1454

Особливості репрезентації концепту Кількість в англійській та українській мовах

Курсовая

Иностранные языки, филология и лингвистика

Мета роботи – створити когнітивно-семантичне підґрунтя вибору варіантів перекладу одиниць на позначення концепту Кількість. Обґрунтувати вибір дефініції поняття концепт та узагальнити інформацію про мовну репрезентацію концепту. Створити модель аналізу концепту, орієнтовану на переклад.

Украинкский

2013-01-06

158.5 KB

51 чел.

ВСТУП

Логіка сучасної наукової думки свідчить, що неможливо досліджувати мову, не звертаючись до навколишнього світу, до енциклопедичних знань про нього, не враховуючи таких когнітивних структур, як мислення, пам'ять, сприйняття, тобто нехтуючи особливостями людини як суб’єкта мовлення і суб’єкта інтерпретації мовних утворень.  Ось чому в останні роки велика увага приділяється вивченню функціонування мови з урахуванням не тільки особливостей ситуації спілкування (прагматичний напрямок у лінгвістиці), але і з урахуванням специфіки носіїв мови – різних вікових, соціальних груп і навіть окремих конкретних людей (антропологічний напрямок у лінгвістиці). “Звернення до теми людського фактора в мові свідчить про найважливіше методологічне зрушення, що намітилося в сучасній лінгвістиці, – про зміну її базисної парадигматики і переході від лінгвістики «іманентної» з її установкою розглядати мову «у самій собі і для себе» до лінгвістики антропологічної, що передбачає вивчати мову в тісному зв'язку з людиною, її  свідомістю, мисленням, духовно-практичною діяльністю” [Роль людського фактора в мові, 8]. Говорячи словами Ю.М. Караулова, “не можна пізнати саму по собі мову, не вийшовши за її межі, не звернувшись до її творця, носія, користувача – до людини, до конкретної мовної особистості” [Варт, 7].  

Антропологічний підхід до вивчення мови висунув до порядку денного багато питань, зокрема  дослідження мови як засобу акумуляції знань про світ і їх репрезентації, що, в свою чергу, зумовило розробку комплексу проблем, що стосуються поняття концепту. Для мовознавства і для перекладознавства важливим є вивчення  концептів на матеріалі двох мов: такий підхід розкриває і особливості світосприйняття, властиві різним соціумам, і спільні та відмінні феномени їх мов, які мають бути враховані в перекладі.   У роботах ….. […] розглянуті загальнотеоретичні питання, що стосуються концепту; інші автори, як-то … […] виявили специфіку окремих концептів, але концепт “Кількість” в аспекті англо-українського зіставлення ще не був об’єктом наукового дослідження. Актуальність теми цієї дипломної роботи зумовлена тенденціями розвитку сучасної лінгвістики, загальнокультурним значенням проблеми вивчення концепту “Кількість”, практичною необхідністю вирішення основних проблем, пов'язаних з перекладом одиниць на позначення кількості.

Аналіз літератури засвідчує, що незважаючи на значну увагу до проблем вивчення концептів, багато питань ще вичерпно не досліджені. Можна констатувати наявність протиріч у будь-якому аспекті дослідження згаданої теми. Це стосується навіть дефініції самого поняття концепту: з одного боку, велика кількість наукових праць, у яких робиться спроба визначення цього терміну, з іншого, – відсутність одностайної думки щодо сутності дефініції […]. Висловлювалися різні погляди і стосовно структури концепту, і моделей його дослідження, і т. ін. […]. Зауважимо, що з орієнтацією на проблеми переклад концепти взагалі вивчалися мало […].

З урахуванням стану вивченості проблеми обиралися об’єкт та предмет дослідження, формулювалися мета та завдання цієї роботи.

Об’єкт дослідження – концепт “Кількість”.

Предмет дослідження – особливості репрезентації концепту “Кількість” в англійській та українській мовах.

Мета роботи – створити когнітивно-семантичне підґрунтя вибору  варіантів перекладу одиниць на позначення концепту “Кількість”.

Для досягнення цієї мети необхідно розв’язати такі завдання:

  1.  Обґрунтувати вибір дефініції поняття “концепт” та узагальнити інформацію про мовну репрезентацію концепту.
  2.  Створити модель аналізу концепту, орієнтовану на переклад.
  3.  Визначити спільні й відмінні риси концептуальних уявлень про кількість англійського та українського мовних соціумів.
  4.  Виявити семантичну та прагматичну специфіку  репрезентації концепту “Кількість” в англійській та українській мовах.
  5.  Подати когнітивне обґрунтування вибору перекладацького відповідника на позначення концепту “Кількість”.

Матеріалом для дослідження слугувало … одиниць на позначення концепту “Кількість”: … слів та фразеологічних зворотів англійської мови і … одиниць української мови, а також  понад … текстів, у яких подані ці одиниці. Слова та фразеологічні звороти були виписані з тлумачних і фразеологічних словників англійської та української мов […].

Методи дослідження обиралися у відповідності до мети та етапів виконання завдань.  Вирішення завдань, що поставлені у дипломній роботі, вимагало застосування комплексу методів та прийомів сучасного мовознавства. Описовий метод та проблемний аналіз культурологічної, лінгвофілософської, психологічної літератури використовується при розгляді культурно-типологічних особливостей поняття кількості. При аналізі фактів двох мов використовувався порівняльний метод. Він допоміг з’ясувати специфіку сприйняття концепту “Кількість” носіями української та англійської мов. Метод компонентного аналізу використовувався при розгляді семантики одиниць на позначення кількості. Елементи методу статистичного аналізу застосовуються в тих випадках, коли проводиться кількісний підрахунок.

Категорія кількості є недостатньо вивченою в аспекті нової лінгвістичної парадигми. Поряд з категоріями предметності, сутності, якості вона належить до універсальних лінгвофілософських категорій, в основі яких перебуває дійсність у всьому розмаїтті її репрезентацій, що неминуче знаходить своє відображення в семантиці мовних одиниць. Проблема кількості стосується не тільки суто лінгвістичних питань, оскільки звернення до неї в контексті лінгвістики стає можливим лише на сучасному етапі, що пов'язаний з появою когнітології. Опис категорій мови з когнітивної точки зору передбачає розгляд їх як категорій, що відображають певні шари людського досвіду і передають своєрідний ментальний зміст. Кількість як узагальнений когнітивний зміст – великий фрагмент кодованої засобами мови «картини світу» того чи іншого етносу.  З урахуванням викладених міркувань у цій роботі приймається така послідовність розв’язання поставлених завдань.

На першому етапі необхідно чітко визначити поняття “картина світу”, “мовна картина світу”, “концепт”, для чого слід виконати критичний аналіз наукової літератури. Оскільки дослідження концепту у цій роботі зорієнтоване на переклад, наступний етап має бути пов’язаним з вибором термінологічного апарату перекладознавства, яким доведеться оперувати в роботі. Необхідність аналізу семантики мовних одиниць вимагає обґрунтування його теоретичних засад, і цьому присвячений третій етап виконання завдань.  На четвертому етапі слід  виявити особливості концепту “Кількість” в українській мові, а на п’ятому – в англійській. Останній – шостий етап можна назвати узагальнюючим: на цьому етапі з посиланням на виконане дослідження має бути обґрунтований вибір перекладацьких відповідників, схарактеризовані дискурсивні варіанти, а також розроблений фрагмент двомовного словника.

 

РОЗДІЛ 1. Когнітивно-семантичний аналіз як підґрунтя перекладу

1.1 Поняття «мовної картини світу» в лінгвістиці

Поняття про картину світу розроблялося в галузі різних дисциплін, зокрема фізики, біології, філософії. Окрім цього, ідея «картин миру» одержала хронологічне вимірювання - «картини світу» пройшли шлях розвитку від наївних, міфологічних до наукових.  

Дослідники по-різному підходять до опису і класифікації картин миру» і її складових. Наукову картину миру, як правило, протиставляють наївній або міфологічній картині миру. Розглядають також «картини миру» певних етносів і окремих індивідів.

Значний внесок в розробку поняття «картини миру» внесли роботи таких вченых як: Р. А. Брутян, С.А. васильева. Ю.Н. Каралова. Г.В. Коллшанськуго. Н.І. Сукаленко. М. Блека. Д. Хаймса.

Так. Г.А. Брутян розробляє поняття «концептуальної моделі світу» (КМС) і «мовної моделі світу» (ММС): «Процес відтворення картини миру в людській свідомості, хоч і є нерозчленованим і єдиним конструктором, звичайно представляється у вигляді плотської і раціональної (логічної) моделі дійсності. Але так же правомірно представлення картини миру у формі концептуальної (логічної) і мовної моделей» [Брутян. 1973; с. 108]. Автор вважає, що: «Такий підхід дає можливість: а) розкрити взаємовідношення мови і мислення в процесі пізнання: б) показати роль мови у формуванні картини миру в свідомості людей уникати схемної при відтворенні дійсної картини миру і більш повно представити проекцію навколишньої дійсності в нашому сознании»* fjFaM же/]. Під КМС Брутян розуміє: « ...не тільки знання, яке виступає як результат розумового віддзеркалення дійсності, але і підсумок плотського пізнання, в знятому виді тих, що містяться в логічному відображенні», а під ММС «...имеется на увазі вся інформація про зовнішній і внутрішній світ, закріплена засобами живих, розмовних мов» [^ам же/], Аналізуючи особливості кожної з цих моделей і їх взаємовідношення, автор продовжує: «... а) основний зміст ММС повністю покриває весь зміст ММС; би) за межами КМС залишаються периферійні ділянки, які виступають як носії додаткової інформації про світ; у) інформація КМС і в тій частині ММС. яка співпадає з КМС, є інваріантною, незалежною від того, на якій мові вона виражається; г) інформація, що міститься в периферійних ділянках ММС, тобто: у тих ділянках, які залишаються за межами КМС, варіюється від мови до мови; д) чим більше відрізняються мови по своїх семантичних, синтаксичних і інших характеристиках, тим більше ступінь варіації додаткової інформації ММС» [Брутян, 1973; с. 109-1 10].

З погляду чисто лінгвістичної за зіставленням ММС і КМС стоїть вічна для мовознавства проблема поняття і значення. Ця проодиницями ММС є поля, імена полів, одиницями КМС - узагальнення елементів ММС, імена об'єднання полів.

Розглянемо деякі властивості ММС і КМС, витікаючі із запропонованого їх трактування.

Що складається з семантичних полів ММС носить до певної міри фрагментный, не завжди завішений характер. Вона рухоміша, чим КМС, безпосередньо відбиваючи постійну зміну, перебудову, що відбуваються в навколишньому людину світі. КМС відрізняється більшою стійкістю і універсальністю. Для ММС характерні пропуски, «дірки», обумовлені її фрагментарністю і неповною системністю. Ці лакуни на рівні полів і слів виразно виявляються при порівнянні з др\ гим мовою, тобто при проекції ММС на іншу площину. Проте і найбільш часто критикована теза об «сплошности» «картини миру» в рідній мові теж має під собою підстави. Відповідно із запропонованим тут розумінням тут розуміємо не розчленовуване звичайно поняття «картина миру» роздвоюється на ММС і КМС . що співвідносяться один з одним ієрархічно. Таким чином, сама картина миру влаштована многояр\ сно. вона об'ємна, а не площинна. Її цілісна проекція на площину, очевидно, не матиме пропусків, оскільки розташовані один над іншим сім її яр>сов в сукупності покривають весь простір і говорити про «дірки» в такій «картин миру» не має сенсу.

Розбіжності між мовними моделями світу усередині однієї мовної спільності і між ММС різних мов нейтралізується в значній мірі на рівні КМС, що і забезпечує взаєморозуміння.

КМС характеризується більшою впорядкованістю, системністю, в ній головну роль грають наукові уявлення і ідеологічний момент. Саме ідеологія, що розуміється в широкому сенсі як спосіб впорядкування спостережуваних відносин зовнішнього світу, допомагає встановити ланцюг ієрархічних зависимостей, - тобто визначити, що чому підпорядковано, - між елементами і частинами КМС.

Велика специфічність ММС, її варьируемость і по набору ядер, і по складу полів, але в теж час її відома обумовленість, залежність від КМС роблять співвідношення цих моделей, що належать до різних рівнів, аналогічним співвідношенню норми і структури в мовознавстві. Як між нормою і структурою, між ММС і КМС немає перехідної межі. Крім відмічених вище відмінностей між ними, вони мають багато загального. І та, і інша модель є способом існування лексики (словника) в свідомості носія; як такі вони володіють потенційністю, властивістю прегнантности, тобто здатністю розгортатися в часі. І таи інша сходять до одних і тих же джерел, складаючись із структури словника, пов'язаної з нею і розчиненої в ній граматики і, нарешті, ідеології, що вважає встановити залежність між розрізненими елементами і відтворити цілісною картину. Той факт, що ця картина організована не по мовних законах, а по «законах миру», підтверджує не раз висловлювану в літературі точку зору про необхідність розрізнити «семантику віддзеркалення» і власне «лінгвістичну семантику-». Сфера лінгвістичної семантики, очевидно, цілком поглинається ММС, сфера семантики віддзеркалення відноситься до КМС.

Поняття «картини миру» (у тому числі і мовний) будуються на вивченні представлень людини про світ. Якщо мир - це людина і середовище в їх взаємодії, то картина миру - результат переробки інформації про середовище і людину. Таким чином, представники когнітивної лінгвістики справедливо стверджують, що наша концептуальна система, відображена у вигляді мовної картини миру, залежить від фізичного і культурного досвіду і безпосередньо пов'язана з ним.

Явища і предмети зовнішнього світу представлені в людській свідомості у формі внутрішнього образу. На думку Л.н. леонтьева, існує особливе «п'яте квазівимірювання», в якому представлена людина) оточуюча його дійсність: це - «смислове поле», система значень. Тоді «картина миру» - це система образів.

М. хайдеггер писав, що при слові «картина» ми думаємо перш за все про відображення чого-небудь, «картина миру», що сутнісно зрозуміли, означає не картинку, що зображає мир. а мир, понять як картина». Між картиною миру як віддзеркаленням реального світу і «мовною картиною миру» як фіксацією цього віддзеркалення існують складні відносини. «Картина миру» може бути представлена за допомогою просторових (верх-низ, правый-левый, схід-захід, далекий- близький), тимчасових (день-ніч, зима-літо), кількісних, етичних і інших параметрів. На її формування впливають мова, традиції, природа і ландшафт, виховання, навчання і інші соціальні чинники.

«Мовна картина миру» не стоїть в ряду із спеціальними картинами миру (хімічної, фізичної і ін.), вона їм передує і формує їх тому що людина здатна розуміти мир і самого себе завдяки мові, в якій закріплюється суспільно-історичний досвід - як общечелозече-скнй. так і национачьный. Останній і визначає специфічні особливості мови на всіх його рівнях. Через специфіку мови в свідомості його носіїв виникає певна «мовна картина миру», крізь призму якої людина бачить мир.

Ю.д. апресян підкреслює донаучный характер «мовної картини миру», називаючи її наївною картиною. «Мовна картина миру» як би доповнює об'єктивні знання про реальність, часто спотворюючи їх. Вивчаючи семантику цих слів, можна виявити специфіку когнітивних (мыслительных) моделей, що визначають своєрідність «наївної картини миру».

Оскільки пізнання світу людиною не вільно від помилок і помилок, його «концептуальна картина миру» постійно міняється, «перемальовувався», тоді як «мовна картина миру» ще довгий час зберігає сліди цих помилок і помилок. Так, досить часто для позначення і передачі стану емоційного підйому говорить використовує фразеологізм здійнятися душею, не усвідомлюючи, що цей засіб мови пов'язаний з архаїчними уявлення про натхнення усередині людини животворящої субстанции -души, яка мислилася в міфологічній картині миру у вигляді пари і могла покидати тіло, перемогаясь до небес.

На думку В.б. касевіча, ««картина миру», закодована засобами мовної семантики, з часом може відмовлятися в тому або іншому ступені пережиточной, реліктовому, лише традиційно відтворюючому минулі опозиції через природну недоступність іншого мовного інструментарію; за допомогою останнього створюються нові розумій, для яких старі служать свого роду будівельним матеріалом» [Касевіч. 1988: с. 82]. Інакше кажучи, виникають розбіжності між архаїчною і семантичною системою мови і тією актуальною ментальною моделлю, яка дійсна для даного мовного колективу і виявляється в породжуваних їм текстах, а також в закономірностях його поведінки.

«Мовна картина миру» формує тип відношення людини до світу (природі, твариною, самому собі як елемент миру). Вона задає норми поведінки людини в світі, визначає його відношення до світу. Кожна природна мова відображає певний спосіб сприйняття і організації («концептуалізації») миру. Виразимі в ньому значення складаються в якусь єдину систему поглядів, свого роду колективну філософію, яка називається як обов'язкова всім носіям мови.

Таким чином, роль мови полягає не тільки в передачі повідомлення, але і в першу чергу у внутрішній організації того, що підлягає повідомленню. Виникає як би «простір значень» (у термінології Л.н. леонтьева), тобто закріплені в мові знання про світ, куди неодмінно вплітається національно-культурний досвід конкретної мовної спільності. Формується мир тих, що говорять на даній мові, тобто «мовна картина миру» як сукупність знань про світ, відображених в лексиці, фразеології, граматиці.

Термін «мовна картина миру» - це не більше ніж метафора, бо в реальності специфічні особливості національної мови, в якій зафіксований унікальний суспільно-історичний досвід певної національної спільності людей створюють для носіїв цієї мови не якусь іншу, неповторну картину миру, відмітну від тієї, що об'єктивно існує, а лише специфічне забарвлення цього світу, обумовлене національною значущістю предметів, явищ, процесів, виборчим відношенням до них, яке породжується специфікою діяльності, способу життя і національної культури даного народу.

На думку Ю.н. караулова вираз «картина миру» залишається метафорою, поки не існує эксплицитных процедур її побудови, тому зустрічається прагнення підміняти «картину миру» структурою словника і навпаки. Підставою для подібного змішення понять є два моменти. « По-перше, ніхто не може заперечувати зв'язки структури словника з дійсністю, з реальність!"', відбитої в лексиці мови. Означає структура словника теж щось «відображає». По-друге, ніхто не знає, як, в якому вигляді існує словник в голові індивіда, в свідомості носія мови: чи то слова розподіляються по кублах, так або інакше відповідним «узлам» в структурі словника; чи то вони, відповідно до трировскоп метафори, «подібно до мозаїки покривають сферу поняття», відтворюючи в цілому «картину миру»; чи то, нарешті, спосіб існування словника не схожий ні на го. ні на інше»[Караулів, 1976; с.246].

У інших випадках свідомо ставати знак рівності між' структурою словника і «картиною миру» або відбувається неусвідомлене змішення двох розглянутих понять

Ю.н. караулов розглядає наскільки правомірно таке ототожнення. У якому ступені структура словника відображає «картину миру». Для цього він оорашается до аналізу схем ідеографічної класифікації лексики Касареса, Молінера. Майєру. Доризайфа.и Халліга-вартбурга. кожна з яких за винятком схеми Майєру, покладена в основу структури відповідного словника.

Розглянувши структури ідеографічних словників сточування зору її взаємин з «картиною миру». Караулів, приходить до висновку, що «...структура ідеографічного словника складає, особливо в своїй инза-риативной частині, один з компонентів «картини миру», а саме статистичний компонент, який включає принципи розчленовування лексичного складу даної мови і відображає найбільш загальні, домінантні граматичні категорії, що визначають його структурний тип...» [Караулів. 19~6: с. 259].

У зв'язку з когнітивними дослідженнями останніх років. досліджується поняття «картини світу», в рамках якого робляться спроби сзязать теорію мовних гельштатов з теорією фреймів як структур знання.

Теорія мовних гелыг' отов була висунута Дж.Лакоффом. а потім визнана іншими ученими. Гельштати - це особливі глибинні змістовні одиниці мови. Крім реалізації в мові гельштаты складають основу сприйняття людиною дійсності, спрямовують пізнавальні процеси, визначають специфіку і характер моторних актів і т.д.

Глубінность гельштатов щодо мови виявляється в декількох аспектах. Так, на поверхнево-мовному рівні один і той же гельштат може реалізовуватися як різні сенси, і лише спеціальні дослідження можуть встановити їх єдність. Дж.Лакофф показав, що суперечка і війна описуються в одних і тих же термінах, і означає, однаково мисляться, тобто зв'язуються з одним і тим же гельштатом.

Отже, гельштат суть універсальні уявлення, що належать глибинам людської психіки взагалі і як ціле лежачі поза категоріальними рамками природного язчка, тобто це змістовні величини трансцендентного: гельштаты лежать непосредственноза гранню висловлюваного і обмежено з ним зв'язані. Реконструйовані на основі реальних мовних даних, гельштаты самі стають реальними змістовними величинами найближчого трансцендентного.

Як вважає М. М. Маковській, картина миру є суб'єктивний образ -гештальт об'єктивного світу, який є ідеальною освітою . що існує в нечіткому стані [Маковській 1996; с. 16].

Гумбольдтовськая ідея «мовного мировидения» одержала розвиток в сучасному неогумбольдтианстве. Дійсно, кожен народ по-своєму розчленовує різноманіття миру, по-своєму називає ці фрагменти миру. Своєрідність «конструйованої» картини миру визначається тим. що в ній опредмечивается індивідуальний, груповий і національний (етнічний) вербальний і невербальний досвід. Національна своєрідність мовної картини миру розглядається неогумбольдтианцами не як результат історичного розвитку, а як спочатку дана властивість мов. На їх думку, люди за допомогою мови створюють свій особливий світ. відмінний від того, який їх оточує. Картина миру того, що говорить, дійсно, істотно відрізняється від об'єктивного опису властивостей, предметів, явищ, від наукових предста&тений про них. бо вона ?.ть «суб'єктивний образ об'єктивного світу». Проте не сама мова створює цю суб'єктивну картину миру.

Картина миру, яку можна назвати знанням про світ, лежить в основі індивідуальної і суспільної свідомості. Мова ж виконує вимоги пізнавального процесу. Концептуальні картини миру у різних людей можуть бути різними, наприклад, у представників різних епох, різних соціальних, вікових груп, різних областей наукового знання і т.д. Люди, що говорять на різних мовах, можуть мати за певних умов близькі концептуальні картини миру, а люди, що говорять на одній мові. -разные. Отже, в концептуальній картині миру взаємодіє загальнолюдське, національне і особисте. '

Картина миру не є простий набір «фотографій» предметів, процесів, властивостей і т.д.. бо включає не тільки відбиті об'єкти, але і позицію того, що відображає субъектч, його відношення до цих об'єктів, причому позиція суб'єкта - така ж реальність, як і самі об'єкти. Більш того, оскільки віддзеркалення миру людиною не пасивне, а деятельностное. відношення до об'єктів не тільки породжується цими об'єктами, але і здатне зрадити їх (через діяльність). Звідси слідує природність того, що система соціально-типових позицій, відносин, оцінок знаходить знакове віддзеркалення в системі національної мови і бере участь в конструюванні мовної картини миру. Наприклад, російський вираз, коли рак на горі свисне, відповідає англійському коли свині полетять, киргизькому - коли хвіст віслюка торкнеться землі і т.д. Таким чином, мовна картина миру в цілому і головному співпадає з логічним віддзеркаленням миру в свідомості людей. Але при цьому зберігаються як би окремі ділянки в мовній картині миру, до яких на наше переконання відноситися фразеологія; вона своя в кожній мові.

Фразеологізми грають особливу роль в створенні мовної картини миру. Вони - «дзеркало життя нації». Природа значень ФЕ тісно пов'язана з фоновими знаннями носіями мови, з практичним досвідом особи, з культурно-історичними традиціями народу, що говорить на даній мові. ФЕ приписують об'єктивним ознакам, які асоціюються з картиною миру, подразумевают цілу дескриптивну ситуацію (текст), оценивают її, виражають до неї відношення. Своєю семантикою ФЕ направлені на характеристику людини і його діяльності.

Аналізуючи мовну миру, створювану фразеологізмами, можна назвати наступні її" ознаки - пейоративность. антропоцентричноеть. Так, антропоцентричность картинь лшра виражається в її орієнтації на людину, тобто людина виступає як міра всіх речей: близько - під носом, під рукою, рукою подати, під боком; багато - з голови до п'ят. повний рот (турбот); мало — у один присід; темно — нічого не видно: швидко — і оком не моргнув, миттю. стрімголов, ніг під собою не відчуваючи; сильно закохатися -влюбиться по вуха т т.д.

Значення цілого ряду базових слів і ФЕ сформувалося на основі антропоцентричного розуміння миру -голова колоны, шийка пляшки. ніжка столу, прибрати до рук. палех\ про палеи не ударити, на кожному кроці і ін. Такі номинативные одиниці створюють культурно-національну картину миру, в якій відображаються побут і вдачі, звичаї і поведінка людей, їх відношення до світу і один до одного.

Мовна картина миру створюється різними фарбами, найбільш яскравими. з нашої точки зору є міфологеми, образно-метафоричні слова. коннотативные слова і ін. Наше світобачення частково знаходиться в полоні у мовної картини миру. Кожна конкретна мова містить в собі національну, самобутню систему, яка визначає світогляд носіїв даної мови і формує їх картину миру.

Саме в змістовній стороні мови (у меншій мірі в граматиці) явила картина миру даного етносу, яка стає фундаментом всіх культурних стереотипів. Її аналіз допомагає зрозуміти, чим розрізняються національні культури, як вони доповнюють один одного на рівні світової культури. При цьому якби значення всіх слів були культуроспецифичны. то взагалі було б неможливо досліджувати культурні відмінності. Тому, займаючись культурног-національним аспектом, ми враховуємо і універсальні властивості мовних одиниць.

У мові відбита наївна картина миру, яка складається як відповідь на, головним чином, практичні потреби людини, як необхідна когнітивна основа його адаптації до світу, Прагматичний егоцентризм структурує діяльність так, щоб вона оптимально шикувалася в когнітивному полі людини, була максимально зручною. Неозорі простори, трудову і інтелектуальну діяльність, бурю своїх відчуттів людина вимірює через себе самого (наскільки вистачає очей, каша в голові, не покладаючи рук. серце переповнюється і т.д.), приймаючи все в себе і поширюючи себе на навколишній світ. Мовна картина миру зберігає модель такого антропоцентризму і у всі часи, коли людина знецінюється або обирає інші пріоритети.

Ймовірно, сукупність наочних образно-наочних еталонних уявлень про предмети, явища, з якими людина впродовж життя зустрічається частіше, ніж з іншими, цілому формує деяку стабільну мовну картин; віддзеркалення об'єктивної дійсності. Наївна картина миру відрізняється значною прагматичністю. Прагматичність ця особливого роду. Претендуючи на абсолютну істину, знання даного типа можуть скільки завгодно відходити від того, що порахувала б об'єктивною істиною традиційна наука. Їх критерієм виступає не формальнологическая несуперечність, а сама по собі цілісність і універсальність моделі, її здатність служити пояснюючою (частіше - квазпобъяс-няюшей) матрицею для структуризації досвіду.

Зовнішня схожість цілісного зорового образу нерідко лежить в основі побутової класифікації, г гождествляющей об'єкти через таку схожість на відміну від наукової класифікації. Наприклад, в російських ідіомах: по вуха, по горло (ситий по горло), з головою (пішов в роботу з головою) соматизмы, тобто називаючі різні частини тіла слова з різними життєво важливими функціями, можуть бути об'єднані в одну тематичну групу - «вказівка на еталон фізичної межі». Буденна свідомість виділяє типовий для цих частин тіла людини ознака - «розташування вгорі» і об'єднує їх в одну групу на основі цієї ознаки, що і фіксується в мовній картині світу.

Спільність виконуваної функції в побутовій практичній діяльності людини в його свідомості може обьединить об'єкти в одт групу, наприклад, спільність функції таких органів, як рот і очі при виразі здивування людини позначається в мові за допомогою ідіом розкрити рот. витріщати очі.

Відмінність функцій розмежовує навіть дуже близькі в науковій класифікації об'єкти, наприклад, у ФЕ встати на ноги - «знайти самостійність, незалежність» і встати на коліна - «виражати свою покірність», коліна як частина ніг протиставили власне ногам, оскільки у складі ідіоми соматизм коліна набувають квазісимвольного значення «вид неприпустимої опори».

У наївній мовній картині миру можливо і розширення понятійний в порівнянні з науковою картиною миру, наприклад, слово серце у складі ідіом позначає не тільки орган кровообігу, але і «центр емоційних переживань», «джерело відчуттів» (наприклад, приймати близько до серця, з чистим серцем і т.д.).

У кожній мовній картині миру можуть бути і випадкові еталонні лакуни, логічно не з'ясовні: наприклад, в російських уявленнях існує еталон розміру по вертикалі (високий, як жердина, високий, як верста коломенская), але слабо сформований еталон довжини по горизонталі (ср. у арабск. довгий, як річка; довгий, як змія). При використанні цілісних образів як еталони без вказівки підстави порівняння на перший план, як правило, висувається схвальне або несхвальне емоційне відношення суб'єкта мови до того, що позначається.

Світ, відбитий крізь призму механізму вторинних відчуттів, відображених в метафорах, порівняннях, символах, - це головний чинник, який визначає універсальність і специфіку будь-якої конкретної національної мовної картини миру. При цьому важливою обставиною являлця розмежування універсального людського чинника і національної специфіки в різних мовних картинах миру. Оскільки генетичний механізм оцінки тілесних відчуттів універсальний, то. переплітаючись з людською діяльністю, одночасно і універсальної, і національно-специфічної, він незмінно приводить в результаті такої взаємодії до свідомості мовних картин миру як з типологічними загальними, так і індивідуальними особливостями.

Мабуть, до універсальних особливостей мовної картини миру відноситися закріплення за певним органом ролі хранителя емоцій. Так, в традиційній китайській медицині і віруваннях печінка вважалася средоточением всього поганого: гніву, злості, хоті. У російській мові печінка в ідіомі сидіти в печінці викликає уявлення про щось дуже обридле, як би що травмує суть людини: «Ну. Дрон. Дронушка-дрон. тримайся, шаркун, танцювального паркету натиральщик. міцно ж засів ти у мене в печінках.» (Ю.нагибін): у японському і ряду інших мов слово «печінка» символізує орган чуття: а в італійських ідіомах слово «печінка» виступає з символічним значенням «хоробрість» (у міланському діалекті також - «заздрість, ніжність»).

Часто спостережувані людиною емпіричні властивості об'єктів, наприклад, здатність руки вистачати, тримати не просто «фотографир\ ются'> з свідомості, а заломлюються крізь призму певних антропоцентричних сценаріїв і відображаються в ідіомах оержать в своїх ргках. тобто в своїй владі, з руками відірвати, тобто швидко забрати, з порожніми руками, тобто нічого не придбати, не принести і т.д.

Інтегральний образ реальності в буденній свідомості перш за все включає представлення як повсякденної емпіричної практики, так і символічного всесвіту, що повторюються. Кожен тип культури, слов'янський зокрема, виробляє свою символічну мову і свій «образ світу», в якому набувають значення елементи цієї мови. О. шпенглер навіть запропонував термін парасимвол для характеристики культури в просторовій протяжності. Якщо єгипетська душа бачить себе що йде по визначеному шляху, то її парасимвол - дорога: парасимвол арабської культури -мир-печера, ідея такого світосприймання виразилася у винаході арки і куполу (перша купольное споруда - Пантеон в Римі - побудовано архітектором-сірійцем); парасимвол російської культури - нескінченна рівнина. Ймовірно, тому навіть час (століття людське) у росіян представляється простором; Жити прожити - що поле перейти (Б.пастернак).

Одиниці природної мови набувають в мові культури додаткової, культурної семантики. Так, в мовній свідомості представників слов'янської культури слов^ «голова» є не тільки виразником семантики «верхня частина тіла», але і вербальним символом центру розуму, інтелекту, вищої цінності. Ця культурна семантика будується на магічному і міфологічному осмисленні таких ознак частини тіла, що позначається словом, як «розташування вгорі, у області небес, протилежно низу, області переродження», «керівництво діями, вчинками», «хранение і відтворення нуж! jii інформації» і т.п.. які входять в ядерну дефініцію (визначення) лексеми голова. Так, ознака «розташування вгорі» міфологічно переосмысляется при описі ситуацій, названих ідіомами, голова горить, голова йде кругам, ходити на голові. У цих ідіомах відновлюється зв'язок з символікою мікрокосму слов'ян, в якій все, що відноситися до верхньої частини тіла, зв'язується з небом і його головними об'єктами - сонцем, місяцем і зірками.

Інша важлива ознака - «керівництво діями, вчинками» дозволяє зв'язувати слово голова з цілим рядом контекстів традиційної обрядовості, вірувань і ритуалів, сліди яких збереглися в ідіомі посипати голову що співається і ін.

Вибір еталонів або символів в наївній картині миру, як правило. мотивований. Мотивація ця залежить від характеристики всієї концептуальної системи і може бути вылтлена в деяких випадках на рівні мовної картини миру. Самі фразеологізми, що розглядаються нами, можуть, за твердженням В.н.телія, «виконувати роль еталонів, стереотипів культурно-національного мировидения. або указувати на їх символьний характер і в цьому качестзе виступають як мовні експоненти (носії) культурних знаків» [Гелію. 1988: с. 175].

Отже, проблема вивчення мовної картини миру тісно пов'язана з проблемою концептуальної картини миру, яка відображає специфіку людини і його буття, взаємовідношення його з світом, умови його існування. Мовна картина миру эксплицирует різні картини миру людини і відображає загальну картину миру.

Людська діяльність, що включає як складову частину і символічну, тобто культурну, всесвіт одночасно і універсальна, і национально-специфична. Це її властивості визначають як своєрідність мовної картини миру, так і її універсальність.

У «мовних картинах миру» одержують відображення уявлення, вірування, стереотипи, концепти, поняття, які є складовими «концептуальної картини миру» (концептосферы) етносу. Деякі концепти є універсальними, але вони можуть одержувати національно-специфічні особливості під впливом національного менталітету, який і відображається відповідними мовами. Тому мова демонструє розбіжності в світогляді і національних менташтетах. Найбільш помітним випадком між «картинами миру» є лакуни, які сиг-натизируют про натичии певних понять в концептосфере одного і їх відсутність в інших. Лакуни свідчать про існування национать-ных рис в світогляді і категоризації миру різними етносами.

Дослідження «мовних картин миру», які проводилися на матеріалі різних мов упродовж останнього десятиліття і когнітивні дослідження мов, дозволяють чітко визначити структуру і склад мовних картин миру:

Національна культура мовна картина світу:
Вербалізовані  універсалії           Вербалізовані національно-специфічні концепти  

Важливою складовою «мовних картин світу» є концепти.  Розглянемо це поняття.

2.1 Поняття «концепт» у лінгвістиці

Мова є одним зі шляхів формування концептів у людській свідомості. На сьогоднішній день немає єдиної загальноприйнятої дефініції того, що слід розуміти під концептом. Концепт розглядається як “категорія розумова, що не спостерігається, і це дає великий простір для її тлумачення” [Попова, Стернин, 9]. Більшість учених схиляються до думки, що це “термін, який слугує для пояснення одиниць ментальних чи психічних ресурсів нашої свідомості і тієї інформаційної структури, що відбиває знання і досвід людини” [Варт, 90]. Ю.С. Степанов пояснює, що концепт існує в ментальному світі людини не у вигляді чітких понять, а як «пучок» уявлень, понять, знань, асоціацій, переживань, що супроводжує слово: “концепти не тільки мисляться, вони переживаються. Вони – предмет емоцій, симпатій і антипатій, а іноді і зіткнень” [Степанов, 41], причому в існуючій колективній свідомості вони “описують дійсність, але дійсність особливого роду – ментальну” [Степанов, 5]. У процесі розвитку науки поняття «концепт» розглядається в усе нових аспектах його осмислення.

Термін концепт для вітчизняної лінгвістики, на відміну від лінгвістики зарубіжної є відносним. Ще в 1974г. він сприймався як суто іноземний і, такий, що потребував поглиблених коментарів. Це добре видно з обговорення адекватного перекладу цього терміну і виразів, які його включають, у роботі І.а. мельчука [Мельчук, 1974, с.37], де дається огляд ранніх робіт Р. Шенка і стэндфордскої групи. І. А. Мельчук передає термін Шенка conceptual representation як «семантичне уявлення», термін conceptually based як «семантично орієнтований», термін conceptual dependencies як «смислові зв'язки» і, нарешті слово concepts передається як «смислові елементи».

У зробленому Р. А. Шуром перекладі книги Чейфа, виданому в 1975г., англ. Concept переводитися як поняття, а слову концептуальний відповідає англ. Ideational. У спеціальному термінологічному тезаурусі С. Е. никітіной 1978г., що відображає узус лінгвістичних творів, дана докладна розробка терміну семантичний, але немає розробки ні для терміну концепт (при ньому стоїть відсилання до статті поняття), ні для поєднання концептуальне поле (відсилання до статті понятійне поле). Повноправне використання терміну концепт починається в 80-х роках з перекладів англомовних авторів. Саме в переводных* текстах регулярно пояаляются такі словосполучення, як концептуальна суть, концептуалізація і т.п.

Як пише Фрумкина: «знання довгий час розглядалося як феномен соціально культурний і психологічний. Роль природної мови як оснбвной форми фіксацій наших знань про світ, рівно як і джерела вивчення самих цих знань, була усвідомлена порівняно недавно... Саме в результаті взаємодії лінгвістики з філософією - наукою об знання, психологією і культурною антропологією в лінгвістичній семантиці з'явилися терміни концепт, категорія, прототип. З'явилася і форма наукових досліджень, названа концептуальним аналізом» [Фрумкина, 1992; с. 2-3].

Наступна підрядкова примітка в статті Н. Д. Арутюнової засвідчує, що термін концепт відтепер наділяється власним статусом: «Логіку і лінгвісту важко домовитися про вживання таких термінів, як значення, сенс, позначення, і під терміном «значення» логік розуміє відношення знаку (символу, слова) в немовному об'єкту (денотату, референту), лінгвіст же з цим терміном асоціює понятійний зміст мовних виразів (концепт, сигнификат)». І далі в її ж статті читаємо: «виражаючи деякий концепт, дескрипция...» [Арутюнова 1982; с.9]. Далі, в тому ж томі «Нового в зарубіжній лінгвістиці» ми зустрічаємо термін концепт в текстах Рассела, Карнапа і Патнема.

Отже, як ми бачимо, використання терміну концепт пов'язано з розширенням наочної області лінгвістики; сначала-за рахунок сфери її взаємодії з філософією. Ще важливішим нам представляється що стоїть за

цим розширенням зрушення в орієнтаціях. «Трактування сенсу як абстрактної суті, формальне представлення якої відвернуте і від автора вислову і від його адресата, йде на другий план. Інтереси фокусуються на вивченні концепту як суть ментальної (тобто що належить мовній свідомості що говорить\слухає) перш за все» [Фрумкина,1992; с.З].

Значний внесок в розробку поняття «концепту» внесли роботи таких відомих учених, як: Н.д. арутюнової, А.п. бабушкина, А. Вежбіц-кой, Е.с. кубрякової, М.м. маковського, Ю.с. степанова, Н.в. телія, Л.о. чернейко і інших.

У сучасній лінгвістиці існують різні підходи до вивчення концептів.

Перший сучасний автор, ідеї Гумбольдта і Бенвініста, що заявили про принципово іншу позицію і реалізували, - ця А. Вежбіцкая. Основні принципи її методу викладені в резюмованих публікаціях. А. вежбіцкая дає наступну экспликацию терміну концепт. Концепт -«це об'єкт з світу «Ідеальне», що має ім'я і що відображає певні культурно-обумовлені уявлення людини про світ «Дійсність»[Вежбіцкая, 1985; с. 45]. Сама ж дійсність, на думку Вежбіцкой, дана нам в мисленні (не на сприйнятті!) саме через мову, а не безпосередньо.

А. П. Бабушкін визначає концепт таким чином: «концепт -любая змістовна дискретна одиниця колективної свідомості, що відображає предмет реального або ідеального світу і що зберігається в национатьной пам'яті носіїв мови у вербально позначеному вигляді» [Бабушкін, "1998: с. 12]. Він говорить про те, що концепти здатні «стиратися» з часом і створюватися наново, а національно - культурна специфіка концептів полягає у відмінностях змісту концептів при тотожності їх типів.

У «Словнику когнітивних терминів» концепт визначається як одиниця ментальних ресурсів людської свідомості і тієї інформаційної структури, яка відображає знання і досвід людини, або як оперативна одиниця пам'яті всієї картини миру, відбитої в людській психіці [Короткий словник когнітивних термінів 1996; с.90].

Співвідношення концепту з одиницями наочного універсального коду навряд чи узгоджується з приналежністю лингвокультурных концептів до сфери національної свідомості, оскільки УПК идиолектен і формується в свідомості індивідуальної мовної особи. У принципі, як вважає Ц.р. Воркачев, концепт «можна було б співвіднести з кореневою морфемою, що становить основу словотворчого кубла, але тоді він залишиться без імені»[Воркачев, 2001; с.68].

Найчастіше представництво концепту в мові приписується слову, а саме слово одержує статус імені концепту - мовного знаку, передавального зміст концепту якнайповніші і адекватно. Проте слово як елемент лексико-семантичної системи мови завжди реалізується у складі тієї або іншої лексичної парадигми, що дозволяє його інтерпретувати як 1) инваріант лексичної парадигми, утвореної ЛСВ цього слова; 2) ім'я смислового (синонімічного) ряду, утвореного синонімами, співвідношуваними з одним з ЛСВ цього слова. У будь-якому випадку, концепт, як правило, співвідноситься більш ніж з однією лексичною одиницею, і логічним завершенням подібного підходу є співвідношення з планом виразу всієї сукупності різнорідних синонімічних (власне лексичних, фразеологізмів і афористичних) засобів, що описують його в мові, тобто зрештою концепт співвідносимо з планом виразу лексико-семантичної парадигми.

Н.в. телія розглядає поняття «концепту» як «..знання про об'єкт з світу "Дійсність", переведені в знання об'єкту в світі "Ідеальне". При такому розумінні, лгхическое значення - це одиниця концептуальної структури, результат "ідеалізації", або концептуалізації певної ситуації дійсного світу. Концептуалізація є процесом формування об'єкту миру "Ідеальне" на основі знання про об'єкт з світу "Действительность"» [Телія, 1996].

Як вважає Е.с. кубрякова, концепти - це швидше посередники між словами і екстралінгвістичною дійсністю, і значення слова не може бути зведено до створюючих його концептів. Напевно, слід говорити про концепти як про співвідносні із значенням слова поняття. Значенням слова стає концепт, «схоплений знаком » [Короткий словник когнітивних термінів 1996; с.92].

З погляду Ю.с. степанова про відмінність між значенням і концептом: «Значенням слова є той предмет, до якого це слово застосовно відповідно до норм мови, а концептом - сенс слова» [Степанов, 2003; с.44].

Ми дотримуємося погляду В.н. телія, Е.с. кубрякової про відмінність між значенням і концептом і тому під концептом розуміється розумовий аналог фрагментів об'єктивного світу. У концепті закріплюються відомості різних одиниць оперативної свідомості: поняття, образи, уявлення.

Концепт представляється як сукупність знань про певний об'єкт дійсного світу, структурованих у фрейм.

Граничними одиницями аналізу концепту виступають інші концепти, організовані у складі лексичного значення в певну структуру. Формування концепту відбувається в процесі суспільної діяльності мовного колективу, тому в концептуальній інформації містяться специфічні відомості про світ, соціальні, культурні і історичні чинники розвитку про дества.

Концепт, одночасно має матеріальну підставу і носить ідеальний характер, і є абстракцією досить високого рівня і значного ступеня узагальненості   [Кубрякова, 1988; Телія, 1996].

У концепті сукупно представлені знання всіх одиниць оперативної свідомості: поняття, уявлення, образи [Кубрякова, 1988]. Під поняттям

розуміється вищий продукт діяльності мозку, один з найважливіших різновидів віддзеркалення об'єктивної дійсності [Кубрякова, 1988].

Л.о. чернейко вважає, що основа концепту сублогічна. «Концепт включає поняття, але не вичерпується їм, а охоплює весь зміст слова - і денотативное, і когнітивні представлення носіїв даної культури, що відображають, про характер явища, що стоїть за словом, узятим в різноманітті його асоціативних зв'язків» [Чернейко, 1995; с.75].

Уявлення відрізняється від поняття тим, що це конкретніша, ніж поняття, форма віддзеркалення, заснована на прототипическом образі об'єкту або явища дійсного світу.

Під прототипом розуміється ядро категорії, її еталонний зразок, що ідеалізується [Телія, 1996]. На основі прототипу складається уявлення про типовий образ певної категорії об'єктів, тобто по В.н. телія в когнітивній парадигмі "поняття " як "гносеологічний образ " стало інтерпретуватися як "типовий образ " [Телія, 1996].

Угрупування представників усередині простору категорії стоять на певній дистанції від категоріального середнього - прототипу [Короткий словник когнітивних термінів. 1996. с.141].

Прототіпічность концептів виражається у фіксації ними кращих зразків категорії, що і закріплюється в лексичній семантиці. Значущість прототипического образу для формування концепту обгрунтовує В.н. телія. Згідно концепції автс-д, між реальним світом і поняттям є якась проміжна ланка - денотат (те, що зазначене). Денотат, на відміну від референта (самого об'єкту дійсного світу), містить інформацію про клас об'єктів, представлених даним ім'ям.

На підставі цієї інформації формується що не існує в світі, але існуючий у вигляді прототипу (типового образу) об'єкт. Даний об'єкт не є реальним об'єктом дійсного світу, але є типовими ознаками безлічі реалій, що позначаються, заснованими на властивостях цих реалій. На думку автора, так формується прототипический образ або, інакше, гештальт-структура. Гештальт-структура, відзначає В.н. телія, - це те, що в мовній свідомості категоризуется як типовий образ [Телія, 1996].

Поняття - це набір необхідних і достатніх ознак відбитого об'єкта або явища.

Прототиповий  образ - уявлення про еталонні зразки категорії, типовий образ - уявлення про типовий об'єкт дійсності, сформоване на базі прототипу.

Гештальт-структура - зразки процесів сприйняття дійсного світу, що повторюються, виводяться з предикативно-атрибутивної сполучуваності імені.

Концепт містить поняття, тобто категоріально таксономічне уявлення знання про об'єкт реального світу, але ним не обмежуючись, включає також уявлення носіїв даної культури про різноманітні властивості об'єкту, що позначається, або явища, тобто типовий оораз.

Поняття є тільки істотними ознаками об'єкту і, тим самим, не забезпечує умов відзиву до даного об'єкту в конкретній ситуації дійсності. За допомогою інформації типового або прототипического образу формується концепт і умови його відзиву до відбитого об'єкту [Телія, 1996]. Причому, типовий образ виділяє об'єкт, що позначається, з світу "Дійсність ", відповідаючи на питання "що це?" [Телія, 1996; Чернейко, 1995]. З допомогою типового образу (прототипу) відбувається процес категориза -ции [Телія, 1996; Дж. Лакофф, 1988]. Концепт ширший, ніж типового образу; він містить відповідь на питання "що відомо про це?", тобто, всі знання про об'єкт або явище реального світу [Телія, 1996, Чернейко. 1995].

Концептуальний підхід до вивчення лексичного значення грунтується на визнанні того, що концепт, а, отже, і лексичне значення яыяется енциклопедичною суттю.

Концепт - складна освіта, що містить не тільки інформацію про відбитий об'єкт, але і образні схеми, або гештальт-структури, що існують в колективному несвідомому, крізь призму яких, сприймається той або інший об'єкт дійсного світу. У ньому відображається все різноманіття асоціативних зв'язків з іншими концептами. «Концепт проникаємо, оскільки проникне асоціативне поле і оскільки немає меж пізнання світу. А пізнання світу і розуміння тексту асоціативні по своєї припроде». І далі «Змодельований концепт дає достатньо об'єктивне уявлення про спосіб існування абстрактної суті в мовній свідомості соціуму, якщо несвідоме вважати складовою частиною цієї свідомості. Проте концепт - це конструкт, що репрезентує асоціативне поле імені, але що не зводиться до нього» [Чернейко, 1995; с.80].

Концептуальне знання, таким чином, тотожно семантичному знанню, представленому у вигляді фреймів, сценаріїв, сцен: "концепт -это завжди знання, структурирг дане у фрейм " [Телія, 1996].

Фрейм - одна з центральних фігур представлення знань. Теорія фреймів була заявлена американським ученим М. Мінським. Ідея фреймів була покликана удосконалити модель репрезентації знань, яка використовувалася в системах штучного інтелекту і представляла знання дуже неконструктивний [Бабуся, 1998; с.13].

Т. Л. ван Дейк вважає, що фрейми - це не «шматочки» знань, а одиниці, організовані навколо деякого концепту, що довільно виділяються. Вони містять основну, прототипическую і потенційно можливу інформацію, яка асоційована з тим або іншим концептом. Фрейми носять більш менш конвенціональну природу і описують те, що в даному суспільстві є "характерним" або "типовим" [Ван Дейк, 1989].

Фрейми є структурами вузлів і відносин, які додають зв'язність тому або іншому аспекту людського досвіду [Короткий словник когнітивних термінів, 1996; с. 188-189]. Виділяють вершинні рівні фреймів, відповідні речам, завжди справедливим по відношенню до передбачуваної ситуації. Нижче за ці вузли знаходяться термінальні вузли, або слоти. Фрейм дозволяє враховувати все різноманіття зв'язків аналізованого концепту з іншими концептами в рамках даної ситуації. Фреймова організація концепту обгрунтовує умови відзиву того, що позначається, словом концепту до відбитого об'єкту дійсного світу. Тобто фрейм - свого роду посередник між власне мовним значенням і означаемой дійсністю, а мовна одиниця має відзив не "прямо " до світу, а завжди через фреймове включення. Фрейм - посередник між значенням мовної одиниці і виконуваною нею знаковою функцією [Телія, 1996: с.91-92]. Він забезпечує умови конкретизації лексичного значення в конкретній мовній реалізації слова.

Фрейм має подвійну природу: з одного боку, він є сукупністю слів, зв'язаних між собою певною ситуацією дійсного світу, тобто є деяким чином структурованою лексичною підсистемою, а. з іншого боку, фрейм - це засіб організації і інструмент пізнання.

Ми приймає визначення фрейма, дане Ч. Філлмором, згідно якому фрейм - "набір слів, кожне з яких позначає певну частину або аспект деякого концептуального або акционального цілого" [Ч. Філлмор, 1988; с.49].

Лексичним представником фрейма може бути ізольоване слово і змінне або стійке словосполучення. Під фреймом розуміється система слів і словосполучень, організованих навколо деякого поняття, деякого фрагмента дійсності.

Фреймовою моделлю, відтворюючою в лексичній системі відношення концепту і його реалізацією, на думку А.п. бабушкина, є «гипони-мические, родовидовые струк^.ры» [Бабуся, 1996; с. 12], проте у області таких високо абстрактної семантичної суті, як культурні («духовні») концепти, подібні відносини практично не спостерігаються. Також теоретично відносини концепт - його мовна реалізація можна було б змоделювати на базі антонімічної парадигми в лексиці, що фіксує «відмінності усередині однієї і тієї ж суті» [Новіков, 1982: с.244] (радість-горе, щастя-біда, любов-ненависть і ін.), проте семантичний інваріант, який об’єднує цю парадигму - концепт, як правило, в мові не знаходить імені і  для мовної свідомості є малозначущим.  

Вивчення структури лексичного значення в когнітивній лінгвістиці припускає дослідження структури концепту, тобто всієї інформації, пов'язаної у свідомості людей з певним фрагментом дійсного світу.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

8188. Развитие христианской педагогической традиции в Византии 26.53 KB
  Развитие христианской педагогической традиции в Византии Византия образовалась как государство в 359 г. на территории Восточной Римской империи и была завоевана турками-османами в 1453 г. В период IV–V вв. в Византии в теории и практике воспита...
8189. Развитие русской педагогической мысли в XIX в 44.77 KB
  Развитие русской педагогической мысли в XIX в В XIX в. шел процесс становления отечественной педагогической науки, формирования различных педагогических направлений и теорий. Значительным в этот период оказался вклад общественной мысли в развитие пр...
8190. Развитие школы и педагогики в России после октябрьской революции (1917 г.) 35.85 KB
  Развитие школы и педагогики в России после октябрьской революции (1917 г.) Реформирование системы образования в первые годы советской власти История отечественной школы и педагогики советского периода оказалась крайне драматичной и противоречивой. Д...
8191. Понятие о дидактике и ее исследование в педагогике 25.93 KB
  Понятие о дидактике и ее исследование в педагогике В главе о сущности и общих закономерностях воспитания показано, что важнейшим его аспектом является овладение личностью той стороной общественного опыта, которая включает в себя знания, практические...
8192. Содержание образования и основные тенденции его формирования на современном этапе развития общества 20.86 KB
  Содержание образования и основные тенденции его формирования на современном этапе развития общества Под содержанием образования понимают совокупность знаний, умений и навыков, которые должны усвоить ученики. При этом ЗНАНИЯ - это результат...
8193. Принципы обучения 14.75 KB
  Принципы обучения По-латыни principium - основа, первоначало. В педагогике под принципами понимают систему базовых идей педагогического процесса.. Дидактические принципы можно рассматривать с трех сторон: Во-первых, это система требований к орг...
8194. Метод как многомерное явление 54.51 KB
  Метод как многомерное явление Поиск ответа на традиционный дидактический вопрос - как учить - выводит нас на категорию методов обучения. Без методов невозможно достичь поставленной цели, реализовать намеченное содержание, наполнить обучение познават...
8195. Формы организации обучения и их развитие в дидактике. урок как основная форма школьного обучения 22.81 KB
  Формы организации обучения и их развитие в дидактике. урок как основная форма школьного обучения 1. Понятие о формах организации (организационных формах) обучения. Соотношение между формами организации обучения и его методами Осуществление обучения ...
8196. Урок как основная форма обучения и воспитания 35.44 KB
  Урок как основная форма обучения и воспитания Классно-урочную форму организации обучения отличают следующие особенности: постоянный состав учащихся одного возраста каждый класс работает в соответствии со своим годовым планом кажд...