14023

МУЗИЧНА ГРАМОТА

Реферат

Педагогика и дидактика

МУЗИЧНА ГРАМОТА 1. ШУМИ ТА ЗВУКИ Першооснова музики звук. Середовище що нас оточує природа та суспільство насичене мало не безмежною кількістю звуків. Людський слуховий орган це вельми складний тонкий та чутливий апарат здатний сприйняти лише незначну част

Украинкский

2013-05-20

325.6 KB

11 чел.

МУЗИЧНА ГРАМОТА 

§ 1. ШУМИ ТА ЗВУКИ

  Першооснова музики - звук. Середовище, що нас оточує, - природа та суспільство - насичене мало не безмежною кількістю звуків. Людський слуховий орган, це вельми складний, тонкий та чутливий апарат, здатний сприйняти лише незначну частку цієї звукової маси.

  Деякі існуючі в природі тіла створюють різноманітні коливальні рухи, котрі завдяки пружності повітря, що нас оточує, сягають нашого вуха та, впливаючи в ньому на барабанну перетинку, спричиняють подразнення слухових нервів і доходять до нашої свідомості.

Такі коливальні рухи бувають:

  1.  неперіодичні, безладні?
  2.  періодичні, що мають чітко визначену частоту.

Залежно від цього вони поділяються на шуми (1) та звуки (2) (тони).

  Джерело звуку - рух, точніше, безперервне коливання. Унаслідок коливання якогось пружного тіла виникають звукові хвилі. Звукові хвилі невидимі, вони можуть бути зображені лише символічно (рис. 1).

Рис. 1

  Неправильна крива α відповідає нерівномірному коливанню, що створює не музичний звук, а шум. Шуми – нерозлучні супутники практичного музикування: згадаймо ударні музичні інструменти, що дзвенять чи хляпають, або побічні шуми, що виникають під час видобування звуку (проходження повітря через тростину або мундштук на духовних інструментах, торкання смичком струни, удар фортепіанних молоточків тощо).

  Правильна крива b відповідає рівномірному коливанню, оскільки утворюється музичний звук.

  Для того, щоб звук був почутий, необхідно, щоб джерело звуку виробляло приблизно від 20 до 20 000 періодичних коливань за секунду. У цих межах може бути отримана величезна кількість різноманітних звуків. У музиці застосовуються не всі звуки, які ми чуємо, а лише вельми обмежена їхня частина - близько 100.

  Наступний етап в утворенні музичного звуку - його поширення. Основне звукопровідне середовище - повітря. У безповітряному просторі звучання не відбувається. Швидкість поширення звуку залежить від якості провідного матеріалу.

Провідне середовище

Швидкість звуку за сек.

Повітря (температура 0 о)

Повітря (температура +30 о)

Вода

Дерево

Залізо

Скло

331 м

349м

1437 м

3381 м

5124 м

5196 м

 

  Джерелами звуків, що використовуються в музиці, є різні фізичні тіла: металеві, капронові, кишкові струни, металеві прути й пластинки, стовпи повітря, вміщені в трубки різного матеріалу. Джерелом звуку в музиці є також людський голос як наслідок коливань голосових зв’язок, що містяться у гортані людини. Під час співу або мовлення повітря, що йде з легень, надходить через дихальне горло до гортані, примушуючи голосові зв’язки коливатися (тобто вібрувати) й утворювати звук. Цей звук передається назовні через ротову та носову порожнини, що виконують роль підсилювачів звуку (резонаторів).

§ 2. МУЗИЧНИЙ ЗВУК ТА ЙОГО ВЛАСТИВОСТІ

Звуки, що використовуються в музиці та можуть бути матеріалом для музичних творів, називаються музичними звуками.

Музичні звуки мають особливі властивості, вони відібрані й організовані в певну систему, що виникла у процесі тривалого розвитку музичної культури людства, багатовікового виховання й удосконалення музичного слуху людини. Музичним можна назвати такий звук, котрий є частиною цієї системи і служить для висловлення музичних думок, створення музичних образі.

  Музичний звук має чотири основні фізичні властивості:

  1.  висоту;
  2.  тривалість;
  3.  силу;
  4.  тембр.

ВИСОТА ЗВУКУ

  Висоту звуку в фізичному розумінні визначає кількість коливань за секунду, яка називається частотою коливань (міжнародна назва – frequency); одиницею її виміру названо «герцем» (Гц) за ім’ям великого німецького фізика Хайнріха Герца (1857 – 1894)

  Верхня межа частоти, що вимірюється приладами, - приблизно 1 мільйон герців. Людський же слух здатний сприймати частоти усього лише від 16 до 20 000 Гц.

  Ось кілька прикладів:

Найнижчий звук органа

Найнижчий звук фортепіано

Діапазон віолончелі

Співочий голос(від басу до сопрано)

Найвищий звук фортепіано

приблизно

-

-

-

-

16 Гц

28Гц

65 - 900 Гц

85 - 1100 Гц

4000Гц

  Чим крупніше джерело звуку, тим повільніше воно коливається. Ті пристрої, що служать музичним цілям, пристосовані до сприймаючих можливостей людини.

  Так, наприклад, середній діапазон частот магнітофонних записів:

при швидкості 9,5 см/сек

при швидкості 19 см/сек

при швидкості 38 см/сек

приблизно

-

-

50 - 12000 Гц

40 - 15000 Гц

30 - 18000 Гц

  У радіопередачах, як правило, використовуються звукозаписи, зроблені на швидкості 38 см/сек.

ТРИВАЛІСТЬ ЗВУКУ

  Тривалість звуку називається його здатність відбуватися у часі, бути тривалішим або коротшим.

  Наприклад, симфонічна картина «Шехеразада» М. Римського – Корсакова починається тривалим звуками, а тему Шехеразади викладено короткими звуками, що швидко йдуть один за одним.

СИЛА ЗВУКУ

 Фізичною одиницею виміру рівня гучності є фон. Ось кілька орієнтованих даних:

шепіт, шелест листя

цокання годинника

тихий спів

радіо середньої гучності

гра на фортепіано сильним звуком

оркестр повним звуком

10 фонів

30 фонів

40 фонів

50 фонів

60 фонів

80 фонів

Гучніший шум уже викликає біль у вухах.

Збірна назва сили звуку та її градацій - динаміка.

  Різні ступені динаміки позначаються в музиці італійськими словами:

pianissimo (pp)

piano (p)

mezzo – piano (mp)

mezzo - forte (mf)

forte (f)

fortissimo (ff)

дуже тихо

тихо

помірно тихо

помірно гучно

гучно

дуже гучно

  Ці рівні відносні, вони погоджуються з попереднім звучанням. Якби ми взяли уривки з кількох або навіть з одного музичного твору, котрий належить грати piano, та зафіксувавши вимірювальними приладами їх виконання, порівняли реальні нюанси, нам би зустрілися разючі розбіжності. Справді, багатющі динамічні можливості нелегко звести усього лише до п’яти - шести відтінків. Про цю відносність свідчать і такі динамічні вказівки:

piu forte (piu f)

piu piano (piu p)

meno forte (meno f)

meno piano (meno p)

гучніше

тихше

менш гучно

не так тихо

  Ці позначення показують, що силу звуку треба збільшувати або зменшувати порівняно з попереднім звучання. Плавний перехід від одного динамічного ступеня до іншого називається:

crescendo (cresc.)                         -             збільшуючи, посилюючи

decrescendo абo diminuendo (decresc., dim.)    -             зменшуючи, завмираючи

  Ці вказівки можуть бути замінені знаками, котрі називаються «вилочками»: < >.

  Інші динамічні позначення:

marcato (mar. або >)

sforzato (sf або ^)

forte - piano (fp)

з наголосом

з силою, підкреслюючи

гучно і потім одразу тихо

  Усім відомо, яка різниця між гучним і тихим, між високим та низьким звуками. Образно уявляти їх також нескладно, якщо порівняти звукові коливання з розмахом маятника (рис.2).

  Маятник рухається між точками А і В? амплітуда, тобто відстань між цими точками, визначає силу звуку: чим більша відстань, тим сильніший звук. Висота ж звуку залежить від швидкості коливання: чим скоріше рухається маятник,інакше кажучи,чим частіше повторюється коливання, тим вищий звук.

  Безперервне коливання є першою фазою зародження звуку.

Для того щоб коливання могли виконувати музичні завдання,

Вони потребують підсилення. Отже, є необхідність у такому

матеріалі, котрий коливався б разом з основним джерелом звуку.

Якщо в безпосередній близькості від фортепіанних струн

проспівати якийсь звук, відповідні струни також озвуться.

Підсилення звуків служить корпус - резонатор фортепіано,

виготовлений із сухої деревини.

                                                                                            А                 С              В

                                                                                                    

                                                                                   Рис.2

  Але для підсилення звуку придатний не лише твердий матеріал: шар повітря, що міститься в корпусі струнних інструментів, також сприяє підсиленню звуку. Резонатори бувають різних розмірів залежно від регістру звукового діапазону: корпус скрипки чи труби з їх відносно вищим звучання набагато менші, ніж корпус контрабасу чи басової труби, в яких звук низький.

ТЕМБР ЗВУКУ

    Музичні звуки здатні мати різне забарвлення, яке називається тембром звуку. Завдяки цьому два звуки однакової висоти, сили й тривалості все ж настільки відрізняються один від одного, що їх легко розрізнити. Наприклад, звук скрипки та звук флейти, звук кларнета та труби, голоси різних людей. Для визначення особливостей тембру використовуються слова, запозичені з найрізноманітніших областей людських відчуттів та переживань, наприклад, кажуть: тембр світлий, блискучий, яскравий, темний, матовий, м’який, різкий, густий, тонкий, свистячий, оксамитовий, похмурий, металевий тощо.  Особливості тембру значною мірою пояснюється явищем обертонів («часткових» тонів, що складають звук).

   Під час гри звуки супроводжуються кількома обертонами, котрі заповнюють верхню частину звукового простору. Кількість та рівень сили часткових тонів у кожному окремому випадку різні: нижчі, як правило, звучать сильніше, а з просуванням вгору вони послаблюються. Інтервали між основним звуком та обертоном завжди незмінні. Так, наприклад, їхній ряд, що будується від тону, має такий вигляд:

  Матеріал тіла, що звучить, його форма та розміри, а з іншого боку, кількість та сила обертонів визначають характер звуку, тобто його тембр. Тони однієї й тієї ж висоти у різних музичних інструментів та співаків звучать по-різному.

МУЗИЧНА СИСТЕМА. ЗВУКОРЯД. ОСНОВНІ СТУПЕНІ ТА ЇХНІ НАЗВИ. ОКТАВИ. КАМЕРТОН

  Урізні історичні епохи існували різні музичні системи. Вони виробляються історично в процесі музичної практики народу, в процесі відбору найбільш доцільних у даних конкретних умовах засобів музичної виразності. Тому кожна музична система поступово змінювалася і при цьому або збагачувалася, або відмирала та поступалася місцем іншим, більш досконалим у виражальному відношенні музичних системам.

  В соснову курсу, що вивчається, покладено музичну систему, прийняту в європейській, у тому числі російській класичній та українській музиці.

  Європейська музика, спираючись на давньогрецьку традицію, будувалася спочатку на семи визначених звуках октави. Шляхом почергового групування звуків складався так званий діатонічний звукоряд.

  Діатонічний звукоряд також може поділятися на октави, починаючи з будь-якого звуку. Звуковий запас давньогрецької музики складався усього лише з двох октав Крайній верхній звук був двійником нижнього. Нижній звук вважали основним і тому називали його «а» - за першою буквою алфавіту; назви інших звуків ішли за алфавітним порядком. Спочатку літерою b називалися два різних звуки, що створювало великі незручності. Тому згодом один з них, перейменували на h, а інший, як ми побачимо, залишився b.

  Пізніше головне положення зайняла октава, що починається від «до», а не від «ля»:

c-d-e-f-g-a-h

  Цим ступеням звукоряду музичної системи надано сім самостійних складових назв:

до,ре,мі,фа,соль,ля,сі.

  Семиступеневість визначала спосіб письмової фіксації музики, включаючи і нотне письмо.

Звукорядом називаються звуки музичної системи, розташовані у висотному порядку.

  Та система звуків, котру ми маємо, найбільш наочно може бути представлена на клавіатурі фортепіано(піаніно, рояль).

  Ми бачимо, що фортепіанна клавіатура складається з білих ( що умовно називаються основними) та чорних (так званих похідних).

  Загалом білих клавіш - 52, чорних 36.

Найнижчий, крайній лівий звук на фортепіано відповідає 27 коливанням за секунду. Найвищий, крайній правий звук на фортепіано відповідає 4176 коливанням за секунду.

  Для того щоб забезпечити правильну настройку музичних інструментів (їхню побудову, виготовлення), а також виховання музики, застосовується пристрій, що називається камертоном. (рис. 4).

 Камертон - це невелика двозуба вилка, іноді маленька дудка, з якої видобувається звук певної стандартної висоти, частіше за все ля першої октави, для котрого офіційно встановлено 440 коливань за секунду. Камертон приводиться у коливання ударом об якесь тверде тіло. Додаткові тони або призвуки камертона затухають дуже швидко, тому камертон відтворює досить чистий основний звук.

  Звукоряд фортепіано представлено в порядку поступового підвищення звуків (відповідає розміщенню клавіш зліва направо).

  Одним із найбільш поширених порядків, у якому звуки йдуть один за одним, є той порядок, що відповідає семи ступеням, що називаються теорії музики основними.

  Основні ступені відповідають звукам, що видобуваються з фортепіано на білих клавішах.

Порівнюючи окремі звуки (і білі, й чорні клавіші) звукоряду між собою, неважко помітити, що від якого б звуку ми не почали рухатися вгору чи вниз, ми прийдемо до звуку, аналогічно за звучанням та розташуванням відносно сусідніх звуків. Такий звук  має найпростіше відношення числа коливань верхнього    Рис.4                звуку та числа коливань нижнього звуку (2:1), тобто верхній звук має вдвічі більше коливань, ніж нижній.

Відстань між такими двома аналогічними за звучанням та розташуванням у системі звуками називається октавою.

  Таким чином, октава - це ряд звуків, що йде від будь якого обраного нами звуку (вгору чи вниз) до найближчого однойменного з ним включно. Кожна октава містить у собі п’ять ступенів, що відповідають білим клавішам, і закінчується восьмою клавішею та п’ять похідних ступенів, що відповідають чорним клавішам.

  Октава отримала свою назву від латинського слова «octava», що означає «восьма».

  Поділ усієї клавіатури (системи) на октавні відрізки (октави) від звуків «до» дає сім повних та дві неповних октави.

  Назви октав (від високих до низьких) такі:

  1.  п’ята октава (неповна);
  2.  четверта октава;
  3.  третя октава;
  4.  друга октава;
  5.  перша октава;
  6.  мала октава;
  7.  велика октава;
  8.  контрактова
  9.  субконтроктава (неповна).

  

   


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

30635. Женские образы и судьбы в русской классической литературе 16.26 KB
  Только в русской литературе обращается так много внимания на изображение внутреннего мира и сложных переживаний женской души. Ее любовь к русскому народу к патриархальной старине к русской природе проходит через все произведение. Все эти черты воспитала в ней связь с русским народом и русской природой создавшими поистине русскую женщину человека большой душевной красоты.
30636. Земное и вечное в стихотворении А.А. Ахматовой «Приморский сонет» 15.8 KB
  Ахматовой Приморский сонет.Облик героини поэзии Ахматовой предстает в житейской простоте но в нем заключается пафос сильной личности. Ее лирическая героиня не отражает персональной судьбы Ахматовой а отражает проявление женской доли женского голоса. Предметный мир воспринимается уже в ином виде: три ступеньки кажутся вечностью любимый прием Ахматовой – оксюморон темный дом свечи горевшие равнодушножелтым огнем.
30637. Изображение народного характера в рассказе А.И. Солженицына «Матренин двор» 12.62 KB
  Солженицына является то что он исследует русский характер. Но главным в образе героини является доброта доброе расположение духа добрая улыбка побеждающая в душе все тяготы и заботы.Неслучайно Солженицын хотел назвать свой рассказ Не стоит село без праведника поскольку именно Матрена является истинным праведником: она тот самый праведник без которого не стоит село.Реалистическая достоверность изображенных событий накладывает особый отпечаток на образ Матрены – ее жизнь является не только символом праведности но и ощутимым...
30638. Интерьер как средство характеристики героя 18.61 KB
  Интерьер его домика состоящего из шести крошечных комнат говорит о том что перед нами маленький человек очевидно небогатый который не претендует на значимость любит уют. И действительно толстоногий стол заваленный почерневшими от старинной пыли бумагами говорит о том что Василий Иванович занимается работой но делает это время от времени. О том что Василий Иванович интересуется естественными науками и физическими опытами говорит сломанная электрическая машина но это увлечение осталось в прошлом так как она до сих...
30639. «Испытание любовью» как средство характеристики героя в произведениях отечественной классики 19 века 14.36 KB
  Но можем сказать что испытание любовью открыло насколько изменился Онегин.Ещё одним героем прошедшим через испытание любовью является Печорин Лермонтова Герой нашего времени. В таких случаях жизнь мстит за себя: в крепости Печорин пытается заглушить тоску сердца любовью к дикарке Бэле но очень скоро убеждается в бесплодности своих усилий.
30640. Стихотворение М.Ю. Лермонтова «Родина». (Восприятие, истолкование, оценка.) 15.68 KB
  Лермонтова Родина. Ни в одном произведении Лермонтов не достигал такой поэтической ясности как в стихотворении Родина написанном в 1841 году. Родина отразила целый комплекс народных понятий и представлений сложившихся на протяжении столетий и выявившихся как разум народа в отличие от предрассудков предубеждений мгновенного настроения толпы или тех чувств которые несли на себе печать векового рабства и порабощения. И как богат этот опыт как он многосторонен как утонченно и благородно народное чувство и как велик его разум...
30641. Любовная лирика А.С. Пушкина. Чтение наизусть и анализ одного из стихотворений по выбору учащегося 13.5 KB
  Пушкина. Любовь в поэзии Пушкина – это глубокое нравственно чистое и самоотверженное чувство облагораживающее и очищающее человека.Я помню чудное мгновенье одно из самых проникновенных трепетных гармонических стихотворений Пушкина относящихся к любовной тематике. Вновь возрождение чувств в душе поэта вновь прилив жизненных сил вновь – приход творческого вдохновения: Душе настало пробужденье: И вот опять явилась тыВ этом стихотворении Пушкина любовная тема сочетается с философскими раздумьями поэта о своей жизни о радости...
30642. Своеобразие художественного мира одного из поэтов Серебряного века 15.41 KB
  Лирический герой раннего Гумилёва – романтический герой. Его романтический герой противопоставляет себя скучной обыденной жизни мещан:Не по залам и по салонамТёмным платьям и пиджакам – Я читаю стихи драконамВодопадам и облакамИ умру я не на постелиПри нотариусе и врачеА в какойнибудь дикой щелиУтонувшей в густом плюще. Лирический герой повидавший так много чужих земель пытается развеять грусть своей безмолвной собеседницы. Лирический герой же весь во власти стремления постичь неизведанное увидеть невиданное.
30643. Мотив дороги и его философское звучание в произведениях отечественной классики 19 века 15.53 KB
  Образ дороги в этом произведении не выходит на первый план.Образ дороги здесь – традиционный символ жизненного пути. Тема дороги путешествия главного героя имеет в поэме несколько функций.