14702

Національна етика. Сімейна етика. Релігійна етика. Біоетика

Лекция

Этика и деонтология

Моральний зміст відношення до природи як до мети і засобу людської діяльності. Рослинний і тваринний світ як морально-естетичне багатство людства. Завдання та взаємодія екологічного і етичного виховання

Украинкский

2014-10-10

76 KB

39 чел.

Тема 5. Національна етика. Сімейна етика. Релігійна етика. Біоетика.

Питання лекції:

1. Національна етика як особлива система цінностей, звичаїв, норм і правил поведінки у функціонуванні внутрішніх зв’язків певного соціуму.

2. Роль сім’ї у формуванні моральних основ особистості.

3. Мораль та релігія. Кодекси релігійної моралі в історії культури.

Завдання для самостійної роботи:

- Проблема взаємодії національної етики з моральними цінностями інших народів в умовах входження України до системи світового господарства та глобального культурно-інформаційного простору ;

- Моральний зміст відношення до природи як до мети і засобу людської діяльності. Рослинний і тваринний світ як морально-естетичне багатство людства. Завдання та взаємодія екологічного і етичного виховання.

1. Етнос об’єднує тільки людей, пов’язаних спільністю крові, історичного походження, мовою, традиціями та звичаями, особливою, лише йому притаманною ментальністю, тобто специфічним стилем мислення, світосприйняття. До етносу не можна приєднатися за власним бажанням, історично належачи до іншого етносу. Нація ж може збігатися з одним етносом, а може складатися із сукупності різних етносів. Історично нація складається у багатонаціональній державі у процесі об’єднання інших етносів навколо корінного ядра, котрий став джерелом її культури та дав ім’я нації.

Моральні уявлення освячуються національними традиціями, що виступають загальними нормами поведінки багатомільйонного кола людей. Усяка етнічна культура виробляє свій моральний ідеал та наповнює конкретним змістом інші категорії моралі ( див. Тему №3 ). Численні спроби створення єдиної моралі не мали успіху і їх результатом ставали або ілюзорно-ідеальні мрії безумовно високоморальних людей, наприклад - І.Христа чи І.Канта, або ж спроби штучного, інколи вимушеного або примусового об’єднання людей, наприклад, створення зразкового будівника комунізму в СРСР на основі відповідного морального кодексу (кодифікована мораль перестає бути мораллю).

Етнос через механізм власної культури зберігає моральний досвід попередніх поколінь, моральний зміст своєї культури.

Незважаючи на універсальність багатьох принципів моралі кожна історична епоха й відповідна до неї етнічна культура накладають на неї свій особливий відбиток. Рівень динамічності розвитку культури дає можливість визначити так звані традиційні та інноваційні суспільства з відповідними формами домінування моральних норм. До перших, як правило, належать держави Сходу, де традиція, орієнтація на збереження вже досягнутого є провідною і відношення до новацій у сфері моралі є досить обережним. У іншій групі рухливих, динамічних суспільств Заходу переважає устремління до змін у сфері розвитку продуктивних сил, удосконалення соціально-політичної системи, що відкриває перед мораллю можливість переглянути попередні зразки вищого блага і створює умови для творчого пошуку нових варіантів морального вибору незаперечної моральної доброчинності.

Історично склалися три моделі функціонування моралі: статична (просте відтворення певних моральних норм), канонічна (прийняття одних моральних норм з одночасним запереченням інших норм), динамічна ( гнучка адаптація до змін з пристосуванням до нових реалій форм та змісту морального досвіду).

Належати чи не належати до тієї або іншої нації – це питання вільного морального вибору особистості. Такий моральний вибір означає моральну відповідальність за прояви духовного життя індивіда, передбачає існування абстрактної совісті нації, яку повинен відчувати кожний свідомий представник певної нації. Така мораль виступає могутньою силою внутрішньо етнічної єдності та взаєморозуміння. Втрата історичної пам’яті, поваги до предків та відповідальності перед нащадками, зрада рідної мови створює умови для розмивання моральних норм, не завжди усвідомленої диверсифікації ( з лат. зміна, розмаїття) моральних правил, що, врешті решт може призвести до моральної деградації.

Людина, щоб бути морально повноцінною істотою, має знати своє коріння, повинна піклуватися про своїх ближніх у реальних проявах певного спільного буття. Батьківщина – це світ батьків і дітей, родинні зв’язки; це звична місцевість та природний ландшафт, з якими пов’язані позитивні емоції людини. І коли на цьому фоні виникають негативні зовнішні впливи з боку іншої людини або спільноти, то вони сприймаються як моральне зло, яке треба подолати. Тільки вільний, безкорисливий зв’язок людини з нацією опосередковує відчуття Батьківщини дійсною любов’ю. Людина тим більше патріот нації, чим ширше у неї коло доброзичливих друзів й відповідальності перед ними. У сучасному світі нація формується як сукупність моральних суб’єктів, які вкладають у неї власну гідність, відчуття обов’язку та відповідальності і, одночасно, повагу до інших національних суб’єктів. Природно, що такий вибір морального відношення до ближнього або дальнього, не завжди буває бездоганним, і в досвіді нації нагромаджуються результати непоправних учинків, які для здорової нації утворюють базис моральної рефлексії та визнання національної провини. Зразком такого морального каяття стало переосмислення народом Німеччини фашистського періоду в історії своєї нації. Здатність до національної самокритики є важливим показником моральної зрілості нації.

Специфіка моральних цінностей, притаманних тому чи іншому народові, проявляється в соціальних основах його життя, його історичному досвіді, неповторних особливостях його психіки.

Цілком своєрідна і неповторна система звичаїв, моральних цінностей та норм українського народу, етична традиція якого починає формуватися іще за часів Київської Русі. У XI столітті предки нинішніх українців у правничій кодекс - „ Руську правду”, поклали такі високі моральні засади як повага до гідності вільної людини, поняття честі, достатньо високий правовий статус жінки, відмова у судових вироках від тілесних покарань, замінюючи їх грошовими стягненнями (вирою).

Моральність українського народу підкреслює такі його риси, як емоційність, душевність, що характерно проявилося у „філософії серця” Григорія Сковороди і Памфіла Юркевича.

Відомий український філософ Г.С.Сковорода висловив ідею „нерівної рівності”: всі люди рівні, але саме в тому, що кожен має віднайти свій шлях у житті, реалізувати себе саме для нього призначеній галузі. Відома теза Г.С.Сковороди: „ Всякому городу нрав и права, всякая свой ум имеет голова” у подальшому стала своєрідною засадою екзистенціальної етики.

Серед характерних рис моральної психології українців можна відзначити своєрідний індивідуалізм, позначений прагненням до усамітнення; переважання споглядання над активністю; рухливість, динамізм моральної вдачі, вільнолюбство і прагнення до внутрішньої гармонії, екологічність моральної системи.

В українській національній культурі завжди мало особливе значення вшанування її героїв – носіїв тих чи інших ідеальних чеснот. Високі зразки морального ідеалу підносить українське мистецтво в образах матері, коханої дівчини, відважного волелюбного козака, селянина трударя.

Для традиційної української культури показовим є акцентування ролі матері та відносне переважання материнської ( відповідно синівської, дочірньої) любові над статевою.

В умовах сучасної науково-технічної революції та зростаючої конкуренції в системі глобалізації світового ринкового господарства набуває особливого значення етика праці, у якій поєднуються суспільна праця і суспільна мораль.

2. Українське слово „шлюб” своїми витоками походить від давньослов’янського слова „слюб”, що означало урочисту обіцянку. „Слюбитись” у ряді слов’янських мов означає домовитися.

Шлюб – це упорядкована суспільством форма регуляції статевих стосунків і відтворення населення. Спілка жінки та чоловіка породжує особисті й майнові права та обов’язки між подружжям.

Діючі в нашій країні Основи законодавства про шлюб і сім’ю, окреслюють і деякі моральні аспекти вступу в шлюб. Головною передумовою є згода майбутнього подружжя на укладення шлюбу, його реєстрацію. Ця необхідність викликана випадками (хоч і нечастими) викрадення наречених. Другою умовою є шлюбне повноліття майбутнього подружжя. Дотримання принципу моногамії ( від грец. monos – один і gamos – шлюб) є третьою умовою вступу в шлюб, більш того, відступ від цього принципу вважається злочином. Четвертою умовою є відсутність будь-якого кровного рідства між майбутнім подружжям. Наведені вище норми сімейного права в українському законодавстві фіксують вже складені, відпрацьовані роками принципи утворення сім’ї, які виробила народна традиція, світова суспільна думка, і моральна у тому числі.

Так за Арістотелем, держава виростає з сім’ї, котра є першим видом спілкування людей. Представник німецької класичної філософії І.Фіхте наполягав на рівності чоловіка та жінки в шлюбі, єдиним моральним підґрунтям стає кохання.

Члени сім’ї, утворюючі родинні відносини, формують й систему моральних стосунків всередині цієї малої соціальної групи. Через сім’ю відбувається зміна поколінь людей, у ній здійснюється виховання, первинна соціалізація людини на рівні усвідомлення себе як особистості. Сім’я стає ефективним засобом для відновлення, підтримки духовних і фізичних сил людини, особливо в умовах зовнішнього аморального тиску. Сім’я виявляє піклування про людей похилих і непрацездатних.

За структурою побудови моральних відносин сім’я може бути представлена двома типами – авторитарним й демократичним. Авторитарна сім’я ґрунтується на суворому, незаперечному підкоренні жінки чоловікові (або чоловіка жінці), дітей-батькам. Для демократичної сім’ї характерні рівна участь подружжя у справах сімейного життя, спільне прийняття ними важливих рішень. Останнє є можливим за взаємної поваги між членами сім’ї, врахування ними як особливостей різних життєвих ситуацій, так і особистих якостей і здатностей обох для розподілу внутрішньо сімейних обов’язків.

В сучасній демократичній, егалітарній (від. фр. еgalite – рівність) сім’ї

Вплив на її членів може здійснюватися тільки з допомогою моральних норм, особистого авторитету членів сім’ї.

В сучасній сім’ї зростають функції, що задовольняють емоційні та соціально-психологічні потреби.

Чергова етична функція сім’ї – виховна. В сім’ї дитина пізнає й засвоює перші моральні норми та взірці поведінки. Високі моральні властивості дитини стануть результатом виховання в сім’ї тільки тоді, коли вони притаманні самим батькам, присутні в їхніх взаєминах. Адже діти вчаться копіювати раніше, ніж пізнавати.

Як слушно зазначив етичний зміст виховання Ж.Ж.Руссо: найпевніший спосіб зробити вашу дитину нещасливою – це привчити її не мати ні в чому відмови.

Слід наголосити ще на одній стороні моральних стосунків в сім’ї. Йдеться про зворотний вплив дітей на батьків, узагалі на старших у сім’ї: дідуся із бабусею, старшого брата чи сестру. Що породжує потребу в самовихованні, у постійній підтримці „моральної форми”.

Сучасні соціологи особливо наголошують на комунікативній функції сім’ї. Ефективність економічного й духовного життя сім’ї не в останню чергу залежить від характеру стосунків, рівня взаєморозуміння, що склалися в сім’ї.

До числа основних функцій сім’ї належить і регулятивна. Сімейне життя виробляє певну систему регулювання стосунків між членами сім’ї і якщо вони набувають морального змісту, то це сприяє позитивній соціалізації людини у процесі взаємодії з різними спільнотами сучасного суспільства.

Релігійний світогляд концентрує усі чесноти у любові до Бога. Релігійна віра – це знання без доказів, яке будується на догматі. Життєва істина осягається серцем і виступає предметом віри. Етична думка, яка має під собою догматичну основу, набуває характеру імперативу, тобто беззаперечної моральної вимоги. Обов’язковість цих моральних вимог виводиться із безпосереднього звернення Бога до людей через обраних й найбільш достойних представників людства – пророків. Релігійна організація для затвердження основних положень віровчення й більш зручного використання та поширення догмату серед віруючих – створює Святе Письмо, у якому моральні вимоги стають каноном ( від грец. kanon – норма, правило).

При канонізації моральних вимог перед будь-якою релігією постає проблема пояснення розбіжності між Богом, як найдосконалішою сутністю, абсолютним благом, - та реаліями людського життя, де навіть виникла наука етика для визначення моральності і аморальності, протилежності між добром і злом. Із цієї складної ситуації творці релігійного світогляду виходять, спираючись на думку про двоїстість людини, яку свого часу сформували у Стародавньому світі Будда і Аристотель.

Людина – це суперечливе поєднання тілесного та духовного. Коли людина віддає перевагу духовним чеснотам, звертає увагу на тілесне існування тільки у необхідних межах природного існування, - тоді вона здатна прямувати до Бога.

Якщо ж людина зосереджує увагу на своєму природному началі і визнає своє тваринне як усвідомлено самодостатнє „Я” – тоді вона впадає в гординю й втрачає моральні чесноти. Усе створене Богом причетне до абсолютної доброти, але людина наділена свободою волі й вільна обирати шлях чи до Божественної благодаті, або ж до гріховності та пекельних страждань.

Свого часу , за відсутністю інших світоглядних пояснень існування природного і духовного буття, релігія як духовний феномен об’єднувала у собі пояснення та регламентацію суспільного життя.

Релігія через систему своїх духовних цінностей, норм і правил впливає на приватне та суспільне життя людини, визначає її життєву позицію, поведінку, весь уклад існування. Прихильники релігійного обґрунтування моральності спираються на такі аргументи:

- моральні настанови історично уперше сформульовані у релігії;

- певний догматизм релігії вимагає визнання абсолютної незаперечності, тобто божественного походження моральних норм.

Така позиція може викликати заперечення у тому розумінні, що не ураховує реальну життєдіяльність людей на різних етапах розвитку людського роду, історичний процес самоусвідомлення особистого “Я”, яке на основі совісті, “внутрішнього закону”( за І.Кантом) реалізує відповідальність індивідуальної поведінки загальнолюдському досвіду і залишає особистості певне право варіантності, альтернативності вибору.

Виходячи з історичного аналізу необхідності упорядкування системи зв’язків усередині людської спільноти, релігійні кодекси моралі також націлювали поведінку людини на досягнення злагоди та взаємо порозуміння між людьми. Якщо відкинути першу абстрактну моральну вимогу – любов до Бога, то усі інші божественні заповіді стосуються безпосередньо формування позитивних стосунків між людьми.

Святе письмо – одна з перших пам’яток духовної культури людства, - увібрало у себе існуючий на той час культурний досвід й систематизувало кодекс моралі.

Моральний кодекс християнства у вигляді десяти заповідей, серед яких з’являється й „золоте правило моралі”, сформувався іще в іудаїзмі й надалі витримав випробування часом. За будь-яких часів актуальними залишаються загальнолюдські вимоги моралі щодо шанування батьків, заперечення вбивства, прелюбу, крадіжки, лжесвідчення, зазіхань на майно ближнього.

Подальша історія християнства призвела до формування нової течії -протестантизму, який відкидав професійну сакральну діяльність, проголошував загальне священство, коли служіння Богу проявляється через повсякденне життя людини, виконання нею обов’язків у служінні ближньому. Розвиток підприємництва суттєво вплинув на протестантську етику, відповідно до якої головними показниками божественної обраності стають сила віри та продуктивність праці, успіх у справах. засуджується жебрацтво, ощадливість є доброчинністю, а марнотратство – гріхом. Регламентується особисте життя: заперечується пияцтво і розпуста, схвалюється зміцнення сім’ї, залучня дітей до праці та до вивчення Біблії, охайність у побуті, акуратність та ретельність у праці.

Пожвавлення інтересу до Буддизму у сучасному світі пов’язане, також, і з поверненням суспільства до визнання традиційних положень людяності та захисту життя. Згідно з буддистським каноном той, хто стає на серединний шлях Будди, повинен дотримуватися праведних віри, рішення, слова, діла і намагання до самозаглиблення.

Правильна поведінка для буддиста означає життя відповідно до таких моральних принципів: не убий та не чини нікому шкоди, не вкрадь, не бреши, не чини прелюбу, не вживай алкоголю та наркотиків.

Правильне знання вимагає від прихильників буддизму чистоти у думках і справах, щедрості й благодійництва; воно забороняє вбивати живі істоти.

В ісламі норми релігійного життя тісно переплітаються із повсякденною діяльністю віруючого. Комплекс правил, що містяться у Корані та Суні, базується на моральних цінностях та вимогах до релігійної совісті віруючих.

За нормами шаріату ( мусульманське право) у разі порушення моральних норм використовуються тілесні покарання (биття ціпками по п’ятах), а в Ірані застосовується смертна кара за подружню невірність, проституцію, негідне життя на землі, надмірне неодноразове вживання алкогольних напоїв (пияцтво та алкоголізм – це не хвороба, а злочин).

Тривалий час мусульманським правом розроблявся сімейно-шлюбний ритуал, який ставить жінку у стан залежності та покори перед чоловіком.

Релігійна мораль виконує важливу функцію консолідації суспільства та його моралі на засадах єдиного віровчення, яке добровільно сприймається більшістю населення.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

23997. Обеспечение водой 23 KB
  Обеззараживающим эффектом обладают и некоторые растения и травы. Многие старые растения способны накапливать в себе токсичные вещества поэтому надо стараться выбирать свежую молодую растительность. В целях предупреждения отравлений не рекомендуется: употреблять в пищу растения выделяющие на изломе Млечный сок; луковицы растений не имеющие характерного луковичного и чесночного запаха; косточки и семена растений; фрукты которые делятся на пять долек; растения покрытые волосками; траву и растения имеющие на корне листьях крошечные...
23998. Положение об организации слётов и соревнований 15.36 KB
  Туристические соревнования учащихся в значительной мере отличаются от соревнований взрослых т. туристические слёты и соревнования в учреждениях образования 2. муниципальные слёты и соревнования 3. областные краевые слёты и соревнования 4.
23999. Организация питания 15.62 KB
  Чаще всего продукты вывозятся к месту соревнований какимлибо продовольственным магазином определенным управлением торговли и имеющим набор необходимых продуктов. Но это не исключает развертывания на месте соревнований магазина в котором продают хлеб овощи и фрукты кондитерские изделия фруктовую воду и другие продукты. Если недалеко есть столовая можно готовить пищу там и привозить ее в термосах к месту соревнований. Во время соревнований когда судьи не могут покинуть свой пост необходимо организовать доставку питания в термосах прямо...
24000. Место проведения соревнований 16.37 KB
  Материально техническая база За 2 3 месяца до начала соревнований все службы и главная судебная коллегия подают свои заявки на необходимые снаряжения и инвентарь в организацию проводящую соревнования. После окончания соревнований нужно собрать всё имущество и снаряжение и проверить его на допуск замены и сдачи не просушенного. на лекции и 24 час на практические занятия по следующим темам: физическая куль тура и спорт в СССР Положение о судьях и судейских коллегия; по туристским соревнованиям организация и проведение туристских слетов и...
24001. Обеспечение безопасности 16.93 KB
  Он участвует в приеме дистанций соревнований подписывает акты приемки готовит памятку по обеспечению безопасности с которой знакомятся не только представители но и участники команд. Заместитель главного судьи по безопасности до начала соревнований комплектует временный контрольноспасательный отряд из числа начальников дистанций судей медицинских работников которые в случае необходимости быстро подключаются к проведению спасательных мероприятий готовит план проведения поисковоспасательных работ соответствующее снаряжение: носилки...
24002. Организация туристского быта. Привалы и ночлеги 80.5 KB
  Практика показала что человеку достаточно одного килограмма продуктов в день. При разумном подборе продуктов дневную норму можно уменьшить до 700800 г в сутки. Способы приготовления этих продуктов они указаны на упаковке очень просты и доступны любому подростку не имеющему кулинарных навыков. Масса таких продуктов в 34 раза меньше массы исходного сырья и храниться в упакованном виде они могут длительное время.
24003. Техника и тактика движения в походе. Преодоление препятствий 115 KB
  Техника и тактика движения в походе. Преодоление препятствий Техника туризма это правила и приемы движения и преодоления естественных препятствий встречающихся на маршруте. Правильная организация движения группы обеспечивает ритмичность работы организма дозировку физических нагрузок четкость в действиях группы что в общем положительно сказывается на безопасности прохождения маршрута. Если поставить впереди мальчиков они могут задать слишком высокий темп движения.
24004. Подведение итогов похода 44.5 KB
  Подведение итогов похода И вот группа вернулась из похода но нельзя считать его законченным. На первых же после похода занятиях дети приводят в порядок групповое снаряжение сушат и ремонтируют его и сдают руководителю или ответственному за хранение возвращают взятые в прокате вещи. В случае финансирования похода учреждением руководитель обязан в трехдневный срок сдать финансовый отчет в соответствии с требованиями Инструкции о порядке учета средств и составления отчетности по туристским многодневным походам экскурсиям экспедициям и...
24005. Карта, условные знаки. Дорога и дорожные сооружения 50 KB
  Все топографические условные знаки можно разделить на четыре вида: линейные это дороги линии связи линии электропередач ручьи реки и т. Знаки легче изучать и запоминать знакомясь с ними по группам которые образуются по типу местных предметов: группа № 1 дороги и дорожные сооружения; группа № 2 населенные пункты строения; группа № 3 гидросеть то есть вода на земле; группа № 4 растительность; группа № 5 рельеф; группа № 6 пояснительные и специальные туристские знаки. Дороги и дорожные сооружения Эта группа включает в...