15811

Проблема інтересу до навчання у педагогічній спадщині Г. Сковороди та О. Духновича

Научная статья

Педагогика и дидактика

Проблемі формування в учнів інтересу до навчання в Україні протягом різних історичних епох приділялося велике значення. Зміст, особливості організації та проведення пізнавального процесу завжди обумовлювались розвитком духовної культури, суспільними взаємовідносинами та прогресивними ідеями

Украинкский

2013-06-18

43.5 KB

2 чел.

УДК 372.4

Проблема інтересу до навчання у педагогічній спадщині                           Г. Сковороди та О. Духновича

                                                                                        Баранова Анастасія Миколаївна

                             аспірант

                                       Луганський національний університет імені Тараса Шевченка

                                   Науковий керівник – Гавриш  Наталія Василівна доктор                  

                                   педагогічних наук, професор, завідувач кафедри         

                                   дошкільної та початкової освіти

      Проблемі формування в учнів інтересу до навчання в Україні протягом різних історичних епох приділялося велике значення. Зміст, особливості організації та проведення пізнавального процесу завжди обумовлювались розвитком духовної культури, суспільними взаємовідносинами та прогресивними ідеями.

       Педагогічні погляди Г. Сковороди та О. Духновича були проникнуті ідеями збудження і стимулювання когнітивних процесів особистості учня, отримання ним знань завдяки активній творчій діяльності. Так, наприклад,                       Г. Сковорода (1722 – 1794) наголошував на необхідності розвитку в учнів інтересу до пізнання світу в цілому, вбачаючи джерело виникнення та розвитку інтересів у довкіллі. Г. Сковорода наголошував на тому, що головним обов’язком учителя має стати розвиток допитливості й інтересу в свого підопічного, виховання у нього потреби „любові“ (Г. Сковорода) до творчого сприйняття навколишнього світу через розвиток уміння самостійно думати, логічно міркувати. [5, c. 344]

        Спираючись на власну педагогічну практику, Г. Сковорода стверджував, що процес пізнання, для того щоб учень їм зацікавився, повинен ґрунтуватися на особистій активності учня у навчанні. У цьому процесі недостатньо задовольнятися лише теоретичними міркуваннями та аналітичними висловами. На думку Г.Сковороди, істина –  сутність усіх речей і явищ повною мірою виявляється лише в практиці, яка і складає „корінь” і  „плід”  істини”... У всіх науках і мистецтвах плодом є правильна практика” [5, с. 353].         

          Отже, філософські, літературно-публіцистичні, педагогічні твори                       Г. Сковороди мали великий вплив на розвиток вітчизняної науки про освіту і виховання. Він виступав як виразник ідей формування та розвитку інтересу до навчання у національній школі.

       Значний внесок у розвиток педагогічної думки в Україні в середині XIX ст. зробив відомий педагог і культурний діяч  О. Духнович (1803 – 1865). Він, зокрема, наголошував на тому, що навчальний процес не повинен бути жорстким та сухим у викладанні нових фактів і явищ навколишньої дійсності. Закликаючи до формування особистості дитини у відповідності з ідеями гуманізму і демократизму, Духнович особливу увагу приділяв питанню гармонійного розвитку особистості у відповідності з природними особливостями дітей, враховуючи їх інтереси та бажання. [4, с. 80]

        Основним обов’язком школи О. Духнович вважав розумове виховання, у процесі якого учнів слід озброювати певним колом знань з про природу й суспільство, розкривати їх пізнавальні потреби, інтереси, здібності тощо. Вимагаючи постійного розвитку розумових здібностей дітей, їх мислення, пам’яті шляхом запровадження різноманітних вправ і логічних операцій – аналізу, синтезу, порівняння, він рішуче виступав проти схоластики і „заучування”, які панували в старій школі. [4, с. 82] Основними дидактичними положеннями він вважав принцип наочності, принцип виховуючого навчання, принцип свідомості, ґрунтовності засвоєння знань, їх практичного застосування. Перше місце педагог відводив принципу наочності, говорячи про те, що за допомогою наочної ілюстрації навчально-виховного процесу, вчителю буде легше організувати та проводити роботу з формування в учнів інтересу до навчання. Так, він підкреслював, що вимога наочного навчання випливає з особливостей психіки дитини (конкретність і доступність мислення), а відтак для того, щоб полегшити процес засвоєння знань підвищувати інтерес учнів та постійно збуджувати їх активність, слід використовувати різні природні речі, картинки, малюнки, картки, які будуть підвищувати інтерес учнів, збуджувати їх активність. [4, с. 87]

        У своїй фундаментальній праці „Народная педагогія в пользу училищ и учителей сельских” (1857р.) О. Духнович розмірковує про роль освіти у процесі розвитку інтересу до навчання у дини. Так, педагог неодноразово наголошував на тому, що освіта потрібна в житті народу, бо народ без освіти не може називатись народом... „Подбайте про освіту дітей ваших, бо в них майбутнє народу, майбутнє життя”. [3]

        В основі ідеї формування інтересу до навчання особистості в працях                          О. Духновича закладено думку про те, що українці повинні мати школи з рідною мовою навчання, побудовані у відповідності з потребами та національними традиціями народу. Головне завдання навчальних закладів він вбачав у тому, щоб виховувати дітей у дусі патріотизму й національної гордості, любові до свого народу. Це завдання школа зможе виконати лише за умови, коли вихователями дітей будуть не чужинці, а представники народу, здатні прищепити дітям любов до своєї народності.

        Із захистом ідей розвитку інтересу до навчання особистості, як основи визволення і культурно-політичного відродження українців, пов’язана вся багатогранна діяльність О. Духновича, насамперед літературно-поетична та педагогічна. Художню літературу він розглядав як могутній засіб розвитку пізнавальних інтересів особистості, поширення освіти і формування національної самосвідомості народу. [3]

        В обґрунтуванні закономірностей освіти особистості на засадах краєзнавчої роботи важлива роль належить праці О. Духновича „Народная педагогія в пользу училищ и учителей сельских”. (1857 р.) [1] Цій розвідці відводилося місце першого систематичного підручника для народних учителів України. Отже, у системі поглядів О. Духновича на роль краєзнавства у розвитку інтересу до навчання особистості важливе значення посідали ідеї народного виховання, заснованій на тому, що українці повинні мати школу з рідною мовою навчання, з вивченням історії культури своєї батьківщини. [2]

       Таким чином, аналіз педагогічної спадщини Г. Сковороди та О. Духновича демонструє різноманітність і багатогранність їхніх педагогічних пошуків. Водночас, у їх поглядах на мету освіти є багато спільного: орієнтація виховного процесу на підготовку виховання „нової людини“ – всебічно розвиненої, гармонійної, розумної, здібної, діяльної, охочої до пізнання нового, корисної суспільству, тієї, яка здатна спрямувати свої зусилля на зміну суспільних умов, поліпшення становища народних мас, позбавлення їх гніту і злиднів, насильства і грубості та залишитися великодушною, дружелюбною і людяною – істинною людиною. Погляди цих педагогів на необхідність формування інтересу дітей, врахування вікових, фізичних і психічних можливостей учнів, розвитку активності і самостійності у навчанні залишились актуальними й у теперішні часи.

Література

  1.  Гусак П.М., Мартіросян Л.А. Історія педагогіки України: Посібник для студ. вузів України / Волинський держ. ун-т ім. Лесі Українки. Луцьк, 1996. — 164с.
  2.  Ігнатенко П. Р., Поплужний В. Л., Косарєва Н. І. Виховання громадянина: Психолого-педагогічний і народознавчий аспекти: Навч.-метод, посіб. К.: ІЗМН, 2001.
  3.  Ігнатенко П.Р., Руденко Ю.Д. Народознавство в школі: пошуки, проблеми, перспективи / П.Р. Ігнатенко, Ю.Д. Руденко //Рад. школа. – 1989. – № 7.
  4.  Персоналії в історії національної педагогіки. 22 Видатних українських педагоги: Підручник / За ред. А. М. Бойко – К, 2004. – 576 с.
  5.  Сковорода Григорій: дослідження, розвідки, матеріали: Збірник наукових праць / АН України, інститут філософії.К.: Наукова думка, 1992. 382 с.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

37492. ФИЛОСОФИЯ КУЛЬТУРЫ. Становление и развитие 2.07 MB
  На протяжении всей истории философская мысль обсуждала проблему фундаментального различия между тем, что существует независимо от человека — миром, природой, натурой и тем, что создано человеком как во внешнем, так и в собственном, физическом и духовном, бытии. Уже в древнегреческой философии зародились представления о «техне» как искусной практической деятельности, мастерстве, создающем необходимый человеку предметный мир (отсюда понятие «техника» во всех европейских языках)
37493. Философия педагогики. Учебное пособие для вузов 1.06 MB
  Она лаконично излагает системную суть философии культурологии психологии религиоведения развернуто дает этическую и эстетическую системы знаний в их неотрывной и прямой значимости для педагогической практики параллельно освещая проблемы образования и реальной жизни школы с установкой на их действительное и творческое решение. Философские аспекты образования и воспитания Философия как наука о всеобщих закономерностях жизни и мира является опорой для всех наук в познании изучаемых ими частных закономерностей это же касается педагогики....
37494. Философия Рене Декарта 32 KB
  Декарт сформулировал четыре правила: признавать истинными только ясные и отчетливые положения; расчленять сложную проблему на более простые менее сложные задачи; постепенно переходить от доказанного и известного к недоказанному и неизвестному; не допускать никаких пробелов в логической цепочке рассуждений. На это Декарт отвечал что нельзя полагаться на очевидность наших чувств как это делают эмпирики. Декарт пробует на самоочевидность тезисы о бытии мира Бога и нашего Я.
37495. Конспект лекций по курсу «Философия» для студентов заочной формы обучения 1.33 MB
  Философия как форма мировоззрения ее роль в жизни общества и человека. Бытие человека. В этой ситуации проблемы мировоззренческой ориентации человека осознание им своего места и роли в обществе цели и смысла социальной и личной активности ответственности за свои поступки и выбор форм и направлений своей деятельности становятся главными жизненными ценностями. В становлении и формировании мировоззренческой культуры человека философия всегда играла особую роль связанную с ее многовековым опытом...
37496. Философия. Учебник для вузов. В. В. Миронова 3.74 MB
  Природа человека. Происхождение человека и уникальность его бытия. Природа сущность и существование человека. Смысл жизни и назначение человека.
37497. Основные философские учения 1.95 MB
  Религиозноидеалистическая картина мира: эволюционный космизм тема 12 Природа человека и смысл его существования 12. Проблемы методологии научного познания в позитивизме и неопозитивизме тема 15 Современный философский иррационализм: решение проблем бытия познания человека и личности в различных школах и течениях 15. Вовторых мы считаем мудрым того кто способен познать трудное и нелегко постижимое для человека ведь воспринимание чувствами свойственно всем а потому это легко и ничего мудрого в этом нет. Но пожалуй труднее всего...
37498. ФИЛОСОФИЯ, ЛИТЕРАТУРА И ВОЕННАЯ СЛУЖБА. (отражение философских идей в литературно-художественном творчестве и военно-профессиональной деятельности офицера-ракетчика) 1.71 MB
  Сегодня к сожалению не так часто можно увидеть человека читающего книгу тем более философского содержания в транспорте на отдыхе Молодежь предпочитает иные источники информации электронные носители интернет плейеры айфоны забывая известную мудрость что всякое новое хорошо забытое старое Свободный доступ к информации восприятие истины на веру без труда целенаправленное зомбироание сознания нового поколения поверхностное знание объективной реальности основанные на трафаретах клише массовой поликультуре порождают...
37499. Религиозная философия 46 KB
  Русская религиозная философия ориентирует человека на 1.становления человека 4.социализации человека 4.Гуманизм представляет собой философскую идею о томчто смысл бытия человекаэто 1.