15809

Проблема інтересу до навчання в педагогіці епохи Гуманізму

Научная статья

Педагогика и дидактика

Аспірант Баранова Анастасія Миколаївна Проблема інтересу до навчання в педагогіці епохи Гуманізму Проблема інтересу до навчання в історії педагогічної думки і практиці навчання з’являлась поступово та характеризувалася увагою до певних її аспектів що зумов

Украинкский

2013-06-18

64.5 KB

0 чел.

 Аспірант Баранова Анастасія Миколаївна

Проблема інтересу до навчання в педагогіці епохи Гуманізму

 Проблема інтересу до навчання в історії педагогічної думки і

практиці навчання з’являлась поступово та характеризувалася увагою до певних її аспектів, що зумовлене в деякій мірі обставинами та вимогами суспільного життя. Прямо чи приховано висловлювали свої погляди педагоги та психологи на особистість дитини, на призначення людини в житті, на мету виховання, які в більшій чи в меншій мірі були звернені до інтересу.

       У найрізноманітніших трактуваннях проблеми інтересу до навчання в класичній педагогіці головну функцію інтересу всі бачили в тому, щоб наблизити учня до навчання, приохотити, „зачепити” так, щоб навчання для учня стало бажаним, щоб отримання і самостійний пошук знань стали потребою, без задоволення якої не мислимо його благополучне формування.

       У епоху гуманізму педагогіка висунула ідею про привабливе навчання, про облік інтересів дітей. У боротьбі з схоластикою і аскетизмом середньовіччя великий чеський педагог Ян Амос Коменській (1592 – 1670) на титульному листі „Великої дидактики” вказав, що навчання повинне бути „скороченим, приємним і ґрунтовним”, що організація і способи навчання повинні доставляти дітям „більше дозвілля, радощів і міцного успіху”, щоб „запалювати в дитини жагу до знань і палку старанність до навчання”. Хороший учень, вважав він, згоратиме від нетерпіння вчитися, не боячись ніяких праць, лише б опанувати наукою. Він не уникатиме праці, він навіть шукатиме її і не боятиметься напруги і зусиль, ставитиме собі метою саме вище, прагнути чому-небудь навчитися, наслідуючи вчителям і змагаючись із товаришами. „Він поставить собі за мету не щось посереднє, а найвище, постійно намагатиметься чогось навчитися, коли відчуватиме, що йому чогось бракує, та постійно шукатиме, у кого йому навчатися, в усьому змагаючись із своїми товаришами”. [3, с. 200] Після цього твердження вчення про інтерес посіло значне місце у класичній педагогіці, відбиваючи погляди авторів на цей феномен як необхідний елемент живого, захоплюючого навчання.

      Я. Коменський став першим, хто відніс категорію інтересу саме до педагогічної науки. Він відводив їй винятково важливе значения в навчальному процесі. У „Великій Дидактиці” Коменський писав: „Адже токар, перш ніж виточувати що-небудь з дерева спочатку обрубує його сокирою, коваль, перш ніж кувати залізо розм’якшує його, ткач, перш ніж прясти нитки з шерсті, ставить основу, очищає шерсть, промиває її і розчісує, а швець, перш ніж шити чоботи, шкіру обробляє, витягає, розгладжує. Але хто ж, говорю я, звертає увагу на те, щоб таким же чином вчитель, перш ніж почати утворювати учня, порушив би інтерес до знання, своїми повчаннями зробив би його здібним до навчання, викликав би в нім велику готовність у всьому покорятися своєму наставникові? Зазвичай кожен вчитель бере учня таким, яким він його знаходить, і відразу ж починає піддавати його обробці, виточує його, кує, розчісує, тче, пристосовує до своїх зразків і розраховує, що той стане блищати, як відполірований. Якщо ж цього негайно по його бажанню не відбудеться (а як могло це відбутися, питаю я), то він обурюється, шумить, шаліє. Ми не дивуємося, що від подібної освіти деякі ухиляються і біжать від нього! Скоріше, слід дивуватися з того, як хто-небудь в змозі витримати його”.  [3, с. 200]  

       Педагог радив „схиляти уми учнів до будь-якого предмета”, запалювати в учнів  „жадобу знання і палку ретельність до навчання”. Інтерес до навчання Коменський пов’язував із природничими предметами, радив сформувати  в учнів запас живих знань та вражень про оточуючу дійсність.   „Природа так розташовує  матерію,  щоб  вона прагнула до форми, – говорив Коменський. – Так, пташеня, той, що вже достатньо сформувався в яйці, прагнучи до повнішої досконалості, починає сам рухатися і розриває шкаралупу або розбиває її дзьобом. А, звільнившись, з радістю зігрівається у матері, охоче харчується і жадібно розкриває рот, ковтає покладений в нього корм, із задоволенням прямує до споглядання неба, радіє вправі в літанні і трохи згодом літає, словом, жадібно, хоч і поступово, прагне до всього, до чого вабить його природну спонуку”. [3, с. 200]

      І далі Коменський говорив, що „погану тому турботу про дітей проявляють ті, хто насильно примушує їх вчитися. Якщо їдять без апетиту, вводячи при цьому все-таки в шлунок пищу, то в результаті це викличе тільки, щонайменше, погане травлення, нездоров'я. Навпаки, якщо їжа вводиться в шлунок під впливом відчуття голоду, то він сприймає її із задоволенням, добре переварює і успішно обертає в сік і кров. Тому говорить і Сократ: „Якщо любитимеш знання, будеш багато знати ”, і Квінтіліан: „Прагнення до учення визначається волею, примусити яку не можна. ” Всіма можливими способами потрібно запалювати в дітях гаряче прагнення до знання і до навчання. Метод навчання повинен зменшувати труднощі учення, з тим щоб воно не порушувало в учнях незадоволення і не відвертало їх від подальших занять”. [3, с. 201]

      Англійський педагог Дж. Локк (1632 – 1704) висловив думку про те, що дитина засвоює втроє більше тоді, коли вона схильна до занять, і витрачає подвійний час і зусилля, якщо вона навчається неохоче або з примусу, без інтересу. Багато уваги він придавав допитливості, радив з повагою й увагою ставитися до дитячих запитань. Він розширив зміст педагогічного процесу, поставивши питання про стимули і мотивацію учбової і позаучбової діяльності, що дозволило йому збагатити підхід до проблеми методів навчання. На думку Джона Локка, якомога раніше треба задовольняти допитливості дітей, їх прагненню до безкорисливого знання. Ніколи не слід з холодністю відчужувати питання дітей або одурювати їх помилковими відповідями. Для підтримки в дітях допитливості добре розповідати в їх присутності про пізнання інших людей. Якщо діти надмірно схильні до гри і ледачі до навчання, у такому разі їм можна строго наказати провести в грі цілий день – і гра напевно їм обридне; учення ж, напроти того, спочатку треба робити для них як би відпочинком, а не серйозною і важкою роботою.

        У записниках Дж. Локк фіксує свої думки про вплив позитивних емоцій і відчуття задоволення на успіх в навчанні. „Коли вибраний предмет і душа, як і тіло, розташована до учення, то що ж залишається, як не взятися за нього?” Обов’язок педагога – „підтримувати душу завжди настроєною до спілкування і сприйняття істини...”. У „Думках про виховання” він пише: „...де немає бажання, не може бути ніякої старанності”. Протестуючи проти зубріння і догматизму, що панували в сучасній йому школі, Дж. Локк розробив методи навчання, названі їм м'якими. „М’які методи” орієнтовані на природні інтереси і позитивні емоції дітей, вони обумовлені прагненням зробити викладання привабливим. Локк рекомендує використовувати ігрові форми навчання, застосовувати книги з картинками, навчати шляхом практичного закріплення придбаного знання або уміння і т.д. Дж. Локк писав: „Потрібно піклуватися, щоб діти завжди робили із задоволенням те, що для них корисно”. У цьому він бачив не тільки умову успішності навчання, але і показник загальної вихованості дитини. Корисні ж заняття слід переривати в такий момент, коли діти займаються ще з жадобою, принаймні раніше, ніж вони втомляться або відчують повну огиду до них; потрібно, щоб діти могли повертатися до корисних занять як до чекаючого їх задоволення”. [4, с. 43-81]

        Навіть те, що дітям треба вивчити, спочатку не повинне мати характеру обов’язкового уроку; інакше учення відразу здасться їм болісним тягарем. Хай діти будуть в своєму дитинстві такі ж вільні і незалежні, як горда своєю самостійністю доросла людина. Тоді можна помалу порушувати в них жадобу до того, чому їм доведеться вчитися; але і в цьому випадку слід утримувати їх за роботою лише доти, доки вони охочі до неї. Всього краще довести дітей до того, щоб вони самі попросили повчити їх чому-небудь, точно так, як і вони нерідко просять про це своїх однолітків; тоді вони і при навчанні відчуватимуть таке ж задоволення, як і при вільній грі. Для глибшого вивчення всякої науки молода людина повинна звернутися до власного полювання і до власних сил, тому що ще ніхто і ніде не набував обширних пізнань і не досягав досконалості примушуваннями і повчаннями вчителя.

       Потім Локк послідовно і докладно розбирає всі учбові предмети як з дидактичної, так і з методологічної точки зору за них. Читанню дитя повинне починати вчитися негайно, як воно стане говорити, але тільки не треба ставити його дитині в особливий обов’язок і пам’ятати, що перші уявлення виходять дітьми не від слів, але від предметів або їх зображень.  Є кістки і іграшки із зображеннями букв; цим можна скористатися, підкреслював Локк, щоб граючи вивчити дітей азбуці; не важко придумати і безліч інших способів, щоб підроблюватися під характер дітей і обернути в забаву для них цей рід учення. Наприклад, дайте дитині іграшку на зразок кулі, або ще краще – многогранник; на одній із сторін його наклейте букву А, на іншій В, на третій З і т.д. Обмежтеся спочатку тільки двома буквами, а потім, у міру того як дитина, бавлячись з такою іграшкою, вивчить ці букви, додайте поступово, поки на многограннику не вийде вся азбука. Робіть це тільки у вигляді нагороди за хорошу поведінку дитини, але коли він перестає грати, ховайте іграшку так, щоб він не міг дістати її повсякчас, тому що звичайно діти скоро холонуть до тих ігор, які у них завжди бувають перед очима». Далі, букви можна складати, і з цих загадок слово буде як би відгадкою, що доставляє дітям дійсну радість. Потім можна дати легку і забавну книгу, яка підходила б до дитячих понять, але ніяк не безглузду. Зі всього сказаного достатньо підтверджується вірність багатьох педагогічних переконань Локка, що стояв далеко попереду свого віку, коли успадкована схоластика ще мала на Заході велику силу в справі виховання. Педагогіка Локка є практична по перевазі; його ідеал – вихований, тобто досвідчена і пристойна, світська людина. Локк направив педагогіку на єдино правильний шлях – психологічний, відкинув всякий педантизм, штучність і насильство дитячої особи і вказав на утворення характеру як на одне з найголовніших завдань виховання. Тверезий погляд Локка вже бачив багато такого, що потім ще з більшою повнотою, хоч і з великими крайнощами було розвинено Жан-Жаком Руссо.

       У Германії ще раніше, ніж Локк в Англії, Вольфганг Ратке (1571 – 1635) розкрив основні положення, на яких він засновував свою методику викладання. 1) У вихованні все повинно погодитися з ходом і порядком самої природи; все ж таки протиприродне і насильницьке в школі шкодить, пригнічує природу; 2) Понад усе треба уникати примушення яке неминуче приводить дітей до огиди від учення, притому ж це суперечить самій природі; 3) Учень винен не бояться, а любити і поважати свого вчителя. У осоружному ж випадку учень може отримати огиду від свого вчителя і огиду від його предмету, замість того, щоб любити його; любов же є перша умова при навчанні, і нею можна багато зробити.

       Інше освітлення отримав інтерес в теорії природного, вільного виховання. Безпосередній інтерес – ось великий двигун, єдиний, який веде вірно і далеко, писав Ж.-Ж. Руссо (1712 – 1778) в книзі „Еміль, або Про виховання”. „Життя порушує інтерес дитини, вона наштовхує його на розкриття явищ природи; на основі безпосереднього інтересу є тисячі способів зацікавити дітей у вимірюванні, визначенні, обчисленні відстаней. Цікавість – характерна межа людини, воно виникає з природних бажань, природжених прагнень. Тільки спираючись на природу дитини, можна забезпечити його навчання. ” [5, с. 152]            

      Ж.-Ж. Руссо виступав з протестом проти теорії і практики шкільної справи епохи феодалізму. Він вважав, що на дитину впливають три чинники виховання: природа, люди і суспільство. Кожний з чинників виконує свою роль: природа розвиває здібності і відчуття; люди учать, як ними користуватися; предмети і явища збагачують досвід. Всі разом вони забезпечують природний розвиток дитини. Завдання вихователя – сгармонізувати дії цих чинників. Якнайкращим вихованням Ж.-Ж. Руссо вважав перш за все самостійне накопичення життєвого досвіду.

     Великий гуманіст виступав за перетворення виховання на активний, повний оптимізму процес, коли дитина живе в радості, самостійно відчуваючи, слухаючи, спостерігаючи мир, духовно збагачуючись, задовольняючи жадання пізнання. Природне виховання повинне з’явитися цілющим процесом, в якому враховуються схильності і потреби дитини, але не випускається з уваги необхідність підготовки до суспільних обов’язків. Внутрішньою мотивацією цього процесу стає прагнення дитини до самоудосконалення. „Спочатку діти тільки рухомі, – наголошував Руссо, – потім вони стають цікавими; і ця цікавість добре направлена, вона є двигун віку”. І далі: „Будьте ж завжди на сторожі і, щоб там ні було, кидайте все, перш ніж дитина стане нудьгувати, бо не так важливо, щоб він вчився, як те, щоб він нічого не робив проти бажання. Якщо він звертається до вас з питаннями, відповідайте стільки, скільки потрібно для того, щоб живити у ньому цікавість, а не пересичувати його. Потрібно звертати більше уваги на мотив, що примушує його говорити, чим на слова їм вимовлені”. [5, с. 152 – 153]   Таким чином, Ж.-Ж. Руссо вважав інтерес наріжним каменем навчання. У його працях інтерес визначається як необхідна умова будь-якої „живої” діяльності, яку можна пробудити „новизною”, багатоманітністю матеріалу, іншими педагогічними прийомами.

      Найважливіший виховний засіб при навчанні читанню, на думку Руссо, є збудження інтересу до читаного; бо, ніж менш примушують до чого-небудь дітей, тим скоріше досягають мети. Перше, що в нас збуджується і розвивається, це – відчуття. Тому удосконалення їх і треба перш за все мати на увазі; але звичайно вони-то найчастіше нехтують у вихованні. Хай вправляються в дітях не одні тільки сили, а всі відчуття, керівники цими силами; хай, по можливості, користуються кожним відчуттям і перевіряють враження одного відчуття за допомогою всіх інших. Дайте вихованцеві все міряти, зважувати, лічити, порівнювати, і, перш за все, утворюйте в нім тіло, цим утворюється і душа. У цьому віці найважливіше привчити його зосереджувати і довго утримувати свою увагу на кожному предметі – лише б він не набрид йому. Якщо вихованець питає, бажаючи дізнатися що-небудь про предмет, то відповідайте йому не все, а настільки, щоб порушувати його подальшу допитливість; але і не дозволяйте йому стомлювати вас безперервними, дурними питаннями. [5, с. 154 – 156]

      У подальшому більш ґрунтовний психолого-педагогічний аналіз категорії інтересу був зроблений И.-Ф.Гербартом (1776 – 1841). Його „Нариси з педагогіки” висвітлюють інтерес як вид розумової діяльності, зумовлений навчанням. Гербарт наголошував, що школа покликана розвивати багатогранність інтересу. Навчання, по Гербарту, повинне ґрунтуватися на різносторонності інтересів. Одні з них направлені на пізнання навколишньої дійсності, інші – суспільного життя.

      Гербарт розрізняє шість самостійних видів різних інтересів. До інтересів першої групи він відносить інтереси: емпіричний, який як би відповідає на питання, що це таке, і порушує прагнення до спостереження; умоглядний, який відповідає на питання, чому це так, і настроює на роздум; естетичний – забезпечує художню оцінку явищ. До другої групи інтересів відносяться: симпатичний, направлений на членів своєї сім’ї і найближчий круг знайомих; соціальний – на ширше громадянство, на суспільство, свій народ і все людство. До цієї ж групи Гербарт відносить релігійний інтерес, направлений на спілкування з богом.

      Одне з найважливіших завдань освіти полягає у Гербарта в збудженні багатобічного інтересу. Гербарт розраховував вирішити його створенням у вихованців різноманітних і рухомих груп уявлень шляхом вивчення різних учбових предметів. Він пропонував починати вивчення з якнайдавніших періодів історії, вважаючи, що життя первісних людей і античних народів є якнайкращим матеріалом для дітей. Він пояснював, що людство виявляло в своїй юності ту ж цікавість і займалося тими ж видами діяльності, які властиві дітям і хлопцям. Учням слід, на його думку, дати круг гуманітарних знань, сконцентрованих навколо історії і літератури стародавніх народів, що все ускладнюється.  

      Велику увагу приділяв Гербарт проблемі інтересу як найважливішій умові і засобу успішного навчання. Відповідаючи на питання, як порушити і підтримати в учнях інтерес до учбового матеріалу, він указував: „Те, що вивчається із задоволенням, вивчається скоро і грунтовно засвоюється”. [1, С. 242] Гербарт вважав необхідним так вести викладання, щоб назустріч новим враженням, що повідомляються вчителем, в душі учня піднімалися низкою уявлення, що вже були у нього. Засвоєння нових уявлень на основі того, що є у учнів попереднього досвіду він називав апперцепцією. Гербарт надавав їй велике значення в процесі навчання і тісно пов’язував з нею інтерес і увагу.

       На його думку, інтерес у педагогіці відіграє подвійну роль: з одного боку, – це мета виховання, з іншого – принцип, який значною мірою визначає методику й дидактику. Тому розвиток інтересу є важливим завданням навчання, що підвищує ефективність розв’язування виховних завдань і виступає засобом формування характеру особистості в цілому. [2, С. 242]

        Таким чином, прогресивні діячі минулого використовували інтерес в боротьбі з рутиною, відсталістю навчання в школах свого часу, в підготовці активних діячів – борців за перевлаштування життя. Вони показали, що інтерес в навчанні не можна зводити до підміни складної учбової діяльності розважальними прийомами, що лише полегшують діяльність учнів. Використання інтересу необхідне для збагачення достовірно складної праці в шкільні роки – навчання. Інтерес як важливий стимул успішного навчання – сильний засіб збудження дитячої активності, розвитку мислення і творчих сил дитини. Справжній інтерес збуджується активною роботою думки, зв’язаної з рішенням складних задач. Але для цього необхідні зусилля. У навчанні необхідно поєднувати інтерес і зусилля. Формуючи здібність до вольового зусилля, інтерес порушує етичні сили учня і є, таким чином, не тільки засобом успішного навчання, але і важливим стимулом етичного зростання особи.

Література

  1.  Гербарт И. Ф. Первые лекции по педагогике // Избранные педагогические произведения / И. Ф. Гербарт – В 2-х т. – Т. 2.  – М., 1940.
  2.  Гербарт И.Ф. Психология / И. Ф.  Гербарт – Спб., 1895.
  3.  Коменский Я.А. Избранные педагогические сочинения / Я.А. Коменский – В 3-х т. – Т. 2.  – М., 1939
  4.  Локк Дж. Сочинения / Дж. Локк В 3-х т. – Т. 1 – 2. – М., 1985; Т. 3. – М., 1988.
  5.  Руссо Ж.-Ж. Эмиль, или О воспитании // Педагогическое наследие. Я.А. Коменский, Дж. Локк, Ж.-Ж. Руссо, И. Г. Песталоцци. – М.: Педагогика, 1989.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

57940. Повторення та закріплення вивченого матеріалу з теорії бухгалтерського обліку 201.5 KB
  Мета уроку: навчальна: повторити, закріпити та підсумувати навчальний матеріал з теорії бухгалтерського обліку, навчити учнів застосовувати здобуті знання на практиці та в житті...
57941. Створення звітів та макросів у Microsoft Access 2007 60.5 KB
  Мета: навчальна: ввести визначення понять звіт заголовок звіту область даних макрос; пояснити учням основні принципи створення звітів та макросів; розвивальна: формувати навички аналітикосинтетичного мислення просторову уяву науковий світогляд щодо вирішення різних задач прикладного спрямування...
57942. Природные зоны Африки 62 KB
  Цель: закрепить и обобщить знания по теме «Природные зоны Африки»; создать условия для понимания взаимосвязей природных компонентов в составе природной зоны; закреплять навыки работы с контурной картой; развивать умение работать в группах.
57943. Автомат Калашникова АК–74 63 KB
  Образовательные: познакомить обучающихся с назначением боевыми свойствами АК74 и устройством его частей и механизмов; сформировать представления об автоматическом действии автомата АК74...
57944. Похідна та її застосування. Урок узагальнення і систематизації знань 165 KB
  Актуалізація опорних знань: Усне опитування: Дайте відповіді на запитання: 1 що називається похідною функції в точці 2 який геометричний зміст похідної 3 який механічний зміст похідної 4 запишіть правило знаходження похідної суми двох функцій...
57945. Ситуационные задания по спец Управлению проектами 354.66 KB
  Рассматривается проект организации мини-пивоварни Компанией «Пивовар». Планируется, что продукцией пивоварни будет качественное солодовое пиво, приготовляемое по классической рецептуре из высококачественных отечественных и импортных компонентов...
57946. Розв’язування задач за допомогою квадратних рівнянь 468 KB
  Мета уроку: повторити відомості про квадратне рівняння; продовжити формувати вміння та навички учнів розвязувати рівняння, що зводяться до квадратних...
57947. Использование формул сокращенного умножения 42 KB
  Оборудование: 1 ноутбуки; 2 урок сопровождается учебной презентацией компьютерная программа Microsoft Power Point Приложение 1; КП Использование формул сокращенного умножения; 2 буклет сообщение учащегося компьютерная программа Microsoft Office Publisher...
57948. Рівняння 44.5 KB
  Мета уроку: Систематизувати і узагальнити загальні відомості щодо рівнянь рівносильні рівняння лінійні рівняння рівняннящо містять модуль розв’язування задач за допомогою рівнянь.