13915

Урок. Я НАРОДИВСЯ І ЖИВ ДЛЯ ДОБРА І ЛЮБОВІ (життєвий і творчий шлях Олександра Довженка)

Конспект урока

Литература и библиотековедение

Урок української літератури 11 клас Я НАРОДИВСЯ І ЖИВ ДЛЯ ДОБРА І ЛЮБОВІ життєвий і творчий шлях Олександра Довженка Мета уроку: поглибити знання учнів про життєвий і творчий шлях Довженка словесно намалювати живий образ письменника славного сина нар

Украинкский

2013-06-06

115.5 KB

18 чел.

Урок української літератури

11 клас

«Я НАРОДИВСЯ І ЖИВ ДЛЯ ДОБРА І ЛЮБОВІ»

(життєвий і творчий шлях Олександра Довженка)

Мета уроку: 

поглибити знання учнів про життєвий і творчий шлях  Довженка, словесно намалювати живий образ письменника, «славного сина народу»;розкрити талановиту, багату натуру митця та ті джерела, що формували його письменницький дар; дати уявлення про кіноповість; розвивати аналітичні навички та вміння; викликати захоплення особою та творчістю українського Мікеланджело.

Обладнання: 

портрет та фотографії письменника; запис музики Б. Лятошинського «Чотири українські теми»,  запис ліричної мелодії; виставка творів Олександра Довженка; стилізація кіноплівки з надписами «Поет світового кіно» («Знайомство»), «Джерела», «Мені здавалось, що я все можу...», «Тричі мені являлася любов», «Художник», «Літературний ужинок майстра», «Перші кроки в кіно», «До зброї!», «Вшанування пам'яті»; опорна схема «Кінодраматургія»; мультимедійний комплекс.

Тип уроку: вивчення біографії письменника.

Форма уроку: урок-дослідження

Епіграф:

                                             Він залишився, як дерево, що вічно цвіте,

                                               Вічно плодоносить, як великий мислитель,

                   Який може стояти поряд

                із Сократом і Гомером.

Андрій Малишко

Хід уроку

I. Вступне слово вчителя

(Звучить фрагмент пісні «Молитва» у виконанні О. Білозір.)

Великі художники йдуть до людства як повпреди свого народу, як речники їхніх дум і устремлінь. Устами художника народ виповідає світові себе, своє найзаповітніше. Саме таким був Олександр Петрович Довженко.

(Учні записують у зошити дату, тему і епіграф Уроку.)

II. Актуалізація опорних знань

  •  Чи знайоме Вам ім'я О. Довженка? Де ви чули чи читали про нього?

(Учні згадують кіностудію імені Довженка, фільми, які вони бачили, оповідання (новели), які читали.)

III. Мотивація навчальної діяльності

   Слова вчителя.

 Нерідко О. Довженка порівнюють із видатними майстрами епохи Відродження, які були водночас і живописцями, і поетами, й архітекторами, і. природознавцями. Його ще називають українським Мікеланджело, засновником українського кінематографу.

     Кіно — мистецтво синтетичне. Кіно — мистецтво колективне. У створенні кінофільму беруть участь сценарист, режисер, оператор, художник, композитор, актори і каскадери, декоратори і костюмери, освітлювачі і гримери, звукооператори і монтажери та ще багато людей найрізноманітніших професій.

     Наше знайомство з О. Довженком буде незвичайним: кадр за кадром переглянемо «уявний фільм», прочитаємо «кіноповість» його життя і творчості. У створенні цього уроку беруть участь групи «істориків», «художників», «біографів», «літературознавців», які працювали вдома з довідковою літературою.

    Завдання: робити короткі записи під час уроку з метою збереження потрібної інформації.

IV. Вивчення нового матеріалу

1. Словникова робота. (Учні працюють з опорною схемою «Кінодраматургія».)

 

                                                       КІНОДРАМАТУРГІЯ

Творцем кіноповісті в українській літературі став О. Довженко, в душі якого поєдналися дві мистецькі стихії — література і кіно, народивши своєрідну художню форму, що несла в собі риси кіносценарію і повісті. Ознаки кіносценарію: фрагментарність, монтажна композиція, лаконізм діалогів, динамізм сюжету. Ознаки повісті: епічний принцип зображення життя, метафоричність, авторські відступи, яскраві пейзажні картини.

Учитель. Девізом нашої подорожі нехай стануть слова Олександра Петровича: «Приберіть геть усі п'ятаки мідних правд і залиште тільки чисте золото правди!»

2. Опрацювання навчального матеріалу.

Кадр перший «Поет світового кіно» («Знайомство»)

                                       Він як самоцвіт: скільки не обертай його,

                                   А в ньому починають світитися все нові грані

М. Наєнко

Учитель.

Олександра Довженка знають і високо пошановують у цілому світі, бо, як кожний геній, він належить людству.

А в глибинах космосу кружляє планета, названа на честь нашого знаменитого співвітчизника.

Перед тим, як перейти до розповіді про життя і творчість Олександра Довженка, уважно прислухаймося до голосів, що лунають здалека і зблизька, у просторі й часі і творять хорал всесвітньої слави цьому творцеві духовних і мистецьких цінностей, одному з найвидатніших кіномитців, якого греки назвали Гомером XX ст.

   Голоси всесвітнього хоралу

Микола Бажан (1929 р.): «О. Довженко блискуче з'єднав у своїй кінотворчості культуру малярську з відчуттям найскладніших музичних ритмів, з хистом і спостережливістю письменника, з дотепністю й пафосом публіциста, з поетичною силою творити зворушливі й теплі ліричні образи».

Левіс Джекоб (1939 р.): «Довженко — перший поет кіно».

Жорж Садуль (1949 р.): «Земля» Довженкова мала глибокий вплив на молодих кіномитців, зокрема Франції і Англії».

Чарлі Чаплін (1954 р.): «Слов'янство поки що дало світові в кінематографі одного великого митця, мислителя і поета — Олександра Довженка».

Іраклій Андронніков (1959 р.):  «Наприкінці 1956 року похмурого і короткого зимового дня ми були присутні на похоронах митця масштабу Бетховена. Може, Моцарта. Це і ми відчуваємо. Мабуть, так вважатимуть люди і в XXI або XXII ст. Ясно: ми втратили одного з творців, через праці якого слухатимуть нашу епоху нащадки».

Андрій Тарковський (1969 р.): «Довженко — єдиний по-справжньому український, народний митець, який розкрив душу своїх земляків і разом з Гоголем і Шевченком спонукав мене полюбити Україну та її народ».

Бартелемі Амангаль (1970 р.): «Творчість Довженка підтримує баланс між людиною — індивідуумом і масою — народом, між огромом простору і безмежністю часу, між людиною скороминущою і вічною природою».

Олесь Гончар (1983 р.): «Мабуть, зустріч із живим Мікеланджело не справила б враження більшого, ніж те, що зосталося після зустрічі з ним, автором «Землі» й «Арсеналу».

Великість. Крилатість. Могуття духу. Ось такими, певне, були люди епохи Відродження».

Учитель (узагальнення). Що ж, воістину мав рацію народ, коли запримітив: «Не хвали сам себе, нехай тебе люди похвалять».

Учень-літературознавець. Та все ж, щоб бути правдивим і щирим, завершимо цей славень українському генієві мінорною нотою: його дорога до всесвітнього визнання була надзвичайно складною і тернистою. За свого життя О. Довженко зазнав стільки ударів долі, такої наруги над своїм талантом, що в розпуці навіть Тарасові в солдатчині позаздрив: «Шевченку було легше на засланні. До нього долітали птиці, навколо мене порожньо. Все вимерло, замовкло. Вся Україна.» (Запис у «Щоденнику» від 27.07.1945р.)

Більше того — Дем'ян Бєдний у газеті «Известия» опублікував фейлетон, після чого Довженко за ніч посивів.

Художники (дають «психологічний» аналіз портрета письменника, порівнюють власні спостереження зі свідченнями сучасників):

1. «Серед численних Довженкових фотопортретів найкращий той, що зроблений у 1929 році (показує фото). Гарно змодельована голова, з тонкими рисами обличчя, високим чолом, посаджена на м'язисто напруженій від повороту в півпрофіль шиї. Обличчя виразне, наче викарбоване на монетах римських імператорів, йому тоді йшов тридцять п'ятий рік, і хоч рання сивина вже забілила скроні, він виглядає повною енергії молодою людиною. Саме тоді він працював над своїм головним кіношедевром — «Землею», і його зосереджений погляд, спрямований у далину, говорить про високу напругу творчої мислі.

2.  «Усі, що знали його тоді, захоплювалися його зовнішністю, чудувалися з артизму його натури, його любові до прекрасного, що виявлялося навіть у деталях одягу, жестах, ході.

Один із улюблених його акторів Петро Масоха згадує, «як він оригінально сидів, підгинаючи під себе праву ногу, як виразно і скульптурно підпирав кулаком своє підборіддя, коли про щось думав, виняткову пластичність його рук, коли він режисерував під час зйомок, легкість його пружного і гнучкого тіла, чуттєвий і вольовий рот, маленький з горбинкою ніс, високе чоло, над яким вихрилося хвилясте волосся, заразливу, часом саркастичну його посмішку».

3. Сергія Ейзенштейна дивувала «ця людина, якась особливо струнка, очеретяної стрункості і виправки...» Микола Бажан і Остап Вишня захоплювалися його красивою, енергійною ходою.

Остап Вишня писав: «Отакий він непокірливий, отакий непосидючий, якийсь такий прудкий, що ніколи не ходить повагом...

З Олександром Довженком тяжко ходити по вулиці, бо він завжди йде попереду вас».

І от цей Довженко (показує фото), такий «непосидючий» і прудкий після погромного фейлетону Дем'яна Бєдного — фізично знищена людина, важко хвора на серце.

Кадр другий «Джерела»

                                                                              Був я в Сосниці недавно,

                                                                               В тому В'юнищі зеленім,

                                                                                      В тій селянській щедрій хаті,

                                                                             Де Довженко народивсь,

                                                                            Жив над синьою Десною

                                                                            Ще й над сивою Десною,

                                                                           Що їі таки ж Довженко

                                                                Зачарованою звав.

                                                                                 М. Рильський

Учитель. А тепер перенесімося уявно на кінець XIX ст. Пройдімося Довженковими стежками, дорогами і роздоріжжями, припадімо спрагло і шанобливо до тієї чистої й життєдайної криниці, що зветься духовною спадщиною генія.

Біографи

1. Сосниця — провінційне містечко на березі красуні Десни на Чернігівщині. Побілені хати, зарослі травою вулиці. В одному з провулків стояла під грушею хата — стара, присадкувата (показує фотографію). Це — давнє гніздо Довженківського роду — хліборобів, рибалок, чумаків, косарів. Предки Довженка були козаками і в XVIII ст. прибули до Сосниці з   Полтавщини.   Ціла   вулиця   називалася   Довженківською. Сашко, який народився у серпні 1894 р., був сьомою дитиною у хліборобській родині, в якій діти помирали одне за одним: «Дітей мали багато, чотирнадцять, перемінний склад, з якого залишилося двоє: я й сестра (нині лікар). Решта померли в різний час, майже всі не досягли працездатного віку. І коли я зараз пригадую своє дитинство і свою хату, і завжди, коли б я їх не згадував, у моїй уяві плач і похорон.

2. Батько Олександра (показує фотографію) Петро (про якого письменник скаже: «Усе життя його минуло під знаком темряви і неосвіченості»), на свою біду, мав романтичну вдачу і свого сина мріяв за будь-яку ціну вивчити на пана.

Літературознавці

1. У день смерті аж чотирьох синів-соловейків мати Довженка Одарка (показує фотографію), про яку він говорив, що вона «народжена для пісень, але проплакала все життя», молилася: «Залиши мені, Господи, Сашка, оберігай його від поганих людей. Дай йому силу. Пошли йому щастя, щоб його люди любили, як я його люблю».

2. Через багато років, працюючи над «Зачарованою Десною», письменник згадає рідних людей з особливою ніжністю: «З мого батька можна було писати лицарів, богів, апостолів, великих учених і сіятелів». А діда назвав «добрим духом лугу і риби»: «...гриби і ягоди збирав він у лісі краще за всіх і розмовляв з кіньми, з телятами, з травами, з старою грушею і дубом. Дід був письменний по-церковному і в неділю любив урочисто читати Псалтир».

Учитель. Ось звідки у Довженка нахил до споглядальності: «У мене не було пристрасті до чогось одного, певного. Мені здавалося, що я все можу, що все легко, і мені хотілося бути різним, хотілося начебто розділитися на кілька частин і жити в багатьох життях, професіях, країнах і навіть видах».

 Кадр третій «Мені здавалось, що я все можу...»

                               Є тисячі доріг, мільйон вузьких стежинок.

                               Є тисячі ланів, але один лиш мій.

                         Василь Симоненко

(Учитель вивішує на дошці ключові слова, за якими учасники групи «Біографи» мають створити «калейдоскопічну» розповідь про життя і творчість О. Довженка).

Опорні слова: Сосницька початкова школа — Глухівський учительський інститут — Комерційний інститут — Академія мистецтв — школа старшин Петлюрівської армії — «босий комісар» освіти і культури — відділ Повноважного представництва УРСР у Польщі — Торгове представництво УРСР в Німеччині — приватне училище професора Е. Геккеля — Одеса —  1940 р. — Київ — Ашгабад — Воронезький фронт

—  Москва, 1952 р. — береги Дніпра, 1954 р. — Новодівиче кладовище, Москва.

Учитель. О. Гончар писав: «Довженко — справді глибоко трагічна і суперечлива постать. Десь я назвав його «українським Мікеланджело» і цих слів не зрікаюся й зараз, маючи на увазі всебічну фантастичну обдарованість цієї людини».

 Кадр четвертий — «Тричі мені являлася любов»

Біографи

1. Уперше «найсміливіший і найвродливіший хлопець» у Сосниці закохався, навчаючись в училищі, в дочку багатого купця Надійку Чаусовську — гімназистку-красуню. Гарна була пора. Та коли вони, молоді й закохані, безтурботно бігали на ковзанку, містечко Сосниця ніби журливо хитало головою: мовляв, нічого не вийде з того кохання, бо ще не бачив світ, щоб щасливим було подружжя доньки багатія і сина бідного селянина...

2. З Варварою Криловою Олександр познайомився, вчителюючи в Житомирі. Разом учили дітей, інсценізували уривки з «Назара Стодолі», «Гайдамаків» та «Катерини». А покохавши одне одного, і дня не могли жити нарізно, а тому, якщо і доводилося розлучатися, то всю жагу свого нерозтраченого почуття виливали в листах.

Звучить фрагмент листа. (За столом сидить Довженко, пише, глибоко задумавшись; потім читає. Звучить лірична музика.)

«Варюнечко! Дуже скучаю по Тобі. Моє світле сонечко, Варюсю, чудесна, славна дівчинко. Так хочеться тебе бачити, бути з тобою... Варя! Мила, чудесна голубка. Я гордий, що так безмежно люблю Тебе... Я сумую без Тебе, рідна.

А часом, коли туга по Тобі межує з безумністю, я стаю в темряві на коліна і, припавши до узголів'я ліжка, молюсь Тобі. І я бачу тебе, і туга проходить, міцніє душа, і я засинаю із світлими надіями. Дякую Тобі, що ти є... Цілую твої ноги. Кохаю тебе, чиста, світла... Ти чуєш свого Олександрика, Варюсю? Міцно, міцно обіймаю тебе і цілую Твоє привабливе чоло, твою чудесну голівку... Я ходжу з Тобою в саду, я промовляю Тобі слова кохання і хочу Тебе нести на руках... Які в Тебе чудесні руки, і коли Ти торкаєшся ними мого чола, у мене перестає боліти голова. Посидь зі мною, рідна. Я так хочу зблизька дивитись на Тебе.

Ти плачеш? Не треба, Варюсю, не треба, мила. Я осушу поцілунками твої очі... Засни, моя дівчинко... А коли ти заснеш, я тихо, тихо поцілую Тебе, аби не розбудити... Я не буду спати, я хочу думати, кохати, хочу відчувати Твою близькість. Я безмежно кохаю Тебе і хочу продовжити свою радість.

                  Я, Твій Олександрик».

3.  Побралися, переїхали до Києва, де не тільки події громадянської війни вразили серце Довженка, а й сімейна драма. Лист від дружини обпік серце: «Я люблю тебе, але дружиною твоєю не буду. Не лай мене і не плач за мною.» А коли повернувся додому, застав Варю в обіймах білогвардійського офіцера, пережив гіркоту зради, яка, однак, не спопелила любові. Коли, перебуваючи в Німеччині, він дізнався, що облесник-офіцер покинув хвору на туберкульоз Варю в Празі, не вагаючись, одружився із своєю зрадливою дружиною вдруге й вивіз в Україну.

4. Юлія Солнцева, актриса — третя й остання його любов. Коли Варвара відчула це, запитала:

— Сашко! Ти закохався?

— Так!

Того дня на столі їхнього помешкання поруч із білими трояндами лежав лист.

(Під ліричну музику звучить лист Варвари Довженко:)

«Дорогий, рідний, коханий мій! Я прощаюся з тобою. Я їду назавжди. Розумію все-все. Найперше те, що разом ми жити не можемо. Ти йдеш у велике мистецтво. Ти віддаєш йому всього себе. Тобі потрібен друг в житті, тобі потрібна натхненниця.

Ти закохався, Сашко... Повір: од щирого серця відкидаю в ім'я тебе ревнощі і біль, хочу, щоб вона стала істинним твоїм другом, твоїм натхненням.

А в мене одне-однісіньке прохання до тебе: хочу жити під твоїм прізвищем.

Прощай! Хай іде до тебе добро і щастя з Землі, з Неба, з Води!

                   Твоя навіки — Варвара Довженко!»

Учитель. У «Щоденнику» за чотири роки до смерті письменник напише: «Я так люблю мою Юлію, як ніби й не любив ще ніколи за двадцять п'ять років родинного з нею життя. Я безупинно говорю їй найніжніші слова... Хто послав мені любов?»

 Кадр п'ятий «Художник»

                           Олександр Довженко був обдарованим

                 і різноманітним художником.

                   Василь Касіян

Учитель. О. Довженка вабила одна нива — мистецтво. Але й ця нива — безмежна, і на ній йому послалися аж три шляхи широкії: малярство, кіно і література.

Художники

1.Повернувшись до Харкова, працює художником-ілюстратором в газеті «Вісті ВУЦВК», редактором якої був його земляк і ровесник, поет-лірик, сатирик і гуморист, організатор та керівник письменницької організації «Гарт» Василь Еллан-Блакитний.

«Блакитноокий Василь Еллан, — згадував через багато років Микола Бажан, — радо привітав молодого художника, який щойно повернувся з-за кордону, і на сторінках «Вістей» чи не щодня почали з'являтися дотепні й гострі карикатури, підписані ім'ям «Сашко». Сашко стає улюбленцем читачів, проводирем, українських карикатуристів».                   

«Хто ж не знає його знаменитих шаржів, його до корчів смішних карикатур?»— риторично запитував ще в 20-і роки видатний знавець і творець сміху Остап Вишня, якого в редакції цих же «Вістей» доля звела і побратала з О. Довженком на зорі їхньої творчості.

2. Велике місце у творчій спадщині художника займають портрети тодішніх діячів культури і дружні шаржі на них, пройняті щирою приязню. Симпатією, наприклад, до Сергія Пилипенка, голови Спілки селянських письменників «Плуг», наснажений шарж, де «папаша» (його так називали), як та квочка, під полами своєї чумарки ховає групу своїх вихованців-«плужан». «Це було, — згадував Олександр Грищенко,— так дотепно, що по самих отих ногах можна було пізнати майже усіх плужан». Позитивний сміховий заряд притаманний і шаржам на Павла Тичину, В. Пронозу (В. Еллана), В. Сосюру. (Демонструє фотографії.)

3.  У графічних малюнках гумористично окреслював цілий літературний чи мистецький напрям. Так, скажімо, було з театром Леся Курбаса «Березіль» або «Плугом», який став об'єктом дотепного сміху в серії малюнків під назвою «Ось так виростають письменники-«плужани».   

(Демонструє фотографії.)

«Це не просто ілюстрації й не звичайні малюнки, — писав В. Сосюра, якого не раз малював художник Сашко. — Це протокольні записи, зроблені засобами графіки. В них віртуозними лініями і скупими штрихами відбита сама наша історія».

Цю думку продовжує і розвиває М. Рильський: «Справді, й тепер, переглядаючи старі газети та журнали і натрапляючи в них на рисунки, підписані псевдонімом (власне — іменем) Сашко, відчуваєш, який гострий олівець мав отой Сашко, яку тонку кмітливість і спостережливість — і думаєш: а таки ж дійсно міг із Довженка вирости справжній високої міри майстер образотворчого мистецтва».

Безперечно, міг!

Учитель. Але влітку 1926 року, як влучно висловився Корнелій Зелінський, «відкинув олівець і пензель, як скрипач перетворив би смичок на диригентську паличку, щоб зазвучала не одна скрипка, а весь симфонічний оркестр».

                       Кадр шостий — «Літературний ужинок майстра»

                                             Велике діло — писані слова.                             Ліна Костенко

Учитель. О. Довженко писав: «Страшенно люблю писати... Хочеться кожне слово помити в українській криниці, де дівчина воду брала, і поставити слова чистими рядами, щоб незабутнє вигравало в них, як сонце на Великдень, і радувало людські серця у великі і трудні часи».

Літературознавець. Літературна спадщина Олександра Довженка справді багатогранна. У його творчому доробку кіносценарії («Вася-реформатор», «Ягідка-кохання», «Сумка дипкур'єра», «Іван», «Прощай, Америко»), оповідання і новели («Ніч перед боєм», «Стій, смерть, зупинись!», «Незабутнє», «На колючому дроті», «Мати», «Хата» та ін.), драматичні твори («Потомки запорожців», «Життя в цвіту»), статті («Українська пісня», «Лист до офіцера німецької художньо-публіцистичні армії»), мистецтвознавчі праці.

Але найсильніше талант О. Довженка виявився у жанрі кіноповісті, який він, по суті, започаткував в українській (та й не лише в українській!) літературі. У цьому жанрі написано такі твори, як «Арсенал», «Земля», «Щорс», «Повість полум'яних літ», «Мічурін», «Поема про море». Особливе місце серед кіноповістей О. Довженка посідають «Зачарована Десна» та «Україна в огні».                                     

 Кадр сьомий — «Перші кроки в кіно»

                                   Слов'янство поки що дало світові

                                   в кінематографі одного великого митця,

                                  мислителя і поета О. Довженка.

                                                                         Чарлі Чаплін

Учитель. О. Довженко — майже ровесник кіно, яке по праву називають мистецтвом десятої музи. Він прийшов у кіно вже будучи художником. А художники споконвіку шукали все нових засобів передати не лише статику, але й рух. Нове мистецтво кіно відкривало для цього безмежні можливості. А як же вийшло, що Довженко став кінорежисером?

Художник У 32-річному віці Довженко після однієї ночі круто змінив життя, поїхавши до Одеси. Чим було кіно на початку XX ст.? Живими картинками, балаганом і тільки. Йому «вчитися було ніколи і ні в кого». Спочатку сценарист, потім режисер, актор, він впроваджував в українське кіно метод Гріффіта, американця, який вперше показав лице героя крупним планом. Довженко не тільки психологізував кіно, а й опоетизував його. Неповторний світ творив за допомогою народної поетики, символів, прийомів живопису. У фільмі «Земля» дід і онук — як обрамлення роду. Дід помирає непомітно, наче яблуко падає з дерева. Яблуко, дійшовши певної стиглості, відірвалося від дерева. Отак і дід. А смерть онука — насильницька, нагла. Його вбивають підло, із-за рогу у хвилину танцю... Важко сказати, хто зробив більший внесок у цей фільм — Довженко-письменник чи Довженко-художник.

«Перші зрілі фільми Довженка: «Звенигора», «Арсенал», «Земля», завоювали йому цілий світ, але відібрали Україну, підрізали творчі крила, вкоротили йому віку» (Ю. Лавріненко).

                                      Кадр восьмий — «До зброї!»

                                         Протистояння генія і влади.

                          Ліна Костенко

 

Учитель. Чому О. Довженко за десять років до смерті у «Щоденнику» написав: «Немає сил ходити. Болить у мене серце. Болять руки, ноги. Болить голова і болить серце. Думаю, що скоро я помру. Мені жаль умерти. Я народився, я був створений років на 90. Я помру скоро, тому що з мене вийшла вся сила. Вона пішла не тільки на роботу. Ні. Не робота подолала мене, не пияцтво, не жіноцтво. Прибила мене недоля народу. А знищила мене ненависть людська і жорстокість. Убила мою радість».

Що спричинило до такого відчаю? Яка боротьба виснажила його?

Історики

1. Сталін до кінця днів чекав, що Довженко, відомий усьому світові, напише і зніме фільм про нього — володя, батька всіх народів, генералісимуса, переможця в Другій світовій війні, а тому не дозволив розстріляти, вичікував і навіть пробував приручити: й подарунки надсилав, і дві Сталінські премії вручив, ще й Ленінську, в закордонні відрядження відпускав (Берлін, Париж, Лондон), і звання діяча мистецтв присвоїв. Не приручив. Довженко не вмів і не хотів їсти хліба з рук ката. Хоч йому доводилося маневрувати, відкуповуватися. Для того, щоб втілити задумане, робив ненависне: «За геніальну «Звенигору» відкупився антиукраїнським «Арсеналом». За «Землю» — «Щорсом». За «Україну в огні» — казенним «Мічуріним». Справді, яка трагедія художника», — писав О. Гончар.

2.  У 1940 р. Довженко став художнім керівником новоствореної Київської кіностудії, але через те, що не міг знімати під диктовку, після війни був викинутий за націоналізм з кіностудії.

Друга світова війна відкрила Довженкові очі — він уже не чув ніяких пересторог і написав свою геніальну «Україну в огні». Рукопис потрапив до рук Сталіна — і в долі Довженка відбулася кульмінаційна життєва драма, в якій режисером-постановником був «кат над катами» — Сталін.

Довженко був висланий на безвиїзне проживання до Москви.

Останній лист кінорежисера, датований 10 жовтня 1956 р. і адресований уряду України: «Вернутися хочу на Україну. Президіє! Допоможи мені житлом: давно колись відібрали його в мене. Великої квартири мені не треба, тільки треба мені, щоб я міг бачити Дніпро і Десну під обрієм, і рідні чернігівські землі...» Крик душі. У цьому році була завершена «Поема про море» і опублікована автобіографічна кіноповість «Зачарована Десна». Він мріяв написати нові твори (аж 55 запланованих!), поставити фільм «Поема про море».Але цей рік був останній в його земній «юдолі плачу».

Кадр дев'ятий — «Вшанування пам'яті О. Довженка»

                                       І вже його слава не вмре, не поляже...

                          Українська народна дума

Біографи

1957   р. Ім'я Олександра Довженка присвоєно Київській студії художніх фільмів.

1958 р. На Всесвітній виставці в Брюсселі був проведений конкурс на визначення кращих фільмів усіх часів. Серед двадцяти найвизначніших творів назвали фільм «Земля» Олександра Довженка.

На Новодівичому кладовищі в Москві встановлено пам'ятник О. Довженкові (скульптори В. Мухіна і О. Заварзін).

1959 р. Іменем О. Довженка названо одну з вулиць м. Києва.

1960 р. У Києві на будинку, де мешкав О. Довженко в 1935-1941 рр., встановлено меморіальну дошку з барельєфним портретом митця (скульптор М. Вронський).

1964 р. При Київській кіностудії відкрито музей і пам'ятник Олександрові Довженку (скульптор А. Козуб, архітектор П. Орлов).

1974 р. Меморіальний музей і пам'ятник Довженкові (скульптор О. Фуженко, архітектор О. Ігнащенко) відкрито у Сосниці."

1989 р. Із нагоди 95-річчя від дня народження митця в Києві відбувся міжнародний науковий симпозіум «Довженко і світова культура», в якому взяли участь довженкознавці Києва, Москви, Мінська, Болгарії, Угорщини, Німеччини, Чехословаччини, Канади, Фінляндії, Японії, В'єтнаму.

1994  р. Відзначено сторіччя від дня народження О. Довженка.

Інститут теоретичної астрономії Російської Академії Наук присвоїв планеті під № 4520 (відкрита 22 серпня 1977 р. Кримською обсерваторією) ім'я Олександра Довженка.

1995  р. Встановлено Державну премію України ім. О.П. Довженка.

Учитель. У «Щоденнику» від 07.01.1944 року О.Довженко писав: «У хвилини душевного занепаду і слабості думаю: нащо я так убивався за долею українського народу, чого оплакую його, чого боюсь за його долю, кричу про його труднощі й страждання? Може, їх нема. Може, все, що діється навколо мене, є звичайний життєвий процес... Прости мені, світе милий. Одне скажу на свій захист: нікому не бажав я зла».

Інсценування.

        (Входить Доля — дівчина у вишиванці з темною хусткою на плечах.)

Доля. Я прийшла нині до тебе, українська доля твоя. Не прийшла — припливла зачарованою Десною, щоб м'яка тепла вода оповила твою душу, очистила від журби і скорбот, повернула до краси, щоб став ти тим, для чого народила тебе мати твоя — добрим і радісним.

Ти прости, сину, що не спочиває твоє серце у вічності в рідній землі — «У Києві десь над Дніпром на горі». Ти прости, що послала в життя твоє так багато жалю і смутку, хоч любив ти життя, прекрасне, людяне, і «не втратив щастя бачити зорі навіть у буденних калюжах на життєвих шляхах...»

За все прости...

V.  Підсумкове слово вчителя.

Учитель. Цей урок - спроба першого знайомства. Якби можна було дібрати одне-єдине містке слово-епітет, то як би ви закінчили фразу:

Технологія"Незакінчене речення":

     Життя Довженка - ... (трагічне).

Творчість Довженка - ... (титанічна, геніальна ...)».

Найбільше  мене вразив  кадр Довженкового життя…, бо…

Чи додав щось образ письменника до вашого ідеалу людини? Запишіть 1-2 реченнями.

Оцінювання учнів.

VI. Домашнє завдання

Прочитати твори О. Довженка «Зачарована Десна» та «Україна в огні». Написати твір-мініатюру на одну з тем: «Було в моєму дитинстві»; «Легенди моєї родини»; «Таємниця мого родоводу» (на вибір).


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

6692. Регенерация. Проявление регенерации в онтогенезе и филогенезе 26.12 KB
  Регенерация. Уровни регенерационной реакции. Физиологическая репарация. Репаративная регенерация. Проявление регенерации в онтогенезе и филогенезе. Важнейшая проблема медицины - восстановление поврежденных тканей и орган...
6693. Эволюция органического мира. Биологический вид, его популяционная структура 28.11 KB
  Эволюция органического мира. Определение эволюции. Теории эволюции. Биологический вид, его популяционная структура. Действие элементарных факторов на популяцию. В основе биологической эволюции лежат процессы самовоспроизведен...
6694. Полиморфизм человеческих популяций. Генетический груз 28.31 KB
  Полиморфизм человеческих популяций. Генетический груз. Классификация полиморфизма. Генетический полиморфизм популяций человека. Генетический груз. Генетические аспекты предрасположенности к заболеваниям. Естественный отбор мо...
6695. Популяционная структура человечества 29.46 KB
  Популяционная структура человечества. Особенности популяционной структуры человечества. Действие факторов эволюции в популяции людей. Популяция человека - группа людей, занимающих одну территорию и свободно вступающих в брак. Демогр...
6696. Эволюция систем органов (пищеварительная, иммунная, эндокринная и дыхательная системы) 28.6 KB
  Эволюция систем органов. Эволюция пищеварительной системы. Эволюция иммунной системы. Эволюция эндокринной системы. Эволюция дыхательной системы. Пищеварительная система. С 1880 по 1950г господствовала теория Мечникова. Она б...
6697. Онтофилогенетическая обусловленность пороков развития 200.23 KB
  Онтофилогенетическая обусловленность пороков развития. Биогенетический закон. Преобразование онтогенезов. Пороки развития. Эволюционные преобразования связаны не только с образованием и вымиранием видов, но и преобразованием онтоге...
6698. Человек как закономерный результат процесса развития органического мира 27.85 KB
  Человек как закономерный результат процесса развития органического мира. Прогрессивный характер эволюции. Проблема происхождения человека. Положение Homosapiens в системе живого мира. Этапы антропогенеза. Происхождение и эвол...
6699. Закономерности антропогенеза. Генетическая программа и программа социальная наследование в развитии современного человека 26.77 KB
  Закономерности антропогенеза Биологические предпосылки. Биосоциальная природа человека и процесс антропогенеза. Генетическая программа и программа социальная наследование в развитии современного человека. Расы современного че...
6700. Биологические основы паразитизма и трансмиссивных заболеваний 25.98 KB
  Биологические основы паразитизма и трансмиссивных заболеваний. Характеристика паразитизма. Взаимодействие паразитов и хозяина. Трансмиссивные и природно-очаговые заболевания. Живые организмы находятся в биотическом окружении, поэто...