15911

Аграрне право України З. Янчук

Книга

Государство и право, юриспруденция и процессуальное право

АГРАРНЕ ПРАВО УКРАЇНИ. За редакцiєю в.З. Янчука. Книга Аграрне право України 2е видання перероблене та доповнене українського пiдручника для студентiв вищих юридичних i сiльськогосподарських навчальних закладiв України Рекомендована Мiнiстерством освiти У...

Украинкский

2015-01-19

4.89 MB

1 чел.

АГРАРНЕ ПРАВО УКРАЇНИ.

За редакцiєю в.З. Янчука.

Книга "Аграрне право України" - 2-е видання,

перероблене та доповнене, українського пiдручника

для студентiв вищих юридичних i сiльськогосподарських

навчальних закладiв України

Рекомендована Мiнiстерством освiти Украйни як пiдручник

(рiшення колегiї вiд 28 серпня 1996 р.)

С Юрiнком iнтер, 2000

Аграрне право України

як навчальна дисциплiна

Україна - велика аграрно-промислова держава. Вона

має сприятливi природно-клiматичнi умови, достатнi вироб-

ничо-господареькi потужностi та продуктивнi сили для iнтен-

сивного розвитку сiльськогосподарського виробництва. Кон-

ституцiя України визнала землю обєктом права власностi

Українського народу. Колективно-кооперативнi сiльськогос-

подарськi пiдприємства, акцiонернi товариства, спiлки селян,

селянськi (фермерськi) i приватнi пiдсобнi господарства се-

лян стали субєктами права власностi на землю сiльськогос-

подарського призначення. У сiльському господарствi та еко-

номiцi України утверджуються новi ринковi економiчнi вiд-

носини, розвиваються господарчо-пвдприємницькi тенденцiї,

побудованi на принципово нових економiчних засадах: фор-

муються земельнi i майновi вiдносини селян, вдосконалю-

ється система державно-правового регулювання сiльського

господарства, поширюється застосування бiржової форми

реалiзацiї сiльськогосподарської продукцiї i продовольства.

В Українi основними виробниками сiльськогосподар-

ської продукцiї є колективнi сiльськогосподарськi пiдприєм-

ства, спiлки селян, акцiонернi товариства i державнi сiльсько-

господарськi пiдприємства. У 1998 р. сiльськогосподарським

виробництвом займалися: 11445 колективних сiльськогоспо-

дарських пiдприємств, 1129 спiлок селян, 1443 акцiонерних

сiльськогосподарських товариств, близько 800 виробничих

сiльськогосподарських кооперативiв, 703 радгоспи, 352 мiж-

господарських сiльськогосподарських пiдприємства по ви-

робництву сiльськогосподарської продукцiї. За роки незалеж-

ностiВ Українi створено 35700 селянських (фермерських) гос-

подарств.

Україна - одна з найбагатших держав свiту на благо-

датну землю сiльськогосподарського призначення. Державою

втiлено в життя принцип - земля належить тим, хто її оброб-

ляє. Колективним сiльськогосподарським пiдприємствам i спiл-

кам селян на правi колективної власностi належить 32397,4 тис. га;

акцiонерним сiльськогосподарським товариствам - 3649,0 тис. га;

селянським (фермерським) господарствам - 1008,7 тис. га.

Державним сiльськогосподарським пiдприємствам (радгос-

пам) надано 4371,8 тис. га. В Українi нараховується 11523561

приватних особистих пiдсобних господарств, якi на правi

приватної власностi мають (володiють) 6144,5 тис. га землi.

Народне господарство України характеризується пев-

ними суспiльними, полiтичними, економiчними, управлiн-

ськими, майновими, трудовими, соцiальними вiдносинами,

якi регулюються нормами Конституцiї України, законами,

пiдзаконними та локально-правовими актами. Україна має

власну аграрну полiтику, аграрну економiку та аграрне право.

Аграрне право є галуззю права України, становить скла-

дову i невiдємну частину правової системи України. Як га-

лузь права воно характеризується власним предметом, прин-

ципами i методами правового регулювання. За допомогою

аграрно-правових норм визначається правове становище всiх

виробникiв сiльськогосподарської продукцiї, регулюються

їхня виробничо-господарська дiяльнiсть, суспiльно-органiза-

цiйнi, майновi, управлiнськi, членськi, трудовi, соцiальнi, гос-

подарчо-договiрнi та iншi аграрнi вiдносини. Правовi норми

цiєї галузi права залежно вiд особливостей предметiв регулю-

вання та правового забезпечення обєднуються у вiдповiднi

правовi iнститути аграрного права. Цi норми в процесi вико-

нання вимог закону i правозастосування зумовлюють виник-

нення, змiну або припинення аграрних правовiдносин. Через

систему аграрних правовiдносин вiдбувається залучення пра-

вових норм, фiнансового, земельного, адмiнiстративного, ци-

вiльного, торговельно-пiдприємницького, трудового та iнших

галузей права. Таке поєднання норм ряду галузей права є

закономiрним правовим явищем, спрямованим на досягнен-

ня ефективного використання правових засобiв регулювання

5

Аграрне право України як навчальна дисциплiна

специфiчних аграрних вiдносин, реалiзацiї праврсубєктностi

учасникiв сiльськогосподарського виробництва, правоохо-

ронного i юридичного захисту їхнiх майнових, земельних,

трудових, аграрно-договiрних, управлiнських, соцiальних та

iнших прав.

Аграрне право України як правова наука є галуззю

науки права України. Це - сума знань про аграрне законо-

давство, аграрно-правовi норми, аграрнi правовiдносини, якi

функцiонують в аграрному секторi народного господарства.

Це - вчення про iсторiю виникнення аграрного законодавст-

ва, ефективнiсть аграрних правовiдносин, про теоретично-

практичнi засади та особливостi порiвняльного аграрного

права. Це - теоретично-практичнi проекти аграрної законо-

творчостi, правозастосування та перспективи розвитку цiєї

галузi права i науки права України в цiлому.

Аграрне право України є важливою навчальною дис-

циплiною в системi вищих юридичних i аграрних навчальних

закладiв. Воно має свiй предмет i застосування, принципи,

методи правового регулювання аграрних вiдносин, вчення

про iнститути i субєкти аграрного права. За допомогою цiєї

навчальної дисциплiни вивчаються аграрне право i аграрне

законодавство, аграрно-правовi норми та ефективне їх засто-

сування у повсякденнiй виробничо-господарськiй, господар-

чо-пiдприємницькiй, господарсько-договiрнiй, аграрно-тру-

довiй, управлiнськiй та iншiй дiяльностi сiльськогосподар-

ських пiдприємств та їхнiх працiвникiв, господарюваннi

селян-фермерiв. Цiєю навчальною дисциплiною розгляда-

ються питання особливостей дiяльностi загальних i арбiтраж-

них судiв, до яких звертаються субєкти аграрного права.

Наука аграрного права придiляє значну увагу узагаль-

ненню практики державно-правового регулювання сiльського

господарства, компетенцiї органiв державного управлiння

сiльським господарством, особливостям державного контро-

лю та функцiонуванню державних iнспекцiй в системi АПК.

її предметом є дослiдження спiввiдношення повноважень

органiв державного управлiння i права самоврядування в

дiяльностi колективних i державних сiльськогосподарських

пiдприємств, визначення рiвня ефективностi державно-пра-

вового регулювання та його подальше вдосконалення за умов

, ринкових економiчних вiдносин в АПК. Особливої науково-

практичної значущостi набувають проблеми соцiально-еко-

номiчного i правового становища селян, власникiв фермерсь-

кого господарства, працiвникiв сiльського господарства, в

першу чергу членiв колективно-кооперативних i акцiонерних

сiльськогосподарських пiдприємств.

З урахуванням цього автори у другому виданнi пiдруч-

ника намагалися висвiтлити всi вищезазначенi питання вiд-

повiдно до навчальної програми.

iстотно доопрацьована третя частина пiдручника. Спе-

цiальний роздiл присвячено питанню характеристики госпо-

дарчо-пiдприємницьких правовiдносин. В ньому викладено

правомочностi таких державних утворень, як "Хлiб України",

концерн матерiально-технiчного i сервiсного обслуговування;

розглядається статус акцiонерного комерцiйного агробанку

"Україна"; придiлено увагу правосубєктностi переробних

пiдприємств АПК. Окремий роздiл присвячено питанням

правового регулювання реалiзацiї сiльськогосподарської про-

дукцiї та юридичного обслуговування сiльськогосподарських

пiдприємств.

Автори пiдручника прагнули створити основну на-

вчальну базу для аграрно-правової пiдготовки випускникiв

вищих юридичних i сiльськогосподарських навчальних закла-

дiв України. З допомогою книги студенти цих закладiв мають

володiти основами правових знань, необхiдних їм для вико-

нання своїх посадово-господарських функцiй у процесi май-

бутньої трудової дiяльностi.

В цiлому автори прийшли до висновку, що питання

аграрних господарчо-пiдприємницьких правовiдносин є

самостiйною галуззю права i тому вони повиннi бути вилученi

iз господарського права, тобто законодавство щодо аграрних

господарчо-пiдприємницьких (зовнiшнiх) правовiдносин пiд-

лягає вилученню iз загального господарчого законодавства i

повинно мати свiй самостiйний статус. У третiй частинi пiд-

ручника аграрне господарчо-пiдприємницьке право характе-

ризується як наука та навчальна дисциплiна; подана iнформа-

цiя про зовнiшньоекономiчнi звязки агробiзнесу. Таким

чином, аграрне право України охоплює собою складовi: влас-

не аграрне право (воно регулює внутрiшньогосподарськi аг-

рарнi вiдносини) i аграрне господарчо-пiдприємницьке пра-

Аграрне право України як навчальна дисциплiна

во, яке охоплює собою зовнiшнi аграрнi господарчо-пiдпри-

ємницькi вiдносини.

Викладена правова iнформацiя є слушною для пiдви-

щення рiвня правових знань з аграрного права працiвникiв

правоохоронних органiв, керiвникiв i спецiалiстiв органiв

державного управлiння сiльським господарством, колектив-

них i державних сiльськогосподарських пiдприємств, еконо-

мiстiв, бухгалтерiв для юрисконсультiв. Це - практичний

посiбник з юридичних питань, оскiльки в ньому викладено

положення чинного законодавства України з сiльського гос-

подарства, забезпечення договiрної, виробничої, фiнансової,

i технологiчної, трудової дисциплiни та додержання правової

охорони працi i здоровя працiвникiв сiльськогосподарських

пiдприємств; розглядається порядок вирiшення трудових спо-

рiв, правове становище власникiв селянських (фермерських)

господарств. У цiй книзi на вiдмiну вiд виданої в 1996 р. ви-

1 свiтлюються питання про взаємозвязок i спiввiдношення тих

видiв правовiдносин, субєктами яких є сiльськогосподарськi

товаровиробники, крiм того, наводяться правовi норми, якi

визначають адмiнiстративнi та цивiльнi правовi норми щодо

охорони працi, вiдповiдальнiсть за порушення права влас-

ностi, вперше в аграрно-правовiй лiтературi придiлено увагу

питанням маркетингу, лiзингу, оподаткування i банкрутства

i сiльськогосподарських пiдприємств.

Опанування викладеними в пiдручнику правовими

знаннями певною мiрою сприятиме належному виконанню i

застосуванню аграрно-правових норм, додержанню їхнiх ви-

. мог працiвниками сiльського господарства, що в цiлому

сприятиме змiцненню законностi у дiяльностi сiльськогоспо-

дарських пiдприємств та охоронi й захистовi прав їхнiх

працiвникiв.

Аграрне право як галузь права, наука i навчальна дис-

циплiна перебуває у тiсному звязку i взаємозалежностi з еко-

номiкою сiльського господарства та аграрною економiчною

наукою. Автори пiдручника "Аграрне право України" при

написаннi цiєї книги виходили iз зазначеної взаємозалеж-

ностi i використали науковi розробки, висновки i пропозицiї

стосовно подальшого розвитку i вдосконалення економiки

сiльського господарства. В першу чергу автори скористалися

працями вчених економiстiв-аграрникiв iнституту аграрної

економiки Української академiї аграрних наук України1.

Авторський колектив висловлює щиру вдячнiсть акаде-

мiку Ю.С. Шемшученку, доктору юридичних наук, професо-

ровi Львiвського державного унiверситету iм. iвана Франка

Н.Ї. Титовiй, доктору юридичних наук, професоровi С.В. Бо-

голюбову, академiку Росiйської АСГН iм. Ленiна Г.i. Шме-

льову та iншим за високу оцiнку нашої працi, доброзичливi по-

бажання i обгрунтованi зауваження щодо її полiпшення в на-

ступному виданнi2. Висловлюємо також подяку керiвництву

Хмельницького iнституту регiонального державного управ-

лiння за фiнансову пiдтримку видання цього пiдручника.

Див.: Сучасна аграрна полiтика України: проблеми становлення. - К.,

1997; Пiдприємництво в аграрнiй сферi економiки. - К., 1997; Товарнi бiржi в

Українi. - К., 1997; Рекомендацiї щодо створення приватного сiльсько-

господарського пiдприємства з орендними вiдносинами та органiзацiєю його

розвитку. - К., 1998; Формування ринкового середовища пiдприємств АПК /

За ред. Саблука П.Т., Демяненка М.Я. - К., 1997.

2 їхнi рецензiї на пiдручник, виданий у 1996 р., опублiковано в журналах

Тосударство й право". - М., 1997. - № 6 ; "Право України". - К., 1997. -

№ 7; а також у газетi "Юридичний вiсник України". - К., 1997.

Умовнi скорочення,

використанi в пiдручнику

агропромисловий комплекс;

акцiонерне сiльськогосподарське товариство;

вiдкрите акцiонерне товариство;

виробничi системи;

- виробничий сiльськогосподарський

кооператив;

- державне сiльськогосподарське

пiдприємство;

- закрите акцiонерне товариство;

- заготiвельнi пiдприємства споживчої

кооперацiї;

- колективне сiльськогосподарське пiдприємство;

- комiсiя з трудових спорiв;

МЗй.ди - Мiнiстерство зовнiшнiх економiчних звязкiв

i торгiвлi України;

МiнАПК - Мiнiстерство агропромислового комплексу;

МСГП - Мiнiстерство сiльського господарства

i продовольства України;

НВО - науково-виробничi обєднання;

НВС - науково-виробничi системи;

ППГГ - приватне пiдсобне господарство громадян;

СГВК - сiльськогосподарський виробничий

кооператив;

- сiльськогосподарське пiдприємство;

- сiльськогосподарський обслуговуючий

кооператив;

- спiлка селян;

- селянське (фермерське) господарство;

- товариство з обмеженою вiдповiдальнiстю.

Авторський колектив

ЯНЧУК Василь Зiновiйович - доктор юридичних наук,

професор, академiк Академiї правових наук України, акаде-

мiк Мiжнародної iнформатизацiї, професор Київського на-

цiонального унiверситету iм. Тараса Шевченка, завiдувач ка-

федрою аграрного, екологiчного та трудового права Нацiо-

нальної академiї управлiння.

АНДРЇЙЦЕВ Володимир iванович - доктор юридич-

них наук, професор, академiк Академiї екологiчних наук

України, заслужений юрист України, завiдувач кафедрою тру-

дового, земельного та екологiчного права Київського нацiо-

нального унiверситету iм. Тараса Шевченка.

ВАСИЛЮК Степан Феодосiйович - кандидат юридич-

них наук, доцент, завiдувач кафедрою приватного права Во-

линського державного унiверситету iм. Лесi Українки.

КЛЮКiН Борис Дмитрович - доктор юридичних наук,

професор, академiк Академiї гiрничих наук Росiйської Феде-

рацiї, провiдний спецiалiст iнституту законодавства i порiв-

няльного правознавства Уряду Росiйської Федерацiї.

НОСИК Володимир Васильович - кандидат юридич-

них наук, доцент Київського нацiонального унiверситету

iм. Тараса Шевченка.

ПОГРiБНИЙ Олексiй Олексiйович - доктор юридич-

них наук, член-кореспондент Академiї правових наук України,

зав. кафедрою аграрного природноресурсового та екологiчного

права Одеської юридичної академiї, професор.

СЕМЧИК Вiталiй iванович - доктор юридичних наук,

член-кореспондент НАН України, академiк Академiї пра-

вових наук України, головний науковий спiвробiтник

iнституту держави i права iм. В.М. Корецького НАН України,

професор.

ЯНЧУК Володимир Васильович - кандидат юридичних

наук, доцент Київського нацiонального унiверситету iм. Тара-

са Шевченка, адвокат.

ЯНЧУК Богдан Володимирович - молодший науковий

спiвробiтник iнституту держави i права iм. В.М. Корецького

НАН України.

Частина перша

Загальна теорiя

аграрного права

Роздiл i

ПРЕДМЕТ Ї СИСТЕМА АГРАРНОГО ПРАВА

1. Поняття i предмет аграрного права

1. Аграрне право України - одна з найважливiших галузей

нацiонального права. Воно певною мiрою є правонаступни-

ком як колишнього колгоспного, так i сiльськогосподарсько-

го права. Однак на вiдмiну вiд останнього (комплексної, iн-

тегрованої галузi) аграрне право України перебуває в станi

становлення як самостiйної та iнтегрованої галузi нацiональ-

ного права, котрiй притаманнi власний предмет, власнi й част-

ково iнтегрованi обєкти, власнi субєкти, методи, система.

Кожна галузь права характеризується властивим їй пред-

метом правового регулювання. Таким своєрiдним предметом

є аграрнi правовiдносини, якi, по-перше, випливають iз спе-

цiальної правосубєктностi субєктiв аграрного права, iз

специфiки їхнiх завдань та предмета дiяльностi; по-друге,

складаються в сферi виробництва продуктiв харчування, про-

довольства i сировини рослинного i тваринного походження,

переробки i реалiзацiї останньої субєктами аграрної пiдпри-

ємницької дiяльностi. Аграрнi правовiдносини як предмет

аграрного права являють собою взаємоповязанi iнтегрованi

вiдносини майнового, земельного, членського, учасницького,

корпоративного, управлiнського й трудового характеру в усiй

багатогранностi їх прояву в процесi здiйснення завдань дiяль-

ностi субєктiв аграрного пiдприємництва.

їм притаманний певний субєктний склад, надiлений спе-

цiальною правосубєктнiстю, а також обєктний склад, тобто

засоби виробництва продуктiв харчування, сировини й про-

довольства рослинного i тваринного походження. Тому особ-

ливiстю дiяльностi субєктiв аграрного пiдприємництва i

властивостями обєктiв аграрного права визначається своє-

рiднiсть предмета аграрного права як галузi нацiонального

права. На своєрiднiсть цього предмета впливає також прита-

манне українському аграрному праву визначення й здiйснен-

13

iедмег 1 система аграрного права

|ня соцiально-економiчної дiяльностi колективних, коопера-

тивних, корпоративних (по сутi - приватних) та державних

виробникiв товарної маси продовольства, продуктiв харчу-

, вання i сировини рослинного i тваринного походження.

2. Предметом аграрного права є тi суспiльнi (в тому числi

виробничi, пiдприємницькi та соцiального спрямування) вiд-

носини, що виникають у звязку з утворенням (заснуванням)

i статутною дiяльнiстю субєктiв аграрного пiдприємництва

всiх форм власностi та легальних органiзацiйно-правових

форм господарювання. Вони являють собою складний комп-

лекс вiдносин як за складом субєктiв (зокрема громадян, якi

беруть участь i є членами чи акцiонерами або учасниками

субєктiв аграрного пiдприємництва, кооперативного чи кор-

поративного типiв), так i за предметом та змiстом. Субєкта-

ми цих вiдносин є кожний аграрний пiдприємець зi статусом

юридичної особи приватного права кооперативного чи кор-

поративного типiв i вiдповiдно його члени чи акцiонери або

учасники. У пiдприємствах кооперативного типу мiж цiєю

юридичною особою (кооперативом) та його членами виника-

ють складнi, заснованi на правi членства, внутрiшньогоспо-

дарськi трудовi, управлiнськi, майновi та земельнi правовiд-

носини. Як родове поняття всi вони складаються з окремих

видiв i зумовлюються характером виробничо-господарської,

фiнансової, соцiально-побутової дiяльностi аграрного субєк-

та пiдприємництва. Кожний з видiв цих вiдносин має прита-

манний йому субєктний склад (наприклад, орган управлiн-

ня), обєкт та змiст правового регулювання. Майновi вiдноси-

ни, що складаються при цьому, своєю соцiально-економiч-

ною основою мають власнiсть i право власностi, засноване на

членствi. Останнє позначається як на характерi трудових, уп-

равлiнських вiдносин, так i на сутностi майнових вiдносин,

що виникають при розподiлi прибуткiв мiж членами утворен-

ня, зокрема при одержаннi членами колективного сiльсько-

господарського пiдприємства (КСГП), сiльськогосподарсько-

го виробничого кооперативу (ВСГК) чи спiлки селян (СпС)

свого паю в разi виходу зi складу такої юридичної особи. Усi

цi вiдносини за своїм предметом i суттю є аграрними.

3. Вiдмова вiд монополiї державної власностi та пiднесен-

ня значущостi приватної власностi у сферi сiльськогосподар-

ського виробництва через створення селянських (фермер-

ських) господарств привели до розширення предмета аграр-

ного права. Цим предметом, насамперед, є вiдносини приват-

ної власностi селянського (фермерського) господарства на зе-

мельну дiлянку, надану особi державою для ведення товарно-

го сiльськогосподарського виробництва, вiдносини власностi

на засоби, знаряддя i продукцiю виробництва, своєрiднi вiд-

носини мiж членами родини з приводу майна, спiльної працi,

розподiлу доходiв, одержаних внаслiдок господарювання.

Правосубєктнiсть цього аграрного товаровиробника визна-

чається (поряд iз загальними нормативними актами) також

Законом "Про селянське (фермерське) господарство", яким

урегульовано вiдносини, що за своїм предметом i суттю є ви-

ключно аграрними.

4. Самостiйним видом аграрних вiдносин як рiзновиду

предмета аграрного права є вiдносини, що виникають внаслi-

док утворення мiжгосподарських пiдприємств (обєднань).

Предметом аграрного права в даному разi є вiдносини щодо

створення цих державно-колективних субєктiв пiдприєм-

ництва, майновi вiдносини щодо утворення їх статутного

фонду, визначення правового режиму майнових фондiв, роз-

подiлу одержаних прибуткiв, а також визначення правового

становища часток учасникiв як субєктiв права спiльної част-

кової власностi. За своєю правового природою є аграрними i

управлiнськi вiдносини, що утворюються в процесi управлiн-

ня ними на засадах самоврядування i демократи.

5. В Українi набула поширення практика органiзацiї в ко-

лективних, кооперативних, корпоративних акцiонерних аг-

рарних утвореннях зi статусом юридичних осiб приватного

права i в державних сiльськогосподарських пiдприємствах

внутрiшньогосподарських орендно-пiдрядних формувань. Щ

формування спрямованi на вдосконалення органiзацiї працi,

пiдвищення рiвня матерiальної заiнтересованостi працiвни-

кiв у пiднесеннi результативностi сiльськогосподарського

виробництва.

Правове регулювання орендно-пiдрядних взаємин здiй-

снюється локальними внутрiшньогосподарськими актами,

якими регулюються своєрiднi внутрiшньогосподарськi органi-

зацiйнi, майновi, трудовi, еоцiально-побутовi та iншi вiдноси-

ни. Внутрiшньогосподарськi орендно-пiдраднi вiдносини мiж

кооперативними, колективними, акцiонерними i державними

Пiдприємствами в особi їхнiх органiв управлiння, з одного бо-

<-_______

ку, i колективом орендно-пiдрядного пiдроздiлу або окремим

працiвником, з iншого, - є внутрiшньогосподарськими агг

рарними вiдносинами органiзацiї працi незалежно вiд того,

яку форму господарського розрахунку вони використовують.

З впровадженням i функцiонуванням у сiльському госпо-

дарствi внутрiшньогосподарської та iнших видiв оренди ви-

никли новi майновi, трудовi, земельнi й вiдповiдно - органi-

зацiйно-управлiнськi, виробничо-господарськi вiдносини, якi

за своїм характером i змiстом є аграрними i являють собою

предмет аграрного права.

6. Землi сiльськогосподарського призначення надаються

фермерам, а також колективним, кооперативним, акцiонер-

ним сiльськогосподарським пiдприємствам за правом влас-

ностi або правом користування, з державним i спiльним (у

тому числi й з iноземним капiталом) - за правом користуван-

ня безстроковим чи строковим, в тому числi - за правом оренди.

Земля одночасно є обєктом як земельного, так i аграрного

права. Тi суспiльнi вiдносини, якi виникають та iснують з

приводу земель сiльськогосподарського призначення, є час-

тиною саме аграрних вiдносин i вiдповiдно - складовою

предмета аграрного права. Коло цих вiдносин охоплює: по-

рядок i умови надання права власностi на землю та права зем-

лекористування, змiст цих правомочностей, а також питання

органiзацiйно-управлiнського забезпечення рацiонального

використання й охорони земель сiльськогосподарського при-

значення.

7. Аграрнi пiдприємцi колективно-кооперативного типу,

державнi сiльськогосподарськi пiдприємства реалiзують своє

статутне право вiдповiдно до iснуючого економiчного меха-

нiзму господарювання. Останнiй являє собою сукупнiсть ор-

ганiзацiйних, економiчних та правових засобiв, форм, мето-

дiв, що забезпечують функцiонування аграрної економiки й

тих ринкових товарно-грошових вiдносин, якi запроваджу-

ються в сучасних умовах. Своєрiдним компонентом цього ме-

ханiзму є становлення ринкової, бiржової торгiвлi, державне

стимулювання (податками, пiльгами, кредитами) виробницт-

ва певних видiв продукцiї, а також iснуючий порядок заготi-

вель сiльськогосподарської продукцiї через державнi закупiв-

лi, визначення Цiн на сiльськогосподарську продукцiю, сiль-

ськогосподарську технiку, транспортнi засоби, виробничо-

технiчне обслуговування та iн.

Таким чином, вище окреслено Практично все коло реаль-

них конкретних суспiльних вiдносин, якi iснують в аграрному

виробництвi та в усiй пiдприємницькiй дiяльностi виробникiв

товарної продукцiї харчування рослинного i тваринного по-

ходження, заснованих на рiзних формах власностi.

Цi суспiльнi вiдносини функцiонують протягом усiєї

дiяльностi, починаючи з планування i вибору видiв прибутко-

вої продукцiї, органiзацiї самого виробництва i закiнчуючи

транспортуванням, зберiганням та реалiзацiєю продуктiв хар-

чування, зокрема сiльськогосподарської продукцiї i сирови-

ни, в тому числi й у переробленому виглядi. Зазначенi вiдно-

сини є сiльськогосподарськими, оскiльки вони складаються в

повсякденнiй дiяльностi аграрних товаровиробникiв i функ-

цiонують у системi АПК України. Наведенi вiдносини регу-

люються як загальними нормами традицiйних галузей права

(цивiльного i трудового), так i нормами виключно або пере-

важно аграрного права. Це, зокрема, норми законiв "Про се-

лянське (фермерське) господарство", "Про сiльськогосподар-

ську кооперацiю", "Про колективне сiльськогосподарське

пiдприємство", "Про насiння", "Про племiнне тваринниц-

тво", "Про карантин рослин", "Про якiсть та безпеку харчо-

вих продуктiв i продовольчої сировини", норми статей 6, 8,

39. 40, 47-62 Земельного кодексу України тощо.

Зi сказаного логiчно випливає, що предметом аграрного

права є урегульованi нормами аграрного законодавства, за-

снованi на багатоукладнностi форм власностi та господарю-

вання реальнi суспiльнi, членськi, майновi, управлiнськi, тру-

довi, соцiальнi, господарчо-пiдприємницькi вiдносини щодо

правового становища субєктiв аграрного пiдприємництва,

їхньої виробничо-господарської дiяльностi з додержанням

ринково-економiчних закономiрностей (див. схему 1).

2. Методи регулювання в аграрному правi

1. У теорiї права дiстав загальне визнання принцип розме-

жування галузей права залежно вiд притаманних кожнiй з них

предмета i методу правового регулювання. Саме за цими оз-

наками було визнано галуззю права колгоспне право з влас-

тивими йому предметом i методами регулювання. Постiйно

дiючий дiалектичний процес розвитку продуктивних сил i

вдосконалення суспiльних виробничих вiдносин привiв до

державно-правової потреби у визнаннi аграрного права як

нової галузi права. Суттєвi змiни в характерi та змiстi суспiль-

них виробничих агропромислових вiдносин i реально iснуюча

змiна у їх вiдповiдному правовому забезпеченнi зумовлює ви-

знання нової галузi права, а саме - аграрного.

Ця галузь права характеризується наявнiстю в нiй груп

суспiльних вiдносин, якi вiдокремилися вiд основних галузей

права. Зокрема, таку групу вiдносин становлять майновi вiд-

носини приватної i державної власностi. Державна власнiсть

перебуває у повному господарському вiданнi державних

сiльськогосподарських пiдприємств (органiзацiй, обєднань).

Приватною власнiстю є власнiсть КСГП, ВСГК, АСГТ. Тру-

довi правовiдносини в сiльськогосподарських пiдприємствах

усiх форм власностi у сферi трудового права за видами субєк-

тiв, обєктiв i змiстом є лише незначною частиною предмета

трудового права, в той час як у системi аграрних правовiдно-

син iнститути трудового права стосовно до правового регулю-

вання трудових вiдносин мiж працiвниками i аграрними пра-

цедавцями набувають специфiчного змiсту, зумовленого

особливостями сiльськогосподарських продуктивних сил i ви-

робничих вiдносин.

Цими ж факторами зумовлюється змiст економiчних мето-

дiв, як правило, спiльних для сучасної виробничо-господар-

ської дiяльностi субєктiв аграрного пiдприємництва всiх

форм власностi та органiзацiйно-правових форм. Звiдси вип-

ливає спiльнiсть правових методiв, що використовуються в

процесi правового регулювання виробничо-господарської

дiяльностi субєктiв агропромислового комплексу.

1 Див.: Алексеев С.С Обшиє теорстнческие проблеми социалистического

правд. - М., 1961. - С. 62. Його ж - Общая теория права. - Т. 1. - М.,

1982. - С. 250-260; Общая теория права / Под ред. Братуся С.Н. й Самощен-

ко Н. С. - М., 1966. - С. 320-340 та ш.

Предмет 1 система аграрного права 19

Викладене свiдчить, що наявнiсть рiзновидiв предмета аг-

рарного права зумовлює потребу в рiзновидах методiв аграр-

ного права. На думку проф. С. С. Алексеєва, метод правового

регулювання обєднує чотири тiсно повязанi мiж собою лан-

ки: правосубєкгнiсть, яка виражає загальне юридичне стано-

вище сторiн; юридичнi факти; змiст правовiдносин; юридичнi

санкцiї1.

2- Визначення методiв правового регулювання суспiльних

вiдносин, що iснують у процесi функцiонування агропромис-

лового комплексу, має i теоретичне, i практичне значення.

Теоретичне полягає в тому, що встановлення таких методiв та

їх функцiонування забезпечують наукову обгрунтованiсть аг-

рарного права як галузi права. Практичне ж значення вияв-

лення цих методiв сприятиме встановленню стану i ступеня їх

дiєвостi в досягненнi завдань аграрного права, в додержаннi

його принципiв; у визначеннi, наскiльки цi методи є ефек-

тивними, виправдовують себе у правозастосувальнiй практицi

в системi АПК.

3. В аграрному правi, як i в iнших галузях права, методи

правового регулювання являють собою встановленi або сан-

кцiонованi державою способи та засоби правового впливу, за

допомогою яких визначаються правомочностi субєктiв права

- учасникiв аграрних правовiдносин; це способи зясування,

визначення характеру виникнення, змiни i припинення вiд-

носин мiж субєктами АПК. Предмет правового регулювання

охоплює тi конкретнi суспiльнi вщносини, якi регулюються

нормами аграрного права, а метод правового регулювання

визначає, яким чином цi конкретнi аграрнi вiдносини чи к

група регулюються нормами аграрного права2.

В аграрному правi, як i в iнших галузях права, методи пра-

вового регулювання являють собою встановленi або санкцiо-

нованi державою способи правового впливу, засоби, прийо-

ми, завдяки яким встановлюються або реалiзовуються право-

мочностi субєктiв прав i правовiдносин3. Це способи визна-

чення характеру (природи) правовiдносин мiж ними; за

Див.: Алексеев С. С. Предмет сояетского гааяаданского права. - Сверд-

ловск, 1959. - С. 258-259, а також: Общие теоретические проблеми система

социалистического права. - М., 1961. - С. 62.

2 Дул.: Уiнук В. 3. Проблеми теорви кхиовззного права-- М., 1969.- С. 90.

3 Див.: Там само. - С. 90. ;

допомогою цихспособiв визначаються i закрiплюються права

i обовязки особи (фiзичної або юридичної), а також регулю-

ється їхня юридична вiдповiдальнiсть в разi невиконання або

неналежного виконання цих обовязкiв.

Методи правового регулювання - це такi способи, за до-

помогою яких держава на основi iснуючої сукупностi право-

вих норм забезпечує необхiдну їй поведiнку людей як учасни-

кiв правовiдносин або впроваджує тi засоби регулювання, якi

в конкретних умовах (полiтичних, економiчних, соцiальних

тощо) можуть дати максимальний очiкуваний результат у

здiйсненнi аграрних та земельних реформ, вирiшеннi продо-

вольчої кризи, становленнi ринкових вiдносин, у розвитку

iнфраструктури ринку тощо.

14. Методи правового регулювання, що застосовуються в

практицi правового забезпечення суспiльних аграрно-право-

вих вiдносин, мiстяться в законах та iнших нормативно-пра-

вових актах, котрi є джерелом аграрного права. Це правило не

виключає використання в аграрних правовiдносинах право-

вих методiв, властивих iншим галузям права, у випадках од-

норiдностi та спорiдненостi суспiльних вiдносин.

В Українi з часу проголошення її незалежностi прийнято

закони, в яких передбачено державну реєстрацiю сiльськогос-

подарських пiдприємств. Вiдповiдну правову норму вмiщено

в законах "Про пiдприємства в Українi" (ст. 6), "Про пiдпри-

ємництво" (ст. 8), "Про господарськi товариства", "Про ко-

лективне сiльськогосподарське пiдприємство" (ст. 3), "Про

сiльськогосподарську кооперацiю" (ст. 6), "Про селянське

(фермерське) господарство" (ст. 9) та iн. Державна реєстрацiя

товаровиробникiв є неодмiнною умовою їхньої участi в рин-

кових економiчних вiдносинах. Вона становить собою юри-

дичний факт, з моменту виникнення якого товаровиробник

набуває правоздатностi субєкта майнових, земельних, фiнан-

сово-кредитних, податкових, аграрно-договiрних правовiдно-

син. Державна реєстрацiя є тим юридичним фактом, який

призводить до виникнення або припинення юридичної осо-

би, має безпосереднє вiдношення до виникнення у субєкта

правовiдносин здатностi нести юридичну вiдповiдальнiсть або

притягати контрагента до юридичної вiдповiдальностi. Таким

Див.: Яичук В. 3. Рецензия на монографию Г. Полянской "Правовая ох-

рана лесов" // Сов. гос-во й право. - 1957. - № 10. - С. 89-93.

Предмет / система аграрного права

21

чином, державна реєстрацiя сiльськогосподарського вироб-

ника має ознаки правового методу в аграрному правi.

5. Наведенi вище закони та iншi пiдзаконнi акти є засобом

законотворчого здiйснення державно-правового регулювання

сiльського господарства i правовою формою волевиявлення

держави у сферi регулювання суспiльних аграрних вiдносин.

Цi вiдносини тому i є суспiльними, що в них є рiвнозначна

основоположна сторона - селяни як члени колективного

сiльськогосподарського пiдприємництва (КСГП, ВСГК, СпС,

АСГТ), так i як працiвники державних сiльськогосподарських

утворень. Своє рiвнозначне волевиявлення вони висловлю-

ють у статутах вiдповiдних виробничо-пiдприємницьких ут-

ворень. Статут кожного з таких утворень є внутрiшньогоспо-

дарським локальним правовим актом i виразником волевияв-

лення селян, як членiв колективного, так i робiтникiв дер-

жавного сiльськогосподарського утворення. Наявнiсть

Статуту є неодмiнною умовою державної реєстрацiї такого

пiдприємства. Статут є правовим актом, який визначає змiст

правоздатностi юридичної особи, регламентує органiзацiйнi,

членськi, майновi, управлiнськi, трудовi та соцiальнi питання,

властивi такому пiдприємству. На цiй пiдставi Статут нале-

жить розглядати як статутний метод правової регламентацiї в

аграрному правi.

6. В Українi основними виробниками продуктiв харчуван-

ня, продовольства i сiльськогосподарської сировини для пе-

реробних пiдприємств харчової i легкої промисловостi є аг-

рарнi пiдприємцi зi статусом юридичної особи. Головною

економiчною i юридичною особливiстю цих пiдприємств, їх

утворення i системи внутрiшньогосподарських вiдносин є те,

що вони базуються на основi членства громадян в КСГП як

пiдприємствах кооперативного типу. Будучи врегульованими

ст. 5 Закону "Про колективне сiльськогосподарське пiдпри-

ємство", статтями 8, 12 Закону "Про сiльськогосподарську

кооперацiю", членськi вiдносини мiж КСГП та громадяна-

ми-членами цих утворень набувають змiсту права членства.

Це право охоплює норми Статуту i таким чином регулює вiд-

носини щодо умов i порядку вступу до КСГП i ВСГК, субєк-

тивнi права та юридичнi обовязки членiв цих утворень, поря-

док i правовi наслiдки припинення членства, тобто здiйсню-

ється регулювання вiдносин правовим засобом членства. На

22 Роздiяї

цiй пiдставi право членства належить розглядати як метод

правового регулювання, властивий аграрному праву.

7. Конституцiя України надiляє громадян України правом

обєднуватися у полiтичнi та громадськi органiзацiї для здiй-

снення i захисту своїх економiчних i соцiальних прав (ст. 36).

Право членства в колективному сiльськогосподарському

пiдприємствi є правовою основою майнових вiдносин мiх

кожним членом КСГП i колективним сiльськогосподарським

пiдприємством. Чинне законодавство i Статут пiдприємства

накладають обовязок на особу, яка хоче стати членом КСГП

або ВСГК, внести вiдповiдний вступний пай (в грошовiй або

натуральнiй формi) для створення статутного фонду (основ-

них та обiгових коштiв) пiдприємства. Колективно-коопера-

тивна сутнiсть КСГП чи ВСГК включає в себе зазначену пра-

вомочнiсть i як право члена КСГП чи ВСГК на отримання

вiдповiдних дивiдендiв. Паювання (внесення паю та отриман-

ня дивiдендiв) є неодмiнною ознакою колективно-коопера-

тивного утворення, має майнову природу. Суспiльнi вiдноси-

ни з цього приводу мають майновий характер i є предметом

аграрного права. Одночасно правовi норми щодо паювання

визначають способи регулювання цих вiдносин i становлять

собою метод правового регулювання в аграрному правi.

Право членства в колективному сiльськогосподарському

пiдприємствi для кожного його члена як субєкта права ко-

лективної власностi на громадськi землi сiльськогосподар-

ського призначення надає право на земельну частку, що при-

падає йому як земельний пай.

8. В аграрному правi застосовуються методи, що викорис-

товуються при здiйсненнi внутрiшньої та зовнiшньої госпо-

дарської дiяльностi пiдприємств. Практичний прояв засобiв

правового регулювання здiйснюється шляхом встановлення

вiдповiдних юридичних фактiї> (прийняття або вихiд, виклю-

чення iз складу пiдприємстна та iн.). i

Методи правового рсгулюиання, що застосовуються в

практицi правового забезпечення суспiльних аграрних вiдно-г

син, мiстяться в законах та iнших нормативно-правових акт

тах, котрi є джерелом аграрного права. Це правило не виклю-

чає використання в аграрних пiдносинах правових методiвч

властивих iншим галузям права, у випадках однорiдностi т.ц;

спорiдненостi суспiльних вiдносин, ii

Предмет i система аграрного права 23

Юридичним iнструментом впливу на аграрних пiдприєм-

цiв з боку держави, способами регулювання внутрiшнiх/i зов-

нiшнiх правовiдносин цих субєктiв виступають як загальнi,

так i специфiчнi методи регулювання в аграрному правi

(див. схему 2).

9. З урахуванням загальних методiв i статутної правоздат-

ностi аграрних товаровиробникiв у аграрному правi є ряд ме-

тодiв, що використовуються при здiйсненнi внутрiшньої та

зовнiшньої дiяльностi субєктiв аграрного пiдприємництва.

Практичний прояв засобiв правового регулювання здiйсню-

ється через встановлення вiдповiдних юридичних фактiв

(державної реєстрацiї фермерського господарства, агрогоспо-

дарського товариства, iнших субєктiв аграрного пiдприєм-

ництва, прийняття на роботу спецiалiста за трудовим догово-

ром, контрактом), виключення чи виходу з членiв пiдприєм-

ства або з членiв товариства тощо.

Застосування вiдповiдних методiв юридичного правового

регулювання орендних вiдносин зумовлюється особливостя-

ми цих вiдносин. У цьому аспектi способом правового регу-

лювання є порядок i умови надання субєктам аграрного пiд-

приємництва прав юридичної особи (явочний метод), що за-

безпечується такими юридичними фактами, як прийняття

Статуту конкретного пiдприємства загальними зборами гро-

мадян - засновникiв субєктiв аграрного пiдприємництва i

державна реєстрацiя цього пiдприємства. Саме такий право-

вий метод породжує правоздатнiсть i самостiйнiсть їхньої ви-

робничо-господарської дiяльностi у вирiшеннi як внутрiшнiх,

так i зовнiшнiх господарських сфер економiчних стосункiв.

10. Законом "Про колективнi сiльськогосподарськi пiд-

приємства" (ст. 22) i Законом "Про сiльськогосподарську

кооперацiю" встановлено право колективного самоврядуван-

ня як системи управлiння дiяльнiстю названих органiв цих

утворень, що становить метод колективної демократiї.

її суспiльно-органiзаторське призначення, юридичне за-

крiплення i практичне застосування забезпечують здiйснення

управлiнської функцiї органiв колективного самоврядування

у процесi дiяльностi колективних сiльськогосподарських пiд-

приємств, реалiзацiю її властивостей. Зокрема, виборнiсть ор-

ганiв самоврядування, їхня пiдзвiтнiсть загальним зборам

(зборам уповноважених) членiв КСГП або ВСГК, обовязок,

{Предмет 1 система аграрного права i ;  Г ____25

-  

 \  i  i

 ї  за яким меншiсть пiдкоряється бiльшостi. Сiме в цьому вияв-

,1- "-i  ляється вiдмiннiсть методу самоврядування в колективних

13- Ц< сiльськогосподарських пiдприємствах вiд методу управлiння

i i iЩ дiяльнiстю державного сiльськогосподарського пiдприємства.

i -ї-ї Я У цих пiдприємствах розпорядником їхньої дiяльностi є особа

2   1  i. (наприклад, директор), уповноважений власником пiдприєм-

I- 11 i11  стаа (Дбржавою). Кожний працiвник має лише трудовi вiдно-

i  i8. i сини з адмiнiстрацiєю. Повне господарське вiдання майном i

!- i- коштами здiйснює тiльки директор. Рiшення зборiв або ради

| трудового колективу мають лише дорадчий характер. Метод

я колективної демократiї передбачає використання методу пiд-

я леглостi. При здiйсненнi колективних органiзацiйних, управ-

| пiнських, трудових та iнших правовiдносин члени КСГП та

е ВСГК пiдкоряються розпорядженням (вказiвкам) голови

|| |i правлiння, спецiалiстам, бригадирам, завiдуючому фермою та

i 11 8. iншим посадовим особам.

Ц. .а Метод колективної демократiї реалiзується шляхом вибор-

3 -5 ї а ностi представникiв колективних сiльськогосподарських пiд-

"i  приємств до виборних представницьких органiв - Всеукраїн-

i я Е ського зїзду, обласної та районної рад представникiв. Дiяль-

I. >- i нiсть цих виборних органiв регулюється згiдно з прийнятими

" ними корпоративними актами (положеннями, статутами).

Юридичної сили правового акта вони набудуть лише пiсля

затвердження їх органом державного управлiння.

СГ

Демократiя i гласнiсть є своєрiдним державно-правовим

засобом правового забезпечення самоврядування. Завдяки

цьому створюється можливiсть для активної участi членiв ко-

"  лективних пiдприємств та акцiонерiв у вирiшеннi виробничо-

господарських, соцiально-економiчних та iнших проблем

дiяльностi цих субєктiв господарювання. Активнiсть членiв у

роботi органiв управлiння вiд загальних зборiв до зборiв ви-

робничих пiдроздiлiв аграрних субєктiв пiдприємництва коо-

перативного типу, забезпечення порядку голосування таєм-

ного чи вiдкритого, наявностi кворуму, свободи критики дає

пiдстави вважати, що широка демократiя i гласнiсть є мето-

дом правового регулювання управлiнських взаємин у цих пiд-

приємствах.

11. Наведенi вище методи правового регулювання голов-

ним чином застосовуються в системi внутрiшнiх аграрних

правовiдносин. Зовнiшнi аграрнi правовiдносини перебува-

ють одночасно у тiсному звязку з цивiльними, земельними,

26 Роздiл i

фiнансовими правовiдносинами. Регулювання цих вiдносин

проводиться методами вiдповiдних галузей права, де вони i

визначаються.

Юридичним iнструментом впливу на аграрних пiдприєм-

цiв з боку держави, способами регулювання внутрiшнiх та

зовнiшнiх правовiдносин цих субєктiв виступають як загаль-

нi, так i специфiчнi методи регулювання в аграрному правi.

3. Принципи аграрного права

1. Поняття аграрного права охоплює його принципи. В за-

гальнiй теорiї права пiд принципами розумiють основополож-

нi засади, iдеї, науковi положення, що визначають загальну

спрямованiсть i найбiльш суттєвi риси правового регулюван-

ня; принципи визначають характер права в цiлому або окре-

мих груп правових норм, iнститутiв галузей права. Аналiз

принципiв права дає вiдповiдь на запитання: на яких засадах,

яким чином здiйснюється правове регулювання, якi полiтичнi

та науковi iдеї лежать в його основi.

Принципи права проявляються при визначеннi структури

системи права, механiзму правового регулювання, визнача-

ють нормотворчу i правозастосувальну дiяльнiсть, впливають

на формування правового мислення i правову культуру, за-

безпечують логiчнiсть системи права. Принципи права вiдiг-

рають певну роль при розробцi правових теорiй i концепцiй,

як правової орiєнтацiї субєктiв права, змiсту правових норм

чи їхнiх груп, забезпечення ефективного правового регулю-

вання суспiльних вiдносин i законностi1.

Як загальноправовi, так i принципи аграрного права

мають своєю основою положення Конституцiї України.

Полiтична, соцiально-економiчна i правова значущiсть ви-

значення i послiдовного додержання принципiв права взагалi,

принципiв аграрного права України зокрема, набуває особли-

вої ваги в умовах становлення i змiцнення засад правової дер-

жави. Повсюдна реалiзацiя цього принципу i першорядної

вимоги сучасного суспiльства i державовладдя безпосередньо

1 Див.: Загальна теорiя держави i права: Пiдручник / За ред. академiка

АПрН України, доктора юрид. наук, проф. Копєбчшима В. В.. - К.: Юрiнком. -

1997.-С. 109.

Предмет i система аграрного права 27

стосується всiх субєктiв - учасникiв аграрно-правових вiд-

носин.

2. Основними принципами права, закрiпленими у чинно-

му нацiональному законодавствi, є: прiоритетнiсть права

власностi, захист прав власника, рiвноправнiсть, нерозрив-

ний звязок прав i обовязкiв, захист соцiальне не захищених

верств населення, законнiсть, вiдповiдальнiсть за вину, а та-

кож загальносвiтовi принципи дiяльностi аграрних пiдпри-

ємств кооперативного типу (членство, демократичнi iдеали,

суспiльна свiдомiсть тощо). Цi правовi принципи визнача-

ються i закрiплюються правом власностi на знаряддя i засоби

виробництва, правом власностi на неру хомiсть, державною

пiдтримкою та захистом прав власникiв, державною владою

(з додержанням вимоги "держава для людини"), необхiднiстю

чiткої органiзованостi i дисциплiни працi.

Кожний з даних загальних принципiв дiстає своє втiлення

в аграрних вiдносинах, так би мовити, на двох рiвнях - на

рiвнi сукупностi правових норм та на рiвнi їх ефективного

правозастосування.

При визначеннi принципiв аграрного права головним чи-

ном придiляється увага засадам внутрiшньогосподарських

правовiдносин, що виникають, функцiонують i припиняють-

ся в дiяльностi колективних сiльськогосподарських пiдпри-

ємств як основного товаровиробника в сiльському господар-

ствi. Принципи дiяльностi субєктiв аграрного права в сферi

зовнiшнiх аграрних правовiдносин, а це головним чином сис-

тема ринкових економiчних вiдносин є тотожними з принци-

пами дiяльностi субєктiв господарського права; вони обгрун-

тованi в науцi цiєї галузi права i враховуючи це в цьому пiд-

ручнику не висвiтлюються.

3. Аграрне право є галуззю, з допомогою норм якої реалi-

зовується ст. 36 Конституцiї України про правоздатнiсть гро-

мадян України на свободу обєднуватися для здiйснення i за-

хисту своїх прав i свобод, для задоволення своїх економiчних,

соцiальних та iнших iнтересiв. В нормах аграрного права ця

конституцiйна норма конкретизується, зокрема у законах

"Про колективне сiльськогосподарське пiдприємство", "Про

сiльськогосподарську кооперацiю", "Про господарськi това-

риства". У конституцiйному положеннi закрiплено принцип

права членства у колективному сiльськогосподарському пiд-

приємствi, що грунтується на правi вiльного вступу i безпе-

28

Роздiл i

решкодного виходу з його складу . За цими ж засадами регу-

люються вiдносини членства Законом "Про сiльськогоспо-

дарську кооперацiю".

4. Приватна (її, по сутi, рiзновид, прояв - колективна) i

державна власнiсть становлять економiчну основу утворення

та дiяльностi приватних, колективних i державних сiльсько-

господарських пiдприємств, селянських (фермерських) гос-

подарств та господарювання орендарiв землi як виробникiв

товарної сiльськогосподарської продукцiї та учасникiв ринко-

вих економiчних вiдносин.

При визначеннi принципiв аграрного права має пер-

шорядне значення та правова обставина, що Земельний ко-

декс України, прийнятий Верховною Радою України 13 бе-

резня 1992 р., визнав право власностi на землю не лише за

державою, але й за громадянами та за аграрними пiдприєм-

ствами кооперативного типу. Згiдно зi ст. 6 Земельного ко-

дексу України, право приватної власностi на землю стоїть на

першому мiсцi. За цим правом приватної власностi громадя-

ни України мають право отримати землю, зокрема для веден-

ня селянського (фермерського) чи приватного пiдсобного

господарства.

З викладеного належить зробити висновок: принципом аг-

рарного права є право власностi на землю, що належить ви-

робникам сiльськогосподарської продукцiї з усiма правовими

наслiдками, якi з цього права випливають.

5. Власнiсть, будучи економiчною основою будь-якого ви-

робництва, i право власностi визначають характер i змiст

виробничо-господарської дiяльностi аграрних товаровироб-

никiв. Виробничо-господарська дiяльнiсть є неодмiнною

умовою i характерною засадою упевненостi приватних, коо-

ператиiїних (колективних), державних сiльськогосподарських

пiдприємств i селянських (фермерських) господарств у са-

мостiйному ефективному пiдприємницькому господарюван-

нi. Цi засади закрiпленi в законах "Про пiдприємства в

Українi" (статтi 13, 14), "Про господарськi товариства" (статтi

6, 7), "Про селянське (фермерське) господарство" (статтi 6,

7), "Про колективне сiльськогосподарське пiдприємство"

(статтi 7-9).

6. Закрiплення в законодавствi права всiх субєктiв аграр-

ного пiдприємництва самостiйно здiйснювати свою виробни-

чо-господарську дiяльнiсть дiстає свiй прояв при визначеннi

Предмет 1 система аграрного права 29

правового становища цих субєктiв як юридичних осiб, ЇХ

спецiальну правоздатнiсть щодо всiх видiв дiяльностi i вiдоб-

ражається вiдповiдно у конкретних правових iнститутах аг-

рарного права.

Враховуючи все викладене, є пiдстави визнати принципом

аграрного права принцип правового забезпечення господар-

ської самостiйностi й незалежностi селянських господарств;

агрогосподарських товариств, колективних сiльськогосподар-

ських пiдприємств, спiлок селян, радгоспiв та iнших субєктiв

аграрних ринкових правовiдносин.

7. Всi субєкти аграрного пiдприємництва здiйснюють

свою виробничо-господарську дiяльнiсть у межах, визначе-

них законодавством України, та вiдповiдно до своєї статутної

мети i правоздатностi. Як зазначено в Законi "Про колектив-

не сiльськогосподарське пiдприємство", основними завдан-

нями цього пiдприємства є виробництво товарної продукцiї

рослинництва i тваринництва, а також її переробка та iншi

види дiяльностi, спрямованi на задоволення iнтересiв усiх

членiв пiдприємства.

Неодмiнною умовою зазначеної дiяльностi пiдприємства е

її пiдприємницька результативнiсть, тобто кожна з галузей

господарювання повинна бути прибутковою, економiчно ви-

гiдною. Додержання цих умов випливає з вимог, викладених

у Законi "Про пiдприємництво". Згiдно зi ст. 1 цього Закону

пiдприємництво становить собою самостiйну iнiцiативу, на

власний ризик дiяльнiсть iз виробництва продукцiї, виконан-

ня робiт, надання послуг та заняття торгiвлею з метою одер-

жання прибутку.

За умов повної господарської самостiйностi сiльськогос-

подарських пiдприємств як юридичних осiб набуває особли-

вої значущостi додержання принципу правового забезпечен-

ня рацiонального поєднання високорентабельного вироб-

ництва та оптимального пiдприємництва у процесi їхньої дi-

яльностi.

Звiдси належить зробити висновок, що правове забезпе-

чення пiдприємництва в сутностi iснування та самозабезпе-

чення субєктiв аграрного пiдприємництва є принципом аг-

рарного права.

8. Дiяльнiсть колективних, кооперативних, акцiонерних i

державних сiльськогосподарських пiдприємств, селянських

i господарств здiйснюється з неодмiнним використанням дого-

вiрної форми регулювання економiчних та iнших суспiльних

вiдносин,

Реалiзацiя принципу пiдприємництва охоплює як внут-

рiшньогосподарськi, так i зовнiшнi ринковi економiчнi вiдно-

сини. Виробничо-господарська дiяльнiсть колективних i дер-

жавних сiльськогосподарських пiдприємств, селянських

(фермерських) господарств здiйснюється з неодмiнним вико-

ристанням договiрної форми регулювання економiчних та iн-

ших суспiльних вiдносин. Договiрнi зобовязання є основною

правовою формою регулювання ринкових економiчних вiд-

носин. Цi пiдприємства та селянськi (фермерськi) господар-

ства укладають на добровiльних засадах з пiдприємствами i

органiзацiями, якi здiйснюють заготiвлю i переробку сiльсь-

когосподарської продукцiї, договори на Її продаж. Окрiм то-

го, цi товаровиробники можуть реалiзовувати таку продукцiю

за власним розсудом будь-яким iншим споживачам, у тому

числi через бiржу або на ринках.

У цьому звязку аграрному праву властивi принципи пра-

вового забезпечення оптимального використання аграрно-

договiрних вiдносин, посилення частки майнових аспектiв у

системi аграрних правовiдносин, змiцнення договiрної дис-

циплiни в АПК.

9. Аграрнi пiдприємцi - юридичнi особи приватного права

є субєктами права власностi на землi сiльськогосподарського

призначення та iншi природнi ресурси, без яких неможливе

ведення сiльського господарства, знаряддя, засоби, кошти i

продукцiю сiльськогосподарського виробництва. Державнi

сiльськогосподарськi пiдприємства володiють, користуюїься i

розпоряджаються землею сiльськогосподарського призначен-

ня на правi користування. Засоби i сiльськогосподарська про-

дукцiя належать їм на правi повного господарського вiдання.

Зазначенi форми власностi i право власностi забезпечують

рiвноправнiсть виробникам продуктiв харчування i сiльсько-

господарської сировини у здiйсненнi аграрно-пiдприємниць-

кої дiяльностi та їхньої участi у ринкових економiчних вiдно-

синах. Вони створюють необхiднi засади i умови для членiв

колективних та працiвникiв державних сiльськогосподар-

ських пiдприємств брати участь у суспiльному виробництвi i

одержувати винагороду за свою працю, вирiшувати соцiальнi,

культурно-побутовi та iншi питання суспiльного спiвжиття.

Предмет 1 система аграрного права 31

За сучасних умов функцiонування цих форм власностi

субєктiв сiльськогосподарського виробництва розвивається у

взаємозвязку з приватною власнiстю працiвникiв сiльського

господарства у виглядi паю i дивiдендiв вiд їхньої частки в ос-

новних та обiгових фондах та обсягу вкладеної працi. У най-

ближчi роки зростатиме роль та значення паїв на земельнi

дiлянки, що припадають на кожного члена КСГП як субєкта

права власностi в разi його виходу iз колективного пiдпри-

ємства.

Власнiсть i право власностi в сiльськогосподарському ви-

робництвi є визначальними для встановлення рiвноправностi

сторiн.

10. Притаманнi субєктам аграрного пiдприємництва всiх

форм власностi i форм господарювання господарська само-

стiйнiсть i самофiнансування, правомочностi субєкта права

власностi або субєкта права повного господарського вiдання

майном i коштами, пiднесення самоврядування зумовили по-

требу в ширшому застосуваннi локальної правотворчостi То-

му цiлком правомiрно вважати поєднання правового регулю-

вання дiяльностi всiх субєктiв аграрного пiдприємництва зi

допомогою державно-правових i локальних внутрiшньогоспо-

дарських правових актiв принципом аграрного права. :

11. Закон "Про колективне сiльськогосподарське пiїпiри-

ємство" вперше на рiвнi законодавчого акта визначив змiст

самоврядування, тобто змiст колективної демократiї (ст. 22).

Зазначена норма дала пiдставу вважати правове регулювання

вiдносин колективної демократiї правовим iнститутом аграр-

ного права пiд назвою право самоврядування. Подiбна право-

ва норма i є в Законi "Про сiльськогосподарську кооперацiю"

(статтi 13-19).

Реалiзацiя права самоврядування провадиться шляхом ви-

значення компетенцiї органiв управлiння колективних i дер-

жавних сiльськогосподарських пiдприємств, додержання їхнiх

статутiв з питань колективної демократiї. Зважаючи на важ-

ливу практичну значущiсть управлiнської дiяльностi КСГП,

.цiлком пiдставне додержання вимог колективної демократiї

вважати принципом аграрного права.

12. Право громадян органiзовувати господарства i ставати

членами агропiдприємства кооперативного типу, зокрема спi-

лок селян, сiльгоспкооперативу тощо, передбачено ст- 5 Зако-

3_________

ну "Про колективне сiльськогосподарське пiдприємство",

згiдно з якою членство в пiдприємствi грунтується на правi

добровiльного вступу до членiв пiдприємства i безперешкод-

ного виходу з його членiв. Таким чином, ця правова норма

визначає важливий принцип аграрного права - принцип

добровiльного вступу до членiв субєктiв пiдприємництва ко-

лективного та кооперативного типу i право безперешкодного

виходу з цих утворень.

4. Система аграрного права

з - -

1. Система (структура) аграрного права як галузi права - це

науково обгрунтоване, логiчно послiдовне розмiщення аграрно-

правових iнститутiв, нормами яких регулюються суспiльнi аг-

рарнi вiдносини субєктiв аграрного пiдприємництва всiх форм

власностi й форм господарювання їх представницьких органiв

управлiння, а також селянських (фермерських) господарств,

приватних пiдсобних домашнiх господарств членiв КСГП, ВСГК,

СпС, найманих сiльськогосподарських працiвникiв ДСП, АТ та

iнших громадян, якi проживають у сiльськiй мiсцевостi.

Визначення системи аграрного права має важливе наукове

i практично-прикладне значення при застосуваннi й тлума-

ченнi правових норм, систематизацiї (кодифiкацiї, iнкорпора-

цiї, консолiдацiї) аграрного (сiльськогосподарського) законо-

давства, при зясуваннi науково обгрунтованого спiввiдно-

шення поняття системи аграрного права як галузi правової

науки i навчальної дисциплiни.

2. Особливим iнститутом аграрного права є iнститут пра-

ва членства в юридичних особах. Юридичнi норми, що утворю-

ють цей iнститут, регулюють органiзацiйно-правовi вiдноси-

ни, повязанi з умовами i порядком вступу в члени КСГП,

ВСГК, СпС тощо i виходом з нього, порядком i наслiдками

припинення членства.

Важливим iнститутом є також iнститут права самовряду-

вання в колективному сiльськогосподарському пiдприємствi,

сiльгоспвиробничому кооперативi, спiлцi селян i мiжгоспо-

дарському утвореннi (пiдприємствi, органiзацiї, обєднаннi).

В ньому закрiплено метод колективного самоврядування.

Правовий режим основних, обiгових та iнших громадських

фондiв у колективному сiльськогосподарському пiдприємствi

визначається iнститутом права колективної власностi. Його

Предмет i система аграрного права____________-_____33 ;

нормами регулюється порядок утворення, використання, по-

повненнявсiх фондiв у процесi розподiлу продукцiї та доходiв

у колективному сiльськогосподарському пiдприємствi, право-

мочностей органiв управлiння щодо здiйснення права розпо-

рядження майном i коштами, паювання i визначення дивi-

дендiв та їхня виплата.

3. Важливим iнститутом аграрного права є iнститут права

засновництва та корпоративного права. Правовi норми, що

регулюють цей iнститут, повязанi з умовами i порядком зас-

нування господарських товариств шляхом, по-перше, прива-

тизацiї ДСП через створення вiдкритих АТ, по-друге, пере-

творення КСГП, СпС, ВСГК у АТ (вiдкритого чи закритого

типу) або товариства з обмеженою вiдповiдальнiстю (ТОВ).

Правовi норми цього iнституту визначають корпоративнi пра-

ва акцiонерiв та/чи учасникiв щодо отримання дивiдендiв та

управлiння справами АТ чи ТОВ залежно вiд частки (паю)

громадян у статутному фондi (капiталi) цих юридичних осiб.

Правовi норми цього iнституту регулюють також вiдноси- i

ни щодо повного чи часткового розпорядження громадянами

своїми акцiями, частками у статутних фондах (капiталах) АТ

та ТОВ. Таке розпорядження акцiями, частками акцiонери та

учасники здiйснюють у порядку, визначеному Законом "Про

господарськi товариства" та установчими документами цих

господарських товариств.

4. З прийняттям Закону "Про селянське (фермерське) гос-

подарство" правовим iнститутом даної галузi права слiд вва-

жати правове становище селянських (фермерських) госпо-

дарств.

Своєрiдним iнститутом аграрного права є iнститут право-

вого становища приватних пiдсобних господарств iнших гро-

мадян, якi проживають у сiльськiй мiсцевостi. Правовими

нормами цього iнституту регламентуються вiдносини щодо

субєкта права ведення приватного пiдсобного господарства,

права останнього на присадибну земельну дiлянку i майно,

що є обєктами права приватної власностi, правовий режим

доходiв, договори, стосунки приватних пiдсобних госпо-

дарств .та iншi питання.

5, iнститут правового регулювання виробничо-господар-

ської дiяльностi всiх субєктiв аграрного пiдприємництва рег-

ламентує правове становище i господарську самостiйнiсть

сiльськогосподарського товаровиробника як юридичної осо-

__,

"". Янчук

34

Роздiл i

би приватного права, державних сiльськогосподарських пiд-

приємств, порядок утворення його виробничих пiдроздiлiв в

основних, спецiалiзованих i допомiжних галузях господарю-

вання. Норми цього iнституту регулюють вiдносини плану-

вання виробничої та фiнансової дiяльностi всього господар-

ства i його пiдроздiлiв. Сюди входять норми, що мають здiйс-

нити правове забезпечення функцiонування господарського

розрахунку, чековi форми контролю, самоокупностi й само-

фiнансування. Даний iнститут спрямований на органiзацiю

виконання виробничих планiв, ефективної фiнансової дiяль-

ностi та додержання фiнансової дисциплiни, пiдвищення

рентабельностi кожної галузi господарювання, створення

умов для активної участi пiдприємства в ринкових економiч-

них вiдносинах, облiку i звiтностi, а також вирiшення проб-

лем соцiального розвитку господарства та iн.

6. Вимоги успiшного здiйснення соцiально-економiчної

реформи зумовлюють необхiднiсть вдосконалення внутрiшньо-

господарських трудових вiдносин у всiх субєктах аграрного пiд-

приємництва, що позначається на вдосконаленнi вiдповiдних

правових iнститутiв, норми яких регулюють трудовi вiдносини в

сiльському господарствi. Таким є iнститут правового регулю-

вання робочого часу i часу вiдпочинку працiвникiв.

Аграрне право мiстить ряд правових норм, якi визначають

трудовi повноваження окремих категорiй працiвникiв, зокре-

ма спецiалiстiв, керiвникiв, механiзаторiв, тваринникiв, будi-

вельникiв, буряководiв та iн. Сукупнiсть цих повноважень

становить змiст трудової дисциплiни як правової категорiї та

соцiально-юридичного явища. А тому є пiдстави правову рег-

ламентацiю дисциплiни працi в сiльському господарствi

також вважати iнститутом аграрного права.

У сферi аграрних вiдносин iнститутами аграрного права є

iнститут правового регулювання оплати працi, iнститут пра-

вового регулювання соцiального забезпечення членiв держав-

них сiльськогосподарських пiдприємств кооперативного типу

(мається на увазi доплата до державних пенсiй i соцiальне

страхування), iнститут дисциплiнарної та матерiальної вiдпо-

вiдальностi працiвникiв.

7. Здiйснення завдань соцiальної переорiєнтацiї економiки

країни в цiлому зумовлює активiзацiю соцiального розвитку

села, зокрема на рiвнi членiв, акцiонерiв АСГТ, фермерiв та

iнших селян. Цим зумовлюється потреба обєднання таких

Предмет 1 система аграрного права

35

правових норм у спецiальному правовому iнститутi. За своїм

характером i змiстом соцiальнi питання є однаковими i спiль-

ними як для членiв сiльськогосподарських пiдприємств, так i

для працiвникiв господарських товариств, i для державних

сiльськогосподарських пiдприємств (органiзацiй, обєднань).

Взятi в сукупностi правовi норми в цьому планi становлять

iнститут правового забезпечення соцiального розвитку

субєктiв аграрного пiдприємництва.

8. За своїм суспiльним призначенням, вiдповiдною специ-

фiкою властивостей обєкта i змiсту регулювання характери-

зуються вiдносини щодо додержання правил технiки безпеки,

вимог виробничої санiтарiї та iнших умов працi у субєктах

аграрного пiдприємництва всiх форм власностi. Цi вiдносини

є аграрними, а правовi норми, що їх регулюють, становлять

iнститут правового забезпечення охорони здоровя працiвни-

кiв сiльськогосподарського виробництва.

9. У вирiшеннi завдань аграрної полiтики сучасного сус-

пiльства зростає значущiсть аграрної оренди як органiзацiй-

но-виробничої форми сiльського господарства, вiдповiдно

розширюється коло аграрно-орендних вiдносин, набуває но-

вого змiсту аграрне право. Зi створенням аграрно-орендних

вiдносин зявилася потреба в їхньому правовому забезпеченнi

через визначення правового становища орендодавця та орен-

даря, у правовому регулюваннi вiдносин щодо порядку та

умов надання земельної дiлянки, призначеної для виробни-

цтва сiльськогосподарської продукцiї, регулювання внутрi-

шньогосподарської оренди у тваринництвi.

10. Характеризуючи суспiльнi вiдносини з приводу рацiо-

нального використання земель i вод сiльськогосподарського

призначення як предмета аграрного права, належить керува-

тися принципом, згiдно з яким до правового iнституту аграр-

ного права належать тi правовi норми, якi регулюють вiдно-

сини, що є предметом аграрного права. А такими є лише тi

вiдносини щодо використання земель i водокористування,

якi безпосередньо стосуються органiзацiйно-управлiнської,

виробничо-господарської та агроекологiчної дiяльностi сiль-

ськогосподарських пiдприємств.

11. Аграрно-договiрнi вiдносини, без яких практично

неможлива виробничо-господарська дiяльнiсть аграрних то-

варовиробникiв, дають пiдставу розглядати їх як правовий iн-

ститут аграрного права. Тi ж договори, якi не мають такого

2

36

значення для здiйснення субєктами аграрного пiдприєм-

ництва всiх форм власностi своєї виробничо-господарської

дiяльностi, слiд вiдносити до цивiльно-господарських дого-

ворiв.

5. Визначення аграрного права,

його завдання та функцiї

1. Аграрне право України - це самостiйна галузь права. Воно

являє собою сукупнiсть правових норм, що визначають правове

становище працiвникiв сiльського господарства i сiльськогоспо-

дарських пiдприємств, їхнi основнi субєктивнi права та юри-

дичнi обовязки. Цi норми регулюють суспiльнi аграрнi органi-

зацiйно-правовi, членськi, майновi, управлiнськi, трудовi, со-

цiальнi та внутрiшньогосподарськi виробничi вiдносини та

вiдносини з приводу утворення i виробничо-господарської

дiяльностi селянських (фермерських) господарств.

Афарне право регулює аграрнi вiдносини, обєднанi за

змiстом, суттю, цiлями та дiяльнiстю, якi складаються в про-

цесi пiдприємницької дiяльностi аграрних пiдприємцiв зi ста-

тусом юридичних осiб, заснованих на рiзних формах власнос-

тi й господарювання, що спрямована на виробництво, транс-

портування, зберiгання, а також реалiзацiю сiльськогосподар-

ської продукцiї, продовольства i сировини рослинного i

тваринного походження, в тому числi й у переробленому ви-

глядi, з метою одержання прибутку.

Аграрне право є самостiйною галуззю права завдяки сво-

єму субєктивному означенню, зумовленому властивостями

аграрного виробництва i особливо - аграрного пiдприєм-

ництва. Цiєю властивiстю пояснюється спiльнiсть ознак

виробничо-господарської самостiйностi та правоздатностi

приватних, зокрема селянських (фермерських) господарств,

сiльськогосподарських пiдприємств - як юридичних осiб,

державних i спiльних пiдприємств, орендарiв земель сiльсько-

господарського призначення, а також рибних, мислив-

ськогосподарських пiдприємств, риболовних та мислив-

ських угiдь, звiроферм (ферм по розведенню диких хутрових

ссавцiв).

Аграрне право охоплює собою зовнiшнi правовiдносини,

що основанi на ринкових товарно-грошових вiдносинах, за-

безпечують державно-правове регулювання сiльського госпо-

Предмвт 1 система аграрного права

37

дарства, соцiальний розвиток села i агропромислового ком-

плексу, регулюють систему господарсько-договiрних вiдно-

син, в тому числi економiчнi вiдносини з аграрними товаро-

виробниками зарубiжних країн. Реалiзацiя норм аграрного

права шляхом виконання i застосування провадиться завдяки

його iнтегруванню з iншими галузями права - конституцiй-

ним, земельним, цивiльним, адмiнiстративним, фiнансовим,

цивiльним процесуальним правом. Взаємодiя (iнтегрування)

аграрного права зi спорiдненими галузями права забезпечує

додержання Конституцiї України стосовно громадян - пра-

цiвникiв сiльського господарства, повнообсягове здiйснення

права власностi на майно i землю сiльськогосподарського

призначення, охорону прав i юридичний захист iнтересiв ко-

лективних i державних сiльськогосподарських пiдприємств,

селянських (фермерських) господарств, працiвникiв сiльське-"

го господарства.

2. Першочергове завдання аграрного права полягає в за-

безпеченнi юридичними засобами реалiзацiї державної аграр-

ної полiтики України, закрiпленнi оптимального правового

становища всiх учасникiв аграрних правовiдносин, якi є пред-

метом цiєї галузi права. Аграрне право спрямовано на забез-

печення становлення ринкових вiдносин та розвиток їх iн-

фраструктури, аграрно-орендних формувань. Актуальнi зав-

дання аграрного права полягають у забезпеченнi сучасного

рiвня взаємопоєднання i регулювання всiх форм власностi,

що становлять економiчну основу аграрного сектора народ-

ного господарства, посилення схоронностi майна i коштiв.

Аграрне право покликане сприяти рацiональному викорис-

танню землi, вод та iнших природних ресурсiв i гарантувати їх

збереження як найголовнiших обєктiв екологiї. Завдання

аграрного права полягає в забезпеченнi реалiзацiї правоздат-

ностi його субєктiв i тих конкретних завдань i цiлей, що ста-

новлять їх соцiально-економiчну дiяльнiсть. Такi завдання

для кооперативних аграрних пiдприємств - юридичних осiб

визначенi правовими нормами законодавства про цi коопе-

ративи i пiдприємства та їхнiми статутами. Для державних

сiльське-, рибо-, мисливськогосподарських пiдприємств вони

випливають iз Закону "Про пiдприємства в Українi", а також

з норм Закону "Про пiдприємництво".

Чiтке визначення кола i змiсту завдань аграрних пiдпри-

ємств (органiзацiй, обєднань), спiльних пiдприємств покли-

38 Роздiл i

кане сприяти ефективному використанню юридичних засобiв

регулювання аграрних вiдносин, здiйсненню субєктивних

прав i додержання юридичних обовязкiв усiма учасниками

аграрних правовiдносин.

В умовах формування правової держави аграрному праву

притаманне забезпечення додержання всiх прав працiвникiв

сiльського, рибного i мисливського господарства, визначених

Конституцiєю України. Цими завданнями охоплюються i

питання адмiнiстративно-правового та судового захисту прав

членiв i найманих працiвникiв сiльськогосподарських пiд-

приємств.

3. Аграрне право - важливий суспiльний фактор успiшно-

го розвитку аграрного виробництва. Ефективна реалiзацiя аг-

рарного права забезпечується завдяки сумлiнному застосу-

ванню його у процесi регулювання аграрних суспiльних вiд-

носин.

Головне завдання належного виконання i застосування

норм аграрного права полягає у правовому забезпеченнi

ефективної дiяльностi афарних пiдприємств i органiзацiй.

Сюди належить вимога обовязкового застосування правових

гарантiй господарської самостiйностi кожного з субєктiв аг-

рарного пiдприємництва; додержання державної дисциплiни

щодо виконання державних замовлень на виробництво i реа-

лiзацiю сiльськогосподарської продукцiї; додержання вироб-

ничо-технологiчної, фiнансово-кредитної, господарсько-до-

говiрної та трудової дисциплiни в кожному пiдприємствi та в

кожному трудовому колективi; недопущення фактiв взаємної

амнiстiї, тобто незастосування майнових санкцiй, встановле-

них договорами щодо сторiн - порушникiв договiрних зо-

бовязань.

В умовах впровадження ринкових товарно-грошових вiд-

носин та розвитку їхньої iнфраструктури, посилення право-

вих гарантiй додержання вимог аграрного i трудового законо-

давства, охорони i захисту прав громадян зростає роль юри-

дичного обслуговування в системi агропромислового ком-

плексу, що має безпосереднє вiдношення до належного

правозастосування.

4. Завданнями аграрного права як галузi права i його за-

стосування визначаються завдання науки аграрного права.

Наука аграрного права - це комплекс завдань про правове

регулювання суспiльних аграрних вiдносин, що виникають i


Предмет 1 система аграрного права 39

функцiонують залежно вiд органiзацiї та дiяльностi всiх

субєктiв аграрного пiдприємництва - товаровиробникiв.

Наукою охоплюються знання щодо правового статусу чле-

нiв колективних сiльськогосподарських пiдприємств i коопе-

ративiв, учасникiв господарських товариств, найманих пра-

цiвникiв у сiльському господарствi. Цiєю наукою дослiджу-

ються проблеми правозастосування кожного з iнститутiв аг-

рарного права, його поєднання з iншими галузями права в тiй

їх частинi, що стосується дiяльностi субєктiв аграрного пiд-

приємництва - товаровиробникiв, прав та юридичних

обовязкiв субєктiв аграрного права, iншi як теоретичнi, так

i практичнi проблеми. Значне мiсце серед них належить

проблемам удосконалення аграрного законодавства через но-

ву законотворчу дiяльнiсть найвищих органiв державної вла-

ди України.

5. iстотно важливими є завдання аграрного законодавства

i науки аграрного права в перюд сучасних економiчних, соцi-

альних i правових реформ. Йдеться про пiднесення значу-

щостi права власностi на землю, засоби i продукцiю вироб-

ництва, вiдшукання ефективних методiв господарювання,

роздержавлення i приватизацiю державних пiдприємств, що

переробляють сiльськогосподарську сировину, удосконален-

ня ринкових засобiв реалiзацiї сiльськогосподарської продук-

цiї, пiднесення ролi аграрно-договiрних взаємин виробникiв

цiєї продукцiї.

Перетворення, здiйснюванi в економiцi народного госпо-

дарства в цiлому та в його аграрному секторi у тому числi,

безпосередньо стосуються правового становища працiвникiв

сiльськогосподарського виробництва в особi членiв субєктiв

пiдприємництва кооперативного типу, зокрема сiльгоспкоо-

перативiв, учасникiв господарських товариств, а також робiт-

никiв i службовцiв усiх органiзацiйно-правових форм сiль-

ськогосподарських пiдприємств у звязку з впровадженням

паювання i виплати дивiдендiв, удосконалення системи орга-

нiзацiї та оплати працi, вирiшення їхнiх соцiальних проблем,

юридичного захисту iнтересiв i прав.

Роздiл II

ДЖЕРЕЛА АГРАРНОГО ПРАВА

1. Поняття i види джерел аграрного права

1. Джерелом аграрного права є Конституцiя України, її за- 1_

кони та пiдзаконнi акти - Укази Президента України, поста- л-  

нови, декрети i розпорядження Кабiнету Мiнiстрiв України, И <,

затвердженi ним Положення, а також накази, iнструкцiї та iн- Ш < ї

шi акти, прийнятi Мiнiстерством агропромислового комплек- И Ь.

су України, Державним комiтетом України по земельних ре- к 2

сурсах та iншими вiдомствами України, в


Здiйснюванi соцiально-економiчнi та правовi реформи Л йс

повною мiрою стосуються аграрного сектора економiки Ук- В  "

раїни i дiстають свiй прояв у вiдповiдних законодавчих актах. В  

Правове регулювання найiстотнiших суспiльних аграрних вiд- |р 5

носин нормами законiв є принципом, вимогою та ознакою | й

гарантiї, що ця правова норма вiдображає iнтереси i волю на- |

роду за допомогою законодавчого акта, прийнятого найви

щим органом державної влади.

Джерелами аграрного права є правовi акти, що мiстять

норми аграрного права як галузi, а також норми, якi є в актах

iнших галузей нацiонального i мiжнародного законодавства, в

тiй їх частинi, де вони реiулюють аграрнi вiдносини.

Вмiщенi п законах прамовi норми ча своїм призначенням

характсриiуюп.ся як такi, що мають загальний (унiфiкова-

ний) i сiiецiiш.пий (диференцiйований) змiст. Цi акти визна-

чають праiюний ститус ти нравосубкктнiсть усiх легальних

субєктiв аграрного нiднриiмництна (див. схему 3).

Джерелами аграрного прана України є унiфiкованi й ди-

ференцiйованi акти пранотпорчостi державних органiв. Вони

регулюють аграрнi ринковi вiдносини, встановлюють i за-

крiплюють аграрну полiтику, сформульовану законодавчою

владою. На вiдмiну вiд джерел iнших галузей права, джерела

0; кї к > й) г ЇЇ -- 1| iаР 0-с:2i л5

5

1 23 та i

їїх |

ї-х х Ф -----

2с5 - Ц1 Г"-

2еiя> таi  Ї

0п 3та ~ ж-  % i

ї Л -г"о. <и -

i~~- Я- х "

Е:5-   >= Ї

<т 1з та й 6-1=1 -ПО)>~ це ч

0-

йс:i """  5.. та сх с.

уЕ= 1-

5-----

0;

Еї

д- яа>

i|Г Х 0> ь11

>-> 01с; таР 0-с:

2 ii.л г-3;Е 5111

5>1х -1Й

i!та iата таi

1"ї т

i11-хтак х>,

0 5-iЗii

i0) 0-хса8--ЇО>ю

i >,iтаЙ"зСа1- ТО

Сi.0iїх5..схЕ=0)с[01тае .Ь01 д00Й."

1i!

х0:Хо

таi таiялтаi-

о.0а, с >,

i1х 0: ї5 х с та хюЙо.iй о -а.><

15

Р

42 Роздiл Н

аграрного права України мають такi характернi особливостi:

1) унiфiкованi акти аграрного законодавства - являють со-

бою ядро аграрного законодавства i становлення аграрного

права як самостiйної та iнтегрованої галузi нацiонального

права; 2) вiдсутнiсть єдиного фундаторного акта кодифiкова-

ного характеру (на вiдмiну вiд традицiйних галузей права, де

таким актом є кодекси; вiд аграрного права Францiї, Мекси-

ки, Уругваю та iнших країн, де основним таким актом висту-

пають аграрнi кодекси); 3) значущiсть локальних актiв санк-

цiонованої та делегованої правотворчостi субєктам сiль-

ськогосподарського виробництва i ринкових економiчних

вiдносин; 4) збереження рекомендацiйної правотворчостi;

5) використання правових норм iнших галузей права, якi од-

ночасно належать i до норм аграрного та iнших галузей права

(земельного, господарського, фiнансового тощо), оскiльки

вони регулюють окремi питання дiяльностi субєктiв аграрно-

го пiдприємництва; 6) зростання ролi мiжнародних норм пра-

ва та унiфiкацiї нацiонального аграрного законодавства щодо

мiжнародного права.

2. Унiфiкованi акти аграрного законодавства - це юри-

дична форма закрiплення норм аграрного права, спрямова-

них на iнтеграцiю правового регулювання аграрних вiдносин,

унiфiкацiю правового статусу i правової регламентацiї дiяль-

ностi субєктiв аграрного пiдприємництва усiх форм власностi

та легальних органiзацiйно-правових форм. Вони включають

у себе нормативно-правовi акти, що регулюють у єдностi та

взаємозвязку економiчнi, органiзацiйнi та iншi заходи, спря-

мованi на реалiзацiю аграрної реформи, пiдприємництва всiх

аграрних товаровиробникiв.

Диференцiйованi акти аграрного законодавства - це нор-

мативно-правовi акти, що розробляються з урахуванням вiд-

мiнностей у статусi субєктiв аграрного пiдприємництва.

Унiфiкованi й диференцiйованi нормативно-правовi акти є

основою системи (видiв) джерел аграрного права (див. схему 4).

3. Аграрне законодавство становлять закони i нормативно-

правовi акти, спрямованi на органiзацiйно-управлiнське за-

безпечення рацiонального використання земель сiльськогос-

подарського призначення. До нього належать акти, спрямо-

ванi на належну органiзацiю ведення головних i допомiжних

галузей сiльськогосподарського виробництва: рослинництва i

ВИДИ ДЖЕРЕЛ

АГРАРНОГО ПРАВА УКРАЇНИ

Унiфiкованi, диференцiйованi

та iншi правовi акти, що увiбрали в себе:

тваринництво

ветеринарiю, зооiнженерiю

ставковерибальство

iнше

законодавство

земельне

трудове

цивiльне

господарське

фiнансове

адмiнiстративне

водне

лiсове

екологiчне

iнше

Схема 4. Види джерел аграрного права України

44

Джерела аграрного права 45

роздiли

тваринництва та Їхнiх складових (насiнництво, селекцiя, пле-

мiнна справа, бджiльництво, ставкове рибальство тощо). Ни-

ми є акти, якi визначають нормативно-правовi вимоги, спря-

мованi на охорону здоровя працiвникiв сiльського господар-

ства, додержання правил технiки безпеки i виробничої санiта-

рiї в процесi аграрного виробництва.

Нормативно-правовi положення цих актiв визначають ко-

ло аграрних пiдприємцiв як субєктiв аграрних виробничих

вiдносин. Цi акти поширюють свою чиннiсть на дiяльнiсть

усiх сiльськогосподарських пiдприємств.

4. Рiзновидом джерел аграрного права слiд розглядати та-

кож внутрiшньогосподарськi локальнi акти, чиє виникнення

i функцiонування зумовлено насамперед тим, що громадяни

як члени i/чи учасники (акцiонери) через вищi органи управ-

лiння самостiйно закрiплюють модель (правила) поведiнки.

5. Розяснення, iнформацiйнi листи судових органiв - Ви-

щого арбiтражного суду, Верховного Суду України - мають

важливе значення для належного правозастосування, виго-

товлення таких за змiстом локальних актiв, що пiддаються

прогнозуванню судової перспективи.

6. Самостiйним джерелом нацiонального аграрного права

слiд також вважати мiжнароднi правила, звичаї, конвенцiї, до

яких приєдналася (та якi ратифiкувала) Україна. Це, насампе-

ред, Мiжнародно-правовi правила торгiвлi, експорту та iм-

порту продуктiв харчування, устаткування, отрутохiмiкатiв,

машин та iн. Таким актом є, наприклад, Нью-Йоркська кон-

венцiя 1958 р. про виконання рiшень iноземних арбiтражiв

тощо.

2. Конституцiя України i закони -

основа аграрного права

1. Конституцiя є основоположним законом України, який

мiстить в собi правовi норми, що лежать в основi аграрного

права i аграрного законодавства. Положення Конституцiї Ук-

раїни визначають права, свободи та обовязки людини i гро-

мадянина, що повною мiрою поширюються i на селян як пра-

цiвникiв сiльського господарства у всiх його формах органiза-

цiї. Конституцiя визначає, закрiплює i гарантує форми i види

власностi. Через систему правових iнститутiв i галузей права

вона забезпечує здiйснення правдержавної приватної влас-

ностi на засоби i продукцiю сiльськогосподарського вироб-

ництва, окреслює основнi правомочност-колективних i дер-

жавних сiльськогосподарських пiдприємств i громадян, якi

займаються сiльським господарством.

Конституцiя України в ст. 36 визначає право громадян Ук-

раїни на свободу обєднання у полiтичнi партiї та громадськi

органiзацiї для здiйснення i захисту своїх прав i свобод i задо-

волення полiтичних, економiчних i соцiальних, культурних та

iнших iнтересiв. На пiдставi цiєї норми права селяни та iншi

громадяни обєдналися в колективнi сiльськогосподарськi

пiдприємства, сiльськогосподарськi кооперативи, спiлки се-

лян, акцiонернi товариства, агрофiрми та iншi форми сiльсь-

когосподарського виробництва та пiдприємництва.

Конституцiя України визнала землю, її надра, воднi та iн-

шi природнi ресурси обєктами права власностi Українського

народу. Вiд iменi Українського народу права власника здiй-

снюються органами державної влади та органами мiсцевого

самоврядування (ст. 13). Встановленi в статтi 13 i 14 Консти-

туцiї земельнi правомочностi конкретизовано в Земельному

кодексi України та земельному, аграрному, цивiльному зако-

нодавствi.

В Основному Законi (ст. 41) закрiплено три форми влас-

ностi: державна, комунальна i приватна. На пiдставi цiєї пра-

вової норми здiйснюється право повного господарського вi-

дання державними сiльськогосподарськими пiдприємствами.

Безпосереднє вiдношення до усiх форм органiзацiї сiль-

ськогосподарського виробництва має ст. 42 Конституцiї Ук-

раїни, в якiй йдеться про правоздатнiсть усiх громадян Украї-

ни займатися пiдприємницькою дiяльнiстю. Це право грома-

дянина тiсно повязане з реалiзацiєю ст. 36 Конституцiї Ук-

раїни i утворенням цiлої системи сiльськогосподарських

виробничих, сервiсних, заготiвельних, постачальницьких, пе-

реробних пiдприємств, товариств, фiрм та обєднань.

2. В Українi основним виробником сiльськогосподарської

продукцiї є колективнi сiльськогосподарськi пiдприємства.

Україна - єдина держава, що прийняла Закон "Про колек-

тивне сiльськогосподарське пiдприємство". Правовими нор-

мами цього Закону визначено правове становище КСГП як

виробничо-господарського утворення, що поряд з вироб-

ництвом продуктiв харчування i сировини для харчової i лег-

кої промисловостi виконує неоцiниму суспiльно-соцiальну

функцiю працевлаштування працездатного населення сiл i се-

лищ та вирiшення соцiальних проблем селян похилого вiку.

Цим Законом регулюються вiдносини права членства в

КСГП, вiдносини власностi i паювання майнових фондiв, оп-

лата працi членiв КСГП, основний режим виробничо-госпо-

дарської дiяльностi, право самоврядування, взаємини держа-

ви i колективного сiльськогосподарського пiдприємства, ре-

гулюються вiдносини в разi реорганiзацiї або лiквiдацiї

КСГП. Згiдно зi ст. 6 Закону основними завданнями пiдпри-

ємства є виробництво товарної продукцiї рослинництва i тва-

ринництва, а також її переробка та iншi види дiяльностi,

спрямованi на задоволення iнтересiв членiв пiдприємства,

трудового колективу i населення України в цiлому.

З метою розширення виробничо-господарської, сервiсної,

заготiвельної, збутової дiяльностi громадян, якi проживають у

сiльськiй мiсцевостi, розвитку пiдприємництва i забезпечення

зайнятостi населення в Українi 17 липня 1997 р. прийнято За-

кон "Про сiльськогосподарську кооперацiю". Цим Законом

окреслено види сiльськогосподарських кооперативiв, обовяз-

ковiсть їх державної реєстрацiї, права та обовязки членiв

кооперативу, правовий режим майна i землi, засади самовря-

дування, господарська правоздатнiсть кооперативу, розподiл

доходiв, взаємини держави i кооперативу та iн.

В Українi 10 квiтня 1992 р. прийнято Закон "Про спожив

чу кооперацiю". Цей Закон визначає правовi, економiчнi та

соцiальнi основи дiяльностi споживчої кооперацiї в Українi.

Споживча кооперацiя становить собою добровiльне обєднан-

ня громадян для спiльного ведення господарської дiяльностi з

метою полiпшення свого економiчного та соцiального стану.

Вона здiйснює торговельну, заготiвельну, виробничу та iншу

дiяльнiсть, сприяє соцiальному i культурному розвитку села,

народних промислiв i ремесел. Членами споживчих товариств

є, головним чином, працiвники сiльського господарства.

У Законi "Про сiльськогосподарську кооперацiю" мiстить-

ся норма (ст. 4), згiдно з якою дiя цього Закону не поширю-

ється на споживчу кооперацiю.

Правове становище державних сiльськогосподарських пiд-

приємств (радгоспiв, племiнних господарств) визначається

Законом "Про пiдприємства в Українi" вiд 27 березня 1992 р.

Правовi норми цього Закону визначають правове становище

Джерела аграрного права

всiх типiв i видiв державних пiдприємств. Ст. 1 цього Закону

мiстить визначення державного пiдприємства. Пiдприємство

- основна органiзацiйна ланка народного господарства Ук-

раїни, воно є самостiйним, господарюючим статутним

субєктом, має права юридичної особи, провадить свою ви-

робничу дiяльнiсть з метою одержання вiдповiдного прибутку

(доходу).

На рiвнi законодавчого акта визначається правове стано-

вище селянського (фермерського) господарства. Цим актом є

Закон "Про селянське (фермерське) господарство", що прий-

нятий Верховною Радою України вiд 20 грудня 1991 р. iз змi-

нами i доповненнями, внесеними 22 червня 1993 р. Цей За-

кон визначає економiчнi, соцiальнi i правовi основи створен-

ня та дiяльностi селянських (фермерських) господарств в

Українi. Закон гарантує права громадян на добровiльне ство-

рення цих господарств, самостiйнiсть їх господарювання, рiв-

нiсть з iншими формами господарювання в агропромислово-

му комплексi, а працюючих у селянських (фермерських)

господарствах - iз зайнятими в iнших сферах народного гос-

подарства.

До джерел аграрного права вiдноситься ряд законiв, безпо-

середньо спрямованих на ведення сiльськогосподарського

виробництва та його окремих галузей. Серед цих законiв

звертає на себе увагу Закон "Про насiння" вiд 15 грудня

1993 р. Цей Закон мiстить основнi положення, що регулюють

виробництво, реалiзацiю та використання насiння i садивно-

го матерiалу сiльськогосподарських, декоративних, лiкар-

ських та лiсових рослин, на якi затверджено державнi стан-

дарти i правовi вiдносини мiж виробниками та споживачами

насiння i садивного матерiалу, а також охороняє їх права.

Закон "Про охорону прав на сорти рослин" вiд 21 квiтня

1993 р. регулює вiдносини, з приводу одержання, викорис-

тання, захисту, вiдчуження i припинення дiї права на сорти

рослин в Українi. Закон "Про карантин рослин", який прий-

нятий ЗО червня 1993 р. У Законi визначено загальнi правовi,

органiзацiйнi та фiнансово-економiчнi основи карантину

рослин, дiяльнiсть державних органiв, пiдприємств, установ,

органiзацiй, посадових осiб та громадян, спрямовану на запо-

бiгання завезенню та поширенню вiдсутнiх на територiї Ук-

раїни небезпечних шкiдникiв, хвороб рослин i бурянiв.

Роздiл V

Правовi норми щодо регулювання суспiльних аграрних

вiдносин, повязаних з державною реєстрацiю, виробницт-

вом, закупiвлею, транспортуванням, зберiганням, реалiзацiєю

та безпечним для здоровя людини, навколишнього природ-

ного середовища застосуванням пестицидiв i агрохiмiкатiв,

передбаченi в Законi "Про пестициди i агрохiмiкати", прий-

нятому 2 березня 1995 р. Цей Закон визначає права i обовяз-

ки пiдприємств, установ, органiзацiй та громадян, а також

повноваження органiв державної влади i посадових осiб у

данiй сферi.

4. Складову частину аграрного законодавства становлять

акти про тваринництво в Українi. Зокрема, Верховна Рада

України 15 грудня 1993 р. прийняла Закон "Про племiнне

тваринництво", яким визначено загальнi правовi, економiчнi

та органiзацiйнi основи племiнного тваринництва. Ним рег-

ламентована дiяльнiсть у галузi племiнного тваринництва, ви-

значено правове становище субєктiв i структур племiнного

тваринництва, встановлено вимоги до племiнних ресурсiв i

основи контролю за їх дотриманням.

5. Ветеринарiя та зооiнженерiя - це важливi елементи аг-

рарного виробництва, дiяльнiсть, спрямована на розвиток

тваринництва, забезпечення здоровя тварин, екологiчну без-

пеку продукцiї тваринництва. Тому Закон " Про ветеринарну

медицину" та iншi закони про тваринництво, зооiнженерiю є

джерелами аграрного права.

Визначною правомочнiстю всiх виробникiв товарної

сiльськогосподарської продукцiї є дотримання ними вимоги

виробляти i реалiзовувати цю продукцiю. Саме цi вимоги ви-

значенi Законом "Про якiсть i безпеку харчових продуктiв i

продовольчої сировини", прийнятим Верховною Радою Ук-

раїни 23 грудня 1997 р. Цим Законом визначено правовi заса-

ди забезпечення якостi i безпеки харчових продуктiв i продо-

вольчої сировини для здоровя населення. Ним регулюються

вiдносини мiж органами виконавчої влади, виробниками,

продавцями, постачальниками i споживачами пiд час розроб-

ки, виробництва, ввезення на митну територiю України, заку-

пiвлi, постачання, зберiгання, транспортування, реалiзацiї,

використання, споживання i утилiзацiї харчових продуктiв i

продовольчої сировини.

Практика виробничо-господарської дiяльностi субєктiв

пiдприємництва з часу дiї Закону "Про колективне сiльсько-

49

Джерела аграрного права

господарське пiдприємство" дає пiдстави вважати, що стосов-

но таких пiдприємств цей Закон не став ефективним засобом

правового забезпечення їх дiяльностi. Його правовi норми не-

достатньо спрямованi на забезпечення прав та iнтересiв

пiдприємств у їхнiх взаєминах щодо матерiально-технiчного

забезпечення, встановлення економiчно обгрунтованих цiн

на сiльськогосподарську продукцiю, вироблювану ними, i

сiльськогосподарську технiку, мiнеральнi добрива, отрутохi-

мiкати та iншi предмети постачання, без яких цi субєкти пiд-

приємництва в сучасних умовах не можуть господарювати.

Цей акт визначає виробничо-господарську самостiйнiсть i

правоздатнiсть аграрного пiдприємства на рiвнi закону, а та-

кож права i обовязки членiв такого пiдприємства, їхнi право-

вi гарантiї, принципи самоврядування i повноваження пред-

ставницьких органiв. На рiвнi спецiальних законодавчих актiв

встановлено режим власностi пiдприємств, вимоги щодо ви-

робничо-господарських правомочностей пiдприємств як ви-

робникiв-пiдприємцiв, щодо розподiлу доходiв, розширення

майнових, управлiнсько-контрольних, соцiальних прав їхнiх

членiв i/чи учасникiв.

6. Усi учасники аграрного пiдприємства (всiх форм влас-

ностi та господарювання) мають справу з використанням зем-

лi та iнших природних ресурсiв. Правовий режим, зокрема

землi як головного засобу сiльськогосподарського (аграрного)

виробництва, права та обовязки власникiв i користувачiв

землi, вiдповiдальнiсть за її рацiональне використання, збере-

ження родючостi й екологiчної чистоти регулюються норма-

ми Земельного кодексу України. Цей законодавчий акт є ос-

новним джерелом земельного права. Однак у ньому мiстяться

окремi правовi норми, що визначають земельну правоздат-

нiсть усiх субєктiв афарного пiдприємництва i приватних

пiдсобних господарств. А тому певною мiрою Земельний ко-

декс України є також джерелом аграрного права.

Джерелами саме аграрного права є Водний кодекс України

та iншi закони, окремi правовi норми яких регулюють вироб-

ництво (в тому числi вiдтворення) продукцiї харчування тва-

ринного, зокрема водного походження, розведення хутрових

диких тварин, промислове мисливство тощо.

7. Джерелами аграрного права є закони, норми яких сто-

суються одночасно аграрних та iнших галузей народного гос-

подарства. Зокрема, Закон "Про пiдприємництво", прийня-

Джерела аграрного права 51

тий Верховною Радою України 7 лютого 1991 р. мiстить в собi

важливий принцип виробничо-господарської дiяльностi -

пiдприємництво. Цим Законом визначено загальноправовi

економiчнi та соцiальнi засади здiйснення пiдприємницької

дiяльностi (пiдприємництва) громадянами та юридичними

особами на територiї України, встановлено гарантiї свободи

пiдприємництва та його державної пiдтримки. Цей принцип

є настiльки загально визначальним, що знайшов своє закрiп-

лення в ст. 42 Конституцiї України. Вiн також включається до

аграрного законодавства.

На всi сфери трудових правовiдносин, включаючи цi вiд-

носини в сiльському господарствi, поширюються норми За-

кону "Про охорону працi" вiд 14 жовтня 1992 р., яким визна-

чено основнi положення щодо здiйснення конституцiйного

права громадян на охорону їх життя i здоровя в процесi тру-

дової дiяльностi та регулювання за участю вiдповiдних дер-

жавних органiв вiдносин мiж власником пiдприємства, уста-

нови i органiзацiї або уповноваженим ним органом i працiв-

ником з питань безпеки, гiгiєни працi та виробничого середо-

вища i встановлюється єдиний порядок охорони працi в

Українi.

Такi ж за своїм суспiльним значенням й iншi закони.

3. Пiдзаконнi акти

1. Пiдзаконними актами є нормативнi укази Президента

України, постанови i розпорядження Кабiнету Мiнiстрiв Ук-

раїни, накази, положення, iнструкцiї, що приймаються Мi-

нiстерством агропромислового комплексу України, Держав-

ним комiтетом в справах земельних ресурсiв. Мiнiстерством

охорони здоровя, iншими вiдомствами України з питань

сiльськогосподарського виробництва i пiдприємництва, ви-

робництва продуктiв харчування i продовольства рослинного

i тваринного походження та їхньої безпеки для споживачiв, а

також iз питань охорони здоровя працiвникiв.

Укази Президента України видаються на розвиток чинно-

го законодавства для термiнового правового врегулювання

питань, що мають загальнодержавне значення. Головним чи-

ном укази Президента України спрямованi на: а) здiйснення

Нацiональної аграрної програми; б) проведення приватизацiї

майна; в) прискорення земельної реформи.

Цими указами визначаються повноваження окремих мi-

нiстерств, комiтетiв та вiдомств як органiв державного управ-

лiння. Так, Указом Президента вiд 15 листопада 1997 р. за-

тверджено Положення про Мiнiстерство агропромислового

комплексу України. Воно є центральним органом виконавчої

влади, який забезпечує проведення в життя державної полiти-

ки у сферi сiльського господарства, садiвництва, виноградар-

ства, харчової, переробної та виноробної промисловостi,

здiйснення заходiв для гарантування продовольчої безпеки

держави.

Зважаючи на актуальнiсть проведення земельної реформи,

Президент своїм Указом вiд 13 травня 1996 р. затвердив По-

ложення про Державний комiтет України по земельних ре-

сурсах. Цей комiтет є центральним органом державної вико-

навчої влади, пiдпорядкованим Кабiнету Мiнiстрiв України i

входить до складу агропромислового комплексу. Держкомзем

вiдповiдає за реалiзацiю державної полiтики в галузi земель-

них вiдносин i проведення земельної реформи.

2. Питанню реалiзацiї земельної реформи присвячено,

зокрема, Указ вiд 10 листопада 1994 р. "Про невiдкладнi захо-

ди щодо прискорення земельної реформи у сферi сiльсько-

господарського виробництва", яким установлено, що прива-

тизацiя земель у колективну i приватну власнiсть є першочер-

говим невiдкладним заходом у здiйсненнi земельної реформи.

Цим указом, зокрема, передбачено: а) передавання землi у

власнiсть колективних сiльськогосподарських пiдприємств,

сiльськогосподарських кооперативiв, акцiонерних товариств,

у тому числi створених на базi державного сiльськогосподар-

ського пiдприємства; б) подiл земель на частки (паї) без видi-

лу їх у натурi на мiсцевостi; в) видання кожному членовi ко-

лективного сiльськогосподарського пiдприємства сертифiката

на право приватної власностi на земельну частку (пай)1. Ука-

зом встановлено також, що право на земельну частку (пай)

1 Слiд, однак, зазначити, що юристами досить критично сприйнято мож-

ливiсть використання сертифiката на земельний пай застави, оскiльки земель-

ний пай у сертифiкатi визначається в умовних кадастрових гектарах, а також у

вартiсному виразi (як це зазначено в Указi вiд 10 листопада 1994 р.), тобто вiя

не має iндивiдуальних ознак, а вiдтак - не може бути обєктом стягнення за

заставою (iпотекою).

52

Роздiл II

може бути обєктом купiвлi-продажу, дарування, мiни, успад-

кування, застави; власники земельних часток (паїв) мають

право на їхнiй основi створювати асоцiацiї, спiлки, господар-

ськi товариства тощо.

Кабiнет Мiнiстрiв своєю постановою вiд 23 березня 1995 р.

затвердив Методику грошової оцiнки земель сiльськогоспо-

дарського призначення та населених пунктiв (зi змiнами, вне-

сеними постановою вiд 31 жовтня 1995 р.).

Постановою вiд 28 грудня 1995 р. "Про звiльнення нату-

ральної оплати працi працiвникiв сiльськогосподарських пiд-

приємств вiд оподаткування прибутковим податком" врегу-

льовано питання оподаткування натуральної оплати, а поста-

новою вiд 31 травня 1995 р. "Про додатковi заходи щодо пiд-

тримки розвитку особистих пiдсобних господарств громадян i

селянських (фермерських) господарств" встановлено цiлий

ряд пiльг громадянам та фермерам.

3. Серед джерел аграрного права важливе мiсце посiдають

нормативно-правовi акти уряду, зокрема його декрети, поста-

нови, положення, iнструкцiї, що приймаються з рiзних пи-

тань приватизацiї, органiзацiї виробництва, його матерiально-

технiчного забезпечення, закупiвель тощо.

Так, на виконання Указу Президента України №208 вiд

З квiтня 1992 р. Кабiнет Мiнiстрiв України своєю постановою

затвердив заходи щодо виконання Указу Президента України

"Про компенсацiю грошових втрат сiльськогосподарським

товаровиробникам i банкам".

У системi аграрних правовiдносин виникають такi питан-

ня, врегулювання яких потребує прийняття спiльних право-

вих актiв рiзними вiдомствами. У цьому вiдношеннi таким

спiльним актом i одночасно джерелом аграрного права є на-

каз Мiнiстерства агропромислового копмлексу України, Мi-

нiстерства фiнансiв України, Мiнiстерства економiки України

"Про затвердження Порядку поставки концерном "Украгро-

техсервiс" державним машинно-технологiчним станцiям,

сiльськогосподарським товаровиробникам та iншим субєк-

там господарювання усiх форм власностi тракторiв, сiльсько-

господарської технiки фiрми "Дiр енд Компанi", запасних

частин i технiчних рiдин та проведення розрахункiв за них"

вiд 14 травня 1999 р. № 195/129/65.

4. Вiдомчi нормативно-правовi акти Мiнiстерства сiльсь-

кого господарства i продовольства України та Державного ко-

Джерела аграрного права 53

мiтету України по земельних ресурсах продовжують займати

чiльне мiсце серед джерел аграрного права. Наприклад, у ме-

жах своєї компетенцiї згадане мiнiстерство своїм наказом вiд

10 жовтня 1995 р. затвердило "Порядок приймання, зберiган-

ня, переробки i розрахункiв за молочну сировину на даваль-

ницьких умовах", визначило порядок оплати робiт наказом

вiд ЗО листопада 1993 р. "Про порядок оплати робiт, що ви-

конуються проектно-розвiдувальними станцiями хiмiзацiї

сiльського господарства", а Державний комiтет по земельних

ресурсах своїм наказом вiд 15 березня 1995 р. затвердив

"Тимчасовий порядок проведення робiт з видачi державних

актiв колективним сiльськогосподарським пiдприємствам,

сiльськогосподарським кооперативам, сiльськогосподарським

акцiонерним товариствам, у тому числi створеним на базi рад-

госпiв та iнших сiльськогосподарських пiдприємств, на право

колективної власностi на землю".

5. Забезпечення проведення Нацiональної аграрної про-

грами має визначальне значення для України i перебуває пiд

постiйною опiкою глави держави. Так, Указом вiд 18 сiчня

1995 р. "Про заходи щодо реформування аграрних вiдносин"

визначено правомочностi аграрних товаровиробникiв щодо

самостiйного розпорядження своєю продукцiєю, права iно-

земних iнвесторiв та нацiональних аграрних товаровиробни-

кiв, передбачено створення ринкової iнфраструктури (спецiа-

лiзованих аграрних бiрж), встановлено обовязки мiнiстерств

i вiдомств iз питань реформування аграрних вiдносин, перед-

бачено можливiсть одержання кредитiв пiд урожаї майбутнiх

рокiв тощо.

Для здiйснення матерiально-технiчного забезпечення аг-

рарних товаровиробникiв Уряд прийняв постанови вiд

23 серпня 1995 р. "Про забезпечення господарств агропро-

мислового комплексу кормозбиральною технiкою" (зi змiна-

ми, внесеними постановами Кабiнету Мiнiстрiв України вiд

2 жовтня та 22 грудня 1995 р.), вiд 22 грудня 1995 р. "Про за-

безпечення господарств агропромислового комплексу кормо-

та бурякозбиральною технiкою", вiд 9 сiчня 1996 р. "Про за-

безпечення пiдготовки машинно-тракторного парку до по-

льових робiт у 1996 роцi". Зокрема, останньою дозволено, як

виняток, надати Мiнiстерству сiльського господарства i про-

довольства для централiзованої закупiвлi запасних частин до

тракторiв та iнших машин бюджетну позичку з нарахуванням

ЗО вiдсоткiв рiчних у рахунок коштiв, передбачених на заку-

пiвлю сiльськогосподарської продукцiї за державним контр-

актом 1996 р. з поверненням їх до 1 листопада 1996 р.

6. Характерною особливiстю джерел аграрного права є те,

що важливе мiсце серед них займають рекомендацiйнi акти.

Правила з цих актiв (зразкiв норм) набувають юридичної си-

ли лише пiсля того, як їх покладено в основу локальних актiв

i прийнято вищими органами самоврядування аграрних,

колективних i корпоративних сiльськогосподарських пiд-

приємств.

4. Внутрiшньогосподарськi локальнi акти

1. Соцiально-економiчне становище колективних, держав-

них сiльськогосподарських пiдприємств, субєктiв аграрного

пiдприємництва зумовлює їхню правосубєктнiсть. Субєк-

тивнi права i юридичнi обовязки кожного з них вiдповiдно до

чинного законодавства полягають у самостiйному вирiшеннi

правових питань виробничо-господарської, фiнансової, збу-

тової та iншої дiяльностi. У вирiшеннi цих питань поряд з

органiзацiйно-управлiнськими заходами неправового харак-

теру важливу роль вiдiграє правова їх регламентацiя, що здiй-

снюється на основi внутрiшньогосподарських нормативно-

правових актiв. Останнi за порядком набуття юридичної сили

розмежовуються на двi групи.

До першої групи належать внутрiшньогосподарськi норма-

тивно-правовi акти, якi набувають юридичної сили з моменту

реєстрацiї пiдприємства у вiдповiдних державних органах. До

другої - акти, що набувають юридичної сили вiдразу з мо-

менту прийняття їх найвищими органами самоврядування

господарств ~ i;ii;ии>иими зборами членiв пiдприємств, ак-

цiонерiв, учасникiв тоїкiристи з обмеженою вiдповiдальнiстю

та членiв трудового колск-i ииу орендного пiдприємства тощо.

Так, до першої групи локальних нормативно-правових актiв

належить лише статут госнод.iрства, а в господарських това-

риствах - установчий догонiр та статут. До другої - всi iншi

внутрiшньогосподарськi корпоративнi правовi акти.

Саме тому, що цi акти приймаються на мiсцях кожним

громадським господарством окремо, їх, як правило, назива-

ють локальними нормативними актами. У своїй сукупностi

Джерела аграрного права 55

вони становлять частину аграрно-правових актiв i є джерела-

ми афарного права.

2. Головне мiсце серед локальних джерел аграрного права

належить Статутовi колективного сiльськогосподарського

пiдприємства, Статутовi спiлки селян. Статутовi агрогоспо-

дарського товариства, Статутовi сiльськогосподарського коо-

перативу, який приймається кожним iз них з додержанням

вiдповiдних вимог. Цi пiдприємства при прийняттi свого ста-

туту можуть скористатися змiстом Примiрного зразка Статуту

колективного сiльськогосподарського пiдприємства 1988 р.

(зi змiнами та доповненнями, внесеними до нього Республi-

канською радою у 1992 р.). Примiрний зразок Статуту колек-

тивного сiльськогосподарського пiдприємства 1992 р. не є

пiдзаконним урядовим нормативно-правовим актом - це акт

українського представницького органу колективних сiльсько-

господарських пiдприємств. Вiн може бути використаний пiд-

приємствами (але вони не зобовязанi користуватися зраз-

ком) при пiдготовцi власних статутiв. Головним тут є те, щоб,

керуючись ст. 4 Закону "Про колективне сiльськогосподар-

ське пiдприємство", цi субєкти пiдприємництва у своїх ста-

тутах обовязково вiдобразили такi позицiї: 1) назву господар-

ства; 2) мiсце знаходження; 3) предмет i цiлi дiяльностi; 4) по-

рядок вступу до членiв пiдприємства i виходу з нього; 5) права

та обовязки членiв; 6) органи управлiння, самоврядування i

контролю; 7) компетенцiю цих органiв; 8) порядок створення

майна та iншої власностi членiв - субєктiв пiдприємництва;

9) порядок розподiлу прибуткiв господарства; 10) умови i по-

рядок виключення зi складу членiв колективного пiдпри-

ємства; 11) умови реорганiзацiї та припинення дiяльностi пiд-

приємства.

Кожне пiдприємство кооперативного типу має право кон-

кретизувати положення цього зразка стосовно до умов своєї

дiяльностi. Так, зокрема, у статутi визначається орган, який

надiляється правами найвищого органу самоврядування, спо-

сiб голосування (вiдкрите чи таємне). Якщо в колективному

сiльськогосподарському пiдприємствi поряд iз загальними

зборами його членiв вирiшено утворити збори уповноваже-

них (як промiжний орган управлiння), то в статутi належить

чiтко розмежувати повноваження мiж загальними зборами i

зборами уповноважених.

3. Джерелом аграрного права є такi внутрiшньогосподар-

ськi нормативнi акти, як Правила внутрiшнього розпорядку,

Положення про оплату працi, Положення про раду виробни-

чої бригади. Положення про внутрiшньогосподарський роз-

рахунок, Положення про внутрiшньогосподарський пiдряд,

Положення про внутрiшньогосподарський орендний пiдряд,

Положення про ревiзiйну комiсiю. Положення про основнi

функцiї керiвних працiвникiв i спецiалiстiв тощо.

Наведенi акти є правовими, оскiльки вони приймаються

колективними сiльськогосподарськими пiдприємствами на

основi аграрно-правових актiв, виданих органами державного

управлiння сiльським господарством i представницькими ор-

ганами таких пiдприємств.

Останнi характеризуються тим, що вмiщенi в них правила

(норми) поведiнки є загальними, на вiдмiну вiд актiв (рiшень)

iндивiдуального призначення, тобто актiв конкретного засто-

сування норм аграрного права.

Аграрне законодавство визначає порядок прийняття ло-

кальних нормативних актiв. Пiсля вiдповiдної їх пiдготовки i

обговорення вони приймаються вищими органами самовря-

дування - загальними зборами членiв КСГП чи зборами

уповноважених - i лише пiсля цього набувають юридичної

сили, а правила, якi в них мiстяться, набувають сили правової

норми, обовязкової для всiх членiв даного пiдприємства -

як керiвникiв, так i рядових членiв.

4. У локальних нормативних актах виявляється притаман-

на аграрному праву особливiсть, яка полягає в застосуваннi

рекомендацiй.

Рекомендацiї з питань внутрiшньогосподарської дiяльностi

пiдприємства не є правовою нормою. З теорiї аграрного права

випливає, що способи забезпечення виконання рекомендацiй

вiдмiннi пiд способiв забезпечення виконання обовязкових,

iмперативних норм. Рекомендацiї втiлюються в життя на ос-

новi методу переконання, через посилення органiзацiйної та

виховної роботи. Цi пiдприємства приймають рекомендацiї

як свої власнi рiшення тому, що вони для них є доцiльними,

вiдповiдають iнтересам громадського господарства i його чле-

нiв. Юридичної сили, тобто правової норми, рекомендацiї на-

бувають пiсля прийняття на їх основi вищим органом само-

врядування цих пiдприємств свого локального внутрiшньо-

господарського правового акта. До цього моменту рекоменда-

цiя не є правовою нормою.

Джерела аграрного права 57

5. Локальними внутрiшньогосподарськими актами як дже-

релами аграрного права є акти i окремi положення (правила),

прийнятi господарством вiдповiдно до актiв, виданих Всеук-

раїнською радою колективних сiльськогосподарських пiдпри-

ємств у разi їх уповноваження прийняти такий акт iз боку ор-

ганiв, якi здiйснюють державне регулювання АПК. Коли ж

ними видано рекомендацiйний акт без такого уповноважен-

ня, то прийнятi на його основi внутрiшньогосподарськi акти

є обовязковими для виконання лише в цьому колективному

сiльськогосподарському пiдприємствi, спiлцi селян тощо.

6. Локальними нормативно-правовими актами як джере-

лами аграрного права виступають конкретнi положення агро-

фiрм, агрокомбiнатiв. Такi положення приймаються на за-

гальних зборах уповноважених представникiв вiд колектив-

них та iнших пiдприємств, представникiв селянських (фер-

мерських) господарств та їхнiх спiлок. Положення кожного

агрокомбiнату, агрофiрми - це самостiйнi локальнi правовi

акти, якi можуть рiзнитися мiж собою. Проте у всiх цих поло-

женнях має бути зафiксовано, що правомочностi їм делегова-

но вiд господарств-учасникiв, як це встановлено законами

"Про пiдприємства в Українi", "Про господарськi товарист-

ва", "Про колективне сiльськогосподарське пiдприємство". У

таких положеннях має бути також зазначено, що агрокомбi-

нат (агрофiрма) має як делегованi, так i чiтко визначенi уп-

равлiнськi повноваження, коло яких повинно бути вичерп-

ним i не пiдлягати розширеному тлумаченню.

З подальшим розвитком селянських (фермерських) госпо-

дарств, орендарiв (а не орендного внутрiшньогосподарського

пiдряду) в сiльському господарствi, сiльськогосподарських

кооперативiв, створення їх обєднань, асоцiацiй, акцiонерних

товариств тощо локальними аграрними правовими актами

стануть їхнi статути i рiшення, прийнятi вiдповiдно до статут-

ної дiяльностi цих обєднань (асоцiацiй тощо).

5. Проблеми i шляхи вдосконалення

аграрного законодавства України

1. Сучасне аграрне законодавство України характеризуєть-

ся, по-перше, надмiрною кiлькiстю нормативно-правових ак-

тiв, що мають неоднакову юридичну силу, по-друге, "розки-

данiстю" аграрно-правових норм по законодавчих i пiдзакон-

58 Роздiл //

них актах, що належать до iнших галузей права, по-третє, ве-

ликою питомою вагою вiдомчих нормативно-правових актiв,

якi часто суперечать аграрним законам або дають можливiсть

їх двоякого тлумачення, що в свою чергу негативно впливає

на практику застосування права. Цi вади аграрного законо-

давства обумовлюють сучаснi проблеми аграрної правотвор-

чостi в Українi.

Одним iз способiв вирiшення проблеми аграрного законо-

давства в Росiйськiй Федерацiї вченi аграрники-правознавцi

вбачають у прийняттi Основ аграрного (сiльськогосподар-

ського) законодавства. Прийняти Основи сiльськогосподар-

ського законодавства Союзу РСР i союзних республiк пропо-

нувало багато вчених аграрникiв-правознавцiв. Творчо роз-

винув цю iдею Г. Бистров, який не тiльки розробив концеп-

цiю, а й запропонував структуру цих Основ2. Останнiм часом

така ж пропозицiя мала мiсце й в Українi3. Прийняття в Росiї

таких Основ має сенс, оскiльки вона є федеративною держа-

вою. Для України такий акт не потрiбен з огляду як на її унi-

тарну систему, так i на необхiднiсть прийняття єдиного коди-

фiкованого акта, норми якого повиннi бути нормами прямої

Дiї-

2, В умовах вступу України до Ради ¦вропи, чим вона

прийняла на себе вiдповiднi зобовязання щодо змiсту нацiо-

нального законодавства i його iнтеграцiї з законодавством єв-

ропейських країн, а також з урахуванням вiдновлення в Ук-

раїнi iнституту права приватної власностi на землю, закрiп-

лення рiвностi всiх форм власностi та органiзацiйно-правових

форм господарювання на землi, коли всiх приватних та iнших

аграрних товаровиробникiв визнано субєктами пiдприєм-

ницької дiяльностi, коли кардинально змiнюється система

привласнення, розподiлу, обмiну, поряд iз новим Цивiльним

Див.: Козмрь М. Й. Стпиоилснис й рачпитис науки советского сельскохо-

зяйственного прппа / Рпчiїитис iiiрiiрио-прпиоиьiх наук. - М., 1980. - С. 18;

Петров В. В. Продоiiолi.спiсiїїпiя программа й юридичсская наука // Вести.

Моск. ун-та. Ссрия Право. - 1983, - № 2. - С. 19.

2 Див.: Бьiстров Г. Е. Источники селiiскохозяйствснного права. - М., 1985. -

С. 157-162.

i

Див.: Титова Н. i. Перспективи кодифiкацiї аграрного законодавства

України // Тези доповiдей на третiй Всеукраїнськiй науково-практичнiй кон-

ференцiї з питань кодифiкацiї українського законодавства, що вiдбувалася 7-

8 грудня 1995 р. у м. Львовi. - Львiв. 1995. - С. 75.

Джерела аграрного права 59

кодексом - основним комплексним кодифiкацiйним ак-

том, що регулює аграрнi вiдносини в Українi, має стати

Аграрний кодекс України. Регулювання аграрних суспiль-

них вiдносин в Українi (так само як, наприклад, у Францiї)

має здiйснюватися на засадах дуалiзму зазначених кодексiв. В

Аграрному кодексi необхiдно вiдобразити особливостi сучас-

них аграрних суспiльних вiдносин, рiвноправнiсть усiх форм

власностi, органiзацiйно-правових форм i методiв госпо-

дарювання.

Предметом правового регулювання запропонованого ко-

дексу мають стати аграрнi вiдносини, що становлять комп-

лекс взаємоповязаних майнових, пiдприємницьких, земель-

них, трудових, членських, учасницьких, управлiнсько-конт-

рольних суспiльних звязкiв, якi складаються у сферi вироб-

ничих, пiдприємницьких, споживчих вiдносин за участю

субєктiв аграрної пiдприємницької дiяльностi всiх форм

власностi, органiзацiйно-правових форм i методiв господарю-

вання, вiдносин, спрямованих на насичення продовольчого

ринку продуктами харчування, продовольством та сировиною

рослинного i тваринного (в тому числi водного i мисливсько-

го) походження.

Визначальним у цьому кодексi має стати: по-перше, обєкт -

земля та iнше нерухоме й рухоме майно, насамперед засоби

виробництва, а також продукти харчування, продовольство i

сировина як обєкти права власностi самих субєктiв аграрно-

го пiдприємництва та як обєкти обiгу; по-друге, - земля,

мисливськi угiддя та внутрiшнi водойми як основнi засоби ви-

робництва та добування продуктiв харчування, продовольства

i сировини рослинного i тваринного (в тому числi водного й

мисливського) походження; по-третє, земля, воднi та мис-

ливськi угiддя як обєкт навколишнього природного середовища.

Обєктом правового регулювання цього кодексу мають

стати також робоча сила та її охорона; тваринництво, зооiн-

женерiя, ветеринарiя, промислове рибальство та мисливство,

якiсть та безпека вироблюваної продукцiї тощо.

Додержуючись концепцiї про дуалiстичне правове регулю-

вання аграрних вiдносин, з урахуванням досвiду країн, де прий-

нятi та дiють кодифiкованi аграрнi законодавчi акти, Аграрний

кодекс України доцiльно скласти за такою структурою:

Преамбула

Предмет, мета, завдання, правового регулювання; визна-

чення i поняття, що використовуються в кодексi, тощо.

Частина 1

Правовий режим майна в АПК

Роздiл перший. Майновi вiдносини (зокрема повязанi з

земельними, водними, лiсовими вiдносинами - вiдносини

власника, земле-, водо-, лiсокористувача, спадкування, вiдчу-

ження тощо)

Роздiл другий. Виникнення та припинення прав (надан-

ня, вилучення, примусовий викуп земельних дiлянок, водних

та мисливських угiдь, примусовий викуп iншої нерухомостi -

головних засобiв виробництва)

Роздiл третiй. Органiзацiя устрою (земле-, лiсоустрiй)

Роздiл четвертий. Права та обовязки субєктiв аграрного

пiдприємництва щодо рацiонального використання й охоро-

ни земель та iнших природних ресурсiв у процесi виробницт-

ва продуктiв харчування, продовольства i сировини рослин-

ного i тваринного походження

Частина 2

Субєкти аграрного пiдприємства

Роздiл перший. Загальнi положення про статус та види

аграрного пiдприємництва

Роздiл другий. Правове становище селянських (фермер-

ських) господарств

Роздiл третiй. Правове становище та форми кооперуван-

ня селян (сутнiсть кооперування, його принципи, форми, в

Тому числi договiрнi, зокрема, без створення юридичних

осiб, - договiрнi товариства, партнерства тощо)

Роздiл четвертий. Правове становище аграрних пiдпри-

ємцiв (юридичних осiб) кооперативного типу

Роздiл пятий. Правове становище аграрних пiдприємцiв

(юридичних осiб) корпоративного типу

Роздiл шостий. Правове становище державних субєктiв

аграрного пiдприємництва

Роздiл сьомий. Правове становище обєднань в АПК та

особливостi їх рiзних форм

Роздiл восьмий. Правове становище обєктiв аграрного

пiдприємництва з iноземним капiталом

Джерела аграрного права 61

Роздiл девятий. Правове становище приватних пiдсоб-

них господарств громадян України, iноземних громадян та

осiб без громадянства

Частина З

Виробничо-господарська дiяльнiсть

Роздiл перший. Рослинництво

Роздiл другий. Тваринництво (зокрема випасання, охоро-

на тварин, боротьба з захворюваннями, вирощування свiй-

ських та диких (мясних, хутрових) тварин, ветеринарiя,

штучне заплiднення тварин тощо)

Роздiл третiй. Правове регулювання риборозведення та

ловлi риби

Роздiл четвертий. Правове регулювання промислового

мисливства

Частина 4

Аграрна оренда

Роздiл перший. Загальнi положення

Роздiл другий. Оренда землi

Роздiл третiй. Оренда тварин

Роздiл четвертий. Оренда технiки, устаткування

Частина 5

Сiльськогосподарськi договори

Роздiл перший. Загальнi положення

Роздiл другий. Матерiально-технiчне забезпечення

Роздiл третiй. Виробничо-технiчне обслуговування

Роздiл четвертий. Мелiоративне обслуговування

Роздiл пятий. Реалiзацiя продукцiї

Роздiл шостий. Особливостi режиму застави (iпотеки)

Частина б

Якiсть та безпека продукцiї, сировини i продовольства

Роздiл перший. Загальнi положення

Роздiл другий. Вимоги до якостi та безпеки

Роздiл третiй. Порядок визначення якостi та безпеки

Частина 7

Сiльськогосподарськi працiвники та їх захист

Роздiл перший. Робочий час i час вiдпочинку сiльсько-

господарських працiвникiв

62 РОЗДiЛ Н

Роздiл другий. Соцiальний захист сiльськогосподарських

працiвникiв

Роздiл третiй. Охорона працi та охорона здоровя в

сiльському господарствi

Роздiл четвертий. Розгляд нещасних випадкiв iз працiв-

никами на аграрних пiдприємствах

Роздiл пятий. Форми й порядок компенсацiї за шкоду,

заподiяну здоровю сiльськогосподарських працiвникiв

Частина 8

Держава та українськi аграрнi пiдприємцi

Роздiл перший. Державне регулювання аграрного вироб-

ництва

Роздiл другий. Державний протекцiонiзм нацiонального

аграрного товаровиробництва

Роздiл третiй. Державний контроль (за використанням

природних ресурсiв, прав споживачiв тощо)

Роздiл четвертий. Профспiлки на аграрних пiдприєм-

ствах

Роздiл пятий. Наукове забезпечення розвитку нацiональ-

ного аграрного виробництва

Частина 9

Вiдповiдальнiсть за порушення

аграрного законодавства

Роздiл перший. Загальнi положення

Роздiл другий. Майнова i таксова вiдповiдальнiсть

Частина 19

Заключнi положення

Роздiл перший. Розгляд спорiв

Роздiл другий. Мiжнароднi договори

3. Прийняття Аграрного кодексу України забезпечить пра-

вове регулювання у сферi аграрно-пiдприємницької дiяльнос-

тi, органiзацiйно-правових форм та методiв господарювання,

що в свою чергу забезпечить найвищу форму законодавчого

регулювання аграрних вiдносин.

Роздiл III

АГРАРНi ПРАВОВiДНОСИНИ

1. Поняття i особливостi аграрних правовiдносин

1. Аграрнi правовiдносини у найзагальнiших обрисах - це

правова форма реалiзацiї положень правових норм через за-

стосування їх у процесi визначення й функцiонування прав та

обопязкiв субєктiв. Через систему аграрних правовiдносин

здiйснюється правове регулювання тiєї частини вiдносин, яку

законодавець <наслiдок їхньої вiдповiдної суспiльної ролi ви-

зiiiiii за необхiдне регулювати правовими нормами аграрного

права; а ця частина вiдносин, вiдповiдно, є предметом аграр-

ного права. Завдяки цьому аграрнi правовiдносини характе-

ризуються як вольовi, бо в нормах аграрного права вiдобра-

жено волю законодавця. Вольовими вони є також i тому, що

юридичнi особи у будь-яких органiзацiйно-правових формах

(КСГП, СпС, ВСГК, АСГТ та iншi) в рамках самоврядування

приймають вiдповiднi рiшення з питань їхньої статутної дi-

яльностi. Вольовими вони є й тому, що селянське (фермер-

ське) господарство в особi його голови також самостiйно

приймає рiшення.

Суспiльнi аграрнi вiдносини, що становлять предмет аг-

рарного права, через систему правовiдносин набувають зна-

чимостi обєкта аграрних правовiдносин i, як такi, функцiо-

нують у процесi аграрного правозастосування. Своєрiднiсть

предмета аграрного праворегулювання визначає характер,

багатограннiсть i особливостi обєктiв аграрних правовiдно-

син. Вони визначають змiст правовiдносин (права та обовяз-

ки), що виникають i реально функцiонують з приводу цих

обєктiв.

2. При окресленнi поняття аграрних правовiдносин слiд

виходити з визначення поняття i кола субєктiв, їхнього пра-

вового становища, цiльового призначення i функцiй, а також

обєктiв i змiсту конкретної складової цих правовiдносин, що

визначаються метою, завданнями, функцiями їх субєктiв.

Субєкти аграрних правовiдносин - це, насамперед, влас-

ники, якi самостiйно чи завдяки обєднанню свого капiталу

надiляють створених ними юридичних осiб повноваженнями

субєктiв аграрних та iнших правовiдносин. Залежно вiд сфе-

ри дiяльностi, мети, завдань, функцiй субєкти аграрних пра-

вовiдносин подiляються на три групи. Субєкти у сферi товар-

ного виробництва продуктiв харчування, сировини i продо-

вольства рослинного i тваринного походження, це - субєк-

ти, заснованi на рiзних i рiвноправних формах власностi та

органiзацiйно-правових формах аграрного пiдприємництва.

До них належать: селянськi (фермерськi) господарства, пiд-

собнi господарства громадян, юридичнi особи (К.СГП, ВСГК,

СпС, АСГТ тощо), державнi юридичнi особи (радгоспи, iншi

державнi аграрнi товаровиробники), а також спiльнi аграрнi

пiдприємства (зi змiшаною формою власностi, iз залученням

iноземного капiталу тощо).

Субєкти аграрних правовiдносин у сферi агровиробничо-

го сервiсу, що заснованi на рiзних формах власностi та ле-

гальних органiзацiйно-правових формах, це - пiдприємства

(товариства, кооперативи), якi здiйснюють агрохiмiчне, ме-

лiоративне, виробничо-технiчне та iнше обслуговування аг-

рарних пiдприємцiв з метою забезпечення нормальної, ефек-

тивної дiяльностi першої групи субєктiв.

Особливiстю групи субєктiв аграрних правовiдносин у

сферi фiнансування, кредитування, страхування, торгiвлi,

зокрема агро- та iнших банкiв, агробiрж, страхових компанiй

є те, що вони засновуються субєктами, якi належать до пер-

шої групи. Ця група субєктiв покликана забезпечити нор-

мальне функцiонування першої групи як учасникiв ринкових

вiдносин. Зазначенi банки, бiржi, страховi компанiї, обслуго-

вуючи аграрних товаровиробникiв, одночасно виступають як

субєкти ринкових аграрних правовiдносин i як обєкти права

спiльної часткової приватної (чи часткової колективної) влас-

ностi самих аграрних товаровиробникiв - клiєнтiв цих бан-

кiв, бiрж.

3. Обєкти аграрних правовiдносин багатограннi. До них,

насамперед, належать обєднання загальноаграрних (означе-

них метою i предметом дiяльностi вищезгаданих субєктiв аг-

рарного пiдприємництва) майнових, земельних, управлiн-

ських i трудових суспiльних вiдносин як базових. Своєрiдни-

ми обєктами .в базових аграрних правовiдносинах виступа-

</ правовiдносини

......i¦5

ють рiзнi вияви останнiх, зокрема фiнансово-кредитнi, госпо-

дарсько-договiрнi, соцiально-побутовi та iншi суспiльнi вiд-

носини, що випливають iз мети, предмета дiяльностi та функ-

цiй субєктiв аграрного пiдприємництва.

Цi суспiльнi аграрнi вiдносини, з одного боку, охоплюють

сферу внутрiшнiх виробничо-господарських та соцiальних

функцiй субєктiв аграрного пiдприємництва i одночасно са-

мих пiдприємницьких вiдносин. Тут перетинаються, взаємо-

доповнюють i взаємовиключають одна одну соцiальнi та пiд-

приємницькi функцiї.

З iншого боку, цi суспiльнi вiдносини охоплюють сфери

зовнiшнiх пiдприємницько-комерцiйних, договiрних i поза-

договiрних (з органами державної влади i управлiння) субєк-

тiв аграрного пiдприємництва i ринкової iнфраструктури.

4. Головними, базовими складовими системи аграрних

правовiдносин є майновi, земельнi, управлiнськi й трудовi

правовiдносини.

З переходом України до регульованої ринкової економiки,

вiдновленням iнституту права приватної власностi на нерухо-

мiсть, встановленням рiвноправностi всiх форм власностi та

рiзних органiзацiйно-правових форм господарювання на зем-

лi сучаснi аграрнi правовiдносини характеризуються змiщен-

ням акценту у бiк їх майнових аспектiв. Це виявляється, зок-

рема, у збiльшеннi питомої ваги майнових правовiдносин, у

розширеннi кола їх субєктiв. Такий фактор зумовлено насам-

перед тим, що земля визнається обєктом права приватної та

колективної власностi. Вона знову легальне повертається до

цивiльного обiгу. Майновi аспекти аграрних правовiдносин

включають в себе реалiзацiю права власника - фiзичної юри-

дичної особи, вимагають вiд iншої сторони виконання зо-

бовязань, викладених у нормах закону або/i договору (на-

приклад, надання землi у приватну власнiсть головi СФГ,

своєчасне внесення орендної плати, плати за виконанi дого-

вiрнi зобовязання, самостiйного здiйснення на власний ри-

зик дiяльностi, з метою одержання прибутку тощо).

Збiльшення питомої ваги майнових аспектiв у системi аг-

рарних правовiдносин зумовлюється також i тим, що нинi

вiдбувається процес вiдновлення економiчних функцiй цих

правовiдносин. Йдеться, насамперед, про одержання субєк-

тами аграрного пiдприємництва прибуткiв вiд своєї дiяльнос-

тi. i, як наслiдок, цi субєкти самостiйно визначають асорти-

3 В. Янчук

виходячивi5>TT "Р0"1 харчування i сировини

очiкуваної Гтякп, Ї3 """У на них) а1"i31 на виробництво,

НИЇТО Ї0 ПРОГНОЗУ¦ТЬСЯ) ЦiНИ Й iНШИХ ¦КОНОМiЧ-

в ТОМУ як субєкт ше економiчнi фактори є визначальними

майновi ппаяя аграрного пiдприємництва реалiзують свої

Розшиня на себс ЮРИДИШi Увязки.

поавовiлносин встки синових аспектiв у системi аграрних

спiльних елементiв"11"1 також i за РУ"0" створення

оiвпi ринкової економiки (ринку цiнних папе-

нерухомостiтощiУ "Р0 харчування, ринку капiталу,

агоаоїиханпв01 ваги майнових аспектiв у системi

>сш сталося  й У щ0 Г цих

мiстт, прпргтппрi16 нинi є всi пiдстави вважати: а) нерухо-

инногоГоиї б) тов<фнi "Р0T харчування рос-

похопїнii010 (У У числi водного та мисливського)

та иЇннi пЙШОВi КОШТИ У ТОМУ ЧИСЛi Й iноземна валю-

юоидичнiїГiї01110 г) iншi майновi та "н"01" "Рвав

ве вираження (iдлягають ГРОШОШЙ оцiнцi та мають грош0"

носЇнТiЇi011 саме мановi аспекти аграрних правовiд-

iнших скпалопиi11">1111 У >агомост спiввiдношеннi та змiстi

5 в ї " системи аграрних правовiдносин.

нихАопм с0 д0 РИНКОВОЇ економiки, рiвностi рiз-

заiг-Їi  аграрним правовiдносинам властивi новi

забезпеченнЇ ЇiЇ аспекти. Нинi вони охоплюють правове

сiв насампрпр1011111010 використання природних ресур-

ливськмх угiп Сiльськогосподарських, риболовецьких i мис-

повсякленнiй лi також правовiдносини, що складаються у

пои викпп1гтя>ьностi субєктiв аграрного пiдприємництва

оаоного ямппнї111 й "Р0111 земель як "вного засобу аг-

грпрппп" чцтва та обєкта нанколишиього природного

усрсдовищд.

оювансїЇ1" Р" Ф0i" ясностi та форм господа-

аспрiтiв у су,1 також пев11i -""й ФУД"11 i управлiнських

являють сбоi1 аграрних правовiдносин. Першi на цей час

стванавгїп-гР Реа"-аи норм трудового законодав-

Особливiстк ї1Риємствах незалежно вiд їх форм власностi.

лаються V гАр0 в У iц0 цi аов[ вiдносини скла-

лотютя впнч i сiльськогосподарського виробництва, регу-

>-акож спецiальними нормами права (робочий

Аграрнi правовiдносини

час, охорона працi в рослинництвi, тваринництвi тощо). До

того ж, у субєктiв пiдприємництва кооперативного типу тру-

довi вiдносини є похiдними вiд членства працiвникiв як спiв-

власникiв майна цих кооперативних, аграрних пiдприємцiв.

Певнi особливостi трудових аграрних правовiдносин просте-

жуються й у СФГ. Тут, будучи членами однiєї родини, грома-

дяни вступають у трудовi вiдносини зi своїм же господар-

ством в особi його голови. Цi члени родини, є робочою силою,

за яку господарство справляє певнi, встановленi законодав-

ством, виплати державi (пенсiйний фонд), та яким СФГ в

особi фактично його голови надає роботу.

6. З розширенням легальних органiзацiйно-правових форм

господарювання наповнилися новим змiстом i управлiнськi

аспекти аграрних правовiдносин. Так, залежно вiд обраної

форми господарювання розмежовуються змiст i форми управ-

ЛiНиьких правовiдносин i здiйснення права самоврядування.

Зокрема, у юридичних осiб (К.СГП, ВСГК, СпС тощо) управ-

лiнськi правовiдносини мають певнi форми вияву, принципи

(орган управлiння та - загальнi збори, правлiння; голосуван-

ня здiйснюється за принципом "один член - один голос"; їм

властивi принципи демократiї, гласностi, самоконтролю че-

рез ревiзiйну комiсiю тощо). Дещо iнакше характеризуються

зазначенi форми вияву та принципи субєктiв пiдприємницт-

ва акцiонерного типу (АСГТ, ТОВ), де визначальною є тiльки

їх участь (частка) у статутному фондi.

7. Змiстом аграрних правовiдносин є взятi в єдностi кон-

кретнi субєктивнi права та юридичнi обовязки кожного з

учасникiв виробничої сiльськогосподарської дiяльностi.

Йдеться про тi конкретнi права та обовязки, якi визначають-

ся законодавством при утвореннi i правовому закрiпленнi

прав юридичної особи за сiльськогосподарськими пiдприєм-

ствами, зокрема КСГП, ДСГП та iншими сiльськогосподар-

ськими пiдприємствами (органiзацiями, обєднаннями). Це

стосується визначення правового статусу СФГ, приватного

пiдсобного господарства громадян (ППГГ), що займаються

виробництвом сiльськогосподарської продукцiї та її реалiза-

цiєю з метою задоволення особистих потреб i потреб ринку

продовольства.

Змiстом аграрних правовiдносин є конкретнi виконання

права i вiдносини щодо додержання обовязкiв, повязаних з

правовим регулюванням аграрних вiдносин. Сполучення

68 Роздiл i>

обєктiв i змiсту аграрних правовiдносин має безпосереднє

вiдношення до визначення правоздатностi субєктiв аграрно-

го права i юридичної природи аграрних правовiдносин. Ос-

таннi характеризуються своєрiдним сполученням i єднiстю

правового становища їх субєктiв, обєктiв та змiсту.

Комплекснiсть аграрних правовiдносин зумовлена єднiстю

i спiльнiстю виробничої сiльськогосподарської дiяльностi, од-

порiднiстю їх правоного регулювання, соцiально-економiч-

ним призначенням, мiсцем, роллю i значимiстю у сферi то-

варно-грошових вiдносин.

8. Сучаснi аграрнi правовiдносини являють собою реально

iснуючi, урегульованi юридичними нормами (закону i/чи до-

говору) елементи системи суспiльних вiдносин, заснованих

на юридичних фактах i вiдповiдностi прав та обовязкiв

субєктiв, зайнятих у процесi виробництва та забезпеченнi ви-

робництва продуктiв харчування рослинного i тваринного (в

тому числi водного i мисливського) походження. Аграрнi пра-

вовiдносини - це реально iснуючi в повсякденнiй дiяльностi

субєктiв аграрного пiдприємництва (агробiзнесу) багатогран-

нi вiдносини, наповненi якiсно новим змiстом у звязку з ви-

знанням цих аграрних товаровиробникiв субєктами права

приватної та iншої недержавної форми власностi на землю та

iншi засоби виробництва, виробленi продукти харчування, а

також субєктами пiдприємницької дiяльностi, що функцiо-

нують поряд iз державними аграрними товаровиробниками.

Аграрнi правовiдносини - правова форма реалiзацiї поло-

жень норм аграрного права через застосування їх у процесi

визначення i функцiонування прав та обовязкiв субєктiв,

що виробляють i забезпечують виробництво продуктiв хар-

чування.

9. Пiд час переходу до ринкової економiки принципово

вiдмiнними особливостями аграрних правовiдносин є:

а) iснування Й функцiонування цих вiдносин на засадах

приватної, її вияву - колективної та державної форми влас-

ностi на землю та iнше нерухоме майно, зокрема засоби ви-

робництва;

б) розвиток рiзноманiтних легальних приватних форм аг-

рарного пiдприємництва (вiд селянських господарств до рiз-

них легальних юридичних осiб) поряд iз державними юридич-

ними особами;

Аграрнi правовiдносини 69

в) поступовий перехiд вiд державної форми аграрного гос-

подарювання до приватних форм;

г) розширення кола обєктiв правовiдносин, якi включа-

ють у себе всю повноту змiсту й сутi аграрного пiдприємницт-

ва, продукти харчування рослинного i тваринного (в тому

числi водного й мисливського) походження i, зрештою, -

включення до кола обєктiв аграрних правовiдносин ряду тих,

якi ранiше за законодавством належали до обєктiв виключно

iнших галузей права i галузей народного господарства;

д) збiльшення питомої ваги майнових аспектiв у системi

трiiрних правовiдносин;

ж) вiдновлення значущостi економiчних функцiй аграр-

ною пiдприємництва i, тобто змiна ролi i питомої ваги iн-

особлино соiii;iii.них, функцiй всiх легальних органiза-

юиих фiiм субєктiв аграрної пiдприємницької

V

2. Розмежування аграрних правовiдносин

1. Розмежування аграрних правовiдносин залежно вiд їх

юридичної сутностi (природи) має вiдповiдне теоретичне i

науково-практичне значення. Воно сприяє обгрунтованому

науковому i судовому (арбiтражному) тлумаченню аграрно-

правових норм, ефективному їх застосуванню i додержанню

законностi, а також використовується в процесi законотвор-

чостi (кодифiкацiї) у сферi аграрного законодавства. Таке

розмежування вiдiграє певну роль у системi наукових аграр-

но-правових дослiджень i визначення структури аграрного

права як навчальної дисциплiни.

Аграрнi правовiдносини, взятi у цiлому, являють собою

єдиний органiчний комплекс вiдносин1. Усерединi цiєї єд-

ностi є певнi вiдмiнностi, що визначаються характером i змiс-

том регульованих правом конкретних аграрних вiдносин, якi

складаються у процесi виробництва, розподiлу, обмiну i спо-

живання.

Аграрним правовiдносинам властиве певне їх розмежуван-

ня (диференцiацiя). Воно зумовлене, з одного боку, спiльнiс-

тю в характерi виробництва продуктiв харчування субєктами

1 Див.: Аграрнеє право. - М., 1996. - С. 73.

Роздiл III

аграрного пiдприємництва, а з iншого - рiзноманiтнiстю

способiв (засобiв, методiв) визначення кола i правового регу-

лювання аграрних вiдносин. Мається на увазi своєрiднiсть

поєднання вiдносин, що виникають у процесi здiйснення ви-

робничо-господарської, комерцiйної дiяльностi та здiйснення

економiчних i соцiальних функцiй усерединi субєктами аг-

рарного пiдприємництва всiх форм власностi та господарю-

вання, i, щонайперше, приватних юридичних осiб. У цьому

разi виникають i функцiонують своєрiднi локальнi, тобто

внутрiшнi (внутрiшньогосподарськi) аграрнi правовiдносини.

Водночас усерединi агропромислового комплексу iснують

своєрiднi звязки виробничо-господарського призначення i

характеру. Це - вiдносини мiж субєктами аграрної пiдпри-

ємницької дiяльностi всiх форм власностi й форм господарю-

вання з субєктами пiдприємництва у сферi аграрно-виробни-

чого сервiсу (агрохiмiчне, мелiоративне, ремонтно-технiчне

та iнше обслуговування, матерiально-технiчне забезпечення,

будiвництво тощо). Вказанi пiдприємства покликанi здiйсню-

вати на договiрних засадах аграрно-виробничо-господарське

(агросерпiсне) обслуговування субєктiв аграрної пiдприєм-

ницької дiяльностi всiх форм власностi й форм господарю-

вання. Зовнiшнi ж господарськi звязки i тi взаємини, що при

цьому виникають, є предметом аграрного права, а самi

вiдносини слушно розглядати як зовнiшнi аграрнi право-

вiдносини.

Аграрнi зовнiшнi правовiдносини за характером i змiстом

можуть розмежовуватися на такi види:

а) вiдносини у сферi реалiзацiї права власностi на нерухо-

ме i рухоме майно, що належить субєктам аграрного пiдпри-

ємництва; б) договiрнi вiдносини; в) податковi вiдносини;

г) делiктнi вiдносини (протиправнi правопорушення).

2. Аграрнi правовiдносини характеризуються як такi, що

перебувають у залежностi та прямому звязку з правом влас-

ностi. Юридичне закрiпленi її ньому форми привласнення,

розпорядження i використання матерiальних благ, засобiв i

продукцiї виробництва є визначальними при утвореннi еко-

номiчного механiзму господарювання, визначеннi змiсту то-

варно-грошових ринкових взаємин, характеру внутрiшнього

самоврядування приватних (колективних) аграрних пiдпри-

ємцiв i управлiння ними з боку їх представницьких органiв, а

також взаємин з органами державної влади та управлiння.

Аграрнi правовiдносини 71

Право власностi КСГП, селянського i приватного пiдсоб-

ного господарства громадян є правом абсолютним. Воно є

економiчною передумовою своєрiдних господарсько-договiр-

них вiдносин, що iснують в аграрному секторi народного гос-

подарства. Цим правом зумовлюються правовi способи юри-

дичного захисту при порушеннi прав власника. Зокрема, з

них аграрно-правовими є вiдносини щодо дисциплiнарної та

матерiальної вiдповiдальностi членiв КСГП та iнших найма-

них працiвникiв у випадку вчинення ними дисциплiнарного

проступку або заподiяння майнової шкоди.

3. Формування i дiяльнiсть приватних колективних, дер-

жавних, спiльних аграрних товаровиробникiв-пiдприємцiв

приводить до виникнення вiдповiдних вiдносин процедурно-

процесуального характеру. Такими є вiдносини, що виника-

ють при здiйсненнi планування виробничо-господарської дi-

яльностi субєктами аграрного пiдприємництва. Вiдповiдно

процсдурно-процесуальними є вiдносини щодо порядку та

умов прийняття громадян до членiв КСГП, кооперативу, при

вирiшеннi питання про припинення цих вiдносин. Вiдносини

процедурного характеру мають мiсце в процесi реалiзацiї ви-

мог самоврядування, зокрема в голосуваннi (таємному чи вiд-

критому) при виборах органiв управлiння, вирiшеннi питань

виробничо-господарського чи соцiального характеру, додер-

жаннi процедурних вимог в органiзацiї роботи контрольно-

ревiзiйних органiв управлiння, додержаннi виробничих тех-

нологiчних стандартiв, порядку списання майна тощо. Цi вiд-

носини, будучи врегульованими нормами аграрного права, за

своєю природою є аграрними правовiдносинами.

Певнi процедурнi питання виникають i при впровадженнi

таких виробничих форм, як селянськi (фермерськi) господар-

ства, при орендi землi або ж iнших основних засобiв вироб-

ництва.

3. Види i структура внутрiшнiх правовiдносин

1. Аграрнi правовiдносини, як i iншi юридичнi вiдносини,

характеризуються єднiстю матерiального змiсту i правової

форми. Це - конкретнi суспiльнi вiдносини певної правової

форми. i саме як юридичнiй формi їм властивi своя структура

i елементи як складовi правовiдносин. Особливостi правової

форми та їхнi структури зумовлюють розмежування внутрiш-

i> мiв пiдприємництва (агробiзнесу).

iiiшпьогосподарськими вiдносинами в цих пiдпри-

г iюнанi на правi членства, а для працездатних -

огобистiй трудовiй участi в КСГП (СпС, ВСГК то-

iiхiнiдносини мiж кооперативним пiдприємством, з

V. i кожним окремим його членом, з iншого.

iiмi.огосподарськими вiдносинами у приватних аг-

iчригмствах акцiонерного типу (агроакцiонерних

i ч товариствах з обмеженою вiдповiдальнiстю) є

нi установчому договорi, статутi товариства, а та-

iчiнцтвi/участi у створеннi статутного капiталу това-

рiiшпiдчосини мiж акцiонерним товариством (пiд-

i чм), з одного боку, i кожним з його учасникiв - з

їм iмiстом правовiдносини мiж цими пiдприємства-

iнмими їх членами (учасниками) являють собою су-

> итсмних субєктивних прав i юридичних обовяз-

i i" iiлпуються через взаємну поведiнку з приводу ви-

i "i подарської дiяльностi, певних управлiнських i

пiн-ИН.

й "господарськими вважаються також правовiд-

цприємствами та їх членами (учасниками) з

ненця матерiальних iнтересiв, соцiально-побу-

iю-освiтнiх потреб. Такими, скажiмо, є право-

"инюлiну прибуткiв (нарахування i виплати

"нi iiiiириiмстном знарядь виробництва для

. ч> ii|чч ;iдибiiої дiлянки, направ-

шi по иищого чи середнього

МСТДИ ТОЩО.

при <.сiпальному страху-

iiiдiїрж мств, зокрема при

i iiчi пенсiї за рахунок пiд-

и i \ iншою вiд держави, так

iч 11" 11. щодо соцiальне неза-

iи i ц iпнсрiв тощо) в цих пiд-

iи прiїновими вiдносинами.

ними нiiуччиїїii приионiдносин є, по-перше,

п.чiп iндii|>иi м> п<i< КСГП, ВСГК, СпС тощо, їхнi

ниймниi пршштики, по-друге, субєктивнi права i

Аграрнi правовiдносини 73

юридичнi обовязки зазначених вище субєктiв; по-третє,

юридичнi факти, спрямованi в одних випадках на виникнен-

ня, змiну чи припинення правовiдносин, в iнших - на вiд-

новлення порушених прав та притягнення винних осiб до

юридичної вiдповiдальностi. Елементом цих правовiдносин є

також їх обєкти, тобто рухоме i нерухоме майно, вимоги, що

мають грошову вартiсть, матерiальнi й духовнi iнтереси, дiї,

яких чекають субєкти цих вiдносин один вiд одного.

Аграрно-правовi норми, що встановлюють компетенцiю

цих органiв управлiння i посадових осiб та регулюють проце-

дурнi питання, є за своєю природою правоустановчими. Цим

нормам не властиво породжувати правовiдносини. Останнi

можуть виникати лише у випадках порушення правоустанов-

чих норм. Субєктами цих правовiдносин є посадовi та iншi

особи, до повноважень яких входить додержання вимог само-

врядування, демократiї ч КСГП (колективi) в особi його орга-

нiв, якi згiдно зi статутом можуть притягати правопорушникiв

до вiдповiдальностi. Юридичним фактором, що спричиняє цi

правовiдносини, є вчинки особи, яка порушила правову нор-

му; обєктом - мета вiдновлення порушеного права.

4. Аграрне право визначає основнi положення iнституту

права колективної власностi. КСГП (кооператив), як субєкт

права, здiйснює право володiння, користування i розпоря-

дження знаряддями, засобами i продукцiєю виробництва.

У його статутi зазначено, що для здiйснення своєї дiяль-

ностi та подальшого розвитку громадського господарства пiд-

приємство створює, планомiрно i продуктивно використовує

й поповнює основнi, обiговi виробничi фонди, правовий ре-

жим яких визначено нормами аграрного законодавства.

Пiдприємство передає своїм виробничим пiдроздiлам не-

обхiднi для їхньої господарської дiяльностi примiщення,

трактори, комбайни та iншi машини, насiння, корми для тва-

рин тощо. Цi пiдроздiли, будучи частиною КСГП (ВСГК,

СпС, АСГТ, ТОВ), використовують наданi їм засоби за їх

призначенням i саме тому мiж ними виникають органiзацiйнi

вiдносини, як мiж цiлим i його частинами (бригадою, фер-

мою); в особi останнiх КСГП реалiзує свої права власника.

Мiж КСГП, з одного боку, i його пiдроздiлами, з iншого, в

даному випадку виникають органiзацiйно-управлiнськi пра-

вовiдносини з приводу переданого майна: знарядь, насiння,

кормiв тощо. Норми права, якi визначають правовий режим

74 роздiлт

окремих обєктiв права колективної власностi, також за сво-

єю природою є правоустановчими. Таким чином, i в даному

випадку правовiдносини виникнуть лише внаслiдок пору-

шення права власностi пiдприємства. Проте правовiдносини,

якi при цьому виникають, залежно вiд складу правопорушен-

ня регламентуються нормами iншого правового iнституту.

Пiдприємство, як субєкт права власностi, може вступати

в правовi вiдносини з юридичними особами i громадянами,

одначе цi правовiдносини вiдповiдно регулюються нормами

цивiльного i фiнансового права i як такi не є аграрно-пра-

вовими.

5. Важливу галузь суспiльних вiдносин, що виникають усе-

рединi сiльськогосподарських пiдприємств становлять, поряд

iз вiдносинами колективної власностi i самоврядування, тру-

довi вiдносини. Останнi являють собою колективнi вiдноси-

ни, що базуються на колективнiй власностi та принципах ко-

лективної органiзацiї суспiльної працi. Всi трудовi вiдносини

розвиваються i вдосконалюються у тiсному взаємозвязку i

взаємозалежностi. Такими ж рисами характеризується систе-

ма правових норм, що регулюють суспiльнi трудовi вiдноси-

ни. Як зазначалося вище, внутрiшнi трудовi вiдносини регла-

ментуються з допомогою аграрно-правових iнститутiв, визна-

чених статутом та iншими локальними нормативно-правови-

ми актами.

Учасниками утворюваних при цьому правовiдносин є

КСГП i кожний окремий його член. Правовою передумовою

їх виникнення є членство в КСГП. З наявнiстю членства цi

вiдносини можуть виникнути; з його припиненням - зника-

ють або змiнюються на суто трудовi вiдносини, що нiяк не

повязанi з внутрiшнiми аграрно-правовими.

Субєктивнi права i юридичнi обовязки учасникiв внут-

рiшнiх трудових правовiдносин, її також їх обєкти визнача-

ються характером i особливостями конкретних трудових вiд-

носин i правовими нормами, безпосередньо з ними повяза-

ними. Органiзацiя працi н КСГП, що вiдповiдає сучасним ви-

могам, передбачає планомiрний розподiл робочої сили за

галузями i виробничими пiдрочiдiлами, рацiональне її вико-

ристання протягом року. Формування особового складу бри-

гад, ферм i пiдсобних пiдпригмств, закрiплення за ними не-

обхiдних виробничих примiщень, устаткування, машин, iн-

вентаря та iншого майна, призначення керiвника i спецiалiс-

Аграриї правовiдносини 75

тiв - усе це є органiзацiйно-правовими заходами пiдприєм-

ства, якi випливають з його правоздатностi як КСГП, ВСГК

тощо. Здiйснення цих заходiв є органiзацiйною передумовою

виникнення трудових правовiдносин мiж пiдприємством та

його членами.

Для членiв КСГП (ВСГК, СпС) юридичним фактом, що

спричинює внутрiшнi трудовi правовiдносини, є правовий

акт (рiшення) правлiння КСГП, ВСГК, АСГТ про направлен-

ня кожного з них на роботу для виконання певних трудових

функцiй в конкретнiй бригадi, на фермi, в майстернi тощо; а

для осiб, обраних на посаду, - також акт вiдповiдних органiв

управлiння (загальних зборiв членiв або зборiв уповноваже-

них, бригадних зборiв iз подальшим затвердженням правлiн-

ням пiдприємства). Органи управлiння пiдприємства, таким

чином, реалiзують свої управлiнськi правомочностi i щодо ор-

ганiзацiї суспiльної працi в КСГП, управлiння членами

КСГП 1 всiєю виробничо-господарською, фiнансовою, куль-

турно-побутовою дiяльнiстю пiдприємства.

6. В аграрних трудових правовiдносинах виявляється єд-

нiсть i спiльнiсть правових принципiв суспiльної працi. Серед

них основне мiсце займають правовiдносини, що складають-

ся при реалiзацiї субєктивних прав i юридичних обовязкiв,

трудової дисциплiни. Взаємнi права i обовязки пiдприємства

та його членiв iз виконання групових функцiй визначаються

особливостями кожного виду роботи залежно вiд сфери

прикладання працi, їх суворе додержання сприяє досягнен-

ню певного результату, заради якого цi правовiдносини i

виникли.

З трудовими правовiдносинами нерозривно повязанi пра-

вовiдносини з оплати працi членiв КСГП (ВСГК), спецiалiс-

тiв, керiвникiв та найманих працiвникiв. Матерiальна винаго-

рода трудiвникiв за їх працю в громадському господарствi є

результатом, метою, до яко прагне одна зi сторiн трудових

правовiдносин. Цей матерiальний iнтерес трудiвника стано-

вить обєкт внутрiшнiх трудових вiдносин.

Правовi норми регулюють вiдносини щодо тривалостi ро-

бочого часу та часу вiдпочинку з урахуванням специфiки

сiльськогосподарського виробництва. Будучи урегульованими

правом, вони також становлять iнститут трудової дисциплiни

як правовiдносин iз властивим їм обєктом i змiстом.

76 Роздiл iН

7. iз трудовими тiсно повязанi правовiдносини, що утво-

рюються в процесi реалiзацiї правових норм про охорону пра-

цi. Цими правовими нормами визначаються умови виконан-

ня робiт, поводження з технiкою, отрутохiмiкатами, тварина-

ми тощо. Частина цих норм регламентує питання дисциплiни.

працi, визначаючи конкретнi обовязки посадових осiб КСГП

та їх членiв щодо додержання вимог закону про охорону здо-

ровя. Порушення цих норм тягне рiзнi види юридичних на-

слiдкiв передбачених законом.

Трудовi правовiдносини в пiдприємствi є своєрiдною соцi-

ально-економiчною i правовою передумовою виникнення

правовiдносин мiж державою i членом КСГП з приводу соцi-

ального забезпечення останнього, правовiдносин мiж його

членом i пiдприємством про доплату за рахунок пiдприєм-

ства, а також соцiального страхування працiвникiв. Цi два

останнi види вiдносин за своєю природою є аграрно-право-

вими.

8. Рiзновидом внутрiшнiх правовiдносин є вiдносини, що

виникають при застосуваннi правових норм про дисциплiнар-

ну i матерiальну вiдповiдальнiсть.

4. Структура внутрiшнiх правовiдносин

у державних сiльськогосподарських пiдприємствах

1. Реформи управлiння та економiки, що здiйснюються в

державному секторi сiльськогосподарського виробництва, на-

повнюють новим характером i змiстом поєднання внутрiшнiх

у ДСГП органiзацiйно-правових управлiнських, майнових,

земельних, фiнансово-кредитних, трудових, соцiальних та iн-

ших вiдносин, у тому числi в тiй частинi, що регулюється аг-

рарним правом, i визнаються аграрними правовiдносинами.

Характер i змiст аграрних правовiдносин, що виникають у

ДСГП, визначаються правоздатнiстю, якою надiленi цi дер-

жавнi господарськi утворення. Кожний з наведених вище ви-

дiв аграрних правовiдносин виникне, змiнюється або припи-

няється залежно вiд чинностi вiдповiдних юридичних фактiв,

властивих дiяльностi ДСГП як субєкта цих правовiдносин.

Внутрiшнi аграрнi правовiдносини у ДСГП характеризу-

ються вiдповiдною iнтеграцiйнiстю, зумовленою тим, що во-

но є державним сiльськогосподарським пiдприємством. Його

економiчну основу становить не право власностi (як, наприк-

Аграрнi правовiдносини 77

лад, у сферi внутрiшнiх аграрних правовiдносин недержавних

юридичних осiб), а право повного господарського вiдання.

Це право визначено ст. 37 Закону "Про власнiсть". На пiдста-

вi даного права органи управлiння ДСГП надають своїм ви-

робничим пiдроздiлам засоби виробництва, знаряддя та iнше

майно на правi повного господарського вiдання.

Державне сiльськогосподарське пiдприємство є субєктом

права користування землею, а не її власником. Це призводить

до своєрiдних органiзацiйно-правових земельних вiдносин у

ДСГП з приводу виробничого та iншого використання зе-

мельних дiлянок, що функцiонують поряд iз земельними пра-

повiдносинами.

Своєрiдними є вiдносини внутрiшнього самоврядування в

ДСГП. Лише в умовах реформування вiдносин власностi та

управлiння здiйснюються заходи щодо надiлення трудових

колективiв управлiнськими повноваженнями, а також вдос-

коналення управлiнських взаємин iз керiвником (директо-

ром) ДСГП.

Правове регулювання внутрiшнiх вiдносин самоврядуван-

ня в ДСГП здiйснюється нормами Закону "Про пiдприємства

в Українi", Закону "Про пiдприємництво" i Статутом радгос-

пу. В сучасний перiод суспiльнi аграрнi вiдносини є предме-

том аграрного права i аграрними правовiдносинами.

Складовою внутрiшнiх правовiдносин у ДСГП є трудовi

правовiдносини мiж його адмiнiстрацiєю i кожним конкрет-

ним найманим працiвником. Цi вiдносини регулюються пе-

реважно нормами трудового права, що лежать в основi ло-

кальних правових норм, покликаних регулювати внутрiшнi

трудовi вiдносини у ДСГП. Такими, наприклад, є правовiдно-

сини, що виникають при притягненнi винного працiвника,

який порушив правила внутрiшнього розпорядку або ж поса-

дову iнструкцiю, до дисциплiнарної вiдповiдальностi.

Ознака iнтеграцiйностi (взаємозвязку, взаємопоєднання)

внутрiшнiх аграрних правовiдносин у ДСГП пояснюється,

по-перше, тим, що всi види цих правовiдносин тiсно мiж со-

бою повязанi, є певним суспiльно-правовим сполученням, i,

по-друге, їх правове регулювання забезпечується як правови-

ми нормами, так i iнститутами, що є елементом вiдповiдних

галузей права, й локальними аграрно-правовими нормами.

Врахування ознаки iнтеграцiйностi внутрiшнiх у ДСГП, зас-

нованих на державнiй власностi, майнових, управлiнських,

78 Роздiл Ш

трудових, соцiальних та iнших суспiльних вiдносин, дозволяє

дати науково обгрунтоване визначення правової природи

цього виду аграрних правовiдносин.

2. Важливу ланку внутрiшнiх аграрних вiдносин у ДСГП

становлять вiдносини щодо реалiзацiї його виробничо-госпо-

дарської правоздатностi. Першорядними серед них є вiдноси-

ни щодо планування виробничо-господарської, фiнансової

дiяльностi та виконання планових виробничо-фiнансових

завдань, забезпечення господарської самостiйностi та управ-

лiнсько-економiчної незалежностi, повного господарського

розрахунку, самоокупностi й самофiнансування. Реалiзацiя

планових завдань i вiдповiдно - виробничо-господарська дi-

яльнiсть ДСГП забезпечується функцiонуванням наведених

вище внутрiшньогосподарських взаємин мiж адмiнiстрацiєю

ДСГП i його виробничо-господарськими пiдроздiлами, спе-

цiалiстами, конкретними найманими працiвниками, якi пере-

бувають з ним у трудових вiдносинах.

В умовах здiйснення аграрної реформи виникає необхiд-

нiсть повнiшого правового врегулювання виробничо-госпо-

дарських, економiчних вiдносин мiж виробничими пiдроздi-

лами ДСГП бiльшої господарської їх самостiйностi, що також

становить певну сферу внутрiшньогосподарських аграрних

правовiдносин.

3. Функцiонування вiдносин виробничо-господарської дi-

яльностi перебуває у безпосередньому звязку з вiдносинами

стосовно додержання вимог виробничої, технологiчної, фi-

нансової, трудової дисциплiни у процесi виробничо-госпо-

дарської дiяльностi ДСГП. Визначенi державними норматив-

ними i локальними правовими актами з цього приводу права i

та обовязки, взятi у своїй єдностi й сполученнi, зумовлюють

господарськi правомочностi всiх учасникiв економiчної дiяль-

ностi. Як наслiдок їхньої чинностi виникають i функцiонують

у ДСГП вiдповiднi внугрiшнi нiрарнi правовiдносини.

Внутрiшнiми аграрними правовiдносинами у ДСГП є вiд-

носини, що виникають у процесi становлення, функцiону-

вання внутрiшньогосподарського орендного пiдряду. Йдеться

про правовiдносини мiж адмiнiстрацiєю ДСГП та його колек-

тивом (групою) працiвникiв (разом iз членами їх родин або ж

iндивiдуально), що виникають при орендi основних засобiв

виробництва, знарядь працi, а також вiдповiдної земельної

площi сiльськогосподарських угiдь i метою виробництва про-

Аграрнi правовiдносини 79

дуктiв харчування та сировини, їх збуту за спецiальними уго-

дами. Цi правовiдносини за своїм характером i змiстом є вiд-

носинами, спрямованими на вдосконалення органiзацiї та

оплати працi в ДСГП.

5. Правовiдносини в аграрно-виробничих

та iнших агропромислових утвореннях

1. Правовiдносини в аграрно-виробничих утвореннях роз-

межовуються залежно вiд видiв, статусу i завдань, що стоять

перед ними. Особливiстю таких правовiдносин є те, що вони

складаються, головним чином, на пiдставi й через застосуван-

ня локальних правових актiв - положень (статутiв) утворень,

норм укладених угод. якi низначають субєктивнi права та

iорицичиї обонязки даних утворень.

iiiлиоiiiлпо до Закону "Про пiдприємства в Українi" (ст. 3)

г.iм уиюрення (обєднання) можуть бути у виглядi: а) асоцiа-

цiї, тобто договiрного товариства, що не має права втручання

у виробничу i комерцiйну дiяльнiсть будь-кого з її учасникiв;

б) корпорацiї, тобто договiрного обєднання з делегуванням

їй окремих повноважень централiзованого регулювання дi-

яльностi кожного з учасникiв; в) консорцiуму, тобто тимчасо-

вого статутного обєднання для досягнення статутної мети;

г) концерну, тобто статутного обєднання з iснуванням пов-

ної фiнансової залежностi вiд одного або групи пiдприємств.

Локальнi правовi засновницькi акти та установчi докумен-

ти (договори, статути) мають погоджуватися з Державним ан-

тимонопольним комiтетом України. Цi акти та чинне законо-

давство, специфiка правового статусу i завдань цих утворень

разом визначають коло i змiст аграрних правовiдносин, що

складаються в таких утвореннях.

В Українi зареєстровано рiзноманiтнi утворення агроком-

бiнати, агрофiрми, аграрно-торговельнi фiрми, асоцiацiї, нау-

ково-виробничi та iншi обєднання. Однак, попри їхнi назви,.

всi вони належать, як правило, до статутних обєднань iз збе-

реженням їх учасниками прав юридичних осiб.

2. Чiльне мiсце серед аграрно-виробничих утворень в АПК

України посiдають агрокомбiнати. Примiром, в агрокомбiнатi

"Рось" Київської областi, вiдповiдно до його Положення,

складалися багатограннi, тiсно поєднанi виробничо-госпо-

80 роздiл їй

дарськi, цивiльнi (договiрнi) та владно-управлiнськi правовiд-

носини. Субєктивнi права i юридичнi обовязки цього агро-

комбiнату вiдображаються у правовiдносинах, що складають-

ся в галузях планування, науково-технiчного прогресу, капi-

тального будiвництва, матерiально-технiчного забезпечення,

фiнансiв, кредиту тощо. Особливiстю регулювання наведених

вище суспiльних вiдносин є те, що правовi норми Положення

про агрокомбiнат "Рось" мають, головним чином, силу iмпе-

ративних правових норм, виконання яких є обовязковими

для ради, директора, апарату управлiння та господарств-

учасникiв комбiнату. Обовязковими до виконання є рiшення

його ради щодо внутрiшньокомбiнатських розрахункових цiн

на послуги ремонтно-технiчних, будiвельних пiдприємств для

своїх же господарств-учасникiв агрокомбiнату. Тут склада-

ються правовiдносини владного управлiнського характеру.

Дещо iншого характеру правовiдносини складаються при

плануваннi дiяльностi комбiнату. Такi правовiдносини мають

констатуючий, узагальнюючий характер, оскiльки плануван-

ня дiяльностi комбiнату має здiйснюватись "знизу до верху".

Держава i рада агрокомбiнату не мають права зобовязувати

КСГП чи ДСГП укладати договори. Вони можуть лише еко-

номiчно заохочувати (наприклад, зустрiчним продажем агро-

виробникам дефiцитних товарiв тощо) господарства укладати

договори. Правовiдносини, що виникають при заохоченнях

такого гатунку, мають цивiльно-правову, а не владно-управ-

лiнську природу.

3. Особливi правовiдносини виникають в аграрно-торго-

вельних пiдприємствах (власне, статутних обєднаннях). Вони

являють собою єдине в юридичному розумiннi пiдприємство,

що утворюється на базi заготiвельних, переробних, транс-

портних, торговельних та iнших виробничих пiдроздiлiв,;

створених Ь метою полiпшений постачання населення мiст,

селищ мiського типу, курортних зон плодоовочевою продук-

цiєю i картоплею її снiжому i переробленому виглядi.

Правовiдносини, що iiипик.поть усерединi такого утворен-

ня, також є виключно влпдпо-упраплiнськими, оскiльки всi (в

минулому самостiйнi юридичнi особи-господарства тощо)

сiльськогосподарськi, транспортнi формування в аграрно-

торговельному пiдприємствi стають його структурними ви-

робничими пiдроздiлами.

Аграрнi правовiдносини 81

4. В аграрних асоцiацiях суспiльнi вiдносини мiж їх учас-

никами регулюються на пiдставi положень (статутiв), а також

договорiв про сумiсну дiяльнiсть. В них складаються право-

вiдносини (як внутрiшнi, так i зовнiшнi), що мають виключно

цивiльно-правовий характер, де субєкти мають рiвнi права,

несуть зобовязання за договорами.

Одним iз рiзновидiв асоцiацiї є господарська асоцiацiя.

Вона може мати двi форми оформлення: перша - у виглядi

створення юридичної особи, з її статутом, апаратом управлiн-

ня тощо, i друга - у виглядi багатостороннього договору. Са-

ме тому в господарськiй асоцiацiї (як юридичнiй особi) поруч

iз правовiдносинами цивiльно-правового характеру iснувати-

муть також владно-управлiнськi (наприклад, здiйснення ке-

рiвництва) i трудовi (прийняття, перемiщення, переведення,

звiльнення) правовiдносини. В господарськiй асоцiацiї, яка

дiє на основi багатостороннього договору, навпаки, склада-

тимуться правовiдносини виключно цивiльно-правового

характеру.

5. Зi створенням агроконсорцiумiв можуть виникати два

основнi рiзновиди правовiдносин, кожен iз яких залежить вiд

юридичного оформлення агроконсорцiуму. В разi, коли ос-

таннiй оформлено як юридичну особу, в ньому поряд iз ви-

робничо-господарськими i цивiльними правовiдносинами

складаються також правовiдносини владно-управлiнського i

трудового характеру. Якщо ж агроконсорцiум оформлено у

формi договору, то вiдповiдно до правової природи регулю-

вання цих вiдносин вони мають квалiфiкуватися виключно як

цивiльно-правовi.

6. У системi аграрно-виробничих утворень є й такi, дiяль-

нiсть яких спрямована на наукове забезпечення розвитку

АПК. Це, зокрема, науково-виробничi обєднання (НВО),

виробничi й науково-виробничi системи (ВС, НВО), дiяль-

нiсть яких регламентується статутами (положеннями) про

них.

Залежно вiд завдань, форми утворення i статусу НВО та

НВС в цих формуваннях виникають i функцiонують три ос-

новнi види правовiдносин. Перший i головний вид - право-

вiдносини суто цивiльного характеру, оскiльки цивiльно-пра-

вова угода (договiр) стає основою для створення НВО та

НВС. Другий вид - правовiдносини виробничо-господар-

ського характеру, що складаються вже в процесi дiяльностi

82

НВО та НВС на пiдставi укладеного договору. i, нарештi, тре-

тiй вид - правовiдносини владно-управлiнського характеру,

що виникають мiж органами управлiння НВО та НВС i гос-

подарствами, якi входять до складу цих обєднань (систем).

б. Спiльнiсть галузей права та спiввiдношення

аграрних та iнших правовiдносин

1. Закони створюються для людей, а люди живуть i працю-

ють не заради законiв, а для здiйснення та реалiзацiї, застосу-

вання правових норм у своїх iнтересах. Системi суспiльних

вiдносин, що врегульованi правом, вiдповiдає система галузей

права. ¦днiсть галузей права України, як суверенної держави,

проявляється в нерозривному звязку мiж собою всiх галузей

права. Аграрне право також перебуває у дiалектичному звяз-

ку з державним (конституцiйним), земельним, цивiльним,

господарським, трудовим, фiнансовим, цивiльним процесу-

альним правом. Цей звязок iсторично зумовлений єднiстю

суспiльних вiдносин як єдиного цiлого. На сучаснiй стадiї

розвитку мiжнародного спiлкування людей i держав посилю-

ється взаємозвязок i взаємозалежнiсть мiжнародних галузей

права i порiвняльного правознавства, назрiває потреба в мiж-

народному аграрному правi. Дiалектичний взаємозвязок за-

значених галузей права з аграрним правом проявляється че-

рез системи правовiдносин, як форми i засобу застосування

норм права.

В процесi правового регулювання внутрiшньогосподар-

ських вiдносин субєктiв аграрних вiдносин застосовуванi

правовi норми аграрного права вiдповiдають принципам пра-

ва України i його окремих галузей. При регулюваннi зовнiш-

нiх правовiдносин аграрних пiдприємств має мiсце юридич-

ний феномен, коли один i той же обєкт аграрних правовiд-

носин регулюється нормами аi-рарного права (як самостiйної

галузi прана). Вони >.> сiмню правовою природою i юридич-

ним змiстом мають спiльнi риси з iншою галуззю права; не

будь аграрного права зазначенi суспiльнi вiдносини регулюва-

лися б нормами цiєї iншої гилу:>i права. Саме таким спiввiд-

ношенням мiж спорiдненими галузями права дає себе знати

спiльне i субєктивне в правi. Правильне розумiння природи

взаємозвязку i спiввiдношення правовiдносин успiшно вико-

ристовується при визначеннi мiсця окремих правових норм в

Аграрнi правовiдносини 83

системi правових iнститутiв i при проведеннi кодифiкацiї за-

конодавства.

2. Конституцiя України є основним i визначальним зако-

ном держави, джерелом державного права. Мiж останнiм i аг-

рарним правом iснує вiдповiдне спiввiдношення. Через галузь

аграрного права впроваджуються (застосовуються) тi норми

Конституцiї, для яких (залежно вiд особливостей субєкта i

обєкта аграрних правовiдносин) є властивими юридична си-

ла прямої дiї. Такою є правова норма ст. 36 Конституцiї Ук-

раїни, що визначає права громадян на обєднання для досяг-

нення i реалiзацiї певних прав. Порушення цiєї конституцiй-

ної норми має мiсце у випадку вчинення перепон для здiй-

снення такого обєднання, зокрема в разi нескликання з вини

посадових осiб (голова i правлiння) КСГП загальних зборiв

членiв пiдприємства для вирiшення питання про реорганiза-

цiю або лiквiдацiю пiдприємства. Спiввiдношення мiж дер-

жавним правом i аграрним правом у цьому разi полягає в по-

рушеннi ст. 31 Закону "Про колективне сiльськогосподарське

пiдприємство". Реалiзацiя конституцiйної правомочностi се-

лян-членiв пiдприємства перебуває у прямому звязку з на-

явнiстю у галузевiй нормi права вiдповiдної санкцiї, що має

бути застосована в разi вчинення порушення ст. 36 Конститу-

цiї України i ст. 31 Закону "Про колективне сiльськогоспо-

дарське пiдприємство".

3. Конституцiя України (ст. 13) визнає землю, її надра, ат-

мосферне повiтря, воднi та iншi природнi ресурси власнiстю

Українського народу. Вiд iменi Українського народу право

власностi здiйснюють органи державної влади i мiсцевого са-

моврядування. Основний Закон країни закрiпив право при-

ватної власностi на землю. Аграрне i земельне законодавство

надає право власностi на землю колективним сiльськогоспо-

дарським пiдприємствам i позбавляє цього права державнi

сiльськогосподарськi пiдприємства. В результатi має мiсце

протиставлення земельних правомочностей колективного i

державного сiльськогосподарського пiдприємства.

Стаття 56 Земельного кодексу України, прийнятого 13 бе-

резня 1992 р., передбачає право громадянам України на одер-

жання у власнiсть земельних дiлянок для ведення селянсько-

го (фермерського) господарства; ведення особистого пiдсоб-

ного господарства; будiвництва та обслуговування жилого

будинку i господарських будiвель (присадибна дiлянка);

садiвництво; дачного i гаражного будiвництва. Якщо вiдноси-

ни з приводу ведення селянського (фермерського) господар-

ства становлять собою предмет аграрного права, то всi iншi є

предметом цивiльного права. Цiльове призначення земельних

дiлянок i змiст правосубєктностi iстотно впливають на їхню

правову природу i пiдкреслюють їхню спiльнiсть i розмежування

правовiдносин.

Земельними є ПР.ЧНОПiДНОСИПИ щодо права власностi на

землю i права землекористування, правосубєктностi учасни-

кiв земельних правовiдносин, процедурно-процесуальних вiд-

носин, повязаних iз здiйсненням землевпорядкувальних ро-

бiт, правовий режим земель населених пунктiв та iншi зе-

мельнi правовiдносини. Усi вони є предметом земельного

права як галузi права. Одначе органiзацiйно-правовi право-

мочностi субєктiв права власностi на землi сiльськогосподар-

ського призначення i права користування ними з боку дер-

жавних сiльськогосподарських пiдприємств розглядаються як

аграрнi правовiдносини. Їхнiм предметом, цiлями i завдання-

ми є органiзацiйно-управлiнське забезпечення рацiонального

використання земельних дiлянок для сiльськогосподарських

цiлей, забезпечення їхнього екологiчного використання, про-

дуктивностi i якостi як природного ресурсу. Додержання цих

органiзацiйно-управлiнських вимог покладається на керiвнi

органи i посадовi особи, власникiв i субєктiв землекористу-

вання. Цi правомочностi охоплюють собою додержання зе-

мельного законодавства i належну охорону i збереження

земель.

4. Цивiльний кодекс України та Господарський кодекс Ук-

раїни (якщо вiн буде прийнятий) покликанi визначати i регу-

лювати майновi правомочностi громадян i юридичних осiб.

Цю мету спрямованi досягати i норми аграрного права. Вчен-

ня про статус юридичної особи i визначення норми про неї

викладенi в провiдних галузях прана (цивiльному i господар-

ському). В аграрному пранi йдеться про специфiчнi право-

мочностi субєктiв аграрною права, що с юридичними особа-

ми. Зокрема з метою правового забезпечення охорони i захис-

ту майнових прав селянського (фермерського) господарства

вiдповiдним галузевим правовим актом йому надано права

юридичної особи.

Характерним спiввiдношенням цивiльного права i аграр-

ного права iснує в процесi його реалiзацiї iнститут права влас-

Аграрнi правовiдносини

ностi i в першу чергу права власностi колективного сiльсько-

господарського пiдприємства. Усi тi суспiльнi вiдносини

власностi (реалiзацiя права володiння, права користування,

права розпорядження), що складаються внутрi КСГП, у се-

лянському (фермерському) господарствi спрямованi на здiйс-

нення внутрiшньогосподарської дiяльностi i становлять со-

бою виключно аграрноправовi вiдносини. Зовнiшнi ж вiдно-

сини власностi є одночасно предметом аграрного i цивiльно-

го права. Саме у цiй частинi вiдносини права власностi - є

основою аграрно-ринкових економiчних вiдносин.

Таким же двоєдиним спiввiдношенням належить розгля-

дати систему аграрно-договiрних зобовязань, стороною в

яких є аграрно-виробничi чи пiдприємницькi аграрнi пiдпри-

ємства. Цим спiввiдношенням слiд розглядати тi договори,

без яких неможлива виробничо-господарська дiяльнiсть у

сiльському господарствi. Саме таким договорам придiлена

увага в ХХУ роздiлi книги.

5. Аграрне право становлять правовi норми i правовi iн-

ститути, покликанi регламентувати цiлу систему трудових вiд-

носин мiж членами i конкретним колективним сiльськогос-

подарським пiдприємством, мiж працiвником i державним

аграрним пiдприємством або ж мiжгосподарським обєднан-

ням та iн. Цi вiдносини вiдповiдно регулюються внутрiшнiми

правовими актами про працю та оплату працi членiв КСГП, а

стосовно найманих працiвникiв - КЗпП України. У регулю-

ваннi внутрiшнiх трудових вiдносин допускається застосуван-

ня в порядку допомiжного (субсiдiарного) засобу правила

трудового законодавства України.

Звертає на себе увагу стан, що у взаєминах мiжгосподар-

ських будiвельних i спецiалiзованих виробничих пiдприєм-

ствах та обєднаннях трудовi вiдносини їхнiх працiвникiв ре-

гулюються нормами трудового, а не аграрного права. Ця

доцiльна i прогресивна практика потребує законодавчого

закрiплення.

6. Правосубєктнiсть аграрних пiдприємств та iнших

субєктiв аграрного права реалiзовується у своєрiдному вза-

ємозвязку i спiввiдношеннi з правоздатнiстю органiв держав-

ного управлiння сiльським господарством - органами Мiнiс-

терства агропромислового комплексу України, Державним

комiтетом України по земельних ресурсах та iн. Повноважен-

ня останнiх визначаються вiдповiдними положеннями про цi

органи, норми яких становлять галузь адмiнiстративного пра-

ва України. Державна управлiнська дiяльнiсть цих органiв

спрямована на здiйснення державного управлiння державни-

ми сiльськогосподарськими пiдприємствами, органiзацiями

та обєднаннями. Державне регулювання сiльським господар-

ством стосовно колективних (КСГП, акцiонернi товариства,

сiльськогосподарськi кооперативи) i приватнi в особi селян-

ських (фермерських) господарств. Державне регулювання ци-

ми субєктами аграрного права здiйснюються лише шляхом

рекомендацiй (тобто свого роду керiвництва ними з боку дер-

жави). Визнання самостiйностi аграрного права як галузi пра-

ва i своєрiдностi аграрних правовiдносин зумовлюють специ-

фiку i забезпечують бiльшу ефективнiсть застосування право-

вих норм щодо компетенцiї зазначених органiв державного

регулювання сiльським господарством.

На нашу думку, предмет аграрного права становлять

суспiльнi вiдносини стосовно сiльського господарства. При

окресленнi предмета кооперативного права за основу береть-

ся лише органiзацiйно-правова форма регулювання рiзнобiч-

них вiдносин (застосування кооперативу у системi споживчих

товариств, житлово-будiвельних, гаражно-будiвельних утво-

рень). Тому мабуть є пiдстави розглядати кооперативне право

лише як виключно навчальну дисциплiну i не повязувати

кооперативне право з галуззю права.

1 Див.; Кооперативне право / За рея. чл.-кор. НАН України, акад. АПрН

України, докторе юридичних наук, професора Семчика В. i. - К., 1998.

РОЗДiЛ IV

ПРАВОСУБ¦КТНiСТЬ АГРАРНИХ

ТОВАРОВИРОБНИКiВ-ПiДПРИ¦МЦiВ

i. Поняття i класифiкацiя правосубєктностi

аграрних товаровиробникiв

1. Основними виробниками продуктiв харчування, сиро-

вини i продовольства рослинного i тваринного (в тому числi

водного й мисливського) походження в Українi є аграрнi пiд-

приємцi усiх форм власностi та легальних органiзацiйно-пра-

вових форм господарювання. В Українi за обсягами та асор-

тиментом виробництва аграрними пiдприємцями є колектив-

нi, державнi та сiльськогосподарськi, рибальськi та мислив-

ськi пiдприємства, сiльськогосподарськi (аграрнi) виробничi

кооперативи i господарськi товариства, спiлки селян, селян-

ськi (фермерськi) агрообєднання, асоцiацiї, а також спiльнi з

iноземними iнвестицiями аграрнi пiдприємства. Цих аграр-

них товаровиробникiв обєднує те, що всi вони, по-перше, є

юридичними особами, по-друге, аграрними пiдприємцями,

по-третє, що всi вони створенi чи заснованi власником(-ами)

для досягнення статутної мети, завдань та функцiй.

Такими спiльностями для них є власне виробництво то-

варної маси продуктiв харчування, сировини i продовольства

рослинного i тваринного походження та їх реалiзацiя в тому

числi й у переробленому виглядi. Спiльним для них є також

отримання прибутку вiд здiйснення такого виробництва, реа-

лiзацiї продукцiї та iнших видiв дiяльностi на засадах пiдпри-

ємництва, а також їх участь в цивiльно-правових i товарно-

грошових вiдносинах. Поряд iз задоволенням статутних член-

ських i корпоративних прав та iнтересiв, є також здiйснення

цими аграрними пiдприємцями-товаровиробниками певних

соцiальних функцiй забезпечення своїх членiв, акцiонерiв та

учасникiв, найманих працiвникiв та працiвникiв соцiальної

сфери (вчителiв, лiкарiв та iн.).

Чинне законодавство України цих аграрних товаровироб-

никiв зi статусом юридичної особи водночас називає та ви-

88 Роздiл IV

знає пiдприємствами, господарськими товариствами, коопе-

ративами, селянськими (фермерськими) господарствами,

субєктами права, господарюючими субєктами, субєктами

пiдприємницької дiяльностi (субєктами пiдприємництва),

субєктами зовнiшньоекономiчної дiяльностi, учасниками аг-

рарних та ринкових правовiдносин тощо. Зясування поня-

тiйного апарату агарного права, виявлення спiльних рис i

аналiз їх вiдмiнностей та спiввiдношення змiсту наведених

вище понять (термiнiв) е икрай необхiдним для розумiння су-

тi субєктiв аграрного права, повноважень та їх розмежування

за певними ознаками, зясування їхньої правосубєктностi.

2. Правосубєктнiсть цих аграрних товаровиробникiв-пiд-

приємцiв зi статусом юридичних осiб є однiєю з визначальних

вихiдних для зясування сутностi та особливостей цих аграр-

них товаровиробникiв. З позицiї теорiї аграрного права Право-

субєктнiсть цих аграрних товаровиробникiв-пiдприємцiв ста-

новить собою сукупнiсть правових норм Конституцiї України,

законiв i пiдзаконних актiв, правових норм установчих докумен-

тiв (статутiв та установчих договорiв), покликаних визначи-

ти субєктивнi права i обовязки аграрних товаровиробникiв зi

статусом юридичних осiб (рiзних видiв та їх типiв), що органiч-

но поєднують та реалiзують виробничо-пiдприємницькi та

притаманнi їм соцiальнi функцiї через свою спецiальну право-

здатнiсть.

3. Розмежування аграрних товаровиробникiв iз статусом

юридичної особи можна чинити за рiзними критерiями, i зок-

рема, за формою власностi, спецiальною правоздатнiстю та

функцiями, субєктним складом, органiзацiйно-правовою

формою.

Так, за формою власностi всi юридичнi особи, зокрема аг-

рарнi товаровиробники згiдно з чинним Законом України

"Про власнiсть" подiляються на: приватнi, колективнi, дер-

жавнi та змiшанi, а згiдно з проектом Цивiльного кодексу Ук-

раїни, прийнятим Верховною Радою України 5 червня 1997 р.

у першому читаннi (надалi - проект Цивiльного кодексу

1997 р.) - на юридичнi особи публiчного права та на юри-

дичнi особи приватного права, i у тому числi зi змiшаною

формою власностi. До перших пiдносяться юридичнi особи,

що створенi за правилами норм публiчного права, розпоряд-

чим способом i тiльки на пiдставi рiшення державних органiв.

До других вiдносяться - такi, що заснованi, створенi за iнi-

Правосубєктиiсгь аграрних товаровиробникiв-пiдприємцiв 89

[ цiативою приватних осiб, як правило, на договiрних засадах>

За правилами норм цивiльного приватного права, а до тре-

тiх - також такi, що створенi як правило за iнiцiативою при-

ватних осiб та за участю юридичних осiб публiчного права

(державних органiв) виключно на договiрних засадах i також

i за правилами норм цивiльного приватного права, оскiльки

Юридичнi особи публiчного права вступають у цивiльно-право-

вi вiдносини, що породжують виникнення юридичної особи зi

змiшаною формою власностi.

За спецiальною правоздатнiстю розрiзняються юридичнi

особи публiчного права вiд юридичних осiб приватного пра-

на. Так, першi надiленi, головним чином, спецiальною управ-

лiнською правоздатнiстю для здiйснення спецiальних зав-

дань, не обумовлених їх участю у цивiльному оборотi (на-

приклад, управлiнських правомочностей МiнАПК та їх орга-

нiв на мiсцях). На вiдмiну вiд них, юридичнi особи

публiчного права, що створенi з метою одержання прибутку

(наприклад, державнi сiльськогосподарськi пiдприємства то-

що), так само як i юридичнi особи приватного права надiленi

правоздатнiстю брати участь у рiзноманiтних цивiльно-право-

вих, товарно-грошових вiдносинах, будувати їх виключно на

договiрних засадах за правилами норм цивiльного приватного

права з метою отримання прибутку. Ця група юридичних

осiб, що дiє на засадах пiдприємництва, надiлена також спе-

цiальною правоздатнiстю щодо використання земель та iн-

ших природних ресурсiв як основних засобiв виробництва.

За функцiями всiх юридичних осiб приватного i юридичних

осiб публiчного права слiд подiлити на учасникiв та неучасни-

кiв цивiльно-правових, товарно-грошових вiдносин. На вiд-

мiну вiд iнших юридичних осiб публiчного права, надiлених

управлiнсько-розпорядчими функцiями, всi аграрнi пiдпри-

ємцi статусом юридичних осiб приватного та публiчного пра-

ва саме як товаровиробники надiленi загальними функцiями

бути учасниками цивiльно-правових вiдносин i задовольняти

iнтереси власника юридичної особи.

Крiм зазначених цi аграрнi пiдприємства за законодав-

ством, статутами та iншими локальними нормативно-право-

вими актами надiленi також i спецiальними функцiями. Се-

ред останнiх видiляються двi основнi групи функцiй, а саме:

виробничо-пiдприємницького та соцiального спрямування.

До першої групи належать функцiї органiзацiї виробництва i

90

РоздiлIV

власне самого виробництва товарної маси продуктiв харчу-

вання, продовольства i сировини та рослинного i тваринного

походження, здiйснення власної переробки цiєї продукцiї та

сировини, зберiгання, транспортування, реалiзацiї продуктiв,

продовольства, сировини, в тому числi у переробленому ви-

глядi або через власну торговельну мережу, виконання iнших

робiт та надання послуг стороннiм з метою одержання при-

бутку. До другої групи належать такi функцiї як полiпшення

обслуговування сiльського населення, формування повноцiн-

ного життєвого середовища для селян шляхом стимулювання

всiх форм житлового будiвництва, розвитку матерiальної бази

закладiв соцiально-культурного призначення, прокладення

iнженерних мереж з метою комплексного облаштування сiль-

ських населених пунктiв та територiй, полiпшення їх плану-

вання i забудови, а також фiнансування розвитку соцiальної

сфери села, допомоги селянам у веденнi приватного пiдсоб-

ного господарства.

За субєктним складом аграрнi товаровиробники можуть

бути подiленi на українськi та спiльнi з участю iноземного iн-

вестора тощо. Спiльним у них є тiльки те, що, по-перше, всi

вони мають бути зареєстрованi в Українi i тiльки у такий спо-

сiб набути загальну i спецiальну правоздатнiсть i, по-друге,

що вони за Законом "Про пiдприємництво" та за iншими за-

конами є пiдприємцями, предмет i статутна дiяльнiсть та спе-

цiальна правоздатнiсть яких повязана з аграрним товарови-

робництвом, тобто вони є аграрними пiдприємцями.

За органiзацiйно-правовими формами всiх аграрних товаро-

виробникiв - юридичних осiб згiдно з законами "Про влас-

нiсть", "Про пiдприємства в Українi", "Про господарськi то-

вариства", "Про сiльськогосподарську кооперацiю", "Про

колективне сiльськогосподарське пiдприємство", "Про се-

лянське (фермерське) господарство", а також з проектом Ци-

вiльного кодексу 1997 р. можна подiлити на господарськi то-

вариства, кооперативи, пiдприємства, селянськi (фермерськi)

господарства.

4. Аграрне пiдприємство може бути засновано на будь-якiй

формi власностi (в тому числi й на змiшанiй) та у легальних

органiзацiйно-правових формах. Воно вiдрiзняється вiд iнших

пiдприємств, по-перше, предметом дiяльностi - виробницт-

вом, а потiм уже переробленням та реалiзацiєю (з метою

одержання прибутку) продуктiв харчування рослинного i тва-

91

Правосубєкгнiсть аграрних товаровиробникiв-гдприемцiв

ринного походження; по-друге, використанням у своїй дiяль-

ностi природних ресурсiв, їхнiх властiвостей, насамперед

землi та водних обєктiв як головного зсобу аграрного ви-

робництва. А тому пiд аграрним пiдприємством слiд розумiти

комплекс майна (сiльськогосподарськi землi, риболовнi та

мисливськi угiддя, iншi матерiальнi та нематерiальнi елемен-

ти, якi мають грошову (вартiсну) оцiнку (цiну), що викорис-

товується власником(-ами) або створеїим(-и) юридичною

особою для виробництва продуктiв харiування, продоволь-

ства i сировини рослинного i тваринною походження, а та-

кож для виконання iнших робiт, надання послуг, заняття тор-

гiвлею з метою одержання прибутку. Субєктом аграрного

права, носiєм прав i обовязкiв є влiсник(-и) аграрного

пiдприємства, а при створеннi (заснуваннi) ним(-и) юридич-

ної особи - сими юридична особа,

5. У розяяiянпi сучпсних проблем забезпечення України

продовольством власного виробництва приймають саму без-

посередню участь субєкти суспiльних аграрних вiдносин. Ос-

таннi як безпосереднi учасники таких вiдносин та як субєкти

права є одночасно субєктами аграрного права i субєктами

аграрних правовiдносин. У цьому звязку не потребує дове-

дення думка проф. Кечекяна С. Ф., що поняття "субєкт

аграрного права" i "субєкт аграрних Еравовiдносин" є то-

тожнiми1. Разом з тим поняття "субєкт аграрного права",

"субєкт аграрного господарювання" тї "субєкт аграрного

пiдприємництва (агробiзнесу)" не є рiвнозначними. Останнi

(за умови їх належної легалiзацiї) мають загальну право- та

дiєздатнiсть. Однак саме як аграрнi товаровиробники цi юри-

дичнi особи у рiзних органiзацiйно-правових формах за зако-

нодавством України надiленi спецiальною правоздатнiстю,

межi якої визначенi метою, завданням та предметом статутної

дiяльностi. Тому є всi пiдстави твердити, що поняття "субєкт

господарювання (господарюючий субєкт) на землi" має iн-

терпретуватися як похiдне вiд поняття "субєкт права",

"субєкт аграрного права". Саме як субєкт аграрного права

та чи iнша юридична особа приватного права кооперативного

або акцiонерного типу (маючи загальну правоздатнiсть) уже

на пiдставi своєї спецiальної правоздатностi надiлена правом

1 Див.: Кечекьян С. Ф. Правовме отношения в социалистическом общест-

ве. - М.: Наука. - 1958. - С. 83.

92 Роздiл IV

бути субєктом господарювання на землi, учасником саме

аграрних ринкових суспiльних вiдносин1.

6. В Українi вiдповiдно до змiсту нацiонального зако-

нодавства поняття "субєкт пiдприємництва", "субєкт аграр-

ного пiдприємництва (аграрний пiдприємець)" за своїм юри-

дичним змiстом i значенням майже тотожнi поняттю "субєкт

аграрного права". Такий висновок випливає зi змiсту законiв

"Про пiдприємництво" (ст. 2), "Про пiдприємства в Українi"

(статтi 1, 21), "Про колективне сiльськогосподарське пiдпри-

ємство" (ст. i), "Про сiльськогосподарську кооперацiю"

(ст. 1), "Про господарськi товариства" (ст. 1), "Про селянське

(фермерське) господарство" (ст. 1), а також зi змiсту Поста-

нови Кабiнету Мiнiстрiв №740 вiд 25 травня 1998 р. "Про

порядок державної реєстрацiї субєктiв пiдприємницької

дiяльностi". Вiн також випливає зi змiсту проекту Цивiльного

кодексу України (1997 р.).

Згiдно з цими законодавчими та пiдзаконними актами

"субєктами пiдприємницької дiяльностi" в аграрному секторi

України визнаються всi легалiзованi аграрнi товаровиробни-

ки, незалежно вiд їхнiх форм власностi та органiзацiйно-пра-

вових форм господарювання.

Визначальним у тому, хто належить до субєкта аграрного

пiдприємництва (тобто хто, по сутi, є аграрним пiдприєм-

цем), є, по-перше, легалiзацiя цього пiдприємця-товарови-

робника шляхом його державної реєстрацiї, зокрема, як юри-

дичної особи у органiзацiйно-правовiй формi, обранiй влас-

ником(-ами) та визнаванiй державою; по-друге, - предмет

дiяльностi цього пiдприємця (насамперед, виробництво про-

дуктiв харчування, продовольства i сировини рослинного i

тваринного походження), по-третє, - використання землi та

iнших природних ресурсiв у якостi основного засобу вироб-

ництва, по-четверте, - органiчне поєднання у своїй дiяль-

ностi пiдприємницької i соцiальної дiяльностi, оскiльки тру-

довi колективи цих субєктi> пiдприємництва, як правило, є

їх членами або учасниками/акцiонерами, комплектуються iз

населення населених пунктiв, довкола яких розташованi зем-

лi цих субєктiв аграрного пiдприємництва.

1 Див.: Аграрнеє право. Учебник / Под рсд. Бистрова Г. Е., Козиря М. Й. -

М., 1996. - С. 155.

Правосубєктнiсть аграрних товаровиробникiв-пiдприємцiв 93

Поняття "субєкт аграрного пiдприємництва (аграрний

пiдприємець)" є узагальнюючим. Як i у всiх розвинених краї-

нах свiту, воно одночасно охоплює як визначення (наймену-

вання) самого субєкта, так i предмет його дiяльностi, а також

його спецiальну правоздатнiсть, легалiзовану шляхом держав-

ної реєстрацiї. Поняття "аграрний пiдприємець", "субєкт аг-

рарного пiдприємництва (агробiзнесу)", по сутi, є синонiма-

ми, пiд якими криється один i той же субєкт аграрного права

;i визначеними правомочностями саме аграрного пiдприємця.

На вiдмiну вiд iнших понять аграрний пiдприємець має де-

що своєрiднi ознаки, що вiдокремлюють його серед iншого

загалу пiдприємцiв. Така своєрiднiсть полягає у тому, що саме

аграрним пiдприємцям належать притаманнi функцiї соцiаль-

ного спрямування. На вiдмiну вiд iнших аграрнi пiдприємцi є

пктивними учасниками органiзацiйних i земельних правовiд-

носин, а також учасниками своєрiдних внутрiшнiх майнових,

управлiнських та трудових i особливо членських майнових та

членських трудових правовiдносин. Вони є також учасниками

iнших внутрiшньогосподарських виробничих правовiдносин,

що складаються в основних i додаткових галузях аграрного

виробництва, внутрiшнiх i зовнiшнiх правовiдносинах у соцi-

альнiй сферi, у яких вони (аграрнi пiдприємцi) є ключовою

фiгурою. iснування таких особливостей обумовлюють вiдок-

ремленiсть i визначену самостiйнiсть аграрних пiдприємцiв за

функцiями i правоздатнiстю та багатограннiстю правовiдно-

син. А тому поняття "аграрний пiдприємець (субєкт аграрного

пiдприємництва)" як узагальнююче охоплює всiх виробникiв

товарної маси продуктiв харчування, сировини i продоволь-

ства, зi статусом як юридичної особи всiх форм власностi i ле-

гальних органiзацiйно-правових форм, так i селянських (фер-

мерських) господарств, i громадян, якi зареєструвалися як

пiдприємцi. Аграрний пiдприємець має спецiальну правоздат-

нiсть та функцiї виробничого, пiдприємницького i соцiально-

го характеру, є учасником багатогранних внутрiшньогоспо-

дарських i зовнiшньогосподарських товарно-грошових право-

вiдносин.

7. Слiд зазначити, що поняття "учасник аграрних право-

вiдносин" не у всiх випадках можна вiднести до кола субєк-

тiв аграрного права та, вiдповiдно, - аграрних пiдприємцiв i

субєктiв аграрних правовiдносин. Учасниками аграрних пра-

вовiдносин у визначених законодавством та локальними нор-

94 Роздiл IV

СУБ¦КТИ АГРАРНОГО ПРАВА

УКРАЇНИ

мативно-правовими актами межах можуть бути визнанi

структурнi пiдроздiли субєктiв аграрного пiдприємництва, їх-

нi члени, учасники/акцiонери та члени їх сiмей. Йдеться ви-

ключно тiльки про вiдносини, що складаються у процесi ор-

ганiзацiї працi, коли за договором мiж виконавчим органом

управлiння i структурним пiдроздiлом визначаються певнi

правомочностi останнього щодо надання пiдроздiлу основних

засобiв виробництва (в тому числi земель) у оренду, щодо

реалiзацiї виробленої продукцiї, продовольства, сировини,

щодо розподiлу прибутку мiж членами цих пiдроздiлiв. Однак

цi пiдроздiли не є субєктами права та субєктами пiдприєм-

ництва; вони не можуть бути стороною в загальних та арбiт-

ражних судах, оскiльки за законом такими визнаються тiльки

юридичнi та фiзичнi особи.

8. Вiдповiдно до чинного законодавства всi субєкти аграр-

ного права за органiзацiйно-правовими формами можна

подiлити на субєктiв у сферi виробництва та у сферi сервiсу

(див. схему 5). У свою чергу за змiстом субєкти виробничо-

пiдприємницького та соцiального спрямування включають у

себе певнi групи.

Першу, основну групу таких субєктiв становлять заснованi

на приватнiй (у можливих її рiзновидах - кооперативнiй, ко-

лективнiй тощо), державнiй та мунiципальнiй формах влас-

ностi аграрнi пiдприємцi, головним завданням i предметом

дiяльностi яких є виробництво товарної маси продуктiв хар-

чування, продовольства i сировини рослинного i тваринного

(в тому числi водного й мисливського) походження. Саме як

виробники продуктiв харчування (насамперед сiльськогоспо-

дарської продукцiї, сировини i продовольства) приватнi аг-

рарнi пiдприємцi кооперативного (колективнi сiльськогоспо-

дарськi пiдприсмства. спiлки селян, пайовi пiдприємства,

сiльськогосподарськi виробничi кооперативи тощо) i акцiо-

нернi товариства, товариства з обмеженою вiдповiдальнiстю,

державнi сiльськогосподарськi пiдприємцi, дiяльнiсть яких

заснована на змiшанiй формi власностi (в тому числi iз залу-

ченням iноземного капiталу), виступають основними субєк-

тами аграрного права й аграрних правовiдносин та аграрного

пiдприємництва виключно як юридичнi особи. До цiєї групи

субєктiв входять також фермерськi господарства.

У СФЕРi ВИРОБНИЦТВА У СФЕР) СЕРВiСУ

фiнансово-

кредитного,

комерцiйного

та страхового

сервiсу

приватнi аграрнi пiдприємцi

кооперативного типу

iФНИТИi iГ(Мриi пiдприємцi

КОрЛОрiтиiною типу

радгоспи, iншi державнi

сiльське-, рибо- та мисливськогос-

подарськi пiдприємства

селянськi (фермерськi)

господарства

приватнi пiдсобнi

господарства громадян

|

лгрохiмiчногоземельний та iншi комерцiйнi банки

технiчногозгро- та iншi бiржi

мелiоративного та гiдромелiоративногоброкерськi контори та/чи брокери (брокерськi мiсця)

науково-техно-логiчного та iншого iнтелектуальногостраховiкомпанiї

будiвельногохолдинговi компанiї

Схема 5. Класифiкацiя i структура субєктiв аграрного права України

Роздiл IV

Приватнi пiдсобнi господарства громадян як виробникiв

продуктiв харчування i продовольства, чия дiяльнiсть повяза-

на з використанням природних обєктiв як головного засобу

виробництва таких продуктiв харчування i продовольства, та-

кож слiд вiднести до цiєї групи субєктiв аграрного права. Але

цi господарства не визнанi формально аграрними пiдприєм-

цями, оскiльки вони гiе.iигс не зареєструвалися як такi.

Другу групу субєктiв аграрного права i аграрних правовiд-

носин формують пiдприємцi, дiяльнiсть яких заснована на

рiзних формах власностi та оргинЬiiцiйно-правових формах,

правосубсктнiсть i статутна дiяльнiсть котрих нацiлена на за-

безпечення нормальної сучасної виробничо-технiчної дiяль-

ностi аграрних пiдприємцiв-товаровиробникiв. До цiєї групи

належать пiдприємцi, предметом статутної дiяльностi яких є

виконання робiт з агрохiмiчного, мелiоративного, гiдромелiо-

ративного, технiчного та iншого забезпечення виробничої дi-

яльностi пiдприємцiв, що безпосередньо займаються вироб-

ництвом продуктiв харчування, сировини i продовольства,

незалежно вiд їх форм власностi та органiзацiйно-правових

форм.

Третю групу субєктiв аграрного права i аграрних ринкових

правовiдносин становлять установи-пiдприємцi, головним

чином акцiонерного типу, правосубєктнiсть i статутна дiяль-

нiсть яких спрямованi на надання всiляких фiнансово-кре-

дитних, страхових, комерцiйних, посередницьких та iнших

послуг для забезпечення саме пiдприємницької (в тому числi

й виробничо-господарської, фiнансової) дiяльностi аграрних

пiдприємств-товаровиробникiв. До цiєї групи входять, зокре-

ма, акцiонерний банк "Україна" та iншi комерцiйнi банки,

агро- та iншi бiржi, страховi компанiї (наприклад, страхова

компанiя "Селянський дiм"), холдiнговi аграрнi (така нинi

створюється н.i Чернiгiпiцинi).

Вiднесення цих елементiв ринкової iнфраструктури до

субєктiв аграрного прана пi аграрних ринкових правовiдно-

син базується на тому, що самi iнрарнi пiдприємцi-товарови-

робники є, по-перше, спiвнл.iсниками (акцiонерами) назва-

них банкiв, бiрж, страхових i холдiнгових компанiй, по-друге,

є одночасно клiєнтами цих елементiв ринкової iнфраструкту-

ри. Крiм того, аграрнi пiдприємцi як акцiонери (спiввласни-

ки) i як клiєнти з метою забезпечення своєї власної конку-

рентоспроможностi, гарантованого ринку збуту продуктiв

Правосубєкгнiсть аграрних товаровиробникiв-пiдприємцiв 97

харчування, сировини, продовольства власного виробництва

обєднують свiй капiтал безпосередньо i опосередковано че-

рез заснованi ними банки, бiржi, страховi компанiї та створю-

ють формування вищого рiвня - холдiнговi компанiї, де во-

ни (аграрнi пiдприємцi) i спiввласники (акцiонери), i клiєнти.

9. Державна реєстрацiя є неоднаковою умовою визначення

Правового становища кожного сiльськогосподарського пiд--

\ приємства. З моменту вчинення державної реєстрацiї у пiд-

I Приємств виникають права юридичної особи. Державна

реєстрацiя є свого роду юридичним фактом, спрямованим на

забезпечення права сiльськогосподарському товаровиробни-

ковi проводити свою господарчо-пiдприємницьку дiяльнiсть i

бути учасником ринкових економiчних вiдносин.

Чинне законодавство України покладає обовязок кожно-

го пiдприємства здiйснити його державну реєстрацiю i таким

чином набути прав юридичної особи. Першорядним у цьому

вiдношеннi е Закон "Про пiдприємництво", в ст. 8 якого

йдеться про державну реєстрацiю. Цьому обовязку присвя-

ченi також ст. 6 Закону "Про пiдприємства в Українi", ст. З

Закону "Про сiльськогосподарське пiдприємство", ст, б Зако-

ну "Про господарськi товариства", ст. 9 Закону "Про селян-

ське (фермерське) господарство", ст. 6 Закону "Про сiльсько-

господарську кооперацiю.

З метою наведення порядку в лiцензуваннi субєктiв пiд-

приємницької дiяльностi Кабiнет Мiнiстрiв України 25 трав-

ня 1998 р. прийняв постанову i затвердив Положення про

державну реєстрацiю субєктiв пiдприємницької дiяльностi.

Згiдно з цими актами державну реєстрацiю повиннi пройти

всi субєкти пiдприємницької дiяльностi. Тi з них, державна

реєстрацiя яких проведена до 29 квiтня 1994 р. i якi не мають

свiдоцтва про державну реєстрацiю, а також тi, якi одержали

такi свiдоцтва до 29 квiтня 1994 р. повиннi одержати (обмiня-

ти) їх в органи державної реєстрацiї, в якому вони перебува-

ють на облiку. Замiна та одержання свiдоцтв про державну

реєстрацiю проводиться на пiдставi документiв, що засвiдчу-

ють державну реєстрацiю субєкта пiдприємницької дiяль-

ностi. При цьому за одержане свiдоцтво про державну

реєстрацiю субєктiв пiдприємницької дiяльностi зобовяза-

ний сплатити реєстрацiйний збiр.

10.. Державна реєстрацiя субєкта аграрного права як

аграрного пiдприємця є визначальним юридичним фактом

4 В. Янчук

98 Роздiл IV

для їх вiдмежування вiд тих утворень, що не мають i не мо-

жуть мати такого статусу. Саме реєстрацiя селянського (фер-

мерського) господарства i/або аграрного пiдприємця зi стату-

сом юридичної особи приватного права кооперативного i/чи

акцiонерного тилiв є юридичним фактом для визнання їх

субєктами аграрного права i аграрного пiдприємництва. То-

му будь-якi внутрiшньогосподарськi утворення, наприклад,

внутрiшньогосподарськi кооперативи, пiдряднi оренднi ко-

лективи, пiдсобнi цехи (промисли), не є самостiйними

субєктами аграрного права i пiдприємництва (попри наданi

їм повноваження з боку цих юридичних осiб).

На вiдмiну вiд законодавства iнших країн, в Українi не ви-

знаються субєктом права рiзноманiтнi кооперування селян

без створення (заснування) ними юридичної особи i держав-

ної реєстрацiї останньої. На вiдмiну вiд України, наприклад,

у ФРН, субєктом права (без статусу юридичної особи) визна-

ються: а) так званi кiльця, якi є формою кооперування фер-

мерiв у виглядi договiрного утворення для надання взаємної

допомоги технiкою; б) кооперування зусиль та майна батька

й сина для ведення фермерського господарства. З позицiї ук-

раїнського закону, у наведених вище випадках має мiсце ли-

ше кооперування фермерiв на пiдставi договору (по сутi, про

спiльну дiяльнiсть); i така кооперацiя не визнається субєк-

тами права, оскiльки здiйснюється без створення (заснуван-

ня) та легалiзацiї юридичної особи - справжнього субєкта

права як за українським, так i за нiмецьким законодавством.

Державна реєстрацiя є необхiдною умовою визначення

правового становища кожного сiльськогосподарського пiд-

приємства. З моменту вчинення державної реєстрацiї у пiд-

приємств виникають права юридичної особи. Державна

реєстрацiя с свого роду юридичним фактом, спрямованим на

забезпечення прана сiльськогосподарському товаровироб-

никовi проводити спою господарчо-пiдприємницьку дiяль-

нiсть i буги учасником ринкових економiчних вiдносин.

Чинне законоданство України покладає обовязок кожно-

го пiдприємства здiйснити його державну реєстрацiю i таким

чином набути прав юридичної особи. Першорядним у цьому

вiдношеннi є Закон "Про пiдприємництво", в ст. 8 якого

йдеться про державну реєстрацiю. Цьому обовязку присвя-

ченi також ст. 6 Закону "Про пiдприємства в Українi", ст. З

Закону "Про сiльськогосподарське пiдприємство", ст. 6 Зако-

Прщосубєктнiсть аграрних товаровиробниiЯвлiдприємцiв 99

ну "Про господарськi товариства", ст. 9 Закону "Про се-

лянське (фермерське) господарство", ст. 6 Закону "Про

сiльськогосподарську кооперацiю".

З метою наведення порядку в лiцензуваннi субєктiв

i пiдприємницької дiяльностi Кабiнет Мiнiстрiв України вiд

125 травня 1998 р. прийняв постанову i затвердив Положення

| Про державну реєстрацiю субєктiв пiдприємницької дiяль-

|ностi. Згiдно з цими актами державну реєстрацiю повиннi

i Пройти всi субєкти пiдприємницької дiяльностi. Тi з них,

державна реєстрацiя яких проведена до 29 квiтня 1994 р. i якi

не мають свiдоцтва про державну реєстрацiю, а також тi, якi

одержали такi свiдоцтва до 29 квiтня 1994 р. повиннi одер-

жати (обмiняти) їх в органi державної реєстрацiї, в якому

нони перебувають на облiку. Замiна та одержання свiдоцтв

про держпвну реєстрацiю проводиться на пiдставi документiв,

ЩО аигпiдчують держяяку реєстрацiю субєкта пiдприємниць-

мЯ дiнкмiостi. При цьому за одержане свiдоцтво про держав-

ну р<-( i грацiю субєкт пiдприємницької дiяльностi зобовяза-

ний сплатити реєстрацiйний збiр.

2. Правосубєктнiсть колективних i кооперативних

сiльськогосподарських пiдприємств

1. Субєктом аграрного права є кожне окремо взяте колек-

тивне i кооперативне сiльськогосподарське пiдприємство.

Правове становище цих пiдприємств визначається нормами

Закону "Про колективне сiльськогосподарське пiдприємство

i Закону "Про сiльськогосподарську кооперацiю" та Статутом

кожного з цих пiдприємств. Згiдно з ст. 4 Закону "Про колек-

тивне сiльськогосподарське пiдприємство" в Статутi зазнача-

ються найменування пiдприємства, його мiсцезнаходження,

предмет i цiлi дiяльностi, порядок вступу громадян до членiв

пiдприємства i припинення членства в ньому, принципи

формування спiльної власностi та права членiв щодо неї, за-

гальнi права та обовязки членiв пiдприємства та його членiв

щодо використання й охорони земель, водних та iнших при-

родних ресурсiв, виробничо-господарської, фiнансової i тру-

дової дiяльностi, питання оплати та охорони працi, соцiальнi

гарантiї, умови i порядок реорганiзацiї та лiквiдацiї пiдприєм-

ства. Державна реєстрацiя пiдприємства здiйснюється не пiз-

4

Роздiл IV

нiше ЗО днiв з дня подання необхiдних документiв. Юридич-

ний факт державної реєстрацiї колективного сiльськогоспо-

дарського пiдприємства є пiдставою для надання йому прав

юридичної особи i визначає термiн виникнення у пiдприєм-

ства такого права.

За подiбною правовою регламентацiєю створюється i надi-

ляється вiдповiдною правосубсктнiстю виробничий сiльсько-

господарський кооператив. Ст. 2 Закону "Про сiльськогоспо-

дарську кооперацiю" залежно вiд цiлей, завдань i характеру

дiяльностi сiльськогосподарського кооператива подiляє їх на

виробничi та обслуговуючi. Виробничi кооперативи здiйсню-

ють свою господарську дiяльнiсть на засадах пiдприємництва

з метою одержання доходу. Обслуговуючi кооперативи спря-

мовують свою дiяльнiсть на обслуговування сiльськогоспо-

дарського та iншого виробництва учасникiв кооперацiї. В

свою чергу залежно вiд виду дiяльностi обслуговуючi коопера-

тиви подiляються на переробнi, заготiвельно-збутовi, поста-

чальницькi та iншi. Здiйснюванi ними послуги повязанi з ви-

робництвом, переробкою, збутом продукцiї рослинництва,

тваринництва, лiсiвництва i рибництва. Оскiльки обслуго-

вуючi кооперативи головним чином повязанi з сiльським

господарством, то правовiдносини, якi виникають в процесi

їхньої дiяльностi належить розглядати як предмет аграрного

права, хоч вони i мають певнi спiльнi риси з кооперативним

правом1.

Враховуючи спiльнi риси колективних сiльськогосподар-

ських пiдприємств i сiльськогосподарських кооперативiв цiл-

ком допустимо їх розглядати як рiзновид (тип) кооператив-

них утворень.

2. Економiчну основу створення i дiяльностi колективних

i кооперативних сiльськогосподарських пiдприємств стано-

вить колективна власнiсть пiдприємства як юридичної особи,

а його члени - в частинi майна, яку вони одержують при ви-

ходi iз пiдприємства.

Вiдповiдно до ст. 20 Закону "Про сiльськогосподарську

кооперацiю" кооператив с власником будiвель, споруд, гро-

шей, майнових внескiв його членiв, виготовлюваної ним про-

) Див.: Кооперативне право / За рсд. чл.-кор. НАН України, акад. АПрН

України, доктора юридичних наук, професора Семчика В. 1. - К., 1998,

Правосубеiсгнiсть аграрних товаровиробникiв-пiдприємцiв_____101

дукцiї, доходiв, одержанних вiд її реалiзацiї, продуктової та

iншої дiяльностi, передбаченої статутом кооперативу, а також

iншого майна, придбаного на пiдставах, не заборонених зако-

ном. Члени кооперативу в якостi пайового внеску можуть пе-

редати йому земельну дiлянку. Майно кооперативу подiляєть-

ся на пайовий i неподiльний фонди. Кожний з цих фондiв

має вiдповiдний правовий режим.

Особливiсть правосубєктностi аграрних приватних пiд-

приємств кооперативного типу полягає в тому, що в них має

мiсце обєднання насамперед робочої сили, а не капiталiв.

"У кооперацiї капiтал - слуга, а не господар", - писав ще

i 1925 р. О. В. Чаянов1.

| 3. Закони про колективне i кооперативне сiльськогоспо-

дарське пiдприємство встановлюють право самоврядування,

органи управлiння на їхню компетенцiю, що також станов-

доьЛоiо нраносубсктнiсть. Засади права самоврядування в

iiВтi 1 ВСГК бiльш повно викладенi у спецiальних роздiлах

Їхнiх статутiв. Управлiнська правосубєктнiсть цих пiдпри-

ємств полягає у створеннi i участi представникiв цих пiдпри-

ємств в роботi представницьких органiв управлiння колектив-

ними сiльськогосподарськими пiдприємствами з боку Всеук-

раїнської ради представникiв колективних сiльськогосподар-

ських пiдприємств. Згiдно з ст. 25 Закону "Про колективне

сiльськогосподарське пiдприємство" для органiзацiйно-пра-

вового забезпечення економiчної самостiйностi пiдприємства

та охорони його прав, узагальнення досвiду роботи та пред-

ставлення iнтересiв пiдприємства у вiдносинах з органами

влади i управлiння створюються його представницькi органи;

Демократичнiсть самоврядування у пiдприємствi забезпечу-

ється додержанням закрiпленої в його статутi системи органi-

зацiйно-управлiнських i процедурно-правових норм.

iстотну правосубєктнiсть колективних i кооперативних

сiльськогосподарських пiдприємств становлять трудовi пра-

вовiдносини. Це вiдносини щодо органiзацiї працi (бригади,

ферми, ланки), додержання членами КСГП i ВСГК своїх тру-

дових прав та обовязкiв, що охоплюється поняттям трудової

дисциплiни, додержання пiдприємством обовязкiв по забез-

печенню охорони здоровя i вiдшкодування шкоди, заподiя-

ної трудiвниковi при виконаннi роботи, запровадження на

1 Див.: ЧояиовА. В. Краткий курс кооперации. -М., 1926. - С. 10.

102 Роздiл IV

пiдприємствi сучасних систем i форм оплати працi та її на-

лежне правове регулювання, наближення принципiв оплати

працi працiвникiв колективно-кооперативних утворень з оп-

латою працi в державних або акцiонерних сiльськогосподар-

ських пiдприємствах. У цьому разi мається на увазi впровад-

ження в колективних i кооперативних пiдприємствах обовяз-

кового мiнiмального рiвня оплати працi так як це встановле-

но для найманих працiвникiв i врегульовано п. 6 ст. 19 Закону

"Про колективне сiльськогосподарське пiдприємство". Тру-

довими є також вiдносини, якi виникають в разi вчинення

працiвником дисциплiнарного проступку i настання дисцип-

лiнарної вiдповiдальностi, а також у разi заподiяння працiв-

ником при виконаннi трудових обовязкiв майнової шкоди i

настання його матерiальної вiдповiдальностi.

Трудовi правовiдносини, що виникають в процесi вироб-

ничо-господарської та управлiнської дiяльностi колективних i

кооперативних пiдприємств, регулюються нормами аграрного

законодавства та локальними внутрiшньоправовими актами з

цих сiльськогосподарських пiдприємств. Правову основу цих

актiв становлять вiдповiднi положення Конституцiї України.

Зокрема, ст. 43, згiдно з якою громадяни мають право на пра-

цю, що включає можливiсть заробляти собi на життя. Держа-

ва створює умови для повного здiйснення громадянами права

на працю, гарантує рiвнi можливостi у виборi професiї та роду

трудової дiяльностi. Кожен має право на належнi, безпечнi

умови працi, на заробiтну плату не нижче вiд визначеної за-

коном. Кожен, хто працює, має право на вiдпочинок (ст. 45),

в тому числi право на оплачувану щорiчну вiдпустку. Члени

КСГП i ВСГК мають право на забезпечення в разi повної,

часткової або тимчасової втрати працездатностi, втрати году-

вальника, безробiття з незалежних вiд них обставин, а також

у старостi та iнших випадках, передбачених законом (ст. 46).

Посилання на особливостi колективного i кооперативного

сiльськогосподарського ниробництва i правового статусу аг-

рарних пiдприємств не можуть бути пiдставою для недодер-

жання по вiдношенню до селян наведених положень Консти-

туцiї України.

УТравосубєктнiсть аграрних товаровиробникiв-пiдприємцiв____103

3. Правосубєктнiсть акцiонерних

сiльськогосподарських товариств

З часу проголошення незалежностi України здiйснено за-

ходи щодо розвитку приватної i колективно-кооперативної

власностi, виникнення нових для України форм органiзацiї

сiльськогосподарського виробництва, визнання їхньої рiв-

ноправностi, надiлення їх повною господарсько-управлiн-

ською самостiйнiстю. Серед цих нових утворень набули по-

ширення i правового визнання акцiонернi сiльськогосподар-

ськi товариства, якi виробляють сiльськогосподарську про-

дукцiю.

Правове становище акцiонерного сiльськогосподарського

товариства визначається нормами Закону "Про господарське

iоiiiiристпо" вiд 19 вересня 1991 р. та Статутом цього това-

ристпа. Для роїробки такого Статуту акцiонерне сiльськогос-

подарське топпристно використовує Типовий Статут вiдкри-

того пкцiонсрного товариства, створеного шляхом корпора-

тивнiї державного пiдприємства, затвердженого наказом Мi-

нiстерства економiки України, Фондом державного майна

України i Мiнiстерством юстицiї України вiд 31 серпня

1993 р.

За своєю економiчною сутнiстю i правовим статусом

АСГТ слiд вважати утворенням корпоративного типу.

2. При створеннi акцiонерних товариств першорядним є

вирiшення питання про власнiсть. Принциповою особливiс-

тю правосубєктностi цiєї групи аграрних пiдприємцiв є на-

самперед те, що цi товариства - обєднання капiталу, а не

особистої трудової участi.

Майнова Правосубєктнiсть АСГТ безпосередньо повяза-

на з правовим режимом майна акцiонерних товариств, това-

риств з обмеженою вiдповiдальнiстю. Так, вiдповiдно до ст.

12 Закону "Про господарськi товариства" цi товариства є

власниками: майна, переданого їм засновниками i учасника-

ми у власнiсть; продукцiї, виробленої товариствами внаслiдок

господарської дiяльностi; одержаних доходiв; iншого майна,

набутого на пiдставах, не заборонених законом. Ризик випад-

кової загибелi або пошкодження майна, що є власнiстю това-

риства або передане йому в користування, несе товариство,

якщо iнше не передбачено установчими документами. Вкла-

дами учасникiв i засновникiв акцiонерних товариств, това-

риств з обмеженою вiдповiдальнiстю можуть бути, зокрема,

104

будинки, споруди, обладнання та iншi матерiальнi цiнностi,

цiннi папери, права користування землею, водою та iншими

природними ресурсами, будинками, спорудами, обладнан-

ням, а також iншi майновi прана (в тому числi на iнтелекту-

альну власнiсть), кошти. Вклад (юкрсма в натурi) оцiнюється

у гривнях i складає частку учасника та засновника у статутно-

му фондi.

З наведеної норми Закону нишiипас, що субєктом права

власностi на майно може Оуiи як сямс товариство, так i гро-

мадянин, який передав товариству "право користування" зе-

мельною дiлянкою, iншим майном та майновими правами.

Крiм того, згiдно зi ст. 10 цього ж Закону, учасник (акцiонер)

акцiонерного товариства вiдкритого типу практично не обме-

жений щодо розпорядження своєю часткою в майнi цього то- ||

вариства (вiн може передати її iншим особам). Тому, на вiд-

мiну вiд пiдприємств кооперативного типу, майно (чи його

частка) такого товариства може стати обєктом права влас-

ностi необмеженого кола осiб. Практично ця частка у статут-

ному фондi акцiонерного товариства може стати обєктом

стягнення за боргами акцiонера i, наприклад, фiнансово-кре-

дитна установа може стати акцiонером такого товариства.

3. Особливiсть правосубєктностi господарських товариств

дiстає свiй прояв у iснуваннi притаманного тiльки цим

субєктам права на дивiденди. Ця особливiсть базується на

сутностi цих товариств як обєднання капiталу iнвесторiв на

основнiй їх метi - задоволеннi iнтересiв iнвесторiв (учасни-

кiв, акцiонерiв). На вiдмiну вiд субєктiв пiдприємництва коо-

перативного типу (де, виходячи з сутi обовязковостi трудової

участi, члени мають право на частину прибутку залежно саме

вiд трудової участi), в господарських товариствах на пiдставi

ст. 10 Закону "Про господарськi товариства" учасники (ак-

цiонери) мають право на одержання дивiдендiв вiд участi в

статутному фондi з чистою прибутку (>иску) товариства.

Прибуток товариства уi ворюється :i надходжень вiд госпо-

дарської дiяльностi пiсля покриття матерiальних та прирiвня-

них до них витрат i витрат на оплату працi. З балансового

прибутку товариства сплачуються вiдсотки до кредитних бан-

кiв та по облiгацiях, а також вносяться передбаченi законо-

давством України податки та iншi платежi до бюджету. Чис-

тий прибуток, одержаний пiсля зазначених розрахункiв, зали-.

шається у повному розпорядженнi товариства, яке вiдповiдно i

Правосубєктнiсть аграрних товаровиробникiв-пiдприємцiв

до установчих документiв визначає напрями його викорис-

тання. Зокрема, вiн може використовуватися на виплату ди-

вiденцiв акцiонерам (учасникам).

4. Правосубєктнiсть державних

аграрних товаровиробникiв

1. Радгосп, як i будь-яке iнше державне сiльськогосподар-

ське пiдприємство (ДСГП) це - вiдповiдно до Закону "Про

пiдприємства в Українi" (ст. 1 i 2) - вид основної органiзацiй-

ної ланки аграрного сектору народного господарства України.

Державне сiльськогосподарське пiдприємство - це заснова-

ний на загальнодержавнiй власностi самостiйний статутний

субєкт господарювання, який мас статус юридичної особи

публiчною права i здiйснює виробничу (продуктiв харчуван-

ня, продовольства та сировини рослинного i тваринного по-

ходження) i пiдприємницьку дiяльнiсть з метою одержання

вiдповiдного прибутку (доходу). ДСГП має самостiйний ба-

ланс, розрахунковий та iншi рахунки в установах банкiв, пе-

чатку зi своїм найменуванням. Воно не має у своєму складi

, iнших юридичних осiб.

Особливiсть правосубєктностi ДСГП - в його створеннi.

Вiдповiдно до Законiв "Про власнiсть" (ст. 37), "Про пiдпри-

ємства в Українi" (ст. 5) таке пiдприємство створюється згiд-

но з рiшенням власника (власникiв) майна чи уповноважено-

го ним(-и) органу. Такими органами нинi виступає Фонд дер-

жавного майна України. Державнi сiльськогосподарськi пiд-

приємства вiдповiдно до Декрету Уряду України вiд 31 грудня

1992 р. позбавленi права бути засновниками будь-яких пiд-

приємств.

Державне пiдприємство може бути створено внаслiдок ад-

мiнiстративного подiлу iншого пiдприємства вiдповiдно до

антимонопольного законодавства України. Воно може ство-

рюватися пiсля вiдокремлення зi складу дiючого пiдприєм-

ства даного або кiлькох структурних пiдроздiлiв, а також на

базi структурної одиницi дiючих обєднань за рiшенням їхнiх

трудових колективiв, якщо на це є згода власника чи уповно-

важеного ниморгану.

Роздiл IV

.. Створення ДСГП шляхом вiдокремлення здiйснюється зi

збереженням за новими пiдприємствами взаємозобовязань

та укладених договорiв з iншими пiдприємствами.

Оскiльки дiяльнiсть цього пiдприємства повязана з вико-

ристанням земель сiльськогосподарського призначення як

головного засобу сiльської осчод.iрського виробництва, то йо-

му надаються цi землi iчдпоиiдмо радою народних депутатiв

на умовах постiйного i строкового користування, оскiльки

власником цих земель (як i самого ДСГП) є i залишається

держава.

2. Важливе значення для визначення правосубєктностi

ДСГП має також i його статут. Згiдно зi ст. 9 Закону "Про

пiдприємства в Українi", державне сiльськогосподарське пiд-

приємство дiє на основi статуту, що його приймає трудовий

колектив i затверджує власник майна.

У Статутi державного ДСГП визначаються власник i най-

менування пiдприємства, його мiсцезнаходження, предмет i

цiлi дiяльностi (обовязково: виробництво продуктiв харчу-

вання, продовольства i сировини рослинного i тваринного

походження, можливо також - їх переробка, реалiзацiя то-

що), його органи управлiння, порядок їх формування (при-

значення директора), компетенцiя та повноваження трудово-

го колективу i його виборних органiв, порядок утворення

майна пiдприємства, умови реорганiзацiї та припинення дi-

яльностi пiдприємства. У найменуваннi ДСГП визначаються

його назва (радгосп, державний кiнний завод та iн.) i вид

(державне). До статуту можуть включатися положення, повя-

занi з особливостями дiяльностi пiдприємства: про повнова-

ження, порядок створення та про структуру ради державного

сiльськогосподарського пiдприємства тощо. У його статутi

визначається орган, икий має право представляти iнтереси

трудового колективу (рада трудового колективу, рада пiдпри-

ємства, профсчiлконий комiтет тощо).

На правосубєктнiстiї ДСГП впливає вiдмiннiсть правово-

го режиму його майна. Так, нiдповiдно до Законiв "Про влас-

нiсть" (ст. 37), "Про пiдприємства в Українi" (частини 2 та З

ст. 10) майно державного сiлi.ськогосподарського пiдприєм-

ства вiдповiдно до законiв України, Статуту пiдприємства на-

лежить йому на правi повного господарського вiдання як та-

ке, що є державною власнiстю i закрiплене за державним пiд-

приємством.

Правосубєктнiсгь аграрних товаровиробникiв-пiдприємцiв 107

Здiйснюючи право повного господарського вiдання, дер-

жавне пiдприємство володiє, користується та розпоряджаєть-

ся зазначеним майном на свiй розсуд, вчиняючи щодо нього

будь-якi дiї, якi не суперечать чинному законодавству i Ста-

тутовi пiдприємства. Вiдчуження вiд держави засобiв вироб-

ництва, котрi є державною власнiстю i закрiпленi за пiдпри-

ємством, здiйснюється виключно на конкурентних засадах

<через бiржi, за конкурсом, на аукцiонах) у порядку, що ви<

значається Фондом державного майна України. Одержанi

внаслiдок вiдчуження зазначеного майна кошти спрямову-

ються виключно на iнвестицiї.

5. Особливостi правосубєктностi

мiжгосподарських пiдприємств i обєднань

1. Економiчна доцiльнiсть у кооперуваннi зусиль субєктiв

аїропiдчрисмницької дiяльностi як ранiше, так i тепер є

обєктивною пiдвалиною для створення рiзних (за метою i

предметом дiяльностi) мiжгосподарських пiдприємств i обєд-

нань, якi були i залишаються однiєю з провiдних на Українi

форм мiжгосподарського кооперування. Свого часу рамки дi-

яльностi мiжгосподарських пiдприємств визначалися поста-

новою РМ СРСР вiд 23 листопада 1977 р. "Про затвердження

Положення про мiжгосподарськi пiдприємства в сiльському

господарствi".

Вiдповiдно до Законiв "Про пiдприємства в Українi"

(ст. 3), "Про колективне сiльськогосподарське пiдприємство"

(ч. З ст. 1), "Про селянське (фермерське) господарство" (ч. 4

ст. 3) усi субєкти аграрного пiдприємництва мають право на

добровiльних засадах обєднувати свою виробничу, наукову,

комерцiйну та iншi види дiяльностi, якщо це не суперечить

антимонопольному законодавству. Вони можуть обєднува-

тись у спiлки (обєднання), бути засновниками акцiонерних

товариств, якi дiють на основi своїх статутiв. Фермерськi гос-

подарства мають право бути засновником або членом асоцiа-

цiй, консорцiумiв, корпорацiй, акцiонерних товариств, iнших

обєднань, кооперативiв, спiльних пiдприємств з виробницт-

ва, переробки та реалiзацiї сiльськогосподарської продукцiї,

що обслуговують агропромисловий комплекс, а також несiль->

ськогосподарських пiдприємств i органiзацiй, у тому числi з

108 Роздiл IV

участю iноземних партнерiв, брати участь у створеннi або бу-

ти членом комерцiйних банкiв.

На пiдставi наведених норм права всi субєкти аграрного

пiдприємництва можуть обєднувати фiнансовi, матерiально-

технiчнi й трудовi ресурси. Однак такс кооперування може

вiдбуватися трьома легальними способами, а саме: укладення

договору про спiльну дiяльнiсть, або утворення субєкта пiд-

приємництва коопсрiїтинiюго типу, або утворення обєднань

корпоративного тину.

2. Юридичне ви iiiачеiiня видiн обєднань субєктiв аграр-

ного пiдприємництва наведено в Законi "Про пiдприємства в

Українi". Так, усi вони можуть обєднуватись в: асоцiацiї -

договiрнi обєднання, створенi з метою постiйної координацiї

господарської дiяльностi. Асоцiацiя не має права втручатись у

виробничу i комерцiйну дiяльнiсть будь-кого з її учасникiв;

корпорацiї - договiрнi обєднання, створенi на основi поєд-

нання виробничих, наукових i комерцiйних iнтересiв, з деле-

гуванням окремих повноважень централiзованого регулюван-

ня дiяльностi кожного з учасникiв; консорцiуми - тимчасовi

статутнi обєднання промислового i банкiвського капiталу для

досягнення спiльної мети; концерни - статутнi обєднання

пiдприємств промисловостi, наукових органiзацiй, транспор-

ту, банкiв, торгiвлi тощо на основi повної фiнансової залеж-

ностi вiд одного або групи пiдприємств; iншi обєднання за

галузевими, територiальними та iншими принципами.

Обєднання в АПК дiють на основi договору або статуту,

який затверджується їх засновниками чи власниками. Пiдпри-

ємства, якi входять до складу зазначених органiзацiйних струк-

тур, зберiгають права юридичної особи. Однак державнi пiдпри-

ємства мають певнi обмеження (щодо самостiйностi обєднува-

ти на добровiльних засадах свою дiяльнiсть згiдно з Декретом

Уряду України вiд 17 березня 1993 р.).

Обєднання пiдприємств АПК, зареєстроване в Українi,

може включати пiдприємства iнших держав. Пiдприємства

України можуть входити в обєднання, зареєстрованi в iнших

державах. Порядок вступу в обєднання у таких випадках

здiйснюється вiдповiдно до законодавства України про зов-

нiшньоекономiчну дiяльнiсть.

Обєднання є юридичною особою, може мати самостiйний

i зведений баланси, розрахунковий та iншi рахунки в устано-

вах банкiв, печатку зi своїм найменуванням. Реєстрацiя

Правосубєктнiсть аграрних товаровиробникiв-пiдприємцiв 109

обєднання провад