16071

Біржова справа

Книга

Банковское дело и рынок ценных бумаг

Підручник складається з трьох частин і двадцяти розділів. Кожен розділ завершується коротким резюме, контрольними запитаннями, переліком посилань і рекомендованої літератури, тестами для перевірки знань (усього 300), ситуаційними задачами

Украинкский

2013-06-19

20.06 MB

16 чел.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАКИ УКРАЇНИ

ТЕРНОПІЛЬСЬКА АКАДЕМІЯ ОНАРОДНОГО ГОСПОДАРСТВА

О.М. Сохацька

91

П І Д Р У Ч Н И К

Затверджено Міністерством освіти і науки України  

для студентів вищих навчальних закладів

Тернопіль 2003

Видавництво “Карт-бланш”

ББК    65.054

УДК  336.764/768

    С    68

Сохацька О.М. Біржова справа: Підручник. - Тернопіль: Карт-бланш, 2003. - 602с. ISBN 966-7952-15-0

Табл. 60. Рис. 27. Додат. 10. Бібліогр.: 347 назв.

Рецензенти:

Губсъкий Б.В.    - доктор економічних наук, професор;

Міщенко B.I.     - доктор технічних наук, професор, проректор з підготовки наукових кадрів Української академії банківської справи.

Затверджено Міністерством освіти і науки України

як підручник для студентів вищих навчальних закладів

(лист № 1/11-4154 від 13 грудня 2002 р.)

Підручник написано відповідно до програми дисципліни «Біржова справа» для студентів економічних спеціальностей Тернопільської академії народного господарства, який читається там з 1992 р. Його автор, к.е.н., професор Сохацька О.М., є одним із провідних фахівців у галузі ринку цінних паперів та похідних фінансових інструментів, активно співпрацює із закладами освіти, які готують біржовиків і торговців цінними паперами, займається консалтинговою діяльністю. Нею опубліковано навчальний посібник «Біржова справа», виданий в 1994 р. у м. Києві, дві монографії, численні наукові статті з даної проблематики.

Підручник складається з трьох частин і двадцяти розділів. Кожен розділ завершується коротким резюме, контрольними запитаннями, переліком посилань і рекомендованої літератури, тестами для перевірки знань (усього 300), ситуаційними задачами, ключовими словами, додатками, в яких проілюстровано типові угоди на брокерське обслуговування, біржові котирування, ф'ючерсні та опціонні контракти тощо.

У першій частині - «Теоретичні засади біржової справи» - викладено основи знань щодо ф'ючерсної торгівлі, біржового товару, базових теорій ф'ючерсних ринків, концепцій ціноутворення біржових цін, фундаментального й технічного аналізу біржових ринків. Друга частина - «Організаційні аспекти біржової справи» - присвячена дослідженню механізму біржової торгівлі, її учасників, організації, зокрема електронного трейдингу, державному регулюванню, запровадженню клірингу. У третій частині - «Основи ф'ючерсної та опціонної торгівлі» - розглядаються основні ф'ючерсні та опціонні контракти зарубіжних бірж, біржова спекуляція, хеджування цінових ризиків, показано перспективи становлення основних ф'ючерсних ринків в Україні.

Поєднання теоретичного та практичного підходів робить підручник корисним і цікавим не лише для викладачів, аспірантів і студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів, але й фахівцям у даній галузі, а також тим, хто бажає ближче познайомитися з біржовою справою.

ISBN 966-7952-15-0                        ©  Сохацька О.М.

                                                         ©  Видавництво «Карт-бланш», 2003

Зміст

Передмова…………………………………………………………………………………

Частина

Теоретичні засади біржової справи

Розділ 1.  Суть біржі та її економічної природи

1. Роль та місце біржі в економіці

2. Суть біржі та й економічна природа

3. Функції та характерні ознаки біржової торгівлі

4. Види бірж

Розділ 2. Еволюція біржової торгівлі

1. Історія  формування бірж у Європі, Великобританії та США.

2. Розвиток бірж у дореволюційній Росії.

3. Становлення біржової торгівлі в Україні.

4. Особливості  функціонування бірж в Україні в кінці ХХ – на початку ХХІ ст.

Розділ 3 Біржовий товар

1. Класифікація біржових товарів

2. Види біржових контрактів

3. Характеристика біржових товарів

4. Сільськогосподарська та промислова сировина

5. Фінансові інструменти

Розділ 4. Міжнародні біржові ринки

1. Характеристика фючерсного контракту

2. Основні риси фючерсної торгівлі

3. Характеристика біржової мережі Заходу

Розділ 5. Основні теорії функціонування ф’ючерсних ринків

1.Стан дослідження фючерсних ринків в Україні

2.Еволюція розвитку основних економічних теорій фючерсних ринків

3.Сучасні теорії міжнародних ф’ючерсних ринків

Розділ 6. Концепція ціноутворення на ф’ючерсних ринках

1. Формування ф’ючерсних та майбутніх спотових цін

2. Сучасні концепції ціноутворення на ф’ючерсних ринках

Розділ 7. Фундаментальний аналіз біржових цін та курсів

1. Суть фундаментального аналізу

2. Фундаментальний аналіз на сировинних фючерсних ринках

3. Особливості здійснення фундаментального аналізу на фондових ринках

4. Фундаментальний аналіз на фючерсних ринках

Розділ 8. Технічний аналіз ф’ючерсних цін

  1.  Суть технічного аналізу
  2.  Засоби технічного аналізу
  3.  Основні фігури технічного аналізу
  4.  Методи дотримання тренду
  5.  Осцилятори
  6.  Аналіз показників обсягів торгів
  7.  Теорія протилежної думки (теорія динамічної нерівності)
  8.  Структурні теорії

Частина ІІ.

Організаційні аспекти біржової справи

Розділ 9. Учасники біржових операції

  1.  Засновники та члени біржі. Їх права та й обовязки.
  2.  Учасники біржових сесій.
  3.  Біржові посередники: брокери та дилери.
  4.  Сутність і види брокерської діяльності.
  5.  Правове регулювання брокерської діяльності.

Розділ 10. Організація біржових торгів.

  1.  Організація структура управління біржею
  2.  Порядок укладання біржових угод
  3.  Організація діяльності брокерської фірми
  4.  Ведення рахунків клієнтів
  5.  Звітність щодо виконання наказів клієнтів

Розділ 16. Торгівля опціонами

  1.  Суть опціонів та їх характеристика
  2.  Товарні опціони
  3.  Основні стратегії з товарними опціонами
  4.  Опціони з фінансовими інструментами  

Розділ 18. Біржова спекуляція на ф’ючерсних ринках

1. Економічна суть біржової спекуляції

2. Історія становлення біржової спекуляції

3. Види біржової спекуляції

4. Види біржової спекуляції

5. Спекулятивні стратегії із застосуванням ф’ючерсних контрактів

6. Спекулятивні стратегії з опціонами

7. Діяльність спекулянтів на сучасних біржових ф’ючерсних ринках

Розділ 19. Хеджування цінових та курсових ризиків за допомогою ф’ючерсної торгівлі

1. Суть та основні характеристики хеджування

2. Види хеджування

3. Досконале     хеджування      цінових      ризиків      на     ринках сільськогосподарської сировини

4. Здійснення хеджевих операцій з урахуванням реальних
ситуацій на ринках

5. Особливості хеджування цінових ризиків ринку реальних
товарів

6. Хеджування курсових ризиків фінансових інструментів

Розділ 20. Перспективи становлення ф’ючерсних ринків в Україні

1. Створення умов для становлення ф’ючерсних ринків сировини

2. Шляхи становлення ф’ючерсних ринків в Україні

Глосарій

Умовні скорочення, що вживаються у біржових відомостях зарубіжних економічних видань

Бібліографія

Термінологічний покажчик

ПЕРЕДМОВА

Біржовики – могутня еліта вільної ринкової економіки. Пояснення цього феномену просте: біржовики управляють та контролюють кругообіг крові капіталістичної системи – капіталу. Впливовість та значення для ринкової економіки біржовиків підтверджується тим, що їх професія є однією з найбільш високооплачуваних у світі.

Важливість біржовика зумовлена його фінансовим посередництвом між тими, у кого з’явилися вільні капітали, та тими, кому вони гостро необхідні. Цей простий факт не завжди враховувався в процесі становлення біржового будівництва в Україні, де за всі роки реформ не відбулося відновлення ринкової біржової культури та практично відсутня підготовка нового покоління біржовиків, здатних працювати не лише на національних, але й, в першу чергу, на міжнародних біржових ринках.

Виходячи з великого життєвого досвіду, успішної багаторічної роботи на міжнародних ринках, провідні біржовики США дійшли висновку, що біржовий маклер сьогодні є і в найближчі десятки років ХХІ-го ст. залишатиметься представником найважливішого бізнесу та найпрестижнішої кар’єри у світі. Це динамічна професія з великим майбутнім, яка кидає виклик усім іншим фінансовим посередникам у боротьбі за клієнта.

Уже сьогодні світова революція комунікацій створила можливості, які спричинили кількісний та якісний прорив в індустрії фінансових послуг. Інвестори будь-якої країни мають можливість за допомогою комп’ютерних мереж і розвинутої інфраструктури вкладати кошти у різні інвестиційні інструменти по всій земній кулі 24 години на добу у тій валюті, в якій побажають, у пошуках найвищого доходу.

Біржові брокери та аналітики дійшли висновку, що факт спільної зустрічі та її місце (що було безумовною вимогою ще кілька десятків років), тепер не має значення. Комп’ютерні мережі торговельних систем пропонують біржам швидкі та конкурентні альтернативи, що й надає фінансовим операціям небаченої гнучкості у питаннях свободи та можливостей для вкладників і користувачів капіталу. Головним інвестором стає людина, яка власними силами повинна захистити свої заощадження та примножити їх.

Водночас сучасні корпорації, особливо багатонаціональні, зокрема і в Україні, відчувають потребу у талантах такого типу, які досі зосереджувалися у колах біржовиків. Назріла необхідність фахово проводити аналіз ризиків, здійснювати управління ними, вміти зменшувати фінансові втрати за рахунок проникнення на нетрадиційні ринки, в першу чергу, біржові ф’ючерсні та опціонні.

Даний підручник є результатом наукової та викладацької роботи автора у Тернопільській академії народного господарства, де з 1992 р. читається дисципліна «Теорія і практика біржової справи», а у 1993 р. була захищена дисертація кандидата економічних наук з проблематики становлення товарних бірж. У 1994 р. автором, спільно з викладачем Дениско О.М., було видано навчальний посібник «Біржова справа».

У підручнику ґрунтовно представлено матеріал щодо теоретичних аспектів функціонування ф’ючерсних ринків, концептуальних засад ціноутворення, показано невичерпні можливості, які відкриває біржова торгівля для різних учасників ринків. Даний матеріал є основою подальших наукових досліджень автора, за результатами яких було опубліковано дві монографії.

Логіка підручника є зручною і перевіреною у викладацькій практиці. Підручник складається з трьох частин та двадцяти розділів. Кожен розділ завершується коротким резюме, переліком контрольних запитань, рекомендованої літератури, тестів для перевірки знань, ситуаційних задач. Окремі розділи укомплектовані додатками, які ілюструють типові брокерські договори, а також спотові, форвардні, ф’ючерсні та опціонні біржові контракти, біржові котирування, аналітику ф’ючерсних ринків тощо.

Питання, які розглядаються у підручнику, ілюструються за допомогою прикладів, зберігаючи основні види одиниць мір ваги та об’ємів, прийнятих на міжнародних ф’ючерсних біржах. Автор підтримує точку зору щодо неприпустимості ілюстрації результатів здійснення ф’ючерсних та опціонних угод із застосуванням національних одиниць виміру, оскільки в Україні таких ринків поки що немає, а приклади із зарубіжної практики у такому випадку будуть виглядати некоректно.

У першій частині підручника, яка має назву «Теоретичні засади біржової справи», викладено основи знань щодо сутності ф’ючерсної біржі, історії її становлення, формування специфічного біржового товару, теоретичних підвалин біржової торгівлі, ціноутворення ф’ючерсних цін і курсів, базових напрямів аналізу біржових цін – фундаментального і технічного.

Друга частина підручника – «Організаційні аспекти біржової торгівлі» - присвячена вивченню основних учасників біржової торгівлі, брокерської діяльності, організації біржових торгів, клірингу за біржовими угодами, комп’ютерному біржовому трейдингу, питанням державного регулювання біржової торгівлі.

У третій частині – «Основи ф’ючерсної та опціонної торгівлі» - висвітлені питання її організації з усіма основними видами активів (від товару до похідних фінансових інструментів), суті біржової спекуляції та здійснення основних спекулятивних стратегій. Розглядається механізм хеджування основних цінових ризиків за допомогою ф’ючерсної торгівлі. Розділ, що стосується ф’ючерсних ринків України, відображає можливі перспективи і напрями їх становлення.

Підручник доповнено глосарієм, предметним покажчиком, переліком і тлумаченням умовних скорочень, які використовуються у біржовій пресі та котируваннях.

Автор висловлює вдячність рецензентам, всім, хто допомагав у редагуванні й оформленні підручника, і сподівається, що він буде корисним не лише студентам, викладачам, аспірантам, але й тим, хто бажає ближче познайомитися з цією захоплюючою сферою економіки.

Радимо пам’ятати добру пораду знаменитого біржового трейдера О. Елдера: «... успіху у біржовій грі можна досягти лише тоді, коли займатися нею як серйозною справою». Хочеться вірити, що у найближчий час в Україні з’являться успішні та освічені біржовики, за допомогою яких в нашу країну прийдуть так необхідні їй інвестиції, буде розбудовано сучасний ринок капіталів та його ф’ючерсний сегмент, що, в свою чергу, дасть можливість успішно розвивати нові напрями економіки та суттєво покращити добробут населення.

м.Тернопіль,                                                                                       грудень 2002 р                                                

академія народного господарства

                                                            Сохацька Олена Миколаївна

Ч а с т и н а   І

Теоретичні засади біржової справи

Розділ 1. Суть біржі та її економічна природа

Розділ 2. Еволюція біржової торгівлі

Розділ 3. Біржовий товар

Розділ 4. Міжнародні біржові ринки

Розділ 5. Основні теорії функціонування ф’ючерсних ринків

Розділ 6. Концепція ціноутворення на ф’ючерсних ринках

Розділ 7. Фундаментальний аналіз біржових ринків

Розділ 8. Технічний аналіз біржових ринків

Розділ 1.

СУТЬ БІРЖІ

ТА ЇЇ ЕКОНОМІЧНА

ПРИРОДА

Я дотримуюся тієї думки, що техніку і біржову діяльність настільки важко вивчити, що справді потрібна багатолітня практика... Але щоб проникнути в сутність біржі замало практики, потрібно ще щось. Є багато людей, які роками відвідують біржу і не вміють, однак, осягнути, як слід, суть і процес її діяльності.

старий берлінський банкір Куссель

А   Теоретична частина

1. Роль та місце біржі в економіці

2. Суть біржі та її економічна природа

3. Функції та характерні ознаки біржової торгівлі

4. Види бірж

1.1. Роль та місце біржі в економіці.

За своїм покликанням та багатовіковою історією біржа була і є одним із світових стовпів, на яких базується цивілізоване ринкове господарство. У країнах Заходу біржа зайняла провідне місце серед інших економічних інститутів, довівши свою суспільну значущість.

В Україні, як і в деяких інших постсоціалістичних країнах, місце біржі досі є невизначеним. Мало того, саме в Україні перші кроки становлення організованих ринків сировини, капіталу та валюти було зроблено під знаком боротьби із біржею. З цього приводу можна згадати неодноразове припинення біржових торгів на Міжбанківській валютній біржі (м. Київ) та збитки, яких завдали ці “заходи” українській економіці у 1992-1993 рр.

На десятому році трансформаційні процеси в економіці відбуваються хаотично, призводять до не передбачуваних результатів. Державне втручання не завжди є адекватним. Все сказане стосується і розвитку біржового руху. В Україні кількість бірж є однією з найвищих у світі, на 1.01.2002 р. їх налічувалося 411. Для порівняння: у цілому на світових ринках функціонує близько 50-ти товарних та 250-ти фондових бірж.

У багатьох людей сформувався стійкий стереотип, і не лише у нас, а донедавна і на Заході, що біржова торгівля – це нова форма спекуляції. До сьогодні у вітчизняній літературі існує спрощений та однобічно негативний погляд на біржу, особливо ф’ючерсну. Він переноситься на законотворчий процес, що суттєво стримує формування в Україні сучасного біржового механізму.

Товарна біржа на Заході є продуктом історичної еволюції — від угод з реальним товаром (спотових та строкових (форвардних)) до фючерсних (Ф’ючерсний – означає на певний термін, на певний строк постачати товар). З товарообмінного інституту вона перетворилася на інститут фінансовий.

Знаний біржовик колишньої Російської імперії А.Васильєв справедливо писав ще наприкінці ХІХ-го століття: “Саме біржа є продуктом складної економічної та фінансової діяльності країни. Як чутливий гальванометр відображає найслабший струм, так вона відчуває найменші коливання політичного життя”. Цей вислів доречний і для характеристики стану розвитку бірж в Україні, де відсутня політична воля для налагодження ефективного функціонування біржового ринку, який характеризується прозорістю правил торгівлі та конкурентним середовищем.

Сучасні біржові ринки і принципи біржової торгівлі товарами, цінними паперами та валютою мають історію становлення й розвитку.

Стародавні Греція та Рим започаткували формалізовану торгівлю з фіксацією часу та місця, центрального ринкового закладу, із загальними товарообмінними операціями та грошовими системами. Вже тоді практикувалося укладання контрактів на поставку товарів в обумовлені строки. В період розквіту Римської імперії торговельні центри під назвою (“fora vendalia– ринок розпродажу) стають місцями, куди римляни звозили товари з усього завойованого світу. Є свідчення, що приміщення Форуму в Римі будувалося як торговельний ярмарок, а Акрополь в Афінах служив комерційним центром. В Японії прообраз біржової торгівлі існував ще у 1-му ст. до Різдва Христового. Основоположні принципи центральної ринкової структури цих цивілізацій збереглися до нашого часу. Витоки біржі слід шукати на середньовічних ринках та ярмарках, що постійно влаштовувалися у торгових центрах Європи. У Брюгге, Антверпені, Генуї, Венеції, Ліоні, Нюрнбергу на центральних площах регулярно збиралися англійські, фламандські, іспанські, французькі купці для обміну інформацією про ціни і товари, а також для укладання торговельних угод. Зібрання купців згадуються з ХІІІ-го століття.

Перше письмове свідчення про такі торги зустрічається у книзі “Сума арифметики, геометрії, вчення про пропорції і відношення”, що складалася з 12-ти трактатів і була опублікована у 1494 р. У четвертому трактаті, який називався “Про векселі та вексельні угоди”, її автор – Лука Пачолі – писав: “Якщо запитаєш мене, як взнати ціну векселя, то відповім, що у Венеції можна обговорити ціну на площі Риальто, а у Флоренції – на Новому ринку”.

У Севільї (Іспанія) купці щодня збиралися на сходах кафедрального собору; у Лісабоні – на Новій вулиці, яка на той час була найбільшою та найширшою в місті; в Генії – на Банківській вулиці; в Ла-Рошелі (Франція) – між вулицями Пті-Бак та Адміро, на місці, яке називали “кантон фламандців”. У Лейпцигу негоціанти збиралися під аркадами біля ярмаркових лавок або під великим годинником; у Дюнкерку – пополудні на площі перед ратушею.

В історичному ракурсі ф’ючерсним угодам передував певний вид угод, що їх укладали на середньовічних ярмарках Фландрії та Шотландії у ХІІ-му ст. Ці угоди мали назву “lettres de faire”, і за наявністю взірців, укладалися на всю партію товару.

Досі невідоме точне пояснення походження слова “біржа”. Серед науковців поширені дві версії.

Етимологічне поняття біржа походить від грецького слова  “byrza, що в перекладі означає сума, гаманець. Згідно з першою версією, витоки його лежать у ново латинському слові  bursa” – шкіряний гаманець, але так одночасно називали і студентську стипендію, і, власне, біржу. Подібність кореневих основ простежується у німецькому “borse”, французькому “bourse”, італійському “borsa”. Однак в англійській мові вживається слово “exchange” і “stock” дозволяє зрозуміти, що мова йтиме про товарну і фондову біржі.  

Згідно з іншою версією, сама назва пов’язується з іменем бельгійського купця Ван дер Бургє, який мешкав у м. Брюгге і мав на своєму родовому гербі зображення трьох гаманців. Місце розташування його будинку було зручним для зібрань торговців, здебільшого грошових міняйл. Багатий купець використав свій шанс. Він віддав у розпорядження торговців свій будинок, який став першою офіційною біржовою спорудою. Вирощуючи тюльпани на подвірї свого будинку, він справно отримував дохід у вигляді орендної плати від біржовиків.

Ця версія пояснення має перевагу не лише тому, що в ньому збігається написання імен і символів на гербі. В даному випадку історично достовірним є те, що першими біржами були зібрання власників грошово-обмінних контор для операцій з монетами і злитками коштовних металів. Основна перевага цієї версії полягає в тому, що вона дає близьке за змістом тлумачення.

В російській мові це слово також цікаво трактується. У відомому словнику Володимира Даля “Толковый словарь живого великорусского язика” (кінець ХІХ-го ст.) зустрічаємо такі пояснення:

1) будівля або місце, де у визначений час збираються купці за торговельними справами;

2) саме зібрання;

3) час зібрання купців.

Не будучи економістом і тим більше біржовиком, В.І.Даль зумів коротко і доступно розтлумачити загальноприйняте вживання слова.

Сьогодні всі ці пояснення терміну зберігаються, хоча й доповнилися новими тлумаченнями. Найважливішим є те, що і професіонали, і аматори визнають три основних значення біржі:

  •  об’єднання комерційних посередників;
    •  місце торгів;
    •  гуртовий ринок.

Історично початковою формою гуртової торгівлі була караванна, яку пізніше замінила ярмаркова, яку в свою чергу витіснила, хоча й не повністю, біржова. Основна різниця між цими трьома різновидами гуртової торгівлі полягає у їх регулярності. Караванна форма була епізодичною, ярмаркова — періодичною. Біржа ж є стаціонарним торговельним місцем з фіксованими днями та годинами роботи.

У середні віки, що характеризувались розпадом звичних зв’язків і поділом ринку, з’являються спочатку дрібні, а потім і більші за розміром ярмарки, про скликання яких попередньо повідомляли і точно визначали час і місце їх проведення. Регіональні ярмарки організовували купці, ремісники з допомогою феодальних управителів. “Люди із запорошеними ступнями” — негоціанти, мандрівні комерсанти, що готували умови для концентрації великих партій товарів – були прообразом брокерів-приймальників замовлень, чиї контори та фірми сьогодні розташовані в місцях економічної активності у будь-якому куточку земної кулі.

Так виникає поняття організованого ринку – тобто впорядкованого ринку, який характеризується такими ознаками (рис. 1.1):

  •  наявність організації, яка керує ринком;
  •  концентрація попиту і пропозиції в просторі та часі;
  •  наявність правил торгівлі щодо укладання угод і розрахунків за ними;
  •  регулювання з боку держави та саморегулювання.

1.2. Суть біржі та її економічна природа.

Найважливішими рисами середньовічної ярмарки, що збереглися й у сучасній комерційній діяльності, були принципи саморегулювання та арбітражу, а також формалізовані торговельні процеси. У середньовічній Англії законодавство визначало стандарти (правила, вимоги) поведінки, що влаштовували місцеву  владу. Ці вимоги були мінімальними, але вони становили основу загальноприйнятої практики оформлення угод, торговельних рахунків, фрахтових, складських розписок і квитанцій, акредитивів, актів про передачу та інших торговельних документів.

Усі ці атрибути сприяли організації бірж. Суперечки і конфліктні ситуації розглядав ярмарковий суд або суд “людей із запорошеними ступнями”, так званий арбітраж. З розвитком міст регіональні ярмарки втратили своє значення. Виникли спеціалізовані торговельні центри, своєрідні гуртові магазини, які отримали назву “бурса”. За звичай вони розташовувалися у готелях або чайних закладах, а потім перебазувалися на постійне місце в спеціальні споруди.

Але це не була проста заміна приміщень. Суттєво змінився торговельний процес, тобто метод поєднання попиту та пропозиції, зведення покупця з продавцем. У найпростішій формі ринкової торгівлі, що називалася базаром, процес був організований у елементарний спосіб: продавці з одним або кількома товарами чекають покупців, які обходять ряди і знаходять потрібну річ. Попит таким способом зустрічається з пропозицією. Базар — справді зародкова форма вільної торгівлі, вона вижила навіть у період соціалізму.

Торгові ряди у дореволюційній Росії функціонували як стихійно організований ринок. На гуртових ярмарках торгували великими партіями товарів за взірцями. Багаторазове збільшення операцій перетворило ярмарок на біржові структури, постійні торговельні місця.

Порівняно з ярмарком, який покладається на екстенсивне охоплення розгалуженою пропозицією потоку попиту, що рухається, біржа є інтенсивним потоком, своєрідним поєднанням попиту і пропозиції. Вони перебувають у безпосередній близькості і змінюють одне одного. В ідеалі біржа — це ринок, на якому продавець і покупець не залишаються без угод. Придбавши один товар, можна тут же продати інший і так далі.     

Тобто біржа з самого початку свого зародження є організованою торгівлею, її створювала особлива організація, яка отримала назву “біржа”. Торговці сировинними товарами, зокрема сільськогосподарськими, не могли вдовольнитися періодичними зібраннями на ярмарках. Підвищена цінова нестабільність впродовж року призводила до масових банкрутств фермерів, плантаторів, землевласників, елеваторників, переробних фірм і гуртових торговців. Саме ці учасники товарних ринків були зацікавлені в організації постійно діючої торгівлі, де можна було щодня знати поточні ціни. Головна причина виникнення бірж – розвиток масового виробництва, для якого потрібен ринок, здатний реалізувати значні партії товару на регулярній основі, виходячи із реального співвідношення попиту та пропозиції. Від ярмарку біржу відрізняла форма торгівлі: публічні торги, які відбувалися у визначений час, у конкретному приміщенні.

Під час торгів визначалася справедлива ціна, яка підкріплювалася авторитетом біржових зборів. Ціна доводилася до відому всіх учасників ринку через реєстрацію та офіційну публікацію у біржових бюлетенях, пізніше в засобах масової інформації. Процес визначення справедливої ціни назвали котируванням цін, а біржу визначили як ринок чистої конкуренції, на якому присутні багато продавців та покупців, які у будь-який момент можуть мінятися ролями, а торгівля відбувається одним видом товару. Наприклад, у величезній операційній залі Чиказької торговельної палати (СВОТ) торгівля ф’ючерсним контрактом на кукурудзу проводиться лише в одному “піті” (ямі).

Через біржі почали реалізовуватися в основному масові товари, які можна було продавати за взірцями, а згодом, в результаті вироблення стандартів щодо кількості та якісних параметрів і без взірців. Ціни на біржові товари повинні змінюватися впродовж часових періодів, передбачити їх змінність без постійної торгівлі неможливо.

Отже, біржа — це постійно діючий ринок масових замінних цінностей, який функціонує за визначеними правилами, у конкретному місці та призначений час.

Біржа – це ринок, на якому товари продаються у великій кількості, у приміщенні, де відбуваються публічні торги за допомогою голосу та жестів або через комп’ютерні мережі, створюючи особливу атмосферу ринку чистої конкуренції. Біржа володіє своєю мовою, знання якої означає знайомство із структурою й організаційними елементами, Статутом і Правилами біржової торгівлі та Кодексом честі біржовиків.

Біржа – категорія ринку, явище економічного життя. Біржа – це великий ринок для обороту капіталів, для правильного встановлення цін на товари, цінні папери та валюту; грошовий ринок для держав, підприємств, фірм, асоціацій і корпорацій. Вона виступає посередником між тими, хто шукає куди вкласти капітал і тими, хто потребує його, тобто регулює кредитні, грошові, платіжні відносини як в країні розміщення, так і між державами. Біржа служить для привізної торгівлі страховим закладом, запобігаючи зниженню цін до його прибуття, тобто страхує підприємницький ризик.

Отже, економічна сутність біржі полягає в наступному:

  •  ринок замінних цінностей;
  •  організація;
  •  реалізація власної вигоди учасниками біржової торгівлі;
  •  офіційне котирування цін;
  •  специфічний біржовий товар;
  •  страхування цінових та курсових ризиків;
  •  цифровий вираз попиту і пропозиції;
  •  розміщення товарів у просторі й часі;
  •  встановлення обєктивних цін та курсів, в основному майбутніх.

Це цікаво!

Щодо реалізації власної вигоди, влучно писав патріарх біржової справи ХІХ-го ст. Отто Штілліх, розпочинаючи свою книгу “Біржа та її діяльність”, видану в російському перекладі відомим у Санкт-Петербурзі видавництвом Брокгауз-Ефрон у 1912 р.: “Неподалік від королівського палацу у Берліні, на березі ріки Шпреє, стоять два імпозантних приміщення, які привертають увагу перехожих. Одне із них - новозбудований піднесений до неба собор, друге – посивіла від часу, служниця земної пристрасті, наживи – біржа. При безсумнівних відмінностях у цілях, в одному вони подібні між собою: обидва суть храми. В соборі поклоняються християнському Богу, на біржі - вищому богу на землі - грошам... Як пастори, так і більша частина публіки, яка відвідує у неділю церкву, в будні стоїть набагато ближче до інтересів біржі, ніж самі про це думають”.

Історія показує, що поняття біржі не залишається незмінним, навпаки, впродовж більш як чотирьохсотлітнього періоду еволюційного розвитку змінюється за всіма параметрами, а саме: місце торгівлі, учасники, товар.

Біржова форма торгівлі товарами повністю підійшла для торгівлі цінними паперами, інноваційними фінансовими інструментами і валютою. Впровадження стандартизації розмірів контрактів та уніфікація їх щодо сорту, марки тощо у ХХ-му ст. призвели до переходу до ф’ючерсної торгівлі, а обіг реальним товаром перемістився на позабіржовий ринок, де кожний учасник, у конкретний момент часу, може придбати або продати певну кількість конкретного товару, що поставляється на умовах, які задовольняють даного споживача.

1.3. Функції та характерні ознаки  біржової торгівлі

Сьогодні можна стверджувати, що біржова торгівля домінує на світових ринках щодо своїх масштабів, обсягів і кількості учасників. Вона репрезентує самостійну форму комерційної діяльності з метою отримання прибутку і характеризується такими рисами:

  •  концентрується у місцях економічної активності, у потужних виробничих та фінансових світових центрах, столицях, портах тощо;
  •  ведеться великими партіями товарів або значними за обсягами фінансовими інструментами;
  •  реалізуються реальні активи з негайною поставкою та поставкою в майбутньому, зобовязання постачання-приймання, права тощо;
  •  проводиться регулярно, концентруючи попит і пропозицію у часі й просторі;
  •  характеризується гласністю, прозорістю діяльності, доступністю інформації для широкого загалу учасників ринків;
  •  має організаційну, економічну та правову основи;
  •  виробляє стандарти щодо якісних і кількісних параметрів товарів та фінансових інструментів;
  •  ведеться біржовими посередниками, брокерами та дилерами, сама біржа угод не укладає;
  •  виробляє власні правила торгівлі та слідкує за їх дотриманням;
  •  активно використовує методи електронного трейдингу.

Біржа виконує такі функції (рис. 1.2):

  •  організаційну (організація біржових торгів, вироблення правил, матеріально-технічне забезпечення торгів, забезпечення висококваліфікованим персоналом);
  •  вироблення біржових контрактів (стандартизація якісних параметрів, визначення розмірів партій, процедур розрахунків та забезпечення ліквідності);
  •  розвязання суперечок між членами біржі й учасниками біржових операцій;
  •  реєстрації та публікації біржових цін (котирування);
  •  страхування цінових та курсових ризиків (хеджування);
  •  гарантування виконання біржових угод (через організацію розрахунково-клірингової діяльності);
  •  інформаційну (збір і реєстрація біржових цін з подальшою їх публікацією, наданням клієнтам, зацікавленим організаціям, пресі, радіо, телебаченню, комп’ютерним мережам та  інтернетінформації про рівень і динаміку світових цін та курсів на основні активи.

1.4. Види бірж.

Біржі класифікують за видами біржових товарів, принципами організації, правовим статусом, формою участі торговців у біржових торгах, асортиментом товарів, роллю та місцем у світовій торгівлі, сферою діяльності, видам угод. (рис.  1.3)

Згідно першої ознаки біржі класифікують та товарні товарно-сировинні ( в Україні до цього виду відносять аграрні, фондові та валютні). Автор не поділяє думок тих дослідників які до цієї класифікації відносяться ще й біржі правці. Останні мають зовсім інше економічну   сутність і є кадровими агреціями.

Згідно ЗУ “Про товарну біржу” “...товарна біржа є організацією, котра об’єднує юридичних та фізичних осіб, які здійснюють виробничу та омерційну діяльність, і має за мету надання послуг в укладанні біржових угод, виявленні товарних цін, попиту та пропозиції на товари, вивчення, впорядкування та спрощення товарообороту і пов’язаних з ним торговельних операцій”.

На фондових біржах здійснюються операції з найліквіднішими масовими цінними паперами, які за умовами емісії мають вторинне обертання, як-от, акції акціонерних товариств відкритого типу, державні облігації, казначейські зобов’язання та векселі тощо.

На валютних біржах, яких, до речі, на світових ринках майже немає, за виключенням бірж у постсоціалістичних країнах, торгують значними за обсягами контрактами з іноземною валютою.

В Україні на 1.01.2000 р. за даними Держкомстату налічувалося 365 бірж, з них пять фондових (Міжбанківська валютна також має статус фондової), а решта – товарні, товарно-сировинні й аграрні. Як бачимо процес створення бірж після фінансової кризи 1998 р. не припинився. Він триває і досі. За період 2000-2002 рр. кількість бірж зросла на 46 одиниць. Товарні біржі мають право торгувати цінними паперами за умови відкриття фондового відділу та отримання відповідних ліцензій від Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

За другою ознакою, яка характеризується ступенем участі держави у біржовій торгівлі, біржі поділяють на три види:

1) публічні (державні),

2) приватні організації торговців;

3) змішані.

Державні біржі засновуються органами державної влади (товарні — Міністерством економіки, фондові — Міністерством фінансів тощо). Такі біржі розповсюджені в Європі, у Франції, Нідерландах, Бельгії. Щодо Франції, то після сумнозвісного краху фінансової системи за часів Джона Ло (1719 р.) Кодексом Наполеона були заборонені приватні біржі. Дані біржі є загальнодоступними для всіх бажаючих укласти біржову угоду. Для цього вони повинні звернутися до службовців біржі. Біржова діяльність регламентується законодавством і знаходиться під контролем держави.

Приватні біржі засновуються торговцями, які створюють біржову корпорацію, лише вони мають доступ до торгівлі, всі інші повинні укладати угоди через посередництво членів біржі. Якщо перший вид бірж прийнято називати європейським, то другий – англо-американським, оскільки такі біржі працюють у Англії та США.

Сьогодні майже не залишилося приватних бірж, які працюють на принципах саморегулювання, і у їх діяльність втручаються держави через прийняття відповідного законодавства та запровадження спеціальних органів для контролю за їх діяльністю. Тому можна говорити про існування змішаного типу організації біржової торгівлі.

При організації бірж в Україні передбачалося надати їм статусу приватних, однак у наступні 1991-1992 та 1996 рр. було прийнято законодавчі акти, які не лише передбачали законодавче поле діяльності, але й визначили роль держави у налагодженні контролю. Отже, біржі в Україні можна віднести до змішаного типу.

За третьою ознакою біржі поділяться на акціонерні товариства і некомерційні організації, хоча законодавча невизначеність в Україні призвела до того, що у 1991-1992 рр., коли реєструвалася більшість бірж, вони створювалися з яким завгодно правовим статусом, навіть як приватні підприємства. До речі, це питання в Україні є досі невизначеним, оскільки фондові біржі мають статус акціонерних товариств, акціонери яких повинні отримувати дивіденди, що суперечить економічній суті біржі, як місця для торгівлі. В той же час, товарні біржі мають статус неприбуткової асоціації. Назрілим є питання юридичного врегулювання цих аспектів функціонування біржової торгівлі.

Однак вносити такі зміни до законодавства потрібно з урахуванням нових тенденцій, які спостерігаються сьогодні на зарубіжних біржових ринках. Там відбуваються активні процеси комерціалізації діяльності бірж, перетворення їх на акціонерні товариства.

За четвертою ознакою біржі поділять на відкриті та закриті. В торгах на закритих біржах приймають участь лише члени бірж; в Україні більшість бірж є закритими. Відкриті біржі є двох типів, чисто відкриті, на яких клієнти можуть укласти угоди самостійно та змішані, де відвідувачі укладають угоди за допомогою брокерів, які в свою чергу укладають угоди від імені та за рахунок клієнта і дилерів, які працюють від власного імені й за власні кошти. Історія еволюційного розвитку бірж показала, що закриті біржі мають значні переваги, оскільки члени бірж беруть на себе зобов’язання щодо фінансових гарантій за укладеними угодами та розрахунків за цими угодами.

За п’ятою ознакою біржі поділяються на універсальні та спеціалізовані. Спеціалізовані біржі мають вузьку потоварну спеціалізацію або спеціалізацію на групах товарів. Наприклад, Нью-Йоркська біржа кави, цукру і какао, Лондонська біржа металів, Канзас-Сіті Борд оф Трейд (лише пшениця) тощо.

Універсальні біржі мають широко диверсифіковану номенклатуру, наприклад, на Чикаго Борд оф Трейд котируються контракти на зернові культури, довгострокові казначейські облігації, векселі, комерційні папери, на Лондонській біржі фінансових ф’ючерсів котируються і контракти на зернові культури.

За шостою ознакою біржі поділяються на міжнародні, національні та регіональні, в залежності від ролі та місця бірж у світовій, національній і регіональній торгівлі. Міжнародні біржі зосереджені у таких трьох країнах, як США, Англія та Японія, де створено умови вільного переміщення прибутку, отриманого від біржової діяльності.

Національні біржі діють в межах однієї країни. До національних відносяться більшість товарних бірж країн континентальної Європи. Регіональні діють в межах регіону, наприклад, Тернопільська товарна біржа, обслуговує західний регіон України тощо.

За сьомою ознакою біржі в Україні можна поділити на центральні, міжрегіональні та регіональні. До центральних відносяться біржі Києва та Харкова, до міжрегіональних – Одеська, Львівська товарні біржі, до локальних (регіональних) – наприклад, Чернівецька товарна біржа.

За восьмою ознакою біржі поділяють на біржі реальних товарів або фінансових інструментів, ф’ючерсні, опціонні та змішані залежно від видів контрактів, які на них укладаються.

Б Резюме

Довівши свою суспільну значущість, біржа в країнах Заходу зайняла провідне місце серед інших економічних інститутів. В Україні, як і в деяких інших постціалістичних країнах, це місце є досі невизначеним. Біржова торгівля виникає в процесі еволюції гуртової торгівлі через підвищення регулярності проведення торгів. Сучасна біржова торгівля представлена як біржами з обов'язковими сесіями так і електронними ринками, які використовують новітні засоби зв’язку та передачі інформації, працюючи цілодобово. Товарна біржа на Заході є продуктом історичної еволюції – від угод з реальним товаром (спотових і строкових (форвардних)) до ф'ючерсних. З товарообмінного інституту вона перетворилася на фінансовий інститут.

Біржа – це ринок, який характеризується такими рисами: обєднання комерційних посередників; визначене місце і час торговельних зборів. Біржа – це постійно діючий ринок масових замінних цінностей, який функціонує за визначеними правилами, у конкретному місці та у призначений час.

Біржа – це ринок, де товари продаються у великій кількості, в приміщенні, де відбуваються публічні торги за допомогою голосу і жестів або через комп'ютерні мережі, створюючи особливу атмосферу ринку чистої конкуренції. Біржа володіє своєю мовою, знання якої означає знайомство з структурою і організаційними елементами, Статутом і Правилами біржової торгівлі та Кодексом честі біржовиків.

Біржа – категорія ринку, явище економічного життя. Біржа – це  великий ринок для обороту капіталів і правильного встановлення цін на товари, цінні папери та валюту. Біржа – грошовий ринок для держав, підприємств, фірм, асоціацій і корпорацій. Вона виступає посередником між тими, хто шукає куди вкласти капітал і тими, хто потребує його, тобто регулює кредитні, грошові, платіжні відносини як в країні розміщення, так і між державами.

Економічна сутність біржі у тому, що вона є ринком замінних цінностей; має властиву лише для неї організацію; на ній відбувається реалізація власної вигоди учасниками біржової торгівлі; проводиться офіційне котирування цін; котирується специфічний біржовий товар; вона служить закладом страхування цінових та курсових ризиків; дає цифровий вираз попиту та пропозиції; розміщує товари та фінансові інструменти у просторі і часі; на ній відбувається встановлення об'єктивних цін та курсів, в основному майбутніх.

Біржа виконує організаційну функцію, виробляє біржові контракти, займається розв’язанням суперечок між членами біржі, котирує біржові ціни та курси, має хеджеву функцію, забезпечує розрахунки та кліринг за біржовими угодами, поширює інформації щодо динаміки зміни цін.

Біржі класифікують за видами біржових товарів, принципами організації, правовим статусом, формою участі торговців у біржових торгах, асортиментом товарів, роллю та місцем у світовій торгівлі, сферою діяльності, видами угод.

 ? В   Контрольні запитання

  1.  Назвіть дві версії походження слова "біржа".
  2.  Як трактується термін "біржа" у сучасних економічних джерелах?

  1.  Охарактеризуйте поняття організованого ринку.
  2.  Дайте визначення біржовому ринку.

Поясніть твердження: «біржа - категорія ринку, явище економічного життя».

  1.  У чому полягає економічна сутність біржі?
  2.  Назвіть основні риси біржової торгівлі.
  3.  Перерахуйте основні функції біржі.
  4.  Які основні ознаки можна покласти за основу класифікації бірж?
  5.  У чому Ви бачите особливості класифікації бірж в Україні?

  Г Посилання і рекомендована література

  1.  Биржевая деятельность: Учебник /Под ред. А.Г. Грязновой и др. -М.: Финансы и статистика, 1995. -С.9.
  2.  Биржевое дело: Учебник /Под ред. В.А. Галанова, А.И. Басова. -М.: Финансы и статистика, 1998. -С.7-40.
  3.  Васильев А. Биржевая спекуляция. Теория и практика. -СПб., 1912. -168 с.
  4.  Дегтярева О.И. Биржевое дело: Учебник для вузов. -М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2000. - С.10-23.
  5.  Дегтярева О.И., Кандинская О.А. Биржевое дело: Учебник для вузов. -М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997. -С.7-22.
  6.  Економічна енциклопедія: У 3-х тт. Т.1 /Редкол.: ...СВ. Мочерний (відп. ред.) та ін. -К.: Видавничий центр «Академія», 2000. -С.105-108.
  7.  Закон України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні". //ВВРУ. -1996. -№51. -С.292.
  8.  Закон України "Про товарну біржу" //ВВРУ. -1992. -№10. -С.139.
  9.  Закон України "Про цінні папери і фондову біржу" //ВВРУ. -1991. -№38. -С.508.
  10.  Малілій Г.Б. Організація та регулювання діяльності товарних бірж. Автореф. дис. канд. екон. наук. -Львів. -2001. -С.7.
  11.  Сохацька О.М. Біржова справа: Навчальний посібник. -К.: Тріада-Плюс, 1994. - С.11.
  12.  Сохацька О.М. Ф'ючерсні ринки. Історія, сучасність, перспективи становлення в Україні. -Тернопіль: Економічна думка, 1999. -С.8-16, 46-51.
  13.  Штиллих О. Биржа и ее деятельность: Пер. с нем. -СПб., 1992. -С.5.

  Д Тести для перевірки знань до розділу 1

1. Історично-початковою формою гуртової торгівлі була:

     а) караванна;

     б ) ярмаркова;

     в) біржова;

     г) ф'ючерсна.

2. Біржа - це:

    а) об'єднання комерційних  посередників;

   б) місце торгів;

   в) гуртовий ринок;      

   г) усе перераховане.

3. Організований ринок характеризується:

а) наявністю правил торгівлі, і саморегулюванням, концентрацією попиту та пропозиції;

б)наявністю правил торгівлі;

в) концентрацією попиту та регулюванням з боку держави пропозиції;

г) наявністю законодавства.

4. Організаційна функція бірж полягає у:

   а)забезпеченні широкої гласності діяльності;

   б)організації біржових торгів;

    в) зборі та розповсюдженні інформації;

    г) хеджуванні.

5. Котирування - це:

а)реєстрація біржових цін і курсів з подальшою публікацією;

б)надання інформація про ціни зацікавленим особам;

в) вироблення біржових стандартів;

г) гарантування виконання  біржових угод.

6. За видами біржових товарів біржі класифікують:

а)товарні, сировинні;

б)валютні, товарні, товарно сировинні;

в) фондові, товарно-сировинні;

г) товарні, товарно-сировинні, фондові, валютні.

7. Певне упорядкування роботи бірж та укладення біржових
угод на основі встановлених правил є:

а)регулювання з боку біржі;

б) регулювання інших учасників ринку;   

в) саморегулювання;

г) регулювання біржової діяльності державою.

8. Впровадження Правил біржової торгівлі є:

а)регулюванням біржової діяльності;

б)законом, який регулює біржову діяльність;

в)саморегулюванням;

г) нормативними актами державних комісій.

9. Економічна суть біржі полягає:

а)у концентрації попиту та  пропозиції, дистрибуції товарів у просторі й часі;

б)у реалізації власної вигоди, хеджуванні;

в) в організації торгівлі у визначеному місці, у вказаний час із                   офіційним котируванням цін;

г) в усіх вищезазначених чинниках.

10. За ступенем участі держави біржі поділяють на:

а)державні, муніципальні;

б)державні, регіональні;

в) державні, приватні й змішані;

г) міжнародні, приватні.

11. Біржа - це:

а)постійно діючий ринок масових замінних цінностей, який функціонує за визначеними правилами, у конкретному місці та в призначений час;

б)ринок сировинних товарів;

в) ринок фінансових інструментів;
    г) ринок цінних паперів.

12. Біржа - це:

а)інститут макроекономічного       регулювання;

б)інститут мікроекономічного регулювання;

в)інфраструктурний інститут ринку;

г) інститут макроекономічного регулювання, інфраструктур
ний інститут ринку.

13. Біржа - це:

а)категорія ринку;

б)явище економічного життя;

в) інфраструктура ринку;

г) усі вищезазначене.

Е   Ключові слова, нові терміни

  •  біржа як форма гуртового ринку;
  •  ринок замінних цінностей;
  •  організація;
  •  офіційне котирування цін;
  •  специфічний біржовий товар;
  •  прогнозні ціни;
  •  дистрибуція;
  •  функції біржі:

ціноутворююча,       ♦   інформаційна,

стабілізаційна,       ♦   хеджева.

Розділ 2

ЕВОЛЮЦІЯ БІРЖОВОЇ ТОРГІВЛІ.

Петро Великий у розрахунках помилився. Росія його часу не була достатньо підготована для сприйняття такого інституту, як біржа.

Ю.Філіпов, 1912р.

А Теоретична частина

1. Історія  формування бірж у Європі, Великобританії та США.

2. Розвиток бірж у дореволюційній Росії.

3. Становлення біржової торгівлі в Україні.

4. Особливості  функціонування бірж в Україні в кінці ХХ – на початку ХХІ ст.

2.1. Історія формування бірж у Європі, Великобританії та США

Біржі – як  закономірний результат еволюції форм гуртової торгівлі і способів торгів – виникли в епоху нагромадження початкового капіталу. Однак за даними американської енциклопедії, їх попередником була контора при дворі Франції, заснована у 1138 р. Якщо не враховувати початкових об’єднань грошово-міняльних контор, то першими біржами були товарні. Спочатку вони зявилися в Антверпені (1531 р.), в Ліоні (1549 р.) і Тулузі (1549 р.), а потім у Лондоні (1556 р.) в особливому приміщенні, яке пожертвував торговцям королівський банкір Томас Грешем. В Японії перша біржа для торгівлі рисом зявилася у 1730 р., у США в 1848 р. зернова біржа в Чикаго.

На цих біржах контракти укладалися на основі взірців до того, як вся партія закупленого товару надходила морським або іншими видами транспорту. На цю обставину вказує Ф.Шварц, сучасний дослідник ф’ючерсних ринків Заходу. У зв’язку з тим, що ціну на товари погоджували в момент укладання угоди, покупець та продавець в такий спосіб страхувалися від можливого підняття або спаду цін на момент поставки товару.

У ХVІ-му ст. в Японії імператорська династія Шоган запровадила систему карток, що надавали право власності на урожай рису, який ще був на полях, або навіть не сіявся. Ці картки фактично були першими фючерсними (строковими) контрактами. Їх купували і багаторазово перепродували торговці в розрахунку на майбутні потреби рису. Були відпрацьовані правила, які уточнювали строки поставки рису, визначали сорт і кількість для кожного контракту. Найголовнішим було те, що торговці обов’язково користувалися кредитом у кліринговій палаті, через яку ці картки поширювалися.

Поруч з розквітом такого виду торгівлі бурхливо розвивалася торгівля векселями в іноземній валюті. Іноземний вексель продавався за гроші країни імпортера. Продавали ці векселі купцям у своїй країні для імпортних закупів. Завдяки такій торгівлі визначався курс векселів у різних валютах, як сьогодні прийнято вважати — встановлювався валютний курс.

На Амстердамській біржі (1608 р.) вперше були, встановлені середні норми, які характеризували якість товарів. Виникнення внутрішніх біржових стандартів дозволило не поставляти товари на біржові торги. З 1720 р. тут запроваджуються ф’ючерсні угоди.

На цій біржі вперше було введено в обіг такі цінні папери, як акції. Торгівля акціями започатковує біржову спекуляцію, яка потім переходить на товари.

З XIX ст. розпочинається торгівля зерном і бавовною між США та Європою. Виникає необхідність встановити систему угод, аналогічну lettres de faire. Від укладення контракту до поставки товарів через Атлантику могли змінюватися і фактично змінювалися ціни. Тому товари продавались та купувались за договірними цінами, чинними доти, доки товари були у дорозі. Саме відтоді зароджується ф’ючерсна торгівля на біржах США.

З 1752 р. в Нью-Йорку функціонує біржа, на якій торгували продукцією внутрішнього ринку. Низка менших за обсягами ринків розвивається як у Нью-Йорку, так і в інших містах. Цих ринків зараз немає, але вони започаткували деякі нинішні Нью-Йоркські товарні біржі. Ці перші ринки були не тільки місцем торгівлі. Вони виконували також інші функції, а саме: приваблювали брокерів, бізнесменів, судновласників, фінансистів, спекулянтів із ризиковим капіталом, виробників та споживачів, концентруючи попит на сировину, фонди та гроші.

Колишні товарні ринки існували переважно для грошових операцій з негайною поставкою. Вони відчутно збільшували свободу і масштаби торгівлі всіма видами товарів: харчовими, текстильними, металами, шкірою, пиломатеріалами. Але практика торгівлі реальним товаром з негайною поставкою та строковими угодами (форвардами) не відповідала раптовим змінам попиту та пропозиції.

До початку 1800-х років американським фермерам було властиво звозити зерно та худобу на регіональні ринки у визначений час року. Зібравши врожай, вони збиралися в Чикаго, щоб продати своє зерно, яке доставляли тільки восени, оскільки зимою ріки замерзали, а навесні дороги розвозило так, що фургони не могли проїхати. В роки великих врожаїв зерна було стільки, що деякі фермери топили його в озері Мічиган. Але в період весняної сівби практично щороку відчувалася нестача посівного зерна. Восени ціни спадали, навесні, навпаки, підіймалися до астрономічних цифр. Фермери бачили, що одноразова пропозиція мяса та зерна набагато переважала нетривалі потреби фабрикантів та мельників. Ці особи пропонували меншу ціну, якщо бачили високу пропозицію. Як правило, короткостроковий попит не міг поглинути надлишку товарів за будь-якою ціною, навіть мінімальною. Всі ці сезонні коливання цін стали головним поштовхом для створення бірж, що могли торгувати щоденно. Одним із найбільших центрів де створюються такі біржі стає Чикаго.

У 1848 р. на зборах 82 крупні зерно-торговці заснували Чиказьку торговельну палату. Поява організованої біржі, що зводила в одному місці продавців і покупців, зробила вигідним будівництво великих елеваторів, зерносховищ для зберігання зерна протягом року. І саме біржі, що виникли в Чикаго, зіграли величезну роль у створенні необхідної інфраструктури ринку, а саме: мережі доріг, складів, холодильників, розширення гаваней, портів.

У березні 1851 р. зафіксовано укладання першого форвардного контракту (попереднього контракту) на поставку кукурудзи в червні за ціною нижчою, ніж на спотовому ринку на момент укладання угоди. Таким чином фермери намагалися зробити мінімальною цінову невизначеність. Це були приватні домовленості, товар не переходив з рук в руки до обумовленого строку, ціни для обох сторін фіксувалися.

Проте при різких перепадах цін за період дії угоди виникали порушення як з одного боку, так і з другого. Для розвязання даної проблеми застосовували відому ще з глибокої давнини практику застави у третьої особи певної суми завдатку як гарантії виконання зобов’язань (це особливо стосувалося золота). У цьому випадку, при порушенні зобов’язань, друга особа отримувала як компенсацію суму завдатку, що її залишала перша. Саме ця практика стала прообразом системи маржевого забезпечення, а пізніше системи клірингових розрахунків.

Це трохи стабілізувало формування цін впродовж року. Практика форвардних контрактів дозволила знизити ризик зміни цін, однак не розвязала проблеми їх непередбачених змін у звязку з неврожаєм, посухою чи, навпаки, високими врожаями. Саме біржі взялися за цю роботу. Стандартизувавши кількісні та якісні параметри для кожного виду товарів, біржа впроваджує в торговельну практику новий вид контрактів — ф’ючерсні.

Відтепер створюється струнка ринкова система, в якій стандартні кількість та якість (сорт, марка) формували основу фючерсного контракту, в якому були вказані всі аспекти угоди, крім ціни. Вона була предметом торгу в залі біржі, де збирались одночасно покупці та продавці. На відкритому аукціоні через рівновагу попиту та пропозиції формувалася ринкова ціна.

Ф’ючерсні контракти стали справжньою революцією у торгівлі. Як уже згадувалося, прообрази цих контрактів виникли у середні віки одночасно в Європі та Японії, проте саме в період розквіту капіталізму в США вони відіграли вирішальну роль для успішного розвитку біржової торгівлі. До кінця ХІХ-го ст. століття ф’ючерсні контракти, в основному, були стандартизовані, розроблені правила торгів, сформувалася система клірингових розрахунків та процедура доставки товарів.

Саме завдяки поширенню фючерсів на біржу прийшли спекулянти – особи, прямо не зв’язані з виробництвом та торгівлею. Це були люди, що бажали за допомогою біржі ризикнути і збільшити свої доходи від основної роботи: юристи, лікарі, службовці. Вони використали суттєву різницю між ф’ючерсним контрактом і форвардним, а саме можливість його погашення (ліквідації) шляхом зустрічної (офсетної) угоди — купівлі проданого контракту або продажу купленого на той же місяць поставки.

При правильному прогнозуванні зміни ціни контракту можна було отримати суттєвий дохід, який приваблював спекулянтів. Вони почали відігравати одну з найважливіших ролей на біржі, завдяки їм збільшився приплив капіталу, зменшилися цінові коливання.

Питання біржової спекуляції надзвичайно актуальне, неоднозначне трактується у вітчизняній економічній літературі, тому в одному з розділів підручника спробуємо проаналізувати це явище і обґрунтувати доцільність його впровадження на біржовому ринку України.

Наприкінці ХІХ-го – початку ХХ-го ст. кількість товарних та фондових бірж зростає. Формується асортимент біржових товарів, широко котируються контракти на мясо, зерно, каву, бавовну, срібло, золото, нафту, ліс тощо.

З руйнацією Бреттон-Вудської системи міжнародні фінансисти відчули гостру необхідність виробити механізм страхування цінових коливань, пов’язаних із коливанням курсів іноземних валют. На ринку ф’ючерсних контрактів з’являються фінансові інструменти, а саме: відсоткові ставки за кредити, векселі, облігації, акції, індекси акцій фондових бірж.

З 80-х ХХ-го ст. років до біржової практики додаються опціони. Все це відчутно змінює характер біржової торгівлі. На біржі, крім спекулянтів, з’являються хеджери, які намагаються застрахувати капітали та інвестиції своїх клієнтів від можливих втрат на фінансових ринках. Ф’ючерсний ринок дає роботу величезній армії професіоналів, а всьому населенню – найоперативнішу інформацію про прогнозні ринкові ціни, що суттєво знижує ціновий ризик, допомагає захистити від інфляції доходи бізнесу та населення.

2.2. Розвиток бірж у дореволюційній Росії

Дореволюційна Росія надзвичайно важко сприймала біржу. Гострої потреби у цьому інституті тут не було до ХVІІІ-го ст. У 1703 р. цар Петро Перший, подорожуючи Голландією під виглядом майстрового, відвідав Амстердамську товарну біржу, що вразила його своїм розмахом. За його наказом через два роки у Санкт-Петербурзі на Васильєвському острові було збудовано величну споруду для першої російської біржі. Іноземне походження та державний характер першої в Росії біржі визначили її долю. На ній котирувалися товарні векселі державних мануфактур, спеціально заснованих для потреб армії та флоту.

У Регламенті для головного магістра, який написав Петро Перший, всім портовим, губернським та іншим містам було наказано будувати біржі і купців змусити використовувати їх. Однак, призвичаєні залагоджувати свої торговельні справи на значних за розмірами ярмарках купці ігнорували біржу. Після смерті царя-реформатора Санкт-Петербурзька біржа, одна на всю Російську імперію, проіснувала понад сто років. Реальних економічних передумов для розвитку біржової торгівлі не було, а пряме копіювання іноземних форм явно не враховувало самобутності господарського середовища колишньої Росії. То був час розквіту дрібногуртових ярмарків. Товарний ринок у Росії розвивався значно повільніше, ніж в інших країнах, внаслідок чого російське село традиційно потерпало. І лише після промислового перевороту у 80-90-х роках ХІХ-го ст. у Росії відбувається перший біржовий бум, що суттєво прискорює ліквідацію товарного голоду.

Розвиток капіталізму в Росії зумовлює економічну необхідність біржі. Особливо велику роль на той час відіграє експорт зерна. Наступною після Санкт-Петербурзької виникає Одеська біржа (1796 р.), потім Кременчуцька (1834 р.), Рибинська (1842 р.), і тільки після того – біржі у Москві, Києві, Миколаєві, Харкові, Ризі, Варшаві. Як бачимо, біржі засновувалися у багатьох містах на теренах України. До кінця ХІХ-го ст. у Російській імперії налічувалося 114 бірж.

Російське законодавство у Торговельному Статуті (1857 р.) визначає біржу як місце зустрічі, засноване для необхідних за торговельним обігом побачень, для отримання інформації про ціни на товари, про прибуття та відбуття суден, а також для встановлення вексельного курсу, прейскурантів і аксекурацій.

У В. Даля, на якого ми посилалися вище, слово “біржа” трактується як “будинок, або місце, де у визначений час збираються купці за торговельними справами, і самі ці збори”. Тут же наводиться цікава цитата: “Зачекаю продавати, що біржа скаже...”. Як бачимо, торговець аналізував можливість зміни цін і приймав відповідне рішення.

У престижному 86-томному виданні Енциклопедичного словника Брокгауза-Ефрона, що друкувався на рубежі століття, суть біржі трактується так: “Центр тяжіння біржі полягає у централізації попиту та пропозиції. Купець довідується негайно і до найменших подробиць про все, що стосується його інтересів; він легко і вільно схоплює тут настрої та бажання торговельного світу. Завдяки цьому біржа є ареною спекуляції, що утримуючись у визначених межах і не впадаючи у біржову гру позитивно впливає на торгівлю та промисловість”. Показово, що так у словнику трактується економічна роль біржі у 1892 р., саме тоді, коли точилися гострі дискусії про доцільність законодавчої легалізації біржової спекуляції, самих ф’ючерсних контрактів на фондові цінності.

У монографіях кінця ХІХ-го ст., написаних економістами, біржовиками та законодавцями, гостра полеміка точилася навколо узаконення угод на строк і на різницю, угод з преміями. В дореволюційній російській економічній літературі не було термінів “ф’ючерс” та “опціон” — ці терміни самочинно внесли як кальку з англійської мови економісти, які працювали з зарубіжною біржовою літературою вже в наші дні. Досі наші філологи не сказали свого слова з цього приводу, так само, як і щодо термінів “менеджмент”, “маркетинг” тощо.

Російські біржові структури того часу відставали від західних з таких показників, як участь в біржових операціях середнього класу підприємців. Вони переважно не опанували секретами біржової справи. Для ліквідації цього недоліку тоді видавалися досить доступно написані посібники для громадян. У них популярно пояснювалися вигоди біржових операцій з цінними паперами (фондами), товарами. Економічно обґрунтовувалася різниця між біржовими операціями і грою.

Наприклад, у монографії А. Ратькова, яка має промовисту назву “Кратчайший й доступний каждому путь к богатству. Биржевые операции. Популярноє руководство”, виданій у 1909 р., даються чіткі рекомендації пересічним інвесторам. Там так яскраво і точно описується стан росіянина, забитого злиднями, приниженого й озлобленого, що забуваєш про час видання, здається писане сьогодні і про нас. “Крах у торговельному світі настає лише тоді, коли у потрібний момент ніде купити потрібного товару, або нікуди збути заготовлені запаси”. Хіба не вірно? Хіба не відповідає сучасній ситуації на ринку зерна, цукру, інших сільськогосподарських продуктів та й не лише їх?

Або ще, нібито про наших сьогоднішніх “нових” бізнесменів: “Ми, росіяни, не використали благодійної сили біржі. На просторах нашої неосяжної країни у кишенях 150 млн. населення пропадають без користі величезні капітали. Лежать вони мертвим пластом. У кращому випадку власники їх “стрижуть” грошові купони, а в гіршому тратять свої або дідівські капітали у пияцтві, клубах за зеленим столом або перевозять їх за кордон і там витрачають на рулетку. А на батьківщині занепадає землеробство, гинуть в агонії фабрики і заводи, всюди й скрізь сум та злидні”. Погодимося, що справді, як про нас сьогоднішніх сказано. А як повторюється ситуація на економічних теренах України майже через сто років. Влучно підкреслено і те, що “сірий” покупець створює і ринок “сірий”, убогий. І це було сказано тоді, коли ціни на російських біржах були світовими. З величезною гіркотою, проте гостро, автор критикував невігластво населення, його упередження до ф’ючерсної біржової торгівлі, особливо, на ринку цінних паперів, при бажанні, справді, доступного широким верствам населення, яке тоді, як, да речі, й тепер, боялося біржі, асоціювало її з казино. А в Європі та США жоден цент чи сантим не лежав мертвим капіталом, працював на економіку.

Ризик у біржовій діяльності не вищий, ніж у фермера, який навесні кладе останнє зерно у землю і чекає врожаю, не знаючи, що готує йому природа і доля: сніг, мороз, посуху, врожай чи голод.

Полеміка серед вчених та законодавців закінчилася до 1913 р. на користь законодавчого утвердження фючерсних угод, про що свідчать роботи тодішніх провідних біржових юристів, таких як К. Гаттенбергер, Н. Васильєв, А. Кофман. Біржова практика Росії розпочала їх активне впровадження.

Про ставлення до біржі на теренах тодішньої України свідчить видана у 1916 р. у Києві “Біржова енциклопедія”, де зокрема сказано: “І донині панує погляд, що біржа є інститут винятково небезпечний і злісний, котрий потрібно тримати обіруч, з одного боку, оберігаючи державний кредит від зловмисних посягань на курси фондів, з другого — оберігаючи обивательських карасів від біржових щук і акул, турботливо закриваючи їм, що не доросли до розуміння власних інтересів, доступ до забороненого капища золотого тільця”.

Коріння російських бірж проростає від епохи Великого Новгорода, Архангельська, Москви, де купці збиралися на величезних ярмарках. Московська товарна біржа, збудована за кошти купця Никифора Лєжєва у 1839 р., працює власне як біржа лише з 1861 р.

Саме з 1861 р. починається справжня історія російських бірж як яскравих представниць ринкової економіки, що після скасування кріпосного права завойовували місце під сонцем у Росії. На цих біржах спочатку проводилися операції з реальним товаром, цінними паперами та валютою. До першої світової війни на фондових біржах забороняли строкові операції, саме цей фактор виявився вирішальним в уповільненому розвитку російського фондового ринку і біржового взагалі.

У своїй монографії “Біржа, спекуляція та гра” присяжний повірений Судової Палати Санкт-Петербурзької біржі М. Студентський аналізує всі засоби заборонної дії, що застосовувались проти біржі в країнах Європи з часів Джона Ло (початок ХVІІІ-го ст.). Він зауважує, що всі спроби підпорядкувати біржу поліцейському наглядові, оголосити поза законом строкові (фючерсні) угоди, не давали жодного ефекту. Мало того, закриття бірж згубно впливало на фінансові ринки. Неможливість законодавчої заборони строкових біржових угод юрист порівнює з неможливістю заборони продати бочку води водовозові до того часу, поки він привезе її знову. “Строкові угоди називають біржовою грою, порівнюють з договором парі, становище осіб, що уклали таку угоду, порівнюють з становищем двох звичайних гравців. Точка зору, надзвичайно поширена серед публіки, є цілком хибною і неправильною. Адже гра у рулетку – це надія на випадок, особливе щастя, дарунок долі. Це гра, це азарт”.

Теоретичні та законотворчі дискусії того часу дозволяють зрозуміти аргументи обох сторін. Вони актуальні й сьогодні при впровадженні ф’ючерсної торгівлі на біржах України, законодавчої легалізації біржової спекуляції, своєчасних і розумних обмежень нечесних біржових маніпуляцій. Як справедливо відзначали тоді економісти і юристи, вже при заснуванні біржі необхідно наперед змиритися з думкою, що на ній час від часу відбуватимуться й небажані, шкідливі дії. Строкові угоди, насправді, є головною зброєю торговельної та промислової спекуляції. Користь їх у цьому аспекті величезна. Так вважали тоді і біржовики, і юристи. В Україні ж сьогодні економічна наука знову змушена повертатися до вивчення суті цього питання, сучасних досліджень практично немає.

Отже, строкові біржові угоди.

  •  необхідні для нормального функціонування державного кредиту;
    •  відіграють величезну роль у розміщенні цінних паперів великих акціонерних товариств, промислово-фінансових груп;
    •  без строкових угод державі надзвичайно важко виділяти значні суми на військові витрати;
    •  без строкових угод неможливо поповнювати стратегічні запаси сировини та продовольства;
    •  без строкових угод неможливо точно і своєчасно отримувати необхідну інформацію про ринки сировини, капіталів і валюти у просторі та часі;
    •  строкові угоди вигідні й тим, що рівномірно розподіляють прибутки і збитки між учасниками ринку.

Із тодішньої дискусії випливає незаперечний висновок: на біржі нічого робити дилетантові. Для людей не обізнаних це заняття небезпечніше, ніж найазартніша гра. Підтвердженням є величезна кількість банкрутств, після невдалих біржових операцій. Найближча до нас історія відбулася у 1995 р., саме тоді збанкрутував один із найстаріших банків Лондона “Беріте”, що існував на Лондонському Сіті понад 230 років. Безконтрольність з боку керівництва банку призвела до катастрофічного програшу на фінансових ф’ючерсах на Токійській фондовій біржі дилера Сінгапурської філії банку Ніка Лісона.

Сьогодні в Україні законодавці повинні зрозуміти незаперечну істину: захистити людей від їх власної некомпетентності неможливо. “Не повинно бути напівзаходів, напівшляхів. Або свобода, що сама себе захищає від можливих зловживань і ризиків та надає величезні переваги і незліченні вигоди, або повне знищення свободи особи, заміна її державним втручанням. Припиниться дія ризику, випадку, але й зникне дух підприємництва, винаходу, відкриття, зупиниться виробництво”. Написано це в 1890 р., проте й нині актуальне. Біржовика, а особливо спеціаліста із строкових угод, потрібно готувати фахово. Для цього треба виробити та впровадити систему підготовки біржових кадрів різних рівнів.

Дискусія в науці і практиці Росії кінця ХІХ-го ст. стосувалася в основному строкових угод з цінними паперами. На інших ринках, особливо на ринку такого важливого товару, як зерно, фючерсні угоди були надзвичайно популярними. Саратов, Нижній Новгород, Москва, Київ — були тоді центрами ф’ючерсної хлібної торгівлі.

З 1882 р. одне з провідних місць займала зернова біржа Саратова, який розміщений на перехресті водних та залізничних шляхів всього зернового Півдня та Південного Сходу тодішньої імперії. Саратов постачав хліб обом столицям та експортував за кордон. Біржа відіграла надзвичайно важливу роль у торговельно-промисловому розвитку Поволжя. Угоди на зерно стали цивілізованими, втратили “базарний” характер. Були впроваджені у практику торговельні угоди під майбутній урожай, строковий фрахт суден та залізничних вагонів. Саратовська біржа організовувала з’їзди борошномельників, опікувалася розширенням русла річки Волги, сприяла будівництву залізниць, складів, елеваторів. Жоден великий проект не обходився без консультацій або іншої участі біржі.

Особливістю всіх російських бірж була велика представницька діяльність, доброчинство, сприяння розквіту культури та мистецтв. Саме така їх діяльність мала в майбутньому підняти до розряду почесних професію біржовика. Однак події 1917 р. не лише не дозволили здійснити заплановане, навпаки, декільком поколінням у наших країнах довелося жити в суспільстві, повній протилежності минулому. Була знищена економічна свобода, її основа – приватна власність. Вони були замінені державним розподілом ресурсів, вічним дефіцитом усього. Непотрібними виявилися дослідження вчених та юристів, до яких знову звертаємося ми сьогодні, в період ринкового реформування економіки в Україні через понад 80 років. Все ж таки актуальності ці дослідження й досі не втратили, їх можна використовувати і вченим, і законодавцям в процесі законотворчого забезпечення становлення строкового (ф’ючерсного) ринку.

2.3. Становлення біржової  торгівлі в Україні

Біржова торгівля в Україні започаткована відкриттям у 1796 р. Одеської товарної біржі та у 1834 р. – Кременчуцької. Взявши за основу класифікацію етапів становлення біржового руху в Україні, яка наведена у монографії, запропонуємо її у дещо модифікованому вигляді, а саме:

1. 1796-1860 рр. Відкриття першої товарної біржі (м. Одеса) і початок біржового руху. Торгівля здійснювалася невеликими партіями зернових.

2. 1861-1914 рр. Активізація біржової торгівлі у всіх центрах України, їх спеціалізація. Будуються залізниці, елеватори, банки, 11 бірж спеціалізуються на окремих видах продукції, а саме: хлібні, фруктові, м’ясні, винні та інші. Найбільший оборот мали Київська товарна біржа, яка спеціалізувалася на торгівлі цукром, Миколаївська – хлібна та Одеська – зернова.

3. 1914-1921 рр. Повне припинення діяльності. Вважаємо за необхідне ввести такий етап, оскільки після першої світової війни та жовтневого перевороту біржі уже не відродилися такими, якими вони існували до цього.

4. 1921-1928 рр. Відродження біржової торгівлі в період НЕПу. Відродилися біржі, які функціонували до 1914 р., однак це були біржі, на яких торгували різним товаром, в тому числі не традиційним, таким як бакалія, годинники, одяг тощо. Позитивна роль цих бірж була у тому, що вони зібрали статистику повного виробництва та торговельного обороту у більшовицькій Росії. У 1930 р. Постановою Ради народних комісарів діяльність бірж була зупинена в результаті проведеної колективізації та повного одержавлення економіки.

5. 1990р. Відродження біржової торгівлі. Третій “біржовий бум”, який відбувався в 1991 р. на теренах колишнього СРСР, викликав швидке зростання кількості структур, у назві яких було слово “біржа”. Лише в Україні на початок 1992 р. їх зареєстровано 87. Ця цифра, незважаючи на надвисокий податковий тиск (75% з доходу в 1992 р.), не зменшувалася до початку 1996 р., мало того, цей процес не зупинився і триває досі. Як вказувалося вище, на 01.01.2002 р. в Україні було 411 бірж.

6. 1992р. Припинення розвитку біржової торгівлі в зв’язку з прийняттям закону про оподаткування доходу від біржової діяльності. Вважаємо за доцільне виділити цей і наступний етапи, оскільки саме в цей час відбуваються значні зміни в процесі біржового будівництва.

7. 1995-1996 рр. Поворотний момент розвитку бірж в Україні. Активну участь у становленні біржових сировинних ринків бере уряд. Приймаються концепції розвитку біржових сільськогосподарських та фондових ринків, видаються Укази Президента України з проблем біржового будівництва.

8. 1997-до нашого часу. Зростання кількості бірж. Створення саморегулюючих організацій, спроби впровадження строкових контрактів.

Здебільшого біржі засновували органи влади на місцях або в центрі (Головпостач, Міністерство сільського господарства і продовольства, інші відомства). Біржі України різноманітні за своєю структурою, складом учасників, правилами біржової торгівлі. При їх становленні засновники, як правило, не ставили перед собою завдання по концентрації біржового обігу для творення ринкових цін на сировину, капітали та валюту. Біржі, особливо товарні, засновувалися як гуртові посередники і, як правило, на них торгували і досі торгують дрібними партіями різноманітних товарів, які у світовій практиці не є обєктами біржової торгівлі.

На початку їхньої діяльності справжній біржовий товар не міг бути предметом торгів через його державне фондування. Яскравим підтвердженням сказаного є дискредитація Української аграрної біржі (м. Київ). Створювалася вона в 1995 р., коли тодішні керівники Мінсільпроду почали усвідомлювати необхідність механізму ринкового ціноутворення на сільськогосподарську сировину, передусім зерно, цукор, м’ясо тощо. Однак, всі зусилля біржовиків, що поступово впроваджували контракти спот і, особливо, форвард, були зведені восени 1996 р. нанівець, через блокування відвантаження у регіонах. Обласні адміністрації наклали вето на невеликий урожай, і товару не відвантажили, навіть, за умови отримання грошових завдатків за форвардними контрактами. Натомість колгоспи, а отже, і обласні бюджети, знову залишилися без коштів. І, що найстрашніше, ніхто не втрутився, і закон не захистив покупців форвардів. Після цієї кризи аграрної біржі, на яку покладалося стільки  надій,  ілюзії про  біржу  як  великого  гуртового розподільника реальних товарів в Україні практично розвіялися.

Аналогічні тенденції тривають досі. Статистика свідчить: у 1997 р. кожен третій форвардний контракт на зернові культури, укладений на аграрних і товарних біржах не був виконаний.  Компанія-зерновий трейдер із США на українському аграрному ринку за декілька років зазнала збитків на суму $3,5 млн.

Основну частину біржового обігу забезпечують 8 найбільших бірж. Це члени Національної асоціації бірж України (НАБУ):

  •  Київська універсальна товарна біржа;
  •  Київська біржа “Десятинна”;
  •  Українська аграрна біржа (м. Київ);
  •  Одеська товарна біржа;
  •  Харківська товарна біржа;
  •  Донецька товарна біржа;
  •  Маріупольська універсальна товарна біржа;
  •  Придніпровська товарна біржа (м. Дніпропетровськ).

На цих біржах укладаються контракти як із традиційним біржовим товаром, так і з транспортними засобами, нерухомим майном тощо. Крім того, вони надають додаткові послуги для збору, обробки та поширення інформації, пов’язаної з кон’юнктурою ринку, виконують рекламно-видавничу діяльність, аукціони з продажу об’єктів приватизації, сільськогосподарської продукції та промислових товарів, пропонують консультаційні, інформаційні і юридичні послуги. Київська універсальна товарна та біржа “Десятинна”, в основному, спеціалізуються на обєктах нерухомості, які до біржових товарів у класичному розумінні цього слова не належать.

Структура біржового обігу України незаперечне підтверджує, що біржі в нашій країні практично виконують роль примітивного посередника.

Перші біржі, створені у 90-х роках ХХ-го століття в Україні, були товарними, як правило універсальними. Згодом при великих товарних біржах почали виникати фондові відділи.

2.4. Особливості функціонування бірж в Україні на початку ХХІ-го століття

В Україні й досі не створена біржа, яка відповідала б своїй ролі регулятора стихійних процесів ціноутворення базових активів. Жодна із функціонуючих у 2002 р. в Україні бірж не відповідає за своєю суттю класичному поняттю біржі ні в економічному, ні в організаційному аспектах.

Практика біржового будівництва не створила кола біржових товарів, не запровадила торгівлі стандартизованими контрактами на жоден з базових активів. Законодавство України, що регулює біржову діяльність: Закони України “Про товарну біржу” та “Про цінні папери і фондову біржу”, прийняті у 1991 р., – не стимулюють впровадження в практику сучасного біржового механізму. Ці законодавчі акти досить поверхневі, не містять цілого ряду головних аспектів створення строкового ринку.

Із вертикальним структуруванням ринку на ринок “спот”, тобто нинішніх центральних ринкових цін базових активів: сировинних товарів, капіталу та валюти; та строковий (ф’ючерсний), ринок майбутніх цін – Україна суттєво спізнилася. Ринок строкових контрактів (форвардних, ф’ючерсних, опціонних) при нестабільній економіці, різких змінах цін на сировину, інфляції дозволяє виконувати страхові, хеджеві операції, які дозволяють істотно зменшувати фінансові ризики. Без прогнозних цін та курсів, які офіційно котируються і використовуються бізнесом розвиток промисловості й торгівлі у великих обсягах практично неможливий.

Не лише податковий тиск, що, без сумніву, є великим тягарем і поглиначем обігових коштів бізнесових структур, є причиною затяжної кризи виробництва. Одна з важливих причин – це відсутність механізмів регулювання ринкової вартості власних майбутніх матеріальних та грошових потоків. В Україні практично відсутній механізм прогнозування цін та курсів.

Перші спроби запровадження ф’ючерсних контрактів на $1000, 10000М, 5 млн. російських рублів на Українській універсальній товарній біржі точно спрогнозували початковий курс гривні напередодні грошової реформи. Однак ці контракти були нестандартизовані, неузгоджені з Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, оскільки аналогічного органу для регулювання строкового товарного (фючерсного) ринку в Україні не існує.

Крім цього, ринок строкових валютних контрактів без участі Національного банку, як потужного його учасника, не стане повноправним сегментом фінансового ринку, а такого наміру центральний банк нашої країни поки що не має. Проте необхідність впровадження таких контрактів на Українській міжбанківській валютній біржі (УМВБ) гостро відчувають члени біржі (найбільші банки України). Але складається враження, що керівництво НБУ відважується доручити ринкові творення майбутнього курсу гривні, адже ринок – жорстка річ, курс на ньому формуватиметься внаслідок економічних та політичних кроків уряду, і це бачитиме весь світ. І все ж іншого способу структурування валютного ринку практично немає.

Набагато більше нерозвязаних питань на сировинних ринках України, в тому числі найважливіших (аграрно-сировинному та енергетичному). Єдиної державної політики щодо структурування цих ринків на спот і фючерсний (строковий) досі немає. Кожне галузеве міністерство створює у 1995-1996 рр., переломних для біржової торгівлі в Україні у ставленні до цього інституту урядових структур, свої відомчі біржі: Українську аграрну біржу (УАБ), енергетичний ринок тощо – замість законодавчої підтримки чинних бірж. Спотовий зерновий ринок України не створений також через відсутність на ньому інфраструктурних інститутів таких як приватні елеватори. Адже елеватори є настільки важливою ланкою зернового ринку, що за умови їх перебування у державній власності зерновий спотовий ринок може функціонувати лише теоретично. Цей процес знаходиться лише на початковому етапі.

Як правило, понад 20% бірж України зовсім не торгують, відбувається постійний процес реорганізації цих структур, деякі з них не можуть виконувати функцій, властивих класичним біржам. І хоч за кількістю бірж Україна випередила в цілому весь західний світ, народжуються нові й нові структури цього типу. Досі біржова діяльність не ліцензується (за винятком фондової), не сертифікуються, хоча на цьому наполягають самі біржовики, особливо Національна Асоціація бірж України (НАБУ).

Біржі України громіздкі, негнучкі і, до того ж, не забезпечують головного – гарантій виконання укладених у біржовій залі угод. Про “гарантії” з форвардами на УАБ вже говорилося, і це на біржі, появу якої схвалив президент, де на перших торгах були присутні поважні урядовці, виконання укладених угод гарантувало Міністерство сільського господарства та продовольства. Рівень виконання укладених угод, навіть, на цій біржі у ліпші місяці її роботи ледь сягав 40%. Цей тривожний симптом та висока вартість біржового місця (початкова – $20 000), без забезпечення оптимальних умов для виконання угод, відвернули від біржі тих, хто чекав від неї дуже багато, а саме сільськогосподарських виробників і потужних торговців, комерційні структури, передусім, зарубіжні.

Як бачимо, в Україні сьогодні гостро відчувається криза універсальної товарної біржі. Не кращою є доля фондових бірж. Разом із становленням ринку цінних паперів в Україні створені і розгортають свою діяльність позабіржові системи комп’ютерного котирування цінних паперів, і саме їм віддають перевагу торговці. А на фондових біржах Києва реєструються поодинокі угоди і виключно через сприяння урядових структур, наприклад, Фонду державного майна, що через Українську фондову біржу (УФБ) продає пакети акцій об’єктів, якої приватизуються.

Причинами кризи біржі реальних товарів в Україні є наступні.

Першою і головною причиною можна вважати відсутність цілісної політики держави щодо біржового руху загалом. Неможливо будувати ринкові відносини без структурування ринку на вертикалі: на ринок теперішніх цін (спот), причому саме центральні ринкові ціни на сировину, капітал та іноземну валюту; і ринок майбутніх цін (ф’ючерс) на ці найважливіші активи.

Сировинні товари, капітал, іноземна валюта - це активи, ціни та курси, яких відіграють вирішальну роль в економіці. Без визначення теперішніх цін та їх майбутніх прогнозів бізнес не може розвиватися.

Крім цього, сировина, як сільськогосподарська, так і енергоносії, що лежать в основі будь-якого виробництва – це товари, попит на які майже нееластичний за цінами. Для зменшення споживання, наприклад, енергоносіїв, необхідно змінити конструкцію двигунів або зменшити парк машин, що за короткий час зробити неможливо. Або інший, не менш красномовний приклад – споживання хліба в Україні, незважаючи на суттєве зростання цін, не зменшується. Для цього потрібно змінити раціони харчування, набір споживчого кошика, а на це потрібні роки.

Сировинний товар, а Україна, як відомо, є сировинною країною, потребує специфічних механізмів для формування прогнозних ринкових цін, де величезна кількість продавців та покупців щомиті змінюється, а саме їх рівновага робить еластичним ціноутворення і зменшує цінові коливання.

В Україні, на наш погляд, вже не потрібні біржі у тому вигляді, якими вони є сьогодні. Потрібно створити біржу ф’ючерсну (регулятор і страховий орган) для сировини та фінансових ринків.

Друга причина  недосконалість біржового законодавства. Закони України “Про цінні папери і фондову біржу”, “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні”, “Про товарну біржу” та інші економічні закони не створюють цілісного правового поля для структурування ринку та впровадження у біржову практику похідних фінансових інструментів. Неабияке значення у цьому аспекті матиме прийняття Цивільного кодексу. Однак і в проекті нового Цивільного кодексу, прийняття якого очікується у 2002р., також не закріплені операції з похідними фінансовими інструментами, ф’ючерсами, опціонами, свопами та відповідальність за їх невиконання, процедура судового оскарження й арбітражу.

Законодавство в Україні неоднозначне трактує статус бірж. У двох Законах статус товарної та фондової бірж різний. В одному документі біржа – некомерційна організація (Закон України “Про товарну біржу”), у другому – акціонерне товариство (Закон України “Про цінні папери і фондову біржу”). Обидва законодавчі акти незначні за обсягом, до них не включені вимоги до забезпечення умов для ціноутворення методом чистої конкуренції збалансованої ринкової ціни або курсу. Не обумовлюються і не характеризуються похідні цінні папери, ф’ючерси та опціони, форвардні та ф’ючерсні угоди тощо.

Гострота питання не знята і в звязку з прийняттям у 2001 р. у першому читанні Закону України “Про строкові фінансові інструменти”, в якому описуються біржові фючерсні та опціонні контракти на фінансові й товарні активи.

Не визначається комерційна діяльність біржі, пов’язана з організацією біржових торгів, транспортно-експедиційною, складською, інформаційно-видавничою, рекламною та іншими, що забезпечують біржові торги, ціноутворення та можливість спекулятивних, хеджевих та арбітражних операцій. Заборонятися має лише укладання самих біржових угод від імені біржі, всі інші, спрямовані на поліпшення організаційних умов торгів, спрощення розрахунків, забезпечення ліквідності тощо (повинні дозволятися).

Третя причина кризи універсальної біржі в Україні – наявність на ній небіржового товару, що робить неможливими розрахунково-клірингові операції. Тобто при загальному шахрайстві на ринку, невиконанні своїх зобов’язань поза біржами, запровадити систему відчутних грошових завдатків – депозитів і підтримуючої маржі – просто неможливо. І тому з 1991 р. брокерські контори, особливо російські, що мали місця на кількох біржах, виставляли той самий товар на різних біржах, і якщо його продавали на всіх, то обирався найкращий варіант, всі інші відкидалися.

Саме через специфічну процедуру розрахунків (кліринг) ліквідність біржових угод сягає 100%. І коли йдеться про реальний товар з негайною поставкою при значних коливаннях цін, то за спотовими операціями від продавця вимагається поставка товару на біржовий склад до торгів у залі, від покупця – 100% передоплати. За форвардними контрактами практикуються відчутні депозитні внески у розмірі 30-50% вартості товару від обох сторін. Всі ці внески надходять через розрахункові фірми до розрахункових (клірингових) палат біржі. За таких твердих фінансових умов на біржах за спотом і форвардом укладається 1-2% всіх біржових угод. А урядовці України планували через одну-дві центральні біржі здійснювати перевалку всього зерна, мяса, цукру. Це нереальне завдання, і тому такі біржі приречені на загибель. Біржа реального товару на початку ХХІ-го ст., коли за кілька хвилин можна, не виходячи із офісу в Україні, купити цукор в Парижі, Лондоні, не може існувати у тому вигляді, в якому її створили в Україні.

Із обігу має зникнути небіржовий товар. Треба якомога швидше запровадити на цих біржах строкові контракти з системою клірингових розрахунків на основні види сировини, валюти, держоблігацій тощо. На законодавчому рівні Міністерству фінансів та Національному банку України слід визначити статус клірингових палат або центрів. Всі ми були свідками краху вже строкового (фючерсного) валютного ринку Росії, спричиненого московськими міжбанківськими кризами 1995 і 1998 рр. Збанкрутували банки, що виконували роль розрахунково-клірингових центрів ф’ючерсних бірж та біржі, на яких депозитні внески просто присвоїли керівники, що призвело до краху ф’ючерсного ринку в цілому.

Четвертою причиною кризи універсальної товарної біржі в Україні було те, що біржова лихоманка відбувалася на неіснуючому ринку. Тому не дивно, що ринок і досі не функціонує належним чином, оскільки він не структурований вертикально (на спотовий та ф’ючерсний). В Україні ринок, до того ж, не структурований горизонтально. Досі нема чіткої взаємодії біржового та позабіржового ринку сировини. Те, що ми називаємо ринком нерухомого майна, практично є ринком помешкань, де еквівалентом виступає чужа валюта (долар США). Ринок землі в Україні і пов’язаний з ним іпотечний цілком відсутні. А без вартості землі, основного засобу виробництва на селі, визначити собівартість сільськогосподарської продукції і пов’язати її з ринковою ціною продукту неможливо. Аналогічний стан справ на фінансовому ринку, ринку грошей, позик і на пов’язаному з ними ринку боргових зобовязань, де Національний банк монопольне визначає ціну грошей у вигляді облікової ставки.

Ось і виходить: бірж як справжніх індикаторів ринку немає, їх і не може бути, бо немає самого ринку (“Для чого термометр мертвій людині?”).

Скільки існує біржовий механізм, стільки ж його переслідують кризи. Велика економічна депресія США у 30-х роках виникла після жорстокої біржової кризи, відомої як “чорний вівторок” та “чорний четвер” – 24 і 29 жовтня 1929 р. Криза була настільки жахливою, спричинила стільки жертв, що й досі сприймається як найстрашніше лихо, яке спіткало американську націю за всю історію її існування. До кризи всі американці, від домогосподарки до президента, азартно грали на фондовій біржі, купуючи та продаючи акції, курси яких на очах зростали. У вересні 1929 р. було випущено на $1 млрд. більше акцій, ніж за всі вересні попередніх років.

У вівторок, 29 жовтня, о 10-й годині при відкритті біржі було запропоновано 650 000 акцій престижної корпорації по 179 доларів, тоді як 24 жовтня – по 205. Покупців не було. Крах цих акцій став початком божевілля. Усі кинулися продавати. До кінця дня збитки становили понад $10 млрд. Крах американської біржі спровокував крах європейських ринків, але наслідки тут були не такими жахливими, оскільки й ринки були значно меншими за обсягами. З кризи економіка США виходила надзвичайно важко. Понад 130 тисяч підприємств перестали функціонувати, кожен третій американець залишився без роботи, без засобів для існування. Криза біржова стала апогеєм і каталізатором економічної кризи. Про неї написано дуже багато, однак якісь паралелі з Україною 90-х років ХХ-го ст. неможливі. Там криза виникла через стихійність і безконтрольність з боку держави ціноутворення на біржовому ринку цінних паперів, коли їх курси цілком не відповідали реальному станові справ. У нас, в Україні, держава не усвідомлює політичного значення цього інституту, що спричинює неабиякі економічні наслідки.

Економічні та художні джерела, що описали біржову кризу 1929 р., підтвердили разючі відмінності цих криз. Український ринок не реагує на біржову кризу, бо ринку немає, і в кризі перебувають не інструменти центрального ціноутворення, а прості посередники місцевого значення, які зникають і виникають не помічені ніким, крім аналітиків-фахівців.

Біржова криза 1987р. була також досить болісною, особливо для Європи. Це знову був жовтень, що підтвердило слова Марка Твена:

“Особливо небезпечним для спекуляцій на біржі є місяць жовтень, але є ще інші досить небезпечні місяці...” – і він перелічив у довільному порядку всі місяці року.

Фахівці-економісти наголошують на монетарних та немонетарних причинах кризи. Це була енергетична криза в Європі, коли країни Перської затоки різко підняли ціни на нафту, і це була криза нерегульованих міжнародних подій у біржовій діяльності. Біржі стали міжнародними, розвиток комп’ютерної техніки дозволив збільшити обіг капіталів, розмах спекулятивних та арбітражних угод. На ринках з’явилися фальсифіковані фінансові інструменти. Однією з причин кризи 1987 р. був подвійний американський дефіцит (бюджетний та комерційний). Монетарною причиною називали коливання курсу долара, який вже не міг бути еквівалентом щодо інших конвертованих валют. Третя причина – фінансова, а саме збільшення відсоткових ставок за довгостроковими кредитами. Четверта – технічна (помилка комп’ютерів, програм тощо), оскільки з їх допомогою було прискорено виконання замовлень на продаж.

Криза, незважаючи на песимістичні прогнози, почала зменшувати свій вплив на реальну економіку вже через рік, адже відбувалася в період сильного зростання світової економіки.

І зараз діловий світ поволі виходить із жорсткої фінансової кризи. Розпочинаючи знову ж таки з жовтня 1997 р. фінансова криза, що зародилися в Гонконгу, завдала відчутних ударів Японії, “азійським тиграм”, США і навіть Росії, яка досить тісно інтегрувалася у світові ринки. Україну і ця криза зачепила лише на макрорівні: міжнародні валютні організації збільшили відсотки за надані кредити. Сьогодні провідні економісти й аналітики системно вивчають російську кризу серпня 1998р., яка відчутно вплинула і на ситуацію в Україні, де було девальвовано тоді зовсім нещодавно введену нову національну грошову одиницю – гривню.

Біржові кризи, які переживало людство у ХХ-му ст., свідчать, що ринкова економіка та її барометр – біржа, можуть давати збої, пробуксовувати, однак, попри все, дозволяють робити висновки, підвищувати якість регулювання цих процесів з боку і біржових структур, і держав. Тому, визначаючи напрями розвитку біржового ринку в Україні, необхідно створити належні політичні та економічні умови становлення біржі, яка допоможе структурувати сам ринок, визначати прогнозні ринкові ціни та дозволити здійснювати нові для наших учасників ринку, але вкрай необхідні операції страхування цінових та курсових ризиків.

Б Резюме

Біржі – як закономірний результат еволюції форм гуртової торгівлі і способів торгів – виникли в епоху нагромадження початкового капіталу. Спочатку вони з’явилися в Антверпені (1531р.), в Ліоні (1549 р.) і Тулузі (1549 p.), а потім у Лондоні (1556 р.) в особливому приміщенні, яке пожертвував торговцям королівський банкір Томас Грешем. З 1752 р. в Нью-Йорку функціонує біржа, на якій торгували продукцією внутрішнього ринку. Низка менших за обсягами ринків розвивається як у Нью-Йорку, так і в інших містах. В Японії перша біржа для торгівлі рисом з'явилася у 1730 р., у США в 1848 р. зернова біржа в Чикаго.

На Амстердамській біржі (1608 р.) вперше були встановлені середні норми, які характеризували якість товарів. Виникнення внутрішніх біржових стандартів дозволило не поставляти товарів на біржові торги. З 1720 р. тут запроваджуються ф'ючерсні угоди. На цій біржі вперше впроваджені в обіг такі цінні папери, як акції, з торгівлі якими започатковується біржова спекуляція, що потім перейшла на товари.

У 1848 р. збори 82-х крупних зерноторговців заснували Чиказьку торговельну палату (Chicago Board of Trade). Поява організованої біржі, що зводила в одному місці продавців та покупців, зробила вигідним будівництво великих елеваторів, зерносховищ для зберігання зерна протягом року. І саме біржі, що виникли в Чикаго, зіграли величезну роль у створенні необхідної інфраструктури ринку, а саме: мережі доріг, складів, холодильників, розширення гаваней, портів.

У березні 1851 р. зафіксовано укладання першого форвардного (попереднього) контракту на поставку кукурудзи в червні за ціною нижчою, ніж на спотовому ринку на моментукладання угоди.

Стандартизувавши кількісні та якісні параметри для кожного виду товарів, біржа впроваджує в торговельну практику новий вид контрактів — ф'ючерсні.

Відтепер створюється струнка ринкова система, в якій стандартні кількість та якість (сорт, марка) формували основу ф'ючерсного контракту, в якому були вказані всі аспекти угоди, крім ціни. Вона була предметом торгу в залі біржі, де збирались одночасно покупці та продавці.

Коріння російських бірж проростає від епохи Великого Новгорода, Архангельська, Москви, де купці збиралися на величезних ярмарках. Петровська біржа (заснована царем-реформатором Петром Першим 1705 р. у Санкт-Петербурзі) проіснувала одна майже сто років. Московська товарна біржі, збудована за кошти купця Никифора Лєжєва у 1839 p., працює власне як біржа лише з 1861 р.

Біржова торгівля в Україні започаткована відкриттям у 1796 р. Одеської товарної біржі та у 1834 р. - Кременчуцької. Становлення біржової торгівлі в Україні проходило у вісім етапів. Проте і досі не створено біржі, яка б виконувала функції макроекономічного регулювання економіки, розповсюджувала прогнозні ціни на основні сировинні товари та фінансові інструменти.

В Україні на початку ХХІ-го ст. спостерігається криза універсальної товарної біржі як інституту гуртового ринку сільськогосподарських товарів. Причинами кризи є відсутність у державі цілісної концепції становлення сучасних бірж, особливо строкових (фючерсних), недосконалість біржового законодавства, наявність не біржового товару у біржовому обороті, прискорений розвиток кількості бірж на фоні повільного розвитку ринку основних активів в цілому.

В Контрольні запитання

  1.  Назвіть основні роки становлення перших бірж.
  2.  Яку роль у становленні строкової торгівлі відіграла Амстердамська
    товарна біржа у
    XVII-му ст.?
  3.  Які причини створення у 1848 р. Чиказької торговельної палати
    (
    Chicago Board of Trade)?
  4.  Поясність необхідність запровадження строкових контрактів у
    біржовій торгівлі.
  5.  Окресліть основні етапи розвитку бірж у дореволюційній Росії.
  6.  У чому полягала суть наукової та законотворчої дискусії щодо
    біржового ринку у дореволюційній Росії?
  7.  Коли заснована перша біржа на теренах колишньої України?
  8.  Назвіть етапи становлення бірж в Україні сьогодні.
  9.  Перерахуйте причини кризи універсальної товарної біржі в Україні.
  10.  Які причини, на ваш погляд, спричинили подальше зростання
    кількості бірж в Україні після фінансової кризи 1998
    p.?

Г Посилання і рекомендована література

  1.  Биржевая деятельность: Учебник /Под ред. А.Г. Грязновой, Р.В.    Кореневой, В.А. Галанова. -М.: Финансы и статистика, 1995. -С.5-22.
  2.  Биржевое дело: Учебник /Под ред. В.А. Галанова, А.И. Басова. -М.: Финансы и статистика, 1998. -С.8-11, 20-23.
  3.  Дегтярева О.И. Биржевое дело: Учебник для вузов. -М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2000. - С.10-23.
  4.  Дегтярева О.И., Кандинская О.А. Биржевое дело: Учебник для вузов. -М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997. -С.7-13, 443-445.
  5.  Економічна енциклопедія: У 3-х тт. Т.1 /Редкол.: ...С.В.Мочерний (відп. ред.) та ін. -К.: Видавничий центр «Академія», 2000. -С.105-108.
  6.  Крот Ю. Зерновики Украины объединяются в преддверии колоссального дефицита зерна и продовольствия, который прогнозируется специалистами Мирового банка на начало следующего тысячелетия //Капитал. -1998. -№4(121). -С.127.
  7.  Проект Закону України «Про строкові фінансові інструменти» /Бизнес. -2001. - №27(442). -2 июля. -С.16-17.
  8.  Ратьков  А.   Кратчайший  и  доступный   каждому  путь  к  богатству.   Биржевые операции. Популярное руководство. -СПб., 1909. -С.2-3.
  9.  Сохацька О.М. Ф'ючерсні ринки. Історія, сучасність, перспективи становлення в Україні. -Тернопіль: Економічна думка, 1999. -С.8-21.
  10.  Студентский М. Биржа, спекуляция и игра. - СПб, 1896. -С.65-84.

Товарні біржі в Україні:  аналіз діяльності,  законодавче поле,  перспективи розвитку /За ред. П.Т. Саблука та О.М. Шпичака. -К., 1997. -С.85

Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. /Д.В. Боброва, О.В. Дзера, А.С Довгерт та ін.; За ред.  О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової.  -Кн.1.  -К.:  Хрінком  Інтер, 2001. -С.183-211.

Шварц  Ф.   Биржевая  деятельность  Запада  (Фьючерсные  и  фондовые  биржи, система работы и алгоритмы анализа): Пер. с англ. -М.: Аи Кью, 1992. -С.З.

Энциклопедический словарь. В 86 томах. Т.2. -СПб.: Издательство Брокзаузъ-Ефронъ, 1892. -С.879.

Д  Тести для перевірки знань до розділу 2

1. Перша біржа в Європі була створена у:

а) 1550 p.;

б)1608 р.;

в) 1848 p.;

г) 1531 p.

2. Коли був заснований найбільший зерновий центр Чикаго
(Чиказька торгівельна палата)?

а)1800 р.;

б)1848 р.;

в) 1752 p.;

г) 1823 p.

3. Фючерсні ринки з'явилися у відповідь на:

а)необхідність захисту від  цінових коливань для виробників і покупців  товарів;

б) необхідність ліквідних ринків для спекулянтів;

 в)державне регулювання, яке забороняє неорганізовану                       спекуляцію;

г) підвищену цінову змінність.           

4. Для біржової торгівлі характерним є:

а) концентрація в місцях виробництва, споживання;

б) проведення торгівлі невеликими партіями товарів;

в) епізодичний характер;

г) проведення торгівлі фінансовими посередниками.

5. Перша міжнародна біржа,  яка отримала назву «нескінченний ярмарок» виникла у:

а)Ліоні;

б)Чикаго;

в) Антверпені;

г) Токіо.

6. Спекулятивна торгівля великими партіями характерна для:

а)місцевого ринку;

б)біржового ринку;

в) ярмарку;

г) гуртового ринку.

7. На біржі закритого типу мають право укладати угоди:

а) члени біржі та їх представники;

б)брокери, акредитовані на  біржі;

в) разові відвідувачі;

г)засновники.

8. Провідними центрами міжнародної біржової торгівлі є:

а)США;

б)Великобританія;

в) Японія;

г) Україна.

9. Основну частину біржового обігу забезпечують такі країни:

а)СІЛА, Великобританія;

б)США, Великобританія, Японія;

в) Європа;

г) США, Європа.

10. Закони України «Про товарну біржу» та «Про цінні папери
та фондову біржу» були прийняті у:

а)1998 p.;

б)1990 р.;

в) 1991-1992 pp.;

г) 1996 p.

11. Амстердамська товарна біржа виникла у:

а)1550 р.;

б)1608 р.;

в) 1848 p.;

г) 1796 p.

12. Яка біржа Європи спонукала Петра І впровадити біржову
торгівлю в Російській імперії?

а)Антверпенська;

б)Амстердамська;

в) Лондонська;

г) Ліонська.

13. Який рік можна вважати базовим для створення першої
біржі в Україні (м. Одеса)?

а)1531 р.;

б)1608 р.;

в) 1705 p.;

г) 1796 р.

14. Коли   розпочався   третій   "біржовий   бум"    на   теренах
колишнього СРСР?

а)1990 р.;

б)1995 р.;

в) 1993 p.;

г) 1997 p.

15. Назвіть етапи становлення бірж в Україні:

а)1917; 1921 1925 pp.;

б)1921-1925; 1990 рр.;

в) 1928-1930 pp.;

г) 1796-1860; 1861-1914; 1914-1921; 1921-1928; 1990 pp.

E    Ключові слова, нові терміни

  •  історія становлення бірж;
  •  у етапи розвитку біржового руху;
  •  причини кризи універсальної товарної біржі;
  •  угоди з негайною поставкою;
  •  строкові угоди;
  •  форвард;
  •  ф’ючерс;
  •  умови становлення бірж:

економічні,

політичні,

організаційні.

 Розділ 3

Біржовий товар

Основнав мета ф’ючерсної торгівлі полягає не в тому, щоб купити або продати, головне завдання її – обминути ціновий та курсовий ризики.

Ф.Шварц, дослідник ф’ючерсних ринків Заходу

А Теоретична частина

  1.  Класифікація біржових товарів
  2.  Види біржових контрактів
  3.  Характеристика біржових товарів
  4.  Сільськогосподарська та промислова сировина
  5.  Фінансові інструменти

3.1. Класифікація біржових товарів

Не всі товари можуть бути біржовими — це однозначно доведено всією історією біржової діяльності. Біржовими, як правило, є сільськогосподарська сировина, енергоносії, цінні папери, валюта й інші фінансові інструменти. Як справедливо зазначено у вислові одного з відомих сучасних західних дослідників біржової справи Ф.Шварца, винесеного в епіграф до даного розділу, метою здійснення біржових операцій є не купівля гуртових партій товарів або фінансових інструментів, а отримання цінової інформації щодо майбутніх цін на них. Саме це дає змогу страхувати цінові та курсові ризики.

Об’єктами ф’ючерсної торгівлі є обмежена кількість стандартизованих за кількісними та якісними показниками товарів. До них належать близько 50 видів, однак вони становлять понад третину міжнародного товарообігу.

Поглиблене вивчення сучасного стану справ у біржовій торгівлі Заходу, застосування на міжнародних біржових ринках численних інноваційних товарів та технологій дозволило дещо уточнити класифікацію біржових товарів, які наводяться в останніх російських підручниках з біржової справи та монографії автора.

Пропонується поділити біржові товари лише на три великих групи, а саме:

І. Сільськогосподарська сировина, лісові товари та продукти їх переробки:

І) зернові:

пшениця, кукурудза, овес, жито, ячмінь, рис;

2) сім’я олійних культур та продукти його переробки:

льон (зерно), бавовна (зерно), соя (боби);

соєва олія, соєвий шрот;

3)жива худоба:

ВРХ (велика рогата худоба), живі свині, бройлери;

свине м’ясо, бекон, свині стегна;

4) текстильні товари:

джут;

натуральний, та штучний шовк, промита вовна та пряжа, бавовна;

5) харчові товари:

цукор, кава, какао (боби);

рослинні олії;

яйця;

картопля;

арахіс;

концентрат апельсинового соку;

6) пиломатеріали та фанера;

7) натуральний каучук.

II. Промислова сировина:

1) нафта-сирець та продукти її переробки:

дизельне паливо, мазут, пропан, газолін, бензин;

2) кольорові та коштовні метали:

алюміній, мідь, свинець, цинк, олово, нікель;

золото, срібло, платина, паладій;

III. Фінансові інструменти;

1) Цінні папери та відсоткові ставки:

а) облігації, зобов’язання та векселі Казначейства США та інших держав Європи та Азії, депозитні сертифікати банків;

б) акції;

в) відсоткові ставки: 30-ти денні, LIBOR;

г) фондові індекси провідних бірж.

2) Валюта:                   

а) британський фунт, євро, японська ієна, австралійський та канадський долари, мексиканське песо;

б) вклади в євродоларах.

3) Похідні фінансові інструменти:

а) форварди:

б) фючерси;

в) опціони.

4) Гібридні комбінації фінансових інструментів:

наприклад, гібрид процентних та валютних інструментів тощо.

5) Синтетичні комбінації:

наприклад, опціон на ф’ючерсний контракт з пшеницею, опціон на ф’ючерсний контракт з індексом акцій тощо.

Як уже відомо, біржова торгівля проводиться без пред’явлення товарів під час торговельної сесії. Отже, товар має відповідати таким вимогам, щоб його опис у біржовому контракті дозволяв продавцям і покупцям мати чітке уявлення щодо його кількісних та якісних характеристик. Оскільки біржова торгівля вимагає значної концентрації попиту і пропозиції, то біржові товари повинні відповідати таким характеристикам:

масовість;

здатність до стандартизації;

замінність;

вільне ціноутворення.

Біржові контракти на провідних зарубіжних біржах дійсно є масовими за обсягами. Наприклад, один лот, або зерновий контракт на Чиказькій торговельній палаті, що є найбільшою зерновою біржею у світі, за обсягом становлять 5000 бушелів зерна, що є мірою об’єму і за розмірами відповідає залізничному вагону, в якому транспортується зерно. Щоб зрозуміти, як цей контракт оцінити у прийнятих в Україні мірах ваги та обєму, потрібно знати його вагу. А вага кожен раз буде іншою: наприклад, 5000 бушелів пшениці важить 136,1 т, 5000 бушелів кукурудзи – 127 т, вівса – 72,6 т. На європейських біржах зерновий лот складає 100 т.

На Українській аграрній біржі один лот пшениці має обсяг вагонної партії 60 т насипом, для соняшникової олії при перевезенні автотранспортом 8-12 т, залізничним транспортом також 60 т.

Аналогічно значними за обсягами є біржові контракти з нафтою – 1000 барелей, що також є мірою об’єму. Вага цих контрактів залежить від марки нафти і коливається від 135 до 136,7 т; кольорові метали – 25 т, коштовні метали, наприклад, золото – 100 трійських унцій (3,11 кг) тощо. Правилами біржової торгівлі жорстко регламентується кількісні параметри, відхилення від встановлених ваги або об’єму не повинно перевищувати 3%.

Значними за сумами грошей є біржові контракти з фінансовими інструментами, наприклад: лот акцій складає 100 штук, казначейська облігація США з 15-річним терміном до відшкодування з 10%-им купоном, який виплачується двічі на рік, має номінал $100 000, казначейський вексель США з 13-ти тижневим терміном має номінал $1 000 000, ф’ючерсний контракт на фунти стерлінгів має обсяг у £62 500 тощо.

Крім кількісної стандартизації біржові товари мають чітко визначену якісну стандартизацію. Для кожного виду сільськогосподарської сировини у якості базового вибирається типовий сорт, згідно з яким здійснюється якісна градація інших сортів у даній товарній групі. Ціна базисного сорту, яка максимально відображає споживчі якості товару даної групи, є базовою для визначення ціни на товари іншої якості. Більш детально дізнатися про якісну стандартизацію можна з монографії за редакцію академіка П.Т. Саблука або із спеціальної літератури по товарознавству. На американських біржах котируються в основному у якості базових сортів м’яка та тверда озимі червоні пшениці. На всі інші сорти існує система знижок та надбавок до базисного сорту.

Масовість та здатність до стандартизації зумовлюють і таку наступну ознаку, як замінність. Саме ця ознака, характерна для фінансових інструментів зумовила їх успіх у біржовій торгівлі впродовж останніх 10-ти років ХХ-го ст.

Останньою за списком, але не за сутністю є ознака вільного ціноутворення. Саме вільне ціноутворення є головним критерієм для відбору товару біржами. Причому процес ціноутворення на ринку чистої конкуренції, яким і є біржовий ринок, передбачає концентрацію попиту та пропозиції з метою встановлення справедливої ринкової ціни на такі товари, на які інших способів визначити таку ціну просто не існує.

В Україні і на початку ХХІ-го ст. в період збирання врожаїв дуже важко визначається рівноважна ціна на зернові культури. Оскільки своїх ф’ючерсних бірж досі не створено, орієнтація торговців та виробників відбувається лише на котирування зарубіжних бірж, які показують загальну світову тенденцію на відповідних ринках і не можуть бути остаточним аргументом для українських грейдерів при прийнятті відповідальних управлінських рішень. Аналогічна ситуація в Україні спостерігається і на фінансовому ринку, де не існує строкових біржових контрактів з відсотковими ставками, валютою тощо.

Отже, об’єктами сучасної біржової торгівлі можуть бути лише товари, які відповідають вказаним вище характеристикам. Відсутність цих вимог щодо біржового товару у ЗУ “Про товарну біржу” призвела до торгівлі товарами, які у світовій практиці ніколи біржовими не були. Наприклад, нерухоме майно в обороті деяких київських та регіональних товарних бірж за 1995-2000 рр. займало у структурі товарообороту близько 50%. Більше того, намагання впорядкувати цей процес через внесення змін та доповнень до вказаного закону, не було проведено через лобіювання представників бірж, які при забороні операцій з нерухомістю просто перестали б функціонувати.

У період становлення біржової діяльності в Україні, як зрештою і у всіх інших країнах колишнього СРСР, починаючи з 1991 р. на біржах продавалися спочатку лише ті товари, які на той час могли вільно реалізовуватися. До таких товарів належали комп’ютери та інша техніка зарубіжного виробництва, оскільки традиційні біржові товари розподілялися державою і у вільний продаж не поступали.

За більш як десятилітню історію реформування економіки України товари, які є традиційно біржовими, уже зараз можуть бути вільно реалізованими, однак ця обставина не призвела до створення ефективного біржового ринку. У попередньому розділі були показані причини такого стану справ. Потрібно лише ще раз наголосити, що головною помилкою, на нашу думку, було прийняття рішення на рівні держави про створення товарної, товарно-сировинної, а потім аграрної біржі, як головного гуртового ринку. А це у такій великій за територією країні як Україна, є недоцільним. Сьогодні в Україні потрібна ф’ючерсна біржа як фінансовий інститут, організатор торгівлі та інформаційний ціновий центр, який визначає не лише сьогоднішні ціни, але й їх майбутні прогнози.

3.2.Види біржових контрактів

Біржові товари реалізовуються на біржах через укладання біржових контрактів або угод. Через цю обставину біржі називають контрактними ринками. Угода вважається біржовою, якщо вона відповідає таким вимогам:

  •  укладена на товар, допущений до котирування на даній біржі;
  •  укладена у торговельному літі (pit), ямї, спеціально відведеному місці у торговельному залі біржі;
  •  укладена між членами біржі, або сертифікованими біржовими брокерами;
  •  укладена в межах часу, відведеного для біржової сесії.

Всі угоди, укладені на біржах, які не відповідають хоча б одній із перерахованих вимог, не є біржовими.

Біржові контракти укладаються як на перераховані вище товари та фінансові інструменти, передбачаючи реальний перехід активу від продавця до покупця, так і на купівлю та продаж зобов’язань або прав на купівлю-продаж цих активів.

З огляду на цю обставину біржові контракти поділяють на контракти з реальними активами і зобов’язаннями поставки та правами на ці активи, які називаються похідними інструментами (ф’ючерсами та опціонами).

Біржові контракти з реальними активами (товарами, фінансовими інструментами) в свою чергу поділяються на дві групи:

1) контракти на купівлю-продаж реальних активів з негайною поставкою, які у зарубіжній практиці називаються спотовими (stot) або касовими (cash), передбачають виконання укладених у біржовій залі під час біржової сесії у найкоротші терміни, тобто негайно.

Ці терміни встановлюються біржами індивідуально, однак є уже прийняті на світових ринках конкретні строки виконання, наприклад, для валютних контрактів, це, як правило, другий робочий банківський день, коли повинен здійснитися обмін валютами банками – контрагентами; на товарних біржах США – 3 робочих дні після біржових торгів, на біржах Великобританії – 7 робочих днів, Японії – до 15.

2) контракти на купівлю-продаж реальних активів з поставкою у строки, вказані у контракті за цінами, погодженими в момент укладання угоди. Ці контракти прийнято називати форвардами (forward).

Форвардний контракт – це угода, за якою продавець поставляє конкретний актив покупцеві на обумовлену дату у майбутньому. На момент укладання угоди погоджується ціна на товар або фінансовий інструмент, якого ще може не бути у продавця. Сторони домовляються про строки поставки, обсяги, беручи за основу щодо якісних характеристик біржовий стандарт.

З часу свого заснування і до ХІХ-го ст. включно біржі залишалися біржами реальних товарів та фінансових інструментів. Це були постійно діючі гуртові ринки основних активів. Товарна біржа реального товару у найвищій своїй формі характеризується такими рисами:

  •  торгівля відбувається без пред’явлення товару, за біржовими контрактами;
  •  біржові товари масові, однорідні, стандартизовані, взаємозамінні;
  •  біржова ціна визначається під час біржових торгів через постійну реєстрацію та наступну публікацію у засобах масової інформації;
  •  біржові угоди можуть проводитися як з метою купівлі-продажу товарів, так і з спекулятивними цілями;
  •  торгівля проводиться за Правилами біржової торгівлі, виконання яких є обов’язковим для продавців та покупців.

Не дивлячись на те, що бірж реальних товарів на світових ринках залишилося зовсім мало, на наш погляд, доречно було дати ці характеристики, хоча б для того, щоб визначити рівень розвитку сучасних бірж України. Поки що всі українські біржі є біржами реальних активів, тому такий аналіз є актуальним. Як бачимо, із вказаних вище характеристик для вітчизняних бірж невиконаною залишилася друга, але саме її відсутність не дає змогу біржі стати справжньою.

Біржові контракти з реальним товаром з негайною поставкою (physical transactions, actual transactions) укладаються на товар, який уже є в наявності на одному із біржових складів, що можуть входити до організаційної структури біржі, або бути самостійними підприємствами і працювати з біржею на договірних засадах.

Сучасні біржі реальних товарів дозволяють доставляти товар лише у ті місця, де виконуються всі вимоги біржі щодо зберігання. Це можуть бути склади, елеватори, сховища, холодильники, банки, депозитарії, які мають спеціальні угоди з біржею і виконують всі її приписи. Вони, як правило, знаходяться недалеко від біржі, але й можуть розташовуватися за межами країни, де розміщена біржа. На деяких біржах передбачається поставка, наприклад, цукру не зі складу, а на умовах, визначених міжнародними правилами “Інкотермс-2000”.

Навіть на біржах, де поставка здійснюється тільки через уповноважений склад, дозволяються також інші умови. Наприклад, на Чикаго Борд оф Трейд в останні три дні місяця дозволяється поставляти товар у вагонах за умови, що вони знаходяться на станції Чикаго, де можна взяти проби якості, які робить офіційна агенція з перевірки якості товару.

Склади мають відповідати таким вимогам:

  •  надавати біржі послуги, передбачені її керівництвом;
  •  надавати тарифи всіх видатків, пов’язаних із обробкою та зберіганням вантажів;
  •  вивозити товар зі складу лише за умови подання варранту — складського свідоцтва, проти якого здійснюються всі операції на біржі та проводяться розрахунки;
  •  повідомляти біржу про зміну власника складу;
  •  відповідно до вимог законодавства, що регулює біржову діяльність, робити облік, складати звіти, дозволяти необхідні інспекції;
  •  забезпечувати зберігання товару.

Склади приймають товар на відповідальне зберігання, видаючи складські розписки – варранти, – що вільно обертаються. Варрант є товаророзпорядчим документом. До речі, у новій версії законопроекту України “Про цінні папери і фондовий ринок” до переліку цінних паперів введено групу “товаророзпорядчі”, до яких віднесено коносаменти, вантажні свідоцтва, заставні. Тобто, нарешті і на нашому товарному ринку з’являться відповідні цінні папери, які допоможуть спростити процес купівлі-продажу товарів.

Покажемо традиційну процедуру укладання спотового контракту на біржі. Продавець, який вперше звертається через біржового брокера з пропозицією щодо продажу партії товару, повинен привести свій товар на біржову експертизу якісних параметрів, скомплектувати партію, кратну біржовим лотам. Доставити партію на сертифікований біржею склад, отримати варрант та передати його брокеру для пред’явлення на біржу. Брокер на основі варранту заявляє товар до продажу на наступні торги. Якщо товар продається, то брокер віддає варрант своєму контрагенту – брокерові покупця, який отримує його взамін на банківський чек. Така процедура повністю виключає невиконання укладених у біржовій залі угод як для продавця так і для покупця.

Спотові угоди є базовими угодами для ринку активів, вони визначають рівноважну ринкову ціну або курс на сьогодні. Однак для учасників ринку такої інформації недостатньо. Спотова ціна змінюється впродовж біржового дня, не кажучи уже про тижні, місяці, квартали, роки тощо. Для виробників та споживачів товарів, банків та їх клієнтів, експортерів та імпортерів важливо знати, якими будуть спотові ціни у майбутньому, коли вони будуть продавати або купувати товар, надавати кредит, проводити зовнішньоекономічну діяльність. Саме така потреба і призвела до появи форвардних угод. Вважається, що перша форвардна угода була укладена на рисовій біржі “Доджима” у 1730 р. і отримала назву “завчасна контрактація”.

Вище уже вказувалося, що на Чиказькій торговельній палаті перший форвард укладено у березні 1851 р. Березневий термін поставки пов’язаний з тим, що торговці кукурудзою, закупивши її у фермерів восени, сушили її у своїх елеваторах до весни, коли зійде лід та ріками можна буде доставити зерно покупцям. Однак за цей час ціни могли суттєво змінитися і торговці знайшли вихід з цього становища. Вони завчасно зустрілися з своїми контрагентами і домовилися про ціни, за якими будуть весною поставляти кукурудзу.

Проте форварди, як правило, були ризиковими для однієї із сторін контракту, не були стандартизовані і за умови різких цінових коливань, не виконувалися. Покажемо на конкретних прикладах можливі виграші та програші для двох сторін форвардного контракту, використавши розміри контрактів та ціни як зарубіжних бірж, так і українських, для яких укладання форвардів на зерно майбутнього урожаю завдало удару по біржовому ринку взагалі, відлякнувши з нього зарубіжних учасників.

Приклад.

Нехай фермер уклав з елеваторником форвардну угоду у квітні на продаж 30.000 бушелів пшениці у липні (після збирання врожаю) за ціною $3 за бушель. На середину липня спотові ціни на пшеницю становили: а) $2,5; б) $3,5. Як бачимо у першому випадку виграш отримав фермер ($0,5 х 30.000 = $15.000) У другому випадку його втрачена вигода також склала $15.000, відповідно виграш отримав власник елеватору. Ми не кажемо, що у другому випадку фермер отримав прямі збитки, адже укладаючи форвардну угоду за ціною $3 за бушель обидві сторони вважали її оптимальною, оскільки кожен рахував власну собівартість, однак показуємо недоотриману вигоду.

Як видно із наведеного прикладу форвардні угоди дають можливість продавцям та покупцям зафіксувати ціну, яка на момент домовленості їх влаштовує, однак несуть у собі ризик втрати додаткової вигоди, або і навіть збитків, що спостерігається за умови різких перепадів цін або курсів. Так було літом 2000 р. на ринку нафти, коли ціна різко виросла від $19 до $40 за барель, а її експортерам потрібно було виконувати форвардні контракти.

На сучасних зарубіжних ринках форварди укладаються на декількох біржах, наприклад, Лондонська біржа металів, і в основному на позабіржових ринках. Загалом будь-який контракт, який укладається між продавцями та покупцями на різноманітні товари або активи є форвардним, адже ціну, як правило, погоджують у момент підписання контракту, а поставка відбувається через кілька днів, місяців, років тощо.

Еволюція біржової торгівлі пішла шляхом повної стандартизації форвардів та введення системи маржевого забезпечення виконання цих угод. Стандартизація форварда дозволила здійснювати купівлю-продаж не товарів, а зобов’язань щодо їх купівлі або продажу. Так виникають унікальні контракти - ф’ючерсні. Суть ф’ючерсних контрактів та їх наступників опціонів буде розглянуто у наступних розділах.

3.3. Характеристика біржових товарів

Оскільки на сучасних товарних біржах України продовжується торгівля не біржовими товарами, дамо їм повнішу характеристику, зупинившись окремо на якісних характеристиках товарів та фінансових інструментів.

Для сировинних товарів крім названих вище характеристик важливе значення мають і такі, як здатність до тривалого зберігання та транспортування. Біржові товари транспортуються різними видами транспорту, тому розміри біржових контрактів щодо мір ваги та об’ємів повинні відповідати їх можливостям.

Якість товару залежить від фізичних, хімічних, біологічних властивостей, а також від відповідності товару функціональним та іншим вимогам. Біржі вимагають від продавців розкриття повної інформації щодо своїх товарів. Це стосується як сировинних товарів так і фінансових інструментів.

Для сировинних товарів інформація про якісні параметри міститься у рекламних буклетах виробників, експертних висновках товариств споживачів, стандартах. Для фінансових інструментів в якості таких джерел інформації служать фінансові звіти корпорацій, аудиторські висновки тощо.

3.4. Сільськогосподарська і промислова сировина

Сільськогосподарські товари були першими біржовими товарами, пізніше до них приєдналися метали, енергоносії. Особливо успішно функціонують сьогодні ринки зернових та олійних культур і продуктів їх переробки.

Найбільшим за обсягом є ринок кукурудзи США. На Чиказькій торговельній палаті (СВОТ) середній показник відкритих позицій складає близько 100 тис. Фючерсних контрактів по 5.000 бушелів кожен.

Ринок пшениці у США має значно ширшу географію, вона котирується на біржах Чикаго, Канзас-Сіті, Міннеаполісу. Всі контракти мають одинакові розміри та місяці поставок, що дає змогу проводити арбітражні операції.

Покажемо приклад біржової котирування на пшеницю вказаних бірж у газеті “The Wall Street Journel” (рис. 3.1).

Як бачимо їх публікують поруч, для кращого порівняння. Спочатку вказують назву контракту “ПШЕНИЦЯ” (“WHEAT”), потім-назву біржі, її подають скорочено. Наприклад, СВТ — Чикаго Борд оф Трейд, КС — Канзас-Сіті борд оф трейд, МРLS — Міннеаполіська зернова біржа. Для того, щоби фахово працювати з біржовими котируваннями, які публікуються у економічних виданнях розповсюджуються в Internet, пропонуємо використовувати розшифровку умовних скорочень, подану у даному підручнику.

Далі вказується розмір контракту 5.000 бушелів (5.000 bu) та одиниці ціни, у даному випадку центи за бушель (cents per bu) по вертикалі перша колонка містить назву місяців поставки (березень, травень, липень, вересень, грудень), які є визначальними для ринку пшениці взагалі, а потім серію цін біржового дня, а саме: ціну, зафіксовану у період відкриття торгівлі (ціна першої угоди, або середня ціна перших 30 хвилин торгівлі), найвищу та найнижчу ціни, зафіксовані впродовж дня торгівлі, середню ціну дня (середню ціну останніх 30 хвилин торгівлі), зміни середньої ціни у порівнянні з минулим біржовим днем, найвищу та найнижчу ціни, зафіксовані за період торгівлі даним контрактом та кількість відкритих позицій – контрактів, які на кінець біржового дня залишилися у біржовиків.

Котирувальні ціни на сільськогосподарську та промислову сировину групуються за названими вище групами, послідовно вміщуючи інформацію з провідних світових бірж, як правило США та Європи. На жаль обсяги торгівлі сільськогосподарською сировиною в Україні є незначними, біржові котирувальні таблиці розміщуються, як правило, на web-сторінках в Internet, або у котирувальних таблицях бірж та вузькоспеціалізованій економічній пресі.

Кожен товар має не лише визначений розмір контракту та терміни поставок, але й одиниці щодо визначення цін. Наприклад, на біржах США для цукру – це центи за англійський фунт, для нафти – долари за барель, для бензину – центи за галон, на європейських біржах – долари або фунти стерлінгів за тонну пшениці, цукру, кави тощо.

Сучасні потужні зарубіжні промислові та торговельні ТНК вміло використовують біржові контракти на основні види сировини у системі фінансового менеджменту, а саме управління ціновими ризиками.

3.5. Фінансові інструменти

Нові умови функціонування фінансових та товарних ринків у розвинутих країнах ринкової економіки, в т.ч. у Європі призвели до потужного інноваційного прориву у розвитку фінансової теорії та практики. Ці фінансові інновації стосуються як інструментарію (фінансових продуктів та послуг), так і реалізації інноваційних стратегій як внутрішніх методів, які виробляються для задоволення цілей фірми, використовуючи ринкові неефективності.

Фінансові продути на зарубіжних ринках прийнято називати фінансовими інструментами. На нашу думку, можна дати таке визначення: фінансові інструменти – це товари та послуги фінансових, інститутів, що стають доступними для клієнтів завдяки супутнім та підтримуючим товарам. У 90-х роках ХХ-го ст. фінансові інструменти стали обєктами біржової торгівлі. Причому настільки широко застосовуються, що для їх обігу були створені спеціалізовані біржі, крім того на існуючих товарних біржах з великим успіхом застосовуються контракти на довгострокові облігації, відсоткові ставки, валюту. До таких бірж відноситься Чиказька опціонна біржа, Лондонська біржа фінансових ф’ючерсів, Європейська біржа деривативів EUREX тощо.

Фінансові інструменти можна класифікувати, беручи у якості класифікаційної ознаки природу відносин клієнта та оферента, сегмент ринку, на якому обертається інструмент, строк поставки тощо. Однак у нашому випадку в якості класифікаційних ознак оберемо ціноутворення на фінансовий інструмент та строк виконання контрактів.

Виходячи із першої ознаки фінансові інструменти класифікують на реальні (основні, базові) ціни або курси на які визначаються на ринку через взаємодію попиту й пропозиції, та похідні, ціни на які є похідними від цін базового активу (derivative instruments). За другою ознакою фінансові інструменти поділяються на інструменти з негайною поставкою – касові або спотові (spot, cash) та строкові інструменти (termine instruments), оскільки є контрактами на купівлю-продаж базових фінансових інструментів у майбутньому за цінами або курсами погодженими у момент укладання таких контрактів.

Ці дві ознаки, які по суті відповідають одним і тим же інструментам вживаються в Україні окремо не лише у наукових дослідженнях, але й у законотворчому процесі. Так, у нормативних актах та законопроектах Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку ці інструменти називаються деривативами, що є калькою з англійської мови слова “похідні”; у підготовленому нею ж законопроекті “Про похідні цінні папери”, як бачимо, уже вживається термін “похідні”.

Але цей законопроект не виноситься на розгляд Верховної Ради України. Натомість 21 грудня 2000р. у першому читанні приймається законопроект, запропонований головою підкомітету з питань господарського законодавства Комітету з питань економічної політики, управління народним господарством, власності та інвестицій С.О. Москвіним. Цей законопроект має назву ЗУ “Про строкові фінансові інструменти”.

Законодавча плутанина завершується прийняттям у червні 2001р. ЗУ “Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг”, де мова йде лише про фінансові послуги, термін фінансові інструменти” там не вживається, тобто знову порушено логічний зв’язок при ідентифікації базових фінансових активів.

Такий стан справ в Україні існує, на нашу думку, тому, що всі вказані законопроекти є перекладами аналогічних законів різних держав, де за прийнятими там правилами функціонування фінансових ринків, вживається один із названих вище термінів. У країнах ЄС не вживається термін похідн”, там використовується термін строкові фінансові інструменти”. До таких інструментів відносять форвардні контракти (forward), ф’ючерсні (future) біржові та опціонні option) біржові, позабіржові контракти та свопи (swap).

Фінансові інструменти, які сьогодні широко використовують у зарубіжній практиці можна поділити на пять груп:

1. Часткові цінні папери (акції та сертифікати інвестиційних фондів).

2. Боргові зобов’язання (облігації, казначейські зобов’язання, комерційні папери, векселі, депозитні сертифікати).

3. Похідні фінансові інструменти (форварди, ф’ючерси, свопи, опціони).

4. Гібридні інструменти (конгломерати простих інструментів, наприклад гібрид процентних та валютних інструментів).

5. Синтетичні інструменти (опціон на ф’ючерсний контракт, двовалютна облігація, синтетична акція тощо).

Характеристикам акцій (одночасно титулу власності та боргового інструмента) щодо цін, доходів та ризиків, проблемам управління портфелів акцій в Україні уже почали приділяти значну увагу як економісти-теоретики, так і практики. Однак цей ринок ще чекає ґрунтовних досліджень. Для країн ЄС даний ринок є досить важливим, оскільки за обсягами суттєво поступається американському, хоча в останні роки зростає значно швидшими темпами.

Акція (chare) – цінний папір, що засвідчує участь володаря у капіталі ділової одиниці бізнесу, що має статус юридичної особи у формі корпорації – акціонерного товариства.

Акція – це частка акціонера (chares of stocr) у всьому, що має компанія, його узаконене право на частину капіталу, майна, доходу. Вона існує стільки, скільки існує сама корпорація, хоча за цей час може мати різних власників. Акціонер, як правило, не має права повертати акцію корпорації, що їх випустила. Акціонерний капітал є неподільним.

Акція – це єдиний вид цінних паперів, що за певних умов дозволяє збільшити свої капітали, захищати їх від інфляції.

Акція – це одночасно боргове зобовязання корпорації перед її акціонерами та титул власності.

Це цікаво!

У 1553 р. група лондонських купців на чолі із Себастьяном Коботом утворила перше публічне акціонерне товариство з промовистою назвою “Загадкові подорожі купців для відкриття невідомих регіонів, домініонів, місць та островів”.

На кошти, отримані від реалізації акцій було споруджено три кораблі, які відпливли від берегів Великобританії з метою пошуку північно-східного шляху до Китаю. Два із них затонули в арктичних льодовиках, а третій успішно досяг Архангельська, потім Москви, де було укладено торгівельну угоду з царем Іваном Грозним, після чого корпорація отримала монопольне право на торгівлю з Росією і її почали називати “Руською”. Після такого успіху компанія випускає додаткові акції номіналом 25 фунтів стерлінгів, що одинадцять років (в 1564 р.) продавалася по 200 фунтів стерлінгів.

Емісія акцій здійснюється у таких випадках:

  •  при акціонуванні акціонерного товариства;
  •  при реорганізації існуючої компанії в акціонерне товариство (наприклад, в процесі приватизації);
  •  при змінах статутного фонду існуючого акціонерного товариства.

Статутний капіталце дозволений до випуску капітал. Він може бути поділеним в свою чергу на такий, який знаходиться в обігу (привілейовані та звичайні акції акціонерів) та такий, що залишається в портфелі цінних паперів компанії.

Корпорація має право викупу власних акцій. Однак у законодавстві багатьох країн є положення про те, що неплатоспроможна корпорація втрачає право викупу власних акцій. Така ж вимога передбачена і у випадку, якщо подібний викуп призведе до неплатоспроможності. Законодавством усіх країн світу, де мають обіг акції допускається їх дроблення або консолідація.

Акції бувають іменними чи на пред’явника залежно від способу передачі акції від одного акціонера до іншого, звичайні (common stocr) і привілейовані (preferred stocr), залежно від права участі в управлінні корпорацією.

Корпорація випускає лише ті акції, що вказані в її Статуті. Акція має такі фундаментальні якості й ознаки:

  •  акція – це титули власності на майно акціонерного товариства, але не позика;
  •  відсутність кінцевого строку погашення; у класичному понятті, акція - це негасимий цінний папір;
  •  обмежена відповідальність. Інвестор не може втратити більше ніж він вклав в акцію. Інвестор не відповідає за зобовязаннями акціонерного товариство в цілому, це положення стало діяти з початку ХІХ-го століття.
  •  акція неділима – права, котрі вона представляє є неподільними.

Більшість країн використовують іменні (зареєстровані акції), однак у Німеччині, Швейцарії переважну більшість складають акції на пред’явника (вільно обертаються, не зареєстровані в емітента на конкретну особу, дивіденд виплачується за купоном, тому власнику, який у ньому зазначений).

Використання іменних акцій передбачає якісно іншу технічну інфраструктуру фондового ринку – існування розвинутої реєстраційної мережі (ведення реєстрів, поіменний облік переходу права власності, розвиток функції номінального утримувача).

Акції на предявника не реєструються корпорацією (АТ). Як правило, вона не знає, хто є їх володарем. Лише фактичне володіння цими акціями служить юридичною основою того, що перед вами акціонер товариства.

З боку акціонерного товариства більш зручно випускати іменні акції. Це дає йому можливість контролювати процес руху акціонерного капіталу, концентрацію пакетів в руках окремих осіб, регулювати їх обіг, в т.ч. і поза межами країни. Іменна акція дещо утруднює для акціонера можливість у будь-який момент перетворитися у готівкові кошти.

Існують різні способи продажу іменних акцій. Володар іменної акції, як правило, отримує при купівлі один сертифікат на всі акції, який засвідчує їх наявність у володаря. При продажі цих акцій, на зворотній стороні сертифікату робиться індосамент про передачу з підписами обох сторін. Після чого сертифікат відсилається у корпорацію або реєстратору, де вносяться зміни у список акціонера, а володарі отримують нові сертифікати.

Перепродаж акцій на предявника полягає у прямій передачі цього цінного паперу від одного власника до іншого. Акції на предявника випускаються, як правило, з невисоким номіналом, але великим тиражем. Для іменних акцій проблеми номіналу не існує.

У ЗУ “Про цінні папери і фондову біржу” 1991 р. акціонерні товариства “мають право” випускати акції тих видів, які обумовлені даним законом, тобто: “акції можуть бути іменними та на пред’явника, привілейованими та простими”. Цей же закон визначає й розмір випуску тих чи інших видів акцій. Так, наприклад, “привілейовані акції не можуть бути випущені на суму, що перевищує 10 відсотків статутного фонду акціонерного товариства” (в Росії - 25%). Як бачимо, діяльність акціонерних товариств по випуску цінних паперів обмежена законом і не надає прав акціонерним товариствам самостійно вирішувати питання випуску необхідних їм цінних паперів, зокрема акцій, відповідно тій кон’юнктурі, яка склалася в даний час на ринку, і яка є найвигіднішою.

Привілейовані акції дають їх володарям право, яке не мають інші власники товариства, а саме:

  •  дивіденди на привілейовані акції, як правило, встановлюються за фіксованою ставкою, розмір дивіденду, виражений у відсотках до номіналу акції;
  •  дивіденди на привілейовані акції виплачуються до виплати дивідендів за звичайними акціями;
  •  володарі привілейованих акцій мають право на першочергове отримання певної частки активів товариства при його ліквідації.

Участь в акціонерному товаристві несе певний ризик і відповідальність. Ризик полягає в тому, що при відсутності гарантії отримання фіксованих дивідендів в результаті діяльності акціонерного товариства, є потенційні можливості знецінення заощаджень, вкладених в акції і навіть їх повної втрати. Відповідальність акціонера повязана з неможливістю вимагати від акціонерного товариства повернення коштів, внесених при купівлі акцій.

Оскільки привілейовані акції не мають такої степені ризику, в них відібрано один привілей, притаманний лише простим акціям – право голосу, тобто власники привілейованих акцій є співвласниками акціонерного товариства, але не мають права брати участь у керівництві.

Привілейовані акції бувають різних видів, а саме:

1. Кумулятивні привілейовані акції. Передбачається, що будь-які належні, але необов’язкові дивіденди накопичуються і виплачуються по цим акціям до об’яви про виплату дивідендів по звичайним акціям.

2. Некумулятивні привілейовані акції. Володарі цих акцій втрачають дивіденди за будь-який період, за який рада директорів не оголосила про виплату дивідендів.

3. Привілейовані акції з долею участі. Ці акції дають їх володареві право на отримання додаткових дивідендів понад оголошеної суми, якщо дивіденди по звичайним акціям перевищують оголошену суму (тобто вони дають право їх володарям на участь у залишку прибутку).

4. Конвертовані привілейовані акції. Ці акції можуть бути обмінені на встановлену кількість звичайних акцій по обумовленій ставці.

5. Привілейовані акції з коректованою ставкою дивідендів. На

відміну від привілейованих акцій з фіксованою ставкою дивідендів, дивіденди за цими акціями коригуються (як правило щоквартально) на основі врахування динаміки процентних ставок по короткостроковим державним паперам.

6. Відкликані привілейовані акції. Випускаючи ці привілейовані акції, акціонерне товариство залишає за собою право “відкликати”, тобто викупити їх по ціні з надбавкою до номіналу.

Усі вище вказані види привілейованих акцій можуть комбінуватися; наприклад, можуть існувати конвертовані, кумулятивні привілейовані акції з часткою участі.

І, нарешті, прості (звичайні) акції. Це акції, дохід яких залежить від чистих прибутків товариства і від його дивідендної політики. Володар звичайних акцій має право приймати участь в управлінні акціонерним товариством (право голосу на зборах акціонерів). Розподіл прибутку між володарями даних акцій проводиться пропорційно вкладеному капіталу, в залежності від кількості куплених акцій. Мінімальна величина вкладеного капіталу – номінальна вартість акції.

Акції дають право їх володарям на отримання частини прибутку акціонерного товариства в формі дивідендів. Дивіденди – частина прибутку акціонерного товариства, розподілена між акціонерами у вигляді певної частини від вартості їх акцій. Дивіденди за звичайними акціями виплачуються лише після сплати податків, відсотків за облігаціями та дивідендів за привілейованими акціями.

Малодосліженою є й сфера обігу боргових зобов’язань, що, на наш погляд, і спричинило боргову кризу у 1998 р., коли збудована державними фінансистами фінансова піраміда короткострокових державних облігацій ОВДП зруйнувала і без того слабку банківську систему в Україні. Лише з 2001 р. поступово цей ринок починає відновлюватися.

В західних країнах ринок боргових зобовязань, особливо державних, складає основну частину фондового ринку. Боргові інструменти є головними складовими інвестиційних портфелів портфельних інвесторів, у той час, коли частка акцій, як ризикових цінних паперів є незначною.

До боргових цінних паперів належать:

  •  облігації (державні та корпоративні);
  •  казначейські зобовязання та векселі;
  •  депозитні сертифікати банків;
  •  векселі.

Боргові цінні папери історично виникають першими. Згадки про векселі датуються XII ст., облігаційні позики королів різних європейських держав дозволяли знаходити кошти для ведення воєн, колоніальних завоювань тощо. Боргові цінні папери класифікують за різними ознаками. До основних ознак належать:

1) терміни існування боргового зобовязання;

2) характер отриманого доходу;

3) забезпеченість повернення суми боргу тощо.

За першою ознакою боргові цінні папери поділяються на:

  •  короткострокові (термін існування до одного року);
  •  середньострокові (від одного року до пяти);
  •  довгострокові (від пяти років до двадцяти, тридцяти й далі).

За другою ознакою богові цінні папери поділяються на процентні, коли дохід нараховується у твердофіксованих відсотках на суму номінального боргу і виплачуються у терміни та розмірах, передбачених умовами емісії та дисконтні, коли дохід одержується у вигляді різниці між ринковою ціною боргового зобов’язання та номінальною сумою боргу. За третьою ознакою боргові цінні папери поділяються на забезпечені іншими ліквідними активами та незабезпечені.

Дамо короткі визначення облігації, векселя та депозитного сертифікату банків.

Облігація – це цінний, папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов’язання щодо відшкодування йому номінальної вартості цього паперу у передбачені строки з виплатою фіксованого проценту. Облігації бувають державними та корпоративними. Облігації належать до процентних цінних паперів.

Вексель – встановлена законом форма боргового зобовязання про безумовне повернення боргу. Векселі бувають прості та переказні (соло-векселі та тратти). Векселі належать до дисконтних цінних паперів.

Депозитний сертифікат – письмове свідчення банку щодо депонування номінальної суми позики з умовою її повернення у вказані у сертифікаті строки з виплатою твердо фіксованих. відсотків доходу, нарахованих на номінал. Ці цінні папери широко застосовують у біржовій торгівлі, причому, як вказувалося вище, в основному торгівлі проводиться значними кількостями та крупними номіналами.

Третю, четверту та п’яту групу фінансових інструментів в Україні майже не вивчають, хоча спроби впровадження форвардних та ф’ючерсних контрактів час від часу трапляються. Більше того, у вітчизняних наукових публікаціях такої класифікації не дається. У кращому випадку можна зустріти лише третю групу, яку різні автори називають або спеціальними або похідними цінними паперами. Саме вивчення суті цих інструментів, особливо біржових, поставлено у якості основного завдання даного підручника.

Лише ліквідні фінансові інструменти є об’єктами біржової торгівлі, причому для запровадження нових контрактів для них також проводиться своєрідна біржова експертиза. Для таких цінних паперів як акції на фондових біржах проводиться процедура лістингу, включення їх до котирувального списку біржі. Ця процедура передбачає виконання компанією – емітентом ряду вимог щодо вартості основних активів, прибутку, одержаного впродовж останніх років, розкриття інформації про діяльність. Обов’язковою у цьому випадку є проведення аудиторської перевірки, причому аудитором, який співпрацює з біржею. Все це робиться для того, щоб на біржі котирувалися надійні масові фінансові інструменти.

Б Резюме

Розділ 4.

МІЖНАРОДНІ БІРЖОВІ РИНКИ

Біржа – каса світу.

О, не питай, що у цій скрині є!

Г. Гогштеттер, поет XIX ст.

А Теоретична частина

1. Характеристика фючерсного контракту

2. Основні риси фючерсної торгівлі

3. Характеристика біржової мережі Заходу

4.1. Характеристика ф’ючерсного контракту

Перш ніж характеризувати ф’ючерсну торгівлю різних біржових ринків, особливо фінансових, охарактеризуймо звичайні товарні ф’ючерсні ринки, що їм передували.

Для початку дамо визначення фючерсній угоді (контракту). Ф’ючерсний контракт  це біржовий контракт-зобов язання, в якому детально описано товар (валюту, цінні папери, інші фінансові інструменти, сировину) за встановленими стандартними параметрами.

Оскільки продаються самі контракти на поставку або прийом товару, цей процес відбувається без демонстрації і, що особливо важливо, без поставки вказаного товару. Як правило, більшість контрактів закінчується укладанням зворотної (офсетної) угоди. Ф’ючерсні контракти на купівлю відміняються новими контрактами на продаж, і навпаки. Різниця цін на одиницю ваги, обєму контракту на момент укладання і на момент відміни сплачується грішми.

Основною метою ф’ючерсної торгівлі є не купівля-продаж товару, головне її призначення полягає у нейтралізації (страхуванні) цінових ризиків. Ф’ючерсний ринок породжує людей, готових ризикувати. Це біржові ділки, які ризикуючи, можуть отримати значну вигоду, якщо їх прогнози про майбутні коливання цін, були правильними. Учасниками ф’ючерсного ринку є потужні трейдери або фінансові інституції (торговці – дилери, що купують і продають ф’ючерсні контракти для власних потреб), брокери (виконують замовлення клієнтів на купівлю-продаж контрактів) та арбітражери (спекулянти, що купують або продають контракти з метою отримання доходу від різниці у цінах).

Отже, фючерсні контрактице угоди про завчасну купівлю-продаж товару або строкові угоди. Кількість та якість товару специфікується в контракті, ціна та терміни поставки визначаються на момент відкриття позиції. Торгівля відбувається на виділеному майданчику біржової зали, де біржовики зустрічаються, щоби виконати замовлення своїх клієнтів. Фючерсні ціни визначаються в конкурентній боротьбі, за допомогою голосу та жестів, що означає рівні права та можливості учасників торгівлі. Система аукціону, точна копія справжнього ринку, дозволяє визначати ціну за допомогою вільної конкуренції. Ця система зберігається до сьогодні і за умови проведення комп’ютерних торгів.

Ф’ючерсні ринки є найефективнішими і ліквідними торговельними майданчиками. Збільшення кількості покупців призводить до їх конкуренції і підвищення цін на ринку, збільшення продавців спричиняє спад цін. На високоліквідних ринках дистанція між цінами пропозиції покупців (bids) та продавців (offers) називається спредом (spread), вона зменшується завдяки конкуренції.

Фючерсні контракти укладаються на певні товари та фінансові інструменти. Одні з них дуже популярні, поширені, інші – ні. Успіху на фючерсному ринку досягає контракт, який відповідає таким характеристикам:

  •  високі обсяги попиту та пропозиції;
  •  товар в основі контракту є однорідним, масовим, придатним до стандартизації;
  •  ціна на товар утворюється вільно, без впливу держави та монополій;
  •  ціни коливаються – за інших умов учасники ринку не матимуть стимулу для здійснення операцій;
  •  фючерсні контракти передбачають комерційний інтерес, зацікавлення
  •  учасників реального ринку;
  •  фючерсний контракт повинен позитивно відрізнятися від інших інструментів фінансового ринку, щоби ним зацікавилися біржові посередники.

Кожен контракт має дві сторони: покупця та продавця. Покупець ф’ючерсного контракту називається стороною, що займає довгу (long), продавець – коротку (short) позиції. Протягом строку дії контракту ціна на нього змінюється залежно від кон’юнктури ринку. При спаді цін виграють продавці, при зростанні – покупці.

Способи котирування цін на різноманітні товари визначаються традиціями та фізичними особливостями товару. Зернові котируються на біржах США в центах, десятих та сотих частках центів за бушель, на біржах Великобританії – у доларах США або у фунтах стерлінгів за метричну тонну. Золото, платина – у доларах та сотих долара США за трійську унцію; метали, м’ясо, кава – в центах та сотих цента за англійський фунт.

Місяці поставок називаються позиціями і позначаються так, як це подано у табл. №1.

Таблиця №1.

Місяці

поставки

Перший рік

Другий рік

Січень

A

F

Лютий

B

G

Березень

C

H

Квітень

D

J

Травень

E

K

Червень

I

M

Липень

L

N

Серпень

O

Q

Вересень

P

U

Жовтень

R

V

Листопад

S

X

Грудень

T

Z

Серед умов фючерсного контракту важливу роль відіграють строки (позиції), за якими дозволяються укладання угод і поставка. Наприклад, для кукурудзи – це 5, 7, 9, 12 місяці року: травень,  липень,  вересень,  грудень. Це означає, що торгівля відбувається за чотирма позиціями. Важливою характеристикою ф’ючерсного контракту є термін його чинності, тобто період часу від початку торгівлі на певний місяць до закінчення торгівлі цим контрактом. Цей параметр називають глибиною контракту.

Мінімальний розмір зміни ціни встановлює біржа. Він називається тіком (ticr or minimum fluctuation) або пунктом. Для зернових тік становить на Чикаго Борд оф Трейд (СВОТ) – 1/4 цента за бушель. Продавці та покупці називають ціни кратно до тіку.

Кожен торговець (учасник, клієнт) ф’ючерсного ринку вносить початковий вклад – депозит / початкову маржу (original margin or initial margin), який змінюється щоденно, залежно від зміни цін на контракти. Згідно з Правилами біржової торгівлі депозит повинен становити від 2 до 10 відсотків вартості товару, вказаного в контракті. Цей депозит повертається торговцеві при реалізації контракту через поставку реального товару або укладання протилежної угоди. Депозит — це засіб, що гарантує дотримання зобов’язань за контрактом, він не є платою за товар.

Біржовиків та їх клієнтів ф’ючерсний ринок приваблює своїм “принципом важеля” (leverage), як його називає один із сучасних теоретиків біржової справи Заходу Ф. Шварц. Оскільки незначна частка загальної вартості контракту сплачується у вигляді депозитного внеску, навіть незначні коливання цін дають великий виграш.

Контракт, як правило, укладається на значну кількість товару або суму фінансових інструментів: пшениця — 5 000 бушелів — (136 тонн); нафта — 1 000 барелей — (135 тонн); вексель скарбниці США (казначейський) — $1.000.000 тощо. Зміна ціни відбувається на одиницю ваги або обєму під контрактом, а значить, на весь обсяг контракту. Ця величина називається одиницею контракту (contract unit). Для ілюстрації сказаного розглянемо приклад 1:

Приклад 1

Біржовик купив 5 липневих фючерсних контрактів на золото у березні за ціною $380 за трійську унцію. Його депозит при відкритті позиції за 5 контрактами при 5% внеску від вартості контракту становить: 5 контрактів х 100 трійських унцій х $380 х 0,05 == $8 500. При зростанні ціни на $20 за унцію наш покупець отримає прибуток у сумі $10 000, що становить 125% від суми депозитного внеску. Це відбувається через додавання суми виграшу до депозитного внеску: $8 500 + 5 х 100 х $20 = $8 500 + $10 000. Дохід біржовика становить відповідно: (10 000 / 8 500) х 100 = 125%. Однак, якби ціни коливалися у зворотному напрямку, його би спіткали такі самі втрати. Тому клієнтам біржі постійно рекомендується використовувати на фючерсному ринку лише той капітал, який вони можуть дозволити собі втратити. Операції на ф’ючерсному ринку — це інвестиції з найвищим порогом ризику, що відшкодовується значними доходами тим, кому пощастило.

Крім депозитів, що вносяться при укладанні контракту, небажані зміни цін повинні компенсуватися щоденними гарантійними внесками, що називаються варіаційною маржею (variaton margin). Якщо клієнт відкриває контракт на купівлю товару, а ціна на нього потім спадає, він зобов’язаний заплатити своєму брокерові маржу, щоби відшкодувати втрати. Це саме відбувається з клієнтом – продавцем, коли ціна на товар зростає. Всі розрахунки веде розрахункова (клірингова) палата, функції якої детальніше розглянемо у наступних розділах.

Замовлення на товар має включати назву товару, строк поставки, попередню ціну, за якою товар можна купити або продати. Тільки-но біржовий маклер (брокер) отримає замовлення, він виконує його, як правило, відритим викриком в операційній залі біржі. Замовлення на купівлю-продаж ф’ючерсних контрактів оформляються як торговельні ордери. Вони бувають: ринковими, лімітованими, стоп-ордерами, комбінованими тощо. Типова форма ринкового ордера (тагкеі оггіег) виглядає так (рис. 4.1):                        

Лімітований наказ-ордер відрізняється від ринкового тим, що у графі “ціна” вказується її значення. Наприклад, купити травневий контракт пшениці за ціною 435.00 центів за бушель.

При отриманні від іншого брокера згоди на пропозицію угода вважається здійсненою. Покупець заповнює форму, відому під назвою торговельної розписки. У ній фіксуються деталі угоди, погоджені під час її укладання. Копія розписки залишається у брокера, інша копія спрямовується у розрахункову (клірингову) палату біржі.

Фючерсний ринок на сучасних біржах Заходу використовується для фіксування ціни, за якою товар буде продано (куплено) в майбутньому. Здійснюючи купівлю або продаж на ф’ючерсному ринку, ті, що мають справу з фізичним товаром (виробництвом або торгівлею), спочатку повинні впевнитися, що ф’ючерсна ціна їх влаштовує з точки зору отримання доходу від їх бізнесу. Вирішальним фактором при ухваленні такого рішення є власна точка зору про перспективи цінових коливань на конкретному ринку.

Як засіб регулювання ризику фючерсний контракт дає змогу дилерам фізичних товарів відносно точно формувати ціну на товари, які вони планують продавати або купувати в майбутньому. Ці контракти допомагають страхуватися на реальних ринках сировини, цінних паперів та валюти. Ціновий ризик у цьому випадку беруть на себе спекулянти. Хеджери і спекулянти – біржові фахівці, які працюючи з реальними контрактами, швидко і точно акумулюють нову інформацію про наявні та майбутні поставки і потреби, виконують функцію встановлення центральних ринкових цін. При цьому забезпечується єдність думок для тих, хто працює з товарами, що продаються, незалежно від того, приймає останній участь у біржовому ф’ючерсному ринку чи ні.

Клієнт, який вперше користується послугами ф’ючерсного ринку, укладає угоду про відкриття для нього рахунку. Угода з клієнтом про рахунок, на який він вноситиме депозитні та наступні маржеві внески для утримання позиції, включає всю інформацію про клієнта, в першу чергу фінансову. Як правило, вимагаються рекомендації банків, які обслуговували рахунки клієнта, відомості про річний дохід, причому вказується розмір чистого капіталу та ризикового, який можна використати для торгівлі. Вказується вид рахунку: спекулятивний або хеджевий, особистий, спільний, трастовий, тощо. З’ясовується одразу, чи відкривалися рахунки в інших брокерських фірмах, чи були спірні рахунки, проблеми пов’язані з веденням рахунків тощо.

На всіх ф’ючерсних біржах світу клієнтові пропонують ознайомитися з інформацією про ризик, пов’язаний з ф’ючерсними операціями. Згідно з правилами Комісії з фючерсної торгівлі США клієнта повідомляють, що ризик втрат при торгівлі фючерсними контрактами може бути значним. Йому пропонують обєктивно оцінити власний фінансовий стан та можливість брати участь у цій торгівлі. Крім того, його повідомляють, що він може втратити не лише початковий депозит, який вклав при відкритті позиції, якщо ринок рухається проти очікуваного напрямку. Для підтримання позиції в такому випадку йому доведеться вкладати додаткові суми, що фактично є чистим програшем. Клієнта попереджують, що бувають такі ситуації, коли важко або неможливо ліквідувати контракт. Біржовий брокер просто не зможе обмежити збитки запланованою сумою (така ситуація можлива за умови різких цінових коливань). У цьому документі підкреслюється, що попередити про всі можливі ризики практично неможливо, а тому клієнт повинен максимально вивчити ринок і постійно стежити за його змінами. На заяві вказується дата, ставиться підпис клієнта.

Наводимо приклад свідоцтва про відкриття хеджевого рахунку (приклад 4.2):

У монографії А.А.Іващенка, який багато років працював консультантом радянських зовнішньоторговельних організацій з питань ф’ючерсної торгівлі на американських товарних біржах, наведено приклади типових контрактів на каву та бавовну, зокрема на каву сорту “арабіка” Нью-Йоркської біржі кави, цукру і какао (CSCE).

У додатку 4.1 подано типовий біржовий контракт на цукор Лондонської міжнародної біржі фінансових ф’ючерсів (LIFFE).

Як бачимо, ф’ючерсні контракти повністю стандартизовані за кількістю, якістю, часом та місяцем поставки. Предметом торгівлі залишається лише ціна.

Приклад ф’ючерсного контракту на кукурудзу Чиказької торговельної палати (СВОТ) подано у додатку 4.2.

Існує два методи біржових торгів: публічна торгівля, при якій угоди укладаються викриком, що дублюється сигналами пальців рук. У країнах Південно-Східної Азії та Японії подекуди розповсюджена “торгівля пошепки”.

Публічна біржова торгівля будується за принципом подвійного аукціону: пропозиція покупця зростає паралельно із спадом пропозиції продавця. При збігові цін пропозиції продавця та покупця укладається угода. Кожен укладений контракт публічно реєструють, інформуючи про це громадськість через канали зв’язку та засоби масової інформації. Розглянемо приклад торгівлі у біржовій залі:

Приклад 3

Продавець А пропонує до продажу контракт за ціною 50 одиниць, покупець В пропонує купити контракт за ціною 49 одиниць. Якщо немає інших покупців, то угода вважається здійсненою за умови, коли пропозиції обох сторін зрівнюються. Наприклад, у нашому випадку може з’явитися покупець С з пропозицією ціни 50 одиниць, або продавець D з пропозицією 49,5. Коливання цін визначається числом продавців, готових продати за цінами даного рівня та покупців, готових купити товар за такими цінами.

Особливістю сучасної торгівлі на фючерсній біржі є висока ліквідність. Різниця між цінами контрактів продавців та покупців є досить незначною. Вона становить 0,1% і менше, тоді як на фондових біржах цей показник становить 0,5% вартості акцій або облігацій. Незначна різниця між цінами пропозиції та попиту полегшує процес укладання угод, сприяє зростанню обігу, зменшує видатки на торговельні операції.

Згідно з правилами біржової торгівлі, приписами, інструкціями більшості бірж ф’ючерсної торгівлі службовці-члени бірж мають конкретні посадові обов’язки. Наприклад, посильні, кур’єри, клерки уповноважені доставляти та отримувати повідомлення; виписувати брокерські картки для підтвердження замовлення; працювати на телетайпних апаратах, комп’ютерах; виконувати технічні операції з діловодства, використовуючи телефонний, факсимільний, супутниковий зв’язок, глобальну комп’ютерну мережу Internet. Контролери укладених угод мають право лише перевіряти їх, у США це робиться в рамках системи CNR-PLUS.

На ф’ючерсних біржах, як уже підкреслювалося вище, досягається максимальна стандартизація якості товару та основних умов контракту. Як для спотових, так і для фючерсних операцій, встановлюється базова якість товару. Якість та ціна цього сорту беруться за основу, причому, якщо при операціях з реальним товаром стандартизуються різні сорти, при фючерсних основним є те, щоб кількість сортів або марок товару, дозволених до поставки (бази контракту), була достатньою для запобігання можливим маніпуляціям з цінами. На ф’ючерсних біржах база контракту, як правило, збільшується за рахунок інших поширених сортів (марок), на які встановлюються фіксовані скидки або надбавки до ціни базисної якості. Наприклад, база контракту для твердої озимої червоної пшениці з поставкою з портів Мексиканської затоки Чикаго Борд оф Трейд дозволяє продати або купити за даним контрактом тверду озиму пшеницю “хард вінтер” з додаванням 1 цента до ціни за один бушель. Жовта пшениця цього ж сорту продається зі скидкою в один цент тощо.

Крім якості, у фючерсних контрактах уніфікується розмір партії — лот (lot). Лот у зерновій торгівлі в США становить 5 000 бушелів, металів на Лондонській біржі металів — 25 тонн, олова — 5 тонн, пиломатеріалів — 150 000 бордсових футів, дизельного пального — 42 000 галонів тощо. Від розміру контракту залежить успіх біржової торгівлі. Для правильного встановлення цих величин робляться спеціальні дослідження.

Для активізації обігу, залучення максимального числа торговців фючерсні біржі намагаються сконцентрувати торгівлю так, щоб товар доставлявся лише в певні місяці. Важливим елементом уніфікації біржових контрактів є місце поставки. Покупці не укладатимуть угод, якщо не знатимуть місця отримання товару. Нехтування цим моментом на аукціоні з продажу сільськогосподарської сировини, який проводило Міністерство сільського господарства і продовольства у Києві у 1994-1995 рр., після перших же торгів призвело до втрати покупців, які після укладання аукціонного контракту, завіреного міністерськими печатками, не могли знайти місцезнаходження придбаного товару або ж це місцезнаходження зовсім їх не влаштовувало.

Крім вищевказаних умов, що стандартизуються, у фючерсному контракті під впливом законодавства почали обмежувати коливання цін. Мінімальні коливання цін встановлюються на всіх біржах світу. Зміна ціни називається пунктом, у США його розмір на різні види товарів становить відповідно: для зернових – 0.25 цента за бушель; для бавовни, кави та цукру – 0.01 цента за англійський фунт; для бензину, рідкого пропану, мазуту –  0.01 цента за галон; для нафти – 1 цент за барель, для міді – 0.05 цента за англійський фунт. В Англії для металів: алюмінію, міді – 50 пенсів за тонну; цинку, свинцю – 25 пенсів за тонну.

Максимально допускові денні коливання цін, підвищення яких призводить до припинення торгівлі, встановлені лише у США. Вони спрямовані на те, щоб не допустити ажіотажу, паніки, дати час торговцям краще оцінити ситуацію, вплив різних факторів на ціни, зробити більш впорядкованим процес розрахунків, запобігти невиправданим банкрутствам.

  1.  Основні риси ф’ючерсної торгівлі

Ф’ючерсна біржова торгівля характеризується яскраво вираженою географічною концентрацією. Основні біржі розташовані в центрах економічної активності світу: США, Великобританії, Японії. До середини 80-х років ХХ-го століття 98% біржового товарообігу припадало на ці три країни.

У зв’язку з впровадженням у біржову практику фінансових ф’ючерсів, якими активно торгують у Лондоні, Парижі, Франкфурті-на-Майні, обсяги загальноєвропейського обігу ф’ючерсних бірж потроїлися за останні роки, в Азії — подвоїлись. Сьогодні в США зосереджено 55% світового обігу (у 80-х роках – 84%). На біржах США, як свідчать дані Комісії з товарної ф’ючерсної біржі, працюють представники майже ста країн, понад 2000 операторів. Частка іноземного капіталу на деяких ф’ючерсних ринках США сягає 30%.

Зараз у біржовій торгівлі Заходу переважає фючерсна біржа. Біржі реального товару збереглися лише в деяких країнах і мають незначний обіг. Найбільші біржі реального товару розміщені в країнах третього світу. Наприклад, в Індії функціонує біржа, яка спеціалізується на торгівлі джутом, в Індонезії — каучуком та кавою, в Малайзії – оловом.

У західноєвропейських країнах товарні біржі об’єднують торговців, маклерів, транспортників, переробників, що співпрацюють у галузі вироблення типових контрактів, збору інформації про ринки сільськогосподарської сировини. Це Брюссельська, Мангеймська, Страсбурзька, Роттердамська, Мюнхенська біржі, операції на яких не виконуються.

Як відзначалося вище, розвиток біржової торгівлі з другої половини ХХ-го століття розширив коло біржових товарів за рахунок впровадження у біржову практику фінансових інструментів як бази для ф’ючерсних контрактів.

Усі характеристики біржового традиційного товару, а саме масовість, подільність, однорідність, фіксація якісних параметрів – повністю відповідають характеристикам цінних паперів та валюти. На вимогу часу Чикаго Борд оф Трейд (СВОТ) запровадила перші ф’ючерсні контракти на заставні сертифікати, казначейські довготривалі облігації. Чиказька товарна біржа (СМЕ) започаткувала торгівлю валютними ф’ючерсами і невдовзі створила ІММ – Міжнародний валютний ринок, послугами якого користуються різні фінансові інститути з метою управління ціновими та курсовими ризиками.

На зміну орієнтації ф’ючерсних бірж з товарних ф’ючерсів на фінансові вплинула відміна золотовалютного стандарту, збільшення різких коливань фіксованих курсів між доларом США та західноєвропейськими валютами, які в свою чергу впливали на формування курсових цін цінних паперів як боргових, а саме облігацій, векселів, депозитних сертифікатів, як корпоративних акцій.

Стан фінансових ринків різко погіршився. Відтепер на ньому вже не було стабільних відсоткових ставок як основи, за допомогою якої формувалися всі інші ціни, а встановилися непостійні, рухливі відсоткові ставки.

Значний вплив на формування ф’ючерсних ринків різних біржових товарів має монополія виробництва і збуту, система ціноутворення.

Сьогодні у світі налічується майже 200 ф’ючерсних ринків. На біржах США 70% ф’ючерсних контрактів – нові, запроваджені за останні 10-15 років; 60% фючерсного обігу становлять контракти з фінансовими інструментами.

Останніми роками біржовий ринок нафти зазнав істотних змін. Ф’ючерсні контракти стали надзвичайно популярними, причому їх глибина (строк дії контракту) застосовується від одного місяця до кількох років. Сьогодні використовуються здебільшого товарні фючерси з паливно-мастильними матеріалами, металами, менше — з сільськогосподарською сировиною: пшеницею, кавою, цукром тощо.

Фючерсна торгівля дозволяє не лише прискорити реалізацію товару, вона прискорює обіг вкладеного капіталу. При цьому розподіляються функції між банком та біржею. Банк, як правило, кредитує тільки частину товарної вартості, котру, як він вважає, буде повернено незалежно від кон’юнктури.

Ф’ючерсна біржа відшкодовує різницю між відсотком за кредит і ціною реалізації товару. Ф’ючерсна торгівля дозволяє заощадити резервні фонди, що їх підприємець притримує на випадок несприятливої кон’юнктури ринку.

Підсумовуючи викладений матеріал можна зауважити, що для фючерсної торгівлі характерними є такі функції:

  •  фіктивний характер угоди (практично відсутній обмін реальним товаром - 1-2%, зобов’язання сторін з ф’ючерсних угод припиняються через укладання оберненої угоди з виплатою різниці в цінах);
  •  сувора регламентація кількості, дозволеної до поставки, терміну та місця поставки;
  •  уніфікована якість товару;
  •  звязок з ринком реального товару через хеджування;
  •  безособовість угод, замінність контрагентів;
  •  здійснення розрахунків через спеціальну Розрахункову (клірингову) палату, яка є гарантом виконання зобов’язань сторін при купівлі-продажу контрактів.

Операції на ф’ючерсному та опціонному ринках виконуються у спеціальних місцях — “ямах” або “пітах” (pit). Площа “ями” коливається від кількох десятків до сотень квадратних метрів. Багатокутні, як правило, восьмикутні “ями” або “піти” (ринги) мають сходинки, що спускаються до центру. Продавці та покупці розташовуються на різних сходинках “піту” – залежно від місяця поставки за контрактом. Торгівля за кожною фючерсною або опціонною угодою відбувається в певному “піті” у визначений регламентом біржі час.

Зростання обсягів світової торгівлі сировиною та продовольством призвело до збільшення запасів, у тому числі сезонних товарів. Відповідно зростала маса капіталу, на який впливали несприятливі зміни цін. Це збільшувало ризик фінансових втрат власників.

Угоди на строк з реальним товаром не могли забезпечити ні достатньо надійного страхування товарного капіталу від знецінення внаслідок спаду цін, ні більш повного кредитування операцій. Цьому заважали обмежені можливості гри на зниження цін, відсутність повної уніфікації вимог до якості та термінів поставки реального товару. Хоч торгівля реальним товаром і виникла з метою зменшення ризику як для продавця, так і для покупця, однак принциповий ризик невиконання зобовязань контракту завжди є.

Особливо швидко ф’ючерсна торгівля Заходу зростає після другої світової війни. Провідне місце серед біржових товарів з другої половини 80-х років посідають сільськогосподарські товари – 70% усіх ф’ючерсних ринків. На динаміку біржової торгівлі в цілому та окремими товарами зокрема впливає стан ринкової економіки, особливо її валютно-фінансової системи, рівень державного втручання, фази циклу, монополізація ринків реального товару, науково-технічний прогрес, стан конкретного ринку, рівень товарності виробництва, тенденції в торгівлі сировиною, міжнародні товарні угоди, вдосконалення техніки біржової торгівлі.

Суттєве зростання обсягів біржової торгівлі призвело до підвищення значення товарних бірж для ринків сировини та продовольства. Для багатьох товарів ф’ючерсний обіг у декілька разів перевищує світове виробництво, наприклад, для міді — у 7 разів, какао -бобів — у 10, кукурудзи і цукру — у понад 3 рази, срібла — у 50 тощо. Хоч реальні поставки на цих біржах, як правило, не перевищують 5-10% світової торгівлі відповідними товарами, вплив бірж на ціни світового ринку важко переоцінити.

Ф’ючерсна торгівля залежить від багатьох факторів. По-перше, це стан економіки в цілому, у міжнародній торгівлі, сама біржова торгівля. На динаміку ф’ючерсної торгівлі відчутно впливає циклічний характер виробництва. В умовах спаду загострюється конкурентна боротьба, прискорюються інтеграційні процеси, активізуються зусилля бірж на впровадження нових товарів і методів торгівлі. Циклічність виробництва більше впливає на ціни промислових біржових товарів (метали, нафта, індекси акцій на фондових біржах). Ціни на сільськогосподарські товари коливаються згідно з своїми законами: найбільший вплив мають перевиробництво у сільському господарстві, стихійні лиха, неврожай.

Ф’ючерсні біржі стали своєрідними фінансовими інститутами, що обслуговують торгівлю. Для успішного їх функціонування однією із найважливіших умов є стан валютно-фінансової системи, достатня кількість фінансових ресурсів. Тому ф’ючерсні біржі традиційно розташовувалися у великих фінансових центрах світу: Нью-Йорку, Лондоні, Токіо, Франкфурті-на-Майні, Парижі, Чикаго тощо.

Ф’ючерсна торгівля є обєктом заставних операцій. Без банківського кредитування, без достатньої кількості вільних грошових коштів фючерсна торгівля є не можливою.

У сучасній Україні така перспектива також можлива. Кредити, вільні грошові кошти є, але донедавна інфляція не дозволяла вкладати їх у довгострокові програми. Значною перешкодою на шляху становлення ф’ючерсної торгівлі є політична нестабільність, не-сприйняття прозорості ф’ючерсного ринку щодо визначення центральних ринкових цін на сировину та інші активи. Ф’ючерсна торгівля у цьому випадку відіграла би позитивну роль, крім того через розширення біржового обігу можна суттєво впливати на зниження рівня інфляції, визначати спотові ціни та курси, а також прогнозувати майбутню кон’юнктуру ринків.

Впливає на функціонування сучасних ф’ючерсних ринків на Заході валютна нестабільність. Саме вона, а також нестійкість відсоткових ставок, значні коливання курсів акцій зумовили виникнення принципово нової торгівлі фінансовими інструментами та контрактами на базі індексів курсів акцій фондових бірж.

Суттєво впливає на ф’ючерсну торгівлю монополія. Сучасна товарна біржа — це не лише ринок, де реалізовуються товари, а фінансовий інститут, що істотно спрощує торгівлю, здешевлює її.

Деякі західні економісти вважають виникнення ф’ючерсної біржі “комерційною революцією”, вбачають у ній організаційну та плануючу силу, що динамізує всю економіку. Завдяки діям транснаціональних корпорацій (ТНК), як торговельних, так і промислових, концентрується і централізується виробництво, особливо сільськогосподарської сировини та продовольства. Це підвищує товарність виробництва. Товарна продукція надходить на ринок як товарний капітал, що підлягає ризикові зміни ринкової кон’юнктури, а це в свою чергу зумовлює його страхування через біржовий механізм. Ф’ючерсна торгівля постійно вдосконалюється, концентрується у провідних фінансових центрах світу.

Роль біржі в економіці постійно змінюється. Це питання викликає не лише теоретичний інтерес, воно має й практичне значення. Проблема ця надзвичайно складна та багатопланова. Ф’ючерсна біржа як специфічний фінансовий інститут, що обслуговує потреби товарного ринку, є “ринком цін”, формує біржові котирування, а через хеджевий механізм – фактичні ціни реального товару.

Ф’ючерсна біржа сьогодні є фінансовим закладом, що доповнює банківське кредитування на стадії реалізації та зберігання товару. Це інструмент перерозподілу виробленої додаткової вартості з інвестиційною сферою. Фірми, які постійно використовують ф’ючерсний механізм, є більш конкурентоспроможними через можливість оптимізації цін на товари, капітали, валюту.

Ф’ючерсна торгівля, зосереджуючись на ціновому аспекті, точніше, на різниці цін, яка є джерелом перерозподілу прибутку. Вона залучає, з одного боку, вільні кошти, що є резервним капіталом на випадок негативних змін цін, а з іншого – біржа є як сферою вкладення капіталу, так і додатковим джерелом кредитування, вона виконує фінансові функції. Останніми роками роль фючерсних бірж зростає, саме туди переливається капітал.

У сучасних умовах однією з найважливіших причин змін в економіці є знецінення паперових грошей, що актуально і для біржової торгівлі. Характерна для такої економіки “втеча грошей” у товари сприяє вкладенню останніх у фючерсні контракти. Вкладання грошей, що швидко знецінюються, у право на товар, відіграє в очах інвестора неабияку роль. Необхідно підкреслити і зростаючу взаємодію ф’ючерсної біржової торгівлі з банківською сферою. За останні 10-15 років банки розвинутих країн світу особливо зацікавлені розширенням ф’ючерсної торгівлі, їх приваблює висока прибутковість наданих для цих цілей кредитів, що видаються спекулянтам та хеджерам. Відсотки за такими кредитами перевищують звичайні норми. Деякі банки самі активно грають на біржах, зберігають і обслуговують біржові запаси золота та інших коштовних металів товарних бірж.

  1.  Характеристика біржової мережі Заходу

Розвиток ринкової економіки, величезний економічний потенціал та роль США як лідера світового співтовариства зумовили становлення біржової мережі у цій країні.

Біржова мережа США значно впливає на біржову мережу світу. Про це свідчить хоча би той факт, що тут розміщені найбільші товарна та фондова біржі світу: Чиказька торговельна палата (Chicago Board of Trade) та Нью-Йоркська фондова біржа (New York Stock Exchange).

Для біржової мережі США характерні процеси концентрації, що призвели до скорочення кількості бірж. Усі американські товарні біржі мають певні спільні характеристики, але серед них немає двох однакових. Майже всі товарні біржі є ф’ючерсними.

Розглянемо детальніше кожну з провідних бірж.

Чиказька торговельна палата (Chicago Board of Trade, скорочено СВОТ) Заснована у 1848р., є найбільшою у світі товарною біржею, світовим центром зернової торгівлі. Крім ф’ючерсних торгів зерновими (пшениця, овес, кукурудза), соєвими бобами та продуктами їх переробки, біржа пропонує ф’ючерсні контракти на срібло, золото, іпотеку, довгострокові облігації Казначейства США, 10-річні зобов’язання Казначейства США. На біржі налічується 1402 повних та 681 асоційованих членів. У Раді директорів – 22, в штаті – 500 осіб, які не є членами біржі. На цю біржу припадає 50% всього біржового обороту США. До найпопулярніших контрактів належать фючерс на кукурудзу. У середньому за біржовий день залишається до 100 тис. відкритих позицій за цим контрактом. Крім пшениці та кукурудзи широкого поширення набули контракти на соєві боби та продукти їх переробки, а саме: соєву олію, соєве борошно та соєвий шрот.

Чиказька товарна, в інших перекладах комерційна, біржа (СМЕ – Chicago Mercantile Exchange). Започаткована групою сільськогосподарських дилерів у 1874 р., ця біржа була ринком масла, яєць, домашньої птиці та інших сільськогосподарських товарів. З 1919 р. на ній торгують великою рогатою худобою та свинями, м’ясом, беконом. Контракт на яловичину складає 50 тис. англійських фунтів котирується у центах за фунт, контракт на живу худобу ВРХ має розмір 40 тис. фунтів, на живі свині – 13 тис. З 1972 р. тут функціонує Світовий валютний ф’ючерсний ринок (Internatin Monetary Market), де торгують ф’ючерсами на основні валюти за долари США. Це британський фунт, японська ієна, швейцарський франк, австралійський та канадський долари, віднедавна євро, мексиканське песо і валюти, які стають популярними на світовому ринку кожного окремого року. Членів — 1300, Рада директорів — 24, штат службовців – 292 особи.

Чиказька біржа рису та бавовни (СRСЕ – Chicago Rice and Cotton Exchange). Торгує на площі Середньо-американської товарної біржі, де орендує площі та служби обслуговування. Основні товари – рис та бавовна. Членів — 392, управління — 20 осіб. Контракт на бавовну має 50 тис. англійських фунтів, котирується у центах за фунт.

Нью-Йоркська біржа кави цукру та какао (CSCECoffee, Sugar & Cocoa Excange, Inc.). Заснована в Нью-Йорку у 1882р. торговцями кави, які бажали уникнути цінового ризику через організацію фючерсної торгівлі. Це спеціалізована біржа для торгівлі кавою, цукром та какао-бобами. Членів — 527, Рада директорів — 23, штат — 88 осіб, які не є членами біржі. Контракт на каву є популярним не лише серед американських, але й європейських грейдерів, найчастіше використовується для хеджування цінових ризиків. Розмір контракту становить 37.500 англійських фунтів, котирується у центах за фунт.

Нью-Йоркська товарна біржа (СОМЕХ – Commodity Exchange, Inc.). Заснована у Нью-Йорку в 1933 р. шляхом злиття трьох бірж. Зараз на ній торгують кольоровими та коштовними металами: міддю, сріблом, золотом, цинком і фінансовими інструментами. Членів – 618, службовців – 264 особи. Це основний ринок металів США. Контракти котируються в англійських фунтах, у центах за фунт. Наприклад, розмір контракту на мідь становить £25 тис.

Середньо-американська товарна біржа (МАСЕ – Mid America Commodity Exchange). Організована в Нью-Йорку у 1868р. Однією з унікальних характеристик цієї біржі є відносно незначні розміри контрактів. Зерно і соя – 1000 бушелів, ВРХ і живі свині – 20000 і 15000 фунтів відповідно. Срібло – 1000 трійських унцій. Валюта: британські фунти – 12500 в лоті, японська ієна – 6250000 у лоті. Членів – 1205, Рада директорів – 15, штат – 81 особа, які не є членами біржі.

Канзаська торговельна палата (КСВТ – Kansas City Board of Trade), Missouri, Inc. Це вузькоспеціалізована зернова біржа, заснована у 1856 р., де контракти укладаються лише на тверді сорти пшениці.

Зернова біржа Міннеаполісу (МGЕ – Minneapolis Grain Exchange). Заснована у 1881 р., сьогодні є найбільшим ринком зернових за спотовими контрактами з негайною поставкою. Проводить також фючерсні торги контрактами на весняну пшеницю. Членів — 420, Рада директорів — 14, штат — 100 осіб, які не є членами біржі.

Нью-Йоркська біржа бавовни та цитрусових (NYCENew York Cotton Exchange). Створена за рішенням зборів 106 торговців і брокерів бавовни у 1870 р. Ця біржа вперше запровадила серти-фікатну систему та біржову клірингову палату. Членів — 450, Рада директорів — 24, штат — 53 осіб, які не є членами біржі. Крім контрактів на бавовну в останні роки набули популярності контракти на заморожений концентрат апельсинового соку.

Нью-Йоркська ф’ючерсна біржа (NYFE – New York Futures Exchange). 15 квітня 1979 р. Нью-Йоркська фондова біржа відкрила відділення фінансових ф’ючерсів, яке й стало згодом новою біржею. Членів — 1801, управління — 30 осіб.

Нью-Йоркська товарна (комерційна) біржа (NYMENew York Mercantile Exchange). Створена у 1872 р. як ринок сиру, масла і яєць. Членів — 816, управління — 14, штат — 120 осіб, які не є членами біржі. Сьогодні це найбільший ринок ф’ючерсів на нафту та продукти її переробки. Нафтовий контракт розміром 1000 барелей, котирується у доларах за барель. Базовою маркою нафти є світла легка техаська нафта.

Мережа фондових бірж США нараховує сім бірж. У 1962 р. їх було 14. Вони поділяються на національні та регіональні. До національних належать: Нью-Йоркська фондова біржа (NYSENew York Stock Exchange). З 1792 р. діяла як “добровільна організація”. Лише у 1972 р. була перетворена на неприбуткову корпорацію. Ця біржа є найбільшою біржею світу за обсягами продажу та найбільшою у США за кількістю проданих акцій. На даний час процедуру лістингу витримали акції понад 2000 компаній, на ній котируються = 3 500 облігацій.

Американська фондова біржа (АМЕХ – American Stock Exchange), Друга за значенням та величиною фондова біржа США, створена у 1908 р., має 661 члена біржі, працює з акціями тих компаній, які не можуть витримати лістингу на Нью-Йоркській фондовій. На АМЕХ котируються акції закордонних компаній, переважно канадських та англійських. Регіональні фондові біржі лістингують місцеві компанії, однак там котируються також акції, що витримали лістинг на двох національних біржах.

Середньозахідна фондова біржа (МSЕ – Midiwest stock Exchange). Створена у 1960 р. шляхом злиття окремих бірж Чикаго, ця біржа розміщена у серці фінансового центру Чикаго. Лістинг витримала лише 31 акція.

Тихоокеанська фондова біржа (PSEPacific Stock Exchange). Результат об’єднання бірж Лос-Анджелеса і Сан-Франциско у 1956 р. Акціями торгують у Лос-Анджелесі, опціонами – у Сан-Франциско.

Філадельфійська фондова біржа (FSEFhiladelphia Stock Exchange). Найстаріша біржа США, організована у 1790 р. Зараз Організувала торги опціонами на іноземну валюту.

Бостонська фондова біржа (BSE – Boston Stock Exchange). Через значну територіальну наближеність до Нью-Йорка виникають проблеми, однак цей фінансовий центр має велику вагу у США. Винятковий лістинг на цій біржі витримали 95 акцій.

Цінциннатська фондова біржа (CSECincinnati Stock Exchange). Заснована у 1885 р. як типова регіональна біржа, такою вона є й сьогодні.

Останніми роками суттєво зросла роль бірж у Японії.

В Японії найбільшою є Токійська товарна біржа (ТСЕ – Tokyo Commodity Exchange). На ній обертаються такі товари, як золото, срібло, платина, каучук, бавовна, вовняна пряжа. Біржа у м.Кобе спеціалізується на зернових, в м.Йокагамі — на цукрі, каучуку, текстильній сировині, зернобобових, шовку. Крім Токійської біржі віднедавна великої ваги в Азії набирають Сіднейська та Сянгамська (Гонконг) біржі.

На Сіднейській універсальній біржі торгують вовною, живою великою рогатою худобою, золотом, валютою, фінансовими інструментами, контрактами на базі індексів акцій та відсоткових ставок. Завдяки активній торгівлі контрактами на короткострокові банківські векселі, державні цінні папери та індекси акцій, значно зріс обсяг контрактів на Сіднейській ф’ючерсній біржі, в той же час обсяг торгівлі реальним товаром істотно зменшився.

Сінгапурська біржа також є міжнародною, на ній котируються такі товари, як валюта, золото, дизельне паливо, контракти на базі індексів акцій.

Гонконгська ф’ючерсна товарна біржа котирує цукор, соєві боби, золото, контракти на базі індексів акцій. Сан-Паулу котирує сільськогосподарські товари, золото, валюту, індекси.

У 50-х роках ХХ-го століття надзвичайно швидкими темпами починає розвиватися фондовий ринок Азії.

Гігантом серед фондових бірж Азії є Токійська фондова біржа (TSETokio Stock Exchange), була заснована у 1878 р. Однак лише після другої світової війни за своїми обсягами вона виходить на друге місце у світі. Покупцями акцій на цій біржі є не лише такі потенційні інвестори, як банки, страхові компанії, інвестиційні фонди, але й дрібні акціонери. Ця біржа є високоавтоматизованим ринком. Торговельна практика відрізняється від нью-йоркської та європейської. Перша секція розміщена у спеціальному місці, на ній торгують акціями великих промислових корпорацій — 1052 корпоративних акції; другу секцію репрезентують малі і середні компанії. Налічується 93 регулярні члени ТSЕ. Вони є відомими у світі, оскільки підвищили імідж ТSЕ. Торги ведуться акціями національних компаній, іноземних акцій небагато, незначним є й обіг відсоткових цінних паперів. В основному торгівля касова, строковий (ф’ючерсний) ринок відсутній.

Швидкими темпами повертають втрачені позиції 25 сучасних європейських бірж. Найбільшою у світі біржею, за обсягами торгів похідними фінансовими інструментами, сьогодні є Європейська електронна біржа деривативів (EUREXDeutsche & Swiss). Ця біржа створена у 1998 р. в результаті злиття німецької Deutsche Nerminborse (DTB) та швейцарської SOFFEX. Успіх EUREX зумовлений наявністю активного грошового ринку, використанням сучасної електронної системи торгівлі.

Лондонська фондова біржа (LSELondon Stock Exchange) посідає третє місце після Нью-Йорка і Токіо за обсягами операцій з акціями. Між британським та американським ринками значна різниця, наприклад, термін stock в Англії означає “цінні папери з фіксованим доходом”. У Лондоні “непролістингований ринок” є невід’ємною частиною біржі. Сьогодні ця біржа повністю переведена на комп’ютерні (електронні) торги.

Швейцарська фондова біржа (SSESwiss Stock Exchange) розміщена у Цюріху. Це найважливіша фондова біржа Швейцарії, лістинг на ній пройшли 395 акцій. Крім неї, у цій країні є Базельська та Женевська фондові біржі.

Найбільшою фондовою біржею Німеччини є Франкфуртська біржа цінних паперів, у лістингу біржі є 433 акції та 5649 цінних паперів з фіксованим доходом. У Німеччині лише банки мають право продавати цінні папери споживачам. Банки надсилають замовлення на біржу, де їх виконують офіційні брокери —“курс-маклери”.

Другим за обсягами торгівлі та кількістю цінних паперів (на початок 2002 р. 1653 акції були включені до котирувального списку) фондовим торговельним майданчиком є Euronext NV. Ця біржа є продуктом злиття фондових бірж Парижа, Амстердаму і Брюсселя. 29 жовтня 2001 р. Euronext NV підписала угоду з LIFFE на придбання останньої. Вирішено перевести торги похідними фінансовими інструментами Euronext в Лондон з використанням Connect – електронної торговельної системи LIFFE. Тобто в Європі спостерігається тенденція до об’єднання фондових торговельних майданчиків з біржами похідних фінансових інструментів. Саме Euronext здійснює інтеграцію трьох вищеназваних європейських фондових бірж з Лондонською біржею похідних фінансових інструментів.

Французька фондова біржа (SBFBourse de Paris) відіграє другорядну роль на міжнародному фондовому ринку. Брокерів Паризької фондової біржі називають агентами з обміну (agents de change), вони мають право монопольної торгівлі цінними паперами. Їх фірми винятково приватні, брокери об’єднуються у асоціацію, подібну до NASDAQ, ними керує спеціально обраний орган – Chamdre Syndicale, що також керує біржею.

Активно працюють біржі Канади, Австрії. В Італії вони є у Флоренції, Генуї, Неаполі, Римі, Турині, Трістелі, але найбільшою є біржа у Мілані.

Крім фондових бірж Європи, значну частину ринку займають товарні ф’ючерсні біржі, особливо у Великобританії. Помітну роль на світовому ринку кольорових металів відіграє Лондонська біржа металів (MLELondon Metal  Exchange). Утворена у 1882 р. корпорацією “Металл маркет енд ексчейндж компані ЛТД”, біржа є ринком реального товару, визначає світові ціни на метал, використовується для хеджування, виробляє умови та стандартизовані вимоги до біржових контрактів.

Члени біржі – 100 фірм – поділяються на дві категорії: 1) індивідуальні – принципали з правом укладання угод від власного імені та 2) члени-представники, що укладають угоди від імені тих фірм, які вони представляють. Право укладання угод має 31 член. У контрактах вказується, що мідь та олово доставляються на умовах поставки зі складу, покупцеві вручаються складські посвідчення – варранти на відповідну кількість металу через Розрахункову палату біржі. Метал, який продає біржа, розміщується у таких пунктах: мідь – у Лондоні, Ліверпулі, Манчестері, Гуле, Глазго, Бірмінгемі; олово – у Лондоні, Ліверпулі, Роттердамі, Антверпені, Гамбурзі. Розгалужена мережа складів біржі зменшує витрати на транспортування, забезпечує оперативну доставку. Право вибору складу належить продавцеві. За умовами біржових контрактів жодні форс-мажорні обставини не визнаються. Свинець та цинк, як правило, перебувають на шляху до Великобританії.

Лондонська ф’ючерсна та опціонна біржа (FOX – London Futures and Options Exchange). Це нова назва, до цього вона називалась Лондонська товарна біржа. FОХ налічує 248 членів, які безпосередньо виконують біржові операції. Члени поділяються на дві групи з різними правами. До першої належать “ліцензовані маклери”, власники двадцяти тисяч акцій, що мають право виконувати операції у біржовому залі та на екрані монітора персонального компютера. Другу групу становлять “члени на місцях”, вони укладають угоду за власний рахунок або за рахунок ліцензованих маклерів. Спочатку на біржі укладалися угоди купівлі-продажу кави, какао, цукру, рафінаду, каучуку. Угоди на перші три товари укладаються в операційному залі – “відкритим вигуком”, на два інші – електронним методом з використанням персонального комп’ютера. На FОХ вперше застосована система електронних торгів. На біржі укладаються строкові (ф’ючерсні) угоди, хеджеві та спекулятивні, а також угоди з преміями – опціони.

Міжнародна нафтова біржа (IPEInternational Petrolium Exchange) була організована у 1980 р. До Ради директорів належать 12 осіб. Розрізняють повне та неповне членство. Повними членами можуть бути лише юридичні особи з постійним капіталом не нижче 100 тис. фунтів стерлінгів. Час роботи цієї біржі визначено з урахуванням часів роботи Нью-Йоркської та Сінгапурської бірж, що дає можливість проводити арбітражні операції та забезпечує практично добову торгівлю. Основним контрактом є фючерс на сиру нафту “брент”, що базується на 15-денному форвардному нафтовому ринку, який є найбільшим світовим ринком. Крім ф’ючерсних контрактів на цій біржі активно продаються опціони.

Балтійська ф’ючерсна біржа (BFEBaltic Futures Exchange) практикує торгівлю соєвою мукою, пшеницею, ячменем і картоплею. Розміри контрактів на зернові складають 100 т, на картоплю – 40 т.

З 1990р. три біржі у Західній Європі і пять у басейні Тихого океану використовують системи, що дозволяють укладати електронні угоди. Це Ірландська ф’ючерсна біржа м.Дублін (LFOE), Лондонська міжнародна фінансова ф’ючерсна біржа (LIFFE), Новозеландська ф’ючерсна біржа, Токійська міжнародна фінансова ф’ючерсна та Токійська фондова біржі.

Підвищують активність Німецька строкова біржа – DTB у Франкфурті-на-Майні, опціонна біржа в Амстердамі, ф’ючерсна біржа у Швейцарії.

Помітне місце в Європі займає ф’ючерсна біржа, розташована в Парижі – MATIF, утворена у 1986 р. У 1989 р. вона перейменована на Міжнародний строковий ринок Франції (ParisChambre de Compensation des Instruments Financiers de Paris, FFEFrance Futures Exchange).

На вказаних біржах котируються ф’ючерсні контракти на певні види активів. Подаємо найбільш поширені з них, тим більше, що вже й в українських джерелах масової інформації почали з’являтися котирувальні таблиці за цими контрактами. Характеристика сучасних у фючерсних бірж та біржових контрактів подана у додатку 4.3.

Використовуючи зазначений додаток можна розрахувати світові ціни у прийнятих в Україні мірах ваги та обємів. Для цього наведені відповідні значення, а саме: назва країни, скорочена назва біржі, назва контракту (базового сорту, марки тощо), місяці поставок, розмір контракту у прийнятих на західних біржах параметрах та їх українські еквіваленти, ціна одного пункту або тіку та години торгівлі даним контрактом.








Розділ 5.

ОСНОВНІ ТЕОРІЇ ФУНКЦІОНУВАННЯ Ф’ЮЧЕРСНИХ РИНКІВ

Що ж відображають біржові ціни, цифри і графіки? Ви проглядаєте ціни в газеті, слідкуєте за котируваннями на екрані, будуєте графіки якогось індексу. Ви бажаєте проаналізувати ринок та вступити у гру. Але що таке біржа?

О. Елдер, біржовий трейдер

А Теоретична частина

1.Стан дослідження фючерсних ринків в Україні

2.Еволюція розвитку основних економічних теорій фючерсних ринків

3.Сучасні теорії міжнародних фючерсних ринків

  1.  Стан дослідження фючерсних ринків в Україні

Дослівно термін “фючерсні ринки” (futures markets) перекладається з англійської мови як ринки майбутніх цін, які встановлюються (прогнозуються) продавцями та покупцями на основні активи в момент укладання угод задовго до їх реального обміну в майбутньому. Ф’ючерсні ринки в країнах Заходу виникли на базі ефективно діючих спотових ринків, тобто реальних ринків товарних та фінансових інструментів з негайною поставкою, і є ефективнішими, ніж спотові. В той же час розвиток ф’ючерсних ринків сприяв подальшому розвиткові спотових ринків.

Ф’ючерсні ринки на Заході характеризуються широким застосуванням фінансових інновацій, особливими правилами їх обігу, висококваліфікованими учасниками, коло яких постійно зростає. Крім банків та парабанківських установ до їх числа приєднуються фінансові менеджери фірм та корпорацій, які в такий спосіб здійснюють управління фінансовими ризиками.

Прискорений розвиток сучасних теорій строкових ринків пояснюється новими вимогами та обставинами, які характеризують товарні та фінансові ринки. На цих ринках сьогодні уже неможливо запроваджувати у торговельну практику нові інструменти без їх попереднього наукового обґрунтування.

З середини ХІХ-го до 70-х років ХХ-го століття торговці впроваджували ф’ючерсні контракти, враховуючи попит та пропозицію ринку. В якості прикладу такого впровадження можна навести перший ф’ючерсний контракт на кукурудзу, який було запропоновано біржовиками Чиказької торговельної палати (СВОТ) у 1875 р. як відповідь на гостру потребу у захисті від сезонних цінових коливань. Ці контракти замінили ризикові форварди, що не могли повністю вирішити цю проблему. Аналогічна ситуація повторилася з ф’ючерсами на відсоткові ставки у 1975 р.

Підвищена цінова змінність, яка характеризує сьогодні основні сировинні товари, валютні курси, відсоткові ставки, глобалізація, інституціоналізація та технологізація ринків, міжнародна конкуренція, адаптація законодавств різних країн сприяли перетворенню економічної науки із описової у аналітичну. Подібне стало можливим завдяки швидкому розвитку не лише самої економічної науки, але й впровадженню у практику технічних засобів обробки інформації.

На перших порах компютерна техніка використовувалася потужними торговцями (грейдерами) й інституційними інвесторами з метою обробки інформації та контролю за здійсненням угод. Наступним кроком стало проведення аналізу цін та курсів, швидке виконання складних математичних розрахунків, що дозволяло завчасно визначати розбіжності в цінах, а відтак і використовувати їх з вигодою.

Подальший розвиток повязаний із засобами передачі інформації, аналізу та обробки її у реальному часі, що стали загально доступними. Застосування числових методів аналізу дало змогу впровадити нові методології оцінки фінансових інструментів, що в свою чергу викликало значний інтерес до них з боку учасників ринку. Так виникають численні фінансові інновації. Процес інвестування перетворюється на “інженерний”. Поряд із вкладанням коштів у традиційні активи, такі як акції, облігації, векселі, депозитні сертифікати, валюта тощо, значні суми інвестуються у похідні фінансові інструменти – форварди, ф’ючерси, опціони, свопи та їх різноманітні синтетичні й гібридні комбінації.

До дослідження цих складних процесів активно підключаються економісти – теоретики, у роботах яких чи не вперше за новітню історію стають зацікавленими представники бізнесу, фінансуючи наукові розробки, навчання кадрів, підготовку підручників тощо.

Всі названі процеси поки що мало відомі в Україні. Проблемами функціонування строкових ринків на теоретичному рівні займаються лише деякі вчені: В. І. Міщенко, С. В. Науменкова, З. Васильченко, Л. О. Примостка та ін. Вони досліджують строкові валютні ринки, види строкових валютних контрактів та хеджування курсових та відсоткових ризиків за допомогою похідних фінансових інструментів.

Про необхідність теоретичного дослідження функціонування строкових ринків свідчить значна зацікавленість цією темою у практиків банківської справи, які почали вивчати цей сегмент ринку. До них належать Гордон В., Білошапка В., Кашпір Р., Матвієнко П., які не лише досліджують теоретичні аспекти функціонування строкових фінансових ринків Заходу, але й пропонують шляхи можливого запровадження аналогічних послуг для клієнтів українських банків.

На біржових товарних ринках в останні роки час від часу активізується робота з впровадження у торговельну практику форвардних та фючерсних контрактів на зернові культури. Аналогічні спроби робляться і на валютному ринку. Розроблено два альтернативних проекти законів “Про похідні цінні папери” та “Про строкові фінансові інструменти”, однак без широкого обговорення учасниками ринків та науковцями.

Комплексного ґрунтовного дослідження природи строкових складових (ф’ючерсних) товарних та фінансових ринків в Україні досі не започатковано. Не проаналізовано еволюцію розвитку основних економічних теорій ф’ючерсних ринків, не визначено їх ролі та місця в ринковій економіці. А отже, всі урядові програми виходу із кризи, яких уже налічується немало, не містять розділів, де були б заплановані заходи щодо розвитку ринків строкових контрактів.

Поглиблення економічних реформ в Україні настійно вимагає не лише вивчення новітніх економічних теорій та практики здійснення операцій на світових строкових ринках, але й вміння адаптувати їх на вітчизняних ринках. Таке завдання стає можливим для виконання лише за умови достатньо повного знайомства з усіма досягненнями сучасної зарубіжної науки та вивченням досвіду впровадження цих теорій у практику різних країн, в т. ч. постсоціалістичних.

Унікальність ситуації в Україні, як зрештою і у всіх постсоціалістичних країнах, полягає в тому, що розвиток інформаційних технологій проходить випереджуючими темпами щодо економічного розвитку. Технічне забезпечення і фахівці, особливо у банківській сфері, які можуть організувати безпосередні контакти з будь-яким учасником міжнародних біржових товарних або фінансових ринків, у т. ч. ф’ючерсних, як конкретним грейдером, або брокером, так і з виходом на інфраструктуру (біржі або позабіржові торговельні системи комп’ютерного котирування) у нас є.

Однак ця обставина не зумовила масовий вихід українських торговців, потужних виробників (переробників) сировини, банків та інших фінансових інституцій на зарубіжні ринки. Причини, на нашу думку, необхідно шукати як у відсутності теоретичних знань та практичних навичок у роботі зі строковими контрактами (форвардами, ф’ючерсами, опціонами, свопами), для проведення операцій хеджування цінових і курсових ризиків та застосування спекулятивних стратегій, так і незначними за обсягами операціями на реальних ринках України.

Існує величезний розрив між розумінням економічної суті зарубіжних ф’ючерсних ринків, доцільності їх створення в Україні на основні сировинні активи, капітал та іноземну валюту і технічними можливостями виходу українських інвесторів на найліквідніші світові строкові ринки. В Україні уже сьогодні можна навести поодинокі приклади успішної роботи на світовому валютному ринку FOREX, яку здійснюють брокерські фірми в Одесі та валютні дилери банків “Аваль”, “Приватбанк” тощо.

Впродовж всіх років реформ в Україні фінансові та товарні ринки розвиваються фрагментарне, безсистемне впроваджуються у практику та законодавство досвід інших країн, подекуди з різними моделями функціонування ринків. Зазначені обставини не заважають різним урядовим структурам та Верховній Раді розробляти нормативні документи й закони, які містять досить суперечливі, а подекуди сумнівні визначення строкових контрактів, особливо фючерсних та опціонних.

Погоджуючись з Н. М. Малюгою, яка привертає увагу до відомого ЗУ “Про оподаткування прибутку підприємств”, справедливо стверджуючи, що зазначене там визначення ф’ючерсного контракту не відображає його економічного змісту, можна навести аналогічні докази і щодо тлумачення суті цих контрактів у “Правилах випуску та обігу фондових деривативів” від 24 червня 1997 р. №13, розробленими Державною Комісією з цінних паперів та фондового ринку, де, на нашу думку, необгрунтоване в нормативну лексику введено черговий калькований термін “дериватив”, а у визначенні фючерсного контракту відсутня головна його особливість як виключно біржового.

Невірно трактується і ціна виконання фючерса, як зобов’язання поставити-прийняти актив на момент закінчення терміну дії контракту. Автори документа, стверджуючи, що фючерсна ціна повинна бути зафіксованою в контракті з моменту укладання, до моменту поставки не відмежовують її від форвардної.

Все зазначене вище призвело до помилкового дозволу на здійснення емісії цих контрактів не лише розрахунково-кліринговим палатам фондових, або товарних бірж, що також є неточним формулюванням, але й ТІС (торговельно-інформаційним системам), які традиційно обслуговують позабіржовий обіг цінних паперів. Аналогічно сформульовано і п. 17 “Правил”, де передбачається можливість відмови однієї з сторін ф’ючерсного контракту від його виконання виключно за погодженням іншої сторони, що свідчить про недостатньо повне відображення авторами документа сутності ф’ючерсних контрактів, в т. ч. і на фондові цінності.

Введення у економічну лексику понятійного апарату, який би точно відповідав суті нових для нашого ринку понять є більш, ніж важливим. На ці обставини звертають увагу економісти і в інших країнах колишнього СРСР, зокрема в Росії, де уже активно працює декілька ф’ючерсних бірж, зокрема Московська міжбанківська валютна та Санкт-Петербурзька, які розповсюджують власні котирування спільно із провідними світовими біржами через Internet.

Вивченням похідних фінансових інструментів ґрунтовно займаються А. Б. Фельдман, К. В. Іванов. На нашу думку, заслуговує уваги твердження А. Б. Фельдмана про те, що “Похідні фінансові інструменти базуються на фундаментальних фінансових відносинах (кредит, позика, акція – частка власності тощо), доповнюють та розвивають їх, використовуючи нові за змістом угоди. В даний час конструювання, запуск, організація обігу похідних інструментів репрезентує самостійну галузь (підгалузь) фінансової діяльності”.

Цю галузь називають фінансовою інженерією, наукові дослідження цієї сфери є особливо популярними сьогодні на Заході. Найновіші підручники у російських перекладах уже зявилися і на українському книжковому ринку.

Впродовж тривалого часу вітчизняні економісти не мали змоги брати участь у виробленні сучасних інвестиційних та фінансових теорій, зокрема теорій строкових ринків, а ті з них, хто знайомився з ними, вивчаючи капіталістичну економіку, був зобов’язаний здійснювати цей процес лише з метою їх критики.

Покажемо розвиток цих теорій на Заході. Це допоможе глибше зрозуміти суть цих явищ, механізм функціонування строкових ринків у економіці.

В Україні, починаючи з 1992 р. – періоду “буму” становлення бірж, – з’являються наукові публікації та дисертаційні роботи, у яких досліджуються процеси відродження біржового руху. До перших таких робіт належать статті Кузьміна О.Є. та Колісника М.В., автореферати автора підручника, М.В. Колісника, наступні публікації вчених та політиків, зокрема Е.П. Єщенка, В.Пилипчука, навчальний посібник “Біржова справа”, написаний автором спільно з О.М. Дениско, І.А. Бланка, П.І. Гайдуцького присвячені безпосередньо дослідженню біржових ринків.

Крім названих авторів, у своїх дослідженнях строкові контракти згадують О.М. Мозговий, В.С. Загорський, Б.В. Губський, А. Філіпенко та Ф.Р. Рут.

У 1998-1999 рр. публікують свої роботи економісти та практики банківської справи, про яких згадувалося на початку даного параграфа. У 1999р. вийшла монографія автора, яка стала першою спробою в Україні комплексно дослідити строкові (фючерсні ринки) країн Заходу, окреслити перспективи їх становлення в Україні.

Ґрунтовний аналіз новітніх економічних теорій ф’ючерсних ринків може полегшити процеси вивчення теоретичних аспектів функціонування строкових ринків, дасть можливість використати їх під час удосконалення біржового та фінансового законодавства та формування відповідних умов для їх становлення в Україні.

Глобалізація світових ринків, особливо наймобільніших із них, фінансових, призвела до того, що жодна із країн не може не відчувати наслідків збоїв у їх функціонуванні. Після російської кризи складна міжнародна банківська система важко знаходила шляхи проведення взаємозаліків з неповернутих кредитів. Криза стала особливо дошкульною і через те, що класична економічна теорія економіки як системи, що постійно перебуває у стані динамічної рівноваги і має внутрішні важелі розвитку, особливо теорія ефективності ринків, яку постійно застосовували основні учасники міжнародних фінансових ринків – міжнародні інвестори –найпотужніші банки, інвестиційні фонди та страхові компанії, хеджеві взаємні та фонди грошового ринку, виявилася неспроможною своєчасно передбачити та запобігти фінансовому й економічному краху багатьох із них.

Вище уже наводився красномовний факт  фінансового краху одного із найбільших хеджевих фондів “Long-Term Capital Management”, яким керував авторитетний портфельний менеджер Джон Мериветер, а консультували М. Шоулс та Р. Мертон – обидва лауреати Нобелевської премії в галузі економіки, отриманої ними у 1997 р. за розробку моделі ціноутворення опціонів. Рятувати фонд прийшлося Федеральній резервній системі США, яка не могла допустити втрати довіри клієнтів до світової банківської системи.

Сьогодні міжнародна банківська система, крім ризикових операцій, які відображаються в їхніх балансах, здійснює значні за обсягами позабалансові трансакції на строкових ринках. На міжбан-ківському ринку відбувається укладання форвардних, опціонних контрактів та свопів між собою та з клієнтами. На цю обставину звертає увагу відомий фінансист та філантроп сучасності Джордж Сорос. Він підкреслює, що: “Масштаби ринків свопу, форвардних та похідних цінних паперів – величезні, а маржа вкрай незначна (“плече” вкладених коштів – леверидж, – як правило, складає 1:20 - О. С.). Суми, з якими здійснюються операції у багато разів перевищують капітал, який реально використовується у комерційній діяльності. Операції утримують ланцюжок із багатьма посередниками і кожен посередник має зобовязання перед своїми партнерами, не знаючи кого ще залучено. Ризик операцій з конкретними партнерами обмежено шляхом встановлення кредитних ліній”.

Як активний учасник всіх міжнародних подій Дж. Сорос дійшов висновку, що в останні роки фінансові ринки діяли як кинутий камінь, руйнуючи економіку однієї країни за іншою і вносить пропозиції щодо переосмислення економічної концепції функціонування фінансових ринків в цілому. Він вважає, що політики та економісти кожної держави повинні поставити за мету забезпечення їх прийнятної стабільності.

Цей процес є актуальним і для України, де ми сьогодні маємо можливість, впроваджуючи в Україні цей складний і необхідний сегмент ринків, проводити виважену державну політику щодо їх становлення та функціонування, враховуючи помилки, допущені в інших країнах, а не навчаючись на власних.

Залучення України до світового ринку не буде реальним без створення сучасного строкового позабіржового ринку свопів, форвардних і опціонних контрактів та біржового ринку ф’ючерсних і опціонних контрактів. Щоби в системі біржової торгівлі брала участь достатня кількість продавців та покупців, необхідно відпрацювати чіткий механізм, пов’язаний із захистом інтересів всіх його учасників. Вони мають бути впевненими, що ліквідність біржових угод є максимальною, а ризик непоставок або неплатежів — мінімальним.

На сьогодні це одна із невирішених проблем біржової торгівлі в Україні, де навіть на Українській аграрній біржі (м. Київ) виконується лише від 35-70% укладених під час біржової сесії угод. В Україні досі не вироблено державної політики щодо створення біржових фючерсних ринків. Саме цей фактор став однією із вирішальних причин кризи універсальної біржі реального товару в Україні.

Становлення та функціонування окремо товарної, фондової та валютної бірж, діяльність яких регулюється окремими недосконалими законами та нормативними документами, не призвело до впорядкування ринків сировини, грошей, іноземної валюти та цінних паперів. Орієнтація урядових структур товарних, фондових та Міжбанківської валютної бірж на укладання в основному спотових і подекуди форвардних контрактів не сприяє розвитку ф’ючерсного ринку, хоча нагальна необхідність у ньому вже усвідомлюється учасниками основних ринків.

Україна за територією не така вже й мала країна, тому концентрація в одному місці всього обороту наявної сировини є не виправданою. Як товарна, так і валютна біржі не потрібні для забезпечення учасників ринків реальним товаром або валютою, з цими завданнями впораються потужні гуртові торговці та банки (як зрештою і сталося на валютному ринку України). Але їм потрібна біржа, яка буде давати прогнозні ціни та курси.

Ф’ючерсна біржа, з незначною кількістю високотехнологічних сучасних сертифікованих складів, розміщених у головних портах та транспортних вузлах, зокрема на кордонах, може і повинна обслуговувати строковий (фючерсний) ринок, на якому здійснюється небагато угод з реальним товаром. На ці біржі повинен прийти сертифікований брокер, який співпрацюючи з аналітиками ринків, зможе укладати ф’ючерсні та опціонні контракти на основні види сировини, іноземної валюти та найліквідніших цінних паперів. Він здійснюватиме особливо ризикові інвестиції, беручи на себе ризик негативних цінових та курсових змін з виробника, переробника, торговця, банку тощо.

Концептуально важливим є усвідомлення необхідності в Україні становлення строкових ринків всіх основних активів, тобто ф’ючерсних бірж, які повинні функціонувати не для забезпечення економіки сировиною, капіталом та валютою, а для організації самих цих ринків.

Одним із перших дослідників строкових ринків у новітній історії країн колишнього СРСР є А. М. Буренін, професор кафедри економічної теорії Московського державного інституту міжнародних відносин при Міністерстві іноземних справ Російської Федерації, який є автором кількох монографій, статей та посібників з питань функціонування ринку цінних паперів, ринку похідних фінансових інструментів. У 1998 р. ним захищена докторська дисертація на тему “Строковий ринок у макроекономічному регулюванні”, у якій проаналізовано загальні теорії строкових ринків на сучасному етапі розвитку вітчизняної економічної думки, визначено роль та місце строкових ринків у економіці, як таких, що дозволяють визначати майбутній профіль економіки уже в теперішній час.

2. Еволюція розвитку основних економічних теорій ф’ючерсних ринків

Розглянемо еволюцію становлення основних теорій строкових ринків, знайомлячись з працями зарубіжних авторів. Дореволюційну біржову літературу колишньої Російської імперії ми вже згадували окремо у другому розділі.

Впродовж ХХ-го століття теорія і практика ф’ючерсних ринків Заходу отримує небувалий розвиток, однак власне вибуховий ефект, про який згадувалося вище, на цих двох напрямах досягається лише після другої світової війни.

До 1945 р. було опубліковано лише кілька ґрунтовних робіт, в яких вченими, визнаними сьогодні класиками економічної науки, висвітлювалися деякі аспекти функціонування ф’ючерсних ринків. До них належать відомі праці А. Маршала (Marshall) “Промисловість і торгівля”, Дж.М.Кейнса (Keynrs) “Трактат про гроші”, Дж.Р.Гікса (Hicks) “Вартість і капітал”, в яких від декількох сторінок до цілого розділу було присвячено дослідженню ф’ючерсних ринків, в основному валютних. Крім цих робіт помітне місце займала монографія Г.В.Гофмана (Hoffman) “Ф’ючерсна торгівля на організованих товарних ринках Сполучених Штатів”, опублікована у Філадельфії в 1932 р. Окрім вказаних робіт, в журналах було опубліковано лише кілька статей окремих маловідомих авторів.

У роботі “Трактат про гроші Дж.М.Кейнс вважає, що у країнах із нестійкими валютними курсами можна досягти пом’якшення їхніх коливань через запровадження строкового (фючерсного) валютного ринку. Він пропонував центральним банкам самим виходити на ринок валютних ф’ючерсів в якості агентів ринку, купуючи та продаючи значну кількість валюти на строк, тим самим формувати майбутні валютні курси. Не дивлячись на сімдесятилітню давність такої поради, актуальності вона не втратила, в тому числі і для України, де в центрі процесів становлення строкового валютного ринку має бути Національний Банк України. Це дасть можливість узгодити два процеси “знизу та зверху, тобто організує стихійний строковий ринок, який неодноразово виникав впродовж 1994-1998 рр. Але для цього НБУ потрібно скасувати власну “тимчасову заборону на проведення строкових операцій з валютою, яка суттєво стримує становлення ф’ючерсних ринків.

Дж.Р.Гікс у десятому розділі “Рівновага та нерівновага” своєї книги “Вартість і капітал”, виступаючи послідовником А. Маршала, намагається перекинути місток від статичної неокласичної системи економіки до динамічних моделей. До того ж головним елементом у Гікса виступають індивідуальні сподівання учасників господарського процесу. Головною ідеєю книги є теза про нестійкість (нестабільність) капіталістичної економіки, що не лише свідчить про підтримку автором ідей Кейнса, але й, як показує практика, абсолютно підтверджується розвитком сучасної світової економіки.

Поняття “економіка теперішнього стану” (Spot Economy) та “економіка майбутнього” (Futures Economy) були введені у наукову лексику саме Дж.Р.Гіксом. Він підкреслює, що “ринкові агенти знають, що визначені заздалегідь попит та пропозиція в якийсь із днів можуть виявитися зовсім на такими, якими дійсно будуть попит та пропозиція в той день, вони, зокрема, знають, що точно не зможуть передбачити скільки товарів самі забажають купити або продати в майбутньому”.

Дж.Р.Гікс підкреслює можливість проведення страхових (хеджевих) операцій на строковому ринку, який уже на той момент більше ста років активно функціонував у США та Європі. На його думку, ціни при укладанні строкових угод майже завжди до певної міри встановлюються спекулянтами. Вони намагаються виграти за рахунок купівлі за ціною, яка є найнижчою при укладанні угод з негайною поставкою, але завдяки сподіванням спекулянтів через відповідний час може підвищитися. Саме завдяки таким діям з’являється тенденція підвищення цін до помірного рівня при укладанні строкових угод.

Цитуючи Дж.М.Кенса, Дж.Р.Гікс ілюструє один із видів біржової спекуляції на строкових ринках, а саме гри на різниці в цінах – арбітражу. Кейнс першим застосував такі характеристики станів ринків, як перевернутий ринок, або ринок, який забезпечує різницю між спотовою та ф’ючерсними цінами у вигляді нормальної скидки (normal backwardation) та нормальний ринок, при якому різниця між вказаними цінами існує у вигляді надбавки (contango). Він вважав, що гіпотеза раціональних точних сподівань щодо майбутніх спотових цін та теперішніх ф’ючерсних не є вірною.

Кейнс висунув власну гіпотезу, що хеджери продають ф’ючерсні контракти, змушуючи спекулянтів купувати їх. А оскільки купівля контрактів пов’язана з ризиком, то, вважає Кейнс, має існувати очікувана дохідність, яка повинна бути вищою від безризикової ставки, тобто ф’ючерсна ціна має бути нижчою від сподіваної майбутньої ціни спот:

Pf < Ps.

Це означає, що можна очікувати зростання ф’ючерсних цін впродовж терміну дії контракту, а різниця між ф’ючерсною та сподіваною ціною спот у майбутньому і буде “нормальним беквардейшн”.

У протилежній ситуації, коли сподівання учасників ринку схиляються до тенденцій падіння ф’ючерсних цін впродовж терміну дії контракту, спекулянти будуть продавати ф’ючерси з надією їх викупу на дату поставки за нижчою ціною, а відповідно хеджери будуть купувати ф’ючерси, страхуючись від зростання цін в майбутньому. Винагородою для спекулянтів буде позитивна різниця між вказаними цінами, яка і є нормальним контанго, або:

Рf  > Рs

Послідовник Кейнса Гікс вважає, що ф’ючерсні угоди займають особливе місце, він вперше показує можливості укладання хеджевих угод на всіх строкових складових ринків, товарних та фінансових. Окремі особи, а також концерни беруть участь у діяльності, що потребує значного часу для свого завершення, або, можливо, планують розвиток неперервного виробництва, яке передбачає постійну потребу у надходженні ресурсів для випуску продукції; виробництва, яке не може бути зупиненим на тій чи іншій стадії. Ці особи побажають “хеджувати поступлення позичкового капіталу в майбутньому так само, як вони побажали “хеджувати постачання сировини.

Як бачимо, уже в 30-40-х роках ХХ-го століття питання використання ф’ючерсів для страхування цінових ризиків на товарних ринках сумнівів не викликало, вчені доводили учасникам господарських процесів можливість здійснення аналогічних операцій із страхуванням валютних та ризиків зміни відсоткових ставок.

Аналіз праць класиків підтверджує, що на момент появи перших ґрунтовних наукових досліджень функціонування ф’ючерсних ринків, їхні інструменти уже досить успішно, зокрема на товарних ринках, використовувалися для страхування цінових ризиків. Піонерами у цьому процесі виступали фермери, землевласники, власники плантацій, переробні фірми, торговці сільськогосподарською та промисловою сировиною тощо. Науковці лише започаткували відповідне пояснення стихійних процесів. Тобто процес становлення ф’ючерсних ринків проходив в результаті еволюції на товарних до вибухового розвитку у наші дні на фінансових ринках.

В Україні ж, як зазначалося вище, як зрештою в усіх постсоціалістичних країнах, зокрема Польщі, Угорщині, Росії, більш обізнаними з ринковими механізмами виявилися учасники фінансових ринків. Саме вони розпочали впровадження у торговельну практику фючерсних контрактів на іноземну валюту, фондові індекси, державні короткострокові цінні папери тощо. А так необхідні учасникам товарних сировинних ринків строкові контракти впроваджуються досить повільно, або не впроваджуються взагалі.

Така хибна позиція викликає здивування і жаль. Аналіз дореволюційної вітчизняної літератури свідчить, що наукові та законотворчі дискусії у ХІХ-му столітті, які точилися навколо строкових угод, стосувалися лише угод з цінними паперами і закінчилися вони на користь законодавчого закріплення таких угод. Ф’ючерсні угоди з сільськогосподарською сировиною були надзвичайно популярними, центрами їх укладання були Саратов, Нижній Новгород, Москва та Київ.

Дж.М.Кейнс, Дж.Р.Гікс, Г.В.Гофман, Н.Калдор (Kaldor), Г.Блау (Blau) змальовували ф’ючерсні ринки як економіку майбутніх цін, які прогнозуються спекулянтами. Адже саме вони беруть на себе ризики від хеджерів, які в свою чергу репрезентують реальні ринки товарів, цінних паперів та іноземної валюти. Підзаголовок роботи Гофмана звучав так: “Хеджування – це уникнення ризику”. Калдор стверджував, що спекулянти беруть на себе ризики, а ті, що хеджуються, позбуваються їх. Найсміливішою була Герта Блау, чия стаття у 1944 р. ознаменувала закінчення певного етапу у дослідженні ф’ючерсних ринків. Вона стверджувала, що товарні ф’ючерсні біржі було спеціально створено для сприяння уник-ненню ризиків, зумовлених невідомими майбутніми змінами товарних цін, або ризиків, чия природа унеможливлює їх покриття за рахунок звичайного страхування. Тобто до закінчення другої світової війни економісти почали говорити про ф’ючерсні ринки так само, як досі говорили бізнесмени та товарні дилери, тобто визнали їх унікальну роль у страхуванні цінових риків.

Одразу ж у повоєнні роки кількість публікацій із проблематики ф’ючерсних ринків різко зростає, з’являються спеціалізовані журнали. Наприклад, у Journal of Futures Markets за час його існування з 1981-1996 рр. було опубліковано більше 750 статей, в яких висвітлювалися різні аспекти функціонування ф’ючерсних ринків всіх видів активів, стратегії арбітражу, спекуляції та хеджування на провідних ф’ючерсних біржах світу.

Перші повоєнні публікації стосувалися суті хеджування, прогнозування цін та статистики ф’ючерсних ринків. Так Г.Воркінг (Working), у вказаній та наступних своїх роботах намагається змінити класичні погляди на фючерсні ринки. Він представляє хеджування різновидом арбітражу, показуючи, що хеджери будуть відкривати ф’ючерсні позиції лише за умови отримання можливих прибутків від різниці між спотовими та ф’ючерсними цінами – базису (basis), тобто хеджування ним подавалося як форма спекуляції. Через двадцять років Воркінг сам відмовиться від таких кардинально відмінних від класичного поглядів на хеджування, однак його роботи – це суттєвий внесок в теорію строкових ринків. Починаючи від нього, на фючерсних ринках розрізняють три види учасників, а саме: спекулянтів, хеджерів та арбітражерів.

Після 60-х років ХХ-го століття і до цього часу у зарубіжній економічній літературі переважає підхід до ф’ючерсних ринків, як до ринків, основною функцією яких є забезпечення механізму для перерозподілу ризику. У Флоренції у 1983 р. професор Манфред Страйт (Streit) спільно з Інститутом Європейського університету видає збірник наукових статей з питань функціонування ф’ючерсних ринків під назвою “Ф’ючерсні ринки. Моделювання, управління та моніторинг ф’ючерсної торгівлі”. Цей збірник було видано на основі матеріалів однієї із багаточисельних конференцій, які проводилися у Європі з цих питань напередодні започаткування активної торгівлі фінансовими ф’ючерсами на новостворених європейських біржах, Лондонській біржі фінансових ф’ючерсів (LIFFE) та Німецькій строковій біржі (DTB). В такий спосіб було підведено своєрідний підсумок досліджень функціонування цих ринків на всіх континентах земної кулі.

Зокрема у вступній статті М.Е.Страйта наголошувалося на успіхах ф’ючерсних ринків у США, підкреслювалося, що науковцями цієї країни проводяться інтенсивні емпіричні та теоретичні дослідження, в той час як у континентальній Європі такі дослідження були відсутні. Тому автор не зовсім вірив, що діяльність Лондонської біржі фінансових ф’ючерсів буде успішною. Прогнози автора не справдилися, сьогодні ця біржа за обсягами торгівлі фінансовими ф’ючерсами займає суттєву частку світового строкового ринку, яка стане найбільшою в результаті злиття з інтегрованою фондовою біржею Euronext NV, про що уже йшлося в попередньому розділі підручника.

Статті у збірнику були підібрані так, щоб показати ф’ючерсні ринки у трьох взаємопов’язаних аспектах:

  •  моделювання фючерсної торгівлі;
  •  управління фючерсними ринками на макро- та мікрорівнях;
  •  моніторинг ф’ючерсної торгівлі.

У розвязанні проблем моделювання фючерсних ринків обговорювалися такі питання:

1) торговельні мотиви та їх відповідність існуючим інструментам;

2) формування фючерсних цін та меж, у яких сподівання учасників регулюють ціну;

3) важливість інформації як елементу ефективності фючерсних ринків.

Всі названі проблеми досі є предметом ґрунтовних досліджень сучасних зарубіжних вчених та практиків ф’ючерсних ринків, які відіграють значну роль у світовій економіці.

Автором підтримується думка деяких зарубіжних вчених, що фючерсні ринки є складовою міжнародного фінансового ринку, причому їх уже не можна включати до ринку грошей. Це самостійний сегмент ринку. Якщо на первинному ринку обертаються щойно випущені фінансові інструменти, на вторинному досягається підвищення їх ліквідності, то ф’ючерсні ринки (як ринки цінових прогнозів) утворюють третинний ринок. На третинному ринку торговці купують і продають цінові ризики окремо від купівлі та продажу реальних товарних і фінансових активів, формуючи свої власні раціональні сподівання, тим самим створюють майбутній. профіль економіки (рис. 5.1).

3. Сучасні теорії міжнародних ф’ючерсних ринків

Зарубіжна наука виділяє три складових теорії строкових (ф’ючерсних) ринків, а саме теорії раціональних сподівань учасників ринків, арбітражні, спекулятивні та хеджеві теорії, або теорії ціноутворення; популярна до сьогодні теорія ефективності ринку.

Дискусійними і досі залишаються такі теоретичні проблеми:

  •  доречність різних видів хеджування;
  •  існування ризик-премії;
  •  інтерпретація отриманої вигоди;
  •  аналітична цінність статистики фючерсних ринків.

У контексті розгляду проблем аналізу ф’ючерсних ринків та відповідності строкових інструментів потребам споживачів і досі точиться дискусія як серед науковців, так і серед практиків. Не кожен новий фючерсний чи опціонний контракт одразу ставав популярним. Прикладів успішних та провальних контрактів є уже немало як на розвинутих ринках, так і на постсоціалістичному просторі (наприклад, у квітні 1997 р. на Московській міжбанківській валютній біржі (МБВБ) у Росії великим успіхом користувався ф’ючерсний контракт на ціну річної державної короткострокової облігації (ДКО), тоді як ф’ючерси на базові випуски тих самих ДКО “не прижилися” через низьку спекулятивну привабливість.

При розробці фючерсних контрактів в Україні потрібно в першу чергу звертати увагу на зручність строкового інструменту для хеджерів та привабливість для спекулянтів. Тому для торгівців зерном та біржовиків українських товарних та аграрних бірж було одразу зрозуміло, що запропонований валютними дилерами навесні 1999 р. зерновий ф’ючерс на одну тонну пшениці не буде користуватися попитом у хеджерів, якими могли би стати як торговці, так і сільськогосподарські виробники, хоча сам факт зацікавленості учасників валютного ринку товарними ф’ючерсами є досить позитивним і свідчить про можливість зародження класу біржових спекулянтів, які зможуть брати на себе цінові та курсові ризики.

При запровадженні нових ф’ючерсних контрактів у торговельну біржову практику України головним буде визначення їхніх стандартних розмірів, величини “тіку” — кроку зміни ціни або курсу, денного ліміту зміни ціни, ліміту відкритих позицій, для товарних ф’ючерсів — сорту поставки тощо.

Як свідчить досвід зарубіжних країн, вибір найпривабливіших для учасників ринку параметрів контрактів лежить у площині, де знання, техніка здійснення угод комбінуються з винахідливістю та інтуїцією.

Велике значення має вирішення проблеми оподаткування хеджевих та спекулятивних операцій, їх потрібно законодавче вирішити у процесі становлення строкових (фючерсних) ринків. На зарубіжних строкових ринках спекулянти сплачують доходи за визначеною ставкою для такого виду діяльності. Доходи хеджерів, отримані в процесі укладання ф’ючерсних контрактів, додають до доходів від основної діяльності і лише сумарний дохід підлягає оподаткуванню. Запровадження аналогічної практики в Україні дало б поштовх для зародження хеджерів, які сьогодні не можуть використати цей перевірений світовою наукою та практикою механізм захисту від цінових та курсових коливань навіть на зарубіжних товарних та фінансових ринках.

В теоретичному аспекті це означає відповідне трактування доходів від ф’ючерсної торгівлі та існування ризик-премії, тобто спекулятивні доходи та доходи хеджерів повинні оцінюватися по-різному. Спекулянт, беручи на себе ризик зміни ціни або курсу в майбутньому, прийде на ринок лише за умови існування на ньому премії за ризик, і, обравши вдалу спекулятивну стратегію, зможе отримати значні доходи, які і потрібно оподатковувати. Щоправда, ризик втрат у нього також значний, але в цьому випадку він покаже збитки від здійснення особливо ризикових інвестицій.

Виграшні позиції хеджера на фючерсному ринку не завжди можуть трактуватися як доходи. В основному виграні суми на фючерсних біржах покликані перекрити збитки при здійсненні операцій на реальних ринках за умови різких змін цін або курсів у небажаних для хеджера напрямах. Отже, потрібно чітко визначитися з обліком доходів від основної діяльності хеджера при здійсненні операцій на реальних ринках і обліком доходів від проведення хеджевих операцій і за умови збігу кількості відкритих позицій для страхування реальних активів оподатковувати сукупні доходи за ставками оподаткування, які визначені для конкретного виду діяльності, наприклад, для фермера, видобувного підприємства, банку тощо. Даний облік ускладнюється тим, що такі операції відбуваються поза балансами.

Щодо аналітичної цінності статистичної інформації фючерсних ринків, то для України вона вкрай необхідна. Уже сьогодні відповідальні рішення на рівні уряду та крупних виробників і переробників не приймаються без аналізу тенденцій світових цін на перспективу, тобто інформації зі світових ф’ючерсних бірж. Ф’ючерсні ринки розглядаються як ефективний накопичувач, переробник і розподільник інформації.

Особливо важливою є їхня здатність передбачувати ціни на сільськогосподарську продукцію в той момент, коли приймаються виробничі рішення, як-от “Що і коли сіяти? Не менш важливо мати точні прогнози щодо зміни відсоткових ставок на фінансовому ринку, валютних курсів тощо

Сучасні західні економісти синтезують елементи старих та нових теорій. Всі вони сьогодні усвідомлюють, що при вивченні ринків потрібно більше уваги приділяти сподіванням учасників. Теорії сподівань базуються на двох концептуальних підходах, теорії адаптивних (ретроспективних) сподівань та згаданої вище теорії раціональних (перспективних) сподівань.

Перша концепція, яка базується на постулаті, що люди формують свої сподівання просто і механічно на основі аналізу минулої інформації, не дивлячись на критику багатьох економістів, використовується досить активно при аналізі діяльності корпорацій на фондових ринках. Вона також є базовою концепцією для представників технічного аналізу, в тому числі і на ф’ючерсних ринках.

Друга концепція базується на гіпотезі раціональних сподівань, які формуються в результаті аналізу всієї доступної інформації, а саме минулої, поточної та внутрішньої і є точнішими. Ця концепція використовує при формуванні раціональних сподівань іншу гіпотезу щодо інформаційної ефективності ринку. Її застосовують представники фундаментального аналізу на всіх видах ринків, зокрема і ф’ючерсних. Проте, і ця точка зору має багато критиків, у т.ч. й класиків, на яких уже посилалося вище. Критики справедливо доводять, що всі раціональні сподівання обовязково містять частку невизначеності.

Високоліквідні спекулятивні ринки, якими є ф’ючерсні біржі, не можуть бути повністю ефективними в кожен конкретний період часу, оскільки вони були б непривабливими для спекулянтів і просто б перестали існувати. За умови статистичного аналізу має існувати інформаційний шум, який гарантує прибуток поінформованим учасникам, причому достатньо високий, щоби компенсувати їхні інформаційні витрати.

Динамічний аналіз передбачає можливість деяких торговців здійснювати операції в умовах тимчасової інформаційної вигоди. Отриманий ними прибуток є винагородою за швидкість проведення угод та вірне розуміння нової інформації. Існує конкуренція на цю цінову монополію, що визначає не лише інформаційну якість цін, але також і швидкість, з якою поширюються зміни у сподіваннях та інформації, що лежить в основі цих сподівань.

Щоб строковий (ф’ючерсний) ринок виконував свою функцію накопичення та розповсюдження інформації, має зберігатися баланс між доступом до інформаційної винагороди та її зменшенням через конкуренцію. В Україні строкові складові товарних та фінансових ринків не зможуть розвиватися успішно саме через надзвичайно високу монополію на інформацію, якою володіють декілька учасників ринку, в т.ч. корумповані чиновники, що при відсутності конкуренції дає можливість отримувати надприбутки і не сприяє вірному прознозуванню майбутніх цін та курсів.

В Україні ще не скоро можна буде використовувати теорію ефективності ринку, яка стверджує, що на ринку вся інформація є рівно доступною для всіх торговців, а тому ціни є справедливими. Розрізнять сильну, середню та слабку ефективність ринку. Ця класифікація залежить від об’єктивності та доступності для аналізу минулої, теперішньої і, передусім, внутрішньої інформації. Теорію арбітражного ціноутворення розглянемо у наступному розділі підручника.

Для кардинальної зміни стану справ потрібно приймати рішення не лише у економічній площині, тут потрібна неабияка політична воля людей, які сьогодні відповідають за майбутнє ринкових перетворень в Україні. Фючерсні ринки - це інформаційно відкриті системи з конкурентним доступом до інформації. Саме такі сегменти повинні допомогти стати на ноги великому бізнесу на законних підставах, маючи можливість працювати в умовах більшої інформаційної визначеності щодо майбутніх цін і курсів та активно використовувати фінансові інновації, які успішно застосовують їх зарубіжні партнери в усіх без виключення потужних корпораціях та фінансових організаціях, швидше інтегруватися у світові ринки.

Розділ 6.

КОНЦЕПЦІЯ ЦІНОУТВОРЕННЯ НА ФЮЧЕРСНИХ РИНКАХ

Будь-яка ціна – це миттєва згода щодо цінності ринку, досягнута біржовим натовпом і підтверджена фактом угоди. Ціна – явище психологічне. Це миттєва точка рівноваги між гравцями на підвищення та падіння... Ціна – лідер біржового натовпу.

О. Елдер, біржовий трейдер

А Теоретична частина

1. Формування ф’ючерсних та майбутніх спотових цін

2. Сучасні концепції ціноутворення на ф’ючерсних ринках

НЕПЕРЕВІРЕНО

1. Формування ф’ючерсних та майбутніх спотових цін

Актуальною малодослідженою проблемою економіки України є ціноутворення на основні сировинні товари та фінансові інструменти. Розвиток ринкових відносин на ринках сільськогосподарських товарів, енергоносіїв, грошей та цінних паперів викликає необхідність зміни поведінки торговців. Торговельні стратегії учасників торгівлі у ринковій економіці повинні будуватися не лише на аналізі інформації про динаміку зміни цін та курсів на активи з негайною поставкою спот (зрої), не менш значимими для них стають цінові прогнози спотових цін, які можна отримати виключно за умови функціонування строкових ф’ючерсних (іиіигез) ринків.                              

На ринках чистої конкуренції, до яких належать основні сировинні та фінансові ринки, ціна визначається через взаємодію попиту та пропозиції. В такий спосіб визначаються рівноважні ринкові ціни та обсяги проданих товарів. За умови незмінності попиту та пропозиції, коли ціни не коливаються, ринкова ситуація характеризується ціновою стабільністю. В останні 10-15 років на світових ринках цінова стабільність спостерігається надзвичайно рідко. Навпаки, характерною ознакою розвитку як товарних, так і фінансових ринків сьогодні є їх цінова змінність, або, як її називають у зарубіжній економічній літературі, волатильність (volatility).

Сучасні зарубіжні економісти цінову змінність характеризують такими трьома показниками, як діапазон зміни ціни, швидкість зміни та частота. Всі сучасні ринки є нестабільними, причому відзначаються значними за величиною та амплітудою ціновими коливаннями, які час від часу викликають відчутні потрясіння на світових ринках. Наприклад, різке підвищення цін на нафту до рівня $30 за барель з кінця 1999 р. спричинило дестабілізацію на всіх товарних та фінансових ринках навіть у благополучних США, що спонукало особисто президента Клінтона займатися вирішенням питання про збільшення її видобутку країнами ОПЕК.

Оскільки події на зарубіжних ринках впливають на становлення ринків в Україні, їх учасникам (продавцям, покупцям і посередникам) необхідно сприйняти цінову нестабільність як реальний факт і навчитися управляти відповідними ризиками. Однак здійснити ефективне управління ціновими та курсовими ризиками на ринку цін в умовах відсутності вертикального структурування ринків на товари й активи з негайною поставкою та ринок прогнозних цін на товари й активи з поставкою в майбутньому практично неможливо.

Процес ціноутворення на ф’ючерсних ринках в Україні повинен стати об’єктом досліджень як для теоретиків, так і для учасників ринку. Далі не може продовжуватися негативна практика вироблення недосконалих нормативних актів органами державної влади щодо впровадження фючерсних та опціонних контрактів на сировинних аграрних і фінансових ринках без узгодження з науковцями, біржовиками та банкірами.

Познайомимося з основними концепціями ціноутворення на сучасних спотових та ф’ючерсних ринках основних активів. Як вказувалося нами в попередньому розділі, зарубіжні вчені вивчали механізми ціноутворення на різні активи, виходячи із концепції ринкової рівноваги попиту та пропозиції з орієнтацією на раціональні сподівання суб’єктів щодо прогнозованої ціни спот, арбітражу та теорії ефективності ринків. Однак такі концептуальні підходи були вироблені не одразу, більше того, проблеми ціноутворення на фючерсних ринках активно почали вивчати лише після другої світової війни.

Здатність ф’ючерсних ринків з великою точністю прогнозувати майбутні ціни була одразу використана учасниками реальних ринків, передусім, сільськогосподарських для захисту майбутніх врожаїв від небажаних коливань цін на зернові культури. Це стало можливим через існування органічного взаємозв’язку між спотовим ринком та його прогнозом — ф’ючерсним.

Західні економісти давно відмітили взаємозв’язок спотових та ф’ючерсних цін, які відрізняються між собою на величину базису (basis). Як правило, в момент наближення термінів поставки ця різниця стає мінімальною, крім того, тенденції та напрями зміни спотових і ф’ючерсних цін є адекватними.

Успіхи при застосуванні цих теорій на практиці вражаючі, хоча і провали під час економічних та фінансових глобальних криз також відчутні. Особливу тривогу викликає той факт, що в Україні ці теорії не розглядаються і майже не вивчаються, не кажучи про їх практичне застосування. До 90-х років у колишньому СРСР були перекладеш з англійської мови окремі праці Дж. М. Кейнса та Дж. Гікса, на які ми уже посилалися вище. В останні роки ринкових реформ у Росії опубліковано фундаментальний підручник лауреата Нобелівської премії в галузі економіки, автора моделі оцінки капітальних активів професора Стенфордського університету В. Шарпа, праці інших названих авторів не перекладалися. Враховуючи вище сказане, коротко зупинимося на еволюції розвитку теорій ціноутворення на строкових (ф’ючерсних) ринках.

Ми вже відзначали той факт, що до 1945 р. книги з питань фючерсної торгівлі були рідкістю. Було опубліковані лише певні фрагменти (декілька сторінок, присвячених дослідженню взаємозв’язку спотових та ф’ючерсних цін, ролі спекулянтів та хеджерів) з праць А.Маршала, Дж.М.Кейнса, Дж.Гікса. На цьому фоні помітною подією стала монографія Г.Гофмана, у якій вперше зроблено спробу грунтовно дослідити ф’ючерсну торгівлю на організованих товарних ринках (біржах) США.

Сучасний російський дослідник строкових ринків А.Н.Буренін звернув увагу на особливість робіт Дж.М.Кейнса та Дж.Гікса, які проводили дослідження ф’ючерсної торгівлі в період її становлення на фінансових ринках та запровадження нових видів контрактів на товарних. Останні на той час існували уже близько ста років без наукового обґрунтування. Саме ці вчені стали фундаторами теорії строкових ринків та процесу ціноутворення на них.

Дж.М.Кейнс, а за ним і Дж.Гікс визначили роль спекулянтів та хеджерів (продавців та покупців товарів, в основному валюти) для процесів прогнозування майбутніх спотових курсів валют та страхування (хеджування) курсових ризиків за допомогою ф’ючерсних контрактів з валютою. Саме Дж.М.Кейнс підкреслив, що ф’ючерсна ціна виконує роль одного із індикаторів майбутньої кон’юнктури ринку, він також ввів у наукову термінологію такі характеристики станів ринків, як “беквардейшн” (backwardation) і “контанго” (contango-forwardation), тобто так званого правильного ринку, який забезпечує відшкодування витрат на зберігання товару або необхідний розмір відсоткової ставки на валюту за депозитними вкладами та неправильного — інвертного — ринку, який цих витрат не відшкодовує.

У першому випадку ціни на товари та активи з негайною поставкою є нижчими від фючерсних цін, у другому – навпаки. Дж.М.Кейнс підкреслював, що в умовах невизначеності майбутня спотова ціна не може прогнозуватися за допомогою гіпотези сподівань, яка передбачає, що ф’ючерсна ціна на момент купівлі контракту точно відповідає спотовій на момент поставки. Він стверджував, що хеджери, продаючи контракти стимулюють спекулянтів купувати їх, висуваючи свою версію щодо різниці ф’ючерсних та спотових цін на величину очікуваного доходу, який повинен бути вищим від безризикової ставки на ринку.

І саме у цьому контексті погляди класика кейнсіанства є актуальними для ситуації в Україні, де також тільки започатковується процес становлення строкових ринків. Однак подальше ознайомлення з розвитком сучасних досліджень та функціонування зарубіжних ф’ючерсних ринків дає можливість стверджувати, що лише на вивченні цих праць не можна зосереджуватися. В останні п’ятдесят років створено нові концепції ціноутворення ф’ючерсних цін, які успішно впроваджуються у торговельні стратегії, причому ці стратегії використовують на інших секторах фінансових ринків та в інвестиційній діяльності.

Ф’ючерсними контрактами торгують лише на ф’ючерсних біржах. Торгівля має певні спільні риси, а в дечому відрізняється від торгівлі цінними паперами та небіржовими опціонами. Існують ринкові, лімітні та стоп-замовлення на укладання стандартизованих ф’ючерсних контрактів з визначеними видами сільськогосподарської сировини, відсотковими ставками, кольоровими та коштовними металами, нафтою та продуктами її переробки, індексами акцій ф’ючерсних і фондових бірж та валютою. Члени ф’ючерсної біржі можуть виступати як біржовими брокерами, що виконують замовлення клієнтів, так і біржовими грейдерами-торговцями, які можуть утримувати позицію покупця або продавця певний період часу, намагаючись купувати дешевше та продавати дорожче.

Оскільки фючерсні контракти є не що інше як купівля-продаж зобовязань на поставку-прийомку активів у майбутньому за цінами або курсами, погодженими в момент укладання угоди, обидві сторони, такого контракту мають однакові права та обовязки (вони при укладанні вносять гарантійні депозитні або моржеві внески згідно вимог конкретних бірж та асоційованих з ними Розрахункових палат). Після укладання фючерсного контракту сторони реєструють його в Розрахунковій (кліринговій) установі, а після цієї процедури не вважаються пов’язаними один з одним зобов’язаннями поставити-прийняти актив, другою стороною для кожного з них виступає ця установа.

Для забезпечення цілісності ринку та захисту розрахункових палат від втрат передбачено крім початкових депозитних або маржевих внесків (операційної маржі) здійснювати щоденний кліринг рахунків продавців та покупців контрактів і виконання вимог щодо внесення варіаційної маржі при негативних змінах цін або курсів. За умови небажання утримувати збиткову позицію сторона ф’ючерсного контракту може ліквідувати її через укладання оберненої (офсетної) угоди, а саме через продаж куплених або купівлю проданих зобов’язань за цінами або курсами, діючими на момент його ліквідації.

Процес щоденного клірингу означає, що зміни цін на ф’ючерсні контракти реалізуються одразу, а враховуючи той факт, що розмір операційної маржі не перевищує 2-10% вартості контрактів, втрати та виграші можуть бути значними, причому за умови падіння цін виграє той, хто зайняв “коротку (“short”)” позицію продавця за рахунок того, хто зайняв «довгу (“long”)» позицію покупця.

Нами уже неодноразово підкреслювалося, що на фючерних ринках розрізняють два види учасників – спекулянти та хеджери, доходи яких від здійснення цієї торгівлі на зарубіжних ринках оподатковують за різними ставками. Хеджерів – за нижчою, оскільки вони використовують ф’ючерсний ринок з метою захисту своїх спотових позицій на товарному або фінансовому ринку, бо вони, як правило, виробляють або використовують базисний актив в реальному бізнесі (наприклад, фермер, власник елеватора, банк, фірми, які здійснюють експорто-імпортну діяльність тощо). Спекулянтів – за вищою, оскільки вони відкривають та закривають свої позиції на фючерсному ринку з метою отримання доходу у вигляді різниці в цінах. Спекулянти на фючерсному ринку — це інвестори, які здійснюють особливо ризикові інвестиції. Виграші на цих ринках можна отримати вищі, ніж при інвестуванні в будь-які ризикові активи, але ризик втрат також нічим не обмежений.

Спекулянти можуть спекулювати на базисі, який в свою чергу може звужуватися або розширюватися, тобто на різниці між спотовими та ф’ючерсними цінами, які можуть зменшуватися або збільшуватися, та на спреді (spred), намагаючись отримати різницю в цінах на самі ф’ючерсні контракти з різними термінами поставки, на різних ринках, на товар та його похідні тощо. Тобто необхідно особливо підкреслити той факт, що до спекулянтів, які отримують дохід від прогнозування цін, долучилися спекулянти, які намагаються отримувати дохід від різниці в цінах. Один із ранніх дослідників ф’ючерсних ринків Н. Калдор вперше назвав їх арбітражерами, а в цілому учасників ф’ючерсного ринку поділив на спекулянтів-трейдерів, арбітражерів та хеджерів. Обидві ці групи спекулянтів зменшують або виключають ризик, пов’язаний із загальним рухом цін та курсів. Саме вони беруть на себе ціновий ризик в надії отримання доходів від своєї кращої, ніж у інших учасників ринку обізнаності щодо майбутньої кон’юнктури ринків. Стаття Н. Калдора мала промовисту назву – “Біржова спекуляція та стабілізація економіки”, що свідчить про спроби дослідження цього феномена ще у 40-х роках ХХ-го століття.

Крім взаємозвязку між поточними фючерсними та спотовими цінами на момент поставки, велике значення має також взаємозв’язок між поточними ф’ючерсними та поточними спотовими цінами. Поточна ф’ючерсна ціна повинна, згідно з висновками Н.Калдора, формуватися через однакові початкові раціональні сподівання всіх учасників. До речі, за умови визначеності ф’ючерсна ціна повинна відрізнятися від спотової на величину позичкового процента та ціну доставки. Ціна доставки в свою чергу включає витрати на зберігання, знецінення товару впродовж часу за мінусом доходності:

S f  - S = I + c – g + r,

Де S f  - сподівана ціна спот;

S  - ціна спот;

і - позичковий процент;

с - ціна доставки;

g - гранична доходність від володіння запасами реальних товарів;

r - гранична премія за ризик.

Тобто, сподівана спотова ціна відрізняється від поточної на величину премії за ризик, яка в свою чергу є зростаючою функцією від спекулятивних запасів. Н. Калдором також було визначено межі, в яких має знаходитися фючерсна ціна. Для цього він використовує запропоновані Дж.М.Кейнсом можливі ринкові ситуації, контанго та беквордейшн. Нижній рівень ф’ючерсної ціни визначається сподіваннями спекулянтів, верхній — арбітражерами, причому розглядаються ситуації ринкової рівноваги та такі, коли на ринку є в наявності значні за обсягами запаси або їх відсутність. За умови однакових сподівань учасників ф’ючерсної торгівлі ф’ючерсна ціна повинна бути нижчою від спотової при ситуації беквордейшн, при контанго — навпаки.

Проте, сам Н. Калдор вважав, що робити припущення про однакові сподівання учасників ф’ючерсної торгівлі не реалістично, вони можуть суттєво відрізнятися. В реальній ринковій ситуації кожного конкретного дня ці сподівання можуть призвести до того, що операції укладатимуться не лише між хеджерами та спекулянтами або хеджерами між собою, а й між самими спекулянтами, одні з яких сподіваються на підвищення цін, інші – на їх падіння.

Саме різні за напрямами сподівання лежать в основі поділу біржових спекулянтів на “биків” та “ведмедів”. На ринку, де переважають “бики”, ф’ючерсна ціна буде перевищувати сподівану спотову, на ринку “ведмедів” – навпаки, і чим більшою буде розбіжність в поглядах цих спекулянтів, тим з меншою точністю буде визначатися ф’ючерсна ціна.

Підсумовуючи погляди Н. Калдора, можна зробити такі висновки:

  •  учасниками фючерсних (строкових) ринків є хеджери, спекулянти та арбітражери;
  •  на товарних ринках хеджери переважно виступають продавцями ф’ючерсних контрактів, на фінансовому – продавцями та покупцями;
  •  спекулянти виступають протилежною стороною до хеджерів та інших спекулянтів, в результаті чого вони перебирають на себе цінові та курсові ризики від учасників реальних ринків, розраховуючи отримати премію за ризик;
  •  арбітражери укладають строкові контракти тоді, коли різниця в цінах спотового та фючерсного ринку є незначною.

Погляди вказаних авторів наводить названий вище російський професор Московського інституту міжнародних відносин А.Буренін, який вперше серед економістів країн колишнього СРСР досліджував проблеми функціонування строкових ринків зарубіжжя. Проте обєктами його досліджень були в основному похідні фінансові інструменти, а до теорій строкових ринків він звертається для обґрунтування необхідності запровадження таких ринків для Росії.

2. Сучасні концепції ціноутворення на фючерсних ринках

Розглянемо сучасні концепції ціноутворення на зарубіжних фючерсних ринках, які активно використовуються, хоча і не без дискусій між науковцями та учасниками торгівлі.

Перша концепція базується на поглядах описаних вище, і є класичною. Суть її полягає в тому, що ф’ючерсна ціна активу визначається раціональними сподіваннями учасників відносно майбутньої ціни спот. Сподівання трьох видів учасників (хеджерів, арбітражерів та спекулянтів) не завжди однакові, прийняття рішень щодо відкриття позицій на ф’ючерсному ринку залежить від повноти інформації та вміння на основі її аналізу робити вірні висновки.

Друга концепція базується на арбітражній теорії визначення ціни. Дві названих концепції доповнюються теорією ефективності ринку щодо інформаційної та операційної ефективності ринку цінних паперів, яку вперше запропонував Є.Фама.

Інформація для процесу ціноутворення є основним джерелом, її поділяють на минулу й поточну, або теперішню та внутрішню. Для строкових ринків минула інформація, наприклад про торішні врожаї, політику уряду щодо закупівель сільськогосподарської сировини, погодні умови тощо носить інформативний характер, такої інформації явно недостатньо для прогнозування ціни майбутнього врожаю.

Інформаційно насиченішими є теперішня й внутрішня інформації. Саме вони і служать основою прогнозування ф’ючерсних цін. Учасники ф’ючерсної торгівлі використовують два види аналізу:

фундаментальний і технічний. Представники фундаментального аналізу розглядають величезний масив даних на макро- та мікро-рівнях, вони, як правило, відповідають на питання “Що?” купувати або продавати, представники технічного аналізу відповідають на питання “Коли?”. Останній вид аналізу в Україні лише започатковують на фондовому ринку, він грунтується на твердженні, що ринкові ціни вмістили уже всю інформацію і відповідно прореагували на неї. “Техніки” аналізують лише ф’ючерсні ціни та обсяги торгівлі і на основі аналізу минулої інформації та припущення щодо однакової поведінки торговців за певних ринкових станів роблять висновки щодо відкриття відповідних позицій. Оскільки ці види аналізу в Україні майже не вивчаються, розглянемо їх суть у наступних розділах, тим більше, що без оволодіння їхніми прийомами та методами прогнозувати ціни практично неможливо.

Є.Фама вперше запропонував класифікацію ринків щодо ефективності. Він виділив три форми ефективності: сильну, середню та слабку. Ринок з сильною ефективністю має ціни, які повністю відображають всі три види інформації, середня ефективність дає ціни, в яких відображається минула та поточна інформація; слабка – враховує лише минулу інформацію. Ця теорія на Заході досі сприймається неоднозначне, має багато критиків, не кажучи вже про обмеженість її застосування в Україні через малий обсяг та недостовірність інформації. Однак на ф’ючерсних ринках, які є найефективнішими щодо інформації, у неї є багато послідовників. До них можна віднести Дж.Барнса, Б.Ямейя, X.Воркінга.

Так Дж. Барнс вважає, що ринок передбачає способи проведення ділових операцій (трансакцій) та деякі засоби збирання та розповсюдження інформації щодо умов здійснення цих операцій. Обидва аспекти ринку, трансакції та інформація достатньо взаємоповязані. Економічному попиту на операції передує попит на інформацію, в той же час попит на операції сприяє зростанню попиту на інформацію.

Характеризуючи ефективність ринку, Барнс виділяє трансакційні витрати, ліквідність, цінову ефективність. Цінова ефективність характеризується через два елементи:

1) рівень, до якого ціна активу визначається конкурентними силами, та

2) швидкість, з якою ціна активу або цінове котирування реагує на інформацію про зміни попиту і пропозиції. Покращення цінової ефективності викликає підвищення ринкової ліквідності. Окремо виділяються ефективність діяльності суб’єктів ринку, в т. ч. уряду, умови торгівлі та організація ринку.

Робота Дж.Барнса є актуальною для України. При становленні строкових ринків необхідно враховувати всі названі ним аспекти, тобто створити умови для функціонування конкурентних ринків сільськогосподарської сировини та енергоносіїв, відсоткових ставок, іноземної валюти тощо, а також проводити державну політику щодо обов’язкового розкриття інформації, потрібної для ринкового ціноутворення спотових та ф’ючерсних цін.

Для української економіки гострою необхідністю є встановлення прозорих, зрозумілих для учасників правил гри на всіх ринках. Ф’ючерсний ринок дає можливість створити умови для прогнозування майбутніх спотових цін, без яких не може функціонувати великий бізнес ні в сфері торгівлі, ні в сфері виробництва. Поряд з іншими відомими причинами, відсутність строкового сегменту на товарних сировинних та фінансових ринках призвела до того, що у нас в жодній сфері бізнесу не зявилося власних Соросів, Гейтсів тощо, а натомість основні державні багатства в процесі приватизації присвоїли так звані “олігархи”, які абсолютно не зацікавлені в розкритті інформації про свою діяльність та становленні чесного підприємництва та конкуренції.

Саме вони чинять шалений опір становленню спотових ринків на основні активи. На сільськогосподарських сировинних та енергетичному ринках відсутня конкуренція між крупними торговцями (грейдерами). Останні змогли би частину коштів використати на організацію строкових (ф’ючерсних) ринків, тобто створити попит на ці контракти (як хеджери з метою захисту своїх запасів від небажаних змін цін в майбутньому або спекулятивний попит в надії отримати премію за ризик) і таким чином дали би всім учасникам реальних ринків прогноз щодо майбутніх спотових цін і курсів. На цих ринках в Україні взагалі відсутні крупні трейдери, тобто відсутні реальні кошти, за допомогою яких і можна створити власне ф’ючерсні ринки.

Основні ф’ючерсні ринки в країнах ринкової економіки розвивалися на основі базових спотових з певним часовим проміжком, починаючи від ринків сільськогосподарських товарів, промислової сировини, в основному нафти та продуктів її переробки, кольорових і коштовних металів. Цей процес відбувався впродовж 150-ти років. Але, як уже зазначалося, в останні пятнадцять років спостерігався вибуховий розвиток строкового сегменту фінансового ринку. Там з’явилося багато форвардних, ф’ючерсних та опціонних контрактів на фондові інструменти, відсоткові ставки, депозитні сертифікати, казначейські векселі й облігації, іноземну валюту та різних гібридних і синтетичних комбінацій з названих фінансових інновацій та свопів. Цей процес відбувався у відповідь на запити учасників ринку щодо мінімізації або нівелювання підвищених цінових та курсових ризиків після краху Бреттон-Вудської системи утворення валютних курсів.

Через свою багатогранність фючерсні ринки містять досліджені та недосліджені сторони. Обєктом дослідження зарубіжних економістів є ф’ючерсні ціни, на основі аналізу яких робляться різні висновки щодо розвитку кон’юнктури ринку в минулому та на поточний момент. Однак найважче вивчати процес прогнозування (очікування) майбутніх спотових цін або стану спотового ринку в майбутньому.

Дискусійним є досі сам термін “раціональні” сподівання, які можуть бути різними для окремих суб’єктів ринку. Окремі субєкти можуть вважати для себе ефективними такі рішення, які для інших учасників будуть не раціональними. Кожен учасник має свої джерела інформації і, аналізуючи цю інформацію робить власні припущення щодо прогнозування майбутньої ситуації на ринку. Прийняття рішення щодо купівлі або продажу в умовах невизначеності буде залежати у т.ч. і від особистих якостей, ставлення до ризику тощо. Отже, процес прогнозування майбутніх цін не може не включати елементів упередженості, яка може проявлятися у сподіваннях учасників ринку.

На цю обставину звертає увагу Дж. Сорос, критикуючи теорію ринкової рівноваги та ефективності ринку. Пропонуючи власну теорію рефлексивності, він зауважує, що упередженість учасників ринків не є пасивною, вона впливає на хід подій і повинна обов’язково враховуватися економістами.

Можна, на наш погляд, погодитися з цими твердженнями, оскільки застосування теорій раціональних сподівань та ефективності ринку, не врятувало потужні фінансові інститути від краху під час російської фінансової кризи у 1998 р. Тут маємо на увазі уже згадуваний вище хеджфонд “Long-Term Capital Managament”, який консультували лауреати Нобелівської премії 1997 р., отриманої за роботу з ціноутворення опціонів. Р. Мертон та М. Шоулс, сповідуючи вказані теорії, застосовували відповідні торговельні стратегії у практиці діяльності страхового фонду двох потужних банків Німеччини та Швейцарії, який при наявності власного капіталу $4,8 млрд. втратив $85 млрд. До процесу рятування його від банкрутства вперше за всю новітню історію долучилася Резервна Федеральна система США, намагаючись не допустити втрати довіри вкладників до банківської системи.

Сучасні концепції ціноутворення на фючерсних ринках будуються на моделі Л. Телсера  та арбітражних теоріях. Згідно з моделлю Телсера ф’ючерсна ціна визначається спекулянтами, тобто залежить від їхніх сподівань та ступеня реалізації цих сподівань. Арбітражні теорії стверджують, що при наявності налагодженої інфраструктури та в цілому фінансового ринку, на якому можна швидко розміщати й позичати кошти, ф’ючерсна ціна буде визначатися арбітражерами. До того ж через відмінність між ставками депозитів та кредитів буде встановлюватися так званий арбітражний коридор, за межі якого ціна не повинна виходити. В межах коридору ціна формується сподіваннями спекулянтів. В той же час хеджери також будуть впливати на ф’ючерсну ціну, тобто при значному переважанні хеджерів-продавців на ринку – будуть зростати ціни і навпаки т ціни падатимуть за умови переважання хеджерів-покупців.

Підсумовуючи сказане, необхідно відмітити, що в Україні процес становлення ф’ючерсних ринків практично не відбувається, хоча потреба у прогнозуванні майбутніх цін є більше ніж актуальною. Необхідно створити на основних сировинних та фінансовому ринках відповідні умови для активного розвитку строкових складових – фючерсних та опціонних ринків. Розпочинати цю роботу потрібно з вироблення та прийняття відповідного законодавства, а також співпраці державних інституцій, які регулюють фінансові, сировинні ринки та ринок цінних паперів. Спільно з саморегулюючими організаціями банків, бірж уточнити правила випуску та обігу відповідних контрактів на необхідні види активів.

Специфіка стану українських ринків полягає в тому, що потрібно одночасно формувати строкові ринки, як товарні, так і фінансові, тобто ми не маємо часу повторювати шлях, який пройшли ф’ючерсні ринки в США та Європі, від товарних сировинних до фінансових.

В числі основних завдань необхідно вирішити питання кадрового забезпечення шляхом вивчення у вищих навчальних закладах теорії строкових ринків та підвищення кваліфікації діючих фахівців бірж, банків, потужних торговельних грейдерів та державних функціонерів в системі післядипломної освіти, підготовки магістрів тощо. Лише за такої умови можуть бути розроблені стандартизовані фючерсні контракти на зерно, фінансові інструменти, які зможуть активно впроваджуватися у торговельну практику.

Ще одним важливим аспектом є формування інформаційного поля для можливого прогнозування майбутніх цін та курсів. Для основних учасників ринків гострою необхідністю, на нашу думку, є залучення до роботи аналітиків і фінансових менеджерів, здатних проводити ефективний аналіз щодо прогнозування цін та операції, в т.ч. з ф’ючерсними контрактами на відомих зарубіжних ринках.

Розділ 7.

ФУНДАМЕНТАЛЬНИЙ АНАЛІЗ БІРЖОВИХ ЦІН ТА КУРСІВ

Фундаментальні аналітики вивчають всю інформацію, яка стосується фундаментальних економічних взаємозв’язків – попиту та пропозиції, які в кінцевому рахунку визначають всі ціни.

Дж. Маршалл, фінансовий інженер

Теоретична частина

1. Суть фундаментального аналізу

2. Фундаментальний аналіз на сировинних фючерсних ринках

3. Особливості здійснення фундаментального аналізу на фондових ринках

4. Фундаментальний аналіз на фючерсних ринках


1. Суть фундаментального аналізу

У винесеному в епіграф вислові Джона Маршала, професора фінансів у Школі бізнесу Сент-Джонського університету (штат Нью-Йорк), виконавчого директора Американської асоціації фінансових інженерів досить повно охарактеризовано фундаментальний аналіз, який застосовує одна із груп біржових грейдерів. Фундаментальні аналітики вивчають всю інформацію стосовно певного ринку. Вони намагаються визначити вплив всіх можливих факторів на процес формування попиту та пропозиції у майбутньому.

Представники фундаментального аналізу збирають інформацію про внутрішнє та зовнішнє виробництво, читають урядові звіти, оцінюють політику держав на товарних та фінансових ринках, порівнюють ціни та норми споживання, слідкують за рівнем інфляції, впровадженням інновацій тощо. Виходячи із аналізу цієї інформації, вони намагаються визначити ринкові ціни. Якщо теперішня ціна активу є нижчою від тієї, що прогнозує фундаментальний аналітик, то мова йде про недооцінений актив (undervalued), якщо навпаки – актив вважається переоціненим (overvalued). В результаті такого аналізу фундаментальні аналітики радять купувати недооцінені активи та продавати переоцінені.

Фінансові та товарні ринки, в т. ч. ф’ючерсні, вимагають від учасників високого рівня фахової підготовки. Фінансисти корпорацій, аналітики і торговці фінансових інститутів, таких як банки, інвестиційні фонди і компанії, трасти, брокери-хеджери та біржові спекулянти – щоденно приймають безліч рішень про купівлю-продаж різних фінансових та матеріальних активів. Для зменшення ризику таких операцій та отримання очікуваних прибутків від своїх вкладень кожен з них має знати й уміти аналізувати цілий ряд факторів, які впливають на ринкові ціни та курси і породжують тенденції зростання чи зниження.

В Україні учасники вказаних ринків, як правило, лише розпочинають аналіз ринків і мало користуються послугами спеціальних аналітичних фірм, що вже зявляються на українських теренах. Ці фірми в основному створені спільно із зарубіжними інвестиційними фірмами, а саме їм і потрібен аналіз фінансових та товарних ринків в Україні, особливо ринку цінних паперів. Ці фірми запроваджують індексні показники стану ринків в Україні, обчислюють і публікують їх. Однак через незначну активність на фондовому та валютному ринках, відсутність організованих товарних ринків, особливо ф’ючерсних, аналітичні фірми, відділи банків та інститу-ційних інвесторів застосовують лише два із трьох можливих методів аналізу, що використовуються на західних ринках.

В цілому в країнах розвиненого ринку поширені три методи аналізу, а саме:

  •  фундаментальний аналіз ринку;
  •  технічний;
  •  інтуїтивний.

В Україні започатковано використання фундаментального аналізу лише на .фондовому ринку та ринку банківських кредитів, який використовують на практиці експертно-оціночні фірми та аналітичні відділи інвестиційних фондів із зарубіжним капіталом. В основному на цих ринках учасники використовують інтуїтивний підхід, який не завжди дозволяє правильно оцінити інвестиційні якості цінних паперів або вартість застави.

Технічний аналіз майже не використовується, оскільки для його успішного застосування необхідно мати значну кількість даних про ціни та обсяги торгів на постійних ринках, які в Україні лише починають своє становлення.

Фундаментальний аналіз вивчає зміну цін на макрорівні та вдосконалюється з розвитком прикладної економіки. Основою фундаментального аналізу є вивчення всіх факторів макроекономічного життя суспільства, що суттєво впливають на динаміку цін основних базових товарів, цінних паперів та валюти. До них належать погодні умови, стихійні лиха, війни, страйки, перевиробництва, високі врожаї тощо. Фундаментальний аналіз повинен передбачити основні напрями динаміки зміни ринкової ціни, або, як ще називають це явище фінансові аналітики, тренди. Головне покликання фундаментального аналізу – формувати та передбачати майбутні коливання цін і курсів.

Методи фундаментального аналізу є досить різноманітними. Аналітики можуть використовувати при аналізі інформації як звичайну інтуїцію, так і складні економетричні моделі на базі компютерних програм. Цей вид аналізу передбачає довгострокове спостереження за ринком.

Сучасні товарні, фондові та валютні біржі відіграють вирішальне значення при формуванні основних ринкових цін і курсів. Правила біржової торгівлі, техніка торгів дозволяють встановити причини та закономірності виникнення багатьох явищ на ринку біржових товарів. Прогнозування ринкової кон’юнктури стає досить достовірним.

На ринках сировини, капіталу та валюти є декілька видів цін. Як правило, всі вони щоденно публікуються у періодичних економічних виданнях. Це ціни ф’ючерсних і опціонних угод, спотові та форвардні ціни на реальні активи.

Біржові котирування є визнаними цінами біржових угод, які укладаються на стандартну кількість стандартизованого товару, передбаченого правилами біржової торгівлі, у біржовій ямі в офіційні години роботи біржі.

Сучасні біржі — це сегменти гуртового ринку, тому для оцінки біржової конюнктури потрібна можливість проводити аналіз потенціалу конкретного ринку. Біржа є індикатором ринкової кон’юнктури, оскільки саме на ній пропозиція безпосередньо стикається з попитом, і це статистичне фіксується.

Біржа є регулятором ринкової економіки настільки, наскільки вона підвладна спрямованій дії – грі на підвищення або зниження цін. Ціни фючерсних та опціонних угод – це прогнози, орієнтири цінових тенденцій на основних товарних та фінансових ринках.

Оцінки та прогнози ринкової ситуації необхідні для регулювання комісійних відрахувань, відсоткових ставок, формування портфеля замовлень, хеджування ризиків.

У США, наприклад, корпорації Доу-Джонса, Стандард енд Пуерз тощо щоденно визначають і публікують зведені ринкові індекси, які характеризують в цілому динаміку розвитку світових фондового, валютного та товарного ринків. Так, на першій сторонці рубрики “Гроші та інвестування” в газеті “The Wall Street Journal Europe” графічно подається зміна індексів провідних фондових бірж, курсів державних облігацій, крос-курсів основних валют, рівня європейських відсоткових ставок від місячних до річних, а також ціни на золото, срібло, нафту тощо. Аналогічна інформація розміщується на веб-сайтах бірж, інформаційних та аналітичних агентств і фірм. Схожі рубрики мають європейські економічні й фінансові видання.

Приклад таких публікацій подається на рис. 7.1, 7.2, 7.3.

На рисунку 7.1 вказано динаміку зміни основних індексів європейського (Dow Jones STOXX 50), азійського (Nikkei 225), і американського (DJ Industrial Average) фондового ринків впродовж року. Окремо показано зміни доходу на німецьку десятирічну облігацію та казначейську облігацію США за цей же період. Проілюстровано зміну валютних курсів долара США та британського фунта стерлінгів до євро та динаміку зміни вартості зведеного товарного ф’ючерса на нафту Лондонської міжнародної нафтової біржі (ІРЕ), Нью-Йоркської товарної біржі (Nymex) та золота, що котирується на біржі Комекс (Соmех).

Результати аналізу широко публікуються і розглядаються в якості реклами для залучення більшої кількості читачів і клієнтів.

Біржові торговці використовують їх для прийняття рішень щодо вибору конкретних активів для інвестування, формування інвестиційних портфелів, хеджування цінових та курсових ризиків тощо.

Отже, фундаментальний аналіз — це аналіз, що ґрунтується на фундаментальних уявленнях про взаємодію попиту й пропозиції та основних показниках внутрішньої вартості активів.




2. Фундаментальний аналіз на сировинних ф’ючерсних ринках

Методика здійснення фундаментального аналізу біржової діяльності (в цілому та на фючерсних ринках зокрема)   передбачає   виконання деяких обов’язкових процедур, а саме:

  •  оцінку ринку даного товару, характеристику виробничого та споживчого потенціалу, виявлення можливих клієнтів;
  •  аналіз біржової кон’юнктури, оцінка співвідношення попиту та пропозиції, оцінки циклічності, обчислення показників ділової активності, показників обсягу і структури гуртового товарообігу;
  •  аналіз тенденцій та стійкості біржових цін, обчислення індексів цін, прогнози біржових цін;
  •  аналіз економічної ефективності біржової діяльності;
  •  оцінку стану та інфраструктури біржі.

Офіційним котируванням, або розрахунковою ціною (official guotation, settelement price), для кожної позиції на певний день є ціна, встановлена при закритті біржі або середня ціна останніх декількох хвилин торгівлі контрактом (settle).

Наприклад, для Чиказької товарної біржі (СМЕ), для кожної позиції це середньоарифметичне значення максимальних і мінімальних цін за останні 30-60 секунд торгівлі.

Це котирування використовують для повідомлення цін поза біржею, а також для підрахунку депозитів та маржі і визначення цін ліквідації фючерсів на випадок поставки реального товару.

Біржові котирування регулярно публікують агентство Рейтер, відповідні біржі, усі провідні західні газети, передусім ділові видання — “Financial Times”, “The Wall Street Journal”, телевізійні агентства СNN, NВС та ін.

В Україні найбільш повну інформацію подають газети “Бізнес”, “Українська Інвестиційна газета”, журнали “Фінанси України”, “Економіка України”, “Ринок цінних паперів України”, “Фондовий рьінок”, бюлетені Інституту банку та інші, в Росії — “Деловой мир”, “Комерсант-Дейли”, “Зкономика й жизнь”, “Рынок ценньїх бумаг”, “Деньги” тощо.

Для абсолютної більшості ділових людей події на біржі, коливання курсів цінних паперів і товарів мають неабияке значення. Процес котирування курсів і цін на кожній біржі має свої особливості. Протягом усього періоду функціонування бірж котирувальні прийоми змінювалися. Розрахункову ціну визначали від середніх арифметичних значень попиту та пропозиції до фіксації цін укладених угод і курсів. За основу фіксації може бути покладено, наприклад, час (перша угода — відкриття біржі, остання угода — закриття біржі).

Котирування має служити науково-пізнавальній меті. Воно дає невикривлену індивідуальними факторами або штучними засобами картину загальної оцінки фінансових активів й товарів, що обертаються на біржі в даний час. Продавець за допомогою біржових цін і курсів може визначити, скільки в даний момент коштують його товари, цінні папери і валюта. Котирування дозволяє широкому загалові контролювати ціни, що виставляються при розрахунках на позабіржовому ринку.

Професійний учасник фючерсного ринку при укладанні угоди орієнтується, як правило, не на інтуїцію та щасливий випадок, а робить детальну оцінку ринку, моделює і прогнозує його розвиток. Маючи власні уявлення про перспективи, він ніколи не укладе невиправдано ризикових контрактів. Аналіз біржових цін та курсів відіграє надзвичайно важливу роль. Прогноз майбутнього руху котирувань є певним фактором при прийнятті рішень про відкриття чи закриття позиції. Активами ф’ючерсного контракту, як вже зазначалося у попередніх розділах, можуть бути сировинний товар, іноземна валюта, цінні папери, різні розрахункові індексні параметри.

Будь-який ринок базується на трьох складових – попит, пропозиція та конкуренція. В точці рівноваги попиту та пропозиції створюється зрівноважена ринкова ціна. Такою базовою ціною є ціна спот, або кеш, або ціна активу з негайною поставкою.

Для успішних операцій на фэючерсних (строкових) ринках учасники біржових сесій користуються різними методами прогнозування руху цін на ринках. Найбільш відомими і вживаними на ф’ючерсних ринках є саме фундаментальний (fundamental analysis) та технічний (technical analysis) аналізи.

Фундаментальний, або загальний аналіз ринку репрезентує метод визначення можливих змін ціни або курсу на основі інформації про попит та пропозицію. Опираючись на теорію цін, фундаментальний аналіз враховує, що підвищення попиту підвищує ціни та курси і, навпаки, зниження попиту знижує ціни та курси.

Інституції, які займаються фундаментальним аналізом цін і курсів на ф’ючерсних ринках Заходу, уважно стежать за економічними, політичними та природними факторами, що впливають на співвідношення попиту та пропозиції.

На ринках сільськогосподарської сировини до таких факторів належать:

  •  величина врожаю (перспективи врожаю);
  •  обсяги запасів сільськогосподарської продукції;
  •  структура кормів;
  •  погодні умови;
  •  політика уряду щодо учасників цього ринку, виробників;
  •  участь держави як агента цього ринку.

В Україні такі дані відстежує Міністерство сільського господарства та продовольства і галузеві інститути Академії сільськогосподарських наук. Однак ці дані використовуються тільки для статистичних звітів та розвязування питань закупів урядом стратегічних запасів продовольства. З 1997 р. ґрунтовний аналіз сільськогосподарського ринку здійснює Національна Асоціація бірж України (НАБУ). З результатами цього аналізу можна ознайомитися на веб-сайті НАБУ – www. nabu. Kiev. ua. На рис. 7.4 показано приклад такого аналізу динаміки укладених угод на біржах України за 1997-2001 рр.

На зарубіжних товарних ф’ючерсних ринках, особливо на ринках сезонної сільськогосподарської сировини, трейдери (спекулянти і хеджери) приймають рішення щодо купівлі-продажу, аналізуючи фундаментальні фактори, що, ймовірно, формують зміни цін. Вони звертаються до аналітиків-фундаменталістів (представників фундаментального аналізу), які після оцінки загальних макроекономічних показників, про які ще буде йти мова, особливу увагу на даному ринку звертають на тенденції зміни сезонних цін. Ці зміни фіксуються на нормальних та інвертних ринках. За умови нормального ринку пшениця, наприклад, продається за найнижчими цінами в липні-серпні, в період збирання врожаю, і за найвищими цінами – з грудня до весни.

Представник фундаментального аналізу, що обслуговує учасників фючерсних зернових ринків, вивчає і тлумачить ринок. Він аналізує попит і пропозицію, тенденцію зміни сезонних цін. Найбільш впливовим фактором, що дозволяє досить достовірно прогнозувати майбутні ціни, є визначення балансу попиту та пропозиції. Для цього використовуються статистичні дані про виробництво, замовлення уряду та регіонів. Достовірність цих даних перевіряє аналітик. Аналітик-фундаменталіст навіть на інформаційно ефективних ринках, поважних щодо кількості та якості інформації, яка публікується в пресі та спеціальних статистичних бюлетнях, завжди перевіряє її. Особливо важливо мати точні відомості стосовно даних про закупи, які збирається зробити уряд.


В Україні для виробництва сільськогосподарської продукції точної статистики немає. Не повністю враховується виробництво фермерських, домашніх господарств та імпорт у прикордонних областях. Аналітик повинен враховувати усі ці дані, оскільки лише тоді він зможе точно прогнозувати обсяги пропозиції. Аналогічно слід оцінювати обсяги попиту.

При формуванні загальної пропозиції беруться до уваги три фактори:

  •  прогнозовані обсяги нового врожаю (площі, врожайність тощо);
  •  залишки старого врожаю;
  •  можливий імпорт.

При аналізі залишків врожаю зернових враховується кількість великої рогатої худоби, свиней, бройлерів та заморожених туш. При аналізі залишків замороженого концентрату апельсинового соку, або, наприклад, бекону, враховується вартість зберігання та інвентарна вартість на складах. На тенденції коливання цін на худобу і м’ясо впливає тривалість строку відгодівлі, наявність та якість кормів, собівартість тощо.                  

У формуванні загального попиту аналітики фундаментального аналізу виділяють два фактори:

  •  внутрішнє споживання;
  •  можливий експорт.

Особливу увагу аналітики звертають на товари, ціни на які регулює уряд. Наприклад, у США на пять із шести товарів, що продаються на фючерсних ринках, ціни регулюються. Це пшениця, кукурудза, овес, соєві боби та бавовна. Фундаменталісти завжди уважно відстежують, скільки цих товарів є в резерві уряду, на які з них уряд виділяє позику. Врахувавши цей аспект (субсидії), аналітики можуть точніше встановити баланс вільного попиту і пропозиції.

Ціни на сільськогосподарську продукцію мають певну сезонну модель. Наприклад, для зернових впродовж року є два цикли зростання і один цикл спаду цін. Свої цикли мають ринки інших сировинних товарів. Однак сезонні цінові моделі можуть руйнуватися під впливом екстраординарних факторів, таких, як значний експорт або імпорт, стихійні лиха, зміни на ринку праці тощо.

Важливим фактором для фундаментального аналізу є рівні цін, що стають вирішальними у спекулятивній грі на підвищення або зниження цін. Щоб визначити завищена чи занижена ціна на даний момент, необхідно ціни порівняти. Фундаменталісти фючерсних сировинних ринків використовують три види таких порівнянь:

1) спостереження за рівнем цін з урахуванням поточної ставки позики уряду;

2) порівняння рівня цін з минулими періодами за подібних умов;

3) порівняння цін на новий урожай з цінами на старий врожай і цінами конкурентних товарів.

Аналіз цих ринкових факторів, – їх різноманітних комбінацій дозволяє аналітикам визначити тип ринкової ситуації. Вони визначають дефіцит загальної пропозиції, перевищення попиту чи його надлишок. В умовах глобалізації економіки такий аналіз проводять міждержавні інституції в цілому на світовому ринку. Так, фахівці Світового банку в кінці ХХ-го ст. прогнозували колосальний дефіцит зерна та продовольства на початок третього тисячоліття, що мало викликати суттєве зростання цін на продукти харчування. Поки що їх прогнози не зовсім підтверджуються, хоча стихійні лиха у багатьох частинах земної кулі одночасно, які нищать врожаї та худобу, можуть внести свої зловісні корективи і призвести до їх підтвердження.

Внаслідок несприятливих погодних умов, можливе пошкодження врожаїв і їх суттєвий вплив на рівень цін, руйнацію балансу попиту та пропозиції, тобто погодні фактори для фундаменталістів сировинних ринків є основними. Крім цього, слід враховувати ситуацію на фінансових ринках: інфляція піднімає рівень цін на сільськогосподарську продукцію, дефляція, навпаки, знижує їх.

Ф. Хорн, дослідник і аналітик ф’ючерсних ринків США, систематизував правила фундаментального аналізу, які можна використати і в Україні для прогнозування майбутніх цін на зерно, цукор, м’ясо тощо. Ось ці правила:

  •  Аналітик визначає повний (загальний) баланс попиту і пропозиції. Він враховує всі фактори, про які йшлося досі. Визначає динаміку зміни залишків, порівнює рівень цін та ринкову ситуацію з минулими періодами.
  •  Аналітик визначає баланс вільного попиту і пропозиції. Для цього він виявляє надлишок або штучний дефіцит. Визначає кількість, яку уряд має купити або продати для ліквідації дефіциту або збалансування попиту і пропозиції. Обчислює можливі скидки або премії на державні позики (порівняно з минулими періодами).
  •  Аналітик повинен розглянути сезонні тенденції, перевірити відповідність ціни логічним тенденціям. Аналітик приймає рішення про відкриття позицій на ф’ючерсних ринках лише за умови чіткої цінової тенденції або якщо на ринку діє особливий фактор.
  •  Аналітик спостерігає за рівнем цін, повідомляючи про надто високий чи низький показник порівняно з минулим періодом, про порушення нормальної цінової ситуації, про можливий протилежний рух цін незалежно від цінової ситуації.
  •  Аналітик враховує дію спеціальних факторів (природні катаклізми, разові значні закупівлі тощо).


3. Особливості здійснення фундаментального аналізу на фондових ринках

Для фінансових інструментів основне значення мають такі економічні фактори, як загальний стан економіки, розмір банківського відсотка, стан зовнішньої торгівлі, формування курсу національної грошової одиниці відносно іноземної валюти. Фахівці, що займаються таким аналізом, використовують комп’ютерну техніку, складні економічні моделі, що в свою чергу дозволяють прогнозувати поведінку ринків.

На ринку цінних паперів фундаментальні аналітики визначають, правильно чи ні оцінені ринком цінні папери щодо ризику та майбутньої доходності. В рамках фундаментального аналізу на фондовому ринку застосовуються два методи оцінки інвестиційних якостей цінних паперів.

  •  У першому випадку визначається внутрішня вартість цінного паперу, яку потім порівнюють з ринковим курсом. В окремих випадках аналітик оцінює очікувану доходність цінного паперу за відповідний період, яку порівнює з відповідною доходністю паперів-аналогів. Розмір прогнозованих доходів аналітики визначають через прогноз обсягів продажу, витрат обєкта інвестування, порівнюючи їх з галузевими або витратами конкурентів. Деякі аналітики використовують співвідношення: ціна акції / прибуток, ціна акції / обсяги продажу, де відповідно порівнюють прибуток на одну акцію або обсяг продажу на одну акцію.
  •  У другому підході аналітики використовують оцінку однієї чи кількох фінансових змінних і також порівнюють їх. Наприклад, оцінюють можливі доходи на одну акцію в наступному році. Як правило, такий аналіз виконується на замовлення грейдерів і не відомий широкому загалові.

Відомий в Україні аналітик фондового ринку Ю. Кравченко досить точно відзначив, що фундаментальний аналіз вивчає причини, які рухають ринком. Цей автор показує схему проведення фундаментального аналізу на фондовому ринку. Умовно він називає його – аналізом “зверху вниз” і поділяє на шість етапів:

1. Аналіз стану економіки та ринку в цілому.

2. Галузевий або індустріальний аналіз.

3. Регіональний аналіз.

4. Аналіз інвестиційної привабливості об’єктів інвестування.

5. Формування інвестиційної стратегії.

6. Формування інвестиційного портфеля.

Більшість аналітичних фірм визначають і обчислюють індекси в цілому фондового, валютного і товарного ринків.

Стратегічні інвестори, фермери, переробні фірми та хеджери, що їх обслуговують, користуються переважно послугами фундаменталістів. На розвиток подій на фінансових та товарних ринках значно впливають новини, заплановані та очікувані, а також випадкові і несподівані. Наприклад, землетрус в Японії викликав інфляцію японської ієни, війна в Іраку спричинила зростання цін на нафту, а надзвичайно тепла зима 1997-1998 рр., навпаки, викликала їх спад, оскільки у нафтових терміналах нагромадилися великі запаси нафти, не використаної для опалення. Очікування військової операції США проти Іраку у 2002 р. тримає нафтовий ринок у постійній напрузі тощо.

Особливо важливе місце для прогнозування рівня валютних курсів та рівня відсоткових ставок займають новини економічного і політичного характеру. Вони впливають на ціни також на товарних ринках. Представники фундаментального аналізу на першому рівні аналізу використовують три групи факторів:

1. Показники макрорівня: дефіцит торговельного балансу, дефіцит платіжного балансу, офіційні облікові ставки, динаміка ВВП, показники зайнятості населення, дані про стан грошової маси (агрегатів МО, МІ, М2, МЗ, М.4) та індекс інфляції.

2. Показники динаміки ринку: індекс промислового виробництва, обсяги роздрібних продажів, обсяги замовлень, обсяги будівництва житла, продуктивність.

3. Фактори, що оцінюються в поточному періоді в режимі реального часу: спотові та форвардні курси валют, ф’ючерсні ціни та опціони, ефективний обмінний курс, відсоткові ставки за депозитами, динаміка курсів державних цінних паперів, динаміка зміни індексів.

Якісний фундаментальний аналіз усіх видів ринку можуть робити лише фахівці, які вміють оцінити вплив макрофакторів на динаміку цін і передбачити розміри їх коливань у майбутньому. Фундаментальний аналіз на фондовому ринку ґрунтується на твердженні, що внутрішня вартість будь-якого фінансового активу дорівнює теперішній вартості всіх грошових потоків, які розраховує отримувати інвестор у процесі володіння цим активом у майбутньому. Представник фундаментального аналізу намагається визначити час та розміри майбутніх грошових потоків і, застосовуючи відповідну ставку дисконтування, визначає їх теперішню вартість. Хоча варто зазначити, що в Україні не вироблено єдиних наукових підходів щодо визначення ставки дисконтування для майбутніх грошових потоків, тому зарубіжні методики не завжди можна застосовувати. Потрібне відповідне їх коректування, а це в свою чергу можуть робити лише висококласні аналітики.

Для таких інструментів, як акції, прогнозується приріст їх балансової вартості, розміри дивідендів тощо, визначається майбутній дохід на одну акцію та можливий коефіцієнт дивідендних виплат. Отримавши інвестиційну вартість акції, аналітик-фундаменталіст порівнює її з ринковим курсом і робить висновки щодо правильності ринкової оцінки інструмента.

Однак для визначення часу та обсягів грошових потоків у майбутньому фундаментальний аналіз розпочинають з аналізу ринку продукції та послуг емітента, визначаючи перспективу утримання та розширення цих ринків або досліджуючи причини їх втрати чи суттєвого звуження. Ціни на фондовому ринку залежать від обсягів пропонованих цінних паперів та від кількості капіталу, який у них інвестується. Однак незначні обсяги торгівлі конкретною акцією не завжди свідчать про майбутнє зниження цін на неї. Така акція може просто тимчасово не продаватися інвесторами саме через те, що вони мають інформацію, яка дає їм підстави утриматися від продажу.

В періоди високої кон’юнктури на фондовий ринок прибуває грошова маса, курси цінних паперів зростають. За умови низької кон’юнктури курси цінних паперів падають. Зростання ВВП призводить до збільшення інвестицій у фінансовий ринок, де він розподіляється. Зростання заробітної платні, зменшення податкового тиску, яке призводить до зростання обсягів інвестицій у цінні папери, може бути зведеним нанівець через високий рівень інфляції тощо.

Макроекономічна складова фундаментального аналізу фондового ринку обовязково включає вивчення:

  •  методів та шляхів регулювання економіки;
  •  правових основ інвестиційної діяльності;
  •  процесів споживання та зберігання;
  •  конюнктури світових товарних ринків, ринків нерухомості, коштовних металів;
  •  розмірів відсоткових ставок за кредитами.

Після цього аналізують галузь, до якої належить емітент, визначають всі його можливі переваги та слабкі місця відносно інших представників. При цьому в першому випадку аналізують як внутрішні, так і зовнішні ринки, у другому – всіх потенційних конкурентів. Велике значення має також регіональний аналіз. Він проводиться для визначення інвестиційної привабливості регіонів.

Наступним етапом фундаментального аналізу, особливо на ринку корпоративних цінних паперів, є аналіз господарської та фінансової діяльності емітента. Аналізується маркетингова ситуація, прогнозуються виторг, витрати, доходи; оцінюється рівень технології, якість продукції і роботи, ефективність менеджменту; визначаються показники фінансової стійкості, активності, структури капіталу тощо.

Все це дозволяє аналітикові досить точно прогнозувати майбутню вартість цінних паперів. Однак він завжди пам’ятає, що будь-яка додаткова інформація про зміни перспектив або самої ринкової ситуації (перевищення попиту над пропозицією або навпаки) може призвести до переоцінки визначення вартості. Фінансова оцінка емітента проводиться за такими основними напрямами:

1) оборотність активів.

2) рентабельність активів.

3) ліквідність активів.

4) показники фінансової стійкості активів.


4. Фундаментальний аналіз на фючерсних ринках

Порівняно з фондовим ринком, де фундаментальний аналіз громіздкий і трудомісткий, валютний та товарний ринки більш прогнозовані. Щодо валюти, то вказані фактори, що впливають на утворення валютного курсу, постійно публікуються, аналізуються, поширюються і дозволяють відносно точно передбачати напрями трендів. Однак і на цьому ринку велика кількість потужних спекулянтів валютою часто призводить до несподіванок: різких коливань основних валют або конкретної валюти, проти якої вони діятимуть на ринку.

У свою чергу неспроможність урядів країн призупинити негативні тенденції на фінансових ринках, а тільки заяви про можливість зробити це, не дезінформують аналітиків-фундаменталістів. Вони, як правило, реально оцінюють динаміку відсоткових ставок і, в цілому, основні напрями розвитку економіки, розглядаючи фундаментальні фактори на валютному ринку в обопільному звязку: вплив конкретного фактора на офіційну, облікову ставку і стан економіки країни.

Неабияку роль у такому аналізі відіграє додаткова оцінка, а саме очікування та реакція ринку. Аналітики постійно стежать за ринком, за повідомленнями центральних банків, емітентів, фінансових посередників, інвесторів і фіксують вплив певного фундаментального фактора на цінову динаміку. Велике значення тут мають і неофіційні дані, які поширюються швидше, ніж офіційні, підтверджуються або ні, але також викликають на ринку суттєві зміни.

Ринок строкових (ф’ючерсних) контрактів – це ринок нестабільної кон’юнктури. На співвідношення попиту та пропозиції впливає безліч факторів як економічного, так і чисто психологічного характеру.

Фундаментальний аналіз складається із вивчення та аналізу загальноекономічних тенденцій ринку реальних товарів, цінних паперів, валюти, встановлення факторів та прихованих взаємозв’язків, що впливають на його розвиток. На рівень цін та курсів впливають як довгострокові, так і короткострокові прогнози зміни цін і курсів.

Аналіз короткострокових тенденцій на Заході використовує більшість інвесторів. Неабияку роль у цьому процесі відіграє вчасно отримана інформація. За біржовими бюлетенями аналізується брутто та нетто обіг, різниця між попитом та пропозицією, процес торгів. На основі цього аналізу можна передбачити тактику поведінки на біржі на наступний день. При фундаментальному аналізі використовуються дані, що публікуються в пресі, причому фінансові аналітики, як правило, перевіряють їх.

Фундаментальний аналіз на фючерсних ринках складається з таких етапів:

1. Визначається співвідношення ціни на конкретний актив з минулорічною, перевіряється тенденція до зростання або спаду.

2. Визначаються сезонні чи повязані з іншими факторами коливання цін або курсів. Наприклад, курс цінних паперів в період масової емісії або ціна пшениці в період збирання врожаю тощо.

3. Порівнюються ціни внутрішнього ринку та світові ціни. Загальний рівень цін у країні – це економічний показник, що впливає на зміну цін конкретних товарів. Таким аналізом виробники цукру в Україні у 1996 р. знехтували, що призвело до різкого зниження цін на цей товар, оскільки основним орієнтиром була висока внутрішня ціна, тоді як світова ціна свідчила про чітку тенденцію до зниження.

4. Перевіряється наявність товарів-замінників, здатних конкурувати з даним активом.

5. Визначається рівень монополізації ринку, адже монопольна ціна –найвища і, як правило, без економічних обґрунтувань.

6. Перевіряється вплив міжнародних подій на ринок активу, визначається рівень державного регулювання цього ринку.

7. Визначається інфляційне очікування для даного активу, оскільки інфляція спричинює такий рух цін на товар, цінні папери, валюту, нехтувати яким неможливо. У період гіперінфляції в Україні єдиним товаром, на який зростала ціна, був високоліквідний долар США, який, проте, на міжнародних валютних ринках у той час дешевшав відносно японської ієни.

Здебільшого фундаментальний аналіз є швидше якісним, ніж кількісним аналізом, він дозволяє визначати сигнали про початок певних тенденцій та їх спрямування.

Довгостроковий прогноз цін та курсів (фючерсних) ще складніший. Аналізуються макроекономічні показники та їх динаміка. Ось найважливіші з них:

  •  модель державного регулювання;
  •  прогноз внутрішніх та зовнішніх політичних подій;
  •  державні пріоритети розвитку;
  •  поточний рівень інфляції;
  •  платіжний (торговельний) баланс експортно-імпортних операцій;
  •  бюджетний дефіцит та запланована грошова емісія;
  •  формування валютного курсу іноземних валют, вартість національної грошової одиниці;
  •  рівень кредитних ставок на кредитному ринку;
  •  рівень промислового виробництва;
  •  структура державного боргу;
  •  валютні резерви Національного банку;
  •  середня заробітна плата та вартість споживчого кошика;
  •  рівень безробіття;
  •  система соціального захисту (пенсії, виплати на безробіття);
  •  система оподаткування;
  •  режим іноземного інвестування тощо.

У період глобалізації відкритих всьому світові фінансових ринків (ф’ючерсних, біржових) великі колектори капіталу (пенсійні фонди, інвестиційні фонди та компанії, промислово-фінансові корпорації, банки, страхові компанії) миттєво переміщують свої кошти туди, де умови стають сприятливими.

Якщо рівень інфляції та банківські відсотки зростають, емісійні банки намагаються запобігти цьому. Надмірне зростання (або спад, як в Україні) зарплати та цін змушує банки вилучати частину грошей з обігу і підвищувати відсоткові ставки за кредити. Проте зростання цих відсотків надто негативно впливає на ринок, у т. ч. на курси валют, цінних паперів та похідних фінансових інструментів, які одразу ж сигналізують про спад.

Таке, здавалося би, позитивне явище, як зміцнення національної грошової одиниці відносно іноземної, призводить до подорожчання товарів на зовнішніх ринках, часом настільки значного, що великі підприємства та навіть цілі галузі стають неконкурентними. Тому є таке правило у біржовиків: чим слабша валюта країни, тим вищі курси цінних паперів її виробників та споживачів, тим сильніша фондова біржа.

Для становлення ф’ючерсних ринків в Україні повинні з’явитися і вже з’являються інституції, що займуть місце аналітиків на цьому ринку. Адже багато галузевих науково-дослідних інститутів мають кадровий потенціал, вміють опрацьовувати таку інформацію, однак поки що її покупцями є економічні засоби масової інформації. При нормальному оволодінні технікою укладення ф’ючерсних угод на товарних та фондових біржах покупцями такої інформації стануть біржовики і сама біржа, фінансисти великих компаній, фермерські асоціації тощо. Саме їм потрібен тривалий ціновий прогноз, без нього неможливий відносно стабільний бізнес, мінімальні ризики, інвестиційна діяльність.

Першим кроком до ринку аналітичних послуг в Україні стало обєднання відповідних фірм в Товариство Фінансових Аналітиків, яке виконує фундаментальний аналіз, щоправда, лише на фондовому ринку України.

Джерелом інформації для індивідуальних інвесторів, які сьогодні є основними учасниками ринків, зокрема ф’ючерсних, є Інтернет-брокери, а також інформація аналітичних та консалтингових фірм, провідних інвестиційних банків, інвестиційних фондів. Аналіз ринку, правову та фінансову інформацію, список учасників можна знайти на сайтах бірж. Ось лише деякі із них: www. eurexchange. com, www. msdw. com, www. spbfe. futures. ru, www. wsj. com.

Розділ 8.

ТЕХНІЧНИЙ АНАЛІЗ Ф’ЮЧЕРСНИХ ЦІН

Технічний аналіз ринку – це вивчення психології біржового натовпу. Мета технічного аналізу – визначити співвідношення між биками та ведмедями, щоби зробити ставку на сильнішу групу.

О. Елдер, біржовий трейдер

Теоретична частина

1. Суть технічного аналізу

2. Засоби технічного аналізу

3. Основні фігури технічного аналізу

4. Методи дотримання тренду

5. Осцилятори

6. Аналіз показників обсягів торгів

7. Теорія протилежної думки (теорія динамічної нерівноваги)

8. Структурні теорії

1. Суть технічного аналізу

Технічний аналіз – це дослідження динаміки основних показників ринку за допомогою графічних методів з метою прогнозування майбутніх напрямів їх руху.

Технічний аналіз використовує значна кількість учасників біржових та позабіржових ринків. Успішний біржовий трейдер О.Елдер, який уже згадувався у попередніх розділах, образно висловився з цього приводу: “Технічний аналіз споріднений з опитуваннями громадської думки. Це поєднання науки й мистецтва. Наукова частина полягає у використанні статистичних методів і компютерів; творча частина – тлумачення отриманих даних. Технічний аналіз грунтується на трьох статистичних оцінках біржової торгівлі, а саме:

1. Ціни.

2. Обсяги, торгівлі.

3. Кількість відкритих позицій або відкритий інтерес (open interest).

О.Елдер підкреслює, що у зарубіжній практиці є два погляди на технічний аналіз. З точки зору психолога, технічний аналіз визначається як графічне зображення соціально-психологічних процесів ринку. З точки зору математика, технічний аналіз є графічним відображенням звичайних статистичних процесів. Становлення технічного аналізу відбувається у кінці ХІХ-го століття. Творцем цього напряму аналізу вважається Чарлз Доу – головний редактор газети “Тhе Wall street journal”, який вперше використав статистичні методи аналізу часових рядів на ринку акцій. Сучасний технічний аналіз все більше і більше використовує когнитивну психологію, за допомогою якої аналітик краще пізнає себе та ринок, що дозволяє по-новому оцінювати різні ринкові процеси.

На зарубіжних ринках джерела фінансової інформації безпосередньо орієнтуються на поведінку інвесторів. Без сумніву, найдоступнішими та найбільш використовуваними джерелами інформації є фінансові розділи газет. Газети з кваліфікованим штатом фінансових редакцій подають не лише інформацію про основні ділові та фінансові новини дня, але й, як правило, свої коментарі. У США та Європі, крім головних фінансових газет: “Тhе Wall Street Journal”, “Journal of commerce”, “Financial Times”, “Investor Daily” тощо, видається, за скромними підрахунками, понад тисячу джерел інвестиційної інформації.

Інформація про щоденні курси акцій, валют, обсяги торгів на ф’ючерсних та опціонних ринках публікується в спеціальних бюлетнях, наприклад, “Daily Stock Price”, “Stock Guide”, “Bond Guide”. Популярністю користуються журнали  “Barrons”, “Fortune”, “Financial Analists Journal”, “Journal of Futures Markets”, “Jjurnal jf Money”, “Credit and Banking”, “Investment Dealers Digest”, “Business Week”, “Time”  тощо.

Помітно виділяються матеріали корпорацій, торговельно-промислових асоціацій, галузевих інститутів, державних органів, служб складання графіків змін цін і курсів, статистичних та консультаційних служб, радіо, телебачення, електронних засобів інформації, служб прогнозів. Особливе місце займають публікації рейтингових корпорацій “Moodys”, “Fitch”, “Value Line”, “Standard & Poors Reserve Bank of New York”, “Personal Finance Letter тощо.

Найпотужнішіми у світі службами фінансової інформації є системи тікерів (біржовий телеграф), що належать корпорації “Dow Jones & Company” і працюють цілодобово в режимі реального часу, та інформаційні агентства “Reuters”, “AFX”, “Knight Ridder”, “Futures World News”.

Відображаючи багатогранність сучасного суспільства, інвестиційне середовище зарубіжних фінансових ринків надає необмежені можливості для інвестування. Сьогодні інвестори можуть формувати свої портфелі не лише з акцій та облігацій, що котируються на відомих біржах світу. Вони купують цінні папери невеликих корпорацій, розміщених на всій земній кулі, в т.ч. й у постсоціалістичних країнах. Все поширенішими на зарубіжних ринках стають високодохідні облігації, забезпечені пулом іпотек, векселі із змінною ставкою, свопи, опціони та ф’ючерсні контракти.

Інвестор особисто або через інститут спільного інвестування, біржового брокера постійно працює з біржовими котирувальними таблицями, намагаючись за допомогою аналізу цін і курсів передбачити їх поведінку.

Фундаментальний підхід, що передбачає повний ринковий аналіз на макро- та мікрорівнях, це швидше логічний підхід, але події на ринках не завжди підпорядковані логіці. Історія ринку налічує масу прикладів того, як прозорий та прогнозований ринок неадекватно реагував на несприятливі зміни. На слабких ринках, коли ціни знижуються, одна і та ж інформація може викликати збільшення обсягів продажу замість купівлі. Цей, здавалося би, нелогічний процес неможливо пояснити на прикладі аналізу простої економічної ситуації, оскільки для точної оцінки ринку необхідно додатково аналізувати більшу кількість фінансових інструментів.

Фундаментальний аналіз концентрується на вивченні факторів попиту і пропозиції, що визначають зміну цін. Це традиційний економічний аналіз. На сучасних фінансових ринках фундаментальний аналіз здійснюється із застосуванням економетрії та моделей розвитку ринків. Однак ефективність такого аналізу є високою лише для довгострокового прогнозування.

Фундаментальний аналіз ускладнюється через тенденцію ринку не враховувати і, відповідно, не реагувати на загальновідомі фактори та узгоджувати з ними прогнозування ринку. Ця тенденція руйнує логічний зв’язок між ринком та економічним станом. Наприклад, урядові закупи або продаж стратегічних запасів сировини на слабких ринках можуть спричинити зростання цін тощо. Учасники ринку по-різному реагують на новини. Дехто потребує переконливішої інформації, ніж інші, аналізу специфічних факторів для прийняття рішення про купівлю чи продаж. Спровокувати таку поведінку можуть психологічні фактори, властиві конкретному торговцеві, повільне поширення інформації та відповідна реакція на ринкові зміни.

Прихильники технічного аналізу (техніки) вивчають біржовий ринок як єдине ціле або ринок, на який впливають як зовнішні, так і внутрішні фактори. Техніки переконані, що, оскільки ринки складаються з людей, які, як правило, не схильні швидко змінювати свої погляди, їх дії на ринку за однакових обставин повторюватимуться.

Незважаючи на високу вартість технічного аналізу, він дуже популярний серед грейдерів. Більшість аналітиків, як правило, використовує обмежені дані – ціни та обсяги. Їх можна швидко збирати, аналізувати та зберігати. Те, що було властиве ринкові 50-х років ХХ-го ст., може повторитися й сьогодні, а значить, успішно використовуватися при виробленні торговельних стратегій.

Технічний аналіз (technical analysis) грунтується на припущенні, що ціни змінюються за стійкими часовими моделями. Тих, хто дотримується цієї теорії, називають чартистами (chart – діаграма), оскільки вони аналізують діаграми коливань цін та курсів і виявляють повторювані моделі. Фундаментальні аналітики досліджують закономірності, що діятимуть у майбутньому, а погляд технічних аналітиків спрямований у минуле. Основне положення технічного аналізу: все на ринку, розпочинаючи з катастроф та закінчуючи психологією трейдерів, призводить до зростання чи спаду цін.

Технічний аналіз передбачає вивчення внутрішньої інформації бірж. Слово технічний означає вивчення самого ринку, а не зовнішніх факторів, що відображаються в динаміці ринку. Технічні аналітики намагаються прогнозувати короткострокові зміни цін та курсів і на основі цього прогнозу дають рекомендації щодо часу укладення угоди, конкретного контракту або ринку в цілому. Саме тому на фінансових ринках світу вважають, що фундаменталісти відповідають на запитання що?, а техніки – коли?.

Концепція технічного аналізу ґрунтується на існуванні історичних закономірностей. Техніки стверджують, що вивчення минулих змін цін та курсів на ф’ючерсних та фондових біржах дозволяє торговцеві прийняти правильне рішення сьогодні. Практично всі технічні аналітики користуються красномовною, але загадковою термінологією, яку нам в Україні потрібно ще вивчити. Наприклад, значне зростання курсу при відносно великих обсягах торгівлі вони характеризують як нагромадження, а зниження курсів при великих обсягах торгівлі – як розподіл. Якщо на фондовому ринку курси акцій не змінюються протягом значного періоду, то вважається, що акції перебувають у фазі консолідації. Курс, за межі якого ціни не піднімаються, називається рівнем опору, курс, за межі якого ціни не опускаються, – рівнем підтримки.

Джерелами інформації, крім названих вище, служать довідкові й статистичні видання фючерсних та опціонних котирувань світових бірж. Фючерсні котирування відображають всю необхідну для технічного аналізу інформацію:

  •  ціну на момент відкриття біржі;
  •  найвищу та найнижчу ціни дня (інтервал цін);
  •  ціну закриття;
  •  термін дії контракту;
  •  розмір контракту;
  •  біржу, на якій відбулися торги;
  •  найвищу та найнижчу ціни за період існування контракту;
  •  кількість відкритих та неліквідованих контрактів;
  •  обсяги продажу та купівлі опціонів.

Основне завдання технічного аналітика – виявити закономірності реального руху цін, вловити момент зламу тенденції – так звані сигнали купівлі та продажу. Будь-які прийоми та методи технічного аналізу можна використовувати лише для ліквідних ринків з великою кількістю учасників, де операції виконуються регулярно, у значних обсягах.

Найпопулярнішим інструментом технічних аналітиків є цінові графіки. Побудова графіків зміни цін і курсів є одним із найдавніших й найбільш вдалих методів. Багато графіків використовується фахівцями для виявлення тенденцій ринку та точок зламу трендів. Тренд – це тенденція (від лат. “tendentia” – напрям) або одно-спрямований рух ціни що зберігається впродовж певного неперервного періоду часу. Хоча Е.Найман справедливо зазначає, що можна і необхідно поєднувати відносну випадковість подій на ринку та його періодичну трендовість. Досить обґрунтовано можна стверджувати, що:

  •  рано чи пізно на ринку зявляється якась тенденція;
  •  рано чи пізно панівна (домінуюча) тенденція закінчується;
  •  ніхто не знає точно, коли та на якому рівні розпочнеться або завершиться тенденція.

Ці висновки дозволяють визначити певні правила технічного аналізу. Так, трейдеру необхідно оцінювати напрям панівної (домінуючої) тенденції, її силу та визначати життєвий цикл тренду.

Технічний аналіз грунтується на таких постулатах:

  •  курс або ціна враховує всі фактори: економічні, політичні, психологічні. Ціна – квінтесенція ринку. На думку техніків, досить проаналізувати графіки зміни ціни або курсу, щоб зробити точний прогноз. З цими твердженнями, особливо для коротких проміжків часу (години, дня), погоджуються і практики, і теоретики ринків;
  •  ціна або курс рухаються тільки в напрямі тренду. Тренди бувають трьох типів:
  •  тренд бика – ціни та курси підвищуються;                   
  •  тренд ведмедя – ціни та курси знижуються;
  •  “бічний” тренд (flat, whipsaw) – ціни та курси не змінюються. Довгий флет, як правило, передбачає цінову “бурю” – різке зростання чи спад цін;
  •  події повторюються, тобто закони економіки, психології, фізики незмінні протягом значного часу. Саме цей постулат дозволяє з більшою ймовірністю прогнозувати майбутнє на основі аналізу цінових тенденцій у минулому.

На рис. 8.1 подано схематичне зображення всіх видів трендів. Метою технічного аналізу є:

1) оцінка поточної динаміки цін;

2) визначення конкретного тренду;

3) прогноз терміну дії тренду, довжини періоду дії даного напряму (довгостроковий, короткостроковий);

4) визначення фази тренду – життєвого циклу (зародження, зрілості та завершення);

5) визначення амплітуди коливання ціни тренду.

Іншими словами, метою технічного аналізу є визначення напряму руху ціни, а також кращих цін та часу для укладання угод. Маючи відповіді на ці запитання, технічний аналітик дає поради щодо купівлі або продажу. Коротко кажучи, технічний аналіз базується на наступних припущеннях:

  •  ринок знає все. Суть цього припущення полягає в тому, що дія всіх факторів, економічних, політичних та психологічних уже врахована ринком і включена у ціну;
  •  ринок підпорядковується тенденціям;
  •  ринок має закономірності або історія повторюється.

Як бачимо, ці припущення дійсно мають багато недоліків, однак можуть і широко використовуються у технічному аналізі.

2. Засоби технічного аналізу

Серед засобів  технічного  аналізу можна виділити чотири категорії:

1. Зразки графіків цін.

2. Метод дотримання тренду.

3. Аналіз характеру ринку.

4. Структурні теорії.

Перший метод технічного аналізу ґрунтується на побудові різних графіків зміни цін і курсів, обсягів торгів та виявленні так званих “фігур”, які у цих графіках можна помітити. Техніки використовують відповідне програмне забезпечення, яке сьогодні настільки поширене, що включається до стандартних компютерних програм. Найбільш вживаними у практиці технічного аналізу є стовпчикові діаграми, лінійні графіки, графіки “хрестиків та нуликів”, графіки відрізків (барів), “японські свічки”.

Лінійні графіки звичайно показують час на осі ОХ і ціну на осі ОY. Ціна подається вертикальною лінією, яка може відображати певний період (день, тиждень, місяць або якийсь інший термін).

Накреслена лінія показує ціни від нижчої до найвищої або навпаки. Специфічні позначки можуть доповнюватися покажчиками цін або курсів відкриття та закриття ринку. Кожен наступний період поданий справа від попереднього. Дехто вказує й інші дані на графіку, наприклад, обсяги торгівлі або додає короткий коментар незвичайних подій, що могли вплинути на стан ринку.

Деякі аналітики воліють будувати графіки пропорцій, відомі під технічною назвою напівлогарифмічний масштаб. Проте їх важко побудувати без певних навичок та знань статистичних методів аналізу. Велика перевага цих графіків у тому, що вони вказують на темпи зміни, а не на кількісну різницю. На відсотковому графіку, якщо фонди зростають на 10% в рік, графік матиме форму прямої лінії. Якщо два фонди зрівняються, то стрімкіше зростатиме той, у якого більший відсоток зміни.

У стовпчикових діаграмах аналогічно на осі ОХ відкладають час, на осі ОY – ціну.

Для прикладу розглянемо зміни цін на нафту за тижневий інтервал (табл. 8.1) і побудуємо стовпчикові діаграми зміни цін і обсягів торгівлі та лінійний графік (рис. 8.2). Ціни подані в $ / за барель.

Таблиця 8.1

Зміни цін та обсягів торгівлі фючерсного контракту на нафту на Нью-Йоркській товарній біржі за тиждень

Дні

Ціна відкриття

Найвища ціна

Найнища ціна

Ціна закриття

Обсягши торгівля, кількість контрактів шт.

t-5

19.0

21.0

19.020.5

19.5

1200

t-4

19.5

20.5

20.0

20.0

1400

t-3

18.0

22.0

18.0

19.5

700

t-2

19.5

20.0

19.0

20.0

900

t-1

17.5

19.0

17.0

18.0

1000

Лінійні графіки та сповпчикові діаграми є абсолютно зрозумілими і наочно демонструють зміни цін та обсягів торгівлі. Схематичне зображення стовпчикових графіків подано на рис. 8.3.

Додаткового пояснення потребує метод відображення динаміки цін за допомогою так званих японських свічок. Це дуже цікавий метод, який дозволяє торговцю одразу бачити картину денної поведінки ціни. Приклади свічок та їх значення подано на рис. 8.4. Основною відмінністю японських свічок від стовпчикових діаграм є наявність прямокутника, який будується в інтервалі між цінами відкриття та закриття торгів. Цей прямокутник має назву “тіло свічки” (real body). Залежно від співвідношення цін відкриття та закриття торгів, цей прямокутник може бути зафарбований у білий або чорний кольори. Білий колір свічка має тоді, коли ціна відкриття торгів є нижчою від ціни закриття, тобто свідчить про те, впродовж дня ціни підвищувалися. Якщо тіло свічки чорного кольору, то це означає, що впродовж дня ціни падали і ціна закриття була нижчою від ціни відкриття торгів. Рух цін вище тіла свічки утворює “верхню тінь” (upper chadow), рух цін нижче тіла свічки – “нижню тінь” (lower shadow).


Аналіз японських свічок здійснюють за трьома напрямами:

1) сила тіла;

2) сила тіні;

3) сила заперечення.

Сила тіла оцінює довжину тіла. Чим воно довше, тим сильнішим є прояв бажання ринку йти у певному напрямі: для білої свічки вгору, для чорної – вниз. Сила тіні показує наскільки не збігається бажання ринку йти у певному напрямі з його можливостями. Сила заперечення полягає у простому правилі, а саме: якщо ринок не пішов разом із силою тіла або силою тіні, то тим впевненіше він піде у протилежному напрямі. У додатку 8.1 наводяться найпоширеніші типи японських свічок та їх коротка характеристика.

Графіки хрестиків та нуликів були створені лише для відображення зміни ціни. Час, необхідний для заміни однієї ціни іншою, абсолютно не береться до уваги. На відміну від деяких лінійних графіків, графіки хрестиків та нуликів не зважають на обсяг. Наприклад, на фондовому ринку було погоджено, що зміни, які враховуватимуться, можуть мінімально становити $1/8 і максимально – $2 або $3 за кожну акцію.

Свої цінові параметри мають фючерсні контракти на сировину та валюту. Однак кожна клітинка графіка може представляти цю вибрану суму. Щоразу при зростанні цін на визначену суму у певний квадрат ставитиметься х, щоб вказати зміну. Якщо ціни зростатимуть, додаткові х ставитимуться один над одним. Якщо ціна знизиться поза обраний рівень, х стане у наступному рядку на клітинку нижче, В такому випадку ринок повернеться, а графік хрестики та нулики дістає ще одну назву – оборотний графік.

Для наочності колонки зростання позначаються х, а колонад спаду – о.

Якщо аналітика цікавлять короткострокові зміни, наприклад $ 1/8, то активний день на біржі може заповнити багато колонок. І, навпаки, якщо його цікавить тривалий проміжок часу, то слід обрати крок $3, що дозволить простежити тенденцію руху цін на малому графіку. Техніки, що надають перевагу цьому методу, впевнені, що можуть передбачити не лише можливі зміни напрямку руху цін, але й час змін. Вони роблять це за допомогою техніки, яка називається підрахунком (the count). Загалом ідея побудови графіку така: фіксується ціна закриття торгів так, щоб у колонках сформувати тренд (тенденцію) зміни цін, до іншої колонки аналітики переходять при появі іншої тенденції (рис. 8.5).

1 рафіки, утворюють різні фігури, для яких аналітики технічного аналізу вигадали красномовні назви. Для цього графіки будуються за довгий період часу, наприклад місяць, рік, десять і більше років. Приклад такого графіка подано на рис. 8.6. Ці графіки на сайтах бірж та в економічній пресі можуть подаватися у вигляді стовпчи-кових діаграм або японських свічок.

Більшість аналітиків використовує фігури для характеристики ліній опору, підтримки, повороту та зародження трендів.

Відомий аналітик Е.Л. Найман, який працює в інвестиційній компанії «Альфа-Капітал» на українському фондовому ринку, стверджує, що учасники ф’ючерсних ринків, аналізуючи трендові моделі, повинні використовувати правило — не працюй проти тренду. Англійською мовою це звучить: “the trend is your friend” – “тренд ваш друг”, хоча найвідоміший біржовик сучасності Дж. Сорос, як правило, робить навпаки.

Найпоширеніші позначення характеристик тренду:

- очікування підвищення цін;

- очікування спаду цін;

• - момент укладення контракту купівлі-продажу. Сигнали початку трендів групуються за силою:

+ + + сильний;

+ + середній;

+ слабкий.

Проілюструємо деякі типові ситуації на рис. 8.7 і 8.8.

Рівень опору – це локально-максимальна ціна. При зєднанні локальних максимумів і визначається лінія опору. Рівень підтримки – це локально-мінімальна ціна. Для отримання цієї лінії необхідно з’єднати між собою рівні мінімальних цін.

Американські трейдери переважно використовують графіки хрестиків-нуликів, японці – японські свічки, європейці – бари.

3. Основні фігури технічного аналізу

На рис. 8.9-8.16 подано приклади класичних фігур технічного аналізу.

Крім поданих “фігур’, на графіках техніки знаходять також безліч інших, наприклад, “брелок”, “огорожа, що падає”, “геп”, “розходження” тощо. Інколи буває стільки версій їх тлумачення, скільки й аналітиків. Окремі фігури підходять лише для лінійних графіків, інші – лише для графіків “хрестиків та нуликів”, деякі задовольняють усіх.



Аналіз графічної інформації використовується для виявлення характерних рис і зміни цін та курсів, на основі яких ідентифікується поведінка ринку із виявлених закономірностей.

Найхарактерніші такі ознаки:

  •  на графіку вертикальних ліній тенденція підвищення або зниження складається із серії трьох та більше точок, що утворюють пряму лінію. Тенденція вважається панівною доти, доки ціни при підвищенні вищі від проектованих на графіку ліній, при зниженні — відповідно нижчі;
  •  при перетині цінами лінії тенденції можливий її злам;
  •  лінії тенденції, паралельні осі ординат, обмежують область “застою” –період флуктуації цін без певної тенденції;
  •  найвища точка потенційно може опинитися вершиною – областю,
  •  звідки ціни знижуються під натиском механізму продажу;
  •  найнижча точка потенційно може стати низом” – областю, звідки ціни починають підніматися під натиском механізму купівлі;
  •  модель вершина “голова і плечі”  – серія з трьох максимумів, у якій середній, найбільший, свідчить про можливість зниження цін, причому ймовірність зростає, якщо рівень останнього екстремуму нижчий від першого або кут нахилу “лінії шиї” має від’ємну величину;
  •  модель дно голова і плечі характеризує ситуацію, протилежну моделі вершина голова і плечі;
  •  модель “подвійна вершина” – два підйоми приблизно сягають однієї точки (різниця не більша, ніж 3-4%), причому спад другого піку нижчий від найнижчої точки між двома вершинами, – відображає тенденцію зниження цін;
  •  модель подвійний низ” – дзеркальне відображення моделі подвійна вершина” – свідчить про тенденцію підвищення цін;
  •  модель “трикутник, спрямований догори”, – дві лінії, які зачіпають верхні і нижні локальні екстремуми, при цьому утворюється кут, бісектриса якого має додатковий напрям і показує, що ціни зростатимуть всупереч протидії, обмеженій горішньою лінією;
  •  модель “трикутник, спрямований вниз”, – дотична до горішньої і нижньої локальних екстремумів утворюють кут, бісектриса якого має інший кут нахилу і показує, що ціни знижуватимуться всупереч протидії, обмеженій нижньою лінією;
  •  “вимпели” та “прапори” – маленькі локальні трикутники і паралелограми, утворені дотичними до екстремумів лініями, свідчать про збереження тенденції, причому її розвиток сягнув половини шляху;
  •  гепи цінові інтервали між максимальною та мінімальною цінами попереднього і наступного дня, торги за якими не відбувалися. “Гепи” потенційно можуть свідчити про вихід з області “застою”; або про збереження тренду, коли ціни перескакують через кілька пунктів від однієї угоди до іншої; або про можливу різку реверсію цін. їх можна передбачити при широкій ціновій прірві без чіткої тенденції на ринку.

Якщо у графіках “хрестиків та нуликів” остання колонка “х” піднімається на клітинку вище від попередньої колонки “х”, це означає тенденцію підвищення цін. Якщо остання колонка о опускається нижче від попередньої, то переважатиме тенденція спаду цін. Модельні малюнки у цьому випадку інтерпретуються засобом, аналогічним для графіків вертикальних ліній та стовпчи-кових діаграм.

Графічний аналіз особливо важливий при вивченні областей перевантаження” ринку – періодів, коли ціни та курси коливаються протягом визначеного періоду в межах порівняно вузького діапазону. Вважається, що чим довша область перевантаження, тим більше відкриттів нових позицій учасниками торгів фючерсними та опціон-ними контрактами, тим більше буде видано стоп-наказів з обмеженням або анулюванням позицій.

Області перевантаження, як правило, є областями підтримки або опозицією до рівня цін. Області підтримки формуються при цінах, коли тенденція спаду викликає необхідність придбання, що стримує даний напрямок зміни ціни. Області опозиції стримують зростання цін, обумовлюючи необхідність операцій продажу. Ціни, які перетнуть області підтримки та опозиції, надалі матимуть чіткі тенденції розвитку.

Області перевантаження поряд з іншими факторами можуть мати психологічні корені і, як правило, формуються навколо цілих числових значень цін.

Крім графічних, широко використовуються числові методи аналізу: регресивний, визначення волатильності ринку тощо.

4. Методи дотримання тренду

Прихильники цього методу впевнені, що напрям тренду, раз встановлений, найімовірніше триватиме, а не змінюватиметься. На думку цих аналітиків, треба лише визначити вірогідність та існування тренду і встановити, виявити закінчення тренду. В цьому методі розглядається життєвий цикл тренду. Розрізняють короткострокові тренди від одного дня до трьох місяців, середньострокові від трьох місяців до шести; довгостроковівід року до двох-двох з половиною років. Як і будь-який інший, життєвий цикл тренду характеризується такими фазами: початок життя, дитинство, юність, зрілість, старість і смерть. Початок циклу характеризується збільшенням кількості відкритих позицій, середина циклу – “перегріттям” ринку, останні стадії – відпливом капіталів, різкими коливаннями цін, підготовкою до нового тренду. За рекомендацією техніків, біржовики. мають дотримуватися тренду і поводитися адекватно на кожній стадії.

Відкидаючи деякі цілком позитивні методи, представники технічного аналізу найчастіше використовують один із найзагальніших та найпоширеніших методів – метод руху середніх значень цін, який можна визначити та застосувати по-різному.

Середня ціна є сумою даних, поділеною на їх кількість. Десятиденна середня фючерсних цін закриття буде сумою десяти останніх цін закриття, поділеною на 10. Середня може визначатися протягом будь-якого періоду часу. Звичайними періодами є 3, 7, 10, 15, 20 та 30 днів. Порівняно з таблицею або графіком щоденних цін закриття, графік середніх буде більш плавним і тому краще підійде для визначення тренду цін на ф’ючерсній біржі.

Щоб застосувати середні для визначення тренду і таким чином рухатися з ринком, необхідно визначити, як довго можна використовувати середню як обєкт дослідження.

Ринок змінюється так швидко, що аналітикам, які користуються цим методом, не вистачає часу для нормальної діяльності, вони лише підраховують.

Серед простих середніх розрізняють три основних типи:

  •  прості ковзні середні;
  •  зважені ковзні середні;
  •  експотенційні ковзні середні.

У двох останніх випадках середні визначаються за формулами середньозважених цін, причому використовуються питома вага цін ф’ючерсних контрактів, які пропорційно збільшуються впродовж торговельної сесії до закінчення дня, або найбільша питома вага визначається останнім значенням цін.

5. Осцилятори

Осцилятори, за висловлюванням одного з представників технічного аналізу, нагадують гумовий мяч, який падає у воду або злітає у повітря. Відомо, що м’яч випірне з води і впаде вниз після підкидання. Поведінка осциляторів аналогічна. Вони неодмінно повертаються до нормального стану, що відповідає середнім значенням індикаторів.

Прихильники цієї теорії намагаються визначити зміну ціни за певний час. Обчислення можуть бути елементарними або дуже складними залежно від вибраної техніки зважування і від того, чи вибрані ще якісь фактори, крім ціни.

Проте, незалежно від складності, всі осцилятори допускають, що ціна може зростати або надто швидко, або надто повільно у вибраному періоді, що повернення до ринку за таких умов можна передбачити.

Проблема, поставлена осциляторами, зрозуміла. Так звані сигнали досить важко визначити. Крім того, вони здебільшого залежать від сприйняття. Тренд, який вважають виснаженим, може тривати набагато довше, ніж передбачалось. Виділяють три види індикаторів:

  •  моментальний (momentum);
  •  індикатор каналу (comodity channal index – ССІ);
  •  норма зміни (rate of change - ROC).

Моментальний визначається за формулою:

М=Р1  Р0,

де Р - ціна закриття фючерсних торгів:

індекс 1 - поточний день;

індекс О - кількість днів тому.

Отримані дані подаються на графіках з опорними нульовими рівнями.

ССІ створив аналітик Дональд Ламберт, який запропонував визначати його за такою формулою:

де Х 1/2 (Close +High+Low);

Close, High, Low – ціни закриття, максимум та мінімум дня.

де п - тривалість періоду аналізу;

Х(і) — значення ціни на момент часу і;

SMA(Х,п) - ковзна середня за час п.

Норма зміни (RОС) - визначається діленням ціни закриття поточного дня на ціну закриття попереднього дня, базова лінія для графіку не 0, а 100.


6. Аналіз показників обсягів торгів

Обсяги торгів займають друге місце в  технічному  аналізі  після  ціни. Центром аналізу є стара аксіома:Обсяг рухається разом з ринком. Обсяг повинен зростати на підйомах ринку (ринок биків – bull market) і спадати разом з ринком (ринок ведмедів – bear market).

Популярну теорію обсягу можна подати так:

  •  ринок технічно сильний, коли обсяги зростають на підйомах і зменшуються на спадах;
  •  ринок технічно слабкий, коли обсяги зростають на спадах і зменшуються на підйомах.

При зростанні ціни набирають сили попит і пропозиція. Тому продавці збільшують обсяги продажу. З іншого боку, на ринку биків, якщо обсяги знижуються за умови спаду цін, цей ринок вважається сильним (продавці не хочуть продавати дешево).

На чистому ринку ведмедів обсяги мають зростати при спаді ціни, тому що пропозиція збільшується. Це риса слабкого ринку. Якщо обсяги знижуються на коротких підйомах, то ринок залишається слабким, оскільки багатьох інвесторів не передбачається.

Показники обсягів торгів на фючерсних ринках та на валютному ринку системи FOREX у чистому вигляді не використовуються. Основним показником обсягів є кількість укладених угод. Технічні аналітики мають два види обліку:

  •  кількість укладених угод впродовж біржової сесії;
  •  кількість відкритих позицій на кінець дня.

Графіки обсягів торгів будуються хронологічно. За біржовий день такий графік має, як правило, вигляд латинської букви V. Спочатку виконуються нічні та вчорашні замовлення, в наступні години кількість укладених угод зменшується, оскільки певний час збираються замовлення, потім, в кінці дня, знову зростають обсяги торгів, формуючи ціну закриття.

Багато технічних аналітиків використовує аналіз такого показника, як широта ринку. Це стосується кількості обєктів, які торгують. Особливо це стосується фондового ринку. Наприклад, на NASE в обігу майже 2000 акцій. Ця кількість може зростати або знижуватися протягом дня. Припустимо, що певного дня 1000 акцій зросли, 800 – знизилися, 200 – не змінилися. Ринок вважається технічно сильним. Для декого ці дані важливіші за середні, бо вони показують, що відбувається з попитом і пропозицією капіталу, а не декількох “блакитних корінців”. Прикладом великої технічної слабкості ринку може бути 26 вересня 1955 р., перший робочий день ринку після серцевого нападу у президента Ейзенхауера. Того дня курс 1247 акцій знизився і лиш