14213

Історія музичної психології

Реферат

Музыка

Історія музичної психології ПЛАН: Предмет структура і методи музичної психології. Їх специфіка. Історія становлення музичної психології від найдавніших часів до сучасності. Етапи становлення музичної психології як науки. Напрямки музичної психолог...

Украинкский

2013-05-27

57.5 KB

42 чел.

Історія музичної психології

ПЛАН:

Предмет, структура і методи музичної психології. Їх специфіка.

Історія становлення музичної психології від найдавніших часів до

    сучасності. 

Етапи становлення музичної психології як науки.

   Напрямки музичної психології.

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЇ

Предмет, структура і методи музичної психології. Їх специфіка.

Історія становлення музичної психології від найдавніших часів до

    сучасності. 

Галузь музичної психології, як видно із самої назви предмету, є пограничною між сферою мистецтва та сферою науки про людину. Для того, щоб ґрунтовно оволодіти  даним предметом, студенту необхідно мати достатні знання з вищевказаних сфер.

Перші паростки науки музичної психології ми знаходимо в працях античних філософів.

Одним із важливих понять етики Піфагора було вчення про еврітмію, під яким розумілась здатність людини знаходити вірний ритм у всіх життєвих проявах – не тільки у співі, танці та грі на музичних інструментах, але й у думках, вчинках, речах. Через знаходження вірного ритму, яке пізніше оформилось у поняття «такт», антична людина могла війти у ритм життя свого народу, а згодом підключитися до ритму світового цілого – життя Космосу, який оснований на законах Вселенської гармонії.

Від Піфагора пішла традиція порівнювати суспільне життя як із музичним ладом, так і з оркестром, в якому кожній людині на зразок інструменту була відведена своя роль.

Піфагором були визначені мелодії та ритми, за допомогою яких можна було впливати на душі молодих людей ( мелодії проти надмірних страстей, проти  депресії та душевних ран, проти роздратованості, гніву та інших душевних хвороб).

Наприклад: Грою флейти Піфагор заспокоїв роздратованого гнівом грецького юнака, який вирішив підпалити будинок своєї коханої дівчини.

На думку іншого грецького філософа – Платона, могутність і сила держави безпосередньо залежить від того, яка музика в ній звучить і в яких ритмах. Для держави, як вважав Платон, немає гіршого засобу нищення нравів, ніж відхід від сором’язливої та скромної музики. Він вважав, що через розпусні ритми та лади в душу людини проникає таке ж начало.

Музику, як засіб гармонізації індивіда з суспільним життям розвивав і Аристотель. Він розробив в своїх працях вчення про мімесис, в якому розкривалась уява про внутрішній світ людини та засобах впливу на нього за допомогою мистецтва. В теорії мимесиса була розроблена концепція катарсису, згідно якої в душі глядача та слухача древньогрецької трагедії відбувалось звільнення від хворобливих афектів. На його думку, коли людина страждає від якого-небудь хворобливого хвилювання, її душа відділяється від життя суспільства, а коли вона очищується від афекту, то її душа піднімається до всезагальності. Таке розуміння принципів нормалізації психічного життя зберігається й досі, але зрозуміло, що використовується при наявності різноманітних конкретних прийомів та методик, які ведуть до морального та психічного здоров’я.

Аристотель ґрунтовно описав музичні лади, які ведуть до змін у психіці в тому чи іншому напрямку. Музика, яка звучить в одних ладах робить людину жалісною та мякою, звучання інших ладів сприяє роздратованості та збудженню. Молоді того часу рекомендували слухати музику в дорійському ладу, а музика в інших ладах не допускалася до слухачів.

Наприклад:

дорійський лад – урівноважує психіку людини (він мужній та серйозний);

фригійський лад сприймається як неврівноважений та збуджуючий;

лідійський – як жалібний та пом’якшуючий.

Древні греки йменували неосвічену людину словом ахореутос, що в перекладі означало  - індивід, який не вміє співати, танцювати та грати на музичних інструментах, і як наслідок не придатний до участі в хореї – так називалось старовинне вокально-хореографічне дійство, яке об’єднувало всіх жителів в єдине ціле.

У античних авторів ми знаходимо багато свідоцтв про те, що музика впливає на психічний стан людини.

В епосі про Одисея наводиться опис того, як від музики та співу рана Одисея перестала кровоточити.

Древньогрецький герой Ахілл напади свого гніву заспокоював співом та грою на лірі.

Знаменитий Орфей своїм співом приборкував диких звірів та птахів.

Суворий цар Спарти Лікург сам створював музику для свого війська, і

ніколи не йшов у бій, поки його солдати не увійдуть у бойовий стан, прослухавши звуки труб та барабанів.

Демокріт (грецький філософ) рекомендував слухати музику при інфекційних хворобах.

Коли Платон пропонував своїм пацієнтам ліки, необхідно було обов’язково слухати магічні пісні – вважалося, що інакше ліки не будуть діяти.

В Біблейській історії теж можна знайти приклади впливу музики на людину.

Так біблейський пророк Давид вилікував царя Саула від депресії своїм співом та грою на кифарі.

В китайській натурфілософії музика розглядалася як символ порядку та цивілізації. Причини, які викликали дисбаланс в природі та суспільному житті, повязували з аномаліями в енергіях «янь» та «інь». З допомогою музики досягалась гармонізація цих двох видів енергії, відновлювався космічний та суспільний порядок.

В Древньому Китаї музика була одним із найважливіших елементів виховання та входила до числа наук, обов’язкових для вивчення. Вважалося, що людина, яка наділена високим статусом, повинна була весь час мати при собі музичний інструмент.

В Індії, як і у Китаї, стародавні лікарі широко використовували музику в якості лікувального засобу. В оздоровчій системі «Біджа Мантрас» використовувались шість звуків: «храам», «хриим», «хруум», «храм», «храум», «хра» та магічний звук «ом» використовувались для лікування багатьох хвороб. Вібрації, які виникали в організмі при приспівуванні цих мантр призводили до видужання.

Наприклад:  

мантра «храам» призначалася при хворобах легенів та допомагала при туберкульозі та астмі;

мантра «хруум» призначалась при хворобах печінки, селезінки, шлунка та кишковика;

мантрою «храйм» лікували нирки.

Вловлюючи найтонші коливання та зміни в ритмі пульсу східні лікарі й сьогодні можуть поставити діагноз біля двох десятків хвороб.

В середні віки музична психологія розвивалась в працях музикантів – теоретиків (найбільш відомі праці Боеція, Гвідо Арретинського, Царліно), у XVIIXVIII ст. у працях музикантів-філософів (Кунау, Кирхера, Маттесона).

Німецький теоретик Атаназіус Кирхер пояснював природу музичних смаків із темпераментом людини.

Наприклад:  меланхоліки люблять серйозну, безперервну сумну гармонію; сангвініків завжди приваблює танцювальний стиль; до таких же гармонійних рухів прагнуть і холерики, у яких танці призводять до сильного запалення жовчі; флегматики люблять тонкі жіночі голоси.

На думку іншого вченого – Кванца – афект, який виражається в музиці (тобто сильне та чітке відчуття) може бути впізнаний за такими ознаками, як: тональність, інтервали (близько розташовані – викликають смуток, печаль; широко розташовані – виражають щось, веселе та грубе), пунктирні та витримані звуки – серйозне та патетичне.

Наукова музична психологія бере свій початок  в праці німецького природовипробувача Г.Гемгольца «Вчення про слухові відчуття як фізіологічна основа теорії музики».

Гемгольц розробив резонансну теорію слуху, згідно якої слухові відчуття виникають в нас завдяки резонуванню внутрішніх органів слуху на зовнішні подразники.

Іншою ідеєю Гельмгольца було уявлення про те, що одиничний звук являє собою свого роду акорд, звучання якого засноване на законах акустики.

Великий внесок у вивчення музичних явищ вніс інший німецький дослідник – К.Штумпф ( кінець ХІХ ст.). Він вивчав концепції висотності звуку. Сутність концепції – зміна частоти та коливань звуку змінюють і його тембр та висоту.

Спочатку музична психологія розвивалася в рамках вивчення тих відчуттів, які доставляють слуху прості тони. Її назва – «тонпсихологія» як наука про звуки, які не мають часткових тонів.

До вивчення музичних явищ звертались й гештальтпсихологи.

У 1946 році в Берні виходить книга Ревеш «Введення в музичну психологію» в якій автор відводить музичній психології все ще підпорядковану роль, тобто розглядає її як один із розділів загальної психології, який не має самостійного значення.

В нашій країні проблеми музичної психології отримали широку розробку в трудах Б.Теплова, Е.Назайкінського, В.Медушевського, Г.Тарасова, Л.Бочкарьова.

Етапи становлення музичної психології як науки.

    Напрямки музичної психології.

Подібно до того, як загальна психологія має декілька розгалужень (психологія спортсмена, вчителя, підприємця), в галузі музичної психології також є декілька відгалужень. Вже існують такі напрямки досліджень, як психологія музичного сприйняття, виконавської діяльності, психологія музичної творчості, психологічна підготовка музиканта до виступу, соціологія музики, діагностика музичних здібностей, психологія музичного навчання.

Найбільш розроблена галузь музичної психологіїпсихологія музичного сприйняття. В розробку цієї проблеми внесли великий внесок вітчизняні музикознавці та теоретики – Б.Асафьєв, Б.Яворський, Е.Назайкінський, В.Медушевський; психологи – Б.Теплов, М.Блінова, С.Бєляєва.

Всі сучасні дослідники проблем музичного сприйняття спираються на вчення Б.Теплова та доводять, що основний змістом музичного твору являються відчуття, емоції та настрій.

Важливим висновком Б.Теплова, щодо сприйняття музики, є положення про те, що неможливо повноцінно сприйняти музичний твір не володіючи інформацією про його автора, його поглядів на життя, епохи в який він творив тощо.

Сприйняття – не тільки пасивний відгук слухача на хвилювання, які в нього викликає музика; воно активне, і слухачі і виконавці вкладають в нього своє розуміння, сприймають твір через призму вже набутого життєвого та мистецького досвіду. Якщо ж виконавець є геніальним інтерпретатором музики, діалог перетворюється на ланцюжок: композитор – виконавець – слухач.

Направлення музичної психології:

Психологія музично-виконавської діяльності – вивчає та дає рекомендації в галузі адекватної передачі композиторського задуму у конкретному перевтіленні інструменталіста, диригента, вокаліста. До цього ж розділу відноситься й завдання психологічної підготовки музиканта до виступу, принципи подолання ним сценічного хвилювання.

Психологія музично-творчої діяльності - вивчає не тільки закони композиторської діяльності, але й те, як вони проявляються в галузі сприйняття музики та в галузі її виконання.

Діагностика музичних здібностей. Великою проблемою для сучасної музичної педагогіки є питання про раннє виявлення та розвиток музичних здібностей дітей. Діагностика їх в сучасний час йде по лінії перевірки точності музичного слуху, об’єму музичної пам’яті, відчуття ритму. В даний час існують розроблені тести, які дозволяють виділити найбільш обдарованих дітей вже з тих, хто тільки почав навчатися. Мова йде про задатки дитини, а не про здібності. Задатки є вродженими, а здібності – набутими, розвинутими.

Важливим розділом музичної психології є психологія музичного навчання та виховання. Ця галузь психології тісно пов’язана із музичною педагогікою. Ця галузь психології допомагає вчителю музики знайти правильний стиль взаємовідносин із учнями, так само як диригенту оркестру чи хору з хористами. Оскільки більшість видів музичної діяльності є колективними, то знання психологічних принципів колективної діяльності є дуже необхідними.

Важливим аспектом музичної психології є психологія музичної пропаганди й музично-критичної діяльності. В завдання музичної критики входить не тільки адекватно естетична оцінка того чи іншого музичного твору, але й правильне переконання слухача в істинності своєї кваліфікованої думки, а також в тому, що він повинен витратити свої духовні сили на сприйняття та розуміння даного музичного твору.

Отже, завдання та цілі музичного мистецтва в суспільстві зводяться до сприяння його гуманізації та участі в естетичному наповненні суспільного життя. Музична психологія дозволяє спеціалістам, вчителям музики та музикознавцям робити це із найбільшим ефектом.

ВИСНОВКИ

Музична психологія як наука зародилася у підвалинах філософії. Античні мислителі, роздумуючи про загальні закони влаштування світопорядку та суспільного життя зробили ряд важливих спостережень та висновків, що відносяться до ролі та значення музики у суспільному житті. Теорія етосу, яку розробляли стародавні автори, у наступні епохи змінилася теорією афектів, в якій досліджувались можливості впливу на людину різних музичних творів в залежності від темпераменту слухача.

Науковий підхід до вивчення проблем музичної психології почався з середини ХІХ століття у працях Г.Гемгольца. Спочатку музична психологія розвивалась на принципах атомізму, в яких головна увага приділялась окремим якостям музичних звуків. Однак, розгляд даних проблем з точки зору гештальтпсихології, яка зявилась на межі ХІХ – ХХ століть, дав новий імпульс розвитку музичної психології.

Дискусії Б.Теплова з Є.Гансликом та іншими представниками формалістичної естетики дозволили виявити зміст музичних образів.

Багаточисленні напрямки досліджень музичних явищ допомагають сучасному професійному музиканту-виконавцю, вчителю музики та педагогу-музиканту здійснювати свою діяльність з більшим ступенем усвідомлення та розуміння.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

Античная музыкальная эстетика. М., 1960.

Музыкальная эстетика западноевропейского Средневековья и Возрождения. М., 1966.

Шестаков В.Г. От этоса к аффекту. М., 1975.

4. Петрушин  В.И. Музыкальная психология. – М., 1996. 


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

60423. Загальні основи фізичної підготовки в гуртках спортивного туризму 1.04 MB
  Загальна та спеціальна фізичні підготовки мають бути спрямовані безпосередньо на розвиток фізичних якостей, потрібних для обраного виду туризму. Та сподіваюсь що дані методичні рекомендації стануть у пригоді не лише керівникам гуртків спортивного туризму
60425. Палити чи не палити? 1.5 MB
  Отже тема нашої виховної години Палити чи не палити. Дати відповідь на ці запитання ми з вами зможемо після того як переглянемо сторінки усного журналу Палити чи не палити.
60426. Жири. Склад, будова, властивості, біологічне значення і практичне застосування жирів 2.18 MB
  Тематичні питання: Який склад жирів Яка будова жирів Що являють собою жири як хімічні речовини Які хімічні властивості жирів Які властивості насичених І ненасичених жирів...
60427. Урок цікавої математики. Розв’язування логічних задач 91.5 KB
  Мета уроку: формувати в учнів навички розвязування логічних задач; розвивати логічне мислення, культуру математичного мовлення та мислення; виховувати стійкий інтерес до предмета...
60428. Звички і здоров’я 76.5 KB
  Мета: Розкрити чинники які впливають на формування корисних і шкідливих звичок сприяти усвідомленню необхідності формувати корисні звички і позбутися шкідливих. Саме про звички ми сьогодні і поговоримо.
60429. Будова і функції шлунка. Травлення в шлунку 147.5 KB
  Цілі: вивчити будову та особливості травлення у шлунку; розвивати логічне мислення учнів, установлюючи взаємозв’язки будови і функцій шлунка; здійснювати валеологічне виховання школярів.
60431. Рыночный механизм формирования цен 1.82 MB
  Цена является сложной экономической категорией, так как в ней пересекаются многие основные проблемы развития общества и экономики в целом. Различают две основные теории цены. По мнению сторонников первой из них, цена показывает стоимость товаров.