14023

МУЗИЧНА ГРАМОТА

Реферат

Педагогика и дидактика

МУЗИЧНА ГРАМОТА 1. ШУМИ ТА ЗВУКИ Першооснова музики звук. Середовище що нас оточує природа та суспільство насичене мало не безмежною кількістю звуків. Людський слуховий орган це вельми складний тонкий та чутливий апарат здатний сприйняти лише незначну част

Украинкский

2013-05-20

325.6 KB

11 чел.

МУЗИЧНА ГРАМОТА 

§ 1. ШУМИ ТА ЗВУКИ

  Першооснова музики - звук. Середовище, що нас оточує, - природа та суспільство - насичене мало не безмежною кількістю звуків. Людський слуховий орган, це вельми складний, тонкий та чутливий апарат, здатний сприйняти лише незначну частку цієї звукової маси.

  Деякі існуючі в природі тіла створюють різноманітні коливальні рухи, котрі завдяки пружності повітря, що нас оточує, сягають нашого вуха та, впливаючи в ньому на барабанну перетинку, спричиняють подразнення слухових нервів і доходять до нашої свідомості.

Такі коливальні рухи бувають:

  1.  неперіодичні, безладні?
  2.  періодичні, що мають чітко визначену частоту.

Залежно від цього вони поділяються на шуми (1) та звуки (2) (тони).

  Джерело звуку - рух, точніше, безперервне коливання. Унаслідок коливання якогось пружного тіла виникають звукові хвилі. Звукові хвилі невидимі, вони можуть бути зображені лише символічно (рис. 1).

Рис. 1

  Неправильна крива α відповідає нерівномірному коливанню, що створює не музичний звук, а шум. Шуми – нерозлучні супутники практичного музикування: згадаймо ударні музичні інструменти, що дзвенять чи хляпають, або побічні шуми, що виникають під час видобування звуку (проходження повітря через тростину або мундштук на духовних інструментах, торкання смичком струни, удар фортепіанних молоточків тощо).

  Правильна крива b відповідає рівномірному коливанню, оскільки утворюється музичний звук.

  Для того, щоб звук був почутий, необхідно, щоб джерело звуку виробляло приблизно від 20 до 20 000 періодичних коливань за секунду. У цих межах може бути отримана величезна кількість різноманітних звуків. У музиці застосовуються не всі звуки, які ми чуємо, а лише вельми обмежена їхня частина - близько 100.

  Наступний етап в утворенні музичного звуку - його поширення. Основне звукопровідне середовище - повітря. У безповітряному просторі звучання не відбувається. Швидкість поширення звуку залежить від якості провідного матеріалу.

Провідне середовище

Швидкість звуку за сек.

Повітря (температура 0 о)

Повітря (температура +30 о)

Вода

Дерево

Залізо

Скло

331 м

349м

1437 м

3381 м

5124 м

5196 м

 

  Джерелами звуків, що використовуються в музиці, є різні фізичні тіла: металеві, капронові, кишкові струни, металеві прути й пластинки, стовпи повітря, вміщені в трубки різного матеріалу. Джерелом звуку в музиці є також людський голос як наслідок коливань голосових зв’язок, що містяться у гортані людини. Під час співу або мовлення повітря, що йде з легень, надходить через дихальне горло до гортані, примушуючи голосові зв’язки коливатися (тобто вібрувати) й утворювати звук. Цей звук передається назовні через ротову та носову порожнини, що виконують роль підсилювачів звуку (резонаторів).

§ 2. МУЗИЧНИЙ ЗВУК ТА ЙОГО ВЛАСТИВОСТІ

Звуки, що використовуються в музиці та можуть бути матеріалом для музичних творів, називаються музичними звуками.

Музичні звуки мають особливі властивості, вони відібрані й організовані в певну систему, що виникла у процесі тривалого розвитку музичної культури людства, багатовікового виховання й удосконалення музичного слуху людини. Музичним можна назвати такий звук, котрий є частиною цієї системи і служить для висловлення музичних думок, створення музичних образі.

  Музичний звук має чотири основні фізичні властивості:

  1.  висоту;
  2.  тривалість;
  3.  силу;
  4.  тембр.

ВИСОТА ЗВУКУ

  Висоту звуку в фізичному розумінні визначає кількість коливань за секунду, яка називається частотою коливань (міжнародна назва – frequency); одиницею її виміру названо «герцем» (Гц) за ім’ям великого німецького фізика Хайнріха Герца (1857 – 1894)

  Верхня межа частоти, що вимірюється приладами, - приблизно 1 мільйон герців. Людський же слух здатний сприймати частоти усього лише від 16 до 20 000 Гц.

  Ось кілька прикладів:

Найнижчий звук органа

Найнижчий звук фортепіано

Діапазон віолончелі

Співочий голос(від басу до сопрано)

Найвищий звук фортепіано

приблизно

-

-

-

-

16 Гц

28Гц

65 - 900 Гц

85 - 1100 Гц

4000Гц

  Чим крупніше джерело звуку, тим повільніше воно коливається. Ті пристрої, що служать музичним цілям, пристосовані до сприймаючих можливостей людини.

  Так, наприклад, середній діапазон частот магнітофонних записів:

при швидкості 9,5 см/сек

при швидкості 19 см/сек

при швидкості 38 см/сек

приблизно

-

-

50 - 12000 Гц

40 - 15000 Гц

30 - 18000 Гц

  У радіопередачах, як правило, використовуються звукозаписи, зроблені на швидкості 38 см/сек.

ТРИВАЛІСТЬ ЗВУКУ

  Тривалість звуку називається його здатність відбуватися у часі, бути тривалішим або коротшим.

  Наприклад, симфонічна картина «Шехеразада» М. Римського – Корсакова починається тривалим звуками, а тему Шехеразади викладено короткими звуками, що швидко йдуть один за одним.

СИЛА ЗВУКУ

 Фізичною одиницею виміру рівня гучності є фон. Ось кілька орієнтованих даних:

шепіт, шелест листя

цокання годинника

тихий спів

радіо середньої гучності

гра на фортепіано сильним звуком

оркестр повним звуком

10 фонів

30 фонів

40 фонів

50 фонів

60 фонів

80 фонів

Гучніший шум уже викликає біль у вухах.

Збірна назва сили звуку та її градацій - динаміка.

  Різні ступені динаміки позначаються в музиці італійськими словами:

pianissimo (pp)

piano (p)

mezzo – piano (mp)

mezzo - forte (mf)

forte (f)

fortissimo (ff)

дуже тихо

тихо

помірно тихо

помірно гучно

гучно

дуже гучно

  Ці рівні відносні, вони погоджуються з попереднім звучанням. Якби ми взяли уривки з кількох або навіть з одного музичного твору, котрий належить грати piano, та зафіксувавши вимірювальними приладами їх виконання, порівняли реальні нюанси, нам би зустрілися разючі розбіжності. Справді, багатющі динамічні можливості нелегко звести усього лише до п’яти - шести відтінків. Про цю відносність свідчать і такі динамічні вказівки:

piu forte (piu f)

piu piano (piu p)

meno forte (meno f)

meno piano (meno p)

гучніше

тихше

менш гучно

не так тихо

  Ці позначення показують, що силу звуку треба збільшувати або зменшувати порівняно з попереднім звучання. Плавний перехід від одного динамічного ступеня до іншого називається:

crescendo (cresc.)                         -             збільшуючи, посилюючи

decrescendo абo diminuendo (decresc., dim.)    -             зменшуючи, завмираючи

  Ці вказівки можуть бути замінені знаками, котрі називаються «вилочками»: < >.

  Інші динамічні позначення:

marcato (mar. або >)

sforzato (sf або ^)

forte - piano (fp)

з наголосом

з силою, підкреслюючи

гучно і потім одразу тихо

  Усім відомо, яка різниця між гучним і тихим, між високим та низьким звуками. Образно уявляти їх також нескладно, якщо порівняти звукові коливання з розмахом маятника (рис.2).

  Маятник рухається між точками А і В? амплітуда, тобто відстань між цими точками, визначає силу звуку: чим більша відстань, тим сильніший звук. Висота ж звуку залежить від швидкості коливання: чим скоріше рухається маятник,інакше кажучи,чим частіше повторюється коливання, тим вищий звук.

  Безперервне коливання є першою фазою зародження звуку.

Для того щоб коливання могли виконувати музичні завдання,

Вони потребують підсилення. Отже, є необхідність у такому

матеріалі, котрий коливався б разом з основним джерелом звуку.

Якщо в безпосередній близькості від фортепіанних струн

проспівати якийсь звук, відповідні струни також озвуться.

Підсилення звуків служить корпус - резонатор фортепіано,

виготовлений із сухої деревини.

                                                                                            А                 С              В

                                                                                                    

                                                                                   Рис.2

  Але для підсилення звуку придатний не лише твердий матеріал: шар повітря, що міститься в корпусі струнних інструментів, також сприяє підсиленню звуку. Резонатори бувають різних розмірів залежно від регістру звукового діапазону: корпус скрипки чи труби з їх відносно вищим звучання набагато менші, ніж корпус контрабасу чи басової труби, в яких звук низький.

ТЕМБР ЗВУКУ

    Музичні звуки здатні мати різне забарвлення, яке називається тембром звуку. Завдяки цьому два звуки однакової висоти, сили й тривалості все ж настільки відрізняються один від одного, що їх легко розрізнити. Наприклад, звук скрипки та звук флейти, звук кларнета та труби, голоси різних людей. Для визначення особливостей тембру використовуються слова, запозичені з найрізноманітніших областей людських відчуттів та переживань, наприклад, кажуть: тембр світлий, блискучий, яскравий, темний, матовий, м’який, різкий, густий, тонкий, свистячий, оксамитовий, похмурий, металевий тощо.  Особливості тембру значною мірою пояснюється явищем обертонів («часткових» тонів, що складають звук).

   Під час гри звуки супроводжуються кількома обертонами, котрі заповнюють верхню частину звукового простору. Кількість та рівень сили часткових тонів у кожному окремому випадку різні: нижчі, як правило, звучать сильніше, а з просуванням вгору вони послаблюються. Інтервали між основним звуком та обертоном завжди незмінні. Так, наприклад, їхній ряд, що будується від тону, має такий вигляд:

  Матеріал тіла, що звучить, його форма та розміри, а з іншого боку, кількість та сила обертонів визначають характер звуку, тобто його тембр. Тони однієї й тієї ж висоти у різних музичних інструментів та співаків звучать по-різному.

МУЗИЧНА СИСТЕМА. ЗВУКОРЯД. ОСНОВНІ СТУПЕНІ ТА ЇХНІ НАЗВИ. ОКТАВИ. КАМЕРТОН

  Урізні історичні епохи існували різні музичні системи. Вони виробляються історично в процесі музичної практики народу, в процесі відбору найбільш доцільних у даних конкретних умовах засобів музичної виразності. Тому кожна музична система поступово змінювалася і при цьому або збагачувалася, або відмирала та поступалася місцем іншим, більш досконалим у виражальному відношенні музичних системам.

  В соснову курсу, що вивчається, покладено музичну систему, прийняту в європейській, у тому числі російській класичній та українській музиці.

  Європейська музика, спираючись на давньогрецьку традицію, будувалася спочатку на семи визначених звуках октави. Шляхом почергового групування звуків складався так званий діатонічний звукоряд.

  Діатонічний звукоряд також може поділятися на октави, починаючи з будь-якого звуку. Звуковий запас давньогрецької музики складався усього лише з двох октав Крайній верхній звук був двійником нижнього. Нижній звук вважали основним і тому називали його «а» - за першою буквою алфавіту; назви інших звуків ішли за алфавітним порядком. Спочатку літерою b називалися два різних звуки, що створювало великі незручності. Тому згодом один з них, перейменували на h, а інший, як ми побачимо, залишився b.

  Пізніше головне положення зайняла октава, що починається від «до», а не від «ля»:

c-d-e-f-g-a-h

  Цим ступеням звукоряду музичної системи надано сім самостійних складових назв:

до,ре,мі,фа,соль,ля,сі.

  Семиступеневість визначала спосіб письмової фіксації музики, включаючи і нотне письмо.

Звукорядом називаються звуки музичної системи, розташовані у висотному порядку.

  Та система звуків, котру ми маємо, найбільш наочно може бути представлена на клавіатурі фортепіано(піаніно, рояль).

  Ми бачимо, що фортепіанна клавіатура складається з білих ( що умовно називаються основними) та чорних (так званих похідних).

  Загалом білих клавіш - 52, чорних 36.

Найнижчий, крайній лівий звук на фортепіано відповідає 27 коливанням за секунду. Найвищий, крайній правий звук на фортепіано відповідає 4176 коливанням за секунду.

  Для того щоб забезпечити правильну настройку музичних інструментів (їхню побудову, виготовлення), а також виховання музики, застосовується пристрій, що називається камертоном. (рис. 4).

 Камертон - це невелика двозуба вилка, іноді маленька дудка, з якої видобувається звук певної стандартної висоти, частіше за все ля першої октави, для котрого офіційно встановлено 440 коливань за секунду. Камертон приводиться у коливання ударом об якесь тверде тіло. Додаткові тони або призвуки камертона затухають дуже швидко, тому камертон відтворює досить чистий основний звук.

  Звукоряд фортепіано представлено в порядку поступового підвищення звуків (відповідає розміщенню клавіш зліва направо).

  Одним із найбільш поширених порядків, у якому звуки йдуть один за одним, є той порядок, що відповідає семи ступеням, що називаються теорії музики основними.

  Основні ступені відповідають звукам, що видобуваються з фортепіано на білих клавішах.

Порівнюючи окремі звуки (і білі, й чорні клавіші) звукоряду між собою, неважко помітити, що від якого б звуку ми не почали рухатися вгору чи вниз, ми прийдемо до звуку, аналогічно за звучанням та розташуванням відносно сусідніх звуків. Такий звук  має найпростіше відношення числа коливань верхнього    Рис.4                звуку та числа коливань нижнього звуку (2:1), тобто верхній звук має вдвічі більше коливань, ніж нижній.

Відстань між такими двома аналогічними за звучанням та розташуванням у системі звуками називається октавою.

  Таким чином, октава - це ряд звуків, що йде від будь якого обраного нами звуку (вгору чи вниз) до найближчого однойменного з ним включно. Кожна октава містить у собі п’ять ступенів, що відповідають білим клавішам, і закінчується восьмою клавішею та п’ять похідних ступенів, що відповідають чорним клавішам.

  Октава отримала свою назву від латинського слова «octava», що означає «восьма».

  Поділ усієї клавіатури (системи) на октавні відрізки (октави) від звуків «до» дає сім повних та дві неповних октави.

  Назви октав (від високих до низьких) такі:

  1.  п’ята октава (неповна);
  2.  четверта октава;
  3.  третя октава;
  4.  друга октава;
  5.  перша октава;
  6.  мала октава;
  7.  велика октава;
  8.  контрактова
  9.  субконтроктава (неповна).

  

   


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

28871. Развитие учений о государстве и праве в Западной Европе конца 16 - 17 в.в. 69 KB
  Теория естественного права Гуго Гроция.открывает новую эпоху в историческом развитии европейского права. К социальноисторическим факторам оказавшим существенное влияние на формирование новоевропейского понимания проблем государства и права необходимо отнести следующие:  усиление экономического неравенства внутри стран Европы и между этими странами оказавшимися вовлеченными в сферу мирового разделения труда и соответственно связаная с этим необходимость государственноправового вмешательства в решение хозяйственноправовых проблем...
28872. Судебная реформа 1864 года 151 KB
  Основной задачей этой курсовой работы является изучение судебной реформы 1864 года которая считается самой буржуазной и последовательной реформой Х1Х века в России. В ходе реформы судопроизводства в России предполагались изменения в разных его областях: в организации судебной системы например введение суда присяжных в профессиональном статусе судей институт мировых судей пожизненное избрание в процедуре вынесения приговора €œдвухэтапного€ формирования приговора присяжными и судей и т. Исторические предпосылки судебной реформы...
28873. Судебная реформа 1864 года и ее основные итоги 87 KB
  Вместо множества судов существовавших для обслуживания различных сословий учреждались единые для всех сословий общегражданские суды. Основными звеньями общих судебных установлений были окружные суды судебные палаты и Правительствующий сенат. Окружные суды образовывались обычно на территории нескольких уездов с учетом численности населения и объема работы. Замахнувшись на множественность судов создавшихся для обслуживания дворян купцов ремесленников крестьян и других сословий власти не решились полностью...
28874. Основные тенденции мирового развития в XVIIIв. 23.5 KB
  XVIII век вошел в историю как век просвещенного абсолютизма. Политика абсолютизма в ряде европейских стран выражающаяся в уничтожении сверху и в преобразовании наиболее устаревших феодальных институтов. Однако главным в политике просвещенного абсолютизма стало провозглашение принципа одно право для всех что отразилось в создании равного для всех гражданского права. Проведение политики просвещенного абсолютизма в определенной мере явилось отражением идей Просветителей.
28875. «Смутное время» в России. Эволюция государственности в XVII в. 37.5 KB
  Смутное время в России. На какоето время государство оказалось ничьим и это привело к кризису послужившему началом так называемого Смутного Времени. Многие из богатых людей в это время отпускают на волю свою челядь чтобы не кормить ее и это увеличивает толпы бездомных и голодных. В это время в Польше против царя Бориса выступил молодой человек который назвал себя царевичем Дмитрием сыном Ивана Грозного и заявил о своем намерении идти на Москву добывать себе прародительский престол.
28876. Внешняя политика России XVI–XVII веков. 28 KB
  Внешняя политика России XVI–XVII веков. позволили России проводить активную внешнюю политику. предопределило включение в состав России всего Среднего Поволжья с его многонациональным населением. В1556 году русскими войсками была взята Астрахань и к России присоединились нижневолжские земли.
28877. Пётр I Вели́кий 33.5 KB
  Одним из главных достижений Петра стало решение поставленной в XVI веке задачи: расширение территорий России в Прибалтийском регионе после победы в Великой Северной войне что позволило ему принять в 1721 году титул первого императора Российской империи. Военная реформа Петра I и реформы органов управления. Военная реформа была первоочередным преобразовательным делом Петра. Заслугой Петра является создание регулярной российской армии.
28878. Внешняя политика Петра I. Провозглашение России империей 31.5 KB
  Провозглашение России империей. Разрешение этих задач было необходимо для обеспечения внешней безопасности России на юге и на западе. Ее преобладание тяжело сказывалось на государствах близких к Балтийскому морю: на Дании Польше России. У России Ингрию и Карелию.
28879. Эпоха дворцовых переворотов и укрепление позиций дворянства 31.5 KB
  В отечественной истории являлось эпохой дворцовых переворотов напрямую связанных с реформами Петра I. – Меньшиков Толстой и другие под прикрытием гвардии добилась провозглашения вдовы Петра Екатерины I 1725 1727 гг. В период царствования малолетнего Петра II 17271730 гг. На трон была провозглашена племянница Петра I вдовствующая герцогиня Курляндская Анна Ивановна 17301740 гг.