15600

Закономерность универсализации человеческой сущности и отражение тенденции интеграции искусства в художественном сознании: исследовательская гипотеза

Научная статья

Логика и философия

Закономерность универсализации человеческой сущности и отражение тенденции интеграции искусства в художественном сознании: исследовательская гипотеза Одним из важнейших признаков эвристичности и инновационности философской системы на наш взгляд является ее спосо...

Русский

2013-06-15

46 KB

0 чел.

Закономерность универсализации человеческой сущности и отражение тенденции интеграции искусства в художественном сознании: исследовательская гипотеза

Одним из важнейших признаков эвристичности и инновационности философской системы, на наш взгляд, является ее способность к выявлению новых закономерностей. Современная форма научной философии в формате конкретно-всеобщего подхода сумела выявить целый «пласт» подобных закономерностей1. В их числе — закономерность универсализации, которая, однако, изучена сравнительно слабо. Между тем, именно эта закономерность в качестве закономерности эволюции природы, приводит к появлению универсального, родового существа — человека, а затем проявляется и в ходе общественного развития, формируя универсальность все более высокого уровня. Предметом нашего исследования является отражение хода универсализации человеческой сущности — процесса нелинейного, реализующегося, на наш взгляд, в форме «диалектической триады» в развитии художественного сознания, демонстрирующего тенденцию к интеграции (синкретизму).

Начать, однако, следует с того, что понятие универсальности и универсализации глубоко укоренено в естествознании. Наиболее четко эта закономерность проявляется на магистрали мирового процесса, что проявляется как способность природных эволюционирующих систем магистрали интегрировать основные результаты предшествующего развития, тем самым определяя возможности их дальнейшего усложнения. Вершиной этой тенденции и оказывается человек.

Тезис об универсализации — «материальном обобщении» в ходе мирового процесса можно проиллюстрировать материалом из всех фундаментальных наук. Например, углерод и элементы-органогены обладают уникальным свойством — «химической универсальностью»2, что позволяет им, обладая небольшим атомным весом, высокой реакционной способностью и относительной стабильностью, образовывать сложные и в свою очередь химически активные соединения. В химической форме материи мы наблюдаем как химическая основа живого, будучи еще на уровне неживого, аккумулирует в себе свойства различных веществ, такие как функции реагентов и катализаторов, бертоллидов и дальтонидов, оснований и кислот. «В мире неживого химизма в принципе есть в том или ином виде все, что можно найти в химической основе живого… их содержания в основном совпадают»3 — так формируются универсальные химические субстраты. Механика химического развития действует по принципу «обобщения» и «накапливания» основного богатства химических качеств в рамках одного такого субстрата, в котором они будут существовать в «свернутом» виде, для дальнейшего «развертывания» на новом, биологическом витке эволюции.

Свой вклад в понимание закономерности универсализации вносит и комплекс биологических наук. По словам основателя синтетической теории эволюции Дж. Хаксли, главным направлением эволюции является «неограниченный прогресс», направленный на появление разумного существа. Этот прогресс реализуется за счет «повышения уровня контроля организмов над внешней средой и увеличением независимости их внутренней среды над внешними условиями»4. Главным условием такого прогресса становится накопление универсальных приспособлений, которые не позволяют уходить в «тупики узкой специализированности»5. Хороший знаток биологии Тейяр де Шарден в этой связи отмечал, что «специализация парализует, а ультраспециализация убивает. Палеонтология вся состоит из этих катастроф. Именно потому, что до плиоцена приматы по своим членам оставались самыми “примитивными” из млекопитающих, они также остались самыми свободными. Но как они использовали эту свободу? Они ее использовали, чтобы подняться путем последовательных взлетов до самых границ разума»6. «Неограниченный прогресс», ведущий к человеку, аккумулирует в себе все богатство миллиарды лет усложняющейся природы. Человек интегрирует в себе все богатство содержания предшествующих этапов становления. С позиций научной теории, человек генетически связан с бесконечным миром, он «аккумулирует в себе результаты бесконечного развития и обладает поэтому бесконечным, всеобщим, универсальным содержанием»7.

Исходя из всего сказанного, можно определить универсализацию как объективно существующую тенденцию обобщения признаков предшествующих этапов развития, которая выражается во все более глубокой проявленности, «просвечивании» родового в индивидуальном.

Какой путь проходит становящаяся универсализация в рамках развития человеческого общества? Важно подчеркнуть, что процесс универсализации не является «линейным» — в целом, эта тенденция реализуется через диалектику «отрицания отрицания», в рамках которой первичная универсальность сменяется дифференциацией и «частичной» универсальностью, на смену которой приходит универсальность более высокого уровня. Отправным пунктом в этом отношении, на наш взгляд, может послужить триада «больших формаций» К. Маркса, предложенная им в «Экономических рукописях 1857–1859 гг.»: «Отношения личной зависимости (вначале совершенно первобытные) — таковы те первые формы общества, при которых производительность людей развивается лишь в незначительном объеме и в изолированных пунктах. Личная независимость, основанная на вещной зависимости, — такова вторая крупная форма, при которой впервые образуется система всеобщего общественного обмена веществ, универсальных отношений, всесторонних потребностей и универсальных потенций. Свободная индивидуальность, основанная на универсальном развитии индивидов и на превращении их коллективной, общественной производительности в их общественное достояние, — такова третья ступень. Вторая ступень создает условия для третьей»8. В.В. Орлов и Т.С. Васильева поясняют содержание этапов марксовой триады следующим образом: «в первобытнообщинной формации сущность индивида совпадает с родовой сущностью и является ее простейшим выражением. Общественное и личное в ней непосредственно едины… примат принадлежит родовому началу». В антагонистических обществах это состояние «сменяется… развитием какой-нибудь одной существенной стороны индивидуальности… По мере углубления противоположности материального и духовного труда… утрачивается непосредственное единство личного и общественного, они все больше противостоят друг другу… Отчуждение человека от его родовой сущности означает отчуждение индивидов друг от друга и каждого из них от себя как высшей ценности и цели». Наконец, этап «свободной индивидуальности, основанной на универсальном развитии индивидов» подразумевает «всестороннее развитие человеческой личности, которое в свою очередь предполагает наличие универсального развития производительных сил и форм общения»9.

Гипотеза нашего исследования состоит в том, что «диалектическая триада» развития человеческой сущности отражается в соответствующей «триаде» развития разновидностей искусства и форм художественного сознания, которые демонстрируют движение от своего первичного единства («первобытного синкретизма»), через этап дифференциации и известного противопоставления друг другу, к новому синтезу («высшему синкретизму»), первые признаки которого обозначились в художественной культуре второй половины XIX в., однако полное выражение нашли только в XX – начале XXI вв. От обрядового действа древности, неотделимого от пляски и пения, через академическую «чистоту» дифференцированных жанров эпохи классицизма, к синтезу различных форм искусства в наши дни — именно такой путь исторической и теоретической реконструкции мы должны будем проделать в рамках нашего исследования.

1 Орлов В.В. История человеческого интеллекта. Ч. 3: Современный интеллект. Пермь: Изд-во Перм. ун-та, 1999. С. 74–78, 90–92.

2 Бернал Д. Возникновение жизни. М.: Мир, 1969. С. 70, 73, 77.

3 Барг О.А. Живое в едином мировом процессе. Пермь: Изд-во Перм. ун-та, 1993. С. 85.

4 Биологический энциклопедический словарь / гл. ред. М.С. Гиляров; редкол.: А.А. Бабаев, Г.Г. Винберг, Г.А. Заварзин и др. 2-е изд., испр. М.: Сов. Энциклопедия, 1986.

5 Внутских А.Ю. « Глобальный антропный принцип» современного естествознания и интерпретация смысла человеческого бытия // Вестн. Перм. ун-та. Сер.: Философия. Социология. Психология. 2012. № 1. С. 6.

6 Тейяр де Шарден П. Феномен человека. М.: Прогресс, 1965. URL: HYPERLINK "http://spkurdyumov.narod.ru/fenchel.htm"http://spkurdyumov.narod.ru/fenchel.htm (дата обращения: 28.02.2013).

7 Васильева Т.С. Сущность и смысл истории. Пермь: Изд-во Перм. ун-та, 1996. С. 117.

8 Маркс К., Энгельс Ф. Соч. М.: Политиздат, 1968. Т. 46. Ч. I. С. 100–101.

9 Орлов В.В., Васильева Т.С. Социальная философия. Пермь: Изд-во Перм. ун-та, 2011. С. 291–294.

© Гудошникова О.Ю., Внутских А.Ю., 2013

PAGE  58


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

83458. Міжнародна правосуб’єктність міжнародних організацій 37.25 KB
  Міжнародна міжурядова організація може бути визначена як формальна структура створена в рамках міжнародного договору укладеного між державамичленами організації яка має конкретну ціль що проявляється у спільному інтересі державчленів. В деяких випадках членами міжнародних організацій крім держав можуть бути також інші міжнародні організації та певні автономні утворення. На відміну від міжнародних організацій членами яких виключно або головним чином є держави і які зазвичай іменуються міжнародними міжурядовими організаціями...
83459. Міжнародна правосуб’єкгність Міжнародного Комітету Червоного Хреста та Червоного Півмісяця 32.68 KB
  Наприклад Міжнародний Рух Червоного Хреста та Червоного Півмісяця є організацією яку важко однозначно віднести як до одної так і до іншої групи. Складається вона з трьох складових: Міжнародного Комітету Червоного Хреста членами якого є фізичні особи громадяни Швейцарії; Ліги Товариств Червоного Хреста та Червоного Півмісяця членами яких є національні товариства Червоного Хреста та Червоного Півмісяця; Національні товариства в кількості понад 120ти. Незважаючи на це держави співпрацюють з Міжнародним Рухом Червоного Хреста та...
83460. Міжнародна правосубєктність Євросоюзу 38.14 KB
  До підписання Лісабонських договорів про Євросоюз і функціонування Євросоюзу питання міжнародної правосубєктності ЄС не були врегульовані. Міжнародну правосубєктність мали тільки європейські співтовариства. Відповідні повноваження Європейського співтовариства були визначені в установчих документах та розвинуті практикою Суду
83461. Міжнародна правосубєктність державоподібних утворень 37.76 KB
  Ватикан це містодержава яка є резиденцією центра католицької церкви Святого Престолу. Святий Престол слід розуміти як сукупність центральних органів з Папою Римським на чолі в свою чергу містодержава Ватикан є геополітичним формуванням створеним на підставі договору між Святим Престолом та Італією від 11 лютого 1929 р. Згідно з цим договором Ватиканська держава є власністю Святого Престолу який здійснює над нею виключну та необмеженою владу та суверенну юрисдикцію. Показово що як член Міжнародної агенції з атомної енергії Ватикан...
83462. Проблема міжнародної правосуб’єктності фізичної особи 37.01 KB
  В міжнародному праві почали формуватися норми з яких витікають права та обовязки адресовані безпосередньо фізичним особам. Крім того прибічники визнання міжнародної правосубєктності фізичної особи підкреслюють що проявом міжнародної субєктності останньої є не тільки володіння правами та обовязками що витікають безпосередньо з міжнародного права але також судовий захист цих правяк і можливість виконання зобовязань причому через міжнародні органи. Проте у вітчизняній доктрині міжнародного права заперечується визнання статусу...
83463. Поняття визнання в міжнародному праві 35.51 KB
  Таке визначення визнання вказує поперше на те що це є акт політичний який залежить від політичних інтересів держави що визнає та подруге це є акт правовий тобто такий що тягне за собою правові наслідки встановлення дипломатичних консульських відносинукладення договорів та ін. Інститут визнання відноситься відповідно дестинаторами визнання є до визнання державиуряду повсталої сторони нації що бореться за свою незалежність. В ширшому розумінні визнання відноситься до будьякої правової ситуації наприклад визнання...
83464. Теорії визнання 36.65 KB
  Згідно з конститутивною теорією визнання лише визнання породжує відповідні правові наслідки та надає відповідні правові консти туюючі правовстановлюючі якості дестинатору визнання: державі міжнародну правосубєктністьуряду здатність представляти державу у міжнародних відносинах. Відповідно без визнання держава не може вважатися субєктом міжнародного права. Серед недоліків конститутивної теорії визнання потрібно зазначити поперше відсутність визначеної кількості актів визнання необхідних для надання дестинатору зазначених...
83465. Види визнання 36.34 KB
  Визнання держави має місце у випадках появи нової незалежної держави революційних та інших соціальних перетворень територіальних змін обєднання та розділу держав і т. Основним критерієм визнання держави є її незалежність та самостійність у реалізації ефективної та легітимної державної влади що означає законність її встановлення та підтримку з боку населення встановленого режиму. Визнання уряду означає визнання його здатності здійснювати ефективну державну владу в країні та представляти її на міжнародній арені.
83466. Визнання держав 34.95 KB
  В міжнародному праві існують дві теорії визнання держав конститутивна і декларативна. Конститутивна теорія: політичний акт визнання є попередньою умовою існування юридичних прав нової держави. Саме акт визнання іншими державами створює нову державу породжує і забезпечує її міжнародну правосубєктність. Визнання нової держави яка додержує умов державності має бути правовим обовязком.