15463

Виникнення і початкова історія українського козацтва

Доклад

История и СИД

Виникнення і початкова історія українського козацтва. Головною причиною виникнення козацтва на українських землях став дедалі зростаючий соціальний національний та релігійний гніт українського народу. На захист його прав стало козацтво. Козацтво в Україні набуло ш...

Украинкский

2013-06-13

39 KB

6 чел.

Виникнення і початкова історія українського козацтва.

Головною причиною виникнення козацтва на українських землях став дедалі зростаючий соціальний, національний та релігійний гніт українського народу. На захист його прав стало козацтво. «Козацтво в Україні набуло широкого розвитку і, склавшись зрештою у певний суспільний клас.., з побутового явища, по суті руйнівного, навіть антикультурного, стало представником національних інтересів свого народу і взяло на себе державне будівництво України...» — писав М. Грушевський.Малозаселені простори Південно-Східної України межували з землями, де кочували татарські орди, які постійно спустошували цей край, на територію Південної Київщини (район Черкас і Канева) та Брацлавщини (південне Побужжя) тікали з далекої Галичини, Волині та Поділля селяни й міська біднота від утисків панів і шляхти, ксьондзів та орендарів. Вони займалися землеробством, полювали на диких звірів, вирощували худобу, ремісникували, засновували нові поселення і відроджували старі, зруйновані загарбниками. Утікачі, удосконалюючи військову майстерність, набуваючи організованості, починали захищати Україну від національно-релігійного та соціально-економічного гноблення польської шляхти і ставали козаками.Перші відомості про походи українських козаків з'явились у 80-ті роки XV ст. У польських хроніках 1489 року є записи про козаків, які допомагали полякам боротися проти татар. Першим письмовим джерелом, що підтверджує використання слова «козак» стосовно українців, є «Польська хроніка» Мартина та Йоахима Бельських. Розповідь про козаків датована 1489 роком. Ведучи мову про похід королевича Яна Альбрехта на Східне Поділля, польські хроністи Бельські наголошували, що польські війська могли успішно просуватися в степах лише завдяки тому, що шлях їм показували тамтешні козаки, які добре знали місцевість. У російських джерелах під тією ж датою згадують козаків, котрі на чолі з отаманами Богданом, Голубцем і Жилою билися проти татар біля Таванської переправи на Дніпрі.Влітку загони козаків вирушали на Сіверський Донець, Оскіл, де займалися промислами і спільно з донськими козаками воювали проти Ногайської орди. 1492 року вони напали на татарські кораблі під Тягинкою на Дніпрі. У 1494, 1496 і 1498 роках разом з донцями вони здійснили кілька походів проти татар. Нападали козаки і на турецькі фортеці. 1521 року вони вирушили в похід на Молдову; 1523 року — зруйнували в Криму Очаків; у 1523—1524 рр. — ходили на Тавань, 1528 року — знову під Очаків. А 1545 року козацьке військо ще раз напало на Очаків і здобуло його.Українське козацтво виникло в ті часи, коли Україна втратила державність, а її багаті землі перебували під владою кількох держав, як правило, ворогуючих, оскільки українські землі були розташовані у зоні так званого Великого кордону — умовної межі або лінії, що розділяла два світи: європейський (християнський) і азійський (кочовий, мусульманський). Давалося взнаки і те, що після розпаду Золотої Орди у причорноморських степах хазяйнували татари, які постійно нападали як на українські землі, так і на землі інших держав-сусідів України. Криваві і спустошливі набіги татар на українські території особливо посилилися після того, як Туреччина встановила свою владу над Кримським ханством у 1478 р. Польсько-Литовська держава виявилася нездатною захистити від нападів татарських орд як свої етнічні землі, так і захоплені українські. Починаючи з 1482 р., коли кримчаки спустошили Поділля й Київщину, напади не припинялися: 1485— 1487 рр. (Поділля), 1488 р. (Поділля), 1489 р. (Київщина, Мала Польща), 1490 р. (Волинь і Галичина), 1493 р. (Київщина), 1494 р. (Поділля, Волинь), 1497 р. (Волинь, Київське Полісся, Брацлавщина), 1498 р. (Галичина, Підгір'я, Поділля), 1499 р. (Белзчина, Поділля, Брацлавщина), 1500 р. (Берестейщина, Київщина, Волинь, Галичина, Мала Польща), 1502 р. (Волинь, Берестейщина, Галичина, Мала Польща, Покуття) і т. д. Майже щороку татарські орди спустошували слов'янські землі, винищуючи десятки тисяч людей, забираючи молодь у рабство. Це тривало аж до Другої російсько-турецької війни 1787—1791 рр., розгрому Туреччини й Кримського ханства. Важливу роль у боротьбі з цими навалами відігравали українські козаки.На заселених козацтвом територіях поступово сформувалася соціальна організація, в якій не було примусу, хоч існувала певна соціальна нерівність. Козацька голота служила у заможних козаків, яких називали дуками. Вони володіли хуторами, угіддями тощо. Були ще й міські козаки (в Чигирині, Корсуні, Черкасах). Козаки становили товариство — громаду, яка на радах вирішувала найважливіші питання, обирала отаманів, осавулів, суддів.Козаки були глибоко віруючими людьми і сповідували православ'я. Вони давали прихисток людям різних націй, але ті мусили приймати православну віру. У запорожців церква стояла в центрі майдану, навколо неї було розташовано 38 куренів.Наприкінці XVI ст. польський уряд віддав реєстровим козакам (які були в нього на службі та на яких було складено реєстр) містечко Трахтемирів. Тут вони збудували власну церкву, що стала першою парафією українського козацтва. Згодом, за часів селянсько-козацьких повстань, вона занепала і парафією для запорожців став Межигірський Спасо-Преображенський монастир у Вишгороді під Києвом.До середини XVII ст. Запорозька Січ, її церква та духівництво, яке готували в Межигірському монастирі, підлягали київському митрополиту. А 1688 року патріарх Йаким видав грамоту на ім'я межи гірського ігумена Феодосія, за якою запорозька церква підпорядковувалася парафії цього монастиря. Він перебував у безпосередній залежності від патріарха. Це дало змогу запорожцям зробити свою церкву незалежною від митрополії, а позаяк патріарх перебував далеко, то незалежною взагалі. Підлягаючи московському патріархові номінальне, запорозька церква була в безумовному віданні Коша -- органу управління в Січі, який відав адміністративними, військовими, фінансовими, судовими та іншими справами.

З часом козаки створили систему укріплень у пониззі Дніпра, за порогами, на дніпровських островах. До того вони жили у районі Канева, Черкас, Чигирина, на Східному Поділлі. Заховані в плавнях, густих заростях лози й очерету, їхні фортеці були неприступними для татар і турків.Дванадцять порогів — гранітні хребти висотою від 4 до 7м — перерізали Дніпро від правого до лівого берега і тяглися вздовж ріки (приблизно від нинішнього Дніпропетровська до Запоріжжя). За цими порогами козаки жили вільно, не знаючи панського гніту. Великі феодали-магнати і прикордонні королівські старости та державці намагалися поширити свою владу й за пороги. Ще більшою була небезпека нападів татар і турків. Тому козаки мусили жити по-військовому, організовувались у громади, ватаги, завжди були озброєні, а для кращої оборони будували в різних місцях укріплення — городки, або січі, зроблені з рублених або січених колод.Назва «Січ» походить від слова «сікти», або «рубати». Інколи поруч з цією використовувалася назва «Кіш». Слово «кіш» тюркського походження, у татар воно означало місцезнаходження вождя, військову ставку. Перші козаки, створюючи свої військові об'єднання, обираючи ватажків, будуючи укріплення оборонного характеру, використовували ці слова для позначення столиці Війська Запорозького і його уряду.Згодом, десь у 40-ві роки XVI ст., окремі січі об'єдналися в одну Запорозьку Січ, або Кіш. Перша письмова згадка про неї знайдена у «Польській хроніці» (Краків, 1551) М. та Й. Бєльських.Виникнення козацтва справило величезний вплив на всю подальшу історію українського народу


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

71103. Специфика и сущность философского знания 25.64 KB
  Основные типы мировоззрения: Миф это самая древняя форма мировоззрения на уровне мироощущения и миропонимания которая характеризуется символическим фантастическо-образным целостным представлением о природе обществе и человеке.
71105. Средневековая философия (IV-XIV вв.) 32.5 KB
  Квинт Септимий Тертуллиан из Карфагена (160-240) – Платона, Аристотеля, Эпикура, Гераклита, Эмпедокла и других мыслителей античности Тертуллиан считает “патриархами еретиков”. Следовательно, все кто ищет истину на путях, пройденных античной философией, попадает...
71106. Философия эпохи Возрождения (XIV-XVI вв.) 43.27 KB
  Философия эпохи Возрождения – совокупность философских направлений, возникших и развивавшихся в Европе в XIV-XVI вв., которые объединяли антицерковная и антисхоластическая направленность, устремленность к человеку, вера в его великий физический и духовный потенциал...
71107. Философия Нового времени (XVII-XVIII вв.) 43.37 KB
  Развернутая критика средневековой схоластики – если в средние века вера возвышается над разумом, то теперь речь идет о развитии разума, независимо от веры. В таком виде разум оказывается уже орудием не богословов, а ученых.
71108. Философия эпохи Просвещения (18 век, Франция) 23.43 KB
  Основные черты философии: Радикализм - радикальная критика того состояния, в котором находилось общественная жизнь и мысль Франции 18 века. Просвещение – задача просветить народные массы, очистить их сознание от предрассудков, которые мешали освободиться от устаревших феодальных порядков.
71109. Немецкая классическая философия. Основные черты классической философии 61.34 KB
  Термин немецкая классическая философия был введен Фридрихом Энгельсом в его поздней работе Людвиг Фейербах и конец классической немецкой философии, опубликованной в 1886 году
71110. Философия марксизма 21.78 KB
  Материалистическое понимание истории. Материалистическое понимание истории. Поэтому люди – продукты истории а не Бога и не Природы. В этом положении уже содержится материалистическое понимание истории.
71111. Общество, семья, личность 39.03 KB
  Слово Семья восходит к корню сем имеющему отношение к семени и продолжению рода то есть рождению и воспитанию детей которое традиционно считается основным предназначением создания семьи. Иногда для обозначения семьи или родословной используется латинское слово фамилия...