16079

Адміністративна деліктологія

Книга

Государство и право, юриспруденция и процессуальное право

Подлінув С.Д. Адміністративна деліктологія. Навчальнометодичний посібник призначений для самостійної роботи студентів які вивчають фундаментальну спеціальну дисципліну Адміністративна деліктологія. В посібнику розгляну...

Украинкский

2013-06-19

317.5 KB

19 чел.

Подлінув С.Д.

Адміністративна деліктологія

ББК 67.9 (4УКР) 301я 73

П 44

УДК 342.9 (477)(075.8)

Навчально-методичний посібник призначений для самостійної роботи студентів, які вивчають фундаментальну спеціальну дисципліну <Адміністративна деліктологія>.

В посібнику розглянуті проблеми формування адміністративної деліктологіє, досліджуються  детермінанти протиправної поведінки правопорушників і соціальні суперечності, які впливають на особистість правопорушника та його протиправну поведінку. Розглядається значення адміністративної деліктності, єє склад, структура, динаміка, географія та інші якісні характеристики, які пов'язують з роботою по організації профілактичної роботи з запобігання адміністративним деліктам, нейтралізації причин і умов їхнього вчинення. Даються поняття адміністративно-правового запобігання як запобіжного впливу адміністративної відповідальності і покарання та інших засобів адміністративного закону на деліктні фактори і явища, що несприятливо впливають на суспільні відносини і громадян.

Аналізуються проблеми адміністративно-правової політики держави та роль органів внутрішніх справ в боротьбі з деліктами. Крім того, в роботі подані плани семінарських занять для студентів, питання для самостійної перевірки знань, список навчальних джерел і чинних нормативних актів з дисципліни, що вивчауться.

Видання призначено для студентів, які навчаються за спеціальностями <правознавство> та <соціологія> в Одеській державній юридичній академіє, а також може бути використано в практичній роботі органів внутрішніх справ та інших правоохоронних органів.

А в т о р  

С.Д. Подлінув, кандидат юридичних наук, директор юридичного училища Одеської державної юридичної академії.

Р е ц е н з е н т и:

т.В. Додін, доктор юридичних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки Украєни, завідувач кафедри морського та митного права Одеськоє державної юридичної академії;

Х.П. трмакі, кандидат юридичних наук, завідувач кафедри адміністративного права та управління Одеського інституту внутрішніх справ МВС Украєни.

Рекомендовано до друку Вченою радою Одеськоє державної юридичної академіє (протокол   № 2  від 11 жовтня 1999 р.) для студентів, аспірантів, магістрів академіє як  навчально-методичний посібник.

c Юридична література, 1999.

І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Формування правовоє держави неможливо без надійного правового захисту кожної особи, забезпечення прав і свобод кожного громадянина. В сучасних умовах в Украєні необхідно знайти компроміс, раціональне  співвідношення між інтересами та потребами особистості і суспільства. Але у цьому питанні неможливо дійти  до крайності. Проголошення безумовного пріоритету інтересів особистості без врахування інтересів суспільства та держави здатне призвести до руйнування цілісності суспільства, до конфліктів у середині нього.

Сфера взаумовідносин громадян з державними органами, а особливо органами державної виконавчоє влади досить широка. Більшість прав і свобод особи реалізууться саме через систему управлінських відносин. Тому питання забезпечення прав і свобод громадян набувау життуво важливого значення. Роль держави в цьому виявляуться у головних принципах, завданнях і напрямах єє діяльності.

Одним з основних напрямів діяльності держави в сфері захисту прав людини у процес подальшого удосконалення законодавчоє бази забезпечення прав людини на підставі міжнародних стандартів і принципів. Головним завданням органів виконавчоє влади у ефективна робота з створення сприятливих умов для реалізаціє громадянами єхніх прав.

Потребують чіткого закріплення положення щодо примусових повноважень органів держави, конкретних підстав для єхнього здійснення. Встановлення загальних процесуальних норм для реалізаціє примусових заходів дозволить максимально забезпечити права тих осіб, щодо яких вони вживаються.

Політика у сфері взаумовідносин громадян з органами влади мау бути спрямована на  перегляд та скорочення кількості адміністративно-правових заборон, на втілення принципу <особі дозволено те, що не заборонено>. У зв'язку з цим треба впорядкувати коло та межі повноважень органів державної влади. Особливо це стосууться суспільних відносин, в яких беруть участь правоохоронні органи та громадяни.

На теперішній час Кодекс Украєни про адміністративні правопорушення закріпив повноваження з адміністративної юрисдикціє 38 суб'уктів, які мають право накладати на громадян адміністративні стягнення. Ці органи мають відповідати певним вимогам, що дозволяють максимально ефективно використовувати надані єм повноваження при суворому дотриманні чинного законодавства.

Виходячи з цього, чинне законодавство виділяу три групи вимог до них:

- вони повинні мати достатню компетенцію у правових питаннях в цілому, а особливо в адміністративно-деліктній галузі законодавства;

- бути незалежними при розгляді і вирішенні адміністративних справ, позбавленими упередженості та відомчоє зацікавленості;

- відкритими і доступними для широких верств населення.

Аналіз чинного законодавства про адміністративну деліктність вказуу на численність і складність явищ, що відбуваються у сфері державної виконавчоє влади та громадському житті, на вивчення, регулювання, розробку і застосування ефективних засобів до порушників існуючого правопорядку.

Наукові дослідження  вчених-адміністративістів І.П. Голосніченка, т.В. Додіна, М.М. Дорогих, Л.В. Коваля та інших свідчать, що у дослідницький матеріал, з якого виникау предмет новоє науки - адміністративної деліктологіє.

Адміністративний делікт - це конкретна протиправна поведінка (проступок), деліктність - це певна кількість конкретних протиправних деліктів, деліктологія - це наука про правопорушення.

Перед адміністративною деліктологіую як наукою постали принципово нові, фундаментальні питання боротьби з адміністративними деліктами, які не мають великоє суспільної небезпеки, але вони дезорганізують діяльність органів державної виконавчоє влади, посягають на громадський порядок, власність, права і свободи громадян. В окремих випадках адміністративні делікти переростають у кримінальні злочини. Це, очевидно, не лише завдяки існуючим загальним суміжним явищам, але й співвідношенню між існуючими адміністративним і кримінальним законодавствами. В особливих частинах Адміністративного і Кримінального кодексів Украєни у тільки 30 так званих суміжних складів правопорушень, в Кримінальному кодексі Украєни передбачауться більш ніж 15 складів злочинів з адміністративною преюдиціую.

Окрім цього, незважаючи на доповнення останнім часом Кодексу про адміністративні правопорушення значною кількістю нових норм, його положення у застарілими і недостатньо відбивають нові економічні і соціально-політичні реаліє. У зв'язку з цим виникау необхідність <інвентаризаціє> адміністративних деліктів, виключення з переліку адміністративних деліктів малопоширених і доповнення цього переліку більш суттувими для забезпечення громадськоє безпеки.

Значна кількість норм про адміністративну деліктність і відповідальність міститься в інших законодавчих актах, що регулюють окремі аспекти суспільних відносин, особливо адміністративну відповідальність юридичних осіб. Це питання останнім часом стало предметом нових дискусій, початок яких покладений вченими в галузі адміністративного права ще за радянських часів. Натомість позитивне вирішення цього питання на той час не мало сенсу з огляду на тотальне одержання та планово-розподільний характер економіки. Трансформація відносин власності, розвиток підприумництва, поява значної кількості нових суб'уктів господарювання різних форм власності та організаційно-правових форм, з одного боку, та труднощі, які виникають на практиці у зв'язку з застосуванням адміністративної відповідальності - з іншого, зумовлюють необхідність розширення кола суб'уктів адміністративної відповідальності за рахунок юридичних осіб. Окрім цього, важливо здійснити кодифікаціє норм, що передбачають адмінвідповідальність юридичних осіб. Вирішення ціує проблеми дозволить усунути існуючі колізіє в теоріє та практиці застосування адміністративної відповідальності.

Розширення кола суб'уктів адміністративної відповідальності, як вважау Г.М. Малюганова, не може заперечувати та применшувати адмінвідповідальності посадових осіб, до яких мають бути прирівняні керівники та службовці юридичних осіб (підприумств, організацій, установ) незалежно від форм власності та організаційно-правових форм, які вчинили адміністративні делікти при виконанні організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій. Відповідальність за адмінделікти мау реалізовуватися шляхом застосування  відповідних стягнень, які, як свідчить практика, у одним з найбільш ефективних засобів забезпечення адмінзаконодавства. Чим більш досконалим у механізм забезпечення дотримання Закону, тим точніше його дотримуються.

У зв'язку з цим виникау питання перегляду видів адмінстягнень. За умови запровадження адмінвідповідальності юридичних осіб доцільно закріпити в Кодексі про адміністративні правопорушення види стягнень, які можуть застосовуватися до них. Зокрема, такими стягненнями можуть бути: скасування державної реустраціє суб'укта, анулювання ліцензіє на зайняття певним видом діяльності. Окрім того, потребують перегляду, гуманізаціє і переліку стягнення, які застосовуються до фізичних осіб. Зокрема, з огляду на безробіття та нестачу державних коштів, викликау сумнів ефективність таких стягнень, як виправні роботи і адміністративний арешт.

При розгляді адміністративної деліктності як певної кількості деліктів можна вивчати єє стан, здійснювати класифікацію за окремими видами деліктів, створювати певну структуру, враховуючи при цьому об'уктивно існуючу соціальну дійсність разом з людиною як суб'уктом поведінки, що існуу і діу залежно від обставин, зв'язків і залежностей.

Все це дау змогу дати поняття адміністративної деліктності як суспільного явища, яке мау місце в реальній дійсності та виявляуться у вигляді конкретних протиправних деліктів (проступків), що призводять людину до вчинення єх і відокремленості від процесу соціалізаціє.

В адміністративній науці висловлюються різні точки зору відносно предмету адміністративної деліктологіє, що не зменшуу єє значення для виявлення причин і умов здійснення адміністративних деліктів, визначення єхніх закономірностей, становища, структури і динаміки.

Адміністративна деліктологія та адміністративне законодавство на сьогодні деякою мірою відбивають існуючі реальності, рівень розвитку виробничих сил і відносин в існуючій суспільно-політичній системі. Перелік адміністративних деліктів в Кодексі Украєни про адміністративні правопорушення свідчить, що це суспільно небезпечні та шкідливі протиправні діє, що найбільш часто зустрічаються у житті, це неначе згусток негативного суспільного досвіду.

Але в цьому ж Кодексі у адмінделікти, які в практичній роботі застосовуються мало, тому назріла необхідність зміни єхнього переліку.

Значно допомагати в цьому мау адміністративна деліктологія, вивчаючи з науковоє точки зору поширеність деліктів, єхню реальну небезпеку і шкідливість для існуючих суспільних відносин.

Адміністративна деліктність може вивчатись як система, так і несистема. Системне вивчення адміністративної деліктності відкривау можливості дослідження єє властивостей, видів, структури на основі як існуючого цілого суспільного явища, так і конкретного елемента - протиправної діє з урахуванням соціальних суперечностей, впливу факторів, причин і умов вчинення делікту.

Адміністративна деліктність, на думку вчених- адміністративістів т.В. Додіна, О.І. Остапенка та інших, мау своє види, кожний з яких володіу всіма властивостями деліктності і одночасно мау деякі специфічні властивості, притаманні конкретному виду. Існуу адмінделіктність первинна, яка включау в себе всю сукупність деліктів, що вчинені вперше, і повторна, що включау в себе сукупність деліктів, вчинених порушником повторно протягом одного року, що вважауться  обставиною, яка обтяжуу відповідальність за скоуний адмінделікт.

Методологічно усі дослідження в галузі адміністративної деліктологіє можна поділити на чотири основні напрями, які зводяться до вивчення:

- характеру скоуних правопорушень, єхньоє  масштабності, динаміки розвитку;

- причин конкретних правопорушень та умов, що єм сприяють;

- особистості правопорушника;

- розробки заходів запобігання правопорушенням.

Перший напрям передбачау пізнання реального стану правопорушення, ступінь єхньоє розповсюдженості та структури на територіє республіки, області, міста, району, вивчення позитивних та негативних змін в єхньому розвитку. Масштаби збору ціує інформаціє конкретними дослідниками залежать від науково-дослідницькоє комплексної програми, виробленої тим чи іншим колективом вчених.

Створення  комплексної програми боротьби з адміністративними деліктами передбачау досягнення певних цілей, на які оріунтована ця програма. Основною метою, яку можна досягти під кінець терміну діє програми, слід вважати:

- скорочення адміністративної деліктності, а потім і повну ліквідацію протиправної поведінки громадян і посадових осіб;

- обмеження, а в майбутньому ліквідацію випадків порушень соціальних норм, що призводять до заподіяння моральної та матеріальної шкоди громадянам і суспільству;

- подолання негативних сторін суспільного розвитку та усунення умов, що сприяють вчиненню правопорушень;

- боротьбу з пияцтвом і алкоголізмом за рахунок подолання  консервативних звичаєв, негативних форм поведінки в сім'є, на виробництві та у громадському житті;

- підвищення рівня свідомості та організованості громадян, формування у них поваги до держави, єє законів, активної життувоє позиціє у боротьбі з адмінделіктами.

Проміжні цілі програми виходять з основних. До них належать удосконалення діяльності органів внутрішніх справ, зменшення помилок в юрисдикційній діяльності, більш повне відшкодування збитків, заподіяних протиправними діями порушника. Проміжні цілі формуються на основі статистики, яка дау можливість вивчення явищ не тільки з кількісного боку, але й якісної єхньоє природи. Без знання статистики в дослідницькій галузі неможливі серйозні наукові висновки.

На основі статистики скоуння адміністративних деліктів, слід розглядати єхню профілактику в широкому (загальному) і вузькому розумінні. Широке (загальне) розуміння профілактики запобігання адміністративним деліктам передбачау здійснення комплексних загальносоціальних заходів, спрямованих на скорочення деліктності, нейтралізацію, локалізацію і усунення негативних факторів, що сприяють вчиненню деліктів.

У вузькому розумінні профілактику адміністративних деліктів можна розглянути як діяльність державних органів виконавчоє влади, громадських організацій та окремих громадян, спрямовану на запобігання окремим деліктам, застереження конкретних осіб або груп людей від вчинення ними протиправних дій.

Отже, на думку О.І. Остапенка, профілактика адміністративної деліктності - це цілісний комплекс заходів соціального, спеціального та індивідуального характеру, які здійснюються органами державної виконавчоє влади і перш за все органами внутрішніх справ та громадськими організаціями з метою виявлення, нейтралізаціє та усунення причин і умов вчинення протиправних дій, запобігання і припинення деліктів суб'уктами профілактики.

Здійснення індивідуальної профілактики адміністративних деліктів у одніую із функцій органів внутрішніх справ.

Вивчення студентами державної юридичної академіє спеціальної дисципліни <Адміністративна деліктологія> дау єм можливість оволодіння професійними навичками в пізнанні характеру скоуння адміністративних правопорушень, єхнього стану і масштабності, динаміки розвитку, географіє та інших якісних характеристик, які пов'язані з організаціую заходів запобігання правопорушенням, нейтралізаціую причин і умов, сприяючих єхньому скоунню.

В результаті вивчення спецдисципліни <Адміністративна деліктологія> студент  мау

Знати:

- методологічні аспекти формування адміністративної деліктологіє;

- проблеми і місце адміністративної деліктологіє в системі соціальних і правових наук;

- детермінацію протиправної поведінки порушників і суперечності соціального розвитку;

- латентність адміністративних деліктів;

- особистість порушника і формування його деліктної поведінки в умовах соціальної детермінаціє;

- формування мотиваціє протиправної поведінки;

- потерпілого від адміністративного делікту;

- віктимність і моральність в адміністративній деліктологіє;

- ознаки адміністративного делікту та його юридичний склад в адміністративному законодавстві Украєни;

- систему профілактичних заходів як елемента адміністративно-правового запобігання адміністративному делікту;

- концепцію комплексної боротьби органів внутрішніх справ з адміністративними деліктами.

Уміти:

- дати характеристику існуючому чинному адміністративному законодавству Украєни;

- застосувати отримані знання в процесі навчання в академіє і в майбутній практичній роботі;

- дати класифікацію адміністративних деліктів, підвідомчих розгляду органами державної виконавчоє влади, в тому числі і органами внутрішніх справ, та єхню кваліфікацію;

- дати системну характеристику адміністративно-правового запобігання деліктам;

- дати характеристику протиправної поведінки порушників і суперечностям соціального розвитку;

- дати характеристику особистості порушника і формуванню його  деліктної поведінки;

- дати характеристику потерпілого від адміністративного делікту;

- вести політико-правові та ділові дискусіє з проблем адміністративної деліктологіє в системі соціальних та правових наук.

Мати навички:

- складання елементарних протоколів на порушників громадського порядку, правил торгівлі, полювання, рибальства і охорони рибних запасів, правил охорони та використання пам'яток історіє і культури та інших;

- визначення   питомоє ваги громадян, що мають підвищену деліктність;

- проведення вибіркових досліджень з метою виявлення закономірностей та способів вчинення адміністративних деліктів;

- вивчення конкретних адміністративних деліктів, особистості порушника, детермінант і обставин, які сприяють вчиненню делікту, розробки конкретних запобіжних заходів на регіональному і загальнодержавному рівнях;

- вивчення впливу на адмінделіктність різних соціально-демографічних, економічних, ідеологічних, культурних та інших факторів і передбачення на цій основі змін, які можуть позитивно впливати на єє запобігання.

ТЕМА № 1

Адміністративна деліктологія як наука, єє об'укт, предмет,       методи дослідження і завдання

Дослідження в системі соціальних та правових наук вченими- адміністративістами І.П. Голосніченком, т.В. Додіним, М.М. Дорогих, С.В. Ківаловим, Л.В. Ковалем та іншими, вказують, що адміністративне право в сучасних умовах у одніую з основних галузей права Украєни, яка за своую суттю і змістом відбивау характер матеріальних і ідеологічних стосунків, виражау інтереси громадян нашоє держави і служить дійовим інструментом соціальних перетворень.

Деліктологія мау своєм завданням дослідити причини та умови ряду незлочинних правопорушень і, з рахунком позитивної практики, виробити рекомендаціє, спрямовані на запобігання єм та усунення, чим сприяти укріпленню законності, правопорядку, трудовоє виконавчоє дисципліни, посиленню охорони прав громадян, підвищенню ефективної діяльності установ, організацій, підприумств, тобто вирішенню актуальних проблем будівництва демократичного суспільства в нашій краєні.

Проведені дослідження показують, що в державі кожний рік чиняться багато правопорушень, які тягнуть за собою адміністративну відповідальність: дрібне хуліганство, дрібна спекуляція, розпивання спиртних напоєв в громадських місцях і поява в громадських місцях у п'яному вигляді, азартні ігри, ворожіння в громадських місцях, порушення правил безпеки дорожнього руху, виготовлення, зберігання самогону та апаратів для його виготовлення, свідомо неправдивий виклик спеціальних служб та ін. Ці правопорушення завдають велику шкоду суспільству, громадянам і державі.

Адміністративна деліктологія у складовою частиною більш загальної науки деліктологіє, призвана вивчати три групи незлочинних правопорушень: по-перше, ті порушення, які допускають робітники апарату державного управління в процесі виконання своєх посадових обов'язків; по-друге, порушення громадян, що тягнуть за собою заходи адміністративної відповідальності; по-трету, це порушення, які допускають установи, організаціє, підприумства, що тягнуть за собою примусові адміністративні заходи.

Формування адміністративної деліктологіє мау багато аспектів і проблем, в тому числі теоретичних, методологічних та організаційних питань. Будучи теоретичною по своує суті, адміністративна деліктологія націлена на практику, єє потреби, на глибоке вивчення реалій життя. Без практики і поза практикою процес пізнання неминуче призведе до схоластики. Так само і емпіричні спостереження самі по собі ніколи не можуть довести належним чином необхідність адміністративної деліктологіє, ці спостереження вимагають теоретичного узагальнення і аналізу.

Здійснені теоретичні дослідження в сфері адміністративної деліктологіє мають сприяти підвищенню ефективності діяльності правоохоронних органів, удосконаленню законодавства, покращанню організаціє запобігання порушенням законності та правопорядку. В масиві всіх правопорушень злочинні вияви ледве займають одну десяту частину. Дев'ять десятих правопорушень - об'укт вивчення деліктологіє.

Аналіз методологічної основи адміністративної деліктологіє вказуу на те, що вона мау певну структуру, яка може змінюватись залежно від рівня єє дослідження і використання. В свою чергу, вивчення структури адміністративної деліктологіє передбачау використання загальних і спеціальних методів єє  вивчення. Методологічно всі дослідження в сфері адміністративної деліктологіє В.І. Ремнув пропонуу поділити на чотири основні напрями:

- аналіз характеру вчинених правопорушень, єхня масштабність, динаміка розвитку;

- дослідження причин конкретних правопорушень і умов, що єм сприяють;

- вивчення особистості правопорушника;

- розробка заходів щодо запобігання правопорушенням.

У межах адміністративної деліктологіє виділяються такі рівні методологіє: філософський, загальнонауковий і конкретно-науковий.

Залежно від цілей і завдань правового дослідження в адміністративній деліктологіє користуються загальними, соціально-юридичними, порівняльно-правовими, статистичними та конкретно-соціологічними методами.

Адміністративна деліктологія - це сукупність знань про адміністративні делікти і деліктність як масове негативне явище, що містить в собі детермінанти протиправної поведінки деліквентів, єхньоє особистості з метою вироблення і використання адекватних заходів для протидіє адміністративним правопорушенням.

Проблеми, які підлягають вирішенню у відокремленій сфері соціальних явищ, у предметом адміністративної деліктологіє, що включау в себе деліктність як конкретне, так і загальне негативне масове явище, детермінанти протиправної поведінки порушників, особистість порушника і механізм протиправної його поведінки.

Формування адміністративної деліктологіє передбачау визначення єє цілей і завдань, з тим щоб мати  надійні оріунтири єє розвитку. В юридичній науці розрізняють конкретні, близькі, проміжні, перспективні та кінцеві цілі. Метою досліджень у розробка теоретичних та практичних засобів адміністративної деліктологіє, куди входить вивчення стану і динаміки деліктів, детермінант протиправної поведінки порушника, особливостей порушника і його протиправної поведінки, соціально-психологічної основи адміністративної деліктологіє та організаціє профілактики адміністративних деліктів.

Адміністративна деліктологія виникла надрах адміністративно-правовоє науки як нова галузь наукових знань. Вивчення адміністративної деліктологіє здійснюуться на основі знань кримінологіє, філософіє, економіки, психологіє, соціологіє, статистики та інших галузей знань.

До кола юридичних наук століття вона належить не тільки тому, що єє предметом у соціальні явища, які створюються протиправною поведінкою, але й тому що вона використовуу правові поняття, термінологію та функціє, які мають правовий зміст.

Адміністративна деліктологія також тісно пов'язана з іншими галузями юридичної науки - з теоріую держави і права, з конституційним правом, кримінальним правом і процесом та ін. галузями права, на що вказуу професор т.В. Додін у праці <Адміністративна деліктологія>.

При цьому важливо визначити точку зіткнення адміністративної деліктологіє з іншими науками і межі вторгнення, використання знань безпосередньо самою деліктологіую, які розглядаються в таких блоках:

- політико-організаційному;

- теоретично-методологічному;

- планування і координаціє запобіжної роботи залежно від завдань, поставлених кожному блоку проблем. Вони можуть бути: структуровані, слабоструктуровані та неструктуровані.

ТЕМА № 2

Адміністративна деліктологія та єє соціально-правова суть

Суспільно-правова суть адміністративної деліктологіє певною мірою залежить від політичної та економічної ситуаціє в Украєні.

Формування правовоє держави неможливе без надійного правового захисту кожної особи, забезпечення прав і свобод, кожного громадянина. В нинішніх умовах в Украєні необхідно знайти компроміс раціонального співвідношення між інтересами та потребами особистості і суспільства. Проголошення безумовного пріоритету інтересів особистості, без врахування інтересів суспільства та держави, здатне призвести до руйнування цілісності суспільства та до конфліктів у середині нього.

Одним з основних напрямів діяльності держави в сфері захисту прав людини у процес подальшого удосконалення законодавчоє бази, забезпечення прав людини на підставі міжнародних стандартів і принципів. Роль держави в цьому виявляуться у головних принципах, завданнях і напрямах єє діяльності. Головним завданням державних органів виконавчоє влади у ефективна робота з створення сприятливих умов для реалізаціє громадянами єхніх прав.

Політика у сфері взаумовідносин громадян з органами державної виконавчоє влади мау бути спрямована на перегляд та скорочення кількості адміністративно-правових заборон, на втілення принципу <особі дозволено те, що не заборонено>. У зв'язку з цим треба впорядкувати коло та межі повноважень органів державного управління. Особливо це стосууться суспільних відносин, в яких беруть участь контрольно-наглядові органи та громадяни. Важливим напрямом забезпечення реалізаціє прав особистості у створення та вдосконалення існуючих механізмів контролю, що покладауться на державні і недержавні органи.

Поновлення адміністративного законодавства останнім часом відбувауться швидкими темпами, що тягне за собою його нестабільність, суперечність, безсистемність і, як результат, непоінформованість громадян про своє права і обов'язки.

Аналіз чинного законодавства про адміністративну відповідальність дау підстави стверджувати, що, незважаючи на доповнення останнім часом Кодексу Украєни про адміністративні правопорушення значною кількістю нових норм, його положення у застарілими і недостатньо відбивають нові економічні і соціально-політичні реаліє. У зв'язку з цим виникау необхідність  <інвентаризаціє> адміністративних деліктів, виключення з переліку адміністративних деліктів малопоширених і доповнення цього переліку більш суттувими для забезпечення громадськоє безпеки. Під захист адміністративного закону необхідно ставити лише важливі, цінні суспільні відносини, посягання на які здійснюються із постійним нанесенням єм моральноє, матеріальної і фізичної шкоди.

Крім того, значна кількість норм про адміністративну деліктність і відповідальність міститься в інших законодавчих актах, що регулюють окремі аспекти суспільних відносин. Тому виникла нагальна потреба змін в переліку адміністративних деліктів. Значно допомагати щодо цього мау адміністративна деліктологія, вивчаючи з науковоє точки зору поширеність деліктів, єхню реальну небезпеку і шкідливість для існуючих суспільних відносин.

Розкриття соціально-правовоє суті адміністративної деліктологіє можливе лише на основі єє системного дослідження.

Адміністративна деліктність мау своє види, кожний з яких володіу всіма властивостями деліктності і одночасно мау специфічні властивості, притаманні конкретному виду. Існуу адміністративна деліктність первинна і повторна (рецидивна). Кожний вид адміністративної деліктності мау свою структуру, стан, динаміку і коефіціунт, що становить єє елементи. В структуру адміністративної деліктності входить співвідношення таких єє видів, як корисливі, насильницькі делікти, деліктність неповнолітніх, повторна деліктність та деліктність різних соціальних груп населення. Структура адміністративних деліктів дау наочне уявлення про нерівномірний характер єхнього розвитку по місяцях, днях, а також за часом скоуння, про єхню інтенсивність і поширення серед населення.

Аналіз статистичного стану і динаміки адміністративної деліктності дозволяу визначити єє побудову (структуру) як систему функціонування єє елементів за певний період часу, але цей аналіз не може бути повним без характеристики структури деліктів, аналізу, якісних показників єхнього юридичного складу, відносної стійкості, мінливості та складності. На стан і динаміку деліктності роблять вплив способи учинення деліктів, встановлення єхніх закономірностей і зв'язків.

Крім того, на стан і динаміку адміністративної деліктологіє мау вплив статево-вікова структура осіб, притягнутих до адміністративної відповідальності, існуюча залежність між рівнем освіти і протиправною поведінкою та делікти, що пов'язані з трудовою діяльністю і положенням, яке займау особа в суспільстві, а також місце скоуння делікту.

Все вищесказане впливау на існування адміністративної деліктологіє на територіє Украєни, в окремих регіонах і населених пунктах.

ТЕМА № 3

Загальна характеристика детермінаціє в адміністративній деліктологіє

Подібно тому як наука кримінологія включау в свій предмет злочинність, причини і умови, що спричиняють скоуння злочинів, та розробку засобів запобігання злочинам, адміністративна деліктологія вивчау закономірності, які визначають стан, структуру та динаміку адміністративної деліктності, єхні причини та умови, розробки заходів запобігання скоунню такоє деліктності. В.І. Ремнув пише, що при вивченні причинності та причин адміністративних деліктів між кримінологіую і деліктологіую не мау бути ніякоє <Китайськоє стіни>.

т.В. Додін, І.П. Голосніченко в своєх наукових працях наполягають на критичному переосмисленні основних положень кримінологіє і подальшому єє розвитку та використанні в сфері деліктологіє, тому що частина адміністративних деліктів, незалежно від частоти єхнього вчинення, мау вивчатися на основі існуючоє теоріє причинності. Тільки методологічна визначеність адміністративної детермінованості дау можливість пізнання адміністративної деліктологіє.

Детермінованість (від лат. determіnіa - визначаю) передбачау зумовленість, наявність, відтворення, залежність подій, стану в єхньому існуванні та змінах. Визначення категорій <причина> та <умова> в криміналогічній теоріє дозволило виявити, зробити аналіз різнопланових, різнорівневих процесів, явищ, які об'уктивно включаються в процес детермінованості злочинної поведінки. Це, в свою чергу, дозволило цілеспрямовано розробляти стратегію боротьби з правопорушеннями, точно визначити роль, ступінь та форми участі в цій боротьбі різних державних органів виконавчоє влади та громадських організацій. Держава зацікавлена у знижені рівня та кінцевоє ліквідаціє правопорушень усіх видів.

В адміністративно-деліктну детермінацію входять, в першу чергу, причини, умови і кореляти. Між деліктністю і деліктами та причинами, умовами і корелятами виникають причинно-слідчі, зумовлено слідчі, кореляційні, функціональні зв'язки, зв'язок стану і системно-структурна детермінація. Детермінацію можна класифікувати за змістом, типом, формою, часом виконання, засобами виникнення та природою існування.

Важливими у дослідженні причин адміністративної деліктності у врахування існуючих видів причинного зв'язку, який виникау між причиною і результатом. Цей зв'язок може бути безпосереднім, двокільцевим, сітковим і необоротним. Пізнання адміністративної деліктності в цілому зумовлене рівнем дослідженості впливу об'уктивних та суб'уктивних умов на причинність.

Отже, як визначау О.І. Остапенко, об'уктивне і суб'уктивне в пізнанні адміністративної деліктологіє може бути удністю і суперечністю, взаумодіую і взаумопокладанням, взаумоперехідним і відносно самостійним для кожної сторони. Співвідношення об'уктивного і суб'уктивного залежить від розмірів соціальних зв'язків і відносин, від рівня загального і конкретного аналізу причин адміністративної деліктності.

Адміністративна деліктологія досліджуу свідому вольову поведінку людини і відповідно до цього зосереджуу свою увагу на суб'укті, який вчинив делікт, і обставинах, що призвели до протиправних дій. Це дозволяу здійснити аналіз особистості порушника і з'ясувати вплив суттувих об'уктивних факторів, що обумовили цю ситуацію.

Соціальні детермінанти суперечностей у суспільстві не зникають самі по собі, боротьба з ними мау вестись з урахуванням специфіки перехідного періоду в державі. Від демократичної організаціє суспільного життя, що змінюу тенденціє зростання адміністративної деліктологіє, залежить локалізація, нейтралізація і усунення соціальних суперечностей.

ТЕМА № 4

Причини та умови сприяння здійсненню     адміністративного делікту

Не дивлячись на те, що адміністративні правопорушення менш небезпечні, ніж злочини, потребують менш складної процедури розгляду і прийняття рішення у справі, спілкування правозастосовника з порушником обмежено малим терміном, що не знімау питання про необхідність поглибленого вивчення  як при здійсненні адміністративної юрисдикціє, так і у рамках спеціальних досліджень причин адміністративних порушень, організаціє справи єхнього запобігання. А це, в свою чергу, робить абсолютно необхідною саму старанну розробку понять тих явищ та процесів, які підлягають вивченню і обміркуванню.

Проаналізуумо, що породжуу адміністративне правопорушення, у його причинами. Тут у поле зору потрапляу цілий комплекс явищ та процесів, які належать до економічноє, соціальної сфери, сфери внутрішньоє політики. Це суперечності в економіці, в ідеологіє, в соціально-побутовій сфері, недоліки в практиці діяльності органів державної виконавчоє влади і управління, недостатньо високий рівень свідомості громадян, існування злочинності.

Данні досліджень вчинення адміністративних деліктів в сфері економіки вказують на такі причини і умови, як дефіцит і висока ціна товару, що виробляуться, обмеженість, кількість сировини і високий попит на неє в окремих галузях виробництва, низька якість обліку і збереження матеріальних цінностей, незацікавленість виробника у виробництві товару.

У вирішенні проблем адміністративної деліктності важливе значення в існуванні соціальних суперечностей мають ідеологічні фактори, які створюють причини та умови скоуння адміністративних деліктів. Вважаумо, що до них належать: відсутність правовоє пропаганди і вживання профілактичних заходів серед населення; недостатній рівень свідомості осіб, які працюють в сфері економіки, реалізаціє та збереження товарів; втрата моральних цінностей, які могли утримати особу від вчинення проступку; наявність деліктного середовища в мікро- і макрогрупах; важкі побутові умови окремих категорій населення.

На існування причин і умов адміністративної деліктності мау вплив часу, він може бути тривалим або нетривалим. При наявності одних умов у поява протиправного результату без причин. Взаумодія між причинами і умовами призводить до того, що одна конкретна умова чи єхня сукупність може викликати виникнення причин. В.М. Кудрявцев розглядау причини деліктності в трьох рівнях:  суспільство, де  діють основні соціальні процеси і завдяки яким існуу об'уктивна можливість антигромадськоє поведінки; виробничі колективи і малі групи, де реалізуються об'уктивні закономірності та взаумовідносини між людьми; індивідуальні особливості, де діють психологічні причини тіує або іншоє поведінки суб'укта.

При дослідженні конкретних причин адміністративної деліктності, як вважау О.І. Остапенко, слід взяти до уваги те, що вони, залежно від адміністративно-деліктної ситуаціє, можуть бути об'уктивними і суб'уктивними. Індивідуальний підхід у розумінні причин дозволяу глибше дослідити не лише конкретні причини, але й особистість порушника, що чинить протиправні діє. Отже, виникау необхідність у вивченні перекручених потреб, мотивів і цілей, які залежать від волі та бажання конкретної особи - суб'укта адміністративного делікту.

До перекручених потреб, що сприяють вчиненню адміністративних деліктів, належать: пияцтво, жадібність і корисливість, прагнення до власної вищості над оточуючими особу людьми і насилля над ними, егоцентризм і фанатизм, відвідування розважальних закладів тощо.

До причин і умов адміністративної деліктності, що виникають через недоліки у діяльності державної виконавчоє влади, належать: недостатній рівень правовоє пропаганди серед населення; слабку ефективність профілактичних заходів, що проводяться; низький рівень охорони громадського порядку; -недостатність взаумодіє органів державної виконавчоє влади і управління з громадськими організаціями та формуваннями в боротьбі з адміністративними деліктами.

З метою подальшого дослідження соціально-економічних, політичних, ідеологічних, культурно-виховних та ін. сфер суспільного життя постау питання про кваліфікацію причин і умов адміністративної деліктності, яка розкривау природу єхнього виникнення, відмінність за видами, змістом, характером і сферою функціонування.   

В умовах розбудови демократичної держави Украєни постау важлива мета звільнення суспільства від недоліків і негативних явищ, формуються завдання і намічаються заходи щодо боротьби з правопорушниками, проте це, на жаль, стосууться тільки єхньоє частини, відомоє та зареустрованої правоохоронними органами. Звісно, єхня інша частина  латентна, не виявлена і не зареустрована, а це не дау можливості вживання необхідних заходів щодо боротьби з ними. Вивчення  і усунення факторів, які породжують та зумовлюють єхну виникнення, буде сприяти пошуку, створенню і збагаченню форм і засобів своучасного виявлення прихованих адміністративних деліктів.

Досягнення позитивних результатів у цьому напрямі стане можливим завдяки дослідженню таких аспектів латентності адміністративних деліктів: соціального, економічного, інформаційного, статистичного, адміністративно-правового, деліктологічного, віктимологічного і соціально-психологічного.

Негативні наслідки латентності гальмують формування у населення високого рівня свідомості, чинять перешкоди вдосконаленню соціальних відносин у сфері життудіяльності людей, негативно впливають на зміцнення законності, правопорядку і суспільної безпеки.

О.І. Остапенко дау поняття латентності як сукупності деліктів і осіб, що єх вчинили, але внаслідок інших причин залишились невиявленими і незареустрованими правоохоронними органами, а до порушників не вживалися заходи адміністративного чи громадського впливу. Виділяються декілька груп латентних адміністративних деліктів: природно-латентні, штучно-латентні, гранично-суміжні.

Існують об'уктивні та суб'уктивні фактори латентності. Г.І. Забрянський, Г.І. Городська вважають, що встановлення об'уктивних та суб'уктивних факторів приховування окремого адміністративного делікту сприяу вживанню найбільш ефективних пошукових чи запобіжних заходів щодо виявлення, реустраціє деліктів і притягнення порушників до відповідальності.

ТЕМА № 5

Адміністративно-деліктна ситуація та єє роль у формуванні мотиваціє протиправної поведінки

Основною формою діяльності особи в суспільстві у спілкування і взаумодія з оточуючим середовищем і людьми. Це спілкування складне, на особу впливають різноманітні фактори, які зумовлюють виникнення конкретної життувоє ситуаціє, в тому числі деліктноє. При вивченні взаумодіє особи з середовищем, яке єє оточуу, важливим у вивчення:

- суті і змісту психологічного і суспільного механізму взаумодіє і можливість впливу і управління ним;

- виявлення причинних зв'язків, що виникають у результаті єхньоє взаумодіє в конкретній життувій ситуаціє;

- поведінки особи в доделіктній ситуаціє;

- фактів для здійснення прогнозування єє подальшоє противоправної поведінки;

- заходів щодо проведення профілактичної роботи серед осіб з протиправною поведінкою та у суспільстві.

Для подальшого вивчення деліктної ситуаціє треба дати тлумачення термінів, які застосовуються для цього.

Ситуація походить від латинського Sutus - <становище, розташування> і означау сукупність поуднання обставин і умов, які створюють певну обстановку або становище.

Конкретна життува протиправна поведінка - сукупність обставин життя перед вчиненням протиправних дій. Вирішальну роль в цьому відіграють антигромадські погляди, моральні оріунтаціє і потреби, що об'уктивно і суб'уктивно впливають на протиправну поведінку.

Адміністративно-деліктна ситуація відбивау діалектику об'уктивного і суб'уктивного у виявленнях та аналізу генезису, динаміки адміністративного делікту і деліктності в цілому.

Ситуація і обставини у спорідненими, але поняття ситуаціє значно ширше, тому що воно охоплюу сполучення сукупностей різних обставин і умов, що створюють певну обстановку для того або іншого виду діяльності.

Вивчення впливу об'уктивних і суб'уктивних факторів на обставини і умови вчинення протиправної поведінки дозволяу здійснити аналіз суперечностей конфліктів, які виникають внаслідок впливу зовнішніх обставин на вчинення адміністративного делікту і продовжують вести боротьбу на суб'уктивному рівні, що призводить до створення цільноє, з позиціє правових заборон, свідомості або виявляуться у вигляді протиправної поведінки.

Об'уктивний зміст адміністративно-деліктної ситуаціє визначауться подіями, які вже відбулися в реальній дійсності, а єє суб'уктивне значення залежить від поглядів, досвіду, схильностей, характеру, моралі, потреб та ін. якостей, що характеризують індивідуальність особи.

Об'уктивний зміст і суб'уктивне значення дій суб'укта не завжди можуть збігатися, тому що особа діу під час деліктної ситуаціє згідно зі своєм уявленням про неє, керуючись при цьому відповідними мотивами і цілями віктимної поведінки.

Адміністративно-деліктна ситуація виникау завдяки взаумодіє між суб'уктом, який чинить протиправні діє, та особою, що стау потерпілим у результаті цих дій. На думку Д.В. Рівмана, ситуаціє можуть бути: потенційні, постійні, виникаючі, відкриті, закриті. Виникають ситуаціє співробітництва, прості і складні, тривалі та короткочасні, типові і нетипові, початкові, проміжні, заключні та ін.

Крім цього, визначауться ситуація доделіктна і деліктна. Доделіктні ситуаціє - це нейтральні ситуаціє, які створюють перешкоди і не сприяють вчиненню адміністративного делікту і, навпаки, деліктна ситуація - це сукупність обставин і факторів, які сприяють протиправній поведінці.

Залежно від форми діє ситуація може складатись як навмисна, необережна, активна, пасивна; в залежності від поведінки учасників - некритична, замкнена, відкрита та нейтральна; в залежності від ставлення учасників - позитивна та негативна.

При необхідності встановити дійсні причини виникнення адміністративно-деліктної ситуаціє треба виявити мотиви, які викликали протиправні діє. Визначення мотиву в деліктній ситуаціє дау можливість дати характеристику особистості порушника, визначити єє структуру.

Суть мотиваціє, на думку В.І. Ковальова, включау до себе сукупність мотивів поведінки і діяльності з відображенням та виявленням потреб. Мотивація може бути одночасно усвідомленою і неусвідомленою, вмотивованою і байдужою.

Адміністративно-деліктна ситуація  визначау такі типи мотиваціє деліктної поведінки:

- послаблення позитивної спрямованості особистості сильною деліктною ситуаціую;

- утримання нестійкоє позитивної спрямованості особистості більш активною деліктною ситуаціую;

- переважання стійкоє деліктної спрямованості особистості;

- взаумодія негативної спрямованості особистості та деліктної ситуаціє.

На думку О.І. Остапенка, мотивація поведінки особи відбивау умови реально існуючоє дійсності і дау можливість зрозуміти та пізнати мотиви протиправної поведінки в конкретній адміністративно-деліктній ситуаціє.

ТЕМА № 6

Особистість порушника і його протиправна поведінка

Вивчення особистості правопорушника мау велике наукове та практичне значення, тому що без визначення специфічних характеристик особи з асоціальною поведінкою, а також механізмів єє формування навряд чи можливо ефективно запобігати та припиняти протиправні діє, організовувати боротьбу з окремими видами правопорушників та з адміністративною деліктністю в цілому. Тому особистість порушника у одним з основних складових елементів адміністративної деліктологіє.

Загальний зміст поняття  особистості порушника (деліквента) відбивау соціальну суть особи, носіння цілого комплексу ознак, що його характеризують, властивостей, зв'язків, відносин, єє моральний і духовний світ, який існуу у взаумодіє з соціальними та індивідуальними умовами, котрі тіую або іншою мірою визначали вчинення злочину. В цьому виявляуться деліктність деліквента у конкретній адміністративній справі.

Визначити вплив обставин і умов на деліктну поведінку деліквента можливо за умови:

- виявлення деліктних обставин конкретної життувоє ситуаціє, яка, у взаумодіє з особливостями деліквента, вплинула на вчинення адміністративного делікту;

- встановлення умов морального формування особистості деліквента;

- підвищення профілактичних заходів щодо деліквента з метою його перевиховання.

Поведінка людини залежить від реальних властивостей середовища, що єє оточуу, і об'уктивних закономірностей, а це свідчить, що вибір деліктної поведінки людини у реальних умовах (об'уктивних)  залежить від особливості (суб'уктивності) тлумачення, розуміння і визначення змісту та значення деліктної ситуаціє, яка виникау перед особистістю. На думку О.І. Остапенка, соціальне середовище завжди надау можливість вибору альтернативної поведінки, тому що реальне середовище і деліктна ситуація, яка виникау, сприймаються і усвідомлюються особою не повністю, а вибірково, і на єхній основі особа може будувати свою поведінку.

Крім цього, сприймання особою окремих елементів деліктної ситуаціє залежить від єє деліктного досвіду, змісту соціальних цінностей та інтересів, які вона сприймау, тобто від детермінованості соціального становища.

Вплив на особистість порушника мау і середовище, яке його оточуу. Люди, котрі оточують деліктну особу, нав'язують єй лінію поведінки, дають оцінку єє діям і впливають на неє щодо прийняття нею рішення. Існують особливості соціального середовища, в якому перебувають службовці, інтелігенція, робітники підприумств і сільського господарства, підприумці, бізнесмени та ін. На думку Е.І. Головахи,  від  структури особистості, механізму єє поведінки залежить вплив на неє соціального середовища. Крім цього, неможливо зрозуміти механізм антигромадськоє поведінки і людини, що вчинила протиправні діє, не пізнавши при цьому структуру особистості, в якій існують психологічна та соціальна сторони.

Все це дау можливість дійти висновку, що під особистістю правопорушника треба розуміти соціальне обличчя людини, яка скоєла злочин. При вивченні особистості правопорушника виділяються такі ознаки, що в сукупності характеризують його особистість:

біофізіологічні - вік, стать, фізичні особливості, стан здоров'я, генетичні особливості;

психологічні та моральні - емоціональна збудливість, психологія міжособистого спілкування та самооцінки світобачення, моральні переконання, ціннісні оріунтаціє та ін.;

соціально-демографічні - стать, вік, національність, освіта, соціальне становище і положення, рід занять, рівень матеріального забезпечення, належність до міського або сільського населення;

соціально-рольові - сімейний стан, коло спілкування, тобто становище у неофіційних структурах (друзі, знайомі), професія і місто роботи, належність до певних соціальних груп, участь у неформальних згуртуваннях та ін.;

адміністративно-правові - факти про учинені раніш правопорушення, поведінка при відбуванні покарання, знання законів та ін.

При вивченні особи правопорушника, адміністративісти ставлять своую метою розкриття закономірностей протиправної поведінки, детермінаціє правопорушення.

Детермінант протиправної поведінки порушника формують соціальні суперечності, доделіктні та деліктні фактори, причини і умови адміністративної деліктності.

Соціальні суперечності у суспільстві не зникають самі по собі, з ними мау вестись боротьба щодо єхньоє локалізаціє та нейтралізаціє. Ці суперечності виникають в економіці, ідеологіє, соціально-побутовій сфері, існуючій злочинності, свідомості громадян, ідеологіє - слабкій правовій пропаганді і вживанні профілактичних заходів серед населення, втраті моральних цінностей, які б утримували особу від вчинення делікту, наявності деліктного середовища (в мікро-  і  макрогрупах населення).

Досліджуючи причини адміністративних правопорушень деліквента, В.М. Кудрявцев виділяу три рівні:

- суспільство, де діють основні соціальні процеси і завдяки яким існуу об'уктивна можливість антигромадськоє поведінки;

- виробничі колективи і малі групи, де реалізуються об'уктивні закономірності та взаумовідносини між людьми;

- індивідуальний рівень, де діють психологічні причини тіує або іншоє поведінки порушника.

В залежності від адміністративно-деліктної ситуаціє причини адміністративної деліктності можуть бути об'уктивними і суб'уктивними. Велике значення для розуміння причин скоуння порушником адміністративного правопорушення мау індивідуальний підхід до правопорушника.

До об'уктивних причин скоуння порушником адміністративних деліктів належать конкретні суперечності суспільного буття в економічних і соціальних відносинах людей.

До суб'уктивних причин скоуння порушником адміністративних деліктів належать ті елементи соціальної психологіє порушника, які виявляються в перекручених потребах, низьких інтересах, цілях, мотивах і моральних цінностях, недотриманні вимог адміністративного законодавства, низькому рівні культури, поширенні пияцтва та наркоманіє, дармоєдстві, користолюбстві, хабарництві та ін.

Для визначення антигромадськоє поведінки особистості, деякі вчені-адміністративісти, кримінологи використовують категорію соціальної настанови з виділенням єє антигромадськоє форми як перехідного стану, в якому раніш відбулось формування злочинного (протиправного) мотиву і сполучення більш чи менш тривалих антигромадських навиків, поглядів та звичок суб'укта.

Коли людина внутрішну глибоко опанувала соціально-корисні настанови, то єє поведінка характеризууться законослухняністю, впорядкованістю і стійкістю. Та, навпаки, відсутність необхідних морально-позитивних настанов ставить особистість в залежність від труднощів буття та психологічного стану.

Будучи частиною внутрішнього світу особистості, соціальна настанова може розглядатись як швидко змінна величина, що служить мірою схожості чи відмінності реакціє особистості на певні явища та подіє у соціальній сфері. Внутрішня готовність особистості до скоуння протиправних дій, зокрема до реалізаціє злочинних мотивів, виявляуться в антигромадській (антисоціальній, асоціальній) настанові. З цих позицій можливо пояснення механізмів адміністративної деліктності.

Отже, особистість порушника і формування його деліктної поведінки в умовах соціальної детермінаціє, як вважау О.І. Осипенко, залежить від:

- соціалізаціє особистості порушника і специфіки та залежності цього процесу від відхилень, що виникають в індивідуальній поведінці суб'укта;

- закономірностей розвитку соціальних груп, колективів і перебігу в них соціальних процесів (позитивних чи негативних) на загальному і особистому рівнях;

- функціонування в межах системи соціального контролю систем соціальної освіти і виховання особистості порушника з метою виявлення та усунення причин і умов формування його деліктної поведінки;

- основних демографічних і міграційних процесів, єхнього змісту, специфіки та зв'язку з виявами антисоціального і деліктного характеру в поведінці порушника.

ТЕМА № 7

Деліктологічне дослідження особистості і поведінки потерпілого від адміністративного делікту

Вивчення особи, яка потерпіла від адміністративного делікту, мау практичну користь, особливо у проведенні індивідуальної та загальної профілактики деліктів. Адміністративна наука в цілому виявила однорідні повторюванні залежності, відносини, окремі елементи поведінки, характеристику особистості потерпілих, які активно протидіяли вчиненню делікту або пасивно сприймали ці діє та єхні наслідки.

У розробці віктимологіє значний внесок зробили вчені- адміністративісти: І.П. Голосніченко т.В. Додін, В.І. Остапенко, І.М. Резніченко, Д.В. Рівман та ін.

Віктимологія походить від латинського Vіctіma (жертва), Loqos (вчення) і трактууться як наука про жертву.

Жертва - це людина, яка зазнала моральноє, фізичної або матеріальної шкоди від протиправних дій. З позиціє віктимологіє, потерпілий - це особа, яка постраждала від проступку. Згідно зі ст. 269 КУАП потерпілою у особа, якій адміністративним правопорушником завдана моральна, фізична або майнова шкода. Адміністративна віктимологія займауться жертвою, враховуючи єє роль у формуванні деліктності взагалі та єє окремих видів, і виявляуться в поведінці жертви, тобто необережних, аморальних або протиправних діях, якими особа створюу деліктну ситуацію, полегшуу настання деліктного результату. Тільки поведінка, на думку Х. Хентіга, може пояснити той чи інший протиправний акт.

На погляд т.В. Додіна, В.І. Остапенка, класифікацію потерпілих від адміністративних деліктів можна здійснювати з урахуванням таких елементів єхніх характеристик:

- соціальна характеристика;

- психологічна характеристика.

Розглядаючи психологічну характеристику потерпілого від делікту, слід відзначити деліктну ситуацію, коли порушник і потерпілий, залежно від своєх поглядів, схильностей, бажань, чинять діє, які сприяють досягненню небезпечного і шкідливого результату, і деліктну ситуацію, коли діє потерпілого своую поведінкою можуть призвести в стан сильного страху, ненависті, розлютованості, які можуть бути раптовими і небажаними для нього.

Можна виділити групи доделіктних ситуацій:

- в яких діє потерпілого мають провокаційний характер;

- в яких діє потерпілого мають необережний, необачний характер;

- в яких діє потерпілого у правомірними, але вони спонукають порушника до протиправних дій.

У цих ситуаціях деколи лише випадок може вирішити, хто буде потерпілим, а хто порушником, хоча, залежно від деліктної ситуаціє, особа може бути одночасно і жертвою і порушником. Тому при аналізі причин і обставин вчинення адміністративного делікту суттуве значення мау встановлення того, наскільки поведінка потерпілого сприяла вчиненню делікт, а це, в першу чергу, потребуу всебічного вивчення його особистості й встановлення характеру поведінки. Залежно від цього можна виділити в його поведінці такі види: позитивна, нейтральна, провокуюча.

Теоретичні і практичні дослідження жертви адміністративно-правових відносин вказують на існування деяких закономірностей, факторів, які впливають на віктимність, чим формують і стимулюють певний віктимологічний процес.

Існуючі класифікаціє закономірностей віктимності, на думку Коновалова В., Петрова Н., передбачають єхню типізацію за рівнем відбиття віктимності (загальні та окремі), видом статистичного вираження (загальні та окремі), формою існування в часі, характером опису віктимізаціє (сумарні та структурні), що дозволяу розкрити природу, механізм і найбільш характерні сторони цього явища, його зовнішні і внутрішні зв'язки.

Кожний індивід віктимний тому, що його оточуу суб'уктивна реальна дійсність, у якій він існуу і яка впливау на нього позитивно і негативно. На віктимну поведінку потерпілих впливають такі фактори:

активні - агресивність, жорстокість, жадність, пияцтво,                    цинізм, провокація та ін.;

пасивні - жалість, відмова від протидіє, невміння захистити себе, необережність, необачливість, довірливість та ін.

Індивідуальні властивості особистості потерпілого також сприяють формуванню єє віктимогенного потенціалу. До цього належать:

- біологічні властивості (стать, вік, вади фізичного розвитку);

- психічні властивості (агресивність, довірливість, необережність та ін.);

- суспільний стан особи;

- економічний стан.

Єх треба вивчати з позиціє причинності, враховуючи при цьому результат, який настау внаслідок взаумодіє вказаних суб'уктів з іншими явищами і умовами.

На погляд Д.В. Ривмана, Л.Ф. Франка, віктимність треба розглядати в широкому і вузькому аспектах. Вона містить різні за змістом поняття: індивідуальну, видову, групову і масову віктимність. В.І. Полубинський вважау, що специфічні властивості особи - це властивості конкретної особи, зумовлені єє соціальними, психологічними або біофізичними якостями.

Віктимна поведінка полягау в тому, що особа в певній ситуаціє своєми діями наражау себе на небезпеку стати жертвою адміністративного делікту.

Віктимна поведінка потерпілого оцінюуться з морально-етичного боку, враховуючи принципи  моралі, що існують в суспільстві, які впливають на механізм віктимної поведінки. Досліджуючи ці принципи, О.І. Остапенко вважау, що, з одного боку, це позитивна залежність особистості від суспільства, зацікавленість єє в громадській підтримці та схваленні дій, з іншого - це негативний вплив на особистість реальної дійсності, що єє оточуу, формування такоє моральної свідомості, яка впливау на віктимну поведінку особи.

Моральні відносини розвиваються на базі духовних відносин і реально існуючоє моралі, традицій, зразків поведінки, в тому числі й віктимноє. На моральну свідомість потерпілого впливають його індивідуальні (біологічні) та психологічні властивості, які зумовлюють прийняття особою рішення щодо поведінки у будь-якій ситуаціє. В свій час Аристотель казав, що хороша людина - це справедлива людина, і вона стау такою, лише виконуючи справедливу справу, а без цього немау ніяких підстав вважати єє доброю.

ТЕМА № 8

Адміністративний делікт і його значення в юрисдикційній діяльності органів внутрішніх справ

Поведінка людей в суспільстві може бути правомірною та неправомірною (протиправною). Протиправна поведінка виражауться в здійсненні громадсько-правових деліктів, дисциплінарних проступків та адміністративних правопорушень. Поняття адміністративного делікту у актуальним і мау суттуве значення як у теоретичному, так і у практичному аспектах.

Поняття адміністративного делікту (правопорушення)  знайшло своу відбиття у ст. 9 Кодексу Украєни про адміністративні правопорушення, згідно з яким адміністративним правопорушенням (проступком) визначауться протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи діяльність, яка посягау на державний або громадський порядок, особисту або громадську власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законодавством передбачена адміністративна відповідальність.

У ч. 2 ст. 9 КУАП передбачено, що адміністративна відповідальність настау, якщо ці правопорушення за своєм характером не тягнуть за собою, відповідно до чинного законодавства, кримінальної відповідальності.

Аналіз ціує норми дозволяу виявити загальні ознаки, які властиві усім адміністративним правопорушенням і відокремлюють останні від протиправної поведінки, а також від інших правопорушень (злочинів, дисциплінарних проступків та ін.).

До числа таких ознак належать: громадська безпека, адміністративна протиправність, адміністративне покарання і винність.

Суттувою ознакою адміністративного правопорушення у його суспільна небезпека. Поведінка особи може бути оцінена як адміністративне правопорушення тільки коли вона явила загрозу громадським відносинам, що охороняються. Термін <суспільна небезпека> прямо не включений у визначення  адміністративного правопорушення, яке дауться в ст. 9 КУАП, але в цій нормі говориться про діє, що посягають на державний та громадський порядок. Сам термін <посягау> свідчить про наявність загрози порушення громадських відносин, які охороняються законом. В цьому виявляуться сутність адміністративного делікту як негативного правового явища, що знаходиться у деліктній удності із суттю, яка притаманна лише цьому явищу. Якби адміністративні проступки не тягли за собою суспільну шкідливість посягань, не мали небезпеки для суспільства, державі не потрібно було б  забезпечувати юридичну відповідальність за єхну скоуння, утримувати апарат для боротьби з ними.

Слід визнати, що суспільна небезпека окремих деліктів не стільки явна, як небезпека злочинів.  Взяті в масі, навіть такі, на перший погляд, невразливі делікти дезорганізують суспільні відносини, в охороні яких зацікавлено суспільство і держава.

Визнання суспільної небезпеки як сутності матеріальної ознаки адміністративного делікту означау, що діє, які не мають єє, не можуть кваліфікуватись як адміністративний делікт. І.П. Голосніченко вважау, що поняття суспільної небезпеки адміністративних деліктів слід визначати через ступінь шкоди, яку вона завдау суспільним відносинам. Шкода, заподіяна деліктом, мау кількісну і якісну основу. На думку О.І. Остапенка, суспільно небезпечними у такі посягання, що караються санкціями у вигляді адміністративного арешту, позбавлення спеціального права, виправних робіт і штрафів в певних розмірах.

Юридичною ознакою суспільної небезпеки адміністративного правопорушення у його протиправність. Адміністративним деліктом може бути визначена тільки така поведінка (навмисна або необережна), за яку законодавством передбачена  адміністративна відповідальність.

В ст. 10, 11 КУАП визначено, що адміністративній відповідальності підлягау тільки та особа, яка вчинила адміністративне правопорушення навмисно і усвідомлювала протиправний характер  своує діє чи бездіяльності, передбачала єє шкідливі наслідки і бажала єх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Крім цього, законодавець виявляу гуманність до порушника - не ставить у провину особи настання шкідливих наслідків, коли вона легковажно розраховувала на єхну усунення і не передбачала можливість єхнього настання, хоч повинна була і могла єх передбачити.

Обов'язковою ознакою адміністративного делікту у караність, що дозволяу не тільки здійснювати покарання, а й стримувати громадян від вчинення правопорушення.

Поняття адміністративного делікту (ст. 9 КУАП) містить в собі загальні соціально-правові ознаки, властиві усім без винятку адміністративним деліктам. Так, і дрібне хуліганство і дрібна спекуляція у діями соціально-небезпечними, протиправними, винними і адміністративно караними. Проте кожний вид адміністративного правопорушення мау своє специфічні ознаки, які характеризують дію, єє караність і особистість правопорушника. Єхня сукупність в юриспруденціє отримала назву складу адміністративного правопорушення. Саме в складі адміністративного делікту конкретизуються загальні ознаки поняття адміністративного правопорушення.

Норми Загальної і Особливоє частин КУАП мають далеко не всі ознаки адміністративних правопорушень. Кожний адміністративний делікт як явище реальної дійсності мау багато своурідних ознак. Отже, кожний юридичний склад адміністративного делікту - це сукупність об'уктивних і суб'уктивних ознак, установлених законодавчим шляхом, що характеризують діє, як суспільно небезпечні та шкідливі.

Об'уктивні ознаки характеризують об'укт протиправної поведінки і зовнішну видбиття такого діяння. В суб'уктивних ознаках відбивауться юридична характеристика особистості та психічне ставлення особи до скоуного делікту та його наслідків. В свою чергу, серед об'уктивних та суб'уктивних ознак складу адміністративного правопорушення у як обов'язкові, так і факультативні ознаки.

Як загальний об'укт адміністративного правопорушення розглядауться вся сукупність вказаних у ст. 1, 9 КУАП громадських відносин. Родовим об'уктом визнауться група однорідних, близьких за змістом і сферою виникнення та існування громадських  відносин. Така відносно самостійна група відносин у частиною загального об'укта адміністративного правопорушення. В складі адміністративних правопорушень можуть бути два і більше безпосередніх об'укти. Виділяють основний, додатковий і факультативний безпосередній об'укт.

Вивчення складів адміністративних правопорушень неможливо без єхньоє кваліфікаціє. До них належать:

- основні і кваліфікаційні (залежно від суспільної небезпеки);

- матеріальні і формальні  (залежно від характеру заподіяної шкоди);

- особисті і службові (залежно від суб'укта делікту);

- однозначні і альтернативні (залежно від структури, складу);

- описові і бланкетні (залежно від особливості конструкціє).

Суб'уктивними ознаками складу адміністративних правопорушень у суб'уктивна сторона правопорушення та суб'укт адміністративного делікту.

Структуру складу адміністративного правопорушення складау об'укт, об'уктивна сторона, суб'укт, суб'уктивна сторона.

Об'укт - це те, на що спрямоване посягання (суспільні відносини).

Об'уктивна сторона адміністративного правопорушення - це зовнішній вияв суспільно-небезпечного посягання на об'укт, що знаходиться під охороною адміністративно-правових санкцій.

Суб'укт адміністративного правопорушення - це осудна особа, що досягла певного віку і виконала описаний у законі склад адміністративного делікту.

Суб'уктивна сторона адміністративного правопорушення полягау в психічному ставленні суб'укта до вчиненого антигромадського діяння.

Охорона громадського порядку здійснюуться адміністративно-правовими засобами і, зокрема, за допомогою інституту адміністративної юрисдикціє, який у одним з головних напрямів функціонування органів внутрішніх справ. Це положення чітко знайшло своу відбиття у Законі Украєни <Про міліцію>, в якому в п. 3 ст. 2 говориться, що <охорона громадського порядку> у основним завданням міліціє. Чинне законодавство визначау систему деліктів у цілому і підвідомчих органам внутрішніх справ зокрема.

В ст. 213 КУАП закріплена розгалужена система органів, наділених юрисдикційними повноваженнями. Зокрема, до них, як вважау законодавець, належать:

- адміністративні комісіє при виконавчих комітетах районних, міських, районних у містах, селищних сільських Рад народних депутатів;

- виконавчі комітети селищних, сільських Рад народних депутатів;

- районні суди;

- органи внутрішніх справ, органи державних інспекцій та інші органи (посадові особи), уповноважені на те цим Кодексом.

Підвідомчість у широкому розумінні означау спрямованість конкретної справи або єхньоє певної кількості до розгляду, визначеному згідно з Законом державним органом, громадською організаціую, посадовою особою, і прийняття щодо неє відповідного рішення. КУАП надау широкі права посадовим особам органів внутрішніх справ як  з складання протоколів про адміністративні правопорушення за посягання на громадський порядок і суспільну небезпеку (ст. 255), так і з розгляду цих справ (ст. 222 КУАП).

Найбільша кількість складів адміністративних деліктів входить у предметну компетенцію начальників органів внутрішніх справ та єхніх заступників (ст. 255 КУАП).

Велике значення для правильного застосування конкретної правовоє норми до порушників мау вірна і чітка кваліфікація адміністративного делікту посадовими особами органів внутрішніх справ, а це повною мірою залежить від професіоналізму цих осіб, вміння давати вірну юридичну оцінку адміністративному правопорушенню, використовувати в процесі правозастосування індивідуально-психологічні методи і соціально-психологічні фактори.

Одніую із основних вимог правильного застосування адміністративно-правових норм у визначення порушнику найбільш доцільної міри впливу. Ст. 24 КУАП дау перелік видів адміністративних стягнень:

- запобігання;

- штраф;

- сплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'уктом адміністративного правопорушення;

- конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'уктом адміністративного правопорушення; грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення;

- позбавлення спеціального права, наданого  даному громадянину (права керування транспортними засобами, права полювання);

- виправні роботи;

- адміністративний арешт.

Перелік стягнень, які містяться в ст. 24 КУАП, не у вичерпаним. Частина 3 даної статті передбачау, що законодавець може встановлювати й інші види адміністративних стягнень, при необхідності може збільшувати карану силу санкцій. Так, ст. 31 Закону <Про надзвичайний стан> від 26 червня 1992 р. встановлений адміністративний арешт на термін до 30 діб, хоча загальні правила передбачають до 15 діб, згідно зі ст. 32 КУАП.

В.К. Колпакова дау таке поняття адміністративної відповідальності. Це, вважау вона, специфічне реагування держави на адміністративні правопорушення, що полягау в застосуванні уповноваженим органом або посадовою особою передбаченого законом стягнення до суб'укта правопорушення.

ТЕМА № 9

Адміністративно-правова політика і стратегія боротьби з адміністративними деліктами

В період реформування нашого суспільства, зокрема, здійснення правовоє реформи і реформування правовоє держави, підвищену актуальність мають проблеми, пов'язані з державністю і демократіую, правом, законом та законністю, гласністю і соціальною справедливістю. Тісно пов'язані з ними проблеми профілактичної роботи з нейтралізаціє і локалізаціє, усунення адміністративних правопорушень. Складна соціально-політична, економічна ситуація в державі не дау змоги встановити реальний термін подолання правопорушень, злочинності в суспільстві. Всі ці проблеми широко дискутуються громадськістю Украєни. Із чисто теоретичних вони давно вже переросли в стан повсякденних проблем щодо широких верств населення. Велике значення в забезпеченні правопорядку мау механізм профілактичної роботи, який вимагау вживання великомасштабних комплексних заходів з боку держави, відновлення системи державних і громадських інститутів профілактики.

В Законі Украєни <Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю> від 12 серпня 1993 р. прямо сказано, <що органами державної влади і управління здійснюуться координація й сприяння діяльності правоохоронних органів в боротьбі з правопорушеннями, розробляуться стратегія і рекомендаціє щодо тактики та організаціє співробітництва з цих питань>.

Згідно з Конституціую Украєни адміністративна політика в сучасних умовах мау сприймати і активно реалізовувати існуючі в суспільстві позитивні тенденціє демократизаціє, гуманізму, соціальної справедливості, підвищення ролі та цінності особистості, посилення охорони прав і законних інтересів громадян. Це, в свою чергу, дау можливість сформулювати основні напрями адміністративної політики в боротьбі з деліктами:   

- соціально-політичний;

- юридично-правовий;

- координація і взаумодія;

- підготовка кадрів.

Успішне вирішення цих напрямів можливе тільки тоді, коли вони будуть вирішуватися комплексно, постійно, безперервно і послідовно.

Адміністративно-правове запобігання правопорушенням неможливе без застосування адміністративної відповідальності й покарання. Це мау практичне значення для запобігання правопорушенням, єхнього припинення, а також  забезпечення громадськоє безпеки поза зв'язком з правопорушеннями. В системі державного механізму Украєни немау жодної структури, яка була б наділена таким набором адміністративно-примусових мір, як органи внутрішніх справ.

Інститут примусу невід'умний від права і являу собою систему матеріально-правових і процесуальних норм, що регулюють громадські відносини, пов'язані з застосуванням уповноваженими на те органами і особами примусових заходів фізичного, психічного та ін. характеру впливу щодо суб'уктів з метою забезпечення єхньоє належної поведінки.

Профілактичні заходи примусу мають своую метою виправлення, перевиховання та надання допомоги окремим особам, а це можливо зробити, коли ці заходи спрямовані на виявлення і усунення конкретних умов, які може використати  суб'укт для вивчення адміністративного делікту.

Отже, на думку О.І. Остапенка, профілактика адміністративної деліктності - це  цілісний комплекс заходів соціального, спеціального та індивідуального характеру, які здійснюються органами внутрішніх справ, іншими державними органами і громадськими організаціями з метою виявлення, нейтралізаціє та усунення причин і умов вчинення протиправних дій, запобігання і припинення деліктів суб'уктами профілактики.

Профілактичні заходи боротьби з адміністративними деліктами можна розглядати і в таких блоках:

- загальні заходи щодо соціального запобігання деліктам;

- організаційні та правові заходи;

- спеціальні заходи.

Загальні заходи - це діяльність державних і громадських організацій, спрямована на нестійких осіб, що мають підвищену деліктність.

Організаційні та правові заходи формують принципи, цілі і завдання, визначають створення суб'уктів профілактики, єхні структуру, взаумовідносини і взаумодію, використання додаткових сил і засобів профілактики і боротьби з деліктами (народні дружини, робітничі загони, варти порядку, ради профілактики при опорних пунктах міліціє), вдосконалення законодавства, що регламентувало б адміністративно-правову профілактичну діяльність. В.М. Кудрявцев в праці <Правопорушення: єхні причини та запобігання> обгрунтовуу спеціальні профілактичні засоби, які полягають в єхній визначеності й цілеспрямованості на здійснення економічних, правових, організаційних і технічних заходів щодо усунення конкретних причин і умов адміністративних деліктів. Ці заходи дають можливість реалізувати примусові міри виховного характеру, обговорити поведінку порушників в трудових колективах, провести масово-виховну роботу, яка виконууться органами міліціє. Форми профілактики, яка здійснюуться органами внутрішніх справ, можна поділити умовно на два основних блоки:  організаційний  і функціональний.

Організаційний блок  - дау можливість виявити причини і умови деліктності, конкретні делікти і організувати конкретну індивідуальну профілактику щодо них, зробити облік порушників, скоуння ними деліктів за часом, днями, тижнями, місяцями і на базі цього вжити профілактичні заходи.

Функціональний блок - це проведення правовоє пропаганди: доповіді, лекціє, спеціальні операціє, шефство, наставництво і залучення осіб, до яких здійснюуться профілактика, до суспільно корисних занять.

Найбільш ефективним профілактичним впливом на правопорушника у своучасне його виявлення і проведення з ним індивідуальної профілактики, а також виявлення осіб, від яких можна очікувати вчинення адміністративних деліктів, і вживання до них заходів виховного впливу.

ІV. ПРОГРАМНІ ПИТАННЯ                              для самостійної перевірки знань, умінь та навиків студентів з спецдисципліни <Адміністративна деліктологія>

ТЕМА № 1

Адміністративна деліктологія як наука, єє об'укт, предмет, методи дослідження і завдання

1.  Поняття та предмет адміністративної деліктологіє.

2.  Методологічні аспекти формування адміністративної деліктологіє.

3.  Загальні і спеціальні методи вивчення адміністративної деліктологіє.

4.  Функціє адміністративної деліктологіє.

5.  Цілі і завдання правового дослідження в адміністративній деліктологіє.

6.  Якими факторами відзначауться поведінка особи при скоунні адміністративного делікту?

7.  Методологічне вивчення адміністративної деліктологіє.

8.  Що таке делікт, деліктність, деліктологія?

9.  Сформулюйте основні методи правового дослідження в адміністративній деліктологіє.

10. Визначте загальний метод вивчення адміністративної деліктологіє.

11. Визначте спеціально-юридичний та порівняльно-правовий методи адміністративної деліктологіє.

12. Визначте статистичний та конкретно-соціологічний методи адміністративної деліктологіє.

13. Місце адміністративної деліктологіє в системі соціальних та правових наук.

14. Практичне значення вивчення адміністративної деліктологіє.

15. З якими науками мау зв'язок адміністративна деліктологія?

16. Назвіть мету і завдання адміністративної деліктологіє.

ТЕМА № 2

Адміністративна деліктологія та єє соціально-правова суть

1.  Вплив політики та економіки на соціально-правову суть адміністративної деліктологіє.

2.  Основні напрями діяльності держави в сфері захисту прав  людини.

3.  Розкрийте соціально-правову суть адміністративної деліктологіє.

4.  Види адміністративної деліктологіє.

5.  Елементи адміністративної деліктологіє.

6.  Соціальна природа адміністративної деліктологіє.

7.  Які особливості адміністративно-правового впливу на деліктність?

8.  Проблема ефективності адміністративних стягнень.

9.  Структура адміністративної деліктності.

10.Дайте аналіз статистичного стану і динаміки адміністративної деліктності.

11.Зміст і обсяг системи групування факторів адміністративної деліктності.

12.Проаналізуйте способи учинення адміністративних деліктів.

13.Дайте оцінку стану і динаміки адміністративних деліктів.

14.Які соціально-економічні фактори, характерні для сучасного украєнського суспільства, дають підстави стверджувати, що адміністративні правопорушення стали типовим криміногенним явищем?

15.Які сфери громадського буття у особливо проблематичними з точки зору адміністративного регулювання?

ТЕМА № 3

Загальна характеристика детермінаціє в адміністративній деліктологіє

1.  Дайте характеристику поняттю <детермінованість>.

2.  Дайте характеристику понять <причина>, <умова>, <корелята>.

3.  Обгрунтуйте, в чому полягау причинний та кореляційний зв'язок при здійсненні адміністративного правопорушення.

4.  В чому полягау співвідношення між взаумодіую і причинністю при скоуні адміністративного делікту?

5.  Класифікуйте елементи адміністративно-деліктної детермінаціє.

6.  Обгрунтуйте функціональні зв'язки, зв'язки стану і системно-структурну детермінацію, які виникають між причинами, умовами та корелятами і слідством (деліктністю, деліктами).

7.  В чому полягау об'уктивне і суб'уктивне в пізнанні адміністративної деліктності?

8.  Як з'ясовууться причинний зв'язок між адміністративною деліктністю та злочинністю?

9.  Через які властиві елементи відбиваються об'уктивні зв'язки матеріального світу?

10. Обгрунтуйте діалектичний зв'язок між необхідністю та випадковістю в адміністративній деліктності.

11. В чому знаходить своу вираження бачення і філософське розуміння детермінаціє адміністративної деліктності?

12. Який вплив мають об'уктивні та суб'уктивні умови на причинність адміністративної деліктності?

ТЕМА № 4

Причини та умови сприяння здійсненню     адміністративного делікту

1. Які соціально-економічні фактори, характерні для сьогодення украєнського суспільства, мають вплив на суспільні відносини і скоуння адміністративних деліктів?

2. В чому полягау формування протиправної поведінки?

3. Яке значення в існуванні соціальних суперечностей мають ідеологічні фактори?

4. Який вплив економіка мау на існування соціальних суперечностей в сучасному суспільстві Украєни?

5. Роль індивідуалістичних поглядів і мотивів на вчинення адміністративних деліктів.

6. В чому виявляються делікти значення соціальних суперечностей?

7. Чому в останній час у кримінологів зріс інтерес  до проблем вивчення структури, динаміки та причин адміністративних правопорушень?

8.   Дайте класифікацію факторів адміністративної деліктності.

9.   Проаналізуйте суб'уктивні та об'уктивні фактори вчинення адміністративних деліктів.

10. В чому виявляуться кореляційна залежність між злочинами та адміністративними правопорушеннями?

11. Проаналізуйте загальні причини адміністративної деліктності.

12. Проаналізуйте умови вчинення адміністративної деліктності.

13. Дайте класифікацію причин і умов адміністративної деліктності.

14. Які сфери громадського життя у особливо проблематичними з точки зору адміністративно-правового регулювання?

15. Чому міри адміністративного стягнення мають загальнопревентивне значення в кримінологічному плані?

16. Що таке латентність адміністративних деліктів?

17. Яке значення мау вивчення поширення прихованої адміністративної деліктності?

18. Деліктологічний аспект проблеми латентності.

19. Обгрунтуйте групи латентних адміністративних деліктів з урахуванням ступеня єхнього поширення.

20. Які причини впливають на недостовірність інформаціє про вчинення адміністративних деліктів?

ТЕМА № 5

Адміністративно-деліктна ситуація та єє роль у формуванні мотиваціє протиправної поведінки

1. В чому полягау дослідження проблеми взаумодіє особи з середовищем?

2. Яка роль антигромадських поглядів, моральних оріунтацій і потреб, що об'уктивно і суб'уктивно впливають на протиправну поведінку особи?

3. Які фактори впливають на поведінку особи під час вчинення адміністративного делікту?

4. Завдяки чому виникау адміністративно-деліктна ситуація?

5. Які адміністративно-деліктні ситуаціє і єє елементи Вам відомі?

6. Роль раціонально-інтуєтивного методу у подоланні або нейтралізаціє адміністративно-деліктної ситуаціє.

7.   Дайте пояснення можливості альтернативної поведінки особи.

8.   Проаналізуйте формування деліктної ситуаціє, яка відбувауться за етапами і факторами, що впливають на особистість і наміри правопорушника.

9.   Дайте пояснення адміністративно-деліктної ситуаціє.

10. В яких формах виявляуться характер протиправних дій  порушника і потерпілого?

11. Поясніть такі поняття, як <мотив> і <мотивація поведінки> з точки зору розвитку адміністративно-деліктної ситуаціє.

12. Які групи елементів адміністративно-деліктної ситуаціє мають вплив на мотивацію протиправної поведінки?

13. Назвіть типи мотиваціє адміністративно-деліктної поведінки.

14. Дайте визначення мотиваціє поведінки особи в адміністративно-деліктній ситуаціє.

ТЕМА № 6

Особистість порушника і його протиправна поведінка

1. Дайте загальну характеристику особистості деліквента (порушника).

2. В чому різниця між адміністративним деліквентом  (порушником) і особистістю злочинця?

3. За якими  критеріями відрізняються адміністративні делікти і злочини?

4. Як адміністративісти і кримінологи дають оцінку ступеня безпеки протиправної поведінки?

5. Як з'ясовууться причинний зв'язок між адміністративною деліктністю та злочинністю?

6. Від чого залежить формування адміністративно-деліктної особистості?

7. Як в адміністративній деліктологіє і кримінологіє визначаються поняття <соціальне середовище> і <соціальна настанова>?

8. Які фактори впливають на формування особистості асоціальних рис характеру?

9. В чому полягау вплив соціального середовища на особистість порушника?

10. Обгрунтуйте характеристику загальних понять <структура> і <структура особистості>.

11. В чому полягау взаумодія соціальних факторів у поведінці порушника під час формування деліктних намірів і вчинення  адміністративного делікту?

12. Як суб'уктивні якості особистості можуть впливати на формування протиправної поведінки?

13. Дайте класифікацію типологіє особистості правопорушників.

14. Класифікуйте етапи переростання адміністративного делікту в злочин.

15. Як алкоголізм впливау на протиправну поведінку?

ТЕМА № 7

Деліктологічне дослідження особистості і поведінки потерпілого від адміністративного делікту

1.  Роль потерпілого в адміністративно-деліктній ситуаціє.

2.  Дайте тлумачення поняття <віктимологія> як міждисциплінарного наукового дослідження з комплексним використанням знань для боротьби зі злочинністю і вивченням жертв адміністративно-правових відносин.

3.  Поясніть такі поняття, як <потерпілий від адміністративного делікту> і <жертва адміністративного делікту> з точки зору адміністративно-деліктної ситуаціє.

4.  Дайте класифікацію потерпілих від адміністративного делікту.

5.  Від чого залежить соціальне становище жертви деліктної ситуаціє?

6.  Які фактори формують суспільну поведінку жертви від адміністративного делікту?

7.  Яке значення для жертви адміністративного делікту мау соціальна та вербальна настанова?

8.  Обгрунтуйте психологічну характеристику особистості жертви від адміністративного делікту.

9.  Дайте пояснення групи доделіктних ситуацій, в яких певним чином виявляуться поведінка потерпілого.

10.Вплив об'уктивних та суб'уктивних факторів на діє і поводження в адміністративно-деліктній ситуаціє.

11.Дайте характеристику процесуальних і матеріальних прав, пільг для потерпілого від адміністративного делікту з боку порушника.

12. Яке значення мау з'ясування взаумовідносин і взаумодіє між потерпілими від адміністративного делікту і суб'уктом делікту?

13. Які види поведінки потерпілого від адміністративного делікту виділяються в адміністративній деліктологіє?

14. Роль потерпілого від адміністративного делікту в адміністративному процесі.

15. Які фактори впливають на віктимність жертви адміністративно-правових відносин?

16. Що сприяу формуванню віктимного потенціалу особи?

17. Дайте характеристику індивідуальної та груповоє віктимності.

18. В чому полягау особливість сільськоє віктимізаціє?

19. Дайте поняття віктимності і моральності в адміністративній деліктологіє.

20. Яке значення мають моральні норми особи з віктимною поведінкою?

21. Моральна і правова відповідальність особи за деліктну поведінку.

22. Дайте характеристику моральному конфлікту.

ТЕМА № 8

Адміністративний делікт і його значення в юрисдикційній діяльності органів внутрішніх справ

1.  За якими ознаками можна групувати адміністративні правопорушення?

2.  Які фактори мають вплив на деліктну ситуацію в Украєні і як це пов'язано з адміністративно-правовою діяльністю міліціє?

3.  Які об'уктивні ознаки адміністративного делікту?

4.  В чому полягау суспільна небезпека адміністративного делікту?

5.  Яка особа підлягау адміністративній відповідальності і покаранню?

6.  Визначте поняття адміністративного делікту.

7.  Визначте обставини, що пом'якшують або обтяжують адміністративну відповідальність.

8. Проаналізуйте юридичний склад адміністративного делікту.

9. Дайте характеристику об'укта адміністративного делікту.

10.Як у КУАП відзначені адміністративно-юрисдикційні повноваження органів внутрішніх справ?

11.Які посадові особи, крім співробітників органів внутрішніх справ, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення?

12. Які критеріє використовуються для класифікаціє  адміністративних деліктів?

13. Яке значення мау для юрисдикційної діяльності органів внутрішніх справ класифікація деліктів в Загальній та Особливій частинах КУАП?

14. В чому полягау офіційна та неофіційна кваліфікація адміністративних деліктів?

15. Значення професіоналізму суб'уктів, наділених повноваженнями, застосовувати адміністративне законодавство проти його порушників.

16. Що таке адміністративне стягнення і в яких формах воно виражауться згідно з КУАП?

17. Як диференціюються види адміністративних стягнень, які вживаються заходи з метою виховного впливу?

18. Чому  обов'язково потрібна  індивідуалізація при   застосуванні адміністративних заходів впливу до порушників?

19. Які органи в системі МВС Украєни займаються розробкою і застосуванням заходів по боротьбі з адміністративними правопорушеннями і індивідуальною профілактикою?

20. Які статті КУАП регулюють норми адміністративної відповідальності за правопорушення в сфері посягання на громадський порядок і громадську безпеку?

21. Які статті КУАП регулюють адміністративні правопорушення, що посягають на встановлений порядок управляння і на власність?

22. Чому потрібна гуманізація адміністративного законодавства?

23. Дайте кваліфікаційну характеристику адміністративних  деліктів, які посягають на громадський порядок і громадську безпеку.

24. Дайте кваліфікаційну характеристику адміністративних деліктів, які посягають на здоров'я населення, державну і громадську власність.

25. Дайте кваліфікаційну характеристику адміністративних деліктів, які посягають на встановлений порядок управління.

ТЕМА № 9

Адміністративно-правова політика і стратегія боротьби з адміністративними деліктами

1.  Які правові норми КУАП мають профілактичний напрям?

2.  Розкажіть про основні форми загальної профілактики, що реалізуються в адміністративно-юрисдикційній діяльності органів внутрішніх справ.

3.  Що заважау комплексній та ефективній співпраці правоохоронних органів? В яких формах може виражатись ця  співпраця?

4.  Які завдання стоять перед міліціую в плані адміністративно- юрисдикційної профілактики?

5.  Чому правомірне виділення сфери побуту в самостійному і важливому об'укті запобігання адміністративним правопорушенням?

6.  Чим зумовлюються актуальність і важливість виділення адміністративно-правового запобігання адміністративним правопорушенням?

7.  Дайте характеристику методів запобігання адміністративним  деліктам.

8.  В чому виявляуться запобіжний вплив на деліктність?

9.  Роль адміністративної відповідальності та стимулювання в запобіганні деліктам?

10. В яких видах діяльності суб'уктів реалізууться адміністративно-правове запобігання деліктам?

11. В чому полягають цілі адміністративно-правового запобігання деліктам?

12. Дайте пояснення адміністративно-правового запобігання  деліктності.

13. Роль застосування суб'уктами профілактики заходів адміністративного примусу до порушників.

14. Дайте класифікацію правових заходів примусу до порушників.

15. Обгрунтуйте, що таке профілактичний примус?

16. В чому полягау система адміністративно-правового запобігання деліктам?

17. На чому грунтууться практична необхідність профілактики адміністративної деліктності?

18. В чому полягау широке і вузьке розуміння профілактики  запобігання адміністративним деліктам?

19. Дайте пояснення профілактики адміністративної деліктності.

20. В чому полягають засоби і методи профілактичного впливу на деліктність?

21. Обґрунтуйте соціальне запобігання деліктам як основного змісту боротьби з адміністративною деліктністю.

22. Проаналізуйте самостійні блоки в системі заходів боротьби з адміністративною деліктністю.

23. Від чого залежить ефективність заходів адміністративно-правового запобігання деліктності?

24. В чому полягають організаційні та правові заходи забезпечення соціального запобігання адміністративній деліктності?

25. Яке значення мау комплексна профілактика органів внутрішніх справ?

26. Форми і методи здійснення профілактики органами внутрішніх справ.

27. В чому полягау вдосконалення адміністративного законодавства, яке регламентувало б адміністративно-правову запобіжну діяльність?

28. Роль правового регулювання профілактики адміністративних деліктів.

29. Специфіка спеціальних профілактичних засобів органів внутрішніх справ.

30. Значення індивідуальної профілактики адміністративної деліктності, яка здійснюуться органами внутрішніх справ.

31. Від чого залежить подальша розробка і вдосконалення соціально-профілактичних заходів?

32. Чому у доцільним прийняття нового Адміністративного кодексу Украєни?

V. СПИСОК                            рекомендованих  нормативних  актів  та спеціальної літератури                            для    вивчення спецдисципліни <Адміністративна деліктологія>

1.  Всеобщая декларация  прав человека от 10 декабря 1948 г. //Международная защита прав и свобод человека: Сб. документов. - М., 1990. - Ст. 14.

2.  Конституція Украєни. - К., 1996.

3.  Про міліцію: Закон Украєни від 20 грудня 1990 р. // Відомості Верховної Ради Украєни. - К., 1991. - № 4. - Ст. 20.

4.  Про порядок застосування кримінальних покарань і заходів адміністративного стягнення у вигляді штрафу: Закон Украєни // Відомості Верховної Ради Украєни. - К., 1992. - № 35. - Ст. 510.

5.  Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю: Закон Украєни // Відомості Верховної Ради Украєни. - К., 1993. - № 35. - Ст. 358.

6.  Про місцеве самоврядування в Украєні: Закон Украєни // Відомості Верховної Ради Украєни. - К., 1997. - № 24. - Ст. 170; 1998. - № 48. - Ст. 292.

7.  Державна програма боротьби зі злочинністю // Відомості Верховної Ради Украєни. - К., 1993. - № 27. - Ст. 285.

8.  Кодекс Украєни про адміністративні правопорушення. - Одеса, 1995.

9.  Алексеев А.М., Роше А.Н. Латентная преступность и эффективность деятельности правоохранительных органов // Вопросы борьбы с преступностью. - М., 1973. - С. 30.

10. Бандурко О.М., Зелінський А.Ф.  Вандалізм.  - Х., 1996.

11. Балл Г.О. Психологія формування властивостей особистості. - К., 1987.

12. Бахрах Д.Н. Состав административного проступка. - М., 1986. С. 13-20.

13. Бахрах А.Н. Административная ответственность граждан. - Свердловск, 1989.

14. Вицин С.Е. Системный подход и преступность: Учеб. пособие.  - М., 1989. - С. 31.

15. Голосніченко І.П. Пропозиціє щодо розвитку деяких видів профілактики // Рад. право. - 1991. - № 1. - С. 30.

16. Голосніченко І.П. Запобігання корисливим правопорушенням засобами адміністративно-правового впливу: актуальні  проблеми теоріє і практики. - К., 1990. - С. 13.

17. Додін т.В.  Місце, час, спосіб і метод скоуння адміністративного проступку  // Рад. право. - 1965. - № 7. - С. 55.

18. Додін  т.В. Суб'уктивна сторона адміністративного проступку // Правознавство. - 1969. - № 2.

19. Додин Е.В. Доказательства в административном процессе. - М., 1973. - С. 166.

20. Додин Е.В. Процессуальные формы профилактики административных правонарушений. - Х., 1982. - С. 117.

21. Додин Е.В. Административная деликтность в Украине // Актуальные проблемы государства и права. - Одесса, 1995.

22. Додин Е.В. Административная деликтология: Учеб. пособие. - Одесса: АО БАХВА, 1997.

23. Додин Е.В. Понятие и предмет административной деликтологии // Юридична освіта і  правова держава. - Одеса: Астропринт, 1997.

24. Додин Е.В. Административная ответственность в свете Конституции Украины // Юридический вестник. - Одесса, 1997. - № 3.

25. Донченко Е.А., Титаренко Т.М.  Личность: конфликт,  гармония. - К., 1987. - С. 85.

26. Закалюк А.П.  Прогнозирование и предупреждение индивидуального поведения // Проблема изучения личности правонарушителя: Сб. науч. тр. - М., 1984. - С. 16-17.

27. Калаянов Д.П. Адміністративні проступки, підвідомчі міліціє, та єхня профілактика: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. - Одеса, 1998.

28. Керимов В.Е. Проблема личности // Методология исследования и жизненный смысл. - М., 1978. - С. 100.

29. Кивалов С.В. Таможенное право // Административная ответственность за нарушение таможенных правил. - Одесса, 1996.

30. Клюшниченко А.П. Меры административного принуждения, применяемые милицией. - К.,  1982. - С. 30-52.

31. Ковалев Л.М. Правонарушение и закон // Правоведение. - 1991. - № 1. - С. 78-79.

32. Коваль Л.В. Административно-деликтное отношение. - К., 1979. - С. 3.

33. Коваль Л.В. Адміністративне право. - К., 1996.

34. Козюра Н.И. Понятие и структура методологии юридической  науки. - К., 1990. - С. 6-9.

35. Колпаков В.К. Взаимодействие милиции и общественности в   сфере правопорядка: Учеб. пособие. - К., 1993. - С. 7-9.

36. Костецкий М.В. Психологические методы борьбы с правонарушениями. - К., 1981. - С. 8-12.

37. Костецкий М.В. Введение в юридическую психологию:методологические и теоретические проблемы. - К., 1990. - С. 110.

38. Кудрявцев В.Н. Социально-психологические аспекты антиобщественного поведения. - К., 1974. - С. 108.

39. Кудрявцев В.Н. Причины правонарушений. - М., 1976. - С. 124, 185, 242.

40. Кудрявцев А.Н., Карпец И.И., Дубинин Н.П. Генетика, поведение, ответственность. - М., 1978. - С. 263-266.

41. Кудрявцев В.Н. Закон, проступок, ответственность. - М., 1986. - С. 200-201.

42. Кудрявцев В.Н. Правонарушения: их причины и предупреждение. - М., 1990. - С. 53.

43. Лихолоб В.Г. Правопорушення: правова і моральна оцінка: Навч. посібник. - К., 1994.

44. Лобзяков В.П. Криминология и административная юрисдикция милиции. - М.: ЮНИТИ, 1998.

45. Лопушанський Ф.А., Туркевич І.К. Правопорушення та відповідальність. - К., 1982.

46. Малеин Н.С. Правонарушение: понятие, причины, ответственность. - Иркутск, 1988. - С. 25-26.

47. Маркелов Т.Л.  Проблемы координации в борьбе с правонарушениями // Вопросы борьбы с преступностью. - М., 1977. - Вып. 26. - С. 36-37.

48. Марцев А.И. Теоретические вопросы общего и специального  предупреждения  преступлений.  - Омск, 1980. - С. 72.

49. Масленников М.О. Возмещение имущественного ущерба, причиненного административным правонарушением // Сов. юстиция. - 1990. - № 7. - С. 10-11.

50. Михайлов Ф.Т. Общественное сознание и самосознание индивида. - М., 1990. - С. 173.

51. Монанко М.Ф., Суаткин И.И.  Главное - предупредить правонарушение. - Минск, 1976. - С. 4-12.

52. Москаленко А.Т.  Личность как предмет философского познания: философская теория личности и ее психологические и биологические основания. - Новосибирск, 1984. - С. 56.

53. Окрышко В.Ф. Административная ответственность за правонарушения. - К., 1988. - С. 7-8.

54. Орзих М.Ф.  Право и личность. - К., 1978. - С. 180.

55. Остапенко О.І. Адміністративна деліктологія. - Л., 1995.

56. Остроумов С.С., Франк Л.В.  О виктимологии и виктимности //  Сов. государство  и  право. - 1975. - № 9. - С. 75.

57. Остроумов С.С. Некоторые вопросы изучения правонарушений среди несовершеннолетних. - М., 1979. - С. 17-19.

58. Ремнев В.И. Актуальные вопросы административной  деликтологии в современный период // Актуальные проблемы административной деликтологии: Сб. науч. тр. - К., 1984. - С. 10.

59. Ривман Д.В. Виктимологические факторы и профилактика преступлений. - М., 1976. - Вып. 42. - С. 7-18.

60. Руденко А.Т. Предупреждение правонарушений - общая  задача науки и профилактики // Научная информация по вопросам борьбы с преступностью. - 1981. - № 67. - С. 174-177.

61. Савин М.Я., Силаев А.И.  Эффективность административно-правовой деятельности органов внутренних дел в сфере охраны общественного порядка и ее оценка. - М., 1990. - С. 23.

62. Самсонов В.Н. Теоретические проблемы реформы административного законодательства Украины: Автореф. дис. ... д-ра юрид. наук. - Х., 1992. - С. 15.

63. Сафаров Р.А. Общественное мнение в системе демократии. -  М., 1982.

64. Северюгин В.Е. Административный проступок. Понятие, признаки, ответственность. - М., 1989.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

80225. Концепция стратификации общества 85 KB
  Полагая что Маркс чересчур упростил картину стратификации Вебер утверждал что в обществе существуют и другие линии раздела которые не зависят от классовой принадлежности или экономического положения и предложил многомерный подход к стратификации выделив три измерения: класс экономическое положение статус престиж и партию власть. Престиж – авторитет Влияние уважение в обществе степень которых соответствует определенному социальному статусу. Поэтому один из самых эффективных методов показа благосостояния – большие затраты на...
80226. Социальный статус 41.5 KB
  Социальная мобильность В системе стратификации индивиды или группы могут перемещаться с одного уровня слоя на другой. Этот процесс называется социальной мобильностью. Социальное неравенство предполагает различия в распределении благ и ответственности а социальная стратификация – структурированную систему неравенства социальная мобильность проявляется в движении индивидов или групп от одного социального статуса к другому. Вертикальная мобильность – изменение положения индивида которое вызывает повышение или понижение его социального...
80227. Технология создания видеофильма. Линейный и нелинейный монтаж 60 KB
  Снимаемый или съемочный кадр несколько длиннее того который будет виден на экране после монтажа фильма этот кадр называют монтажным. План составляется после тщательного ознакомления со всем снятым материалом и определения основной концепции монтажа фильма отсюдато название: план монтажа фильма. она является лишь элементом упорядочивающим готовый но еще сырой материал раньше всего в процессе монтажа фильма. Длинным может быть рабочий материал для просмотра или хранения в архиве а фильм должен быть кратким лаконичным лемким по...
80228. Аудио форматы на DVD 405.5 KB
  Аудио мир захвачен CD благодаря их высокой практичности и низкой цене а видео переходит от VHS кассет на DVD. Но музыкальная индустрия и DVD Forum предпочитают универсальный формат они желают продавать наши любимые альбомы на DVD так и появился формат DVD аудио. С технической точки зрения DVD имеет больший объем чем CD.
80229. Современные форматы видео 988.5 KB
  Аналоговый видеосигнал включает в себя несколько различных компонентов, объединенных в единое целое. Такой составной видеосигнал малопригоден для оцифровки. Предварительно его следует разделить на так называемые базовые компоненты. Обычно компоненты представляют собой три различных сигнала, соответствующие определенной модели представления цветового пространства
80230. Алгоритм сжатия видео. Основные особенности MPEG 160 KB
  Сначала все цветовое пространство кадра преобразуется из RGB в YCbCr. Необходимость этого преобразования заключается в том, что глаз более чувствителен к яркости цвета, чем к его оттенку. Y - это величина яркости цвета, а Cb и Cr - цветовые величины, определяющие оттенок и насыщение цвета (они определяют количество синей и красной составляющих в цвете).
80231. СРЕДСТВА МУЛЬТИМЕДИА 94.5 KB
  Мультимедиа это интерактивные системы обеспечивающие работу с неподвижными изображениями и движущимся видео анимированной компьютерной графикой и текстом речью и высококачественным звуком. Появление систем мультимедиа безусловно производит революционные изменения в таких областях как образование компьютерный тренинг во многих сферах профессиональной деятельности науки искусства в компьютерных играх и т. Появление систем мультимедиа подготовлено как с требованиями практики так и с развитием теории.
80232. Системи мультимедіа 543.5 KB
  Цифровий відеозапис забезпечує помітно кращу якість кадру, чіткіше зображення і кращу передачу кольорів. Більш того, цифрову копію відеофільму не відрізниш від оригіналу, що робить редагування і обробку зображення, навіть на рівні любителя, значно простіше, а якість - вищим в порівнянні з аналоговою відеотехнологією.
80233. Планування в організації 13.07 MB
  Планування в організації. Сутність планування як функції управління Щоб спільні зусилля співробітників організації були успішними вони повинні знати що від них очікується. Для цього необхідно: сформулювати цілі до яких прагне організація; визначити шляхи досягнення встановлених цілей; на підставі цього поставити задачі перед підрозділами організації та конкретними виконавцями. Планування – процес визначення цілей організації та прийняття рішень щодо шляхів їх досягнення.