16243

ВЕЛ про поліпшення питного водопостачання та охорони вод в Україні

Научная статья

География, геология и геодезия

ВЕЛ про поліпшення питного водопостачання та охорони вод в Україні. Вода – найцінніший природний ресурс. Вода – основа життя вона відіграє виняткову роль у процесах обміну речовин без яких життя не можливе. Загальні запаси води на земній кулі становлять близько 1390 м...

Украинкский

2013-06-20

122 KB

0 чел.

ВЕЛ про поліпшення питного водопостачання та охорони вод в Україні.

Вода – найцінніший природний ресурс.

Вода – основа життя, вона відіграє виняткову роль у процесах обміну речовин, без яких життя не можливе. Загальні запаси води на земній кулі становлять близько 1390 млн км3, з них 96,4 % – води морські. Водночас, спеціалісти вважають, що води, придатної для споживання, на планеті існує близько 2% від загальної кількості, зокрема, 80% становить вода, що знаходиться у льодовому покриві Землі, а питна вода озер, струмків і річок становить менше 0,001% загального вологозапасу планети. За словами Генсека ООН Пан Гі Муна використання водних джерел нині вже перебуває на небезпечній межі, а економічна спрага ще зростатиме.

До водних ресурсів відносять щорічно поновлювані поверхневі води і запаси підземних вод, які поповнюються дуже повільно. Відомо, що поверхневий середньорічний стік вод на землі становить 47 тис. км куб., у тому числі в Україні (без стоку прикордонних рік Дунаю, Тиси, Прута, Бугу) – 83,5 км куб., а у маловодний рік – 53,2 км куб. Понад 47 % поновлювальних водних ресурсів формується за межами України. Із загальної кількості водних ресурсів України близько 4 км куб. припадає на вікові запаси підземних прісних вод.

За запасами місцевих водних ресурсів (1 тис. куб. метрів на 1 особу) Україна вважається однією з найменш забезпечених країн у Європі, однак, перебуваючи у несприятливих умовах щодо водних поновлюваних ресурсів, Україна не реалізує жорстких цільових програм з метою збереження й ощадливого використання запасів питної води.

Зростання міст, бурхливий розвиток промисловості, інтенсифікація сільського господарства, значне розширення площ зрошуваних земель, поліпшення культурно–побутових умов і ряд інших чинників все більше ускладнюють проблеми забезпечення водою. Загальна тенденція щодо погіршення ситуації з питною водою спонукає людство приділяти дедалі більшу увагу водоочисним технологіям. Проте цей процес неможливо розглядати як панацею, оскільки збільшення забруднюючих речовин, ускладнення їх хімічних сполук призводить до подорожчання водоочисних технологій.

Охорона водних об'єктів за ступенем гостроти проблеми – є найбільш напруженою. Не врахування особливості формування водних ресурсів, їх двоєдиної ролі як елемента середовища і відновлюваного ресурсу в процесі підготовки та реалізації управлінських рішень, відсутність досконалого контролю, а також правовий нігілізм населення та варварське ставлення до водних об'єктів, призводить до катастрофічного їх стану, що загрожує існуванню всього живого.

До 1991 р. в Україні економічні санкції за скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти не застосовувались. Загальноприйнятий у світі принцип «забруднювач платить» був впроваджений в нашій країні лише з прийняттям Верховною Радою України Закону «Про охорону навколишнього природного середовища». Нині держава повинна терміново вдосконалити еколого–економічні механізми використання ресурсів та сприяти залученню громадськості до подолання правового нігілізму у суспільстві, підвищення його еколого–правової культури.

Законодавча база

В Україні розроблено багато нормативно-правових документів, які мали б вагомо впливати на діяльність щодо охорони вод, і на попередження та усунення забруднення поверхневих водних об'єктів, відтворення водних ресурсів і забезпечення безпечних умов водокористування. Серед них базові – Закон України Про питну воду та питне водопостачання (2002), «Національна програма екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води», «Питна вода України на 2006-2020 роки» (2005 р.), Державна цільова соціальна програма першочергового забезпечення централізованим водопостачанням сільських населених пунктів, що користуються привізною водою, на період до 2010 року (2008).

Серйозною прогалиною у діяльності природоохоронних служб залишається механізм контролю та відсутність наукових методик його організації. Одна з причин неефективності цього механізму полягає в тому, що ціла низка міністерств і відомств самостійно контролює свою діяльність, а єдина цілісна система державного контролю в галузі охорони природи не функціонує.

Природоохоронні збори та розміри штрафів є чи не найнижчими в Європі, бо залишилися на рівні середини 90-х років минулого століття, коли більшість із них були прийняті. Нижче буде наведено низку прикладів як неефективна застаріла нормативна база заохочує бізнес економити на новітніх природозахисних технологіях.

Крім того, як свідчить досвід, з багатьох сотень порушень у сфері водного законодавства лише десятки оформляються у вигляді судових справ і лише поодинокі справи завершуються адекватними покараннями винних.

Стан річок в Україні.

Незважаючи на спад виробництва, що призвів до деякого зменшення стічних промислових вод, водні об’єкти України забруднені переважно сполуками азоту, нафтопродуктами, важкими металами, а в місцях водозаборів концентрація пріоритетних шкідливих речовин наближається до граничних величин, а в окремих випадках – їх перевищувала.

Останнім часом зростає небезпека масових технологічних та екологічних аварій, виходу із ладу життєзабезпечуючих водогосподарських систем, очисних споруд. Водночас, розвиток водозабезпечуючих і водоохоронних систем здійснюється за старими технологіями, що приводить до різкого зростання відбору води та її забруднення. По суті в Україні нині порушене формування водного стоку, що зумовило зниження якості водних ресурсів. Украй загрозливе екологічне становище склалось майже в усіх річкових басейнах України, і особливо в басейні Дніпра – основного джерела водозабезпечення країни.

Якщо говорити про транскордонні забруднення, то слід згадати неодноразові забруднення рік Закарпаття через аварії на румунських підприємствах. Колись чиста Десна нині припливає до нас з Росії з усіма проблемами, спричиненими відсутністю якісних очисних споруд на підприємствах і населених пунктах, розміщених на її берегах. Але все ж найбільшими забруднювачами українських рік, особливо в басейні Дніпра, є комунальне господарство, чорна та кольорова металургія, коксохімія та сільське господарство. Водоканали Києва, Дніпропетровська та Запоріжжя, меткомбінати Дніпродзержинська, Дніпропетровська, Запоріжжя, Кривого Рогу, Запорізька АЕС багато років стоять першими у переліку забруднювачів Славутича.

Серед проблем українських річок слід також назвати їх зарегульованість – каскади водосховищ, ставків та загат; втрату водоохоронних територій через розораність берегів, відсутність прибережних лісосмуг, дачні забудови аж до урізу води, а останнім часом – намивання в заплавах для подальшої забудови. Водосховища порушують екологічну рівновагу через уповільнення водообміну, – порівняно з природними умовами він уповільнився в 14-30 разів, – спричиняють процеси підтоплення і засолення ґрунтів. До 10 відсотків забруднення водних об'єктів дають атмосферні опади. Значна кількість забруднених речовин надходить до водних об'єктів з поверхневим змиванням із сільськогосподарських угідь, потужним джерелом забруднення водних об'єктів отрутохімікатами та мінеральними солями є дренажні води зрошувальних систем.

Природа все ще має ресурс самовідновлення, але чим далі ми бездумно її експлуатуємо, тим швидшим стає процес деградації. Діють поки що механізми самовідновлення на водних об’єктах. Найперше – це кругообіг води, однак для його нормального перебігу потрібно подбати про чисте атмосферне повітря. Важливою складовою водовідновлення є її фільтрація через верхні шари ґрунту. Нажаль і в цьому аспекті ми добряче насолили природі – стан забрудненості і засоленості наших ґрунтів викликає нині велику тривогу, а відповідно стан переважної більшість поверхневих вод є незадовільним.

Варто також згадати про роль порогів для очищення, оздоровлення води, подібну роль, хоча й в меншій мірі виконує піщане річкове дно. Пороги називають легенями рік і саме тому екологічна громадськість відстоює пороги Південного Бугу, які зараз затоплюють водосховищем Ташлицької ГАЕС.

Стан малих річок.

Нині в Україні понад 22 тисячі малих річок, стверджують науковці. Ще кілька десятиліть тому ними називалася цифра понад 60 тисяч. Ще в нашому дитинстві існували річки, з яких можна було сміливо напитися води. Нині багато з них існують лише як статистика. Найяскравіший приклад – літописна Либідь. Ще один приклад – Самара. Колись судохідна аж до Павлограда річка, нині перетворилась на каскад озер. ЇЇ прозора і м’яка вода нині в офіційних звітах оцінюється як одна з найбільш забруднених в басейні Дніпра. Як зазначається в одній з інформаційних довідок Мінприроди, мінералізація річок Оріль, Самара, Вовча перевищувала допустимі норми і становила 1328-3655 мг/дм3. Мінералізацію цих річок чиновники списують на фізико-географічні умови району, де значна доля підземних вод з підвищеною мінералізацією. Однак, вони не зазначають, що причиною такої засоленості є розробка протягом останніх 50 років вугільних пластів у Захіному Донбасі, що ведеться в поймі Самари. У жодній іншій європейській країні не наважилися б на такий злочин проти природи. Мільйони кубометрів ропи, яку відкачують з шахт, якийсь час накопичуються у відстійниках, а далі вона потрапляє в річки. До речі дозволи на аварійні скиди надають ті, хто мав би захищати природу. Подібна ситуація на Інгульці, єдина різниця – там забруднює річку гірничо-металургійний комплекс. Що вже казати про Донбас – там над річками знущаються всі разом. В Нижньому Придніпров'ї, Донбасі на сьогодні нема жодної чистої річки, а підземні водні об’єкти вкрай обмежені, або непридатні до водокористування.

Лише в незначній мірі в басейнах малих річок залишилися природні території. В результаті більшість малих степових річок пересихають чи стають маленькими струмками. Головною властивістю малих річок є та, що їх стан визначається станом довколишнього ландшафту – водозбору. Екосистеми малих річок одні з перших реагують на зміни в системі людська діяльність – Природа. А якщо врахувати, що малі річки в басейні Дніпра становлять майже 90 % всієї річкової мережі, а в їх басейнах формується понад 60% водних ресурсів України, стає зрозумілим звідки постають головні водні проблеми і з чого потрібно починати для подолання таких проблем. В басейнах малих річок розораність земель сягає до 80%, лісистість навіть на Поліссі, за невеликим винятком, нижча в 2–3 рази за оптимальний рівень, у малі річки, що, мають малий стік, скидається 5 частина всіх стічних вод, а зарегульованість сягнула неймовірного рівня – майже 3 га на 1 км річки. В останні 10–15 років ситуація погіршилася й тим, що відбувається землевідведення під дачні ділянки в прибережних зонах, посилилося забруднення комунальними та промисловими стоками внаслідок зниження рівня водоочистки.

Значно знизилася самоочисна здатність річкових вод з одного боку через хімічне забруднення, що негативно впливає на водоочисні мікроорганізми, а з іншого – через величезну зарегульованість малих річок. Водність малих річок з року в рік зменшується через замулення джерел та русел, збільшення водозабору та осушення боліт у їх верхній течії.

Водоохоронні традиції українського народу

Охорона водних об'єктів у нашого народу має глибокі витоки. За первісними уявленнями українців, вогонь та вода, як і земля, мали чудодійну силу. Згідно з народною космогонією, першостихією світу була вода. Люди обожнювали воду і з повагою ставилися до водних об’єктів. Ріки й озера і навіть болотні угіддя були органічною складовою тодішнього укладу життя. Їх оцінювали перш за все як складову світобудови і лише потім як джерела прибутку чи господарські об’єкти. Люди зверталися до води як до такої, що має власну душу, а отже зберігали водні угіддя, не завдавати їм шкоди – це було закладено у наших предків на ментальному рівні. Наші предки були, кажучи сучасними термінами, екоцентричними.

Етнічна екологія стверджує, що природно–господарські системи тісно пов’язані з етнічними характеристиками народів, що населяють певні, історично сформовані території. Визначальним чинником стійкості таких природно–господарсько–етнічних систем є етнічні традиції в природокористуванні населення, що проживає на конкретній території.

Взагалі соціокультурна модель ставлення людини первісного суспільства до природи була спрямована на гармонізацію відносин природи і людини, яка відчувала себе часточкою природи. З переходом людського суспільства на індустріальну фазу розвитку відбулося відчуження від природного середовища. Бар’єром між навколишнім середовищем і людиною стало створене нею ж штучне середовище, що функціонує за власними законами існування.

Громадськість як чинник у питанні охорони вод.

Серед чинників незадовільної ситуації в питанні охорони водних об’єктів слід, також, назвати погану взаємодію органів місцевої влади, контролюючих організацій, природокористувачів з екоНУО та науковими структурами. Як приклад: згідно зі ст. 87 Водного кодексу України виконавчі комітети місцевих рад народних депутатів зобов’язані доводити до відома населення, всіх заінтересованих організацій рішення щодо меж водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також водоохоронного режиму, який діє на цих територіях. Контроль за створенням водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також за додержанням режиму використання їх територій мають здійснювати виконавчі комітети місцевих Рад та державні органи охорони навколишнього природного середовища. На практиці ця робота здійснюється незадовільно, про що свідчить статистика притягнення до відповідальності за порушення водного законодавства. Водночас, саме з допомогою громадськості проблему можна було б подолати.

На сьогоднішній день в Україні нараховується близько 500 активних громадських екологічних організацій, серед яких приблизно 20 – всеукраїнські мережеві з місцевими структурами, що діють у всіх регіонах України. Діяльність багатьох НУО спрямована на поліпшення стану довкілля на місцевому рівні – зокрема, заліснення берегів річок, очищення води в річках, ставках та струмках, інспектування водних об’єктів та прибережних зон, а також участь у підготовці місцевих і навіть загальнодержавних природоохоронних програм.

Про науково–правовий потенціал громадських організацій свідчить те, що НУО брали участь у підготовці багатьох екологічних законопроектів, програм, нормативних документів. Тут можна згадати про ініціативи Всеукраїнської екологічної ліги, яка через співпрацю з парламентськими фракціями і окремими депутатами ініціювала та брала участь у підготовці кількох парламентських слухань, зокрема у питанні захисту вод, готувала матеріали до Стратегії національної екологічної політики та Національного плану дій з охорони навколишнього природного середовища. Вперше в європейській практиці громадська організація, об’єднавши провідних науковців з профільних інститутів НАН України, ініціювала підготовку та видання «Екологічної енциклопедії». Готуючись до 5-ї Все європейської конференції міністрів екології "Довкілля для Європи" (Київ 2003) представники робочої групи громадських організацій підготували аналітичні матеріали з питання захисту вод, де не лише визначили та проаналізували найболючіші проблеми охорони водного середовища, а й внесли пропозиції щодо подолання означених проблем.

Залучення громадськості до здійснення державної політики у сфері захисту довкілля і, зокрема, щодо захисту водного середовища дозволить використати значний потенціал для вдосконалення правових механізмів захисту вод, сприятиме підвищенню рівня правової освіти широких верств населення, а також поліпшить рівень профілактики правопорушень у цій сфері. НУО можуть бути і партнерами і контролерами органів влади у здійсненні реформ з водопостачання та водовідведення. Подальший розвиток питань, пов’язаних з поліпшенням доступу НУО до інформації у прийнятті важливих рішень, сприятимуть поліпшенню екологічної ситуації в Україні й сприятимуть подоланню негативних процесів, зокрема, у водному господарстві. Про діяльність Всеукраїнської екологічної ліги з питання вивчення та захисту вод у додатку.

Державний санітарно-епідеміологічний нагляд

Державний санітарно-епідеміологічний нагляд на всій території України покладено на державну санітарно-епідеміологічну службу Міністерства охорони здоров'я України, яка здійснює перевірки на відповідність води Державним санітарним правилам і нормам (ДСанПІН).

ДСанПІН встановлює такі вимоги до питної води, які забезпечують її безпеку для здоров'я людей. Однак, наявні технології дозволяють знайти якийсь конкретний забруднювач чи їх невелику групу, але переважна більшість наших лабораторій не може визначити всіх наявних (чи хоча б більшості) забруднювачів у воді. Крім того ДСанПІН не поширюється на бутильовану питну воду та воду з місцевих водних джерел при їх нецентралізованому використанні без розвідної мережі.

За мікробіологічними хімічними та іншими показниками питна  вода має відповідати певним вимогам, які затверджені Наказом МОЗ України Про затвердження Державних санітарних правил і норм "Вода питна. Гігієнічні вимоги до якості води централізованого господарсько-питного водопостачання".

Показники фізіологічної повноцінності питної води мають визначати адекватність її мінерального складу біологічним потребам організму. Зокрема загальна мінералізація за українськими стандартами, які існують з радянських часів, має бути в межах від 100,0 до 1000,0 мг/куб.дм. Водночас у США та країнах ЄС норми дещо інші. До того ж  в наукових колах існує думка, що використання м’якої води більш позитивно впливає на організм людини. Зокрема, на тривалість життя. До речі, ще Авіценна писав – чим менше солей у воді, тим вона краща.

Стан очисних споруд

Четверта частина очисних споруд водопровідної мережі, кожна п'ята насосна станція та половина насосних агрегатів  відпрацювали нормативний строк експлуатації. В аварійному стані перебуває понад 37 тис. кілометрів водопровідних та 14 тис. кілометрів каналізаційних мереж, або більше 30 відсотків їх загальної  довжини, витоки з яких крім вторинного  забруднення питної води обумовлюють підтоплення території населених пунктів в окремих регіонах. Норми водоспоживання перевищують аналогічні показники розвинутих країн майже у 3 рази і становлять понад 300 літрів на одну особу за добу, втрати в системах водопостачання сягають 30-40 відсотків, а в деяких регіонах перевищують 50 відсотків.

Що ми п’ємо або куди дивиться держсанепідемслужба.

Дніпро забезпечує водою 2/3 території України, його воду п’ють близько 30 млн. громадян. Три чверті питного водопостачання в країні здійснюється з поверхневих водотоків, більшість яких мають третій–шостий класи якості, тобто за рівнем хімічного і бактеріального забруднення вода більшості річок басейну Дніпра класифікується як забруднена та брудна, тоді як системи водопідготовки для пиття, приготування їжі розраховані на перший, максимум другий клас. Розрахунки на базі діючої класифікації якості води свідчать: 88 відсотків річок мають екологічний стан від «поганого» до «катастрофічного». Тобто вони непридатні для всіх видів водокористування.

Сучасний незадовільний стан водних об'єктів показує, що проблеми у сфері охорони вод від забруднення та виснаження не тільки не знайшли вирішення, а й значно загострилися, особливо в останні роки. За даними Держспоживзахисту, стан питної води централізованого водозабезпечення у 12 областях України визнано критичним, у 8 – незадовільним і тільки у 5 – задовільним.

Централізованим питним водопостачанням забезпечено 450 міст, приблизно 90% селищ міського типу, а також 25% сільських населених пунктів - понад 70 відсотків населення України.

Ситуація в Україні з водопостачанням сільських населених пунктів є однією з найгірших у Європі. Як вже зазначалося, нині в Україні тільки чверть сільського населення користуються послугами централізованих систем водопостачання. Решта населення для питних потреб користується місцевими джерелами – колодязями та саморобними свердловинами, прирусловими копанками, а також привізною водою. У 14 областях України та в Автономній Республіці Крим, налічується понад 1200 сільських населених пунктів, де проживає понад 700 тис. осіб, які частково або повністю користуються привізною та неякісною водою. Найгірша ситуація в південних областях, а також в промислово розвинених регіонах.

Отже, питне водопостачання країни майже на 80 відсотків забезпечується за рахунок поверхневих вод. Якість води у поверхневих водних об'єктах є вирішальним чинником санітарного та епідемічного благополуччя населення. І при цьому громадськості та й переконана органам влади відомі приклади, коли якісні підземні джерела використовують для промислових потреб (Павлоградвугілля) через їх дешевизну, а населення споживає дорогу і неякісну воду з дніпровського водогону.

Вище вже зазначалося що в Україні майже не залишилося якісних поверхневих вод. Отже, воду з колодців селяни використовують хіба що для господарських потреб на більшості території України. У сільській місцевості налічується понад 2 млн. шахтних та трубчастих колодязів і майже половина з них перебуває в незадовільному стані. У воді більшої з них виявлено вміст небезпечних органічних сполук, що у 3-5 разів, а в окремих випадках у 50-100 разів, перевищує допустимі санітарні норми.

На жаль внаслідок господарської діяльності останнім часом ми втрачаємо глибокі водні горизонти. Великі осередки забруднених підземних вод сформувалися на Дніпропетровщині (Дніпропетровськ – Дніпродзержинськ, Новомосковськ – Павлоград, Кривий Ріг), а також на півдні України та в районі Житомир – Рівне. До забруднення підземних вод основних водоносних горизонтів призводить їх інтенсивна безсистемна експлуатація, в окремих випадках з перевищення водовідбору над затвердженими запасами, підтягування солоних морських вод, а також перехід високомінералізованих підземних вод із нижчих водоносних горизонтів.

В науковців існує думка, що кип'ятіння воду "вбиває", тому, за відсутності альтернативи, вони радять воду фільтрувати. Хоча за висновком тих же науковців, далеко не всі фільтри воду поліпшують, часто фільтрування води – це здійснення неприродного насильства над нею, зазначають спеціалісти.

В Україні найкраще пити природну воду з глибинних підземних джерел, особливо якщо вода є м’якою. Найбільш цілющою вважають води з курортних місць – Миргорода, Трускавця, Моршина, Сваляви.

Бюветну воду отримують із водоносних горизонтів глибокого залягання, які гідравлічно не зв'язані з поверхневими водами. Вона вирізняється високим ступенем чистоти, сприятливими органолептичними властивостями, що зумовлено їх доброю захищеністю. Але слід пам'ятати, що воду з бювету можна вживати у сирому вигляді не більше доби, особливо в теплу пору року.

Існують різні точки зору щодо талої води. Одні вважають її цілющою і зазначають, що структура замороженої і талої води подібна до структури води в нашому організмі. Однак, інші вчені не радять зловживати талою водою.

Світова практика забезпечення якості бутильованих вод

Щоб зберегти природні мінеральні води у тому стані, в якому вони є в джерелі, їх не можна жодним чином обробляти. Можна лише очистити профільтрувати за відповідними нормами – відокремити небажані складові, зокрема нерозчинні елементи окремих сполук.

Вода джерела повинна відповідати вимогам директиви 98/83/ЕС щодо якості води, призначеної для споживання людиною. У директиві подано чіткі вимоги щодо інформації на етикетці, зокрема, на ній повинна бути інформація про хімічний склад, місце експлуатації джерела і назву джерела, інформація про будь-яку (дозволену) обробку. В назві чи торговій марці може бути вказана місцевість лише за умови, що вода там і добувається. Розповсюдження на ринку води з одного джерела з різними назвами і описами заборонено.

Нині на українському ринку немає чіткої класифікації бутильованої води за типами і, відповідно, нормативних документів на всю наявну у продажу воду. В Україні досі не затверджено держстандарт на бутильовану питну воду, хоча українськими науковцями розроблено стандарт, що поширюється на питну фасовану воду, призначену для реалізації через торговельну мережу, і установлює вимоги щодо її виробляння, постачання, використання.

Вплив якості води на захворюваність.

Питна вода та її якість істотно впливають на всі фізіологічні та біохімічні процеси, що відбуваються в організмі людини, на стан її здоров'я. Отже, можна стверджувати, що мінеральний та екологічний стан води, рівень її забруднення впливає на стан захворюваності населення.

З водою людина одержує приблизно чверть добової потреби хімічних речовин. Встановлено, що води із загальною мінералізацією понад 2 г/л прискорюють процес старіння, тому мінеральні води не варто вживати тривалий час і лише за призначенням. Зловживання мінералкою може спричинити захворювання нирок, печінки, а часом й серцево-судинної системи. Навіть рівень ракових захворювань вище в тих областях України, де люди змушені пити так звану тверду воду.

Погіршення якості питної води обумовлює високий рівень захворюваності кишковими інфекціями, гепатитом, збільшує ризик впливу на організм людини канцерогенних і мутагенних факторів. Домішки, які є в забрудненій воді, пригнічують діяльність імунної системи, підвищують ризик виникнення алергії та спричинюють розвиток тяжких хвороб.

Доведено, що питна вода з підвищеною мінералізацією негативно впливає на специфічні функції жіночого організму. Тверда вода може обумовлювати і підвищену гінекологічну захворюваність.

Відставання України від розвинутих країн за середньою тривалістю життя та висока смертність значною мірою пов'язано із споживанням недоброякісної питної води.

Водовитрати.

Найбільші водовитрати в Україні були на межі 80–90 років минулого століття. Станом на 1997 рік при скороченні ВВП на 62 %, потреби у воді зменшилися лише на 35%. Тоді з водних джерел було забрано 21,1 км3. Найбільше води потребували промисловість та сільське господарство відповідно – 9,1 (44 %) та 8,0 (38 %) км3. На потреби комунального господарства було витрачено 3,8 км3 (18 %) або 311 літрів за добу на одного міського жителя. У країнах Європи тодішні норми були приблизно в 2 – 2,5 рази нижчими. У Великобританії – 155 літрів за добу, Франції – 145, Німеччині – 163 літри за добу. У Швеції та країнах Бенілюксу трохи більше 100 літрів. При загальному зменшенні водовитрат в кінці 90-х різко погіршилося співвідношення на одиницю продукції. Залишалися досить високими втрати води під час її транспортування до 9 відсотків від водозабору.

На 2009 рік заплановано витратити на потреби населення i галузей економіки приблизно 15 км3 води. Промисловість вип’є 7 кубічних кілометрів, с/г – 5 км3, комунгосп отримає приблизно 3 км3. Як бачимо порівняно з 90-ми маємо значну економію. За 10 років дещо поліпшилися витрати води на одиницю продукції у промисловості. Однак, за ці роки не вдалося поліпшити ситуацію з водовтратами під час транспортування та використання у комунальному господарстві – втрати становлять 36-42 %, та на поливних системах, де втрати води сягають третини від водозабору. Якщо порівнювати з нормами ЄС, мусимо визнати, що в різних галузях маємо перспективи для економії від 2,5 до 7 разів.

Пропозиції ВЕЛ до засідання РНБОУ з питання поліпшення питного постачання та охорони вод.

З метою поліпшення ситуації у питанні захисту вод, збереження водних угідь і поліпшення водного режиму та якості води водних об’єктів України пропонуємо здійснити низку заходів, зокрема:

  •  Провести інвентаризацію існуючих водних об'єктів в Україні, відновити екологічні паспорти малих річок, щоб «знати стан здоров'я кожної, та підібрати рецепти лікування, оздоровлення».
  •  Здійснити ґрунтовний аналіз законодавства щодо водно–болотних угідь і басейнів малих річок як водоформуючих територій та здійснити його вдосконалення, з врахуванням світового та зокрема, європейського досвіду, а також забезпечити взаємодію органів влади, контролюючих організацій, природо–користувачів, наукових структур та екологічної громадськості щодо його виконання.
  •  Розробити Екологічний Кодекс України, у якому врахувати кращі здобутки національного законодавства та придатні для України надбання з Європейського досвіду. Внести зміни до Водного кодексу України, законів України «Про відходи», «Про екологічну експертизу». Прийняти низку нових законів, в яких передбачати впровадження, чітку регламентацію та моніторинг виконання оцінки економічних збитків та отримання економічних ефектів від вирішення водогосподарських проблем у реальному секторі економіки; економічних механізмів, які були б органічно пов'язані з інструментами соціально–економічного регулювання життєдіяльності суспільства в умовах ринкової економіки, горизонтальних зв'язків між економічними та водозахисними інструментами на місцевому, обласному (регіональному) та національному рівнях. Впровадити законодавчо–правове забезпечення доступу до інвестицій в природоохоронній сфері, реалізацію проекту «борги на вирішення екологічних проблем», процесу екологічного лізингу та екологічного страхування. Провести загально–структурну оптимізацію законодавчо–правового поля в сфері охорони вод, зокрема, положень щодо кримінально–правової охорони водних об'єктів, на основі глибокої й усебічної наукової аргументації та досліджень. Виконавчим комітетам місцевих Рад та державним органам охорони навколишнього природного середовища потрібно значно посилити контроль за створенням водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також за додержанням режиму використання їх територій.
  •  Зробити економічно невигідним використання стратегічних запасів підземних вод для промислових потреб.
  •  Забезпечити прийняття урядом рішення про державну підтримку співробітництва та підтримки ініціатив всіх зацікавлених сторін, наукового забезпечення екологічної освіти та освіти в інтересах збалансованого розвитку і його виконання. Державним інституціям активніше використовувати досвід НУО з розробки та впровадженням еколого–освітніх і виховних програм, орієнтованих на практичну, дослідницьку діяльність, залучення молоді до різноманітних екологічних акцій, розвивати співпрацю з НУО, що забезпечить підвищення правової та екологічної культури громадян, сприятиме становленню громадянського суспільства в Україні.
  •  Сприяти налаштуванню діалогу між різними секторами суспільства і переходу до спільного міжсекторального ухвалення рішень з питань реформи водного господарства.
  •  Забезпечити верифікацію нових проектів законодавчих актів на предмет їх сумісності з acquis communautaire ЄС, організацію комплексної, науково обґрунтованої оцінки щодо їх відповідності нормам чинного законодавства, впливу на стан навколишнього природного середовища і якість природних ресурсів. Використати досвід зарубіжного законодавця для забезпечення позитивного впливу на відносини з охорони, раціонального використання, відтворення та оздоровлення водних об'єктів в Україні.

Для подолання негативних процесів, що відбуваються у водогосподарському комплексі Всеукраїнська екологічна ліга, також, пропонує змінити інституційну структуру у водогосподарському комплексі, зокрема, розділити і відокремити функції регулювання, контролю та господарської діяльності та запровадити басейновий принцип управління водними ресурсами.


Дослідження та захист водних ресурсів осередками ВЕЛ 2006-2008 роки.

Вінницька обласна організація (ОО) ВЕЛ. Досліджують прибережні території малих річок м. Вінниці (Південний Буг, Вишенька, П’ятничанка, Тяжилівка, Вінничка), визначають показники якості води та вплив на них господарської діяльності.

Взяли участь у міжнародній конференції „Вода дар природи”, м. Кельце (Польща) 6-7 червня 2005 року.

Акцію «Нове життя джерел» провели Соколівський, Михайлівський, Височанський СО ВЕЛ, Оратівський, Теплицький, Калинівський РО ВЕЛ, досліджують прибережні території малих річок м. Вінниці (Південний Буг, Вишенька, П’ятничанка, Тяжилівка, Вінничка) визначення показників якості води та вплив на них господарської діяльності. Прибирання території, розчищення джерел.

Волинська ОО Проведено громадські слухання «Стан озера Нечемне», яке катастрофічно заростає і потребує очищення. Озеро Нечемне послужило Лесі Українці прообразом для написання “Лісової пісні”, і тому ця проблема має загальнодержавне значення. Після громадських слухань Волинська ОО ВЕЛ написала лист до Мінприроди з рішенням громади. Міністерство погодило дозвіл на очистку озера. Проведено громадські слухання «Водні ресурси області», де обговорювались питання:

  •  заростання долини р. Прип`яті,
  •  стан річки після меліоративних робіт,
  •  проблеми державного фінансування та інвестицій водних ресурсів.

Дніпропетровська ОО ВЕЛ До Всесвітнього Дня води були проведені різноманітні акції: конкурси дитячих малюнків, конкурси на кращій твір, висадка дерев та кущів на берегах річок і ставків, очищення від сміття берегів річок, озер, ставків в регіонах області.

Апостолівський РО ВЕЛ Еколого-просвітницькі заходи на березі Каховського водосховища з учнями Мирянської ЗОШ № 2. Розміщено інформаційні стенди, проведені конкурси на кращий вірш про воду та вікторини екологічного напрямку. Учням була проведена пізнавальна екскурсія по території її насосної станції № 25.

Синельниківський РО ВЕЛ підготував екологічний паспорт району, методичні рекомендації щодо прокладання та прокладання маршрутів екологічних стежок до водних об’єктів на прикладі р. Татарка.

Житомирська ОО ВЕЛ Разом з обласною організацією НМЦ „Екологічні ініціативи” (молодіжка ВЕЛ) за підтримки управлінням охорони природи проведено тижневий семінар-похід вздовж р. Тетерів. Під час походу було обстежено екологічну ситуацію у долині річки. Виявлено грубі порушення земле-і водокористування у прибережних водоохоронних смугах. Аналітичні матеріали про стан р. Тетерев від Житомира до Радомиша було передано в Державне управління екобезпеки та природних ресурсів. (2005 р.).

На засіданнях Громадської ради розглянуто актуальні питання екологічної ситуації в області та Житомирі. Прийнято пропозицію ЖОО ВЕЛ щодо організації роботи групи по складанню каталогу малих річок Житомирщини. У липні 2005 року було проведено спільний тижневий семінар-похід вздовж р. Случ з метою з’ясування екологічного стану долини та прибережних смуг річки. Аналітичні матеріали подані в управління.

До Дня довкілля члени Житомирської ОО ВЕЛ очищали береги річки Гнилоп’ять, прибирали парк Слави.

Закарпатська ОО ВЕЛ Участь в реалізації Міжнародного проекту ТАСІS „Управління басейну річок Буг, Латориця та Уж”. Виїздили на засідання робочих груп, на польові геодезичні роботи в Словакію, Румунію (2005 р.). А також брали участь у конференціях з виступами та пропозиціями в рамках програми ТАСІS.

Взяли участь у заходах держуправління охорони природи та держводгоспу «Оцінка ризику та управління повенями в Закарпатській області», Ужгород;

9-10 листопада 2006 року представники ЗОО ВЕЛ виступили з доповідями на науково-практичній конференції «Впровадження Водної Рамкової Директиви на Україні».

Закарпатська ОО ВЕЛ бере участь в організації святкування дня Дунаю на Україні, організованому Міжнародною комісією з охорони р. Дунай (ICPDR). За відмінну організацію святкування дня Дунаю в Закарпатській області Закарпатська ОО ВЕЛ отримала диплом, та була включена до єдиного переліку організацій та спонсорів всіх країн басейну р. Дунай інформація про ЗОО ВЕЛ надрукована ICPDR в підсумковому календарі.

Київська ОО ВЕЛ ВЕЛ виконала ряд науково-дослідних розробок: „Програма розвитку водного господарства Київської області”. Дана характеристика сучасного стану річок і меліоративних систем у Київській області та науково обґрунтовані заходи з поліпшення їх водних ресурсів; „Розробка та обґрунтування створення показового водного об’єкта „Мала річка (на прикладі р. Альта)”; „Паспортизація водних об’єктів Київської області ( у басейні р. Рось).

Полтавською ОО ВЕЛ у серпні 2006 року виданий випуск № 3 «Екологія Полтавщини». В цьому виданні велика увага приділена стану водних ресурсів Полтавщини.

Харківська ОО Участь у наукових конференціях та семінарах з водної проблематики: четверта науково-практична конференція „Підтоплення – 2006. Нагальні проблеми запобігання та боротьби з регіональним підтопленням земель” (м. Слов’янськ, 2006 р.), ХІV Міжнародній науково-практичній конференції „Екологічні проблеми водного та повітряного басейнів. Утилізація відходів” (м. Алушта, 2006 р.), семінарі „Метрологічне забезпечення контролю якості питної води” (м. Харків).

Херсонська ОО ВЕЛ Підготовлено три матеріали обласному водгоспу з питань нормованого водокористування. Підготовлено заявку і програму на грант до Міністерства охорони навколишнього природного середовища. Проводилась робота по втіленню в практику господарчої діяльності водозберігаючих технологій та заходів по запобіганню підтоплення. Ця робота здійснювалась у взаємодії з Мінводгоспом, облводгоспом, Херсонським державним аграрним університетом, Південним інститутом землеробства.

Взяли участь у Міжнародній науковій конференції з питань водокористування в Херсонській області (на базі аграрного університету), було підготовлено 5 доповідей.

Київська міська організація

Було розроблено ряд аналітичних довідок для міністерств та відомств з пропозиціями та обґрунтуванням заходів, пов’язаних з покращенням водогосподарсько-екологічної ситуації в регіонах активного розвитку процесів підтоплення; зроблено попередню оцінку впливу зрошувальних систем на процеси підтоплення.

Члени наукової ради ВЕЛ взяли участь у ІУ міжнародному водному форумі “AQUA Ukraine – 2006” та науково-практичній конференції “Вода та довкілля”, 3-6 жовтня 2006р., м. Київ.

В 2006 році було проведено студентські науково-практичні семінари з питань техногенної деформації природних екосистем в різних природно-сільськогосподарських зонах та удосконалення ведення моніторингових досліджень біосферних заповідників (на прикладі Карпатського біосферного заповідника. За результатами було направлено лист в Мінприроди з обґрунтуванням необхідності відкриття додаткового моніторингового створу для контролю якості поверхневих вод КБЗ.

За ініціативи членів Наукової Ради ВЕЛ та за участю представників вченої раді Інституту проблем національної безпеки було створено експертну групу з питань запобігання та ліквідації небезпечних наслідків підтоплення земель в Україні. Проведено ряд засідань експертної ради, на яких розглядалися питання комплексного аналізу регіонального процесу підтоплення земель у регіонах України зі складною водогосподарсько-екологічною ситуацією та значним погіршенням умов життєдіяльності (промислово-міські агломерації, гірничо-видобувні райони з активним закриттям шахт і кар’єрів, сільські населені пункти і ін.) і вироблення на його основі пропозицій РНБОУ та рекомендацій щодо перспективних напрямків науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт з вищезазначених питань.

Черкаська ОО ВЕЛ. На базі Черкаського державного технологічного університету відбулася ІV обласна молодіжна науково-практична конференція «Екологічно безпечне використання водних ресурсів Черкащини – шлях до поліпшення якості питної води» (04.12.08).

На базі обласної бібліотеки для юнацтва ім. В. Симоненка 25 квітня 2008 організовано засідання екологічних студій: р. – «Вода − цілющий мінерал життя».

21 березня відбулося підведення підсумків конкурсу міні-газет учнів навчальних закладів міста «Вода та здоров’я людини», присвяченого Міжнародному дню води. Організаторами конкурсу виступили: КП «Черкасиводоканал», управління установ освіти черкаського міськвиконкому, Черкаська ОО ВЕЛ, Черкаська обласна організація товариства охорони природи.

12 квітня 2008 р. члени ОО ВЕЛ, НМЦ «Екологічні ініціативи», мешканці мікрорайону Митниця, діти зі школи-інтернату (разом біля 80 осіб) прибрали узбережжя р. Дніпра, прибрано узбережжя в районі мікрорайону Митниця, зокрема в Долині троянд. Паралельно здійснювалась пропаганда підтримання чистоти серед відпочиваючих.

Черкаська МО ВЕЛ в рамках акції «Прибери планету» 18 квітня 2008 р. прибирали територію прибережно-захисної смуги Кременчуцького водосховища в районі річкового порту (площа 3 га). В акції взяли участь 60 студентів.

В рамках акції «Нове життя джерел» студенти Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького та Черкаського державного технологічного університету − члени обласної організації НМЦ «Екологічні ініціативи», члени Черкаської ОО ВЕЛ прибирали територію природного джерела питної води «Дзюркало» в селі Мельники. Було пофарбовано дерев`яні частини будови джерела (квітень 2008).

В жовтні активісти Корсунь-Шевченківської РО ВЕЛ провели на акцію з відновлення історичного джерела. Висаджено більше 200 дерев на березі Росі в Карашині. 22 жовтня відбулася конференція «Бути чи не бути річці Рось?».

Севастопольська МО ВЕЛ. Участь у підготовці та реалізації програми «Вода для життя» (Севастопольська МО ВЕЛ, дитяча бібліотека ім. Гайдара, Водоканал, управління охорони навколишнього природного середовища в місті Севастополі). У рамках виконання програми проведено два тренінги, виїзне засідання.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

9393. Средства для наркоза. Снотворные средства 39.58 KB
  Средства для наркоза Натрия оксибутират - неингаляционный Усиливает ГАМК-ергические (тормозомедиатор) процессы ЦНС. Эффекты: седативный, снотворный, антигипокический. Показания: наркоз (базисный), бессонница, невроз. вм, вв, внутрь, ректально...
9394. Сущность и назначение (задачи) российского уголовного процесса 52.5 KB
  Тема №1: Сущность и назначение (задачи) российского уголовного процесса. Понятие, сущность и структура УПР. Соотношение УПР, уголовного судопроизводства и правосудия. Стадии УПР. Уголовный процесс и уголовно процессуальное п...
9395. Российское уголовно-процессуальное законодательство 34 KB
  Тема №2: Российское уголовно-процессуальное законодательство. Понятие и сущность УПРЗ. Действующее УПРЗ. Действие УПРЗ во времени, пространстве, по кругу лиц. Значение решений КС РФ. Значение Постановлений Пленума ВС...
9396. Принципы уголовного судопроизводства 63 KB
  Тема №3: Принципы уголовного судопроизводства. Понятие, сущность и значение принципов УПР. Их взаимная связь и взаимная обусловленность. В главе 2 УПК закреплена группа норм, объединенных одним названием - принципы уголовного судопроизводст...
9397. Участники уголовного процесса: государственные органы и должностные лица 51.5 KB
  Тема №4. Участники уголовного процесса: государственные органы и должностные лица. Понятие участников уголовного процесса и их классификация. Стороны в уголовном судопроизводстве. Их субъектный состав. Под участниками уголовного судопро...
9398. Участники процесса, отстаивающие свои или представляемые интересы 40 KB
  Тема №5. Участники процесса, отстаивающие свои или представляемые интересы. Потерпевший. Понятие дается в ст.42 УПК - физическое или юридическое лицо. Потерпевший - физическое лицо - которому преступлением причинен физический, имущественны...
9399. Уголовное преследование. Реабилитация 35.5 KB
  Тема №6. Уголовное преследование. Реабилитация. Понятие, сущность и основания уголовного преследования. Соотношение уголовного преследования с обвинением. Уголовное преследование одно из назначений уголовного судопроизводства...
9400. Гражданский иск. Основания, предмет и процессуальный порядок предъявления гражданского иска 33 KB
  Гражданский иск Понятие гражданского иска. Основания, предмет и процессуальный порядок предъявления гражданского иска. УПК предусматривает возможность рассмотрения гражданского иска в рамках производства по уголовному делу. Гражданский иск...
9401. Общие положения теории доказательств 100.5 KB
  Тема №8. Общие положения теории доказательств. Общетеоретические и философские проблемы доказывания в уголовном процессе. Доказательственное право не является самостоятельной отраслью права, оно является подотраслью УПП. Под доказательственным право...