15499

Антропогенез

Доклад

История и СИД

Кістки найдавніших у Європі людських істот знайдені у Вертешселеш Угорщина та Гейдельберзі Німеччина належали пітекантропам. Приблизно в цей самий час можливо трохи пізніше пращури людини зявляються на теренах України. Як відомо в усі історичні епохи Північ Євразі

Украинкский

2013-06-15

13.81 KB

0 чел.

Кістки найдавніших у Європі людських істот, знайдені у Вертешселеш (Угорщина) та Гейдельберзі (Німеччина), належали пітекантропам. Приблизно в цей самий час, можливо трохи пізніше, пращури людини з'являються на теренах України.

Як відомо, в усі історичні епохи Північ Євразії відставала у своєму розвитку від Півдня. Саме через Україну, яка займає крайній південний захід Східної Європи, прогресивні Середземномор'я та Близький Схід впливали на східну частину Європейського континенту. Найдавніші людські істоти заселили Європу, зокрема Україну, саме з Півдня.

Є два південні шляхи в Україну в обхід Чорного моря — західний через Балкани та східний через Кавказ. Однак кавказький шлях в епоху антропогенезу був заблокований Кумо-Маницькою протокою, яка з'єднувала Каспійське море з Чорноморським басейном. Тому перші люди прийшли в Україну через Балкани та Центральну Європу. Недаремно найдавніші сліди перебування пралюдей в Україні досліджені в нижньому шарі стоянки Королеве в Закарпатті, що датується близько 1 млн років тому.

Дещо пізнішими є інші стоянки пітекантропів ашельської епохи України: Рокосове у Закарпатті, середні шари Королеве, Лука-Врублівецька на Дністрі, Амвросіївка у Донбасі, місцезнаходження з гальковими знаряддями та рубилами передгір'їв Криму (Бодрак І—III, Чокмакли, Кара Куш І, III та інші) 112, т. 1, с. 15—28].

Більш численні в Україні стоянки неандертальців мустьєрської доби (100— 40 тис. років тому). Особливо багато їх досліджено у печерах гірського Криму: Кіїк-Коба, Чокурча, Шайтан-Коба, Вовчий Грот, Старосілля, Ак-Кая, Заскальне, Кабазі, Пролом та ін.). Більшість з них мають кілька шарів культурних решток мустьєрського часу, а на деяких знайдено навіть кістки неандертальців (Кіїк-Коба, Заскальне V) [92].

Окремі мустьєрські стоянки відомі у Закарпатті (верхні шари Королеве, Рокосове), Подністров'ї (нижні шари Молдови І та V, Кормань IV), на Житомирщині (Житомирська, Рихта), у Надпорожжі (Орел), Донбасі (Антонівка І, 2, Білокузьминівка) та їн.

Якщо пам'яток ашельського часу в Україні налічується не більше 30, мустьєрського — 200, то стоянок Homo sapiens пізнього палеоліту — близько 1000. Це свідчить про зростання населення України протягом давньокам'яної доби. Пізньопалеолітичні стоянки в Україні, що датуються 35—14 тис. років тому, концентруються в кілька територіальних груп: Кримська (Сюрень І, Буран-Кая), Степова (Амвросіївка, Акаржа, Анетівка, Сагайдак та ін.), Надпорозька (Кайстрова Балка, Осокорівка, Дубова Балка, Ворона), Дністровська (верхні шари Молодови I, V, Кормань IV), Волинська (Городок І—II, Бармаки), Середньодніпровська (Мезін, Добранічівка, Межиріч. Радомишль, Кирилівка, Гінці, Семенівка).

Кінець періоду антропогенезу в цілому збігається з кінцем давньокам'яної доби (палеоліту). Остання розпочалася з виготовлення найдавніших знарядь першими людськими істотами 3—2 млн років тому і закінчилася 10 тис. років тому з кінцем льодовикової епохи.