значень, що узагальнено відображає предмети, явища дійсності. Значення слова і його сполучуваність перебувають у відносній залежності: слово, щоб сполучатися з іншим словом, уже повинно мати певне значення.

По-друге, “ сполучуваність - найважливіший мовний показник значення, але саме показник значення, а не саме значення ” [72].

Таке відношення між ними визначається чинністю закону семантичного узгодження, який говорить, що слова, що сполучаються в мовленні, повинні мати у своїх значеннях хоча б одну загальну сему [21].

Розглянемо такий приклад: Strong hands of sculptor pressed the loam . У цьому реченні з іменником hands сполучається прикметник strong. Як здійснюється семантичне узгодження між ними?

Значення слова hand можна представити у вигляді набору таких семантичних компонентів: 1) “extremity of human body”, 2) “upper”, 3) “from ends of fingers to the wrist”. Як назва кінцівки hand має потенційну сему “що володіє фізичною силою ”, значення слова strong  розпадається на такі семи: 1) “something that have”, 2) “physical strength”, 3) “bigger”.

У дослідженнях із синтагматики пропонується розрізняти абсолютну й відносну синтаксичну сполучуваність. Абсолютна сполучуваність властива слову “безвідносно до яких-небудь умов його реалізації ” [39].

Коли ми говоримо, що слово to order сполучається з неозначеною формою   дієслова, а   слово   to change   характеризується   сполучуваністю  з знахідним безприйменниковим і знахідним із прийменником into, ми відзначаємо абсолютну сполучуваність цих слів.

Відносна синтаксична сполучуваність властива слову, вживаному при реалізації яких-небудь умов – певного змісту, заміщення певної синтаксичної позиції й т.д.

Абсолютна сполучуваність слова визначається його лексико-граматичною характеристикою й тому не може служити засобом розрізнення значень слова. Так, прикметник – cutaneous – характеризується своєю сполучуваністю з іменником (cutaneous nerve, cutaneous fungus).

Відносна синтаксична сполучуваність може служити засобом розрізнення значень багатозначного слова. Наприклад, to suspect: 1) to suspect sb й 2) to suspect of smth або to suspect that...;

. Парадигматичні відношення й значення слова.

Системна організація лексики проявляється в наявності в ній об'єднань слів, що характеризуються  якоюсь  спільністю  значень. Такі об'єднання слів називаються лексико-семантичними парадигмами, а семантичні відношення між членами парадигми - парадигматичними відношеннями.

Парадигматичні відношення, з одного боку, служать підставою для характеристики лексико-семантичних парадигм, а з іншого боку - самі залежать від приналежності слів до певної частини мови. У цьому плані істотне розходження слів із предметним значенням - іменників і слів зі значенням ознаки - дієслів, прикметників, прислівників.

Парадигматичні відношення відображають змістовні зв'язки, які існують між явищами дійсності. Підставою для виділення парадигми як елемента лексико-семантичної системи мови є спільність змісту вхідних у неї ЛСВ слів.

Аналіз відношень між семами в окремому значенні слова, між значеннями в багатозначному слові й між членами парадигми дозволяє сказати, що на всіх рівнях виявляються ті самі види відношень, а саме:

1) відношення суміжності (тобто взаємодоповнюваності), 2) родо-видові відношення, 3) відношення подоби й 4) відношення протилежності. Ці види відношень у парадигмах можуть бути представлені по-різному. Одним парадигмам властиві різні типи відношень, іншим - який-небудь один. Треба, однак, пам'ятати про постійно діючі фактори, які визначають структуру парадигми, тобто 1) про те, що позначається (тобто про співвіднесеність із дійсністю), і 2) про те, якою частиною мови позначається явище дійсності.

Такі парадигми, як spring, summer, autumn, winter; morning, day, evening, night; head, shoulder, hand, leg, belly і т.п., позначають частини цілого – частини доби, року, частини тіла й т.п. Ці групи характеризуються відношеннями доповнюваності:   вхідні  в  неї  слова  не  можуть  заміняти  один  одного.

Однак навіть при таких відношеннях, обумовлених зв'язками між явищами дійсності, не можна заперечувати наявності в подібних груп саме лінгвістичних особливостей.

Відношення доповнюваності в подібного роду групах можуть ускладнюватися відношеннями подібності (синонімічними), які виникають як результат вираження оцінки, відношень до предмета (порівн.: голова – казанок – горище, руки – граблі – гаки й т.п.), або протилежності – антонімічними – (порівн.: день – ніч, ранок – вечір, wintersummer й т.п.).

Однак розроблена термінологія для позначення різного виду парадигм відсутня. Як робочі можна прийняти такі терміни.

Лексико-семантична група (ЛСГ) - це семантичне об'єднання слів (парадигма) однієї частини мови.

Тематична група слів (ТГС) - це сукупність на основі семантичної спільності слів різних частин мови.

Що стосується понять “синонімічний ряд слів” й “антонімічної пари слів”, то вони характеризують не парадигми особливого виду, а особливі відношення між членами ЛСГ або ТГС, причому в межах однієї ЛСГ або ТГС можливі як ті, так й інші відношення.

Тут представляється доречним зробити кілька зауважень про сутність названих відношень.

1. Синонімічні відношення. Слова, між якими виявляються синонімічні відношення, називаються словами-синонімами (або просто синонімами), а об'єднання таких слів позначаються терміном “синонімічний ряд”. Очевидно, що чи йде мова про синоніми або про синонімічні ряди, в остаточному підсумку все зводиться до синонімічних відношень.

Синоніми - це слова однієї мови, одного часового зрізу, слова однієї частини мови. У багатьох визначеннях синонімів указується на те, що це слова, що мають близьке або навіть однакове значення (близькість значень  у  деяких  визначеннях  підкреслюється  вказівкою   на те, що синоніми позначають те саме поняття), але обов'язково чимсь відрізняються один від одного.

Структурно-семантичною особливістю синонімічного ряду слів є нерідка наявність у його складі слова-домінанти, як би представника всього ряду, який з найбільшою повнотою відображає семантичні й синтагматичні властивості ряду слів. Домінанта може бути й відсутньою у синонімічному ряді, у цьому теж проявляється своєрідність даного синонімічного ряду слів.

2. Антонімічні відношення. Антонімами називаються слова, значення яких протилежні, тобто перебувають в антонімічних відношеннях. Протилежність - це один з видів відносин, установлюваних у результаті “ порівняння двох предметів за обраною (або заданою) підставою порівняння (ознакою)” [66].

Порівняння ж – це “пізнавальна операція , за допомогою якої на основі деякого фіксованої ознаки – підстави порівняння  – установлюється тотожність (рівність) або розходження об'єктів (речей, станів, властивостей й ін.) шляхом їхнього попарного зіставлення. Операція порівняння має сенс лише для тих об'єктів, між якими є хоч яка-небудь подібність ” [66].

Виходить, відношення антонімії можливі тільки між двома словами (між їхніми значеннями), і, щоб установити наявність або відсутність цих відносин, треба зрівняти значення двох слів, причому не будь-яких, а таких, між якими є хоч яка-небудь подібність. Підставою порівняння при цьому є певний семантичний компонент, що присутній у порівнюваних значеннях. І якщо в них цей семантичний компонент має протилежний зміст, ми говоримо про антонімічні відношення між словами.


4 Переклад при передачі семантики мовних одиниць

Функціонально-ситуативні аспекти змісту висловлення не становлять всієї інформації, що міститься в ньому. Зміст двох висловлювань може бути різним, навіть якщо вони передають ту саму мету комунікації, описують однакову ситуацію за допомогою тих самих загальних понять. Для повної тотожності їхнього змісту необхідно ще, щоб повністю збіглися складові їх лексичних одиниць (слова) і синтаксичні відносини між цими одиницями. Будь-яке повідомлення будується з мовних одиниць, кожна з яких репрезентує певну інформацію, має власне значення. Зміст висловлення не існує поза значень мовних одиниць, з яких воно складається, хоча воно часто повністю не зводиться до простої суми таких значень. Крім того, що мовні одиниці у висловленні спільно виражають функціонально-ситуативні аспекти його змісту, вони вносять у цей зміст і додатковий зміст, що також входить у передане повідомлення. У різних умовах комунікації на перший план можуть виступати окремі значеннєві елементи висловлювань, і тоді вибір того або іншого слова або синтаксичної структури отримує важливу роль у змісті всього повідомлення.

Оскільки значення одиниць різних мов повністю не збігаються, елементи оригіналу і перекладу, що заміщають один одного, як правило, не тотожні за змістом.

Семантика слів, що входять у висловлювання, становить найважливішу частину його змісту. Слово як основна одиниця мови фіксує у своєму значенні складний інформативний комплекс, що відображає різні ознаки позначуваних об'єктів (предметно-логічне значення слова), відношення до них членів мовного колективу (конотативне значення слова) і семантичні зв'язки слова з іншими одиницями словникового складу мови (внутрішньо лінгвістичне значення слова). Інформація, що складає семантику слова, неоднорідна, і в ній можуть виділятися якісно різні компоненти. Узятий сам по собі, кожний з таких компонентів може бути відтворений засобами іншої мови, але нерідко одночасна передача в перекладі всієї інформації, що міститься в слові, виявляється неможливою, тому що збереження в перекладі деяких частин семантики слова може бути досягнуто лише за рахунок втрати інших її частин. У цьому випадку переклад забезпечується відтворенням комунікативно найбільш важливих (домінантних) елементів змісту, передача яких необхідна й достатня в умовах даного акту міжмовної комунікації.

Деякі втрати інформації відзначаються в кожному із трьох основних аспектів семантики слова: предметно-логічному (денотативному), конотативному і внутрішньо лінгвістичному. Нерідко виявляється, що в значеннях слів в оригіналі й перекладі міститься різне число елементарних змістів (сем), оскільки в них відбиті неоднакові ознаки позначуваного класу об'єктів.

При позначенні процесу плавання в англійській мові за допомогою дієслів to swim або to sail обов'язково передбачається, що плаваючий предмет самостійно пересувається по воді, а не просто пливе за течією, що ідентично значенню дієслова to float. В українському перекладі Човен пливе по озеру з англійської The boat is sailing in the lake ця особливість значення англійського слова втрачається, і переклад може бути витлумачений як відтворення англійського The boat is drifting (floating) in the lake. При перекладі з української на англійську дієслова плисти неминуче доведеться вказати в перекладі ознаку самостійності або несамостійності руху, відсутній у семантиці українського слова. При перекладі на українську мову відсутня ознака звичайно приноситься в повідомлення значенням інших слів. Так, в українських перекладах Він плаває стилем брас і Колода плаває, наполовину поринаючи у воду ясно видно, що в першому випадку плаває еквівалентно англійському swims, а в другому - floats. Додаткові ознаки, що розрізняють опис даного явища в оригіналі, з необхідністю випливають зі значень слів стилем і колода, хоча ці ознаки відсутні в самому слові плаває.

Закріплюючи в значеннях слів різні ознаки позначуваних предметів, кожна мова як би створює свою "картину світу". Якщо по-англійському муха "стоїть" на стелі (А fly stands on the ceiling), то по-українському нерухоме положення мухи буде описуватися вже іншим способом: Муха сидить на стелі. У результаті в цілому співпадаючі семи в значеннях слів різних мов можуть розрізнятися по характеру й числу об'єктів, які позначаються шляхом вказівки на дану ознаку.

Нерідке використання найближчої відповідності цілком можливо, але більше узуальним виявляється інший варіант. В англійських оригіналах звичайно миють тарілки після їжі (wash dishes), скребуть підлоги (scrub floors), миють зуби (wash teeth). Всі ці сполучення можливі й в українській мові, але в українських перекладах їм, як правило, відповідають більш вживані мити посуд, мити підлоги й чистити зуби.

Переклад слів припускає максимально можливу близькість не тільки предметно-логічного, але й конотативного значення співвіднесених слів, що відображає характер сприйняття мовцями інформації, що міститься в слові. Найбільшу роль у передачі конотативного аспекту семантики слова оригіналу грають його емоційний, стилістичний й образний компоненти.

Емоційна характеристика значення слова може бути позитивною або негативною. У будь-якій мові існують слова, що збігаються за предметно-логічним значенням, але розрізняються по наявності або характеру емоційного компонента в семантиці слова. У наступних парах англійських і українських слів перше слово нейтральне, а друге - емоційно маркіроване: dog - doggie; cat - pussy; womanly - womanish; to attack - to accost; smell - fragrance; кішка - кішечка; буржуа - буржуй; сидіти - розсістися.

Передача емоційної характеристики, як й інших компонентів конотативного значення слова, полегшується завдяки тому, що реалізація цього значення у висловленні поширює відповідну характеристику на все висловлювання: робить висловлення емоційним, стилістично забарвленим або образним. Тому в перекладі цей елемент змісту може бути відтворений нелокально, тобто в іншому місці висловлювання, у семантиці зовсім іншого слова:

Sometimes I feel about eight years old, my body squeezed up and everything else tall. - А іноді здасться, що я - восьмирічний хлопчисько, сам крихітний, а всі навкруги здоровенні.

У перекладі передбачається збереження й стилістична характеристика оригіналу. Сприймаючи слово, той, що користуються мовою оцінює його як носія додаткової інформації про доречність використання слова в певному типі мовлення: розмовного, книжкового або поетичного. Значне число слів у будь-якій мові стилістично нейтральне, тобто вживається у всіляких типах мовлення. Нейтральна стилістична характеристика також розцінюється мовцями як компонент конотативного значення, на підставі якого слово виявляється доречним або недоречним у відповідних висловлюваннях. І тут можна знайти пари слів, у яких збігається предметно-логічне значення, але відрізняється стилістична характеристика: to end - to terminate; to begin - to commence; to go (to a place) - to repair (to a place); bloody - sanguinary; final - ultimate; wife - spouse; husband - consort; спати - почивати; іти - прямувати; голос - глас; хазяїн - власник; маленький - мініатюрний; шановний - вельмишановний .

Завдяки відносній самостійності стилістичного компонента семантики слова, стилістична характеристика у перекладі може досягатися зовсім іншими способами вираження, чим в оригіналі. Це може бути інша частина мови, стилістична характеристика може бути виражена спеціальною морфемою або в корені слова разом з іншими компонентами значення слова.

Передача конотативного значення в співвіднесених слів в оригіналі й перекладі припускає також відтворення в перекладі асоціативно-образного компонента цього значення. Семантика деяких слів включає додаткову інформацію, пов'язану з певними асоціаціями у свідомості мовців. Для жителів багатьох країн сніг - це не просто вид атмосферних опадів, але й еталон білизни, з яким прийнято порівнювати інші білі (білосніжні) предмети (волосся, цукор, білизна й т.п.). Крейда - теж біла, але з нею можна зрівняти лише колір зблідлого обличчя. Українське тріска застосовується для образного опису худоби людини, а в семантиці слова голка, що позначає річ набагато тонкішу, немає компонента, що викликає подібні асоціації.

У семантиці слів з подібним компонентом значення підкреслюється яка-небудь ознака, що з якихось причин виділяється в об'єкті думки. По-українському лазня - це не тільки спеціальне приміщення, де миються, але й дуже жарке місце, у той час як англійське bath позбавлено подібної характеристики.

Завдяки образному компоненту значення, слово робить особливий вплив на Рецептора, його семантика сприймається з більшою готовністю, привертає увагу, викликає емоційне відношення. Збереження образності оригіналу може бути обов'язковою умовою досягнення еквівалентності перекладу. Тут можна відзначити три різних ступені близькості образних слів двох мов:

1) Відповідні слова в мові-джерелі й у мові перекладу можуть мати однакові асоціативно-образні характеристики. Так, в англійській і українській мовах у значеннях слів snow і сніг виділяється ознака білизни, stone і камінь відрізняються холодністю, а day і день - це щось ясне. І по-англійському, і по-українському людина блідна як полотно (as а sheet), бореться як лев (like а lion).

2) Відповідною асоціативно-образною характеристикою володіють різні слова, в оригіналі й перекладі, які не є еквівалентами один одному. Так, в англійській і українській мовах є слова, що використовуються для вираження крайньої худоби, великої сили або великої дурості, але ці слова мають різні предметно-логічні значення. Порівн. thin as а rake - худий, як тріска; strong as а horse - сильний, як бик; stupid as а goose - дурний, як пробка й т.п. У подібних випадках відтворення образного компонента значення досягається, як правило, шляхом заміни образу.

3) Ознака, що виділяється в образному компоненті слова в оригіналі, не виділяється в словах мови перекладу. Нерідко буває, що в мові перекладу взагалі немає образу на такій основі, на якій він створений в мові-джерелі. У таких випадках відтворення цієї частини значення слова можливо лише частково:

Want, colder than charity, shivering at the street corners. - Нестаток, що промерзнув до мозку костей, тремтів на перехрестях вулиць.

Іноді відтворення даного компонента значення виявляється неможливим, і в перекладі образ втрачається:

"Cat". With that simple word Jean closed the scene.

По-англійському cat вживається для характеристики злої або сварливої жінки. Українське слово кішка не має подібного компонента значення, і в перекладі доведеться відмовитися від образу:

- Злючка, - відпарирувала Джина, і це просте слово поклало кінець сцені.

Особливе місце у відносинах між одиницями оригіналу й перекладу займає внутрішньо лінгвістичне значення слова, обумовлене його положенням у мовній системі. Будь-яке слово перебуває в складних й різноманітних семантичних відносинах з іншими словами даної мови, і ці зв'язки відображаються в його семантиці. Так, українське слово стіл семантично пов'язане з іншими загальними й конкретними найменуваннями предметів меблів: меблі, обстановка, стілець, крісло й ін. Інший тип зв'язку виявляється між цим словом й інакше кажучи, які можуть сполучатися із цим словом у мовленні: дерев'яний, круглий, стояти, накривати й ін. Третій тип семантичного зв'язку виявляє загальні елементи змісту в слова стіл з такими словами, як, столуватися, застільний й ін., які поєднує спільність кореневої морфеми. Лінгвістично обумовлений й зв'язок між окремими значеннями багатозначного слова. По-українському між значеннями слів рада й дошка навряд чи можна виявити яку-небудь спільність, а в англійській мові вони співвідносяться як значення того самого слова board.

Характер відтворення внутрішньо лінгвістичного значення в перекладі відрізняється від передачі денотативних і конотативних значень, що описані вище. Необхідність відтворити компоненти внутрішньо лінгвістичного значення слова в перекладі виникає лише тоді, коли це значення виступає в оригіналі на перший план, коли до нього привертається особлива увага й тим самим його компоненти стають комунікативно важливими, домінантними елементами змісту.

Одним з компонентів внутрішньо лінгвістичного значення слова є відображення в семантиці слова значень окремих морфем, що складають це слово. Слово може являти собою складне утворення, утворене шляхом злиття декількох значимих частин (морфем). Значення слова в цілому рідко зводиться до значень його морфем. Як правило, певне сполучення морфем отримує особливе значення, виступаючи як єдине ціле. Значення слів типу пароплав, літак, письменник, woodman, machine-gun, aircraft, beatnik і т.д. не зводиться до суми значень складових їхніх частин. Однак ці значення завжди присутні в семантиці слова в цілому й при бажанні можуть бути висунуті на перший план.

Оскільки морфемний (словотворчий) компонент семантики слова виявляється в більшості випадків комунікативно нерелевантним, відображення значень окремих морфем може бути незалежно від їхнього морфемного складу:

In it would be а priceless old chestnut-wood wardrobe and a four-poster bed of an excellent period. - У ній знаходилися безцінний стародавній горіховий гардероб і ліжко з балдахіном досить поважного віку.

Семантика значень окремих морфем однаковою мірою встановлюються тут як між словами однієї морфемної будови (bed - ліжко; priceless - безцінний), так і між структурно різними одиницями (old - стародавній; wardrobe - гардероб; four-poster - з балдахіном; chestnut-wood - горіховий).

Коли гра слів, заснована на значенні вхідних у слово морфем, становить головний зміст висловлювання, при перекладі вона відтворюється шляхом обігравання морфемного складу інших одиниць у мові перекладу. Це пов'язане із втратами у відтворенні інших елементів змісту.:

By-and-by, he said: "No sweethearts I b'lieve?" "Sweetmeats did you say, Mr. Barkis?" (Ch. Dickens).

У цьому уривку возій Баркіс довідується в маленького Деві, чи немає коханого в служниці Пеготті, але хлопчик слово sweetheart сприймає як sweetmeat - цукерка. Вся відповідь хлопчика має сенс лише завдяки збігу морфем в англійських словах sweetheart й sweetmeat. Цю спільність можна передати в перекладі, лише відмовившись від використання прямих відповідностей, тому що в структурі українських слів коханий і цукерка немає нічого спільного. При цьому в перекладі можуть збігатися не кореневі, а афіксальні морфеми, наприклад:

- А чи немає в неї дружечка? - Пиріжечка, містер Баркіс?

Інший спосіб передачі словотворчого значення слова оригіналу полягає у відтворенні значень складових морфем у вигляді окремих слів у перекладі. Це дає можливість передати необхідну інформацію, що відсутня у прямій відповідності англійському слову. У романі Дж. Ґолсуорсі "Біла мавпа" Майкл Монт розмовляє з людиною, яку він хоче влаштувати на роботу до себе у видавництво:

"Do you know anything about books?" "Yes, sir, I'm a good bookkeeper." "Holy Moses! Our job is getting rid of them. My firm are publishers." (J. Galsworthy).

Звичайна відповідність слову bookkeeper - рахівник не містить у собі морфеми зі значенням книга, і тому використання такої відповідності в перекладі зробить безглуздим відповідь Майкла. Краще перекласти кожну частину англійського слова окремо:

- Ви що-небудь розумієте в книгах? - Так, сер, я вмію вести конторські книги. - Ах ти, боже мій! Так у нас треба не вести книги, а позбуватися від них. Адже в нас видавництво.

Як видно з наведених прикладів, передача цього компонента значення слова часто пов'язана з певними втратами.

Аналогічні обмеження існують і при передачі в перекладі зв'язку між окремими значеннями багатозначного слова. Звичайне слово вживається в оригіналі лише в одному зі своїх значень. Після того як Рецептор вибрав зі значень, якими володіє слово, те, що відтворене Джерелом у цьому випадку, наявність у слова інших значень стає нерелевантним.

Завдання відтворення багатозначності слова оригіналу виникає лише тоді, коли ця багатозначність використається Джерелом для передачі якоїсь додаткової інформації:

He says he'll teach you to take the boards and make a raft of them; but seeing that you know how to do this pretty well already, the offer-seems a superfluous one on his part. (J.K. Jerome). - Він кричить, що покаже вам, як брати без попиту дошки й робити з них пліт, але оскільки ви й так прекрасно знаєте, як це робити, це речення здається вам зайвим.

Слова в оригіналі належать власникові дощок, що погрожує провчити людину, що взяла ці дошки не спитавши. Дієслова to teach і показувати використані одночасно в прямому й переносному значенні. Переклад забезпечується завдяки існуванню подібних значень як в англійського, так й у українського слова. При цій умові вказівка на багатозначність слова відтворюється з достатньою повнотою.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

3649. Правовое регулирование чрезвычайных ситуаций 76.5 KB
  Правовое регулирование чрезвычайных ситуаций Нормативные акты, регулирующие деятельность по снижению риска ЧС, могут быть условно подразделены на две группы: частные и общие (общесистемные) акты. В общесистемных правовых актах формулируется базовый ...
3650. Автоматизированный электропривод машин и аппаратов химических производств 1.63 MB
  Назначение электродвигателя – для привода с регулированием скорости в широком диапазоне, обеспечивающем хорошие пусковые качества и перегрузочной способностью. Вид автоматизированного пуска – в функции времени. По назначению привода опреде...
3651. Лексико-стилистические особенности комментариев пользователей официальных групп СМИ социальной сети В Контакте 182.95 KB
  Объектом исследования является текстовые сообщения Интернет-сообщества. Предмет исследования – лексико-стилистические особенности комментариев пользователей официальных групп СМИ социальной сети ВКонтакте. Цель работы – комплексное изуче...
3652. Закріплення і узагальнення мовленнєвих умінь, пов`язаних з вивченням частин мови 1.06 MB
  Мета: повторити з учнями вживання частин мови у своєму мовленні, вчити знаходити їх у тексті, давати характеристику, як частини мови; розвивати мову, збагачувати словниковий запас, розвивати вміння користуватися словниками; виховувати повагу до люде...
3653. Величний подвиг в ім’я людства – поза часом 2.11 MB
  «Величний подвиг в ім’я людства – поза часом» Мета: Знайомство з героїчними сторінками історії нашої країни, нашого міста. Формування в учнів почуття патріотизму, любові до свого народу, його героїчного минулого. Виховання г...
3654. Закріплення знань про звукове значення букви «ш» (ша). 2.84 MB
  Закріплення знань про звукове значення букви «ш» (ша). Мета. Закріплювати знання учнів про звукове значення букви «ш» (ша) виконувати звуко-буквений аналіз слів;формувати в учнів навички свідомого й виразного читання розвивати мислення...
3655. Виховний захід. У країні дорожніх знаків 1.85 MB
  У країні дорожніх знаків 1-а ведуча. Добрий день! Сьогодні ми поговоримо про правила дорожнього руху. Відомо всім, що найдорожчий скарб людини - це її власне життя...
3656. Дистанційне навчання 761.5 KB
  Одним з пріоритетних напрямів програми модернізації загальноосвітньої і вищої школи визнане дистанційне навчання. В 2000 році прийнята Концепція розвитку дистанційної освіти в Україні (затверджено Постановою МОН України В.Г. Кременем 20 г...
3657. Познакомить учащихся с участниками афганской войны 38.5 KB
  Цель: познакомить учащихся с участниками афганской войны, с воинами, поэтический талант которых расцвел в суровый военный период, с жизнью и творчеством 23-летнего Александра Стовбы (Аиста), посмертно принятого в Союз писателей СССР воспитывать у ш...