13977

ДЕБЮССИ́ Клод Ашиль

Доклад

Исторические личности и представители мировой культуры

ДЕБЮССИ́ Клод Ашиль 1862 1918 французский композитор пианист дирижер музыкальный критик. Основоположник муз. импрессионозма. Сочинениям присущи поэтичность изящество и прихотливость мелодии колористичность гармонии изысканность зыбкость муз. образов. Клод Ашиль

Русский

2013-05-20

17.21 KB

0 чел.

ДЕБЮССИ́ Клод Ашиль (1862—1918) — французский композитор, пианист, дирижер, музыкальный критик. Основоположник муз. импрессионозма. Сочинениям присущи поэтичность, изящество и прихотливость мелодии, колористичность гармонии, изысканность, зыбкость муз. образов.

Клод Ашиль Дебюсси родился 22 августа 1862 года в предместье Парижа Сен-Жермен. В 1873 году родители отдали его в Парижскую консерваторию .Дарование Дебюсси развивалось чрезвычайно быстро. Уже в студенческие годы его игра отличалась внутренней содержательностью, эмоциональностью, редким разнообразием и богатством звуковой палитры. Но своеобразие его исполнительского стиля, лишенного модной внешней виртуозности и блеска, не нашло должного признания ни у преподавателей консерватории, ни у сверстников. Впервые его талант был отмечен премией лишь в 1877 году за исполнение сонаты Шумана.

В 1881 году Дебюсси приехал в Россию в качестве пианиста для участиям домашних концертах фон Мекк. Эта первая поездка в Россию (затем он побывал там еще два раза — в 1882 и 1913 годах) пробудила огромный интерес композитора к русской музыке, который не ослабевал до конца его жизни.

С 1883 года Дебюсси начал участвовать как композитор в конкурсах на получение Большой Римской премии. В следующем же году он был удостоен ее за кантату «Блудный сын». Это сочинение, написанное под влиянием французской лирической оперы, выделяется настоящим драматизмом отдельных сцен. Время пребывания Дебюсси в Италии (1885-1887) оказалось для него плодотворным: он познакомился со старинной хоровой итальянской музыкой XVI века и одновременно с творчеством Вагнера. В то же время период пребывания Дебюсси в Италии ознаменовался острым столкновением его с официальными художественными кругами Франции. Дебюсси ясно выразил свое стремление к новаторству в письме к одному из друзей в Париж: «Я не смогу замкнуть свою музыку в слишком корректные рамки... Я хочу работать, чтобы создать оригинальное произведение, а не попадать все время на те же пути...» По возвращении из Италии в Париж Дебюсси окончательно порывает с академией.

1890-е годы — первый период творческого расцвета Дебюсси в области не только вокальной, но и фортепианной, камерно-инструментальной (струнный квартет) и особенно симфонической музыки. В это время создаются два наиболее значительных симфонических произведения — прелюд «Послеполуденный отдых фавна» и «Ноктюрны»

Прелюд «Послеполуденный отдых фавна» был написан на основе поэмы Стефана Малларме в 1892 году. Произведение Малларме привлекло композитора в первую очередь яркой живописностью мифологического существа, грезящего в знойный день о прекрасных нимфах.

В прелюде, как и в поэме Малларме, нет развитого сюжета, динамичного развития действия. В основе сочинения лежит, по существу, один мелодический образ «томления», построенный на «ползучих» хроматических интонациях. Дебюсси использует для его оркестрового воплощения почти все время один и тот же специфический инструментальный тембр — флейту в низком регистре. Многие достижения оркестрового письма в этом сочинении потом стали типичными для большинства симфонических произведений Дебюсси.

Только после исполнения «Фавна» в 1894 году о Дебюсси-композиторе заговорили в широких музыкальных кругах Парижа. Но замкнутость и определенная ограниченность художественной среды, к которой принадлежал Дебюсси, а также самобытный стиль его сочинений препятствовали появлению музыки композитора на концертной эстраде.

Даже такое выдающееся симфоническое произведение Дебюсси, как цикл «Ноктюрны», созданный в 1897-1899 годах, было принято сдержанно. В «Ноктюрнах» проявилось стремление Дебюсси к жизненно-реальным художественным образам.

Новизна стиля оперы обусловливается во многом тем, что она написана на прозаический текст. Вокальные партии оперы Дебюсси заключают в себе тонкие нюансы разговорной французской речи. Мелодическое развитие оперы представляет собой выразительную напевно-декламационную линию. Сколько-нибудь значительный эмоциональный подъем в мелодической линии отсутствует даже в кульминационных в драматическом отношении эпизодах оперы.

Сильное влияние на стиль Дебюсси оказало творчество крупнейших русских композиторов — Бородина, Балакирева и особенно Мусоргского и Римского-Корсакова. Самое большое впечатление произвели на Дебюсси блеск и живописность оркестрового письма Римского-Корсакова. Но Дебюсси воспринял лишь отдельные стороны стиля и метода крупнейших русских художников.

Начало века — высший этап в творческой деятельности композитора. Произведения, созданные Дебюсси в этот период, говорят о новых тенденциях в творчестве и в первую очередь об отходе Дебюсси от эстетики символизма. Все больше композитора привлекают жанрово-бытовые сцены, музыкальные портреты и картины природы. Вместе с новыми темами и сюжетами в его творчестве появляются и черты нового стиля. Свидетельством этому являются такие фортепианные произведения, как «Вечер в Гренаде» (1902), «Сады под дождем» (1902), «Остров радости» (1904). В этих сочинениях Дебюсси обнаруживает прочную связь с национальными истоками музыки.

Начало войны вызвало у Дебюсси подъем патриотических чувств. В печатных высказываниях он подчеркнуто называет себя: «Клод Дебюсси — французский музыкант». Целый ряд произведений этих лет навеян патриотизмом. Своей главной задачей..он считал воспевание красоты в противовес ужасным деяниям войны, калечащим тела и души людей, уничтожающим ценности культуры. Дебюсси был глубоко подавлен войной. С 1915 года композитор тяжело болел, что также отразилось на творчестве. До последних дней жизни — он умер 26 марта 1918 года во время бомбардировки Парижа немцами, — несмотря на тяжелую болезнь, Дебюсси не прекращал своих творческих поисков.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

25242. Основні концепції історико-філософського процесу 29.5 KB
  Основні концепції історикофілософського процесу. Можна виділити 3 історикофілософські парадигми: негативістську класичнугегелівську та пост класичну. Він будує свою систему як свбоме усвідомлення всього попереднього історикофілософського досвіду. Стрижнем історикофілософського наслідування її внутрішнім механізмом є діалектичне заперечення яке одержує значення найважливішого методологічного принципу аналізу поступального руху філософського знання наступна філософська система не просто відкидає попередню а діалектично заперечує її...
25243. Співвідношення понять метафізики та діалектики 28 KB
  Співвідношення понять метафізики та діалектики. Предмет метафізики надемпіричний. Кантівська критика метафізики: €œстара мф це наука про надчуттєви принципи буття €œнова€ умоглядна картина світу. Помилка старої метафізики некритичне розповсюдження діяльності розсудку за межі можливого досвіду.
25244. Сучасна лінгвістична філософія 33 KB
  Ніцше: оманливість мови та критика незмінності і однаковості подвійного субєкта. Платон €œКратил€: Проблема називання обєктів позначає початок витоків людської мови. Задля опису функціонування мови Сосюр розрізнив поняття мови загальної системи правил і мовлення конкретного застосування мови. Хомський: пристосовує картезіанську метафізику до структури мови.
25246. Поняття трансцендентальної єдності аперцепції у Канта 25.5 KB
  Звязок багатоманітного не міститься в чистій формі чуттєвого споглядання це дія виключно розсуду. вищий принцип всякого застосування розсуду і обєктивна умова всякого пізнання це те завдяки чому все дане в спогляданні багатоманітне обєднується в понятті про обєкт.Ап застосування категорій розсуду до чуттєвого споглядання призводить до конструювання для люд. другий вид синтезу чуттєвого матеріалу поруч з категоріями який є властивим розсуду.
25247. Поняття трансцендентальної єдності апперцепцій у філософії Канта 21.5 KB
  є трансцендентальна єдність самосвідомості тобто така що передує досвіду і утв можливість апріорногодо досвідного пізнання. Кант поєднує в нову структуру суть якої коли б свідомість була не єдиною а мозаїчною то окремі властивості обєкта потрапляли б у різні її незалежні частини і синтез їх став би неможливим а саме в ньому і полягає пізнання. Синтетична єдність свідомості є обєктивною умовою будьякого пізнання.
25248. Принципи і основні положення екзистенційної діалектики Кіркегора 27.5 KB
  Принципи і основні положення екзистенційної діалектики Кіркегора. Субєктивна екзистенціальна діалектика Кіркегора виростає як протиставлення системі Гегеля де людина підвладна анонімному принципу історичного розвитку втрачає свою індивідуальність. ЕД виявляється у Кіркегора способом зберегти особистісне відношення людини і Бога на шляху до якого людина проходить три стадії: естетичну етичну та релігійну.
25249. Філософія та світогляд 24 KB
  Філософія форма теоретичного розвитку світогляду. Три типи світогляду: Буденний формується умовами життя та передається з покоління в покоління за допомогою досвіду. Отже філософія певний тип світогляду хоча всі люди мають світогляд але не кожна людина виходить на філософських рівень у світоглядних орієнтуваннях. Звідси випливає що філософія постає як теоретична форма світогляду.
25250. Філософія неокантіанства: основні течії 28 KB
  Основна його мета розвиток і перетворення трансцендентальної філософії Канта. Розпочався близько 1860х років ініціаторами були представники академічних кіл зокрема: Герман Гольмгольц фізіолог та фізик Куно Фішер історик філософії Отто Літман професор філософії та ін. Зокрема Віндельюандт ґрунтуючись на філософії Канта зазначає що критична філософія це наука про необхідні та загально значимі визначення цінностей. Вона запитує: чи існує наука якій із загальною значимістю притаманна цінність істини Чи існує мораль якій із...