15811

Проблема інтересу до навчання у педагогічній спадщині Г. Сковороди та О. Духновича

Научная статья

Педагогика и дидактика

Проблемі формування в учнів інтересу до навчання в Україні протягом різних історичних епох приділялося велике значення. Зміст, особливості організації та проведення пізнавального процесу завжди обумовлювались розвитком духовної культури, суспільними взаємовідносинами та прогресивними ідеями

Украинкский

2013-06-18

43.5 KB

2 чел.

УДК 372.4

Проблема інтересу до навчання у педагогічній спадщині                           Г. Сковороди та О. Духновича

                                                                                        Баранова Анастасія Миколаївна

                             аспірант

                                       Луганський національний університет імені Тараса Шевченка

                                   Науковий керівник – Гавриш  Наталія Василівна доктор                  

                                   педагогічних наук, професор, завідувач кафедри         

                                   дошкільної та початкової освіти

      Проблемі формування в учнів інтересу до навчання в Україні протягом різних історичних епох приділялося велике значення. Зміст, особливості організації та проведення пізнавального процесу завжди обумовлювались розвитком духовної культури, суспільними взаємовідносинами та прогресивними ідеями.

       Педагогічні погляди Г. Сковороди та О. Духновича були проникнуті ідеями збудження і стимулювання когнітивних процесів особистості учня, отримання ним знань завдяки активній творчій діяльності. Так, наприклад,                       Г. Сковорода (1722 – 1794) наголошував на необхідності розвитку в учнів інтересу до пізнання світу в цілому, вбачаючи джерело виникнення та розвитку інтересів у довкіллі. Г. Сковорода наголошував на тому, що головним обов’язком учителя має стати розвиток допитливості й інтересу в свого підопічного, виховання у нього потреби „любові“ (Г. Сковорода) до творчого сприйняття навколишнього світу через розвиток уміння самостійно думати, логічно міркувати. [5, c. 344]

        Спираючись на власну педагогічну практику, Г. Сковорода стверджував, що процес пізнання, для того щоб учень їм зацікавився, повинен ґрунтуватися на особистій активності учня у навчанні. У цьому процесі недостатньо задовольнятися лише теоретичними міркуваннями та аналітичними висловами. На думку Г.Сковороди, істина –  сутність усіх речей і явищ повною мірою виявляється лише в практиці, яка і складає „корінь” і  „плід”  істини”... У всіх науках і мистецтвах плодом є правильна практика” [5, с. 353].         

          Отже, філософські, літературно-публіцистичні, педагогічні твори                       Г. Сковороди мали великий вплив на розвиток вітчизняної науки про освіту і виховання. Він виступав як виразник ідей формування та розвитку інтересу до навчання у національній школі.

       Значний внесок у розвиток педагогічної думки в Україні в середині XIX ст. зробив відомий педагог і культурний діяч  О. Духнович (1803 – 1865). Він, зокрема, наголошував на тому, що навчальний процес не повинен бути жорстким та сухим у викладанні нових фактів і явищ навколишньої дійсності. Закликаючи до формування особистості дитини у відповідності з ідеями гуманізму і демократизму, Духнович особливу увагу приділяв питанню гармонійного розвитку особистості у відповідності з природними особливостями дітей, враховуючи їх інтереси та бажання. [4, с. 80]

        Основним обов’язком школи О. Духнович вважав розумове виховання, у процесі якого учнів слід озброювати певним колом знань з про природу й суспільство, розкривати їх пізнавальні потреби, інтереси, здібності тощо. Вимагаючи постійного розвитку розумових здібностей дітей, їх мислення, пам’яті шляхом запровадження різноманітних вправ і логічних операцій – аналізу, синтезу, порівняння, він рішуче виступав проти схоластики і „заучування”, які панували в старій школі. [4, с. 82] Основними дидактичними положеннями він вважав принцип наочності, принцип виховуючого навчання, принцип свідомості, ґрунтовності засвоєння знань, їх практичного застосування. Перше місце педагог відводив принципу наочності, говорячи про те, що за допомогою наочної ілюстрації навчально-виховного процесу, вчителю буде легше організувати та проводити роботу з формування в учнів інтересу до навчання. Так, він підкреслював, що вимога наочного навчання випливає з особливостей психіки дитини (конкретність і доступність мислення), а відтак для того, щоб полегшити процес засвоєння знань підвищувати інтерес учнів та постійно збуджувати їх активність, слід використовувати різні природні речі, картинки, малюнки, картки, які будуть підвищувати інтерес учнів, збуджувати їх активність. [4, с. 87]

        У своїй фундаментальній праці „Народная педагогія в пользу училищ и учителей сельских” (1857р.) О. Духнович розмірковує про роль освіти у процесі розвитку інтересу до навчання у дини. Так, педагог неодноразово наголошував на тому, що освіта потрібна в житті народу, бо народ без освіти не може називатись народом... „Подбайте про освіту дітей ваших, бо в них майбутнє народу, майбутнє життя”. [3]

        В основі ідеї формування інтересу до навчання особистості в працях                          О. Духновича закладено думку про те, що українці повинні мати школи з рідною мовою навчання, побудовані у відповідності з потребами та національними традиціями народу. Головне завдання навчальних закладів він вбачав у тому, щоб виховувати дітей у дусі патріотизму й національної гордості, любові до свого народу. Це завдання школа зможе виконати лише за умови, коли вихователями дітей будуть не чужинці, а представники народу, здатні прищепити дітям любов до своєї народності.

        Із захистом ідей розвитку інтересу до навчання особистості, як основи визволення і культурно-політичного відродження українців, пов’язана вся багатогранна діяльність О. Духновича, насамперед літературно-поетична та педагогічна. Художню літературу він розглядав як могутній засіб розвитку пізнавальних інтересів особистості, поширення освіти і формування національної самосвідомості народу. [3]

        В обґрунтуванні закономірностей освіти особистості на засадах краєзнавчої роботи важлива роль належить праці О. Духновича „Народная педагогія в пользу училищ и учителей сельских”. (1857 р.) [1] Цій розвідці відводилося місце першого систематичного підручника для народних учителів України. Отже, у системі поглядів О. Духновича на роль краєзнавства у розвитку інтересу до навчання особистості важливе значення посідали ідеї народного виховання, заснованій на тому, що українці повинні мати школу з рідною мовою навчання, з вивченням історії культури своєї батьківщини. [2]

       Таким чином, аналіз педагогічної спадщини Г. Сковороди та О. Духновича демонструє різноманітність і багатогранність їхніх педагогічних пошуків. Водночас, у їх поглядах на мету освіти є багато спільного: орієнтація виховного процесу на підготовку виховання „нової людини“ – всебічно розвиненої, гармонійної, розумної, здібної, діяльної, охочої до пізнання нового, корисної суспільству, тієї, яка здатна спрямувати свої зусилля на зміну суспільних умов, поліпшення становища народних мас, позбавлення їх гніту і злиднів, насильства і грубості та залишитися великодушною, дружелюбною і людяною – істинною людиною. Погляди цих педагогів на необхідність формування інтересу дітей, врахування вікових, фізичних і психічних можливостей учнів, розвитку активності і самостійності у навчанні залишились актуальними й у теперішні часи.

Література

  1.  Гусак П.М., Мартіросян Л.А. Історія педагогіки України: Посібник для студ. вузів України / Волинський держ. ун-т ім. Лесі Українки. Луцьк, 1996. — 164с.
  2.  Ігнатенко П. Р., Поплужний В. Л., Косарєва Н. І. Виховання громадянина: Психолого-педагогічний і народознавчий аспекти: Навч.-метод, посіб. К.: ІЗМН, 2001.
  3.  Ігнатенко П.Р., Руденко Ю.Д. Народознавство в школі: пошуки, проблеми, перспективи / П.Р. Ігнатенко, Ю.Д. Руденко //Рад. школа. – 1989. – № 7.
  4.  Персоналії в історії національної педагогіки. 22 Видатних українських педагоги: Підручник / За ред. А. М. Бойко – К, 2004. – 576 с.
  5.  Сковорода Григорій: дослідження, розвідки, матеріали: Збірник наукових праць / АН України, інститут філософії.К.: Наукова думка, 1992. 382 с.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

78934. Монархия как форма правления 133 KB
  Дать общую характеристику формы правления и рассмотреть её классификацию. Разобраться с понятием монархии как формы правления. Обозначить отличительные признаки данной разновидности формы правления. Рассмотреть существование монархии в России. Рассмотреть абсолютную монархию вместе с её признаками. Проанализировать конституционную монархию с её подвидами и признаками
78936. Ряд Фурье 2.11 MB
  Ввести понятия ряда Фурье с опорой на физический контекст лекций. Рассмотреть физические задачи, приводящие к понятию ряда Фурье. Изучить свойства четной и нечетной периодической функции, а также ряд Фурье в комплексной области. Дать характеристику приложению рядов Фурье
78937. Постпозитивизм. Тезисы Поппера 23.5 KB
  Постпозитивизм Постпозитивизммножество концепций на смену позитивизму; внимание уделяется рациональным методам познания. Постпозитивизм – историческая школа течение: критический рационализм наиболее авторитетная часть постпозитивизма.
78938. Социологический и культурологический подходы к исследованию науки 25 KB
  Основные функции современного соц. сциентизма: социолог не определяет цели и их проблемы исследования, это результат руководства общества; так называемые руководители общества получают от социологов данные, рекомендации и прочие «орудия» технологического плана, которые они могут применять или нет в каждом нужном направлении; для выработки своих рекомендаций социологи должны полностью отказаться от фил. взглядов на общество.
78939. Традиционалистский и техногенный типы цивилизационного развития 25.5 KB
  Понятие цивилизации впервые возникло в 18 веке во Франции для обозначения общества в котором господствует свобода равенство и братство. Традиционные цивилизации. Техногенные цивилизации. Особенности техногенной цивилизации: Ориентация на совершенствование техники производства.
78940. Соотношение науки, философии, искусства, обыденного познения 36 KB
  Соотношение науки философии искусства обыденного познения. Проблема отличия науки от других форм познавательной деятельности – это проблема демаркации т. 5 Для науки характерна постоянная методологическая рефлексия. Иногда можно выделить конденсат народной науки в виде заветов примет наставлений ритуалов и пр.
78941. Стратегии порождения научных знаний 29 KB
  Иными словами элементы предпосылки ростки будущей науки формировались в недрах другой духовной системы но они еще не выделялись из них как автономное самостоятельное целое. Действительно предпосылки науки создавались в древневосточных цивилизациях Египте Вавилоне Индии Китае Древней Греции в форме эмпирических знаний о природе и обществе в виде отдельных элементов зачатков астрономии этики логики математики и др. Постепенно складываются в самостоятельные отрасли знания астрономия механика физика химия и другие...
78942. Культура античного полиса и становление первых форм теоретической науки 31.5 KB
  Так в древнеегипетской цивилизации носителями знаний были жрецы в зависимости от уровня посвящения обладавшие той или иной суммой знаний. Знания существовали в религиозномистической форме и только жрецы могли читать священные книги и как носители практических знаний имели власть над людьми. Предпосылкой возникновения научных знаний многие исследователи истории науки считают миф. Особенности греческого мышления которое было рациональным теоретическим что в данном случае равносильно созерцательному наложили отпечаток на формирование...