14017

МУЗИЧНО-РИТМІЧНІ РУХИ

Лекция

Музыка

МУЗИЧНОРИТМІЧНІ РУХИ ЗНАЧЕННЯ ТА ЗАВДАННЯ РИТМІКИ Рухи під музику одна з форм музичного виховання дітей що дозволяє їм активно виявити себе в музичній діяльності. Над створенням радянської методики музичного виховання дітей засобами рухів працювало почина...

Украинкский

2013-05-20

88 KB

241 чел.

МУЗИЧНО-РИТМІЧНІ РУХИ

 ЗНАЧЕННЯ ТА ЗАВДАННЯ РИТМІКИ

    Рухи під музику — одна з форм музичного виховання дітей, що дозволяє їм активно виявити себе в музичній діяльності. Над створенням радянської методики музичного виховання дітей засобами рухів працювало, починаючи з найперших пожовтневих років, багато дослідників у галузі дошкільної педагогіки та психології, методистів, музичних керівників дитячих закладів та ін. Методи роботи, обсяг необхідних вмінь і навичок, репертуарний матеріал перевірялись на практиці, уточнювались, удосконалювались.

Систему музичного виховання за допомогою ритмічних рухів, тобто виховання чуття ритму через рух, органічно пов'язаний з музикою, одним з перших розробив ще на початку століття швейцарський музикант і педагог Е. Жак-Далькроз. Активно пропагувала єдність музики і рухів, що в синтезі мають стати засобами фізичного, естетичного, морального виховання дітей, славетна американська танцівниця Айседора Дункан. Найважливішим в рухах Дункан вважала щирість, безпосередність, грацію і невимушеність.

В подальші роки вирішальну роль у становленні та утвердженні радянської системи музично-ритмічного виховання відіграли вітчизняні вчені та педагоги. Серед них помітне місце належить Н. Александровій, М. Румер, О. Коноровій. Ґрунтовні наукові дослідження в галузі дошкільного музично-ритмічного виховання провели Н. Ветлугіна, О. Кенеман, М. Палавандишвілі та ін.

ВЗАЄМОЗВ'ЯЗОК МУЗИКИ І РУХІВ

Рухи органічно пов'язані з музикою, під яку їх виконують. Вони повинні розкривати її зміст, відповідати характеру, формі, динаміці, темпу й ритмові музичного твору. Це можливо лише при умові, якщо діти виконують "рухи не механічно, а свідомо. Цю важливу думку підкреслювала відома радянська балерина Г. Уланова: «Коли б і в якому б балеті мені не доводилось танцювати, я завжди прагнула усвідомити рухи, з яких складається танець». Водночас рухи спонукають до свідомого сприйняття музичного твору. А музика, в свою чергу, стає зрозумілішою і легше сприймається, надаючи рухам особливої виразності, чіткості, ритмічності.

Органічна єдність музики і рухів необхідна і природна. К. Станіславський наголошував, що як у співах, так і в русі треба досягати повної відповідності з музикою. Переконливим свідченням дієвості цього положення є високий артистизм майстрів балету Г. Уланової, О. Лепешинської, М. Плісецької та ін.

Музично-ритмічні рухи сприяють всебічному розвитку дитини. Святкові—шикування,   національні   танці,    інсценівки,   хороводні . ігри із співом формують   моральні якості   дошкільників.

Беручи активну участь в іграх, вправах, танцях, підготовці до свят, дошкільники набувають найрізноманітніших знань про життя, що їх оточує, розвивають творчу уяву та мислення, спостережливість, здатність орієнтуватися в просторі й часі. Ігри й танці привчають дітей до колективних дій, сприяють вихованню почуття колективізму, дружби, товариськості, взаємної поваги. На заняттях у дітей формується характер, воля, наполегливість, вміння мобілізувати свої сили, зосередити увагу, проявити спритність, кмітливість, розумову активність.

Рухи під музику зміцнюють дитячий організм. Задоволення, щ0 його дитина дістає в процесі гри, завжди супроводжується значними фізіологічними змінами в її організмі, покращується дихання і кровообіг. Веселі ігри й танці збуджують, нервову систему і викликають посилену діяльність вищих відділів головного мозку, пов'язаних з асоціативними інтелектуальними та вольовими процесами.

Музично-ритмічні рухи сприяють формуванню моторики, поліпшують осанку. У дітей з'являються такі якості рухів, як легкість, польотність, пружність, спритність, точність, швидкість та енергійність. Завдяки музиці рухи дошкільників набувають емоційного забарвлення, стають більш чіткими, виразними і красивими. Веселі ігри й танці необхідні дітям не тільки для розваги, а й для їхнього фізичного, розумового, морального й естетичного розвитку. Керуючи іграми й танцями, музичному керівнику і вихователю треба всіляко сприяти розвиткові дитячої ініціативи, творчості, винахідливості.

Заняття ритмікою допомагають дітям полюбити музику, сприяють розвитку емоційного реагування на музику, загострюють сприйняття, розвивають музичний слух та чуття ритму, збагачують дітей новими музичними знаннями, розширюють їхній музичний кругозір, розвивають творчу уяву та мислення.

Змістом музично-ритмічного виховання є розвиток у дітей активного, свідомого сприйняття музичних творів, вироблення у них вмінь передавати в рухах зміст і характер музики. Цих вмінь дошкільники набувають під час виконання танців, музичних ігор і вправ, що становлять єдину систему, за допомогою якої здійснюється музично-ритмічне виховання дітей.

Усі музично-ритмічні рухи повинні відповідати змістові й формі музичних творів, під які вони виконуються. Репертуар для занять має відзначатися високими художніми якостями. Хороводи та інструментальна музика повинні бути яскравими, з чіткою побудовою, приємною мелодією, простою гармонією та виразними динамічними відтінками.

Необхідно, щоб музичні твори були дохідливими. Це дасть можливість дітям у найпростіших рухах передати характер музики, найяскравіші її елементи, допоможе глибше сприйняти й усвідомити зміст твору.

В іграх для дошкільників молодшої групи використовується музика, контрастна за регістром, темпом, динамікою. Вона легше сприймається дітьми, сприяє кращому виконанню певних музичних завдань, як в іграх «Дідусь-садівник і козенята» (музика О.Гедіке), «Прогулянка і дощик» (музика А.Філіпенка).

Українські та російські народні танці за формою, як правило, двочастинні. На першу частину діти бігають або ходять по колу, па другу — послідовно виконують нескладні рухи — тупотіння, плескання, кружляння (наприклад, «Веселий танець», «Танець парами»).

У кожній наступній віковій групі програмові завдання і музичний матеріал ускладнюються. Діти вчаться рухатись, відображаючи менш контрастні зміни динаміки (голосно, помірно, тихо), регістрів (високий, середній, низький), переходи від помірного до повільного або швидкого темпу. Використовуються переважно тричастинні музичні твори (наприклад, гра «Зайці та лисиця»).

Навчаючи дітей музично-ритмічних рухів, слід виховувати в них руховій діяльності дітей рухи є засобами вираження думок, почуттів, образів. Тому чим активніше, емоційніше дитина сприймає музику, тим виразності.

В програмі музично-ритмічного виховання значна увага приділяється розвитку природної виразності рухів дитини. Як відомо, в музично-руховій діяльності дітей рухи є засобами вираження думок, почуттів, образів. Тому чим активніше, емоційніше дитина сприймає музику, тим виразніше вона буде рухатись, танцювати.

У збереженні природних, невимушених рухів значну роль відіграє виникнення у дітей правдивих почуттів та їхній розвиток. Навчання природних рухів вимагає великої уваги. Поряд з цим проводиться робота по розвитку дитячої творчості. Методику розвитку музичної творчості в процесі музично-ритмічних рухів у дошкільних закладах розробила Н. Ветлугіна.

В процесі ігрової діяльності формується творча уява дитини, виявляються її ініціатива і вигадка. Дошкільники передають характерні особливості персонажів, створюють цікаві композиції танців, побудови ігор, інсценують пісні. Для цього вони використовують різноманітні виражальні засоби — мову, рухи, міміку, спів. Вони вірять глибоко і щиро в те, що зображають. К. Станіславський вважав, що артистові належить вчитися грати у дитини. «От коли ви дійдете в мистецтві до правди і віри дітей в їхніх іграх, тоді ви зможете стати великими артистами» 2.

Творчий розвиток дошкільників залежить від того, як зуміє музичний керівник спрямувати їхню діяльність. Тому педагог повинен мати відповідну підготовку в цій галузі й уважно стежити за кожною дитиною, щоб забезпечити прояв її ініціативи, творчості, винахідливості в іграх і танцях, на заняттях і в повсякденному житті.

У процесі музично-ритмічного виховання необхідно здійснювати такі завдання:

а) навчати дітей узгоджувати рухи з характером музики, найяскравішими засобами музичної виразності, ритмічно, виразно рухатися, грати в музичні ігри, водити хороводи, танцювати як на заняттях, так і поза ними;

б) розвивати чуття ритму, яке полягає в тому, що діти відчувають у музиці ритмічну виразність, відгукуються на неї і передають її в рухах;

в) розвивати художньо-творчі здібності, які можуть виявлятися у дошкільників в тому, що вони самі шукають способи відображення ігрового образу, вигадують, комбінують танцювальні рухи, пропонують зміни в танках, з власної ініціативи танцюють, водять хороводи поза заняттями.

ХАРАКТЕРИСТИКА МУЗИЧНО-РИТМІЧНИХ РУХІВ

Музично-ритмічні вправи

Музично-ритмічні вправи організовують дітей на заняттях, емоційно настроюють їх. У процесі виконання вправ удосконалюються основні рухи й вивчаються танцювальні рухи. Діти дізнаються, як передавати гру хами зміст, характер, форму та засоби виразності музичного твору, і навчаються це робити.

Музично-ритмічні вправи можуть бути сюжетними і безсюжетними. Перші мають більш емоційний характер, їхні образи допомагають дитині краще виконати певні музичні завдання (наприклад у вправі «Дудочка», музика Т. Ломової, передати в рухах контрастний характер музики). Сюжетні вправи, в основному, використовуються в молодшій та середній групах. У старшій та підготовчій до школи групах найчастіше виконують безсюжетні вправи, наприклад, «Біг парами» (музика Ф. Шуберта).

Сюжетні та безсюжетні вправи спрямовані на вироблення у дітей цілого ряду вмінь:

узгоджувати рухи з характером музичних творів (бадьорим, жвавим, спокійним, маршовим, танцювальним);

змінювати рухи із зміною регістру (високий, середній, низький), динамічних відтінків (голосно, тихо і т. д.) і темпу музичного твору (швидко, повільно, прискорено, уповільнено тощо);

починати і закінчувати рух одночасно з музикою;

самостійно змінювати рухи відповідно до форми твору;

виконувати різні шикування (колона, шеренга, ходіння по колу один за одним, парами, четвірками тощо);

виконувати танцювальні елементи («пружинка», крок польки, галоп, перемінний крок, колупалочка та ін.);

удосконалювати основні рухи: ходьба, біг, стрибки;

виконувати різноманітні вправи з атрибутами (прапорцями, кульками тощо).

Музичні ігри

Серед рухів під музику музична гра займає одне з центральних місць. Зміст і характер рухів у грі визначаються музикою. Цей вид діяльності, близький і зрозумілий дітям, значною мірою сприяє їхньому музичному і загальному розвитку, отже всі ігри й музика до них мають відповідати загально-виховним завданням.

Музичні ігри можна поділити на два типи: 1) ігри під інструментальну музику — сюжетні та безсюжетні; 2)  ігри під спів.

Тематика і зміст сюжетних ігор різноманітні. В деяких іграх використані близькі, зрозумілі дітям образи і дії, що вони їх спостерігають у навколишньому житті, як, приклад, в іграх «Оркестр» або «Курочки та півник». В інших розкриваються образи та явища, знайомі дітям із оповідань і казок («Ми на луг ходили», «Відважні вершники»).

В основу сюжетної гри покладено певний образ, завдання. У ній є розгорнута дія, персонажі, які часто зіставляються. Навіть якщо у грі є тільки один образ, як, наприклад, у грі «Ворон», він дається у розвитку. Перед дітьми стоїть завдання — передати дії тих чи інших персонажів відповідно до музики. Так, у грі «Дідусь-садівник і козенята» (музика О. Гедіке) під повільну музику дідусь-садівник спокійно ходить по своєму садку, потім, стомившись, сідає і на закінчення музики засинає під швидку, веселу музику в садок хутко вибігають козенята. Коли вона замовкає, дідусь-садівник прокидається й ловить козенят.

Безсюжетні ігри — різновид рухливих ігор. Основним завданням таких ігор є навчити дітей уміння рухатися відповідно до змісту і характеру музики, засобів музичної виразності та форми музичного твору. Правила таких ігор тісно пов'язані з музикою. Додержання їх виховує у дітей витримку, волю, отже правила мають неабияке виховне значення. Не забороняючи учасникам гри виражати свої емоції, вони визначають їхню поведінку. Так, у грі «Карусель» (музика Д. Кабалевського) діти вчаться виконувати рухи відповідно до початку та закінчення музики, її змісту і темпу (уповільнювати або прискорювати рух «каруселі», вчасно сідати на неї на закінчення музики та ін.).

Безсюжетні ігри включають багато рухів: перебіжки, шикування, ходіння, стрибки тощо. Такі ігри сприяють розвитку точності, спритності, музикальності рухів. Словесні сигнали в них замінено музичними. У безсюжетних іграх обов'язково є елемент змагання, що приносить дітям радість і задоволення. Наприклад, хто перший почує кінець музики, той візьме бубон (гра «Хто швидше» на музику С. Шварца). З одного боку, така гра вимагає виконання суто музичного завдання, а з іншого — містить у собі елемент змагання.

В іграх під спів діти навчаються передавати рухами зміст та образ пісні, загальний характер музики (веселий, спокійний), форму (заспів, приспів) і засоби музичної виразності (темп, динаміка, ритм, регістр). Наприклад, гра «Кіт Васько» (музика Г. Лобачова), «Веселі музиканти» (музика А. Філіпенка).

Інколи спів може бути тільки зав'язкою до гри. Так, у грі «Мишоловка» діти співають, рухаючись по колу, а коли пісня закінчується, піднімають руки і починають ловити «мишей». При повторенні спів допомагає дітям заспокоїтися.

У молодшій групі ігри, в основному, проводяться під спів музичного керівника, а починаючи з середньої, — під спів вихователя і дітей. Спочатку розучують пісню, а потім грають, співаючи її. Під спів дошкільників можна проводити тільки ігри зі спокійними, плавними рухами. Бігати й стрибати під час таких ігор не можна, адже це утруднює дихання дітей і заважає співу. Якщо за умовою гри треба робити стрибки чи бігти, пісню співає педагог, а діти мовчки виконують відповідні рухи. Можна поділити дітей на дві підгрупи: одна — співає, друга — грає. При повторенні гри діти міняються ролями: ті, хто грав, співають, і навпаки.

Музично-дидактичні ігри

Музично-дидактичні ігри є одним із засобів музичного розвитку дітей. Вони мають певний зміст, розвиток дії, правила. Н. Ветлугіна опрацювала музично-дидактичні ігри для кожної вікової групи дитячого садка. Ці ігри відіграють значну роль у сенсорному розвитку дітей, удосконалюють слухові відчуття, сприяють активному розвитку музичного сприйняття.

Музично-дидактичні ігри мають багато спільного з рухливими іграми та хороводами. Змагання в спритності, сміливості, швидкості відбуваються тільки під кінець гри, щоб не порушувати слухової зосереджуваності дітей

За своїм характером музично-дидактичні ігри можуть бути різними проте вони мають на меті навчити дошкільників розрізняти і запам'ятовувати музичні звуки за висотою, тембром, динамікою, ритмом у зв'язку із загальним характером музичного твору. Так, наприклад, діти диференціюють звуки за висотою: який із двох звуків, зіграних на фортепіано або на дитячих музичних інструментах (металофоні, баяні), вищий або нижчий. Звуки відтворюються голосом або на різних інструментах —. трикутнику, бубні та ін., а діти повинні визначити, який із них вище. Наприклад, гра «Чия хатка?» (музика О. Тилічеєвої, слова Ю. Островського) '.

Наведемо приклад гри. Вихователь ударяє по одному клавішу металофона, а дитина мусить по слуху відшукати на іншому металофоні потрібний клавіш і повторити цей звук.

Діти старшої та підготовчої до школи груп можуть визначити напрямок мелодії. Музичний керівник грає мелодію у високому і низькому регістрах, а діти виконують відповідні рухи.

Для розвитку чуття ритму діти відтворюють ритмічний рисунок на барабані, бубні або рухами. Наприклад, гра «Кулачки й долоньки» (музика О. Тилічеєвої, слова Ю. Островського). Діти сидять, розділившись на групи: одні — «кулачки», а інші — «долоньки». Обидві групи співають по черзі свою «партію» і точно вистукують ритм: перша група — кулачками, а друга — долонями.

Дошкільників учать також розрізняти звучання інструмента або голосу за тембром. Вихователь грає на бубні, брязкальці, баяні, барабані а діти співають або кличуть різними голосами. Дитина, яку викликали, має визначити назву інструмента або вгадати, хто кличе чи співає. Наприклад, гра «Хто співає, впізнавай!» (музика О. Тилічеєвої, слова А.Гангова)Для визначення динамічних відтінків дітей учать розрізняти тихе або голосне звучання окремих звуків чи мелодій, довільно посилювати або послаблювати звучання відповідно до розвитку ігрового образу. Наприклад, гра «Тихо — голосно співаймо» (музика О. Тилічеєвої, слова А. Гангова).

Усі музично-дидактичні ігри можна розділити на три типи відповідно до розгортання дій та дидактичних завдань. Своїм спокійним і зосередженим характером перший тип нагадує настільні дидактичні ігри. В їхній основі лежить вміння вслухуватися в музику. Виконання сенсорного завдання пов'язане з ігровою дією. Наприклад, «Музичні молоточки» (музика О. Тилічеєвої, слова Ю. Островського), «Тихі й голосні дзвіночки»  (музика Р. Рустамова, слова Ю. Островського). Другий тип музично-дидактичних ігор наближається до рухливих Спочатку виконується сенсорне завдання, а потім — ігрові дії з елементами змагання. Наприклад, гра «Мисливці і зайці» (музика О. Тилічеєвої, слова А. Гангова).

Третій тип ігор за характером подібний до хороводних. Вони мають риси народних ігор, їм властива варіаційність, елементи імпровізації рухів. У музично-дидактичних іграх цього типу сполучаються рухи групи дітей і дії ведучого, роль якого грають по черзі самі діти. Часто хороводні рухи виконуються одночасно всіма учасниками гри. Дітей поділяють на дві групи, між якими відбувається змагання, хто краще виконає в якійсь ігровій формі сенсорне завдання. Наприклад, «День народження півника» (музика А. Філіпенка, слова В. Болдирєвої) .

Методика розучування музично-дидактичних ігор така ж сама, як і розучування музичних ігор, танців, хороводів. Особлива увага приділяється виконанню музично-сенсорного завдання, якості звука.

Під час проведення музично-дидактичних ігор необхідно дотримуватись ігрових правил, що заохочують дітей, які правильно виконали завдання. Вони можуть стати ведучими, першими заходити до «хатки», пограти на музичному інструменті тощо.

Дітей знайомлять з музично-дидактичними іграми на музичних заняттях у всіх вікових групах, починаючи з третього року життя. Поступово ці ігри входять у побут і проводяться вихователем у другій половині дня. З віком дітей ускладнюються програмові вимоги і відповідно ускладнюються ігри. Для їхнього проведення необхідно мати грампластинки із записом дитячого музичного репертуару, програвач, дитячі музичні інструменти — металофон, бубон, брязкальця, дзвіночки, трикутники, цитри, бандури тощо.

Танці

Крім музичних ігор, значне місце в музично-ритмічному вихованні належить танцям. Як і інші форми рухів, вони сприяють музичному розвитку дитини, тому що танець примушує дошкільників услухатися в музику, щоб краще зрозуміти її, розвиває чуття ритму.

У всіх видах танців рухи мають узгоджуватися з характером, засобами виразності та формою музичного твору, адже танець невіддільний від музики, яка не тільки організовує і регулює рухи, а й надає їм виразності та емоційності.

У танці дитина привчається виражати свої переживання, настрій. Танці складаються з простих народних та класичних танцювальних рухів, їх можна розподілити на кілька видів: а) танці із зафіксованими рухами; б)  характерні танці; в)  вільні танці.

У танці із зафіксованими рухами за певною музикою закріплюється певна послідовність рухів. Його побудова залежить від структури музичного твору. Наприклад, «Танець-запрошення» (українська народна мелодія) складається з трьох частин: біг, кружляння, притупування — відповідно до музики, яка має тричастинну форму. У першій частині музика спокійна, поважна, не дуже голосна і танцювальні рухи відповідні: діти спокійним четвертним кроком підходять до своїх партнерів і запрошують їх до танцю. У другій частині на веселу, легку, жваву музику діти весело кружляють, взявшись за руки, а в третій, повільній,— у такт голосних акцентованих акордів притупують ногою.

Важливу роль у музичному вихованні дошкільників відіграють народні танці, хороводи, в яких відображені почуття і звичаї різних народів. Розучування їх сприяє формуванню у дітей почуття радянського патріотизму, національної гордості.

Характерні танці складаються з таких рухів, які рельєфно змальовують даний персонаж і властиві лише йому. Наприклад, танець ведмедиків, сніжинок, намистинок. Рухи та композиція цих танців також відповідають музиці. Бажано, щоб рухи не включали надто складних елементів і не втомлювали дітей. Підбираючи репертуар, треба враховувати вікові та індивідуальні особливості дошкільників.

Танці із зафіксованими рухами і характерні слід розучувати у певній послідовності. Спочатку діти уважно слухають музику, визначають її характер і засоби виразності. Потім музичний керівник показує рухи і діти починають їх розучувати. Якщо в танці кілька складних фігур, можна розучувати його частинами. Показуючи рухи, педагог повинен стояти в колі, поруч з дітьми, а не в центрі. Рухи педагога мають бути чіткими, виразними, красивими. В міру того, як діти їх засвоюють, педагог заміняє показ словесним поясненням.

У вільних танцях діти самостійно підбирають рухи і по-своєму чергують їх, виявляючи свої творчі здібності. Рухи повинні відповідати характеру та формі музичного твору. Наприклад, під плавну, спокійну музику російської народної пісні «Вьійду ль я на реченьку» можна рухатись звичайним або перемінним кроком по колу чи кружляти парами навколо себе та ін. Треба попереджати дітей, що не можна повторювати рухи товаришів, кожен повинен самостійно придумати й виконати свій таночок. Дитині, яка танцювала найкраще від усіх, педагог з метою заохочення пропонує показати свій танець усім присутнім.

Діти можуть танцювати в супроводі інструмента чи співу. Під акомпанемент баяна, фортепіано або іншого музичного інструмента танець проходить жвавіше, веселіше. Якщо танець проводиться під спів, слід виконувати вимоги, які ставляться до музичних ігор із співом.

Під час занять необхідно приділяти увагу відпрацюванню точності й красоти рухів. Роботу над красотою рухів необхідно починати вже з молодшої групи. Треба виробити у дошкільників правильну поставу, легкий крок без човгання, легкий біг на носочках, навчити їх кружляти й стрибати. Дівчатка мають вміти красиво триматись руками за спіднички, а хлопчики — правильно класти руку і пальці на пояс.

У танцях парами діти привчаються додержувати певної відстані між парами, в хороводних—правильно тримати корпус, рухаючись по колу, тощо. Завдяки систематичній і ретельній роботі над танцювальними рухами у дітей розвиваються естетичний смак і хороші танцювальні навички.

МЕТОДИ ТА ПРИЙОМИ НАВЧАННЯ МУЗИЧНО-РИТМІЧНИХ РУХІВ

У процесі навчання музично-ритмічних рухів застосовуються різноманітні методи (наочно-зоровий, наочно-слуховий, словесний, вправи) та прийоми, наприклад, ігрові, індивідуальна робота тощо. Розглянемо кожний із названих методів та прийомів окремо.

Важливою умовою правильного музичного розвитку дошкільників у процесі навчання музично-ритмічних рухів є використання наочно-слухового методу. Виконання музичним керівником музичного твору повинно бути виразним і яскравим. Від цього залежить не тільки сприйняття дітей, а й якість виконання рухів.

Перш ніж почати розучувати з дітьми вправи, ігри, танці, музичний керівник має глибоко продумати їхні зміст і образи, визначити характер музики, основні засоби виразності, а також виховне значення всього матеріалу. Треба старанно вивчити музичний супровід. Виконується музичний твір правильно і виразно, щоб захопити дітей, викликати у них емоційну реакцію, тоді вони одразу захочуть грати й танцювати. Паузи, зміни темпу, акценти тощо недопустимі під час виконання, якщо їх немає в музичному творі.

Не менш важливим є метод н а о ч н о-з о р о в и й. Показ танців, ігор або окремих рухів має бути емоційним, органічно поєднуючись з музикою. Використовується показ після ознайомлення дітей з музикою. Можна показувати рухи без супроводу, під акомпанемент інструмента, а також під власний спів. Інколи музичний керівник залучає до показу дітей, заздалегідь їх підготувавши. Показ можна застосовувати не тільки під час ознайомлення з новими рухами, айв процесі їхнього розучування та удосконалення.

Готуючись до заняття, педагог продумує можливість використання зорової наочності, яка допоможе дітям глибше зрозуміти музичні образи. Це картинки, іграшки, різні атрибути.

У процесі навчання музично-ритмічних рухів велике значення має також слово педагога. Ретельно продумане пояснення гри, танцю, вправи можна зробити у формі короткої розповіді або бесіди. Іноді музичний керівник пояснює зміст вправи чи гри перед виконанням музики, в інших випадках — після ознайомлення з нею або чергуючи музику з розповіддю. Характер пояснення змінюється залежно від жанру і змісту музичного твору, від конкретних виховних завдань та вікових особливостей дітей. Мета педагога — пояснити дітям, які думки і почуття втілено в музичному творі й які засоби виразності використав для цього композитор.

Слово, виділене і підкреслене відповідною інтонацією, набуває особливого значення. Воно допомагає дитині краще виконати музичне завдання. Пояснення має бути коротким і чітким. Педагог говорить жваво, але спокійно. Багатослівне, плутане, одноманітне пояснення втомлює дітей, вони стають неуважними і менш цікавляться грою чи вправою. Під час розучування даються вказівки, що допомагають дітям зрозуміти, як треба виконувати рухи.

Спираючись на знання дітей, музичний керівник ставить їм запитання з метою глибшого засвоєння і закріплення вивченого. Так, під час виконання танцювальної мелодії можна використати форму запитань для визначення кількості частин музичного твору та їхнього характеру. При закріпленні гри діти, відповідаючи на запитання педагога, розповідають про її хід, підкреслюють правила гри тощо. В такій бесіді музичний керівник привчає дошкільників давати повні відповіді, чітко висловлювати свої думки, використовуючи музичні терміни, аналізувати виступи товаришів. У зв'язку з тим, що бесіда вимагає напруження, застосовувати такий метод навчання рекомендується тільки в старшій та підготовчій до школи групах. Оперуючи поняттями, що добре відомі дітям, вихователь поступово знайомить їх з новими термінами (наприклад, перемінний крок, галоп та ін.).

Належну увагу слід приділяти і методу вправ, який допомагає дитині засвоїти певний рух або окремий його елемент. Для кращого засвоєння та запам'ятання ігор, танців, вправ велику роль відіграє систематичне повторення. Якщо діти виконали рух всього один-два рази, вони швидко його забудуть, отже треба повторювати рухи якомога більше. Дуже корисно дошкільникам грати в улюблені ігри, танцювати те, що їм подобається. Все це збагачує запас рухливого матеріалу у дітей.

Поряд з вказаними методами, музичний керівник використовує різноманітні навчальні прийоми. Наприклад, часто застосовуються ігрові прийоми, які роблять заняття особливо цікавим, викликають у дітей інтерес до гри або танцю, сприяють швидшому і кращому їх засвоєнню. Користуватися цими прийомами можна під час ознайомлення дітей з грою, танцем, а також у процесі роботи над ними. Найширше до них вдаються у молодшій та середній групах.

Для найкращого музичного розвитку дошкільників в процесі загальних занять необхідна індивідуальна робота з кожною дитиною. Це може бути і доручення індивідуальних ролей, і додаткові вказівки дітям, які цього потребують. Взагалі треба створювати в групі таку обстановку, яка б породжувала у сором'язливих дітей бажання діяти. Музичний керівник уважно спостерігає за дітьми протягом групових та індивідуальних занять і занотовує спостереження за розвитком музичних здібностей, рівнем засвоєння навичок тощо в зошит індивідуальної роботи з дітьми.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

43885. Проектування поліграфічного підприємства 3.18 MB
  Вибір напруги живлячої мережі. Вибір напруги розподільчої мережі. Характеристика джерела живлення Підприємство можна заживити від районних підстанцій що мають три рівні напруги.
43886. Изучение и систематизация теоретических аспектов организации финансов на ООО "Компания ОГАТ" 599 KB
  Финансы предприятий будучи частью общей системы финансовых отношений отражают процесс образования распределения и использования доходов на предприятиях различных отраслей народного хозяйства и тесно связаны с предпринимательством поскольку предприятие является формой предпринимательской деятельности. Целью данной дипломной работы является систематизация теоретических аспектов организации финансов на предприятиях различных форм собственности изучение аналитических сведений практической деятельности финансового состояния конкретного...
43887. Оценка уровня организации и планирования работы транспортного хозяйства на предприятии ТЧУП «Передовые технологии» на основе АВС-XYZ анализа 878 KB
  Структура и динамика грузов перевозимых предприятием и их характеристика Классификация грузов и грузовых перевозок предприятия на основе анализа АВС и XYZ Выбор рациональной структуры перевозимых грузов и видов грузовых перевозок на основе правила 80 20 и матрицы АВСXYZ анализа В третьей главе мы рассмотрим основные направления совершенствования транспортной деятельности предприятия за счет выбора рациональной структуры перевозимых грузов и видов грузовых перевозок на основе правила 80 20 и матрицы АВСXYZ анализа.
43888. Исследование взаимосвязей временных рядов курсов акций с помощью копула-функции и метода коинтеграции 5.8 MB
  Фондовый рынок - это составная часть финансового рынка на котором обращаются ценные бумаги. Для управления ценными бумагами важно знать их взаимосвязь между собой. В теоретической части подробно описываются сущность и содержание рынка ценных бумаг пакета акций методы определения взаимосвязи между временными рядами метод копулафункций и метод коинтеграции. Рынок ценных бумаг.
43889. РАЗРАБОТКА ПРОЕКТА АВТОМАТИЗАЦИИ КАДРОВОГО МЕНЕДЖМЕНТА НА ПРИМЕРЕ SRL 1.26 MB
  Основываясь на данных исследования проведенного агентством MR Reserch среди сотни быстро растущих компаний США можно утверждать что успешные и развивающиеся компании в текущем 2012 году не только не сократят а напротив увеличат свои расходы. Эксперты оценивают необходимость наличия данных качеств по семибалльной шкале которая количественно определяет не только степень необходимости но и недопустимости того или иного...
43890. ИС построения линейно-степенной регрессии 1.73 MB
  Алгоритм разделения данных на обучающую и проверочную. Проверка достоверности входных данных Проверка достоверности внутренней обработки данны. Шифрование данных.
43892. Решение задачи многокритериальной оптимизации, проектирование и разработка ПК 1.54 MB
  Существование решения основной ЗЛП и способы его нахождения. Этапы решения МЛП. В рамках теории принятия решений разработан конструктивный аппарат решения задач такого рода. Настоящая дипломная работа посвящена разработки программного обеспечения процесса решения задач МЛП основанного на некоторых известных методах.