14226

Старинная сонатная форма

Лекция

Музыка

Лекция десятая девятой не было. Тема: старинная сонатная форма. Определение. Классификация. Старинной сонатной называется форма с установившимся сонатным тональным планом по принципу: тоника не тоника в экспозиционной части не тоника тоника в развивающезаверш...

Русский

2013-05-27

14.23 KB

13 чел.

Лекция десятая (девятой не было).

Тема: старинная сонатная форма.

Определение. Классификация.

Старинной сонатной называется форма с установившимся сонатным тональным планом (по принципу: тоника – не тоника в экспозиционной части, не тоника – тоника в развивающе-завершающей).

Виды:

  1.  Старинная сонатная форма полифонической ориентации, что выражается в доминирующем методе развертывания. Это – «барочная сонатная форма».
  2.  Старинная сонатная форма гомофонно-гармонической ориентации (определяющей не только склад, но и тип метра, характер тематизма, функциональное соотношение разделов). Это «предклассическая сонатная форма».

По числу тем различается:

- однотемная,

- разнотемная.

По числу частей различается:

- двухчастная, если развивающий и завершающий разделы в силу малой самостоятельности объединяются в один крупный раздел;

- трехчастная, если развивающий и завершающий разделы автономны.

Барочная сонатная форма (типа развертывания).

Особенности:

- тематическая однородность,

- отсутствие четких границ, жесткой структуры.

Экспозиция.

Главная партия эквивалентна ядру.

Связующая партия – собственно развертыванию.

Побочная партия – кадансу (в доминанте).

Развивающий и завершающий разделы.

В развивающем разделе не происходит нового события, но продолжается то, что уже начато в экспозиции, но иначе гармонически ориентировано.

Завершающий раздел (или реприза) бывает либо не полным, в этом случае проводится ПП в точном виде в главной тональности; либо полным, в этом случае есть и ГП (СВ может быть, а может и не быть).

Предклассическая сонатная форма.

Особенности:

- тематизм более определенен,

- функции разделов выражены четче,

- разработочное развитие.

Экспозиция.

Складывается из двух крупных разделов – ГП с примыкающей к ней СВ и ПП с примыкающей к ней ЗП.

Разработка и реприза.

Тональный план бывает разной степени сложности.

Часто практикуется разработочное, то есть частичное воспроизведение тем и в не известных экспозиции сочетаниях (например, элементы ПП, далее СВ и ЗП).

Реприза бывает полная (с ГП и ПП) и неполная (начинается сразу с ПП). Реприза может быть точной или измененной.

 


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

83464. Теорії визнання 36.65 KB
  Згідно з конститутивною теорією визнання лише визнання породжує відповідні правові наслідки та надає відповідні правові консти туюючі правовстановлюючі якості дестинатору визнання: державі міжнародну правосубєктністьуряду здатність представляти державу у міжнародних відносинах. Відповідно без визнання держава не може вважатися субєктом міжнародного права. Серед недоліків конститутивної теорії визнання потрібно зазначити поперше відсутність визначеної кількості актів визнання необхідних для надання дестинатору зазначених...
83465. Види визнання 36.34 KB
  Визнання держави має місце у випадках появи нової незалежної держави революційних та інших соціальних перетворень територіальних змін обєднання та розділу держав і т. Основним критерієм визнання держави є її незалежність та самостійність у реалізації ефективної та легітимної державної влади що означає законність її встановлення та підтримку з боку населення встановленого режиму. Визнання уряду означає визнання його здатності здійснювати ефективну державну владу в країні та представляти її на міжнародній арені.
83466. Визнання держав 34.95 KB
  В міжнародному праві існують дві теорії визнання держав конститутивна і декларативна. Конститутивна теорія: політичний акт визнання є попередньою умовою існування юридичних прав нової держави. Саме акт визнання іншими державами створює нову державу породжує і забезпечує її міжнародну правосубєктність. Визнання нової держави яка додержує умов державності має бути правовим обовязком.
83467. Форми визнання 36.2 KB
  Найбільш поширеним є визнання dejure яке є офіційним повним та остаточним. Воно передбачає встановлення між субєктами міжнародного права міжнародних відносин у повному обсязі та супроводжується як правило заявою про офіційне визнання та встановленням дипломатичних відносин. Визнання деюре носить безумовний характер та як правило не може буди відкликане.
83468. Визнання урядів 35.44 KB
  Значення і правові наслідки визнання нового уряду відрізняються від визнання нової держави. Визнання уряду надає йому можливість репрезентувати державу в міжнародних відносинах. Питання визнання уряду виникає лише в тому випадку коли уряд здобуває владу іншим аніж визначено в національному законодавстві шляхом. В міжнародному праві існують такі доктрини щодо визнання урядів: 1.
83469. Доктрини визнання урядів 35.14 KB
  Історії міжнародного права відомі спеціальні доктрини про визнання урядів, названі іменами міністрів закордонних справ Еквадору Карлоса Тобара (доктрина Тобара) і Мексики Хенаро Естради (доктрина Естради), що сформувалися на початку XX століття в практиці держав американського континенту.
83471. Інститут правонаступництва держав в міжнародному праві. Джерела міжнародного правонаступництва 35.98 KB
  Джерела міжнародного правонаступництва Для стабільності міжнародних відносин важливе значення має послідовне виконання субєктами міжнародного права укладених ними міжнародних договорів їх міжнародних зобовязань щодо території власності членства у міжнародних організаціях тощо. Інститут правонаступництва у міжнародному праві є міжгалузевим інститутом: його норми містяться в праві міжнародних договорів праві міжнародних організацій міжнародному економічному праві та ін. Тривалий час основу інституту правонаступництва складали звичаєві...
83472. Поняття правонаступництва в міжнародному праві. Види і форми правонаступництва. Підстави правонаступництва 37.07 KB
  Види і форми правонаступництва. Підстави правонаступництва. Таким чином правонаступництво являє собою правовідносини у яких беруть участь дві сторони: державапопередниця яка була змінена іншою державою в процесі правонаступництва; державаспадкоємниця яка замінила іншу державу в процесі правонаступництва.