16137

Господарське законодавство України

Книга

Государство и право, юриспруденция и процессуальное право

ББК 67.307 4 УКР С22 Рецензенти: А.А. Козловський доктор юридичних наук професор Чернівецький Національний університет ім. Ю. Федьковича Л.М. Николайчук кандидат юридичних наук доцент ІваноФранківський Національний технічний університет нафти і газу Схвалено Вче...

Украинкский

2013-06-20

1.13 MB

3 чел.

ББК 67.307 (4 УКР)

С22

Рецензенти: А.А. Козловський, доктор юридичних наук, професор ( Чернівецький Національний університет ім. Ю. Федьковича)

Л.М. Николайчук, кандидат юридичних наук, доцент (Івано-Франківський Національний технічний університет нафти і газу)

Схвалено Вченою Радого Інституту менеджменту та економіки "Галицька Академія", протокол № 6 від 23 червня 2005 р.

Я.М. Сащак

С22

Господарське законодавство України: Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни. -Івано-Франківськ: ІМЕ "Галицька академія", 2005. - 196 с.

У навчально-методичному посібнику аналізується зміст основних нормативних актів, що регулюють господарську діяльність в Україні відповідно до програми навчального , курсу господарського законодавства. Висвітлено правовий режим суб'єктів господарської діяльності, умови здійснення підприємництва, укладання господарських договорів, господарсько-правова відповідальність, правові аспекти приватизації, а також правові засади монополізму в економіці України. Використано зразки договорів.

Рекомендується для викладачів та студентів вищих навчальних закладів.

"*- ББК 67.307 (4 УКР)

© ІМЕ "Галицька академія", 2005 © Я.М. Сащак, 2005


Зміст

\     Вступ 6

  1.  Мета і завдання дисципліни 7
  2.  Зміст дисципліни 9

  1.  Перелік питань, призначених для самостійного вивчення  13
  2.  Плани семінарських занять 14

4. Завдання для написання контрольних робіт 21

  1.  Методичні вказівки до написання контрольних робіт 21
  2.  Тематика контрольних робіт для студентів заочників 22

5. Методологічні основи оцінки знань студентів 24

  1.  Система оцінки знань студентів 24
  2.  Перелік програмових питань з

господарського законодавства 25

6. Загальна частина 28

6.1. Поняття і предмет курсу Господарське
(комерційне) законодавство України
28

  1.  Поняття і предмет господарського законодавства. 28
  2.  Перехід України на ринкові відносини 31
  3.  Умови здійснення підприємницької

діяльності 33

6.1.4. Господарські відносини, їх ознаки та види 37

6.2. Завдання і система курсу "Господарське
(комерційне) законодавство України"
40

  1.  Особливості господарського законодавства 40
  2.  Поняття і види господарсько-правових актів 42
  3.  Акти загально-нормативного регулювання, відомчого законодавства, локальні нормативні акти .* 44

6.2.4. Система господарського законодавства 45

6.3. Правовий статус суб'єктів господарювання 49

  1.  Поняття і види суб'єктів господарювання 50
  2.  Правовий статус підприємств 51
  3.  Господарські товариства та об'єднання 55
  4.  Реорганізація та ліквідація підприємств, господарських організацій. Банкрутство 58
  5.  


6.4. Правовий режим майна господарюючих суб'єктів .64

  1.  Форми власності в Україні 64
  2.  Правові основи роздержавлення та приватизації... 67
  3.  Право повного господарського відання 71
  4.  Володіння та користування водними ресурсами ...72

6.5. Господарські договори 74

6.5.1. Господарські зв'язки: понятгя та організація
поставок 74

  1.  Поняття та основні функції господарського договору 77
  2.  Порядок укладання договорів (контрактів) 78
  3.  Тлумачення договору 80

6.6. Класифікація господарських договорів 83

6.6.1. Поняття та системи господарських

договорів 83

  1.  Установчі договори 84
  2.  Договори про реалізацію майна 93
  3.  Договори про передачу майна в користування 102
  4.  Договір про постачання теплоенергії 113
  5.  Транспортні договори 120

6.7. Правові    засади     стриманий     недобросовісної
конкуренції та обмеження монополізму в

економіці 123

6.7.1. Правові форми отримання недобросовісної
конкуренції 124

  1.  Монопольне становище на ринку та зловживання ним 127
  2.  Правовий статус Антимонопольного комітету 127

6.7.4. Відповідальність за порушення
Антимонопольного законодавства 130

6.8. Праві основи інвестиційної діяльності 133

  1.  Суб'єкти інвестиційної діяльності 133
  2.  Види інвестиційної діяльності 135
  3.  Захист прав учасників інвестиційної діяльності.... 136

6.9. Правове регулювання зовнішньо-економічної

діяльності 138

6.9.1. Поняття і види зовнішньо-економічної

діяльності 138


6.9.3. Зовнішньоекономічний договір /контракт/        141

6.10. Фінансове забезпечення господарської діяльності. 144

  1.  Правове регулювання банківської діяльності 144
  2.  Організація кредитування 146
  3.  Правові основи аудиторської діяльності 147

6.11. Податкове законодавство України 149

  1.  Податкова система У країни 149
  2.  Правовий статус державної податкової

служби 150

  1.  Обов'язки та відповідальність платників податків 150

Страхування майна суб'єктів господарювання.... 152

6.12. Правове регулювання біржової діяльності 155

  1.  Поняття про юридичні ознаки біржі 155
  2.  Функції, права та обов'язки товарної

та фондової біржі 156

  1.  Поняття і види біржових угод 159
  2.  Правила біржової торгівлі ....,„. 160

6.13. Правові аспекти приватизації в Україні !.„ 162

6.13.1. Структура Фонду державного майна

України 163

  1.  Практика застосування Методики оцінки вартості об'єктів приватизації 165

Приватизація об'єктів, зданих в оренду 168

Виникнення і припинення юридичної особи 162

6.14. Відповідальність  за  правопорушення   у   сфері
господарювання 178

  1.  Відповідальність учасників господарських відносин 178

Поняття, умови і порядок відшкодування

збитків у сфері господарювання 181

  1.  Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань 183
  2.  Види адміністративно-господарських санкцій та їх застосування до суб'єктів господарювання 185

7. Навчально-методичне забезпечення дисципліни 190

7.1. Нормативно-правові джерела 190


1. ВСТУП

Юридична природа господарського законодавства є складною і багатогранною, вимагає комплексного аналізу у студентів економічних факультетів.

Дисципліна "Господарське законодавство України" включає в себе нормативні акти і забезпечує фактори і шляхи розвитку системи законодавства в Україні, проблеми систематизації законодавства в сфері інтелектуальної власності, законодавства про цінні папери, відтворення підприємництва в кодифікованих актах законодавства.

Даний курс "Господарське законодавство України" формує у студентів майбутніх спеціалістів систему спеціальних юридичних знань, правосвідомість в світлі розбудови правової держави, розрахований на студентів економічних навчальних закладів, бізнесу та менеджменту, містить нормативно-базові акти господарського законодавства, що є основою здійснення господарської діяльності в нашій державі.

Предметом його регулювання являється господарська діяльність в промисловості, будівництві, транспорті в різних сферах економіки (купівля-продаж засобів виробництва, оптова торгівля, інвестиційні та іноваційні процеси, технічне переобладнання виробництва, зовнішньоекономічні зв'язки, перевезення вантажів різними видами транспорту).

Господарське законодавство за своїм обсягом, суспільним значенням, місцем в системі регулятивних чинників набуло важливого економічного значення, сформувалось як значний за обсягом нормативний масив, що утворює цілу сферу законодавчого регулювання.

6


2. Мета і завдання дисципліни

Господарське законодавство є одним з важливих дисциплін навчаїьного плану в справі оволодіння вищою економічною освітою.

Його діяльність охоплює як господарські закони у власному значенні так і нормативні акти господарської життєдіяльності.

Мета курсу - дати можливість студентам усіх форм навчання засвоїти вчення законодавчо-нормативних актів та законів в цілому.

Предметом вивчення навчальної дисципліни є суспільні відносини, що виникають в процесі господарської діяльності в економіці, що регулюють різні галузі господарства, зокрема промислову, транспортну, будівельну, комерційну та інші, кожна, з яких має істотні особливості, що враховуються в спеціальних нормативних актах.

Цей предмет допомагає студентам засвоїти найголовніші питання таких навчальних дисциплін, як "Господарське законодавство України", "Господарське право", "Цивільний кодекс України", "Податкове законодавство України", "Банківське право".

В сучасних умовах перед вищою школою стоять великі і складні завдання, щодо підвищення якості підготовки спеціалістів банківської справи, обліку і аудиту, економіки підприємств, маркетингу, фінансів.

Виходячи з цього, роль семінарських занять, на яких студенти вчаться самостійно працювати, творчо мислити, робити висновки, давати оцінки процесуальній господарській діяльності, ще більше зростає.

Головна мета семінару - поглибити і систематизувати вивчення найбільш важливих, складних і актуальних тем курсу господарського законодавства. Семінарські заняття не повторюють, а доповнюють і поглиблюють теми лекційного курсу і навчальної літератури.

Загальні методичні вказівки:

Однією з найважливіших і найбільш активних дійових форм засвоєння усіх предметів є семінарські заняття.

План семінарського заняття вміщує тему, порядок її розгляду і   необхідну   літературу.   Основою   для   підготовки   кожного

7


семінару є першоджерела: Конституція України, Закони Україн відповідні кодифікації, нормативні акти і т. д. Саме вони даю можливість засвоїти зміст найважливіших ділянок та інституті права, структуру державних органів їх організацію і таким чино* грунтовно підготуватися до відповідей на основні питання теми

У процесі семінарського заняття з кожного питання виступа* основний доповідач. Його виступ у разі потреби доповнюєтьс* іншими студентами. Під керівництвом викладача аналізуютьсі різні варіанти поставлених питань, вирішуються спірні проблеми виправляються помилки, допущені у відповідях і виступах.

Отже, семінар повинен бути активним, творчим заняттям, де студенти вчаться формулювати і обґрунтовувати свої думки, чітко аргументувати відповіді, підтверджуючи їх данимї першоджерел і літератури, захищати і відстоювати свою думку у дискусії.

До кожної теми семінарського заняття слід прочитати відповідний матеріал з підручника і вивчити законодавчий матеріал.


3. Зміст дисципліни

Теми лекцій, їх зміст

 Обсяг| Л ітера-годин     тура

Поняття і предмет курсу

'Господарське (комерційне)законодавство України".

Перехід економіки України на ринкові відносини ЙПонятгя і предмет господарського законодавства Умови здійснення підприємницької діяльності.

Господарські відносини їх ознаки та види. Правове регулювання господарських відносин. Загальні іпринципи господарювання. Господарська діяльність та господарські відносини.

Конституційні основи правопорядку у сфері
господарювання. 

Завдання та система курсу "Господарське (комерційне) законодавство України ".

Особливості господарського законодавства. Поняття і види господарсько-правових актів. Акти загально нормативного регулювання, відомчого законодавства, локальні нормативні акти.

Система господарського законодавства. Нормативно-правове регулювання господарської діяльності Учасники відносин у сфері господарювання.

Правовий статус суб 'єктів господарювання.

Поняття і види суб'єктів господарювання.

Правовий статус підприємств. Господарські
товариства та об'єднання. Реорганізація та ліквідація
підприємств, господарських організацій. Банкрутство.
Поняття державного унітарного підприємства
Державне комерційне підприємство. Казенне
підприємство та його особливості. Приватні
підприєм
ства 

Правовий режим майна господарюючих суб 'єктів.

Форми власності в Україні. Правові основи
роздержавлення та приватизації. Право повного
господарського відання. Володіння та коритсування
водними
 ресурсами Право оперативного

використання майна. Майновий стан та облік майна суб'єкта господарювання. Особливості правововгс режиму державного майна у сфері господарювання Джерела формування суб'єктів господарювання.

9


Продовження таолищ

Господарські договори.

Господарські    зв'язки:     поняття    та    організація поставок. Поняття та основні функції господарськогс договору. Порядок укладання договорів. Тлумачення договору.   Істотні   умови   господарського  договору Особливості  укладання  господарських договорів за державним     замовленням     та     рішенням     суду Зиконання та припинення господарських зобов'язань.

2

1,2,3,4,67]

7,10,12,

14,16,17,

19,53,54,

55,59

6.

Класифікація господарських договорів.

Поняття    та    система    господарських    договорів Установчі договори. Договори про реалізацію майна Договори   про   передачу   майна   у   користування Договір про постачання електричної енергії, теплової енергії та природного  газу.  Транспортні договори Договір   перевезення   та   приймання   вантажу   де перевезення. Зміна умов перевезення та одержанш вантажу   в   пункті   призначення.   Відповідальністі перевізника    за    прострочення,    втрату,    нестачу пошкодження вантажу.

2

1,2,3,4,

11,12,15,

25,27,28,

70,73,74,

80,81,82,

83

7.

Правові засади стримання недобросовісної конкуренції та обмеження монополізму в економіці.

Правові      форми      стримання      недобросовісно' конкуренції.   Монопольне   становище   на   ринку   та зловживання           ним.           Правовий           статус антимонопольного    комітету.    Відповідальність    за порушення        антимонопольного        законодавства Накладання штрафів за порушення антимонопольно-конкурентного законодавства. Вилучення товарів із неправомірно   використаним   позначенням   виробів іншого суб'єкта господарювання.

2

1,2,3,4,6, 8,11,12,

23,24,25, 27,30,46, 47,48,73, 75

8.

Правові основи інвестиційної діяльності.

Суб'єкти        інвестиційної       діяльності.        Види інвестиційної   діяльності.    Захист   прав    учасникІЕ інвестиційної діяльності. Іноземні інвестори та види іноземних інвестицій.

Форми  здійснення та  правовий режим  іноземних інвестицій. Діяльність суб'єктів господарювання та гарантії здійснення  іноземних  інвестицій.  Правове регулювання інноваційної діяльності.

2

1,2,3,4,6,

8,10,20,

21,23,25,

26,37,39,

41,65,66

9.

Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Понятгя   і   види   зовнішньоекономічної діяльності Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності.

4

1,2,3,5,6, 7,9,11,12, 17,18,19, 35,36,47,

10


Продогіження таблиці

Й~8,63,64,

65

І Зовнішньоекономічний договір (контракт). Види [зовнішньоекономічної діяльності та зовнішньоекономічні операції.

Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Ліцензування та квотування зовнішньоекономічних операцій.

Принципи оподаткування при здійсненні
зовнішньоекономічної діяльності.
  

1,2,3,4,6, 8,9,13,14

5,17,20, 21,23,24, 32,37,42, 43

Фінансове забезпечення господарської діяльності.

Правове регулювання банківської діяльності.

Організація кредитування. Правові основи аудиторської діяльності.

Цінні папери у господарській діяльності. Фінансова діяльність суб'єктів господарювання. Правовий статус банків. Розрахункові операції банків те банківські рахунки.

Міжнародні розрахункові операції. Валютне
регулювання. 

1,2,3,4,5, 9,10,11,1

2,13,24,2 5,33,34

Податкове законодавство України.

Податкова система України. Правовий статус державної податкової служби. Обов'язки та відповідальність платників податків. Страхування ^іайна суб'єктів господарювання. і Суб'єкти страхової діяльності у сфері господарювання. Договір страхування.

8,9,10,11 12,13,14, 15,16,17, 18,20

Правове регулювання біржової діяльності.

Поняття про юридичні ознаки біржі. Функції, права та обов'язки товарної та фондової біржі. Поняття види біржових угод. Правила біржової торгівлі.

Торговельно-біржова діяльність

2,3,4,5, 6,7,11,12

4,15,18, 20,25,26, 27,29

Правові аспекти приватизації в Україні.

Структура фонду державного майна України.

Практика застосування Методики оцінки вартості об'єктів приватизації. Приватизація об'єктів зданих ї оренду. Виникнення і припинення юридичної особи ІПерспективи розвитку структури фонду державного [майна України. Умови участі іноземних інвесторів у |Процесі приватизації. [ Проблеми, що виникають в процесі приватизації.

10,22,23, 24,30,31, '32,33,74,

І82

Відповідальність за правопорушення у сфері господарювання.

Відповідальність учасників господарських відносин. Поняття, умови і порядок відшкодування збитків у


Продовження табл.

сфері господарювання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань. Види адміністративно-господарських санкцій та їх застосування до суб'єктів господарювання.

Фінансові санкції за порушення законодавства про господарську діяльність підприємств. Фінансові (санкції за порушення законодавства про (електроенергетику, тепло- і водопостачання.

12


3.2. Перелік питань, призначених для самостійного вивчення

V? питань

Питання

Форма   '•   Термін звітності -звітності

1.

Конституційні основи правопорядку у сфері господарювання

Опитув. і     1-ий реферат | тиждень

2.

Банкрутство

Опитув. реферат

11-ий

тиждень

3.

Джерела      формування      майна      суб'єкті* господарювання

Опитув. реферат

Ш-ий

тиждень

4.

Особливості       укладання       господарських договорів за державним замовленням

Опитув. реферат Опитув. реферат

ІУ-ий тиждень

У-ий тиждень

5.

Договори про реалізацію майна

6.

Договори про передачу майна у користування

Опитув.  !    УІ-ий реферат | тиждень

7.

Відповідальність          за          недобросовісну конкуренцію

Опитув. ;   УІІ-ий реферат і тиждень

8.

Організаційно-правові    основи    Антимоно-польної діяльності

Опитув. ]  УШ-ий реферат і тиждень

9.

Правове регулювання інноваційної діяльності

Опитув.

^реферат

ІХ-ий тиждень

Х-ий тиждень

10.

Особливості банкрутства окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності

Опитув.

реферат

11.

Ліквідаційна процедура

Опитув. реферат

Х1-ий

тиждень

12.

Провадження у справах про банкрутство

Опитув. реферат

ХІІ-ий тиждень

13.

Договір страхування

Опитув. реферат

ХШ-ий тиждень

14.

Розрахункові операції банків

Опитув. реферат

ХІУ-ий тиждень

15.

Кредитні   відносини   комерційного   банку   з позичальником

Опитув. ^реферат

ХУ-ий тиждень

16.

Торговельно-біржова діяльність

Опитув.

реферат

ХУІ-ий

тиждень

17.

Перспективи    розвитку    структури    фонду державного майна України

Опитув. реферат

ХУП-ий

тиждень

18.

Фінансові         санкції        за         порушення законодавства про електроенергетику

Опитув. реферат

ХУПІ-ий тиждень

13


3.3. Плани семінарських занять

Тема 1

Поняття і предмет курсу "Господарське (комерційне)

законодавство України

(2 години)

  1.  Україна на шляху ринкових відносин.
  2.  Порядок реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності.
  3.  Поняття     і     види     нормативних     актів     господарського > законодавства.
  4.  Система  господарського   законодавства  та  акти   загально-нормативного регулювання.

Реферат:

1. Управління підприємством та його господарська, економічна діяльність.

Рекомендована література

Щербина В.С, Щербина О.В. Господарське законодавство України, К., 2001 р.

Господарський кодекс України , К., - Велес - 2004.

Щербина В.С. Господарське право України.

Вінник     О.М.     Господарські     товариства     і     виробничі кооперативи. К.,: Товариство "Знання", 2000 р.

Тема 2

Завдання та предмет господарського законодавства.

Правовий статус суб 'єктів господарювання

(2 години)

  1.  Особливі риси та особливості господарського законодавства.
  2.  Поняття локальних нормативних актів.
  3.  Суб'єкти відносин у сфері господарювання.
  4.  Господарські товариства та об'єднання.

Реферат:

  1.  Поняття та характеристика юридичного статусу ТзОВ.
  2.  Особливості створення, реорганізації і ліквідації підприємств.
  3.  Характеристика приватних підприємств.

14


Рекомендована література

> Щербина В.С., Щербина О.В. Господарське законодавство
України, К., 2001 р.

5> Щербина В.С. Господарське право України., К. 2003 р.

Пігач Я.М., Труфанова Л.М. Основи господарського права. Тернопіль, 1998 р.

Господарський кодекс України. К., - Велес - 2004 р.

Тема 4 Правовий режим майна господарюючих суб'єктів

(2 години)

  1.  Поняття права власності, його суб'єкти та об'єкти.
  2.  Підстави виникнення права приватної власності,
  3.  Правові основи роздержавлення та приватизації майна суб'єктів господарювання.
  4.  Право володіння та користування водними ресурсами.

Реферат:

  1.  Форми власності в Україні їх характеристика.
  2.  Захист права власності та відповідальність державних органів.

Рекомендована література

Щербина В.С, Щербина О.В. Господарський кодекс України, К., 2001 р.

Закон України "Про власність" від 7.02.1991 р.

Закон України "Про приватизацію державного майна" К., від 6 березня 1992 р.

^ Закон України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", К., від 6 березня 1992 р.

^ Цивільний кодекс України, К., 2004 р.

^ Практичний посібник з питань приватизації в Україні. К., "Руська правда" 1999 р.

^ Водний кодекс України, К.: 1995 р.

Тема 5 Господарські договори та їх класифікація

(2 години) 1 • Поняття та умови договору. 2- Укладання, зміна та розірвання договору.

15

  1.  Відповідальність за порушення умов договору.
  2.  Забезпечення виконання зобов'язання.

Реферат:

  1.  Договір перевезення та приймання вантажу до перевезення.

Відповідальність за зобов'язаннями, що витікають із договор> перевезення.

Рекомендована література

Цивільний кодекс України, К., "Кондор" 2004 р.

Закон України "Про залізничний транспорт" від 4.07.1996 р. № 273/96-ВР.

Господарський процесуальний кодекс України, 2001 р.

Закон України "Про заставу", від 2.10.1992 р., № 2654-ХП (із змінами і доповненнями) ВВР., 1992, № 47., с. 642.

Закон України "Про лізині" від 16.12.1997 р. № 723/97-ВР (із змінами і доповненнями). Голос України від 13.01.98., № 5.

Тема 7

Правові засади отримання недобросовісної конкуренції та

обмеження монополізму в економіці

(2 години)

  1.  Поняття Антимонопольний комітет України, його завдання, підконтрольність і підзвітність.
  2.  Правові   основи  реалізації повноважень  Антимонопольного комітету України.
  3.  Правові форми стримання недобросовісної конкуренції.
  4.  Відповідальність       за       порушення        антимонопольного законодавства. '

Реферат: і

  1.  Структура    і    організація    діяльності    Антимонопольного комітету України.
  2.  Захист від недобросовісної конкуренції.

Рекомендована література

> Щербина В.С, Щербина О.В. Господарський кодекс України, К., 2001 р.

16


  1.   Види    зовнішньоекономічної   діяльності    та    право    на здійснення.
  2.  Страхування зовнішньоекономічних операцій.
  3.  Порядок розгляду спорів у зовнішньоекономічній діяльноеті.|
  4.  Поняття банківська система України та державні банки.
  5.  Управління банком.

Реферат:

  1.  Принципи оподаткування при здійснен} зовнішньоекономічної діяльності.
  2.  Цінні папери у господарській діяльності.

Рекомендована література

Щербина В.С, Щербина О.В. Господарське законодавсті України / Збірник нормативних актів /, К., Атіка., 2001 р.

Пігач Я.М., Труфанова Л.М. Основи господарського прав Тернопіль, 2001 р.

Закон України "Про цінні папери і фондову біржу", від 18. 0 1991 р., ВВР, 1992 р. №24.

Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність",  ві 16.04.1991 р. зі змінами і доповненнями.

Закон   України   "Про   банки   і   банківську   діяльність"   ві 20.03.91 р. ВВР 1991 р. №25.

Тема 13 Правові аспекти приватизації в Україні

(2 години)

  1.  Структура фонду державного майна України.
  2.  Основні положення законодавства про оренду.
  3.  Виникнення і припинення юридичної особи.
  4.  Проблеми, що виникають в процесі приватизації.

Реферат:

1. Особливості      приватизації      переробних,      агросервісню будівельних підприємств агропромислового комплексу (АПК)

Рекомендована література

> Щербина В.С,  Щербина О.В. Господарське законодавств
України, К., 2001р.

18


)>. Пігач Я.М., Труфанова Л.М. Основи господарського права.

Частина 1, Тернопіль, 2000 р. ^ Практичний посібник з питань приватизації в Україні., К.,

Юридичне видавництво "Руська правда" 1996 р.

Закон України "Про приватизацію державного майна" від 6 березня 1992 р.

Закон  України  "Про  режим  іноземного  інвестування",  від 19.02.1993 р.

Тема 14

Відповідальність за правопорушення у сфері господарювання

(2 години)

  1.  Поняття     і     порядок     відшкодування     шкоди     у     сфері господарювання.
  2.  Фінансові     санкції    за     порушення     законодавства     про господарську діяльність підприємств.
  3.  Види      адміністративно-господарських      санкцій      та      їх застосування до суб'єктів господарювання.

Реферат:

1. Відповідальність за вчинення корупційних діянь.

Рекомендована література

Щербина В.С., Щербина О.В.  Господарське законодавство України, К., 2001 р.

Фінансові санкції за законодавством України, К. Юрінком Інтер, 2001 р.

Цивільний кодекс України, К., "Кондор" 2004 р.

^ Закон України "Про боротьбу з корупцією" від 5  жовтня

1995 р. №356/95-ВР. ^ Положення   про   застосування   НБУ   до   банків   та   інших

фінансово-кредитних установ заходів впливу за порушення

банківського законодавства, затв. постановою Правління НБУ

від 26.05.2000 р. №215. ^ Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з

укладанням  і  виконанням кредитних договорів.  Оглядовий

лист Вищого арбітражного суду України від 31 січня 2001

року №01-8/97.

19


> Інструкція щодо застосування Положення про порядої накладання штрафів на суб'єктів господарської діяльності Затверджено постановою Наукомелектроенергетики від 1} вересня 1999 р. №1134.

20


4. Завдання для написання контрольних робіт

4.1. Методичні вказівки та тематика контрольних робіт з

курсу "Господарське законодавство" для студентів заочної

форми навчання

Підхід до аналізу, обговорення, вивчення дисципліни "Господарське законодавство України" є складним в теоретичному плані, він вимагає певних застережень, але разом з тим дає можливість на предмет обговорення і дискусій.

Важливою формою для вивчення господарського законодавства студентами-заочниками є виконання письмової аудиторної контрольної роботи, яка допоможе виробити навики самостійного висвітлення сутності ситуацій, процесів, які відбуваються в економічному середовищі нашої країни, глибшому засвоєнню літератури, законодавчих актів, вмінню творчо висвітлити зміст теми відповідно опрацьованого матеріалу.

Контрольна робота є обов'язковою для виконання всіма студентами-заочниками, які здобувають спеціальність - облік і аудит, банківська справа, економіка підприємств, фінансування, маркетинг, документознавство і інформаційна діяльність.

Контрольна робота виконується аудиторно в рукописному варіанті в об'ємі 20-25 сторінок, в учнівському зошиті з дотриманням плану, вступу, висновку та використаної літератури.

Відповідь на кожне питання потрібно починати з нової сторінки, на$ва питання вказується на окремому листку.

Для написання контрольної роботи варто використовувати учбові посібники з посиланням на нормативно-законодавчі акти та інші юридичні документи.

Зміст та план контрольної роботи виконаної аудиторно має відповідати вибраній темі.

Теми контрольних робіт викладач доводить до студентів-заочників під час знаходження на екзаменаційній сесії.

В усному розповідному варіанті студент-заочник відповідає на запитання викладача щодо виконаної контрольної роботи.

Після успішного захисту контрольна робота зараховується.

21


Залік або екзамен складається після зарахування контроль! роботи.

Студенти, які не виконали своєчасно контрольної роботи а у випадку незарахування роботи, не допускаються до складай заліку або іспиту.

4.2. Тематика контрольних робіт

  1.  Україна на шляху ринкових відносин.
  2.  Суб'єкти господарського законодавства. '
  3.  Особливості господарської діяльності державних та казенні підприємств в Україні.
  4.  Порядок створення і діяльність господарських товариств.   >,
  5.  Правовий статус державної податкової служби.
  6.  Монопольне становище на ринку та зловживання ним.
  7.  Правові основи роздержавлення та приватизації.
  8.  Порядок      формування      і      склад      майна      суб'єкт, господарювання.
  9.  Поняття    і    порядок    відшкодування    збитків    у    сфе господарювання.
  10.  Державні замовлення і контракти.
  11.  Форми власності в Україні їх характеристика.
  12.  Порядок укладання господарського договору.
  13.  Правовий     статус     Антимонопольного     комітету     йог повноваження.
  14.  Поняття і основні функції господарського договору.
  15.  Аудиторська діяльність  в   Україні   та  її  правові   основ діяльності.
  16.  Об'єднання та господарські товариства.
  17.  Правові форми отримання недобросовісної конкуренції.
  18.  Права та обов'язки фондової біржі.
  19.  Об'єкти оренди та їх приватизація.
  20.  Зовнішньоекономічна діяльність та її операції.
  21.  Поняття та види біржових угод.
  22.  Види     та     застосування     адміністративно-господарськи санкцій.
  23.  Договори у зовнішньо-економічній діяльності.
  24.  Правове становище комерційних банків.
  25.  Реорганізація та ліквідація господарських суб'єктів.

26. Ціноутворення в Україні.
22


Відповідальність       за       порушення       антимонопольного

законодавства.

Правове регулювання кредитних відносин в Україні.

Правове регулювання орендних відносин в Україні.

Договори про реалізацію майна.

Користування та володіння водними ресурсами.

Виникнення і припинення юридичної особи.

Поняття банкрутства та його підстави застосування.

Транспортні договори.

Правовий статус банків.

Договір страхування.

Договір перевезення та приймання вантажу до перевезення.

Валютне регулювання.

Фінансові    санкції    за    порушення    законодавства    про

електроенергетику, тепло- і водопостачання.

Виконання та припинення господарських зобов'язань.

23


5. Методичні основи оцінки знань студентів

5.1. Система оцінки знань

Оцінка "відмінно "

  1.  Відповідь студента базується нарівні самостійного мислення! елементами творчості, грамотного і логічного викладу знан| програмного матеріалу.  Студент вільно виконує практичі завдання,   володіє різнобічними  навиками  і  прийомами  г| вирішення.
  2.  Програмовий матеріал засвоєний повністю, вміння пов'язат його з сьогоденням.
  3.  Глибокі знання документів, першоджерел, вміння самостійні викладати їх зміст, робити узагальнення і висновки. Знані-додаткової літератури.

Оцінка "добре"

  1.  Відповідь студента базується нарівні самостійного мислення виклад матеріалу грамотний і по суті, програмовий матерія добре засвоєний володіє навиками і прийомами виконанні практичних завдань.
  2.  Програмовий матеріал засвоєний, можливі суттєві неточност у відповіді.
  3.  Студент вміє застосувати свої знання до аналізу сучасно| дійсності.
  4.  Знання документів першоджерел та іншої передбачено| програмою літератури.

Оцінка "задовільно"

  1.  Відповідь студента базується на рівні репродуктивною мислення, слабо знає структуру курсу, допускає недостатньо правильні формулювання є порушення послідовності виклад) матеріалу. Відчуває труднощі у виконанні практичнш завдань.
  2.  Засвоєна лише основна частина програмового матеріалу Відчуває труднощі в аналізі і сучасної дійсності.
  3.  Проявляє поверховість знань основного змісту документів першоджерел, недостатньо володіє навиками роботи по них, не робить узагатьнення і висновки.

24


Оцінка "незадовільно "

1 Студенти не знають значної частини програмного матеріалу, допускають суттєві помилки, не можуть матеріал пов'язати з сутністю, не знають основного змісту документів.

5.2. Перелік програмових питань з господарського законодавства

]     Поняття і предмет господарського законодавства.

  1.  Поняття і види господарсько-правових актів.
  2.  Правовий статус підприємств.
  3.  Правові основи роздержавлення та приватизації.
  4.  Поняття та основні функції господарського договору.
  5.  Установчі договори.
  6.  Монопольне становище на ринку та зловживання ним. Види інвестиційної діяльності.

  1.  Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності.
  2.  Організація кредитування.

11.. Правовий статус державної податкової служби.

  1.  Функції, права та обов'язки товарної біржі.
  2.  Оцінка вартості приватизації об'єктів.
  3.  Поняття    і    порядок    відшкодування    збитків    у    сфері

господарювання.

  1.  Порядок реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності.
  2.  Акти відомчого та загально-нормативного регулювання.
  3.  Об'єднання та господарські товариства.
  4.  Право повного господарського відання.
  5.  Порядок укладання господарського договору.
  6.  Договори про реалізацію майна.
  7.  Правовий статус антимонопольного комітету.
  8.  Захист права учасників інвестиційної діяльності.
  9.  Порядок укладання зовнішньоекономічного договору.
  10.  Поняття аудит та правові основи його діяльності.
  11.  Платники податків їх обов'язки та відповідальність.
  12.  Права та обов'язки фондової біржі.
  13.  Об'єкти оренди та їх приватизація.
  14.  Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань. 2". Ознаки та види господарських відносин.

ЗО- Локальні нормативні акти.

■^' • Реорганізація та ліквідація господарюючих суб'єктів.

25


  1.  Користування та володіння водними ресурсами.
  2.  Тлумачення договору.
  3.  Договори про передачу майна в користування.
  4.  Відповідальність       за       порушення       антимонопольног законодавства.
  5.  Іноземні інвестори та види іноземних інвестицій.
  6.  Зовнішньоекономічна діяльність та її операції.
  7.  Цінні папери у господарській діяльності.
  8.  Страхування майна суб'єктів господарювання.
  9.  Поняття та види біржових угод.
  10.  Виникнення і припинення юридичної особи.
  11.  Види     та     застосування     адміністративно^-господарськи санкцій.
  12.  Господарські відносини та їх правове регулювання.
  13.  Система господарського законодавства.
  14.  Поняття банкрутство та його підстави застосування.
  15.  Право оперативного використання майна.
  16.  Істотні умови господарського договору.
  17.  Договір   про   постачання   електроенергії,   теплоенергії   і природного газу.
  18.  Накладання    штрафу    за    порушення    антимонопольног законодавства.
  19.  Форми здійснення та правовий режим іноземних інвестицій.
  20.  Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності.   ■<
  21.  Фінансова діяльність суб'єктів господарювання.
  22.  Суб'єкти страхової діяльності у сфері господарювання.        і
  23.  Правила біржової торгівлі.
  24.  Перспективи розвитку структури Фонду державного майн України.
  25.  Фінансові    санкції    за    порушення    законодавства    пр господарську діяльність підприємств. і
  26.  Господарські відносини та їх правове регулювання.
  27.  Нормативно-правове регулювання господарської діяльності.
  28.  Поняття державного унітарного підприємства.
  29.  Майновий стан та облік майна суб'єкта господарювання.
  30.  Особливості     укладання     господарських     договорів     з державним замовленням та рішенням суду.
  31.  Транспортні договори.

26


Вилучення      товарів      із      неправомірно      використаним позначенням виробів іншого суб'єкта господарювання. Гарантії здійснення іноземних інвестицій. Ліцензування та квотування зовнішньоекономічних операцій. Правовий статус банків. Договір страхування. Торговельно-біржова діяльність. Участь іноземних інвесторів у процесі приватизації. Фінансові    санкції    за    порушення    законодавства    про електроенергетику, тепло- і водопостачання. Загальні принципи господарювання. Учасники відносин у сфері господарювання. Державне комерційне підприємство. Джерела формування майна суб'єктів господарювання. Виконання та припинення господарських зобов'язань. Договір перевезення та приймання вантажу до перевезення. Правове регулювання інноваційної діяльності. .Принципи    оподаткування     при    здійсненні     зовнішньоекономічної діяльності.

Розрахункові операції банків та банківські рахунки. Проблеми, що виникають в процесі приватизації. Конституційні        основи        правопорядку        у        сфері господарювання.

Казенне підприємство та його особливості. Зміна умов перевезення та одержання  вантажу у пункті призначення.

Міжнародні розрахункові операції. Приватне підприємство.

Відповідальність    перевізника   за    прострочення,    втрату, пошкодження вантажу. Валютне регулювання.

27


6. Загальна частина Курс лекцій

Лекція №1

6.1. Тема: Поняття і предмет курсу "Господарське (комерційне) законодавство України"

  1.  Поняття і предмет господарського законодавства.
  2.  Перехід України на ринкові відносини.
  3.  Умови здійснення підприємницької діяльності.
  4.  Господарські відносини їх ознаки та види.

Література

Конституція України від 28.06.96 р.

В.С. Щербина, О.В. Щербина. Господарське законодава України: Збірник нормативних актів станом на 1.01.2001 р.

Господарський Кодекс України К., 2003 р.

У Положення про державну реєстрацію суб'єк підприємницької діяльності затв. Постановою КМУ і 25.05.1998 р. № 740 (Офіційний вісник України 1998 р. № 21

6.1.1. Поняття і предмет господарського законодавства

Господарське законодавство - це є система нормативі правових актів, що регулюють відносини між юридичним* фізичними особами в підприємницькій діяльності.

Предметом господарського законодавства є господарсі
відносини, тобто, відносини між підприємствами, організація:
у виробництві та реалізації (наприклад поставка, купівля-продг
міни-обмін) продукції, відносин у закупівлі сільсьі
господарської продукції у аграрних товаровиробник
агропідприємсів та фермерських господарств, відносин
капітальному будівництві, відносин у держстрахуванні,
зовнішньоекономічній
 діяльності, планові

господарськопроцесуальні відносини.

Господарське законодавство України визначає коло пита господарської діяльності, а саме:

28


основні засади господарської діяльності у країні, основні напрями та форми участі держави та місцевого самоврядування у сфері господарювання;

суб'єкти господарювання, порядок їх створення та функціонування;

майнова основа господарювання, порядок використання в процесі господарювання природних ресурсів, прав промислової власності, цінних паперів, і корпоративних прав; господарські зобов'язання, порядок укладання господарських договорів, встановлення цін, виконання та припинення господарських зобов'язань, визнання суб'єкта підприємництва банкрутом;

відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, відшкодування збитків, штрафні, оперативно-господарські і адміністративно-господарські санкції; зовнішньо-економічна діяльність, іноземне інвестування; спеціальні режими господарювання, спеціальні економічні зони, концесії. Господарське законодавство, основою якого є Конституція /країни, охоплює як господарські закони у власному значенні, ак і інші нормативні акти господарської життєдіяльності: це юстанови Верховної Ради України, прийняті як акти поточного іаконодавства; Декрети Кабінету Міністрів з господарських іитань, що приймалися Кабінетом Міністрів на підставі имчасових повноважень; постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України; господарські нормативні акти міністерств, іержавних комітетів (до цієї групи також належать акти прийняті "осподарськими об'єднаннями, асоціаціями, корпораціями, сонцернами, консорціумами, промисловими фінансовими рупами, нормативні акти господарського законодавства місцевих Рад і місцевих державних адміністрацій.

Господарське законодавство є комплексною галуззю права, *ке базується на нормах цивільного права щодо правоздатності різичних та юридичних осіб, цивільних правових угод і конкретизує їх.

29


Господарське законодавство містить нор

адміністративного, фінансового, трудового права, які регулюй господарську діяльність.

Основними джерелами господарського законодавства закони та нормативні акти.

Господарський законодавство містить визначення вц господарських відносин до яких належить:

оперативно-господарські відносини;

організаційно-господарські відносини;

внітрішньо-господарські відносини.

Зробимо визначення цих видів господарських відносин: >■ Оперативно-господарські — це майнові та інші відносини,

виникають між суб'єктами господарювання у безпосереді

господарській діяльності. >- Організаційно-господарські - це відносини, що складаюті

між господарюючими суб'єктами та суб'єктами організацій]

господарських      повноважень      у      процесі      управлії

господарською діяльністю. >• Внутрішньо-господарські - це відносини між структурни

підрозділами суб'єкта господарювання та останнього з йс

структурними підрозділами. Отже, предметом регулювання цього процесу є майнові організаційно-управлінські    відносини    у    сфері    суспільно виробництва за участю в них суб'єкта господарювання.

Майнові та інші відносини суб'єктів господарювання громадянами, які не є підприємцями, не вважають господарськими і регулюються цивільним, трудові законодавствами.

Об'єктивною ознакою господарського законодавства' множинність актів, що регулюють різні види господарські діяльності (промислову, будівельну, транспортну, комерцівд кожний з яких має істотні особливості, що враховуються спеціальних нормативних актах.

В економіці наявні різні форми власності (державі комунальна, приватна), що також відповідним чин диференціює акти господарського законодавства.

ЗО


На території України до цього часу застосовуються окремі кти господарського законодавства колишнього СРСР з питань, які не врегульовано законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.

Господарське законодавство України покликане регулювати фЄрУ господарських відносин з багатьма спеціальними актами.

Отже, Господарське законодавство відіграє роль своєрідного фундаменту цього законодавства та системного орієнтира, навколо якого формується господарсько-правова нормативна база.

6.1.2. Перехід економіки України на ринкові відносини

Перехід до ринку - одна з ключових проблем, вирішення якої визначають перспективи розвитку економіки України про дальшу долю української нації.

В період розбудови незалежної Української держави гостро постало питання про економічні реформи.

Навіщо потрібна економічна реформа?

Командно-адміністративна система господарювання, яка існувала в недалекому минулому не відповідала вимогам розвитку економіки, стала гальмом реалізації об'єктивних вимог світової економіки.

Вона неможе бути поліпшена або удосконалена зміною окремих елементів, а потребує перетворень у своїй основі у відповідності до вимог нового господарського механізму.

А щоб сформувати механізм економіки, потрібна радикальна реформа.

Які ж основні критерії оцінки реальних можливостей економічного устрою в умовах переходу від командитно-одміністративної системи господарювання до ринкових відносині

Першим критерієм є визначення ступеня можливості забезпечення підвищення прибутку підприємства за рахунок повнішого використання всіх наявних ресурсів і підвищення конкурентоспроможності продукції, робіт, послуг.

Другим критерієм є ступінь спроможності економічного Устрою створити умови для підвищення норми прибутку за Рахунок    удосконалення     технічного     розвитку     суспільного

31


виробництва     на     основі     активізації,     творчої     діяльност удосконалення       технології      виробництва,       переходу      д використання      продуктивніших      засобів      виробництва кардинального підвищення якості продукції.

Третім критерієм - ступінь спроможності устрою швидк реагувати на зміни попиту і відповідно до цього здійснювати д спрямовані на реструктуризацію економіки.

Четвертим критерієм - ступінь спроможності забезпечити
зростання продуктивності праці за рахунок розвитку подетальнсИ
спеціалізації праці та виробництва на основі переходу
дЩ
швидкого використання новітніх, більш продуктивних засобів
виробництва, обчислювальної техніки, інтегральних схеми
широкої комп'ютеризації та автоматизації.
 І

П'ятим критерієм є ступінь ефективності систем виробничого контролю направленого на підвищення продуктивності праці за рахунок більш повного використання наявних ресурсів, своєчасного прийняття відповідним коригуючих дій.

Ці основні критерії дають можливість оцінити ступіні спроможності економічного устрою забезпечити підвищенні ефективності виробництва за рахунок зростання продуктивност праці, поліпшення якості продукції, робіт, послуг у розрахунку на максимальний попит конкретних споживачів при одночасном} зниженні собівартості.

При цьому загальним критерієм оцінки економічного устрок є спроможність підвищувати соціальну захищеність добробут) суспільства в цілому на кожну особу.

Логіка переходу економіки України до соціально орієнтованого ринкового господарства потребує здійсненш державотворення через розбудову політичної незалежност країни та її національної економіки.

Розробка механізму цього процесу надзвичайно виявиласі складна, оскільки жодний з перелічених шляхів переходу де ринку не може бути повністю використаний у незалежнії Україні.

Командно-адміністративна система неспроможні

здійснювати   глибини   ринкової   реформи.   Для   застосуванні "шокової терапії" не було відповідних передумов: ■/ психологічної готовності населення;

32


/ незалежної підтримки ними владних структур; / соціально1 економічної бази

В Україні кількаразово спробували провести "шокову'" так анУ лібералізацію цін без створення відповідного ринкового середовища.

Це спричинилося до розвалу системи державного управління, розриву господарських зв'язків, як у середині країни, так і У країнах близького зарубіжжя, глибокої платіжної кризи, інфляції, розбалансованості фінансово-кредитних відносин, різкого падіння як виробництва, так і споживання, зубожіння основної маси населення.

Вихід з такого становища полягає тільки у виробленні довгострокової економічної політики переходу до соціально орієнтованих ринкових відносин, спрямування економічних реформ на тісний зв'гііок з соціальними гарантіями.

Першочергового розв'язання потребують проблеми оптимальних меж і можливостей державного сектора економіки на сучасному етапі; створення механізму сприяння підприємництву, що виробляє продукцію, розвитку ринкових інфраструктур. Надзвичайно важливою є лроблемо активного включення у проведення ринкових реформ людей прац;. "к однієї із сторін трикутника: держава - праця - підприємство.

Усі ці заходи, поряд із створенням державної сисїс.іч регулювання економіки, забезпечення соціального згіхисту населення, в умовах становлення ринкових відносин мають створити не тільки правові, а й соціально-економічні засади обмеження міжнародного фінансово-спекулятивного капіталу, торгово-мафіозних структур, зупинити руйнівні процеси в економіці держави.

Процес трансформації від командно-адміністратикних методів регулювання до ринкових відносин складний і тривалий, вимагає докорінної зміни власності, створск!,г: ринкової інфраструктури, зміни психології людей.

6.1.3. Умови здійснення підприємництва

Підприємництва ґрунтуються на законодавстві, нормативних актах розроблених у країні.

В Україні прийняті і діють ряд нормативних актів, які Заклали фундамент для формування підприємництва.

33


Важливе місце серед них відіграє Господарський коде України.

Цей   кодекс   визначає   загальні   правові,   економічні соціальні     засади     здійснення     підприємницької    діяльної громадянами та юридичними особами на території України.

Підприємництво - це безпосередня самостійі систематична, на власний ризик діяльність по виробниці продукції, виконання робіт, наданню послуг з метою отримай прибутку, яке здійснюється фізичними та юридичними особа» зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності порядку, встановленому законодавством.

Державна реєстрація суб'єктів підприємництва проводить у реєстраційній палаті виконавчого комітету міської, районно' місті ради або в районній адміністрації за місцем знаходжена або місцем проживання даного суб'єкта.

До державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльної - юридичні особи подають такі документи:

рішення власника (власників) майна або уповноваженого ні органу про створення юридичної особи (крім приватно підприємства). Якщо власників два або більше такі рішенням є установчий договір, а також протокол установч зборів (конференції);

статут, якщо це необхідно для створюваної організаційн форми підприємництва;

реєстраційна картка встановленого зразка, яка є водночИ заявою про державну реєстрацію; 

документ, що засвідчує сплату власником (власниками) внеси до статутного фонду суб'єкта підприємницької діяльності ■ розмірі згідно законом; І

документ, що засвідчує внесення плати за держав» реєстрацію; Щ

Громадяни, які мають намір здійснювати підприємниць™
діяльність без створення юридичної особи, подають реєстрацій™
картку встановленого зразка. Ця картка водночас є заявою Л
державну реєстрацію.
 щ

Органам державної реєстраційної палати забороняєтьЯ
вимагати від суб'єктів підприємницької діяльності додатюя
документи, не передбачені цим Законом.
 щ

34 Щ


Державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності при наявності всіх документів проводиться на протязі не більше п'яти днів.

За порушення строків реєстрації, посадові особи несуть адміністративну відповідальність згідно Закону.

На протязі п'яти днів з моменту реєстрації, реєстраційна палата направляє примірник реєстраційної картки з відміткою про державну реєстрацію, державному податковому органу і органу державної статистики. Подають також відомості про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності до органів фонду соціального страхування і Пенсійного фонду України.

Свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності та копія документа, що підтверджує взяття його на облік у державному податковому органі є підставою для відкритгя рахунків у будь-яких банках України та інших держав за вибором суб'єкта підприємницької діяльності за згодою цих банків у порядку, що встановлюється НБУ.

В разі відкриття або закриття рахунків у банках суб'єкт підприємницької діяльності особисто зобов'язаний на протязі трьох робочих днів направити повідомлення про здійснення такої процедури державному податковому органу, в якому він обліковується як платник податків і зборів. Форма і зміст повідомлення про відкриття або закриття рахунків у банках встановлюється центральним податковим органом України.

У разі реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності, що визначається правонаступником підприємства, приватизованого як цілісний майновий комплекс, подається документ, який засвідчує право власності на зазначений об'єкт.

Суб'єкт підприємницької діяльності має право відкривати свої філії (відділення), представництва без створення юридичної особи. Відкриття зазначених підрозділів не погребує їх Державної реєстрації.

Суб'єкт підприємницької діяльності повідомляє про відкриття філії (відділення, представництва) орган державної Реєстрації шляхом внесення додаткової інформації в свою Реєстраційну картку.


Відповідальність за відповідність чинному законодавств установчих документів, що подаються для проведення реєстраці несе власник (власники) або уповноважені ним органи, яі подають документи для реєстрації суб'єкта підприємництва.

У разі зміни свого місцезнаходження суб'єі підприємницької діяльності повинен в семиденний терм повідомити про це орган державної реєстрації.

Невиконання цієї вимоги дає право органам держави реєстраційної палати на протязі місячного терміну скасуваї державну реєстрацію зазначеного суб'єкта підприємницькі діяльності. Скасування державної реєстрації здійснюється заявою власника (власників) за особистою заявою підприємц громадянина, а також на підставі рішення суду (господарсько; суду) в разі:

визнання недійсними, або такими, що супереча законодавству, установчих документів;

здійснення підприємницької діяльності, що суперечи установчим документам та законодавству України;

несвоєчасного повідомлення суб'єктом підприємницьк діяльності про зміну його назви, організаційної форми, фор» власності та місцезнаходження;

визнання суб'єкта підприємницької діяльності банкрута (у випадках, передбачених законодавством);

неподання протягом року до органів державної податкові служби податкових декларацій, документів фінансові звітності згідно Закону.

Скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницьк діяльності здійснюється органом державної реєстрації : наявності ліквідаційного балансу складеного і затверджено; згідно з законодавством.

Орган державної реєстрації в десятиденний тер» повідомляє відповідні державні податкові органи та орга державної статистики про скасування державної реєстра суб'єкта підприємницької діяльності.

Скасування державної реєстрації позбавляє суб'єі підприємницької   діяльності   статусу   юридичної   особи   і

36


підставою для виключення його з Єдиного державного реєстру підприємств України.

Відмову в державній реєстрації може бути оскаржено в судовому порядку.

За державну реєстрацію справляється плата, розмір якої встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності затверджується Кабінетом Міністрів України.

6.1.4. Господарські відносини їх ознаки та види

Економічний зміст господарських відносин органічно пов'язаний з правовою формою його реалізації.

З'ясування кола нормативно-правових джерел регулювання господарських відносин і навіть уважне ознайомлення з їх змістом далеко не завжди гарантує правильні відповіді на питання застосування цього законодавства до реальних господарських відносин.

Справа в тому, що право — явище системне і .містить у собі досить складні внутрішні взаємозв'язки, а також механізми реалізації права.

у Механізми, що утворюються різними правовими засобами, спрямовані на досягнення практичної відповідності вимогам норм права, дій фізичних та юридичних осіб на практичну реалізацію інтересів учасників правовідносин у визначеній правовій формі.

Таким чином, неможливо уникнути необхідності дуже конспективно розглянути декілька важливих особливостей правового регулювання господарських відносин.

Як уже зазначалося, право є структурною, системною сукупністю норм або правил.

Господарські відносини, як предмет регулювання складаються лише з двох елементів - організаційного (організація виробництва, обігу) і майнового.

Господарські   відносини  мають  певні  ознаки,  а  саме   це межене, порівняно з господарським правом коло суб'єктів. ^їШіЩ&єктами є:

37


господарські організації, створені для безносередн діяльності і зареєстровані як юридичні особи;

державні і недержавні органи, які здійснюють управлін економікою / міністерства, держкомітети, господарс організації, управління;

підрозділи   господарських   організацій,   які   компетентні здійснення господарської діяльності;

фізичні особи, офіційно зареєстровані у статусі підприємств;

державні і громадські установи та організації, що споживачами продукції (товарів, робіт, послуг).

Крім перелічених ознак, наступною характерною ознак господарських відносин є організаційно-майнові елемен Правовими підставами виникнення та функціонува господарських правовідносин між господарюючими суб'єкта та їх контраагентами є "Акти планування" - це держа замовлення.

Правовою        підставою        виникнення        господарськ правовідносин    є    волевиявлення    їхніх    суб'єктів    уклас господарський договір згідно пункту 1 ст. 67 Господарськ кодексу України. Рішення про укладення договору грунтуєт на  планах  підприємств  (бізнес-плани,   плани  економічного соціального розвитку).

Наступною     ознакою     господарських     відносин     є матеріальний зміст, а саме спільне виробництво і реаліза господарюючими    суб'єктами    продукції    (виконання    роб надання послуг).

Господарське    право     відповідно    до    законодавства комплексною галуззю.

Норми господарського права спеціальні в тому розумінні, діють   лише   стосовно    юридичних   осіб    і   їх   структури підрозділів,   окремих   підприємців,   які   здійснюють   суспіль господарську діяльність.

У господарському праві об'єднуються ті нор адміністративного, фінансового та інших галузей права, .' регулюють господарську діяльність підприємств та інш господарюючих суб'єктів.

38


Господарські   відносини   мають   складний,   розгалужений хаРактер. За сферою господарської діяльності можна відрізнити групу вВД'в господарських відносин. Цдлокрема відносини у сферах: 4 виробництва      і      реалізації      продукції     у      вітчизняних

товаровиробників; 4 капітального будівництва; « транспорту, надання транспортних послуг; + державного страхування; « зо вні шньоекономічної діяльності; « державного планування економічної діяльності; Ф формування державних замовлень; « управління держмайном; ♦ державного управління та контролю у сфері підприємницької

діяльності,      антимонопольні      заходи,      реєстрація      та

ліцензування, регулювання цін.

Контрольні завдання та запитання для засвоєння матеріалу:

  1.  Дайте визначення поняття господарського законодавства.
  2.  Які основні види питань господарської діяльності містить Господарський кодекс України?
  3.  Назвіть нормативно-правові акти Господарського законодавства.
  4.  Назвіть види господарських відносин.
  5.  Розкрийте зміст економічного устрою в період переходу від командно-адміністративної системи господарювання до ринкових відносин.

12' Назвіт

6-   В чому полягає суть командно-адміністративної системи. '■   Охарактеризуйте     основні     критерії     оцінки     реальних можливостей економічного устрою в умовах переходу до ринкових відносин. °-   Дайте визначення поняття підприємство. •   Який порядок реєстрації підприємств? "■ Юридичні підстави припинення підприємства. '• Який порядок ліквідації підприємств?

ь основні ознаки підприємства.

39


  1.  Які ви знаєте за сферою господарської діяльності групи виді господарських відносин?
  2.  Назвіть    основні    ознаки,    що    є    правовою    підставо виникнення господарських правовідносин.

Лекція № 2

6.2. Тема: Завдання і система курсу "Господарське (комерційне) законодавство України"

  1.  Особливості господарського законодавства.
  2.  Поняття і види господарсько-правових актів.
  3.  Акти      загально-нормативного      регулювання,      відомчог законодавства, локальні нормативні акти.
  4.  Система господарського законодавства.

Література

В.С. Щербина, В.О. Щербина. Господарське законодавств України (Збірник нормативних актів). - К: Атіка 2001 р.

В.Е. Беляневич. Господарський процесуальний кодекс Україн (з постатейними матеріалами) К.: Юстініан, 2002 р.

В.С. Щербина. Господарське право України, навч. посібник, К., Атіка, 1999 р.

Закон   України   "Про   поставку   продукції   для   державни потреб" від 22.12.1996 р. № 3.

6.2.1. Особливості господарського законодавства

Господарське законодавство являє собою самостійну галузь це    система   нормативних    актів,    правила   яких   регулюют господарські      відносини      щодо      організації      здійсненн господарської діяльності суспільного виробництва.

Як      галузь,      господарське      законодавство      охоплен господарськими відносинами і не  включає всіх нормативи актів (адміністративного, фінансового, трудового права) які те регулюють народне господарство.

Можна сказати, що господарське законодавство являє собо сукупність нормативних актів, які регулюють усі, а не тільк господарські правовідносини у народному господарстві.

40


Господарське законодавство узагальнює адресоване коНоміЦІ цивільне, господарське, трудове, фінансове, земельне, рИродоресурсове системи законодавства.

Якіж особливості господарського закондавстеа?

Особливістю господарського законодавства є тс, що воно включає в себе одногалузеві акти господарського (цивільного) законодавства. Наприклад: "Положення про поставку продукції виробничо-технічного призначення", "Положення про поставку товарів народного споживання". Вони одногалузеві, тому що регулюють відносини щодо укладання та виконання відповідних господарських договорів.

Наступною рисою та особливістю господарського здіотнодавства України є його поєднання з комерційним правом інших країн та міжнародними договорами з господарських питань.

Господарське законодавство здійснюється відповідно певних принципів:

Принцип пріорітету спеціальних норм міжнародного
договірного права над загальними нормами господарського
права України.

Цей принцип сформульований у ст. 72 Господарського кодексу України.

Якщо міжнародним договором або міжнародною угодою встановлено інші правила ніж ті, що містить законодавство про підприємства, то застосовуються правила міжнародного договору, або міжнародної угоди. З цього принципу виходить, інвестиційне законодавство України, що виражає особливості режиму іноземних інвестицій та території України.

♦ Другий принцип - це принцип надання нормам міжнародних
економічних договорів - статусу національного законодавства
України. Це зокрема: Закон України від 11 грудня 1991 р. "Про
дію міжнародних договорів на території України / ВВРУ 1992
№ 10 - ст. 137/, встановлено, що укладені і належним чином
Ратифіковані Україною міжнародні договори становлять
невід'ємну частину національного законодавства України і
застосовуються в порядку, передбаченому для норм
національного законодавства.

41


Якщо такого порядку не встановлено, пріорітет, відповід нормами міжнародного права, мають норми міжнарод договорів.

Третій принцип поєднання господарського законодав
України з комерційним правом іншим країн є право ст
зовнішньоекономічних договорів - обирати (погоджу
вибір) право країни, яким визначаються права та обов'
сторін договорів.

Законодавством України передбачено, що у вип відсутності згоди сторін, щодо застосування права, діє п країни місцезнаходження (основного місця діяльн заснування, проживання) сторони виконавця договору: прода наймодавця, кредитора, перевізника, поручителя ст. 6 Зак України "Про зовнішньоекономічну діяльність". Це був прин місця.

Територіальний принцип діє також стосовно деяких в
договорів (напр., про створення спільного підприємства,
виконання   будівельно-монтажних   робіт)   це   застосува
право країни, на території якої реєструється СП.

Підводячи   підсумок   з   розгляду   цього   питання,   ва зауважити, що поняття "господарське законодавство" охоплю господарські закони у власному значенні та інші нормат акти.

6.2.2. Поняття і види господарсько-правових актів

Господарсько-правовий акт - це є  офіційний  письмо документ компетентного органу держави, який є джерелом н господарського права і встановлює, змінює або припиняє нор господарського права.

Норми господарського права - це елемент сист" комплексної галузі господарського права. Нормативний акт -юридично-технічна форма встановлення, опублікування застосування норм господарського права.

Як форма, господарське законодавство є основним ви правової інформації, визначення якої дає Закон України " інформацію".^)

42


Згідно ст. 22 цього Закону господарське законодавство являє бою "сукупність документованих або публічно оголошених відомостей".

Звідси витікає, що державні органи зобов'язані забезпечувати видання законів та інших нормативних актів єдрдярського законодавства, а саме, у найкоротші строки, після набрання ними чинності. Ця норма, на жаль, виконується не належним чином, особливо щодо підзаконних актів господарського законодавства - це укази Президента України з господарських питань; розпорядження Президента України; постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України з господарських питань; господарські нормативні акти міністерств, державних комітетів, відомств.

Поняття нормативного акту господарського законодавства багатозначне.

Нормативні акти класифікуються на види шляхом визначення актів господарського законодавства за двома основними критеріями: юридичною силою актів та змістом норм господарського права, які вони встановлюють.

Відповідно з юридичною силою господарське законодавство функціонує, як вертикальна ієрархічна система нормативних актів. Ця система обумовлена структурою органів законодавчої і державної виконавчої влади, які мають законодавчі і нормотворчі повноваження щодо регулювання господарських відносин. Тут можна виділити декілька блоків - головним з яких є -господарське законодавство, що грунтується на статтях і нормах Конституції України, Закону України "Про власність", Закону України "Про підприємництво", Закону України "Про компетенцію вищих органів державної влади" (ВРУ, Президента України, Кабінету Міністрів України) у нормативному регулюванні господарської діяльності.

Дщугий блок складають - господарські закони; наступний

блок     нормативного     акту     господарського     законодавства

СКладають так звані - законодавчі акти. Великий за обсягом блок

г°сподарського законодавства складають підзаконні нормативні акти.

До__господарських законів відносяться - Закон України "Про Власність", Закон України "Про банкрутство",  Закон  України

43


"Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні' Цивільний кодекс України, який регулює основні вид господарських відносин і договорів, закони про окремі відносин (напр. Господарський процесуальний кодекс України) та інші.

До законодавчих актів належать:

Постанови Верховної Ради України з господарських питань.

Декрети Кабінету Міністрів України з господарських питан які приймаються КМУ на підставі тимчасових повноважен делегованих йому Верховною Радою України.

До підзаконних нормативних актів відносяться:

Укази Президента України з господарських питань (нап "Про   інвестиційні   фонди   та   інвестиційні   компанії"   ві 19.02.1997 р., "Про державну комісію з цінних паперів фондову біржу" від 14.02.1997 р.

розпорядження Президента України з окремих господарськ питань, які видаються як окремі оперативні господарські акт (напр. "Про заходи щодо майна загальносоюзних громадськи організацій").

Постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України господарських питань, які приймаються відповідно до ст. 11 Конституції України.

Господарські    нормативні    акти    міністерств,    державни комітетів та інших центральних органів виконавчої влади.

До окремих видів правовідносин діють спеціальн кодифіковані акти господарського законодавства.

Це зокрема, транспортні кодекси та статути, загальні правил перевезення вантажів.

6.2.3. Акти загально-нормативного регулювання відомчого законодавства, локальні нормативні акти

Що собою представляє відомче законодавство?

Відомче законодавство - це нормативні акти міністерст державних комітетів, органів виконавчої влади, що здійснюют державне управління економікою.

44


До відомчих нормативних актів належать ті, що мають 0рМативну силу стосовно прав та обов'язків суб'єктів господарських відносин.

З метою забезпечення законності актів відомчого законодавства, їх відповідності законам та підзаконним нормативним актам, Указом Президента України від 3 жовтня 1992 р- "Про державну реєстрацію нормативно-иравових актів міністерств та інших органів виконавчої влади", в Україні введено державну реєстрацію відомчих нормативних актів. Таку реєстрацію здійснює Міністерство юстиції України (щодо актів, прийнятих центральними органами) та управлінням юстиції областей, міст Києва і Севастополя щодо актів місцевих органів управління.

До господарського законодавства належать також нормативні акти. В теорії права їх називають локальними або статутними.

Локальні акти - це статути, установчі договори підприємств, господарських товариств, господарських об'єднань, положення про структурні підрозділи підприємств у тому числі відокремлені (філії, представництва, відділення).

Ці нормативні акти є, з юридичної точки зору, своєрідним елементом господарського законодавства.

Зазначені акти затверджуються, як правило, тими суб'єктами, статутні процедури функціонування яких вони регулюють, тобто, підприємствами, товариствами, концернами, асоціаціями, корпораціями. Щодо державних підприємств діє порядок затвердження їхніх статутів уповноваженими на це органами.

Отже, джерелом юридичної сили статутів, установчих Договорів є нормотворчі повноваження саме цих осіб, як засновників на законі спеціальних інститутів. Межі таких повноважень визначені законом, тобто статутне право грунтується на законі. За колом осіб такі акти є "суб'єктивними" і поширюються лише на тих суб'єктів, що їх прийняли.

6.2.4. Система господарського законодавства

Основою господарського законодавства є система статуї них, °мііетеційних законів, тобто таких,  які  визначають  правове

45


становище   господарських   суб'єктів   (законодавчий   інсти^ господарюючих суб'єктів).

Ці закони класифікуються залежно від кола осіб, на які вс поширюються.

Господарський   кодекс   України   -   поширюються   на підприємства і на всіх підприємців.

Він визначає види і організаційні форми підприємс порядок їх створення та реєстрації, економічні і правові ум(| діяльності, порядок припинення підприємств.

У кодифікованих галузях законодавства їх систе визначаються структурами кодексів.

Структурними підрозділами системи господарська законодавства є окремі законодавчі інститути. Інститут явІ собою групу (підсистему) нормативних актів, предметом яки| комплекс однорідних відносин чи вид діяльності.

Крім згаданого закону до статусних відносять і закони, визначають правове становище окремих видів підприємств в| галузей економіки.

Наступним   інститутом   господарського   законодавства! кодекси,    які    регулюють     правове    становище    об'єдна підприємств.

Загальний порядок створення і державної реєстр? об'єднань, підприємств регулюється Господарським кодекс України. Крім цього до правового інституту входять Декр^ Кабінету Міністрів України про об'єднання підприємств окрел галузей (вугільної промисловості, зв'язку, транспорту дорожного господарства, електроенергетичних підприємс нафтової, газової, газопереробної промисловості нафтопродуктозабезпечення.

Фундаментальним інструментом господарську

законодавства є система нормативних актів, які на основі зако України "Про власність" регулюють відносини щодо управлп володіння,   користування   нерухомим   майном   у   народне господарстві.

До цього інституту входять нормативні акти: ♦ про   управління   державною   власністю,   це   в   основної постанови  Кабінету   Міністрів  України,   Укази  Президей

46


України,   які   деталізують   положення   статей   31-39   (про
державну    власність)    Закону    України    "Про    власність".
Стосовно державного сектора ці акти встановлюють правовий
режим   державного    майна,    яке    знаходиться    у    повному
господарському віданні державних підприємств:
+ про оренду майна державних підприємств і організацій;
+ про приватизацію майна державних підприємств і організацій.
Окремим        важливим
 інститутом господарського

законодавства є інститут господарського договірного права.

Інститут господарського зобов'язання і господарського договору є фундаментальним для всіх видів господарських відносин. Діюча система законодавства про договірне господарське право грунтується на кодифікованих законах і нормативних актах про окремі види договорів.

Кодифіковані акти це - Цивільний кодекс України, що містить норми про зобов'язальне право та окремі види зобов'язань; Господарський кодекс України в ст. 67, якого йдеться мова про господарські відносини підприємства, а в ст. 10, П Господарсько-процесуального кодексу про порядок врегулювання розбіжностей і спорів при укладанні; зміні та розірванні господарських договорів.

До цього інституту належать також кодифіковані закони і підзаконні акти України:

Закони України "Про інвестиційну діяльність" ВВРУ - 1991 р. № 47, ст. 646.

Законодавство про регулювання ринків капіталу, яке ґрунтується на законі "Про власність" воно охоплює такі основні закони і декрети:

Закон України "Про банки і банківську діяльність" від 20.03. 91р., №25, ст. 281.

Закон України "Про цінні папери і фондову біржу" від 18.06.91 р. №38, ст. 508, яка визначає умови і порядок випуску Цінних паперів, а також регулює посередницьку діяльність Щодо обігу цінних паперів в Україні.

Декрети Кабінету Міністрів України "Про довірчі товариства" В|Д 17.05.93 р. №19 ст. 207, що визначають поняття довірчого овариства, особливості його створення та діяльності.

47


Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютно регулювання і валютного контролю" №17 ст. 184 установл режим здійснення валютних операцій на території Украї визначає     загальні     принципи     валютного     регулюван повноваження державних органів і функції банків та інш фінансово-кредитних установ України. Цей законодавчий а врегульовує  валютні  операції,  права  і  обов'язки  суб'єк валютних відносин, порядок здійснення валютного контрою відповідальність за порушення валютного законодавства.

Законодавство   про   страхування   регулює   відносини   м страховиками.

Законодавство про зовнішньоекономічну діяльність, регул такі види зовнішньоекономічної діяльності: зовніш торгівлю; економічне і науковотехнічне співробітниц спеціалізацію та кооперацію виробництва, науки і техні економічні зв'язки в галузі будівництва; транспор відносини; експедиторські операції; надання різноманітн послуг; банківські, кредитні, розрахункові операції.

Законодавство про нормативні документи (технічні норми) умови їх застосування. Це декрети Кабінету Міністрів Украї "Про державний нагляд за додержанням стандартів, норм правил та відповідальність за їх порушення "Про забезпечен єдності    вимірювань"    від     10    травня     1993    р.,    "П стандартизацію   і   сертифікацію"   від   17.05.1993   р.,   "П державний     пробірний     нагляд"     від     1.06.93     р.     Да законодавство    встановлює    правові    основи    дотримай стандартів норм  і  правил між суб'єктами підприємниць діяльності,    визначає    їх    відповідальність    за    порушен стандартів, правил і норм, визначає правові та економі основи  систем   стандартизації та  сертифікації,   встановл організаційні форми їх функціонування на території України, правові   основи   державного   контролю   за   видобування виробництвом, використанням, обігом, обліком, зберіганн дорогоцінних   металів   і  дорогоцінного   каменя,   виконай операцій їх зазначеними цінностями.

Законодавство про господарські суди і господарський процес визначає    організацію    та    діяльність    господарського    су

48


залежність органу у вирішенні всіх господарських спорів, що

икають між юридичними особами, державними та іншими

оганами,     а    також    визначає    організацію    та    діяльність

міжнародного комерційного арбітражу (третейського) суду щодо

вИрішення       спорів,       які       виникають       при       здійсненні

зовнішньоторговельних міжнародних зв'язків.

Контрольні завдання та запитання для засвоєння матеріалу: ]     Назвіть особливості господарського законодавства,

  1.  Що таке господарське законодавство?
  2.  Назвіть основні принципи господарського законодавства та розкрийте їх зміст.
  3.  Дайте визначення господарсько-правовим актам.
  4.  На які блоки поділяється господарське законодавство залежно від юридичної сили актів?
  5.  Що таке відомче законодавство?
  6.  Розкрийте суть локального акту.
  7.  Дайте визначення загальним законам, що є складовими системами господарського законодавства.

9. Поняття "правовий режим державного майна".
ЗО. Дайте характеристику кодифікованим актам.

  1.  Назвіть законодавство про регулювання ринків капіталу.
  2.  Охарактеризуйте нормативно-правові акти, що регулюють відносини в страхуванні, в господарських судах та судових процесах.

Лекція № З

6.3. Тема: Правовий статус суб'єктів господарювання

' ■ Поняття і види суб'єктів господарювання. 2- Правовий статус підприємств. ■*• Господарські товариства та об'єднання.

^ Реорганізація    та    ліквідація    підприємств,    господарських організацій. Банкрутство.

49


Література

Господарське законодавство України (Збірник нормативи актів станом на 1.01.2001 р.) за ред. В.С. Щербина, О. Щербина - Київ, Атіка 2001 р. ст. 463.

Закон України "Про власність" від 7.02.91 р. ВВРУ-97 № ст. 249.

Цивільний кодекс України - 2004 р.

Господарський кодекс України, К, Велес, 2004 р.

Закон України "Про сільськогосподарську кооперацію" в 17.07.97 р. №69/97 ВР.

6.3.1. Поняття і види суб'єктів господарювання

Суб 'єкти господарювання — це юридичні або фізичні особ які на основі юридично відокремленого майна безпосередн здійснюють      передбачену      законодавством      і      статут господарську діяльність або управлінську у сфері економіки.

Господарське законодавство і право регулює умо створення і діяльності різних видів суб'єктів.

З урахуванням функцій господарського законодавст можна визначити правове становище суб'єктів, які здійснюю господарську діяльність:

підприємства і їх структурні підрозділи;

об'єднання підприємств;

фінансові та підприємницькі інститути;

громадяни-підприємці;

органи - державної і виконавчої влади в економіці.

Визначимо узагальнені особливості вище перелічен суб 'єктів господарювання.

Підприємство визначається, як господарюючий суб'єкт. створене для здійснення господарської діяльності з мет одержання прибутку, має для цього необхідні повноважен реєструється у визначеному законом порядку, як комерцій юридична особа.

Суб'єктами господарської діяльності також є підрозді підприємств (ст. 64 Господарський кодекс України).

Ці підрозділи створюються самими організаціями для певн господарської діяльності. Компетенцію і функцію їх визнач

50


.    рИЄмство у положеннях про них. Положення затверджують ани управління організацій. Дані суб'єкти не реєструються, як Юридичні особи.

р^шіивим суб'єктом господарської діяльності є об'єднання прмгмств. що згідно із законодавством є корпорації, концерни.

Об'єднання підприємств створюється лише тоді, коли це не суперечить антимонопольному законодавству України.

гїжіансово-посередницьку діяльність фінансових інститутів моЖЛЗ- визначити як організацію, що засновується у формі ^ціпнерного чи іншого товариства і реєструється як юридична осо^Яіяка забезпечує функціонування ринків, товарів, капіталів.

Наступним суб'єктом господарювання є громадяни-підприємці - це громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства. Вони мають право здійснювати підприємницьку господарську діяльність згідно ст. 43 Господарського кодексу України.

Ключовим суб'єктом господарювання є органи державної виконавчої влади, які здійснюють управлінську діяльність в економіці (органи управління).

Види органів управління - суб'єктів господарського права системно визначені у Законі України від 18 лютого 1992 року. "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності", це зокрема: центральні та місцеві органи державної виконавчої влади; представницькі органи та органи місцевого самоврядування; органи управління громадських організацій; асоціації,    концерни,     міжгалузеві    регіональні    та     інші об'єднання    підприємств    при    виконанні    ними    функцій управління в межах делегованих їм повноважень.

6.3.2. Правовий статус підприємств

Підприємство є самостійним господарюючим. Здійснюючи вою господарську діяльність, підприємство має право приймати УДь-які рішення, що не суперечить законодавству України. .   Підприємство існує як організаційна форма господарської Яльності, метою якого є одержання прибутку.

51


Підприємство, як господарська організація здійснює с діяльність для задоволення суспільних потреб у товарі, послу роботах на підставі статуту, користується правами і вико обов'язки відповідно своєї діяльності, є юридичною особою, самостійний баланс, відокремлене майно, розрахунко рахунок, рахунки в інших банках, печатку зі с найменуванням, штампи і різні бланки.

Державне підприємство є об'єктом права держ~ власності.

Державні підприємства поділяються на підприєм загально-державної власності, республіканської власн (Республіка Крим) та комунальної власності(адміністрати територіальних одиниць).

Державне      підприємство      володіє,       користується розпоряджається   майном,   що   йому   належить   відповідно законів і цілей діяльності підприємств визначених у його ста Відповідно до ст.  37 Закону України "Про власність" щ державних підприємств діє особливий правовий режим.

Наприклад: адміністрація не має права про підприємство, переорієнтувати його на здійснення господарс діяльності непередбаченої статутом та іншими нормативи актами щодо діяльності державних підприємств.

Приватне партнерське зі  створенням  юридичної осо обмеженою   відповідальністю   (малі  підприємства,  товарне кооперативи, як правило користуються найманою працею).

Приватним підприємством визнається підприємство, що на основі приватної власності одного або кількох грома. іноземців, осіб без громадянства з використанням найм праці. Приватним є також підприємство, що діє на ос приватної власності суб'єкта господарювання - юридичної ос

Якщо   приватне   підприємство   має  не  одного,   а  кіль власників, його майно є спільною сумісною власністю. Част спільна власність повинна бути встановлена письмовою уго власників майна /ст. 18 Закону "Про власність"/.

Спільне підприємство засноване на базі об'єднання ма різних форм власності. Засновниками спільного підприєм можуть бути юридичні особи і громадяни України та їн

52


еожав. Спільні підприємства діляться на національні спільні та гііьні підприємства з іноземними інвестиціями.

Іноземне підприємство - це організаційно-иравова форма дИриємства, яке знаходиться на Україні і створене як суб'єкт права відповідно до законодавства іноземної держави, майно якого є повною власністю іноземних громадян, юридичних осіб або держави. Порядок створення іноземного підприємства регулюється законодавством держави, якій воно належить.

Іноземним підприємством є унітарне або корпоративне підприємство, створене за законодавством України, що діє виключно на основі власності іноземців або іноземних юридичних осіб, або діюче підприємство придбане повністю у власність цих осіб.

Іноземні підприємства не можуть створюватися в галузях визначених законом, що мають стратегічне значення для безпеки держави.

Орендне підприємство.

Поняття оренди згадується в ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 14.03.1995 р.

В цій статті вказано, що орендою визнається засноване на договорі строкове, платне користування майном, що необхідне орендареві, для здійснення підприємницької діяльності.

З наведеного визначення випливає, що:

по-перше, орендні відносини мають виключно договірний характер і не можуть виникати на підставі планових завдань, або інших адміністративно-управлінських актів;

по-друге, оренда передбачає передачу майна у користування (без права надання орендареві розпоряджатися орендним майном);

по-третє, таке користування є платним, що забезпечується внесенням орендарем орендодавцеві орендної плати у визначених розмірах;

по-четверте, оренда передбачає передачу майна у строкове тимчасове користування. У разі закінчення строку, на який "Уло укладено договір оренди, цей договір припиняється.

Законодавство про оренду є одним з правових інститутів Сподарського    законодавства    України.    Його    особливості

53


полягають в регулюванні правових відносин між орендодав та орендарями.

В разі відмови в укладенні договору оренди, а та неодержання відповіді в установлений законом тер зацікавлені особи мають право звернутися за захистом до с або господарського суду.

Громадські підприємства.

Об'єднання споживачів є громадськими організаціями, здійснюють діяльність згідно закону України "Про об'єдн громадян".

Об 'єднання споживачів мають права:

вивчати   споживчі   властивості   продукції,   попит   на проводити опитування населення для виявлення громадс думки про якість товарів, що випускаються і реалізуютьс ціни на них;

проводити експертизу та випробування товарів (робіт, пос

одержувати від органів державної влади і управління орг місцевого     самоврядування     інформацію     необхідну реалізації своїх цілей і завдань;

організовувати юридичну консультацію спожива відповідно до законодавства;

вносити в органи державного управління і господарюю суб'єктам пропозиції про заходи щодо підвищення як товарів (робіт, послуг);

звертатися за позовом до суду про визнання дій прод виготовлювача підприємства, що виконує їх фу виконавця протиправними щодо визначеного кола спожива

При задоволенні такого позову суд зобов'язує поруш довести рішення суду у встановлений ним строк через за масової інформації або іншим способом до відома споживачі д., ст. 108 "Збірник законодавчих нормативних докуме регламентуючих діяльність підприємств всіх форм власн випуск 1 Зовнішторгвидав України, Київ, 1997 р. Статтею Закону України "Про захист прав споживачів", передбачено, громадські організації споживачів з метою захисту с законних прав та інтересів громадян мають право об'єднува на добровільній основі у громадській організації споживачів.

54


Цапі підприємства.

ЇУІачими   вважаються   підприємства   з   певною   кількістю

праию*°чих-

Хак у США до цієї категорії належать підприємства на яких

айнято 500 чоловік у Японії - до 300 чоловік.

Українським     законодавством     до     малих     підприємств

віцнесено  підприємства з  кількістю  зайнятих   15-200  чоловік

залежно від галузі і виду діяльності:

V промисловості та будівництві до 200 чоловік;

в інших галузях виробничої сфери до 50 чоловік;

в науці і в науковому обслуговуванні до 100 чоловік;

у галузі виробничої сфери до 25 чоловік; « у роздрібній торгівлі до 15 чоловік.

Малі підприємства виділені в самостійну категорію з метою розвитку малого бізнесу шляхом надання їм певних пільг і переваг. Особливості їх створення і діяльності встановлюються спеціальним законодавством України про підприємства. В ст. 28 Закону "Про підприємства в Україні" вказано, що держава стимулює розвиток малих підприємств України, надає пільги при оподаткуванні, одержанні державних кредитів, створює фонди сприяння розвитку малих підприємств.

6.3.3. Господарські товариства та об'єднання

Господарським кодексом України передбачено, що товариствами визнаються підприємства, організації, установи, створені на засадах угоди з юридичними особами, громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку.

До господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.

Акціонерні товариства

Акціонерним визнається товариство засноване на Установчому договорі та статуті товариства, яке має статутний Фонд поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної

55


вартості і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майн товариства.

Перше, статутний фонд АТ має акціонерну приро формується шляхом емісії (випуск в обіг паперових грошей цінних паперів) та продажу акцій фізичним та юридичн особам.

Друге.   АТ   має   публічний   статус   емітента.   Емітент юридична  особа  (держава,   компанії)  які   випускають  в  о грошові знаки, цінні папери, платіжно-розрахункові документи

Акціонерне товариство є юридичною особою, яке від св імені випускає акції і зобов'язується своєчасно виконув обов'язки, що випливають з умов їх випуску.

АТ шляхом випуску і продажу акцій формують свої ста фонди і збільшують їх, якщо це необхідно.

Акції відкритих АТ допускаються до вільного продажу умовах визначених Законом "Про цінні папери і фондову бір іншими актами про фондовий ринок.

Третє, фізичні та юридичні особи, які придбали акції фіксуються у реєстрі власників іменних цінних папері набувають статусу акціонерів. Права та обов'язки акціон визначені статтею 88 Господарського кодексу України, статт 4, 5, 8, 9 Закону "Про цінні папери та фондову біржу".

Четверте.      особливою      ознакою     АТ     є     обмеже відповідальності    акціонерів.    Акціонери    несуть    ризик зобов'язаннями товариства тільки в межах належним їм майно

ТзОВ - визнається товариство, що має статутний ф розділений на частки, розмір яких визначається установи документами.

Учасники товариства несуть відповідальність в межах вкладів.

У випадках передбачених установчими документ учасники, які не повністю внесли вклади, відповідають зобов'язаннями товариства в межах невнесеної частки вкладу.

У товариствах з обмеженою відповідальністю створю статутний фонд розмір якого повинен становити не менше тис. гривень.

До     моменту     реєстрації     товариства     з     обмежен відповідальністю кожний з учасників зобов'язаний внести 56


ндіе  30%  вказаного  в  установчих  документах  вкладу,   що .    верджусться документами, сплачує за час прострочки 10% річних з нєдовнесеної суми.

Учаснику ТзОВ який повністю вніс свій вклад видається свідоцтво Товариства.

Вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначеними ними представників. Учасники вправі в будь-який час замінити свого представника у зборах учасників, сповістивши про це інших учасників. Учасники мають кількісіь голосів, пропорційно розміру їх часток у статутному фонді.

Контроль за діяльністю дирекції ТзОВ здійснюється ревізійною комісією. Без висновку ревізійної комісії, збори учасників товариства не мають права затверджувати баланс товариства.

Повні товариства

Повні товариства згідно зі ст. 80 Господарського кодексу України визнаються такі товариства, всі учасники яких займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність по зобов'язаннях товариства усім майном.

ПТ діє на підставі установчого договору (статуту, цей вид товариства немає).

Учасники ПТ, яким було доручено ведення справ повного товариства, зобов'язані надавати решті учасникам на їхню вимогу повну інформацію про дії, виконувані від імені та в інтересах товариства.

Законодавством (ст. 71 Закону "Про господарські товариства") встановлено особливий порядок виходу учасника з ПТ. Якщо товариство було створено на невизначений строк, його учасник може в будь-який час вийти з товариства попередивши про це не пізніше як за три місяці.

Вихід   з   товариства   створеного   на   визначений    строк

можливий лише з поважних причин та з попередженням не

.'зніще як за 6 місяців. Важливе є те, що учасник товариства

]Дповідає за борги останнього незалежно від того чи виникли

Ни після або до його вступу до товариства.

ь

 57


Якщо борги товариства повністю сплатить один з учасни

він має право звернутися з регресною вимогою у відповід

частині     до    решти    учасників,     які     несуть    перед    і

відповідальність пропорційно своїй частці у майні товариства.

Господарські об'єднання

Підприємства мають право на добровільних засадах св виробничу діяльність об'єднувати, якщо це не супереч антимонопольному законодавству України.

Підприємства можуть об'єднуватися в:

корпорації - це договірні  об'єднання,  створені  на ос поєднання виробничих, наукових та комерційних інтересі делегуванням      окремих      повноважень      централізован регулювання діяльності кожного з учасників;

асоціації- це договірні об'єднання, створені з метою пості" координації господарської діяльності. Асоціація не має п втручатись у виробничу комерційну діяльність будь-кого учасників;

концерни - це статутні об'єднання підприємств промислов наукових організацій, транспорту, банків, торгівлі тощо основі повної фінансової залежності від одного або гр підприємств.

Об'єднання діють на основі договору або статуту, я затверджується їх засновниками або власниками. Підприємс які входять до складу зазначених організаційних струк зберігають права юридичної особи і на них поширюється Господарського кодексу України.

Рішення про створення цього об'єднання, установ договір, статут об'єднання погоджується з Антимонополь комітетом України в порядку визначеному чин законодавством.

6.3.4. Реорганізація та ліквідація підприємств, господарськ організацій. Банкрутство

Ліквідація і реорганізація (злиття, приєднання, по виділення, перетворення) підприємства проводяться за рішен власника   та   за   участю   трудового   колективу   або   ор

58


п0вноважсного створювати такі підприємства, чи за рішенням суду, господарського суду.

Підприємства, що реорганізовуються і можуть викликати екологічні, демографічні негативні наслідки, та зачіпають інтереси населення території, повинні погоджувати свої дії з відповідною Радою народних депутатів.

Пглприємства ліквідуються в таких випадках: « визнання його банкрутом;

+ якщо рішенням суду, установчі документи і рішення про створення підприємства визнані недійсними;

якщо прийнято рішення про заборону діяльності підприємства через невиконання умов встановлених законодавством і в передбачений рішенням строк не забезпечено додержання цих умов, або не змінено вид діяльності;

підприємство вважається реорганізованим або ліквідованим з моменту виключення його з державного реєстру України;

у разі злиття підприємства з іншим підприємством усі майнові права та обов'язки кожного з них переходять до підприємництва, яке виникло в результаті злиття.

При реорганізації і ліквідації підприємства, звільненим працівникам гарантується додержання їх прав та інтересів відповідно до трудового законодавства України.

Ліквідація підприємства здійснюється ліквідаційною комісією, яка утворюється власником або уповноваженим ним органом.

За їх рішенням ліквідація може проводитись самим підприємством в особі його органу управління.

При реорганізації вся сукупність його прав та обов'язків
переходить     до     правонаступника.     З     дня
 призначення

ліквідаційної комісії, до неї переходять повноваження по управлінню справами підприємства. Про початок ліквідації підприємства та про строк подання заяв, про претензії до нього, відаційна комісія сповіщає в одному з офіційних друкованих видань.

Ліквідаційна комісія оцінює наявне майно підприємства, Значає його кредиторів та дебіторів, розраховується з ними, пває заходів щодо сплати боргів підприємством третім особам

59


та підприємству, складає ліквідаційний баланс і подає й вищому органу підприємства або органу що призна ліквідаційну комісію.

У разі ліквідації підприємства здійснюється капіталіз погодинних платежів, належних з цього підприємства, у зв'яз заподіянням каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, аб смертю громадянина.

Наявні грошові кошти підприємства, включа надходження від розпродажу його майна після розрахунк-' бюджетом, банками та іншими кредиторами, а також по ог праці працівників підприємства, вклад члена трудо колективу видається йому в грошовій формі або цінн паперами.

Ліквідація підприємства вважається завершеною, підприємство таким, що припинило свою діяльність, з мом внесення запису про це до державного реєстру.

Банкрутство

Стаття   1 Закону України "Про банкрутство" дає визнач поняття банкрутства: "Під банкрутством розуміється пов'яз недостатністю    активів   у    ліквідній    формі    неспроможн юридичної   особи,    суб'єкта    підприємницької   діяльност" задовольнити в установлений для цього строк пред'явлен: нього з боку кредиторів вимоги і виконати зобов'язання п бюджетом".

Суб'єктами банкрутства можуть бути юридичні особ суб'єкти підприємницької діяльності, неспроможні своєч" виконати свої зобов'язання перед кредиторами і бюджетом.

В якості суб'єкта банкрутства можуть висту підприємства всіх форм власності, а також господа" об'єднання, якщо вони займаються підприємницькою діяльні

В   якості   кредиторів   можуть   бути   як   громадяни,   т юридичні     особи,     що     мають     підтверджені     належн документами майнові вимоги до боржника. До кола креди не входять суб'єкти, майнові вимоги яких повністю забезпе заставою.

Підставою    для    застосування    банкрутства   до    суб'

підприємництва є    неспроможність    своєчасно   задоволь

майнові   вимоги  кредиторів   чи   виконати  зобов'язання   п

60


г

6юДжЄТ0М" ^ля поРУшення справи про банкрутство може бути ИІ0С письмова заява до господарського суду. З такою заявою до господарського суду може звернутися будь-хто з кредиторів -громадянин чи юридична особа, яка має підтверджені належними документами майнові вимоги до боржника.

Кредитор вправі звернутися з заявою про порушення справи про банкрутство юридичної особи, якщо остання неспроможна задовольнити протягом місяця визнані нею претензійні вимоги або сплатити борг за виконавчими документами.

До господарського суду за власною ініціативою може звернутись боржник у разі його фінансової неспроможності або загрози такої неспроможності. До заяви боржника додається список його кредиторів і боржників, бухгалтерський баланс та інша інформація про його фінансове та майнове становище. Заявники можуть відкликати свої заяви на будь-якій стадії провадження, але до прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом.

Якщо заявником є боржник, він має право відкликати свою заяву лише за згодою кредиторів.

Стадії провадження у справах про банкрутство. Провадження   у    справах   про    банкрутство    здійснюють господарські суди відповідно до вимог закону "Про банкрутство" та Господарського процесуального кодексу.

Провадження у справах про банкрутство провадиться в декілька стадій:

^ порушення провадження у справі; ^ попереднє засідання господарського суду; ^ виявлення кредиторів та санаторів; ^ утворення зборів і комітету кредиторів; ^ прийняття рішення про санацію;

^ визнання     боржника     банкрутом     та     оголошення     про банкрутство;

припинення справи про банкрутство.

Ш__першій   стадії  господарський   суд   розглядає   заяву   і ирішує, чи підлягає вона прийняттю, а справа порушенню.

Після прийняття заяви, господарський суд протягом 5 днів з я и надходження, виносить і надсилає боржникові, кредиторам І        °анкам, що здійснюють обслуговування боржника, ухвалу про

г


порушення   провадження   у   справі,   в   якій   вказується прийняття    заяви    і    призначення    справи    до    розгляду попередньому засіданні, час і місце його проведення.

Попереднє засідання господарського суду проводиться пізніше, як через один місяць з дня порушення проваджені справі.

В попередньому засіданні, господарський суд оцінює по; документи, заслуховує пояснення сторін і банків, розгляда клопотання. За результатами попереднього засіда господарський суд у разі необхідності, призначає розпоряд» майна боржника, а також зобов'язує заявника подати офіційного друкованого органу Верховної Ради (газета "Ге України") чи Кабінету Міністрів України (газета "Урядо кур'єр") оголошення про порушення справи про банкруте Оголошення повинно містити повне найменування боржн його юридичну адресу, банківські реквізити, найменуванні адресу господарського суду та номер справи. Метою оголоше є виявлення всіх кредиторів та можливих санаторів.

Господарський суд може призначити розпорядником ма боржника банк, який обслуговує боржника, фонд держав? (комунального) майна, якщо боржник - державне підприємс або іншу особу за пропозицією боржника чи кредите Розпорядник майна несе відповідальність за ненале здійснення зазначених повноважень.

Третя стадія передбачає виявлення кредиторів та санатс для чого і необхідне оголошення. Строк подачі заяви кредит а надсилається вона на адресу господарського суду, я порушено провадження по справі, один місяць з опублікування оголошення. Кредитори у своїх заявах пові вказати свої майнові вимоги, а також підтвердити документально.

Метою оголошення про порушення справи про банкрутеп і  виявлення  можливих  санаторів.   Санатори - це особи, бажають своїми коштами чи майном взяти участь у сак боржника, тобто перевести на себе всі борги юридичної особи

Утворення зборів і комітету кредиторів передбачає статт Закону "Про банкрутство". Даним Законом встановлюють* особливості санації (ст. 12).

Господарський суд визнає боржника банкрутом у разі:

62


> відсутності пропозицій щодо проведення санації; 5> незгоди кредиторів з умовами санації боржника.

За результатами своєї роботи ліквідаційна комісія складає і д»є господарському суду ліквідаційний баланс.

Господарський суд своєю ухвалою затверджує ліквідаційний

баланс.

Якщо за результатами ліквідаційного балансу не залишилося майна після задоволення вимог кредиторів, виноситься ухвала про ліквідацію банкрута як юридичної особи.

Якщо майна вистачило для задоволення вимог кредиторів, він вважається вільним від боргів, тобто продовжує бути суб'єктом підприємницької діяльності.

Контрольні завдання та запитання для засвоєння матеріалу:

  1.  Поняття - суб'єкти господарювання.
  2.  Перелічіть види господарських суб'єктів.
  3.  Дайте характеристику суб'єктам господарювання.

Які  є   види  органів  управління  суб'єктів   господарського права?

  1.  Які види підприємств ви знаєте?
  2.  Правовий статус державного та приватного підприємства.
  3.  В чому різниця між підприємством і об'єднанням?
  4.  Назвіть основні ознаки господарського об'єднання.
  5.  Які основні функції об'єднання споживачів?
  6.  Дайте визначення орендного підприємства.

Поняття  "малі  підприємства"  і  їх  роль  в   господарській діяльності.

  1.  Назвіть основні стадії створення АТ.
  2.  Хто такі засновники і учасники АТ?
  3.  Назвіть основні майнові права акціонера.

'5. Дайте    визначення    поняття    "товариства    з    обмеженою

відповідальністю". '6. Дайте визначення повного товариства. '• Який порядок виходу з повного товариства? 1°- Дайте визначення поняття банкрутства. <9. Хто може бути визнаний суб'єктом банкрутства? и- Хто може звертатись із заявою про порушення справи про банкрутство.

63


Лекція № 4.

6.4. Тема: Правовий режим майна господарюючих суб'ек

  1.  Форми власності в Україні - приватна, державна, комун власність.
  2.  Правові основи роздержавлення та приватизації.
  3.  Право повного господарського відання.
  4.  Володіння та користування водними ресурсами.

Література

Конституція України статті - 13,14,42,41.

Цивільний кодекс України.

В.В. Копейчиков "Правознавство", К. Юрінком Інтер, 2002

Закон України "Про власність" від 7.02.91 р. ВВРУ №2 1991 р.

Закон України "Про приватизаційні папери" від 6.03.1992

Декрет Кабінету Міністрів України "Про управління май що є у загальнодержавній власності", від 15.01.1993 р. В №7.

Правова  база  з   питань   екології  та   охорони   природ* середовища. К. Атіка, 2001 р. ст. 310.

6.4.1. Форми власності в Україні

Законом України "Про власність" передбачено, що влас в Україні існує в таких формах: приватна, державна, комунал

Українська   держава   є   суверенною   в   регулюванні відносин   власності   на   своїй   території.   Закон   України власність спрямований на реалізацію Декларації про держав суверенітет України.

Метою цього Закону є забезпечення вільного економіч

самовизначення        громадян,        використання        природ-

економічного,  науково-технічного  та  культурного  потенці

республіки для підвищення рівня життя її народу.

Право приватної власності

Суб'єктами права приватної власності в Україні є гром; України,    іноземні   громадяни   та   особи   без   громадян".

64


Іноземним громадянам та особам  без  громадянства земельні ділянки у власність не передаються.

Праця громадян є основою створення і примноження їх власності. Громадянин набуває права власності на доходи від участі у суспільному виробництві, індивідуальної праці, підПриємницької діяльності, вкладення коштів у кредитні установи, акціонерні товариства, а також майно одержане внаслідок успадкування або укладення інших угод незаборонених законом.

Об'єктами права приватної власності є жилі будинки, квартири, предмети особистого користування, дачі, садові будинки, предмети домашнього господарства, продуктивна і робоча худоба, земельні ділянки, насадження на земельній ділянці, засоби виробництва, вироблена продукція, транспортні засоби, грошові кошти, акції, інші цінні папери.

Об'єктами права власності громадян є твори науки, літератури та мистецтва, відкриття, винаходи, корисні моделі, промислові знаки, раціоналізаторські пропозиції, знаки для товарів, послуг.

Законодавчими актами України може бути встановлено спеціальний порядок набутгя права власності громадянами на окремі види майна, а також види майна, що не може перебувати у власності громадян.

Громадяни України мають право на одержання у власність квартири, земельних ділянок на ведення селянсько (фермерського) господарства.

Право державної власності.

До державної власності в Україні належать загальнодержавна (республіканська) власність і власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність).

Суб'єктом права загальнодержавної (республіканської) Власності є держава в особі Верховної Ради України.

Суб'єктами права комунальної власності є адміністративно-еРиторіальні одиниці в особі обласних, районних, міських, Єлищних, сільських Рад народних депутатів.

Суб'єктами права державної власності на землю виступають: "ерховна   Рада   України   -   на   землі   загальнодержавної власності України;

65


> Верховна Рада Республіки Крим - на землі в межах терит республіки, за винятком земель загальнодержавної власно

Об'єкти права загальнодержавної власності.

Загальнодержавну власність складають: земля, майно,.' забезпечує діяльність Верховної Ради України та утворює нею державних органів, майно Збройних сил, органів держа безпеки, прикордонних і внутрішніх військ, оборонні об'є єдина   енергетична   система,   система   транспорту   загаль користування, зв'язку та інформації.

Кошти     республіканського     бюджету,     республікансь національний банк, страхові та інші фонди, майно вищ середніх  спеціальних  навчальних закладів,  майно  держа підприємств; об'єкти соціально-культурної сфери.

Державні установи, що перебувають на державному бю можуть здійснювати господарську діяльність, мають п самостійно розпоряджатися доходами від такої діяльнос майном, придбаним за рахунок цих доходів.

Державна   установа   (організація)   відповідає   за   св зобов'язаннями   коштами,   що   є   в   її   розпорядженні, недостатності    у    державної    установи    (організації)    ко відповідальність за її зобов'язаннями несе власник. Право комунальної власності

У комунальній власності є майно, у тому числі гро кошти, яке належить територіальній громаді.

Управління майном, що є у комунальній власн здійснюють безпосередньо територіальна громада та утво нею органи місцевого самоврядування.

Об'єктами   права   комунальної   власності   є   майно, забезпечує  діяльність   відповідних   Рад   і   утворюваних органів; кошти місцевих бюджетів, державний житловий ф об'єкти   житлово-комунального   господарства;   майно   зак народної освіти, культури, охорони здоров'я, торгівлі, побуто обслуговування;     майно     підприємств;     місцеві     енергет системи, транспорт, системи зв'язку та інформації, а також і майно, необхідне для забезпечення економічного і соціаль розвитку відповідної території.

66


У комунальнії власності перебуває майно, передане у иіасність області, району або іншої територіальної одиниці іншими суб'єктами право власності.

6.4.2. Правові основи роздержавлення та приватизації

Роздержавлення власності означає перетворення державних підприємств у такі, що засновані на інших, недержавних формах власності.

Приватизація - це процес придбання громадянами у власність усіх або частини акцій (паїв) акціонерних, інших господарських товариств, а також підприємців, заснованих на змішаній або колективній власності.

Роздержавлення і приватизація відбувається у таких формах:

перетворення державного підприємства на акціонерне чи інше господарське товариство;

викуп майна державного підприємства, зданого  в  оренду, орендованим підприємством чи орендарем;

викуп  майна державного  підприємства членами  трудового колективу;

продаж державних підприємств за конкурсом або на аукціоні юридичним особам або громадянам.

При цьому не слід прагнути повного роздержавлення і приватизації власності.

Приватизацією - вважається відчуження майна, що перебуває у загальнодержавній та комунальній власності, на користь фізичних та недержавних юридичних осіб.

В процесі приватизації здійснюється перехід об'єктів, що знаходиться у володінні, користуванні і розпорядженні держави, У приватну власність громадян, їх колективів та недержавних юридичних осіб, а в зазначених законом випадках - у приватну власність іноземців та осіб без громадянства.

Законодавство визнає учасниками (суб'єктами) приватизації державні    органи    приватизації,    покупців,    а    також    їх "Редставників та посередників.

Продавці: Продавцями об'єктів приватизації є ФДМ України (Фонд ржмайна     України),     його     регіональні     відділення     та Редставництва щодо майна, яке перебуває у загальнодержавній

67


власності, а також створювані місцевими Радами орг приватизації - щодо майна, яке перебуває у комуналь власності // напр., у Києві - це Фонд комунального майна Києва та його регіональні відділення в кожному з районів міс~

Яким законодавством слід керуватись при виконанні ді Приватизація - ?

Законодавство про приватизацію включає закони Укра "Про   приватизацію   майна   державних   підприємств",    " приватизацію майна невеликих державних підприємств (м приватизацію)".

"Про приватизацію державного житлового фонду".

"Про приватизаційні папери", а також прийняту Верхов Радою   України   Державну   програму   приватизації   м державних  підприємств,  Тимчасове  положення  про  Ф державного майна, відповідні постанови та декрети кабі Міністрів України.

Президент    України    має    право    регулювати    пита приватизації своїми указами.

Державні органи приватизації.

Державну політику у сфері приватизації здійснюють державного   майна   України,   органи   приватизації  Респуб Крим та адміністративно-територіальних одиниць.

Фонд держмайна України та його регіональні відділен представництва на місцях діють на підставі цього Закону Положення    про    Фонд    державного    майна    України, затверджується Верховною Радою України.

У своїй діяльності ФДМ України та його регіон відділення і представництва на місцях діють на підставі ц Закону та положення про Фонд державного майна України, затверджується Верховною Радою України.

У   своїй   діяльності    ФДМ   України   підпорядковани підзвітний Верховній Раді України.

Голова Фонду державного майна України призначається за поданням Президента України.

ФДМ України у процесі приватизації здійснює такі осн повноваження;

^      змінює   організаційно-правову   форму   підприємства, л перебувають    у    загально-державній    власності,    шля. 68


перетворення його господарське товариство або виступає

орендодавцем майна, що перебуває у загально-державній

власності; й.     продає    майно,    що    перебуває    у    загально-державній

власності,    у    процесі    приватизації,    включаючи    майно

ліквідованих     підприємств     і     об'єктів     незавершеного

будівництва; ^>     створює комісії по приватизації; у     затверджує  плани  приватизації  майна,   що  перебуває у

загально-державній власності; ^     укладає угоди щодо розробки планів приватизації та оцінки

вартості майна об'єктів приватизації;

видає ліцензії посередникам;

розробляє і подає Кабінету Міністрів України проекти державних програм приватизації, організує і контролює їх виконання;

здійснює зв'язок з місцевими органами приватизації;

посадові особи Фонду державного майна України несуть персональну відповідальність за дії щодо майна, яке приватизується;

ФДМУ та регіональні відділення не мають права втручатися у діяльність підприємств, за винятком випадків, передбачених законодавством України і установчими документами;

^ ФДМУ попередньо погоджує з Кабінетом Міністрів звіт про діяльність фонду, подає його на розгляд і затвердження Верховній Раді України.

Органи приватизації Республіки Крим та адміністративно -територіальних одиниць здійснюють такі функції: ^     розробляють проекти республіканської //Республіки Крим// і місцевих програм приватизації;

здійснюють методичне  керівництво  щодо реалізації цих проектів, організують та контролюють їх виконання; створюють  комісії по  приватизації республіканського  та комунального державного майна, затверджують плани його приватизації;

69


> здійснюють повноваження власника майна,
приватизується. Положення про органи приватиз
Республіки Крим та адміністративно-територіаль
одиниць затверджуються Верховною Радою Респуб
Крим і відповідними Радами народних депут
адміністративно - територіальних одиниць.

Не можуть бути приватизованими:

майно органів державної влади і управління, Збройних Національної    гвардії,    Служби    національної    безп Прикордонних військ, правоохоронних і митних органів;

майнові комплекси підприємств, що забезпечу діяльність по виготовленню цінних паперів і грошо знаків;

об'єкти державної метрологічної служби;

національні   культурні   цінності   України,   надра,   в ресурси та інші об'єкти права виключної власності на~ України (ці об'єкти зазначені у ст.1 Закону України " власність");

об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним проц //об'єкти освіти,  що  належать  міністерствам відом можуть приватизуватися за умови, що після цього залишаються освітніми закладами//;

майнові     комплекси     підприємств,     що    забезпеч діяльність   по   виготовленню   і   реалізації   наркот засобів, зброї, вибухових та радіоактивних речовин;

атомні електростанції;

інші об'єкти державної власності, необхідні для викон державою своїх функцій.

В ході приватизації житлового фонду не приватизую квартири - музеї, квартири закритих військових посе кімнати в гуртожитках, квартири, віднесені в установле порядку до непридатних для помешкання або службових кв~ (кімнат), квартири, в яких мешкають два або більше найм^ при відсутності згоди між ними на приватизацію.

Крім      цього,      Державною      програмою      приваті встановлюються додаткові категорії об'єктів, що не підля приватизації: 70


^    об'єкти Національного космічного агентства України;

^    телевізійні і радіотрансляційні центри;

^>     об'єкти    культури,    мистецтв,    архітектури,    меморіальні

комплекси, заповідники, парки, тощо загальнонаціонального

значення; >•    підприємства по ремонту зброї, підприємства, що проводять

буропідривні роботи; ^   крематорії, кладовища;

автомобільні шляхи загальнодержавного призначення;

метрополітени, міський електротранспорт;

магістральні   лінії   електропередач,    нафто,    газопроводи, трубопровідний транспорт;

підприємства,   що   виготовляють   спирт,   вина   і   лікеро  -горілчані вироби.

У відповідності до Державної програми приватизації Верховна Рада щорічно затверджує перелік об'єктів загальнодержавної власності, що підлягають приватизації.

6.4.3. Право повного господарського відання

Право державної власності може бути оперативного управління державних установ та казенних підприємств і правом повного господарського відання державних підприємств.

Державним управлінням від імені народу (населення адміністративно - територіальної одиниці) здійснює відповідно Верховна Рада України і місцеві Ради народних депутатів, а також уповноважені ними державні органи.

Державні органи уповноважені управляти державним майном, вирішують питання створення підприємств і визначення напрямків їх діяльності, реорганізації, ліквідації, здійснюють контроль за ефективністю використання і схоронністю Довіреного їм майна.

Майно є державною власністю і закріплено за державним підприємством, належить йому на праві повного господарського !Дання, крім випадків передбаченим законодавством України.

Здійснюючи     право     повного     господарського     відання,

Дприємство     володіє,     користується     і     розпоряджається

наченим майном, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не

еречать закону та цілям діяльності підприємства.

71

^


До права повного господарського відання застосовую правила   про   право   власності,   якщо   інше   не   встановл законодавчими   актами   України.   А   право   власності   -врегульовані   законом   суспільні   відносини   щодо   володі користування і розпорядженням майном.

Право власності України охороняється законом.  Дер забезпечує стабільність правовідносин власності.

У разі прийняття державним органом, уповноваже управляти державним майном, рішення про реорганізацію ліквідацію державного підприємства, трудовий колектив право вимагати передачі підприємства в оренду або перетвор його в інше підприємство, засноване на приватній власності.

Якщо порушено провадження у справі про банкру державного підприємства, його трудовий колектив має вимагати передачі підприємства в оренду або перетворення в інше підприємство, засноване на приватній власності за у прийняття на себе боргів підприємства - боржника і з кредиторів.

Спори, що виникають у випадках реорганізації або лікві державного підприємства або порушення провадження у с про банкрутство між державним органом і трудовим колект-вирішується господарським судом.

6.4.4. Володіння та користування водними ресурсе

Усі води (водні об'єкти) на території України є націоналі* надбанням    народу    України.    Водні    ресурси    забезпеч існування людей тваринного та рослинного світу.

Води (водні об'єкти) є виключною власністю народу Ук і надаються тільки у користування. Народ України здійс право власності на води (водні об'єкти) через Верховну України, Верховну Раду Автономної Респупліки Крим і мі Ради народних депутатів.

Окремі повноваження щодо розпорядження водами (во об'єктами) можуть надаватися відповідним органом держ виконавчої влади.

Водокористувачами в Україні можуть бути підприєм установи, організації і громадяни України, а також іно юридичні і фізичні особи та особи без громадянства, 72


ііійснюють  забір   води  з   водних   об'єктів,   скидають   в   них 0р0тні води або користуються водними об'єктами.

Контрольні завдання та запитання для засвоєння матеріалу: і     Дайте визначення поняття власність.

  1.  Які форми власності існують в Україні.
  2.  Охарактеризуйте форми власності.
  3.  Дайте визначення поняття приватизація і роздержавлення.
  4.  Дайте     загальну     характеристику     законодавства     про приватизацію.
  5.  Які ви знаєте суб'єкти приватизації?

  1.  Що таке об'єкти приватизації?
  2.  Хто може бути покупцями в процесі приватизації?

В якому порядку здійснюється право повного господарського відання?

  1.  Які суб'єкти підприємництва використовують водні ресурси.
  2.  Які підприємства здійснюють водозабір?

73


Лекція №5

6.5. Тема: Господарські договори

  1.  Господарські зв'язки: поняття та організація поставок.
  2.  Поняття та основні функції господарського договору.
  3.  Порядок укладання договорів-контрактів.
  4.  Тлумачення  договору,   попередній   договір   або   про наміру.

Література

Цивільний кодекс України, К.2004 р.

Цивільний процесуальний кодекс України, К.2004р.

А.Й.Осетинський   "Господарський   процесуальний   к України та господарські суди" К.2001 р.

Щербина В.С. Щербина О.В. "Господарське законод України "Збірник нормативних актів" К., МАУП - 2001р

Закон  України  "Про  поставки  продукції для  держ потреб" ВВРУ№3, 1996р.

Закон України "Про заставу" 1992р. газета "Голос У і від 20.03.92р.

6.5.1. Господарські зв'язки: поняття, система та організація поставок

Основним способом формування господарських зв'язк" реалізації товарів, продукції є укладання договорів у резу вільного продажу товарів на оптових (ринках) ярмарках біржах. Ці договори є базою для планування розподілу тов окремими групами та їх співвідношення і складає асор підвищення   якості   товарів   та   показників,   що   визна виробничий і соціальний розвиток підприємств.

Певну    гарантію   забезпечення    споживачів    необх: ресурсами в період переходу до ринкових відносин дають зв'язки.

Прямі тривалі зв'язки встановлюються виготовлювач споживачами з оптовими торговельними підприємс^ організаціями матеріально-технічного постачання, які в випадках виступають як покупці або постачальники продукц

74


Господарські зв'язки вважаються довготривалими, якщо між постачальником і покупцем укладались договори на поставку відповідної продукції не менш як два останніх роки підряд, яез<ілежно від того чи розподілялась ця продукція раніше в централізованому порядку. Якщо договірні зв'язки переривались, т0 вони не можуть визнаватись довготривалими, за винятком тих випадків, коли така перерва сталася з причин, незалежних від сторін за договором.

Споживачі мають привілейоване право на збереження і розширення прямих тривалих і довготривалих господарських зв'язків з виготовлювачами /постачальниками/, які не вправі в односторонньому порядку порушувати ці зв'язки. При ухиленні виготовлювача /постачальника/ від укладання договору при наявності довготривалих господарських зв'язків, спір може бути переданий покупцем /споживачем/ на розгляд господарського суду, а у випадках, передбачених законодавцем, - на розгляд суду.

Виготовлювачі повинні максимально враховувати інтереси споживачів, задовольняти їхні замовлення, якщо вони відповідають спеціалізації та профілю виготовлювача і подані з урахуванням часу, необхідного для формування плану виробництва і його матеріального забезпечення.

Договірні зв'язки по поставках продукції можуть ґрунтуватися на державному замовленні.

Держзамовлення може розміщуватися на підприємствах нез&іежно від форм власності на договірних, як правило, конкурсних засадах.

Держзамовлення на поставку продукції (виконання робіт, послуг) може визначатися у вартісних, кількісних, фізичних вагових чи об'ємних показниках, що забезпечує можливість зведення та збалансування обсягів замовлення на всіх рівнях його формування.

Держзамовлення має забезпечувати: виконання     прийнятих     ВРУ     законодавчих     актів     і загальнодержавних програм.

Органи, що реіулюють поставки для державних потреб за

Мі*державними угодами, формують обсяги таких поставок за

идами їх, територією та постачальниками і до 1 травня року.

75


який передує поставці, подають їх регулюючим органам інші держав    -   учасниць    ГУАМ    за    погодженими    формою номенклатурою у частині взаємних поставок. Кожна держава член Співдружності інформує всіх її учасників про повнова органи,    які    мають    право    видавати    повідомлення    пі прикріплення покупців до постачальників.

Органи, що регулюють поставки, до 1 серпня доводять кожної держави - учасниці виділені квоти поставок товарів міждержавними   угодами,   а   відповідно   до   одержаних   кв кожному споживачеві до   1   вересня визначаються  ліміти виділені   ресурси  з   видачею   повідомлень  про  прикріплек покупця до підприємства постачальника.

Поставка      за      актами      прикріплення      покупців постачальників    мають    плановий    характер,    хоч    покуг постачальник (за певних умов) може відмовитися від укладені договору.

Так, покупець має право повністю або частково відмови! від виділеного йому товару і від укладення догові) повідомивши про це постачальника і орган, який ви повідомлення про прикріплення і постачальника в 20-дек строк з моменту його одержання.

Орган, що одержав заяву постачальника про анулювань зміну  повідомлення   повинен у   10-денний  строк розгл обгрунтованість   заяви   і   в   разі   згоди   із   зауваженням» аргументацією    постачальника    переоформити    прикріш покупця до іншого реального постачальника.

Якщо   таку   заяву   не   подано   в   зазначений  терміну повідомлення     вважається     прийнятим     до     виконані постачальник не може відмовитися від укладення господарс| договорів із споживачами.

Відповідно до Закону України "Про поставки продукцЦ державних потреб" від 22 грудня 1995р.. задоволення пот продукції,   необхідне   для   вирішення   соціально-економі^ проблем, підтримання обороноздатності країни та її безя створення   і   підтримання   на   належному   рівні   дера матеріальних  резервів,  реалізації державних  і  міждера цільових    програм,    наприклад,    стабільна   робота   пал| енергетичного комплексу; виконання міждержавних дог 76


України з питань економічного і науково-технічного прогресу; задоволення потреб оборони та інших спец, споживачів і т. д.

Державними замовниками виступають міністерства та інші органи державної виконавчої служби, а також державні установи та організації, які уповноважені урядом укладати державні контракти з виконавцями державного замовлення і яким виділено для цієї мети кошти з державного бюджету.

Виконавцями державного замовлення можуть бути суб'єкти господарської діяльності України будь-яких форм власності.

Для виконавців державного замовлення, заснованих повністю або частково на державній власності (державних підприємств, акціонерних товариств, у статутному фонді яких контрольний пакет акцій належить державі, орендних підприємств, заснованих на державній власності), а також для суб'єктів господарської діяльності усіх форм власності -монополістів на відповідному ринку продукції, державні замовлення на поставку продукції є обов'язковими, якщо виконання такого замовлення не завдає їм збитків.

6.5.2 Поняття та основні функції господарського договору

Найбільш правовою формою регулювання господарських відносин є господарські договори в економіці які здійснюють ряд функцій.

Господарські договори, яким властиві загальні функції, специфічні функції тобто господарсько-договірні.

До господарсько-договірних функцій відноситься особливий господарський договір, як державний контракт.

Державне   замовлення   на  поставку   продукції  (виконання

робіт, послуг) має забезпечувати першочергові потреби України

відповідно до пріоритетів її соціально-економічного розвитку.

Державне замовлення формується в межах коштів державного

бюджету    України,    інших    фінансових    коштів    і    фондів.

Держзамовлення реалізується шляхом укладання господарських

°рів   між   його   виконавцями   і   споживачами   продукції,

ослуг.   Господарський   договір   є   функціональним   правовим

еобом реалізації держзамовлення.

Попит      визначається      двома      правовими       формами

Держзамовленням    та   господарськими    договорами,    які

77


підприємства укладають із постачальниками матеріал технічних ресурсів та споживачами. Специфічними  властивостями   господарського  договор такі функи,ії:_

Правове  забезпечення   економічних  потреб   стосовно споживачів,   потреби   яких   централізовано   врахову державою і фінансуються за рахунок держбюджету. Загальні функції договору:

Програмно-координаційна (договір, як проірама повед" сторін щодо виконання господарських відносин сп узгодження, координацій дій до інтересів і намірів).

Інформаційна(договір   включає   в   себе   інформацію правове   становище   сторін   у   відповідних   випадка юрисдикційним органам, третім особам).

Правозахисна (договір є правовою формою відносин тоб межах якої застосовується примусове зобов'язання сі шляхом використання майнових санкцій, за оперативного впливу).

>•    Гарантійна (лише  завдяки договору   включаються  в правові   гарантії   виконання   договірних   зобов'язань неустойка, завдаток, застава).

6.5.3. Порядок укладання договорів, контрактів

Договір поставки укладається в письмовій формі. Згідн законом   або   угодою   сторін   договір   повинен   укладати оформлятись,    як    шляхом    складання    одного    докум підписаного    сторонами,    так    і    шляхом    обміну    лис телефонами, телефонограмами, підписаними стороною, я~ надсилає.

Укладання конкретного договору починається з проінг укласти договір /оферти/, яка висловлена в замовленні по» або    проекті    договору,     складеному    постачальником підписання   договору   покупцем   без   застережень   означ" прийняття пропозицій /акцепт/.

При ухиленні сторони укласти договір, що ґрунтуєш; державному замовленні, чи тривалих господарських зв'язках при виникненні розбіжностей щодо умов договору можлива одна стадія укладання договору - стадія переддоговірного сп 78


Пропозиція про встановлення нових тривалих господарських зв'язків може виходити від будь-якої із сторін.

Якщо договір на поставку продукції укладається на рік або к0ротший період, покупець надсилає постачальнику замовлення У двох примірниках із зазначенням кількості розгорнутої номенклатури (асортименту) або технічної характеристики продукції, строків поставки, ціна та інші умови. Замовлення вважається прийнятим до виконання і набуває чинності договору, якщо протягом 20 днів після його одержання постачальник не повідомить покупця про відхилення замовлення або про заперечення його окремих умов.

Отже, прийняття пропозиції про укладання договору поставки у формі замовлення можливе і шляхом мовчання контрагента. Про наявні застереження по окремих умовах замовлення та їх мотиви постачальник визначає у підписаному ним замовленні.

На вимогу однієї із сторін, відносини по поставці офюрмляються шляхом складання одного документа /договору/, що підписується постачальником і покупцем. Зокрема, при необхідності погодження додаткових умов, не передбачених у замовленні покупця, постачальник складає проект договору і в 20-ти денний строк надсилає його у 2-ох примірниках покупцеві. Якщо у господарському суді розглядається спір про спонукання постачальника укласти договір, але у нього немає необхідних умов, то господарський суд витребує проект договору від покупця і зобов'язує його пеоедати проект договору постачальникові.

Сторона не пізніше 20 днів після одержання проекту Договору підписує його і один примірник договору повертає Другій стороні.

Якщо при одержанні проекту договору на поставку продукції

По єдиному  держзамовленню  України  або  по  довготривалих

господарських зв'язках у сторони виникнуть заперечення щодо

Умов договору, то вона не пізніше як за 20 днів після одержання

Роекту складає протокол розбіжностей і надсилає його у двох

Римірниках другій стороні разом з підписаним договором.

У договорі зазначається, що він підписаний з протоколом 3"'жностей.    Одержавши   протокол   розбіжностей,   сторона

79


протягом 20 днів розглядає його /в необхідних випадках разом другою стороною/, включає в договір усі прийняті пропозиції, спірні питання в цей же строк передає на вирішен^ господарського суду або місцевого суду. Так само при одержа покупцем замовлення із запереченнями постачальника покупе у зазначений строк передає на вирішення неврегульов розбіжності господарському або місцевому суду.

Якщо сторона згідна з умовами, викладеними у проток розбіжностей, то підписаний і повернутий нею прото розбіжностей додається до договору /замовлення/.

Якщо сторона,  що одержала протокол розбіжностей замовлення із запереченням у 20-денний строк не перед неврегульовані розбіжності на вирішення господарського місцевого   суду,   то   пропозиції   другої   сторони   вважає прийнятими.

Такі   ж   особливості   існують   при   укладанні   догово поставки на оптових ярмарках. Ярмарки по оптовому прод товарів як правило проводяться у такій же послідовності:; обласні, автономних республік, міські; б) республіканські; міжреспубліканські.

Учасниками   ярмарків   можуть   бути   вітчизняні,   сум* підприємства,  фірми і підприємства інших країн.  Уклада договорів і погодження специфікацій на поставку продув товарів здійснюється безпосередньо на ярмарку.

6.5.4. Тлумачення договору, попередній договір або протокол наміру

Договір в стародавньому Римі - сотгасгав - двохстор' угода, в якій виражена воля двох сторін , спрямована досягнення повного правового результату - виникнення, з або припинення прав та обов'язків.

Проте, якщо в договорі виражена воля двох сторін, то може бути тільки виявом взаємної згоди.

Отже, договір є угодою двох або кількох осіб про здійсн якої-небудь правової дії або про утримання від здійснення небудь дії.

Більшість договорів - двохсторонні угоди, в яких дві сто є контрагентами. Існували також три - і багатосторонні догов

80


Предмет договору - яка-небудь дія, бездіяльність або відмова від здійснення дії.

Наприклад: сусіди домовилися між собою, що один із них не буде перед вікнами будинку другого зводити будівлю, аби не закривати світла до його вікон.

Договір - це вольовий акт. Він не може виникнути проти волі сторін, проте це саме акт, дія, внаслідок якої виникає зобов'язання, одна із підстав виникнення зобов'язань.

Поняття зобов'язання ширше, ніж поняття договору.

В основі нових умов господарювання і розвитку ринкових відносин лежить економічна самостійність підприємств і договір між підприємствами є одним з важливих засобів виробничих зв'язків.

Існують договори різних видів.

Цивільний кодекс передбачає такі договори: поставки, купівлі-продажу, закупівлі сільсько-господарської продукції, позики, наймання житлового приміщення, і інші. Найпоширенішими договорами між організаціями і підприємствами є договори поставки, оренди приміщень, підряду.

Попередній договір або протокол наміру.

Залежно від послідовності (етапності) досягнення мети, яку ставлять перед собою сторони, вступаючи у договірні зв'язки, договори можна поділити на попередні та основні.

У практиці ділового спілкування часто ведуться переговори або листування, обмін телеграмами, телефонограмами між суб'єктами господарювання з приводу створення у майбутньому нових ринкових структур або проведення якихось спільних господарських заходів.

Такі ділові стосунки нерідко оформляються попереднім Договором або протоколом про наміри. За попереднім договором сторони зобов'язуються у певний строк укласти у майбутньому Договір на умовах, передбачених попереднім договором, або протоколом наміру. У цьому договорі визначається й порядок п°годження істотних умов майбутнього договору, які не ПеРедбачені попереднім договором.

Основщм__вважається   такий   договір,   укладання   якого еРедбачено попереднім договором. Хоч істотні умови основного

81


договору названі у попередньому договорі, але вони мають б узгоджені   при  укладанні   основного  договору.   Сторона, необгрунтовано ухиляється від укладання основного догово; повинна    відшкодувати    другій    стороні    збитки,    зумовл простроченням,    якщо    інше    не    передбачено    поперед договором або законодавчими актами.

Зобов'язання,      передбаченні      попереднім      договор припиняються, якщо до закінчення строку, протягом якого г бути   укладений   договір   (основний),   цей   договір   не   бу; укладений або жодна із сторін не направить другій сто] пропозицію про його укладання.

Договір (протокол) про наміри в якому не виявлено пря волі   сторін   надати   йому   силу   попереднього   договору породжує цивільно-правових наслідків.

Контрольні завдання та запитання для засвоєння матеріалу:

  1.  Дайте визначення правовій основі господарських договорі
  2.  Які особливі ознаки господарського договору?
  3.  Поняття "господарське зобов'язання".
  4.  Назвіть загальні функції господарського договору.
  5.  Які специфічні функції виконує господарський договір?
  6.  Розкрийте порядок укладення господарських договорів.
  7.  Досудове врегулювання розбіжностей, що виникають укладанні договорів.
  8.  Поясніть суть господарських зв'язків та організації поста
  9.  Який порядок планування державного замовлення?
  10.  Дайте визначення поняття "державне замовлення".
  11.  Які ділові стосунки оформляються попереднім договором
  12.  Дайте визначення поняття "протокол наміру".

82


Лекція №6

6.6. Тема: Класифікація господарських договорів

  1.  Поняття системи господарських договорів.
  2.  Установчі договори.
  3.  Договори про реалізацію майна.
  4.  Договори про передачу майна в користування.
  5.  Договір про постачання електроенергії, теплоенергії та природного газу.
  6.  Транспортні договори.

Література У Цивільний кодекс України, К. - 2004р.

О.В. Дзера "Зобов'язальне право", К. Юрінком, Інтер, 1998р.

В.В. Луць "Окремі види договірних зобов'язань", Львів ЛДУ, 1992р.

Закон України "Про залізничний транспорт", ВВР України №40 від 1.10.1996р.

В.С. Щербина, О.В. Щербина "Господарське законодавство України", (Збірник нормативних актів) К., МАУП, 2001р.

6.6.1. Поняття та системи господарських договорів

Договори - це дво- або багатосторонні угоди. Договором визнається угода двох або більше осіб спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних правовідносин.

Отже, договір як юридичний факт має такі ознаки:

  1.  виявлення волі не однієї особи (сторони), а двох чи кількох осіб, причому волевиявлення учасників за своїм змістом повинні збігатися і відповідати одне одному.
  2.  спільна дія осіб, яка спрямована на досягнення певних Цивільно-правових наслідків: на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав або обов'язків.

Під поняттям "договір" розуміють саме цивільне право -відношення (зобов'язання, що виникло з договору як юридичного факту) або мають на увазі правовий документ, яким зафіксовано Факт виникнення договірного зобов'язання з волі його учасників.

83


Отже, в конкретному аналізі юридичних явищ завжди < розкрити сутність їх, встановити, зокрема, що розуміють поняттям "договір" в тому чи іншому випадку.

Як юридичний факт договір належить до числа правомірні дій, що вчиняються з волі його учасників, які спрямовуються виникнення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків.]

Система цивільно-правових договорів, як єдина система] складними  взаємозв'язками  її  елементів  характеризується внутрішньою єдністю, так диференціацією договірних відносї, що обумовлено особливостями конкретних майнових відносин.|

Класифікація     договорів     повинна     сприяти     глибше з'ясуванню їхньої природи і змісту, виявлення властивих спільних    ознак,    особливостей,    дальшому    вдосконале* законодавства про договори.

За ознакою розподілу прав та обов'язків між сторонами зобов'язанні, що виникло з договору, виділяють односторовд двохсторонні.

За   одностороннім   договором   одна   сторона   має   лі суб'єктивні права, а друга- лише суб'єктивні обов'язки.

Наприклад, за договором позики одна стор /позикодавець/ має право вимагати повернення переданих дру стороні (позичальникові) у власність грошей або реч визначених родовими ознаками, а позичальник зобов'яза повернути позикодавцеві таку саму суму грошей, або кількість речей того самого роду і якості (ст. 1046 ЦК У країн*

Односторонніми    є    договори    дарування,    безоплат користування майном.

За двохстороннім договором, права та обов'язки покла на обидві сторони зобов'язання, що виникло з цього догов Переважна    більшість    договорів    у    цивільному    праві| двохсторонніми /купівля - продаж, оренда, комісія/.

6.6.2. Установчі договори

Дедалі більшого поширення набуває договірний пори створення нових комерційних структур: господарсь товариств, спільних підприємств з участю зарубіжних партнй господарських асоціацій.

84


Правовою основою утворення таких організацій стає установчий договір, у якому засновники зобов'язуються утворити юридичну особу, визначають порядок сумісної діяльності з створення, умови передачі у володіння, користування і розпорядження свого майна та участі в її діяльності. Установчим договором визначаються умови та порядок розподілу між засновниками прибутку та збитків, умови управління діяльності юридичної особи та виходу засновників з її складу.

Перехід до ринкової економіки і саме функціонування ринкового механізму можливі лише за умови, що основна мста товаровиробників-підприємств, громадян - має свободу господарської діяльності в підприємництві. Результати цієї діяльності реалізуються на ринках товарів і послуг на договірних засадах.

Перехід до ринку супроводжується звуженням планово-адміністративного впливу держави на майнові відносини, а звідси і розширюється свобода вибору партнерів у господарських зв'язках і визначення змісту договірних зобов'язань. Це стосується насамперед договорів, спрямованих на забезпечення потреб організацій та громадян у матеріальних, енергетичних, продовольчих ресурсах (кунівля-продаж, поставка, контрактація, міна-бартер, постачання енергії). Безумовно, не зменшується роль договорів майнового найму (оренди, лізингу, прокату) за допомогою яких опосередковується відносини по тимчасовому володінню, користуванню майном. Зростає значення договорів підрядного типу і про надання різного роду послуг громадянам та організаціям (побутовий підряд, про надання посередницьких послуг, на рекламу продукції.

Наприклад: Установчий договір про створення відкритого акціонерного товариства "ВАТ". '• Товариство з моменту державної реєстрації є юридичною

особою і має самостійний баланс, розрахунковий рахунок в

банківських установах, печатки, штампи, товарний знак та

інші реквізити. *■■ Товариство може створювати на території України і за її

межами   дочірні    підприємства,    філії   та    представництва

85


відповідно до чинного законодавства України та держави місцем реєстрації. 3. Товариство   може   бути   учасником   спільних   підприємс акціонерних та інших товариств,  концертів,  консорціум' асоціацій і інших добровільних об'єднань (зразки додаються Додаток 2

до Положення про приватизацію державних часток (на" акцій) у майні

міжгосподарських підприємств (до наказу ФДМУ № 1 від 07.02.96 р.) Зразок

УСТАНОВЧИЙ ДОГОВІР про створення відкритого акціонерного товариства

м.  " " _200_р.

Засновниками відкритого акціонерного товариства ступають:

1) орган приватизації —-

(назва органу приватизації)

в особі

(прізвище, ім'я, по батькові; посада)

2) юридична особа

(повна назва юридичної особи)

в особі

(прізвище, ім'я, по батькові; посада)

— юридична особа

(повна назва юридичної особи)

в особі

(прізвище, ім'я, по батькові; посада)

3) фізична особа

(прізвище, ім'я, по батькові)

— фізична особа

(прізвище, ім'я, по батькові)

— фізична особа

(прізвище, і ■'?., по батькові) Сторони    уклали    договір    про    перетворення


(повна назва підприємства)

у відкрите акціонерне товариство " "

(найменування товариства)
(далі — Товариство), що знаходиться за адресою:

  1.  Товариство з моменту державної реєстрації є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в банківських установах, печатку, штампи, товарний знак та інші реквізити.
  2.  Товариство може створювати на території України і за її межами дочірні підприємства, філії та представництва відповідно до чинного законодавства України та держави за місцем реєстрації.
  3.  Товариство може бути учасником спільних підприємств, акціонерних та інших товариств, концернів, консорціумів, асоціацій, інших добровільних об'єднань.
  4.  Предметом діяльності Товариства є: 

5. Товариство має право без обмежень приймати рішення щодо

напрямів своєї діяльності.

  1.  Товариство може від свого імені укладати угоди, набувати майнових та особистих немайнових прав і нести обов'язки, бути позивачем та відповідачем у суді, господарському суді та третейському суді.
  2.  Товариство у своїй діяльності керується чинним законодав-

ством, цим Договором, статутом, а також внутрішніми правилами процедур, регламентами та іншими локальними нормативними актами. °- Права та обов'язки учасників Товариства визначаються його

статутом. у- Товариство є власником:

майна, переданого йому засновниками; ~~   майна,    одержаного    в   результаті    його    фінансово-господарської діяльності,   а  також   іншого,   набутого   на підставах, не заборонених чинним законодавством.

87


Юридичні та фізичні особи яким передаються акції ВАТ (назва акціонерного товариства)

Кількість акцій, шт.

Номінальна вартість акції, к о.

Загальна

вартість акцій,

крб.

Примі

1.

X

1

3,

4.

10.   Для   забезпечення   діяльності   Товариства   створю

статутний фонд у ро

(писати літерами)

( ) грн. поділений

(цифрами)

на простих    акцій    номінальною    вар

грн. кожна.

Статутний фонд створюється за рахунок внесків акціо в обмін на акції Товариства.

Акціонери відповідають за зобов'язаннями Товар тільки в межах належних їм акцій.

Усі   акції розподіляються  між  засновниками  Товар таким чином: 11.   Акції   безоплатно    передаються   засновникам   орг*

приватизації відповідно до їх внесків до статутного <\

Товариства     протягом     днів     з     моменту     реєс

фінансовим органом акцій Товариства та інформації

випуск.

У Товаристві створюється резервний фонд у розмі
відсотків статутного фонду за рахунок щорічних відрахув
розмірі 5 відсотків від чистого прибутку Товариства.
 ,;

Кошти фонду знаходяться в повному розпоряд" Товариства. Можливі збитки Товариства покривають рахунок резервного фонду.

88


Кошти фонду зараховуються на спеціальний  рахунок в установі банку і на інші цілі не витрачаються. і 2.    Органи    управління    Товариства,    його    організаційна

структура визначаються статутом Товариства.

  1.  Контроль за фінансовою і господарською діяльністю правління Товариства здійснюється ревізійною комісією. Створення, кількісний склад та порядок діяльності ревізійної комісії визначаються статутом Товариства.
  2.  У разі ліквідації Товариства належні йому кошти розподіляються ліквідаційною комісією між акціонерами пропорційно сумарній номінальній вартості належних їм акцій.

15.Договір набирає чинності з моменту його підписання учасниками.

  1.  Цей Договір складено в 4 примірниках, один з яких знаходиться у справах нотаріальної контори, а інші в учасників.
  2.  Учасники:

1) орган приватизації —

(назва органу приватизації)

в особі

(прізвище, ім'я, по батькові; посада)

2) юридична особа

(повна назва юридичної особи)

в особі

(прізвище, ім'я, по батькові; посада)

— юридична особа

(повна назва юридичної особи)

в особі

(прізвище, ім'я, по батькові; посада)

3) фізична особа

(прізвище, ім'я, по батькові)

паспорт серія № , виданий " " 19   р.

(назва органу, що видав паспорт)

— фізична особа

(прізвище, ім'я, по батькові) паспорт

серія № , виданий " " 19_ р.

89


(назва органу, що видав паспорт)
фізична особа

(прізвище, ім'я, по батькові) Підписи учасників:

Додаток № 3 до наказу ФДМУ № 69 від 12.02.2005 р. Зразок

УСТАНОВЧИЙ ДОГОВІР

про створення товариства з обмеженою відповідальні

м. Івано-Франківськ   " " 200_ р.

Засновниками товариства з  обмеженою  відповідальні виступають:

1) орган приватизації —

(назва органу приватизації)

в особі ;

(прізвище, ім'я та по батькові; посада)

2) юридична особа —

(повна назва юридичної особи)

в особі __;

(прізвище, ім'я та по батькові; посада)

3) фізична особа — .

(прізвище, ім'я та по батькові)
Сторони        уклали
 договір        про        перство?

(повна назва підприємства) в       товариство        з        обмеженою        відповідали!

(найменування товариства) (далі — Товариство), що знаходиться за адресою:

  1.  Товариство з моменту державної реєстрації є юрид особою, має самостійний баланс, розрахунковий та рахунки в банківських установах, печатку, штампи, тов знак та інші реквізити.
  2.  Товариство створюється з метою задоволення потреб в' послугах (роботах, товарах) та реалізації на основі отри\

90


прибутку інтересів учасників Товариства, а також економічних і а соціальних інтересів трудового колективу.

3. Товариство може створювати на території України, а також за її

межами дочірні підприємства, філії та представництва. Філії та представництва Товариства діють на підставі положень про них, затверджених Товариством, а дочірні підприємства — на підставі затверджених Товариством статутів.

  1.  Товариство може бути учасником спільних підприємств, акціонерних та інших товариств концернів, консорціумів, асоціацій та інших добровільних об'єднань.
  2.  Учасники Товариства несуть відповідальність у межах їх вкладів.

Товариство не відповідає за зобов'язаннями держави, держава не

відповідає за зобов'язаннями Товариства. Товариство   відповідає  за   своїми   зобов'язаннями   всім   своїм

майном,   на  яке  відповідно  до  законодавства  може   бути

звернено стягнення.

6. Предметом діяльності Товариства є: 

7. У випадках, передбачених чинним законодавством,
- Товариство одержує ліцензії на здійснення окремих

видів діяльності.

  1.  Товариство має право без обмежень приймати рішення щодо своєї діяльності.
  2.  Товариство може від свого імені укладати угоди, набувати майнових та особистих немайнових прав, виступати в суді, господарському суді та третейському суді.

Ю. Товариство у своїй діяльності керується чинним
законодавством,   цим   Договором,
 Статутом,   а   також

внутрішніми локальними нормативними актами.

Товариство     здійснює     свою     зовнішньоекономічну Діяльність     відповідно     до     чинного     законодавства України. ■ Права та обов'язки учасників Товариства визначаються його Статутом. и- Тої

-•вариство є власником: майна, переданого йому учасниками;

Ь.

 91


14.

— одержаних доходів, а також іншого майна, набутою
на підставах, не заборонених законом.
Для  забезпечення  діяльності  Товариства за рахунс
внесків його учасників створюється статутний фонд
розмірі

(.

(сума літерами) _) грн.

(сума цифрами)

Частка в статутному фонді:

відсотків;

— органу приватизації

грн., _

(сума цифрами)

відсотків;

— юридичної особи

грн., _

(сума цифрами)

відсотків.

— фізичної особи

— грн., _

(сума цифрами)

15. До державної   реєстрації Товариства   учасники!
строк з моменту підписання цього Договору

вносять до статутного фонду 100 відсотків свого вклв У разі невиконання цього зобов'язання у визначений тер|

учасник сплачує за час прострочення   відсс

річних з недовнесеної суми.

16. У Товаристві створюється резервний фонд у роз 25 відсотків статутного фонду за рахунок щорі»; відрахувань — 5 відсотків від чистого прибутку Товарне,

Кошти фонду знаходяться в повному розпорядж| Товариства. Можливі збитки Товариства покривають рахунок резервного фонду. Якщо коштів резервного недостатньо, учасники приймають рішення про дода-* джерела фінансування.

17. Органи    управління    Товариством,   їх   компе
визначаються Статутом Товариства.

18. Контроль за фінансовою і господарською діяльг,
Товариства здійснюється Ревізійною комісією. Пор
створення, кількісний склад та сфера діялі
Ревізійної комісії визначаються Статутом Товарної


19. У разі ліквідації Товариства кожному з учасників
виплачується вартість частини майна Товариства, про
порційна його частці у статутному фонді Товариства.

  1.  Договір набирає чинності з моменту його підписання учасниками.
  2.  Цей Договір складено в 4 примірниках один з яких

знаходиться  у  справах нотаріальної

кой п ;-'-ї, а інші — в учасників.

22. У" існики:

і) орган приватизації —

(повна назва та юридична адреса)

в особі

(прізвище, ім'я та по батькові; посада)
підпис М.П.

2) юридична особа —

(повна назва та юридична адреса)

в особі

(прізвище, ім'я та по батькові; посада)
підпис     М.П.

3) фізична особа —

(прізвище, ім'я та по батькові)

паспорт: серія № , виданий

"_" 200_ р.   "  ^ „І

(назва органу, що видав паспорт)

підпис

6.6.3. Договори про реалізацію майна

Договір купівлі-продажу - це угода, за якою продавець (одна Ст°рона) зобов'язується передати майно у власність покупцеві \Друга сторона"1   а покупець зобов'язується прийняти майно і Платити за н ого певну грошову суму (ст.657 ЦК України)

Це оплатний, двохсторонній і консесуальний договір. Він Римований на безповоротне відчуження продавцем майна і Рехід у власність (повне господарське відання чи оперативне правління).

93


Договір купівлі - продажу, як правило, має одноразови характер і укладається переважно на майно, що є в наявності підготовлене для відчуження. При цьому продавцеві сплачуєть вартість відчужуваного майна лише у грошовому виражек Наприклад: "у разі купівлі цінних паперів, оплата придбаної майна має здійснюватися у національній валюті України.

Залежно від особливостей організаційно-правових фо{і торгівлі, що використовуються на території перебування стор договору купівлі - продажу, особливостей відчужуваних об'єк особливостей способу укладання та виконання договс розрізняють кілька видів договорів купівлі - продажу, зокрема:|

а) договори купівлі - продажу в оптовій та роздрібній торгів
договори, що укладають на біржах та аукціонах;

б) договори купівлі - продажу, які укладаються у внутрішньої»
зовнішньому обігу;

в) договори купівлі - продажу земельних ділянок, валют
цінностей, жилих будинків, автомашин;

г) договори купівлі - продажу на умовах комісії, консигна
поставки;

д) договори купівлі - продажу об'єктів приватизації;
є) форвардні та ф'ючерені угоди купівлі - продажу.

Кожен з них має свої особливості щодо умов уклада виконання, визначення прав та обов'язків сторін і праві наслідків невиконання.

Значну  роль у   становленні  та функціонуванні  ринК економіки відіграють товарні і фондові біржі (об'єкт діялЩ останніх - операції з цінними паперами) правове становище її визначається відповідно законами України "Про товарну бірз(| "Про цінні папери і фондову біржу".

На біржі укладають різні угоди (біржової операції) у т^ купівлі - продажу.

Нині стала поширеною аукціонна торгівля .Аукціон організаційно правовий спосіб продажу товару в обумов час   і   в   певному   місці   тому   покупцеві,   який   на   за змагальності   запропонує   найвищу   ціну.   Аукціони   мс проводитись на власний розсуд продавця (за встановленими правилами) на підставі актів законодавства (напр. щодо о&і

94


приватизації та в  примусовому  порядку)  напр.,  за судовими рішеннями про продаж майна боржника.

Новим для правової системи України є форвардні, ф'ючерсні та опціонні угоди (контракти).

Відповідно до ст.1. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" - форвардний контракт - стандартний док; ; :-т, що засвідчує зобов'язання придбати (продати) цінні папери, ~> зари або кошти у певний час та на визначених умовах у майбутньому з фіксацією цін такого продажу під час укладання контракту.

Будь-яка сторона форвардного контракту має право відмовитися від його виконання виключно за наявності згоди другої сторони контракту або у випадках, визначених цивільним законодавством.

Ф'ючерсний контракт - стандартний документ, який засвідчує зобов'язання придбати (продати) цінні папери, товари або кошти у певний час та на визначених умовах у майбутньому з фіксацією цін на момент виконання зобов'язання.

Будь-яка сторона ф'ючерсного контракту має право відмовитися від його виконання лише за наявності згоди іншої сторони контракту або у випадках визначених цивільним законодавством.

Покупець ф'ючерсного контракту має право продати такий контракт протягом строку його дії іншим особам без погодження умов і /.. :>( о продажу з продавцем контракту.

лціон - стандартний документ, який засвідчує право придбати (продати) цінні папери (товари, кошти) на певних умовах у майбутньому з фіксацією ціни на час придбання за рішенням сторін контракту.

Перший продавець опціону (емітент) несе безумовне та безвідкличне зобов'язання щодо пропажу цінних паперів, товарів та коштів ,а умовах укладеного олціонного контракту. Будь-який пок\ • .. опціону має право відмовитися від придбання цього майна.

Опціон може бути проданий без обмежень іншим особам

Протягом строку його дії.

і ° усіх перелічених угодах їх виконання віддалене у часі від

менту їх укладання. Однак, якщо форвардна і ф'ючерсна угоди

Редбачають  їх  виконання  у   майбутньому  у  "певний   час",


то операція з опціоном - у будь-який момент протягом певад часу.

Ф'ючерсні та опціонні угоди останнім часом застосовують! біржах та аукціонах.  Особливо поширеними стали ф'ючер біржові угоди, предметом яких є. стандартний контракт.

Додаток № 5 до наказу ФДМУ № 234 від 06.03.95 р. Зразок

ДОГОВІР купівлі-продажу будівлі (споруди, приміщення), як*| підлягає продажу на аукціоні

(місце укладення, число, місяць, рік — літерами)
Ми, нижчепідписані:

(назва та місцезнаходження органу приватиз

в особі ,

(посада, прізвище, ім'я та по батькові)

який(а) діє на підставі ,

(назва документа) (далі — Продавець),  з  одного боку, та

»

(назва юридичної особи або товариства покупців)
яка(е) зареєстрована(е)

(орган реєстрації, дата та реєстраційний не

в особі ,

(посада, прізвище, ім'я та по батькові)
який(а) діє на підставі ,

(назва документа) (далі -— Покупець*), з другого боку, уклали цей Доі про таке:

1. Предмет Договору

Продавець зобов'язується передати у власність По» будівлю     (споруду,      приміщення)     загальною     пле

, яка знаходиться

адресою на    земея

ділянці

96


(розмір земельної ділянки, підстави

права користування чи права власності)

* Якщо Покупцем є громадянин, то про нього вказуються такі дані: громадянство, прізвище, ім'я та по батькові, місце проживання, дані паспорта або документа, який посвідчує особу.

Покупець зобов'язується прийняти вказану будівлю (споруду, приміщення) і сплатити ціну відповідно до умов, що визначені в цьому Договорі. Характеристика будівлі (споруди, приміщення) наводиться в технічному паспорті, який видається бюро технічної інвентаризації і є додатком до цього Договору.

1.2. Право власності на будівлю (споруду, приміщення)
переходить до Покупця з моменту підписання акта
прийняття-передачі.

1.3. Згідно з актом оцінки цілісного майнового
комплексу,

який затверджений ,

(ким та коли затверджений)

початкова ціна продажу на аукціоні  становить         

грн.

(цифрами та літерами)

1.4. Згідно з протоколом аукціону

(номер та дата) кінцева ціна продажу об'єкту приватизації становить*

грн.

(цифрами та літерами)

1.5. Вказаний   в  цьому  договорі   об'єкт  продано   за
 грн.

(цифрами та літерами)

2.       Порядок розрахунків за придбаний об'єкт приватизації

2-1. Покупець зобов'язаний внести

-—___ грн.

(сума цифрами та літерами)

і 97


за придбаний об'єкт приватизації протягом ЗО календар днів з моменту укладення цього договору**. Термін опл може бути продовжений ще на ЗО календарних днів за ум внесення Покупцем не менше 50 відсотків

*Якщо    переможцем    аукціону    є    товариство    поку створене     членами     трудового     колективу     об'єкта     м приватизації, кінцева ціна продажу об'єкта на аукціоні може зменшена на ЗО відсотків.

**Якщо   переможцем   аукціону   є   товариство   поку створене     членами     трудового     колективу     об'єкта приватизації, то йому може бути надане право на розет платежу на строк не більше трьох років з початковим внеекс менше 30 відсотків ціни, за яку придбане майно підприємці аукціоні.     При     цьому     на    суму     відстроченого     пла" нараховуються відсотки за обліковою ставкою Націоналів банку.

Від ціни продажу, плата за об'єкт приватизації вносить" підставі цього Договору приватизаційних платіжних дор> встановленого зразка, які видає Продавець.

2.2. Розрахунки за придбаний об'єкт приватизації здійсню::
Покупцем шляхом безготівкового перерахування всієї
з свого рахунку на рахунок Продавця.

2.3. Розрахунки за об'єкт  приватизації здійснюються
чином:

—     кошти     Покупця      в      сумі

грн. перераховуються відповц

платіжного доручення

(дата та номер платіжного доручення)
з рахунку Покупця

(номер розрахункового рахунку та

найменування банківської установи)
на рахунок Продавця

(номер розрахункового рахунку та

98

 найменування банківської установи)


3. Передача об'єкта приватизації

  1.  Передача об'єкта приватизації здійснюється Продавцем Покупцю в 10-денний термін з моменту повної сплати ціни продажу об'єкта приватизації або після внесення першого платежу товариством покупців, створеним працівниками об'єкта приватизації.
  2.  Передача об'єкта приватизації Продавцем і прийняття об'єкта приватизації Покупцем засвідчуються актом прийняття-передачі, який підписується сторонами.

4. Права та обов'язки сторін

4.1. Кожна сторона зобов'язується виконувати обов'язки,
покладені на неї цим Договором, та сприяти другій
стороні у виконанні її обов'язків.

4.2. Сторони несуть матеріальну відповідальність за
невиконання або неналежне виконання умов цього
Договору.

4.3. Сторона, яка порушила зобов'язання відповідно до цього

Договору, повинна усунути ці порушення.

5. Обов'язки Покупця

5Л. Покупець зобов'язаний:

в установлений цим Договором термін сплатити ціну продажу об'єкта приватизації — прийняти об'єкт приватизації в установлений цим Договором термін;

в місячний термін з моменту підписання акта прийняття-передачі підготувати установчі документи та провести державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності*.

6. Обов'язки продавця

61. Продавець зобов'язаний:

передати Покупцю об'єкт приватизації в установлений в

Договорі термін; ~"~в разі  необхідності  сприяти Покупцю  в  переоформленні

документів на право користування земельною ділянкою.


7. Відповідальність Покупця

7.1. У разі порушення терміну оплати за об'єкт приватиз"

Покупець сплачує Продавцю штраф у розмірі відсо

від несилаченої суми за кожний день прострочки.

7.2. У разі, якщо Покупець протягом 60 днів з моме
нотаріального засвідчення цього Договору не сплат
установлену ціну, він сплачує Продавцю 20 відсотків
ціни купленого об'єкта. При цьому результати аукці
підлягають анулюванню, а договір купівлі-прод
розірванню**.

8. Гарантії та претензії

8.1. Продавець гарантує, що об'єкт приватизації не входить
переліку об'єктів, які не підлягають приватизації,
проданим,   переданим,   заставленим,   під   арештом
знаходиться, судових справ щодо нього немає.

8.2. Перелік   проданого   майна   повинен   відповідати
інвентаризації.

8.3. Якщо будь-які умови цього Договору стають незаконна
будь-яких обставин, це не впливає на чинність та
інших умов цього Договору.

* Для товариства покупців та громадян. **Для товариств покупців, яким надана розстрочка плат не застосовується.

9. Ризик випадкової загибелі об'єкта приватизації]

9.1. Якщо Покупцем є товариство покупців, ствс
працівниками об'єкта приватизації, ризик випади
загибелі або випадкового псування об'єкта привати
несе Покупець з моменту підписання цього Договору.

9.2. Якщо Покупцем є юридична або фізична особа, р
випадкової загибелі або випадкового псування об*
приватизації несе Продавець до моменту передачі май
разі, якщо Продавець прострочив передачу об'
приватизації або Покупець прострочив його прийн
ризик випадкової загибелі або випадкового псування
сторона, що прострочила передачу або прийняття.

100


10. Господарський суд 10.1. Всі спори, що виникають при виконанні умов цього Договору або у зв'язку з тлумаченням його положень, вирішуються шляхом переговорів. Якщо сторони протягом 20 днів не досягли домовленості, спір передається на розгляд судових органів в порядку, встановленому чинним законодавством.

11. Зміни умов договору та його розірвання

11.1. Зміна умов Договору або внесення доповнень до нього
можлива тільки за згодою сторін.

  1.  Всі зміни та доповнення до Договору здійснюються тільки у письмовій формі з наступним засвідченням таких змін та доповнень в органах нотаріату.
  2.  У разі невиконання однією із сторін умов цього Договору він може бути змінений або розірваний на вимогу другої сторони за рішенням суду або господарського суду.

12. Витрати

12.1. Всі витрати, пов'язані з укладенням цього Договору, його нотаріальним засвідченням, реєстрацією та виконанням, бере на себе Покупець.

13. Додаткові вимоги

13.3.   Цей   Договір   підлягає   нотаріальному   засвідченню   та реєстрації у відповідних органах місцевих Рад народних депутатів у місячний термін г моменту підписання. Договір  складений   в   чотирьох   примірниках,   які   мають

однакову юридичну силу.

Один примірник Договору зберігається у справах -

(назва органу нотаріату) а інші видаються сторонам.

Повні юридичні адреси сторін:

Продавець Покупець

(підпис) (підпис)

101


6.6.4. Договори про передачу майна в користування

За договором майнового найму ст.759 ЦК наймодавеї зобов'язується надати наймачеві майно у тимчасої користування за плату. Предметом майнового найму можу бути індивідуально-визначсиі, неспоживчі речі (устаткуванн обладнання, приміщення, будівлі, споруди. Транспортні засоС предмети побутової техніки, музичні інструменти, спортиви інвентар, які не знищуються повністю або не перетворюються ;і іншу річ у процесі їх використання.

У законодавстві поряд з терміном "майновий найм" широ вживаються терміни "оренда", "лізинг", "прокат", якиі позначають однотипні за своєю природою юридичною! договори, кожен з яких має свої особливості обумовл предметом найму. Так предметом оренди можуть бути ціл|| майнові комплекси державних підприємств або їх структури підрозділів, окремі будівлі та споруди або приміщення у земля,

Предметом  лізингу  є  устаткування,  транспортні  та основні засоби;

Предметом   прокату,   як   правило,   рухомі   речі,   що використовують   для   задоволення   побутових   невиробни потреб (побутова теле-, радіо-, відеоапаратура, пральні мав холодильники).

ДОГОВІР

оренди майна з правом викупу №

м. Івано-Франківськ " "

ОРЕНДОДАВЕЦЬ:

в особі директора  

що діє на підставі Статуту, з одного боку, і

ОРЕНДАР: приватний підприємець

.Свідоцтво про державну реєстрацію СПД - фізичної осе

видане Івано-Франківським міськвиконкомом, уклали Даний Договір про наступне:

1. ПРЕДМЕТ ДОГОВОРУ.

1.1. У відповідності з даним договором Орендодавець з^Щ
Орендар   бере   у   строкове   платне   володіння   і   корис
складське приміщення, зазначене в плані , площею 25(два

102


п'ять) кв.м. та складське приміщення, зазначене в плані ,.

площею 25 (двадцять п'ять) кв.м., що розташовані в місті     Івано-
Франківську по вулиці , згідно з актами:

прийому-передачі приміщень (додаток №1 до договору);

розмежування балансової належності електромереж (додаток №2);

забезпечення енергоносіями (додаток №3), які є невід"ємною частиною цього договору.

1.2. Складські приміщення, які здаються в оренду є шіасністю
ОРЕНДОДАВЦЯ.

1.3. Балансова вартість орендованих приміщень становить
гривень.

1.3. Амортизаційні відрахування на орендовані складські
приміщення нараховує і залишає у своєму розпорядженні
Орендодавець.

1.4. Термін амортизації:

1.4. Стан майна, що орендується, на момент передачі в оренду
визначено сторонами як задовільний.

1.5. Недоліки    майна,    що    орендується: -

2. МЕТА ТА ПОРЯДОК ОРЕНДИ

2Л. Вказані складські приміщення орендуються Орендарем з метою використання їх для здійснення підприємницької діяльності передбаченої свідоцтвом про державну реєстрацію Орендаря.

3. ПОРЯДОК ПЕРЕДАЧІ ТА ПОВЕРНЕННЯ ОРЕНДОВАНОГО МАЙНА

3.1. Вступ Орендаря у володіння та користування складськими приміщеннями настає з моменту підписання акту прийому-передачі. Право Орендаря на користування складськими приміщеннями підтверджується договором оренди та актом прийому-передачі. Передача складських приміщень в оренду не спричиняє перехід права власності на них.

*•*■■ Зазначені в п.1.1. Даного Договору складські приміщення повинні бути передані Орендодавцем та прийняті Орендарем протягом 3 днів з моменту підписання Даного Договору. ••*■ Передача складських приміщень в оренду здійснюється за актом прийому-передачі.

^

103


  1.  Сторони при передачі майна зобов'язані перевірити стан май що орендується, про що в акті прийому-передачі повинно б зазначено.
  2.  По закінченню терміну дії договору або у випадку розірвання визнання    недійсним    договору    судом    Орендар    пове" Орендодавцеві складські приміщення у погоджений сторон термін,  але  не  пізніше  як  у  двадцятиденний  строк  з припинення договору оренди. Передача складських приміщ від Орендаря до Орендодавця здійснюється за актом прий передачі.

3.5. При   передачі   приміщень   від   Орендаря  до   Орендодав
Орендар   має   право   залишити   за   собою   проведені   н
поліпшення  орендованих  приміщень здійснені  за влас
рахунок,   якщо   вони   можуть   бути   відокремлені   від
приміщень без заподіяння їм шкоди.
Всі     поліпшення      орендованих     приміщень,     провед"

Орендарем за власні кошти, які неможливо відокремити приміщень без заподіяння їм шкоди, Орендар передає Орендодав з відшкодуванням Орендареві вартості цих поліпшень.

4 ОРЕНДНА ПЛАТА ТА ПОРЯДОК РОЗРАХУНКІВ

  1.  Розмір орендної плати визначається в протоколі-розра орендної плати, який оформляється як додаток №4 до договору і є його невід'ємною частиною. Розмір ореи плати може бути переглянутий на вимогу однієї із сторін 1 протягом року, у разі централізованої зміни цін і методк розрахунку    та    інших    випадках    передбачених    чу законодавством.
  2.  Орендар зобов'язаний вносити оплату згідно з виставле , Орендодавцем    рахунків    незалежно    від    наслідків господарської діяльності.

4.3. Орендна плата сплачується щомісячно до 10 ч''
наступного за звітним місяця. Наднормативна сума оре
-
плати, що надійшла підлягає поверненню Орендарю,.
зараховується в рахунок майбутніх платежів.

  1.  До складу орендної плати входять амортизаційні відрахуван
  2.  Оплата може проводитись в готівковій і безготівковій формі.

104


Орендна плата за узгодженням сторін може вноситися в натуральній або змішаній формі продуктами харчування, товарами, послугами.

5. ОБОВ'ЯЗКИ ОРЕНДАРЯ

5.1. Використовувати складські приміщення за їх цільовим призначенням у відповідності із видами діяльності, що передбачені свідоцтвом про державну реєстрацію Орендаря.

5.2 Своєчасно і в повному обсязі вносити всі платежі вносити всі платежі, згідно з п.2.3.

5.3. Дотримуватись санітарно-побутових норм, не нищити майно
Орендодавця, за власний кошт усувати несправності та поломки
комунікацій складських приміщень, що орендуються.

5.4. Проводити поточний ремонт орендованого приміщення, а
також капітальний ремонт, якщо виникає необхідність в ході
експлуатації, за власні кошти.

  1.  Не здавати орендовані складські приміщення в суборенду без письмової згоди Орендодавця.
  2.  У разі припинення договору оренди повернути Орендодавцеві орендовані приміщення у належному стані, не гіршому ніж на час передачі їх в оренду, з урахуванням фізичного зносу.
  3.  Дотримуватись всіх заходів протипожежної безпеки.

6. ПРАВА ОРЕНДАРЯ.

6.1. Самостійно здійснювати господарську діяльність згідно з
призначенням приміщень, свідоцтва про державну реєстрацію
та чинного законодавства.

6.2. Переплановувати та переобладнувати орендовані приміщення
за власний рахунок з письмового дозволу Орендодавця, якщо
той згідний після закінчення строку дії договору прийняти
приміщення від Орендаря зі всіма доробками.

63. Орендар не відповідає за зобов'язаннями Орендодавця.

"•4. У випадку суттєвого покращення стану орендованих приміщень вимагати від Орендодавця зарахування вартості покращень до суми орендної плати, чи зменшення розміру орендної плати. •5- Орендар має право розірвати договір оренди повідомивши про Це Орендодавця за 20 днів.

105


6.6.

6.7.

 Орендар має першочергове право викупу орендовани приміщень у разу їх відчуження Орендодавцем.

З письмового дозволу Орендодавця здавати орендова приміщення в суборенду.

7. ОРЕНДОДАВЕЦЬ МАЄ ПРАВО.

7.1. Контролювати   наявність,   стан   та   напрямки   використа
орендований приміщень.

  1.  Виступати з ініціативою щодо внесення змін до договору орек або його розірвання у разі погіршення стану орендованог майна    внаслідок    його    неналежного    використання недотримання умов договору.

Орендодавець не відповідає за зобов'язаннями Орендаря.

8,ОРЕНДОДАВЕЦЬ ЗОБОВ'ЯЗУЄТЬСЯ.

  1.  У випадку відчуження орендованого майна попереджати це Орендаря за два місяці.
  2.  Надати Орендарю першочергове право викупу орендова приміщень.

9. ПОРЯДОК ВИКУПУ МАЙНА, ЩО ОРЕНДУЄТЬСЯ!

9.1. Приміщення, що орендуються, переходить у власніс
Орендаря, якщо він вніс Орендодавцю всю належну йо
орендну плачу з вартості зданого на повний амортизаційн
термін майна, а також вніс Орендодавцю орендні платеа
запишкової вартості майна, оренда якого згідно з договор
припинена до завершення амортизаційного терміну.

9.2. Порядок передачі та оформлення права власності на майно, і
орендується, здійснюється сторонами за актом чи договор
купівлі-продажу протягом 1 місяця з моменту настання
вказаних в п.9.1. договору.

10. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СТОРІН

10.1. За невиконання або неналежне виконання зобов'язань згі
з цим договором сторони несуть відповідальність передбач
чинним законодавством та даним договором.

10.2. ОРЕНДАР несе наступну відповідальність за договором:
- у випадку прострочення в прийнятті майна, що орендує

пеня   в  розмірі  0,01   %  від вартості  майна за кожен прострочення;

106


за несвоєчасну сплату орендної плати або несплату орендної плати в повному обсязі, Орендар сплачує Орендодавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки в оплаті, від суми недоплати;

у разі допущення Орендарем погіршення орендованого приміщення він відшкодовує Орендодавцеві нанесені збитки, при умові, що не зможе довести що погіршення сталося не з його вини. Сума збитків, які повинен компенсувати Орендар Орендодавцеві визначається в порядку встановленому чинним законодавством;

у випадку коли Орендар прострочив передачу майна у зв'язку з закінченням терміну дії договору або при розірванні чи визнанні недійсним договору за рішенням суду чи господарського суду Орендар сплачує Орендодавцеві орендну плату по день оформлення — акту прийому-передачі приміщень від Орендаря до Орендодавця.

10.3. ОРЕНДОДАВЕЦЬ несе наступну відповідальність за договором:

- у випадку прострочення по здачі Орендареві майна, що
орендується, пеня в розмірі 0,01% від його договірної вартості за
кожен день прострочення.

11. СТРОК ДІЇ ТА УМОВИ ЗМІНИ, РОЗІРВАННЯ ДАНОГО ДОГОВОРУ

11.1. Даний договір укладено терміном на п'ять років, тобто

з"___" 2002 року до " " 2007 року.

11.2. Зміна або розірвання договору допускається тільки за погодженням сторін. Зміни і доповнення, що вносяться до договору розглядаються сторонами протягом 20 днів.

Н.З. Зміна умов договору чи його розірвання в односторонньому порядку не допускається, за винятком випадків, коли одна із сторін систематично порушує умови договору та свої зобов'язання за рішенням суд)' чи господарського суду.

'14. Договір може бути достроково розірвано тільки за згодою сторін, або на вимогу однієї із сторін за рішенням суду чи господарського суду у випадках передбачених чинним законодавством.

' 1-5. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після

107


закінчення терміну дії' договору він вважається продовжена на той самий термін і на тих самих умовах, які буї передбачені даним договором.

11.6. Даний договір припиняє свою дію :

закінчення строку на який його було укладено;

порушення умов договору ;

приватизації об'єкта оренди (за участю Орендаря);

загибелі об'єкта оренди ;

достроково   за   згодою   сторін   або   за   рішенням   суду господарського суду ;

банкрутства Орендаря;

невикористання орендованих приміщень протягом 3 місяців.

  1.  Реорганізація Орендодавця не є підставою для зміни у» або припинення цього договору.
  2.  У разі переходу права власності на орендовані приміщення,! Орендодавця до третіх осіб, протягом терміну дії цього догов він зберігає силу для нового власника приміщень

12. ІНШІ УМОВИ

12.1. Даний Договір укладено у двох оригінальних примірш
одному для кожної із сторін.

12.2. У   випадках,   не  передбачених  даним  Договором,
керуються чинним цивільним законодавством.

12.3. Після    підписання    даного    Договору    всі    попер
переговори   за   ним,   листування,   попередні   угод»!
протоколи   про   наміри   з   питань,   що   так   чи   
іна
стосуються даного Договору, втрачають юридичну силу,*

12.4. Усі  виправлення   за текстом  даного  Договору
юридичну   силу   лише   при   взаємному   їх   посві,
представниками сторін у кожному окремому випадку.

До цього договору оренди додаються наступні додатки, які єІ невід'ємною частиною:

акт прийому-передачі приміщень (додаток №1 до договору

акт    розмежування    балансової    належності    електрод (додаток №2);

акт забезпечення енергоносіями (додаток №3);

протокол-розрахунку орендної плати (додаток №4).

13. Юридичні адреси, банківські реквізити і підписи і

108


ОРЕНДОДАВЕЦЬ:

 ОРЕНДАР:

мл.

 мдх

Додаток № 1

до договору оренди майна з
правом викуп)' № від

АКТ     №

прийому-передачі приміщень в оренду.

Ми, що нижчепідписались:

Від Орендодавця - директор

Головний бухгалтер

Головний інженер

Від Орендаря - приватний підприємець

Склали даний акт про те,  що Орендарю  передано наступне окремо індивідуально визначене майно в оренду :

ч№ п/п

Майно, місце знаходження

Технічний стан

Площа кв. м.

1.

Складське приміщення, зазначене     по

вулиці

25,0 кв. м.

 

Складське
приміщення,
зазначене по

вулиці

25,0 кв. м.

Здав від Орендодавця :

Директ-а

 Прийняв Орендар

Головний бухгалтер Гол

овнии інженер М.П.

 М.П.

к.

 109


Додаток № 4

до договору оренди майна з
правом викупу № від

ПРОТОКОЛ-РОЗРАХУНОК ОРЕНДНОЇ ПЛАТИ

Івано-Франківськ «        »

2002

надалі «Орендодавець»,;

в осооі

однієї   сторони,   і   приватн

що   діє   на  підставі   Статуту,   з
підприємець:

.надалі "Орендар», що ;

на підставі Свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємниць

діяльності   —фізичної   особи   № виданого       Івя

Франківським міськвиконкомом, з другої сторони, домовились про наступ4

1.  Згідно договору оренди № від

року Орендодавець

Орендар домовились про наступні ставки орендної плати:
Орендар зобов'язуєтьсмя проводити оплати згідно розраху
проведеним   у   відповідності   з   Положенням   пре   ор;
нежитлових приміщень, затвердженим рішенням виконк"
Івано-Франківської   Ради   народних   депутатів   №   386
30.11.2002 року, в сумі 2 грн. 50 коп. за 1 кв.м. з урахува
ПДВ.
 _ :
В зв'язку з виконанням Орендарем ремонтних робіт, на під:
приведеного попереднього кошторису, Сторони домовії
про зменшення орендної плати до суми  1  грн. 00 к"
урахуванням    ПДВ    протягом    першого    року    оре*
по 200   року.

Цей  протокол  є  невід'ємного   частиною  договору  ор

№ від 2002 року, укладеного між Орєндоді

та Орендарем.

ОРЕНДОДАВЕЦЬ: ОРЕНДАР:

м.п.

 м.а

 /'

по


Договір оренди:

Сторони у договорі оренди - суб'єкти оренди є орендодавці та орендарі.

Орендодавцями (тобто органами та організаціями, що передають майно в оренду) є:

ФДМ України, його регіональні відділення та представництва -щодо цілісних майнових комплексів, підприємств, їх струю■ уршх підрозділів та нерухомого майна, що є державною власністю;

Органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та місцевими радами народних депутатів управляти майном - щодо майна, яке перебуває відповідно у власності Автономної Республіки Крим або у комунальній власності;

Підприємства - і±:о^> окремого індивідуального визначеного майна.

Лізинг - (від англійського Іеазе - оренда), як одна з прогресивних форм забезпечення товаровиробників засобами виробництва, є порівняно новим видом зобов'язання для нашої господарської системи.

Як різновид оренди, лізингові операції почали інтенсивно розвиватися в ряді країн (США, Японія, країни Західної Європи) в період після другої світової війни. Сьогодні вони стали невід'ємною частиною економіки у більшості промислово-розвинутих країнах та багатьох країнах, що розвиваються.

Об'єктом лізингу може бути будь-яке нерухоме майно і рухоме, яке може бути віднесене до основних фондів відповідно До законодавства, в г.ч. продукція вироблена державним підприємством (машини, устаткування, транспортні засоби, обчислювальна та інша техніка системи комунікацій) не заборонена для вільного обігу на ринку.

(ЛНО) - О тратившій лізинг - це господарська операція

ФЗДчної    .•   юридичної особи  (орендодавця),  що  передбачає

еРедачу орендареві права користування основними фондами на

^°к,   що   не   перевищує   строку   їх   повної   амортизації   з

ов'язковим поверненням таких основних фондів їх власнику

Ля закінчення строку дії лізингової угоди.

111


Фінансовий лізинг (лізинг з повною окупністю ЛПО) - це! господарська   операція   фізичної   чи   юридичної   особи,   що| передбачає придбання орендодавцем на замовлення орендаря основних фондів з подальшою передачею їх у користуванв орендареві на сірок, що не перевищує строку повної амортизації таких   основних   фондів   з   обов'язковою   передачею   пран власності на такі основні фонди орендареві.

Договір  лізингу   укладається   у   письмовій   формі   або багатостороння угода за участю лізингодавця, лізингоодержувач та продавця об'єкта лізингу, або як двохстороння угода мі| лізингодавцем та лізингоодержувачем.

Закон дає широкий перелік істотних умов договору лізин до яких, зокрема, належать:

Найменування сторін.

Об'єкт лізингу! склад, вартість майна) умови на строки йо|

поставки.

Строк, на який укладається договір лізингу.

Розмір, склад та графік сплати лізингових платежів. Умов»|

перегляду.

Умови    переоцінки    вартості    об'єкта    лізингу    згідно

законодавством України.

Умови   повернення   об'єкту   лізингу   в   разі   банкруте

лізингоодержувача.

Умови страхування об'єкту лізингу.

Умови      експлуатації     та      технічного      обслуговува

модернізації об'єкта лізингу та надання інформації щодо

технічного стану.

Умови реєстрації об'єкту лізингу.

Умови   повернення   об'єкту   лізингу   чи   його   викупу ;|

закінченню договору.

Умови дострокового розірвання договору лізингу.

Умови      надання      відомостей      про      фінансовий

лізингоодержувача.

Відповідальність сторін.

Дата і місце укладення договору.

112


6.6.5. Договір про постачання електричної, теплової енергії та природного газу

Нормальна робота виробничих підприємств значною мірою залежить від безперервного постачання їх електричною, тепловою енергією та природним газом.

Електроенергія використовується для освітлення приміщень, державних і громадських організацій, вулиць і жилих будинків, а теплова енергія і природний газ для задоволення побутових потреб громадян. Відносини по забезпеченню громадян електричною, тепловою енергією та природним газом регулюються договором про надання комунальних послуг або становлять елемент житлових відносин. Для забезпечення раціонального використання цих видів ресурсів і дотримання правил користування ними важлива роль відводиться договорам на постачання енергії і природним газу.

Користування електричною і тепловою енргією допускається лише на основі договору, що укладається між енергопостачальною організацією і споживачем. Постачанням природного газу також здійснюється на основі договорів. Про це сказано в Правилах користування електричною енергією (1,999 р.) та Правилах користування тепловою енергією (1997 р.), Правилах подачі газу магістральним газопроводом і споживачам (1999 р.).

Предметом цього договору є електрична енергія у вигляді електричного струму і теплова енергія у вигляді пари або гарячої води. За договором постачання газом споживачам подається природний газ або штучний горючий газ.

Договір на постачання енергією або газом є консесуальним, двохстороннім і оплатним.

За договором постачання енергією та газом постачальна організація бере на себе зобов'язання безперервно подавати споживачеві через приєднану мережу електричну, теплову енергію та природний газ в обумовленій в договорі кількості та якості, а споживач зобов'язується оплачувати одержану енергію Та природний газ за встановленими тарифами, а також ПіДтримувати в належному стані свою енергетичну та газову мережу. Найголовніші права та обов'язки сторін при постачанні Нергії визначаються у договорах,  що  укладаються  згідно з

113


типовими договорами. Головним обов'язком енергопостачальної організації є безперервне або за погодженим графіком постачання споживача електричною та тепловою енергією.

Кількість електроенергії зазначається в договорі згідн установленими лімітами відпуску енергії. У договорах на відпус-теплової енергії у вигляді пари або гарячої води окрем зазначається кількість енергії, що йде на опалення, вентиляї гаряче водопостачання і технологічні потреби.

ДОГОВІР

на відпуск теплової енергії

"__" 200_р.        № м.

Івано-Франківське ДМП "Івано-Франківс

теплокомуненерго", яке іменується надалі "Постачальником",

особі директора

діючого  на  основі  статуту  з  однієї сторони  і   

який     іменується   надалі

'Споживач"  в  особі   

 з іншої сторо

уклали цей договір про відпуск, споживання теплової енергії підігрів води.

  1.  При    виконанні    даного    договору    сторони    керукл "Правилами користування тепловою енергі "Тимчасовими Правилами обліку відпускання і спожива' теплової енергії'" і інших нормативних документів.
  2.  "Постачальник     зобов'язується     забезпечувати     тепло енергією   об'єкти  "Споживача"  у   відповідності  з  да проектних    або    розрахункових    теплових    навантаж прикладених    до    цього    договору,    завірених    печа "Споживача" і перевірених "Постачальником".
  3.  Кількість теплової енергії, що відпущена "Постачальна "Споживачу" для потреб опалення, вентиляції і гаря водопостачання, визначається згідно приладів обліку, поставлені відповідно до вимог "Тимчасових правил відпускання і споживання теплової енергії", а прй відсутності розрахунковим методом згідно годинних теп^ навантажень.

114


"Постачальник" підтримує середньодобову температуру прямої води в тепломережі у відповідності з температурним графіком з відхиленням не більше плюс - мінус 3° С і не несе відповідальності при зриві теплопостачання при катастрофах, стихійних лихах, а також обмеженнях енергоносіїв через несвоєчасну оплату "Споживачами".

"Споживач" зобов'язується дотримуватись значення номінальних витрат тепла і мережної води не більше розрахункових значень, а також повертати зворотню воду з відхиленням температури плюс-мінус 3°С. "Споживач" під наглядом "Постачальника" проводить регулювання максимальних витрат мережної води регулятором, дросельною шайбою.

Границя відповідальності "Споживача" і "Постачальника" за стан і обслуговування теплового обладнання визначається їх балансовою належністю і оформляється актом розподілу границь обслуговування.

"Споживач" несе відповідальність за технічний стан і експлуатацію теплового обладнання, яке знаходиться у його підпорядкування, економне використання теплової енергії і дотримання оперативно-диспетчерської дисципліни, а також комплектність споруд і комунікацій теплових установок, розташованих на території "Постачальника" і інших організацій, зобов'язується щорічно проводити ремонт і наладку обладнання, контрольно-вимірювальних приладів і місцевих систем під контролем "Постачальника".

"Споживач" зобов'язується підтримувати в постійно справному стані регулятори температури, лічильники тепла і гарячої води, а також всю арматуру, проводити своєчасний їх ремонт, повірки і заміну, і кожного місяця з 26 по 31 число представляти "Постачальнику" показники лічильників гарячої води і тепла, журнал обліку теплової енергії. "Постачальник" має право вимагати позачергової повірки приладів обліку і контролю теплової енергії в випадку виявлення їх несправності або недостоЕЇрнесі показів. За період ремонту або повірки приладів обліку, розрахунок проюдиться розрахунковим методом на основі годинних теплових навантажень. У випадку непредставлення даних в Указаний термін, розрахунок за використану тегглоснергію проводиться згідно годинних теплових навантажень.

115


10.Приєднання тешювикористовуючих установок до тепломережі! проводиться "Споживачами" відповідно укладеного договору відпуск теплової енергії з дозволу "Постачальника" після технічног огляду з  передачею  йому необхідної виконавчої докумен Необхідною    умовою    приєднання    являється    також    наявн підготовленого обслуговуючого персоналу на підприємстві або організації, та наявність приладів обліку теплової енергії, згідно !| вимогами "Тимчасових правил обліку відпускання і споя театової енергії".

Установку приладів обліку тепла і гарячої води "Споживач" проводити  тільки  по  технічних умовах  "Постачальника", узгоджує проект їх установки, а розрахунки з "Споживачем" показах приладів обліку - після прийняття їх в експлуатацію комісіє

  1.  "Споживачу"     видається    дозвіл    на    постійну    експлуа тепловикористовуючих установок тільки після усунення виявлен ним  дефектів  та  проведення   двотижневого  випробування, противному    разі    "Постачальник"    має   право    припини теплопостачання..
  2.  Заповнення    внутрішніх    систем    опалення    хімічно    оч (деаерованою) водою з тепломережі здійснюється "Споживач після     пред'явлення     актів     про     проведення     гідравлічіЦ випробувань і промивок з дозволу і під контролем персон "Постачальника" і повинно проводитись до початку включе системи опалення, але не пізніше 20 вересня. Заповнення сис опалення   і   тепломереж   на   протязі   опалювального проводиться за рахунок "Споживача".
  3.  "Споживач" зобов'язаний цілодобово безперешкодно допус представника   "Постачальника"   для   нагляду   і   контролю?! раціональним використанням теплової енергії, технічним ст експлуатацією тепловикористовуючого обладнання і мереж, | перевірки тепловикористання, а також зобов'язується по ви "Постачальника"   ліквідувати   самовільно   побудовані   ото прибудови, гаражі, зелені насадження для нормального провед огляду і ремонту комунікацій.

14.Посадові особи 'Постачаїьника", мають право давати "Споя Приписи для обов'язкового усунення виявлених порушень, а' складати акт про марнотратне використання ним теплової енв і подавати в адміністративні комісії при міськвиконкомах,!

116


приймати міри впливу згідно цього договору та діючого законодавства. "Споживач" зобов'язується також не допускати без офіційного дозволу "Постачальника" підключення до своїх тепломереж інших споживачів.

За   самовільне   підключення   до   своїх   тепломереж   інших

споживачів, без дозволу "Постачальника", а також за споживання

тегшової енергії без відома "Постачальника" більше вказаних у договорі

максимальних годин навантажень або споживання теплової енергії при

відсутності   договору,   "Споживач"   сплачує   п'ятикратну   вартість,

включаючи тарифну, за використану теплоенергію.

15.Розбір теплоносія з тепломереж через внутрішні системи опалення і

вентиляції категорично забороняється При  відкритій  системі

гарячого водопостачання, а також при розборі теплофікаційної

води з закритих систем теплопостачання або наявності витоків

води, "Споживач" оплачує усі понаднормативні витрати по

плановій собівартості.  Наявність  і  кількість  втрат,  а також

самовільні витрати води в  межах  і тепловикористовуючому

обладнанні "Споживача" встановлює і визначає "Постачальник".

У    випадку    неможливості    встановити    час    користування

живильною водою, або витоків із системи гарячого водопостачання,

рахунок пред'являється в межах строку позовної давності.

16."Постачальник"  має  право,   заздалегідь  попередивши   "Споживача",

припинити повністю або частково подачу йому теплової енергії у

наступних випадках:.

а) неоплати рахунку за використану теплову енергію на протязі 3 днів з дня

його поступлення;

б) самовільного підключення до тепломереж субабонентських установок,

або їх окремих частин;

в) марнотратства теплової енергії, розкрадання її, допущення втрат і

забруднення теплофікаційної води;

г) присягання   тепловикористовуючих   установок   до   місця
установки приладів обліку;

Д) незадовільного стану тепловикористовуючих установок, які загрожують

аварією, або створюють загрозу для життя обслуговуючого персоналу; е)   недопущення   працівників   "Постачальника"   в   приміщення,   де

знаходиться тепловикористовуюче обладнання "Споживача" або до

приладів обліку теплоенергії;

117


ж) утримання приміщень, вузлів управління і техпідпілля, в якихі
проходять трубопроводи "Постачальника" в антисанітарному станіні
розміщення в них матеріалів і т, д.;

з) невиконання приписів "Постачальника";
и)   аварійних   і   нланово-профілактичних   ремонтів   на   магістральни

тепломережах, системах теплопостачання; к)   несправності   внутрібудинкових   систем   опалення,   вентиляції

гарячого водопостачання; л) незалежно від стягнення пені теплопостачальна, організація моя

припинити   опалення   і   підігрів   води   "Споживачеві"   до   повно

погашення ним заборгованості. 17."Споживач" зобов'язаний забезпечити повну оплату за опалення

підігрів води з усіх квартиронаймачів та орендаторів, які знаходяться |

приміщеннях, спорудах "Споживача" і не мають окремого договору і

відпуск теплоенергії з "Постачальником" та здійснюють розрахунки

теплоенергію з "Споживачем". 18.Тарифи на теплову енергію визначаються згідно з чинним законодав

України без будь-яких додаткових узгоджень з споживачами розмірів і

тарифів та термінів їх введення. 19.3а період профілактичного ремонту, який триває більше 1$ діб,

рік   перерахунок  оплати   за  підігрів   води   "Постачальником"

проводиться.

  1.  Плата утримується за спожиту теплоенергію в Гкал згідно тарифів і основі платіжних документів.
  2.  Розрахунок кількості теплової енергії приведений у додатку договору, є невід'ємною його частиною.
  3.  Всі розрахунки по діючому договору, а також санкції за порушення ви договору виконуються на підставі платіжних вимог - доручень

пред'являються у відділенні УСБ м. Івано-Франківська

на розрахунковий рахунок "Постачальника".

2600130011442 для оплати шляхом акцептного перерахуван|

плати     з     рахунку      "Споживача"     №     р/р

МФО ідентифікаційний код , свідои

№ , податковий код .

При непоступленні платежу до визначеного в договорі - терл "Постачальник"   приймає   заходи   претензійного   і   позовно характеру.

118


^

 

  1.  Оплату за використану теплоенергію "Споживач" зобов'язується проводити щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця. "Споживач" несе відповідальність перед "Постачальником" у випадку неоплати пред'явлених у банк рахунків на наступний день. За теплову енергію нараховується пеня в розмірі 0.5% за кожен день просрочки.
  2.  Всі майнові суперечності по діючому договору вирішують-ся в судових і арбітражних органах
  3.  Цей договір укладений на термін" " 200 р. вступає

в дію з дня його підписання і рахується щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення терміну не поступить заява однієї з сторін про зміну, його перегляд або відмова. При бажанні "Споживача", змінити договірні умови на протязі року він зобов'язаний письмово повідомити про це "Постачальника" за місяць до терміну змін згідно чинного законодавства

26. Для постійного зв'язку з "Постачальником" і погодженням різних
питань, зв'язаних з відпуском і припиненням подачі теплової
енергії "Споживач" призначає свого відповідального
уповноваженого
 в
особі,

тел.

27.Договір укладений між постачальником і споживачем по забезпеченню теплоенергією може бути принижений тільки у двохсторонньому порядку або через арбітражний суд. При здачі об'єкту в експлуатацію договір рахується перерваним з будівельною організацією після отримання заявки на його переукладення від власника споруди [будови].

  1.  "Споживач" не має права допускати на тепломережах спорудження будівель, насаджень (дерев і кущів), складання матеріалів, проведення земляних робіт, а також постійне перебування людей у приміщеннях, через які пролягають тепломережі.
  2.  Витрати тепла в тепломережах, що належить споживачеві, відносяться на його рахунок.
  3.  Після закінчення опалювального сезону "Споживач", повинен провести технічне обслуговування і ремонт тепломереж, внутрішьобудинкових систем, вузлів управління, тепловикористовуючих установок, запірної та регулюючої арматури, що знаходяться на його балансі.

119


"Постачальник" ДМП "Івано-

Франківськтеплокомуненерго", вул. Богдана

Хмельницького, 59а

"Споживач"

  1.  Цей договір складається в двох екземплярах, один яких   знаходиться   у   "Постачальника",   а   другий "Споживача".
  2.  Додаткові умови:   
  3.  

"Постачальник"

 "Споживач"

М. П.

 м. п.

6.6.6. Транспортні договори

Зобов'язання  по   наданню   послуг  виникають,  зокрема,; транспортних договорів.

Діяльність транспортних організацій полягає у просторове переміщенні пасажирів, пошти, вантажів, багаж надання інс послуг клієнтурі (наприклад: підтримка потрібної температур спеціальних вагонах при перевозах швидкопсувних вантажів).

Транспортні договори можна поділити на основ допоміжні, місцевого сполучення, каботажні, закордонній сполучення, залізничного, річкового, повітряного.

Основні, які перевищують головну сферу взаємо віднос транспортних організацій і клієнтури, - договори перевезеи вантажів, пасажирів і багажу, ^оговори буксирування.

Допоміжні, - що покликані сприяти нормальній організа перевізного    процесу,    -    це    договори    на    організа

120


перевезення, експедиції, на експлуатацію під'їзних колій, подачу і прибирання вагонів, залежно від видів транспорту, яким забезпечуються перевезення вантажів, пасажирів і багажу, перевози поділяються на: залізничні, внутрішньо-водними шляхами (річкові), морські, повітряні, автомобільні.

Крім того, перевезення у межах територіальної сфери дії однієї транспортної організації (наприклад, Львівської залізниці) вважаються перевезеннями місиевого сполучення. Перевезення двома чи декількома організаціями одного виду транспорту є перевезеннями у прямому сполученні, а перевезення за єдиним транспортним документом організаціями різних видів транспорту - перевезення у прямому змішаному сполученні.

На морському транспорті перевезення і буксирування бувають: каботажні між портами ГУАМ одного і того ж моря (малий каботаж). У закордонному сполученні - між портами країн ГУАМ та іноземними портами.

Кожен з видів транспорту є окремою господарською системою, яка взаємодіє з іншими транспортними системами.

Крім названих, одним із видів транспорту є трубопровідний транспорт, який здійснює перекачування нафти, газу, води або інших продуктів.

Статтями /908-910/ ЦК передбачено загальні норми про договори перевезення вантажів, пасажирів і багажу, та відповідальності сторін по цих перевезеннях здійснюється статутами, кодексами окремих видів транспорту і правилами, що видаються в установленому порядку. Зокрема на залізничному діє Статут залізниць (скорочено СЗ).

На річковому - Статут внутрішнього водного транспорту /СВВТ/, на повітряному - Повітряний кодекс України /ПК/.

Контрольні завдання та запитання для засвоєння матеріалу: 1-    Дайте   визначення   поняття   "система   цивільно-правових

договорів. 2.    Що таке цивільно-правовий договір? З-    Поняття односторонні та двохсторонні договори. 4.    Розкрийте поняття установчого договору. 5-    Хто може виступати суб'єктом установчого договору? "■    Розкрийте поняття договору купівлі-продажу.

121


  1.  Які є форми договору купівлі-продажу?
  2.  Розкрийге визначення поняття зобов'язань договору оренди.
  3.  Дайте    визначення    поняття    ф'ючерені    та    форвардні контракти.
  4.  Дайте визначення поняття "аукціон" та "опціон".
  5.  Розкрийте зміст оперативного та фінансового лізингу.
  6.  Розкрийте зміст договору перевезення.
  7.  Які види транспортних договорів ви знаєте?
  8.  Яка відповідальність сторін передбачена законодавством невиконання або неналежне виконання договору перевезе вантажів?
  9.  


Лекція №7

6.7. Тема: Правові засади стримання недобросовісної конкуренції та обмеження монополізму в економіці

  1.  Правові форми стримання недобросовісної конкуренції.
  2.  Монопольне становище на ринку і зловживання ним.
  3.  Правовий статус Антимонопольного комітету та його органів.
  4.  Відповідальність за порушення антимонопольного законодавства.

Література

В.С. Щербина, О.В. Щербина "Господарське законодавство України" (Збірник нормативних актів) К., 2001р.

Антимонопольне законодавство (Бюлетень законодавства і юридичної практики України) К., Юрінком, Інтер, 2001р.

Закон України "Про захист від недобросовісної конкуренції" від 18.11.1997р.

Закон України "Про Антимонопольний комітет України", із змінами та доповненнями, внесеними Законами України від 13.07.2001р.

Закон України "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності." Від 18.02.1992р. (ВВР) №21.

Антимонопольний комітет України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності.

Антимонопольний комітет України підконтрольний Президенту України та підзвітний Верховній Раді України.

Антимонопольний комітет України щорічно подає Верховній Раді України звіт про свою діяльність.

Основними завданнями Антимонопольного комітету України є:

123


здійснення      державного      контролю      за      дотриманням антимонопольного законодавства;

запобігання,        виявлення        і        припинення        порушень; антимонопольного законодавства;

контроль за економічною концентрацією;

сприяння розвитку добросовісної конкуренції.

Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність? відповідно   до   Конституції   України,   Закону   України   "Праї обмеження    монополізму    та    недопущення    недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності", Закону України "Пр захист від недобросовісної конкуренції".

6.7.1. Правові форми отримання недобросовісної конкуренції

Однією    з    правових    форм    отримання    недобросовісне конкуренції,      передбаченої      цим      Законом      є     діяльній Антимонопольного комітету, підпорядкованого Верховній Ра України.    Антимонопольний    комітет    наділений    широкил повноваженнями      приймати      обов'язкові      до      виконане підприємцями рішення.

З метою підтримки підприємництва та розвитку конкуреш Антимонопольний комітет України має право:

визначати монопольне становище підприємців на товарнол ринку, в тому числі межі цього ринку; давати підприємця!) обов'язкові для виконання розпорядження про припинені) порушень антимонопольного законодавства та пр відновлення початкового становища, про примусовий по^ монопольних утворень, припинення неправомірних угод м»; підприємцями;

давати    органам    управління    обов'язкові    для    виконан розпорядження про скасування або зміну прийнятих нго неправомірних актів, про припинення порушень і укладені! ними угод, що суперечать антимонопольному законодавству;

здійснювати контроль за дотриманням антимонопольвд вимог при створенні, реорганізації або ліквідації монопольне утворень,  а також при  придбанні часток (акцій,  паїв),

124


можуть призвести до монопольного становища підприємця на ринку;

вносити у відповідні органи влади і управління пропозиції щодо скасування ліцензій, припинення операцій зовнішньоекономічної діяльності підприємців у разі порушення ними антимонопольного законодавства;

приймати розпорядження про накладення штрафів у випадках, передбачених статтею 19 цього Закону;

звертатися до суду чи господарського суду з позовами до підприємців у зв'язку з порушенням ними антимонопольного законодавства;

давати рекомендації органам влади і управління щодо проведення заходів, спрямованих на розвиток підприємництва і конкуренції;

здійснювати дії з метою контролю за дотриманням антимонопольного законодавства."2

За статтею 16 "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції в підприємницькій діяльності" у випадках, коли суб'єкти господарювання зловживають монопольним становищем на ринку, Антимонопольнии комітет України і його територіальні відділення мають право прийняти рішення про примусовий поділ монопольних утворень.

Рішення Антимонопольного комітету України і його територіальних відділень про примусовий поділ підприємств (об'єднань тощо) підлягає виконанню у встановлений строк, який не може бути менше шести місяців. Реорганізація монопольного утворення, що підлягає примусовому поділу, здійснюється на його розсуд за умови усунення монопольного становища цього утворення на ринку.

Антимонопольнии закон передбачає також відшкодування збитків потерпілому, завданих йому господарськими суб'єктами в результаті їх монопольного положення або недобросовісної конкуренції.

Стаття 19 Закону передбачає, що штрафи на суб'єктів господарювання       -       юридичних        осіб        накладаються

аконі "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції в підприємницькій Діяльності". - Ст. 11.

125


до   п'яти,

Антимонопольним   комітетом   України   у   розмірі відсотків    виручки    суб'єкта    господарювання    від

реалізації'

продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що * передував року, в якому накладається штраф;

за вчинення дій, які є зловживанням монопольним становищем* на ринку, ухилення від виконання або несвоєчасне виконання-рішень Антимонопольного комітету України і йопв територіальних відділень про припинення порушень! антимонопольного законодавства, відновлення початковог стану або зміну угод;

за створення, реорганізацію (злиття, приєднання), ліквідаці суб'єктів   господарювання   (у   тому   числі   господарсько товариства,    асоціації,    концерну    або    іншого    об'єднай підприємств),     вступ     одного     або     декількох     суб'є господарювання в об'єднання, придбання чи набуття бу. яким іншим способом у власність, одержання в управлі (користування)   часток  (акцій,   паїв)  та  активів   (майна) вигляді       цілісних       майнових       комплексів       суб'єк господарювання чи їх структурних підрозділів, а також; оренду       цілісних       майнових       комплексів       суб'єк господарювання чи їх структурних підрозділів без згоди на. Антимонопольного комітету України.

Стаття       20       Закону       передбачає       адміністратиг відповідальність посадових осіб та громадян, які займа підприємницькою діяльністю. Посадові особи органів держ влади,     органів     місцевого     самоврядування     та     орг адміністративно-госнодарського     управління     та     конт підприємств,   установ,   організацій,   а   також   громадяни, займаються     підприємницькою     діяльністю     без     створе: юридичної особи, несуть адміністративну відповідальність зг'. з законодавством за:

- зловживання     монопольним     становищем     на     ри: антиконкурентні   узгоджені   дії,   неподання,   несвоєч^ подання або подання за відомо недостовірної інфор» Антимонопольному       комітету       України       і територіальним відділенням.

126


б. 7.2. Монопольне становище на ринку і зловживання ним

Монопольне становище суб'єктів господарювання на ринку визначається для всіх видів товарів виробничого призначення, а також обігу капіталів (фінансів, цінних паперів) в межах території України.

Монопольне становище суб'єктів господарювання на ринку для видів товарів народного споживання, а також для всіх видів робіт визначається Антимонопольним Комітетом України та його територіальними управліннями в межах адміністративної області або автономії.

Зловживанням монопольним становищем вважаються:

нав'язування умов договору, які ставлять контрагентів (споживача і постачальника; продавця і покупця; замовника і виконавця) в нерівне становище, або додаткових умов, що не відносяться до предмету договору, в т.ч. нав'язування товару, не потрібного контрагенту;

часткова або повна відмова від реалізації чи закупівлі товару при відсутності альтернативних джерел постачання або збуту, що призвели або можуть призвести до створення або підтримки дефіциту на ринку чи встановлення монопольних цін;

інші дії, що призвели або можуть призвести до створення перешкод доступу на ринок (виходу з ринку) інших суб'єктів господарювання;

встановлення дискримінаційних цін (тарифів, розцінок) на свої товари, що обмежують права окремих споживачів;

встановлення монопольно високих цін (тарифів, розцінок) на свої товари, що призвело або може призвести до порушень прав споживачів;

встановлення монопольно низьких цін (тарифів, розцінок) на свої товари, що призвело або може призвести до обмеження конкуренції.

6.7.3. Правовий статус Антимонопольного комітету

Антимонопольний комітет України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, метою діяльності "кого є забезпечення державного захисту конкуренції у "ідприємницькій діяльності.

127


Антимонопольний комітет України утворюється у складі Голови та десяти (10-ти) державних уповноважених.

З числа державних уповноважених призначається перший заступник та три заступники Голови Антимонопольного комітету України.

Антимонопольний комітет України утворює територіальні відділення.

Антимонопольний   комітет   України   і   його   територіальні  V відділення    становлять    систему    органів    Антимонопольного комітету України, яку очолює Голова комітету.

Антимонопольний комітет України, його територіальні .,'• відділення є юридичними особами, мають розрахункові та інші у рахунки в установах банку, печатки із зображенням Державного г" герба України та своїм найменуванням.

Антимонопольний комітет України здійснює завдання, які покладені на нього:

контролює дотримання антимонопольного законодавства при. здійсненні господарської діяльності суб'єктами господарювання та при реалізації повноважень органами місцевого самоврядування, органами адміністративно-господарського управління та контролю щодо суб'єкті господарювання;

контролює дотримання   антимонопольного законодавства процесі   економічної  концентрації,  зокрема,   при   створен реорганізації   ліквідації   суб'єктів   господарювання,   встуї одного або кількох суб'єктів господарювання в об'єднання п перетворенні        органів        влади,        органів        місцево самоврядування,     органів     адміністративно-господарсько управління      та      контролю      в      об'єднання      суб'єкт: господарювання,   придбанні   або   набутгі   будь-яким   інш:~ способом у власність, одержанні в управління (користуванн".' часток   (акцій,   паїв),   активів   (майна)   у   вигляді   цілісн майнових комплексів суб'єктів господарювання;

в межах своїх повноважень розглядає справи про порушен антимонопольного   законодавства   та   приймає   рішення результатами розгляду;

128


звертаегься до суду або господарського суду з позовними заявами у зв'язку з порушенням антимонопольного законодавства, надсилає правоохоронним органам матеріали про порушення законодавства, що містять ознаки злочину;

дає рекомендації органам влади, органам місцевого самоврядування, органам адміністративно-господарського управління та контролю, суб'єктам господарювання, щодо припинення дій (бездіяльності), що містять ознаки порушень антимонопольного законодавства, усунення наслідків цих порушень у визначені Комітетом строки;

узагальнює практику застосування антимонопольного законодавства, розробляє пропозиції щодо його удосконалення;

систематично інформує населення України про свою діяльність;

затверджує кошторис доходів і видатків Антимонопольного комітету України і його територіальних відділень;

бере участь в укладанні міждержавних угод, розробці і реалізації міжнародних проектів та програм.

Повноваження Антимонопольного комітету України. Антимонопольний комітет України в межах своєї   компетенції має право:

видавати суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання рішення про припинення порушень антимонопольного законодавства та відновлення початкового становища, про примусовий поділ монопольних утворень;

визначати межі товарного ринку, а також монопольне становище суб'єктів господарювання на ньому;

вносити до органів влади обов'язкові для розгляду подання щодо скасування ліцензій, припинення операцій зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів господарювання уразі порушення ними антимонопольного законодавства;

накладати штрафи, застосовувати санкції у випадках, передбачених законом;

приймати нормативно-правові акти відповідно до його компетенції, зокрема з питань антиконкурентних узгоджених дій, зловживань монопольним (домінуючим) становищем на

129


ринку, дискримінації органами влади, органами місцевого самоврядування, органами адміністративно-господарського управління та контролю, провадження у справах про порушення антимонопольного законодавства порядку виконання перевірки, перегляду та оскарження рішень Антимонопольного комітету України, а також недобросовісної конкуренції, обов'язкові для виконання органами влади, оріанами місцевого самоврядування та контролю, суб'єктами господарювання, контролювати їх виконання, надавати і роз'яснення щодо їх застосування.

6.7.4. Відповідальність за порушення Антимонопольного законодавства.

До суб'єктів господарювання застосовуються такі санкції я| майнова відповідальність та організаційно-господарська санкції Майнова відповідальність наступає за зловживання монополь» становищем   на   ринку,   укладення   неправомірних   угод   мі контрагентами - на яких накладається штраф у розмірі до 5? виручки господарюючого  суб'єкта від реалізованої продукіі (робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, якому накладається штраф.

За несвоєчасне подання або подання завідомо недостовірно інформації    Антимонопольному    комітету    України    і    йоії територіальним  відділенням  у  розмірі  до  половини  відсот виручки   суб'єкта   господарювання   від   реалізації   продук (товарів, робіт, послуг) за останній звітний, що передував року,^ якому накладається штраф.

У разі, якщо обчислення виручки суб'єкта господарюва неможливе або виручка відсутня, штрафи накладаються в роз» до десяти тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Рішення про накладення штрафів у розмірах понад тисячу| оподатковуваних   мінімумів   доходів   громадян   приймаю! виключно     Антимонопольним     комітетом,     адміністратив» комітетом, адміністративними колегіями на їх засіданнях.

Відповідно ст.20 Антимонопольного законодавства поса особи      органів      державної      влади,      органів      місцец самоврядування    та    органів    адміністративно-господарськй управління   та   контролю,   підприємств,   установ,   організа 130


а також громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, несуть адміністративну відповідальність за вчинення дій, передбачених статтями 4-6 цього Закону, неподання, несвоєчасне подання або подання за відомо недостовірної інформації Антимонопольному комітету України і його територіальних відділень.

Штрафи стягуються в судовому порядку.

Прибуток, незаконно одержаний суб'єктами

підприємницької діяльності в результаті порушення статей 4 і 5 цього Закону на підставі ст.21 стягується судом або господарським судом до державного бюджету.

Збитки, заподіяні зловживанням монопольним становищем, антиконкурентними узгодженими діями, дискримінацію суб'єктів господарювання органами державної влади, органами місцевого самоврядування та органами адміністративно-господарського управління та контролю, підлягають відшкодуванню згідно ст. 22 цього Закону та цивільного законодавства України. Заходи майнової відповідальності застосовуються господарським судом за позовами Антимонопольному комітету.

Організаційно-господарські санкції застосовуються за порушення Антимонопольного законодавства самим Антимонопольним комітетом так і відповідними органами влади управління (скасування ліцензій, припинення зовнішньоекономічної діяльності.

Скасування ліцензій здійснюється органами, які видають ліцензії на провадження певних видів підприємницької діяльності.

Контрольні завдання та запитання для засвоєння матеріалу: 1-    Дайте    визначення    поняття    Антимонопольний    комітет

України. ^'   Які  ви знаєте правові  форми стримання  недобросовісної

конкуренції? ^-   Якій   державній   установі   підконтрольний   та   підзвітний Антимонопольний комітет України?

131

1^


  1.  Якими     функціями     оперує     Антимонопольний     комітет України?
  2.  Роль та значення Антимонопольного комітету України.
  3.  Які   ви   знаєте   основні   види   зловживань   монопольним становищем?
  4.  Правовий статус Антимонопольного комітету України.
  5.  Які    завдання    покладені    на    Антимонопольний    комітет України?
  6.  Хто   може   оскаржити   акт   Антимонопольного   комітету« України?
  7.  Які    ви    знаєте    види    відповідальності    за    порушення^ Антимонопольного законодавства ?

132


Лекція №8 6.8. Тема: Правові основи інвестиційної діяльності

  1.  Суб'єкти інвестиційної діяльності в Україні.
  2.  Види інвестиційної діяльності.
  3.  Захист прав учасників інвестиційної діяльності.

Література

Закон України " Про інвестиційну діяльність" від 18 вересня 1991р.

Закон України " Про захист іноземних інвестицій в Україні" від 10.09.91р.

Шакун В.І., Мельник П.В., Попович В.М. "Правові основи підприємницької діяльності", К., 1997р.

6.8.1. Суб'єкти інвестиційної діяльності

Закон України "Про інвестиційну діяльність" визначає загальні правові, економічні та соціальні умови інвестиційної діяльності на території України.

Він спрямований на забезпечення рівного захисту прав, інтересів і майна суб'єктів інвестиційної діяльності незалежно від форми власності.

Інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.

Суб'єктами (інвесторами і учасниками) інвестиційної діяльності можуть бути громадяни і юридичні особи України та іноземних держав, а також держави.

Інвестори - це суб'єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об'єкти інвестування. Інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців, а також виконувати функції будь-якого Учасника інвестиційної діяльності. Учасниками інвестиційної Діяльності можуть бути громадяни та юридичні особи України,

133


інших   держав,   які   забезпечують   реалізацію   інвестицій   як виконавці замовлень або на підставі доручення інвестора.

Всі суб'єкти інвестиційної діяльності, незалежно від форм власності та господарювання, мають рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності.

Інвестор самостійно визначає мету, напрями, види й обсяги інвестицій, залучає для їх реалізації на договірній основі будь-яких   учасників   інвестиційної   діяльності,   у   т.    ч.    шляхом організації конкурсів і торгів.  За рішенням  інвестора, право' володіння, користування і розпорядження інвестиціями, а також , результатами   їх   здійснення    можуть   бути   передані    іншиїц-.,* громадянам та юридичним особам  в  порядку,  встановленому' законом. Взаємовідносини при такій передачі прав регулюютьс* ними самостійно на основі договорів.

Для інвестування можуть бути залучені фінансові кошти у: вигляді   кредитів,   випуску   в   установленому  порядку   цінн» паперів, позик.

Майно    інвестора    може    бути    використано    ним
забезпечення його зобов'язань, У заставу приймається тіль
таке   майно,   яке   перебуває   у   власності   позичальника   ай
належить   йому   на   праві   повного   господарського   віданн?
Заставлене майно при порушенні заставних зобов'язань, мо~;
бути реалізовано відповідно до чинного законодавства. Інвестс
має право володіти, користуватися і розпоряджатися об'єктами ■
результатами інвестицій.
 <

Інвестор має право на придбання необхідного йому майна<;: громадян    і    юридичних    осіб    безпосередньо    або    чер посередників   за   цінами   і   на   умовах,   що   визначаються домовленістю    сторін.     Інвестор    у     випадках     і    поря встановленого законодавством України, зобов'язаний:

подати фінансовим органам декларацію про обсяги і джер здійснюваних ним інвестицій;

одержати       позитивний       комплекс-висновок      держав:; експертизи   щодо   додержання   інвестиційних   програм проектів будівництва діючих нормативів з питань санітар* і   епідемічного  благополуччя   населення,   екології,   охор праці,    енергозабезпечення,    пожежної    безпеки,    міцно"

134


ь^

 надійності та необхідної довговічності будинків і споруд, а

також архітектурних вимог. Суб'єкти інвестиційної діяльності зобов'язані додержувати державних норм і стандартів, виконувати вимоги державних органів і посадових осіб, що пред'являються в межах їх компетенції, подавати бухгалтерську і статистичну звітність, не допускати недобросовісної конкуренції і виконувати вимоги антимонопольного регулювання.

6.8.2. Види інвестиційної діяльності

Інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької діяльності та інших видів діяльності внаслідок якої створюється прибуток або досягається соціальний ефект.

Такими цінностями можуть бути кошти, цільові банківські вклади, паї, акції, цінні папери; рухоме і нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування, матеріальні цінності); майнові права, що випливають з авторського права, досвід, інтелектуальні цінності; сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навиків, виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але незапатентованих (ноу-хау); права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнаннями, а також інші майнові права.

Інноваційна діяльність як одна із форм інвестиційної діяльності здійснюється з метою впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво і соціальну сферу, що включає:

випуск і розповсюдження принципово нових видів техніки і технології;

прогресивні міжгалузеві структурні зрушення;

реалізацію   довгоеірокових   науково-технічних   програм   з великими строками окупності витрат;

фінансування фундаментальних досліджень для  здійснення якісних змін у стані продуктивних сил;

135


♦ розробку і впровадження нової, ресурсозберігаючої технології, призначеної для поліпшення соціального і екологічного становища.

6.8.3. Захист прав учасників інвестиційної діяльності

Відповідно до ст. 19 Закону України " Про інвестиційну діяльність" передбачено, що захист інвестицій - це комплекс організаційних, технічних і правових заходів, спрямованих на створення умов, які сприяють збереженню інвестицій^ досягненню мети внесення інвестицій, ефективності діяльності об'єктів інвестування, захисту законних прав та інтереси інвесторів, а також права на отримання доходу від інвестицій.

Держава гарантує захист інвестицій незалежно від фс власності. Захист інвестицій забезпечується законодавств України, а також міжнародними договорами України.

З    метою    забезпечення    сприятливого    та    стабільне інвестиційного режиму, держава встановлює державні гараи захисту   інвестицій.   Державні   заходи   захисту   інвестицій можуть бути скасовані стосовно інвестицій, здійснених у пері) дії цих гарантій.

Умови договорів, укладених між суб'єктами інвестиції діяльності, зберігають свою чинність на весь строк дії договорів, навіть тоді, коли встановлено, що умови договс раніше    укладених,    погіршують    становище    суб'єктів обмежують їхні права і вони не дійшли згоди про зміну умй договору.

Інвестиції   не   можуть   бути   безоплатно   націоналізова реквізовані  або до  них  не  можуть бути застосовані  заход тотожні за наслідками. Такі заходи можуть застосовуватися л* на   основі   законодавчих   актів   України   з   відшкодувани інвестору  в  повному  обсязі  збитків,  заподіяних у  зв'язку^ припиненням інвестиційної діяльності.

Спори, що виникають в результаті здійснення інвестицій діяльності, розглядаються місцевим судом, господарським суді або третейським судом.

136


Контрольні завдання та запитання для засвоєння матеріалу:

  1.  Дайте визначення поняття інвестиційна діяльність.
  2.  Які основні завдання здійснює інвестор?
  3.  Охарактеризуйте  правову  природу  суб'єктів  інвестиційної діяльності.
  4.  Дайте   визначення   інвестиційної діяльності   та   назвіть  її різновиди.
  5.  На   яких   принципах   базується   організація   інвестиційної діяльності?
  6.  В чому полягає зміст іноземних інвестицій?
  7.  Назвіть види іноземних інвестицій.
  8.  Які ви знаєте підприємства з іноземними інвестиціями?
  9.  Розкрийте   суть   державної   гарантії   захисту    іноземних інвестицій.

137


Лекція № 9

6.9. Тема: Правове регулювання зовнішньоекономічної      >
діяльності Щ

  1.  Понятгя і види зовнішньоекономічної діяльності. 
  2.  Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності. ;|"
  3.  Договори (контракти) у зовнішньоекономічній діяльності,     і

Література

В.С. Щербина, О.В. Щербина "Господарське законодавство. України (Збірник нормативних актів) К., Атака, 2001р.

ЯМ. Пігач, Л.М. Труфанова "Основи господарського прав%| /навч. посібник част. 1) Тернопіль, 1998р.

Закон   України   "Про  зовнішньоекономічну  діяльність'1   ві, 16,04.1994р.

Указ Президента України від 4.10.1994 №566 "Про заході щодо впорядкування розрахунків за договорами, як укладають суб'єкти підприємницької діяльності України"

А.ї. Кредісова, підручник "Управління зовнішньоекономічно» діяльністю", К., Віра-Р, 1998р.

6.9.1. Поняття і види зовнішньоекономічної діяльності,

Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" ві, 16.04.1994р.     визначає    зовнішньоекономічну    діяльність діяльність  суб'єктів  господарської діяльності,  побудовану взаємовідносинах  між  ними,   що   має  місце  як  на  теритоц України так і за її межами.

Всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають р'Щ право   здійснювати   будь-які   її   види,   прямо   не   забороне| законами  України,   незалежно  від  форми  власності  та інс ознак.

Фізичні  особи,  які  мають  постійне  місце  проживання території   України,   вправі   здійснювати   зовнішньоекономічії діяльність, якщо вони зареєстровані як підприємці, а фізи особи, які не мають постійного місця проживання на терито| України, мають право здійснювати таку діяльність, якщо воня| суб'єктами господарської діяльності за законом держави, в як

138


вони мають постійне місце проживання або громадянами якої вони є. Всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право відкривати свої представництва на території інших держав згідно з законами цих держав.

Іноземні суб'єкти, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність на території України мають право на відкриття своїх представництв на території України.

Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності можуть здійснювати будь-які її види, не заборонені законом.

До видів зовнішньоекономічної діяльності належать:

Експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили;

Надання суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності України, іноземним суб'єктам господарської діяльності в т.ч.: виробничих, транспортно-експедиційних, страхових, маркетингових, посередницьких юридичних та інших, туристських, консультаційних, брокерських, агентських, управлінських, облікових, аудиторських, що прямо виключно не заборонені законом України, надання вказаних послуг іноземним суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності України як суб'єктам господарської діяльності;

Кредитні та розрахункові операції, створення банківських, кредитних, страхових установ як в Україні так і за межами України;

Наукова, науково-технічна, науково-виробнича та інша кооперація з іноземними суб'єктами господарської діяльності, навчання та підготовка спеціалістів на комерційній основі;

Спільна підприємницька діяльність, у тому числі створення спільних підприємств;

підприємницька діяльність, пов'язана з наданням ліцензій, патентів, ноу-хау, торгівельних марок та інших нематеріальних об'єктів власності;

міжнародні фінансові операції з цінними паперами у випадках, передбачених законами України: тому подібне.

6.9.2. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності

Суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в Україні є:

♦ держава - законодавча влада (Верховна Рада, яка розглядає і
приймає
 основні принципові рішення щодо

139


зовнішньоекономічної діяльності України), Президент та його адміністрація, Кабінет Міністрів України;

фізичні особи - громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають цивільну правоздатність і дієздатність згідно з законами України і постійно проживають на території України;

юридичні особи, зареєстровані як такі в Україні які мають постійне місцезнаходження на території України (підприємства, організації та об'єднання всіх видів, включаючи акціонерні та інші види господарських товариств, асоціації, спілки, концерни, консорціуми, торговельні доми, посередницькі та консультаційні фірми, кредитно-фінансові установи, міжнародні об'єднання, тощо;

об'єднання юридичних, фізичних осіб які не є юридичними особами згідно із законами України, але які мають постійне місцезнаходження на території України і яким цивільно-правовими законами України не заборонено здійснювати господарську діяльність;

структурні одиниці іноземних суб'єктів господарської діяльності, які не є юридичними особами згідно із законами України (філії, відділення, тощо), але мають постійне місцезнаходження на території України;

спільні підприємства за участю суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на території України.

Всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають рів право здійснювати будь-які її види.

Усі    суб'єкти    зовнішньоекономічної   діяльності    Украй мають право відкривати свої представництва на території інг. держав, згідно із законами цих держав. Вони також мають пра на участь у міжнародних неурядових економічних організація^* Втручання державних органів у зовнішньоекономічну діяльніс її суб'єктів у випадках не передбачених законом, в тому числі: шляхом   видання   підзаконних   актів,   які   створюють   для здійснення умови гірші від встановлених в законі, є обмеження'

140


права здійснення  зовнішньоекономічної діяльності   і  як  таке забороняється.

До суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності може бути застосовано санкцію у вигляді тимчасового зупинення права здійснення такої діяльності у разі порушення чинних нормативно-правових актів України, що стосується цієї діяльності згідно зі ст.37 Закону.

6.9.3. Зовнішньоекономічний договір /контракт/

Зовнішньоекономічний договір /контракт/ визначається законодавством України, як нотаріально оформлена угода двох або більше іноземних контрагентів, яка спрямована на зміну, припинення взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності. Предметом договору є речі, які складаються з переходу права власності на річ або передачі права оперативного управління чи повного господарського відання, сюди може відноситись: договори позики, купівлі - продажу, поставки.

Зовнішньоекономічний договір /контракт/ - матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних контрагентів. Зовнішньоекономічний договір /контракт/ укладається суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності або представником у письмовій формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом.

Договір /контракт/ може бути визнано недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або міжнародним договорам України.

Права та обов'язки сторін зовнішньоекономічної угоди визначаються матеріальним та процесуальним правом місця її укладання, якщо сторони не погодили інше, і відображаються в умовах договору /контракту/.

Зовнішньоекономічна діяльність передбачає активний пошук партнерів за рубежем. Однак навіть успішний пошук зарубіжного партнера, готового налагодити перспективні взаємовигідні відносини, залишаться безрезультатними, якщо не буде Укладений відповідний до закону контракт.

У міжнародній комерційній практиці контрактом називають Договір купівлі - продажу товарів у матеріально-речовій формі.

141


Цей документ, що оформляє зовнішньоторгову угоду, містить 4
письмову домовленість сторін про поставку товару: зобов 'язання <<
прода
вця передати певне майно у власність покупця та .
зобов 'язання покупця прийняти не майно і оплатити за нього '".
необхі
дну грошову суму чи зобов 'язання сторін, виконати умови \
товарообмінної операції. *

При укладанні зовнішньоторгової угоди, сторони повинні :
обумовити право якої держави використовуватиметься для \
регулювання форми угоди і прав та обов'язків сторін. Л

За українським законодавством права та обов'язки сторін І зовнішньоторгового контракту визначаються правом країни, || обраної сторонами при укладенні контракту чи в результаті подальшого узгодження. За відсутності такої згоди до контракту застосовується право країни, де засновано, розташовано штаб-квартиру чи основне місце діяльності сторони, котра виступає: продавцем у контракті купівлі-продажу, довірителем - у договорі доручення; перевізником - у договорі перевезення; поручителем - у договорі поруки; заставником - у договорі застави.

До зовнішньоекономічних договорів /контрактів/ про
виробниче співробітництво, спеціалізацію і кооперування, ?
виконання будівельно-монтажних робіт застосовується право
і,
країни, де здійснюється така діяльність. 4;

До     зовнішньоекономічного     договору     про     створенню спільного    підприємства,    застосовується    право    країни,    на території якої спільне  підприємство  створюється   і  офіційно, реєструється.

До зовнішньоекономічного договору /контракту/, укладеног на аукціоні, в результаті конкурсу або на біржі, застосовуєтьсі право країни на території якої проходить - проводиться аукціоі конкурс або знаходиться біржа.

Окремі умови зовнішньоторгових контрактів мають свО специфіку, яку необхідно знати і враховувати при складаи контракту.

До таких умов належать: місце виконання контракту, ЦІе фінансові умови, комерційні документи.

142


Контрольні завдання та запитання для засвоєння матеріалу:

  1.  Назвіть       визначення       поняття       зовнішньоекономічної діяльності.
  2.  Назвіть суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності.
  3.  Назвіть види зовнішньоекономічної діяльності.
  4.  В    яких    формах    здійснюється    державне    регулювання зовнішньоекономічної діяльності?
  5.  Які права мають суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності?
  6.  Якими   ознаками   характеризується   зовнішньоекономічний договір?
  7.  Розкрийте зміст зовнішньоекономічного договору.
  8.  Хто     може     бути     суб'єктами     зовнішньоекономічного договору?
  9.  Які є форми зовнішньоекономічних договорів?
  10.  Яка        особливість        характерна        для виконання зовнішньоекономічного договору?

143


Лекція №10

6.10. Тема: Фінансове забезпечення господарської діяльності

  1.  Правове регулювання банківської діяльності.
  2.  Організація кредитування.
  3.  Правові основи аудиторської діяльності.

*

Література

В.С. Щербина, О.В. Щербина "Господарське законодавсгео    \ України" (Збірник нормативних актів) К., Атіка 2001р.

Закон   України   "Про   банки   і   банківську   діяльність"   від 20.03.1991р.

Закон України "Про ціни і ціноутворення" ВВР України № 52, 1990р.

Положення про кредитування, Затв. Пост. Правління НБУ від 28.09.95р. № 246.

6.10.1. Правове регулювання банківської діяльності

У сучасному розумінні, банківська діяльність - це широкий Щ
спектр відносин, що передбачають і визначають фінансово- <§
економічну спроможність і потенціал держави.
 

Банківська    діяльність    -    це    один    з    елементів,    що    ^ч забезпечують    функціонування    фінансової    системи.    Через банківські    правовідносини    реалізовується    грошово-кредитна політика.

Характеризуючи   цю   категорію   в   широкому   розумінні, визначаємо банківську діяльність, як систематичну, на власний ризик,  діяльність  банків,   відповідних   фінансових  установ,  а також   владно-організаційну   і   регулятивну   діяльність   НБУ, скеровану на функціонування та розвиток банківської системи. країни,    реалізацію    грошово-кредитної    політики    держави;-систематичне   здійснення   банківських   операцій   та   надання: банківських  послуг.  До  ринків   фінансових   послуг  належать'-; професійні  послуги  на ринку  банківських  послуг,  страхови послуг, операцій з цінними паперами та інші види ринків, ЩО| забезпечують обіг фінансових активів. В Законі "Про банки 1$ банківську      діяльність"       передбачається,       що      державне]

144


регулювання ринку фінансових послуг здійснюється: щодо ринку банківських послуг - Національним банком України; щодо ринків цінних паперів та похідних цінних паперів - Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку; щодо інших ринків - спеціально уповноваженим у сфері регулювання ринків фінансових послуг органом виконавчої влади. При цьому законодавчо обумовлюється співпраця цих органів. У вищезгаданому законі вказано, що банківська діяльність - це залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення їх від власного імені, на власних умовах та власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб. Зміст банківської діяльності спрямовано на виконання передбаченого комплексу банківських операцій.

Основною характерною ознакою банківських операцій є правові передумови щодо їх здійснення: наявність ліцензії або спеціального дозволу центрального банку країни на здійснення банківських операцій; нормативно-правова регламентація порядку здійснення банківської операції.

Банки в Україні мають право здійснювати банківські операції т|льки після отримання відповідної ліцензії Національного банку України.

Без отримання банківської ліцензії не дозволяється здійснювати одночасно діяльність із залученням вкладів та інших коштів, що підлягають поверненню, і надання кредитів, а також ведення рахунків. Національний банк України видає новоствореному банку ліцензію на здійснення банківських операцій на підставі відповідного клопотання.

Ліцензування - порядок видачі банкам чи фінансовим установам, які з моменту реєстрації Національним банком України набули статусу юридичної особи, дозволу на здійснення окремих чи всіх банківських операцій, якщо умови їх діяльності відповідають чинному законодавству України та нормативним актам Національного банку України, а також, якщо їх діяльність не загрожує інтересам їхніх клієнтів.

Ліцензування банківських операцій в Україні здійснюється у порядку, передбаченому в Положенні "Про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на

145


виконання окремих операцій", затвердженого постановою НБУ №275 від 17.07.2001 року.

6.10.2. Організація кредитування

Кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян.

Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного
договору, що укладається між кредитором і позичальником у
письмовій формі. У кредитному договорі передбачається мета,
сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення,
види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки,
порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність |
сторін щодо видачі та погашення кредиту.
 $

Для одержання  банківського  кредиту,  позичальник  надає     ^.
банкові такі документи: І*

Клопотання (заяву), в якому визначаються характер кредитної    .4 угоди, мета використання, сума позички і строк користування нею;

Техніко-економічне    обгрунтування   кредитного   заходу   та розрахунок економічного ефекту від його реалізації.

Для    зниження    ступеня    ризику,    банк    надає    кредит позичальникові за наявності гарантії платоспроможності суб'єкта     І господарювання чи поручительства іншого банку, під заставу     4 належного позичальникові майна, під інші гарантії, прийняті у банківській практиці.

Мета банку попередньо вивчити стан господарської діяльності позичальника, його платоспроможність та прогнозувати ризик непогашення кредиту.

Кредити надаються банком під відсоток, ставка якого, як правило, не може бути нижчою від відсоткової ставки, що виплачується ним по депозитах. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом.

У сфері господарювання можуть використовуватись банківський, комерційний, лізинговий, іпотечний та інші форми кредиту.

Кредити надаються банками за строками користування.

146


Банк здійснює контроль за виконанням умов кредитного (короткострокові - до одного року, середньострокові - до трьох років, довгострокові - понад три рокиї.договору. цільовим використанням, своєчасним і повним погашенням позички в порядку, встановленому законодавством.

У разі, якщо позичальник не виконує своїх зобов'язань, передбачених кредитним договором, банк має право зупинити подальшу видачу кредиту відповідно до договору.

Банки здійснюють кредитні операції в межах кредитних ресурсів, які вони утворюють у процесі своєї діяльності. Вони можуть позичати один в одного на договірних засадах ресурси, залучати і розміщувати кошти у формі депозитів, вкладів і здійснювати взаємні операції, передбачені їх статутами.

6.10.3. Правові основи аудиторської діяльності

Аудиторською діяльністю визначається діяльність громадян та організацій, предметом якої є здійснення аудиту, організаційне і методичне забезпечення аудиту та надання інших аудиторських послуг.

Аудиторська діяльність регулюється Господарським кодексом України, законом про аудиторську діяльність та прийнятими відповідно до них нормативно - правовими актами.

Аудит - це перевірка бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів щодо фінансово - господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності законодавству та встановленим нормативам.

Аудит здійснюється належними особами (аудиторами) аудиторськими організаціями, які уповноважені суб'єктами господарювання на його проведення.

Аудит може проводитися за ініціативою суб'єктів господарювання, а також у випадках, передбачених законом (обов'язковий аудит). Аудитором може бути громадянин України, який має кваліфікаційний сертифікат про право на заняття аудиторською діяльністю на території України.

Аудитор має право об'єднатися з іншими аудиторами у спілку   з   дотриманням   вимог   законодавства.   Аудиторською

147


організацією є господарська організація, створена відповідно до вимог закону.

Умови та порядок здійснення аудиторської діяльності, права та обов'язки аудиторів та аудиторських організацій визначаються законом та нормативно-правовими актами.

Аудиторська палата Українисамоврядний орган, що здійснює сертифікацію суб'єктів, які мають намір займатися аудиторською діяльністю, затверджує програми підготовки аудиторів, норми і стандарти аудиту, веде облік аудиторських організацій та аудиторів. Правовий статус та порядок діяльності Аудиторської палати України визначаються законом про аудиторську діяльність та нормативно-правовими актами.

Контрольні завдання та запитання для засвоєння матеріалу:

  1.  Дайте визначення поняття кредит.
  2.  Які      форми      кредиту      використовуються      суб'єктами господарської діяльності?
  3.  Що таке ліцензування?
  4.  Назвіть основні умови кредитного договору.
  5.  Які є види банківського кредиту?
  6.  Понятгя "банківська діяльність" та його характерна ознака,
  7.  Який розмір статутного капіталу необхідний для реєстрації банків?
  8.  Нормами яких галузей права України регулюється банківська   ... діяльність? , '"'•■
  9.  Підготуйте перелік документів, що подаються банком до  :'& НБУ для одержання ліцензії на право здійснення банківських операцій.
  10.  Дайте визначення понятгя аудит.
  11.  Які права та обов'язки аудиту?

148


Лекція № 11

6.11. Тема: Податкове законодавство України

  1.  Податкова система України.
  2.  Правовий статус державної податкової служби.
  3.  Обов'язки та відповідальність платників податків.
  4.  Страхування майна суб'єктів господарювання.

Література

Закон України "Про державну податкову службу України" ВВР України №6, 1991р.

В.В.Копейчиков "Правознавство" К. Юрінком, Інтер, 2002р.

Закон України "Про страхування" від 7.03.1996р. /ВВРУ -1996 -№18.

6.11.1. Податкова система України

До системи органів державної податкової служби належать -Державна податкова адміністрація України, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києва, Севастополя.

У складі органів державної податкової служби знаходяться відповідні спеціальні підрозділи по боротьбі з податковими правопорушеннями.

У Державній податковій адміністрації України та державних податкових адміністраціях в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києва та Севастополя утворюються колегії. Чисельність і склад колегії Державної податкової адміністрації затверджуються Кабінетом Міністрів України, а колегій державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києва і Севастополі - Державною податковою адміністрацією України. Колегії є дорадчими органами і розглядають найважливіші напрями діяльності відповідних державних податкових адміністрацій.

Структура Державної податкової адміністрації України затверджується Кабінетом Міністрів України.

149


6.11.2. Правовий статус державної податкової служби

Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади.

Державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києва та Севастополі підпорядковуються Державній податковій адміністрації України.

Органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, Податковим кодексом, законами України, нормативно-правовими актами органів державної влади, а також рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими в межах їх повноважень.

Державна податкова адміністрація України, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції є юридичними особами, мають печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, інші печатки, штампи, відповідні бланки, рахунки в установах банків.

Органи ДПС координують свою діяльність відповідно до діяльності фінансових органів державного казначейства, прокуратури, служби безпеки, внутрішніх справ, статистики та контролюючих органів.

Державну податкову службу очолює Голова державної податкової адміністрації України, якого призначає на посаду та звільняє з посади Президент України за поданням Прем'єр Міністра України.

Його заступники призначаються та звільняються Кабінетом Міністрів України за поданням Голови ДПА.

6.11.3. Обов'язки та відповідальність платників податків.

Платники податків зобов'язані: ♦ вести   у   встановленому   порядку   бухгалтерський   облік   і звітність про фінансово-господарську діяльність та подавати податковим органам бухгалтерські звіти і баланси, розрахунки

150