14452

Показники та методи фундаментального аналізу

Лекция

Экономическая теория и математическое моделирование

Головною метою та результатом фундаментального аналізу є визначення «дійсної», справедливої ціни товару, що досліджується. Визначення справедливої ціни потребує не тільки багато зусиль, наявності правильної моделі визначення вартості, але і своєчасної та якісної інформації.

Украинкский

2014-09-21

327 KB

34 чел.

Лекція 2. Показники та методи фундаментального аналізу

  1.  Призначення і принципи фундаментального аналізу (ФА).
  2.  Основні фактори, що вивчає фундаментальний аналіз.
  3.  Джерела інформації для проведення фундаментального аналізу.
  4.  Основні напрями фундаментального макроекономічного аналізу
  5.  Теорія економічного циклу
  6.  Економічні індикатори
  7.  . Індексні методи виміру економічних процесів
  8.  Моделювання та прогнозування динаміки руху ринку.

2.1. Призначення та принципи фундаментального аналізу

Інвестування без розуміння економіки подібно до подорожі без знань про клімат місцевості, куди ви їдете.

Фундаментальний аналіз – одна з найскладніших частин – і в той же час, одна з ключових частин роботи на фінансовому ринку. 

Фундаментальний аналіз – це інтерпретація, оцінка та прогноз динаміки основних економічних показників, макро та мікроекономічних.

Ідеологію фундаментального аналізу можна визначити таким чином:

• ціна не змінюється сама по собі, через внутрішні причини.

• на цінову динаміку впливають будь-які чинники, які передбачити легше, ніж передбачити рух самої ціни.

• якщо грамотно спрогнозувати майбутню динаміку цих чинників, і зрозуміти механізм їх впливу на ціну, то тоді можна робити більш-менш обґрунтовані прогнози зміни курсів фінансових активів.

Головною метою та результатом фундаментального аналізу є визначення «дійсної», справедливої ціни товару, що досліджується. Визначення справедливої ціни потребує не тільки багато зусиль, наявності правильної моделі визначення вартості, але і своєчасної та якісної інформації.

«Дійсна» ціна потім порівнюється з фактичною поточною ринковою ціною. На основі цього порівняння робляться висновки та прогнози щодо майбутньої зміни ціни. Якщо ринкова ціна вища за «дійсну», тобто оцінка об’єкта завищена, то в недалекому майбутньому слід очікувати корекції ринкової ціни у бік зменшення, а тому товар треба продавати. Якщо ж ринкова ціна нижча за «дійсну», то об’єкт недооцінений і можна очікувати його подорожчання, а тому товар краще купити., ніж продати.

Ринкова ціна > «Дійсна» ціна                      актив треба продавати

Ринкова ціна < «Дійсна» ціна                     актив треба  купувати

Отже, сутність фундаментального аналізу полягає у правильному визначенні подальшої тенденції розвитку подій як на світовому фінансовому ринку, ринках провідних країн світу, так і безпосередньо на національному ринку країни.

основні принципи (правила) фундаментального аналізу:

  1.  Дослідження подій, що відбуваються поза межами графіка динаміки курсу обраного активу, проте здійснюють суттєвий вплив на рух ціни активу.
  2.  В контексті обраного ринка вивчення економічних, фінансових та політичних подій, що відбуваються у світі та впливають на поведінку фінансових інструментів, що досліджуються.
  3.  Торгівля за економічним календарем (фундаментальні дослідження побудовані на основі економічного календарю надають можливості більш повного прогнозування ринку).
  4.  Ідентифікація не тільки рушійних фундаментальних чинників, але й одночасне їх співставлення з очікуваннями та загальним настроєм ринку на обраному інвестиційному горизонті.
  5.  Врахування рекомендацій провідних аналітиків.
  6.  Постійно відслідковувати стан економік саме тих країн, фінансові активи якої є об’єктом дослідження, спостерігати за основними подіями та тенденціями у світі, реагувати на екстрені новини.

Тим самим фінансовий аналітик за допомогою фундаментального аналізу має дати відповіді на такі питання:

які складаються зовнішні умови?;

який настрій учасників ринку?;

які особливості поточної динаміки ринку.

  1.  Основні фактори, що вивчає фундаментальний аналіз.

Фундаментальний аналіз будується на вивченні новин, що носять фундаментальний характер. До них відносяться:

  •  оприлюднення макроекономічних індикаторів, що відображають стан економіки країни;
  •  дослідження аналітиків головних (ведущих) інвестиційних компаній або аналітичних бюро;
  •  корпоративні новини від акціонерних компаній;
  •  політичні події;
  •  природні явища.

Фундаментальні фактори, що з'являються у новинах можна класифікувати за ступенем їх очікування:

  •  випадкові і несподівані - новини політичного і природного походження, рідше економічного характеру. Для того, щоб вчасно реагувати на такі події новини потрібно одержувати в режимі реального часу.
  •  плановані і очікувані - новини економічного, рідше політичного характеру.

До очікуваних можна віднести новини економічного характеру (індекси оптових і споживчих цін, дані про рівень зайнятості, про грошову масу, засідання органів, уповноважених змінювати процентні ставки, і т.д.). До них відносяться і політичні події, такі як вибори в органи влади. Час початку цих подій відомі за декілька днів, а то і місяців.

На такі події ринок реагує двічі. Перший раз коли визначені прогнози, другий раз при публікації даних, якщо прогнози не виправдовуються. Має сенс вести календар таких подій що відноситься до країни, що цікавить вас, вносити туди прогнози інших і свої власні, про те як може вплинути кожна подія на курс валюти.

Можна виділити два цикли життя фундаментальних факторів:

  •  Короткий цикл: не більше однієї доби; характерний для всіх несподіваних новин.
  •  Довгий цикл: від декількох тижнів до декількох років; всі чинники, пов'язані із загальним станом національної і світової економіки (динаміка інфляції, безробіття і процентних ставок і т.п.).

В цілому фундаментальний аналіз виділяє чотири групи чинників, що безпосередньо впливають на ринок:

  •  економічні;
  •  ФІНАНСОВІ;
  •  політичні;
  •  Кризові. 

Існують інші підходи щодо визначення фундаментальних чинників:

  •  ЕКОНОМІЧНІ;
  •  ПОЛІТИЧНІ;
  •  ЧУТКИ І ОЧІКУВАННЯ;
  •  ФОРС-МАЖОР .

Економічна група чинників і їх вплив на ринок базується на аксіомі, що будь-яка валюта, або об’єкт угоди є похідними від економічного розвитку країни і їх вартість може регулюватися за допомогою певних економічних заходів. Економічні фактори знаходять свій прояв в економічних показниках стану економіки тієї чи іншої країни.

На відміну від економічних політичні чинники не мають чіткої визначеності ані у вигляді сталих індикаторів, ані у часі оприлюднення інформації. Їх аналіз здійснюється через регулярне відстежування політичної ситуації. Крім того потрібно враховувати специфіку країни, актив якої аналізується.

Рис.1 Схема впливу фундаментальних факторів на ринок

Найбільшою складністю під час оцінювання кризових чинників є їх непередбачуваність і масштабність впливу.

Фінансові чинники певною мірою є непередбачуваними, загадковими. Процентна політика центральних банків, установлення норм резервування, політика дій на відкритому ринку до моменту оприлюднення перебувають у засекреченому вигляді і мають, зазвичай, неочікуваний ефект, незважаючи на те, що ринок завжди пильно стежить за поведінкою центральних банків і намагається її передбачити.

Фундаментальні чинники оцінюються, як правило, з двох позицій:

  •  з погляду стану національної економіки країни
  •   з погляду можливих методів державного регулювання, які обумовлені змінами у стані економіки.

Причому обидва компоненти такого аналізу діють в одному напряму – або підсилюють актив, або послаблюють його.

Для аналізу змін в динаміці всіх інструментів, які обертаються на певному ринку використовуються ринкові індикатори які містять значно більше інформації ніж показники ціни і об'єму. Ринкові індикатори– це показники для фундаментального аналізу. Вони публікуються зазвичай щомісячно (за винятком даних про валовий национальнм продукт і індексу зайнятості, публікованих щокварталу). Будь-який індикатор для фундаментального аналізу є парою чисел. Перше число – це показник за звітний період. Друге число – це уточнений показник за місяць, що передує звітному періоду.

Економічні індикатори – це каталізатори зміни ціни та обсягу торгів на ринку. За допомогою ринкових індикаторів визначається напрям руху всього ринку

Ринкові індикатори зазвичай розділяють на три категорії: грошові, психологічні і динамічні.

Грошові (monetary) індикатори орієнтовані на економічні та фінансові дані. Вони допомагають оцінити загальну ситуацію в економіці, тобто зовнішні сили, що безпосередньо впливають на прибутковість компаній і динаміку ціни активів.

Психологічні (sentiment) індикатори виявляють зміни в очікуваннях інвесторів, причому нерідко до того, як ці зміни відобразяться в цінах.

Індикатори третьої категорії — динамічні (momentum) — показують, що реально відбувається з цінами в кожний конкретний момент часу. До числа динамічних індикаторів входять всі індикатори ціни/об'єму; співвідношення кількості акцій, що досягли нових максимумів, і кількості акцій, що досягли нових мінімумів; співвідношення між кількістю активів, що виросли в ціні, і кількістю активів, що впали в ціні; зіставлення об'єму зростання, з об'ємом зниження, тощо.

Три вищеназвані групи ринкових індикаторів, дозволяють визначити:

  1.  Зовнішні економічні умови, що впливають на ціни активів. Це говорить про те, що повинне відбутися з цінами.
  2.  Настрій різних груп учасників ринку. Це говорить про те, що інвестори чекають від цін.
  3.  Особливості поточної динаміки ринку. Це говорить про те, що відбувається з цінами насправді.

За періодичністю публікації індикатори можна поділити на квартальні, місячні та зі строком оприлюднення менше місяця. Загальною тенденцією є — чим більш глобальним виступає індикатор, тим тривалішою є періодичність його публікації, оскільки чим масштабнішим є індикатор, тим більший обсяг інформації і за триваліший період необхідно узагальнити.

Терміни публікації кожного показника жорстко визначені. Індикатори загального стану економіки мають квартальну періодичність опублікування, інші виходять щомісячно, індикатори соціально-психологічного стану населення можуть публікуватись щотижнево або з періодичністю у кілька тижнів. Зазвичай, економічні індикативні звіти публікуються відповідно до певного графіка і за ними визначають, чи відбулося покращення стану національна економіки або погіршення.

Ефект від подібних звітів порівнянний з ефектом від публікації звітів про доходи компаній, акції яких торгуються на фондовому ринку. Основними інформаційними агенціями зазвичай публікуються календарі головних фундаментальних індикаторів.

Виділяють три варіанти реакції ринку на фундаментальні події, що сталися.

Таблиця 1

Варіанти реакції ринку на фундаментальну подію, що сталася

Очікування ринку

Динаміка ціни

В цілому виправдалися

Сильних змін зазнавати не буде

Ринок недооцінив даний чинник

Продовження діючої динаміки з прискоренням у момент появи події

Виявилися помилковими

Можна чекати сильної зміни курсу в напрямі, протилежному попередньому

Якщо фундаментальна новина суперечить діючому тренду, то час її впливу на динаміку ринку може обмежитися часом або декількома годинами. Якщо ж фундаментальний чинник підтверджує тренд, то відбувається його деяке прискорення з подальшим можливим відкотом.

2.3. Джерела інформації для проведення фундаментального аналізу.

У світі склалася ціла транснаціональна індустрія інформаційних мережах, за допомогою яких у будь-якій частині світу можна проаналізувати стан ринку і виконати прогноз щодо майбутніх тенденцій у русі активів. Дані про важливіші економічні індикатори публікуються в економічних виданнях.

Оскільки індустрія поширення інформації існує вже певний час на світовому ринку, сьогодні склалася певна уніфікована форма поширення даних, що має назву економічних індикаторів.

Економічні показники (індикатори) мають чітко визначений календар публікації в інформаційних системах. Такі глобальні економічні календарі оприлюднення економічних індикаторів включають (табл. 2) дату та час публікації економічних індикаторів, їх назву, період, за який надається інформація, останнє значення економічних індикаторів, країну, їх назву, період, за який надається інформація, останнє значення індикатора, середнє значення та прогнозне значення на наступний період.

Таблиця 2

Date

GMT

CTRY

Release

For

Forecast

Median

Last

DEC 01

5: 00

JPN

Auto sales

NOV

- 7,7% A

N/A

- 11.3%

DEC 01

7: 00

SWI

Federal CPI, M/M

NOV

-0,1 % A

0,2%

0,1%

DEC 01

7: 30

US

Import Prices M/M

OCT

0,1% A

0,1%

- 1,1%

Інформація про економічні індикатори публікується в всіх провідних газетах, таких як Wall Street Journal, Financial Times, і New York Times і журналах для ділового світу, таких як Business Week. На ринку активно використовуються електронні джерела — Bridge Information Systems, Reuters або Bloomberg. Використовуються дані таких медіа магнатів як CNN і CNBC.

При цьому ці агентства та інші подібні служби надають свою інформацію в режиме on-line.

На сайтах цих агентств можна також знайти інформацію про очікуваний вихід фундаментальних даних в найближчий період (1-2 тижні) – так званий «календар економічних подій», а також прогнози аналітиків за фундаментальними даними, що виходять. Це дозволяє трейдеру як робити прогноз руху ціни активу на основі очікуваних даних, так і вчасно закривати відкриті позиції безпосередньо перед виходом несприятливих даних.

Экономические индикаторы выходят в свет в разное время. В США они публикуются обычно в 8ч 30мин и 10ч 30мин утра по Восточному времени. Важно помнить, что большинство сведений об иностранной валюте выпускается в 8ч 30мин утра. Поэтому валютный рынок США открывается в 8ч 20мин утра, чтобы иметь время для изучения последних данных, необходимых для фундаментального анализа.

В даний час на ринках, що розвиваються, представлені і найширше використовуються чотири міжнародні інформаційні системи. В першу чергу це — інформаційна організація Рейтерс, що набуло широкого поширення завдяки якісній інформаційній базі і наявності дилінгової системи, що дозволяє в режимі реального часу проводити операції на товарних і фінансових ринках. Менш поширені у нас інформаційні системи Доу-джонс Телерейт, Блумберг і Тенфор. Частково це пояснюється їх пізнішим виходом на ринки, що розвиваються та високою вартістю послуг.

Найбільша за об'ємом інформації представляє група економічних чинників, їх вплив на ринок базується на аксіомі - будь-яка валюта, або актив є похідної від економічного розвитку країни, або компанії, а її вартість може регулюватися за допомогою певних економічних заходів. Стабільність розвитку економіки визначає інтерес іноземних інвесторів до капіталовкладень в неї і, відповідно, попит на певну валюту, або актив.

Економічні індикатори публікуються в економічному календарі чотирьох країн: Великобританії (17), Німеччині (13), Японії (10), США (49). Кожен календар містить різну кількість, але однакові за змістом економічні індикатори. Інформація розміщується на сайті компаній. Оскільки, американський долар є лідируючою валютою при здійсненні операцій - 78% то й стан економіки США робить значний вплив на глобальний фінансовий ринок.

Серед інших джерел інформації можна виділити наступні:

1. Індивідуальні прогнози. Інформаційні агентства і взагалі будь-яка аналітична організація (банки, фінансові компанії, державні статистичні служби) можуть проводити самостійний аналіз і посилати свій індивідуальний прогноз в інформаційне агентство

2. Загальні прогнози перед публікацією показника офіційними органами. Це уточнені звідні прогнози, які в спеціальній формі даються по великій групі показників за день до публікації офіційних звітів.

3. Офіційний звіт. Як уже згадувалося, він будується на основі складових зведеного індикатора, як, наприклад, звіт по ВВП, який подається в двох формах виміру - в абсолютній і відносній. 

4. Індивідуальні коментарі. Після публікації загального прогнозу або офіційного звіту першими йдуть їх аналітичні коментарі окремих фінансистів, економістів, членів уряду і представників центрального банку у вигляді інтерв'ю, виступів, статей і так далі, в яких вони дають своє бачення реакції ринку на можливий розвиток подій.

5. Загальні аналітичні коментарі. Це узагальнений аналіз економічної ситуації в країні, який складається аналітиками інформаційного агентства на основі індивідуальних коментарів.

2.4. Основні напрями фундаментального макроекономічного аналізу

Необхідність вивчення макроекономіки полягає в тому, що необхідно зрозуміти як зміна тих чи інших параметрів (або показників) макроекономіки вплине на курсову динаміку фінансового інструменту, що досліджується. Мета аналізу – прогнозування можливих шляхів еволюції економіки на базі макроекономічних статистичних даних, що публікуються.

До ключових показників національної економіки (макроекономічних індикаторів) відносять приріст економічного зростання, темп інфляції, рівень безробіття і рівновага платіжного балансу. Кожен з цих індикаторів прямо або опосередковано пов'язаний зі всіма іншими. Так, збільшення рівня зайнятості, зазвичай, спричиняє зростання інфляції. Підвищення безробіття, як правило, означає гальмування економічного розвитку. Штучне пожвавлення економічного життя, у багатьох випадках призводить до погіршення платіжного балансу країни і нарощування темпів інфляції. У економічній науці взаємозв'язок цих чотирьох величин, отримав назву «Магічний чотирикутник».

Головне завдання аналізу – на основі уявлення про загальний стан як світової економіки, так і економіки конкретної країни, з фінансовими інструментами якої планується працювати, а також оцінки вітчизняної макроекономічної ситуації спрогнозувати можливі шляхи розвитку. В цілому потрібно чітко усвідомлювати в якій точці ділового циклу знаходиться економіка – спаду, піднесення, буму, дна або у точці розвороту.

Стійке економічне зростання створює хороші перспективи для кращого майбутнього як країни в цілому, так і окремих її громадян. Якщо ж темпи зростання знижуються, то економіка держави може «сповзти» до рецесії.

Валовий внутрішній продукт(ВВП) — це найширший і найбільш зрозумілий барометр з тих, що є в наявності для визначення загального стану економіки країни. ВВП — це сума ринкових вартостей всіх кінцевих товарів і послуг, вироблених в країні (на національному ринку) протягом певного періоду з використанням ресурсів країни, незалежно від того, кому належить право власності на ці ресурси. Навпаки, валовий національний продукт (ВНП) є сумою всіх кінцевих товарів і послуг, проведених постійними громадянами країни і її компаніями незалежно від їх розташування, тобто незалежно від того, чи ведеться виробництво на національній території чи за кордоном, протягом заданого періоду.

ВВП є самим важливим показником стану економіки країни. Його формула включає споживання (C), інвестиції (I), державні витрати (G), експорт (X) та імпорт (M):

GNP = C + I + G + X – M

Оскільки ВВП часто вважають індикатором, що запізнюється, більшість учасників ринку приділяє увагу двом звітам, які випускаються за місяць перед публікацією остаточних даних по ВВП: авансовий звіт (advance report ) і попередній звіт (preliminary report). Істотні розбіжності між цими двома звітами можуть викликати значну волатильность на ринку.

До ВВП декілька схожий валовий прибуток компаній, акції яких торгуються на фондовому ринку. І те і інше - міра внутрішнього зростання.

Кожна з доповідей по ВВП містить інформацію за наступними пунктами:

особистий дохід і споживчі витрати;

корпоративні прибутки;

національний дохід;

інфляція.

Ці відомості дають уявлення про те, як функціонувала економіка — чи мало місце зростання економіки або із спад — протягом заданого періоду (зазвичай попереднього кварталу). Аналізуючи зміни в компонентах ВВП і його субкомпонентах і порівнюючи ці зміни з тими, що відбувалися у минулому, аналітик може зробити висновки про напрям, в якому економіка може розвиватися в майбутньому.

Відомості, що розміщені в звіті по ВВП, представлені в двох формах: номінальній і реальній. Номінальний ВВП (Nominal GDP), також відомий як ВВП але поточним цінам (current dollar GDP), — це загальна вартість товарів і послуг, проведених за звітний період, по поточних цінам товарів і послуг. Реальний ВВП (Real GDP), або ВВП і реальних цінах (constant dollar GDP), — це вартість даних товарів і послуг, розрахована виходячи з цін, що діяли в позначений базовий рік. Відмінністю між номінальним і реальним ВВП є в основному інфляція. Таким чином, по їх різниці можна обчислити рівень інфляції економіки. Результат цих підрахунків називається дефлятором цін. Кожен звіт по ВВП містить дефлятори цін для загальної суми ВВП, а також для багатьох з його складових, таких як споживчі витрати, державні витрати, сукупний обсяг приватних капіталовкладень усередині країни. Дефлятор цін ВВП розраховують за наступною формулою:

(Номінальна вартість) / (Реальна вартість) х 100 = Дефлятор цін.

Рівень інфляції в річному вимірі за даний період може бути виведений за допомогою наступної формули:

(Дефлятор поточного періоду / Дефлятор попереднього періоду) — 1) * 100 = = Інфляція в річному вимірі.

Чим вище ВВП, тим краще стан економіки. Оптимальна зміна – до 3% в рік; якщо вище – зворотна реакція. Доведеться вводити підвищені ставки, що викликатиме подорожчання національної валюти.

Зростання курсу валют безпосередньо залежить від зростання ВВП. Проте якщо зростання ВВП продовжується протягом декількох років, це призводить до небажаної інфляції і зростання валют.

↑ ВНП – Валютний курс ↑

Оприлюднюється ВВП поквартально Q/Q і перераховується на рік Y/Y.

Інфляція (Inflation)  - це процес зростання рівня цін в країні в наслідок порушення закону грошового обігу. Інфляція виникає тоді, коли в обігу знаходиться надлишкова кількість грошей (готівкових і безготівкових). Таке становище веде до їх знищення, гроші “дешевшають”, а ціни набувають тенденції до зростання.

Висока інфляція знецінює заощадження кожного резидента країни; її помірний рівень стимулює виробництво, а відсутність інфляції знижує споживання і тисне на економіку.

Рівень інфляції, або знецінення національної грошової одиниці, виміряється в темпах росту цін. Розрізняють два показники зміни рівня цін:

PPІ - індекс зміни виробничих цін (на оптові партії промислових товарів); обчислюється у відсотках до попереднього періоду; є первинною ознакою інфляції, тому що виробничі ціни включаються в споживчі ціни;

CPІ (Consumer Price Index) - індекс споживчих цін - показник рівня інфляції. Порівняння цього звіту з національним експортом, може використовуватися для того, щоб побачити, чи залучає країна або втрачає гроші на своїх продуктах і послугах. Проте, у відстежуванні експорту потрібно бути обережними, тому, що експортні ціни часто змінюються відповідно до падіння або зростання вартості національної валюти.

Чим вищі ці індекси, тим дорожче національна валюта. Тобто рівень інфляції і зміна валютного курсу знаходяться в зворотній залежності:

↑Інфляція - Валютний курс ↓

Вважається допустимим зростання цих індексів до 3% в рік. CPI і PPI розраховуються раз на місяць M/M.

Рівень безробіття (Unemployment Rate). Рівень безробіття може розглядатися у виді двох величин: як рівень безробіття (тобто процентне відношення числа безробітних до загальної чисельності працездатного населення), або як зворотний йому показник чисельності працюючих.

Показник безробіття публікується звичайно у відсотках.

Вважається , що звіт про рівень безробіття є основним індикатором, що відбиває стан кон’юнктури фінансового ринку.

Рівень безробіття в країні також має прямий вплив на зміну курсу валют. Відповідно до сучасної економічної теорії не може бути досягнуто нульовий рівень безробіття (завжди існують сезонне, структурне, фрикційне безробіття). Тому макроекономічному стану повної зайнятості для розвитих країн відповідає рівень безробіття, приблизно рівний 6%. Збільшенні відсотка зайнятості населення в несільскогосподарських галузях економіки, який вимірюється показником NFP - Non-Farm Payrolls, призводить до зростання курсу валют.

Існує зворотна залежність зміни рівня безробіття і валютного курсу:

↓Безробіття - Валютний курс ↑

Платіжний баланс (Balance of Payments). Платіжний баланс (надходження зарубіжних засобів до країни) складається з торгівельного балансу (trade balance або trade gap) і балансу руху капіталів (capital payments gap). Перевищення платежів з-за кордону над платежами за кордон складає позитивне сальдо платіжного балансу і приводить до росту курсу національної валюти. Перевищення платежів за кордон над надходженнями в країну створює дефіцит платіжного балансу (негативне сальдо) і веде до падіння курсу національної валюти.

Дефіцит ↑ Позитивне сальдо ↓ - Валютний курс ↓

Дефіцит ↓ Позитивне сальдо ↑ - Валютний курс ↑

Торговий баланс - це баланс платежів по зовнішньоторговельних операціях. Якщо експорт перевищує імпорт, то сальдо торгового балансу позитивне.

Коливання платіжного балансу (за рахунок нових статей експорту, заміщення імпорту й інше), що приводять до його профіциту, веде до ралі валютного курсу й до посилення цінового тису в країні. 

Бюджетний дефіцит є перевищенням бюджетних витрат над бюджетними доходами. Великий бюджетний дефіцит приводить до зростання державного боргу і може виступити каталізатором прискорення інфляції. Викликається або значними витратами, або невеликими доходами бюджету. Звідси витікають два способи рішення проблеми бюджетного дефіциту — зниження витрат (при цьому в першу чергу страждають соціальні статті витрат — на охорону здоров'я, освіту і т. п.) і підвищення податків. Незначний бюджетний дефіцит або навіть повна його відсутність говорить, як правило, або про високі податки, або про низькі витрати держави (в основному за рахунок невеликих військових витрат). У першому випадку страждають платники податків, в другому — одержувачі бюджетних коштів (соціальні програми і військово-промисловий комплекс). Низький бюджетний дефіцит призводить до зниження інфляції зі всіма негативними наслідками.

Ефективний бюджетний дефіцит заснований на помірній інфляції .

Облікова ставка. Висока облікова ставка приводить до дорожчання кредиту і у результаті — до економічного застою. Є слідством високої інфляції і одного з антиінфляційних заходів. Невигідна основній масі населення країни і виробничому сектору.

Низька облікова ставка приводить до дешевизни грошей, відпливу капіталу з країни і знецінення національної валюти. Вона є слідством зниження інфляції і спаду ділової активності в країні. Безпосередньо суперечить інтересам фінансових посередників, оскільки вимушує їх інтенсифікувати свою діяльність.

Ефективна облікова ставка знаходиться на перетині інтересів всіх зацікавлених груп — як безпосередньо, так і опосередковано.

Решта макроекономічних індикаторів або є похідними від приведених вище, або менш значущі.

Перераховані вище найважливіші параметри макроекономіки є далеко не єдиними. При цьому роль і значущість тих або інших макроекономічних індикаторів багато в чому залежить від того, в якій фазі економічного циклу знаходиться країна, що вивчається і світова економіка в цілому. Аналітики, органи влади дивляться на стан економіки і ухвалюють регулюючі рішення з урахуванням циклічної її поведінки (табл. 3).

Таблиця 3

Стратегічні цілі економічної політики

Економіч-ний показник

Високе значення

Низьке значення

Оптимальне
значення

Інфляція

--> високі % ставки --> зниження ефективності виробництва --> перерозподіл капіталу від виробництва до посередників

--> низькі % ставки --> застій в торгівлі і у фінансовій сфері

при стабільно високій ефективності виробничого сектора залишаються можливості для прибуткового ведення справ у посередників

Безробіття

--> соц. напруженість, зменшення середнього класу, зниження чистої маси реальних доходів населення

--> у працівників пропадають стимули до хорошої праці --> страждають інтереси працедавців

на перетині інтересів працедавців і працівників

Бюджетний дефіцит

--> зростання держ. боргу -->прискореня інфляція Рішення - або через зниження витрат (за рахунок малозабезпечених), або через підвищення податків (за рахунок платника податків)

--> зниження інфляції -->див. Інфляція

засновано на помірній інфляції при дотриманні інтересів всіх зацікавлених в бюджеті країни груп

Обмінний курс

Невигідно експортерам і внутрішнім виробникам --> зниження експорту, вивіз капіталу за рубіж

Невигідно імпортерам і внутрішнім споживачам --> підвищення цін на імпорт, посилення інфляції

величина, близька до ринкової, але що відрізняється від неї через спекулятивні коливання

Облікова
ставка

--> дорожчання кредиту --> економічний застій Невигідно основній масі населення і виробництву

--> відплив капіталу з країни, знецінення нац. валюти Суперечить інтересам фінансових посередників

знаходиться на перетині інтересів всіх зацікавлених груп

Також необхідно відзначити взаємозв'язок і взаємозалежність різних країн між собою. Це особливо виявляється в існуванні валютних курсів, адже в їх визначенні беруть участь як мінімум дві валюти.

Більшість країн можна розділити на чотири основні зони —

  1.  доларова зона на чолі з США (в основному, країни Америки),
  2.  стерлінгова зона на чолі з Великобританією (країни — колишні колонії Британської імперії),
  3.  йєновая зона на чолі з Японією (країни Південно-східної Азії) і
  4.  зона євро на чолі з Німеччиною (країни Західної, Центральної і частково Східної Європи).

Об'єднання країн за принципом провідної валюти допомагає розглядати одну країну як частину досить великого організму, де проблеми в одній частині тіла (країні) негайно відгукуються в іншій частині (країні).

Всі розглянуті фактори визначають в кінцевому випадку зростання держави, яке визначається  національним багатством.

Національне багатство - це державне майно, майно громадських організацій, приватний і акціонерний капітал, що знайшов своє застосування на території даної держави.

                                   ЗД = (ВВП + СТБ + СПБ) х (1 - І),

де  РГ - величина зростання держави,
ВВП - об'єм  ВВП за період,
СТБ - сальдо торгового балансу за період,
СПБ - сальдо платіжного балансу за період,
І - індекс інфляції за період.

якщо розрахунок складових формули проведено в різних валютах, наприклад ВВП – в Євро, а величина сальдо торгівельного балансу – в доларах США, то дефілювати ці дані необхідно на індекси інфляції країн – емітентів відповідних валют.

Наведену вище формулу можна застосовувати в усіченому варіанті, поетапно порівнюючи темпи зростання окремих елементів формули у різних країнах:

РГ(m)= ВВП1(m)/ ВВП0(m),

РГ(n)= ВВП1(n)/ ВВП0(n),

- де індекси m і n відповідають країнам M і N, індекси 0 і 1 відповідають базисному і звітному періоду порівняння ВВП.

Порівняння РГ(m) та РГ(n) дозволяє зробити висновок про найбільш можливу динаміку курсів національних валют між собою.

Так перевищення темпів росту ВВП однієї країни над іншою звичайно супроводжується посиленням однієї національної валюти над іншою. Саме цією причиною багато економістів пояснюють посилення долара США над євро, яке відбулося у 1999-2000 р.р.

Опосередковану оцінку отриманої таким чином величини росту національного багатства держави можна провести шляхом порівняльної оцінки довжини циклу виробництва у цій країні. Відомо, що чим довше виробничий цикл, тим більше потреба в залучених  коштах, за які потрібно платити. Відповідно, збільшуються видатки та зменшується прибуток.

На державному рівні, країни, які мають порівняно короткий середньо галузевий виробничий цикл (за рахунок великої частки сфери послуг, виробництва товарів широкого споживання, нафто- та газо добичі), зростають більше країн з розвинутим важким машинобудуванням та аграрним сектором. Розрахувати довжину виробничого циклу важко, тому можна використовувати формулу приблизного розрахунку:

Оцінний розрахунок довжини виробничого циклу:

ДВЦ = (ВВП + Е) / А,
де  ДВЦ - довжина виробничого циклу,
Е - величина експорту за період,
А - середня за період величина всіх активів країни (національного багатства, зовнішніх позик і ін. майна, що знаходиться в юрисдикції даної держави).

Чим вище темпи зростання національного багатства країни і коротше виробничий цикл, тим сильніше національна валюта даної країни.

2.5. Економічний цикл

Розвиток економічних процесів носить циклічний характер: зростання обов'язково супроводжується спадом, за яким слідує відновлення і нове зростання. Одна і та ж зміна конкретного індикатора може мати абсолютно різний економічний сенс (а значить, і фінансові наслідки) залежно від того, на якій стадії економічного циклу вона спостерігається. Очікуваний вплив такої зміни може бути прямо протилежним, оскільки фінансові власті вивчають стан економіки і ухвалюють регулюючі рішення з урахуванням циклічної її поведінки. Уміння оперувати поняттями, пов'язаними з економічним циклом і правил їх застосування, є обов'язковим інструментом в арсеналі фінансового аналітика.

Економічний цикл (Economie Cycle), інакше званий бізнес-циклом (Business Cycle), є природною формою розвитку економіки. Точно також, як і основні тренди більшості фінансових інструментів, в його поведінці простежуються періодичні зльоти і падіння ринкової кон'юнктури. Економічні цикли бувають різної тривалості за часом і амплітуді (інтенсивності). Проте у них у всіх є одні і ті ж фази.

Чітко простежуються два етапи розвитку ринкової економіки: під'їм і кризу. Під'їм економіки починається з пожвавлення ділової активності у формі укладення нових контрактів, деякого скорочення безробіття, підвищення споживчого попиту, внаслідок чого відбувається збільшення об'єму виробництва товарів і послуг, яке поступово наростає. Ринок завмирає в очікуванні бурі. Вершина підйому називається бумом.

Криза ринкової системи господарства характеризується різким спадом виробництва, який починається поступовим звуженням, скороченням ділової активності (рідше укладаються торгові операції, зменшується об'єм ділових операцій, що здійснюються як в кредит, так і за готівковий розрахунок). Криза відрізняється від порушення рівноваги між попитом і пропозицією тим, що вона виникає як загальне перевиробництво, що супроводжується стрімким падінням цін, банкрутством банків і зупинкою виробничих підприємств, зростанням позикового відсотка, безробіттям. Нижча точка падіння називається дном. Це період депресії, яка характеризується застійним станом господарства, слабким попитом на товари і послуги, значним недовантаженням підприємств, масовим безробіттям. Негативні явища в циклічному розвитку економіки характеризує і рецесія - це стан економіки, коли ВНП при неухильному зниженні стає на дві чверті менше, що свідчить про спад виробництва або уповільнення темпів його розвитку.

В цілому розглядаючи динаміку економічного розвитку, виділяють три основні фази:

рецесія (Recession) — зниження ділової активності, падіння виробництва, рівня зайнятості і доходів, розрізняють по ступеню падіння економіки — кризу і депресію;

відновлення (Recovery) — підйом економічної активності, зростання ринкової кон'юнктури, зростання випуску після його падіння, що мало місце в період рецесії, до попередніх рівнів;

розвиток (Expansion) — продовження зростання економіки після стадії відновлення, як правило, до досягнення нового максимуму випуску, що перевершує досягнутий в попередньому циклі; стадія розвитку іноді може включати декілька циклів, які в цьому випадку іменуються циклами зростання (Growth cycles). 

Рис. 2. Економічний цикл

У США існує спеціальна неурядова дослідницька організація, Національне бюро економічних досліджень (NBER National Bureau of Economic Research), яка спостерігає за економічними циклами, визначає їх поворотні моменти. Це не таке просте завдання, як може здаватися, оскільки різні індикатори мають свої власні цикли, зрушені щодо один одного в часі. Відстежити за ними глобальний економічний цикл і дати його об'єктивні характеристики дуже важливо, оскільки на цей цикл орієнтуватимуться в своїх ділових планах дуже багато учасників економічної діяльності.

Згідно методики NBER, спад (рецесія) починається з падіння реального ВВП протягом двох послідовних кварталів підряд. Але саме по собі таке падіння не обов'язково означає спад, адже індикатори часто відхиляються від основного тренда. Велика кількість інших індикаторів залучається для того, щоб сформувати загальну оцінку тенденції, яка буде прийнята більшістю дослідників і практиків. При цьому найбільше значення мають навіть не самі величини економічних показників (ВВП, промислове виробництво, торговий баланс і т.д.), а їх зміни від місяця до місяця, від кварталу до кварталу, і в тривалішій перспективі — від року до року. Саме у цих змінах найясніше виражений вплив економічної ситуації на результати бізнесу, зміну настроїв і активності виробників і споживачів.

Теорія фінансових циклів ще в 60-х була розроблена Хайманом Мінські — відомим американським економістом (1919–1996), учнем Василя Леонтьева і Йозефа Шумпетера. На думку Мінські, всі фінансові кризи розвиваються по одній схемі, яка поєднує як економічні, так і психологічні аспекти.

У першій фазі циклу відбувається «заміщення», якась подія, яка міняє уявлення людей про майбутнє.

У другій фазі циклу відбувається зростання цін на активи в тому секторі, який торкнувся «заміщенням».

Третя фаза циклу — отримання доступу до дешевого кредиту і зростання фінансових інновацій, пов'язаних з використанням і забезпеченням кредиту.

Четверта фазабурхливе зростання операцій, коли ринок постійно залежить від притоки нових учасників, які незнайомі з правилами гри («ще більших дурнів», в термінології Мінські).

П'ята фазаейфорія, коли новоприбулі учасники ринку сподіваються заробити стільки ж, скільки їх попередники. Критиків же, передбачають «здування міхура», зазвичай піднімають на сміх, тому що критики помилялися дуже довго.

У шостій фазі відбувається фіксація прибутків інсайдерамі, які розуміють неминучість кризи.

Після чого наступає сьома фаза фінансового циклувласне криза.

Кожен економічний індикатор так чи інакше демонструє циклічну поведінку, тому потрібно враховувати індивідуальні особливості циклів цих індикаторів, розглядати їх співвідношення за тимчасовими параметрами і за глибиною перепадів.

Залежно від природи індикаторів і їх зв'язку із загальною економічною динамікою прийнято виділяти наступні економічні індикатори:

 проциклічні (циклічні) індикатори хід яких співпадає із загальним напрямом економічного зростання —у фазі підйому збільшуються, а у фазі спаду - зменшуються (прибутки корпорацій, завантаження виробничих потужностей ростуть на підйомі економіки, загальний рівень цін, агрегати грошової маси інші);

 протициклічні (контрциклічні) які направлені проти загального зростання —у фазі підйому зменшуються, а під час спаду збільшуються (безробіття росте, коли економіка падає, запаси готової продукції, число банкрутств тощо);

 ациклічні, динаміка яких не співпадає з фазами економічного циклу та поведінка яких мало міняється усередині циклу (наприклад, об'єм експорту);

 випереджаючи (досягають максимуму або мінімуму перед наближенням до піку або дна - зміни в запасах, грошовій масі тощо);

запізнення (досягають максимуму або мінімуму після проходження крайніх точок циклу - чисельність безробітних, витрати на заробітну плату);

 співпадаючі (змінюються відповідно до коливань ділової активності - ВНП, інфляція тощо).

Коротка класифікація за цими властивостями деяких індикаторів наведена в таблиці 3.

Таблиця 3

Основні групи індикаторів

Проциклічні

Протициклічні

Сильно корельовані

Слабо корельовані

Циклічні

Ациклічні

Сукупний випуск і випуск за секторами економіки.

Прибутки бізнесу.

Грошові агрегати.

Швидкість обігу грошей

Рівень цін.

Короткострокові процентні ставки

Товари повсякденного попиту

Сільськогосподарське

виробництво.

Добича природних ресурсів.

Довгострокові процентні ставки

Запаси готової продукції.

Запаси сировини і приладдя.

Рівень безробіття.

Рівень банкрутств

Торговий баланс

Оскільки індикатори створюються для виявлення і обліку особливостей різних сторін економічних процесів, їх поведінка також має свою специфіку. Зокрема, важливо знати, чи має конкретний індикатор властивість випереджати загальну динаміку або він запізнюється в порівнянні з основним ходом економічного циклу.

Економічні індикатори класифікуються виходячи з того, як вони відносяться до економічного циклу (табл. 4). Ті, що відображають поточний стан економіки, називаються індикаторами збігу; ті, що передбачають майбутні умови, — індикатори випередження; а ті, що підтверджують зміну тенденції, —індекатори запізнення.

Таблиця 4

Різні групи індикаторів

Випереджаючі індикатори (leading)

Індикатори, що запізнюються (lagging)

Співпадаючі індикатори (cоinciding)

  1.  Середня кількість робочого часу в тиждень в оброблювальній промисловості.
  2.  Середня кількість первинних звернень за пособієм з безробіття за тиждень.
  3.  Нові замовлення виробникам на споживчі товари і матеріали.
  4.  Індекс розповсюдження збільшення термінів постачань в роботі постачальників.
  5.  Нові замовлення виробникам на необоронні засоби виробництва.
  6.  Щомісячні дозволи на нове приватне будівництво.
  7.  Біржовий курс звичайних акцій по індексу S&P500 агентства Standard & Poor's.
  8.  М2 грошова маса
  9.  Різниця між ставкою відсотка на 10-річний білет державної скарбівниці і ставкою федерального фінансування.
  10.  Індекс намірів споживачів.
  1.  Середня тривалість безробіття
  2.  Коефіцієнт відношення оборотних фондів обробної промисловості і торгівлі до продажів.
  3.  Виробничі витрати на робочу силу на одиницю вироботки.
  4.  Середня базова ставка за короткостроковими кредитами першокласним позичальникам.
  5.  Непогашені комерційні і промислові позики.
  6.  Коефіцієнт відношення споживчого кредиту з погашенням в розстрочку до особистого доходу.
  7.  Зміна індексів споживчих цін за послуги.
  1.  ВВП.
  2.  Рівень безробіття.
  3.  Промислове виробництво.
  4.  Особисті доходи.
  5.  Ціни виробників.
  6.  Офіційні процентні ставки.
  7.  Заявки на рекламу.

Випереджаючі індекси і індекси збігу, що запізнюються, піддавалися істотному перегляду в процесі своєї історії.

Індекс збігу (Coincident index) рідко згадується в діловій пресі. Проте він дуже корисний для оцінки поточного темпу економічної діяльності. Індекс збігу чітко слідує за поворотними моментами економічних циклів. Таким чином, він може слугувати основою для оцінки відношення економічної статистики до економічного циклу. Одним з найбільш широко відомих представників цього циклу є ВВП. Проста лінійна регресія між темпами зростання реального ВВП і індексом збігу дає вражаючий результат: 86%-ва кореляції.

Випереджаючий економічний індекс. Окремі індикатори, що складають випереджаючий індекс, значно різняться за своєю здатностю передбачати економічні поворотні пункти. Деякі з них дуже «далекоглядні», інші — відносно «близоруки». Складний індекс сполучає ці компоненти так, що ціле функціонує краще, ніж будь-яка з частин.

Індекс, що запізнюється (Lagging index), слідує за спадами економічного циклу (як показано індексом збігу) приблизно через три місяці, а за підйомами — приблизно через п'ятнадцять місяців. На перший погляд може здатися, що це досить даремна інформація. Аналітики, проте, вважають, що не можна знати, куди прямувати, якщо не знати, де були. Індекси економічних індикаторів, що запізнюються, підтверджують, що поворотні пункти в економічній діяльності, які були ідентифіковані випереджаючими індексами і індексами збігу, насправді мали місце. Це, таким чином, перешкоджає передачі «помилкових сигналів».

2.6. Класифікація економічних індикаторів

Фундаментальний аналіз починається з загальноекономічного аналізу загальної ситуації на ринку, включаючи оцінку фази бізнес-циклу то прогнозування росту ВВП, змін в грошово-кредитній політиці, ситуації на ринку, інфляційний тиск тощо. Все це забезпечує учасникам ринку необхідний фундамент розуміння еволюційних процесів на обраному сегменті фінансового ринку.

Для цього необхідно знати та розуміти основні економічні індикатори, які власне і рухають ринком. Потрібно знайти зв'язок між важливими статистичними даними та внутрішнім вектором еволюції ринків, зв'язок який відображає динаміку ринку.

Економічні індикатори, є найбільш важливими інструментами будь-якого аналітика.

За характером інформації систему економічних індикаторів можна поділити на три основні блоки:

по-перше, блок глобальних показників, які відображають сучасний стан економіки даної країни в цілому (GDP; GNP; Unemployment, Implicit Deflator, Price Index);

по-друге, економічні показники, які відображають нинішній стан певної галузі економіки країни, або сфери діяльності (Retail Sales, Retail Ex Auto, Housing Starts, Non-Farm Production, New Sales Existing Home Sales, Construction Spending, Business Inventories, Consumer Credit);

по-третє, це індикатори соціально-психологічного стану споживачів і населення даної країни в цілому ( NAPM, Consumer Confidence).

Індикатори глобального масштабу слід враховувати завжди, оскільки вони відбивають загальну довгострокову тенденцію на ринку.

У більшості випадків під час оцінювання економічних індикаторів необхідно акцентувати увагу на таких моментах: прогноз стану ринку, наскільки суттєвим був вплив даного індикатора у попередньому періоді, надійність і всебічність економічного індикатора, важливість даного індикатора для формування політики маркет-мейкерів.

Чим більше індикатор відхиляється від очікуваного рівня, тим більш сильне він впливає на фінансові ринки. Наприклад, 0,1% спад в роздрібних продажах, можливо, не сильно змінить ситуацію на ринках, якщо економісти чекали нульових показників або підйому в 0,1%. Але якщо всі чекали зростання в 0,7%, а натомість поступили дані про спад в 0,1%, ринок почне трясти.

Економічні індикатори по-різному впливають на різні інструменти фінансового ринку. Так, інструменти з фіксованим доходом і валютні курси більшою мірою залежать від економічних новин порівняно з ринком акцій, який, крім того, також значною мірою залежить від особливостей компанії, макроекономічних показників галузі, економічного зростання, інфляції.

Індикатори засновані на точних економічних спостереженнях. Вони варіюють від прихованих до тих, які засновані просто на здоровому глузді. Ядро системи включає приблизно двадцять – тридцять основних індикаторів.

Рис. 3. Класифікація економічних індикаторів

Індикатори економічного розвитку (Economic Indicators) дають уявлення про стійкість окремо взятої економіки і темпах її зростання. Не дивлячись на те, що є в системі прогнозування валютного курсу є вторинними, не стають від цього менш важливими. Це найбільш інформативна і багаточисельна група індикаторів.

Валовий національний продукт (The Gross National Product).

характеризує досконалість економіки в цілому

Валовий внутрішній продукт (The Gross Domestic Product)

є сумою всіх товарів і послуг, вироблених в країні як вітчизняними, так і зарубіжними компаніями.

Споживчий індекс (Consumption Spending).

можливий як за рахунок особистого, так і за рахунок чистого доходу. Вирішення споживача витрачати кошти або зберігати їх носить психологічний характер.

Індекс об'єму інвестицій (Investment Spending).

Інвестиції —або валові приватні внутрішні вкладення — складаються з фіксованих вкладень і вартості товарів на складах.

Індекс урядових витрат (Government Spending).

вельми важливий як сам по собі, так і з точки зору його впливу на інші економічні показники

Індекс чистого торгівельного об'єму (Net Trade).

є важливим компонентом ВНП

Показники фінансових ринків. Фінансові чинники зазвичай проявляються услід за економічними. Виражаються в динаміці вартості фінансових активів і їх прибутковості. Це процентні ставки по кредитах, валютних депозитах, іноземним корпоративним і державним облігаціям, фондові індекси. Вони допомагають сформувати оцінку представлення інвесторів про співвідносну привабливість різних видів фінансових інструментів.

Роль облікових ставок. Використання облікових ставок без врахування реальної економічної ситуації виливається в здійснення вельми дорогої стратегії. Різниця облікових ставок є одним з найважливіших ринкових чинників. Учасники ринку реагують на зміну цієї різниці, а не просто на зміну облікової ставки як такої. До облікової ставки ринок відноситься як і до всіх останніх чинників, торгуючи «на чутках і фактах» («Buy on the rumor, sell on the fact.»). Наприклад, якщо слух свідчить, що облікова ставка буде понижена, відповідну валюту продаватимуть до того, як цей факт відбудеться. Після того, як зниження ставки відбудеться, цілком можливо, що валюту викуплять назад або куплять іншу, їй аналогічну. Несподівана зміна облікової ставки найімовірніше спричинить різку зміну курсу (а sharp currency move).

Іншими фінансовими чинниками, що впливають на ухвалення торгівельних рішень, є тривалість часу «між слухом і фактом», причини змін облікової ставки і важливість, яку додають цим змінам.

Група індикаторів руху капіталу. Вони показують: скільки засобів поступило в країну за експорт товарів і послуг, продаж акцій і облігацій іноземним інвесторам, при покупці центральним банком валютних резервів, і скільки валюти було віддано за імпорт, фондові активи і так далі, тобто відображають рух капіталів між країнами. Остаточні точні дані дають звіти по платіжному і торгівельному балансах. Основна гідність цих звітів – деталізація. При їх аналізі видно всі процеси, що відбуваються, зміна інтересу інвесторів до того або іншого напряму вкладень. Головний недолік – велике запізнювання виходу даних від реального часу процесів, що відбувалися: європейці купують американські акції в травні, а стає відомо про це лише у вересні.

Індикатори промислового сектора (Industrial Sector Indicators)

Індекс промислового виробництва (Industrial Production).

 Характеризує об'єм загальної продукції національних промислових, комунальних і гірничодобувних підприємств. З позицій фундаментального аналізу, це важливий економічний індикатор, що відображає силу економіки і побічно, — силу вітчизняної валюти.

використовується як потенційний сигнал для ухвалення торгівельних рішень.

Індекс використання виробничої потужності (Capacity Utilization).

Характеризує загальний обсяг промислового виробництва, віднесений до загальної виробничої потужності. Його «нормальним» значенням для стабільної економіки є 81.5%. Якщо воно дорівнює 85% або більше, це є свідченням «перегріву» промислового виробництва, тобто того, що економіка близька до досягнення максимальної потужності.

Індекс промислових замовлень (Factory Orders).

Характеризує загальний обсяг замовлень на товари довготривалого і короткострокового користування (ТКК). Замовлення на товари довготривалого користування обговорюються окремо.

має обмежене значення

Індекс замовлень на товари тривалого користування (Durable  Goods  Orders)

характеризує випуск продукції з терміном експлуатації більше трьох років. Ці товари розділяються на чотири основні категорії: вироби металургії, машинобудування, електротехнічного і транспортного машинобудування. Оскільки ТДВ стоять дорожче ТКК, високе значення індикатора відображає наміри споживачів витрачати засоби.

досить важливий для ринку, оскільки дає хороше уявлення про упевненість споживачів.

Індекс складських запасів (Business Inventories).

Заснований на вартості предметів, вироблених і розміщених на склади для подальшого продажу. Досягнутий рівень управління фінансами і загальна комп'ютеризація забезпечують високу міру контролю за складськими товарами.

важливість цього індикатора для ринку є обмеженою

Індикатори ринку нерухомості (показники будівництва (Construction Data))

Будівництво традиційно є двигуном, що виводить економіку зі спадів. Цей індикатор підрозділяється на три основні категорії:

1. число дозволів на нове будівництво і число нульових циклів

2. число продажів нових і існуючих будинків

3. витрати на будівництво.

Будівельний індикатор схильний до циклічних змін і вельми чутливий до рівня чистого доходу. Об'єм будівництва в інтервалі від півтора до двох мільйонів одиниць відображає сильну економіку, тоді як цифра, рівна приблизно одному мільйону одиниць є свідоцтвом економічного спаду.

Показники інфляції (Inflation Indicators)

Ринок уважно спостерігає за розвитком інфляції, оскільки основним методом боротьби з нею є збільшення облікових ставок, а вищі ставки спрямовані на підтримку національної валюти. Для виміру рівня інфляції користуються наступними економічними інструментами.

Індекс цін виробників (Producer  price  index).

Індекс цін виробників (РРІ) складений з більшості секторів економіки, таких як машинобудування, гірська справа і сільське господарство. Набір для складання індексу містить близько 3400 товарів. Питома вага кожній з найбільш значимих груп товарів при розрахунку цього індексу:

продовольчі товари—24%; пальне—7%; автомобілі—7%; одяг—6%. На відміну від індексу споживчих цін, РРІ не включає імпортні товари, послуги або податки.

Обоє індексу ІЦП і ІСЦ використовуються трейдерами як допоміжні при оцінці інфляційної активності, хоча на думку Федеральної резервної системи ці індекси переоцінюють силу інфляції.

Індекс споживчих цін (Consumer price index).

Індекс споживчих цін (СРІ) відображає середню зміну роздрібних цін для фіксованої корзини товарів і послуг. Показники СРІ складені з набору цін на продовольство, житло, одяг, пальне, транспорт і медичні послуги, що щодня набувають і отримувані населенням. Питома вага кожній з найбільш значимих груп товарів при розрахунку цього індексу: житло – 38%; продовольчі товари—19%; пальне—8%; автомобілі—7%; одяг—6%.

Дефлятор ВНП (Gross national product implicit deflator).

Розраховується шляхом ділення поточної величини ВНП на деяке постійне значення ВНП в доларах США.

Дефлятори прийнято вважати найбільш значимими вимірниками інфляції

Дефлятор ВВП (Gross domestic product implicit deflator).

Розраховується шляхом ділення поточної величини ВВП на деяке постійне значення ВВП в доларах США. Обоє дефлятора публікуються щокварталу разом з відповідними показниками ВНП і ВВП..

Індекс Американського дослідницького бюро товарних фючерсов (Commodity research bureau's futures index).

Індекс Американського дослідницького бюро товарних фючерсов (ІБТФ) полегшує спостереження за інфляційними трендами. ІБТФ складається з 21 товару з однаковою питомою вагою. Компонентамі ІБТФ є:

• Дорогоцінні метали: золото, срібло, платина

• Промислова сира нафта, опалювальний мазут, неетильований бензин, пиломатеріали, мідь і бавовна

• Зерно: пшениця, жито, соєві боби, соя, соєве масло

• Худоба і м'ясо: велика рогата худоба, свині і свиноматки

• Імпорт: кава, какао, цукор

• Разноє: апельсиновий сік і т. д.

Індекс промислових цін журналу ”The Journal of Сommerce”.

Складається з цін 18 промислових матеріалів і сировини, що були використані на початкових стадіях машинобудування, будівництва і виробництва енергії. Вінбчутливіший, ніж інші індекси, оскільки був призначений для генерування сигналів про зміни в інфляційних процесах, випереджаючи інші індекси.

Особливості харчових товарів роблять ІБТФ менш надійним в умовах загальної інфляції. Проте, цей індекс є досить популярним і таким, що довів свою надійність з кінця 80-х років.

Індикатори ділової і споживчої активності і ділового оптимізму дозволяють прогнозувати динаміку показників макроекономічного розвитку країни на деякий період часу в майбутньому, зазвичай на 4-6 місяців. Як правило це результати опитів вищої ланки деякого постійного масиву компаній, що управляє, в країні на предмет того, добре або погано розвивається зараз бізнес, і які (хороші або погані) у нього перспективи, представлені в індексній відносній формі.

Індикатори грошово-кредитного регулювання економіки відображають як економічну політику держави (процентні ставки ЦБ, норми резервування, об'єм грошової маси), так і активність у фінансовому секторі економічних учасників і готовність їх до подальшого економічного зростання (об'єм споживчих кредитів, об'єм банківських позик і інш.)

Для кожної групи існує базовий набір індикаторів, характерних для кожної країни, і показники, які відображають особливості системи національних рахунків в кожній країні.

Кожний з індикаторів в той або інший момент символічно фігурує серед першочергових чинників, що породжують різкі коливання на фінансових ринках. Одні з них володіють відмінною прогностичною здатністю, інші відображають поточний стан економіки, треті висвічують ті галузі промисловості, які можуть обігнати інші за виробничими показниками і, таким чином, допомагають передбачити вірогідний шлях, по якому буде направлена ділова активність.

Кожен макроекономічний індекс та індикатор в процесі ухвалення рішень доцільно аналізувати за наступними складовими :

  1.  Назва індикатора: повна назва на англійській, на українській, вживані скорочення.
  2.  Призначення економічного показника: що він вимірює, до якої області ринку він відноситься і наскільки він може бути важливий в аналізі цього ринку.
  3.  Вимір (форма виміру, одиниця виміру). Абсолютна кількісна оцінка в одиницях національної валюти або відносна - зміна у відсотках до попереднього періоду.
  4.  Зміст показника. Він розкриває внутрішній склад індикатора і його функціональну залежність від складових частин. Більшість індикаторів є зведеними показниками, тобто складаються з групи дрібніших показників.
  5.  Час публікації офіційного звіту індикатору, установа, що публікує цей звіт.
  6.  Взаємозв'язок з іншими індикаторами. Слід виділяти два типи взаємозв'язку аналізованого фундаментального індикатора з іншими показниками : які показники роблять безпосередній вплив на аналізуємий індикатор - що підсилює або ослабляє;: у якій мірі посилюватиметься або ослаблятиметься аналізуємий індикатор.
  7.  Особливості поведінки індикатора. Кожен фундаментальний показник має суто індивідуальні особливості своєї поведінки в різних ситуаціях, на різних фазах економічного циклу, при взаємодії з різними показниками.
  8.  Джерела інформації. Інформацію про показники інформаційно-аналітичні агентства (Reuters, Dow-Jones, Tenfore і ін.) дають у вигляді деяких повідомлень різної форми і вмісту.

На відміну від економічних політичні чинники не мають чіткої визначеності ані у вигляді сталих індикаторів, ані у часі оприлюднення інформації. Їх аналіз здійснюється через регулярне відстежування політичної ситуації. Крім того потрібно враховувати специфіку країни, аналіз поведінки  валюти якої здійснюється.

Найбільшою складністю під час оцінювання кризових чинників є їх непередбачуваність і масштабність впливу.

Економічну групу чинників можна розбити на такі складові:

  •  дані про економічний розвиток країни;
  •  торгові переговори;
  •  засідання центральних банків;
  •  будь-які зміни грошово-кредитної політики;
  •  засідання великої сімки, економічних або торгових союзів;
  •  виступи глав центральних банків, глав урядів, видних економістів з приводу ситуації на ринку валют, зміні економічної політики, економічній ситуації в країні або їх прогнози;
  •  інтервенції;
  •  суміжні ринки;
  •  спекуляції.

Розглянемо кожну групу детальніше.

Дані економічного розвитку країни.

Принцип дії даної підгрупи базується на аксіомі, що вартість будь-якої валюти є похідної від стану розвитку економіки даної країни. Стабільність розвитку економіки визначає інтерес іноземних інвесторів до капіталовкладень в неї і, відповідно, попит на певну валюту. Вони включають такі ключові показники як торговий і платіжний баланси, темпи інфляції, безробіття, валовий національний продукт і т.п.

Торгові переговори.

Торгові переговори є важливою складовою частиною економічної політики будь-якої країни. Зокрема, співвідношення імпорту і експорту дає такий важливий показник економічного розвитку як торговий дефіцит. Для США дефіцит торгового балансу є основною проблемою протягом останніх декількох років, що грає чималу роль в падінні американського долара проти основних європейських валют. Результат торгових переговорів знаходить негайний відгук на ринку, іноді більш ніж значний.

Засідання центральних банків.

Основним завданням центральних банків є регулювання внутрішнього економічного життя країни - як основне завдання. Крім того, регулювання внутрішньої і зовнішньої вартості валюти також входить до його обов'язків. Тому будь-які засідання центрального банку - або точніше, його робочого комітету, - привертає пильну увагу учасників валютного ринку. Одним з основних засобів стимулювання або, навпаки, уповільнення зростання економіки, залучення іноземного капіталу, привабливості державних облігацій, і, як результат, вартості валюти, є регулювання процентних ставок.

Виступи глав урядів, глав центральних банків, видних економістів з приводу ситуації на ринку.

Це один з чинників, що в більшості випадків знаходить негайний відгук на ринку. Виступ глави Швейцарського Національного Банку Лумьера про незацікавленість Швейцарії в сильній власній валюті 29 вересня 1995 року привело до стрибка швейцарського франка з рівня 1.1400 до 1.1480 протягом декількох хвилин, і далі до рівня 1.1580 протягом подальшої години. Іншим прикладом може бути виступ видного економіста Бергстейна, який разом з несподіваними цифрами торгового балансу, що погіршав, США і очікуваннями, що не виправдалися, з приводу додаткового бюджету Японії привів до катастрофічного обвалу ієни протягом менш ніж двох днів з відмітки 104.55 до 97.15, звівши нанівець двотижневі зусилля Центрального банку Японії і Федеральної Резервної Системи США. Достатньо часто, особливо за наявності певних умов, виступ тієї або іншої особи може не тільки сильно вплинути на поведінку тієї або іншої валюти, але і в корені змінити ситуацію на ринку.

2.7. Індексні методи виміру економічних процесів

У економічну активність залучено дуже велике число учасників і в ній, так або інакше, обертається багато різноманітних матеріальних і фінансових активів. Виміряти все це за допомогою невеликого набору чисел — непросте, але необхідне завдання, вирішення якого допоможе визначити об'єктивні методи прогнозування і планування операцій в цьому економічному середовищі. Уміння читати і розуміти економічні дані — це і наука і мистецтво, володіння якими необхідне для аналітика фінансових ринків. Тому розглянемо деякі основні визначення і поняття, пов'язані з кількісним виміром економічних процесів.

Терміни індикаторів та індексів дуже схожі за змістом, але віддзеркалюють різні характеристики й явища.

Індикаторами (від лат. indicator - показник) в економіці називаються статистичні показники, динаміка яких характеризується стабільністю й однозначністю у зміні протягом певного економічного циклу. Приклади індикаторів: вартість обмінного курсу національної валюти, рівень безробіття, ВВП у порівняльних цінах.

Характеристики поточного стану соціально-економічних процесів, представлені числами, які є результатами відповідних статистичних розрахунків, називаються індексами (від лат. index - показник). Термін "індикатор" є більш загальним, ніж термін "індекс", і використовується в основному при дослідженні динаміки процесу (табл 4).

Таблиця 4

Відповідності між індикатором та індексом

Індикатор

Індекс

ВВП

Темпи економічного зростання - виражена у відсотках динаміка зміни (збільшення/зменшення) реального ВНП за певний період часу.

Інфляція

Темпи інфляції - виражений у відсотках приріст сукупного рівня цін за певний період часу.

Безробіття

Рівень безробіття - частка працездатного населення, що не має роботи, але що шукає її.

Грошова маса

Темпи приросту грошової маси – виражений у відсотках приріст широкої грошової маси за певний період часу.

Перш за все слід зазначити, що для багатьох економічних параметрів важливим буває не стільки само значення, скільки його зміна за минулий проміжок часу.

Дуже часто нас цікавить не сама величина зміни параметра X, а наскільки ця зміна велика по відношенню до значення, що було, тоді ми використовуємо процентні величини змін:

Загальноприйнята форма представлення процентних змін річні відсотки (annualized). Передбачимо, валютний курс X змінився за місяць про 1,6205 до 1,6510:

АХ     X,     Х0     0,0305 (2.3)

у процентному вигляді це буде:

На скільки зміниться валютний курс до кінця року, якщо цей темп зберігатиметься кожного місяця? Відповідь маємо за формулою складних відсотків:

або 25,08%. Це означає, що щомісячний приріст на 1,88% еквівалентний річному зростанню 25,08%, тобто 25,08% — це і є 1,88 щомісячних відсотків, представлених у вигляді річних відсотків (annualized).

Розглянемо приклад перерахунку квартального показника. Хай зростання ВВП за перший квартал склало 1,9% ; яке буде річне зростання при збереженні цього темпу? За формулою складних відсотків маємо:

(1 + 0,019)4 - 1 - 0,07819, або 7,82%.

Аналізуючи економічні дані, слід мати на увазі, що багато індикаторів економічної статистики, що публікуються в інформаційних системах, проходять попередню обробку, направлену на видалення сезонної залежності (seasonality), яка може спотворювати тенденції економічного зростання.

Подібна сезонна залежність може ускладнити виявлення тенденцій економічного зростання. Тому були розроблені спеціальні методики, що дозволяють на основі статистики попередніх років виділити коливання показника, що регулярно повторюються, і згладити його графік, аби можна було оцінити саме тенденції стійкого зростання. Сезонно вирівняні дані супроводжуються при публікації додатковим індексом SA (seasonally adjusted).

Окремо поряд з показником при публікації вказується, до якого періоду відноситься його значення: М- місяць, Q квартал, Y — рік. Часто буває так, що публіковане значення показника наводиться у вигляді його відношення до значення цього показника за відповідний період попереднього року; тоді воно супроводжується міткою Y/Y. Відповідно - Q/Q означає квартальні дані по відношенню до попереднього кварталу, а M/M дані за місяць по відношенню до попереднього місяця.

Багато економічних показників відносяться відразу до великої групи об'єктів, наприклад, індекс споживчих цін є зміна цін деякої набраної групи товарів і послуг (споживчої корзини).

За таких умов у якості індексу, що показує зміну цін споживчої корзини за час t, може бути узяте співвідношення:

Такі індекси записують також в процентному вигляді.

Приведений вище індекс враховує як зміну цін, так і зміну складу споживчої корзини (індекс Пааше). Існують індекси (так звані індекси Ласпейреса), які будуються виходячи з припущення про незмінність складу споживчої корзини :

Ці індекси вимірюють лише вплив тих змін, що сталися в цінах.

Багато індексів, що використовуються в статистиці фінансових ринків будується за наведеними вище формулами, інколи з тими або іншими змінами. Наприклад, часто застосовуються так звані "реальні" показники економіки. Сенс їх полягає в тому, що фіксуються ціни на деякий момент часу, а обсяг випуску (або склад споживчої корзини) змінюється протягом даного проміжку часу. Реальний показник враховує зростання обсягів випуску (споживання), а зростання цін на нього не впливає, тобто реальні показники вільні від інфляції.

Окремо необхідно зупинитися на одному з найважливіших індикаторів ринка — американському індексі фондового ринку, відомому на всьому ч світі як індекс Доу-джонса. Подібно багатьом іншим індексам фондового ринку, він є усередненою ціною деякого вибраного набору акцій, але в цьому індексі використовується цікавий і повчальний прийом, зв'язаний з обліком зміни складу списку акцій, Наприклад, промисловий індекс Доу-джонса (DJI — Dow Jones Industrial) обчислюється для групи акцій 30 крупних промислових корпорацій, які активно і стійко торгуються на Нью-йоркській фондовій біржі. Проте склад цієї групи тридцяти час від часу змінюється: відбуваються злиття корпорацій або якесь акціонерне суспільство може із-за економічних проблем відсунутися на другий план і його акції будуть викреслені із списку вибраних, куди увійде інша компанія. Аби пояснити використовуваний в індексі Доу-джонса прийом, розглянемо тут замість 30 лише три акції з їх "вчорашніми" біржовими цінами:

А=25, В = 18, С = 47.

Середня ціна складе 30, її і приймемо як початкове значення індексу, що відповідає закриттю на завтрашній біржовий день. Але наступного дня надійшла інформація, що акціонерне товариство (АТ) С злилося з іншим акціонерним товариством і нове АТ випустило акції D з ціною D = 17. Якщо в якості індекса на момент початку нового робочого дня узяти нову середню ціну акцій, то вийде стрибок індексу:

Для того, щоб уникнути подібних невиправданих стрибків, поступають таким чином: сума цін нових акцій ділиться не на їх кількість, а на деякий знаменник х, який вибирається з умови, що індекс відкриється "сьогодні" з тим же значенням, з яким він закрився вчора:

Звідки отримуємо:

Це значення х фіксується і використовується потім як знаменник до тих пір, поки не станеться нова зміна у складі акцій індексу. При цьому значення знаменника х (divisor) є само по собі індикатором фондового ринку і публікується в засобах масової інформації нарівні з індексами Доу-джонса.

Індекс Доу-джонса є, за загальним визнанням, ефективним індикатором динаміки поведінки фондового ринку США; він наочно показує саме рух ринку, зміну його настроїв. Але є у нього і деякі недоліки — сама по собі величина індексу не відображає цін акцій, хоча і будувалася у вигляді середньої ціни: але ж немає акцій, що торгуються по 11 000$! До того ж кількісний склад акцій, що входять до списку індексу, вельми невеликий, особливо в порівнянні з достатком найменувань акцій, що обертаються на фондовому ринку США. Через це його поведінка може давати спотворену картину розвитку ринку в цілому. Це дало підставу колишньому голові Федеральної Резервної Системи Volcker'y при черговому обговоренні можливої загрози, яку представляє переоцінений ринок американських акцій для економіки США, відмітити, що доля американської економіки залежить від 50 акцій підприємств, з яких половина ніколи не докладали про які-небудь прибутки.

Тому для об'єктивнішого оцінювання динаміки фондового ринку застосовують різні індекси, зокрема в США широко поширений індекс Standard and Poors 500 (S&P500), який відстежує 500 акцій основних корпорацій виробничого сектора і його значення дорівнює середньозваженій ціні цих акцій. Інакше кажучи, для обчислення S&P500 використовується та ж формула, за якою розраховується торгівельно-зважений індекс долара, але як Р. береться ціна акції, au). — її капіталізація, тобто виражена в доларах ціна тієї кількості акцій і, які звертаються на ринку.

Відстежування поведінки фондових індексів є обов'язковою частиною аналітичної роботи

2.8. Моделювання та прогнозування динаміки руху ринку

Моделювання будується на розумінні взаємозв’язку між інфляцією, безробіттям та економічним ростом з однієї сторони, та поведінкою фірм, домогосподарств та макроекономічною політикою держави, з іншої сторони. Таке моделювання відображає два основних типа взаємозв’язків між основними макроекономічними показниками.

Перший основний взаємозв’язок спостерігається між безробіттям та економічним ростом. Рівень безробіття падає при сталому економічному зростанні. Якщо ж в економіці спостерігається спад або дуже повільний економічний ріст, то безробіття зростає. Тобто за станом ринку праці та рівня безробіття в країні можна моделювати темпи економічного зростання.

Другий важливий взаємозв’язок полягає в тому, що повільний ріст, спад, збільшення безробіття та уповільнення інфляції супроводжують один одного помітно корелюючи між собою. Та навпаки, сильний економічний ріст, зниження рівня безробіття та ріст інфляції також позитивно корелюють між собою.

Методологічні питання прогнозування розвитку фінансового ринку ще далекі від оптимального вирішення. Складнощі полягають в тому, що розвиток не може бути зведений до кількісного збільшення показників, а обов'язково передбачає структурні зміни. Розвиток включає появу нових сегментів та елементів.

Основним завданням у прогнозуванні розвитку фінансового ринку є визначення кількісних параметрів і показників розвитку ринку у перспективі.

Основою загальноекономічних прогнозів є розроблення сценаріїв перспективного розвитку, в основу яких повинні бути покладені вірогідні ситуації майбутнього розвитку самого фінансового ринку, його взаємозв'язків з іншими секторами економіки.

У рамках загальноекономічного прогнозу повинні визначатись найбільш загальні показники. Важливою особливістю прогнозування є необхідність прогнозування розвитку фінансового ринку не просто як самостійної системи, але як частини національної економіки.

Особливе значення належить довготерміновим прогнозам. Підвищення ролі довготермінових прогнозів викликане умовами становлення ринкової економіки, суперечливістю цих процесів, а головне, відсутністю довготривалих орієнтирів, які сприяли б зростанню економіки.

У довготерміновому прогнозуванні має домінувати підхід від загального до часткового, від варіантів розвитку соціально-економічної системи країни до обґрунтування прогнозу певного сегменту, інструменту з врахуванням їх специфічних особливостей.

Системний підхід до прогнозування соціально-економічного розвитку - це, у першу чергу, спосіб представлення відповідних задач прогнозування, які вимагають врахування як внутрішніх, так і зовнішніх факторів.

За оцінкою спеціалістів, нараховується більш ніж 150 методів прогнозування, хоча на практиці використовується 10-15. Методами прогнозування називають сукупність прийомів та оцінок, що дають змогу на підставі аналізу ретроспективних внутрішніх і зовнішніх зв'язків, притаманних об'єкту, а також їхніх змін зробити достатньо вірогідне судження щодо майбутнього розвитку об'єкта. Вибір методів прогнозування здійснюється згідно з характером об'єкта та вимогами, які висуваються до інформаційного забезпечення прогнозів. Досвід, накопичений сучасною прогностикою, показує, що за всієї різноманітності методів прогнозування їх можна об'єднати (залежно від ступеня формалізації) в дві групи: інтуїтивні та формалізовані (аналітичні і статистичні), які включають такі групи методів (рис 4):

Рис. 4. Класифікація методів прогнозування

Інтуїтивні методи використовуються у випадках неможливості кількісної оцінки окремих явищ (процесів) або неможливості врахувати і значну кількість факторів через складності об'єктів. Ці методи базуються на використанні експертних оцінок.

Суть методу експертних оцінок полягає у здійсненні експертизи (аналізу явищ, об'єктів, процесів та можливих шляхів їх розвитку) окремими фахівцями (індивідуальна експертна оцінка), або групою фахівців (колективна експертна оцінка). За допомогою цього методу виявляються особливості прогнозних завдань і систематизується інформація, необхідна для розробки стратегії розвитку ринку, а також для прийняття управлінських рішень. Переваги експертного аналізу полягають в отриманні незалежних та фахових оцінок.

При здійсненні експертних оцінок перевагу має фаховість експертів, а не їх кількість. Однак при проведенні експертної оцінки залучається якомога більша кількість експертів - спеціалістів різного профілю з метою отримання комплексної оцінки досліджуваних проблем. Якість експертних оцінок залежить, по-перше, від рівня фаховості і знань експерта; по-друге, від рівня володіння інформацією про об'єкт дослідження, але цей вид оцінки дуже важливий тому, що він:

  •  дає змогу відстежувати таку інформацію, яку неможливо отримати з матеріалів статистичної звітності, фондових та нормативних матеріалів;
  •  надає більш широкий діапазон критеріїв оцінок;
  •  розкриває перспективне бачення розвитку оцінюваних позицій.

Метод експертних оцінок є придатним до використання з метою з'ясування ступеня гостроти проблем розвитку об'єкта дослідження. Відомі в основному два види експертних оцінок: індивідуальні і групові. Методи індивідуальних експертних оцінок, у свою чергу, діляться на аналітичні експертні оцінки, інтерв'ю, парні порівняння та інші. Методи колективної експертної оцінки включають метод комісії, метод Дельфі, Паттерн та інші. Метод інтерв'ю передбачає бесіду організатора експертизи з спеціалістом-експертом у певній сфері знання. Метод аналітичних записок (оцінок) передбачає можливість довготермінової та ретельної роботи експерта над поставленими запитаннями. Суть методу комісії полягає в тому, що спеціалісти погоджують свою думку про стан будь-якого процесу в майбутньому або шляхах і методах досягнення цілей у відкритій дискусії.

Метод Дельфі характеризується трьома основними особливостями: анонімністю, використанням результатів попереднього туру та статистичною обробкою результатів групової відповіді. Анонімність досягається тим, що члени групи невідомі одне одному. У результаті кожен експерт має змогу у процесі послідовних турів опитування змінити свою думку без публічної заяви про це, а відповідно, без втрати репутації. Члени групи спілкуються тільки з організаторами експертизи. Використання результатів попереднього туру опитування, доповнене статистичними характеристиками групової відповіді, дає змогу кожному експерту познайомитись з думкою своїх анонімних колег, зіставити свої відповіді з узагальненими висновками всієї групи експертів.

Експерти у процесі прогнозування спираються на звані методи тренду і методи аналізу причинних зв'язків. На методах тренду побудований пасивний прогноз, який ґрунтується на вивченні тенденцій ринку. На методах аналізу причинних зв'язків базується цільової, чи умовний, прогноз.

Суть методів аналогій полягає у порівняні з взірцем, розвиток яких проходив за аналогічних умов.

Аналітичні методи прогнозування, які базуються на економіко-математичному моделюванні, доцільно застосовувати за наявності досконалої вхідної інформації і можливості формалізації процесів, що прогнозуються.

Економічно-математичне моделювання виходить з побудові різних моделей. Экономико-математическая модель – це певна схема розвитку ринку цінних паперів при заданих умовах особах і обставинах. При прогнозуванні використовують різні моделі (одно продуктові та багатопродуктові, статистичні і динамічні, натурально-вартісні, мікро- і макроекономічні, лінійні і нелинейные, глобальні і локальні, дискретні і оптимізаційні). Найбільше значення в прогнозуванні мають оптимізаційні моделі (моделі экстремума). Оптимізаційні (чи оптимальні) моделі є систему рівнянь, яка, окрім обмежень (умов) входять також особливий рівняння, зване функционалом, чи критерієм оптимальності. З допомогою такого критерію знаходять рішення, найкраще по якомусь показателю.

Класифікуються економіко-математичні моделі також за такими ознаками:

за призначенням результатів - пасивні, активні;

за рівнем величини об'єктів - в цілому по регіону, на рівні господарських комплексів;

за рівнем структуризації об'єктів - однопродуктові, багатопродуктові, міжгалузеві;

за зовнішнім впливом - закриті, відкриті;

за врахуванням часового фактору - статичні, динамічні;

за методами економічних задач - балансові, оптимізаційні;

 за кількістю незалежних змінних - однофакторні, багатофакторні.

Статистичні методи можуть використовуватись для підготовки вхідної інформації для оптимізаційних моделей. При застосуванні статистичних методів найбільш надійні результати одержуються при коротко- і середньо-терміновому прогнозуванні.

При прогнозуванні методами екстраполяції виходять з інерційності явищ (процесів), що досліджуються і прогнозуються. Ступінь інерційності залежить від розміру і масштабу процесу, що вивчається. На мікрорівні вплив окремого фактора може миттєво змінити ситуацію, в той час, коли на макрорівні, через дії багатьох факторів, які здійснюють часом протилежний один одному вплив, інерційність зберігається більшою мірою.

При значній інерційності економічних процесів (явищ), що досліджуються, можна з достатнім ступенем імовірності сподіватися, що закономірності, які виникли в "передісторії", будуть з незначними змінами діяти і у прогнозованому періоді. Основу екстраполяційних методів прогнозування становлять динамічні ряди. Динамічним рядом називається послідовність показників, які характеризують зміну явища (процесу, об'єкта) у часі. Окремі спостереження динамічного ряду називаються рівнями.

При побудові динамічних рядів необхідно, у першу чергу, зосередити увагу на порівнянність рівнів ряду. Це значить, що усі рівні повинні виражатися в однакових одиницях виміру, розраховуватися за єдиною методологією, включати єдине коло об'єктів.

Статистичні методи прогнозування розвитку ринку засновані на побудові індексів, розрахунку показників дисперсії, варіації, коваріации, екстраполяції і інтерполяції. Фондові індекси є найпопулярнішими в усьому світі узагальнюючими показниками стану ринку цінних паперів. Індекси Доу-Джонса і “Стандард енд Пур” США, індекс “Рейтер” у Великій Британії, індекс “Франкфуртер альґемайне цайтунг ” в Німеччині, й інші є головними індикаторами, якими можна судити про стан ринку цінних паперів і економіки нашої країни загалом. За фондовими індексами можна проаналізувати зміну стану справ у окремих сегментах ринку, в окремих емітентів. Фондові індекси показують зміну співвідношення між поточним і попередньому базисним станом розвитку аналізованої частини ринку цінних паперів. Показники дисперсії дозволяють судити про абсолютне коливання, а показники – про відносне коливання інвестиційного ризику над ринком.

На даний момент фінансовими аналітиками використовуються декілька методів прогнозування:

Top-down forecasting approach- таким чипом прогнозування відбувається «зверху-вниз» спочатку здійснюється прогноз світової економіки в цілому, потім окремої країни, в кінцевому випадку, для конкретного підприємства. При цьому прогнози для галузей спираються на прогнози світової економіки і країни в цілому, а прогнози для підприємства в свою чергу спираються на обидва вище сказані прогнози.

Bottom-up forecasting approach – діаметрально протилежний попередньому методу прогнозування «знизу - вверх», коли фундаментальний аналітик в першу чергу розраховує еволюцію фірми і її активу, потім взявши за базис отриману цифру робляться прогнози для галузей, а вже потім для економіки в цілому. Цей спосіб оцінки має багато варіацій , навіть тим що на початковому етапі різними аналітиками можуть бути прийняті різні припущення, які при виході з системи можуть дати цілковито різноманітні результати. Метод прогнозування «зверху-вниз» частіше не включає таку небезпеку, так як всі аналітики використовують однакові прогнози, наприклад обсяг продажу або її цінову політику.

В теперішній час створено достатньо багато комп'ютерних програм і агломератів для оцінки перспектив різноманітних фінансових інструментів з використанням в комбінації двох методів прогнозування. Наприклад, з початку робиться прогноз методом «зверху-вниз» для економіці країні. Отримані цифри потім використовуються для складання прогнозів для окремих фірм, в свою чергу, за допомогою методу «знизу-вверх» уточнюють отримані результати до моменту отримання задовільного результату, які обов'язково мають співпадати.

Probabilistic forecasting approach – імовірнісне прогнозування при якому розглядаються одразу декілька можливостей шляхом еволюції економіки країни з різною імовірністю їх реалізації. Після чого методом прогнозування «зверху - вниз» вираховуються перспективи розвитку галузей, окремих підприємств та їх фінансових інструментів з врахуванням можливого розвитку економіки по певному сценарію з продуманою імовірністю. Такі оцінки показують можливу динаміку курсу досліджуваного активу в залежності від шляху еволюції економіки. За допомогою такого методу прогнозування можна оцінювати ризики і очікувану дохідність по операціям купівлі - продажу певного активу шляхом розрахунку імовірності ціп на фінансовому ринку.

Econometric model - останнім часом статистичні показники все частіше отримують оцінку фундаментальними аналітиками за допомогою різноманітних комп'ютерних економетричних моделей. Тобто це алгоритм розрахунку значень параметрів, які мають назву ендогенні зміні. При цьому для вихідних даних використовують числові значення інших статистичних даних , які в цьому випадку називаються екзогенні зміні. Припущення про можливі значення цих параметрів проводиться фінансовим аналітиком. |

Наприкінці зауважимо, що слід пам’ятати про те, що фінансові ринки є нелінійними системами. Ринок прагне не до рівноваги, а до саморозвитку, з метою отримання прибутку його учасниками, тому моделі та прогнози розвитку ринків мають базуватися на нелінійних системах.

Нелінійна система – це будь-який набір елементів, який завдяки ефекту метелика (метелик що пурхає у Бразилії, може викликати торнадо у Чикаго), не може бути відображене лінійним рівнянням, де, наприклад, збільшення причини у два рази збільшує наслідки також у два рази.

Отже прагнення контролювати ринок ззовні не завжди виявляється правильним. Ринок потрібно вивчати внутрішньо, через спостереження за можливостями, що з’являються в процесі самоорганізації ринку.

PAGE  34


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

7343. Режимы адресации и система команд микропроцессора 143.5 KB
  Режимы адресации и система команд микропроцессора Цель работы: Изучить систему команд микропроцессора и закрепить навыки отладки программ. Программа работы Изучить систему команд и способы адресации микропроцессора Раз...
7344. Подсистема дискретного ввода/вывода 343 KB
  Подсистема дискретного ввода/вывода Цель работы: Изучить способы организации дискретного ввода/вывода, способы управления внешними устройствами, подключенными через параллельный интерфейс. Программа работы Изучить подсистем...
7345. Широкоуниверсальный фрезерный станок модели 6Р82Ш 4.93 MB
  Современные металлорежущие станки обеспечивают исключительно высокую точность обработанных деталей. Ответственны поверхности наиболее важных деталей машин и приборов обрабатывают на станках с ЧПУ с погрешностью до доли микрометров, а шероховатость поверхности при работе алмазным инструментом не превышает сотых долей микрометра.
7346. Недвижимое имущество как объект гражданских правоотношений 59.76 KB
  Предмет исследования - совокупность правовых норм, включающих особенности возникновения, осуществления и прекращения права собственности на недвижимое имущество. Цель исследования научно обосновать теоретико-прикладные положения об особенностях гражданско-правового регулирования права собственности на недвижимое имущество.
7347. Разработка технологического процесса изготовления колеса зубчатого 200 KB
  Разработка технологического процесса изготовления колеса зубчатого. Общий раздел. Характеристика детали. Конструкторский технологический анализ детали выполнен по рабочему чертежу детали. Наименование детали - колесо зубчатое. Коле...
7348. Возникновение письменности, появление документа 145 KB
  Возникновение письменности, появление документа 1. Возникновение письменности 1.1 Основные этапы развития письма Письмо прошло длинный путь развития, который охватывает период в несколько тысяч лет. Представляя собой дополнительно к звуковому ...
7349. Сетевая организация и интернет-коммуникация 590 KB
  Сетевая организация и интернет-коммуникация Сетевое предприятие: культура, институты и организации информациональной экономики Введение Как и все исторически отчетливые формы производства, информациональная экономика характеризуется своей специфичес...
7350. Магнетизм как релятивистский эффект 91 KB
  Тема: Магнетизм как релятивистский эффект Действие магнитного поля на движущийся заряд. Сила Лоренца. Движение заряженных частиц в магнитном поле...
7351. Доказательство. Основы теории спора 172.5 KB
  Доказательство. Основы теории спора В предыдущих разделах Вы рассмотрели и, надеюсь, освоили основные формы, в которых осуществляется наше мышление. Это очень важно. Но, увы, оказывается, что для правильной организации живого процесса интеллектуальн...