14058

Остап Вишня. «Перший диктант»

Конспект урока

Литература и библиотековедение

УРОК № 44 Тема.Остап Вишня. Перший диктант. Мета:ознайомити учнів із життям та творчістю письменника із жанром гуморески змістом твору Перший диктант; розвивати навички виразного читання переказу гумористичних творів висловлення власних думок щодо прочитано

Украинкский

2013-05-20

32.5 KB

17 чел.

УРОК № 44  

Тема. Остап Вишня. «Перший диктант».

Мета: ознайомити учнів із життям та творчістю письменника, із жанром гуморески, змістом твору «Перший диктант»; розвивати навички виразного читання, переказу гумористичних творів, висловлення власних думок щодо прочитаного, майстерність автора; виховувати почуття гумору, оптимістичне світобачення.

Обладнання: портрет письменника, ілюстративні матеріали до його біографії, збірки творів письменника, ілюстрації до них.

Теорія літератури: засоби комічного, гумореска.

 Хід уроку  

I. ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ

II. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ШКОЛЯРІВ

III. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ

Заслуховування усних творів-роздумів за оповіданням В. Кави «Пиріжок з калиною».

IV. СПРИЙНЯТТЯ Й ЗАСВОЄННЯ УЧНЯМИ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

1. Слово вчителя.

«Я походжу із селян. Народився на Полтавщині. Батьки мої мали дуже багато дітей і дуже мало грошей. Було це ще за царського часу. Закінчив я сільську школу, а потім військово- фельдшерську. Працював фельдшером і далі вже вчився самотужки.

Книжки читати я любив змалку: все думалося та гадалося, що то за люди такі є на світі, що вміють вірша скласти чи книжку написати, але про те, щоб самому щось таке скласти, про це не мріялося.

Після революції пішов працювати в газету. Вдачі я змалку був не сказати, щоб дуже сумної, а зовсім навпаки: по молодості сміялося весело й розложисто. Одного разу заради жарту, я написав невеличкий твір про непорядки в нашій газетній роботі. Сміху було, хоч лопатами вигортай! Усі співробітники радили мені писати твори для газети.

— Та не вийде в мене! — кажу.

— А ви спробуйте!..

Іноді виходило, іноді не виходило. Згодом почало частіше “виходити”, ніж “не виходити”. Почав частіше братися за Гоголя, Щедрина та Чехова. Читав, думав: “Чому смішно? Звідки сміх?”

Дістав словник, збірники приказок. І прислухався. Прислухався і в трамваях, і на базарі, і на ярмарках, і по поїздах,— чому сміються, чого так весело?.. І записував.

У більшості моїх творів нічого вигаданого немає: це все власні спостереження, все це було побачено, почуто, пережито.

Розуміється, все оброблено з мого погляду.

.Моя зброя — сміх! Я глузую, кепкую, а частенько просто усміхаюсь»,— так писав про себе видатний український гуморист Остап Вишня (справжнє його прізвище та ім’я по батькові — Губенко Павло Михайлович).

Його творами захоплюється вже не одне покоління українців і не лише в Україні. Л. Кравчук писав: «... Його люблять і заокеанські українці — в Канаді, в Сполучених Штатах Америки. Його чудові гуморески і фейлетони читали і читають десятки тисяч українців, яких .доля закинула за океан.»

Гумор — це те, що допомагає людині жити, долати труднощі. Сміхом можна більше вразити, ніж навіть лайкою. Недаремно ж про Остапа Вишню склали в народі прислів’я: «Де Остап Вишня, там міліція лишня», а газети, журнали з його творами розходилися мільйонними тиражами. Письменник придумав но-вий жанр гумористичних творів — усмішка.

Дитинство Остапа Вишні в багатодітній родині було нелег¬ким, але гуморист згадував його з теплою посмішкою, охоче пи¬сав автобіографічні твори, як от «Перший диктант».

2. Виразне читання гуморески Остапа Вишні «Перший диктант».

3. Словникова робота.

Гарбузці — гарбузове насіння; церковноприходське «вчилище» — початкова шко¬ла при церкві; дяк — помічник священика; виконував також функції вчи¬теля у школі;  «сидєлець» — власник «марнопольки» — перекручене «моно¬полька» — корчма, шинок, заклад, де продавалася горілка; крашанки — курячі яйця; справили — придбали (купили, пошили); ш к а р б а н и — чоботи; п е р е т я г л и — перешили; в и ш м а р у в а л и — почистили; н а й м и т у в а в — був найманим працівником; економія — маєток, панське господарство; груба — пічка;

рядно — домоткане покривало, рос. одеяло. онучі — тканина, якою обмотували ноги, коли взувалися в чоботи; диктовка — диктант; багацько — багато.

4. Обмін враженнями щодо прочитаного.

Запитання до учнів.

1) Що вам видалося найсмішнішим у творі? Чому?

2) Які моменти із життя сільських дітей у давнину здали¬ся вам цікавими?

3) Чи є щось повчальне у цьому творі Остапа Вишні? Що саме?

V. ЗАКРІПЛЕННЯ ЗНАНЬ, УМІНЬ ТА НАВИЧОК

1. Слово вчителя.

Один із комічних епізодів у гуморесці Остапа Вишні побудований на використанні омонімів (слів, що однаково звучать, але мають зовсім різне значення): испанской — из панской (рос.). Існує багато міжмовних омонімів, наприклад, луна (рос.) — місяць (укр.); луна (укр.) — эхо (рос.); качка (укр.) — утка (рос.), качка (рос.) — качання (укр.); булка (рос.) — білий хліб (укр.), булка (болгар.) — молода жінка.

2. Гра «Підберіть омонім».

Олесь Кмітливець пропонує згадати кілька омонімів, серед них і міжмовних, пояснити їхнє значення. (Час, баня уродливий і под.).

V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Навчитися виразно читати, переказувати гумореску Остапа Вишні, зробити ілюстрації.

VII. ПІДСУМОК