15475

Наступ царизму на автономію України. Остаточна ліквідація гетьманського правління

Доклад

История и СИД

Наступ царизму на автономію України. Остаточна ліквідація гетьманського правління. Проводячи колонізаторську політику царський уряд поступово ліквідовував автономію України. Катерина II вирішила скасувати її остаточно. У відповідь на прохання козацької старшини у 176...

Украинкский

2013-06-13

36.5 KB

4 чел.

Наступ царизму на автономію України. Остаточна ліквідація гетьманського правління.

Проводячи колонізаторську політику, царський уряд поступово ліквідовував автономію України. Катерина II вирішила скасувати її остаточно. У відповідь на прохання козацької старшини у 1763 р. дозволити створення шляхетського парламенту цариця наказала гетьманові К. Розумовському прибути до столиці та зажадала його відставки. 10 листопада 1764 року, після невдалих спроб досягти компромісу, Розумовський відмовився від гетьманства. «Коли в Малоросії зникнуть гетьмани, — казала Катерина II, — треба зробити все, щоб стерти з пам'яті їх та їхню добу». Особливо непокоїла царицю Запорозька Січ, у якій налічувалося майже 20 тис. козаків. Січ стала притулком для селян-утікачів. Як тільки спалахувало повстання проти панів, запорожці неодмінно підтримували його. Крім того, царизм був занепокоєний і постійними соціальними конфліктами серед запорожців. Між запорозькою старшиною та голотою виникали різні соціально-економічні протиріччя, що нерідко призводили до конфліктів. Ці обставини, а також упертий опір, що його чинили козаки, підштовхнули Катерину II до радикального вирішення цієї проблеми. Після закінчення російсько-турецької війни 1768—1774 рр., коли татари вже не загрожували Росії, а отже, допомоги козаків вона не потребувала, Катерина II наказала вдруге зруйнувати Запорозьку Січ. її долю було вирішено на спеціальній нараді 23 квітня 1775 року. На ній виступив новоросійський генерал-губернатор князь Г. Потьомкін з розробленим планом знищення Січі за допомогою збройних сил. Саме він очолив розправу із запорозькою вольницею, хоча перед цим сам входив до Кущівського куреня і мав прізвисько Грицько Нечоса.

Для знищення Запорозької Січі було використано військо загальною кількістю понад 100 тис. вояків на чолі з генерал-поручиком П. Текелі, що поверталося з російсько-турецької війни 1768—1774 рр.

У червні піхотно-кінне з'єднання царських військ непомітно підійшло до стін січової фортеці. Вартових було знято, артилерію захоплено. Текелі послав свого представника до кошового отамана з вимогою прибути до нього. При цьому генерал-поручик наказав виставити гармати. На Січі почався заколот, частина козаків готова була вступити в нерівну боротьбу. Однак настоятель Січової церкви, архімандрит Сокальський, умовив козаків не розпочинати кровопролиття. Багато зусиль доклав для втихомирення козаків і сам Калнишевський, котрий не бажав проливати християнську кров.

Старшинська рада з участю духовенства після тривалого обговорення вирішила здати Січ без опору. 5 червня 1775 року за наказом Текелі було вивезено в поле боєприпаси, прапори, клейноди, цінності та архів військової канцелярії козаків, що їх згодом відправили до Петербурга. Усі будівлі на Січі (500 козацьких майстрових і торгових будинків), крім укріплень, російські війська зруйнували. Пушкарню засипали, більшість куренів розібрали, а частину використали під склади. Протягом тривалого часу на всій території Запорожжя перебували царські полки.

Представники запорозької старшини, що цілковито покорилися Катерині II, сподівалися зберегти особисті привілеї та багатства, перейшовши на службу до царського уряду, який справді наділив покірну запорозьку старшину офіцерськими чинами, землями, маєтками тощо.

Ще 29 червня 1775 року було видано указ Сенату про мотиви знищення Січі та дозвіл видати утримання старшинам і козакам, які не брали участі в «учинках кошового» , згідно з яким колишній кошовий отаман Пилип Федорів, осавули Сидір Білий, Логин Мощенський, Ломака, Легкоступ, полковники Андрій Білий, Іван Височин, Чепіга, Опанас Ковпак, полкові старшини Тимковський, Антон Головатий та інші повністю зберегли свої володіння і, крім того, отримали офіцерські чини. Декому дали й додаткові землі. З їх числа було призначено керівників «уездов», створених на території Запорозької Січі. У 1776 р. «уезды» було передано у відання російським офіцерам.

Над непокірною січовою старшиною царський уряд учинив швидку розправу. У 1776 р. в Білівській фортеці відбулися суди над старшинами Степаном Лелекою, Іваном Куликом, а також курінним отаманом Головком і полковником Іваном Гараджею. Підступно й лицемірно повівся Потьомкін, який неодноразово висловлював свої симпатії та повагу до Калнишевського, називаючи його «вельмишановним люб'язним своїм батьком», «нерозлучним другом». Саме він наказав заарештувати, а потім без суду і слідства довічно ув'язнити Петра Калнишевського у Соловецькому монастирі, військового писаря Івана Глобу — в Турухунанському, а військового суддю Павла Головатого — в Тобольському монастирі.

Потьомкін через Синод наказав монастирській владі, щоб «содержаны были узники безвыпускно из монастырей й удалены были не только от переписок, но й от всякого с посторонними людьми обращения».

На Соловках Калнишевського утримували в одному з найстрашніших казематів — Головленківській в'язниці. За переказами його виводили з камери лише на Великдень, Спас і Різдво. Там кошовий просидів 16, а потім в іншій камері ще 9 років. Коли йому виповнилося 110 років, Олександр І у квітні 1801 року «даровал прощенне» в'язню. Калнишевський, уособлення сили й мужності, здоров'я й міці українських козаків, помер на Соловках у віці 112 років.

Катерина II намагалася стерти навіть народну пам'ять про запорожців, заборонивши використання слів «запорозький козак» як її особистої образи.

З серпня 1775 року з'явився царський маніфест про ліквідацію Січі. «Сечь Запорожская, — оголошувалося в ньому, — вконец уже разрушена с истреблением й самого названия запорожских козаков». Запорожці звинувачувалися в тому, що всупереч владі освоювали землі на території Новоросійської губернії та Північного Причорномор'я, приймали на Запорожжя «без разбора... людей всякого сброда...».

Справжньою причиною ліквідації Січі була політика царизму, спрямована на зміцнення абсолютизму як найдієвішого чинника поглиблення експлуатації народних мас у Російській імперії. Знищення Січі було одним з репресивних заходів царизму, спрямованих на ліквідацію самоврядування та на придушення нової хвилі антифеодального руху.

 


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

57982. ДЕЙСТВИЯ С ОБЫКНОВЕННЫМИ ДРОБЯМИ 1.3 MB
  Цель. Обобщить и систематизировать знания учащихся об обыкновенных дробях, дробных числах; закрепить умения и навыки использования алгоритмов действий с обыкновенными дробями в процессе решения упражнений и задач.
57983. Додавання і віднімання дробів з однаковим знаменником 8.42 MB
  Сьогодні знову у пошуках друга потрапила дівчина у дивовижну казку але казка ця незвичайна казка математична і на своєму шляху зустрінеться Герда із математичними перешкодами. Одного дня Кай і Герда сиділи й роздивлялися книжку.
57984. Все действия с обыкновенными дробями 2.67 MB
  Цели: усвоение и обобщение учащимися правил сложения, вычитания, умножения и деления обыкновенных дробей, формирование умений и навыков применения их при решении задач, уравнений; развитие памяти учащихся, культуры устной речи, познавательного интереса школьников...
57985. Путешествие в страну Дроби 55 KB
  Учитель: Ребята, сегодня мы с вами отправляемся в необычное путешествие - мы посетим страну Дроби. В этой стране мы сделаем несколько остановок: в деревне Исторической, побываем на берегу озера Ребусного, отдохнем на поляне Театральной...
57986. Деление обыкновенных дробей 365.5 KB
  Цель: Проверить умения и навыки учащихся по умножению дробей. Добиться усвоения учащимися правила деления дробей. Проверить степень усвоения новой темы. Привить интерес к математике. Воспитание ответственности, самостоятельности, умений оценивать свои знания, учится работать на доверии, самопроверке.
57987. тематики учитель вищої категорії 2.3 MB
  Мета уроку: Мета дидактична: повторення правил множення та ділення дробів знаходження значення дробу від числа; узагальнення і систематизація знань умінь; відпрацювання навиків розвязування задач на множення та ділення звичайних дробів та мішаних чисел при розвязуванні прикладів зразків і задач. Корекційнорозвиваюча мета: розвивати пізнавальну діяльність мовний розвиток називати приклади пояснювати хід практичних дій сенсоматорний розвиток виконувати всі дії необхідні в досягненні результату; розвивати зоровослухову пам'ять...
57988. З чого починається дружба 82.5 KB
  Мета: зясувати кого називають другом що означає уміти дружити і за що цінують друзів. Кого ми називаємо другом 2. Проблемне питаня: Чи кожна людина може бути справжнім другом і чи стала Герда справжнім другом для Кая 4.
57989. Мій друг. Спілкування з товаришами. Моделювання дружніх стосунків 76.5 KB
  Мета: розкрити значення дружби в житті кожної людини; вчити висловлюватися іноземною мовою про свого друга; удосконалювати навички читання та усного мовлення використовуючи зорові опори; розвивати уміння дітей спілкуватися і підтримувати товариські стосунки розвивати в учнів усне мовлення...
57990. Людина: дух, душа, тіло 212 KB
  Термін яким переважно релігія ідеалістична філософія та донаукова психологія позначали психіку внутрішній світ людини. Душа у релігії Душа це людина або тварина чи життя людини або тварини.