14103

Секретарська справа. Конспект уроків та лекцій

Конспект

Архивоведение и делопроизводство

УРОК № Тема: Вимоги до приміщення де знаходиться місце секретаря. Санітарно гігієнічні вимоги. Мета уроку: ознайомити учнів з загальними та санітарногігієнічними вимогами до приміщення секретаря. Ознайомити з сучасними тенденціями у обладнанні офісів та орга

Украинкский

2013-05-21

767.33 KB

264 чел.

УРОК №

Тема: Вимоги до приміщення, де знаходиться місце секретаря. Санітарно - гігієнічні вимоги.

Мета уроку: ознайомити учнів з загальними та санітарно-гігієнічними вимогами до приміщення секретаря. Ознайомити з сучасними тенденціями у обладнанні офісів та організації робочого місця.

Тип уроку: Вивчення нового матеріалу.

Обладнання: Бондарева Н.П Секретарська справа: Практичний довідник. – Москва, 1989р.; Веселов П.В. Профессия секретарь: учебный справочник. – Москва,1989г.; Кузнєцов С.Л. Комп’ютеризація діловодства. – Москва, 1997р.; Діденко А.Н. Сучасне діловодство: навчальний посібник. – Київ, 1998р.; Самылкина И.В. Энциклопедия офиса: Практическое руководство для секретарей. – Москва, 1995г.; Головач К.С. Зразки оформлення документів для підприємств та громадян. – Донецьк, 1998р.; Глущик С.В., Дияк О.В., Шевчук С.В. Сучасні ділові папери – Київ,1997р.

Хід уроку:

І. Організаційний момент: раціональна організація праці з використанням ПК. Організація робочого місця секретаря. Санітарно – гігієнічні вимоги. Умови праці та відпочинку.

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів: Використання  сучасної  організаційної  техніки,  по її    устаткуванню й оснащенню є необхідною умовою досягнення  високої  ефективності,  оперативності  і якості праці, збереження працездатності в плині усього робітника дня.

        Робоче місце секретаря є важливим осередком  організації  трудового процесу в заснуванні.  Оскільки секретар - "обличчя фірми",  то і його  робоче  місце,  повинне бути  зразком правильної організації,  показником високої  культури праці.

        Планування робочого місця секретаря повинно забезпечити     максимальну зручність при виконанні  покладених  на  нього обов'язків,  у  тому  числі відповідати вимогам економії площі приміщення.

        Робоче місце секретаря в приймальні звичайно, розташовується поруч із кабінетом керівника, у центрі кімнати, недалеко від дверей у кабінет і так,  щоб легко можна було бачити усіх відвідувачів.

 

ІІІ. Мотивація учбової діяльності:

Секретар  несе  повну  відповідальність за ту апаратуру, яка знаходиться в його кабінеті,  і  тому  запитувати  за  неї будуть,  у першу чергу,  з відповідального працівника і стягувати за поломки теж із нього.

Раціональна організація робочих місць припускає правильне їхнє планування, комплексне оснащення робочих місць технічними засобами, допоміжними пристроями і необхідними меблями. Шафи, картотеки й інше

устаткування варто встановлювати в місцях, зручних для підходу й користування ними. Площа робочого місця повинна відповідати характеру виконуємої роботи.

При обґрунтуванні вибору розмірів площі необхідно враховувати наступні фактори:

  1.  Наявність підходів до меблів і устаткування;
  2.  Порядок розміщення й експлуатації меблів і устаткування;
  3.  Потреба в специфічних умовах;
  4.  Можливість установки нового додаткового обладнання.

Секретар повинний, знаходиться в окремому приміщенні, площа якого поділяється на робочу зону й зону для відвідувачів.

Робоча зона секретаря оснащується столом із приставкою, допоміжним столом, підйомно-поворотним стільцем і шафовими секціями.

ІV. Сприйняття і осмислення нового матеріалу:

Робоче місце може знаходитися й у загальному приміщенні. Для часткової зорової і звукової ізоляції можна використовувати шафи, збірно-розбірні екрани, боксові розділові перегородки, декоративні рослини, пересувні перегородки, що збираються зі стандартних елементів легкої конструкції, та інші підручні засоби. Якщо в одному кабінеті розташовано два робочі місця, то між ними повинен бути прохід шириною не менше 100 см.

У даний час науково-дослідні і проектні організації розробили типові проекти організації робочих місць менеджерів(секретарів) і інших категорій фахівців. Проекти складаються звичайно за такими розділами: введення, зміст праці й інформаційні зв'язки, розташування робочого місця, його оснащення і планування, інформаційне обслуговування робочого місця; матеріально-господарське обслуговування; умови праці й естетичне оформлення; економічна ефективність від упровадження проекту. Типовий проект прив'язується до конкретного місця з урахуванням можливостей підприємства й особливостей роботи менеджера.


V. Закріплення:

   Диктофон є різновидом магнітофона, призначеного для запису усного мовлення і його наступного відтворення для використання надалі. Його застосовують:

для підготовки листів, розпоряджень, наказів, доповідей, довідок, доповідних і пояснювальних записок;

запису заміток, нагадувань, резолюцій, указівок, запитів у процесі оперативної діяльності менеджера;

фіксації пропозицій, думок і думок з метою запам'ятовування і подальшого передруку і використання;

запису ходу нарад, збір, тексту виступів, доповідей, прийнятих рішень тощо.     

VI.  Підсумки і висновки: 

Найбільш сприятливою температурою в адміністративних приміщеннях вважається 22-23°С, а вологість — порядку 40-60%. Розрахунки температури і кратності обміну повітря в адміністративно-конторських приміщеннях повинні відповідати Санітарним нормам проектування промислових підприємств (СН-245 — 89) і Системі стандартів безпеки праці (ССБТ).

Спільне одночасне регулювання повітрообміну, вологості повітря і його температури являє собою кондиціонування. Воно набуває особливого значення в літню пору при підвищеній температурі, коли різко знижується працездатність. Розрахунки й дослідження показали ефективність установки кондиціонерів в адміністративних приміщеннях, незважаючи на їхню значну вартість і збільшення витрат на електроенергію.


Домашнє завдання: вивчити конспект, вміти дати обґрунтовані відповіді на

                                    поставлені питання

КОНСПЕКТ  ЛЕКЦІЇ  ДО ТЕМИ № 1

Використання  сучасної  організаційної  техніки,  по її    устаткуванню й оснащенню є необхідною умовою досягнення  високої  ефективності,  оперативності  і якості праці, збереження працездатності в плині усього робітника дня.

        Робоче місце секретаря є важливим осередком  організації  трудового процесу в заснуванні.  Оскільки секретар - "обличчя фірми",  то і його  робоче  місце,  повинне бути  зразком правильної організації,  показником високої  культури праці.

        Планування робочого місця секретаря повинно забезпечити     максимальну зручність при виконанні  покладених  на  нього обов'язків,  у  тому  числі відповідати вимогам економії площі приміщення.

        Робоче місце секретаря в приймальні звичайно, розташовується поруч із кабінетом керівника, у центрі кімнати, недалеко від дверей у кабінет і так,  щоб легко можна було бачити усіх відвідувачів.

        У приміщенні повинні знаходитися тільки ті предмети, що     потрібні секретарю й іншим співробітникам, безпосередньо в процесі роботи.

Велику частину робочого часу секретар працює, сидячи, а  він стомлює,  тому він повинний  мати  можливість зручно  витягнути ноги,  вільно вставати,  змінювати позу,  працювати на друкарській машинці,або комп’ютері .

        Насиченість робочого місця секретаря засобами оргтехніки вимагає її розміщення з урахуванням вимог ергономіки і максимальної ефективності роботи.

        Важливим елементом організації робочого місця секретаря є  внутрішня  організація  відділень  столу.  Шухляди повинні легко, плавно й без галасливо висуватися. Велика шухляда найкраще пристосувати для вертикального збереження матеріалів, в інших шухлядах повинні бути різні спеціальні пристосування - для картотек, малої організаційної техніки, канцелярського приладдя і т.п. Необхідно постійно, але і строго стежити за порядком на робочому місці й у шухлядах столу.

Варто пам'ятати, що нерідко секретар має велику кількість різних технічних засобів, включаючи оргтехніку, якою користаються інші працівники: конвертовскривники, папірознищувальна машина, ламінатор.  Їх розміщують таким чином, щоб були доступні для підходу і короткочасного користування, але знаходилися під постійним спостереженням секретаря. Користуватися своїм комп’ютером, диктофоном, і термокопіровальним апаратом іншим  співробітникам дозволяти не слід,  тому що це може привести до серйозної поломки,  а також до розмноження  сторонньої  інформації.

   Секретар  несе  повну  відповідальність за ту апаратуру, яка знаходиться в його кабінеті,  і  тому  запитувати  за  неї будуть,  у першу чергу,  з відповідального працівника і стягувати за поломки теж із нього.

Раціональна організація робочих місць припускає правильне їхнє планування, комплексне оснащення робочих місць технічними засобами, допоміжними пристроями і необхідними меблями. Шафи, картотеки й інше

устаткування варто встановлювати в місцях, зручних для підходу й користування ними. Площа робочого місця повинна відповідати характеру виконуємої роботи.

При обґрунтуванні вибору розмірів площі необхідно враховувати наступні фактори:

  1.  Наявність підходів до меблів і устаткування;
  2.  Порядок розміщення й експлуатації меблів і устаткування;
  3.  Потреба в специфічних умовах;
  4.  Можливість установки нового додаткового обладнання.

Секретар повинний, знаходиться в окремому приміщенні, площа якого поділяється на робочу зону й зону для відвідувачів.

Робоча зона секретаря оснащується столом із приставкою, допоміжним столом, підйомно-поворотним стільцем і шафовими секціями.

Висота сидіння стільця над рівнем підлоги – 43 см.; висота кришки столу над рівнем підлоги – 71 см.; висота від нижньої поверхні кришки столу до сидіння стільця – близько 23 см.

Зона для відвідувачів комплектується стільцями, журнальним столиком і квітником..

Документи, що надходять у поточний архів відділу, секретар зберігає в шафі в папках-реєстраторах, швидкозшивачах і папках із шнурівками. Довідково-інформаційні посібники – у шафах-вітринах.

Робоче місце може знаходитися й у загальному приміщенні. Для часткової зорової і звукової ізоляції можна використовувати шафи, збірно-розбірні екрани, боксові розділові перегородки, декоративні рослини, пересувні перегородки, що збираються зі стандартних елементів легкої конструкції, та інші підручні засоби. Якщо в одному кабінеті розташовано два робочі місця, то між ними повинен бути прохід шириною не менше 100 см.

У даний час науково-дослідні і проектні організації розробили типові проекти організації робочих місць менеджерів(секретарів) і інших категорій фахівців. Проекти складаються звичайно за такими розділами: введення, зміст праці й інформаційні зв'язки, розташування робочого місця, його оснащення і планування, інформаційне обслуговування робочого місця; матеріально-господарське обслуговування; умови праці й естетичне оформлення; економічна ефективність від упровадження проекту. Типовий проект прив'язується до конкретного місця з урахуванням можливостей підприємства й особливостей роботи менеджера.

Устаткування робочого місця

Робочі місця секретарів можуть бути оснащені засобами адміністративного зв'язку , складання, копіювання, збереження і пошуку текстових документів, виконання креслярських робіт і відображення аудіовізуальної інформації,  іншими технічними засобами і пристроями, настільною оргтехнікою і канцелярськими пристосуваннями.

Найважливішим елементом устаткування робочого місця секретаря  є засоби адміністративного зв'язку . До них відносяться телефонна апаратура, візуальні й акустичні засоби пошуку і виклику. Сучасне телефонне устаткування, крім традиційного телефонного апарату, може містити ряд спеціальних пристосувань — автовідповідач, телефонний підсилювач, концентратори, автонабирач номера та ін.

Телефонна техніка для секретарів постійно удосконалюється. Робочі місця секретарів можуть обладнатися комутаторами оперативного (директорського) зв'язку. Усе ширше застосовуються радіотелефони. Для зв'язку керівників із секретарями й окремими працівниками використовуються гучномовні телефонні пристрої. Терміновий виклик менеджерів чи підлеглих можна здійснювати за допомогою безпровідних пошуково-викличних систем сигналізації.

У кабінетах секретарів  вищого рівня може бути встановлена апаратура факсимільного зв'язку. Вона забезпечує повну автоматизацію процесів прийому і передачі інформації і діє цілодобово, тобто і при відсутності абонента. З її допомогою (використовуючи спеціальний пристрій, що кодує — МОДЕМ) можна передавати будь-яку документальну інформацію (схеми, графіки, фотографії та ін.) з високою надійністю й оперативністю. Машинописний текст на листі стандартного формату А4 (297 х 210 мм) передається по факсу протягом 10— 180 с .

До засобів складання і копіювання текстових документів відносяться комп'ютер, диктофон, машини й автомати, що пишуть.

Диктофон є різновидом магнітофона, призначеного для запису усного мовлення і його наступного відтворення для використання надалі.

Його застосовують:

для підготовки листів, розпоряджень, наказів, доповідей, довідок,   

доповідних і пояснювальних записок;

запису заміток, нагадувань, резолюцій, указівок, запитів у процесі  

оперативної діяльності менеджера;

фіксації пропозицій, думок і думок з метою запам'ятовування і  

подальшого передруку і використання;

запису ходу нарад, збір, тексту виступів, доповідей, прийнятих рішень  

тощо.    

Використання диктофонів приводить до значної економії часу — до 20 %, підвищення продуктивності праці друкарки на 25-45%, збільшення обсягу робіт, що виконуються, на 40-50% у порівнянні з обсягами при ручному записі .
Як засоби збереження і пошуку документів, що знаходяться в кабінеті секретаря, можуть використовуватися: устаткування для картотек (адресних, контрольних і інших довідкових — вертикальних, плоских, підвісних, поворотних, настільних, пересувних), бокси для документів, папки-реє-стратори та ін. Для виконання технічних операцій з обробки документів застосовують пристосування для скріплення і склеювання, ручні й електричні зшивачі.
    Робоче місце секретаря повинно бути укомплектоване також необхідними засобами настільної оргтехніки і канцелярських приладів. До них відносяться: картотечні шухляди, лотки для документів і канцприладдя, електронний годинник, мікрокалькулятор, лічильно-довідкові лінійки, різнобарвні рейтери, фломастери, лінійки, ножиці, стрічка, що склеює, скріпки, папір для заміток і записів, картки, зшивачі з затисками тошо.
    Прогресивним напрямом удосконалення організації праці робітників різних категорій є створення автоматизованих робочих місць (АРМ) фахівців, утому числі й секретарів. Основою АРМ є ПЕОМ. Робоче місце обладнується набором засобів збору, збереження і передачі інформації: дисплеєм, терміналом, копіювальною машиною, засобами зв'язку і швидкісним друком, інтерфейсним устаткуванням для включення терміналу в локальну мережу, що забезпечує вихід на спеціалізовані бази даних. Технічні засоби АРМ не тільки збирають і зберігають інформацію, але й аналізують її, обробляють, класифікують, підготовляють проекти оптимальних рішень. У цілому АРМ полегшують працю секретаря, підвищують його ефективність.

Створення інтер'єру робочого місця

Під умовами праці розуміється сукупність елементів виробничого середовища (хімічних, фізичних, біологічних) і власне трудового процесу (психофізіологічних), що роблять вплив на стан організму людини — його здоров'я, працездатність, задоволеність працею, процес відтворення робочої сили й ефективність праці .

Стан умов праці на робочих місцях усіх працівників, у тому числі і секретарів, регулюється законодавчими актами, нормативами і стандартами. Наприклад, у Кодексі законів про працю України адміністрація підприємств, установ, організацій зобов'язана забезпечити здоров'я і безпечні умови праці. У Сніп 2.09.04-87 "Адміністративні і побутові будинки" зазначені вимоги до адміністративних будинків. Загальна площа будинків визначається за Сніп 2.09.02-85.
Специфіка праці секретарів обумовлює ряд особливостей у роботі зі створення сприятливих умов на їхніх робочих місцях.

Основними елементами процесу оптимізації виробничого середовища для них є:

розробка інтер'єру службових приміщень;

забезпечення необхідного світлового режиму;

всіляке усунення шуму;

забезпечення необхідних параметрів повітрообміну, температури і  

вологості повітря.

Інтер'єр — це архітектурне і художнє оформлення внутрішніх приміщень будинку. Робочі приміщення секретарів  є обличчям підприємств, організацій чи установ. По їхньому оформленню найчастіше судять про дане виробництво чи про надійність підприємців як партнерів за угодами. Крім того, вони впливають на продуктивність праці, оскільки працювати в красиво оформленому приміщенні приємніше і продуктивніше.

Головна вимога до оформлення інтер'єру робочого місця секретаря — це об'ємно-просторова єдність усіх його складових: планування й архітектурно-будівельного оформлення кімнати, робочих меблів, устаткування, іншого оснащення. Повинні враховуватися не тільки функціональні й ергономічні, але й психофізіологічні та естетичні вимоги.

Для інтер'єру важливе фарбування, оскільки існує визначена залежність між колірним оформленням середовиша і зоровим стомленням. Різні кольори й у різних співвідношеннях неоднаково сприймаються оком і впливають на працю людини. Червоний, жовтогарячий і фіолетовий кольори діють збуджуюче, дратують і стомлюють. Зелений, голубий і близькі до них відтінки радують, заспокоюють. Чорний колір створює враження більшої ваги, чим білий.

Фарбування службових приміщень секретарів виконує три функції: фізіологічну, психологічну й естетичну.

З урахуванням фізіологічної функції елементи інтер'єру потрібно фарбувати в такі кольори, що мають найбільший коефіцієнт відображення світла. Знання психологічної функції кольору дозволяє знижувати несприятливі впливи навколишнього середовища на працю. Наприклад, рівне, спокійне фарбування сприяє зосередженню уваги в роботі. Яскраві, підбадьорливі кольори доцільні при одноманітній роботі. Естетична функція кольору повинна враховуватися при прив'язці визначених колірних гам до конкретних архітектурних форм. Наприклад, за допомогою колірних рішень можна виправляти недоліки архітектури приміщення, прикрашати його.
    З огляду на всі три функції фарбування елементів інтер'єру, стіни в кабінетах секретарів рекомендується оклеювати шпалерами  чи фарбувати в кольори, що сприятливо впливають на нервову систему: ясно-зелений, світло-бежевий, ясно-жовтий, колір слонової кістки чи голубий . Стелю краще фарбувати у світлі тони.

Важливим естетичним елементом службових кабінетів секретарів є озеленення. Рослини в кімнатах, крім виконання декоративної функції, поліпшують склад повітря й очищають його, знижують нервове і зорове стомлення.
    Забезпечення сприятливих кліматичних умов праці. Праця менеджера, секретаря пов'язана з передачею і переробкою великих масивів текстової, цифрової й графічної інформації, вимагає особливого режиму висвітлення. За даними закордонних дослідників, за допомогою органів зору працівники управління одержують 83% інформації, тоді як через слух — 11%, запах — 3,5%, дотик-15%.

Раціональна освітленість робочого місця знижує стомлюваність і підвищує продуктивність праці.

Фізіологічним особливостям праці секретаря найбільшою мірою відповідає природне освітлення. Тому бажано, щоб кабінети секретарів мали максимальну площу віконних прорізів. При орієнтації вікон на південну сторону на вікнах повинні бути світлорозсіюючі штори чи жалюзі.
   Застосовуючи штучне освітлення, варто враховувати такі вимоги:
достатність освітлення за рівнем і рівномірністю;

правильний набір джерел;

раціональний розподіл світла в приміщенні;

відсутність прямих променів і відбитих відблисків;

поєднання загальних і місцевих джерел світла.

Більш зручним вважається освітлення з використанням люмінесцентних ламп, їхнє світло близьке за спектром до сонячного. При їхньому використанні збільшується гострота зору, знижується стомлюваність, поліпшується настрій. При однаковій з лампами накалювання витраті електроенергії вони забезпечують збільшення освітленості в 2-2,5 раза, що робить їх економічно вигідними. Але є й недоліки: миготіння, тріск стартерів.
    Як джерела місцевого освітлення рекомендується застосовувати пересувні лампи, що повертаються, на гнучкому шлангу чи на спеціальних шарнірах. Потужність ламп повинна бути не менш 60 Вт. М'яке, несліпуче світло повинно падати на робоче місце ліворуч.

Несприятливий вплив на роботу секретарів роблять шумові перешкоди. Вони стомлюють центральну нервову систему, знижують увагу і працездатність. Нормальними умовами праці вважаються такі, при яких рівень шуму не перевищує 50 децибел. Для порівняння вкажемо, що в звичайній житловій кімнаті рівень шуму складає 40 децибел, у будинку на вулиці з напруженим рухом при закритому вікні — 60, а при відкритому — 70, у будинку біля аеропорту — 100. Літак при зльоті утворить шум у 120 децибел.
Джерелами шуму на робочих місцях секретарів  можуть бути:  робота управлінської техніки, процес обробки документів, пересування стільців, розмови, ляскіт дверей, зайві ходіння співробітників і відвідувачів, телефонні розмови.

Для зниження рівня шуму на робочих місцях проводяться заходи за двома напрямами:

технічні: установка амортизаторів під управлінську техніку, усунення несправностей у меблях і устаткуванні, усунення ляскоту й оббивка дверей, пристрій звуковбирних ковпаків над телефонними апаратами, заміна звукової викличної сигналізації світловою, облицювання стін, стелі, підлог адміністративних приміщень звуковбирними матеріалами;
         організаційні: заборона голосних розмов у службових приміщеннях, оформлення попереджувальних написів, усунення непродуктивних ходінь співробітників по приміщенню.

Самопочуття секретаря, а виходить, і ефективність його роботи багато в чому визначаються повітрообміном і температурно-вологим режимом на робочому місці. По силі впливу на продуктивність праці працівників розумової праці ці фактори стоять на другому місці після світлового режиму.
Робота людей у закритому приміщенні призводить до зниження вмісту кисню. Це викликає погіршення хімічного складу крові, що викликає сонливість, різко знижує продуктивність розумової праці. Тому потрібно забезпечувати провітрювання адміністративних приміщень. Повітря повинне бути чистим. Неприпустимі протяги. Необхідно з'ясувати також, наскільки надійно забезпечена ізоляція адміністративних приміщень від виробничих ділянок і технологічних процесів з несприятливими умовами праці — загазованістю, високим вмістом у повітрі хімічних речовин.
Найбільш сприятливою температурою в адміністративних приміщеннях вважається 22-23°С, а вологість — порядку 40-60%. Розрахунки температури і кратності обміну повітря в адміністративно-конторських приміщеннях повинні відповідати Санітарним нормам проектування промислових підприємств (СН-245 — 89) і Системі стандартів безпеки праці (ССБТ).
Спільне одночасне регулювання повітрообміну, вологості повітря і його температури являє собою кондиціонування. Воно набуває особливого значення в літню пору при підвищеній температурі, коли різко знижується працездатність. Розрахунки й дослідження показали ефективність установки кондиціонерів в адміністративних приміщеннях, незважаючи на їхню значну вартість і збільшення витрат на електроенергію.


УРОК №_____        Дата___________

Тема:  Сучасні тенденції у розташуванні та обладнанні офісів.

Мета уроку: : познайомити учнів із сучасними тенденціями  у розташуванні та обладнанні офісів, їх кольором, дизайном, меблями, технічним обладнанням, організацією робочого місця.

Тип уроку: Вивчення нового матеріалу.

Обладнання: Бондарева Н.П Секретарська справа: Практичний довідник. – Москва, 1989р.; Веселов П.В. Профессия секретарь: учебный справочник. – Москва,1989г.; Кузнєцов С.Л. Комп’ютеризація діловодства. – Москва, 1997р.; Діденко А.Н. Сучасне діловодство: навчальний посібник. – Київ, 1998р.; Самылкина И.В. Энциклопедия офиса: Практическое руководство для секретарей. – Москва, 1995г.; Головач К.С. Зразки оформлення документів для підприємств та громадян. – Донецьк, 1998р.; Глущик С.В., Дияк О.В., Шевчук С.В. Сучасні ділові папери – Київ,1997р.

Хід уроку:

І. Організаційний момент:

Перевірка присутності та готовності учнів до уроку.

 

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів: 

При плануванні приміщень для роботи діловодного персоналу потрібно використовувати наступні рекомендації:

  столи розміщують перпендикулярно вікну, щоб світло падало зліва (неприпустимо, щоб вікно розташовувалося за спиною співробітника);

  прилади опалювання розташовують на відстані 120—150 см від робочого місця для зменшення несприятливої дії променистого тепла;

  столи співробітників, які при роботі контактують один з одним, розміщуються суміжно;

  ширина проходу між столами і устаткуванням в кімнаті для однієї людини — від 50 до 55 см, для двох осіб — від 65 до 75, для трьох — від 95 до 100 см;

  відстань від робочого місця до стіни — не більше 120, до шафи (стелажу) — не більше 160 см;

  робочі місця співробітників, які повинні відвідувати інші підрозділи або контактувати із співробітниками інших служб, розташовують недалеко від входу в приміщення.

ІІІ. Мотивація учбової діяльності:

Робоче місце діловодного працівника оснащують засобами «малої» оргтехніки: теками для підвісного зберігання документів, папками - регістраторами, папками з затискачами, лотками для зберігання документів, картотекою, оргзаписником, зклейнювальницею і т.д. Технічні засоби розміщують на робочому місці з урахуванням вимог ергономіки і максимальної ефективності роботи. Робоче місце друкарки включає стіл, підйомно-поворотний стілець, друкарську машинку, пюпітр, лотки для паперу, пристосування для виправлення друкарських помилок в машинописному тексті, «малу» оргтехніку – лінійку, гумку і т.д. Висота кришки столу над рівнем підлоги – 73 см, висота столу-приставки – 67 см, відстань від нижньої поверхні кришки столу до сидіння стільця – 25 см. Певні вимоги пред'являються також і до організації робочого місця секретаря і інших працівників.

ІV. Сприйняття і осмислення нового матеріалу:

Умови праці — сукупність чинників виробничого середовища, що впливають на здоров'я і працездатність людини в процесі праці. До числа основних чинників відносяться:

    розміщення приміщень;

    освітлення приміщень і робочих місць;

    мікроклімат; шум; забарвлення приміщень;

    режим праці і відпочинку.

         Діловодні підрозділи - канцелярію, експедицію, машинописне бюро, групу обліку, контрольну групу - слідує розташовувати в кімнатах прямокутної форми з відношенням сторін 1 : 1,5 і гранично 1 : 2. Мінімальна висота і ширина кімнат відповідно 3,25 і 2,5 м.

         При двосторонньому освітленні найбільша ширина приміщень - 15 м, при односторонньому 6 - 7 м.

         Площу службових приміщень встановлюють з розрахунку 4 м2 на одного працівника. Залежно від характеру роботи і особливостей робочих місць деяких категорій діловодного персоналу доцільно збільшувати цю норму до 5–6 м2 на працівника.

         Для розміщення діловодного персоналу використовуються середні кімнати для роботи 5 - 6 чол. і малі кімнати для роботи 1 - 2 чол.

         Для створення великих зручностей в роботі в приміщеннях можна встановлювати засклені і легкі пересувні перегородки, сприяючі звукоізоляції і кращої організації робочих місць.


V. Закріплення:

  1.  Яких рекомендацій необхідно притримуватися при облаштуванні

робочих місць?

2.  Дайте визначення поняттю «робоче місце»?

3.  Якими засобами оргтехніки оснащують робоче місце діловодного

        працівника?

4.  Дайте визначення поняттю «умови праці»?

VI.  Підсумки і висновки: 

   На режим праці і відпочинку діловодного персоналу великий вплив надають напруженість праці, ступінь ущільнення робочого дня, нервово-емоційна напруга, санітарно-гігієнічні умови праці і інші чинники. Для збереження високої працездатності протягом робочого дня рекомендується:

    виконувати роботи, що вимагають найбільшої уваги і нервової напруги, з 9 до 12 і з 14 до 16 год, коли спостерігається найбільша працездатність службовців;

    встановити регламентовані 5-хвилинні перерви після кожної години роботи (для друкарок через кожні 45 хв) для провітрювання приміщення;

    чергувати різні види праці, не допускаючи, зокрема, безперервної розумової роботи, що викликає швидке стомлення;

  при постійно сидячій роботі робити через кожні дві години роботи 5—8-хвилинні перерви, проводити 2 рази на день виробничу гімнастику під час регламентованих перерв;

  дотримувати звичну послідовність, систематичність і плановість в роботі;

  використовувати музичний супровід деяких робіт, що підвищує продуктивність праці, зменшує стомлюваність.


Домашнє завдання:  «Сучасні тенденції у розташуванні та обладнанні офісів. Колір, дизайн, меблі, технічне обладнання  офісу. Розробка план-схеми офісу. Організація робочого місця»

КОНСПЕКТ  ЛЕКЦІЇ  ДО ТЕМИ № 2

         При плануванні приміщень для роботи діловодного персоналу потрібно використовувати наступні рекомендації:

  столи розміщують перпендикулярно вікну, щоб світло падало зліва (неприпустимо, щоб вікно розташовувалося за спиною співробітника);

  прилади опалювання розташовують на відстані 120—150 см від робочого місця для зменшення несприятливої дії променистого тепла;

  столи співробітників, які при роботі контактують один з одним, розміщуються суміжно;

  ширина проходу між столами і устаткуванням в кімнаті для однієї людини — від 50 до 55 см, для двох осіб — від 65 до 75, для трьох — від 95 до 100 см;

  відстань від робочого місця до стіни — не більше 120, до шафи (стелажу) — не більше 160 см;

  робочі місця співробітників, які повинні відвідувати інші підрозділи або контактувати із співробітниками інших служб, розташовують недалеко від входу в приміщення.

                   Робочі місця обладнають письмовими столами (звичайними або спеціальними); допоміжними столами, тумбами, приставками для зберігання документів і довідкових матеріалів, звичайними спеціальними (для документів) шафами, встановлюють пишучі машини, телефони, диктофони, картотеки, крісла істільці. Найбільш зручні меблі, виготовлені із стандартних елементів, які можна компонувати залежно від конкретних умов.

         Не рекомендується покривати столи сукном або склом, обладнати в них середні ящики, берегти в ящиках документи і картки в горизонтальному положенні.

         Робоче місце начальника канцелярії, секретаря, старшої друкарки і діловода обладнали комбінованим Горбоподібним столом. На одній стороні розташовують документи і устаткування для роботи з ними, на іншій – друкарську машинку або персональний комп’ютер. В столах влаштовують лотки для зберігання папок, бланків і карток у вертикальному положенні.

         Робоче місце діловодного працівника оснащують засобами «малої» оргтехніки: теками для підвісного зберігання документів, папками - регістраторами, папками з затискачами, лотками для зберігання документів, картотекою, оргзаписником, зклейнювальницею і т.д. Технічні засоби розміщують на робочому місці з урахуванням вимог ергономіки і максимальної ефективності роботи. Робоче місце друкарки включає стіл, підйомно-поворотний стілець, друкарську машинку, пюпітр, лотки для паперу, пристосування для виправлення друкарських помилок в машинописному тексті, «малу» оргтехніку – лінійку, гумку і т.д. Висота кришки столу над рівнем підлоги – 73 см, висота столу-приставки – 67 см, відстань від нижньої поверхні кришки столу до сидіння стільця – 25 см. Певні вимоги пред'являються також і до організації робочого місця секретаря і інших працівників.

         Ергономічні схеми організації робочих місць розроблені спеціальним конструкторським бюро фірми «Сигма» Глав-оргтехникі Міністерства приладобудування, засобів автоматизації і систем управління. Як приклад приведені засоби оснащення типового робочого місця секретаря-друкарки див. додаток 4. Працівників служби діловодства забезпечують необхідними інструктивними і довідковими матеріалами, які повинні знаходитися на робочих місцях. До них відносяться: інструкція по веденню діловодства, посадова інструкція, номенклатури і описи справ, списки співробітників з вказівкою їх адрес, номерів телефонів і кімнат, довідники адміністративно-територіального розподілу, індексації пунктів зв'язку, орфографії і пунктуації, розкладу руху автобусів, потягів і літаків, словники, графіки проведення суспільних заходів і т.д.

                                    Умови праці діловодного персоналу

Умови праці — сукупність чинників виробничого середовища, що впливають на здоров'я і працездатність людини в процесі праці. До числа основних чинників відносяться:

    розміщення приміщень;

    освітлення приміщень і робочих місць;

    мікроклімат; шум; забарвлення приміщень;

    режим праці і відпочинку.

         Діловодні підрозділи - канцелярію, експедицію, машинописне бюро, групу обліку, контрольну групу - слідує розташовувати в кімнатах прямокутної форми з відношенням сторін 1 : 1,5 і гранично 1 : 2. Мінімальна висота і ширина кімнат відповідно 3,25 і 2,5 м.

         При двосторонньому освітленні найбільша ширина приміщень - 15 м, при односторонньому 6 - 7 м.

         Площу службових приміщень встановлюють з розрахунку 4 м2 на одного працівника. Залежно від характеру роботи і особливостей робочих місць деяких категорій діловодного персоналу доцільно збільшувати цю норму до 5–6 м2 на працівника.

         Для розміщення діловодного персоналу використовуються середні кімнати для роботи 5 - 6 чол. і малі кімнати для роботи 1 - 2 чол.

         Для створення великих зручностей в роботі в приміщеннях можна встановлювати засклені і легкі пересувні перегородки, сприяючі звукоізоляції і кращої організації робочих місць.

         Діловодні приміщення бувають основного (загальні кімнати і кабінети канцелярії) і допоміжного призначення (копіювально-розмножувальна служба, експедиція, машбюро і т. д.). В великих установах виділяються підсобні приміщення (комори, приміщення для збору макулатури і т. д.).

         Основні приміщення діловодної служби розташовують на будь-яких поверхах, окрім підвальних.

         Канцелярія розміщується в центрі корпусу, поверху або групи поверхів, займаних установою. Вона повинна бути рівновіддаленою від основних підрозділів установи, зокрема від тих, які частіше за інші користуються її послугами.

         Секретаріат, в якому передбачаються одне-два робітників місця, розташовують між двома кабінетами керівників.

         Експедиція розміщується на першому або в цокольному поверсі будівлі з урахуванням зручного зв'язку з відділами, одержуючими і відправляючими основний об'єм кореспонденції. Приміщення експедиції обладнають спеціальним отвором, рампою, приймальним столом або іншим пристроєм для зручного вивантаження пошти. Група обліку і контролю розміщується недалеко від кабінетів керівництва установи.

         Машинописне бюро, як і канцелярію, також розташовують в центрі установи.

         Приміщення, в яких розташовується розмножувальна техніка, проводяться і палітурних роботи брошурувань, ізолюються від інших службових приміщень, а при їх тому, що розташовує враховуються вимоги, диктовані габаритом і масою устаткування, необхідністю вентиляції, водопостачання і енергопостачання і т.д.    Ротатора розміщують недалеко від експедиції.

         Архівосховища обладнали в маловідвідуваній частині будівлі, в сухому, добре провітрюваному приміщенні з боку якнайменшої інсоляції. По можливості їх слід розташовувати в приміщеннях без природного освітлення. В архівних приміщеннях передбачають архівосховища, кімнати для прийому і обробки документів, для перегляду документів відвідувачами. В архівосховище головні проходи між стелажами мають ширину 1,2 м, міжстелажні проходи — 75 см при вертикальному або 90 см при горизонтальному зберіганні. Документи в папках формату С-4 (350x250x30 мм) розташовуються в сховищі з розрахунку 300 од. зберігання на 1 м2площі підлоги при висоті стелажу 2,2 м.

         Якщо об'єм документів, що зберігаються, не перевищує 10 — 12 тис. одиниць зберігання, робочі місця співробітників архіву і відвідувачів можна розташовувати в одному приміщенні з сховищем.

         Правильне освітлення робочих приміщень і місць сприяє збільшенню ефективності праці, попереджає зорове і загальне стомлення, викликає відповідний настрій і самопочуття. Розрізняють освітлення загальне (службових приміщень) і місцеве (робочих місць). При організації загального освітлення світильники забезпечують розсіювачами. Рекомендується використовувати лампи денного світла типа ЛБ і ЛТБ.

         Пристрої місцевого освітлення повинні бути пристосовані до умов розташування робочих місць і відповідати особливостям кожного з них. Потужність ламп, що рекомендується, - не менше 60—75 Вт.

         Приміщення захищають від прямого сонячного проміння за допомогою сонцезахисних козирків, вертикальних екранів, жалюзі, штор, порожнистих скляних блоків.

         В службових приміщеннях повинна:

    підтримуватися температура в межах 18 - 20 °С;

    відносна вогкість повітря в зимовий період повинна складати 45—50%, в літній —от 50 до 55%;

    вміст вуглекислоти не повинен перевищувати 0,03%.

         Приміщення обов'язково провітрюють і вентилюють. Якщо а червні середня температура в службовому приміщенні досягає 27 °С, доцільно встановити кондиціонер.

         Рівень шуму в робочих приміщеннях не повинен перевищувати 40 дб (при роботі технічних засобів доставки службової документації він може досягати 55дб). Шум можна зменшити, понизивши число і гучність розмов і телефонних переговорів, вимкнувши репродуктори, облицювавши стіни і стелі звукопоглинальними матеріалами, влаштувавши звукопоглинальні підвісні стелі, оббивши двері звукопоглинальними матеріалами, встановивши амортизації, прокладки між столами і машинами, підлогою і ніжками столів і т.д.

         Раціональне колірне оформлення сприяє підвищенню продуктивності праці, оскільки існує певна залежність між кольором і рівнем зорового стомлення.

         З фізіологічної точки зору доцільно використовувати при оформленні службових приміщень м'які тони забарвлення: жовто-зелений, світло-бежевий, світло-жовтий, світло-голубий, світло-зелений і бежевий, коефіцієнти віддзеркалення світла яких відповідно рівні 0,70; 0,62; 0,55; 0,45; 0,42; 0,38.

         З психологічної точки зору приміщення, в яких проводяться монотонні одноманітні роботи, доцільно фарбувати в яскраві тони. При роботі, що вимагає напруженої уваги, рекомендується спокійне забарвлення. При виборі кольору забарвлення службових приміщень потрібно враховувати особливості клімату, умови роботи і характер освітлення приміщень згідно рекомендаціям Всесоюзного науково-дослідного інституту технічної естетики (ВНІТЕ).

   Режим праці і відпочинку - це встановлений в установі, організації і на підприємстві розпорядок часу, що регламентує певне чергування часу роботи і часу відпочинку протягом робочого дня. Відповідно до виконуваних функцій ряд працівників діловодства з метою організації режиму своєї праці і відпочинку можуть використовувати відповідні методичні розробки.

   На режим праці і відпочинку діловодного персоналу великий вплив надають напруженість праці, ступінь ущільнення робочого дня, нервово-емоційна напруга, санітарно-гігієнічні умови праці і інші чинники. Для збереження високої працездатності протягом робочого дня рекомендується:

                       виконувати роботи, що вимагають найбільшої уваги і нервової напруги, з 9 до 12 і з 14 до 16 год, коли спостерігається найбільша працездатність службовців;

                       встановити регламентовані 5-хвилинні перерви після кожної години роботи (для друкарок через кожні 45 хв) для провітрювання приміщення;

                       чергувати різні види праці, не допускаючи, зокрема, безперервної розумової роботи, що викликає швидке стомлення;

  при постійно сидячій роботі робити через кожні дві години роботи 5—8-хвилинні перерви, проводити 2 рази на день виробничу гімнастику під час регламентованих перерв;

  дотримувати звичну послідовність, систематичність і плановість в роботі;

  використовувати музичний супровід деяких робіт, що підвищує продуктивність праці, зменшує стомлюваність.

 

Посадовий склад діловодного персоналу 

Залежно від характеру праці діловодних працівників ділять на три категорії: керівники, фахівці і технічні виконавці.

         Керівниками є завідуючий (начальник) діловодної служби і його заступники.

         До числа фахівців відносяться помічник керівника установи, референт, секретар колегії, інспектор, методист, завідуючий архівом, експедицією і завідуючі іншими організаційно відособленими підрозділами служби діловодства, редактор, коректор.

         Технічними виконавцями є секретар-стенографістка, діловод, секретар, стенографістка, друкарка, оператор (ротаторщик), експедитор, кур'єр.

         Посади старших працівників (старший інспектор, старший діловод і т. д.) встановлюють для фахівців і технічних виконавців в тому випадку, якщо вони керують одним або декількома працівниками. Як виняток такі посади можуть встановлювати для окремих кваліфікованих працівників, самостійно забезпечуючих важливу ділянку роботи.

         Найменування посад, займаних працівниками, повинні відповідати виконуваним ними функціям.

         Згідно прийнятої класифікації переважаючу частину працівників служби діловодства складають службовці; до молодшого обслуговуючого персоналу (МОП) відносяться кур'єри; до робітників — ротаторщики.

 

Розділення функцій між підрозділами і виконавцями

 

         Основа  організації праці діловодного персоналу - глибоке і чітке розділення функцій між підрозділами і виконавцями. Воно відображається в нормативних документах - положеннях   про   діловодні підрозділи і посадові інструкції їх працівників.

         Положення про діловодний підрозділ   (канцелярії) розробляє його керівник і затверджує керівник установи.  Положення   про   структурний   підрозділ канцелярії   розробляє   керівник   цього   підрозділу спільно з начальником канцелярії.         Затверджує його начальник канцелярії,   що управляє   справами    або  керівник  іншого підрозділу, до складу якого входить канцелярія.

         Положення про канцелярію або її структурний підрозділ складається з наступних розділів:

    загальні положення;

    основні функції і задачі;

    обов'язки, права і відповідальність керівника (цей пункт має місце в тому випадку, якщо не розробляється посадова інструкція керівника), організація роботи і управління підрозділом.

         Положення повинне містити чіткі формулювання, що не допускають розбіжностей в питанні про те, хто і що повинен робити, хто грудці підлеглий і т.д.   Пункти положення, що визначають взаємостосунки канцелярії з іншими підрозділами, повинні бути злагоджені з ними. При розробці положення про канцелярію використовують типове положення. Його доповнюють (при необхідності - скорочують) і коректують відповідно до конкретних умов роботи даного апарату управління і його діловодної служби.    

         Посадова інструкція визначає організаційно-правове положення працівника в структурному підрозділі і забезпечує умови для його ефективної роботи.

         Посадова інструкція розробляється для кожного працівника діловодства і складається з наступних розділів:

    загальна частина;

    функції, обов'язки, права працівника;

    взаємостосунки (зв'язки за посадою);

    відповідальність працівника, оцінка роботи.

         В загальній частині встановлюються наступні, положення:

  основна задача працівника, наприклад, основна задача діловода — реєстрація документів; порядок заміщення посади, тобто ким призначається і звільняється з посади даний працівник; професійні вимоги до працівника (рівень освіти, стаж роботи, повинен знати..., повинен уміти...);

   обличчя, якому безпосередньо підлеглий працівник;

   основні документи і матеріали, якими зобов'язаний керуватися працівник в своїй діяльності.

В розділі «Функції працівника» визначаються предмет ведення або ділянка роботи, закріплена за співробітником; перелік видів робіт, з яких складається виконання покладених функцій, наприклад, реєстрація документів може складатися з таких робіт -  заповнення карток, ведення картотеки, видача довідок по телефону і т.д.

В розділі «Обов'язку працівника» указуються обов'язки:

  пов'язані з підготовкою документів, отриманням, обробкою і видачею інформації;

  припускаючи обов'язкове використання певних форм і методів роботи (наприклад, періодичний контроль за формуванням справ в структурних підрозділах, проведення інструктажів і т. д.);

  вимагаючи дотримання термінів виконання конкретних дій;

  визначальні порядок виконання доручень;

  етичні норми, які необхідно дотримувати в колективі.

         У ряді випадків в цьому розділі описуються елементи технології виконуваних робіт.

         В розділі «Права працівника» визначаються права працівника по реалізації доручених йому функцій.

         В розділі «Взаємовідношення» указуються підрозділи і працівники, від яких виконавець одержує і яким передає інформацію, її структура і терміни передачі, хто притягується до виконання тих або інших документів, з ким вони узгоджуються і т.д.

         В розділі «Оцінка роботи» перераховуються критерії, що дозволяють оцінити ступінь виконання працівником своїх функцій і обов'язків, використання прав і т.д.          Основними критеріями є якість роботи і своєчасність її виконання. Якість роботи визначається в першу чергу виконанням обов'язків, висловлених в посадовій інструкції.

         При визначенні відповідальності передбачається, що працівник повинен нести відповідальність за неналежне виконання дій і неякісні рішення, за бездіяльність і неприйняття рішень з питань, що знаходяться в його веденні.

         Положення інструкції повинні бути строго пов'язані між собою, а її формулювання - виключати можливість різного їх тлумачення.

         Типові інструкції діловодним працівникам, чиї обов'язки, права і кваліфікаційні вимоги до них не вказані в кваліфікаційному довіднику посад служать, приведені в ЕДСД. Положення кваліфікаційного довідника і типові інструкції не виключають необхідності складання посадових інструкцій для конкретних працівників, оскільки вони найбільшою мірою відображають умови діяльності кожного з них.

         Посадову інструкцію працівника затверджує його безпосередній керівник, частіше всього начальник канцелярії. В міру необхідності, звичайно раз на 2 - 3 роки, інструкція переглядається і коректується відповідно до умов роботи і кваліфікації виконавця, що змінилися.

 

Підвищення кваліфікації діловодного персоналу

 

         Кваліфікація службовця є сукупністю загальної і спеціальної освіти, а також професійного досвіду, необхідного для виконання в даних організаційно-технічних умовах робіт певної складності. Діловодні працівники можуть підвищувати свою кваліфікацію на короткострокових курсах при установах без відриву від виробництва (такі курси періодично організовуються київським державним університетом їм. Т. Р. Шевченка, крупними підприємствами і установами); у відомчих інститутах підвищення кваліфікації з відривом від виробництва з терміном навчання 2—4 тижні; на короткострокових семінарах і практичних конференціях, організовуваних обласними будинками науково-технічної пропаганди, міністерствами і їх органами науково-технічної інформації і пропаганди; можуть самостійно підвищувати кваліфікацію, вивчаючи спеціальну літературу, відомчі видання, передовий досвід.

         Форми, програми, терміни навчання діловодного персоналу визначає у кожному окремому випадку установа-організатор занять, виходячи з конкретних задач діловодства в даній установі, контингенту можливостей, що навчаються, технічних і інших.

         Однією з найпоширеніших форм підвищення кваліфікацій діловодних працівників є двохчотириденні семінари, організовувані крупними підприємствами, відомствами, архівними установами і територіальними органами науково-технічної пропаганди.

         Короткострокову перепідготовку діловодного персоналу проводять кожні 3 - 5 років.

 

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ

1. Яких рекомендацій необхідно притримуватися при облаштуванні робочих місць?

2. Дайте визначення поняттю «робоче місце»?

3. Якими засобами оргтехніки оснащують робоче місце діловодного працівника?

4. Дайте визначення поняттю «умови праці»?

5. Назвіть види діловодних підрозділів?

6. Які бувають діловодні приміщення?

7. Види освітлень?

8. Що таке режим праці і відпочинку?

9. Посадовий склад діловодного персоналу?

   10. Підвищення кваліфікації діловодного персоналу?

УРОК №_____        Дата___________

Тема:  Використання канцелярського приладдя.

Мета уроку: : ознайомити учнів з офісною канцелярією та її використанням.

Тип уроку: Вивчення нового матеріалу.

Обладнання: Бондарева Н.П Секретарська справа: Практичний довідник. – Москва, 1989р.; Веселов П.В. Профессия секретарь: учебный справочник. – Москва,1989г.; Кузнєцов С.Л. Комп’ютеризація діловодства. – Москва, 1997р.; Діденко А.Н. Сучасне діловодство: навчальний посібник. – Київ, 1998р.; Самылкина И.В. Энциклопедия офиса: Практическое руководство для секретарей. – Москва, 1995г.; Головач К.С. Зразки оформлення документів для підприємств та громадян. – Донецьк, 1998р.; Глущик С.В., Дияк О.В., Шевчук С.В. Сучасні ділові папери – Київ,1997р.

Хід уроку:

І. Організаційний момент:

Перевірка присутності та готовності учнів до уроку.

 

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів: 

Офісна канцелярія. Сюди відносяться такі види товарів як: калькулятори, різноманітні папки, бокси, підставки та безліч іншого обладнання.

Калькулятори – сюди відносяться ділові та спеціальні, вони бувають настільні, кишенькові та вмонтовані в прибори, звукові, не озвучені, музичні

Органайзер - (англ. organizer) — початково невелика книга, що містить календар, адресну книжку та блокнот, що служить для організації інформації о персональних контактах, подіях. З розвитком інформаційних технологій книга стала замінюватись мобільними пристроями, комп’ютерними програмами та он-лайн огранайзерами, що володіють додатковими функціями: нагадування про події, захист та синхронізація інформації.

Настільні набори

Машинка для подрібнювання паперу (шредер)

Шредери відрізняються між собою можливістю різання листків на стрічки чи на прямокутники (пряме та перехресне різання), швидкістю роботи, кількістю одночасно оброблюємих листків та їх шириною, ємністю контейнера. Найбільш значущим та ціноутворюючим є рівень (клас) секретності апарата: чим менше розміри частинок розрізаного паперу – тим він вище.

ІІІ. Мотивація учбової діяльності:

Датери – різновид стрічкових штампів для нанесення тимчасової чи постійної інформації. Самонабірні пристрої дозволяють набирати будь-який текст. Обмеження є лише у кількості строк (від однієї до десяти) та кількості знаків основного шрифту та шрифту для виділення тексту.

Нумератори – використовуються у тих випадках, коли потрібно нанесення на папір великої кількості номерів, що не повторюються. В офісній роботі це може бути нумерація бланків суворої звітності, чеків, рахунків, акцій та інших цінних паперів. Нумератори різняться за розрядністю печатної головки, за висотою шрифту, а також бувають ручними, полу-автоматичними та автоматичними.

ІV. Сприйняття і осмислення нового матеріалу:

Штемпельні подушки

Настільні штемпельні подушки використовуються з ручними печатками та штампами. Подушки вже заправлені штемпельною краскою (синьою, чорною, фіолетовою, красною, зеленою) на водній основі, якої вистачає на 10000 відтисків (в залежності від розміру) без дозаправки.

Змінні штемпельні подушки

Змінні штемпельні подушки – це змінний картридж призначений для зафарбовування відтиску у автоматичній оснастці (датерах, нумераторах, самонабірниках). Заправки вистачає приблизно на 3000 відтисків. Виробники рекомендують не заправляти штемпельні подушки а замінювати на нові, оскільки в процесі виготовлення заправка виконується спеціальною машиною-дозатором, що заповнює подушку рівномірно та в потрібній кількості, а при дозаправці вручну якість відтиску буде набагато гірша.


V. Закріплення:

Степлер — пристрій для скріплювання аркушів та іншого матеріалу за допомогою дужок, виготовлених з дроту. Стиплери можуть бути ручні і електричні. Характеристикою використовуваних дужок є обмеження товщини аркушів, що скріплюються.

Бувають:

- маленькі, великі.

- настільні, кишенькові.

- одно - двоскобові.

Також окремо продають скоби для стиплерів.

Антистеплер — пристрій для витаскування скоб від степлера. Пристрій складається з двох супротивних клинів на осі. Для зручності між ними розміщується пружина, що повертає антистеплер в початкове положення.

VI.  Підсумки і висновки: Дироколи – механічній пристрій для пробивання отворів в папері. Зазвичай дирокол робить два отвори округлої форми для зберігання документів у скорозшивателі але виробляються дироколи і на один отвір.

Кнопка канцелярська – металічний виріб для кріплення будь-якого предмету до чого-небудь (наприклад, паперу до дошки об’яв). Названі так тому що їх часто використовують у канцелярії.

Бувають:

Канцелярські, декоративні, спеціальні

З пласкою, випуклою, декоративною поверхнею

Клей ПВА канцелярський (ПВА-К) використовується для склеювання паперу, фотопаперу, картону. По зовнішньому вигляду являє собою в’язку рідину білого або трохи жовтуватого кольору, без грудок та механічних включень. Клей неводостійкий, неморозостійкий.

Випускається у баночках та «олівцях».

Коректор (штрих) – речовина білого кольору, що наноситься поверх частин документів, які потрібно виправити.


Домашнє завдання:   

Вивчити конспект, дати відповіді на поставлені питання.

КОНСПЕКТ  ЛЕКЦІЇ  ДО ТЕМИ № 3

     Офісна канцелярія. Сюди відносяться такі види товарів як: калькулятори, різноманітні папки, бокси, підставки та безліч іншого обладнання.

Калькулятори – сюди відносяться ділові та спеціальні, вони бувають настільні, кишенькові та вмонтовані в прибори, звукові, не озвучені, музичні

Органайзер - (англ. organizer) — початково невелика книга, що містить календар, адресну книжку та блокнот, що служить для організації інформації о персональних контактах, подіях. З розвитком інформаційних технологій книга стала замінюватись мобільними пристроями, комп’ютерними програмами та он-лайн огранайзерами, що володіють додатковими функціями: нагадування про події, захист та синхронізація інформації.

Настільні набори

Машинка для подрібнювання паперу (шредер)

Шредери відрізняються між собою можливістю різання листків на стрічки чи на прямокутники (пряме та перехресне різання), швидкістю роботи, кількістю одночасно оброблюємих листків та їх шириною, ємністю контейнера. Найбільш значущим та ціноутворюючим є рівень (клас) секретності апарата: чим менше розміри частинок розрізаного паперу – тим він вище.

Датери – різновид стрічкових штампів для нанесення тимчасової чи постійної інформації. Самонабірні пристрої дозволяють набирати будь-який текст. Обмеження є лише у кількості строк (від однієї до десяти) та кількості знаків основного шрифту та шрифту для виділення тексту.

Нумератори – використовуються у тих випадках, коли потрібно нанесення на папір великої кількості номерів, що не повторюються. В офісній роботі це може бути нумерація бланків суворої звітності, чеків, рахунків, акцій та інших цінних паперів. Нумератори різняться за розрядністю печатної головки, за висотою шрифту, а також бувають ручними, полу-автоматичними та автоматичними.

Штемпельні подушки

Настільні штемпельні подушки використовуються з ручними печатками та штампами. Подушки вже заправлені штемпельною краскою (синьою, чорною, фіолетовою, красною, зеленою) на водній основі, якої вистачає на 10000 відтисків (в залежності від розміру) без дозаправки.

Змінні штемпельні подушки

Змінні штемпельні подушки – це змінний картридж призначений для зафарбовування відтиску у автоматичній оснастці (датерах, нумераторах, самонабірниках). Заправки вистачає приблизно на 3000 відтисків. Виробники рекомендують не заправляти штемпельні подушки а замінювати на нові, оскільки в процесі виготовлення заправка виконується спеціальною машиною-дозатором, що заповнює подушку рівномірно та в потрібній кількості, а при дозаправці вручну якість відтиску буде набагато гірша.

Степлер — пристрій для скріплювання аркушів та іншого матеріалу за допомогою дужок, виготовлених з дроту. Степлери можуть бути ручні і електричні. Характеристикою використовуваних дужок є обмеження товщини аркушів, що скріплюються.

Бувають:

- маленькі, великі.

- настільні, кишенькові.

- одно - двоскобові.

Також окремо продають скоби для стиплерів.

Антистеплер — пристрій для витаскування скоб від степлера. Пристрій складається з двох супротивних клинів на осі. Для зручності між ними розміщується пружина, що повертає антистеплер в початкове положення.

Дироколи – механічній пристрій для пробивання отворів в папері. Зазвичай дирокол робить два отвори округлої форми для зберігання документів у скорозшивателі але виробляються дироколи і на один отвір.

Кнопка канцелярська – металічний виріб для кріплення будь-якого предмету до чого-небудь (наприклад, паперу до дошки об’яв). Названі так тому що їх часто використовують у канцелярії.

Бувають:

Канцелярські, декоративні, спеціальні

З пласкою, випуклою, декоративною поверхнею

Клей ПВА канцелярський (ПВА-К) використовується для склеювання паперу, фотопаперу, картону. По зовнішньому вигляду являє собою в’язку рідину білого або трохи жовтуватого кольору, без грудок та механічних включень. Клей неводостійкий, неморозостійкий.

Випускається у баночках та «олівцях».

Коректор (штрих) – речовина білого кольору, що наноситься поверх частин документів, які потрібно виправити.

Випускається у наступних формах:

з щіткою, в олівці, ручках, фломастерах. Рідкий, гелевий.

Пишучі машинки – механічні, електромеханічні або електронно-механічний пристрій, оснащений набором клавіш, натискання на які призводить до друку відповідних символів на носії (переважно носієм є папір). Поділяються також на настільні та портативні.

Скотч – стрічка зі штучного (целофан) або синтетичного (лавсан и т.п.) полімеру, змазаного клеєм.

Буває:

Вузький, широкий.

На пропіленовій, лавсановій основі.

Однокольоровий, прозорий.

Скріпка – складається з зігнутого металічного дроту довжиною приблизно 8 см у розігнутому стані (і приблизно 3 см – у зігнутому) і служить для тимчасового скріплення листків паперу шляхом с давлення.

Бувають:

Пластмасові, металеві.

Загального, спеціального користування.

Ножиці – для різання паперу. Діляться за розміром та ергономікою.

Затискачі для паперу – використовують для скріплення аркушів шляхом стискання. Розрізняються за розміром та кольором.

Підставки для канцелярських товарів, лотки для документів - використовують для зберігання канцелярії у зручному розташуванні.

Папки – предмет офісної канцелярії для зберігання чи транспортування документів різного роду. Можуть бути як паперові так і пластикові. Поділяються за типом кріплення документів у папці або (за відсутністю такого) за типом фіксування самої папки. Бувають:

Папки картонні.

Бокси архівні.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ

  1.  Що відноситься до офісної канцелярії?
  2.  Що таке органайзер?
  3.  Чим відрізняються шредери?
  4.  Що таке датери?
  5.  Що таке нумератори?
  6.  Назвіть види степлерів.
  7.  Який буває скотч?
  8.  В яких формах випускається коректор?

УРОК №_____        Дата___________

Тема:  Екскурсія на підприємство.

Мета уроку: : ознайомити учнів з офісною канцелярією та її використанням.

Тип уроку: Вивчення нового матеріалу.

Обладнання: Бондарева Н.П Секретарська справа: Практичний довідник. – Москва, 1989р.; Веселов П.В. Профессия секретарь: учебный справочник. – Москва,1989г.; Кузнєцов С.Л. Комп’ютеризація діловодства. – Москва, 1997р.; Діденко А.Н. Сучасне діловодство: навчальний посібник. – Київ, 1998р.; Самылкина И.В. Энциклопедия офиса: Практическое руководство для секретарей. – Москва, 1995г.; Головач К.С. Зразки оформлення документів для підприємств та громадян. – Донецьк, 1998р.; Глущик С.В., Дияк О.В., Шевчук С.В. Сучасні ділові папери – Київ,1997р.

Хід уроку:

І. Організаційний момент:

Перевірка присутності та готовності учнів до уроку.

 

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів: 

Професія секретаря вимагає від людини високої підготовленості, цілого комплексу особистих і ділових якостей, зумовлених специфікою секретарської праці. Завдання секретаря полягає в тому, щоб звільнити керівника від виконання нетворчих, допоміжні-технічних операцій. У його оязанності входить виконання великого обсягу робіт по збору, складання, оформлення, обробці усній і документаційною інформації, а також з організації прийому відвідувачів, підготовки засідань і нарад, за телефонним обслуговування і т.п. Дуже важливим фактором в роботі секретаря є хоро діловий контакт з керівником, уміння виконати роботу в стилі керівника.

Умовно обов'язки секретаря можна розділити на роботу за документних та бездокументарній обслуговуванню керівника. До операцій з бездокументарній обслуговування належать такі, як виконання технічних функцій щодо забезпечення керівника, підготовка засідань і нарад, організація прийому відвідувачів,телефонне обслуговування,

підготовка відряджень, планування своєї роботи.

ІІІ. Мотивація учбової діяльності:

Слід враховувати те, що обов'язки секретарів зверхників різних рівнів управенія відрізняються як за змістом, так і за обсягом. Нерідко секретар керівника великої установи, організації має в своєму підпорядкуванні співробітників, що виконують машинописні роботи (друкарки) і роботу з документами (діловод). Секретар виконує більшою мірою функції бездокументарній обслуговування: прийом відвідувачів, робота з телефоном і т.д. Секретар керівника структурного підрозділу, як правило, виконує за мимо своїх основних обов'язків ще значний обсяг машинописних робіт, веде табель обліку робочого часу співробітників совего підрозділи.

ІV. Сприйняття і осмислення нового матеріалу:

Одним з важливих ділових контактів є взаємини керівник-секретар. Оскільки секретар є першим помічником керівника, він повинен виконувати роботу в його стилі. Фактично секретар є особистим організатором керівника, допомагає йому в плануванні робочого часу, а також у виконання намічених заходів, звільняючи від виконання допоміжних технічних операцій, фільтрує потоки кореспонденції, телефонних дзвінків та відвідувачів.

На жаль, на практиці секретар часто зустрічається з такою трудністю, як необов'язковість керівника стосовно інформації про його местопрібиваніі, що створює великі труднощі. У таких випадках секретар має право прямо запитати, куди йде керівник і коли повернеться.

V. Закріплення:

Одна з головних завдань секретаря - буть чуйним посередником між керівником і підлеглими. Він повинен докласти максимум зусиль для створення сприятливих умов і ділових відносин з іншими співробітниками. Знаючи режим і характер роботи керівника, секретар може в разі потреби надати допомогу співробітникам в організації прийому їх керівником; допомогти скласти документ, що задовольняє особисте прохання і т.п. Секретареві важливо встановити ділові контакти з співробітниками різних підрозділів свого підприємства. У деяких випадках секретарю доводиться виступати від імені керівника. Дуже важливо вміти чемно і чітко давати потрібні вказівки, контролювати їх виконання.

VI.  Підсумки і висновки: 

Важливими чинниками успіху роботи особистого секретаря є уміння поводитися з людьми і здатність створити враження, що підвищує авторитет керівника. Секретар повинен бути важливою ланкою в системі контактів свого керівника, забезпечуючи ефективний зв'язок і своєчасне прийняття необхідних заходів. Секетарь є особистим представником свого керівника, і виконання цієї кючевой ролі вимагає уміння робити сприятливе враження на працівників організації й представників інших фірм.

Роль секретаря керівника, як вона визначається в брошурі Європейської асоціації професійних секретарів, полягає в тому, щоб знати суть діяльності свого керівника і вміти значну частина цієї роботи брати на себе.

До обов'язків секретаря входить:

1. Стенографування, друкування станограмм, складання листів і т.д.

2. Отримання, обробка вхідної та вихідної пошти.

3. Ведення телефонних розмов, організація прийомів.

4. Ведення щоденника керівника; організація його зустрічей.

5. Організація ділових поїздок керівника.

6. Реєстрація ділової кореспонденції, ведення справ.

7. Організація та участь у роботі совещеній.

8. Організація справ у кабінеті керівника.

9. Звільнення керівника від рутинних операцій.

10. Інформаційне забезпечення.

11. Оформлення банківських рахунків.

12.Керівництво діяльністю підлеглих секретарю діловодних служб і

    персоналу.

13. Дотримання позитивних правил техніки безпеки.

14.Організація і керівництво роботою щодо забезпечення нерозголошення  

    обробленої інформації.

15.Забезпечення секретаріату й керівника необхідними канцелярськими

    приладдям.

16. Організація загальних зборів та заходів загального характеру.


Домашнє завдання:   

Вивчити конспект, дати відповіді на поставлені питання.

КОНСПЕКТ  ЛЕКЦІЇ  ДО ТЕМИ № 4

Організація робочого місця секретаря з урахуванням вимог наукової організації праці до його планування та обслуговування, а також з урахуванням вимог і можливостей використання сучасної організаційної техніки, до її обладнання та оснащення є необхідною умовою досягнення високої ефективності, оперативності і якості праці, збереження працездатності в плині усього робочого дня.

Робоче місце секретаря є важливим осередком організації трудового процесу в установі. Оскільки секретар - "обличчя установи", то і його робоче місце повинне бути зразком правильної організації, показником високої культури праці.

Планування робочого місця секретаря повинна забезпечити максимальні зручності при виконанні покладених на нього обов'язків, в той же час відповідативимогам економії площі приміщення.

Робоче місце секретаря в приймальні звичайно розташовується поруч із кабінетом керівника, у центрі кімнати, недалеко від дверей у кабінет і так, щоб легко можна було бачити усіх вхідних.

У приміщенні повинні знаходитися тільки ті предмети, що вимагаються секретарю та іншим співробітникам, безпосередньо в процесі роботи.

Меблі для відвідувачів дожна знаходиться в залі, добре проглядаються секретарем, зручна для розміщення в приміщенні.

Велику частину робочого часу секретар працює сидячи, а це стомлює, тому він повинен мати можливість зручно витягнути ноги, вільно вставати, змінювати позу для письма, роботи на друкарській машинці, читання.

Насиченість робочого місця секретаря засобами оргтехніки вимагає її розміщення з урахуванням вимог ергономіки і максимальної ефективності роботи.

Важливим елементів організації робочого місця секретаря є внутрішня організація відділень столу. Ящики повинні легко, плавно і безшумно висуватися. Великий ящик найкраще пристосувати для вертикального збереження матеріалів, в решті ящиках повинні бути різні спеціальні пристосування - для картотек, малої організаційної техніки, канцелярського приладдя і т.п. Необхідно постійно і строго стежити за порядком на робочому місці і в ящиках столу.

Слід пам'ятати, що нерідко секретар має велику кількість різних технічних засобів, включаючи оргтехніку, якою користуються інші працівники: конвертовскриватель, бумагоунічтожающая машина, ламінабор. Їх розміщують таким чином, щоб вони були доступні для підходу і короткочасного користування, але знаходилися під постійним спостереженням секретаря. Користуватися своєю друкарською машинкою, диктофоном, і Термокопіровальний апаратом іншим співробітникам дозволяти не слід, так як це може привести до серйозної поломки, а також до розмноження ПОБУДОВУ інформації. Секретар несе повну відповідальність за ту апаратуру, яка знаходиться в його кабінеті і тому запитувати за неї будуть, у першу чергу, з відповідального працівника і стягувати за поломки теж із нього.

 Робота секретаря, керівник якого часто відсутня

Секретар повинен мати можливість за необхідності говорити зі своїм керівником у невідкладних справах.

Якщо робота керівника добре узгоджена з роботою його секретаря, то обидва мають один план, з якого видно, в який час керівник буде знаходитися в певному місці і як з ним можна зв'язатися за телефоном або телексом, якщо це необхідно.

Існують керівники, у яких тривалість окремих бесід, нарад, а також час, на який вони призначені, досить різні. У цьому випадку можна зв'язатися з ним тільки у визначений час. Про цей час обидва повинні чітко домовитися.

На мою думку, керівник повинен завжди говорити своєму секретарю, куди він іде, як з ним можна зв'язатися, якщо виникне необхідність і у скільки він повернеться, хоча б приблизно. І в цьому немає нічого поганого.

Робота на нарадах. Підготовка до проведення конференцій.

Запрошення на конференцію потрібно розіслати запрошеним, принаймні, за 2 тижні до її початку, причому следет просити відповісти на запрошення, оскільки необхідно знати, скільки прибуде учасників.

У запрошенні обов'язково повинно бути вказано місце засідання, частина будинку або корпус, поверх, кімната, а також найменування транспорту, на якому можна буде дістатися до призначеного місця.

Потрібно подбати про те, щоб при проведенні засідань було забезпечено наступне:

1) приміщення для засідань на весь час їх проведень;

2) забезпечити прохід запрошених через вахту чи прохідну без затримки. Для цього необхідно заздалегідь скласти список запрошених і віддати на прохідну;

3) службові машини або таксі для підвезення учасників з готелів або з вокзалу;

4) обслуговування в залі засідань.

         Професія секретаря вимагає від людини високої підготовленості, цілого комплексу особистих і ділових якостей, зумовлених специфікою секретарської праці. Завдання секретаря полягає в тому, щоб звільнити керівника від виконання нетворчих, допоміжні-технічних операцій. У його оязанності входить виконання великого обсягу робіт по збору, складання, оформлення, обробці усній і документаційною інформації, а також з організації прийому відвідувачів, підготовки засідань і нарад, за телефонним обслуговування і т.п. Дуже важливим фактором в роботі секретаря є хоро діловий контакт з керівником, уміння виконати роботу в стилі керівника.

Умовно обов'язки секретаря можна розділити на роботу за документним та бездокументним обслуговуванням керівника. До операцій з бездокументного обслуговування належать такі, як виконання технічних функцій щодо забезпечення керівника, підготовка засідань і нарад, організація прийому відвідувачів,телефонне обслуговування, підготовка відряджень, планування своєї роботи.

До документного обслуговування належить: складання, оформлення, редагування службових документів, реєстрація, контроль виконання, підшивання в справи і передача їх на зберігання, стенографування, розшифровка та оформлення на друкарській машинці документів.

Слід враховувати те, що обов'язки секретарів зверхників різних рівнів управенія відрізняються як за змістом, так і за обсягом. Нерідко секретар керівника великої установи, предпріятія6 організації має в совем підпорядкуванні співробітників, що виконують машинописні роботи (друкарки) і роботу з документами (діловод). Секретар виконує більшою мірою функції бездокументарній обслуговування: прийом відвідувачів, робота з телефоном і т.д. Секретар керівника структурного підрозділу, як правило, виконує за мимо своїх основних обов'язків ще значний обсяг машинописних робіт, веде табель обліку робочого часу співробітників совего підрозділи.

Ділові контакти секретаря.

Одним з важливих ділових контактів є взаємини керівник-секретар. Оскільки секретар є першим помічником керівника, він повинен виконувати роботу в його стилі. Фактично секретар є особистим організатором керівника, допомагає йому в плануванні робочого часу, а також у виконання намічених заходів, звільняючи від виконання допоміжних технічних операцій, фільтрує потоки кореспонденції, телефонних дзвінків та відвідувачів.

На жаль, на практиці секретар часто зустрічається з такою трудністю, як необов'язковість керівника стосовно інформації про його местопрібиваніі, що створює великі труднощі. У таких випадках секретар має право прямо запитати, куди йде керівник і коли повернеться.

Слід врахувати, що не всі керівники вміють раціонально планувати свій робочий час. Допомогти керівнику в цьому - завдання секретаря. Необхідно послідовно, але не нав'язливо виховувати потребу в плануванні часу. Бажано разом з керівником щодня уточнювати намічені заходи на наступний день. Робити це можна під час ранкового доповіді про поточні справи і кореспонденції або під час вечірнього доповіді.

Секретар повинен в облікових формах відзначити і повідомити відвідувачу час відвідування.

Час обідньої перерви у секретаря та керівника не повинно збігатися.

Одна з головних завдань секретаря - буть чуйним посередником між керівником і підлеглими. Він повинен докласти максимум зусиль для створення сприятливих умов і ділових відносин з іншими співробітниками. Знаючи режим і характер роботи керівника, секретар може в разі потреби надати допомогу співробітникам в організації прийому їх керівником; допомогти скласти документ, що задовольняє особисте прохання і т.п. Секретареві важливо встановитиділові контакти з співробітниками різних підрозділів свого підприємства. У деяких випадках секретарю доводиться виступати від імені керівника. Дуже важливо вміти чемно і чітко давати потрібні вказівки, контролювати їх виконання.

Користування телефоном.

Основне завдання секретаря в роботі з телефоном - звільнити керівника від викликів. Допомога секретаря в організації службових розмов по телефону сприяє раціональній організації роботи керівників. Секретар завжди повинен пам'ятати про необхідність дотримання службової таємниці.

Організація прийому відвідувачів.

Обов'язки секретаря різні залежно від того, який вид прийому проводиться керівником. Прийом відвідувачів можна розділити на три види:

1) прийом співробітників своєї установи за поточними справах

2) прийом представників інших організацій

3) прийом з особистих питань

Секретар повинен пам'ятати, що відвідувач будь-якого рангу, без винятку, може увійти до кабінету керівника тільки після доповіді секретаря.

Якщо відвідувач прийшов без попередньої домовленості, то секретар може самостійно вирішити: доповісти про нього негайно або записати на прийом. Особливу увагу секретар повинен виявляти до організації прийому керівником відвідувачів з особистих питань.

Робота секретаря з інформацією для керівника

Секретар повинен допомагати керівникові орентіроваться в інформаційних потоках, знаходити, обробляти потрібну інформацію, а іноді і готувати інформаційно-оглядові реферати.

Секретар повинен уважно переглядати статті, що розкривають цікавлять керівника питання виробничої діяльності, науково-технічні результати і т.д. Найбільш важливі місця в статтях можна виділити закладками або підкреслити.

Складаючи реферат, секретар не повинен вносити будь-які доповнення від себе. Якщо необхідно, в реферат можуть бути включені таблиці, схеми, графіки.

У повсякденній роботі секретар повинен щодня збирати і фіксувати в щоденнику дані, які можуть цікавити керівника і уточнювати їх у фахівців. Керівнику слід представляти не тільки достовірну інформацію, перевірену.

Важливими чинниками успіху роботи особистого секретаря є уміння поводитися з людьми і здатність створити враження, що підвищує авторитет керівника. Секретар повинен бути важливою ланкою в системі контактів свого керівника, забезпечуючи ефективний зв'язок і своєчасне прийняття необхідних заходів. Секетарь є особистим представником свого керівника, і виконання цієї кючевой ролі вимагає уміння робити сприятливе враження на працівників організації й представників інших фірм.

Роль секретаря керівника, як вона визначається в брошурі Європейської асоціації професійних секретарів, полягає в тому, щоб знати суть діяльності свого керівника і вміти значну частина цієї роботи брати на себе.

До обов'язків секретаря входить:

1. Стенографування, друкування станограмм, складання листів і т.д.

2. Отримання, обробка вхідної та вихідної пошти.

3. Ведення телефонних розмов, організація прийомів.

4. Ведення щоденника керівника; організація його зустрічей.

5. Організація ділових поїздок керівника.

6. Реєстрація ділової кореспонденції, ведення справ.

7. Організація та участь у роботі совещеній.

8. Організація справ у кабінеті керівника.

9. Звільнення керівника від рутинних операцій.

10. Інформаційне забезпечення.

11. Оформлення банківських рахунків.

12. Керівництво діяльністю підлеглих секретарю діловодних служб і персоналу.

13. Дотримання позитивних правил техніки безпеки.

14. Організація і керівництво роботою щодо забезпечення нерозголошення обробленої інформації.

15. Забезпечення секретаріату й керівника необхідними канцелярськими приладдям.

16. Організація загальних зборів та заходів загального характеру.

Цю тему для своєї курсової роботи я вибрала не випадково. Зараз я працюю в організації секретарем. Те, що я прочитала у книгах Джона Харрісона, Рішара і Клауса, глибоко відрізняє секретарів західних фірм і наших. Я не в якій мірі не хочу образити наших секретарів, але їх працював дуже сильно відрізняється від роботи секретарів на Заході, та й не тільки там.

У книзі Д. Харрісона дуже добре написано, що таке секретар, його обов'язки, якості. Вона була б хорошим посібником або пам'яткою для наших секретарів. Буквально все розкладено по поличках. Що треба робити, як треба робити і т.д.

Коли дивишся по телебаченню зустрічі керівників фірм, то мимоволі звертаєш увагу на супровід, у тому числі, і на секретаря. Зазвичай це стриманий, манірний чоловік. У нас теж такі є, але нажаль, їх не так вже й багато. Тим більше, зараз організується дуже багато акціонерних фірм, бірж, які укладають контракти із західними фірмами. І секретарі повинні бути "на рівні". Харрісон не даремно пише, що "секретар представляє свого керівника, і по ньому судять, іноді, навіть про фірму".

Перш за все, у секретарів повинна бути така якість, як доброзичливість, уміння поводитися з відвідувачами, розташувати їх до себе. Можна навіть організувати так звані курси секретарів, де навчати їх діловим і особистим качетве, які притаманні цій професії. У нас в країні вже є такі, але вони не завжди дають той багаж знань, який необхідний у роботі секретаря.

Секретар - важлива професія, особливо в наш час, в епоху створення все нових і нових фірм. У більшій мірі від нього теж буде залежати успіх фірми або підприємства. І нехай професія секретаря ніколи не упустить свого престижу.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ

  1.  Що являється важливим фактором вроботі секретаря?
  2. Робота секретаря, керівник якого часто відсутній?
  3.  Документне обслуговування секретаря?
  4.  Бездокументне обслуговування  секретаря?
  5.  Організація прийому відвідувачів?
  6.  Основні обов’язки секретаря?

УРОК №_____        Дата___________

Тема:  Види зв’язку. Можливості сучасних телефонів.

Мета уроку: сформувати поняття види зв’язку та можливості сучасних телефонів; розвивати логічне мислення та наглядно-образну пам'ять. Виховувати переконаність у пізнаваності світу .

Тип уроку: Вивчення нового матеріалу.

Обладнання: Бондарева Н.П Секретарська справа: Практичний довідник. – Москва, 1989р.; Веселов П.В. Профессия секретарь: учебный справочник. – Москва,1989г.; Кузнєцов С.Л. Комп’ютеризація діловодства. – Москва, 1997р.; Діденко А.Н. Сучасне діловодство: навчальний посібник. – Київ, 1998р.; Самылкина И.В. Энциклопедия офиса: Практическое руководство для секретарей. – Москва, 1995г.; Головач К.С. Зразки оформлення документів для підприємств та громадян. – Донецьк, 1998р.; Глущик С.В., Дияк О.В., Шевчук С.В. Сучасні ділові папери – Київ,1997р.

Хід уроку:

І. Організаційний момент:

Перевірка присутності та готовності учнів до уроку.

 

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів: 

    Ефективність  управління діяльністю установ, організацій і підприємств переважно залежить від можливості своєчасної передачі і прийому необхідної оперативної інформації. Можливість оперативної передачі різнобічної планово-економічної, фінансово-бухгалтерської, звітно-статистичної, рекламно-постачальної та іншої управлінської інформації набуває особливого значення для нормального функціонування: організацій, підприємств, установ, фірм.

    Для вирішення цих задач випускається широка номенклатура сучасних засобів прийому і передачі інформації, які відрізняються призначенням, принципом роботи, будовою та експлуатаційними характеристиками.

ІІІ. Мотивація учбової діяльності:

Передача  інформації здійснюється по різних каналах зв’язку за допомогою передавально-приймальних пристроїв. Засоби передачі інформації можна класифікувати таким чином:

  1.  Засоби транспортування документів
  2.  Автоматизована пошта
  3.  Системи акустичного зв’язку
  4.  Системи абонентського телефонного зв’язку
  5.  Факсимільний зв'язок
  6.  Радіотелефонний та радіозв’язок
  7.  Системи телеграфного, фототелеграфного зв’язку
  8.  Комп’ютерні мережі, електронна пошта, Інтернет
  9.  Системи телевізійного зв’язку
  10.  Системи і засоби сигналізації.

ІV. Сприйняття і осмислення нового матеріалу:

    За  способом передачі інформації їх розподіляють на: засоби й методи транспортування  документів, засоби адміністративно-управлінського зв’язку; за типом інформації – на засоби передачі візуальної інформації і засоби передачі акустичної інформації; за типом каналів передачі інформації:

1) механічним каналом передачі;

2) провідним і немеханічним каналом зв’язку;

3) лазерним;

4) волоконнооптичним;

5) радіоканалами;

6) телебаченням;

7) космічним зв’язком.

Крім того, деякі засоби інформації можуть відрізнятися здатністю одностороннього або переважно двостороннього обміну інформацією між кореспондентами і схемами з’єднання каналів з кореспондентами (лінійною, кільцевою, радіохвильовою) кожен з кожним. 

V. Закріплення:

Телефон мобільного зв’язку, який сьогодні пропонують Kyivstar, MTС, life:) тощо і фірми-продавці, володіють багатьма можливостями зручного стаціонарного телефону і мають ряд позитивних особливостей. Сучасні мобільні телефони мають малі габарити та вагу.

    За  допомогою мобільного зв’язку можна  вести переговори з партнерами інших  країн світу. Його можна взяти  з собою в машину, на катер і, якщо Ви будете знаходитись на кордоні телефонного обслуговування, то без особливих проблем зможете зв’язатись з будь-ким.

    Принцип роботи мобільного зв’язку наступний. Перший абонент знімає з блокування мобільний телефон, набирає номер телефону іншого абонента (або його прізвище, занесене в пам'ять телефону), натискає клавішу виклику. АТС і ретранслятори забезпечують з’єднання з абонентом.

VI.  Підсумки і висновки: 

Пружні  коливання  повітря, які створює  перший абонент своїм голосом, в  телефоні перетворюються в електромагнітні  коливання, які надходять до АТС, а від них до мобільного телефону другого абонента, в якому електромагнітні коливання перетворюються в пружні коливання повітря, котрі сприймає вухо другого абонента.

    Але мобільний телефон не всесильний. У Києві, наприклад, знайдеться місце, де завзятий скептик радісно зафіксує: «Зв’язку немає!» На жаль, це станеться при виникненні недосяжних для радіосигналу залізобетонних і рельєфних перешкод. Але це, за винятком метрополітену, досить локальне явище, з яким фірми-оператори успішно борються у всьому світі. Як і в стаціонарних телефонах, останнім часом доводиться мати справу з проблемою перевантаження лінії, що цим фактично й обмежуються недоліки мобільного телефону.

 


Домашнє завдання:   

       Вивчити конспект, дати відповіді на поставлені питання. Привести власні приклади сучасних засобів зв’язку.

КОНСПЕКТ  ЛЕКЦІЇ  ДО ТЕМИ № 5

Сучасні засоби зв’язку

    Ефективність  управління діяльністю установ, організацій і підприємств переважно залежить від можливості своєчасної передачі і прийому необхідної оперативної інформації. Можливість оперативної передачі різнобічної планово-економічної, фінансово-бухгалтерської, звітно-статистичної, рекламно-постачальної та іншої управлінської інформації набуває особливого значення для нормального функціонування: організацій, підприємств, установ, фірм.

    Для вирішення цих задач випускається широка номенклатура сучасних засобів прийому і передачі інформації, які відрізняються призначенням, принципом роботи, будовою та експлуатаційними характеристиками.

    Передача  інформації здійснюється по різних каналах зв’язку за допомогою передавально-приймальних пристроїв. Засоби передачі інформації можна класифікувати таким чином:

  1. Засоби транспортування документів
  2. Автоматизована пошта
  3. Системи акустичного зв’язку
  4. Системи абонентського телефонного зв’язку
  5. Факсимільний зв'язок
  6. Радіотелефонний та радіозв’язок
  7. Системи телеграфного, фототелеграфного зв’язку
  8. Комп’ютерні мережі, електронна пошта, Інтернет
  9. Системи телевізійного зв’язку
  10. Системи і засоби сигналізації.

    За  способом передачі інформації їх розподіляють на: засоби й методи транспортування  документів, засоби адміністративно-управлінського зв’язку; за типом інформації – на засоби передачі візуальної інформації і засоби передачі акустичної інформації; за типом каналів передачі інформації: 1) механічним каналом передачі; 2) провідним і немеханічним каналом зв’язку; 3) лазерним; 4) волоконнооптичним; 5) радіоканалами; 6) телебаченням; 7) космічним зв’язком. Крім того, деякі засоби інформації можуть відрізнятися здатністю одностороннього або переважно двостороннього обміну інформацією між кореспондентами і схемами з’єднання каналів з кореспондентами (лінійною, кільцевою, радіохвильовою) кожен з кожним. 
 
 

Мобільний зв'язок

    Телефон мобільного зв’язку, який сьогодні пропонують Kyivstar, MTС, life:) тощо і фірми-продавці, володіють багатьма можливостями зручного стаціонарного телефону і мають ряд позитивних особливостей. Сучасні мобільні телефони мають малі габарити та вагу.

    За  допомогою мобільного зв’язку можна  вести переговори з партнерами інших  країн світу. Його можна взяти  з собою в машину, на катер і, якщо Ви будете знаходитись на кордоні телефонного обслуговування, то без особливих проблем зможете зв’язатись з будь-ким.

    Принцип роботи мобільного зв’язку наступний. Перший абонент знімає з блокування мобільний телефон, набирає номер телефону іншого абонента (або його прізвище, занесене в пам'ять телефону), натискає клавішу виклику. АТС і ретранслятори забезпечують з’єднання з абонентом.

    Пружні  коливання повітря, які створює  перший абонент своїм голосом, в  телефоні перетворюються в електромагнітні  коливання, які надходять до АТС, а від них до мобільного телефону другого абонента, в якому електромагнітні коливання перетворюються в пружні коливання повітря, котрі сприймає вухо другого абонента.

    Але мобільний телефон не всесильний. У Києві, наприклад, знайдеться місце, де завзятий скептик радісно зафіксує: «Зв’язку немає!» На жаль, це станеться при виникненні недосяжних для радіосигналу залізобетонних і рельєфних перешкод. Але це, за винятком метрополітену, досить локальне явище, з яким фірми-оператори успішно борються у всьому світі. Як і в стаціонарних телефонах, останнім часом доводиться мати справу з проблемою перевантаження лінії, що цим фактично й обмежуються недоліки мобільного телефону. 

Мобільний телефон або іноді Стільнико́вий телефо́н — малогабаритний кишеньковий телефонний апарат стільникового (мобільногозв'язку.

В наш час стільниковий зв'язок — найпоширеніший серед усіх видів мобільного зв'язку, тому зазвичай мобільним телефоном називають стільниковий телефон, хоча мобільними, крім стільникових, є також супутникові телефони, радіотелефони і апарати магістрального зв'язку.

Російські вчені стурбовані розповсюдженням стільникових телефонів серед дітей, бо це може бути небезпечно для здоров'я.

«Ми дуже насторожені відносно дітей. Є дані, які підтверджують, що стільникові телефони можуть впливати на розвиток пухлини головного мозку», — заявив на прес-конференції провідний науковий співробітник Федерального біофізичного медичного центру ім. Бурназяна Юрій Григор'єв.

Згідно з даними досліджень, проведених шведськими вченими, якщо дитина користується стільниковим телефоном з 8-12 років, то до 21 року ризик виникнення пухлини головного мозку зростає в п'ять разів. Експерт також відзначив, що кожна людина піддається електромагнітному випромінюванню від базових станцій стільникового зв'язку. Крім того доза одержуваного випромінювання порівнянна з тією, яку отримують люди, які працюють з радіолокаційним обладнанням, радіо- або телевізійними передавачами, а також з авіаційним обладнанням.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, до віддалених можливих наслідків використання мобільного зв'язку може ставитися хвороба Альцгеймерадепресивний синдром, а також схильність до епілептичних реакцій. «Ні бренд, ні ціна стільникового телефону не мають значення. Доза опромінення визначається режимом роботи мережі та інтенсивністю використання телефону», — додали вони. Фахівці пропонують використовувати дротову або бездротову гарнітуру, щоб відстань до телефону була не менше півметра. Крім того, рекомендують скоротити час використання телефону . «Ми розраховуємо, що виробники телефонів будуть використовувати при проектуванні техніки дані медицини та біофізики для вибору щонайменш шкідливих для користувача режимів», — сказали експерти [Джерело?].

Вчені із Швеції дослідили, що довгі розмови по мобільнику призводять до раку мозку, а вчені з Італії і Австралії говорять про уповільнення реакції. За кордоном чоловікам напряму радять не носити телефон на рівні талії, його випромінення може вплинути на потенцію. А жінкам не варто тримати мобілки у нагрудних кишенях і на шнурку на шиї — це загрожує раком молочних залоз. Фахівці Московської медичної академії ім. И. М. Сєченова під керівництвом академіка РАМН Геннадія Румянцева черговий раз спробували знайти відповідь на питання, чи шкідливі мобільні телефони для здоров'я.

Основним шкідливим фактором мобільних телефонів вважаються високочастотні випромінювання дециметрового діапазону. Найпоширеніший в Україні стандарт GSM працює на частотах 900, 1800 й 1900 Мгц.

«Більшість учених оцінюють вплив мобільних телефонів на нервову систему й розвиток злоякісних пухлин, — говорить Геннадій Румянцев. — Але дані різних дослідницьких колективів досить суперечливі. Одні вчені не вбачають залежності розвитку пухлин від використання мобільного зв'язку, інші вважають її доведеною.  Настільки ж неоднозначні результати експериментів, присвячених впливу високочастотних випромінювань на різні здатності людини. Єдиний не поставлений під сумнів факт: вплив радіохвиль частоти 900 Мгц підвищує кровоток у корі головного мозку».

Розробниками мобільного телефону вітчизняного виробництва на 2004 рік були названі такі досить впливові державні установи, як Міністерство промислової політики, науки і освіти, а також Національна академія наук України.

Планувалося побудувати роботу наступним чином: Оскільки Україна ніколи раніше не виробляла комплектуючих до мобільних терміналів, спочатку планувалося купувати їх за кордоном. А програмне забезпечення було українського походження. Надалі ж, у планах конструкторів був намір розгорнути широкі роботи з виробництва як комплектуючих, так і створити окремий підрозділ для розробки телефонів з підтримкою відеозв'язку абомереж третього покоління.

Через півроку був готовий великий гаджет, наділений екраном і значною частиною важливих функцій. У терміналі були реалізовані дуже великі кнопки. Вага 250 грам. В наявності орієнтація на літній споживчий сегмент, яким не потрібна дуже велика функціональність, ні навіть дисплей, зате є потреба у великих кнопках.

Позитивною ж стороною була ціна. Тут навіть перевищили очікування результат. Під час проектування, при собівартості моделі в 20-25 $, кінцева ціна апарата зводилася до 40-50, а деяким розробниками називалася цифра і 60 $, то після виходу першого дослідного зразка вчені заявили, що продажна ціна на такі моделі буде ще нижче. За різними оцінками, це від 35 до 45 $. Втім така ціна буде тільки на першу модель, тобто пристрій без дисплея, зате з великими кнопками.


У 2006-07 році Харківські інженери розробили мобільний телефон — BORTON DSC-MP-03 .

Компанія Rainford Electronics у своєму арсеналі має декілька моделей вітчизняного складання.

Людина істота соціальна, і після зустрічі зі своїм основним вимогам, які їжі, одягу та місця проживання, він повинен спілкуватися з іншими людьми. З давніх часів, він намагався розвивати різні засобом комунікації, в якому Час від часу він отримав успіх. У сучасних телефонів часу винайшли, а тепер у нас є мобільні телефони в руках, які новітніх форм телефонів та сучасних засобів зв'язку.

Це розвиток не зупинився і телефони еволюціонували себе в багатофункціональні пристрої. Тепер штучок не просто пристрої зв'язку, але за допомогою цих легких пристроїв, ми маємо можливість клітини нашого пам'ятні моменти з камерою, отримати розваг за допомогою медіа-плеєр і FM радіо, вилучення будь-якого типу інформації за допомогою Інтернету й багатьох більше.

Характеристики камери дуже чільне місце в даний час телефони на добу. Подорож камерафонів почалося з VGA або 1,3-мегапіксельною камерою. І сьогодні, Є багато телефонів на ринку з вищевказаними резолюціями. Але, коли виробники мобільних пристроїв відчував цих камер недостатньо, то ми отримали камери високої роздільної здатності. Ми отримали 2-мегапіксельною камерою, а потім 3,2-мегапіксельна камера, 5 Мп камерою і 8-мегапіксельною камерою, відповідно, в мобільних телефонах. Питання про радість, що тепер Є кілька телефонів, які доступні завдяки вирішенню 12 МП Snapper (наприклад, Sony Ericsson Satio). Це не буде помилкою сказати, що зараз телефони дають жорстку конкуренцію цифрових камер.

Розваги необхідна всім, для отримання відпочинку і в даний час більшість мобільних телефонів, особливо мультимедійних пристроїв поставляється з вбудованою розваг. Як зазначено в пункті другому, медіа-плеєр і FM радіо основних розважальних функцій в мобільних пристроях. Крім того, кілька цікавих ігор, також знайшли встановленою навіть в не-мультимедійних телефонів. Велика кількість телефонів надати Вам об'єкти для завантаження додаткових ігор, якщо ви не задоволені встановленою них.

Інтернет має бути необхідним в даний час телефони на добу. Він повинен був бути атрибутом комп'ютера в недавньому минулому, але тепер вона стала невід'ємною частиною мобільних телефонів. GPRS є дуже спільною особливістю пристрою, за допомогою яких ми можемо отримати, пов'язаних з World Wide Web, знайшли підтримки постачальників мережевих послуг. З іншого боку, Wi-Fi другий блискучий функція, яка дозволяє користувачам отримувати доступ до Інтернет до необмежену кількість годин на Wi-Fi охоплює райони. Крім того, ряд додаткових можливостей Інтернет, також включені в даний гаджет дня, наприклад, RSS Reader, YouTube і Facebook програму Gmail програми Twitter інтеграція і т.д. Крім Інтернету, деякі інші функції доступні в сьогоднішній день мобільні, завдяки якому він не буде не можна сказати, що сьогодні мобільні телефони тісно пов'язані з комп'ютерами. У деяких телефонах, ми отримаємо для перегляду документів або документ, редактор функцій, які полегшують нам читати і правити MS-Office і PDF документів. Крім того, QWERTY клавіатура в деяких пристроїв полегшення нам набирати текст на швидкій швидкості, як і ми на комп'ютері.

Повертаючись до основної функції мобільних телефонів, телефони цієї задачі зв'язку блискуче. Поряд з викликом, можна відправляти текстові повідомлення, мультимедійні повідомлення, повідомлення електронної пошти тощо, з нашими близькими. Крім того, передача даних функцій, таких як Bluetooth і USB порт дозволяє передавати дані на інші сумісні пристрої абсолютно безкоштовно. Після перегляду всіх цих речей, то можна здогадатися, що ще кілька нововведень буде свідком на арені мобільних телефонів в найближчий час.

УРОК №_____        Дата___________

Тема:  Аудіо конференція.  Телеграф. Телефакс. Електронна пошта.

Мета уроку: ознайомити учнів з аудіо конференцією, телеграфом,  

                      телефаксом, електронною поштою.

Тип уроку: Вивчення нового матеріалу.

Обладнання: Бондарева Н.П Секретарська справа: Практичний довідник. – Москва, 1989р.; Веселов П.В. Профессия секретарь: учебный справочник. – Москва,1989г.; Кузнєцов С.Л. Комп’ютеризація діловодства. – Москва, 1997р.; Діденко А.Н. Сучасне діловодство: навчальний посібник. – Київ, 1998р.; Самылкина И.В. Энциклопедия офиса: Практическое руководство для секретарей. – Москва, 1995г.; Головач К.С. Зразки оформлення документів для підприємств та громадян. – Донецьк, 1998р.; Глущик С.В., Дияк О.В., Шевчук С.В. Сучасні ділові папери – Київ,1997р.

Хід уроку:

І. Організаційний момент:

Перевірка присутності та готовності учнів до уроку.

 

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів: 

    Аудіо конференція використовує аудіо-зв'язок для підтримки комунікацій між територіально віддаленими працівниками або підрозділами фірми.  Найбільш простими технічними засобами реалізації аудіо-конференцій є телефоний зв'язок, оснащений додатковими пристроями, що дають змогу участі в розмові більш ніж двом учасникам. Створення аудіо-конференцій не вимагає наявності комп'ютера, а тільки припускає використання двостороннього аудіо-зв'язку між її учасниками.  Використання аудіо-конференцій полегшує прийняття рішень, воно дешеве й зручне.  Ефективність аудіо-конференцій підвищується при виконанні наступних умов:  

 *  працівник,  який організує аудіо-конференцію,  повинен попередньо

     забезпечити можливість участі в ній всіх зацікавлених осіб;  

 *  кількість учасників конференції не повинна бути занадто великою

    (звичайно не більше шести), проблеми;  

 * програма конференції повинна бути повідомлена її учасникам завчасно,

    наприклад, з використанням факсимільного зв'язку;  

 * перед тим як почати говорити, кожен учасник повинен представлятися;  

 * повинні бути організовані запис конференції і її збереження;  

 * запис конференції повинен бути роздрукований й відправлений всім її

    щоб утримати дискусію в рамках обговорюваної учасникам.  

ІІІ. Мотивація учбової діяльності:

Телеграф (дав.-гр. τῆλε — «далеко» + γρᾰ́φω — «пишу») в сучасному значенні — засіб передачі сигналу по дротах або іншим каналам електрозв'язку.

Інформація, яка  передається, як і  та, що приймається, створюється у вигляді машинописного  тексту, видрукованого на паперовому носії (вузька стрічка). Телеграфний  зв'язок здійснюється по телеграфній  мережі загального призначення та по абонентській телеграфній мережі.

    Для передачі і  приймання інформації в системах телеграфного зв'язку застосовують літеродрукуючі телеграфні апарати - телетайпи. До них  належать:

 - перфоратори,  що наносять на перфострічку  

   текст телеграми у вигляді  комбінацій отворів у відповідності з  

   телеграфним кодом. Кожна комбінація отворів відповідає знаку  

  (літері, цифрі) або команді;

-  трансміттер,  що передає по телеграфних   

  каналах закодовану на перфострічці   

  інформацію у вигляді електричних  імпульсів; 

       -  реперфоратор  приймає закодовані електричні імпульси і перетворює

            їх на запис на перфострічці.

ІV. Сприйняття і осмислення нового матеріалу:

Факс — документ, що пересилається телефонними лініями. Факсимільну машину теж скорочено називають факсом. В різних формах машини існували ще з кінця 19 століття, однак сучасні машини стали поширеними починаючи з 1970 років внаслідок збільшення попиту та здешевлення апаратів.

З появою інтернету, ним стали користуватись в якості заміни факсимільного зв'язку, однак попри різні негативні прогнози, факсами продовжують користуватися. Факс, як і телефон залишаються звичними(якщо не обов'язковими) атрибутами підприємств та державних організацій.

V. Закріплення:

Електронна пошта - найпоширеніша послуга мережі Internet. Уданий час свою адресу електронної пошти мають приблизно 20мільйонів чоловік. Посилка листа по електронній пошті обходитьсязначно дешевше посилки звичайного листа. Крім того спільнота?? ие,послане по електронній пошті дійде до адресата за кілька годин, у тойчас як звичайний лист може добиратися до адресата декілька днів, а тоі тижнів. Оцінки говорять, що в світі є більше 50 мільйонівкористувачів електронної пошти. У цілому ж у світі трафік електронної пошти (протокол smtp) займає лише 3.7% всього мережевого. Популярність її пояснюється, як нагальними вимогами, так і тим, що більшість підключень - підключення класу `` доступ за викликом''(з модему), а у нас в Україні, взагалі, в переважній більшості випадків - доступ UUCP. E-mail доступна при будь-якому вигляді доступу до Internet.

VI.  Підсумки і висновки: 

E-mail (Electronic mail) - електронна пошта. З її допомогою ви можетенадсилати повідомлення, отримувати їх у свою електронну поштову скриньку, відповідатина листи ваших кореспондентів автоматично, використовуючи їх адреси, виходячиз їх листів, розсилати копії вашого листа відразу декільком одержувачам,переправляти отриманий лист за іншою адресою, використовувати замістьадрес (числових або доменних імен) логічні імена, створювати кількапідрозділів поштової скриньки для різного роду кореспонденції, включати влиста текстові файли, користуватися системою «відбивачів пошти» дляведення дискусій із групою ваших кореспондентів і т.д. З Internet виможете посилати пошту в суміжні мережі, якщо ви знаєте адресувідповідного шлюзу, формат його звернень і адресу в тій мережі.

Використовуючи e-mail, ви можете користуватися ftp в асинхронному режимі. 
Існує безліч серверів, що підтримують такі послуги. Ви посилаєте e -mail на адресу такої служби, яка містить команду цієї системи, наприклад, датилістинг якійсь директорії, або переслати файл такий-то до вас, і вамприходить автоматично відповідь по e-mail з цим лістингом або потрібним файлом.

 У такому режимі можливе використання майже всього набору команд звичайногоftp. Існують сервери, що дозволяють одержувати файли по ftp не тільки з нихсамих, але з будь-якого ftp-сервера, який ви вкажете у своєму посланні e-mail.

E-mail дає можливість проводити телеконференції та дискусії. Для цьоговикористовуються, встановлені на деяких вузлових робочих машинах, mailreflector-и. Ви посилаєте туди повідомлення із зазначенням підписати вас на такий -то рефлектор (дискусію, конференцію), і ви починаєте отримувати копіїповідомлень, які туди посилають учасники обговорення. Рефлектор поштипросто після отримання електронних листів розсилає їх копії всім передплатникам.

 

Домашнє завдання:   

       Вивчити конспект, дати відповіді на поставлені питання.

КОНСПЕКТ  ЛЕКЦІЇ  ДО ТЕМИ № 6

Аудіо конференція

Аудіо конференція використовує аудіо-зв'язок для підтримки комунікацій між територіально віддаленими працівниками або підрозділами фірми.  Найбільш простими технічними засобами реалізації аудіо-конференцій є телефоний зв'язок, оснащений додатковими пристроями, що дають змогу участі в розмові більш ніж двом учасникам. Створення аудіо-конференцій не вимагає наявності комп'ютера, а тільки припускає використання двостороннього аудіо-зв'язку між її учасниками.  Використання аудіо-конференцій полегшує прийняття рішень, воно дешеве й зручне.  Ефективність аудіо-конференцій підвищується при виконанні наступних умов:  

 *  працівник,  який організує аудіо-конференцію,  повинен попередньо

     забезпечити можливість участі в ній всіх зацікавлених осіб;  

 *  кількість учасників конференції не повинна бути занадто великою

    (звичайно не більше шести), проблеми;  

 * програма конференції повинна бути повідомлена її учасникам завчасно,

    наприклад, з використанням факсимільного зв'язку;  

 * перед тим як почати говорити, кожен учасник повинен представлятися;  

 * повинні бути організовані запис конференції і її збереження;  

 * запис конференції повинен бути роздрукований й відправлений всім її

    щоб утримати дискусію в рамках обговорюваної учасникам.  

Телеграф

Телеграф (дав.-гр. τῆλε — «далеко» + γρᾰ́φω — «пишу») в сучасному значенні — засіб передачі сигналу по дротах або іншим каналам електрозв'язку.

Інформація, яка  передається, як і  та, що приймається, створюється у вигляді машинописного  тексту, видрукованого на паперовому носії (вузька стрічка). Телеграфний  зв'язок здійснюється по телеграфній  мережі загального призначення та по абонентській телеграфній мережі.

    Для передачі і  приймання інформації в системах телеграфного зв'язку застосовують літеродрукуючі телеграфні апарати - телетайпи. До них  належать:

 - перфоратори,  що наносять на перфострічку  

   текст телеграми у вигляді  комбінацій отворів у відповідності з  

   телеграфним кодом. Кожна комбінація отворів відповідає знаку  

  (літері, цифрі) або команді;

-  трансміттер,  що передає по телеграфних   

  каналах закодовану на перфострічці   

  інформацію у вигляді електричних  імпульсів; 

       -  реперфоратор  приймає закодовані електричні імпульси і перетворює

            їх на запис на перфострічці.

Телефакс

Факс — документ, що пересилається телефонними лініями. Факсимільну машину теж скорочено називають факсом. В різних формах машини існували ще з кінця 19 століття, однак сучасні машини стали поширеними починаючи з 1970 років внаслідок збільшення попиту та здешевлення апаратів.

З появою інтернету, ним стали користуватись в якості заміни факсимільного зв'язку, однак попри різні негативні прогнози, факсами продовжують користуватися. Факс, як і телефон залишаються звичними(якщо не обов'язковими) атрибутами підприємств та державних організацій.

                             

У зв'язку з частими збоями в міській телефонній мережі більшу частину часу при передачі факс-повідомлень віднімає дозвін до абонента та безпосереднє відправлення факсів.

У факсах із цифровою пам'яттю можна документи спочатку пропускати через сканер (вони будуть збережені в пам'яті), а потім доручити апарату додзвонитися до абонента та передати сторінки з пам'яті. При цьому оригінали можна забрати й працювати з ними далі.

Факси з цифровим пристроєм, що запам’ятовує, дозволяють сканувати документи в пам'ять, навіть якщо в цей момент апарат веде передачу іншого документа або приймає повідомлення.

Факс-апарати можна запрограмувати на розсилання різним абонентам різних документів. При цьому, щоправда, кількість таких документів значно обмежується (наприклад, факс, що зберігає в пам'яті до 12 сторінок, може передати в такому режимі три сторінки).

Документ можна розсилати різним абонентам, не пропускаючи його щораз через приймальний пристрій.

Якщо у факсі закінчився папір або чорнило, прийняті документи будуть збережені в пам'яті й автоматично роздрукуються, коли видаткові матеріали будуть заповнені.

Отримані документи можуть бути збережені в пам'яті без роздруківки в спеціальній поштовій скриньці, що дозволить зберегти конфіденційність переговорів. Можна роздрукувати ці документи пізніше або переслати на інший факсимільний апарат.

Особисті поштові скриньки зазвичай кодуються самими абонентами – тільки знаючи пароль, можна довідатися, яку інформацію вони містять.

Електронна пошта

Електронна пошта - найпоширеніша послуга мережі Internet. Уданий час свою адресу електронної пошти мають приблизно 20мільйонів чоловік. Посилка листа по електронній пошті обходитьсязначно дешевше посилки звичайного листа. Крім того спільнота?? ие,послане по електронній пошті дійде до адресата за кілька годин, у тойчас як звичайний лист може добиратися до адресата декілька днів, а тоі тижнів. Оцінки говорять, що в світі є більше 50 мільйонівкористувачів електронної пошти. У цілому ж у світі трафік електронної пошти (протокол smtp) займає лише 3.7% всього мережевого. Популярність їїпояснюється, як нагальними вимогами, так і тим, що більшістьпідключень - підключення класу `` доступ за викликом''(з модему), а у нас в Україні, взагалі, в переважній більшості випадків - доступ UUCP. E-mailдоступна при будь-якому вигляді доступу до Internet.

E-mail (Electronic mail) - електронна пошта. З її допомогою ви можетенадсилати повідомлення, отримувати їх у свою електронну поштову скриньку, відповідатина листи ваших кореспондентів автоматично, використовуючи їх адреси, виходячиз їх листів, розсилати копії вашого листа відразу декільком одержувачам,переправляти отриманий лист за іншою адресою, використовувати замістьадрес (числових або доменних імен) логічні імена, створювати кількапідрозділів поштової скриньки для різного роду кореспонденції, включати влиста текстові файли, користуватися системою «відбивачів пошти» дляведення дискусій із групою ваших кореспондентів і т.д. З Internet виможете посилати пошту в суміжні мережі, якщо ви знаєте адресувідповідного шлюзу, формат його звернень і адресу в тій мережі.

Використовуючи e-mail, ви можете користуватися ftp в асинхронному режимі. 
         Існує безліч серверів, що підтримують такі послуги. Ви посилаєте e -mail на адресу такої служби, яка містить команду цієї системи, наприклад, датилістинг якійсь директорії, або переслати файл такий-то до вас, і вамприходить автоматично відповідь по e-mail з цим лістингом або потрібним файлом. 

У такому режимі можливе використання майже всього набору команд звичайногоftp. Існують сервери, що дозволяють одержувати файли по ftp не тільки з нихсамих, але з будь-якого ftp-сервера, який ви вкажете у своєму посланні e-mail.

E-mail дає можливість проводити телеконференції та дискусії. Для цьоговикористовуються, встановлені на деяких вузлових робочих машинах, mailreflector-и. Ви посилаєте туди повідомлення із зазначенням підписати вас на такий -то рефлектор (дискусію, конференцію), і ви починаєте отримувати копіїповідомлень, які туди посилають учасники обговорення. Рефлектор поштипросто після отримання електронних листів розсилає їх копії всім передплатникам.

УРОК №_____        Дата___________

Тема:  Факсимільні апарати. Робота на факсимільному апараті.

Мета уроку: ознайомити учнів з факсимільними апаратами. Навчитись  

                      працювати на факсимільному апараті.

Тип уроку: Вивчення нового матеріалу.

Обладнання: Бондарева Н.П Секретарська справа: Практичний довідник. – Москва, 1989р.; Веселов П.В. Профессия секретарь: учебный справочник. – Москва,1989г.; Кузнєцов С.Л. Комп’ютеризація діловодства. – Москва, 1997р.; Діденко А.Н. Сучасне діловодство: навчальний посібник. – Київ, 1998р.; Самылкина И.В. Энциклопедия офиса: Практическое руководство для секретарей. – Москва, 1995г.; Головач К.С. Зразки оформлення документів для підприємств та громадян. – Донецьк, 1998р.; Глущик С.В., Дияк О.В., Шевчук С.В. Сучасні ділові папери – Київ,1997р.

Хід уроку:

І. Організаційний момент:

Перевірка присутності та готовності учнів до уроку.

 

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів: 

Факсимільний апарат дає змогу вести звичайні телефонні розмови, підключивши паралельний телефон; приймати факсимільні повідомлення (так званими факсами) з іншого факсу, передавати свої; працювати в режимі автовідповідач-факс; автоматично приймати повідомлення голосом, а також факсимільні повідомлення; набирати номер телефону, не піднімаючи трубки, багаторазово повторювати виклик абонента ("додзвін"); запрограмувати та зберігати в пам'яті кілька десятків телефонних номерів, викликати їх натисканням однієї або трьох клавіш; "засекретити" окремі номери; копіювати документи; записати двосторонню розмову, щоб мати змогу потім прослухати її; маніпулювати із записаними повідомленнями; зателефонувати з іншого телефону та прослухати всі повідомлення голосом, записані факсом; з іншого телефону перепрограмувати звукове повідомлення автовідповідача; з іншого факсу запросити факсимільне повідомлення; телефонувати з іншого телефону і прослуховувати, що відбувається у вашому офісі.

До комплекту факсимільного апарата входять: факс, телефонна трубка, шнур під'єднання до телефонної мережі, мережевий шнур, шнур під'єднання до телефонної трубки, мікрокасета з магнітною стрічкою, рулон паперу для термодруку, лоток для документів, які подаються. 

Під час установлення факсу рекомендується під'єднати до нього паралельний телефон - він виручить при зникненні напруги в мережі. Факс слід під'єднати до окремої розетки в мережі.

ІІІ. Мотивація учбової діяльності:

При передачі документів враховують такі обмеження: ширина паперу від 128 до 216 мм; ефективна ширина сканування 208 мм; маса квадратного метра паперу від 45 до 90 г; в лотку може бути до 10 документів; не слід використовувати папір з покриттям.

Перелік основних функцій

# 01 - установка дати.

# 02 - ваш логотип (тобто назва компанії або ім'я).

# 03 - ваш телефонний номер.

# 04 - друк повідомлення про передачу документів.

# 05 - рахунок дзвінків у режимі АNS/FАХ.

# 06 - рахунок дзвінків у режимі FАХ.

# 07 - час запису автовідповідача.

# 08 - ідентифікатор для дистанційного управління автовідповідачем.

# 99 - друк переліку установок.

ІV. Сприйняття і осмислення нового матеріалу:

Сучасні факсимільні апарати володіють великою кількістю додаткових функцій або можуть бути одною із функціональних складових іншого роду пристроїв (приміром багато мультифункціональних пристроїв мають в собі крім принтера, сканера і ксерокса ще і факс). Нові моделі дозволяють значно пришвидшити і автоматизувати процес відправки факсів, крім того його можна використовувати як принтер, ксерокс, так і простий стаціонарний телефонний апарат.

Для порівняння систем факсимільного зв’язку використовують наступні показники:

  1.  Розмір зображення, що передається. Стандартним форматом є А4, та існують апарати, що дозволяють передавати і газетні сторінки.
  2.  Швидкість передавання інформації. Вимірюється в кількості рядків, що передаються за одну хвилину. Для стандартних розмірів паперу швидкість може бути від 60 до 250 рядків за хвилину.
  3.  Час передавання зображень. Є похідною величиною від швидкості передавання інформації.
  4.  Роздільна здатність. Визначається чіткістю деталізації зображення і вимірюється кількістю ліній на 1мм довжини рядка.
  5.  Тип друку. Їх є декілька: лазерний, струменевий і на основі методу термопереносу (потрібно використовувати термопапір). Кожен з типів має свої характерні особливості, тому обирається відповідно до вимог до самого факсу.

V. Закріплення:

Одним із найголовніших параметрів, що впливають на якість документів, є розрізнення. Режими розрізнення факс-апаратів: STANDARD (стандартний), FINE (детальний), SUPER FINE (понаддетальный), HALF TONE (напівтональний).

Для передачі сторінок, надрукованих великим шрифтом типу машинописного, зазвичай, буває досить стандартного режиму, що характери-зується найвищою швидкістю передачі.

Швидкість передачі сторінки, що зазначається виробниками в технічних описах, наведена при стандартній роздільній здатності (при передачі з цифрової пам'яті).

Режими FINE і SUPER FINE зазвичай, застосовуються під час передачі документів, надрукованих дрібним шрифтом або графічними зображеннями, виконаними тонкими лініями.

Встановлювати режим високого або надвисокого розрізнення має сенс тільки в тому випадку, якщо приймаючий факс теж переведений у відповідний режим.

У розрізнення є дві найпоширеніші одиниці виміру: лінії (точки) на міліметр і точки на дюйм (dpi).

VI.  Підсумки і висновки: 

При цьому факсимільний апарат автоматично розрізняє текст і графіку. Як наслідок: текст передається з максимальною чіткістю, а картинки –більш м'яко, із плавним переходом відтінків між елементами зображення. Найпоширеніші максимальні чисельні значення рівнів напівтонів у різних факсів становлять 16, 32 або 64.

Автоматичне управління фоном використовується факсимільним апаратом, коли потрібно передати кольорову сторінку з яскравим фоном. Сторінка добре зчитується, поки вона кольорова, але спробуйте зробити з неї чорно-білу копію.

При передачі по факсу з автоматичним управлінням фоном апарат робить «підстилаючу поверхню» більш блідою.

Режим регулювання контрастності застосовується для передачі блідого або занадто світлого оригіналу.

Копія при цьому виходить, звісно, дещо затемненою, але розбірливою. У режимі згладжування факсимільний апарат автоматично згладжує в прийнятому документі края елементів зображення (наприклад, контури літер), завдяки чому копії виходять чіткишимі та зрозумілишимі.

Дуже важливим режимом роботи факсу є режим автоматичної корекції. Справа в тому, що при прийманні факс-повідомлень найчастіше виникають збої на телефонній лінії.

Факс-апарат, що має такий режим, просить ще раз передати даний рядок, намагаючись проходження сигналу без викривлення. Так само працює факс з автоматичною корекцією помилок (Error Correcting Mode (ЕСМ)), очікуючи при передачі даних їхнього чіткого проходження єю телефонною лінією.

У випадку серйозного збою на лінії або обриву факс, що має функцію автоматичної передачі з пам'яті, автоматично повторить набір і продовжить передачу, починаючи зі сторінки, при передачі якої виник обрив зв'язку.

Дуже корисною виявляється функція скорочення часу передачі повідомлення. У цьому режимі факс-апарат стискає переданий документ по висоті на 20%. Літери при цьому виходять дещо сплюснутими, але документ залишається цілком розбірливим.

Факсимільні апарати можна запрограмувати на передачу повідомлень у певний час. Це не тільки дозволить розвантажити телефонну лінію, але й заощадить гроші, якщо відкласти передачу документів до нічного часу, коли тарифи на користування лінією мінімальні. Якщо врахувати можливість автоматичної передачі оригіналів, можна досягти цілком солідної економії при зручній роботі.

 

Домашнє завдання:   

       Вивчити конспект, дати відповіді на поставлені питання.

 

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ

  1.  Що собою представляє факсимільний апарат?
  2.  Що входить до комплекту факсимільного апарату?
  3.  Які існують обмеження при передачі документів?
  4.  Назвіть основні функції.
  5.  Основні показники для порівняння систем факсимільного зв’язку.
  6.  Режими розрізнення факс-апаратів.
  7.  Що автоматично розрізняє факсимільний апарат?
  8.  Що являється важливим режимом роботи факсу?

КОНСПЕКТ  ЛЕКЦІЇ  ДО ТЕМИ № 7

Факсимільний апарат

Факсимільний апарат дає змогу вести звичайні телефонні розмови, підключивши паралельний телефон; приймати факсимільні повідомлення (так званими факсами) з іншого факсу, передавати свої; працювати в режимі автовідповідач-факс; автоматично приймати повідомлення голосом, а також факсимільні повідомлення; набирати номер телефону, не піднімаючи трубки, багаторазово повторювати виклик абонента ("додзвін"); запрограмувати та зберігати в пам'яті кілька десятків телефонних номерів, викликати їх натисканням однієї або трьох клавіш; "засекретити" окремі номери; копіювати документи; записати двосторонню розмову, щоб мати змогу потім прослухати її; маніпулювати із записаними повідомленнями; зателефонувати з іншого телефону та прослухати всі повідомлення голосом, записані факсом; з іншого телефону перепрограмувати звукове повідомлення автовідповідача; з іншого факсу запросити факсимільне повідомлення; телефонувати з іншого телефону і прослуховувати, що відбувається у вашому офісі.

До комплекту факсимільного апарата входять: факс, телефонна трубка, шнур під'єднання до телефонної мережі, мережевий шнур, шнур під'єднання до телефонної трубки, мікрокасета з магнітною стрічкою, рулон паперу для термодруку, лоток для документів, які подаються. Під час установлення факсу рекомендується під'єднати до нього паралельний телефон - він виручить при зникненні напруги в мережі. Факс слід під'єднати до окремої розетки в мережі. Якщо на телефонній лінії, до якої під'єднаний факс, встановлено паралельний телефон, не використовуйте його під час прийому-передачі факсимільних повідомлень, щоб не погіршити зображення, яке передається.

Вихідне повідомлення (ОGМ - оut going message) - це те, що відтворює ваш факс в режимі автовідповідача, повідомляючи, що вас немає на місці, і пропонуючи передати факс або повідомлення голосом. Рекомендаційна тривалість повідомлення -12с, але не більше 16 с, причому паузи між словами не повинні перевищувати 2 с.

При передачі документів враховують такі обмеження: ширина паперу від 128 до 216 мм; ефективна ширина сканування 208 мм; маса квадратного метра паперу від 45 до 90 г; в лотку може бути до 10 документів; не слід використовувати папір з покриттям.

Перелік основних функцій

# 01 - установка дати.

# 02 - ваш логотип (тобто назва компанії або ім'я).

# 03 - ваш телефонний номер.

# 04 - друк повідомлення про передачу документів.

# 05 - рахунок дзвінків у режимі АNS/FАХ.

# 06 - рахунок дзвінків у режимі FАХ.

# 07 - час запису автовідповідача.

# 08 - ідентифікатор для дистанційного управління автовідповідачем.

# 99 - друк переліку установок,

Факс – це пристрій, призначений для передавання даних (текстів, малюнків) в графічному вигляді по телефонних каналах. Вони з’явились ще задовго до появи персональних комп’ютерів і мереж.

Факсимільний апарат представляє собою електромеханічний пристрій, що складається із сканера, модема, принтера і мотора з шестернями. Сканер зчитує зображення документу, оцифровує його і передає інформацію на модем. Мотор і шестерні якраз відповідають за коректну подачу паперу в сканер і принтер. Модем перетворює цифрові сигнали в послідовність модульованих сигналів і забезпечує їх передавання  на інший факсимільний апарат через звичайну телефонну лінію. Модем приймаючого пристрою перетворює даний модульований сигнал знову в цифрову форму (демодуляція) і передає її на принтер. Принтер роздруковує отриману інформацію на звичайному папері або термопапері (в залежності від використовуваної технології).

Сучасні факсимільні апарати володіють великою кількістю додаткових функцій або можуть бути одною із функціональних складових іншого роду пристроїв (приміром багато мультифункціональних пристроїв мають в собі крім принтера, сканера і ксерокса ще і факс). Нові моделі дозволяють значно пришвидшити і автоматизувати процес відправки факсів, крім того його можна використовувати як принтер, ксерокс, так і простий стаціонарний телефонний апарат.

Для порівняння систем факсимільного зв’язку використовують наступні показники:

  1.  Розмір зображення, що передається. Стандартним форматом є А4, та існують апарати, що дозволяють передавати і газетні сторінки.
  2.  Швидкість передавання інформації. Вимірюється в кількості рядків, що передаються за одну хвилину. Для стандартних розмірів паперу швидкість може бути від 60 до 250 рядків за хвилину.
  3.  Час передавання зображень. Є похідною величиною від швидкості передавання інформації.
  4.  Роздільна здатність. Визначається чіткістю деталізації зображення і вимірюється кількістю ліній на 1мм довжини рядка.
  5.  Тип друку. Їх є декілька: лазерний, струменевий і на основі методу термопереносу (потрібно використовувати термопапір). Кожен з типів має свої характерні особливості, тому обирається відповідно до вимог до самого факсу.

З масовим поширенням Інтернет технологій, стало простіше обмінюватись різного роду документацією з допомогою електронної пошти. Проте свою долю ринку факсимільні апарати досі утримують, адже в кожному офісі є в наявності хоча б один такий апарат.

Робота на факсимільному апараті

Одним із найголовніших параметрів, що впливають на якість документів, є розрізнення. Режими розрізнення факс-апаратів: STANDARD (стандартний), FINE (детальний), SUPER FINE (понаддетальный), HALF TONE (напівтональний).

Для передачі сторінок, надрукованих великим шрифтом типу машинописного, зазвичай, буває досить стандартного режиму, що характери-зується найвищою швидкістю передачі.

Швидкість передачі сторінки, що зазначається виробниками в технічних описах, наведена при стандартній роздільній здатності (при передачі з цифрової пам'яті).

Режими FINE і SUPER FINE зазвичай, застосовуються під час передачі документів, надрукованих дрібним шрифтом або графічними зображеннями, виконаними тонкими лініями.

Встановлювати режим високого або надвисокого розрізнення має сенс тільки в тому випадку, якщо приймаючий факс теж переведений у відповідний режим.

У розрізнення є дві найпоширеніші одиниці виміру: лінії (точки) на міліметр і точки на дюйм (dpi).

Перерахувати їх один у одного (це буває важливо при виборі одного факсу з декількох) не становить проблеми: вертикальна роздільна здатність у 3,95 лінії на міліметр відповідає 100 dpi, a горизонтальна роздільна здатність у 8 точок на міліметр – 200 dpi.

Наявність рівнів градації сірого (такий показник зустрічається також у копіювальних апаратів і в будь-якої техніки, що має сканер або його аналог) дозволяє факсу більш реалістично передавати чорно-білі ілюстрації й графічні зображення.

При цьому факсимільний апарат автоматично розрізняє текст і графіку. Як наслідок: текст передається з максимальною чіткістю, а картинки –більш м'яко, із плавним переходом відтінків між елементами зображення. Найпоширеніші максимальні чисельні значення рівнів напівтонів у різних факсів становлять 16, 32 або 64.

Автоматичне управління фоном використовується факсимільним апаратом, коли потрібно передати кольорову сторінку з яскравим фоном. Сторінка добре зчитується, поки вона кольорова, але спробуйте зробити з неї чорно-білу копію.

При передачі по факсу з автоматичним управлінням фоном апарат робить «підстилаючу поверхню» більш блідою.

Режим регулювання контрастності застосовується для передачі блідого або занадто світлого оригіналу.

Копія при цьому виходить, звісно, дещо затемненою, але розбірливою. У режимі згладжування факсимільний апарат автоматично згладжує в прийнятому документі края елементів зображення (наприклад, контури літер), завдяки чому копії виходять чіткишимі та зрозумілишимі.

Дуже важливим режимом роботи факсу є режим автоматичної корекції. Справа в тому, що при прийманні факс-повідомлень найчастіше виникають збої на телефонній лінії.

Факс-апарат, що має такий режим, просить ще раз передати даний рядок, намагаючись проходження сигналу без викривлення. Так само працює факс з автоматичною корекцією помилок (Error Correcting Mode (ЕСМ)), очікуючи при передачі даних їхнього чіткого проходження єю телефонною лінією.

У випадку серйозного збою на лінії або обриву факс, що має функцію автоматичної передачі з пам'яті, автоматично повторить набір і продовжить передачу, починаючи зі сторінки, при передачі якої виник обрив зв'язку.

Дуже корисною виявляється функція скорочення часу передачі повідомлення. У цьому режимі факс-апарат стискає переданий документ по висоті на 20%. Літери при цьому виходять дещо сплюснутими, але документ залишається цілком розбірливим.

Цей режим працює тільки при стандартній роздільній здатності. Режим економії паперу використовується під час прийняття повідомлень, при цьому факс автоматично скорочує документ по висоті, заощаджуючи тим самим папір.

Скорочення можливо у двох варіантах: перший – скорочуються міжрядкові відстані й порожні ділянки; другий – весь документ стискається на 50% (такий режим можливий тільки при стандартній роздільній здатності).

Крім того, якщо передається документ, розмір якого перевищує розміри стандартного паперу, він автоматично стискається до необхідних розмірів.

Факс-апарати з функцією форвардинга – переадресуванням повідомлення – можна запрограмувати на передачу повідомлень на інший апарат.

При цьому в пам'ять закладається номер апарата, на який потрібно вести передачу та, як правило, номер апарата, факс з якого потрібно переадресувати.

Факсимільні апарати можна запрограмувати на передачу повідомлень у певний час. Це не тільки дозволить розвантажити телефонну лінію, але й заощадить гроші, якщо відкласти передачу документів до нічного часу, коли тарифи на користування лінією мінімальні. Якщо врахувати можливість автоматичної передачі оригіналів, можна досягти цілком солідної економії при зручній роботі.

Функція поллінгу, або опитування, дозволяє звернутися до іншого факс-апарату із запитом – переслати документ на ваш факс?

У цьому випадку не передавальний, а приймальний факс ініціює передачу документа.

При цьому запитуваний факс теж повинен мати функцію поллінгу. Можливий запит у режимі мультиполінгу, коли факс на розсилання повідомлень по декількох номерах програмується дистанційно.

Крім того, можна організувати передачу із затримкою, аналогічну передачі по таймеру.

У зв'язку з частими збоями в міській телефонній мережі більшу частину часу при передачі факс-повідомлень віднімає дозвін до абонента та безпосереднє відправлення факсів.

У факсах із цифровою пам'яттю можна документи спочатку пропускати через сканер (вони будуть збережені в пам'яті), а потім доручити апарату додзвонитися до абонента та передати сторінки з пам'яті. При цьому оригінали можна забрати й працювати з ними далі.

Факси з цифровим пристроєм, що запам’ятовує, дозволяють сканувати документи в пам'ять, навіть якщо в цей момент апарат веде передачу іншого документа або приймає повідомлення.

Факс-апарати можна запрограмувати на розсилання різним абонентам різних документів. При цьому, щоправда, кількість таких документів значно обмежується (наприклад, факс, що зберігає в пам'яті до 12 сторінок, може передати в такому режимі три сторінки).

Документ можна розсилати різним абонентам, не пропускаючи його щораз через приймальний пристрій.

Якщо у факсі закінчився папір або чорнило, прийняті документи будуть збережені в пам'яті й автоматично роздрукуються, коли видаткові матеріали будуть заповнені.

Отримані документи можуть бути збережені в пам'яті без роздруківки в спеціальній поштовій скриньці, що дозволить зберегти конфіденційність переговорів. Можна роздрукувати ці документи пізніше або переслати на інший факсимільний апарат.

Особисті поштові скриньки зазвичай кодуються самими абонентами – тільки знаючи пароль, можна довідатися, яку інформацію вони містять.

Відповідно до рекомендацій сектора стандартизації Міжнародного союзу електрозв'язку (ITU-TInternational Telecommunications UnionTelecommunica-tions) залежно від використовуваного виду модуляції розрізняють факсимільні апарати чотирьох груп (Group).

У 1966 р. EIA (Асоціація електронної промисловості США) оголосила про створення першого стандарту для факсимільного зв'язку – EIA Standard RS-328.

Факсимільні апарати, що відповідають вимогам цього стандарту, стали відносити до Групи 1. Апарати Групи 1, використовуючи аналогові сигнали для обміну інформацією, забезпечували передачу однієї сторінки за 4-6 хвилин.

Якість переданих документів, унаслідок малої роздільної здатності апаратів, була дуже низькою.

Ситуація докорінно змінилася в 1978 р., коли CCITT (Міжнародний консультативний комітет з телефонії і телеграфії) оголосив про нову специфікацію (Група 2), що була прийнята усіма компаніями.

Досягнуте взаєморозуміння усіх факсимільних апаратів, що випускаються у світі, і зниження цін унаслідок розвитку технології дозволили багатьом комерційним і державним організаціям почати активно використовувати можливості цих апаратів у своїй роботі. У цей час факс-апарати групи 1 і 2 вийшли з ужитку – вони працюють повільно та недосконало.

Сучасні факс-апарати відносяться до групи 3 (Group-III або G3 Fax). Стандарт на факсах цієї групи початково був визначений рекомендацією ITU-T Т.4 у 1980 р., а потім модифікований у 1984 р. і 1988 р. Радикальна відмінність факс-апаратів групи 3 від своїх попередників полягає в цифровій обробці й передачі сигналів.

Ці апарати передають чорно-білі зображення зі швидкістю до 14400 біт/c аналоговими каналами телефонної мережі загального користування. Внаслідок застосування стискання даних факс групи 3 передає сторінку за 30-60 c.

При погіршенні якості зв'язку такі факси переходять у режим зменшення швидкості передачі. Відповідно до стандарту групи 3 у факс-апаратах передбачені 3 рівні роздільної здатності:

Перший факсимільний апарат був винайдений в 1843 р. і являв собою маятник, який посилає електросигнали згідно буквах. У 1922 р. німецький фізик Артур Корн вперше передав по радіо зображення через Атлантику. Перша факсимільна лінія зв'язку була відкрита в 1926 р. У сучасних факсах застосовуються діоди, що фіксують відображення світла від переданих документів:

• Трансльований документ кладеться на вхідний лоток зображенням вниз, флуоресцентна трубка направляє світло на документ, а відображення світла фіксується об'єктивом;

• Об'єктив посилає світло в мікропроцесор, який спочатку розкладає світло на окремі рядки, потім рядки розбиває на чорні і білі крапки, кодуючи їх за принципом числового коду: «1»-білі, «О» - чорні;

• Модем перетворює ці цифрові сигнали в сигнали аналогові, і посилає їх по телефонному каналу зв'язку.

При прийомі документів відбувається зворотний процес перетворення аналогових сигналів у цифрові, потім отриманий цифровий код спрямовується на друковану частину апарату і виводиться на аркуш паперу у вигляді текстових зображень, відповідних інформації, що міститься в коді.

Факсимільний апарат, конструктивно виконаний у вигляді телефону, функціонально складається з трьох основних частин:

Сканера, що забезпечує зчитування повідомлення з аркуша паперу і введення його в електронну частину апарату;

Приймально-передавальної електронної частини (зазвичай модем), що забезпечує передачу повідомлення адресату і прийом повідомлення від іншого абонента;

Принтера, який друкує прийняте повідомлення на аркуші паперу.

Факсимільні апарати розрізняються між собою країнами-виробниками і сервісними можливостями. Більшість з них мають:

Наявність режиму копіювання документів - до 10 копій в хвилину;

Наявність телефонної трубки і можливості перемикання в режимі голосового зв'язку, а іноді наявність додаткового телефонного каналу, що дозволяє одночасно з передачею факсу вести розмову;

Наявність автовідповідача, який дозволяє посилати в лінію раніше записане мовне повідомлення, а також приймати повідомлення для подальшого прослуховування;

Пам'ять номерів, для використання при прискореному наборі і виклик абонента;

Наявність рідкокристалічного цифробуквене індикатора, на якому відображається режим роботи факсимільного апарату і т. п.

Всі сучасні факсимільні апарати об'єднує простота використання та принципи відправлення та прийому повідомлень.

Робота на факсимільному апараті включає в себе два режими: відправлення або прийому повідомлень. Прийом повідомлень.

Якщо апарат був включений і заправлений папером, то він прийме надійшла факс в автоматичному режимі. Все, що залишиться зробити секретарю, так це відірвати факс від рулону, або, якщо апарат забезпечений отрезающим пристроєм, взяти факс, що випав з нього.

Якщо факсимільний апарат був вимкнений, а Вам зателефонували і попросили прийняти факс, то потрібно перевірити наявність паперу і просто включити кнопку СТАРТ.

                                ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 1               Дата_________

Тема: Робота на факсимільному апараті.

Мета: навчитися працювати на факсимільному апараті.

Короткі теоретичні відомості:

    Факсимільний  апарат –  це фотокопіювальний  пристрій,  який  може  передавати  текст  зображення  по телефонних лініях і виготовляти копії. Коли передається документ, оригінал закладають  у  передаючий  факсимільний  апарат (рис. 1).  

                       

Рис. 1. Принципова схема роботи факсимільного апарата.

 

Основні вузли факсимільного апарата:  

1 - провід живлення електричним струмом;

2 - телефонна лінія, до якої під'єнується апарат;

3 - сканер, який перетворює в світлові імпульси зображення документа;

4 - високочастотна  система,  котра  перетворює  світлові  імпульси  в  

     електричний струм (цифровий код);

5 - пристрій,  в  якому під час прийому  інформації   електричний  струм

    нагріває  відповідні  ділянки  факсимільного  паперу  і  створює  

    зображення;

6 - рулон факсимільного паперу;

7 - ділянка факсимільного паперу з отриманою інформацією;

8 - документ, який необхідно передати;

9 - притискний подаючий вал;

10 - корпус факсимільного апарата;

11 - слухавка;

12 - мікрофон;

13 - телефон;

14 - пружні коливання повітря;

15 - з'єднувальний провід.

Хід роботи:

1. Досконало вивчити інструкцію з технічної експлуатації

2. Встановити  в  зручному  місці  і  підключити  факсимільний  апарат  до телефонної  лінії,  до  мережі  електричного  струму,  до  телефонної  трубки  і натиснувши клавішу POWER (вкл./викл.), включіть апарат.

3. Спілкуючись  по  телефону  з  першим  абонентом,  встановіть  гучність дзвінка, телефонної трубки та гучномовця факсимільного апарата.

4. Натисніть  важіль  на  правій  боковій  стінці  апарату,  відкрийте  кришку  і, вставте рулон факсопаперу, закрийте кришку.

5. Виберіть режим роботи:  

– TEL/FAX ( буде працювати телефон і факс).

6. Для прийому факса не в автоматичному режимі,  з`єднайтесь по телефону з абонентом і натисніть  клавішу START.

7. Для прийому факса  в автоматичному режимі натисніть кнопку  PROGRAM (використовується для програмування) та виберіть автоматичний режим роботи факсу.

8. Передача документів по факсу:

8.1. відокремити  від  документів  затискачі,  скоби  та  інші  скріплюючи предмети;

8.2. перевірте, щоб чорнило та паста на документах повністю висохли;

8.3 вставте   документ  лицьовою  стороною  вниз  у  паз  апарата (можна вставити до 10 аркушів відповідної ширини);

8.4. при  необхідності,  установіть  розділову  здатність  і  контрастність документа залежно від його якості;

8.5. виберіть необхідний режим передачі документів:

  1.  STANDART  –  передача  надрукованої  інформації  з  нормальним шрифтом;
  2.  FINE – передача оригіналів з дрібним шрифтом;
  3.  SUPER FINE –  передача  документів  із  подвійною  роздільною здатністю;
  4.  HALE TONE –  передача  документів  з  фотографіями,  малюнками, схемами та іншою ілюстрованою інформацією;

8.6. Наберіть  потрібний  номер  абонента  і,  зв`язавшись  з  ним, натисніть  

      кнопку START, а для зупинки передачі факса натисніть кнопку STOP.

9. Натиснувши кнопку СOPY, можна зробити копію.

10.Ознайомтеся  з іншими  функціями   факсимільних  апаратів:    

    програмування, дистанційне керування, кодування зв`язку та інші.

УРОК №_____        Дата___________

Тема:  Роль ПК в роботі секретаря керівника. Типи принтерів.

Мета уроку: ознайомити учнів яку роль виконують ПК в роботі секретаря, а  

                       також які бувають принтери та яке їхнє призначення в житті  

                       людини.

Тип уроку: Вивчення нового матеріалу.

Обладнання: Бондарева Н.П Секретарська справа: Практичний довідник. – Москва, 1989р.; Веселов П.В. Профессия секретарь: учебный справочник. – Москва,1989г.; Кузнєцов С.Л. Комп’ютеризація діловодства. – Москва, 1997р.; Діденко А.Н. Сучасне діловодство: навчальний посібник. – Київ, 1998р.; Самылкина И.В. Энциклопедия офиса: Практическое руководство для секретарей. – Москва, 1995г.; Головач К.С. Зразки оформлення документів для підприємств та громадян. – Донецьк, 1998р.; Глущик С.В., Дияк О.В., Шевчук С.В. Сучасні ділові папери – Київ,1997р.

Хід уроку:

І. Організаційний момент:

Перевірка присутності та готовності учнів до уроку.

 

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів: 

Персональний комп'ютер являє собою цілком самостійний пристрій, у якому є все необхідне для автономного існування. Однак діяльність комп'ютера була б неповноцінною без Такого простого на перший погляд пристрою, як принтер. Принтер необхідний для виготовлення паперових копій документів, підготовлених на комп'ютері. На зорі обчислювальної техніки принтери використовувалися як основний пристрій виведення інформації — монітори на той час були ще недосконалі й мало поширені. Зараз принтер можна побачити в кожному офісі, у багатьох домашніх користувачів є струминний принтер для друку фотографій і листівок, у касах і банках на матричних принтерах друкуються квитки, документи тощо. 

ІІІ. Мотивація учбової діяльності:

Принтери можна класифікувати за декількома основними позиціями: принципом роботи друкувального механізму, максимальним форматом аркуша паперу, використанням кольорового друку, наявністю або відсутністю апаратної підтримки мови PostScript тощо. 
За принципом друку розрізняються матричні, струминні й лазерні (сторінкові) принтери. Існує ряд інших технологій друку, наприклад сублімаційний друк за рахунок термопереносу, що застосовуються набагато рідше. Лазерна і світлодіодна технології (в останньому випадку замість лазера і дзеркала, що його відхиляє, використовується лінійка світлодіодів) у багатьох випадках, з точки зору кінцевого користувача, нічим не відрізняються. Параметр, що визначає якість друку лазерних принтерів, — роздільна здатність.

 Найбільш поширені моделі формату A3 і Legal (тобто розраховані на аркуш паперу трохи більший, ніж А4) Моделі, що працюють із папером формату A3, коштують трохи дорожче Співвідношення кількості продажів у «вузьких» і «широких» принтерів поступово змінюється на користь перших. Більшість моделей принтерів формату A3 використовує матричний або струминний принцип друку.

 За гамою відтворюваних кольорів принтери поділяються на чорно-білі, чорно-білі з опцією кольорового друку (такі моделі є серед матричних і струминних) і кольорові У кольорових принтерів у рамках одного типу (струминних) якість друку істотно змінюється від моделі до моделі. У результаті й позиціонуються вони на ринку по-різному Принтери з опцією кольорового друку, як правило, погано відтворюють сторінки, на яких кольорова графіка межує з чорним тлом Останнє отримують шляхом змішування чорнила кількох основних кольорів У результаті чорний колір виявляється недостатньо насиченим, а вартість друку такої сторінки — досить високою.

 
ІV. Сприйняття і осмислення нового матеріалу:

Для якісного відтворення ілюстрацій, що зберігаються у векторних форматах, важлива наявність вмонтованого інтерпретатора мови PostScript. Формально моделі, що підтримують мову PostScript, приблизно на 25 % дорожчі, ніж аналогічні, що не включають цю опцію. Однак, щоб на практиці скористатися перевагами мови PostScript, доводиться придбавати додаткову пам'ять і різниця в ціні може виявитися вельми істотною Наявність PostScript необхідна для додруковоі підготовки книг, газет, рекламної продукції тощо. 
За швидкістю друку можна виділити чотири групи: матричні принтери без автоподачі, принтери, призначені для індивідуального застосування, які забезпечують швидкість друку до 8 стор./хв; принтери, що обслуговують робочі групи зі швидкістю друку до. 20 стор./хв. потужні мережні принтери з продуктивністю більше 20 стор./хв Продуктивність принтера — істотний фактор для організацій, де одним принтером користуються відразу кілька людей. Але якщо мова заходить про індивідуальну експлуатацію друкувального пристрою, цей показник ролі не відіграє 
Швидкість при кольоровому друку, як правило, значно нижча, ніж при друку одним чорним кольором.

 
V. Закріплення:

Матричний принтер (Dot-Matrix-Printer) протягом довгого часу був стандартним пристроєм виведення для PC У той час, коли струминні принтери працювали ще незадовільно, а ціна лазерних була досить високою, ці принтери повсюдно використовувалися з комп'ютерами Вони ше часто застосовуються і сьогодні Переваги матричних принтерів визначаються, насамперед, швидкістю друку 1 їхньою універсальністю вони працюють з будь-яким папером, а також мають низьку вартість друку 
Існують 4 види матричних принтерів 9-. 18- і 24-голкові принтери і рядковий принтер. 

При виборі принтера завжди враховують завдання, що будуть перед ним поставлені Якщо потрібен принтер, який повинен цілий день безперервно друкувати різні формуляри, або швидкість друку важливіша, ніж якість, то альтернативи матричному принтерові на сьогодні немає. 

VI.  Підсумки і висновки: 

Узагалі цей принтер є більш універсальним принтером при роботі з папером, ніж лазерний або струминний, для яких, як правило, неможливе використання паперу в рулоні.

 До параметра «швидкість друку» треба ставитися обережно. Виготівники завжди вказують теоретичну швидкість друку, тобто максимально можливу швидкість чорнового (Draft) режиму, при цьому якість друку не відіграє ролі. LQ-друк для матричних принтерів триває зазвичай довше. Ще довше доводиться очікувати друку графіки, тому що при цьому набір знаків не читається з внутрішньої пам'яті (ROM) принтера, а кожна друкована точка повинна розраховуватися. 

Матричні принтери обладнані внутрішньою пам'яттю (буфером), що приймає дані від PC. Обсяг пам'яті недорогих матричних принтерів складає вш 4 до 64 КБ. Хоча існують моделі, що мають і більший обсяг пам'яті. 
Матричний принтер є механічним пристроєм, а робота механічних вузлів завжди супроводжується шумом. 


 
Домашнє завдання:   

       Вивчити конспект, дати відповіді на поставлені питання.

 

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ

  1.  Використання принтерів.
  2.  Що таке принтер?
  3.  Які існують принтери?
  4.  Поясніть принцип роботи матричного принтера.
  5.  Поясніть принцип роботи струминного принтера.
  6.  Поясніть принцип роботи лазерного принтера.
  7.  Поясніть принцип роботи термічного принтера.
  8.  Поясніть принцип роботи ромашкового принтера.

КОНСПЕКТ  ЛЕКЦІЇ  ДО ТЕМИ № 9

Використання принтерів

 Персональний комп'ютер являє собою цілком самостійний пристрій, у якому є все необхідне для автономного існування. Однак діяльність комп'ютера була б неповноцінною без Такого простого на перший погляд пристрою, як принтер. Принтер необхідний для виготовлення паперових копій документів, підготовлених на комп'ютері. На зорі обчислювальної техніки принтери використовувалися як основний пристрій виведення інформації — монітори на той час були ще недосконалі й мало поширені. Зараз принтер можна побачити в кожному офісі, у багатьох домашніх користувачів є струминний принтер для друку фотографій і листівок, у касах і банках на матричних принтерах друкуються квитки, документи тощо.


Види принтерів

 Принтери можна класифікувати за декількома основними позиціями: принципом роботи друкувального механізму, максимальним форматом аркуша паперу,  

використанням кольорового друку, наявністю або відсутністю апаратної підтримки мови PostScript тощо.

За принципом друку розрізняються матричні, струминні й лазерні (сторінкові) принтери. Існує ряд інших технологій друку, наприклад сублімаційний друк за рахунок термопереносу, що застосовуються набагато рідше. Лазерна і світлодіодна технології (в останньому випадку замість лазера і дзеркала, що його відхиляє, використовується лінійка світлодіодів) у багатьох випадках, з точки зору кінцевого користувача, нічим не відрізняються. Параметр, що визначає якість друку лазерних принтерів, — роздільна здатність. 

Найбільш поширені моделі формату A3 і Legal (тобто розраховані на аркуш паперу трохи більший, ніж А4) Моделі, що працюють із папером формату A3, коштують трохи дорожче Співвідношення кількості продажів у «вузьких» і «широких» принтерів поступово змінюється на користь перших. Більшість моделей принтерів формату A3 використовує матричний або струминний принцип друку.

 За гамою відтворюваних кольорів принтери поділяються на чорно-білі, чорно-білі з опцією кольорового друку (такі моделі є серед матричних і струминних) і кольорові У кольорових принтерів у рамках одного типу (струминних) якість друку істотно змінюється від моделі до моделі. У результаті й позиціонуються вони на ринку по-різному Принтери з опцією кольорового друку, як правило, погано відтворюють сторінки, на яких кольорова графіка межує з чорним тлом Останнє отримують шляхом змішування чорнила кількох основних кольорів У результаті чорний колір виявляється недостатньо насиченим, а вартість друку такої сторінки — досить високою.

 Для якісного відтворення ілюстрацій, що зберігаються у векторних форматах, важлива наявність вмонтованого інтерпретатора мови PostScript. Формально моделі, що підтримують мову PostScript, приблизно на 25 % дорожчі, ніж аналогічні, що не включають цю опцію. Однак, щоб на практиці скористатися перевагами мови PostScript, доводиться придбавати додаткову пам'ять і різниця в ціні може виявитися вельми істотною Наявність PostScript необхідна для додруковоі підготовки книг, газет, рекламної продукції тощо.

 За швидкістю друку можна виділити чотири групи: матричні принтери без автоподачі, принтери, призначені для індивідуального застосування, які забезпечують швидкість друку до 8 стор./хв; принтери, що обслуговують робочі групи зі швидкістю друку до. 20 стор./хв. потужні мережні принтери з продуктивністю більше 20 стор./хв Продуктивність принтера — істотний фактор для організацій, де одним принтером користуються відразу кілька людей. Але якщо мова заходить про індивідуальну експлуатацію друкувального пристрою, цей показник ролі не відіграє 
Швидкість при кольоровому друку, як правило, значно нижча, ніж при друку одним чорним кольором.


Матричний принтер

 Матричний принтер (Dot-Matrix-Printer) протягом довгого часу був стандартним пристроєм виведення для PC У той час, коли струминні принтери працювали ще незадовільно, а ціна лазерних була досить високою, ці принтери повсюдно використовувалися з комп'ютерами Вони ше часто застосовуються і сьогодні Переваги матричних принтерів визначаються, насамперед, швидкістю друку 1 їхньою універсальністю вони працюють з будь-яким папером, а також мають низьку вартість друку. 

Існують 4 види матричних принтерів 9-. 18- і 24-голкові принтери і рядковий принтер. При виборі принтера завжди враховують завдання, що будуть перед ним поставлені Якщо потрібен принтер, який повинен цілий день безперервно друкувати різні формуляри, або швидкість друку важливіша, ніж якість, то альтернативи матричному принтерові на сьогодні немає.

 Взагалі цей принтер є більш універсальним принтером при роботі з папером, ніж лазерний або струминний, для яких, як правило, неможливе використання паперу в рулоні. До параметра «швидкість друку» треба ставитися обережно. Виготівники завжди вказують теоретичну швидкість друку, тобто максимально можливу швидкість чорнового (Draft) режиму, при цьому якість друку не відіграє ролі. LQ-друк для матричних принтерів триває зазвичай довше. Ще довше доводиться очікувати •. друку графіки, тому що при цьому набір знаків не читається з внутрішньої пам'яті (ROM) принтера, а кожна друкована точка повинна розраховуватися.

 Матричні принтери обладнані внутрішньою пам'яттю (буфером), що приймає дані від PC. Обсяг пам'яті недорогих матричних принтерів складає вш 4 до 64 КБ. Хоча існують моделі, що мають і більший обсяг пам'яті. Матричний принтер є механічним пристроєм, а робота механічних вузлів завжди супроводжується шумом. 


Струминний принтер

 Історія розвитку струминного друку нараховує кілька десятиліть. Генеральна ідея, загалом, залишалася увесь час незмінною — нанесення рідкої фарби на папір або інший матеріал. Пропонованих способів було дуже багато. У підсумку сформувалося чотири самостійні напрямки в розвитку струминного друку, кожен із яких має як незаперечні переваги, так і недоліки.

 Найбільш ранньою технологією, що зробила струминний друк доступним і порівняно дешевим, була технологія «сухого чорнила» — «dry ink jet». Під впливом високої температури частинки твердого барвника (найчастіше це був графіт) розплавлялися і під тиском наносилися на папір. Цей метод дотепер застосовується в калькуляторах і деяких типах принтерів. На сьогодні, однак, з'явився цікавий варіант цього методу, що одержав назву «сублімаційний друк».

Другий різновид струминного друку — «спарк» - технологія — в цілому аналогічна до попередньої, але використовує рідке чорнило. Але основними сучасними технологіями струминного друку є п'єзоелектрична і «бульбашкова» технології. 
Перша з них, як видно з назви, використовує явище п'єзоелектрики для нанесення чорнила на папір (плівку). Це дозволяє дуже точно позиціонувати частинки барвника, однак вимагає складного й дорогого пристрою друку (картриджа).

 «Бульбашкова» технологія полягає в нанесенні барвника шляхом виштовхування частинок чорнила з резервуара за допомогою бульбашки газу, що утворюється усередині картриджа в результаті різкого локального підвищення температури й тиску. 
Саме поява і промислова реалізація «бульбашкової» технології струминного друку були причиною сплеску попиту на струминні принтери, спочатку одноколірні, а згодом практично завжди поліхромні. Однак остаточний вибір був зроблений на користь «бульбашкового» струминного друку (bubble ink jet printing). Цю ж технологію у своїх виробах використовують Hewlett Packard, Canon, Epson і ряд інших виробників. 
Вибір саме цієї технології можна цілком пояснити навіть з позицій звичайного користувача. Технологія bubble ink jet дозволяє реалізувати друкувальний вузол пристрою у вигляді дешевого знімного картриджа, вона досить толерантна до якості використовуваного чорнила (хоча, зрозуміло, завжди краще використовувати фірмове чорнило, або чорнило, рекомендоване виробником картриджа). І головне — «бульбашкова» технологія має те, що у світі апаратного забезпечення іменується масштабованістю. Інакше кажучи, збільшення роздільної здатності друку, скажімо, удвічі, для технології bubble ink jet є проблема технологічна, але не принципова 
Якість струминного друку залежить від трьох основних факторів: якості друкувального вузла (роздільна здатність), якості чорнила (передача напівтонів і кольору), типу використовуваного носія (він безпосередньо пов'язаний з попереднім фактором — наскільки добре це чорнило поєднується з певним типом паперу або плівки). 
Безсумнівно, перший із зазначених факторів впливає на якість друку загалом. Однак він же викликає найбільші технологічні труднощі при реалізації і впливає на кінцеву вартість виробу (на жаль, не в менший бік). При цьому вдалий вибір чорнила, емуляції високої роздільної здатності, а також конструкція картриджа, що зводить до мінімуму ефект «розтікання» чорнила на папері, дозволяють досягти результатів, які не дуже відрізняються від тих, котрі отримують при використанні дорожчого принтера з вищою роздільною здатністю.

 Сьогодні в усьому світі струминні друкувальні пристрої вийшли на перше місце за обсягами продажу. Принтери практично безшумні, із легкістю здійснюють кольоровий друк. Отримані за допомогою струминних принтерів друковані копії мають високу роздільну здатність фотографічної якості.

Лазерний принтер

Незважаючи на сильну конкуренцію з боку струминних принтерів, сучасні лазерні принтери дозволяють досягти вищої якості друку. На жаль, кольорові лазерні принтери досить дорогі. Однак втішає те, що якість одержуваного з їхньою допомогою зображеннянаближається до фотографічної, а ціни мають тенденцію до зниження. Уже зараз можнапридбати кольоровий лазерний принтер усього за кілька тисяч доларів. 
Таким чином, для одержання високоякісного чорно-білого друку слід віддавати перевагу лазерному принтеру. Якщо ви бажаєте одержати кольорове зображення, то вам знадобиться кольоровий струминний принтер. 

Принцип роботи:

 В основі роботи лазерного принтера лежить процес сухої ксерографії (лат. xeros — сухий і graphos — писати), який базується на електростатичній фотографії. 
Ксерографічний процес був винайдений американським інженером Честером Карлсоном у 1938 р. У листопаді 1940 р. він одержав патент на свій винахід. У 1947 р. американська компанія «Халоїд Компані» придбала цей винахід для розробки першого копіювального апарата, який і був випущений у 1950 р. Згодом ця компанія кілька разів реорганізовувалася, і сьогодні ми знаємо її під назвою Xerox 
В основі електростатичної фотографії лежить здатність деяких напівпровідників зменшувати свій питомий опір під дією світла. Такі напівпровідиики називаються фотопровідниками і використовуються для виготовлення фоторецепторів 
Фоторецептори зазвичай наносяться на алюмінієвий порожнистий циліндр. У ролі фоторецептора служив або Селен і його сполуки, або органічні сполуки (підкладка). Органічний фоторецептор двошаровий. Перший шар — той, у якому здійснюється перенос заряду, під ним — шар, у якому генерується заряд. За ним іде тонкий шар оксидної плівки, який запобігає витіканню заряду в підкладку. Підкладка — останній алюмінієвий шар. Селеновий фоторецептор складається з «уловлювального шару», що становить собою природну оксидну плівку. Цей шар зменшує швидкість темнового витікання заряду. За ним іде фотопровідний шар, алюмінієва оксидна плівка й підкладка. Існує два види фоторецепторів: стрічкові й циліндричні. Перші зазвичай використовуються в апаратах із дуже високою швидкістю, оскільки дозволяють забезпечувати вищу швидкість експонування.

 Зарядка фоторецептора — це процес нанесення рівномірного заряду певної величини на поверхню фоторецептора. Зарядка здійснюється коротроном. Існує кілька їх видів, які ми розглянемо нижче.

 Для зарядки на коротрон подається високий потенціал за допомогою високовольтного блока. Між коротроном і фоторецептором утворюється різниця потенціалів у кілька кіловольт, що призводить до ударної іонізації повітря (коронний розряд), і йони накопичуються на поверхні фоторецептора. Частина електронів із заземленої підкладки стікає на землю, при цьому в матеріалі підкладки, поблизу границі з фотопровідником, виникає надлишковий заряд, протилежний до заряду на поверхні фоторецептора. Екран коротрона заземлюють, щоб різниця потенціалів між фоторецептором і коронним дротом не зменшувалася, оскільки ця різниця повинна перевищувати граничну напругу корони (напруга, нижче якої не виникає коронний розряд). 
Звичайний коротрон являє собою тонкий дріт зі стійкого до окиснення матеріалу, натягнутий на металевому екрані. При забрудненні або окисненні дроту відбувається погіршення якості копії. При забрудненні екрана може проскакувати іскра між екраном і коротроном, що призводить до повного вигоряння фоторецептора. 
Скоротрон — зарядний пристрій, що дозволяє одержати більш рівномірний заряд поверхні фоторецептора. У ньому, крім дроту, використовується сітка, на яку також подається напруга.

 Дикоротрон дозволяє ще точніше регулювати величину заряду. Він складається з двох активних елементів: коронода й екрана. На коронод подається змінна напруга приблизно 5—6 кВ, а на екран — постійна 1—3 кВ. При цьому позитивні йони переміщаються від коронода до екрана, а негативні — до фоторецептора. 
Коротрон є джерелом характерного запаху озону, який іде від лазерного принтера під час роботи. Слід зазначити, що при використанні якісних фільтрів і їх своєчасній заміні запах не відчувається. Сьогодні фірми-виробники переходять на безозонову технологію. 
Після зарядки на фоторецептор подається зображення. Джерелом світла тут служить лазер, який зменшує потенціал у певних ділянках фоторецептора. При цьому фонові ділянки фоторецептора залишаються зарядженими. Тонер заряджається протилежним зарядом. При контакті тонер притягається підкладкою в ділянки з низьким потенціалом, пробиті лазером.

 Лазерне засвічування здійснюється в такий спосіб: лазерна гармата світить на дзеркало, яке обертається з високою швидкістю. Відбитий промінь через систему дзеркал г призму попадає на барабан і за рахунок повороту дзеркала вибиває заряди по всій довжині барабана Потім відбувається поворот барабана на один крок (цей крок вимірюється в частках дюйма, і саме він визначає роздільну здатність принтера по вертикалі) і викреслюється нова лінія у деяких принтерах, крім повороту барабана, використовується поворот дзеркала по вертикалі, що дозволяє на одному кроці повороту барабана накреслити два ряди точок.

 Швидкість обертання дзеркала дуже висока. Вона складає приблизно 7— 15 тис об/хв Для того щоб збільшити швидкість друку, не збільшуючи швидкості дзеркала, його виготовляють у вигляді багатогранної призми. Існують ще додаткові дзеркала, призми і світловоди, що відповідають за фокусування й зміну напрямку променя. 
У світлодіодних принтерах замість лазера працює світлодіодна панель. Теоретично світлодіодна технологія більш надійна, оскільки є більш простою. Крім того, принтери зі світлодюдною панеллю більш компактні. Лазерні принтери працюють швидше, але світлодіодні принтери дешевші.

 Процес формування зображення на фоторецепторі тонером називається проявленням. Тонер являє собою дрібнодисперсний порошок, частинки якого складаються з полімеру або гуми і речовини-барвника (для чорного тонера зазвичай використовується сажа). 

Можливі два варіанти проявлення — двокомпонентне й однокомпонентне 
Двокомпонентне використовується тільки у випадку негативної зарядки фоторецептора Тонер s бункера через спеціальний дозуючий пристрій подається в бункер із носієм Носій (девелопер) являє собою частинки магніт його матеріалу, покритого полімером Прилипання тонера до носія відбуваться за рахунок трибоелектризаціі (електризації тертям). У процесі тертя частинки тонера і носія отримують різні заряди і тонер рівномірно покриває носій Носій у свою чергу прилипає до магнітного вала, який являє собою порожнистий вал із постійними магнітами усередині. Вал, покритий носієм із тонером, входить у безпосередній контакт із фоторецептором, у результаті чого частинки тонера, що мають заряд, протилежний до заряду фоторецептора, притягаються до його заряджених ділянок. Чистий носій із залишками тонера знову попадає в бункер. Носій знову змішується з тонером і попадає на магнітний вал Сам носій не витрачається в процесі проявлення. Однак у результаті тертя носій втрачає полімерний шар, що призводить до його нездатності притягати тонер Крім того, такий носій може викликати механічне ушкодження фоторецептора.

 Для того щоб тонер не переносився на слабкозаряджені ділянки фоторецептора, на магнітний вал подається напруга зміщення приблизно 100—500 В, знак якої збігається зі знаком заряду на фоторецепторі. За рахунок цього сила притягання тонера до вала збільшується і тонер не переноситься на слабкозаряджені ділянки Регулюючи величину напруги зміщення, можна регулювати насиченість копії, наприклад, для створення гарної копії з поганого оригіналу Сучасні апарати зазвичай самі досить добре регулюють якість копії, практично не вимагаючи втручання оператора.

 Однокомпонентний прояв, як правило, використовується в апаратах малого баласу і лазерних принтерах У цьому випадку потрібен тонер іншого складу. Природно, такий тонер коштує дорожче Однокомпонентний прояв не передбачає наявності носія. У цьому випадку тонер виготовляється із суміші частинок магнітного матеріалу, полімеру й барвника. 

З бункера тонер попадає на магнітний вал. Над валом, на виході з бункера, розташовується заряджаюче лезо (ракель), що виконує дві функції: регулює кількість тонера на валу й заряджає частинки тонера. 

Тертя частинок тонера об лезо призводить до зарядки тонера знаком, протилежним до знака заряду фоторецептора.

 Перенесення тонера з вала на фоторецептор здійснюється за допомогою напруги зміщення, що прикладається до магнітного вала. У цьому випадку напруга зміщення являє собою змінну напругу з постійною складовою, котра за знаком відповідає знакові заряду фоторецептора. У періоді зі знаком, протилежним до знаку заряду фоторецептора, тонер переноситься на фоторецептор, а в періоді зі знаком, що збігається зі знаком заряду фоторецептора, тонер із фонових ділянок повертається на магнітний вал. Регулювання якості копій відбувається за рахунок зміни постійної складової. Треба зауважити, що у двокомпонентній системі проявлення набагато складніше досягти рівномірного заливання чорним кольором. Це пов'язано з тим, що носій не встигає прийняти достатньо тонера. Ця проблема вирішується використанням двох або трьох валів, які обертаються в різні сторони. Однак така конструкція збільшує вартість апарата. Процес перенесення — процес, при якому тонер переноситься на папір. 

Папір проходить між коротроном переносу й фоторецептором, на якому знаходиться тоненький малюнок. Коротрон переносу надає паперові заряд, що відповідає заряду фоторецептора. У підкладці фоторецептора існує заряд, за знаком протилежний до заряду паперу. За рахунок цього папір притягається до фоторецептора. 
Для того щоб тонер переносився на папір, сила притягання між ним і тонером повинна бути більшою, ніж сила притягання між тонером і фоторецептором. Не весь тонер переноситься на папір, тому його залишки видаляються в процесі очищення фоторецептора. 
Для поліпшення якості зображення й зменшення витрати тонера в деяких апаратах здійснюється попереднє перенесення, у процесі якого послаблюється заряд фоторецептора. Для цього або фоторецептор попередньо освітлюється, або на коротрон переносу подається змінна напруга.

 Відокремлення паперу від фоторецептора здійснюється як механічним, так і електричним способом. У першому випадку використовуються або пальці відокремлення, що знаходяться в безпосередній близькості до фоторецептора, або спеціальні ремінці, які встановлюються з одного краю фоторецептора. Край паперу ковзає по ремінцю й потім легко відокремлюється від фоторецептора.

 У другому випадку використовується коротрон відокремлення, який зазвичай використовується разом із механічними засобами. Для відокремлення паперу від фоторецептора на коротрон відокремлення подається змінна напруга. Він генерує позитивні й негативні іони. Частина з них послаблює силу притягання паперу до фоторецептора, а частина — забезпечує прилипання тонера до паперу. 
Після перенесення копія вже практично готова. Але зображення, отримане на папері, може бути стерте практично будь-яким механічним впливом (наприклад, легким тертям). Природно, така копія не придатна для практичного використання. Для збільшення зчеплення тонера з папером використовується механізм закріплення. 
Існує кілька способів закріплення. Найбільш розповсюджений — це термомеханічний спосіб, при якому копія піддається нагріванню і механічному притисканню. 
Механізм закріплення називається ф'юзер (піч). Цей пристрій складається з тефлонового вала, який нагрівається, із кварцовою лампою усередині, і гумового притискного вала. Іноді замість тефлонового вала встановлюється спеціальний керамічний термоелемент, який відокремлюється від паперу термоплівкою. Такі принтери мають менший термін прогрівання і менше енергоспоживання, однак і витримує термоплівка значно меншу кількість копій, і пошкодити її значно легше при неправильному витяганні паперу. 
У частині апаратів передбачене змащення вала, який нагрівається, силіконовою змазкою. Це дозволяє уникнути прилипання тонера до валика. Крім того, може використовуватися спеціальний рушник для видалення залишків тонера або іншого бруду, який прилип до вала. Для відокремлення паперу від вала застосовуються пальці відокремлення. 
Після перенесення на папір необхідно видалити залишки тонера з фоторецептора. Безпосередньо перед очищенням може використовуватися передочищення за допомогою засвічування фоторецептора або коротрона передочишення, що генерує позитивні й негативні йони.

 Залишки частинок тонера видаляються за допомогою ракельного ножа, що знаходиться в безпосередньому контакті з фоторецептором. Ракель виготовляється і точно позиціонується щодо фоторецептора для того, щоб не пошкодити його. Відпрацьований тонер попадає в бункер відпрацьовування. Повторне його використання не рекомендується, оскільки тонер злипається й забруднюється. Можливим є також видалення тонера м'якою щіткою, усередині якої встановлюється система вакуумного відкачування. 

Останній етап очищення — це видалення залишкового заряду, що здійснюється за допомогою або джерела світла, або коротрона, знак напруги якого протилежний до знака заряду фоторецептора.

 Лазерні принтери, крім механічної частини, містять у собі досить серйозну електроніку. Зокрема, на принтерах установлюється пам'ять великого обсягу для того, щоб не завантажувати комп'ютер і зберігати завдання в пам'яті. На частині принтерів установлюються вінчестери. Електронна начинка принтера також містить різні мови опису даних (Adobe PostScript, PCL і т. д.). Ці мови призначені для того, щоб забрати частину роботи в комп'ютера і передати принтерові.

 Існують також апарати класу принтер-копір, або цифровий копір. Вони можуть виконувати функції як лазерного принтера, так і копіра. Цифровий копір спочатку сканує зображення в пам'ять, а потім друкує лазерним способом. Такими є практично всі кольорові копіри, однак вартість комп'ютерного інтерфейсу Для кольорового копіру майже рівна вартості апарата. Крім того, цифрові копіри забезпечують вищу якість передачі відтінків навіть при чорно-білому друку. Сучасна тенденція — це поступове витиснення аналогових (у яких джерелом світла служить лампа) копірів цифровими. Перевагами цифрового друку є вища якість друку і низькі витрати тонера. Можливим є використання цифрового апарата як копіра й принтера одночасно, у деяких моделях можна також користуватися ним як сканером.

 Кольоровий друк забезпечується використанням різнобарвного тонера (LMYK-модель). При цьому на копію послідовно напилюється тонер різних кольорів V результаті змішування порошків виходить кольорова копія Тонер кожною кольору зберігається в окремому бункері з власним магнітним валом і носієм У деяких апаратах папір позиціонується на валі перенесення а потім входить у контакт із фоторецептором Процес повторюється 4 рази У деяких апаратах тонер спочатку переноситься на вал перенесення а потім на папір.

 Висока вартість кольорових апаратів обумовлюється тим, що деякі деталі представлені не в одному, а в чотирьох екземплярах Крім того, використовують ся більш надійні барабани для поліпшеної передачі відтінків, а також більш точний, ніж у звичайних апаратах, механізм подачі паперу, оскільки папір проходить по барабану чотири рази Крім того, використовується фоторецептор іншого складу, а вал переносу узагалі виконується так, щоб довжина його окружності дорівнювала довжині паперу максимального формату.

 Рівень шуму при роботі лазерного принтера складає в середньому 40 дБ \ режимі off-line це значення ще менше. Через те що лазерний принтер є сторінковим принтером (тобто він формує тля друку повну сторінку, а не окремі рядки, як матричний або струминний) швидкість друку вимірюється в сторінках на хвилину Середній лазерний принтер друкує 6-12 сторінок на хвилину Високопродуктивні принтери що як правило використовуються в комп'ютерних мережах, можуть друкувати до 20 і більше сторінок на хвилину. 

Роздільна здатність лазерного принтера по горизонталі й вертикалі визначається різними факторами:

1) вертикальна роздільна здатність відповідає кроку барабана і для більшості принтерів складає 1/600 дюйма (для дешевих 1/300 дюйма),

2) горизонтальна роздільна здатність визначається числом точок в одному «рядку» і обмежена точністю наведення лазерного променя.

Лазерний принтер обробляє тлі сторінки, що, природно, пов'язано з більшою кількістю обчислень Швидкість друку визначається не тільки роботою процесора, але и істотно залежить від пам'яті, якою обладнаний принтер. Обсяг пам’яті лазерного принтера 1 МБ є нижньою межею, більш відчутним є об’єм пам'яті від 2 до 8 Мб. Кольорові лазерні принтери мають ще більшу пам'ять.

 Як правило, більшість лазерних принтерів можуть друкувати на папері формату А4 і менше, щоправда, останнім часом з'явилися принтери, здатні друкувати на аркушах формату АЧ Крім того, якщо раніше друк на рулоні вважався прерогативою пише матричних принтерів, то зараз на ринку з'явилися моден лазерних принтерів, які також можуть використовувати для роботи папір у рулоні. Деякі лазерні принтери можуть друкувати з обох боків аркуша, а в багатьох дорогих моделях передбачена можливість їхнього дообладнання для двостороннього друку.


Термічний принтер

Термопринтери практично не використовуються Зазвичай вони встановлюються у факсах, однак колись вони існували як окремі принтери.Сьогодні поширення набули гри технології кольорового термодрукуструминне перенесення розплавленого барвника (термопластичний друк) контактне перенесення розплавленого барвника (термовосковий друк) термоперенесення барвника (сублімаційний друк)

Спільним для останніх двох технологій є нагрівання барвника й перенесення його на папір (плівку) у рідкій або газоподібній фазі. Багатоколірний барвник, як правило, нанесений на тонку лавсанову плівку (завтовшки 5 мкм). Плівка переміщається за допомогою стрічкопротягувального механізму, який конструктивно схожий з аналогічним вузлом голчастого принтера. Матриця нагрівальних елементів за 3—4 проходи формує кольорове зображення.

 Термовоскові принтери переносять барвник, розчинений у воску, на папір, нагріваючи стрічку з кольоровим воском. Як правило, для таких принтерів потрібен папір зі спеціальним покриттям. Термовоскові принтери зазвичай використовуються для друку ділової графіки й іншого нефотографічного друку.

 Для друкування зображення, що майже не відрізняється від фотографії, і виготовлення додрукових проб, найкраще використовувати сублімаційні принтери. За принципом роботи вони аналогічні до термовоскових, але переносять зі стрічки на папір тільки барвник (немає воскової основи).

 Принтери, що використовують струминне перенесення розплавленого барвника, називають ще восковими принтерами з твердим барвником. При друку блоки кольорового воску розплавляються й вибризкуються на носій, створюючи яскраві насичені кольори на будь-якій поверхні. Отримані в такий спосіб «фотографії» виглядають трохи зернистими, але задовольняють усім критеріям фотографічної якості. Цей принтер не годиться для виготовлення діапозитивів, оскільки краплі воску після висихання мають напівсферичну форму і створюють сферичний ефект.

 Існують термічні принтери, що поєднують у собі технологію сублімаційного і термовоскового друку. Такі принтери дозволяють друкувати на одному пристрої як чорнові, так і чистові відбитки. Швидкість друку термічних принтерів унаслідок інерційності теплових ефектів невисока: для сублімаційних принтерів від 0,1 до 0,8 сторінки на хвилину, а для термовоскових — 0,5—4 сторінки на хвилину. 


Ромашковий принтер

 Ромашкові принтери — те саме, що друкарські машинки. Сьогодні як таких ромашкових принтерів практично не існує і принцип друку ромашкою використовується в електронних і механічних друкарських машинках. Свого часу такі принтери були вельми поширені, однак із появою більш швидкісних матричних Ударних апаратів, а також лазерних принтерів ромашкові практично зникли, і сьогодні такий спосіб друку використовується тільки в друкарських машинках.

 Ромашкові друкувальні пристрої єдині серед всіх описаних пристроїв, які не Формують зображення матрицею з точок. Механізм друку досить простий і виконаний у такий спосіб. У механічних Друкарських машинках кожна клавіша просто з'єднується з певним важелем, на кінці якого знаходиться відповідна буква. При натисканні на клавішу відбувається удар матриці по барвній стрічці, а через стрічку по паперу. Натомість в іноземних машинках використовується колесо у вигляді ромашки, на пелюстках якої нанесені букви. Кількість пелюстків дорівнює кількості можливих символів плюс додаткові символи для різних способів друку.

 Ромашка надівається на спеціальне колесо. Колесо через привод з'єднується кроковим двигуном. Зазвичай весь цей механізм разом із двигуном підмотування стрічки, картриджем з барвною й коректувальною стрічкою виконується на 
каретці При вмиканні машинки відбувається початкове позиціонування колеса Це дуже важливий момент у роботі машинки, оскільки від початкового положення відбувається відлік кожної наступної букви. Зазвичай для позиціонування колесо прокручується на повний оберт і защипається механічним способом Після цього процес друку дуже простий. Користувач натискає на клавішу. Процесор обробляє натискання і відраховує, скільки кроків потрібно зробити до наступної букви Після цього кроковий двигун повертає колесо і зупиняє його на потрібній букві Для удару по пелюстці ромашки використовується електромагнітний молоток Через барвну стрічку пелюсток ударяє по паперу. Каретка ставиться перпендикулярно до циліндричного валу, за допомогою якого подається папір Каретка рухається уздовж вала У такий спосіб формується кожна наступна буква в рядку. Для переходу на наступний рядок вал повертається на один крок Усі використовувані двигуни — крокові.

 Можлива зміна ромашок, що дозволяє друкувати різними шрифтами або наборами символів. Існує два види барвних стрічок, ганчір'яна, забарвлена барвником, і пластикова з нанесеним барвником.

 Стрічка другого виду може використовуватися як коректувальна стрічка. У такому випадку на неї наноситься білий барвник. Така стрічка дозволяє одержати більш чіткий відбиток, однак після кожного удару барвник повністю переноситься на папір Після того як стрічка повністю використовується, її потрібно замінити Ганчір'яна стрічка виконується у вигляді кільця, що дозволяє використовувати ті сама ділянки стрічки кілька разів.

Коректування відбувається в такий спосіб: механізм повертає каретку назад Після цього відбувається заміна звичайної барвної стрічки на коректувальну, наприклад, підняттям механізму каретки або підняттям натягнутої коректувальної стрічки Після цього буква, яку потрібно виправити, друкується заново, але вже через коректувальну стрічку.

УРОК №_____        Дата___________

Тема: Види сканерів. Установка сканера. Принцип роботи сканера.

Мета уроку: ознайомити учнів про види сканерів, їх установку та принципи  

                      їх роботи.

Тип уроку: Вивчення нового матеріалу.

Обладнання: Бондарева Н.П Секретарська справа: Практичний довідник. – Москва, 1989р.; Веселов П.В. Профессия секретарь: учебный справочник. – Москва,1989г.; Кузнєцов С.Л. Комп’ютеризація діловодства. – Москва, 1997р.; Діденко А.Н. Сучасне діловодство: навчальний посібник. – Київ, 1998р.; Самылкина И.В. Энциклопедия офиса: Практическое руководство для секретарей. – Москва, 1995г.; Головач К.С. Зразки оформлення документів для підприємств та громадян. – Донецьк, 1998р.; Глущик С.В., Дияк О.В., Шевчук С.В. Сучасні ділові папери – Київ,1997р.

Хід уроку:

І. Організаційний момент:

Перевірка присутності та готовності учнів до уроку.

 

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів:

Сканери призначені для введення в комп`ютер графічних об’єктів, малюнків, фотографій тощо. У них зображення перетворюється в електричні сигнали за допомогою лінійки фотоприймальних елементів з освітлювачем, що рухається вздовж об’єкта. Таким чином, у комп’ютері створюється електронна копія оригіналу, розміщеного на столі сканера.

В основі принципу дії сканерів лежить застосування фотоелементів у вигляді лінійки або матриці світлочутливих датчиків для вимірювання сигналів оригіналу. В основному застосовують два типи датчиків: пристрої з зарядовим зв'язком і фотопомножувачі.

Розглянемо принцип дії планшетних сканерів, як найпоширеніших моделей. Сканований об'єкт кладеться на скло планшета сканованою поверхнею вниз. Під склом розташовується рухома лампа, рух якої регулюється кроковим електродвигуном.

ІІІ. Мотивація учбової діяльності:

Планшетний сканер. Це найбільш розповсюджений тип сканерів. Спочатку він використовувався для сканування непрозорих оригиналів. Майже всі модулі мають знімну кришку, що дозволяє сканувати "товсті " оригінали ( журнали, книги ). Додатково деякі модулі можуть оснащуватися механізмом подачі окремих аркушів, що зручно при роботі з програмами розпізнавання текстів - OCR ( Optіcal Characters Recognіtіon ). В останній час багато фірм-лідерів у виготовляючі планщетні сканери стали додатково пропонувати 1 слайд-модуль (для сканування прозорих оригіналів). Слайд-модуль має своє, розташоване зверху, джерело світла. Такий слайд-модуль встановлюється планшетний сканер замість простої кришки і перетворює сканер в універсальний (планшетний сканер з установленим слайдом-модулем).

 
ІV. Сприйняття і осмислення нового матеріалу:

     Основна його відмінність полягає в тому, що оригінал закріплюється на прозорому барабані, що обертається з великою швидкістю. Елемент, що зчитує, розташовується максимально близько від оригіналу. Дана конструкція забезпечує найбільшу якість сканування. Звичайно в барабанні сканери встановлюють три фотопідсилювачі, і сканування здійснюється за один прохід. "Молодші " моделі деяких фірм із метою здешевлення використовують замість фотопідсилювача фотодіод як зчитуючий елемент. Барабанні сканери здатні сканувати будь-які типи оригіналів.

На відміну від площинних сканерів зі слайдом-модулем, барабанні можуть сканувати непрозорі і прозорі оригінали одночасно.

V. Закріплення:

У офісі сканер може ефективно використовуватися для роботи як з текстами, так і з нескладними зображеннями. В цьому випадку можна орієнтуватися на черно- білу модель з дозволом 200—300 dpi. Для введення коротких документів може стати в нагоді навіть ручний сканер. При великих об'ємах слід зупинитися на сканері з автоматичною подачею оригіналів. Залежно від складності зображень, що вводяться в комп'ютер, буде потрібно планшетний сканер з дозволом 300—600 dpi (з інтерполяцією до 1200 dpi), з можливістю сприйняття до 16,7 мільйона відтінків квітів – оптимальний вибір для будинку і офісу, з продуктивним інтерфейсом (SCSI-2 або USB). У всіх випадках треба упевнитися, що в комплект з сканером входить відповідне програмне забезпечення. Не варто забувати також і про TWAIN-совместимости.

VI.  Підсумки і висновки: 

Установка сканера (мережевого) не вимагає спеціального настроювання, обладнання не прив'язується до певного комп'ютера - воно підключається до світча або хабу, який робить його доступним всім, хто підключений до мережі. Етапи налаштування скорочені до мінімуму: спочатку з диска, що йде в комплекті зі сканером, на всі машини, підключені до мережі, проводиться установка драйверів, потім сканера присвоюється IP-адреса - і все, обладнання готове до використання!

Після здійснення цих нескладних операцій використовувати сканер можуть всі учасники мережі. Це мережеве обладнання також надає можливість зв'язуватися з сервером, передаючи готове зображення прямо на ПК співробітника, або відсилаючи його на його електронну скриньку.

Домашнє завдання:   

       Вивчити конспект, дати відповіді на поставлені питання.

 

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ

  1.  Використання сканерів.
  2.  Що таке сканер і для чого він призначений?
  3.  Види сканерів?
  4.  Поясніть принцип роботи ручного сканера.
  5.  Поясніть принцип роботи листопротяжного сканера.
  6.  Поясніть принцип роботи планшетного сканера.
  7.  Поясніть принцип роботи барабанного сканера.
  8.  Установка сканера та принцип його роботи.

КОНСПЕКТ  ЛЕКЦІЇ  ДО ТЕМИ № 10

Майже кожен користувач комп'ютера постійно стикається з проблемоюперетворення документів з паперової форми в електронну. Проте процедура введення інформації вручну віднімає величезну кількість часу. Крім того, вручну можна вводити тільки тексти, але не зображення.

Виходом з положення є сканер, що дозволяє вводити в комп'ютер як зображення, так і текстові документи.

Сканери призначені для введення в комп`ютер графічних об’єктів, малюнків, фотографій тощо. У них зображення перетворюється в електричні сигнали за допомогою лінійки фотоприймальних елементів з освітлювачем, що рухається вздовж об’єкта. Таким чином, у комп’ютері створюється електронна копія оригіналу, розміщеного на столі сканера.

Сканери прочитують з паперу, плівки або інших твердих носіїв «аналогові» тексти або зображення і перетворять їх в цифровий формат. Вони служать скрізь: у крупних конторах, де обробляються величезні архіви документів, в видавництвах і проектно-конструкторских організаціях, а також в невеликих фірмах і домашніх офісах. Наскільки широка сфера застосування сканерів настільки багато їх різновидів. Ціна сканера може складати від декількох десятків до десятків тисяч доларів, оптичний дозвіл – від 100 до 11000 крапок на дюйм (на англійському dpi, dot per inch), а швидкість сканування – від 1-2 до 80 з./мин.

Для виконання тих або інших конкретних завдань придатна зовсім не кожна модель. Як правило, придатність сканера визначається сукупністю його технічних параметрів: конструктивним типом, форматом, дозволом, глибиноюкольори, діапазоном оптичної щільності і так далі

Види сканерів

Сьогодні сканери випускаються в чотирьох конструктивах – ручному, листопротяжному планшетному і барабанному, причому кожному з них властиві як достоїнства, так і недоліки.

    Ручні сканери – звичайні або саморухливі – обробляють смуги

документа шириною близько 10 см і представляють інтерес, перш за все для

керівників мобільних ПК. Вони повільні, мають низьке оптичне розширення (звичайні 100 крапок на дюйм) і часто сканують зображення з перекосом. Та зате вони недорогі і компактні.

    

У листопротяжному сканері, як у факсимільному апараті, сторінки документа при руппамвні пропускаються через спеціальну щілину за допомогою тих, що направляють роликів (останні часто стають причиною перекосу зображення при введенні). Таким чином, сканери цього типу непридатні для введення даних безпосередньо з журналів або книг. В цілому можливості застосування листопротяжних сканерів ограниченны, тому їх частка на масовому ринку знижується.

    

Планшетні сканери вельми універсальні.Вони нагадують верхню частину копіювального апарату: оригінал – або паперовий документ, або плоский предмет – кладуть на спеціальне скло, під яким переміщається каретка з оптикою і аналого-цифровим перетворювачем (проте існують «планшетники», в яких переміщається скло з оригіналом, а оптика і АПЦ залишаються нерухомими чим досягається вища якість сканування). Зазвичай планшетний сканер прочитує оригінал, освітлюючи його знизу, з позиції перетворювача. Щоб сканувати чітке зображення з плівки або діапозитива, потрібно забезпечувати підсвічування оригіналів як би ззаду. Для цього і служить руппам приставка що є лампою, яка переміщається синхронно з скануючою кареткою і має певну колірну температуру.

    Барабанні сканери значно більш споживчі планшетних сканерів, застосовуються виключно в поліграфії де потрібне високоякісне відтворення професійних фотознімків.

Дозвіл таких сканерів зазвичай складає 8000-11000 крапок на дюйм і більше.

У барабанних сканерах оригінали розміщуються на внутрішній або зовнішній (у залежності від моделі) стороні прозорого циліндра, який називається барабаном. Чим більше барабан, тим більше площа його поверхні, на яку вмонтовується оригінал, і відповідно, тим більше максимальна область сканування. Після монтажу оригіналу барабан приводиться в рух. За один його оборот прочитується одна лінія руппамв, так що процес сканування дуже нагадує роботу токарно-гвинторізного верстата. Що проходить через слайд (або відбитий від непрозорого оригіналу) вузький промінь світла, яке створюється могутнім лазером, за допомогою системи дзеркал потрапляє на ФЕУ (фотоелектронний помножувач), де оцифровується.

У офісі сканер може ефективно використовуватися для роботи як з текстами, так і з нескладними зображеннями. В цьому випадку можна орієнтуватися на черно- білу модель з дозволом 200—300 dpi. Для введення коротких документів може стати в нагоді навіть ручний сканер. При великих об’ємах слід зупинитися на сканері з автоматичною подачею оригіналів. Залежно від складності зображень, що вводяться в комп’ютер, буде потрібно планшетний сканер з дозволом 300—600 dpi (з інтерполяцією до 1200 dpi), з можливістю сприйняття до 16,7 мільйона відтінків квітів – оптимальний вибір для будинку і офісу, з продуктивним інтерфейсом (SCSI-2 або USB). У всіх випадках треба упевнитися, що в комплект з сканером входить відповідне програмне забезпечення. Не варто забувати також і про TWAIN-совместимости.

Установка сканера

Глобальна комп'ютеризація підприємств, офісів і звичайних квартир призвела до появи нових способів швидкого обміну інформацією. Спочатку були придумані локальні робочі і домашні мережі, що дозволили руппам учасників використовувати будь-які мережеві ресурси без обмежень, але використання оргтехніки все ж таки було утруднено: принтери, сканери та факси були прив'язані до одного комп'ютера.

Однак, поява мережевої оргтехніки звело цю проблему нанівець: тепер будь-який користувач мережі може повною мірою використовувати всі її можливості. Якщо твоєму офісу необхідна установка сканера, то не зайвим буде дізнатися про деякі особливості його налаштування – це допоможе тобі уникнути можливі ускладнення та некоректну роботу обладнання.

 Установка сканера (мережевого) не вимагає спеціального настроювання, обладнання не прив'язується до певного комп'ютера – воно підключається до світча або хабу, який робить його доступним всім, хто підключений до мережі. Етапи налаштування скорочені до мінімуму: спочатку з диска, що йде в комплекті зі сканером, на всі машини, підключені до мережі, проводиться установка драйверів, потім сканера присвоюється IP-адреса – і все, обладнання готове до використання!

Після здійснення цих нескладних операцій використовувати сканер можуть всі учасники мережі. Це мережеве обладнання також надає можливість зв'язуватися з сервером, передаючи готове зображення прямо на ПК співробітника, або відсилаючи його на його електронну скриньку.

Тип підключення.

         За типом інтерфейсу сканери діляться всього на чотири категорії:          

    Сканери з паралельним або послідовним інтерфейсом, що підключаються до LPT-  або COM-порту.                               

Ці інтерфейси найповільніші і поступово себе зживають. Якщо ваш вибір все-таки ліг на подібний сканер, заздалегідь настройтеся на появу проблем пов'язаних з конфліктом сканера з LPT-принтером, якщо такий є.

Сканери з інтерфейсом USB.

Стоять трохи дорожче, але працюють значно швидше. Необхідний комп'ютер

з USB-портом. Проблеми з установкою також можуть виникнути, але зазвичай вони легко усунені.

Сканери з SCSI-интерфейсом.

З власною інтерфейсною платою для шини ISA або PCI або що підключаються до стандартному SCSI-контроллеру. Ці сканери швидші і дорожчі за представників двох попередніх категорій і відносяться до вищого класу.

Сканери з ультрасучасним інтерфейсом FireWire(IEEE 1394).

Спеціально розробленим для роботи з графікою і відео. Такі моделі только-

тільки почали з'являтися на ринку. Останнім часом виробники пропонують немало сканерів з двома інтерфейсами (наприклад, LPT і USB). Така універсальність може бути вельми корисною при покупці сканера «на вирощування». Наприклад, ви підключаєте сканер до старому ПК (без USB) по паралельному інтерфейсу, а після придбання нового комп'ютера USB буде вам дуже до речі

Принцип роботи сканера

В основі принципу дії сканерів лежить застосування фотоелементів у вигляді лінійки або матриці світлочутливих датчиків для вимірювання сигналів оригіналу. В основному застосовують два типи датчиків: пристрої з зарядовим зв'язком і фотопомножувачі.

Розглянемо принцип дії планшетних сканерів, як найпоширеніших моделей. Сканований об'єкт кладеться на скло планшета сканованою поверхнею вниз. Під склом розташовується рухома лампа, рух якої регулюється кроковим електродвигуном.

Світло, відбите від об'єкта, через систему дзеркал попадає на лінійку фотоприймачів ПЗЗ-лінійку або лінійку фотодіодів. Значення вихідних напруг лінійки фотоприймачів через комутатор подають на АЦП. Цифрові коди АЦ-перетворення передаються в комп'ютер. За кожен крок двигуна сканується смужка об'єкта, які потім поєднуються програмним забезпеченням у загальне зображення.

                                      

УРОК №_____        Дата___________

Тема:  Види модемів. Характеристика модемів. Принцип роботи модема.

Мета уроку: ознайомити учнів з видами модемів, дати коротку  

                       характеристику модемів та ознайомитися з принципом роботи.  

                      

Тип уроку: Вивчення нового матеріалу.

Обладнання: Бондарева Н.П Секретарська справа: Практичний довідник. – Москва, 1989р.; Веселов П.В. Профессия секретарь: учебный справочник. – Москва,1989г.; Кузнєцов С.Л. Комп’ютеризація діловодства. – Москва, 1997р.; Діденко А.Н. Сучасне діловодство: навчальний посібник. – Київ, 1998р.; Самылкина И.В. Энциклопедия офиса: Практическое руководство для секретарей. – Москва, 1995г.; Головач К.С. Зразки оформлення документів для підприємств та громадян. – Донецьк, 1998р.; Глущик С.В., Дияк О.В., Шевчук С.В. Сучасні ділові папери – Київ,1997р.

Хід уроку:

І. Організаційний момент:

Перевірка присутності та готовності учнів до уроку.

 

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів: 

Останнім часом модеми стають невід'ємною частиною комп'ютера. Установивши модем на комп'ютер, ви фактично відкриваєте собі новий світ. Ваш комп'ютер перетворюється з відособленого комп'ютера в ланка глобальної сети.

Модем дозволить вам, виходячи з дому, одержати доступ баз даних, до програм, які можна віддалені від вас на багато тисяч кілометрів, розмістити повідомлення на BBS (електронної дошці оголошень), доступною іншим користувачам, скопіювати з тією ж BBS цікаві для вас файли, інтегрувати домашній комп'ютер до мережі вашого офісу, у своїй (не вважаючи низькою швидкості обміну даними) створюється повне відчуття роботи у мережі офісу.

ІІІ. Мотивація учбової діяльності:

Що таке модем? Модем (Modem) - пристрій для перетворення цифровий інформації сигналу в аналоговий (МОдуляция) передачі по аналоговим лініях зв'язку, й протилежного перетворення прийнятого аналогового сигналу знову у цифровий (ДЕМодуляция). Навіщо це потрібно. Оскільки комп'ютери можуть обмінюватися лише цифровими сигналами, а канали зв'язку такі, що найкраще у яких проходять аналогові сигнали, при цьому і бути місток, перетворюючий сигнал - модем. Але модем мають ще немало та інших функцій, основні їх це корекція помилок, і стиснення даних. Перший режим забезпечує додаткові сигнали, з яких модеми здійснюють перевірку даних двома кінцях лінії відкидають немарковану інформацію, а другий стискує інформацію ще швидкою і чіткої її передачі, та був відновлює в який отримує модемі. Обидва ці режиму помітно збільшують швидкість і чистоту передачі, особливо у російських телефонних линиях.

ІV. Сприйняття і осмислення нового матеріалу:

Модеми різняться за багатьма характеристиками: виконання, підтримуваним протоколів передачі, протоколів корекції помилок, можливості голосової, факсимільного передачі данных.

По виконанню (зовнішній вигляд, розміщення модему стосовно комп'ютера) модеми бувають:

внутрішні - вставляються в комп'ютер як оплата розширення; настільні (зовнішні) мають окремий корпус й міститься поруч із комп'ютером, з'єднуючись кабелем з портом комп'ютера; модем як картки миниатюрен і приєднується до портативному комп'ютера через спеціальний розняття; портативний модем схожий із настільним модемом, однак має зменшені розміри і автономне харчування; стоечные модеми вставляються у спеціальну модемну стійку, яка підвищує зручність експлуатації, коли кількість модемів перевалює за десяток.

V. Закріплення:

Останніми роками попит на модеми і факс-модемы став досить високий, так як необхідні практично кожному працюючому за комп'ютером людині. Модеми дозволяють досить швидко передавати з одного комп'ютера в інший пакети документів і майже зв'язуватися електронною поштою, і навіть забезпечують доступ в світові мережі (Internet та інших.) задля встановлення контактів із зарубіжними партнерами.

На 2013 рік сфера застосування модемів значно розширилась, це телекомунікаційні системи, системи автоматичного керування й збирання інформації тощо. Фізичним середовищем передачі можуть виступати оптоволоконні лінії, електромережі, смуги ефірних частот та інше. Відповідно до визначення модемів проектуються з урахуванням сумісності при встановленні і роботі. Апаратна сумісність регулюється стандартами щодо інтерфейсів підключення (або інтеграції) до системи та до лінії передачі та іншими — загально для електронних пристроїв даного класу. Програмна сумісність передбачає відповідність стандартам (протоколам) узгодженого командного керування модемом, встановленням з'єднання, його контролем, інше.

VI.  Підсумки і висновки: 

Щодо застосування модемів у комп'ютерній техніці, то модеми поділяють на внутрішні (що встановлюються усередині системного блока), зовнішні (що встановлюються ззовні системного блока), портативні (застосовуються з портативними комп'ютерами), групові (при об'єднанні відповідних модемних пристроїв в групи).

За сферою застосування модеми можна поділити на такі групи:

  1.  для комутованих телефонних каналів
  2.  для виділених телефонних каналів
  3.  для фізичних з'єднувальних ліній:
  4.  модеми низького рівня (лінійні драйвери) або модеми на коротку  

          відстань (англ. short range modems)

  1.  модеми основної смуги (англ. baseband modems)
  2.  для цифрових систем передачі (CSU/DSU)
  3.  для стільникових систем зв'язку
  4.  для пакетних радіомереж
  5.  для локальних радіомереж

 

Домашнє завдання:   

       Вивчити конспект, дати відповіді на поставлені питання.

 

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ

  1.  Що таке модем?
  2.  Які типи модемів ви знаєте?
  3.  За якими характеристиками різняться модеми?
  4.  Які групи модемів ви знаєте?
  5.  Принцип роботи модема.
  6.  Для чого взагалі потрібний модем в нашому житті?

КОНСПЕКТ  ЛЕКЦІЇ  ДО ТЕМИ № 11

Останнім часом модеми стають невід'ємною частиною комп'ютера. Установивши модем на комп'ютер, ви фактично відкриваєте собі новий світ. Ваш комп'ютер перетворюється з відособленого комп'ютера в ланка глобальної сети.

Модем дозволить вам, виходячи з дому, одержати доступ баз даних, до програм, які можна віддалені від вас на багато тисяч кілометрів, розмістити повідомлення на BBS (електронної дошці оголошень), доступною іншим користувачам, скопіювати з тією ж BBS цікаві для вас файли, інтегрувати домашній комп'ютер до мережі вашого офісу, у своїй (не вважаючи низькою швидкості обміну даними) створюється повне відчуття роботи у мережі офісу. З іншого боку, з допомогою модему можна було одержати доступом до глобальним мереж (RelCom, FidoNet, Internet), які дають найширший спектр можливостей: електронна пошта, конференції, спілкування у часі (чати), найрізноманітніша інформація, безкоштовні і умовно безкоштовні програмні продукти з усього світу. Глобальна мережу Internet то, можливо окремої темою для досліджень, оскільки надає мало обмежені змогу доступу до інформації з всьому миру.

Основна частина. Призначення модема

1 Що таке модем? Модем (Modem) - пристрій для перетворення цифровий інформації сигналу в аналоговий (МОдуляция) передачі по аналоговим лініях зв'язку, й протилежного перетворення прийнятого аналогового сигналу знову у цифровий (ДЕМодуляция). Навіщо це потрібно. Оскільки комп'ютери можуть обмінюватися лише цифровими сигналами, а канали зв'язку такі, що найкраще у яких проходять аналогові сигнали, при цьому і бути місток, перетворюючий сигнал - модем. Але модем мають ще немало та інших функцій, основні їх це корекція помилок, і стиснення даних. Перший режим забезпечує додаткові сигнали, з яких модеми здійснюють перевірку даних двома кінцях лінії відкидають немарковану інформацію, а другий стискує інформацію ще швидкою і чіткої її передачі, та був відновлює в який отримує модемі. Обидва ці режиму помітно збільшують швидкість і чистоту передачі, особливо у російських телефонних линиях.

До основних рис модемів відносяться:

1 Модеми різняться за багатьма характеристиками: виконання, підтримуваним протоколів передачі, протоколів корекції помилок, можливості голосової, факсимільного передачі данных.

2 По виконання (зовнішній вигляд, розміщення модему стосовно комп'ютера) модеми бывают:

внутрішні - вставляються в комп'ютер як оплата розширення; настільні (зовнішні) мають окремий корпус й міститься поруч із комп'ютером, з'єднуючись кабелем з портом комп'ютера; модем як картки миниатюрен і приєднується до портативному комп'ютера через спеціальний розняття; портативний модем схожий із настільним модемом, однак має зменшені розміри і автономне харчування; стоечные модеми вставляються у спеціальну модемну стійку, яка підвищує зручність експлуатації, коли кількість модемів перевалює за десяток.

Модеми різняться також із типам:

асинхронний модем може виконувати лише передачу по аналогової телефонної сіті й працює тільки з асинхронними комунікаційними портами термінальних пристроїв (в чистому вигляді у час немає); факс модем - це класичний модем з доданої факс можливістю, що дозволяє обмінюватися факсами з факс апаратами та інші факс модемами; голосової модем - це модем здатний як виконувати функції факс- модему, а й з телефонної мережі голосові повідомлення, записуючи в файл; модем із підстраховкою виділеної лінії коммутируемой - ці модеми використовуються, коли потрібно надійність зв'язку. Але вони є дві незалежні входу для лінії (Один сполучається з виділеної лінією, а другий - з коммутируемой); SVD модем (Simultaneous Voice and Data - одночасно голосу і дані) дозволяють одночасно ( а чи не чергуючи) з передачею даних говорити з допомогою телефонної трубки, підключеної до модему; синхронний модем - підтримки синхронний і асинхронний режиму передачі; четырехпроводный модем - ці модеми працюють за двом виділених лініях( одна використовується лише передачі, друга лише прийому) в дуплексном режимі. Це використовується зменшення впливу відлуння; стільниковий модем - йдуть на мобільного радіотелефонії, до якої належить і стільниковий зв'язок; ISDN модем - об'єднують у своїй корпусі звичайний модем і ISDN адаптер; радіо модем використовує ефір як середовище передачі замість телефонних дротів; мережевий модем - це модеми з умонтованим мережним адаптером локальної мережі задля об'єднаного використання їх у локальної мережі; кабельний модем - ці модеми використовувати передачі канали кабельного телебачення. У цьому Швидкість може становити 10

Мбитс.(1).

3 Модеми також характеризуються швидкістю передачі. Вона вимірюється в bps (біт в секунду) і встановлюється фірмою- плідником у 2400, 9600, 14400, 16800, 19200, 28800, 33600, 56000 bps.(2).

Реальна швидкість передачі залежить тільки від показників bps. На нього також впливають такі характеристики, як корекція помилок, і стиснення даних. Всі ці показники регламентуються протоколами (стандартами). MNP (Microcom Networking Protocol) - стандарти, розроблені фірмою Microcom. CCITT (Comite’Consultatif International de Telegraphique et Tephonique) - Міжнародний консультативний комітет із телеграфної і телефонному зв'язку, уповноважений приймати протоколи в міжнародному масштабі, стандарти позначаються «V.х.х.», де V означає передачу інформацією аналоговому вигляді. Стандарти передати в цифровому вигляді ставляться до Х- серії, але в факс апарати до Т- серії. Bell - давні листи й низкоскоростные протоколи, які розробила однойменна дочірня корпорація AT&T.(1). У табл. 1. Наведено найбільш загальні стандартні параметри модемов.(2).

Найбільш загальні стандарти модемів

|Что контролює |Назва |Характеристика | |даний стандарт |стандарту | | |Модуляція (в |Bell 103 |Швидкість 300 bps (бит/с) | |основному | | | |швидкість) | | | | |Bell 212 |Швидкість 1200 bps | | |V.21 |Швидкість 300 bps | | |V.22 |Швидкість 1200 bps | | |V.22bis |Швидкість 2400 bps | | |V.32 |Швидкість 9600 bps | | |V.32bis |Швидкість 1400 bps | | |V.32terbo |Швидкість 19200 bps, розширення від | | | |V.32 до V.Fast | | |V.34 |Швидкість 28000 bps | | |V.Fast |Попередня версія стандарту | | | |V.34 | | |V.90 |Швидкість до 56000 bps | | |HST |Оптимальний стандарт для | | | |взаємодії з високошвидкісними | | | |модемами фірми US Robotics | |Корекція помилок |MNP 1,2,3 |Коригує помилки телефонній лінії| | | |під час сеансу зв'язку | | |MNP4 |Корекція помилок, адаптирующая | | | |пакети даних до місцевих умов телефонної | | | |лінії | | |LAMP |Корекція помилок | | |V.42 |Корекція помилок; взаємодіє зі | | | |MNP 2-3 і LAMP | | |ARQ |Корекція помилок, взаємодіє зі | | | |деякими типами модемів | |Стиснення даних |MNP 5, MNP|Сжимает дані під час сеансу зв'язку| | |7 |і за передачі файлів ( до | | | |співвідношення 2:1) | | |V.42bis |Стискує дані до співвідношення 4:1 | |Fax стандарти |Class 1 |Стандарти для факс-модемов; | | | |підтримується більшістю програм| | |Class 2 |Швидкісний стандарт у якому | | | |факс-модемы виконують основну | | | |роботу комп'ютера; підтримується | | | |також програмним забезпеченням для | | | |факсимільних апаратів | | |Class 2.0 |Пересылка/прием факс-модемами файлів| | | |даних | | |CAS |Стандарти фірми Intel Corporation | | | |для факс-модемов, який встановлює | | | |режим співпраці комп'ютера та| | | |факс-модема для пересылки/приема | | | |даних, підтримується більшістю | | | |програм для факсимільних апаратів | | |SendFax |Стандарт, підтримуючий лише | | | |пересилку факсиміле | | |V.17 |При швидкості пересилки факсиміле до | | | |14400 bps для факс-модемов і 9600 | | | |bps для факсимільних апаратів |

4 Hayes - сумісні модеми - асинхронні модеми, підтримують набори регістрів і команд модему, сталі у час стандартом де-факто. Цей стандарт грунтується на підтримці стандартних АТ - команд.(1).

5 Деякі додаткові характеристики й можливості модему, корисні для вітчизняних телефонних ліній: наявність сертифіката Міністерства зв'язку; Автоматичне визначення номери звонящего (лише з аналогових АТС), захист від кидків напруги в телефонній лінії ( в модемах компанії Inpro до 300 вольт); можливість виміру параметрів зв'язку (рівні вхідного і вихідного сигналів, середня кількість повторів, ставлення сигнал/шум та інших.); гнучка адаптація до лінії для протоколів V.34,V.90; регулювання параметрів імпульсного набору номери, регулювання рівня вихідного сигналу і т.п.

Однією з характеристик модему є його адаптивність до російських телефонним мереж, з низькою якістю связи.

Найпоширенішими у Росії модеми фірм U.S.Robotics, IDS Inpro Development Corporation (Inpro), ZyXEL, Motorola ISG.

U.S.Robotics - недорогі і якісні модеми. Inpro - спеціалізується з виробництва модемів для поганих ліній і стандартних АТС. ZyXEL завжди славилися елегантним дизайном і новаторськими рішеннями, в числі найперших у яких було запроваджено голосові функції, є адаптивні версії. Motorola ISG - випускає найдосконаліші, швидкодіючі і надійні модеми (1).

3 Короткий огляд 56-киллобайтных модемів, представлених російському рынке.

1 У цьому стислому огляді представлені моделі деяких зовнішніх модемів популярних російському рынке.

2 Acrop 56000 Voice Faxmodem. Модем підтримує протокол V.90. З назви видно, що це факс-модем, голосової. Має гніздо для підключення телефону, отже вийде встановлювати додаткову розетку. Установка та налаштування бракує проблем, оскільки підтримується технологія Plug-and-Play. Використовує микропроцессорный набір Rockwell, що дозволить підібрати оптимальну прошивання. Що ж до швидкості. Швидкість 56Кбит/с досяжним на рідкісних російських мережах. Реальна швидкість, отримана під час тестування даного модему 3,3-3,6 Кбайт/с, що вважається досить пристойним результатом для російських мереж. (3)

3 3Com U.S. Robotics 56K Message Modem. Модем підтримує протокол V.90. Крім набору стандартних опцій модем включає у собі можливості автовідповідача, факсу з розширеним набором функцій. Передусім це можливість функціонування модему як автовідповідача чи факсу поза залежність від того, запущено у цей час необхідне додаток, і навіть із вимкненим харчуванні комп'ютера. У цьому режимі завдяки 2Мбайт вбудованої пам'яті, Message Modem може взяти і зберегти до 20 хвилин голосових повідомлень чи до 50 сторінок факсів. Причому який надійшов голосовий пошту можна прослуховувати з віддаленого телефонного апарату, а факсимільні повідомлення доступні до прочитанню з будь-якої світової третього факсу. До жалю, в модемі відсутня розняття для підключення телефону. Установка та налаштування бракує проблем, оскільки підтримується технологія Plug-and- Play. У поставку входять грамотно підібрані програм, кабель для підключення до послідовному порту комп'ютера, і навіть непогані навушники. Не маловажне значення має тут добре розвинена сервісна підтримка, програмне обновление.

4 3Com U.S. Robotics 56K Message Modem. Модем підтримує протокол V.90. У ньому немає які додаткові функцій –лише найнеобхідніше для нормальної роботи. На панелі залишено лише чотири основних індикатора: визначення несучою, відправка даних, прийом даних, і подача харчування. Відсутня другий телефонний розняття для підключення телефонного апарату, не передбачено й яких голосових функцій і навіть регулятора звуку. У комплект поставки входить дискета з інформаційним файлом для Windows, телефонний провід і довгий комунікаційний шнур. Модем повністю підготовлений для російського ринку: є російське посібник з експлуатації і російський текст на коробке.

5 CNet SinglePoint 56K USB Modem. Модем 56К USB з лінійки комунікаційних пристроїв CNet SinglePoint має лише 2 розняття – USB і телефонний RJ-11. Харчування здійснюється за шині USB. Модем цілком універсальниййого зручно використовувати і з ноутбуком ( він у майже важче модему формату PC Card), і настільним комп'ютером, обладнаним USB-концентратором. Єдиний двоколірний світловий індикатор відбиває стан модему – від ініціалізації до отправки/приема повідомлень. Установка драйвера не викликає проблем. Плюс на доданому CD-ROM поставляється PDF-руководство поважний набір програмного забезпечення, включаючи програми Internet Explorer 5.0, Netscape Communicator 4.6, Eudora Light, Net2Phone,MediaRing Talk 99, Real Player G2 і з інші. Досвід роботи з модемом показав, що й на поганий лінії він встановлює досить швидкісний (21,6 кбіт/с) і забезпечити сталий з'єднання. Продуктивність і стійкість модему до перешкод можна з відповідними характеристиками модемів USR Courier, наділених російської «прошивкой». У модемі реалізований стандарт V.90, можлива модернізація прошивки у флэш-ПЗУ. Модем підтримує режим зниженого энергопотребления.(3)

[pic]

6 CNet SinglePoint 56K USB Modem. Традиційний зовнішній голосової модем, подключаемый до комунікаційному порту ПК. він оснащений інформаційної панеллю з 8 індикаторів. На задньої панелі – порт RS-232, розетка для підключення до лінії «наскрізного» підключення телефону, рознімання для мікрофона і динаміків плюс важіль включення харчування. Модем використовує популярний чипсет Cirrus Logic і відданість забезпечує 56-килобитное підключення по протоколу V.90. Набір прикладеного програмного забезпечення повністю ідентичний пакету, що поставляється з CNet USB Modem. (3)

[pic]

4 Загальний принцип работы

1 Модем – МОдулятор/ДЕМодулятор. При передачі модем одержує вигоду від комп'ютера цифровий сигнал, модулює його, т. е. перетворює з цифрового в аналоговий. При модуляції цифровий сигнал, хіба що накладається на аналогову несе. Причому у аналоговому сигналі одне з характеристик (амплітуда, частота, фаза) змінюється кратно (згідно із законом) зміни цифрового сигналу. Залежно від цього, яка з характеристик змінюється, різниться вид модуляції. На прийомі модем виділяє окремо від отриманого аналогового сигналу несе. Т. е. перетворює аналоговий сигнал у цифровій – демодуляция. Модем також може робити корекцію помилок які виникають за передачі інформації при погану якість зв'язку. Для цього передачі додаються надлишкова інформація (біти парності), яка перевіряється прийомі. Якщо контрольна інформація відповідає належного, то виробляється повторний запит передати даної информации.

Тут наведено дуже загальний принцип роботи модему. Загалом алгоритм роботи модемів залежить від типу модему, від цього за якими протоколів працює модем, від типів ліній і др.

Експлуатація з прикладу конкретної модели

1 Я розглядаю експлуатацію модему з прикладу зовнішнього факс модему Sporster Voice 28.8. Цей модем пропонує ряд прийнятих в усьому світі стандартних протоколів і методів модуляції. Він використовує засновані на апаратної реалізації контроль помилок V.42/MNP 2-4, і стиснення даних V.42 bis/MNP 5. Модем передаватиме дані зі швидкістю до 28800 бит/сек з потоком даних до 115200 бит/сек. Він також цілком сумісний зі такими стандартами: V.34, V.32 bis, V.32, V.22 bis, Bell 212A/V.22, V.23, V.25 і Bell 103/V.21. У цьому модемі реалізовані факс можливості (модем можна використовувати із програмною забезпеченням Клас 1 чи Клас 2.0 (Class 1 чи Class 2.0) обмінюватись факсами Групи 3 (Group 3) на швидкості до 14400 бит/сек. з поширеними в усьому світі факс машинами). Підтримує технологію Plug and Play, що дозволить комп'ютера автоматично конфіґурувати установки модему. Sportster можна використовувати як повністю дуплексного громкоговорящего телефону (Speakerphone). Характеристика повного дуплекса дозволяє спілкуватися з абонентом, що говорять одночасно іншому кінці, без втрати якості звуку. Зовнішні модеми мають вмонтований мікрофон. За наявності персональної голосової пошти даний модем є повноцінної системою передачі повідомлень, пропонує високоякісні характеристики голосової пошти як їхні будинки такі й у офісу. Використовуючи ці характеристики, можна посилати вітання голосом і записувати “голосові” повідомлення, як це роблять стандартні автовідповідачі з кількома “голосовими поштовими ящиками” лише у системі. Навіть можна мати віддалений доступом до повідомленням. Модем буде автоматично визначати вхідні виклики факс/голос забезпечуватиме обслуговування fax-on-demand (факс на вимогу), які можна залучити до відповідності зі своїми нуждами.

2 Підключення до комп'ютера виробляється через послідовний порт COM 1 чи COM 2 з допомогою стандартного кабелю послідовного інтерфейсу RS- 232. Харчування зовнішнього модему здійснюється через мережевий адаптер харчування. На задньої панелі модему перебувають два гнізда стандарту RJ11. Одне для підключення телефонній лінії (позначається піктограмою телефонної розетки), а друге для підключення телефону (позначається піктограмою телефону). Перед підключенням модему необхідно вимкнути комп'ютер та периферійні устройства.

Після фізичного підключення модему, необхідно зробити інсталяцію програмного забезпечення. Розглянемо приклад інсталяції при працювати з операційній системою Windows 95. При включенні комп'ютера після завантаження, Windows визначає наявність нової структури і затребувана необхідність підключення драйверів нового пристрій. Існує дві можливості або встановити драйвер з дискети, що йде в поєднанні з модемом (найкращий варіант), або скористатися вбудовані драйвери Windows 95. Далі можна встановити комунікаційну програму QuickLink Message Center поставлену разом із модемом і що дозволить найповніше реалізувати можливості даного модему. Але установка даної комунікаційної програми не обов'язкова, т. до. можна скористатися й іншими програми. Наприклад Telemax, Term95, що їх в комплекті Norton Commander 5.0, HyperTerminal (Windows 95) та інших. Налаштування параметрів модему в Windows 95: Пуск ( Налаштування ( Панель управління ( Модеми: ( Вкладке «Загальні»: ( Властивості: ( Вкладка «Загальні»: дозволяє визначити COM- порт, , гучність динаміка, максимальну швидкість ( Вкладка «Установка зв'язку» дозволяє встановити параметри зв'язку (кількість біт даних, парність, стоповые біти), параметри виклику, і навіть додаткові параметри зв'язку (див. рис. 1).

[pic]

Настроювання модему можна робити у комунікаційної програмі з допомогою відповідного користувальницького інтерфейсу, або безпосередньо з допомогою стандартних управляючих команд (АТ-команд), поданих на модем. У технічної документації, зазвичай, розписані синтаксис та призначення команд. Усі команди, передані комп'ютером модему, треба розпочинати префіксом AT (ATtention - увагу) і закінчувати символом повернення каретки ( ). Тільки команда А/ і Escape- послідовність " +++ " не вимагають собі префікса AT. Тут представлені лише окремі з команд:

$ Відображає перелік основних команд; і навіть використовується для отримання Help за якою команде.

&Fn Завантаження непрограммируемых фабричних установок

&F0 Завантаження заводського шаблону установок профілю 0

&F1 Завантаження заводського шаблону установок профілю 1 з апаратним управлінням потоком

&F2 Завантаження заводського шаблону установок профілю 2 з належним програмним управлінням потоком

A - Автоответ. Якщо режим автоматичного відповіді виключений (S0=0), команда використовується для відповіді дзвінок від віддаленого модему. Команда змушує модем зняти слухавку ( підключитися до лінії ) та намагання встановити зв'язок з віддаленим модемом.

A/ - Модем повторює останню введену команду (вводиться без префікса АТ).

Bn - Команда виробляє вибір стандарту, за яким буде відбуватися обмін даними між модемами.

Ds - Команда використовується для набору номери. Команда складається з префікса AT, символу D і телефонного номери як у склад його можуть входити такі управляючі модифікатори: P (імпульсний набір) чи T(тоновой набор).

En - Управління эхо-выводом команд, переданих модему. Після команди Е1 модем повертає кожен знак, рухаючись йому, назад комп'ютера, що дозволяє дізнатися, як працює зв'язок модему і комп'ютера. Команда Е0 забороняє эхо-вывод.

Ln - Установка гучності сигналу внутрішнього динаміка: n=0,1 відповідає низькою гучності, n=2 - середній і n=3 максимальной.

Mn - Управління внутрішнім динамиком.

Qn - Управління відповіддю модему на AT-команды. При n=0 відповідь дозволено, при n=1 відповідь заборонено. (3).

3 Для встановлення сполуки ввійти в комунікаційну програму, налаштувати форматувати модем, коли вона не инициализирован, командою ATZ. Виробити надстройку параметрів зв'язку, набрати телефонний номер з допомогою команди ATDP номер телефону, й тицьнути на Enter. Якщо зв'язок встановлено, то з'являється відповідне повідомлення, з зазначеними параметрами даного сполуки. У процесі встановлення сполуки модеми, залежно від якості сполуки, домовляються на який швидкості вони работать.

4 Для наочного уявлення процесу зв'язку на передній панелі зовнішнього модему є такі индикаторы

Символ Значення Стан |АA |Auto Answer/Answer |Режим відповіді: горить ,коли значення | | |(Автоответ/Ответ) |регістру S0 встановлено рівним 1 і | | | |більш (режим автоответа) і коли | | | |відповідає на дзвінок. Погашений, коли | | | |модем перебуває у стані | | | |ВИКЛИКАЄ | | | |Блимає за наявності вхідного виклику . | |CD |Carrier Detect |Горить, якщо модем отримує правильний| | |(Виявлення |сигнал несучою від віддаленого модему, | | |несучою) |що означає, що зроблено передачу даних | | | |можлива. Завжди горить , якщо ланцюг CD| | | |встановлена у режим ON командою &C0. | |RD |Received Data |Блимає, коли модем посилає біти | | |(Прийняті данные)|результирующего коду або ухвалених | | | |даних на комп'ютер чи термінал | |SD |Send Data |Блимає, коли комп'ютер чи термінал | | |(Передані |передають біти даних на модем. | | |дані) | | |TR |Data Terminal Ready |Горить, коли модем отримує сигнал | | |(Термінал готовий) |DTR від комп'ютера та не &D0. Завжди | | | |Горить завдяки тому, що ланцюг DTR в | | | |модемі активна за умови встановлення &D0 | | | |(модем ігнорує сигнал по ланцюга DTR | | | |від комп'ютера). | |CS |Clear to Send | Горить поки модем не зніме сигнал | | |(Готовий до передавання) |CTS, якщо включений апаратний контроль| | | |управління потоком переданих | | | |даних (&H1, &H3). | |ARQ/ |Error Control/ |Горить як даних: Automatic | |FAX |Fax Operation |Repeat Request (автоматична | | |(Корекція помилок/ |корекція помилок), якщо модем | | |Режим факсу) |встановлено у &M4 чи &M5 й успішно | | | |з'єднався з корекцією помилок. | | | |Блимає, якщо модем повторює дані | | | |на віддалений модем. | | | |У режимі факсу: блимає, индицируя | | | |режим факсу. | |OH |Off Hook |Горить , якщо модем підключився до | | |(Трубка піднята) |телефонній лінії. Не горить , якщо | | | |модем поклав трубку. |

Заключна часть

Останніми роками попит на модеми і факс-модемы став досить високий, т.к. необхідні практично кожному працюючому за комп'ютером людині. Модеми дозволяють досить швидко передавати з однієї комп'ютера в інший пакети документів і майже зв'язуватися електронною поштою, і навіть забезпечують доступ в світові мережі (Internet та інших.) задля встановлення контактів із зарубіжними партнерами.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

19416. Научная революция в Европе XVII столетия 31 KB
  Научная революция в Европе XVII столетия. XVII столетие – важнейший этап в развитие научного познания. С этого века начинается процесс утверждения науки в качестве доминирующей формы постижения бытия. В умах людей утверждается представление о познаваемости мир...
19417. Достижения научного и технического прогресса в советском государстве (период НЭПа и форсированной индустриализации) 46.5 KB
  Достижения научного и технического прогресса в советском государстве период НЭПа и форсированной индустриализации. Восстановление страны после гражданской войны преодоление социальноэкономического кризиса в целом к середине 20х гг. завершилось. Но перед советск
19418. Наука в годы Великой Отечественной войны. Роль техники во Второй Мировой войне 28 KB
  Наука в годы Великой Отечественной войны. Роль техники во Второй Мировой войне Важный вклад в победу над фашизмом внесли советские ученые: физики создавали теоретические и экспериментальные предпосылки для конструирования новых видов вооружения; математики разработ
19419. Понятие информации. Виды информации. Роль информации в живой природе и в жизни людей. Язык как способ представления информации 88 KB
  Понятие информации. Виды информации. Роль информации в живой природе и в жизни людей. Язык как способ представления информации: естественные и формальные языки. Основные информационные процессы: хранение передача и обработка информации. Общепринятого определения инфо
19420. Измерение информации: содержательный и алфавитный подходы. Единицы измерения информации 26.65 KB
  Измерение информации: содержательный и алфавитный подходы. Единицы измерения информации. Вопрос: Как измерить информацию очень непростой. Ответ на него зависит от того что понимать под информацией. Но поскольку определять информацию можно поразному то и способы из
19421. Дискретное представление информации: двоичные числа; двоичное кодирование текста в памяти компьютера. Информационный объем текста 59.63 KB
  Дискретное представление информации: двоичные числа; двоичное кодирование текста в памяти компьютера. Информационный объем текста. Вся информация которую обрабатывает компьютер должна быть представлена двоичным кодом с помощью двух цифр 0 и 1. Эти два символа принято н...
19422. Дискретное представление информации: кодирование цветного изображения в компьютере (растровый подход). Представление и обработка звука и видеоизображения 145 KB
  Дискретное представление информации: кодирование цветного изображения в компьютере растровый подход. Представление и обработка звука и видеоизображения. Понятие мультимедиа. Вся информация которую обрабатывает компьютер должна быть представлена двоичным кодом с п
19423. Процесс передачи информации, источник и приемник информации, канал передачи информации. Скорость передачи информации 437 KB
  Процесс передачи информации источник и приемник информации канал передачи информации. Скорость передачи информации. Развитие человечества не было бы возможно без обмена информацией. С давних времен люди из поколения в поколение передавали свои знания извещали об опа...
19424. Понятие алгоритма. Исполнитель алгоритма. Система команд исполнителя (на примере учебного исполнителя) 70 KB
  Понятие алгоритма. Исполнитель алгоритма. Система команд исполнителя на примере учебного исполнителя. Свойства алгоритма. Способы записи алгоритмов; блоксхемы. Появление алгоритмов связывают с зарождением математики. Более 1000 лет назад в 825 году ученый из города Хор